РЕФЕРАТ
Об’єкт«Скеля»
ПЛАН
І. ВСТУП
ІІ. ОСНОВНА ЧАСТИНА
1. Підготовкаі будівництво об’єкта
2. Технічніхарактеристики і системи життєзабезпечення споруди
3. Призначенняоб’єкту: факти і домисли
ІІІ. ВИСНОВКИ
ІV. ДОДАТКИ
V. СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ВСТУП
Останнім часом інтересдо історії України, її політичного, економічного та соціального розвитку,доповнюється бажанням дізнатися про історію свого міста, села, вулиці, окремоїспоруди. І на цьому шляху майбутніх дослідників чекає багато невідомого, аможливо і сенсаційного.
Історія рідногокраю містить ще багато таємниць. Розкриттю однієї із них і присвячена данаробота. Метою її є дослідження будівництва споруди в центрі міста Коростень,про яку довгий час говорили, переважно, пошепки називаючи Бомбосховищем. Всвоїй роботі ми спробуємо дослідити що ж все таки за об’єкт був спорудженийнаприкінці 30-х років, для чого він був призначений, проаналізуємо ті таємниціякі і зараз існують і розкриття яких попереду.
У своїй роботі миспираємось на свідчення тих не багатьох очевидців, яких нам вдалось розшукати,а також на небагато численні дослідження, які останнім часом з’явились,зокрема, допомогла нам у нашій роботі книга корост енського дослідника Є.Ященка «Коростенський плутон», статті вміщені в збірнику «Стародавній Коростеньі слов’янські гради», «Історія стольного града Коростеня», В. Скуратівського.На жаль, насправді. невелика кількість історичних досліджень, фактичнавідсутність. в даний час, не тільки учасників, але й свідків будівництва недають нам можливості повністю висвітлити питання пов’язані з даною темою – милише спробуємо узагальнити ті матеріали які нам на даний час доступні. А щедана робота, на нашу думку, є лише початком досліджень які ми продовжимо внаступні роки.
Кожне українськесело, кожне місто має куточок. де краса і таємниця переплелись, тривожачи ічаруючи душі багатьох поколінь. Сміливо таким місцем в Коростені можна назвати,так звану «купальню княгині Ольги» — місце в центрі Коростеня де над літописнимУжем здіймаються скелі – виходи знаменитого коростенського граніту.[1]
/>
Рис. 1Літописна купальня княгині Ольги.
СтародавнійІскоростень вважається одним із найдавніших міст Східної Європи. Перша письмовазгадка про нього вміщена у початковому зводі Несторової «Повісті временних літ»під 945 рік. Саме тоді древляни вбили київського князя Ігоря за перевищення їмнорми збору щорічної данини. Та зрозуміло, що людина з’явилась на цих землях набагатораніше. Дослідники кажуть, що близько 10 тисяч років тому в цей благодатний інезайманий край прийшли мисливці. З кам’яної 28-метрової кручі яку з трьохбоків оточувала вода, вони помітили. що це найкраще і найвигідніше місце длястоянки. Саме тут. згодом виросло городище під назвою «Замчище», яке булооточене подвійним валом висотою близько 3,5 метра і мало, як свідчать археологічні розкопки, дві брами. Крім того зі сходу його прикривалоболото, а з півночі річка Вільшанка. що впадає в Уж. Ровом шириною до п’ятиметрів вона була з’єднана з болотом, замикаючи коло. У центрі городища стоявкняжий замок, який мав третій вал висотою чотири метри з наступною поверх ньогодерев’яною стінкою і двома баштами з брамами. Його площа становила 0,5 гектара.[2]Так вже сталось, що це історичне, овіяне легендами місце зацікавило не тількинаших далеких предків, але і військових у не такому вже й далекому 1936 році,саме тоді. як свідчать документи і очевидці розпочинається проектування, азгодом і будівництво об’єкту якому, власне, і присвячена наша робота.
/>
Рис. 2 Черезтисячу років повернувся князь Мал до своєї домівки у вигляді пам’ятника.
ПРОЕКТУВАННЯТА БУДІВНИЦТВО ОБ’ЄКТУ
Перш за все,приступаючи до основної частини роботи спробуємо визначити. а що, власне заоб’єкт знаходиться в скелі на якій спорудили колись свою фортецю наші пращури.
В уяві простогокоростенця ця споруда довгий час була бомбосховищем, яке мовляв побудувалинапередодні війни. Проте таке визначення призначення даного об’єкту не витримуєніякої критики. По-перше, якщо це бомбосховище то чому воно поділене наневеликі за площею кімнати? Адже зрозуміло. що його корисна площа, якбомбосховища в цьому випадку значно зменшується. По-друге: для чого вбомбосховищі, де люди мали перебувати ну ніяк не більше однієї-двох годин, ціласистема життєзабезпечення розрахована на перебування людей невизначено тривалийчас? І нарешті, очевидно, ніхто не чув щоб бомбосховища обставлялись дорогимишкіряними меблями, як це, за свідченнями очевидців було в нашому випадку. Отжеверсія бомбосховища однозначно відпадає. Що ж тоді будували сапери підкомандуванням знаменитого генерала Карбишева? Довгий час дослідники вважали щов Коростені було збудовано штаб Південно-Західного фронту. Дійсно: і системажиттєзабезпечення розрахована приблизно на сорок – п’ятдесят людей, і внутрішняструктура об’єкту вказують на цей факт. Очевидно таким чином можна пояснити інаявність розкішних меблів – фронтами командували не капітани і лейтенанти.Зрозумілими стають і заходи безпеки які вживались – про такі споруди противникзнати не повинен! Здається все зрозуміло – штаб. Та в останні роки з’явиласьіще одна версія – в Коростені було збудовано, так званий, бункер Сталіна.Очевидно. що така версія теж має право на життя.
/>
Рис. 3Призначення об’єкта збудованого в скелі до цих пір невідоме…
Щоб не збиралисьпобудувати, очевидним є той факт, що хтось хто добре знав це місце вирішуєбезпосередньо під древнім городищем збудувати укриття, втім укриття не просте.а унікальне за своїми параметрами і призначенням.
Висвітлюючи питанняпочатку будівництва мусимо зазначити, що довоєнний період об’єкту, тобто періодпроектування, будівництва, та облаштування є для нас найважчим з причинивідсутності достовірних матеріалів. Навіть в наш час доступу до офіційноїінформації фактично немає. Режим секретності навкруги будівництва об’єкту бувнастільки суворим, що до сих пір невідомо, хто працював на будівництві – цивільніпрацівники, військовослужбовці, чи ув’язнені.
Очевидно, щоприйняття рішення про будівництво відбулось в 1935 році, і зрозуміло, що церішення приймалось на найвищому рівні – або в Генеральному Штабі, а, можливо ісамим Сталіним. Наступного 1936 року проводяться проектні роботи, і в тому жтаки 1936 році розпочинається будівництво, яке тривало до літа 1939 року. датазакінчення будівництва нам видається вірогідною – всі очевидці твердять, що вліто перед початком Другої світової війни ніяких будівельних робіт не велось.
Що ж стосуєтьсятехнології будівництва то очевидно будівельники розпочинали не на порожньомумісті – за свідченнями очевидців в скелі існували печери, які можливо і служилинашим далеким предкам першим житлом. Отож ці печери були буро підривнимспособом розширені і поглиблені із запасом по ширині, нерівності які виникливнаслідок вибухів бетонувались, потім поверхня гідроізолювалась (трьома шарамируберойду). Після цього встановлювалась стальна арматура і проводилось повторнебетонування до потрібних розмірів. тут необхідно ще раз відмітити, щобудівництво проводилось в режимі суворої секретності. Навіть під’їзної дорогидо об’єкту не було. Та й навіщо вона? Камінь нікуди не вивозився, а складавсябіля входу і виходу, створюючи таким чином загорожу від цікавих очей. відпаланавіть потреба побудови дерев’яної огорожі. Бетон також подавався негоризонтально (тоді б дорога дійсно була б необхідна) а вертикально, тобто посвердловині прокладеній з вершини до підніжжя скелі. Будівництво проводилось здвох кінців одночасно. Таким чином вдалось набагато скоротити терміни виконанняробіт. В результаті всіх цих будівельних робіт в скелі утворився комплексзагальною площею близько 400 квадратних метрів і об’ємом до 1000 метрівкубічних.[3] Якщо ж говоритиконкретніше то комплекс складається із 25 кімнат, в основному, невеликих, хочплоща найбільшої з них досягає двадцяти дев’яти метрів квадратних. Якщоговорити про висоту приміщень, то вона різна: від двох з половиною до чотирьохметрів. Кімнати розташовані вздовж коридорів, які мають довжину в сто шістьметрів при ширині в 1,1 метра. Необхідно відмітити, що підлога в кімнатах ікоридорах була паркетною, а в допоміжних приміщеннях з керамічної плитки. І іщеодна красномовна цифра: глибина залягання приміщень досягала від десяти доп’ятнадцяти метрів, і це в граніті.[4]
/>
Рис. 4«Покрівля об’єкту» — близько двох десятків метрів граніту.
По суті з верхуспоруду зруйнувати було неможливо. Об’єкт «Скеля» має вхід і вихід, розташованіна правому березі Ужа. Вхід прикривався зверху маскувальною стальною сіткою.Сітку підтримували дерев’яні стовпи різної висоти, закріплені в повітрі нахомутах і розтяжках, так що вона, повністю маскуючи вхід зверху створювалаілюзію зеленого гірського схилу.
Вихід із спорудирозташований нижче за течією, за поворотом, в скельній стінці штучної тераси.Майданчик біля входу і сама тераса перекривалась трьома металевими опорами дляаналогічної маскувальної сітки яка також створювала ілюзію зеленого гірськогосхилу.[5] Вхід і вихід закривавсямасивними дверима виготовленими із легованої сталі.
Необхіднозвернути увагу на внутрішню архітектуру споруди. Форма внутрішніх приміщеньпрямокутна, нормальних пропорцій. Стеля склепінчаста. Всі без виняткукомунікації сховані. Ніяких труб, кабелів інших комунікацій зовні вздовжкоридорів. Все сховано під підлогою і під шаром штукатурки. Стіни фарбованісвітлими кольорами.
/>
Рис. 5Сучасний вигляд входу до об’єкту «Скеля»
ТЕХНІЧНІХАРАКТЕРИСТИКИ І СИСТЕМА ЖИТТЄЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
Від розглядуархітектурних особливостей об’єкту перейдемо до опису систем життєзабезпечення,якими був укомплектований об’єкт.
Для нормальноїдіяльності на протязі невизначеного часу кількох десятків людей в приміщеннітакого типу необхідна досить складна і дорога система життєзабезпечення. Досистеми життєзабезпечення нашого об’єкту входять:
1. Вентиляція;
2. Енергозабезпечення;
3. Водозабезпечення;
4. Каналізація;
5. Теплозабезпечення;
6. Зв'язок;
7. Продовольче забезпеченняоб’єкту.
Перейдемо добільш детального розгляду системи.
1. Вентиляція.
Вентиляційнусистему об’єкту відрізняли складність, досконалість виконання і надійність.Вона включала два потужні дистанційно керовані осьовівентилятори, які були встановлені в тамбурах, один — паралельно входу, інший — виходу, жалюзі, грати, фільтри, розгалужена система повітроходів. Повітря поступало в кожну кімнатуокремо, по металічному рукаву, прихованому підпідлогою.
В даний часпровітрювання кімнат здійснюється по тих же повітряних каналах, вони збереглипервинні експлуатаційні характеристики. Знайдені під час відновних робіт значнікількості активованого вугілля в місткостях фільтрів, вказують на те, що об’єктбув обладнаний засобами протихімічного захисту.
2.Енергозабезпечення.
В надрах скеліпрацювала підземна автономна електростанція яка складалась із двохдизель-електричних генераторів потужністю по 50 квт. кожен. тут же знаходивсярезервуар на двадцять тон для пального. Вихлопні гази виводились назовні посвердловинах пробурених в скелі.
3.Водозабезпечення.
На об’єктііснував водогін. Джерелом питної води послуговував внутрішній колодязь глибиною14 метрів, обладнаний насосною станцією. В приміщеннях об’єкту знаходились ємностідля питної (місткістю 15 тон) води, а також для технічної води (місткістю 10тон).
4.Каналізація.
Каналізаційнасистема об’єкту і тепер безвідмовно функціонує. До неї входять чоловічий іжіночий туалети. Стічні води виводились в річку.
5.Теплозабезпечення.
Гаряча вода в душі для водяного опалення подавались із котельні, що була розташована неподалік.
6. Зв'язок.
Об’єкт бувпідключений до системи урядового зв’язку. Під гранітом працювала радіостанція,телеграф, АТС. Приміщення об’єкту були телефонізовані. Споруда в скелі булаз’єднана з міським вузлом зв’язку кабелем затягнутим в нержавіючу стальну (задеякими даними мідну) трубу, яка була прокладена по дну річки.
7. Продовольчезабезпечення.
Об’єкт мавхолодильники, кухонне обладнання і, звичайно, досить значний запаспродовольства.
ПРИЗНАЧЕННЯОБ’ЄКТУ: ФАКТИ І ДОМИСЛИ
Таким чином мибачимо. що об’єкт готувався до автономного перебування в ньому певної кількостілюдей (50 – 60 чоловік), які могли в ньому перебувати невизначено довгий часвиконуючи певну місію цілком незалежно від навколишньої обстановки. Хто малибути ці люди? З виконанням яких завдань була пов’язана їхня місія? Спробуємодати відповідь на це питання. Як оборонна споруда об’єкт явно не являв собоюцінності. По-перше, в самому приміщенні не помічено ніяких ознак готовностіоб’єкту до бою, це все ж приміщення для роботи і проживання працюючих там. Самоб’єкт у випадку наступу противника перетворювався на пастку для захисників. Ідійсно під час оборони Коростеня в 1941 році, за свідченнями переважноїбільшості очевидців об’єкт в скелі ніхто навіть не обороняв. Хоч є і свідчення,що об’єкт таки обороняли і його захисники після захоплення Коростеня фашистамипо підземних ходах покинули Коростень і опинилися аж в районі села Стремигород.Остання версія нам видається більш схожою на легенду.
По-друге,навкруги об’єкту, за свідченнями очевидців, теж не було і не будувалось ніякихфортифікаційних укріплень, чи навіть довготривалих вогневих точок. І не тількинавкруги об’єкту, а і в радіусі 15 кілометрів ніяких оборонних спорудпокликаних захистити об’єкт від ворога. Робимо висновок – той хто приймаврішення про будівництво виходив з того, що територія на якій знаходиться об’єктніколи не буде захоплена ворогом. Навпаки, очевидно, вважалось, що лінія фронтубуде проходити за багато кілометрів на захід. На випадок коли б об’єкт знайшлаавіація противника, то десятиметрова гранітна скеля надійно захистила б людей всередині.
По-третє. маємосвідчення очевидців, що напередодні війни об’єкт був вмебльований і не просто,а розкішними шкіряними меблями. Зрозуміло – фортифікаційні споруди для бою шкірянимимеблями не обставляються.
Отже версія оборонного об’єкту в скелі не витримує ніякої критики і самособою відпадає. Тоді що ж було збудовано під керівництвом генерала Карбишева вскелі? Відповідь яка напрошується – пункт управління, іншими словами штаб. Алештаб не для оборонних боїв – якщо ворог наближається зі швидкістю 20 – 25кілометрів на добу, а відстань перед війною до кордону не більш як 250 кілометрівто значення такого штабу, саме його існування позбавлені змісту. Якщо значенняоб’єкту в умовах оборонної війни дорівнює нулю то для чого він тоді будувався.напрошується відповідь об’єкт «Скеля» в Коростені частина військової машини длянаступальної війни на західному напрямку. Це ще одне свідчення того, що Сталінготувався до війни і війни наступальної.
/>
Рис. 6 Чисправді за цими масивними дверми мала бути Ставка Сталіна?
Тому дехто з істориків робить однозначний висновок – плануючи свій похідв Європу, Сталін завчасно готував в Коростені, на березі річки Уж, своюрезиденцію – Бункер Ставки Верховного Головнокомандуючого, з якого зручноздійснювати управління десятками армій що наступають на країни західної тапівденної Європи.[6] Очевидно, що відкидатитаку версію ніяк неможна, адже факти річ вперта.
На користьостаннього твердження говорить, власне, і географічне розташування Коростеня,його близькість до тодішнього радянсько-польського кордону – всього 51кілометр, а також розгалужена мережа залізничних шляхів (вузлова станція з п’ятьмавітками ).
Що стосується історіїоб’єкту під час Другої світової війни, то вона не багата на події. Після нападуНімеччини на Радянський Союз потреба в об’єкті відпала, і до споруди з’явиласькоманда ліквідаторів якій було наказано вивезти найбільш цінне обладнання,апаратуру зв’язку. все інше, що не можна було вивезти, або що не становиловеликої цінності було наказано спалити. Очевидно цей наказ було виконано непізніше 10 – 15 липня 1941 року. Очевидно ці події ще раз підтверджують версіюпро побудову об’єкту в рамках підготовки Радянського Союзу до наступальноївійни.
Як не дивно та післявійни об’єкт виявився взагалі нікому не потрібним. До 1984 року ні військова,ні цивільна влада ним не цікавилась.Не потрібний він виявився ні Москві, ніКиєву – ніхто ним не цікавився! Складалось враження, що влада боїться об’єкту вскелі.
Лише в 1984 роціпочали проводитись відновлювальні роботи, які було закінчено в 1986 році. Заразоб’єкт функціонує в якості запасного штабу Цивільної оборони міста Коростень.
ВИСНОВКИ
Завершуючи дануроботу зробимо певні висновки. і перше, що мусимо визнати, навкруги нас дужебагато історичних загадок, багато не дослідженого і не вивченого. Наш крайвиявляється багатий на загадки минулого. Притому історичні події давніх часівчасто досить дивно переплітаються з не таким вже й далеким минулим. Скеля наберезі Ужа колись в незапам’ятні часи дала притулок першим мисливцям ізбирачам, що поселились в нашому краї, згодом на тій же скелі збудував свійград легендарний князь Мал, а вже в двадцятому столітті інший керівник, зовсіміншої держави наказав спорудити тут для себе командний пункт.
Тепер щодофактів. Без сумніву ми маємо унікальний зразок військової архітектури середини XX століття. В скелі в обстановці надзвичайної секретностінапередодніІІ світовоївійни було збудовано військовийоб’єкт призначення якого і тепер викликає суперечки. В абсолютно автономномурежимі тут могли жити і працювати більш ніж півсотні людей. Як оборонна споруданаш об’єкт немає ніякої цінності, так само не міг він слугувати ібомбосховищем. Отже зрозуміло. що це пункт управління. Для кого і для чого вінбув збудований остаточно не вирішено, однак нам видається, що це був команднийпункт найвищого керівництва. Можливо, і ми схиляємось до цієї думки, це дійснобув командний пункт, або бункер Сталіна, збудований для того щоб мати змогубільш оперативно керувати військами в майбутній війні. І війна ця мала бути необоронна.
Звичайно нашаробота не претендує, і не може претендувати на повне висвітлення даної теми. Вній ми лише поставили, і спробували відповісти на кілька питань. Очевиднотаємниця об’єкту «Скеля» ще чекає своєї повної розгадки.
СПИСОКВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. СкуратівськийВ. Історія стольного града Коростеня. Коростень «Тріада» 2005р.
2. Ященко Є.Коростенський плутон. Коростень«Тріада» 2003р.
3. СтародавнійІскоростень і слов’янські гради. Збірка. Київ 2004р.
ДОДАТОК№ 1
План– схема розташування внутрішніх приміщень об’єкту«СКЕЛЯ»
/>/>
вхід />
ДОДАТОК№ 2
План-схемавстановлення маскувальних перекриттів на об’єкті «Скеля»
вихід />