Реалізація категорії ретроспекції в сучасних газетних текстах

Міністерство освіти й науки України
Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди
Кафедра практики усного та писемного мовлення
Курсова робота
“Реалізація категорії ретроспекції в сучасних газетних текстах”
Виконавець:
Коломієць Яна Вікторівна
Науковий керівник:
Кандидат філологічних наук, доцент
Антонюк О.Н.
Харків — 2008
Зміст
Вступ
Розділ 1. Текст, категорії тексту та їх класифікація
1.1 Текст у процесі комунікації
1.2 Категорії тексту
Розділ 2. Особливості реалізації категорії ретроспекції в сучасних газетних текстах
2.1 Ретроспекція, її семантичні типи, функції
2.2 Засоби мовного вираження ретроспекції в сучасних газетних текстах
Висновки
Бібліографія
Вступ
Розглядаючи категорію ретроспекції (а також проспекції), ми виявляємося в сфері тимчасових і просторових понять і їхньої реалізації в мові. По суті ретроспекція й проспекція є формами дисконтинууму. Вони – «перепочинок» у бігу лінійного розгортання тексту. Через категорії здійснюється той процес, без якого неможливе осмислення відбуваючихся дій. Саме вони, і особливо ретроспекція, лежать в основі створення емпіричного тезауруса читача, завдяки якому він може проникнути в «зв’язок часів». У цьому зв’язку цікаве думка У.Вейнрейха: «По-видимому, универсальной закономерностью является следующий факт: по отношению к прошлому в языках проводится больше(или столько же, но не меньше) временных различий, чем по отношению к будущему. Количество степеней «прошлости» и ее типы широко варьируются по языкам и представляют собой интересный материал исследований». У більшості текстів ретроспекція проявляється імпліцитно. Вона заснована на здатності нашої пам’яті втримувати раніше повідомлене й зчіплювати його з повідомлюваним у даному відрізку оповідання. Саме ця імпліцитність ретроспекції представляє великий простір уяві читача про «ступені минулості».
Актуальність теми обумовлена необхідністю всебічного лінгвістичного аналізу категорій тексту, виявлення їх специфічних ознак. Ряд проблем, які лежать в основі дослідження, носять універсальний характер і становлять інтерес для вивчення стилю художньої літератури в цілому. До таких проблем, зокрема, відносяться проблеми мотивації ретроспекції.
Мета курсової роботи полягає в дослідженні категорії ретроспекції в сучасних газетних текстах англійської мови.
Поставлена мета визначила конкретнезавдання цього дослідження:
виявити механізм утворення ретроспекції;
визначити основні форми її прояву в структурі газетного тексту;
установити особливості кореляції основного й ретроспективного планів оповідання;
виділити найбільш характерні функції ретроспекції й простежити взаємодію ретроспекції з іншими категоріями тексту.
Предмет дослідження – реалізація категорії ретроспекції в сучасних газетних текстах англійської мови.
Об’єкт дослідження – категорії ретроспекції в сучасних англійських газетних текстах.
Методологічною базою дослідження є:
а) теоретико-методологічна концепція діяльності як принципу дослідження категорій ретроспекції;
б) сучасні психолінгвістичні ідеї про мовну діяльність і соціолінгвістичні розробки основ мовної комунікації;
в) соціокультурні принципи вивчення мовної картини миру.
Реалізація поставлених завдань здійснюється за допомогою наступних методів і прийомів:
а) описового методу із застосуванням прийомів спостереження, інтерпретації, зіставлення, узагальнення й типологізації;
б) методики контекстуального й ситуативно-контекстуального аналізу, що враховує ситуативно-детерміновані зв’язки мовних одиниць, причини й способи їхнього вживання;
в) методу комунікативно-прагматичного аналізу, за допомогою якого встановлюється кореляція між різноманітними способами мовного вживання ретроспекції в газетних текстах.
Практичне значення полягає в тому, що результати проведеного дослідження можуть бути використані в курсах лекцій по стилістиці й у роботі семінарів по стилістиці, у практиці викладання мови й перекладу.
Теоретичне значення вивчення категорії ретроспекції висвітлює з нового боку питання структури тексту й основні типологічні особливості його будови.
Наукова новизна полягає в тім, що лінгвістичні характеристики ретроспекції дотепер не підлягали спеціальному дослідженню. У курсовій роботі робиться спроба розглянути ретроспекцію як особливу категорію тексту.
Розділ 1. Текст, категорії тексту та їх класифікація
1.1 Текст у процесі комунікації
У процесі своєї діяльності людина відкриває об’єктивні закони існування й закріплює їх у своїй свідомості. Необхідність передавати знання й повідомляти різного роду інформацію привела до виникнення мови.
Суспільний характер діяльності людини обумовив суспільний характер її мовної діяльності. Саме завдяки цьому характеру мовної діяльності здійснюється спілкування між людьми, координуються їхні дії, і організовується життя всього суспільства. У зв’язку з великою значимістю мови як засобу забезпечення спілкування між людьми його комунікативний аспект представляються найбільш істотним. Саме завдяки йому забезпечується взаєморозуміння й цілеспрямована діяльність членів суспільства. Незалежно від форми, у якій виступає комунікація (усна або письмова), основною одиницею спілкування є текст, під яким розуміють ієрархічно складну цілісну побудову з єдністю й зв’язністю. Правильне розуміння мовного повідомлення можливе лише за умови однакового механізму декодування мовної інформації як в адресата, так і адресанта. Іншими словами, інформація, що втримується в мовному повідомленні, буде сприйматися правильно за умови її подання у звичній для адресата формі й організації відповідно до норм, структурам й моделям, властивій мові спілкування [4, с.130].
Отже, текст – це система. Текст являє собою завершене повідомлення, що має зміст, організований по одній з абстрактних моделей, існуючих у мові, і яке можна характеризувати своїми ознаками. Зміст стосовно до тексту здобуває своє термінологічне вживання, відмінне від поняття “сенс” або “значення”. Зміст як термін граматики тексту буде відноситися лише до інформації, укладеної в тексті в цілому; значення – до морфем, словам, словосполученням, синтаксичним конструкціям. Істотне розходження між сенсом і змістом в тім, що «сенс по своїй природі не комунікативний, або ж комунікативний потенційно. Зміст по-своєму призначенню комунікативний, оскільки він має ознаку завершеності».
1.2 Категорії тексту
І.Р. Гальперін говорить про існування в тексті цілого набору
категорій, але в даній роботі мова йтиме лише про ті з них, які важливі для розуміння цілісності тексту й усвідомлення принципів організації тексту в структурному відношенні, і, особливо, про ретроспекцію. Необхідно відзначити, що дані категорії відносяться, головним чином, до макротексту.
Інформація в загальноприйнятому розумінні ототожнюється з номінацією, змістом, утримуванням, але існує й інше значення терміна “інформація”, що вживається в роботах з теорії комунікації. У них термін «інформація» використовується лише коли говорять про одержання нових відомостей про предмети, явища, відносини, подіях об’єктивної дійсності.
Інформація знімає деяку невизначеність у вже сприйнятих і частково пізнаних предметах і явищах і тому розглядається як щось протипоставлене ентропії. Повідомлення, що Вам уже відомо, несе в собі для Вас нульову інформацію.
І.Р. Гальперін розрізняє інформацію:
— змістовно-фактуальну (ЗФІ);
— змістовно-концептуальну (ЗКІ);
— змістовно-підтекстову(ЗПІ)--PAGE_BREAK--
Змістовно-фактуальна інформація містить повідомлення про факти, події, процеси, що відбуваються, відбувалися, або будуть відбуватися в навколишньому світі, дійсному або уявлюваному. У такій інформації можуть бути дані відомості про гіпотези, висунуті ученими, їхні погляди, усякі зіставлення фактів, їхні характеристики, різного роду припущення, можливі рішення поставлених питань та ін. Змістовно-фактуальна інформація завжди виражена вербально [8, с.201].
Одиниці мови в ЗФІ звичайно вживаються в їх прямих, предметно-логічних, словникових значеннях, закріплених за цими одиницями соціально-обумовленим досвідом.
Змістовно-концептуальна інформація повідомляє читачу індивідуально-авторське розуміння відносин між явищами, описаними ЗФІ, розуміння їхніх причинно-наслідкових зв’язків, їхньої значимості в соціальному, економічному, політичному, культурному житті народу, включно відносини між окремими індивідуумами, їх складної психологічної й естетико-пізнавальної взаємодії. Така інформація витягається з усього твору і являє собою творче переосмислення зазначених відносин, фактів, подій, процесів, що відбуваються в суспільстві й представлених письменником у створеному їм уявлюваному світі.
Граматична категорія інформативності, що представляє собою обов’язкову ознаку тексту, може виявитися в різних формах – від нульової, коли зміст тексту не дає нічого нового, а лише повторює вже відоме, до концептуальної, коли для її виявлення необхідно щільно проаналізувати текст. Між цими полюсами розташовуються інформації різного ступеня насиченості (міри новизни).
Невідоме розкривається у своїх особливостях і стає надбанням знання й коли мається на увазі яке-небудь повідомлення про події, факти, явища, які відбулися, відбуваються або повинні відбутися в якійсь області людської діяльності. Тому ні морфема, ні слово, ні словосполучення не можуть нести інформацію, але мають властивість інформативності, тобто можуть брати участь в інформації модифікацією своїх значень. Те ж у більшості випадків можна сказати й про речення. Воно бере участь в інформації шляхом можливих варіацій свого змісту.
Таким чином, зміст тексту як когось закінченого цілого — це його інформація.
Характер членимості тексту залежить від багатьох причин, серед яких не останню роль грають розмір частин і змістовно-фактуальна інформація, а також прагматична установка автора тексту. Членування безпосередньо пов'язане з категоріями інформації, інтеграції, когезії й деякими іншими.
Як відомо, основні частини тексту – передмова, введення, висновок та інші – факультативні. Вони характеризуються, насамперед, деякою незалежністю від цілого тексту, але одночасно тісно пов’язані з ним.
Направляючи думку читача на те, про що буде мова спочатку, воно не розкриває основної інформації. Передмова містить якусь частку тої інформації, що є основною в тексті й узагальнено представлена в назві (заголовку). Інформація, укладена у введенні до наукової праці, звичайно заснована на фактах, які, як передбачається, відомі читачеві [27, с.5].
Категорія континуума безпосередньо пов’язана з поняттями часу й простору. Сам термін “континуум” означає, за словами І.Р. Гальперіна, “безперервне утворення чогось, тобто нерозчленований потік руху в часі й у просторі”. Континуум як категорію тексту можна загалом уявити собі як певну послідовність фактів, подій, що розгортаються в часі й просторі, причому розгортання подій протікає не однаково в різних типах текстів.
Не можна забувати, що, чим хаотичніше представлено зв’язок подій у тимчасовому й просторовому відношеннях, тим важче сприймається інформація, закладена в тексті. Залишаючись по суті безперервним у послідовній зміні тимчасових і просторових фактів, континуум у текстовому відтворенні одночасно розбивається на окремі частини, але наявність категорії текстуальних зв’язків дає можливість сприймати весь текст як процес.
Континуум – категорія тексту, а не речення. Континуум не може бути реалізований у реченні, тому що в реченні немає розгортання думки. Ця граматична категорія, здійснюючи зображення перебігу часу в змінюваному просторі, вимагає більшого відрізка тексту, ніж речення. По суті континуум як граматична категорія тексту це синтез текстуальних зв’язків і переривчастості [18, с.304].
Серед категорій тексту Гальперін І. Р. Виділяє й автосемантію, тобто «форми залежності й відносної незалежності відрізків тексту стосовно змісту всього тексту або його частини».
Незалежність виражається різними засобами, у тому числі, тими, які виділяє Гальперін І. Р., а саме:
а) графічними,
б) граматичними,
в) лексичними,
г) семантичними,
д) композиційними,
е) стилістичними
Особливою самостійністю усередині одиниць тексту, а іноді й у цілому тексті володіють сентенції, тобто такі речення усередині висловлення, які, перериваючи послідовність викладу фактів, подій, описів, являють собою якісь узагальнення, лише побічно (іноді дуже віддалено) пов’язані із цими фактами, подіями, описами.
Звичайний прийом автосемантії ЗФІ — міркування автора. Вони можуть бути виражені у формі сентенції, різного роду узагальнень, висновків, речень. Авторські міркування часто бувають представлені категоріями ретроспекції й проспекції, а також іншими видами авторських відступів.
Визначення границь автосемантії відрізків тексту являє собою деякі труднощі. Виділення границь досить індивідуально, але при контекстно-варіативному членуванні тексту деяка незалежність від контексту легко простежується. Однак нерідко думка, ув’язана з даними відрізками й яка не має тому автосемантії, при аналізі тексту в цілому починає виділятися в щось самостійне.
З лексичної сторони незалежність відрізків виявляє себе відсутністю яких-небудь повторів слів і словосполучень, буквальних або синонімічних. Із граматичної сторони вона виражається відсутністю порушення однотипності побудови ЗФІ або абзацу. Нарешті, зі змістовної сторони автосемантія, як це вже було сказано вище, виступає у вигляді сентенцій і інших форм узагальнених висловлень.
Автосемантія окремих відрізків дозволяє читачеві трохи відволіктися й «відпочити» від загальної лінії оповідання. Вона відключає увагу читача від розвитку загальної ідеї, іноді приділяючи більшу увагу якому — або питанню.
Таким чином, автосемантія відрізків тексту є необхідним прийомом організації тексту, що забезпечує більше поглиблене розкриття змістовно-концептуальної інформації [25, с.188].
На думку І.Р. Гальперіна, ретроспекція породжується змістовно-фактуальною інформацією [8, с.106]. Автор словесного твору, повертаючи читача до вже раніше повідомлених фактів, мабуть, надає якесь значення цим фактам, залучаючи до них увагу читача, змушуючи його втримувати в пам’яті окремі моменти повідомлення. Ретроспекція може бути представлена в тексті в трьох видах залежно від того, яка прагматична установка лежить у її основі:
а)відновити в пам’яті читача раніше дану інформацію або повідомити йому нову, стосовну до минулого й необхідну для розуміння шляхів подальшого розгортання оповідання; б) дати можливість переосмислити цю інформацію в нових умовах, в іншому контексті, зважаючи на те, що було сказано до ретроспективної частини; в) актуалізувати окремі частини тексту, що опосередковано відносяться до змістовно-концептуальної інформації. Отже, категорія ретроспекції неминуче спричиняє якусь переакцентуацію окремих частин тексту. Те, що завдяки різним прийомам реалізації категорії ретроспекції воскресає в нашій пам'яті, змушує нас переоцінювати його значення й — нерідко те, що здавалося іррелевантним або другорядним, стає в ряд значимих частин. Ретроспекція особливо ефективно сприймається при повторному й багаторазовому прочитанні тексту. Практично кожний текст у якімсь ступені заснований на ретроспекції. Послідовне нагромадження інформації неможливо без утримання в пам'яті інформації, отриманої раніше. Однак ретроспекція як категорія тексту припускає цілеспрямовану дію з боку автора. У він може змусити читача викликати з пам'яті факти, які повинні бути актуалізовані.
Ретроспекція — невід'ємна властивість сприйняття цілого. «Переважна більшість людей,- пише А.Асмус,- сприймає ціле в творах, триваючих у часі, лише „ретроспективно“, лише після того, як вони прослухали послідовне виконання всіх його частин».
І.Р.Гальперін розглядає категорії ретроспекції й проспекції як форми дисконтинуума. «Вони — “перепочинок” у бігу лінійного розгортання тексту». Через ці категорії здійснюється той процес, без якого неможливе осмислення того що відбувається.
Ретроспекція заснована на здатності нашої пам’яті втримувати раніше повідомлене й зчіплювати його з повідомлюваним у даному відрізку оповідання [9, с.89].
За допомогою проспекції автор націлює увагу читача, мобілізує його творчий потенціал, угадує те, що буде викладено надалі при розгортанні тексту.
Ретроспекція й проспекція як категорії тексту виконують аналогічні функції.
Ретроспекція – граматична категорія тексту, що поєднує форми мовного вираження, що відсилають читача до попередньої змістовно- фактуальної інформації. Ретроспекція проявляється подвійно:
а) коли попередня інформація вже була викладена в тексті;
б) коли попередня інформація, необхідна для зв’язку подій повідомляється, перериваючи поступовий рух тексту, тобто відбувається перестановка тимчасових планів оповідання.
«Автор словесного твору, повертаючи читача до вже раніше повідомлених фактів, мабуть, надає якесь значення цим фактам, залучаючи до них увагу читача, змушуючи його втримувати в пам’яті окремі моменти повідомлення. Ретроспекція може бути представлена в тексті в трьох видах залежно від того, яка прагматична установка лежить у її основі:    продолжение
--PAGE_BREAK--
а) відновити в пам’яті читача раніше подані відомості або повідомити йому нові, стосовні до минулого й необхідні для розуміння шляхів подальшого розгортання оповідання;
б) дати можливість переосмислити ці відомості в нових умовах, в іншому контексті, з обліком того, що було сказано до ретроспективної частини;
в) актуалізувати окремі частини тексту, опосередковано стосовні до змістовно-концептуальної інформації».
Отже, категорія ретроспекції неминуче спричиняє переоцінку вже отриманої інформації. Ретроспекція особливо ефективно сприймається при повторному й багаторазовому прочитанні тексту.
Практично кожний текст у якімсь ступені заснований на ретроспекції. Послідовне нагромадження інформації неможливо без утримання в пам’яті інформації, отриманої раніше.
Ретроспекція може бути суб’єктивно-читацькою, об’єктивно-авторською, тобто вона може бути результатом індивідуального творчого сприйняття континуума оповідання або ж результатом авторських посилань на попередні частини тексту. Суб’єктивно-читацька ретроспекція полягає в тім, що читач може подумкою вертатися до вже прочитаних частин, у той час як об’єктивно-авторська ретроспекція повертає читача до певних відрізків тексту за бажанням автора.
Суб’єктивно-читацька ретроспекція є важливим компонентом породження співпереживання. Читач завжди піддає одержувану інформацію критичній оцінці, свідомо-аналітичній або несвідомо-естетичній. Така оцінка по суті веде до реалізації ретроспекції: необхідність згадати ті відрізки тексту, ті характеристики, ті події, які породили ту або іншу оцінку. Таким чином, у цій категорії тексту особливо тісно переплітаються лінгвістичні й психолінгвістичні його параметри [19, с.211].
Подібно ретроспекції проспекція — один із прийомів оповідання, що дає читачеві можливість ясніше уявити собі зв’язок і обумовленість подій і епізодів. Знаючи, що відбудеться надалі, він глибше проникає в змістовно-концептуальну інформацію, оскільки сьогодення з’являється перед ним у трохи іншому плані.
Проспекцію теж можна розділити на об’єктивно-авторську й суб’єктивно-читацьку.
Розділ 2. Особливості реалізації категорії ретроспекції в сучасних газетних текстах
2.1 Ретроспекція, її семантичні типи, функції
Ретроспекція в структурі тексту має різні форми презентації. Розрізняються два типи ретроспекції: композиційно-текстова й відсильна. Наявність у тексті композиційно-текстової ретроспекції веде до утворення відрізка тексту, який можна назвати ретроспективною частиною оповідання.
Наприклад:
Ms. Forman remembersthat the mistress of ceremonies was a dominatrix wearing an orange eye patch and black bangs of a shoe-polish sheen, her body poured into a purple and black hour-glass gown. Introducing herself as Ms. Astrid (in real life Kate Valentine), she explained to the 200-member audience that Selena Luna, the “Pocket Venus” from Los Angeles, would face off against the East Village’s Miss Dirty Martini (“Just call me Dirty — everybody does”), an odalisque of operatic proportions, given name Linda Marraccini.(The New York Times, 2008)
Дія відсильної ретроспекції проявляється в тім, що в тексті виникають ретроспективне посилання.
Наприклад:
Rufus was first hospitalized at the time of the 1986 meeting on the human genome. Watson realized that he would never really find out what was wrong with him until he could isolate the genes. But, he knew for sure that he would have never believe beforethat could have happened. (The New York Times, 2007)
Виділені типи ретроспекції відрізняються по темпоральній співвіднесеності із сюжетним часом. Композиційно-текстова ретроспекція виводить читача з рамки сюжетного часу; відсильна функціонує в рамках синхронного розвитку оповідання (у другому прикладі на це вказує прислівник “before”)
Ретроспекція, що реалізується в рамках одного або декількох абзаців, визначається як концентрована; ретроспекція, що розосереджена по всьому тексту, визначається терміном розсіяна.
Функція ретроспекції розглядається з погляду її ролі в передачі змістовно-фактуальної та змістовно-концептуальної інформації, організації цілісності художнього твору і її значення в розвитку сюжету твору.
Можна виділити дві основні функції ретроспекції:
функція просування сюжетного розвитку;
функція вповільнення сюжетного розвитку.
2.2 Засоби мовного вираження ретроспекції в сучасних газетних текстах
Введення нової змістовно-фактуальної інформації й повернення до вже виконавшим свою інформаційну функцію відрізкам тексту спричиняє певний відбір мовних засобів, що полегшує сприйняття ретроспективної інформації. У курсовій роботі виділяються лексико-граматичні індикатори, які підрозділяються на прямі й непрямі [20, с.165].
Прямі, над фазових виражені індикатори безпосередньо вводять ретроспекцію. Непрямі індикатори можуть бути виявлені тільки в результаті аналізу лексико-семантичних зв’язків дистантно розташованих відрізків тексту. Прямі індикатори формують над фазових ретроспекцію; непрямі- імпліцитну.
Прямі лексичні індикатори можна згрупувати в такий спосіб:
Прислівники «ago», «before», «earlier», семантично співвіднесені з категорією над фазових:
Наприклад:
The number of malpractice filings against the University of Illinois has dropped by half since it started its program just over two years ago, said Dr. Timothy B. McDonald, the hospital’s chief safety and risk officer. (The New York Times, 2008)
Diana L. Kormos-Buchwald, a historian at the California Institute of Technology and head of the Einstein Papers project, said she was not surprised that the Gutkind letter, which was known to Einstein scholars, fetched such a high price. It hadn’t really been supposed to before.(The New York Times, 2008)
Слова і вислови, об’єднанні значенням «пам’ять», «пам’ятати»:
Наприклад:
He remembers that when, sitting at a dinner in Lincoln College, Oxford, in 1996, this ageing geneticist gingerly leant over to the guest by his side – the formidable headmistress of a large girls’ boarding school – and said, “I’m looking for some girls,” he was met with an appropriately cold stare.(For a change, 1993)
Займенники-вказники “that”, “those” у поєднанні з посилювачами “very, particular”
Наприклад:
“After all these years, I cannot give you any excuse whatsoever,” Dr. Das Gupta, now 76, told the woman and her husband. “It is just one of those things that occurred. I have to some extent harmed you. I’m constantly thinking of that particular mistake of mine.”(The New York Times, 2008)
Категоріальне поняття ретроспективності не ототожнюється з використанням певних граматичних форм. Сама по собі граматична форма виявляється недостатньою для того, щоб здійснити часове зрушення.
Одним з провідних прийомів формування імпліцитної ретроспекції є повтор. Система лексичних і семантичних повторів сприяє переакцентуації раніше представленої інформації. Переакцентуація пов'язана з визначенням характеру співвідношення змістовно-концептуальної (ЗКІ) і змістовно-фактуальної (ЗФІ) інформації у двох типах ретроспекції(композиційно-текстової й відсильної). Можна виділити наступні види взаємодії змістовно-концептуальної й змістовно-фактуальної інформації при формуванні категорії ретроспекції шляхом повтору:
1) система повторів, що формують категорію ретроспекції, істотно не впливає на змістовно-фактуальну інформацію, але змінює змістовно-концептуальну інформацію;
2) система повторів змінює змістовно-фактуальну інформацію й змістовно-концептуальну інформацію;
3) система повторів істотно не змінює ні змістовно-фактуальну інформацію, ні змістовно-концептуальну інформацію.
Приведемо приклад зі статті «Senator Barack Obama at a book signing» газети The New York Times де система повторів, що формує ретроспекцію, не впливає на змістовно-фактуальну інформацію, але змінює змістовно-концептуальну.
“Barack is a very focused, determined person,” said Ms. Hartman. “Barack would go to people one by one and say, ‘Here’s my book, I want you to read it, give me feedback.’ For me, as a publisher, he wanted me to write about it. He would call me every week and say, ‘Did you read my book?’ ” According to his publisher, there were more than three million copies of his books in print — and two more books on the way… His success was so great due to his persistence and determination.
Тут розповідається про книгу містера Обама “Dreams From My Father” та про її успіх. Містера Обома характеризує його подруга міс Тартан:Barack is a very focused, determined person. Далі автор описує вже від свого ім’я:His success was so great due to his persistence and determination.     продолжение
--PAGE_BREAK--
Повторdetermined person і…was so great due to his persistence and determination повертає читача до слів міс Тартан, нагадуючи, що було сказано про містера Обама раніше. Трапляється перерозподіл акцентів- припущена риса характеру містера Обама стає більш достовірним. Приведене вище ретроспективне посилання розвивається у тексті й далі. Авто знову повертає читача до цієї риси характеру містера Обама, коли про нього говорить його видавець Пітер МакКейн.
“…The book is so literary. It is so full of clever tricks — inventions for literary effect — that I was taken aback, even astonished. I do like it. Reading it I can feel confidence and strength of a person who never hesitates if he has decided something…”
Вищенаведений приклад можна розглядати як своєрідну розшифровку «determined person», засновану на семантичному повторі. Таким чином, якщо початкове речення характеризує цю рису містера Обама як непевне(лише припускає його), а перша ретроспекція робить його більш вірогідним, то друга ретроспекція утверджує у свідомості читача те, що містер Обама рішуча і впевнена у собі людина. Змістовно-фактуальна інформація залишається незмінною(в усіх трьох випадках повідомляється один і той же факт), але змістовно-концептуальна інформація змінюється: непевне стає певним.
Результати дослідження характеру переакцентуації й аналіз кількісних параметрів ретроспективних відрізків газетного тексту дозволили диференціювати стислу й розгорнуту ретроспекцію. У першому випадку ретроспекція не виходить за межі речення, вона формується окремим словом або словосполученням, наприклад:
She remembered againthat the doctor was completely candid and honest, so frank that she and her husband — usually the husband wants to pound the guy — that all the anger was gone.(The New York Times, 2008)
Розгорнута ретроспекція не обмежується рамками одного речення. Нижня границя розгорнутої ретроспекції — одна сверхфазова єдність, верхню границю важко визначити, тому що ретроспективна частина може включати у себе трохи надфазових єдностей, абзац або кілька абзаців.
Висновки
У результаті проведеного дослідження можна зазначити, що ретроспекція в структурі тексту має різні форми презентації. Розрізняються два типи ретроспекції: композиційно-текстова й відсильна. Наявність у тексті композиційно-текстової ретроспекції веде до утворення відрізка тексту, який можна назвати ретроспективною частиною оповідання. Дія відсильної ретроспекції проявляється в тім, що в тексті виникають ретроспективне посилання.
Функція ретроспекції розглядається з точки зору її ролі в передачі змістовно-фактуальної та змістовно-концептуальної інформації, організації цілісності художнього твору і її значення в розвитку сюжету твору.
Можна виділити дві основні функції ретроспекції:
функція просування сюжетного розвитку;
функція вповільнення сюжетного розвитку.
Ретроспекція як текстова категорія зв’язана з іншими категоріями, такими як інтеграція, проспекція, континуум, інформативність, підтекст.
Категоріальне поняття ретроспективності не ототожнюється з використанням певних граматичних форм. Сама по собі граматична форма виявляється недостатньою для того, щоб здійснити часове зрушення. Категоріальне поняття ретроспективності не ототожнюється з використанням певних граматичних форм. Сама по собі граматична форма виявляється недостатньою для того, щоб здійснити часове зрушення.
Результати дослідження характеру переакцентуації й аналіз кількісних параметрів ретроспективних відрізків газетного тексту дозволили диференціювати стислу й розгорнуту ретроспекцію. У першому випадку ретроспекція не виходить за межі речення, вона формується окремим словом або словосполученням. Розгорнута ретроспекція не обмежується рамками одного речення. Нижня границя розгорнутої ретроспекції — одна сверхфазова єдність, верхню границю важко визначити, тому що ретроспективна частина може включати у себе трохи надфазових єдностей, абзац або кілька абзаців.
Бібліографія
Антипова Д.Д. Категории ретроспекции и проспекции в научном тексте (на материале английской лингвистической литературы): Автореф. дис… канд. филол. наук: 10.02.04 / Моск. гос. ин-т иностр. яз. им. М. Тореза. – М., 1988.– 23с.
Арнольд И.В. Семантическая структура слова в современном английском языке и методика её исследования (на материале имени существительного). М., 1991. –117с.
Арнольд И.В. Стилистика современного английского языка. – М., 1990. – 266с.
Брускова Н.В. Лингвистические аспекты ретроспекции и проспекции в художественном тексте (постановка вопроса) // Сб. науч. тр. МГПИИЯ им. М. Тореза. – М., 1982. – Вып. 189. – 114-132с.
Богданов В.В. Семантико-синтаксическая организация предложения.– Л.: Изд- во ЛГУ, 1977. –143с.
Васильева А.Н. Газетно-публицистический стиль речи. – М., Изд-во «Русский язык», 1982. –134 с.
Виноградов В.В. Итоги обсуждения вопросов стилистики // Вопросы языкознания. 1955. № 1. – 73-79с.
Гальперин И.Р. Информативность единиц языка. – М., 1974. –201с.
Гальперин И.Р. К проблеме дифференциации стилей речи. // Проблемы современной филологии. – М., 1965. –87-103с.
Гальперин И.Р. Очерки по стилистике английского языка. М., 1958. –332с.
Загнітко А.П. Сучасні лінгвістичні теорії. – Донецьк: ДонНУ, 2006. –338с.
Загнітко А.П. Теорія сучасного синтаксису. – Донецьк: ДонНУ, 2006. –378с.
Колшанский Г.В. О природе контекста // Вопросы языкознания. – 1969. №1. – 48-52с.
Крушельницкая К.Г. О разграничении синтаксических и стилистических значений. // Проблемы синхронного изучения грамматического строя языка. –1983. –176-179с.
Лотман Ю.М. Структура художественного текста // Лотман Ю. М. Об искусстве / Ю.М Лотман. – СПб., 1998. – 14-288с.
Наер В.Л. Об одной грамматической тенденции в языке газетной информации. 1989. – 40-45с.
Николаевская Р.Р. О функционировании существительного широкой семантики в современном английском языке// Иностранные языки в школе. – М., 1981. – №2 – 23-25с.
Орлов Г.А. Современная английская речь. – М., 1991. – 101с.
Пахуткин П.И. Функциональные особенности речевой образности в научном стиле. Автореф. дис… канд. филол. наук – М., 1973. – 23с.
Разинкина Н.М. Стилистика английской научной речи. – М.: Наука, 1972. – 304с.
Разинкина Н.М. Функциональная стилистика. – М., 1989. – 211с.
Сизов М.М. Краткость как дифференцирующий признак газетного стиля в газетных информационных сообщениях // Вопросы стилистики английского языка. – М., 1980. – 166-169с.
Телень Э.Ф. Дифференциация языковых и стилистических средств в газетах Великобританки // Функциональная стилистика и лингводидактика. – МГУ, 1988. – 24-29с.
Трофимова Э.А. Синтаксические конструкции английской разговорной речи. – Ростов, 1972. – 221с.
Трофимова Э.А. Структурные особенности английской разговорной речи. – Ростов, 1972. – 198с.
Теория функциональной грамматики: Темпоральность. Модальность/ А.В. Бондаренко, Е.И. Беляева, Л.А. Бирючин и др. – Л.: Наука, 1990. –264с.
Уфимцева А.Н. Слово в лексико-семантической системе язика. – М., 1968. – 12-15с.
Федорова Л.Н. Основные параметры категории ретроспекции в художественном тексте // Новая советская литература по языкознанию. – М., 1982. – №10. – 45-51с.
Федорова Л.Н. Реализация категории ретроспекции в художественном тексте. Автореф. дис…кандидат филол. Наук: 10.02.15/ Моск. гос. ин-т иностр. яз. им. М. Тореза. – М., 1982. – 13-15с.
Чахоян Л.П. Синтаксис диалогической речи современного английского языка. – М., 1979. – 295с.
Шевелева, Е.Ю. Некоторые особенности языка средств массовой информации: на основе заголовков англ. газет // Единство системного и функционального анализа языковых единиц. – Белгород, 1996. – Вып. 2. – 201-204с.
Шостак Г.И. Функционально-стилистические особенности заголовков в английских газетах // Проблемы литературных жанров: материалы IX Междунар. науч. конф., посвящ. 120-летию со дня основания Том. гос. ун-та, 8-10 дек. 1998 г. – Томск, 1999. – Ч. 2. – 297-304с.
Юрасова Н.А. Роль обстоятельств и обстоятельств с дополнением вместе взятых в решении многозначности английского глагола // Вопросы грамматики германских и романских языков / Под ред. С.Б. Гринберг. – Иркутск, 1975. – 105-112с.
For a Change (1992-1993)
Randolf Quirk. The Use of English, London, 1963. – 276 p.
Readings in Modern English Lexicology// Под ред. С.С. Хидекль,
Р.З. Гинзбург. Л., 1969. –С.238
37. The New York Times(2007)
The New York Times(2008)