Сутність, правова основа тапринципи ОРД
План:
1. Поняття,сутність, мета й завдання ОРД
2. Правова основа ОРД
3. Принципи ОРД
1. Поняття,сутність, мета й завдання ОРД
Оперативно-розшуковадіяльність (ОРД) є важливою формою боротьби зі злочинністю і як складова частиназагальної діяльності правоохоронних органів носить державно-правовий характер.
Предметом даної дисципліни єзаконодавство проОРД як галузь права, що регулює об’єктивні закономірності, які обумовлюютьнеобхідність застосування оперативними підрозділами спеціальних сил, засобів,методів (гласних і конфіденційних) для захисту людини, суспільства і державивід злочинних посягань. Предметом є також оперативно-розшукова теорія іпрактика оперативних підрозділів.
ВизначенняОРДзакріплене в ст. 2 Закону України «Про ОРД», як система гласних інегласних пошукових, розвідувальних і контррозвідувальних заходів, якіздійснюються із застосуванням оперативних і оперативно-технічних засобів.
Існуєдва аспекти здійснення ОРД, а саме: правовий (на практиці він являє собоюправове регулювання цієї діяльності й безпосереднє застосування правових норм упроцесі її здійснення), і спеціальний процесуально-виконавчий (організація йтактика здійснення гласних і негласних оперативно-розшукових заходів ізастосування оперативних і оперативно-технічних засобів).
Першийаспект повинен розглядатися як правова дисципліна, а тому вивчатися у всіхюридичних навчальних закладах нарівні з іншими правовими предметами; другий жевідноситься до сфери закритого нормативно-правового регулювання, режимногоздійснення організації й тактичної реалізації оперативно-розшукових заходів.
Яквидно з поняття ОРД вона по суті носить розвідувально-пошуковий характер, тобтонапряму пов’язана з проникненням в помисли злочинців, в їх середовище, з метою отриманнянеобхідної інформації про вчиненні злочини і ті, що готуються. Одночасно ОРДмає елементи котррозвідувальної діяльності, тобто за допомогоюоперативно-розшукових заходів, засобів і методів припиняє розвідувальну іконтррозвідувальну діяльність ОЗУ і окремих осіб, що вчиняють та підготовлюютьзлочини, знаходяться в розшуку за вчиненні злочини, а також забезпечуєтьсязахист державної тайни і внутрішньої безпеки суб’єктів ОРД.
Розглянемосутність ОРД саме як спеціальної практичної діяльності. Цьому сприяєзаконодавче визнання ОРД як виду правоохоронної діяльності, що дає можливістьосвітити її з позицій дійового підходу, тобто як певну предметно-дійовусистему, що має єдину структуру, яка у широкому змісті містить у собі практичніцілі й завдання ОРД, її суб'єктів і об'єктів, форми, засоби, методи й способиздійснення ОРД, а також результати цієї діяльності.
Зупинимосяна розгляді цілей ОРД. Ціль — це те, на що спрямована діяльність, що сліддосягти в ній.
Законодавецьне визначив прямих цілей ОРД, а поставив її загальні завдання, одночасновказавши на мету їхнього рішення (ст. 1 Закону України «Про ОРД»). Такимизавданнями є:
Ø пошук і фіксація фактичних даних пропротиправні (злочинні) діяння окремих осіб і груп, розвідувально-підривнудіяльність спеціальних служб іноземних держав і організацій з метою припиненняправопорушень та в інтересах кримінального судочинства;
Ø отримання інформації в інтересахбезпеки громадян, суспільства й держави.
ЗавданняОРД можна умовно розділити на стратегічні й тактичні.
Стратегічнізавданняполягають у забезпеченні ОРД з виявлення, попередження,розкриття й розслідування злочинів, умов і причин, які сприяли їхньомувчиненню. Ці завдання в процесі ОРД полягають у досягненні кінцевої мети,наприклад, розкриття злочину або розшуку й затримання злочинця, щопереховується. Для виконання стратегічних завдань оперативний працівникустановлює свідків, з'ясовує окремі обставини події, перевіряє адреси,проводить опитування, застосовує різні оперативні прийоми й засоби для виявленняфактичних даних, які містять відомості про діяння якого-небудь протиправногохарактеру, і необхідні для встановлення слідством і судом винності особи законкретні протиправні діяння.
ОднакОРД не зводиться тільки до виявлення фактичних даних і осіб, що становлятьоперативний інтерес, а включає і їх перевірку. У зв'язку із цим завданнями ОРДє виявлення конкретних об'єктів, які становлять оперативний інтерес, аналізконкретних ознак кримінальних зв'язків осіб, предметів, або злочинних фактів,визначення підстав правомірності й доцільності застосування тих або іншихоперативно-розшукових заходів, установлення припустимих меж втручання вправосуб'єктність особи, навіть якщо її причетність до протиправного діяннявстановлена, визначення необхідних мір для захисту прав особи, яка приймаєучасть в кримінальному судочинстві.
Тактичнізавданняполягають у пошуку й фіксації конкретних фактичних даних пропротиправну діяльність окремих осіб або груп з метою припинення їхніхправопорушень і в інтересах кримінального судочинства, а також одержанняінформації в інтересах безпеки конкретних громадян, суспільства й держави.
Тактичнізавдання ОРД виконуються шляхом:
ü вивчення, аналізу й оцінкиоперативної ситуації й визначення оперативно-розшукових заходів для виконання завдання;
ü ухвалення оперативно-тактичногорішення, що забезпечує виконання завдання;
ü реалізація ухваленого рішення;
ü вивчення, оцінка й використаннярезультатів виконання ухваленого рішення.
Тактичнізавдання вирішуються сукупністю дій оперативного працівника, залучаємих сил ізастосовуваних засобів ОРД.
Тактичнізавдання ОРД полягають у:
ü виявленні, розкритті й сприяннірозслідуванням злочинів і дій осіб, які причетні до їхнього вчинення;
ü попередженні й припиненні конкретнихзлочинів;
ü здійсненні розшуку осіб, безвісновідсутніх, установлення місцезнаходження й розшуку об'єктів, майна, предметів,які вже відомі й можуть бути доказами з кримінальної справи.
Зазначенізавдання можуть бути самостійними, але для виконання кожного з них необхіднезастосування саме йому властивих специфічних сил, засобів і методів ОРД.
Яквидно, відправні загальні завдання — цілі ОРД визначені в законі дуже ємко, алепо зазначеному змісту їх можна конкретизувати й диференціювати, чому такожсприяє й розгляд обов'язків оперативних підрозділів, сформульованих у законі.Розглянемо їх.
1.Висування законодавцем цілей запобігання, припинення, профілактики злочинівшляхом проведення ОРД (ст. 1, п. 1 ст. 7 Закону України «Про ОРД») свідчить пронаділення ОРД особливою комплексною попереджувальною функцією в системізагальних цілей і завдань боротьби зі злочинністю. Ця функція здавна являєсобою оперативно-розшукове попередження (оперативно-розшукову профілактику)злочинів як завдання ОРД, що виконується за допомогою проведення оперативно-розшуковихзаходів, і забезпечує, насамперед загальну й індивідуальну профілактикузлочинів, а також попередження замислюємих злочинів і їх припинення на стадіїзамаху.
Ø ініціативний збір інформації прокримінально небезпечних осіб, а також про факти, вивчення яких необхідно дляпопередження злочинних проявів;
Ø цільове оперативне спостереження зметою збору даних про осіб, що представляють оперативний інтерес, длясвоєчасного розпізнання їхніх злочинних задумів і намірів або протиправноїактивності;
Ø реалізація добутої інформації длястримування об'єктів ОРД (конкретних осіб і груп) від реалізації злочиннихнамірів або підготовчих до злочину дій; переорієнтація осіб, потенційносхильних до кримінальної активності, на інші цінності; роз'єднання абосаморозпад злочинних груп; нейтралізація виявлених шляхом проведення ОРД причині умов, що сприяють вчиненню злочинів.
Єй інші важелі здійснення індивідуальної профілактики. Це, зокрема, правооперативно-розшукових підрозділів на застосування передбачених законом заходівщодо контролю над особами, схильними до вчинення злочинів, у відношенні якихустановлений адміністративний нагляд, а також засудженими до мір кримінальногопокарання, не пов'язаним з позбавленням волі (п. 7 ст. 10 Закону України «Проміліцію»).
Разомз тим, законодавець, як уже було сказано, поставив за обов'язок оперативнимпідрозділам застосовувати необхідні оперативно-розшукові заходи щодозапобігання й припинення злочинів. Ці форми попередження злочинів обумовленідвома визнаними в кримінальному праві, стадіями незакінченого злочину: стадієюготування до злочину й стадією замаху на злочин (ст. 13 КК).
Зпершою стадією саме й пов'язане оперативно-розшукове запобігання злочинів, щоприпускає:
а)виявлення оперативно-розшуковим шляхом осіб і груп, які:
Ø здійснюють підготовчі дії доздійснення злочинів: вивчають об'єкти злочинного зазіхання, розробляють плани,підшукують, здобувають або пристосовують знаряддя вчинення злочинних дій,підбирають співучасників, створюють сприятливі умови для досягнення злочиннихцілей тощо;
Ø можуть виявитися причетними до ранішепідготовлених невстановленими особами злочинним зазіханням до їхнього вчинення(наприклад: виявлена закладка вибухового пристрою на місці можливого вчиненнязлочину; виведення ким-небудь із ладу охоронної сигналізації; пролами в стінах,стельових перекриттях на об'єктах передбачуваного злочинного проникненнятощо.);
б)виявлення необхідних фактичних даних, тобто доказів причетності зазначених осібі груп до підготовки злочинів, що відповідає фіксації (документуванню) цихдоказів і наступної реалізації добутих даних у кримінально-процесуальномупорядку (порушення кримінальної справи, притягнення до кримінальноївідповідальності із застосуванням ст. 14 КК тощо.).
Зістадією замаху на злочин пов'язане оперативно-розшукове припинення злочинів,суть якого в ОРД зводиться головним чином до проведення оперативно-розшуковихзаходів (оперативно-розшукових комбінацій або операцій) з реалізації ранішеотриманої оперативно-розшукової інформації для того, щоб:
Ø нейтралізувати реальну погрозузлочинного нападу на конкретну особу шляхом затримання злочинця в момент цьогонападу;
Ø захопити злочинців на місці злочину(«на гарячому») у момент початку або певного розвитку злочинних дій(наприклад, при збуті наркотиків, вогнепальної зброї, виготовленні фальшивихгрошей, спробі вчинити крадіжку, розбійний напад тощо);
Ø надалі притягти винних докримінальної відповідальності із застосуванням ст. 15 КК.
Досказаного необхідно додати вимоги ч. 1, 2 ст. 97 КПК, що зобов'язує оперативніпідрозділи (як структурні одиниці органу дізнання) запобігати й припинятизлочини на стадії їхнього готування або замаху на них одночасно із прийняттям іперевіркою заяв і повідомлень про злочини.
2.Посилання законодавця, на інтереси кримінального судочинства, яким, поряд зіншим, підпорядковане завдання пошуку й фіксації фактичних даних про злочиннідії окремих осіб і груп, що визначає комплексну функцію оперативно-розшуковогозабезпечення кримінального судочинства, яке охоплюється наступними діями.
По-перше,безпосередня реалізація оперативним підрозділом (як суб'єктом дізнання) увідповідності зі ст.ст. 4, 103 КПК завдання розкриття злочинів шляхомзастосування необхідних оперативно-розшукових мір з метою виявлення ознакзлочину й винних осіб, що його вчинили.
Питанняпро виконання цього завдання оперативними підрозділами є проблемним черезнеоднозначне тлумачення окремих правових положень. З одного боку, поняттярозкриття злочину трактується сугубо з погляду кримінального процесу, з іншогобоку — розглядається як результат ОРД, що забезпечує виявлення ознак злочину, атакож одержання фактичних даних (доказів) про осіб і груп, що вчинили цейзлочин.
Двійнийхарактер розглянутого поняття викликає в практичній роботі оперативно-розшуковихпідрозділів складності з урахуванням і оцінкою їхньої роботи з розкриттязлочинів. Це пов'язане з неясністю ознак і змісту самого поняття розкриттязлочинів. Хоча термін «розкриття злочинів» і використовується в ст. 2 КПК уконтексті терміну «швидке й повне розкриття злочинів», його законодавчевизначення відсутнє.
Заналізу тексту ст. 2 КПК видно, що розкриття злочинів є завданням кримінальногосудочинства, рівною мірою обов'язкової для всіх органів, його здійснюючих. Томув тексті закону відсутнє окреме згадування якого-небудь із них. У такомувипадку зміст діяльності з розкриття злочинів можна виявити через колоповноважень, покладених законом на конкретний орган.
Так,згідно ст. 103 КПК оперативний підрозділ, що відноситься до органу дізнання,зобов'язаний приймати необхідні оперативно-розшукові заходи «з метою виявленняознак злочину й осіб, що його вчинили».
Уточнимо,що законодавець у цьому випадку не застосовує терміну «розкриття злочину»,виходячи із чого виявлення ознак злочину й осіб, що його вчинили, окреміпроцесуалісти не вважають саме розкриттям злочину, думаючи, що таким можнавважати тільки повне й всебічне розслідування злочину. Цей парадоксзбільшується ще й тим, що ст. 4 КПК, як уже було сказано, ставить за обов'язокоргану дізнання вживати заходів до розкриття злочину.
Однак,незважаючи на істотні протиріччя у діючій системі обліку до розкритого злочину,до нього відносяться кримінальні справи, які закінчені провадженням і з якихприйнято одне з таких рішень:
Ø затвердження обвинувального висновкуй направлення справи в суд;
Ø припинення справи на підставі ст.ст.7-2, 8, 9, 10 КПК зі звільненням винного від кримінальної відповідальності іззастосуванням до нього мір адміністративного стягнення, або передачею особи напоруки чи у зв'язку із застосуванням до неповнолітнього примусових заходіввиховного характеру;
Ø припинення справи у відношеннівинного відповідно до п.п. 3, 4, 8, ст. 6 КПК після закінчення строків давнини,внаслідок акту амністії або через смерть винного;
Ø припинення справи зі звільненнямвинного від відповідальності на підставі ст. 7 КПК внаслідок зміни обстановки;
Ø направлення у суд протокольної формисправи у відношенні винного в порядку ст. 426 КПК.
По-друге,можна обґрунтовано говорити про забезпечення за власною ініціативоюоперативного підрозділу, письмового доручення слідчого, вказівці прокурора абовизначення суду досудового слідства чи судового розгляду з кримінальної справифактичними даними, які можуть служити джерелами доказів у кримінальномусудочинстві (ч. 2 ст. 6, п. 2 ст. 10 Закону України «Про ОРД»; п. 3 ст. 15Закону України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованоюзлочинністю»; ст.ст. 65-66 КПК).
По-третє,у наявності реалізація завдання інформаційного, оперативно-тактичного й іншого оперативно-розшуковогозабезпечення окремих слідчих і судових дій, у тому числі для забезпеченнявідшкодування шкоди, заподіяної злочинами фізичним, юридичним особам і державі.
По-четверте,це розшук осіб, що переховуються від органів розслідування або ухиляються відвідбуття кримінального покарання (п. 3 ст. 10 Закону України «Про ОРД»).
В-п'ятих,вичленовування функції ОРД із забезпечення безпеки працівників суду йправоохоронних органів, учасників кримінального судочинства, інших осіб, щосприяють ОРД, а також приймають участь у кримінальному судочинстві, членівїхніх родин і близьких родичів цих осіб (п. 6 ст. 7 Закону України «Про ОРД»).
Порівнюючиперераховані функції ОРД із загальними функціями кримінального судочинства,неважко знайти прямий збіг ряду з них. Однак при цьому варто враховувати, щореалізація більшості ідентичних завдань є прерогативою сугубо ОРД.
3.Визнання необхідності одержання інформації в інтересах безпеки громадян,суспільства й держави обумовлює багатогранну функцію ОРД з одержання пошукової,розвідувальної й контр розвідувальної інформації, що відповідає даній потребізі створення й застосування із цією метою спеціальних автоматизованихінформаційних систем, а також з перевірки надійності осіб у зв'язку з їхнімдопуском до державної таємниці, роботі з ядерними матеріалами й на ядернихустановках.
ОРДз свого основного призначення є комплексною правоохоронною діяльністю, а томуїй властиві багатогранні функції відповідного правоохоронного характеру.
Такимчином, сутність ОРДполягає в тім, що вона здійснюється винятково зметою боротьби зі злочинністю, чітко регулюється законодавством, базується наконституційних принципах і проводиться вказаними в Законі підрозділамивідповідно до чинного законодавства.
2. Правова основа ОРД
Якми вже відзначали, ОРД опирається на широку правову базу, у якій головне місценалежить спеціальному галузевому (оперативно-розшуковому) законодавству, нетільки що вперше проголосило ОРД державною правоохоронною діяльністю, але йзакріпило принципи цієї діяльності; підстави її здійснення; обов'язки й правасуб'єктів; гарантії законності; напрямки використання отриманих матеріалів;соціальний і правовий захист працівників оперативних підрозділів, а також осіб,що залучаються до виконання завдань ОРД і інші елементи.
Головнимже надбанням законодавчого закріплення ОРД є те, що вона віднесена додіяльності, що має державно-правовий характер, за допомогою якої й лише шляхомзастосування спеціальними суб'єктами (оперативними підрозділами) властивихтільки їй оперативно-розшукових заходів і засобів реалізується специфічнекомплексне правоохоронне завдання в загальній системі мір боротьби зізлочинністю.
Комплекснийхарактер зазначеного завдання, як ми вже відзначали, виражається в множинностіїї функцій, до числа яких віднесені: оперативно-розшукове попередженнязлочинів; оперативно-розшукове розкриття злочинів; оперативно-розшуковевиявлення розшукуваних осіб; оперативно-розшукове забезпечення кримінальногосудочинства (досудового слідства й судового розгляду).
Посвоїй сутності й змісту правова основа ОРД в Україні представляє сукупністьправових норм, які регламентують ОРД як окремий різновид правоохоронноїдіяльності, у тому числі наявність специфічних правових й соціальних відносин,що виникають між її суб'єктами й іншими учасниками й об'єктами ОРД, а також міжсуб'єктами й іншими фізичними і юридичними особами, залученими в процес цієїдіяльності в ім'я забезпечення безпеки людини й суспільства шляхом здійсненнявідповідних оперативно-розшукових заходів.
Алеварто звернути особливу увагу на ту істотну обставину, що зміст правової основиОРД формується не тільки спеціальним оперативно-розшуковим законодавством, а йбезліччю інших правових джерел, які можна розподілити по наступних блоках.
Першийблок, або головну правову підоснову ОРД, представляє Конституція України. Вонамає пряму дію й вищу юридичну чинність. Всі інші закони й підзаконні нормативніакти повинні цілком відповідати нормам Конституції. Будь-які правовірозбіжності повинні вирішуватися тільки на користь Конституції.
ОсновнийЗакон України, як відомо, націлений на забезпечення загального правовогозахисту суспільних, політичних, економічних відносин, побудови й зміцненняправової держави, його економічної безпеки, демократії й законності, захистулюдини, його прав і свобод, життя, здоров'я, честі й гідності, а також праввсіх суб'єктів власності й господарювання тощо.
Вищесказане,безсумнівно, цілком і повністю поширюється на ОРД, і саме тому її основнимипринципами є принципи законності, дотримання прав і свобод людини. Зокрема,мова йде про права громадян України на власність, вільне пересування й вільнийвибір місця проживання, недоторканність їхнього житла, збереження таємниціпоштової, телеграфної й іншої переписки, телефонних розмов тощо. Ці права йсвободи можуть бути обмежені тільки за законом і в тій мірі, у який ценеобхідно для захисту основ конституційного порядку, державного устрою,здоров'я, прав і законних інтересів інших осіб, забезпечення оборони й безпекидержави.
Доцього блоку варто також додати базові норми, що випливають із КонституціїУкраїни, кримінального й кримінально-процесуального права, що містять вихідніправові положення про роль і місце ОРД у кримінальному судочинстві. Кримінальнеправо в цілому, як відомо, є джерелом, що виражає кримінальну політику держави,а також актуалізує життєві цінності громадян, суспільства й держави, щопідлягають кримінально-правовій охороні від злочинних зазіхань. Це досягаєтьсяза допомогою законодавчого закріплення й введення в дію кримінально-правовихнорм, що визначають, які суспільно небезпечні дії є злочинами і якимипокараннями застосовуються до осіб, що їх вчинили.
Так,ч. 1 ст. 1 КК дає чіткий «перелік об'єктів», охоронюваних їм від злочиннихзазіхань, а саме:
Ø права й свободи людини й громадянина;
Ø власність;
Ø громадський порядок і громадськабезпека;
Ø довкілля;
Ø конституційний устрій України;
Ø мир і безпека людства.
Названіоб'єкти кримінально-правового захисту визначають одночасно адекватні їмсоціальні, економічні, правові, моральні, природно-користувальницькі й іншісуспільні відносини, які також охороняються в кримінально-правовому порядку.
Соціальнінаслідки цих відносин нерідко підпадають у розряд криміногенних, або вжезлочинних проявів. Тому багато зазначених відносин і їхніх негативних наслідківоб'єктивно включаються в сферу інтересів ОРД, формуючи ті або інші сторони їїоб'єктів.
Порядз тим, кримінальне право прямо впливає на визначення конкретних об'єктів ОРД,оскільки основні критерії для визнання певних осіб або груп такими об'єктами,так само як і для вихідної правової оцінки їхньої злочинної діяльностібазуються на кримінально-правових ознаках, що характеризують склади окремихвидів злочинів, або стадії їхнього вчинення, чи різновиду співучасників злочинутощо.
Визначальнуроль у правовому регулюванні ОРД виконує кримінально-процесуальний закон.Раніше вже вказувалося на те, що цей закон є визначальним для створенняправової основи ОРД, оскільки КПК споконвічно вказував на її діючу роль увиявленні ознак злочинів, розкритті їх і виявленні злочинців.
Другийблок правових джерел становлять закони України, що визначають ОРД як державнуправоохоронну діяльність.
Упершезаконодавче визнання й закріплення ОРД було здійснено в рамках прийнятогоЗакону СРСР від 12 червня 1990р. «Про внесення змін і доповнень в Основикримінального судочинства Союзу РСР і союзних республік». У ч. 2 ст. 29 цихОснов на органи дізнання (а ними визнавалися й оперативні підрозділи)покладалося застосування необхідних оперативно-розшукових заходів, у тому числіз використанням відеозапису, кино-фото-зйомки й звукозапису з метою виявленняознак злочину й осіб, що його вчинили, установлення фактичних даних, які можутьбути використані як докази з кримінальних справ після їхньої перевіркивідповідно до кримінально-процесуального законодавства.
Алеповністю ОРД була легітимізована Законом України від 19 02 1992 р. «Про ОРД»,яким визначені: поняття ОРД, її завдання, мета, правовий зміст, суб'єкти,об'єкти, підстави й порядок здійснення оперативно-розшукових заходів івикористання отриманих результатів, а також закріплені гарантії дотриманнязаконності при проведенні ОРД.
Узв'язку з визначенням багато суб’єктного характеру ОРД, а також наступнимпоступовим розширенням сфер проведення ОРД і кола її суб'єктів до галузевихправових джерел формування правової основи цієї діяльності є закономірнимвіднесення Законів України: «Про міліцію» (від 20 грудня 1990 р.); «Про СБУ»(від 25 березня 1992 р.); «Про прикордонні війська України» (від 4 листопада1991 р.); «Про внесення змін в Закон України «Про державну податкову службу вУкраїні» (від 14 лютого 1998 р.); «Про розвідувальні органи України» (від 22березня 2001 р.); «Про організаційно-правові основи боротьби з організованоюзлочинністю» (від 30 червня 1993 р.); «Про заходи протидії незаконному обігунаркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів і зловживанню ними»(від 15 лютого 1995 р.); «Про боротьбу з корупцією» (від 5 жовтня 1995 р.) іін.
Третійблок джерел формування правової основи ОРД становлять нормативно-правові актиорганів виконавчої влади й безпосередньо правоохоронних відомств.
Найбільшважливе місце в цьому блоці займають укази Президента України, а такожпостанови й розпорядження Кабінету Міністрів України.
Президент,зокрема, видає укази з питань окремих пріоритетних напрямків і завдань боротьбизі злочинністю, організаційно-функціональних аспектів діяльності правоохороннихорганів, у тому числі із застосуванням ОРД.
Так,прикладами тому можуть служити прийняті Президентом України Укази: «Про заходищодо вдосконалення діяльності Координаційного Комітету з боротьбі з корупцією йорганізованою злочинністю» (від 30 грудня 1994 р.); «Про комплексну цільовупрограму боротьби зі злочинністю на 2001 — 2005 рр.»; «Про негайні заходи зпосилення боротьби зі злочинністю» (від 21 червня 1994 р.); «Про комплекснупрограму профілактики злочинності на 2001 — 2005 роки» (від 25 грудня 2000р.)та ін..
ПостановамиКабінету Міністрів України затверджуються окремі положення знормативно-правового регулювання діяльності окремих функціональних структур, щодіють у сферах боротьби зі злочинністю й іншими правопорушеннями.
Наприклад,«Положенням про дозвільну систему», затвердженим Кабінетом Міністрів 12 жовтня1992 р., регламентуються питання обліку й контролю над збереженням івикористанням зброї, вибухових і отруйних речовин, хімікатів, наркотиків інаркотичної сировини. Зрозуміло, що незаконні операції із цими предметами йречовинами охоплюються об'єктами ОРД.
Алеособливо важливо відзначити те, що на Кабінет Міністрів України законодавецьпоклав обов'язки нормативно-правового регулювання спеціальних трудових відносинміж оперативними підрозділами й особами, що негласно співробітничають із нимиза письмовою згодою, а також забезпечення соціальної безпеки й захиступрацівників оперативних підрозділів тощо.
Найбільшшироко в даному блоці нормативно-правових джерел представлені відомчі накази,вказівки, директиви, положення, інструкції з питань регулювання безпосередньоїпрактики проведення ОРД.
ЧиннеПоложення, наприклад, про МВС передбачає, що це відомство в рамках своїхповноважень видає накази, організує й контролює їхнє виконання. Накази МВС євідомчими підзаконними нормативно-правовими актами управлінського призначення.У сфері ОРД вони деталізують загальні норми оперативно-розшуковогозаконодавства й регламентують певні специфічні відносини, які виникають під часздійснення цієї діяльності. Але варто помітити, що оскільки такі наказистосуються головним чином організаційно-методичних і організаційно-тактичних аспектівОРД, то вони, як правило, мають закритий (секретний або цілком секретний)характер.
Якщобуде потреба, то відомчі органи, наділені правом на здійснення ОРД, видаютьтакож спільні накази, вказівки або інструкції з питань ОРД.
Ценайчастіше стосується питань взаємодії зазначених органів у боротьбі з окремиминайпоширенішими, тяжкими й особливо тяжкими видами злочинів. Наприклад, МВС іСБУ видали ряд спільних наказів з боротьби з наркоманією, тероризмом,контрабандою й бандитизмом, а разом з Державною прикордонною службою буврозроблений і прийнятий наказ про боротьбу з незаконною міграцією.
Утаких нормативних актах найчастіше передбачаються питання про взаємнеоперативно-розшукове інформування суб'єктів ОРД; узгодженні ними переліку йзмісту оперативно-розшукової інформації, збір, накопичення й використання якоїможе сприяти своєчасному й ефективному запобіганню, припиненню й розкриттюзлочинів; спільному проведенню операцій з захоплення озброєних злочинців тощо.
Дочетвертого блоку джерел формування правової основи ОРД варто віднестизаконодавчі акти, які прямо не регламентують її, але своїми вимогами окреслюютьмежі завдань, мети або безпосередньо об'єктів цієї діяльності, чи впливають наспецифічні відносини, що виникають у процесі здійснення ОРД. Це, наприклад,вимоги Закону України: «Про інформацію» (від 2 жовтня 1992 р.); «Про державнутаємницю» (від 21 січня 1994 р.); «Про державний захист працівників суду йправоохоронних органів» (від 23 грудня 1993 р.); «Про статус суддів України»(від 15 грудня 1992 р.).
Зокрема,Закон України «Про інформацію» регулює порядок доступу громадян і організаційдо інформації про них, захисту такої інформації, а також прав громадян надопуск до неї. Зрозуміло, що ці законодавчі положення поширюються й на ОРД.Виключенням є тільки те, що обмежується самим оперативно-розшуковимзаконодавством.
Таксамо важливо враховувати в ОРД і вимоги Закону України «Про державну таємницю»,поняття якої визначається як відомості в сфері оборони, економіки, державноїбезпеки й охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди життєвоважливим інтересам України. До державної таємниці можуть бути віднесені такожвідомості про результати розвідувальної, контррозвідувальної і ОРД, про осіб,що співробітничають або співробітничали на конфіденційній основі з оперативнимипідрозділами, про порядок організації й здійснення охорони вищих законодавчих івиконавчих органів влади, вищих посадових осіб держави, про систему урядового йспеціального зв'язку.
Нарешті,до п'ятого блоку розглянутих джерел відносяться акти, що стосуютьсяміжнародно-правового регулювання співробітництва правоохоронних органів зпитань боротьби зі злочинністю.
Такимиактами, наприклад міждержавними договорами й угодами, можуть створюватисяміжнародні правоохоронні органи й організації з покладанням на них також деякихфункцій із взаємодії в ОРД, таких як: обмін оперативно-розшуковою інформацією;попередження, розкриття злочинів; розшук, затримання й видача злочинців тощо.
Так,на урядовому рівні, наприклад, укладені й потім ратифіковані ВР Українидоговори про правову допомогу й правові відносини з Китайською НародноюРеспублікою (1992 р.), з Литовською Республікою (1993 р.), з Республікою Польща(1993 р.), з Республікою Молдова (1993 р.), з Естонською Республікою (1995 р.),із Грузією (1995 р.), з Латвійською Республікою (1995 р.,) і інші.
Крімтого, діють: угода про співробітництво МВС України й МВС Угорської Республіки(від 12 грудня 1992 р.); договір про співробітництво між МВС України й МВСЛитовської Республіки (від 30 травня 1992 р.); угода про співробітництво міжМВС України й МВС Латвійської Республіки з боротьби з незаконним обігомнаркотичних засобів і психотропних речовин (від 21 жовтня 1992 р.) та інші.
Особливемісце в міждержавному співробітництві з питань правоохоронної, і зокрема ОРД,належить Національному Центральному бюро Інтерполу, створеному ПостановоюКабінету Міністрів України від 25 березня 1993 р. На цей орган покладенезабезпечення взаємодії правоохоронних органів України з компетентними органамизакордонних держав у боротьбі зі злочинними проявами, що маютьтранснаціональний характер.
Яквидно, правова основа ОРД має багатогалузеве нормативно-правове забезпечення,що надає їй у цілому складний комплексний характер.
Однакце не означає, що наведені правові джерела, що формують правову основу ОРД,прямо регулюють процес проведення ОРД.
Вонинайчастіше виконують роль, що орієнтує, сприяючи правильному й ефективномуздійсненню оперативно-розшукових заходів, допомагаючи при цьому її суб'єктамсуворо дотримуватися рамок відведеного їм поля діяльності, що охоплює не тількифункціональні й предметно-дійові зв'язки й залежності, але також законність,етичність і мораль у широкому їхньому розумінні.
Розглянутийвид діяльності, як ми вже відзначали, законодавець визначив у вигляді системиособливих (гласних і негласних пошукових, розвідувальних іконтрррозвідувальних) заходів, здійснюваних спеціальними суб'єктами відносноособливих об'єктів з використанням оперативних і оперативно-технічних засобів.Причому перелік зазначених заходів і засобів, підстави й порядок їхньогозастосування, призначення й способи використання результатів ОРД тощо такожжорстко визначені в законодавчих нормах. Джерелом же таких норм є тільки ЗаконУкраїни «Про ОРД». Ці норми й лежать в основі єдиного галузевого правовогорегулювання ОРД незалежно від відомчої приналежності здійснюючих її суб'єктів.
Змістовнийаналіз основних норм дозволяє розглядати їх диференційовано, умовно розділившипо рольовому принципу на три частини:
Першу(загальну) частину формують законодавчі норми, що визначають:
Ø поняття ОРД як згаданої вище системигласних і негласних заходів (ст. 2);
Ø її завдання й мета, практично зведенідо виявлення ознак злочинів, їхньому попередженню й розкриттю, виявленнюрозшукуваних осіб, а також забезпеченню кримінального судочинства фактичнимиданими, що мають значення судових доказів (ст. 1);
Ø правову основу ОРД (ст. 3);
Ø принципи ОРД (ст. 4);
Ø суб'єкти ОРД (ст. 5).
Друга(особлива) частина може бути представлена сукупністю правових норм, щорозкривають ОРД як вид предметної правоохоронної діяльності.
По-перше,це норми, що визначають функції суб'єктів ОРД (через призму закріплених у ст. 7Закону України «Про ОРД» обов'язків оперативних підрозділів), а саме:
Ø прийняття необхіднихоперативно-розшукових заходів для своєчасного попередження й розкриттязлочинів, а також виявлення причин і умов, що сприяють вчиненню злочинів,здійснення профілактики правопорушень;
Ø виконання письмових дорученьслідчого, вказівок прокурора й постанов суду, а також запитів повноважнихдержавних органів, установ і організацій про проведення ОРД;
Ø виконання запитів відповіднихміжнародних правоохоронних організацій і правоохоронних органів інших держав напідставі договорів і угод;
Ø інформування відповідних державнихорганів про факти й дані, що свідчать про погрозу безпеки суспільства йдержави, а також про порушення законодавства, пов'язаних зі службовоюдіяльністю посадових осіб;
Ø здійснення взаємодії між суб'єктамиОРД і іншими правоохоронними органами, у тому числі відповідними органамиіноземних держав і міжнародних антитерористичних організацій, з метою швидкогой повного розкриття злочинів і викриття винних;
Ø забезпечення із залученням іншихпідрозділів безпеки працівників суду й правоохоронних органів, осіб, щоздійснюють допомогу й сприяють ОРД, осіб, що приймають участь у кримінальномусудочинстві, членів їхніх родин і близьких родичів цих осіб;
Ø участь у заходах щодо фізичногозахисту ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, іншихджерел іонізуючого випромінювання, а також у проведенні спеціальної перевіркищодо допуску до особливих робіт.
По-друге,це норми, що визначають оперативно-розшукові заходи й засоби, які фактичновикладені в ст. 8 Закону України «Про ОРД» через призму відповідних прав, якиминаділені оперативні підрозділи.
Третя(процесуальна) частина єдиної нормативної бази ОРД включає норми, щозабезпечують процесуальну регламентацію проведення, як всіх, так і окремихоперативно-розшукових заходів. Значна група норм, охоплюваних цією частиною,була вже закріплена Законом України «Про ОРД». Це, зокрема, норми, щовстановлюють:
Ø підстави для проведення ОРД (ст. 6),при відсутності яких забороняється приймати рішення про здійсненняоперативно-розшукових заходів;
Ø порядок заведення й затвердженняоперативно-розшукових справ, де тільки в рамках яких допускається проведенняОРД; умови виконання оперативно-розшукових заходів для цих справ, особливопов'язаних з тимчасовим обмеженням прав людини, і суб'єкти контролю запроведенням ОРД (ст. 9);
Ø диференційовані строки веденняоперативно-розшукових справ, підстави, порядок і повноваження суб'єктів їхньогопродовження (ст. 9-1);
Ø підстави й порядок закриття, а такожзберігання припинених оперативно-розшукових справ (ст. 9-2);
Ø призначення й порядок використанняоперативно-розшукових матеріалів (ст. 10).
Вищезгаданінорми мають загальний процесуальний характер і в цілому регламентуютьпроведення ОРД.
Разомз тим, останнім часом на законодавчому рівні активно приймаються нові норми, щопроцесуально регулюють різні сторони здійснення окремих заходів і застосуванняоперативних і оперативно-технічних засобів.
Зокрема,можна вказати на норми, що встановлюють процесуальний порядок санкціонування йпроведення оперативно-розшукових заходів, тимчасово обмежуючі права й свободигромадян (негласне проникнення в житло, зняття інформації з каналів зв'язку,контроль над перепискою, телефонними розмовами, телеграфної й іншоюкореспонденцією й ін.); порядок здійснення проникнення в злочинну групунегласного працівника оперативного підрозділу й ін. Прийняття цих норм свідчитьпро те, що законодавець все-таки йде по шляху формування оперативно-розшуковогопроцесу, що сьогодні визнають уже багато теоретиків і практиків.
Ранішеми відзначали, що сутність теорії ОРД становлять ті знання, які, з одного боку,збагачують цю теорію, а з іншого боку — включаються в систему здійснення ОРД яквідповідні правові норми. Однак практична реалізація останніх сьогодні виявляєчимало протиріч, що насамперед існують у самому законодавстві.
Так,зокрема, законодавець, визначивши як завдання ОРД пошук і фіксацію фактичнихданих про злочинні діяння окремих осіб і груп, практично проігнорував потребипошукової роботи оперативних підрозділів у загальному кримінальному середовищі,сфокусувавши основну увагу лише на здійсненні оперативно-розшукових заходів урамках оперативно-розшукових справ. Це серйозна перешкода практиці.
Наступнезауваження стосується правової норми про звільнення (повного або часткового)від кримінальної відповідальності й покарання учасників організованих злочиннихформувань, зокрема, залучених до негласного співробітництва, за умови, що вонисприяють викриттю цих формувань — (ст. 43 КК; ст. 14 Закону України «Проорганізаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю»).
Цінністьнаведеної норми не вимагає коментарів. Але, на жаль, законодавцем не визначенімеханізми її практичної реалізації, і тому в сучасному виді вона формальносуперечить КПК України.
Виявляєтьсяще й такий істотний правовий недолік. Законодавець, як відомо, визнав фактичнідані про злочинні дії окремих осіб і груп, які були отримані під час здійсненняОРД, джерелами доказів у кримінальному судочинстві. Визначені також формизакріплення фактичних даних (протоколи оперативно-розшукових дій з відповіднимидодатками). Але в той же час відсутні законодавчі вказівки про зміст цихпротоколів і порядку введення їх у кримінальний процес. Тому на практиціреалізація згаданих правових норм викликає серйозні проблеми.
Багатоключових положень наведеної законодавчої бази ще не повністю визначені, вокремих випадках вони суперечливі, взаємно виключають один одного. Причини тутрізні: по-перше, законодавчі норми розроблялися в різних історичних,соціально-економічних і політичних умовах; по-друге, прийняття законів нерідкопроходило під впливом різних конфронтуючих політичних лобі; по-третє,позначилася професійна неспроможність розроблювачів нових законів тощо.
Звідсивипливає невідкладне завдання приведення правової бази ОРД до безумовноївідповідності її положенням Конституції України, а також повної погодженості зусіма діючими законодавчими нормами, що прямо або побічно відносяться доправового регулювання цієї діяльності.
3. Принципи ОРД
оперативний розшуковий злочинність правовий
ОРД,як і будь-яка інша діяльність, опирається на певні принципи здійснення, тобтона головні вихідні положення, що становлять основу цієї діяльності, звідси,принципи ОРД – це керівні ідеї, основні начала, вироблені оперативно-розшуковоюпрактикою, виражені в нормах законодавчих актів, що регулюють суспільнівідносини в області ОРД, і які відображають політичні, економічні й соціальнізакономірності розвитку сучасного українського суспільства, а також моральні йправові уявлення громадян щодо сутності, цілей, завдань і процедур здійсненняОРД.
Так,ст. 4 Закону України «Про ОРД» визначає, що її основними принципами єзаконність, дотримання прав і свобод людини, взаємодія з органами управління йнаселенням.
Насамперед,потрібно визнати, що ці принципи мають загально правовий характер, оскількивони цілком виходять із Основного Закону — Конституції України.
Так,суть принципу законності полягає в тому, що суб'єкти ОРД, проводячи її, повиннікеруватися нормами оперативно-розшукового законодавства й інших законів, яківизнають ОРД легітимною правоохоронною діяльністю і є її правовою основою.
Сьогоднівелике значення для суспільства й держави мають не тільки результати боротьбизі злочинністю, але й засоби їхнього досягнення. Тому в сучасних умовахпобудови правової держави й цивільного суспільства вимоги забезпечитизаконність застосування заходів, засобів і методів ОРД стають особливоактуальними.
Практичнареалізація принципу законності при проведенні ОРД полягає, насамперед, удотриманні законодавчо встановлених підстав її проведення, порядку й формздійснення відповідними суб'єктами окремих оперативно-розшукових заходів,документування отриманих результатів і введення їх у кримінальне судочинство.Ігнорування цими вимогами по суті є порушенням законності, що веде, як правило,до невизнання результатів ОРД у досудовому слідстві й судовому розгляді тавідповідальності порушників.
Визначившивищевказані вимоги щодо законності проведення ОРД, законодавець окреслив іправові шляхи їхнього забезпечення. По-перше, це встановлення чіткого перелікупідстав для проведення ОРД (ст. 6 Закону України «Про ОРД»). По-друге, цегранично обмежене коло суб'єктів, що мають право на здійснення ОРД, а такожоперативно-розшукових заходів (ст.ст. 5, 8 Закону України «Про ОРД»). По-третє,це сувора процесуальна регламентація здійснення ряду заходів і використанняоперативно-розшукових засобів, наприклад, санкціонування окремих з них судом,затвердження відомчими керівниками тощо.
Сказанераніше дає підстави стверджувати, що принцип законності забезпечує, у першучергу, реальне предметне втілення в оперативно-розшукових заходах і засобахправових начал ОРД.
Разомз тим, цей принцип лежить в основі всього механізму правового регулюваннясуспільних відносин, що виникають у процесі проведення ОРД.
Цезначить, що при здійсненні оперативно-розшукових заходів повинні дотримуватисятакі відносини між її суб'єктами, між суб'єктами й іншими учасниками ОРД, атакож фізичними і юридичними особами, залученими в цю діяльність, які не можутьвиходити за рамки обкресленого законодавцем правового поля.
Цезначить також і те, щопри проведенні ОРД не можуть бути допущеніпорушення прав і свобод людини і юридичних осіб.
Окреміж обмеження цих прав і свобод мають винятковий і тимчасовий характер і допускаютьсятільки із санкції суду відносно осіб, у діях яких є ознаки злочину, і увипадках, передбачених законодавством України (ч. 5 ст. 9 Закону України «ПроОРД»). У цьому саме й полягає реалізація принципу дотримання прав і свободлюдини в процесі здійснення ОРД.
Щостосується принципу взаємодії оперативних підрозділів з органами управління йнаселенням, то його дотримання має, насамперед, дуже велике практичне значеннядля ОРД. Це стосується, наприклад, особистого права громадян і обов'язокорганів управління сприяти оперативним підрозділам у виконанні завдань ОРД;реалізації Кабінетом Міністрів України своїх особливих повноважень зврегулювання трудових відносин негласних працівників оперативних підрозділів,що співробітничають із цими підрозділами на контрактній основі, а також ззабезпечення соціального захисту суб'єктів ОРД і осіб, залучаємих до виконанняїї завдань на добровільній основі тощо.
Утой же час сутність розглянутого принципу, безсумнівно, полягає у звітності йпідконтрольності суб'єктів ОРД органам державної влади й управління, зокрема,главі держави, ВР України, уряду в межах установлених законом повноважень, атакож у певній прозорості цієї діяльності для суспільства, що з розвиткомдемократії стає усе більш реальним і виправданим.
Важливуроль у практиці ОРД виконують і певні галузеві принципи цієї діяльності. Мовайде про специфічні принципи предметно-дійового характеру, властивих саме ОРД ізакріплених в оперативно-розшуковому законодавстві й відомчих нормативнихактах. Зупинимося на деяких найважливіших з них.
Принципєдності гласних і негласних оперативно-розшукових заходів, а такожкомплексно-системного їхнього використання.Раніше було сказано, щопоняття ОРД визначене як система гласних і негласних пошукових, розвідувальнихі контррозідувальних заходів, здійснюваних із застосуванням оперативних іоперативно-технічних засобів (ст. 2 Закону України «Про ОРД»).
Ужев самому цьому визначенні законодавець указав на взаємозалежний ікомплексно-системний характер застосування гласних і негласнихоперативно-розшукових заходів. Об'єктивно це обумовлюється тим, що названізаходи й засоби націлені на єдиний загальний об'єкт — злочинність; єдинізавдання — пошук і фіксацію фактичних даних про злочинні дії окремих осіб ігруп, а також єдині цілі, що полягають у попередженні (запобіганні, припиненні,профілактиці) злочинів, їхньому розкритті, виявленні розшукуваних осіб і, крімтого, в оперативно-розшуковому забезпеченні кримінального судочинства.
Слідзазначити, що дотримання принципу єдності гласних і негласнихоперативно-розшукових заходів, а також комплексно-системного їхньоговикористання припускає його органічний зв'язок з іншими принципами, до числаяких можна віднести наступні:
Принципдостатності оперативно-розшукових заходів і засобів. Його роль зводиться дозабезпечення повного рішення завдань і досягнення цілей ОРД, виконання всіхобов'язків оперативних підрозділів, а також суворої відповідності цих заходів ізасобів ступеню суспільної небезпеки злочинних зазіхань, погроз інтересамсуспільства й держави.
Принципоптимізації оперативно-розшукових заходів. Він спрямований на приведення всієїсистеми оперативно-розшукових заходів і засобів в оптимальне, тобто найбільшвідповідний сучасним завданням і умовам боротьби зі злочинністю стан, а також навибір найкращого варіанта застосування цих заходів і засобів в умовахконкретної оперативної обстановки.
Принципраціональності оперативно-розшукових заходів. Він формує найбільш доцільне йрозумне відношення суб'єктів ОРД до застосування ними заходів і засобів.
Принципекономії оперативно-розшукових заходів. Він зводиться до необхідностіощадливого відношення до цих заходів як до головних ресурсів ОРД, а самеутримання від нераціонального використання окремих з них, які мають високувартість.
Принципорганізації оперативно-розшукових заходів. Його роль полягає в забезпеченнівнутрішньої впорядкованості й погодженості більш-менш диференційованих іавтономних оперативно-розшукових заходів і засобів як органічних складовихєдиної системи цієї діяльності, а також у сприянні утворенню й удосконалюваннюнеобхідних взаємозв'язків між зазначеними заходами й засобами та всією системоюОРД, як між частинами єдиного цілого.
Принципвзаємодії в застосуванні оперативно-розшукових заходів різних суб'єктів цієїдіяльності, у тому числі стосовно до іноземних держав і міжнародних організаційу рамках існуючих договорів і угод.
Принципгуманності оперативно-розшукових заходів. Основні вимоги цього принципузводяться до гуманного, людського відношення до особистості. Дотримання даногопринципу передбачається нормами Конституції й інших законів України, щоохороняють права, свободи й гідність особистості, а також Загальної деклараціїправ людини, проголошеною резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня1948 р.; Європейської конвенції з прав людини, прийнятої в Римі 4 листопада1950 р.; Міжнародного пакту про цивільні й політичні права, проголошеногорезолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 16 грудня 1966 р. й ін.
Досказаного варто додати ряд додаткових специфічних принципів, на яких базуєтьсяздійснення негласних оперативно-розшукових заходів:
ü принцип конспірації – полягає взабезпеченні приховання від об'єктів ОРД і іншого оточення фактичних цілей,завдань, заходів і засобів проведення ОРД;
ü принцип добровільності– полягаєв залученні осіб до виконання завдань ОРД і дотриманні конфіденційності вдовірчих відносинах оперативних підрозділів з такими особами;
ü принцип забезпечення безпеки, а такожправового й соціального захисту осіб (конфідентів), що сприяють ОРД;
ü принцип наступальності–полягає в тім, що оперативні працівники й інші посадові особи, які сприяють їїздійсненню з метою попередження, розкриття й розслідування злочинів,зобов'язані проводити оперативно-розшукові заходи постійно, наступально,проявляти ініціативу, вчасно й обґрунтовано заводити оперативно-розшуковісправи, використовувати всі дозволені законом міри для встановлення осіб, яківчинили злочин з метою наступного невідворотного реагування, передбаченогокримінально-процесуальним законодавством України.
ü принцип цілеспрямованості–полягає в повному виконанні завдань з пошуку й фіксації даних про протиправнудіяльність окремих осіб або груп в інтересах кримінального судочинства.
І,нарешті, на закінчення треба сказати про виняткову важливість обновленнязмістовного значення принципів ОРД.
Яквідомо, більшість принципів ОРД, передбачених у законодавчому порядку йвироблених теорією ОРД, декларувалися ще в період нелегітимного її існування.Це, скажемо, принципи законності, гуманізму, моральності й етичності, повагиправ і свобод людини, рівності прав людини й громадянина перед законом,виняткової доцільності оперативно-розшукових заходів і ін., на яких так чиінакше базувалася практика тих років.
Алесучасні демократичні й правові процеси в суспільстві цілком змінили умовиреалізації зазначених принципів ОРД. Це, наприклад, законодавче встановленняобов'язкового позавідомчого санкціонування окремих оперативно-розшуковихзаходів, введення системи прокурорського нагляду, а також державного й громадськогоконтролю за ОРД тощо.
Томусьогодні дотримання принципів ОРД здобуває все більш безпосереднє практичнезначення, а головне — обумовлює необхідність підвищення професійного йморально-етичного рівня сучасного оперативного працівника.
Виникає,разом з тим, об'єктивна потреба в зсуві акцентів при здійсненні ОРД убік повагий правового захисту закріплених Конституцією демократичних прав, свобод і іншихцінностей кожної окремої особи. І тут мова йде не тільки про захист громадян,їхньої власності й законних інтересів від злочинних зазіхань. Головне, щобкожний оперативний співробітник убачав у будь-якій людині, включеній у процесОРД у якості її об'єкта, насамперед особистість, що охороняється суспільством іЗаконом.
Зрозуміло,що це не просте завдання. Її рішення вимагає подолання майже віковогоменталітету, що незмінно формувався й зміцнював на ідеях єдності й непорушностіідеалів авторитарної держави з одночасним майже повним ігноруванням надбаньокремої особистості. Час цього менталітету ще досить помітний й істотний. І цене тільки перешкоджає формуванню нових професійних і духовних якостей сучасногооперативника, але і є значним гальмом на шляху успішної практичної реалізаціїоперативно-розшукових заходів.
Література:
1.Долженков О.Ф., Думко А, Ф., Козаченко І.П. Оперативно-розшукова діяльність якправоохоронна функція кримінальної міліції.- Одеса: НДРВВ ОІВС, 2000.- 134 с.;
2.Бандурка О.М. Оперативно-розшукова діяльність. Ч.1: Підручник-Харків: Вид-воНац. ун.-ту внутр. справ, 2002.-336 с.;
3.Вишня В.Б., Захаров В.П., Шинкаренко І.Р. Правове регулювання ОРД ОВС(структурно-логічні схеми): Навч. посіб. –Д.: Юрид. акад. МВС, 2003.- 180 с.;
4.Оперативно-розшукова діяльність: правові основи (структурно-логічні схеми).Навчальний посібник / за ред. проф. Ю.М. Грошевого.- Харків: РВФ Арсіс, ЛТД,2003.- 192 с.;
5.Основы оперативно-розыскной деятельности в Украине (понятие, принципы, правовоеобеспечение). Учебное пособие.- К.: Центр учебной литературы, 2007.- 264 с.;
6.Антонов К.В. Проблемні питання окремих положень Закону України «Прооперативно-розшукову діяльність» // Науковий вісник Дніпропетровськогодержавного університету внутрішніх справ: Збірник наукових праць.-2007.- Спец.Випуск № 1 (№ 36) «Актуальні питання протидії злочинності».- С.298-303.;
7.Використання в кримінальному процесі матеріалів оперативно-розшукової діяльностіта гарантії захисту прав і свобод людини: Монографія / В.М. Тертишник, О.В.Негодченко, І.П. Козаченко, К.В. Антонов. — Дніпропетровськ: Юрид. акад. МВС,2004. — 184 с.;
8. Антонов К.В., ТертишникВ.М. Допустимість використання при доказуванні даних, здобутих органамиоперативно-розшукової юрисдикції // Права людини та інформація: Збірникнаукових праць. — К.: НАВСУ, 2001. — С. 115-127;
9.Антонов К.В.Проблеми використання матеріалів оперативно-розшукової діяльності вкримінальному судочинстві // Проблеми оперативно-розшукової діяльності йзабезпечення прокурорського нагляду за іі законністю: Збірник матеріалівміжнародної науково-практичної конференції. — Луганськ: РВВ ЛІВС, 2000. — С.194-208;
10. Антонов К.В. Проблеми зв’язку іспіввідношення оперативно-розшукової і кримінально-процесуальної діяльності //Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ:Збірник наукових праць.- С. 314-322.- 2007.- № 3(34).- 368с.;
11. Антонов К.В. Загальнотеоретичніпоняття оперативно-розшукового забезпечення досудового слідства // ВісникЛуганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка.- С.41-50.- Спеціальний випуск. Ч.1.- 2008.-№ 1.- 207с.;
12. Антонов К.В. Теоретичні аспективизначення співвідношення понять «оперативно-розшукова міра» і«оперативно-розшуковий захід» // Науковий вісник Дніпропетровського державногоуніверситету внутрішніх справ: Збірник наукових праць.- С. 16-21.- 2007.- №4(35).- 328с.;
13. Антонов К.В. Проблемні питанняокремих положень Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» //Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ:Збірник наукових праць.- 2007.- Спеціальний випуск № 1 (36) «Актуальні питанняпротидії злочинності».- С. 298-303.- 364 с.;
14.Антонов К.В. Оперативно-розшуковапрофілактика в системі запобіжного впливу на злочинність // Науковий вісникОдеського державного університету внутрішніх справ: Збірник наукових праць.- С.109-111.- 2007.- № 4.- 328 с.;
15. В. Ченців, К. Антонов, В. Варава.Перебудова правоохоронної діяльності митних органів України в контекстієвропейських стандартів: оперативно-розшукові аспекти // Право України. — 2008.-№ 7.- С. 141-146.
16. Ронин Р. Своя разведка: способы вербовкиагентуры, методы проникновения в психику, форсированное воздействие наличность, технические средства скрытого наблюдения и сьема информации:Практическое пособие.- Мн.: «Харвест», 1998.-368 с.;
17. Антология сыска: от полиции квнешней разведке [В 14 т.] / Отв. Ред.: Ю.И. Римаренко, В.И. Кушерец.- К.:Знания Украины, 2006. Т. 1: Уголовный сыск: документы и материалы (ХІ – нач. ХХ ст.) / Сост.: Ю.И.Римаренко, Е.М. Моисеев, В.Н. Чисников.- 612 с.; Т. 2: Сыск, сыщики и преступный мир / Сост.: Ю.И. Римаренко, Е.М.Моисеев, В.Н. Чисников.(Предисл. В.Н. Чисникова).- 504 с.;
18. Ивахин А.Е., Прыгунов П.Я.Оперативная деятельность и вопросы конспирации в работе спецслужб (Поматериалам открытой печати и литературы). Т. 1.- К.: КНТ, 2006.-408 с.; Т.2.-К.: КНТ, 2006.-224 с.; Т. 3.-К.: КНТ, 2006.-960 с.; Т. 4.-К.: КНТ, 2007.-432с.; Т. 5.-К.: КНТ, 2007.-484 с.; Т. 6.-К.: КНТ, 2008.-608 с.;
19. Погорецький М.А. Функціональнепризначення ОРД у кримінальному процесі: Монографія.- Х.: Арсіс, ЛТД, 2007.-576с.