Питання економічної теорії в працях М І Тугана-Барановського

іністерство освіти і науки України

Рівненський Державний Технічний Університет

Кафедра економічної теорії

Реферат

з дисципліни

“Історія економічних вчень”

на тему:

Виконала:

Студентка III курсу ФЕ

Спеціальності 7.050106

Групи Б-1

Парчук Н. В.

Перевірив:

Лень І. І.

Рівне - 2001

Зміст

Вступ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .3

Істрія формування особистості М. Тугана-Барановського. . . 4

Економічні концепції М. Тугана-Барановського. . . . . . . .7

Наукова кар’єра М. Тугана-Барановського. . . . . . . . . 10

Методологія М. Тугана-Барановського. . . . . . . . . . .16

Висновки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .18

Список використаної літератури . . . . . . . . . . . . . 19

Вступ

Перевидане англійською, німецькою і французькою мовами, дослідження українського вченого стало набутком західної економічної науки, яка високо оцінила теорію криз М. Туган-Барановського. “Ряд західноєвропейських вчених, - писав автор 1900 року, - цілком або з більшим чи меншим обмеженням прийняв мої висновки”. Француз Жан Лескюр назвав книжку М. Туган-Барановського “найоригінальнішим і найзвичайнішим твором у всій економічній літературі сучасності”. Німець А. Шпітгоф поклав в основу своєї докторської дисертації у 1903 р. працю М. Туган-Барановського, теорія криз якого використана 1913 р. Е. Брезінгером для передбачення наступих економічних криз у Німеччині. У Франції 1912 р. для таких передбачень було створено постійно діючий комітет. Відомий німецький економіст В. Зомбарт визнав теорію криз М. Туган-Барановського за надзвичайний поступ і, без сумніву, за найвищу теорію криз у даний час. Ідеї М. Туган-Барановського відображені в працях А. Шпітгофа і Й. Шумпетера (Німеччина), Ж. Лескюра і А. Афтальона (Франція), Г. Каселя і К. Вікселя (Швеція), а також у таких теоретиків з різних країв, як Р. Хутрі, А. Пігу, Дж. Кейнс, Дж. Хікс, Р. Харрод, А. Мецлер, Б. Хансен та ін.

У сузір’ї найславетніших економістів усіх часів і народів яскраво світиться ім’я українського економіста-мислителя Михайла Тугана-Барановського, який народився 8 січня 1865 р. у селі Солонів ці Куп’янського повіту на Харківщині в українсько-татарській дворянській родині.

Перше пізнання навколишнього світу майбутній учений почерпнув від матері-українки, яка хотіла бачити своїх дітей видатними людьми і готувала їх до великих звершень. Юний Михайло пішов шляхом маминих порад, уже в гімназії старанно вивчав природничі науки і філософію.

Закінчивши гімназію, М. Туган-Барановський у 1884 р. вступив на фізико-математичний факультет Харківського університету. Це був період посилення реакції у Російській імперії, яка особливо переслідувала вільнодумство у національних справах. Український сепаратизм у російської поліції був на винятковому рахунку. І тому не дивно, що студент Харківського університету М. Туган-Барановського, який почував себе українським патріотом, був відрахований із студентських лав. Однак, маючи ґрунтовні знання, він закінчив екстерном два факультети Харківського університету - фізико-математичний і юридичний, обравши своєю спеціальністю теоретичну економіку, у якій завжди почував себе досить упевнено.

Це засвідчує уже перша друкована праця вченого, опублікована 1890 р. у московському журналі “Юридический вестник” під назвою “Вчення про граничну корисність господарських благ, як причину їх цінності”.

Позитивно оцінивши теорію граничної корисності, підкресливши можливість її синтезу з трудовою теорією, що її відстоювали економісти школи Сміта-Рікардо, молодий український вчений заявив про свій оригінальний шлях в економічній науці. Те, що він робив на Сході Європи, у Західній Європі відстоював англієць А. Маршалл. Праця М. Туган-Барановського – це не рядова публікація, а новий підхід у економічній науці взагалі, а не тільки в економічній думці України. Це підтвердження того, що український учений став на шлях нового осмислення економічних процесів і явищ, розуміючи обмеженість трудової теорії, якою так досі хизуються прихильники марксизму. М. Туган-Барановський мав усі підстави сказати згодом, що він марксистом не був. Однак це не завадило в усіх довідниках і енциклопедіях назвати вченого “легальним марксистом” з легкої руки російських марксо-більшовиків.

Переслідуваний за українство на батьківщині, М. Туган-Барановський, як і багато його талановитих співвітчизників, подався у найми до північних сусідів, намагаючись здобути професорське звання. Діставши підтримку Московського університету, він був направлений до Англії для вивчення літератури і збору матеріалів по темі магістерської дисертації, що була присвячена періодичним промисловим кризам XIX ст. М. Туган-Барановський із своїм завданням справився швидко і блискуче. Грунтово дослідивши англійське статистичне джерело “Синю книгу”, він написав велику за обсягом і насичену фактами магістерську дисертацію, яку подав до друку на початку 1894 р. під назвою “Промислові кризи в сучасній Англії, їх причини і близький вплив на народне життя”. У передмові до першого видання своєї праці на початку березня 1894 р. вчений пояснив, чому він обрав проблеми економічних криз темою своїх досліджень і саме на англійському матеріалі. Перше пояснюється недостатньою вивченістю цього явища, друге – найяскравішим його проявом саме в Англії. До речі, так чинили і попередники М. Туган-Барановського, зокрема К. Маркс, який написав ”Капітал” на англійському матеріалі першої половини XIX ст. Слід зауважити, що український економіст широко використав “Капітал” та інші твори К. Маркса, а також Ф. Енгельса, але це не дає підстав зараховувати його до марксистів. Наприклад, професор Київського університету М. Зібер першим у світі дослідив зв’язок “Капіталу” К. Маркса з теорією Д. Рікардо, але ще не відважився зарахувати українського вченого до марксистів, хоч на основі його творів знайомилися з марксизмом В. Г. Плеханов, В. І. Ленін та інші російські ортодоксальні марксисти. Українська економічна думка була вільна від марксистської ортолексії. Це надзвичайно цікавий феномен.

Що стосується М. Туган-Барановського, то він у своїй магістерській праці зруйнував дощенту підвалини марксистської перспективи, яка ґрунтувалася на тому, що кризово-циклічний розвиток економіки в результаті звуження ринку і зубожіння пролетаріату веде до краху капіталізму. На цій тезі, як відомо, базувалась марксистська теорія “наукового комунізму”, який, за твердженням самих “класиків”, відрізнявся суттєво від соціалістичних утопій не марксистів. Насправді, як казав М. Туган-Барановський, в утопічних соціалістів не менше науковості, ніж утопізму в марксизмі.

Учений виділив п’ять груп потреб:

фізіологічні – для безпосередньої підтримки життя й почуття спадковості;

статеві;

симптоматичні інстинкти й потреби;

альтруїстичні;

потреби, що не ґрунтуються на практичних інтересах.

“Мотиви й інтереси негосподарського роду, - казав М. Туган-Барановський, - мали особливо великий вплив на розвиток господарства”. Серед мотивів негосподарського роду вчений особливого значення надавав релігії та патріотизму. “Національність, - казав він, - часто є крайньою межею для симптоматичних почуттів сучасної людини”. “Релігія, - писав учений у тій же праці “Психологічні фактори суспільного розвитку”, - завжди була і залишається до нинішнього часу одною з наймогутніших історичних сил”.

Свою теоретичну діяльність М. Туган-Барановський розпочав як марксист, проте згодом відійшов від ортодоксального марксизму, заснувавши в Санки-Петербурзі разом з відомими російськими економістами Петром Струве (1970 - 1944) і Сергієм Булгаковим (1871 - 1944) та іншими течію так званого “легального марксизму”, яка викристалізувалась у дискусіях із суб’єктивно-ідеалістичними поглядами народників і революційними ідеями більшовиків. Існування течії “легального марксизму” обмежується 90-ми роками XIX ст., вона розпалась в 1900 р.

М. Туган-Барановський та інші “легальні марксисти” однозначно заперечували тезу народників про неможливість розвитку капіталізму В Росії, використовуючи для цього окремі положення марксистського економічного вчення. Водночас, вони рішуче заперечували ряд основних його тез – про експлуататорську природу буржуазної держави, диктатуру пролетаріату, характер переходу до соціалізму, реалізацію продукту та деякі інші. Особливі заперечення викликало положення про необхідність здійснення пролетарської революції. Висновок про можливість реформування капіталізму “легальні марксисти” зробили раніше від Е. Бернштейна. Революційні висновки Маркса і більшовиків вони називали “тенденційними і помилковими”.

Після розпаду течії “легального марксизму” одні його представники повністю перейшли в опозицію соціалістичній ідеї, а інші (насамперед М. Туган-Барановський) стали на позиції лібералізму і реформізму, зблизившись із соціал-реформізмом.

Своїми наступними теоріями український економіст здобув широке визнання. Розвиваючи теорію психологічної цінності, він спочатку виступав за поєднання теорій трудової вартості і граничної корисності, а пізніше сформулював “закон”, в якому стверджував, що “граничні корисності вільно відтворюваних господарських благ пропорційні їх трудовим вартостям”.

В соціальній теорії розподілу, яка є популярною і сьогодні, розподіл доходів представлено результатом боротьби різних класів суспільства за розподіл сукупного продукту. Розмір частки, яка дістається кожному з класів, з цих позицій визначається як загальним обсягом національного доходу, так і “соціальною силою” класів. Роль виробництва полягає в нарощуванні величини продукту, а тому всі класи однаково зацікавлені в зростанні його ефективності. Дану теорію М. Туган-Барановський виклав в праці “Соціальна теорія розподілу” (1913).

Чи не найбільший вплив на сучасну економічну думку виявила інша його теорія – теорія економічних циклів, яка сьогодні широко використовується в теоретичних побудовах. В цій теорії, яка викладена в книзі “До кращого майбуття” (1912), український вчений зробив спробу дати синтетичну уяву про характер циклічних коливань.

М. Туган-Барановський звернув увагу на тісний зв’язок між зміною цін на “капітальні блага” (засоби виробництва) і акумулятивним процесом вивільнення грошового капіталу, який спрямовується або на інвестиції, або на заощадження. Цим самим він поклав початок сучасній інвестиційній теорії циклів, стрижнем якої є зв’язка “заощадження - інвестиції” – головна “пружина” циклічних коливань.

Згідно з теорією М. Тугана-Барановського, вичерпування інвестиційних можливостей створюється умовами застосування кредитного капіталу, обмеженістю банківських ресурсів, а найголовніше – диспропорцією в розміщенні вільних грошових капіталів між різними сферами їх прикладання. В ній український економіст вбачав головну причину циклічних економічних спадів.

Одним з перших в Російській імперії М. Туган-Барановський звернув увагу на утворення монополій в формах картелів і трестів, вбачаючи в них суттєве явище в розвитку світового господарства. В працях “Основи політичної економії” (1890) і “Промислові кризи в сучасній Англії” (1894) він показав, що в результаті утворення монополій “споживачі обкладаються своєрідною даниною на користь монополістів”, однак прийшов до висновку, що держава здатна усунути шкідливий вплив монополій, обмеживши їх діяльність.

Величезне теоретичне значення мало й обґрунтування М. Туган-Барановським ідеї про забезпечення національної грошової одиниці за умов відсутності золотого запасу так званим “стратегічним товаром”, яку він розвивав при впровадженні в січні 1918 р. валюти незалежної Української держави – гривні, перебуваючи на посаді міністра фінансів уряду УНР.

За своїми переконаннями М. Туган-Барановський до кінця життя зостався соціалістом, різко полемізуючи з цього приводу із своїм колишнім однодумцем П. Струве, котрий доводив “принципову неможливість здійснення соціалізму”. Концепція соціалізму українського вченого була близькою до соціал-реформістської. Він виклав її в працях “Сучасний соціалізм в своєму історичному розвитку” (1906), “Соціалізм як позитивне вчення” (1918), “Соціальні основи кооперації” (1919).

Як кінцевий соціальний ідеал, М. Туган-Барановський виділив анархічний комунізм – лад повністю вільних людей, в якому відсутнє придушення меншості більшістю. Однак, він трактував майбутнє суспільство як ціль, до якої треба послідовно рухатись, але яка, можливо, ніколи досягнутою не буде. Тому для найближчого майбутнього найбільш бажаною уявлялось досягнення хоча б соціалізму з рисами державного і синдикального (синдикати – професійні спілки) управління, при цьому в примиренні “двох протилежних начал – свободи особи і панування спільноти” вбачався головний зміст соціалістичного ладу.

Наукова кар’єра М. Тугана-Барановського

Вчений завжди прагнув наситити свої праці українським матеріалом, шукав підтвердження своїх думок в українській господарсько-науковій дійсності. Дехто із професорів був незадоволений тим, що М. Туган-Барановський надто широко використовував статистику, яка стосується аграрного розвитку Полтавщини у книзі ”Основи політичної економії”. За цей підручник автор отримав велику премію Імператорської Академії наук у Петербурзі. Цей підручник витримав кілька видань, був найкращим виданням у Російській імперії, відігравши таку ж роль у Східній Європі, як підручник А. Маршалла “Принципи політичної економії” у Західній Європі й Америці.

Проаналізувавши економічні погляди на економічні кризи своїх попередників і сучасників, М. Туган-Барановський прийшов до фундаментальних висновків. Один з них полягає ось у чому: “Ми, твердив учений, - спостерігаємо розширення суспільного виробництва при одночасному скороченні суспільного споживання без будь-якого порушення рівноваги між суспільною пропозицією і суспільним попитом”. Учений виходив з того, що скорочення фонду споживання робітників не загрожує підірвати капіталізм, бо “капіталістичне господарство не піддається небезпеці розвалу навіть при величезнім абсолютнім скороченні народного споживання”.

Це правда, що М. Туган-Барановський високо цінував “Капітал” К. Маркса, вважаючи його найбільшим критиком капіталізму, але неодноразово заявляв, що дотримуватися його постулатів не тільки не можна, а навіть шкідливо. За це марксо-ленінці де могли ганьбили М. Туган-Барановського, чиє дослідження періодичних економічних криз принесло йому світове визнання.

На основі власної теорії вчений створив в Українській академії наук (1918 р.) Інститут економічної кон’юнктури, ставши його директором. Це був перший інститут такого типу в системі Академії наук. Його знищила більшовицька влада, ідеологи якої досі не можуть пробачити М. Туган-Барановському його антимарксистські теоретичні висновки, хоч їх підтвердила та ж комуно-більшовицька господарська практика. Йдеться про те, що на думку М. Туган-Барановського, економічні кризи можна “зм’якшити” навіть при абсолютному скороченні народного споживання, якщо внести елемент організованості в господарський процес. Це яскраво підтвердилося в умовах тоталітарно-командної господарки, коли планові засади при всій її недосконалості вносили елемент організованості й періодичні кризи не спостерігалися, незважаючи на надзвичайну обмеженість індивідуального споживання. Щоб це відчути, досить нагадати, що виробництво для виробництва було метою командної системи, при якій 72 відсотки сукупного продукту припадало на виробництво засобів виробництва і лише 28 відсотків на виробництво предметів споживання.

На основі господарської дійсності ХХ ст.. можна сказати, що теорія криз і економічної кон’юнктури М. Туган-Барановського – це справді пророче економічне відкриття, яке підтвердила практика ринкової і командно-планової системи. Кожна з цих систем на порозі III тисячоліття стала із своїми результатами. Однак, при збережені умов про які говорив М. Туган-Барановський, розвиток відбувався.

У епіцентрі цього розвитку вчений поставив людину: він опублікував низку праць у журналі “Мир Божий“ та інших періодичних виданнях на рубежі XIX – XX ст. Людина як суб’єкт господарської діяльності посідає належне місце і в його фундаментальних дослідженнях, наприклад, у докторській дисертації “Російська фабрика в минулому і сучасному”, що була спрямована проти російського народницького месіанізму. Виступи проти російської “самобутності” були розцінені як прихильність М. Туган-Барановського до економічної теорії марксизму. Можливо, це й спонукало вченого виступити з низкою публікацій, у яких піддано критиці марксистський матеріалістичний детермінізм.

1905 року М. Туган-Барановський опублікував свої “Теоретичні основи марксизму”. У цій книзі він спростував марксистську теорію падіння середньої норми прибутку, а також марксистську заяву про невідворотній колапс капіталізму вільної конкуренції, він вважав безплідною марксистську теорію додаткової цінності.

В дореволюційній Росії великою популярністю користувалася опублікована в 1909 р. книга ”Основы политической экономики”, в якій автор систематизував свої соціально-економічні погляди. В цій роботі

М. Туган-Барановський намагався використати австрійську теорію суб’єктивної корисності з трудовою теорією вартості, встановлюючи закон пропорціональності між трудовими затратами і граничною корисністю. Однак в багатьох випадках ідеалізм М. Тугана-Барановського поєднувався з елементами “чистого матеріалізму”.

Критикуючи марксизм М. Туган-Барановський ніколи не поривав з ним повністю. В той же час у нього все більше симпатій викликали теорії соціалістів-утопістів. Дослідження історії соціалістичних вчень і невдалих спроб їх фактичного втілення в життя складають значну частину наукової спадщини М. Тугана-Барановського.

Його наступна книга про соціалізм була опублікована під назвою “Сучасний соціалізм в своєму історичному розвитку” в 1910 році.

1913 р. М. Туган-Барановський опублікував працю “Соціальна теорія розподілу”, в якій відкинув популярне на той час уявлення, що розподіл доходів залежить, головним чином, від процесу формування цін, процесу обміну і особливо від граничних продуктів різних факторів виробництва. З точки зору М. Тугана-Барановського, розподіл національного доходу залежить, передусім, від взаємозалежності між різними соціальними класами. Головним у його поясненні було те, що організований робочий клас може добитися більш високої заробітної плати. Ділові кола платять за таке підвищення заробітної плати зниженням прибутків.

Ця книга зазнала суворого критичного розбору, бо саме М. Туган-Барановський ввів у літературу проблему влади монопсонії робітничих спілок.

У науковому доробку М. Тугана-Барановського помітне місце посідає теорія кооперації, найповніше викладена у великій за обсягом монографії “Соціальні основи кооперації” (1916 р.). Ця праця витримала кілька видань у різних країнах світу. Вона поставила ім’я ученого в один ряд з найвидатнішими теоретиками і організаторами кооперативного руху в світі.

У період першої світової війни М. Туган-Барановський неодноразово повертався до проблеми кооперативного руху і проблеми паперових грошей. Так, 1914 р. він опублікував роботу “Економічна природа кооперативів і їх класифікація”, а 1916 – книгу “Соціальні основи кооперації”. Були й інші роботи, такі, як “Паперові гроші і метал”, де розглядалася проблема зростання викликаного війною “дефіцитного” фінансування, що здійснювалося царським урядом, і посиленням інфляційного тиску, який став його результатом. І, нарешті, “В поисках нового мира. Социалистические общині нашого времени”, де М. Туган-Барановський зробив огляд історії різноманітних утопічних колоній у Європі та Північній Америці. У цьому огляді він порушив питання про так званий “гарантизм”, тобто ідею “чистого благополуччя” у суспільстві. Книга “Соціальні основи кооперації” – фундаментальна праця, в якій проаналізовано і узагальнено досвід світового кооперативного руху. Трактуючи кооперацію, як результат впливу на капіталістичне суспільство соціального ідеалу, М. Туган-Барановський зумовив тим самим зближення нормативних уявлень про її природу і через мірну абстрактність досліджень.

Під час першої світової війни вчений поглиблював дослідження в галузі теорії грошей, яку трактував у відповідності з теорією циклічності. У праці “Паперові гроші й метал” він критично розглянув погляди попередників на грошовий обіг і створив власну теорію, яка вважається кількісно-номіналістичною. М. Туган-Барановський багатьма дослідниками вважається засновником теорії паперових грошей, яку плідно використав Дж. Кейнс у своїх прагматичних рекомендаціях, спрямованих на державне регулювання грошового обігу.

Однією з найцінніших прикінцевих праць вченого є дослідження “Вплив ідей політичної економії на природознавство і філософію”, у якій викладено власну концепцію класифікації наук, що виходять із єдності навколишнього світу, наведені цінні матеріали про взаємопроникнення наук, зокрема економічних, природничих і філософських. У їх епіцентрі вчений ставив потреби та інтереси людини, з цих позицій висловлював побоювання перед диктатурою.

На основі кооперативних теоретичних уявлень вчений здійснив глибокий науковий аналіз основних типів і видів кооперації в усіх сферах і галузях економіки, детально проаналізував зарубіжний та вітчизняний досвід кооперативного руху.

За своїми поглядами М. Туган-Барановський до кінця життя залишався соціалістом реформістського спрямування. Свої соціалістичні погляди він виклав в численних працях, особливо серед яких варто виділити: “Сучасний соціалізм в історичному розвитку” (1906), “Соціалізм як позитивне вчення” (1917), а також “Соціальні основи кооперації” (1919).

Кінцевим соціальним ідеалом М. Туган-Барановського був анархічний комунізм – лад вільних людей, в якому не існує експлуатації найманої праці. Однак, таке суспільство він розглядав як мету, до якої потрібно прагнути і рухатись послідовно, але яка, можливо ніколи не буде досягнута. Тому для найближчого майбутнього найбільш бажаним уявлялось досягнення хоча б соціалізму з рисами державної або синдикатної системи. В примиренні “двох протилежних начал – свободи особи і панування спільноти” вбачався головний зміст соціалістичного ладу. Водночас М. Туган-Барановський обґрунтував необхідність соціалізму як з матеріальних, так і з соціально-правових позицій.

В останніх працях М. Туган-Барановського обґрунтовувались переваги централізованого планового керівництва господарством у поєднанні з свободою кооперативної форми організації виробництва. За цими уявленнями, держава стає власником і верховним розпорядником всіх суспільних “капітальних благ”, передаючи їх частину в тимчасове користування трудових кооперативів. Останні повинні поставляти в державні фонди певну кількість виробленого продукту , а решту використовувати для задоволення власних потреб і на розвиток.

М. Туган-Барановський заперечував проти революційного насильства як засобу досягнення соціалізму. Стосовно конкретних перспектив соціалістичних перетворень у Росії він стверджував, що “сучасна Росія до соціалізму ще безумовно не дозріла”, пророцьки наголошуючи, що соціалізм, який прийде на зміну нерозвиненому капіталізму, приречений на жорстку диктатуру і злидні.

Величезне теоретичне і практичне значення мало обгрунтування М. Туган-Барановським ідеї про забезпечення національної грошової одиниці за умов відсутності золотого запасу так званим “стратегічним товаром”, яку він розвивав при впровадженні в січні 1918 року національної української валюти – гривні, перебуваючи на посаді генерального секретаря фінансів Центральної Ради – уряду незалежної України.

Навіть незважаючи на те, що свій перший ступінь Туган-Барановський одержав з математики й фізики, основні його праці свідчать, що він не став “тим, хто гризе цифри”, тим, чим математично натреновані економісти стають нині. Не займався він також езотеричною “грою розуму”, як нещодавно припустив Коландер. Але водночас М. Туган-Барановський не був і типовим вченим-економістом, для якого весь світ обмежувався лекційним залом. Хоча в тому, що царські чиновники не без успіху віддаляли його від університетського середовища через його “політичну неблагонадійність”.

На відміну від більшості сучасних американських учених-економістів М. Туган-Барановський цікавився питаннями економічної політики. У цьому зв”язку варто зазначити, що лондонський Economist 1987 року писав, що лише один з двадцяти теоретиків-економістів вияваляє професійний інтерес до важливих питань економічної політики.

М. Туган-Барановський мав уявлення про сформульовану Джоном Невіллом Кейнсом відмінність між позитивною економікою, нормативною економікою та політичною економією. За Дж. Кейнсом, “політична економія це ... наука, а не мистецтво або етичне дослідження”. Вона описана як стійкий нейтралітет між конкуруючими суспільними науками.

Для М. Тугана-Барановського поділ між звільненою від проблем цінності позитивною економікою та обтяженою цією проблемою політичною економією не був так яскраво окреслений.

Незважаючи на те, що М. Туган-Барановський у молоді роки багато часу витратив на студіювання Маркса, критично переосмислюючи його, і навіть на те, що якийсь час сам був марксистом, він зрештою відкинув марксизм як соціальну доктрину.

Методологія М. Тугана-Барановського значно відрізнялася від сучасного моделювання, вишукано прикрашеного маскарадною езотеричною математикою. Він досліджував проблеми з чотирьох точок зору: ретельно спостерігав і старанно узагальнював соціальні явища, що видно з його роботи 1894 року “Промышленные кризисы в Англии...” або книги 1898 року “Русская фабрика...”. Завдяки цьому він зміг уловити “дух часу” при дослідженні і, таким чином, упорядкувати і розташувати свої дані у відповідній інституційній оправі. Як математик М. Туган-Барановський вмів оперувати цифрами. Крім того, його аналітична структура була побудована в конкретному юридично-інституційному середовищі. Таким чином, він звернув увагу на те, що Йозеф Шумпетер пізніше називав економічною соціологією.

В цьому рефераті ми розглянули економічні концепції такого визначного дослідника, який зробив помітний внесок в розвиток економічної думки. Його ім’я намагались викреслити і історії на його батьківщині, але в світі він здобув заслужене визнання. М. Туган-Барановський мав непересічне значення для розвитку світової економічної думки, його теорії за радянських часів з політичних і ідеологічних мотивів подавались у викривленому вигляді, а ім’я намагались витерти з пам’яті.

Соціалізм М. Тугана-Барановського не має нічого спільного з ленінсько-сталінським, однак в ньому є багато спільних рис з “соціальним ринковим господарством” сучасних неолібералів.

Реформізм М. Тугана-Барановського проявлявся не лише в запереченні революційного і пролетарського насильства як засобу як засобу досягнення соціалізму, а в і його відношенні до соціалістичних перспектив Росії. Він стверджував, що “до соціалізму сучасна Росія безумовно не дозріла”.

Свої ідеї М. Туган-Барановський намагався втілити в життя разом з своїми однодумцями – соціалістами М. Грушевським, В. Винниченком та іншими – вже в Українській державі, однак агресія більшовицької Росії перекрестила їх плани.

Список використаної літератури:

Хрестоматія “Українська економічна думка” С. М. Алупко К.: “Знання”, 1998 р.

М. И. Туган-Барановский “Социальные основы коопераций” Москва: “Экономика”, 1898 р.

Лортикян Е. “Українські вчені-економісти на рубежі XIX - XX” (З історії економічної думки) Економіка України К.: 1997, №2 .

“Преса України”: Економіка України, 1999, - №5.

Біла С. “Проблеми структурної політики держави в економічній літературі України та Росії в першій третині ХХ ст.” К.: Економіка України, 1999 р.

Павловський М. “Про історію розвитку економічних вчень” 2-ге вид. К.: Шлях України, 1997 р.

Балабнінс Н. “Значення Тугана-Барановського сьогодні”: Вісник НАН України К.: 1995 р.

Злупко С. “М. Туган-Барановський: наукові новаторства”: Уні-Версум, 1995 р. Січ-Лют.

Коропець кий І. С. “Українські економісти XIX ст. та західна наука” К.: “Либідь”, 1993 р.

Ковальчук В. М., Сарай М. І. Економічна думка в історичному аспекті. Навчальний посібник. – Тернопіль: ТАНГ-“Астон”, 1999.