--PAGE_BREAK--1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПОТОКОВИХ ПРОЦЕСІВ
1.1. Поняття потокового процесу
Не дивлячись на те, що об'єктом вивчення логістики є економічні потокові процеси, в сучасній науці існує змішення і ототожнення понять потік і потоковий процес. Ці поняття необхідно розмежувати.
Потоком є направлений рух сукупності однорідних об'єктів, а під процесом в спеціальній літературі розуміється послідовна зміна станів, зміна явищ, стадій розвитку досягши якогось результату. Таким чином, основною ознакою потоку є рух, який здійснюється в просторі трьох змінних, — тимчасового, просторового і кількісного.
Що стосується потокового процесу, то його основною ознакою є зміна станів потоку. Це дозволяє розглядати потокові процеси в тимчасовому та в фазовому просторі, який відображає якісні зміни потоків. Під фазовим простором зазвичай розуміється сукупність різноманітних миттєвих станів системи, що має певну структуру. Така точка зору дозволяє визначити різні простори існування потоків і потокових процесів і тим самим, обґрунтувати якісні відмінності між цими поняттями [1, c. 67].
Далі, слід конкретизувати поняття логістичний потоковий процес. У науковій літературі під потоковим процесом будь-якої природи розуміється послідовна зміна станів однорідних об'єктів, що має тимчасову протяжність. Дамо трактування логістичному потоковому процесу.
Під логістичним потоковим процесом розумітимемо послідовну зміну станів економічного потокового процесу в межах однієї форми потоку або при переході з однієї форми потоку в іншу.
Об'єктами управління потоковими процесами є потокові процеси сфери виробництва, фінансів, інформації і сервісу.
Економічний потік — це сукупність відносно однорідних економічних елементів, що переміщаються від джерела виникнення (виробництва) до місця призначення (вжитки) в рамках певної господарської системи із заданими цією системою параметрами.
Всі потоки, що мають місце в економічних системах, можна класифікувати по певних ознаках (табл.1.1).
Таблиця 1.1
Класифікація економічних потоків
Ознака класифікації
Види потоків
Природа
Матеріальні
Фінансові
Інформаційні
Сервісні
Потоки трудових ресурсів
Відношення до економічної системи
Зовнішні
Внутрішні
Напрямок руху
Вхідні
Вихідні
Стадія руху ітрансформації ресурсів
Закупівельні
Внутрішньовиробничі
Розподільчо-збутові
Залежність від управління економічною системою
Залежні
Умовно незалежні
Рівень взаємозв’язку потоків
Зв’язані з іншими потоками
Відособлені
Рівень синхронності
Синхронні
Асинхронні
Рівень ієрархії
Мікроекономічні
Макроекономічні (мета-, мезо-, мега-)
Напрямок зв’язків
Горизонтальні
Вертикальні
Направленість
Однонаправлені
Зустрічні
Зворотньонаправлені
Різнонаправлені
Матеріальний потік — потік матеріалів, незавершена продукція, готова продукція, що розглядаються в процесі додатка до них різних логістичних (транспортування, складування та ін.) і технологічних (механообробка, збірка та ін.) операцій і віднесені до певного тимчасового інтервалу.
Розмірністю матеріального потоку є відношення розмірності продукції (одиниці, тонни, м3 тощо) до розмірності тимчасового інтервалу (доба, місяць, рік тощо). Матеріальні потоки можуть розраховуватися для конкретних ділянок підприємства, для підприємства в цілому, для окремих операцій з вантажем[2,c.25-27].
Кожному матеріальному потоку відповідає деякий інформаційний і фінансовий потік. Інформаційний потік — це потік повідомлень в мовній, документній (паперовій і електронній) та інших формах, що генерується вихідним матеріальним потоком в даній логістичній системі, між логістичною системою і зовнішнім середовищем, і призначен для реалізації функцій, що управляють.
Фінансовий потік в логістиці розуміється як направлений рух фінансових коштів, циркулюючих всередині логістичної системі, між логістичними системами і зовнішнім середовищем, необхідних для забезпечення ефективного руху визначеного матеріального потоку. Таким чином, специфіка фінансових потоків в логістиці полягає саме в потребі обслуговування процесу переміщення в просторі і в часі відповідного потоку товарно-матеріальних або товарно-нематеріальних цінностей[3,c.75].
продолжение
--PAGE_BREAK--1.2. Методи управління потоковими процесамита їх оптимізація
Методи управління потоковими процесами слід розглядати як сукупність дій і способів впливу на матеріальні, інформаційні, фінансові, сервісні і інші потоки, направлених на досягнення поставлених бізнес цілей.
Застосування методів управління потоковими процесами при формуванні і трансформації економічного потоку як об’єкту управління направлено на скорочення невизначеності підприємницької діяльності (під невизначеністюв підприємництві розуміють відсутність повної та достовірної інформації про умови реалізації підприємницької ідеї) до мінімуму, що сприяє підвищенню надійності та ефективності функціонування економічних систем в цілому та їх окремих підрозділів. Умовно всі методи управління економічними потоками можна класифікувати за наступними ознаками (табл. 1.2).
Таблиця 1.2
Загальна класифікація методів управління потоковими процесами
Класифікаційна ознака
Види методів
Зміст
Економічні
Нормативно-правові
Організаційно-розпорядливі
Соціально-психологічні
Рівень об’єкту впливу
Макроекономічні
Мікроекономічні
Внутрисистемні
Кадрові
Тип управлінського впливу
Прямі
Непрямі
Частота управлінського впливу
Разові
Періодичні
Організаційна форма управ-лінського впливу
Стратегічні
Тактичні
Оперативні
Принцип прийняття рішень
Єдиноначальні
Колективні
Колегіальні
Основним призначенням економічних методів є оптимізація потокових процесів в економічних системах на основі мінімізації сукупних витрат і максимізації прибутку.
Основною метою цих методів є розробка і ухвалення рішень, направлених на забезпечення ефективного функціонування і розвитку підприємства.
Особливістю цієї групи методів є можливість кількісної і якісної оцінки результату управлінських рішень [5, c. 86].
Економічні методи управління потоковими процесами можна об'єднати в групи.
1. Відповідно до існуючих загальних функцій управління: моніторинг, планування, прогнозування, аналіз і контроль.
2. Ринкові механізми господарювання, до яких відносяться: маркетинг, конкуренція, комерційний розрахунок, ринкове ціноутворення, еквівалентність обміну, спрямованість на задоволення платоспроможного попиту на товари (послуги і трудові ресурси); кількісні оцінки, які забезпечуються економіко-статистичними методами, методами економіко-математичного моделювання, системного аналізу, кібернетикою, дослідженням операцій, функціонально — вартісним аналізом, методами оцінки рівня обслуговування, контролю і управління запасами (АВС — аналіз, XYZ – аналіз), управління ризиками, оптимізації діяльності (диференціальні числення; аналіз повних витрат на організацію руху товару і приросту таких витрат; лінійне програмування; метод рішення транспортних завдань тощо).
3. Методи якісної оцінки: методи на основі думки жюрі і оцінки експертів, моделі очікування споживачів.
4. Неформальні підходи — передбачають використання таких способів інформування, як: вербальний (здобуття і передача інформації шляхом переговорів, за допомогою радіо, телебачення, Інтернет або прямого спілкування з людьми); письмовий (через газети, журнали, звіти та ін.), здобуття інформації за допомогою економічної розвідки [6, c. 67, 75].
Нормативно-правові методи, які використовуються в управлінні підприємствами, ґрунтуються на законодавчих актах, регулюючих права і обов'язки суб'єкта і об'єкта управління, а також на нормативних документах.
Основною метою цих методів є введення процесу управління потоковими процесами в рамки правового поля України, створення правової бази формування і трансформації економічних потоків.
До основних нормативно-правових методів управління потоковими процесами відносяться: індикативне планування розвитку економіки країни, окремих областей і регіонів; державне бюджетування; соціально-економічна політична держави; регулювання потокових процесів через систему державних замовлень на виробництво стратегічної сировини і готової продукції; контроль ефективністі приватизації об'єктів державної власності; державна фінансова, кредитова, податкова і митна політики, а також контроль за її реалізацією на рівні економічної системи; сертифікація діяльності економічних систем, стандартизація товарів, робіт і послуг; правове регулювання мінімального рівня заробітної плати, обов'язкової для всіх суб'єктів господарювання з найнятими робітниками; державне стимулювання виробництва через надання субсидій, субвенцій, квот, пільгових кредитів і ін. пільг; державна підтримка інноваційної діяльності і реалізації продукції на зовнішньому ринку [7, c. 354].
Організаційно-розпорядливі методи управління потоковими процесами покликані забезпечити ефективне функціонування економічної системи на основі наукової організації праці.
Мета цих методів — аналіз і оптимізація управлінських рішень в питанні формування, функціонування і трансформації економічних потоків. Кінцева мета — економія ресурсів, відносне скорочення витрат та підвищення прибутку підприємства, а також завоювання конкурентних переваг.
До організаційно-розпорядливих методів відносять: нормування; планування процесів управління економічними потоками; інструктаж; контроль виконання вказівок і розпоряджень.
Мета соціально-психологічних методів — ефективне формування та сприяння розвитку трудового колективу і конкретних виконавців операцій на підприємстві. Ці методи призначені для впливу на психологію, мораль, совість людей і тим самим переконують їх діяти відповідно до ефективних управлінських рішень.
Крім того, методи управління потоковими процесами залежно від частоти управлінського впливу можна розділити на разові та періодичні. Залежно від організаційних форм, методи управління потоковими процесами можна розділити на: стратегічні; тактичні; оперативні.
Залежно від способів впливу всі методи управління потоковими процесами можна розділити на: методи прямого впливу; методи непрямого впливу [8,c.35].
У залежності від прінципів вироблення та ухвалення рішень, методи управління потоковими процесами можна розділити на три види: метод, заснований на принципі єдиноначальності; метод колективних рішень; колегіальний метод.
Слід звернути увагу, що досягти бажаного результату в управлінні потоковими процесами, використовуючи лише окремі методи, неможливо. Тому доцільно використовувати взаємоузгоджену сукупність, в якій, з метою посилення впливу, один метод доповнюється іншими. При цьому варіанти об'єднання можуть змінюватися в кожній конкретній ситуації [9,c.62].
Визначивши суть поняття потокових процесів, виявимо існуючі можливості їх оптимізації. Формальна постановка завдання може бути у ряді випадків неправомірною, зокрема, в ситуаціях, коли в ній спотворюється економічна природа явищ.
Оптимізацію матеріального потоку необхідно здійснювати не лише через параметри самого матеріального потоку (це приводить до використання дуже обмеженого інструментарію і досягнення одного з локальних екстремумів), але і з використанням параметрів всіх потоків і потокових процесів, функціонально пов'язаних з матеріальним потоком.
Те ж саме відноситься до оптимізації фінансового і інформаційного потоків і до оптимізації потоку оборотного капіталу в цілому. Таким чином, виявлення суті взаємодії (функціональної залежності) різних потоків і потокових процесів дає можливість знайти при оптимізації глобальний екстремум.
Будь-який потоковий процес, що підлягає оптимізації (наприклад, матеріальний) може бути представлено не лише як сукупність відповідних субстанцій в русі (наприклад, матеріальних об'єктів), але і як рухома сукупність функціональних зв'язків між потоками і потоковими процесами (наприклад, між матеріальним і фінансовим потоковими процесами), причому, як усередині системи так і поза нею [10, c. 25].
Таким чином, як управління окремими потоковими процесами і їх сукупністю — потоковим процесом оборотного капіталу, так і їх оптимізація повинні здійснюватися:
по-перше, за рахунок параметрів окремо взятих потоків і потокових процесів;
по-друге, за рахунок параметрів інтегрального потоку і потокового процесу — потоку і потокового процесу оборотного капіталу при обліку обмежень на параметри потоків процесів і функціональних залежностей між ними [11,c.53].
Цільовою функцією оптимізації в теорії потокових процесів має бути мінімізація витрат на організацію відповідності матеріальних і фінансових потоків, під якою слід розуміти оптимальне запізнювання потоків в системі «промислове підприємство — середовище». [12, c. 35].
1.4. Організвція та управління матеріальними потоками
Суть організації матеріальних потоків полягає в об'єднанні окремих ланок і стадій руху товару, встановлення необхідних зв'язків між ними і забезпеченні взаємодії з метою мінімізації витрат по виконанню замовлень за умови їх своєчасного і якісного виконання.
Організація матеріальних потоків в просторі пов'язана з формуванням і розвитком на підприємстві відповідних структурних підрозділів.
Організація матеріальних потоків в часі пов'язана з проведенням робіт по організації контролю за просуванням матеріальних потоків і створенням умов для виконання виробничих замовлень (умов контрактів) у встановлені терміни.
На рис.1.1. зображена схема руху матеріальних потоків [13,c.85].
Матеріали, Готова
сировина продукція
Рис. 1.1. Схема руху матеріальних потоків
Необхідність управління матеріальними потоками на підприємствах викликана тим, що формування матеріальних потоків невіддільно від господарської діяльності підприємств.
Метою управління потоком є досягнення ним кінцевої крапки за заданих умов [14,c.84].
Ухвалення управлінських рішень здійснюється на основі наступних данних (рис. 1.2.): про хід виконання виробничих замовлень (тривалість виробничого циклу, тривалість виконання замовлення, терміни доставки); інформація про ресурси (можливості кооперованих постачань, ціна, постачальники); інформація про споживчий попит (асортимент і номенклатура замовлень, нові замовлення, потреба в продукції, що випускається) [15, c. 2].
Для вирішення завдання раціонального, ефективного управління матеріальними потоками необхідне виконання ряду управлінських функцій:
1. Залежно від вмісту процесу управління: координація; планування; контроль; регулювання; мотивація; облік.
2. Залежно від мети, що реалізується: управління термінами і ходом виконання виробничих замовлень; управління матеріально-технічним забезпеченням виробництва; управління запасами; управління розподілом продукції [16, c. 73].
Тривалість циклу виконання замовлення
Тривалість Термін
виробничого доставки
циклу
Можливості Асортимент
кооперованих поставок номенклатура замовлень
Ціна Нові замовлення
Інформація про спо-
Постачальники живчий попит
Рис. 1.2. Основні дані, які використовуються в процесі управління матеріальними потоками
Процес управління матеріальними потоками (рис. 1.3) доцільно розділити на дві сфери: матеріальне управління (планування, організація і управління переміщенням матеріальних ресурсів і напівфабрикатів на шляху до підприємства і в його кордонах); матеріальний розподіл (розподіл готової продукції серед її споживачів та організація доставки до місця призначення).
Інформація про ресурси Інформація про
споживчий попит
Готова
Сировина продукція
Рис. 1.3. Система управління матеріальними потоками
В сучасних умовах можна виділити три напрями вдосконалення системи управління матеріальними потоками, що діє.
Перше – посилення взаємодії різних функціональних ланок за рахунок поліпшення використання економічних механізмів.
Друге – досягнення необхідного рівня координації через організаційні перетворення в структурі управління підприємством.
Третє – вдосконалення управління матеріальними потоками на основі використання ЕОМ і спеціалізованих інформаційних систем, таких, як система планування потреби в матеріалах або система планування і управління матеріалами [17,c.78].
продолжение
--PAGE_BREAK--1.5. Особливості логістичного підходу до формування потокових процесів
Відмова від застарілої індустріальної структури економіки і перехід до постіндустріального типу економічного розвитку вимагає нових підходів до управління економічними системами. Одним з таких підходів є логістичний.
Новизна логістичного підходу до управління потоковими процесами полягає в зміні пріоритетів господарської діяльності. Головну роль грає не продукт, а процес у формі потоку (матеріального, інформаційного, фінансового тощо)[18,c.67].
Головна ідея логістики — організація в рамках єдиного потокового процесу переміщення матеріалів і інформації уздовж всього ланцюга від постачальника до споживача. Принципи логістичного підходу вимагають інтеграції матеріально-технічного забезпечення, виробництва, транспорту, збуту і передачі інформації про пересування товарно-матеріальних цінностей в єдину систему, яка повинна підвищити ефективність роботи в кожній з цих сфер і міжгалузеву ефективність.
Таким чином, мета логістики – це оптимізація циклу відтворення шляхом комплексного, орієнтованого на потребу, формування потоку матеріалів і інформації як у виробництві, так і розподілі продукції [19, c. 37].
Найчастіше мету логістичної діяльності пов'язують з виконанням так званих правил логістики. Найбільш поширеним підходом є виділення “шести правил логістики”, так званого «логістичного міксу» або «комплексу логістики»:
— «продукт» — потрібний продукт;
— «кількість»- у необхідній кількості;
— «якість» — необхідної якості;
— «час» — необхідно доставити в потрібний час;
— в потрібне «місце»;
— «витрати» — з мінімальними витратами.
Мета логістичної діяльності буде реалізована, якщо забезпечена найкраща і швидша відповідь на ринковий попит при найменших витратах [20,c.84].
Логістичний підхід дозволяє підвищити організаційно-економічну стійкість суб'єктів підприємництва на ринку товарів і послуг, мінімізувати сукупні витрати і підвищити рентабельність підприємств.
Сучасна організація і оперативне управління виробництвом (матеріальними потоками) повинні відповідати ряду вимог.
1. Забезпечення ритмічної, погодженої роботи всіх ланок виробництва за єдиним графіком і рівномірному випуску продукції.
2. Забезпечення максимальної безперервності процесів виробництва.
3. Забезпечення максимальної надійності планових розрахунків і міні-мальній трудомісткості планових робіт.
4. Забезпечення достатньої гнучкості і маневреності в реалізації мети при виникненні різних відхилень від плану.
5. Забезпечення безперервності планового керівництва.
6. Забезпечення відповідності системи оперативного управління вироб-нитством типову і характеру конкретного виробництва [21,c.49].
Особливості логістичного підходу до координації матеріального потоку, і на цій основі побудови господарської діяльності підприємства, полягає в наступному:
управління процесом руху товару стає найбільш пріоритетним і займає провідне місце в діяльності підприємства;
логістика передбачає комплексний (наскрізний) підхід до управління матеріальним потоком, його оптимізації, що обумовлює узгодження процесів постачання, виробництва, збуту в єдиний процес;
використання теорії компромісів, що відображають функціональні інтереси підрозділів підприємства та всіх структур — учасників руху матеріальних цінностей.
2. РОЗРОБКА ЗАХОДІВ ЩОДО ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ ПОТОКОВИМИ ПРОЦЕСАМИ НА ТОВ «ХЛІБОКОМБІНАТ БУРОЗЬСЬКИЙ»2.1 Характеристика організаційної структури підприємства ТОВ «Хлібокомбінат Бурозьський»
ТОВ «Хлібокомбінат Бурозський»був побудований і введений в експлуатацію в 1980 році. Підприємство є юридичною особою з моменту його державної реєстрації. Дане підприємство по своїй організаційно-правовій формі є товариством з обмеженою відпо-відальністю. Також підприємство є комерційною організацією, основною метою діяльності якої є отримання прибутку. Як юридична особа, підприємство самостійно здійснює оперативний, бухгалтерський і статистичний облік і звітність у встановленому чинним законодавством України порядку. Виробнича діяльність ТОВ «Хлібокомбінат Бурозьський» ґрунтується на випуску хліба, хлібобулочних і кондитерських виробів.
Виробнича потужність підприємства складає 12 тонн продукції на добу. На підприємстві є кондитерський цех, який виробляє більше 40 найменувань кондитерських виробів, а також є цех «Соломка», який виробляє солодку і солону соломку. В даний час підприємство виробляє хліб з житньої і з суміші житньої і пшеничної муки, пшеничної муки всіх сортів, булочні і бубличні вироби. Освоєні і мають попит такі види продукції, як: хліб «Сергієвський», «Мармуровий», хліб «Йодований», житній хліб «Бурозьський».
Основними цілями діяльності підприємства є: виробництво і реалізація хлібобулочних виробів через торгуючі організації сіл і міста; забезпечення і підвищення соціальних гарантій членів трудового колективу; здобуття прибутку і зростання доходів.
В даний час на підприємстві освоюється випуск нового асортименту, зокрема: печива калорійного, тортів вафельних під назвою «Сюрприз» і «Полярний», соломки солоної і киселю сухого. Вся продукція, що випускається, має великий попит у покупців. Великі труднощі Хлібокомбінат зазнає через невчасну оплату за продукцію. Внаслідок чого немає можливості купити сировину та нове устаткування. ТОВ «Хлібокомбінат Бурозський» відпускає свою продукцію під реалізацію і за договором міни. Управління справами на підприємстві розподілені між директором та головним інженером. Перед кожним працівником ставляться конкретні завдання, за виконання яких вони несуть відповідальність. Політика оплати праці працівників будується на залежності розміру заробітку від обсягів виробництва. Організація має структуру управління, яка представлена на рис. 2.1.
Рис. 2.1. Організаційна структура управління підприємства
На підприємстві здійснюються наступні логістичні функції:
— планування потреби в матеріальних (товарних) ресурсах, людських ресурсах (персонал), сировинних ресурсах (тепло, електроенергія, пакувальні матеріали, канцтовари, нематеріальні активи і так далі);
— визначення раціональних термінів і об'ємів постачань;
— вибір типу транспорту і визначення раціонального маршруту, підбір транспорту під певний вигляд товарів;
— регулювання і контроль рівня запасів в збутовій системі;
— управління процедурою замовлень;
— складування, визначення оптимального рівня запасів по товарних групах та їх асортименті;
— проектування зон складування, торгівельної площі, зон навантаження-розвантаження;
— вибір навантажувально-розвантажувального і іншого складського устаткування;
— переміщення товарів на складі;
— робота з упаковкою;
— інформаційна підтримка (визначення рекламної лінії позиціювання товарів, сповіщення про товарні акції і тощо).
Таким чином, на даному торгівельному підприємстві має місце цілий комплекс логістичних операцій, які взаємозв'язані і підпорядковані єдиній меті – управлінню товарно-матеріальними потоками.
Матеріальні потоки ТОВ «Хлібокомбінат Бурозьський» пов'язані з прийомом сировини від постачальника для виробництва і реалізації споживачеві і безпосередньо відвантаження (відправлення своїми транспортними засобами) товарів покупцеві.
При цьому матеріальні потоки даного підприємства можна класифікувати таким чином: вхідний (розвантаження автомобільного транспорту); вихідний (навантаження); внутрішній (операції усередині комбінату); зовнішній (рух вантажів, до яких підприємство має відношення).
По натурально-сировинному складу — одноасортиментний і багатоасортиментний.
За кількісною ознакою — середній (автомобільний транспорт).
По вазі вантажів – важкі і легковагові.
По консистенції вантажів – товарно-штучні, такі, що перевозяться в контейнерах, ящиках і так далі, спеціально упаковані.
Товари, що реалізуються на комбінаті, служать основою для організації інформаційного потоку.
Інформаційний потік, таким чином, обслуговує матеріальні потоки на підприємстві.
Інформаційний потік відповідає матеріальному і реалізується в паперовій і електронній формі.
Для нашого об'єкту основними носіями інформаційного потоку виступають рахунки-фактури, податкові накладні, товарно-траспортні накладні, договори-зобов'язання та ін.
Також велике значення надається інформаційному потоку, пов'язаному з сповіщенням покупців, – для цієї мети використовується реклама у вигляді паперових носіїв в періодичному друці.
На підприємстві мають місце наступні потоки інформаційного характеру:
внутрішній і зовнішній;
єднальний (вхідний, вихідний) оперативний (зв'язок з постачальником шляхом телефонних і телефаксних повідомлень);
стаціонарний (кредитні каси) директивні, довідкові, звітні і допоміжні інформаційні потоки.
Схему матеріального, інформаційного і фінансового потоків на хлібозаводі представимо на рис. 2.2.
Ні Так Ні Так
Рис.2.2. Схема матеріального потоку на хлібозаводі. ( — мате-ріальний потік, — інформаційний потік, — фінансовий потік)
продолжение
--PAGE_BREAK--2.2 Оптимізація матеріальних потоків на підприємстві ТОВ «Хлібокомбінат Бурозський» шляхомАВС — і XYZ— аналізу
АВС-аналіз. АВС-аналіз є одним з методів раціоналізації, який може використовуватися у всіх функціональних сферах діяльності підприємства. АВС-аналіз дозволяє:
виділити найбільш істотні напрями діяльності;
направити ділову активність в сферу підвищеної економічної значущості і одночасно зпонизити витрати в інших сферах за рахунок усунення зайвих функцій і видів робіт;
підвищити ефективність організаційних і управлінських рішень завдяки їх цільовій орієнтації.
При диференційованому підході до організації закупівель і управління складськими запасами АВС-аналіз дозволяє добитися істотного зниження витрат.
Для підвищення ефективності рішень, що приймаються, необхідний індивідуальний підхід до визначення термінів і розмірів замовлення за кожним матеріалом. Оскільки такий метод зв'язаний з великими витратами часу, його доцільно використовувати лише там, де він приносить найбільший ефект. Іншими словами, нераціонально приділяти позиціям, що грають незначну роль у виробництві, та ж увага, що і матеріалам першорядної ваги. Це широке визнання, що отримало, положення відоме як принцип Парето. Суть його полягає в тому, що на декілька виробів зі всієї сукупності виробляємих виробів, що продаються, купуються або зберігаються, доводиться значна частина ресурсів, що витрачаються або накопичуються. Стосовно політики матеріальних запасів останнє означає, що на обмежене число постачань доводиться основна маса використовуваних матеріалів [23,c.94].
Розподіл ABC. Залежно від витрат матеріальні запаси підрозділяються на три класи: А, В і С. На рис. 2.3 даний характерний розподіл матеріальних запасів на окремі класи по їх питомій вазі в загальних витратах на матеріали. Отримана крива розподілу названа по імені Лоренца, який в 1905 р. за допомогою таких кривих графічно інтерпретував відмінності в розподілі доходів.
AВС-аналіз показує значення кожної групи матеріалів і допомагає звернути увагу на основні.
Матеріали класу А – це нечисленні, але найважливіші матеріали, на які доводиться велика частина грошових коштів (близько 75%), вкладених в запаси.
Матеріали класу В відносяться до другорядних і вимагають меншої уваги, чим матеріали класу А. З придбанням матеріалів класу В зв'язано приблизно 20% грошових коштів.
Питома вага
в загальних
витратах на
матеріали,%
Питома вага матеріалу в загальній номенклатурі
Рис. 2.3. Розподіл АВС
Матеріали класу С складають значну частину в номенклатурі використовуваних матеріалів, але недорогі, на них доводиться найменша частина вкладень в запаси – 5% [24,c.73].
Техніка АВС-аналізу. Для проведення АВС-аналізу необхідно:
1. Встановити вартість кожного найменування матеріалу (для купувальних деталей приймаються ціни постачальника).
2. Розташувати матеріали по міру зменшення витрат.
3. Підсумовувати дані про кількість і витрати на матеріали і нанести їх на схему.
4. Розбити матеріали на групи залежно від їх питомої ваги в загальних витратах.
Оскільки 75% витрат доводиться на 10-15% всіх матеріалів, то найбільш ретельний контроль здійснюється відносно саме цієї групи.
Контроль і регулювання запасів здійснюються по-різному залежно від класу матеріалу. Нижче приводиться перелік операцій, які проводяться з матеріальними запасами [25,c.84].
Матеріали класу А. Ретельно визначаються розміри і моменти видачі замовлень. Величина витрат на видачу і оформлення замовлень, зберігання матеріалів передивляються кожного разу при розміщенні чергового замовлення.
Встановлюється суворий контроль і регулювання запасів, а також контроль за розрахунком періоду випередження.
Матеріали класу В. Визначаються економічні розміри і момент видачі повторного замовлення.
Здійснюється звичайний контроль і збір інформації про запаси, що дозволяє своєчасно виявити основні зміни у використанні матеріальних запасів.
Матеріали класу С. Ніяких розрахунків не виробляється. Розмір повторного замовлення встановлюється так, щоб постачання здійснювати протягом 1-2 років. Поповнення запасів реєструється, але поточний облік рівня запасів не ведеться.
Перевірка наявних запасів проводиться періодично один раз на рік. Хід виконання постачальником зобов'язань по постачанню матеріалів класу А і В контролюється шляхом створення безперервної або періодичної системи обліку запасів [26,c.43].
ТОВ «Хлібокомбінат Бурозський» використовує близько 50 найменувань різних матеріалів. У таблиці. 2.1. приведені дані, що характеризують прямі витрати по закупівлі для семи найменувань матеріалів.
В таблиці під порядковими номерами розміщується така сировина: 1- пшенична мука, 2 – житня мука, 3 – яйця, 4 – цукор, 5 – дріжджі, 6 – сіль, 7 – мак.
Інформація, що міститься в таблиці. 2.1, отримана таким чином ( додаток 1):
1. Розраховано річний обіг за кожним найменуванням матеріалу. Він визначений шляхом множення закупівельних цін на кількість одиниць матеріалу, споживаних протягом року.
2. Всі позиції матеріалу розподілені по мірі зменшення річного звороту.
3. Всім позиціям привласнені порядкові номери, не залежні від номенклатурних.
4. Річні звороти прораховані наростаючим підсумком, тому, наприклад, матеріалу з порядковим номером 5 відповідає сумарний річний зворот по перших п'яти позиціях.
5. Розрахована процентна доля річного звороту наростаючим підсумком і процентне відношення порядкового номера до загальної кількості найменувань матеріалів.
Таблиця 2.1
Витрати при закупівлі
Матеріал
Питома
вага в загальній
кількості
найменувань, %
Річна потреба,
од.
Ціна,
грош. од.
Витрати по закупівлям,
тис. грош. од.
Витрати по закупівлям
наростаючим підсумком
тис. грош. од.
Питома вага в загальних витратах,%
Клас
матеріалу
1
14,20
650000
1100
715000
715000
66,42
А
2
28,57
3500
6000
210000
925000
85,92
В
3
42,86
40000
1650
66000
991000
92,05
В
4
57,14
95000
300
28500
1019500
94,70
С
5
71,42
30000
900
27000
1046500
97,20
С
6
85,71
82000
250
20500
1067500
99,16
С
7
100,0
8000
1200
9600
1076600
100,0
С
З таблиці. 2.1 видно, що велика частина витрат пов'язана із закупівлею трьох найменувань матеріалів, а саме солі, дріжджів та маку.
Результати ABC представлені в таблиці. 2.2. Графічно вони інтерпретуються кривою Лоренца (рис. 2.4).
З графіка видно, що приблизно 66% витрат доводиться на 14% від загальної кількості матеріалів і лише 8% – на матеріали, що становлять 57% в загальній кількості.
Питома вага в
загальних
витратах
на матеріали,%
Питома вага матеріалу в загальній номенклатурі
Рис. 2.4. Крива Лоренца
Таблиця 2.2
Результати АВС-аналізу
Клас
матеріалу
Кількість
найменувань
матеріалів
Питома вага в загальній кількості найменувань, %
Витрати
по закупівлям,
тис. грош. од.
Питома вага в загальних витратах,%
А
1
14,29
715000
66,42
В
2
28,58
276000
25,64
С
4
57,13
85600
7,94
Всього
7
100
1076600
100
Для того, щоб АВС-аналіз став можливим, на заводі необхідна наявність єдиного класифікатора матеріально-технічних ресурсів в інформаційній базі, в кодах якого закладенио облік їх надходження, витрати і складські запаси. Коли процедура АВС-аналізу проводиться вперше, встає питання, наскільки детально має бути відбита інформація по вступу матеріально-технічних ресурсів (по позиціях, підгрупах, групах і т. д.).Як показуєпрактика деталізація по позиціях є зайвою і можна обмежитися рівнем підгруп.
Процентні кордони для визначення груп А, В і Стакож можуть декілька варіюватися залежно від галузі. Не слід забувати, що основна мета АВС-аналізу — сформувати класи номенклатури, для яких викорис-товуються загальні методи роботи. Сировина і основні матеріали складають близько 80% від загального об'єму закупівель. При цьому що залишилися 20% номенклатур також досить різнорідні і вимагають різних підходів при організації постачання. Тому в цьому випадку можливе проведення АВС-аналізу для всього масиву даних за винятком основної сировини.
Результати АВС-аналізу не повинні прийматися автоматично до виконання. Як правило, особливо на перших етапах потрібне додаткове узгодження результатів фахівцями, а потім їх твердження.
При ухваленні управлінських рішень важливовраховувати, що номенклатура групи Смає невисоку вартість, але при цьому вимагає дуже великих людських і тимчасових витрат. Незрідка загальна чисельність персоналу відділів закупівлі, що займаються номенклатурою групи А, складає приблизно п'ять чоловік, а групи С— більше 30.Тому поважно правильно вибрати методи роботи з цією номенклатурою, щоб понизити загальні витрати на організацію постачання підприємства. Аналіз витрат системи постачання промислових підприємств показує, що якщо для номенклатури групи А постачальницька націнка складає 5-8% від загальної вартості, то для номенклатури групи Сдосягає 20%.
Таким чином зробивши АВС-анализ можна надати такі рекомендації підприємству ТОВ «Хлібокомбінат Бурозьський»:
По класу А (пшенична мука) – це найважливіша сировина, на яку доводиться велика частина грошових коштів (66,42% від загальних витрат), вкладених в запаси. Відносно саме цієї сировини треба здійснювати найбільш ретельний контроль і регулювання запасів. Треба ретельно визначати розміри та моменти видачі замовлень. Величину витрат на видачу і оформлення замовлень, зберігання матеріалів передивляти кожен раз при розміщенні чергового замовлення. Встановити суворий контроль і регулювання запасів, а також контроль за розрахунком періоду випередження. Хід виконання постачальником зобов’язань по постачанню муки пшеничної контролювати шляхом створення безперервної системи обліку запасів.
По класу В (житня мука, яйця) – вимагають меншої уваги (25,64% від загальних витрат). Треба визначити по цим найменуванням економічні розміри і момент видачі повторного замовлення… Здійснювати звичайний контроль і збір інформації про запаси, що дозоляє своєчасно виявити основні зміни у використанні матеріальних запасів. Хід виконання постачальником зобов’язань по постачанню матеріалів контролюється шляхом створення періодичної системи обліку запасів.
По класу С (Цукор, дріжджі, сіль, мак) – складають значну частину в номенклатурі використовуваних матеріалів, але не дорогі, на них доводиться найменша частина вкладень в запаси (7,94% від загальних витрат). По цим продуктам ніяких розрахунків не виробляється. Розмір повторного замовлення встановлюється так, щоб постачання здійснювати протягом 1-2 років. Поповнення запасів реєструється, але поточний облік рівня запасів не ведеться. Перевірка наявних запасів проводиться періодично один раз на рік.
XYZ-аналіз. XYZ — аналіз матеріалів передбачає оцінку їх значущості залежно від частоти вжитку.
Якщо розглядати вжиток окремих видів матеріалів протягом тривалого періоду, то можна встановити, що в їх числі є матеріали, що мають постійний і стабільний попит; матеріали, витрата яких схильна визначеною, наприклад сезонним, коливанням, і, нарешті, матеріали, витрату яких носить випадковий характер.
Тому в межах кожного з класів А, В і Cматеріали можуть бути розподілені ще і по мірі прогнозованості їх витрат [27,c.387].
Для такої класифікації використовуються символи X, Y, Z.
До класу X відносяться матеріали, попит на яких має постійний характер або схильний до випадкових незначних коливань, тому піддається прогнозуванню з високою точністю. Питома вага таких матеріалів в загальній номенклатурі, як правило, не перевищує 50-55%.
До класу У відносяться матеріали, вжиток яких здійснюється періодично або має характер падаючої або висхідної тенденції. Їх прогнозування можливе з середньою мірою точності. Їх питома вага в загальній номенклатурі складає близько 30%.
До класу Z відносяться матеріали, для яких не можна виявити якої-небудь закономірності вжитку. З цієї причини прогнозування їх витрати неможливе (вони складають 15%) загальної номенклатури).
Як показник, що характеризує можливі коливання у вжитку матеріалів, може використовуватися коефіцієнт варіації:
= * 100%, (2.1)
де σ – стандартне відхилення, що визначає міру фактичної витрати матеріалу протягом аналізованого періоду відносно середньої величини;
Хt– середня величина розходу матеріалу;
σ
(2.2)
де Xt – фактичний розход матеріалу в t-м періоді;
T– число спостережуваних періодів [28, c. 47].
На підприємстві ТОВ «Хлібокомбінат Бурозьський» попит на матеріал протягом періоду змінюється незначно. Визначимо коефіцієнт варіації попиту, використовуючи дані табл. 2.5.
Таблиця 2.5
Попит на матеріал
Кількість
матеріалу,
що витрачається, од.
Періоди
Хt
(Хt-Хt)
(Хt-Хt)
2000
I квартал
25
625
1800
IIквартал
1975
-175
30625
2100
IIIквартал
125
15620
2000
IVквартал
7900
4
46875
Xt=7900/4=1975,
σ= ,
υ = 125/1975 * 100% = 6.33%
Практика витрачання матеріалів з різною мірою передбаченості попиту дозволила встановити кордони зміни коефіцієнтів варіації по класах X, Y і Z залежно від питомої ваги конкретної позиції матеріалу в загальній номенклатурі.
Графічна інтерпретація XYZ розподілу матеріалів представлена на мал.2.4
Варіація
попиту
Питома вага матеріалу в загальній номенклатурі
Рис. 2.4. Розподілення матеріалів за методом XYZ
Техніка xyz-аналізу. Для проведення xyz-аналізу необхідно:
1. Встановити середню витрату кожного виду матеріалу з врахуванням вагання потреби в них по періодах, це можуть бути, наприклад, сезонні коливання.
2. Розрахувати коефіцієнт варіації по кожній номенклатурній позиції.
3. Розташувати матеріали у міру зменшення коефіцієнтів варіації.
4. Підсумовувати дані про кількість матеріалів відповідно до зростання коефіцієнтів варіації, нанести їх на схему.
5. Розбити матеріали на групи залежно від варіації попиту.
Результатом xyz-аналізу є побудова кривої Лоренца.
Скористаємося даними ТОВ «Хлібокомбінат Бурозьський» допустимо, що підприємство використовує близько 50 найменувань матеріалів, попит на яких носить різний характер [29,c.72].
У таблиці 2.5 приведені дані, що характеризують інтенсивність витрачання по семи номенклатурних позиціях.
Таблиця 2.5
Розподілення матеріаліл в порядку зменшення коефіцієнту варіації
Матеріал
Питома
вага в загальній
кількості
найменувань, %
Середньомісячне споживання,
од.
Стандартне відхилення
Варіація споживання, %
Варіація споживання зростаючим підсумком, %
Клас
матеріалу
1
14,20
500
3016,1
120,6
164,77
Z
2
28,57
3333
805,58
24,17
44,19
Y
3
42,86
7917
1402,8
17,72
20,02
Y
4
57,14
667
5,78
0,86
2,3
X
5
71,42
2917
23,09
0,79
1,44
X
6
85,71
68,33
24,62
0,36
0,65
X
7
100,0
54,167
159,9
0,29
0,29
X
Таблиця побудована таким чином.
1. Розрахованjсередньомісячний вжиток за даними про витрачання матеріалів в передплановому періоді.
2. Визначено стандартне відхилення і варіацію вжитку по кожному найменуванню матеріалу.
3. Всі матеріали розподіленjу міру убування коефіцієнтів варіації.
4.Проведено підсумовування матеріалів відповідно до зростання коефіцієнтів варіації.
Результати xyz-аналізу представлені в таблиці. 2.6і показані графічно на рис. 2.6.
Таблиця 2.6
Підсумки XYZ– аналізу
Клас
матеріалу
Кількість
найменувань
матеріалу
Питома вага
в загальній кількості
найменувань, %
Варіація
споживання, %
X
4
57,14
2,3
Y
2
28,57
41,89
Z
1
14,29
120,6
Варіація
попиту
Питома вага матеріалу в загальній номенклатурі
Рис. 2.6. Крива Лоренца
XYZ-аналіз служить допоміжним засобом при підготовці рішень по вдосконаленню планування матеріального забезпечення виробництва.
Для матеріалів класу X можна рекомендувати закупівлі відповідно до планової потреби синхронній їх витраті у виробництві, для класу Y – створення запасів, а для класу Z – придбання у міру виникнення потреби.
продолжение
--PAGE_BREAK--2.3. Ефективність управління потоковими процесами на підприємстві ТОВ «Хлібокомбінат Бурозьський»
У сучасних умовах виробничий процес організується і реалізується з головною метою: задоволення ринкових потреб в товарі (зовнішня мета) і здобуття підприємством на цій основі максимального прибутку (внутрішня мета).
Проблема оцінки ефективності будь-якого здійснюваного людиною процесу і, в першу чергу, процесу виробництва, була і залишається однією з актуальних економічних проблем.
Наукові дискусії про теоретичні, методологічні, методичні і прикладні аспекти цієї проблеми ведуться багато десятиліть. Не припиняються вони і в наші дні.
Основу роботи будь-якого підприємства складають процеси, що відбуваються з матеріальним, фінансовим, інформаційним, кадровим та іншими. Ефективність роботи підприємства залежить від ефективності управління сукупністю потокових процесів.
Проте запропоновані в літературі методичні підходи до оцінки ефективності не відображають складного взаємозв'язку і взаємозалежності потокових процесів, внаслідок чого їх вживання даватиме некоректну оцінку дійсності. Тобто, питання критеріїв і методики оптимізації потокових процесів вимагають подальшого опрацювання по наступних напрямах: по-перше, необхідна постановка завдання оптимізації в умовах ринкової невизначеності; по-друге, оптимізація потоків повинна передбачати знаходження оптимального рівня відповідності потоків.
Таким чином, рішення в галузі управління потоковими процесами будуть більш обгрунтованими, якщо вони ґрунтуватимуться на оцінці матеріальних, фінансових і інформаційних потоків за допомогою інтегрального показника «коефіцієнт адекватності потокових процесів «віртуальному» потоку відповідності»[5, с. 74].
«Віртуальний» потік відповідності необхідно представляти як оптимальну траєкторію з позиції особи, що приймає рішення, як вектор аттракторов, – нормативних (цільових) значень приватних (локальних) показників оцінки потоків. Аттрактор є характеристикою кращого стійкого стану відповідності потоків, до якої як би притягуються менш стійкі фактичні стани.
Нормативного значення приватних показників необхідно набувати як виходячи з вимог традиційних методик оцінки фінансового стану, так і розраховувати з врахуванням специфіки підприємства.
Ефективність розраховуємо для хліба пшеничного.
Коефіцієнт адекватності (відповідності) потокових процесів може бути представлений у вигляді коефіцієнта запізнювання:
|= 1 — , (3.3)
– фактичне запізнення між фінансовим і матеріальним потоками, днів;
оптимальне запізнення між фінансовим і матеріальним потоками, днів;
— неузгодженість потокових процесів, днів.
Квідп = 1 — |2-3|/3 = 0,67
Критерієм оптимізації запізнювання мають бути інтегральні витрати. Вони складаються з витрат на узгодження потоків і втрат в потоковій системі.
Витрати на узгодження потоків включають витрати по підтримці вкладень в запаси і дебіторську заборгованість.
Величина втраченого доходу, або так звані втрати, від іммобілізації засобів, вкладених в запаси, визначається розміром засобів, що відкликаються із звороту, часом відвернення і нормою прибутку підприємства:
= Q*Hпр, (2.4)
де y1 – витрати з підтримки вкладень в запаси, грн.;
Q – середня величина бажаного запасу готової продукції, яке підтримується на складі, грн. на рік;
Нпр– норма прибутку підприємства.
У широкому сенсі норма прибтку виконує роль індикатора альтернативного вкладення засобів: банківський депозит, коштовні папери, інші товарні напрями аналізованого підприємства. У представленій моделі прийнятий останній варіант.
Бажаний («нормальний») запас готової продукції повинен відповідати сталому рівню ділової активності підприємства, тобто:
Q= υ * Iгп , (2.5)
де ν – коефіцієнт відносного запасу на заводі, що зв'язує рівень бажаного запасу товарів з середнім темпом продажів за рік. Він визначається числом днів, протягом яких середній темп продажів в кредит може бути забезпечений за рахунок «нормального» запасу товарів, дні/дні в році;
Iгп– інтенсивність постачання готовій продукції в кредит, грн. на рік.
Q= 3* 25204 = 75612 грн. на рік
Витрати по підтримці вкладень в дебіторську заборгованість є втрати від іммобілізації капіталу в дебіторській заборгованості і можуть бути представлені таким чином:
У12 =Iгп*/365 * пр , (2.6)
де y12 – витрати по підтримці вкладень в дебіторську заборгованість, грн.;
tзап– запізнювання оплати споживачем поставленої продукції, дні;
Зат(зм)1грн– питома вага змінних витрат;
Нпр–норма прибутку підприємства.
У12 = 25204*2/365* 0.59*25204 = 59090655,09 грн на рік
З врахуванням запізнювання оплати як ключової характеристики споживчої цінності продукції втрати в потоковій системі виробника повинні включати витрати від так званого «відходу покупця».
Ефект «відходу покупця» є величиною недоотриманого прибутку унаслідок незадоволення ринкових потреб покупця, коли його не влаштовує запропоновані підприємством системи оплати і знижок.
Очевидно, що при скороченні терміну запізнювання кількість покупців, що пішли, збільшується. Функцію витрат від «відходу покупців» можна представити у вигляді:
У2= m* n*пр, (2.7)
де у2 – втрати від «відходу покупця», грн. в рік;;
Нпр– норма прибутку підприємства;
m – середній об’єм продаж в кредит на одного покупця, грн./покупець;
n – число покупців, що пішли необслужені за аналізований період часу, покупців в рік.
У2 = 21900*1*25204 = 551967600 грн. на рік
Таким чином, сумарні втрати в потоковій системі складуть:
у = у1 + у2 → min, (2.8)
де у – інтегральні витрати на погодження потоків;
у1– витрати на погодження потоків;
у2– втрати підприємства від неузгодженості потоків.
Таким чином, маємо наступне оптимізаційне завдання: знайти запізнювання між матеріальним, що виходить, і вхідним фінансовим потоками, що визначає оптимум цільової функції – критерію функціонування підприємства (у = у1 + у2 → min) з урахуванням формул:
у =ν*Iгп+Iгп*/365* *пр + m*n*пр min, (2.9)
у = 3 * 25204 * 54090 + 25204 * 2 / 365 * 0,59 * 504090 + 21600 * 1 * *504090 = 19085594216,36 грн min
Таким чином, цільовою функцією оптимізації в теорії потокових процесів має бути мінімізація інтегральних витрат на організацію відповідності матеріальних і фінансових потоків, під якою слід розуміти оптимальне запізнення потоків в системі «промислове підприємство – середовище». Інтегральні витрати складаються з витрат на узгодження потоків і втрат в потоковій системі (рис. 2.7).
Рис. 2.7. Складові витрат на узгодження матеріального та фінансового потоків при запізненні виплати
Склад витрат залежить від вигляду запізнення: по-перше, запізнення оплати, коли готова продукція реалізується з відстроченням оплати; по-друге, запізнеання постачання, коли продукція реалізується по попередній оплаті.
У першому випадку витрати на узгодження включають витрати на підтримку вкладень в дебіторську заборгованість, запаси; у другому – витрати на підтримку запасів. Втрати в обох випадках складаються з ефекту «відходу покупця».
З врахуванням причинно-наслідкового зв'язку потокових процесів економіці – поставлено оптимізаційне завдання, вирішення якого дозволяє визначити в кожному випадку оптимальні параметри відкритої логістичної системи:
-запізнення на кожній стадії відтворювального ланцюга;
-матеріальні і збутові запаси;
-інтегральні логістичні витрати;
-структуру економічного потоку;
-рівень обслуговування споживачів;
-втрати і ін.
Невідповідність фактичних і оптимальних значень параметрів потоків приводить до втрат від непогодження потоків, які є економічним резервом підвищення ефективності підприємства.
Для реалізації економічного резерву розроблені методи узгодження потокових процесів. Механізм узгодження полягає в своєчасній і ефективній дії на той елемент (групу елементів, зв'язки) логістичної системи промислового підприємства, який порушує цю відповідність.
Складним системам властива динамічна стійкість, що спирається на гнучкість структури, в наших термінах – на єдність потоків.
Умовою стійкості підприємства як складної динамічної системи є відповідність потокових процесів. Причому параметрами стійкої траєкторії промислового підприємства є запізнювання потокових процесів.
Таким чином, проаналізувавши ефективність управління потоковими процесами:
розраховано коефіцієнт адекватності потокових процесів. Він дорівнює 0,67, це менше норми(норма 1);
розраховано розмір втраченого доходу від імобілізації засобів, вкладених в засоби – 63010000 грн. на рік;
знайдено бажаний запрас готової продукції. Він повинен дорівнювати 75612 грн. на рік;
обчислено витрати по підтримці вкладень в дебіторську заборгованість – 59090655,09 грн. на рік;
продемонстровано функцію витрат від «відходу покупців», яка має вигляд У2= m* n*пр і дорівнює 551967600 грн. на рік;
знайдено запізнення між матеріальним і вхідним фінансовим потоком — у = у1 + у2 → min, у = 19085594216,36 грн. на рік → min.
З цього можна зробити висновок, що ефективність управління потоковими процесами на підприємстві ТОВ «Хлібокомбінат Бурозьський» ефективне, але потребує удосконалення.
продолжение
--PAGE_BREAK--