Сутність іформи експертної профілактики
Зміст
1. Поняття експертноїпрофілактики, її становлення та стан наукової розробки
2. Завдання та основніпринципи експертної профілактики
3. Форми і стадіїметодики експертної профілактики
1. Поняття експертної профілактики її становлення та стан науковоїрозробки
Длявивчення конкретного явища необхідно відслідкувати його джерела, генезис, тастан наукової розробки.
Перші згадки про експертну ініціативу ми зустрічаємо в РосійськомуСтатуті кримінального судочинства (РСКС), затвердженому імператорським Указом20 листопада 1864 року. Тут в статті 333 наголошувалося: «Досвідчені особи,проводячи огляд, не повинні випускати з уваги і таких ознак, на які слідчий незвернув уваги, але дослідження яких може привести до відкриття істини».
Концептуальним тут слід визнати положення, згідно якогопроцесуальний закон дозволяв експертові самостійно відшукувати майбутні об'єктидослідження. Іншими словами, досвідчені особи в своєму дослідженні не зв'язанімежами завдання слідчого (суду). Зокрема, ст. 332 РСКС таким чином регламентувалапорядок призначення експертизи: «Судовий слідчий зобов'язаний запропонуватидосвідченим особам словесно або письмово питання, які підлягають їх вирішенню».Зрозуміло, що в тих випадках, коли питання експертові були викладені письмово,можна було визначити межі дослідження. У тих же випадках, коли вонизапропоновані в усній формі, говорити про такі межі досить складно.
Це положення закону таким чином коментувалося дореволюційнимросійським юристом С.І. Вікторським: «Цю ухвалу треба розуміти в тому сенсі, щозапропоновані слідчим питаня не ставлять для експертів рамок, вийти за які вонивже не можуть і які б, вочевидь, їх дуже ускладнювали, а є лише рівнозначнимиз'ясуванню мети, з якою проводиться експертиза. Звідси можна зробити висновок,що експерти мають право знайомитися з провадженням справи, а також розпитуватидля з'ясування потрібних їм деталей самих обвинувачених. Такого родурозпитування особливо необхідні, коли, наприклад, багато речових ознак злочинувже зникли.»
Слід зазначити, що приведені положення колишнього Російськогопроцесуального законодавства зробили істотний вплив на розроблені Народнимкомісаріатом охорони здоров'я УРСР в перші роки після Жовтневої революціїінструкції про судово-медичну і судово-психіатричну експертизи. Тут, зокрема,вказувалося: «Медичний експерт набуває нині значення наукового судді фактів ідля здійснення цього свого обов'язку користується правом не тільки вивчати вподробицях справу, запропоновану йому на висновок, але і вносити до неївідповідну ініціативу шляхом проведення додаткових досліджень, оглядів, опитусвідків тощо.»
КПК УРСР 1922 і 1923 рр. відмовилися від терміну «досвідченіособи» і визначили загальноприйнятий в той час в юридичній літературі термін«експерт». Експертові заборонялося збирати матеріали, які були необхідні длядослідження. На неможливість поєднання в одній особі функцій слідчого іексперта наголошував і Верховний Суд СРСР.
Здавалося б, процесуальний закон поставив крапку над «i» в спірнихпитаннях експертної ініціативи. Проте відомчі амбіції, бажання зайнятиособливе, ключове місце в кримінальному судочинстві знову примусило Народнийкомісаріат охорони здоров'я УРСР в новому Положенні «Про виробництвосудово-медичної експертизи» від 16 лютого 1934 року, залишитися на колишніхпозиціях, необгрунтовано розширюючи права судово-медичного експерта, додаючийого висновку значення наукового вироку.
Разом з тим, по мірі все більш чіткого викристалізовуванняінституту судової експертизи зміст поняття експертної ініціативи почавзвужуватися, не включаючи вже такі дії, як опит експертом свідків і потерпілих,пошук необхідних об'єктів дослідження. Суть експертної ініціативи все більшезводилася до можливості експерта розширити рамки сформульованих йому питань.Ухвалення вищеназваного процесуального закону зіграло важливу роль у вирішенніпитань, направлених на вдосконалення виконання судових експертиз. У ньому вст.ст.191 і 288 закріплено право експерта на прояв ініціативи при проведеннідослідження. Безумовно, це нове концептуальне положення, направлене навдосконалення інституту судової експертизи, невідоме колишнім КПК УРСР.
Питання експертної ініціативи стали предметом обговорення наслужбових нарадах працівників правоохоронних органів, наукових конференціях, вчисленних публікаціях. При цьому виявилася значна різноманітність точок зору.Аналіз літературних джерел і експертна практика свідчили про необхідністьпрояву ініціативи, що пояснювалося наступними причинами:
ü слідчі і судді недостатньо обізнані про сучасні можливостіконкретних видів судових експертиз;
ü недостатньо уважно і кваліфіковано слідчі проводять огляд об'єкту,який направляється на експертизу, що обмовлює звуження об'єму завданняекспертові;
ü питання, які підлягають вирішенню, характеризуються нечіткістювикладу (вживається неправильна термінологія, надається неточне найменуванняоб'єкту дослідження тощо).
Понад сорок років потому А.Р. Шляхов висловив думку про те, що:«Теорія радянської криміналістичної експертизи може бути визначена як наука,яка займається розробкою методів виявлення, фіксації і експертного дослідженняречових доказів з метою встановлення істотних властивостей і ідентифікаціїосіб, тварин, предметів і речей у зв'язку з розслідуванням і розглядомкримінальних і цивільних справ». Деякі дослідники прийшли до висновку, згідноякому вираз «експертиза є способом збирання доказів» рівнозначно наданнюексперту таких прав. М.Б. Вандер, наприклад, писав, що оскільки мікрооб'єкти«… як показує практика, часто виявляються при виробництві експертиз, слідвизнати неправильними теоретичні концепції, згідно яким експерти не мають правасамі виявляти будь- які об'єкти». Дану точку зору у відповідній редакціївисловлювали П.П. Іщенко, М.Я. Розенталь, А.Н. Коп`ева. Т.М. Волкова та інші.І.К. Шахріманьян і Л.А. Каховська вважають, що право експерта на виявленнянових об'єктів, невідомих слідчому, який призначив експертизу, витікає іззмісту статті, яка передбачає право на ініціативу.
Позиція названих авторів неспроможна, оскільки веде до отриманняінформації, яка не може бути визнана достовірною і припустимою. Вказанірекомендації і аналізована ними практика представляються помилковими, оскількизнаходяться в суперечності із сталими положеннями теорії судових доказів. Внаявності прагнення ототожнити експерта з суб'єктом, наділеним правом збираннядоказів, необгрунтоване. Представляється позиція, що експертна ініціатива можемати місце лише відносно об'єктів вказаних в ухвалі про призначення експертизи.
Необгрунтованою є позиція розглядати як експертну ініціативузапрошення фахівця для надання допомоги експертові при проведенні дослідження(С.Н. Рехсон). Така функція для фахівця законом не передбачена.
Експертна профілактика є обов’язковим елементом експертнихтехнологій, а в літературі розглядається як наукова категорія та протягом десятилітьпривертає увагу вчених: криміналістів, експертологів та процесуалістів. Але їїрозуміння й досі залишається суперечливим серед науковців.
Експертна профілактика, за поняттям професора Р.С. Бєлкіна, цедіяльність експерта, який виявляє під час проведення експертних дослідженьобставини, які сприяли (могли сприяти) здійсненню злочинів. Ф.Є. Давудоввважає, що експертно-профілактична діяльність є складовою частиною діяльностіорганів юстиції й прокуратури з попередження злочинів. І.А.Алієв стверджує, щоекспертна профілактика здійснюється у конкретних експертизах, під часузагальнення експертної практики, розробки науково-дослідницької тематики,проведення тематичної роботи й правової пропаганди, тобто пов’язана зі всіманапрямами діяльності експертних установ. Таким чином, суттєвим у цихвизначеннях є власна ініціатива експерта щодо встановлення вказаних обставин, втому числі й ознак злочину чи іншого протиправного діяння та пропонуванняпевних заходів щодо реагування на ці обставини.
Також, Р.С. Бєлкін визначав експертну профілактику як встановленняекспертом на свій розсуд фактів та обставин, які не передбачалися експертнимзавданням, але мають значення для справи. О.Р. Шляхов зауважує, що експертнаініціатива не зводиться тільки до встановлення таких фактів та обставин (тобто,фактів та обставин профілактичного характеру). Він вказує, що експертнаініціатива належить до системи процесуальних прав та обов’язків експерта. П.В.Вініцький та С.Л. Мірошник розвивають цю позицію та доходять висновку про експертнуініціативу як кримінально-правову категорію. Не зовсім точно висловлюються іншіавтори, розуміючи експертну ініціативу як право експерта вказувати та виявленіфакти та обставини. Точніше сказати, що така ініціатива – це реалізаціявідповідного права експерта. Таким чином, експертна ініціатива – це передбаченапроцесуальним законом реалізація права експерта наголосити в своєму висновку нафакти, які булі виявлені при проведенні експертизи, мають значення для справи йпрофілактики як діяльності експерта з виявлення при проведенні експертногодослідження обставин, які сприяли (могли сприяти) вчиненню правопорушення і зприводу яких йому не були поставлені питання.
Заслуговує на увагу думка І.Л. Пєтрухіна щодо предмету експертноїпрофілактики, до якого входять закономірності, які сприяли скоєнню злочину чиіншого соціально-небезпечного діяння, з приводу якого ведеться кримінальнерозслідування, які ускладнюють вчинення злочину й, природно, будутьускладнювати вчинення інших аналогічних злочинів, якщо їх взяти до уваги впрофілактичній роботі, та закономірності запобігання злочинам (іншимсоціально-небезпечним діянням) шляхом застосування спеціальних знань. Отже,предмет профілактичної діяльності експерта характеризується певною автономністювідносно предмету інших експертних досліджень.
Важливимтакож вважається й питання щодо об’єкта експертної профілактики. Більшістьвчених, в основному, дотримуються однакової думки, що безпосередніми об’єктамиекспертної профілактики є обставини, чи в загальному розумінні — явища(недоліки, порушення, дефекти тощо), які сприяють вчиненню або приховуваннюзлочинів чи інших протиправних дій.
Такимчином, сталі зміни в структурі правоохоронної діяльності вимагають відповідногорозширення арсеналу методів експертної роботи з участі в розкритті злочинів. Нанашу думку, розширення профілактичної складової функціонування СЕУ відповідаєвимогам наступального впливу на злочинність. У зв’язку з цим потребує уточненняпоняття об’єкту експертизи, в якому слід передбачити й поширення завданьпрофілактичної діяльності експерта.
Надумку В.Д. Арсентьєва, значно розширюється зміст поняття об’єкту судовоїекспертизи. Це реально існуючі (або які існували в минулому) явища, навстановлення яких об’єктивно спрямована експертиза: обставини смерті, виконаннятексту документа або підпису в ньому визначеною особою тощо. Матеріальні носіїінформації про ці явища (труп, документи й інше) — їхня складова частина(дійсна або передбачувана). Головною відмінністю останнього визначення є те, щооб’єкт експертизи розглядається як динамічна структура, комплекс інформативнихелементів, який постійно змінюються і який тісно пов’язаний із подією злочину.
Щобостаточно визначитись в цьому понятті, слід уявити, що об’єкти експертизи яксистемні утворення є різними за складністю своєї структури відповідно доскладності структури процесів матеріального закріплення інформації про злочинчи інші протиправні діяння. Цю думку можна проілюструвати наступнимиприкладами.
Сьогоднісуттєвим в роботі експерта стає його здатність розглядати об’єкт дослідження якєдиний інформативно-матеріальний комплекс явищ, пов’язаних із подією злочину чиіншого правопорушення, і інформація про які закріплена в різноманітних ознаках.Ці елементи об’єкту дослідження можна визначити як ознаки кримінальногопоходження (сліди злочинного впливу). Поширення змісту об’єкту експертногодослідження тягне за собою і зміну його задач. Відповідно, головне завданняможна сформулювати як встановлення визначених розбіжностей досліджуваногооб’єкту з еталоном, який повинний бути аналогом цього об’єкту, який непіддавався видозміні в результаті правопорушення.
Отже,з усього вищевикладеного, можна сформулювати поняття експертної профілактики якдіяльність експерта з виявлення при проведенні експертного дослідженняобставин, які сприяли (могли сприяти) вчиненню правопорушення і формулюваннязмісту заходів щодо усунення визначених обставин в межах своєї компетенції.Метою профілактики може бути й виявлення ознак іншого злочину чиправопорушення, взагалі ознак кримінального походження.
2. Завдання та основні принципи експертної профілактики
Системнійаналіз такого явища, як експертна профілактика вимагає окреслення його завданнята визначення принципів діяльності. При зростаючій ролі експертноїпрофілактики, перетворенні її в безпосередню продуктивну силу, без якої неможна вирішити жодного завдання в області економічного і соціального життялюдей, з особливою гостротою ставиться питання про її призначення, цілі ізавдання розвитку. Для чого існує конкретна область наукового знання? Безчіткої відповіді на це питання важко уявити собі цілеспрямовану науковудіяльність і ще важче визначити відношення суспільства до даної науки, тобто їїсуспільну необхідність.
Підпринципом (від латинського principium — основа, початок) зазвичайрозуміється будь-яке початкове положення теорії, вчення, науки або внутрішнєпереконання людини, її погляд на речі. Під принципами експертної профілактикитреба розуміти ті основні умови, які визначають гносеологічну спрямованістьекспертних досліджень.
Основнимизавданнями та напрямами експертної профілактики є:
1. Розробка і вдосконаленняметодів і прийомів виявлення причин злочинів і сприяючих їм умов з урахуваннямїх особливостей.
2. Виявлення і дослідженняособливостей типових результатів експертного дослідження, надання на їх основірекомендацій по попередженню злочинів;
3. Визначення комплексупрофілактичних заходів по захисту різного роду об'єктів від злочинногопосягання, найбільш дієвих в кожній з виділених ситуацій.
4. Розробка заходівпопередження певного виду злочинів.
Самекомплекс даних завдань, які можуть бути вирішені специфічними експертнимиметодами і засобами, визначає предмет експертної діяльності по попередженнюзлочинів.
Основнимипринципами організації профілактичної діяльності є:
ü Плановість – планова, послідовна розробка профілактичнихпропозицій.
ü Забезпечення контролю за здійсненням профілактичних заходів:повідомлення в компетентні органи, установи щодо запропонованих профілактичнихзаходів, відстежування їх подальшої долі та їх дієвості.
ü Налагодження взаємодії експертних установ із слідчими іоперативними службами при здійсненні профілактичної діяльності, яка проводитьсячерез них.
ü Доцільність і прийнятність (перш за все з економічної точки зору)профілактичних рекомендацій та пропозицій, тобто можливість втілення в життяпрофілактичних рекомендацій, які принесуть прогнозовані результати.
3 Форми і стадії методики експертної профілактики
Більшістьдослідників одностайна у думці, що експертна профілактика має дві форми:
ü процесуальну, коли відповідний документ (висновок, повідомлення)надсилається слідчому (суду),
ü непроцесуальну, коли у конкретній справі чи в результатіузагальнення експертної практики повідомлення (довідка) надсилаєтьсябезпосередньо відомству, організації чи підприємству, від яких залежить вжиттявідповідних профілактичних заходів.
Донепроцесуальної форми експертної профілактики належить також надання практичноїдопомоги у здійсненні профілактичних заходів в органах нотаріату, соціальноїдопомоги населенню, в автогосподарствах, у проведенні роз'яснювальної роботи(лекції, семінари, інструктаж) для певної аудиторії чи широких кілгромадськості.
Суб’єктомпроцесуальної профілактичної діяльності виступає не будь-який експерт, асудово-експертний заклад, від імені якого виступає наділений відповіднимипроцесуальними повноваженнями його керівник. Спрямування документа від іменіекспертного закладу підвищує його значимість, ефективність, і певним чиномсприяє більш оперативній реалізації пропозицій, які в ньому містяться таотриманню судово-експертним закладом відповіді про реалізацію. Правильністьоцінки процесуальної профілактичної діяльності підтверджується і аналізомІнструкції про організацію і проведення профілактичної роботи судово-експертнихзакладів системи Міністерства юстиції. Так, у п. 6 Інструкції зазначено, що увипадках, коли встановлені експертом обставини і запропонованіорганізаційно-технічні заходи недоцільно розголошувати, наводячи їх у висновку,вони викладаються в спеціальному повідомленні, який направляється за підписомкерівника експертного закладу особі (органу), яка призначила експертизу.
У додатку 1Інструкції подано приблизну форму повідомлення, яке направляється щодоконкретної справи слідчому або в суд, в якому викладаються результатипрофілактичної роботи, проведеної в процесуальній формі.
У законі і внормативних актах не згадуються не тільки терміни розгляду документів зпрофілактики правопорушень, які надсилаються експертними закладами, але іобов’язок органів дізнання, слідчо-експертних органів повідомляти прореалізацію профілактичних рекомендацій, які в них містяться. Листи, якінадсилаються щодо конкретних експертиз (запити, нагадування) підписуютьсякерівником експертного закладу, а не експертом, у висновку (повідомленні) якогобула викладена відповідна інформація з питань профілактичного характеру.Процесуальна форма проведеної профілактичної роботи від цього не змінюється.
Оцінка проведеноїпрофілактичної роботи як процесуальної так і непроцесуальної не змінюєтьсязалежно від того, чи говориться про встановлення відповідних криміногеннихфакторів або розробку профілактичних рекомендацій щодо їх усунення. У випадках,коли у слідчого (суду) виникли будь-які неясності, пов’язані з запропонованимипрофілактичними рекомендаціями, необхідні додаткові роз’яснення чи уточнення(так, як і для оцінки криміногенних факторів, для усунення яких розроблені цірекомендації), може бути проведений допит експерта (спеціаліста). Дані,викладені в межах цієї процесуальної дії, можуть бути використані дляподальшого усунення виявлених недоліків.
Організаціяуправління профілактичних рекомендацій у галузі експертної профілактикипередбачає обґрунтовану систему зв’язків, які забезпечують координацію суб’єктаі об’єкта управління попереджувальних заходів.
Щодокриміналістичної профілактики В. Ф. Зудін зазначав, що “в теорії науковогоуправління суб’єктами управління в криміналістичній профілактиці можутьвиступати як окремі адміністративно-уповноважені особи (оперативний працівник,слідчий, прокурор, суддя), так і відповідна ланка державного управління (МВС,прокуратура, суд), представники громадськості, які виконують функції зпопередження злочинів” [ Зудин В.Ф. Социалистическая профилактика преступлений.– М., 1983. – С. 140. 140]. Висловлені В. Ф. Зудіним думки повністю відносятьсяі до експертної профілактики.
Успіх різнихнапрямів профілактичної роботи базується на її правильній науковій організації,яка передбачає:
ü плануваннявсіх напрямків профілактичної діяльності, які здійснюються в експертномузакладі;
ü попереднєвивчення отриманих експертним закладом матеріалів з метою визначенняможливостей встановлення обставин (умов), які сприяли правопорушенням;
ü виявленняобставин (умов), які мають значення для попередження правопорушень у процесіекспертизи, участі співробітників експертного закладу в слідчих діях;
ü створенняумов, які б забезпечували проведення при необхідності досліджень іекспериментів, вивчення нормативних актів і літератури, консультації зіспеціалістами або вирішення питання про комплексні дослідження;
ü фіксаціюв структурних підрозділах кримінальних фактів, які через ті чи інші причини невідображені у висновку або в іншому документі;
ü контрольза здійсненням усіх форм профілактичної роботи з боку керівника структурногопідрозділу;
ü облікусіх форм проведеної в експертному закладі профілактичної роботи;
ü контрольза реалізацією внесених пропозицій;
ü забезпеченнявзаємодії експертних закладів з судово-слідчими органами щодо реалізаціїпрофілактичних пропозицій;
ü систематичнепроведення наукових досліджень і узагальнень експертної практики з питаньекспертної профілактики;
ü наданняметодичної допомоги співробітникам податкової міліції, МВС, прокуратури щодовикористання спеціальних знань для виявлення обставин (умов), які сприялиправопорушенням;
ü координаціюпрофілактичної роботи з судово-слідчими органами, іншими закладами, в першучергу експертними;
ü відображенняпитань експертної профілактики при проведенні правової роботи (питання лекцій,виступи у пресі, по телебаченню тощо).
Для цьогонеобхідно вивчити і узагальнити практику проведення експертиз, особливосудово-бухгалтерських, економічних, які найчастіше призначаються податковимиорганами.
Маючикваліфікованих спеціалістів, такий структурний підрозділ, крім перерахованоїроботи, з метою профілактики проводив би:
ü вивченнявсіх вхідних і вихідних матеріалів експертного закладу, орієнтуючи виконавцівконкретних експертиз на встановлення обставин (умов), які сприяли вчиненнюзлочинів,
ü правильневизначення документу, в якому потрібно відобразити встановлені обставини(умови), і адресата, якому необхідно направити цей документ,
ü здійсненняобміну досвідом і інформацією,
ü проведенняконтролю за впровадженням пропозицій.
У такомуструктурному підрозділі проводились би спеціальні профілактичні експертизи щодовстановлення та усунення обставин (умов), які сприяли відповіднимправопорушенням.
Проведення такихекспертиз дозволило б використовувати комплексні знання для встановленняобставин, які сприяли скоєнню злочинів і інших правопорушень, найбільш об’ємно,в узагальненому вигляді, встановити їх разом з тим, щоб виключити дублювання,яке часто має місце, якщо профілактична робота по одній справі здійснюєтьсяпредставниками суміжних видів судових експертиз. Направленість роботи експертана вирішення питань саме профілактичного характеру при проведенні такого видуекспертиз дозволить здійснити цю діяльність більш якісно, з використанням усіхможливостей судової експертизи не лише для виявлення криміногенних факторів,але й для опрацювання рекомендацій щодо їх усунення. При проведенні спеціальнихекспертиз з питань профілактики, як правило, здійснюється безпосередній контактслідчих органів з особою, яка проводить експертизу.
Правильнаорганізація профілактичної роботи експертних закладів важлива не лише припроведенні експертиз з конкретних кримінальних і цивільних справ, але і щодоузагальнень експертної практики та інших форм діяльності експертів зпопередження злочинів і інших правопорушень.
Удосконалення організаціїпрофілактичної роботи експертних закладів можливе лише при чіткому плануваннівсіх її сторін, систематичному проведенні цієї роботи і здійсненні постійногоконтролю за її перебігом. Систематичність, плановість і контроль потрібні припроведенні узагальнень експертної практики, виконанні наукової тематики іздійсненні інших форм експертної профілактики. У планах роботи інститутів ілабораторій необхідно передбачити конкретні заходи по всіх напрямкахпрофілактичної діяльності. Наприклад, відповідно до такого плану вАзербайджанському НДІСЕ було підготовлено в свій час узагальнення практикипризначення, проведення, використання висновків судової експертизиспиртовмісної рідини, за результатами якого сформульовані пропозиції щодопідвищення ефективності цього виду досліджень і підготовлені профілактичнірекомендації. Разом з Верховним Судом ними підготовлені дані судової практики усправах про злочини, які скоювалися в стані алкогольного сп’яніння. Згідно зпланом було прочитано 87 лекцій з питань профілактики алкоголізму передтрудовими колективами, учнями шкіл, технікумів.
Необхідноприділяти більше уваги плануванню науково-дослідних тем з профілактики,зокрема, таких, які ставлять за мету розробку конкретних пропозицій щодопопередження правопорушень. До їх виконання доцільно залучати різнихспеціалістів, які працюють як у експертному, так і в інших закладах.
Профілактичнаробота може мати позитивний результат при проведенні експертиз з кримінальних іцивільних справ лише при такій організації роботи, за якої відсутній будь-який”самоплив” осіб, причетних до проведення профілактичної роботи, де на всіх їїетапах чітко і плідно виконують свої обов’язки, керуючись таким алгоритмом:
1.При надходженніматеріалів на експертизу керівник експертного закладу (його заступник, керівникструктурного підрозділу) вивчає їх з метою визначення можливостей дляпроведення профілактичної роботи. У деяких випадках бажано залучатиспеціалістів в сфері експертної профілактики, особливо, коли всудово-експертному закладі є спеціальний структурний підрозділ. По можливостіповинні бути вирішені питання про тих експертів, яких доцільно залучати длявиявлення обставин (умов), які сприяли скоєнню правопорушень, про необхідністьпроведення комплексного дослідження, залучення кримінологів тощо. Якщо запопереднім вивченням матеріалів, які поступили для дослідження (речовихдоказів, зразків, інших матеріалів справ) є можливість (підстави) виявитикриміногенні факти і розробити профілактичні рекомендації щодо їх усунення,справа береться на контроль.
2.Якщо особа, якапризначила експертизу особисто здає матеріали керівнику експертного закладу(структурного підрозділу) або черговому експерту зі спеціальності і встановлює,що є можливість для використання спеціальних знань з метою виявленнякриміногенних факторів, то повинна бути надана методична допомога дляправильного формулювання питань профілактичного характеру, а при необхідності,підбір додаткових матеріалів для їх вирішення.
3.Експерт(співробітник експертного закладу), якому поступили матеріали, встановивши приїх вивченні, що є можливість для виявлення обставин (умов), які сприяли скоєннюправопорушень, повинний визначити, чи потрібні для цього якісь консультації,додаткові матеріали (нормативні акти, література тощо), чи є вони в експертномузакладі або ж повинні бути витребувані, чи необхідно проводити додатковідослідження і експерименти тощо.
4. Використовуючисвій досвід у сфері відповідного виду експертних досліджень, необхіднідодаткові матеріали, експерт (співробітник) повинен отримати максимальнуінформацію профілактичного характеру.
5. Якщо длявсебічного виявлення обставин, які сприяли правопорушенням, необхідно залучитиінших спеціалістів (у суміжних галузях судової експертизи, у сферіпрофілактики), то необхідно погодити це з керівником експертного закладу (йогозаступником).
6. Післявстановлення усіх необхідних даних про обставини, які сприяли правопорушенням,повинно бути вирішено питання про можливість розробки профілактичнихрекомендацій щодо їх усунення, залучення для цього при необхідності іншихспеціалістів експертного закладу, представників спеціалізованих закладів іншихвідомств.
7. Даніпрофілактичного характеру повинні бути викладені експертом повно і методичноправильно, з дотриманням усіх вимог тактики розслідування і кримінології;необхідно вирішити питання про документ, в якому найбільш доцільно викладені цідані, приналежні адресату, якому потрібно було повідомити.
Вимагаютьпокращання і форми координації профілактичної діяльності експертних закладів іінших правоохоронних органів: розробка комплексних планів, проведення спільнихпрофілактичних заходів тощо. Доцільно також проводити періодичні координаційнісемінари або збори представників експертних закладів і правоохоронних органівна місцях з проблем профілактики правопорушень.
При проведеннінавчально-методичної роботи з судово-слідчими працівниками більше увагипотрібно приділяти експертній профілактиці, інформувати їх про постановку передекспертами питань профілактичного характеру, про форми і методи використанняпрофілактичних рекомендацій експертів.
Необхідноорганізувати відповідну інформаційну базу з питань експертної профілактики.Ідея створення таких інформаційних фондів була висвітлена в свій час улітературі. Наявність таких фондів дозволила б суттєво покращити організаціюпрофілактичної роботи і її якість. В інформаційних фондах необхідно поміститизразки різних об’єктів експертного дослідження або зафіксувати їх особливості,потрібні для виявлення криміногенних факторів і розробки рекомендацій щодо їхпопередження. Цьому повинні служити і різні нормативні матеріали (інструкції,правила, положення, накази), регулюючі виготовлення, зберігання і використаннярізних матеріалів, речей і виробів, які є об’єктами експертних досліджень. Вінформаційних фондах повинні міститися дані про типові обставини, які сприялиправопорушенням, які найбільш часто встановлюються при проведенні експертиз поокремих категоріях справ, зразки документів, в яких викладаються результатипрофілактичної роботи експертів і експертних закладів (з вказівкою формулюваньдослідницької частини і її синтезу, висновків тощо), форми запитів, нагадувань,приблизні тексти лекцій і плани практичних занять з питань профілактикиправопорушень для співробітників правоохоронних органів і інших закладів, атакож лекції для населення.
Ефективністьвикористання даних судових експертиз для профілактики правопорушень багато вчому залежить від всебічної оцінки того документа, в якому вони викладені. Такуоцінку повинні давати на всіх стадіях переміщення слідчо-судової справи длятого, щоб були усунуті неповнота і інші недоліки, допущенні при проведенніпрофілактичної роботи. Це стосується випадків, коли подання, окрема ухвала посправі не вносилися і у випадках, коли вони надсилалися, але в них не буловідображено факти, на які вказував експерт.
Оцінюючипрофілактичну інформацію, яка міститься в висновку (повідомленні) експерта,слідчий і суд повинні чітко врахувати суть обставин, які сприялиправопорушенням, встановленим експертом, обґрунтованість і повноту їхвиявлення, відповідність матеріалів, що були в його розпорядженні, діючимнормативним актам, характер профілактичних рекомендацій, направлених наусунення перерахованих обставин, їх обґрунтованість і відповідність іншимматеріалам справи.
У процесі оцінкислідчим (судом) відомостей експерта з профілактики правопорушень вирішуєтьсяпитання про можливість і доцільність використання при складанні подання абоокремої ухвали про адресата, до якого необхідно звернутися для найбільшефективної реалізації, а також і пропозицій експерта.
Оцінкаматеріалів, які поступили з судово-експертного закладу, які містять інформаціюпрофілактичного характеру, має свою специфіку. Вона полягає в тому, що вбільшості випадків експерти проводять профілактичну роботу за своєю ініціативоюі тому немає можливості порівнювати отримані результати із завданням, яке булопоставлено перед ними. У літературі є думка деяких авторів про те, що виявленняпричин і умов, які сприяли скоєнню злочинів, не стосується предмета окремих видівекспертиз, не входить до компетенції експерта, хоча експерт може надатислідчому допомогу, виявивши ряд негативних факторів, про які він має правосказати в своєму висновку.
Помилковістьподібних стверджень є очевидною і не вимагає детального розгляду. Разом з тим,відсутність чіткої процесуальної регламентації профілактичної діяльностіексперта, змішування функцій у сфері попередження правопорушень, які виконуютьспівробітники експертних закладів (багато з яких за посадовим положеннямназиваються експертами), направлення документів з профілактики, в тому числі іпідготовлених щодо конкретної справи не лише за підписом експерта, але і запідписом керівника експертного закладу – все це сприяє різним тлумаченням пропроцесуальну і непроцесуальну форми профілактичної діяльності. Висловлена думкапро необгрунтованість розподілу профілактичних рекомендацій, розробленихконкретними експертами і інших заходів (інформації, повідомлення по результатахузагальнень, лекції, доповіді тощо) відповідно на процесуальні інепроцесуальні.
Обґрунтовувалосьце тим, що закон не зобов’язує експерта проводити профілактичну роботу;виявлення умов (обставин), які сприяли вчиненню злочинів, і прийняття заходівщодо їх усунення покладається на органи дізнання, слідчого, прокурора або суд.У той же час, закон не забороняє експертам, одночасно з експертнимидослідженнями, розробляти заходи, направлені на усунення виявлених умов, якісприяли вчиненню злочину. Розробка профілактичних заходів із застосуваннямспеціальних знань повинна бути морально-етичним обов’язком експерта, а оскількипрофілактична робота проводиться експертом-співробітником державного органу(процесуальною особою), то вся вона носить процесуальний характер. Допроцесуальних були віднесені всі напрями профілактичної діяльності експерта іекспертного закладу.
Подальший аналізцього питання вимагає внесення коректив у висловлену раніше думку. Як видно заналізу практики різних експертних закладів, суб’єктами різних формпрофілактичної діяльності виступають співробітники, які займаються проведеннямсудових експертиз і інші посадові особи експертних закладів. Наданняпрофілактичної допомоги окремим посадовим особам і закладам, проведеннянаукової роботи та правової пропаганди з питань використання спеціальних знаньдля профілактики правопорушень не пов’язано зі здійсненням будь-якихпроцесуальних функцій; коли проводяться співробітниками, які не виконуютьобов’язки експертів, вони повинні бути визнані непроцесуальними формамипрофілактичної діяльності. Узагальнення експертної практики і розробка на їхматеріалах профілактичних рекомендацій, які здійснюються співробітникамиекспертних закладів самостійно або разом з працівниками органів розслідування,прокуратури і суду, які не виконують (як перші, так і другі) ніяких процесуальнихфункцій, повинні бути також віднесені до непроцесуальної профілактичноїдіяльності. Факт, що всі згадані особи представляють органи, від посадових осібяких витікає виконання процесуальних функцій, не змінює сутності цих формпрофілактичної діяльності і не визначає їх процесуальними. Узагальненняпрактики в ряді випадків проводиться особами, які через своє посадовий статусвзагалі ніяких процесуальних функцій не здійснюють (співробітники відділівузагальнень експертної практики, консультанти судів, відділів юстиції тощо).
Не викликаєсумнівів, що профілактична робота, яка проводиться по конкретній справіспівробітником експертного закладу, який здійснює з відповідним документальнимоформленням процесуальні функції експерта чи спеціаліста, є процесуальноюформою його діяльності. У практиці експертних закладів криміногенні факти,встановлені при проведенні конкретної експертизи, і профілактичні рекомендаціїз їх усунення іноді викладаються в листі за підписом керівника експертногозакладу. У деяких закладах такий документ підписується спеціалістом, якийпроводив дослідження і керівником судово-експертного закладу. Такий лист,направлений слідчому (прокурору, суду), який призначив експертизу, за своїмзмістом нічим не відрізняється від повідомлення про обставини, які сприялискоєнню злочину (правопорушенню), хоч у заголовку своєму не називається“повідомленням”. Повідомлення, як відомо, є ніби невід’ємною частиною висновку.У ньому по відповідних раніше згаданих ознаках виділені із висновку питанняпрофілактичного характеру і викладаються результати процесуальноїпрофілактичної діяльності експерта. Процесуальний характер профілактичноїроботи, проведеної по конкретній справі, результати якої викладені не вповідомленні за підписом експерта, а в листі за підписом керівника експертногозакладу від цього не змінюється.
Проведенняекспертиз у судово-експертних закладах передбачено (хоч і неповною мірою) впроцесуальному законі. Отримавши постанову про призначення експертизи, керівникекспертного закладу визначає чи відноситься завдання до повноважень закладу і,виходячи з характеру поставлених питань, доручає проведення експертизи експерту(експертам) відповідної спеціалізації. Слідчий при призначенні експертизидосить часто не має можливості вступати в особистий контакт зекспертом-співробітником експертного закладу – і тому цю функцію слідчого берена себе за його дорученням керівник експертного закладу.
При грубихпорушеннях правил призначення експертизи керівник експертного закладу повертаєматеріали для переоформлення. Якщо для вирішення поставленого питання необхіднопровести допоміжні (проміжні) дослідження, які виходять за межі компетенціїцього експерта, керівник експертного закладу доручає їх виконання іншимекспертам. Коли проведення таких досліджень виходить за межі компетенціїсудово-експертного закладу, керівник повідомляє слідчого про необхідністьдоручити їх проведення відповідним спеціалістам. Керівник експертного закладурозглядає висновок експерта або повідомлення про неможливість надання висновку,при виявленні помилок і неточностей він повертає такий документ длядоопрацювання. Якщо керівник судово-експертного закладу не погоджується звисновком експерта по суті, тоді створюється комісія експертів з включенням доїї складу цього експерта.
З вищевказаноговидно, що керівник судово-експертного закладу є особою, яка виконує відповідні,причому обов’язкові, процесуальні функції в межах тих процесуальних відносин,які виникають між особами (органами), які призначили експертизу і експертами(судово-експертного закладу), які її виконують. Це має місце і в наведеномувипадку профілактичної роботи з конкретної справи, результати якої, отримані напідставі застосування спеціальних знань, були виділені із висновку іповідомлені особі, яка призначила експертизу окремим листом за підписомкерівника експертного закладу, який в цьому випадку виконував відповідніпроцесуальні функції. Така профілактична робота повинна бути віднесена допроцесуальної форми профілактичної діяльності.
Інші дослідникивиділяють такі форми виявлення експертної ініціативи: клопотання про надання додатковихматеріалів, інформації про умови зберігання, транспортування, експлуатації наоб'єктах, які досліджуються, даних про технологію їх виробництва, про участь упроцесуальних діях та необхідності задавати питання, які відносяться допредмету судової експертизи, про необхідність проведення з участю експертаконкретних слідчих дій, про запрошення слідчого прийняти участь у проведенніекспертизи.
Особливістю експертної профілактики є те, що її засоби і методиможуть бути складовою частиною процесу експертного дослідження (в рамкахрозслідування) і елементом самостійної профілактичної діяльностіекспертно-криміналістичної установи.
Необхідні для неї дані, зокрема відомості про причини і умовискоювання злочинів, пов'язаних з недосконалістю захисту тих або інших об'єктіввід злочинного посягання, виходять в процесі експертно-криміналістичнихдосліджень по завданнях слідчих. Розробка ж відповідних технічних прийомів ізасобів захисту вказаних об'єктів в цих випадках, як правило, грунтується наданих експертних узагальнень і здійснюється найчастіше із залученням різногороду фахівців технічного профілю. При цьому одні технічні прийоми і засобивикористовуються з метою припинення реально підготовленої до початку або вжепочатої злочинної діяльності (різного роду пристрої: сигналізаційні і блокуючі,прийоми і засоби розпізнавання підробки документів, фальсифікацій продуктівтощо), інші направлені на ускладнення скоювання злочинів (прийоми і засобизахисту документів і цінних паперів від підробки, засоби, які перешкоджаютьвідкриттю замків і інших замикаючих пристроїв, роблять неможливим непомітнепорушення пломб тощо), треті – для швидкого виявлення винних і об'єктівзлочинних посягань (різні хімічні речовини, якими обробляються можливі об'єктизлочинних посягань, часто звані «хімічними пастками»). Експертно-профілактічнадіяльність повинна проводитись за спеціальними методиками, розробленимифахівцями.
На підставі узагальнення результатів аналізу вказаних проблемвбачається за необхідне уточнити й зміст експертних профілактичних дослідженьта побудувати структуру експертних технологій, які використовуються при їхпроведенні. Науковці виділяють наступні етапи експертної профілактичноїдіяльності:
1. Попереднє вивченняматеріалів, які були направлені на експертизу.
2. Виявлення обставин, якімають значення для попередження правопорушень.
3. Підготовка профілактичнихрекомендацій.
4. Контроль за проведеннямпрофілактичної роботи.
5. Контроль за ходом реалізаціїпропозицій експерта[1] [].
І.Я.Фрідман пропонує наступну методику профілактичної діяльності співробітникаекспертної установи:
1.З’ясування завдань експертизи, ознайомлення з надісланими речовими доказами,матеріалами справи, можлива оцінка їх з профілактичної точки зору.
2. Уразі необхідності, ознайомлення з відповідними нормативними актами, методичнимивказівками, літературними даними, матеріалами раніше проведених експертиз, профілактичнимиобставинами, зареєстрованими в експертній установі, які мають безпосереднєвідношення до вирішення поставленого завдання.
3.Висунення на основі отриманих даних версії про можливі напрями профілактичноїроботи, обставини, на яких потрібно зосередити увагу.
4.Проведення роздільного аналізу досліджуваних об’єктів та обставин, які можутьсприяти правопорушенням. При необхідності повинні використовуватися технічнізасоби, проводитися експерименти, фотографування. Якщо у справі досліджуєтьсябагато об’єктів, то доцільно в спеціальній розробці фіксувати порушення, якіповторюються, що дозволить їх належним чином згрупувати. Тут же фіксуютьсядані, які вказують на необхідність порівняльного дослідження об’єктів. Під часдослідження експерт має враховувати відомості, які містяться в криміналістичнійта іншій спеціальній літературі та експертній практиці, які дозволили б йомувиявити обставини, типові для такого випадку.
5.Ознайомлення при необхідності на місці з конкретними особливостями обставин подіїта окремих об’єктів, вимагання додаткових матеріалів, якщо під час дослідженняв цьому виникає необхідність.
6.Проведення при необхідності порівняльних досліджень.
7.Оцінка результатів дослідження з метою виявлення обставин, які сприялиправопорушенню, та розробка рекомендацій для їхнього усунення.
8.Оформлення результатів досліджень[2] [].
Співставленнямуказаних етапів та методики зі структурою експертних технологій можна такимчином включити профілактичні завдання до її змісту.
Напочатковому етапі експертної технології, при надходженні матеріалів наекспертизу, після їх реєстрації в канцелярії експертної установи керівникекспертної установи чи спеціаліст, який займається питаннями експертноїпрофілактики, вивчає матеріали, які були отримані для проведення експертизи, зметою виявлення можливостей проведення профілактичних досліджень. Якщо такеможливе, керівник експертної установи доручає експерту проведення експертизи тавказує на можливість профілактичного дослідження наданих об’єктів.