МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ
Запорізький національний університет
Курсова робота
на тему:
«Поняття та види слідів у трасології»
Виконав:студент V курсу,
група 6111-А
Марущак Олександр
Олександрович
Запоріжжя,2006
Зміст:
1. Поняттяі види слідів у криміналістиці. Система
криміналістичногослідоведення……………………………………………
1.1 Поняття і сутністькриміналістичного дослідження слідів…………
2. Криміналістичнатрасологія…………………………………………….
3.Характеристика слідів людини. Сліди рук…………………………….
3.1.Зберігаємість пальцевихслідів……………………………………….
3.2.Ідентифікація людинислідами рук…………………………………
4.Сліди ніг…………………………………………………………………..
5.Криміналістичне дослідженняматеріалів, речовин, виробів
з них і слідів їхньогозастосування………………………………………
Вступ
Скоєння злочинуу всіх його стадіях, починаючи з підготовки і кінчаючи зусиллями сховативчинене, зв'язано тією чи іншою мірою з різними змінами в матеріальномусередовищі, що оточує злочинця під час його дій.
Різноманітнівиди злочинів, ще різноманітніші обставини, при яких вони відбуваються. Томунескінченно різні і ті матеріальні зміни, що можуть наставати в результаті дійзлочинця.
Ці зміни внавколишньому середовищі виникають під час виготовлення, пристосування знарядьзлочину; при підробці документів, необхідних для здійснення або прихованнязлочину; при проникненні до місця, де передбачається вчинити злочин; врезультаті боротьби з потерпілими; при використанні злочинцем різнихтранспортних засобів і т.п.
Щостосується змін, що виникають на самому місці злочину істосовних до предметів, що малися на ньому, та і ці зміни самі по собі можуть бути самогорізного характеру і можуть відноситися доїхнього стану (зміна кольору, нашарування на поверхні предметів якихось речовин, деформації, руйнування предметів); до положення (відкрите вікно, відкинута кришка сховища, перевернений шухляда, тюк);топографічному розміщенню(пересунені на інші місця предмети меблів, розкидані речі) і т.п. Виникають зміни й у складі предметів обстановки, наприклад, при розкраданняхвиявляється в першу чергу відсутністьякихось предметів.
Безліч змін може наступити врезультаті самого перебування злочинця в даному місці: сліди його рук, взуття;загублені і кинуті предмети; недопалки, залишки їжі й ін.
Нерідко якасьдія злочинця викликає" взаємозалежні зміни: на предметах місця злочину іна самому злочинці, тобто прямі зміни і зворотні. Так, дотик руками до якогосьпредмета, наступ ноги на поверхню опори при ходьбі викликають якісь зміни напідлозі, у ґрунті, снігу. Але поряд з цим можуть виникнути і зворотні зміни наруках, на підошвах взуття злочинця: до них прилипають частки пилу, бруду, фарбиі т.п. Під час злому перешкод, боротьби з потерпілим поряд зі змінами наперешкодах, одязі, тілі потерпілого утворяться ушкодження, виникають плями наодязі і тілі самого злочинця: на них осідають частки зламаної перешкоди,волокна тканини одягу потерпілого, обривкийого волосся, можуть адсорбіюватьсь запахи одягу і тіла потерпілого.
Взаємозалежні зміни настаютьі у вузькій сфері взаємодії окремих предметів.Якщо, наприклад, інструмент, за допомогою якого виготовляється знаряддязлочину, впливає на заготівлю цього знаряддя (прямі зміни), то зазнає зміни ісам інструмент: він сточується, зіскрібається, на ньому залишаються часткизаготівлі і т.п. (зворотні зміни).
Матеріал,що залишився після використання якоїсь його частини, відділеної тим або іншимспособом, також містить ознаки змін, що виникли. Так,залишається газетний або інший лист паперу, від якого була відірвана,,відрізана якась частина для виготовлення пижа, для упакування викраденого,частин трупа.При обшуці можуть бути знайдені: металева смуга, з відділеної частини якоїзроблений фінський ніж; болванка, з якої нарізалася саморобна картеч, і ін.
Для позначення всіхнайрізноманітніших і різнохарактерних матеріальних змін, що зобов'язані своїмпоходженням тим або іншим діям злочинця, пов'язані зі здійсненням злочину увсіх його стадіях, користуються в криміналістиці узагальнюючою та охоплюючоюусі ці зміни назвою — сліди злочину.
Явища, при якихвиникають сліди злочину, досить різноманітні. Основне місцезаймають фізичні явища, у першу чергу механічні, але сліди утворюються й вумовах хімічних взаємодій; вони залишаються в результаті температурних впливів— обпалення, загоряння пальних предметів, відтавання снігу, льоду; діїелектричних розрядів і безлічі інших явищ. До слідів відносяться і запахи:згорілого пороху зі стовбура рушниці при недавньому пострілі; пальних речовин,використаних при підпалі; професійні запахи; запахи виділень людського тіла йін.
Укриміналістиці використовуються класифікації слідів за різними підставами у залежностівід конкретних цілей. Так, їх класифікують: за складом злочину — сліди убивства, слідикрадіжки; за кваліфікуючими ознаками складу — сліди болісного способу убивства,сліди застосування технічних кошт при крадіжці; за способом дії — слідиудушення, отруєння, сліди злому, віджиму двері; за предметами, що залишає слідина місці події — сліди рук, ніг, транспорту; за окремими прийомами злочинця —сліди травлення, підчищення при підробцідокументів, сліди відмички, підібраного ключа в замку; за сформованою манерою злочину, властивому досвідченому рецидивісту, і т.п.
Приведений перелік єзразковим і не може охопити всіх класифікацій слідів за усіма можливимипідставами, що обираються в різних цілях слідчої та оперативно-розшуковоїпрактики.
Слідизлочину з успіхом використовуються при розслідуванні як для розшуку і доказупровини особи, що скоїли злочин, так і для з'ясування обставин події.
Вивчення слідів з метоюрозслідування можливе як життєвими способами спостереження, так і спеціальнорозробленими на основі практики слідчої й оперативно-розшукової роботи, звикористанням прийомів слідопитству.
Криміналістичнатехніка як наука (з теоретичними відправними положеннями, науково обґрунтованоюметодикою досліджень, точними правилами їхнього проведення) виникла порівнянонедавно, у 30-х роках. Творцями її є радянські криміналісти.
Виконуючи цю роботу мною булопоставлено завдання якнайбільшповніше дослідити питання поняття та видів слідіву трасології.
Природно, однак,що прагнення використовувати сліди злочину з метою розслідування, з метоюідентифікації особистості злочинця, застосованих їм знарядь, зброї і т.п.має велику історію. Спроби наукового узагальнення необхідних дляцього зведень відносяться до останніх десятиліть XIX століття йодержали відображення в першу чергу в роботі Г. Гросса, а в Росії — С. Н.Трегубова, що видав прослухані ним лекції Р. А. Рейсса.
У радянськійкриміналістиці вже в перших роботах И. Н. Якимова одне з ведучих місць займають зведення про сліди злочину. Затверджується і найменування відповідного розділу криміналістики — «кримінальнатехніка» (пізніше —«криміналістична техніка»).
Характерним для всіх робіт раннього періоду розвиткукриміналістики є та обставина, що автори (у найбільш виразному виді — И. Н.Якимов) наполегливо стверджують, що одне з головних значень слідів злочину длярозслідування складається у можливості ідентифікації за ними предмету, щозалишив слід. Проте методика такого родудосліджень науково розроблена в ту пору не була; автори обмежувалися лишевказівками на найпростіші, примітивні прийоми. Виключення складають зведення про сліди рук, методика і технікадослідження яких на ідентичність на той час уже знаходилася на досить високомурівні у дактилоскопії. Розробляючисистеми карної реєстрації по будівлі шкірних візерунків пальців, представникидактилоскопії приділяли увагу і техніці виявлення слідів пальців і методиціїхнього дослідження на ідентичність.
Оцінюючи роботи И. Н. Якимоваз погляду розвитку наукових даних про сліди, треба сказати, що, зібравши зведенняпро найбільш часті та корисні для наслідку сліди та розглянувши найпростішіспособи їхнього виявлення і вилучення, И. Н. Якимов створив передумову дляпостановки питання про розробку методики і техніки індивідуальноїідентифікації.
Можливістьже самої постановки цього питання виникла з виходом у світ роботи С. М. Потапова «Принципи криміналістичної ідентифікації», що містить усамому загальному виді теоретичні основи цього методу дослідження..
Унаступному працями багатьох радянських криміналістів формуєтьсякриміналістична техніка як розділ науки криміналістики, основну і головнузадачу якого складає індивідуальна ідентифікація. Відбуваєтьсястановлення й окремих її галузей: судового почеркознавства, технічногодослідження документів, судової балістики, карної реєстрації, словесногопортрету, судової фотографії. Трохи пізніше окремі зведення про сліди, по якихможлива ідентифікація предметів узагальнюються ще в одну галузь, що одержує назву трасології.
1. Поняття і види слідів укриміналістиці. Система криміналістичного слідоведення
1.1 Поняття і сутністькриміналістичного дослідження слідів.
При розслідуванні злочинів виявленняі дослідження слідів завжди займали центральне місце, оскільки останні були і єосновним джерелом доказової інформації. Розкриття злочину, успіх розслідуваннябагато в чому залежать від того, наскільки повно вдалося виявити, закріпити,досліджувати й ефективно використовувати сліди, що відображають різні обставинивчиненого злочину.
У вир злочинної події частовтягують багато людей (особа або обличчя, що роблять злочин, потерпілі,свідки-очевидці, інші свідки), що вільною або мимовільною участю в події, щовідбувається вносять різні зміни в матеріальну обстановку місця події,залишаючи в ній, а також на різних об'єктах і особах різноманітні сліди (рук,ніг, одягу, знарядь і кошт, використаних при здійсненні злочинного зазіхання,захисту від нього, при затримці злочинця і т.п.).(1) При здійсненні злочинузмінюється положення об'єктів матеріальної обстановки, їхнє взаємне розташування,викрадаються речі, цінності, документи. На місці події можуть з'явитися якісьінші предмети. Усі ці зміни є своєрідними слідами вчиненого злочину.
Криміналістичне дослідженняслідів дозволяє встановити конкретний об'єкт, що залишив слід (наприклад,ідентифікувати людину слідами його рук, губ і т.п.) або віднести його довизначеного класу, виду (наприклад, визначити, яке використовувалося знаряддязлому, вид, модель автомобіля, що сховався з місця дорожньої події). Задопомогою слідів можна встановити анатомо-фізіологічні, функціонально-динамічніособливості особи (його стать, вік, професійні навички й ін.). При цьому можутьбути вирішені і не ідентифікаційні, діагностичні задачі. Наприклад, слідамиможна визначити час, протягом якого відбувалася розслідувана подія, кількістьпричетних до нього осіб, спосіб злому перешкоди (зовні або зсередини), напрямокруху транспорту і т.п.
Будучи джерелом інформації про подію,що відбулася, сліди дозволяють розібратися в його суті, встановити досить точноокремі обставини, ступінь провини і відповідальності кожної причетної до неїособи(2).
Вивченням матеріальних слідів, умов,обставин, механізму їхнього утворення і зв'язку займається криміналістичневчення про сліди — слід зведення. У розвитку цього вчення і галузікриміналістики велику роль зіграли роботи И.Н. Якимова, С.М. Потапова, Б.И.Шевченко, И.Ф. Крилова, Г.Л. Грановского та інших криміналістів.
У процесі розвитку криміналістичногослідоведення уточнювалося поняття матеріального сліду злочину, вдосконалюваласяі формувалася класифікація зазначених слідів. Спочатку такі слідикласифікувалися за обліком конкретних об'єктів слідоутворення: сліди людини,сліди ніг тварин, сліди зброї, знарядь злому, сліди підробок і підробок удокументах і т.д. Усі ці сліди були об'єднані в розділі криминалистичноїтехніки, що одержав назву трасологія (від французького lа trасе — слід і грецького logos — вчення)(3). Саме так у 1938 р.И.Н. Якимов позначив у підручнику «Криміналістика» главу, у якій розглядалисянайрізноманітніші сліди.
Розвиток криміналістикипризвів до відокремлення від трасології ряду слідів і відповідно розділів. Так,сліди, що виникають при застосуванні вогнепальної зброї, стали вивчатися усудовій балістиці. Сліди підробок і підробок у документах розглядаються врозділі, присвяченому техніко-криміналістичному дослідженню документів.Дослідження закономірностей утворення матеріальних слідів призвів донеобхідності класифікації слідів за такою досить істотною підставою, якмеханізм следоутворення (4) У підсумку сформувалось два поняття матеріальнихслідів — у широкому і вузькому змісті. У широкому змісті під слідамирозуміються будь-які зміни в матеріальному середовищі, що виникли в ній урезультаті вчиненого злочину. У світлі розуміння слідів у широкому змістітеоретичні положення криміналістичного вчення про сліди (про зв'язок слідів,зв'язку слідів і об'єктів слідоутворення, механізмі утворення слідів і ін.)відносяться до багатьох розділів криміналістичної техніки, що вивчає різногороду матеріальні сліди (не тільки до балістики, техніко-криміналістичномудослідження документів, але і до криміналістичного почеркознавства йавтороведення, дослідження холодної зброї, вибухових пристроїв, вибуховихречовин і ін.). Ці положення враховуються й у слідчій тактиці (наприклад, приогляді місця події, обшуці і т.д.)(5).
Під слідами у вузькому змістірозуміється відображення на одному з тих, що взаємодіяли в процесі здійсненнязлочину, об'єктів зовнішньої будівлі іншого об'єкта. Обмеження трасологіїслідами-відображеннями зовнішньої будівлі їхнього об'єкту, що залишив, булозапропоновано Б.І. Шевченко, що дозволило йому виділити сліди, які найбільшчасто зустрічаються, розглянути їхні особливості, механізм і об'єктислідоутворення, дати поняття слідового контакту, розробити основи класифікаціїслідів і вирішити ряд питань, що відносяться до ідентифікації об'єктів. Цітеоретичні положення дуже вплинули на подальший розвиток криміналістичноговчення про сліди і дотепер у криміналістичній літературі й у підручникахкриміналістики як правило прийнято розглядати в розділі «трасология» восновному сліди, що відображають зовнішню будівлю об'єктів (6). Звичайно світслідів злочину набагато об'ємніше і різноманітніше слідів, що відображає лишезовнішня будова об'єктів, але саме вся розмаїтість цих слідів і є об'єктомкриміналістичного вивчення слідів, як синтетичної галузі криміналістичноїтехніки — криміналістичного слідоведення.
Криміналістичне слідоведеннярекомендує вивчати сліди не тільки у взаємозв'язку сліду й об'єкта, що залишиликонкретний слід, але і у взаємному зв'язку всіх слідів і об'єктівслідоутворення, викликаних тією або іншою подією. У реальному житті найчастішедоводиться зустрічатись ні зі слідом одного об'єкта на іншому, а з обопільними,зустрічними, множинними слідами. Не тільки злочинець залишає сліди, наприкладвзуття, рук на місці події, але і на ньому самому, на його одязі, взуттізалишаються сліди від контакту, зіткнення з навколишнім матеріальнимсередовищем (пилок, насіння, залишки рослин, забруднення ґрунту, мікрочастинкимеблів, стін, зламаної перешкоди і т.п.) — сліди, що, не будучи в буквальномусенсі слідами-відображеннями зовнішньої будівлі об'єктів, у той же часдозволяють простежити процес взаємодії об’єктів і утворення взаємних слідів,тобто в остаточному підсумку до показати причетність конкретної особи дорозслідуваної події, а потім і довести його винність
Щоб по-справжньому «прочитати сліди», мало побачити, за фіксувати івстановити зв'язок даного сліду з конкретним об’єктом, що залишив цей слід.Потрібно побачити ще й взаємні зв'язки, які перекривають слідоутворюючі об'єктиі їхній зв'язок
з подією, що сталася. Встановлення цього зв'язку здійснюється через виявлення,фіксацію та дослідження зв'язку кожного конкретного об'єкта з іншими об'єктами(7). Ототожнення (ідентификація) об'єкту за слідами-відображенням, тобтовстановлення
факту, що слід, виявлений на місці події або на іншому об'єкті, залишенийданим конкретним об'єктом, є підставою для наступного висновку (зрозуміло, при
використанні в разі потреби і даних інших досліджень) про зв'язокидентифікуємого об'єкту з розслідуваною подією.
При вивченні зв'язку об'єктівслідоутворення варто враховувати, що кожний з об'єктів, що брали участь увзаємодії, нерідко може виступати не тільки в ролі об'єкта що впливав,слідоутворюючий, але й одночасно в ролі об'єкта, що сприйняв вплив,.слідосприймаючий У цих випадках кожен з цих об'єктів може бути одночаснооб'єктом як відбиваєвим, так і відбиваючим, ідентифікуючим і ідентифікуємим. Врезультаті взаємодії об'єктів у процесі так званого слідового контакту, приякому й утворюються сліди, часто відбувається взаємне відображення різнихвластивостей і якостей зовнішньої, а часом і внутрішньої структури цих об'єктів(8).
Часте утворення взаємних слідів наоб'єктах, що взаємодіяли, є тією закономірністю, що повинна обов'язкововраховуватися при дослідженні слідів. А звідси процес ототожненняслідоутворюючого об'єкту за його слідом — відображенню зовнішньої будівлі наследоприймаючім об'єкті при необхідності і можливості для цього повинен бутипродовжений і розширений за рахунок дослідження слідів, що залишилися відповерхні, деяких внутрішніх якостей і властивостей об'єкту, що виступав напочатку ідентифікаційного дослідження як об'єкт, що сприйняв слід.
Криміналістичне слідоведення — галузь криміналістичноїтехніки, що вивчає сліди, кошти, прийоми і методи їхнього виявлення, фіксації,вилучення і дослідження з метою ідентифікації, встановлення груповоїприналежності, а також умов, обставин, механізму і факту взаємодії об'єктівслідоутворення і їхнього зв'язку з розслідуваною подією.
З урахуванням взаємногозв'язку об'єктів слідоутворення (злочинця, матеріальної обстановки, потерпілого(предмета злочину), знарядь і засобів злочину та захисту) сліди злочину звичайнобувають: по-перше, у виді слідів від злочинця, потерпілого, окремих предметівматеріальної обстановки (місця події, знарядь і засобів, використаних приздійсненні злочину і захисту від нього, по-друге, у виді слідів на злочинці,жертві, матеріальній обстановці (місці події), на знаряддях і засобах злочину ізахисту.
У результаті взаємодії івпливу основних об'єктів один на одного на кожному з них можуть виявитисямножинні сліди від інших об'єктів. Наприклад, на жертві зазіхання — сліди відзлочинця (його зубів, слини, мікрочастинок, текстительных волокон від одягу іт.п.), матеріальної обстановки, використаних знарядь і засобів (ушкодження натілі й одязі, мікрочастки від металу, фарби і т.п.), на знарядді злочину —сліди від злочинця (потожировий, запаховий слід, сліди рук, мікрочастки зкишень одягу і т.п.), сліди жертви (текстильні волокна, мікрочастинки відодягу, волосся, кров, клітки внутрішніх органів і т.п.), сліди від матеріальноїобстановки (зламаної перешкоди і т.п.). Подібна взаємодія приводить доутворення так називаного хреста слідів.
З урахуванням механізму іхарактеру слідоутворення матеріальні сліди підрозділяються на три основнігрупи: 1) сліди-відображення зовнішньої будівлі об'єктів, тобто сліди увузькому змісті слова (ці сліди, як уже вказувалося, традиційно розглядаютьсятрасологією); 2) сліди-предмети; 3) сліди-речовини (9).
До слідів-предметів відносяться різніматеріальні об'єкти, переміщені, віднесені з місця події або там загубленим,залишені злочинцем, що потерпілим, іншими особами. Нерідко саме цісліди-предмети несуть на собі сліди від інших об'єктів (наприклад, потожировісліди, індивідуальний запах, кров) або володіють рядом ознак, за якими можнавизначити їхню приналежність конкретній особі (наприклад, по збережених зображенняхна фотознімках, відеокасеті) (10). Їхнє криміналістичне дослідження дозволяєвстановити єдине джерело походження (наприклад, приналежність вилучених упідозрюваного картин пензлю визначеного художника) або виявити різні зміни, щосталися з цими об'єктами (зміна форми, кольору, якості, стану). По стану цихоб'єктів, характерним змінам, що з ними відбулися, можна встановити деякіобставини події (наприклад, про час події, що сталася, можна судити порозбитим, із зупиненим механізмом годинник, включеним електроприладам і т.п.).
До цієї ж групи слідіввідносяться об'єкти, розділені на частині (розірвані, розрізані, розрубані,розламані, розпиляні і т.д.), у відношенні яких необхідно вирішити питання проприналежність їхньому єдиному цілому (ідентифікація цілого вроздріб).Наприклад, чи складали єдине ціле осколки фарного розсіювача, виявлені на місцідорожньої події, і залишки скла, витягнуті з розбитої фари автомашини, на якійприблизно був зроблений наїзд на пішохід? Чи відноситься до єдиного цілого шматочокметалу, витягнутий з тіла потерпілого, і ніж, вилучений у підозрюваного?
При ідентифікації цілоговроздріб враховуються насамперед загальна лінія відділення, ознаки переходуповерхневого рельєфу, у тому числі і мікрорельєфу, з однієї частини на іншу, атакож інші особливості зовнішньої будівлі, загальні для відділених частин(наприклад, у складі, кількості і послідовності нанесення по шарах різнихзабруднень, лакофарбового й іншого покриття) (11). Істотне значення, особливоколи відсутні проміжні ділянки поділу, здобуває відтворення факту єдностівнутрішньої будови, структурного складу, у тому числі хімічних, фізичних іінших властивостей (наприклад, електропровідність, пружність, твердість, зміниу кристалічній структурі).
До своєрідних предметів-слідіввідносяться фотоматеріали, фоно-, відеокасети, диски, звуко- і відеозаписуючаапаратура, дослідження яких дозволяє провести ідентифікацію визначених осіб(наприклад, по ознаках, що відображає функціонально-динамічні особливості:голос, ходу) і відповідних об'єктів, а також вирішити питання, пов'язані звикористанням цих об'єктів.
Сліди-речовини (їх називаютьще «залишки речовин») можуть мати різну природу: рідкі, тверді, у тому числісипучі, газоподібні, радіоактивні, інші. Їх, як правило, відрізняє мала кількість.
Сліди-речовини можуть бути:біологічного походження — слина, частки тканин внутрішніх органів, кров,епітеліальні клітки і клітки епидермису, запахові сліди та ін.; рослинногопоходження — насіння, пилок, частини і залишки рослин, а також частки ґрунту;промислового і хімічного походження — металевий пилок, залишкипально-мастильних матеріалів, лакофарбового покриття, залишки попелу відсигарет, отруйні речовини і т.д.
По слідах-речовинах у рядівипадків можна установити механізм їхнього утворення (12). Наприклад, за формоюкрапель, що падали з транспорту, що рухається, судять про напрямок його руху;по розташуванню бризів крові, її потьокам на тілі, одязі, на оточуюючихпредметах можна визначити, у якому положенні в момент нанесення ударів знаходиласьжертва (стоячи, лежачи або сидячи).
Генотипоскопична експертизаслідів крові, виявлених на одязі, взутті, різних інших об'єктах дозволяєпровести ідентифікацію конкретної особи.
Факт перебування особи у визначеномумісці може бути встановлений по мікрослідах пилоподібного характеру,забрудненням, слідам рослинного походження від обстановки місця події на йогоодязі і взутті, а також по тим мікрослідам-речовинам (забруднення,мікрочастки), що залишилися від його взуття й одягу на місці події (13). Точнотак само виявлення на одязі підозрюваного і потерпілого мікрочастиноктекстильних волокон, взаємного переходу від одягу того й іншого дозволяєзробити висновок про взаємний контакт, взаємодію цих осіб і їхньої причетностідо розслідуваної події.
Система криміналістичногодослідження, що викладається в даному розділі слідів включає: трасологію, тобтодослідження слідів-відображень зовнішньої будівлі об'єктів; криміналістичнуекспертизу матеріалів, речовин і виробів — КЭМВИ (слідів-предметів,слідів-речовин); криміналістичне дослідження запахових слідів (криміналістичнаодорология); криміналістичне дослідження засобів відео- і звукозапису, фоно-,відеоматеріалів (касет, дискет).
I
2. Криміналістична трасологія
Трасологія — основна підсистемакриміналістичного дослідження матеріальних слідів, вивчає головним чиномсліди-відображення зовнішньої будівлі їхніх об'єктів, що залишили, з метоюїхньої індивідуальної і групової ідентифікації і рішення різного родудіагностичних задач.
Трасологія виходить з того положення,що в матеріальних слідах визначеної групи об'єктів утримуються ознаки, щонесуть інформацію про їхню зовнішню будівлю, індивідуально-неповторній якостіїхньої зовнішньої своєрідності. Зовнішня будівля таких об'єктів визначаєтьсяїхніми просторовими границями, формою, розмірами, рельєфом, мікрорельєфом івзаємним розташуванням утворюючих їхніх елементів (14). Зовнішня будівлянайчастіше і передає індивідуальні особливості слідоутворюючого об'єкта.
Процес взаємодії об'єктів,при якому виникає слід, називається механізмом слідоутворення. При дослідженнімеханізму слідоутворення виділяються три основних елементи: слідоутворююючийоб'єкт, слідосприймаючий об'єкт і слідовий контакт. Сліди можуть формуватися яку період усієї взаємодії об'єктів, так і на якомусь визначеному етапі їхньоговпливу один на одного. Момент або процес контактної взаємодії об'єктів, щоприводить до виникнення сліду, називається слідовим контактом. Слідовий контактможе бути активним і пасивним. При активному контакті енергія впливу виходитьбезпосередньо від одного або обох взаємодіючих об'єктів (наприклад, слідирозрубу сокирою, сліди, що утворяться при зіткненні транспортних засобів). Припасивному контакті енергія, що приводить до утворення сліду, знаходитьсязвичайно за межами безпосереднього контакту об'єктів (наприклад, осідання пилу,фарби навколо лежачих на підлозі предмета, дія рентгенівських променів) (15).
Сліди-відображення зовнішньоїбудівлі прийнято класифікувати за двома підставами: по-перше, у залежності відумов і механізму следоутворення; по-друге, по роду следоутворюючих об'єктів:сліди людини (рук, ніг, взуття, зубів, губ і т.д.), сліди знарядь іінструментів, виробничих механізмів і сліди транспорту.
З урахуванням характеру інапрямку руху сліди поділяються на статичні і динамічні. Статичні слідиутворюються в момент відносного спокою следоутворюючого і слідосприймаючогооб'єктів, коли їхній рух відносно один одного при слідовому контакті на якийсьмомент припиняється. Статичні сліди відображають форму, розміри, а присприятливих умовах і індивідуальні особливості зовнішньої будівліслідоутворюючого об'єкту. Оскільки ці сліди утворюються у визначений моментзакінчення руху, що потім може бути продовжено, то навіть статичний слідмістить у собі елементи динаміки (16). Тому деталі зовнішньої будівліслідоутворюючого об'єкту можуть бути передані з деякими перекручуваннями, щопідлягають обліку в процесі трасологічного дослідження. Типовими слідами цьоговиду є сліди ніг, рук, коліс транспортних засобів.
Динамічні сліди (ковзання, різання,обертання, розрубу, розпилу) утворюються в результаті руху одного або обохоб'єктів слідоутворення і виявляються у виді борозен, валиків, смуг, подряпин(сліди саней, лиж, пилки, знаряддя злому; сліди на пулі від стінок каналустволу зброї). По динамічному сліду можна визначити напрямок руху слідооб'єкта, провести його ідентифікацію, виявити деякі особливості його зовнішньоїбудівлі.
На практиці нерідкі випадкиутворення комбінованих слідів. Наприклад, при просовуванні знаряддя злому в двернущілину спочатку утвориться динамічний слід, а потім при отжимі двері —статичний.
По характеру зміни слідосприймаючийповерхні сліди поділяються на об'ємні і поверхневі. До об'ємного відносятьсятакі сліди, у яких слідоутворюючий об'єкт відбився у всіх трьох вимірах(ширина, глибина, довжина) (17). Такі сліди формуються як за рахунок пластичноїдеформації матеріалу слідосприймаючого об'єкту, спресовування його речовини(сліди пальців рук на пластиліні, взутті на ґрунті), так і за рахунокчасткового руйнування матеріалу сліосприймаючого об'єкта (сліди удару ножем,свердління, різання). Границі руйнування можуть відображати форму й іншіпараметри слідоутворюючого об'єкта (18).
Поверхневі сліди характеризуютьсядвома вимірами (шириною, довжиною) і відображають лише поверхневу будівлюслідочтворюючого об'єкта. Поверхневі сліди бувають двох видів: нашарування івідшарування. Сліди-нашарування формуються за рахунок накладення наслідосприймаючий об'єкт речовини, що знаходиться на слідоутворюючім об'єкті абочастково від нього що відокремились (сліди забруднення або забрудненої,наприклад фарбою або кров'ю, взуття, частки металу від залізного ломика призломі). Сліди-відшарування виникають за рахунок видалення, відділенняслідоутворюючим об'єктом часток речовини, що знаходиться на следовоспринимающейповерхні. Крім того, поверхневі сліди можуть виникнути в результаті термічного,хімічного, фотохімічного й іншого впливів. Речовина, що нашаровується тавідшаровується при слідоутворенні або виникає на поверхні в результаті різнихпроцесів, у деяких ситуаціях, як уже вказувалося, саме виступає у якостісліду-речовини, при дослідженні якого можна ідентифікувати або визначитигрупову приналежність об'єкта, що виступав на початку дослідження якслідоутворююий об'єкт (19).
У залежності від ступеня розрізненняповерхневі сліди підрозділяються на видимі, тобто добре помітні неозброєнимоком при звичайному висвітленні; слабовидимі, коли для їхнього виявленнянеобхідно застосовувати особливі умови спостереження або висвітлення (слідпальця, наприклад, на склі можна знайти у косопадаючому світлі або напросвіт); невидимі, коли вони можуть бути виявлені лише при використанніспеціальних методів (наприклад, хімічних, фізичних і т.п.). По місцюрозташування сліди підрозділяються на локальні і периферичні. Локальні слідивиникають у межах слідового контакту слідоутворюючого і слідоспринимаючого об'єктів (наприклад, сліди коліс, взуття, злому). Напрактиці такі сліди зустрічаються найчастіше (20). Периферичні сліди утворюютьсяв результаті змін, що відбуваються на поверхні слідоспринимаючого об'єкта заграницями його контактної взаємодії зі слідоутворюючим об'єктом. Найчастішетакі сліди виникають при пасивному контакті, під впливом дії ще одного об'єктаабо сторонньої енергії. За границями зіткнення об'єктів може нашаруватисяяка-небудь речовина (наприклад, будівельний пил навколо лежачих на підлозіінструмента) або, навпаки, відшаруватися частина речовини, може відбутисяобвуглювання, зміна кольору (наприклад, під впливом сонячного світла навколовисячої на стіні картини шпалери вицвітають сильніше, що дозволяє судити увипадку, якщо вони зняті зі стіни, про її форму і розміри). Використанняпериферичних слідів більш обмежено в порівнянні з локальними, оскільки вонивідображають лише просторові границі об'єкта, не відображаючи інших ознак йогозовнішньої будівлі. Проте периферичні сліди досить інформативні, оскільки крімтієї інформації, що несуть самі по собі, досить часто досить істотно доповнюютьінформацію, передану слідами локального характеру. Наприклад, якщо післяминулого дощу під лежачим на місці події предметом сухо, те можна зробитивисновок, що даний предмет потрапив на це місце до дощу(21).
3.Характеристика слідів людини. Слідирук. Прирозкритті і розслідуванні злочинів сліди рук виявляються і використовуютьсячастіше, ніж інші сліди. Це розуміється тим, що при здійсненні багатьохзлочинів неможливо уникнути дотику до різних предметів. Крім того, у силуспецифічних властивостей сліди рук легко залишаються на місці події і звичайнобез особливих складностей можуть бути виявлені і вилучені. Їхнє криміналістичнезначення визначається ще і тим, що вони містять ознаки, по яких може бутибезпосередньо ідентифікована конкретна людина, що залишила. На відміну відцього при ідентифікації слідами інших об'єктів (взуття, знарядь злому,транспортних засобів) має бути ще установити особа, що їх використовувала.
Сліди рук відображають морфологічніособливості долонної поверхні (форма, розміри, рельєф, мікрорельєф, взаємнерозташування деталей візерунків). Вони складаються: 1) із флексорних (згибаючих) ліній, що утворюються від великих складок шкіри в місцях згинуфаланг пальців і долоні; 2) білих ліній від дрібних складок шкіри (зморщок); 3)відображень папилярних ліній; 4) пір; 5) фляків, шрамів. Флексорні і білі лініїзвичайно мають допоміжне ідентифікаційне значення, однак різні мікродеталі —виступи, западини по краях флексорнохлиній цілком придатні і для обґрунтуваннявисновку про тотожність конкретної особи (22). Папілярні лінії розташовуютьсяпо всій долонній поверхні. Вони розділяються дуже дрібними по ширині і глибиніборозенками, згинаються, утворити складної будови і різну форму візерунки.Найбільшу трасологічну цінність мають па-пилярні лінії і візерунки, розташованіна ногтьових фалангах пальців рук. Їхнім вивченням з метою ідентифікації ікриміналістичної реєстрації займається спеціальний розділ трасології,іменований дактилоскопією (від грецького daktelos — палець і scopео — дивлюся, що в буквальномуперекладі означає пальцерозгляд). Вивчення долонної поверхні зветьсяпальтоскопія (від латинського раlта — долоня і грецького scорео — дивлюся).
Напрямок дактилоскопії, щозаймається дослідженням форми і розташування пір, іменується пороскопиєю (відгрецького рогоs — отвір і scорео — дивлюся). Вивченнямособливостей ребер (країв) ліній і візерунків займається розділ дактилоскопії,іменований еджескопиєю.
Папилярні візерунки володіютьнаступними основними властивостями: індивідуальністю, відносною стійкістю,зручністю для класифікації, а потожирова речовина, що знаходиться на долоннійповерхні рук, прилипаємістю (23). Ці властивості визначаютьсяанатомо-фізіологічною будівлею шкіри на долонях рук, а також на підошвах ніг,де також маються папиллярні лінії і візерунки. Шкіра складається з зовнішньогошару — епидермису (надшкір'я) і внутрішнього — дерми (власне шкіри). У верхнійчастині дерми розташовуються конусоподібні возвишення-сосочки, між якимипроходять протоки потових залоз, що закінчуються порами. Над сосочковим шаром,повторюючи його малюнок, вже в епидермисі розташовуються своєрідні узвишшя увиді гребінців — папиллярних ліній.
Індивідуальність, тобто неповторністьпапиллярних візерунків означає, що серед усіх живучих на землі людей немаєкого-небудь з однаковими пальцевими візерунками. Це доведено багаторічнимикриміналістичними спостереженнями і математичними розрахунками. Вважається, щоймовірність збігу папиллярних візерунків складає 1:10010. Комбінаціїпапиллярних ліній неповторні не тільки в різних людей, але і на пальцях однієїлюдини. Навіть в однояйцевих близнюків при можливому збігу загальних типіввізерунків їхні деталі не збігаються. Індивідуальність папиллярних візерунківвиражається ще в неповторності форми і розташування пір, а також і внеповторній конфігурації їхніх ребер (країв), що можуть мати опуклу, увігнуту йіншу форму.
Відносна стійкість (незмінюваність)папиллярних візерунків обумовлена тим, що вони залишаються незмінними протягомусього життя людини, починаючи з його внутрішньоутробного періоду розвитку, ізберігаються деякий період часу після його смерті (24).
Відтворюємість папиллярнихвізерунків складається зі здатності епидермису, тобто надшкір'я здобуватиколишній вид після різних поверхневих ушкоджень (порізів, опіків). У випадкуушкоджень дерми, що торкаються сосочкового шару, на шкірі утворюються шрами,фляки, що своєю наявністю ще більш індивідуалізують слід.
Прилипаємість, адгезивність(від латинського аdgesio —прилипанння) потожирової речовини до різних поверхонь обумовлена якісним складомпоту і жиру. Речовина, що знаходиться на долонній частині руки – потожирова — переходить на предмет, копіюючи папиллярні візерунки й інші деталі мікрорельєфуруки. До складу поту входять багато компонентів: хлор, натрій, калій, мідь,амінокислоти, ліпіди й ін. Піт виділяється через пори. Жирова речовина міститьжирні кислоти, гліцерин, холестерин і т.д. і виробляється сальними залозами,яких немає на долонній поверхні. Жирова речовина попадає на долоню з іншихчастин тіла (тильної поверхні руки, особи, шиї і т.д.) і, змішуючи з потім,забезпечує згодом прилипаємість до сліду часток різних порошків,використовуваних при виявленні слідів рук (25).
Основи класифікації папиллярнивізерунків. Папиллярні візерунки підрозділяються на три основних типи: дугові,петльовые, завиткові.
У дугових візерунках папиллярні лініїрозташовані поперек подушечки пальця, згинаються в середній його частині у видідуги, що своєю вершиною звернена убік пучки. Це найбільш прості візерунки ізустрічаються приблизно в 5% людей.
Петльові візерунки утворяться неменш, ніж трьома потоками ліній. Основний потік ліній йде з однієї сторонипальця, згинається у виді петлі і потім повертається на ту ж сторону. Вигнутачастина петлі називається голівкою, а нижні кінці її ліній — ніжкою. Нижній іверхній потоки ліній охоплюють центральну частину візерунка. У нижній частинівізерунка, де ці потоки розходяться, у петлі утвориться дельта. Петльовівізерунки мають одну дельту. Вони найбільш поширені і зустрічаються в близько65% людей. Петльові візерунки підрозділяються на радіальні (якщо ніжка петлірозташована убік великого пальця) і ульнарні (при розташуванні ніжки петлі убікмізинця).
Завиткові візерунки єнайбільш складними по будівлі. Вони зустрічаються приблизно в 30% випадків.Центральна частина такого візерунка може мати різну конфігурацію у виді елипсу,завитка, петлі, кола і т.п. Нижній і верхній потоки папиллярни ліній охоплюютьцілком центральну частину і проходять з одного краю пальця до іншого, утворитидві дельти.
Класифікація папиллярни лінійдозволила побудувати десяти-, п'яти- і однопальцеву дактилоскопічні системиреєстрації осіб, що зробила злочини (26). При ідентифікації осіб по їхніхпальцевих слідах враховується: по-перше, збіг загальних ознак (тип візерунка,його різновид, напрямок потоків ліній, розташування центра і дельти); по-друге,різні, множинні приватні ознаки (деталі), до яких відносяться: початок і кінецьліній, крапки, «містки», «гачки», обривки і т.д..
Види пальцевих слідів, їхнязберігаємість, методи і способи виявлення і фіксації. Пальцеві слідипідрозділяються на об'ємні і поверхневі. Об'ємні сліди виникають при дотикупальців до пластичних поверхонь — пластиліну, замазці, олії, воску і т.п.Поверхневі сліди-відшарування утворяться при дотику руки до поверхні, покритоїшаром пилу, тонким шаром якої-небудь порошкоподібної речовини, або досвіжопофарбованої поверхні.
Поверхневі сліди-нашаруванняформуються за рахунок потожирової речовини. Вони бувають невидимими (наприклад,на папері), слабовидимі (наприклад, на склі, кахлі такі сліди можна знайти напросвіт або при косопадаючому висвітленні). Видимі сліди найчастіше буваютьпофарбованими, коли пальці були забруднені якими-небудь жирами, крейдою, кров'юі т.п. Якість і чіткість сліду залежать також від сили натиску і характеруслідосприймаючої поверхні (27). При сильному натиску відображення папиллярнихліній стуляються, деталі і візерунок стають важкорозглядаємими і непридатнимидля ідентифікації. Найбільш якісні сліди формуються на гладких, непористих,твердих предметах (порцеляна, скло, кахель, полірована дерево, пластмаса іт.п.).
3.1.Зберігаємість пальцевихслідів.Відносно недовго зберігаються пальцеві сліди на пористих матеріалах: картоні,газетному папері, фанері. Протягом 1-2 днів, а іноді 10-12 годин потожироваречовина усмоктується в такі матеріали і розпливається в розмите, що не маєяких-небудь деталей пляма. Тому при пошуку слідів подібні предмети повинні бутидосліджені в першу чергу (28).
При сприятливих умовах сліди можутьзберігатися і бути придатними для ідентифікації протягом декількох років. Усередньому при температурі 20-25 °С в незапилених приміщеннях на склі, кахлі,порцеляні сліди зберігаються від 90 до 180 днів, на високоякісному крейдованомупапері — 12 і більш днів. До слідів рук не підходить фраза «дощ змиває всісліди». Зі слідчої практики відомо, що сліди пальців рук на осколках скла, щознаходилися під заливним дощем протягом трьох днів, у ряді випадків залишалисяцілком придатними для ототожнення. Пальцеві сліди на порцелянових, кришталевихі т.п. поверхнях не зникають навіть під впливом сильного полум'я, оскількизнаходяться в потожировій речовині хлориди калію, натрію й інших лужних металівне вигорають… У підсумку можна зробити висновок, що сліди рук не розмокають,не змиваються, не горять, можуть зберігатися і бути придатними дляідентифікації протягом тривалого часу (29).
3.2.Ідентифікація людинислідами рук.Індивідуальність, стійкість папиллярних візерунків, досить високий ступіньприлипаємості потожирової речовини до різних поверхонь і її зберігаємістьзабезпечують можливість ідентифікації особи в наступним найчастішезустрічаються ситуаціях.
По-перше, слідами ногтьовихфалангів пальців: візерункам, їхнім деталям, флякам, шрамам (дактилоскопічнаідентифікація); по-друге, якщо мається лише відбиток долонної поверхні, то позагальній сукупності флексорних і білих ліній, мікродеталям по краях флексорнихліній (пальмоскопична ідентифікація); по-третє, якщо в пальцевому сліді невідбився цілком візерунок, то ідентифікація можлива по відбитках країв реберпапиллярних ліній (30). Для встановлення тотожності може бути доситьвідображення трьох папиллярних ліній довжиною в 1 див (эджескопічнаідентифікація); по-четверте, ідентифікація фрагментарного пальцевого слідуможлива по порах (пороскопична ідентифікація). Кожна з пір має свою неповторнуформу (овальну, круглу, еліптичну і т.п.), розміри (від 0,025 до 0,375 мм);крім того, у своїй сукупності і взаємному розташуванні вони утворятьоригінальне сполучення. На ділянці в 1,5 мм розміщується від 2 до 8 пір. Длянеозброєного ока пори нерозрізнені. Найкраще вони відображаються на гладкихповерхнях (склі, кахлі, крейдованому папері), можуть бути виявлені ізафіксовані за допомогою пар йоду.
І, нарешті, по-п'яте, якщо слід рукизмазаний і немає навіть якого-небудь чіткого його фрагмента, те можливобіологічне дослідження потожирової речовини, по якій визначається група кровіособи, що оставили слід. Крім того, по складу поту можна судити про половуприналежність, деякі захворювання, прийнятих ліках і інших особливостях людини,що оставили слід (31).
У сліді можуть відбитися шрами,зморшки, мозолі й інші деталі, що свідчать про професійні заняття людини(наприклад, ушкодження на пальцях у шевця, мозолі, що утворяться на пальцяхлівої руки в музикантів, що грають на смичкових інструментах; сглаженість лінійвізерунка у шлифовальщиків і т.п.)- Слідами рук можна судити про стать,приблизний вік людини, яким пальцем і якою рукою залишений слід.
Дослідженнями фахівців в областідерматоглифіки установлено, що по якості папиллярних ліній і візерунків, їхнійкількості і своєрідному розташуванню на пальцях, сполученню флексорних і білихліній на долонях рук можна судити про генетичну спадкоємну патологію, деякихспадкоємних психічних і інших захворюваннях людини або його схильності до них(епілепсія, бронхольогочні захворювання, псоріаз, уроджений порок серця,аномалії полових органів, наявність зайвої, 47-й чоловічої хромосоми — У, тобтоХУУ замість ХУ, і т.д.).
Виявленняі фіксація слідів рук. При пошуку слідів рук оглядаються всі предмети, до якихміг дотикатися злочинець. Враховуються особливості обстановки і шляхипроходження злочинця на місці події (32). Особлива увага звертається на пошукслідів на двері, її ручках, замку, вікнах, вимикачах, побутових приладах іінших предметах, що, судячи з характеру дій, злочинець змушений був торкати,брати в руки. Пошук маловидимих слідів здійснюється за допомогою будь-якогоджерела світла або криміналістичної лупи з підсвічуванням, що дозволяє оглядатиоб'єкти при різних кутах висвітлення. Сліди, забруднені мінеральними оліями,виявляються за допомогою джерел ультрафіолетових променів, під впливом яких узатемненому приміщенні вони починають люмінесцировати. Сліди рук, забрудненівідпрацьованою машинною олією або сажею, на темних поверхнях можуть бутивиявлені за допомогою електронно-оптичного перетворювача.
Привиявленні слідів використовуються різні порошки й окурювання парами йоду задопомогою йодної трубки. Ці методи, як і інші дозволяють виявити невидимі імаловидимі сліди за рахунок посилення контрасту між слідом і тлом (33). Порошкинаносяться на слідову поверхня за допомогою м'якої флейцевого пензлика знатурального волоса (білка або стовпчику). На світлі поверхні наносятьсяпорошки темного кольору (сажа, окис міді, графітовий порошок), на темні —порошки світлого кольору (окис цинку, двоокис титана, окис свинцю).Універсальним порошком, використовуваним для виявлення слідів на поверхнібудь-якого кольору, є порошок відновленого воднем заліза. Цей порошок наноситьсяза допомогою магнітної кисті. Однак порошок заліза непридатний для пошукуслідів на сталевих, хромованих, емальованих і т.п. об'єктах. Слід, виявленийпорошком заліза на картоні, папері, дереві, може бути закріплений за допомогоюпар йоду. Сліди, оброблені світлими порошками, копіюються на чорнуслідокопіювальну плівку, а пофарбовані за допомогою темних порошків — на світлу(прозору) плівку.
На шорсткуватих, волокнистихповерхнях (папері, тонкому картоні і т.п.) краще працювати не кистю, а, насипавшипорошок уздовж предмета, перекочувати його по поверхні. Пофарбований задопомогою пар йоду слід нестійкий і знову може через 10-15 хв. знебарвитися.Тому відразу ж після виявлення його варто зафіксувати фотозйомкою або закріпитишляхом обробки порошком заліза або крохмалю. Сліди рук, виявлені парами йоду,можуть бути откопійовані на просочену оцтовокислим розчином ортотолидинужелатинирований папір або плівку із силіконових компаундів з додаваннямортотолидину (0,3%) (34).
Для виявлення невидимих,особливо старих слідів рук у лабораторних умовах використовуються хімічніметоди.
4.Сліди ніг. При розслідуванні злочинівсліди ніг можуть бути виявлені на місцевості, у лісі, на дорозі, у житлових інежилих приміщеннях і не тільки на місці злочину, але і на деякій відстані віднього. Їхнє дослідження дозволяє одержати саму різноманітну інформацію: прочисло осіб, що зробили злочин, напрямку і характері їхнього руху (кроком,бігцем), місці проникнення в приміщення, психофізіологічних особливостях людини(стать, вік, хода, наявність кульгавості, деякі хвороби). Слідами ніг можнасудити про професійні заняття конкретної особи (хода кавалериста, моряка,характерний розворот стіп в осіб, що займаються балетом; верхолази звичайноставлять ноги паралельно один одному). За допомогою слідів ніг у ряді випадківможна визначити психічний стан людини, інші його особливості (станалкогольного, наркотичного сп'яніння або стомлення, ушкодження ноги, надмірнуповноту), а також характер його дій (наприклад, перенесення важкого вантажу іт.п.). У слідах ніг залишається індивідуальний запаховий слід (35).
По сліду можна судити про вид взуття(спортивна, модельна, робоча і т.п.) і деяких її ознаках. Сліди ніг дозволяютьідентифікувати конкретної людини, його взуття, колготки, панчохи, носки і т.п.Зрозуміло, при ототожненні взуття має бути ще довести, що в момент здійсненнязлочину взуття, сліди від якої виявлені на місці події, була на даній людині.Крім того, по взуттю, знайденої на місці події, можна безпосередньоідентифікувати людини, її що носили (наприклад, коли злочинець перевзувся увзуття, викрадену з місця крадіжки, а свою залишив). Таке взуття зберігає нетільки конфігурацію, обсяг, індивідуальні особливості будівлі стопи, сліди відрозташування пальців ніг, внутрішньої і зовнішньої щиколоток, нижньої частинигомілки, але ще і потожирової, а також запахові сліди.
Доріжкаслідів ніг. На місці події можуть бути виявлені один або кілька слідів ніг(взуття). Сліди з'являються у виді безладної групи, наприклад, там, де шуканаособа стояла, чекаючи потерпілого, або у виді так називаної доріжки слідів, щоутвориться при поступальному русі в якомусь напрямку. Доріжка слідів відображаєв основному загальні (групові) ознаки і тому сама по собі досить рідко буваєоб'єктом ідентифікаційного дослідження. Однак її значення достатньо велике,оскільки з урахуванням особливостей її елементів можна судити про багатовластивостях особи, що оставили сліди. При необхідності доріжка слідівфотографується, описується в протоколі огляду, окремі сліди й елементи самоїдоріжки змінюються (36). Щоб уникнути можливих помилок, виміряється не один, акілька слідів. Виміру елементів доріжки слідів провадяться від однойменнихкрапок у каблука або носка. Довжина кроку виміряється по відстані, на яке кожнанога виходить уперед стосовно іншої. Ширина кроку характеризує розміщення нігпри ходьбі і звичайно варіюється в межах від 6 до 12 см. В окремих людей вонаможе бути негативною величиною, коли вісь кроків однієї ноги зливається абоперекриває вісь кроків іншої (наприклад, це характерно для руху на подіуміманекенниць, топ-моделей). Кут кроку або розворот стопи виміряєтьсятранспортиром між подовжньою віссю доріжки слідів і осями слідів правої і лівоїніг. У чоловіків кут розвороту стопи дорівнює 15-20°, у жінок 10-18°. Цей кутможе бути нульовим, коли людина ставить стопи паралельно один одній іпаралельно подовжньої осі доріжки слідів, і негативним при розвороті носківусередину, що звичайно характеризує клишоногість. Кут кроку правої і лівої ногив багатьох людей розрізняється, що має істотне ідентифікаційне значення.
Види слідів ніг. Сліди нігпідрозділяються на: 1) сліди босих ніг, 2) сліди ніг у колготках, панчохах,носках і т.п., 3) сліди взуття. Об'ємні сліди ніг звичайно добре помітні, алеповерхневі помітні не завжди і нерідко бувають невидимими або слабовидимі. Слідбосої ноги, утворений за рахунок потової речовини, можна знайти на гладкихповерхнях (склі, кахлі, лінолеумі, полірованому дереві, папері) за допомогоютих же прийомів і кошт, що і подібні сліди рук. Слід босої ноги ототожнюєтьсяпо папиллярним лініях, візерункам, їхнім деталям, флексорним лініям,відображенням мозолей, бородавок, шрамів і інших ушкоджень шкіри, а такожконфігурації, розмірам і взаємному розташуванню пальців і інших частин стопи.
У сліді ноги, одягненої впанчоху, носки, колготки крім загальної будівлі можуть відобразитися малюнок,дрібні деталі, дефекти тканини, ушкодження, особливості штопання і т.п.Компонентами такого сліду, як і сліду босої ноги, можуть бути потожирова речовинай індивідуальний запаховий слід.
Сліди взуття (статичного і динамічні)найчастіше формуються під час руху. Статичні — при ходьбі і бігу, при цьомукожна нога опускається спочатку на п'яту, потім на всю підошву і відштовхуєтьсявід опори передньою частиною носка. Такий механізм приводить до визначеногозрушення сліду назад (37). У м'якому ґрунті відображення виходить дугоподібним,трохи укороченим, деякі деталі взуття, особливо в її носка, виявляютьсянечіткими, що ускладнює ідентифікаційне дослідження.
Динамічні сліди взуттяутворяться при ковзному русі ніг по якій-небудь поверхні. Такий слід теж можебути придатний для ідентифікації. Наприклад, у сліді ковзання на глинистомуґрунті досить точно можуть відбитися у виді трас особливості рельєфу підошви.
І ті й інші сліди взуття можуть бутиповерхневими й об'ємними. Поверхневі сліди взуття, залишені пофарбованим абозабрудненим взуттям, переносяться на дактилопленку, відшліфовану гумовупластину або откопіюються за допомогою силіконових компаундів. Об'ємні слідифіксуються шляхом вилучення гіпсових зліпків.
Визначення росту людини по йогоступнях.Існує кілька способів визначення росту людини в залежності від довжини йогоступень. По-перше, при визначенні росту людини варто мати на увазі, що довжинабосої ноги пропорційно складеної людини складає приблизно 1/7 його росту.Другий спосіб виходить з того, що розмір стопи дорівнює 15,8% росту чоловіків і15,5% росту жінок. З довжини сліду взуття віднімають 1-
1,5 див, множать на 100 і поділяють відповідно на 15,8% або на 15,5%. Отриманавеличина буде дорівнює зразковому росту людини. викраденого, трупів, убивство іт.д.); в) коли сам транспортний засіб було об'єктом злочинного зазіхання (38).
Сліди даного виду дозволяють:1) виявити характерні риси використаних транспортних засобів, визначити їхнюгрупову приналежність (модель, тип, вид і т.д.); 2) установити напрямок рухутранспорту, його швидкість і інші обставини події, що виникли; 3)ідентифікувати конкретний транспортний засіб.
До слідів транспортних засобіввідносяться: 1) сліди ходової частини (коліс, гусениць, полозів); 2) слідинеходової частини (відображення яких-небудь деталей транспортного засобу (крил,радіатора), відбиток номера автомашини (наприклад, на якому-небудь узвишші,заметі); 3) частини, що відокремилися, і частки (відщепи деревини від борту,осколки фарного скла, частки лакофарбового покриття, залишки пально-мастильнихречовин).
Динамічні сліди виникають прирізкому гальмуванні, заметах, пробуксовці, наїздах, зіткненнях. Слідгальмування (юза) звичайно прямолінійний, його ширина дорівнює ширині біговоїдоріжки. Довжина гальмового шляху залежить від швидкості, ваги, справностітранспортного засобу, ступеня зношеності протектора, стану дорожнього покриття,рельєфу місцевості. По величині гальмового шляху може бути визначена швидкістьруху машини перед гальмуванням. До статичних слідів відносяться сліди каченняколеса, так звана бігова доріжка руху транспортного засобу.
Поверхневі сліди (нашаруванняі відшарування) утворяться на твердому покритті дороги (асфальті, бетоні), наплоских предметах, одязі потерпілого. У поверхневих слідах відображаютьсятільки виступаючі частини малюнка протектора, рельєфні особливості протекторавідображаються в об'ємних слідах, що виникають на м'якому ґрунті (землі,снігу).
Судити про вид, модель, пристрійтранспортного засобу можна по наступних ознаках: 1) число осей (дві, три) ічисла коліс на кожній з них (чотири, шість і т.д.). При русі по прямій задніколеса цілком або частково перекривають сліди передніх коліс (39). Число осейможна визначити при повороті, при якому утворяться окремі смуги від кожногоколеса. Відрізнити сліди двохосьового автомобіля від триосьового звичайно невдається, оскільки колеса третьої осі йдуть слідами другої осі. Сліди коліспричепа також перекривають сліди коліс автомашини; 2) ширина колії — відстаньміж центральними лініями сліду лівих і правих коліс або між просвітами задніхспарених коліс; 3) база автомобіля — відстань між передніми і задньою (задніми)осями виміряється слідами вм'ятин, бруд що осипався на зупинках, при розворотіз застосуванням заднього ходу; 4) особливого значення набувають наявні у слідідані про ширину, малюнок протектора, його індивідуальних особливостях, діаметріколеса. Діаметр колеса (шини) обчислюється по довжині його окружності,визначити яку можна, виміривши відстань між якою-небудь деталлю (особливістю)бігової частини протектора шини, що двічі повторилося в її сліді (40). Довжинаобмірюваної в такий спосіб окружності збільшується на 1,1 — коефіцієнт прогинушини і поділяється на л — 3,14.
Напрямок руху транспорту визначаєтьсяпо ряду ознак:
— малюнок протектора, що маєелементи типу «ялинка», звернений відкритою частиною убік руху;
— уздовж слідів утворятьсявідкладення пилу, снігу у виді віяла, гострі кути якого спрямовані убік руху;
— на асфальтовій дорозі при переїздічерез калюжі, розсипаний сухий ґрунт по напрямку руху залишається що сходить;на немає слід вологи, пилу;
— при переїзді через калюжібруд і вода розприскуються вперед і в сторони;
— краплі рідини, що падають ізтранспортного засобу, витягнуті убік руху;
— зламані при переїзді колісьми гілкисвоїми зовнішніми кінцями спрямовані убік руху;
— на ділянці повороту спочаткуутворяться кути розбіжності слідів коліс, що більше кутів сходження, що виникаютьнаприкінці повороту й ін. З метою проведення ідентифікаційного дослідження зділянки об'ємного сліду, у якому відобразилися індивідуальні особливостіпротектора шини (порізи, подряпини, тріщини), виготовляється гіпсовий зліпок.Поверхневий слід на асфальтовому і т.п. покритті може бути откопійований задопомогою відшкуреного листа гуми або силіконового компаунда.
5.Криміналістичне дослідженняматеріалів, речовин, виробів з них і слідів їхнього застосування
При розслідуванні злочинів нерідкоприходиться зіштовхуватися з відсутністю на місці події традиційних слідів(рук, ніг, зубів, знарядь злому, транспорту) або з таким їхнім станом, що недозволяє використовувати традиції. Сліди зубів і інших частин тіла людини. Зубиі зубочелюсний апарат володіють поруч індивідуалізують ознак: особливостірельєфу, форма, розміри, взаємне розташування, аномалії і т.п. Зазначенівластивості зубів людини зберігають тривалий час (не гниють, витримують високутемпературу — до 150-250 °С). Сліди зубів підрозділяються на сліди у видінадкусу, укусу й відткусу і можуть бути виявлені на різних об'єктах (наприклад,сирі, шоколаді, овочах, фруктах, тілі людини і т.п.) (41). По них можнаідентифікувати конкретну людину, що залишила слід зубів. Якщо слід не можнавилучити разом з об'єктом — носієм сліду, то з його виготовляються зліпки задопомогою силіконових компаундів і зубопротезних матеріалів. Фото- ірентгенознімки зубочелюсного апарата, опис дефектів зубів і процесу їхньоголікування, а також індивідуальні мітки, штампи лікуючого лікаря-стоматологавідіграють важливу роль при встановленні особистості людини, зокрема непізнанихтрупів.
Практиці відомі також випадкиідентифікації людини слідами губ, носа, підборіддя, вушних раковин, нігтів(зрізам нігтів), коленів, ліктів і інших частин тіла.
Сліди знарядь, інструментів івиробничих механізмів. Дану групу слідів часто іменують слідами злому, оскількивони звичайно утворяться при зломі перешкоди (дверей, замків, сейфів, вікон,статі, стель, стін і т.п.). Разом з тим знаряддя, інструменти і спеціальніпристосування можуть використовуватися при здійсненні убивств, розбійнихнападів, заподіянні шкоди здоров'ю і т.д.
Знаряддя, інструменти імеханізми підрозділяються на три групи: 1) спеціально призначеного абопристосовані для цілей злому: відмичка, ломик, «фомка», «балерина», і т.п.;
2) предмети, інструменти імеханізми побутового і виробничого призначення: стамеска, дриль, сокира, пилка,долото, склоріз і т.п.;
3) предмети підсобногохарактеру — коли, обрізки труб, металеві ціпки, лозини і т.п.
В залежності від механізму, умов іобставин слідоутворення знаряддя, інструменти і механізми можуть виступати Вякості: 1) слідоутворюючих об'єктів; 2) слідосприймаючих об'єктів; 3)слідів-предметів, коли вони кинуті, загублені і т.п. Сліди-предмети можутьдосліджуватися як об'єкти, від яких залишилися сліди і на які повинні бутисліди злому, злочинця, жертви (42).
По характері впливу на об'єкт зломусліди поділяються на три основних групи: 1) сліди ковзання, натиску, відтжиму.
Сліди ковзання утворюються,наприклад, при просовуванні знаряддя в щілину, на внутрішніх поверхнях замка врезультаті його відмикання відмичкою. Сліди натиску й відтжиму звичайновиникають слідом за слідами ковзання при впливі знаряддя на перешкоду як важільпри зриві засікши, замків, віддирання дощок, при використанні інструментів типудомкрата. Відбитки (зліпки) таких слідів дозволяють провести ідентифікаціюзнарядь і інших кошт; 2) сліди удару виникають при вибиванні (проламиванні)перешкоди — дверних фільонок, віконних рам, стінок шафи і т.п.; 3) слідирізання, розпилу, свердління. Сліди різання залишають усі різальні інструменти(сокири, стамески, ножі). У цих слідах відображаються індивідуальніособливості, мікрорельєф крайок інструментів, що ріжуть, що дає можливістьпровести по них ідентифікацію або визначити групову приналежність (43).Оскільки при розпилі зуби пилки послідовно стирають попередні сліди, такі слідипридатні лише для встановлення групової приналежності (по величині зубів,ступеня їхнього розведення). При свердлінні придатними для ідентифікаціївиявляються некрізні сліди, коли в денці сліду відображається поверхневабудівля крайки інструмента, що ріже.
При огляді і вилученні замикаючихпристроїв не можна без особливої необхідності намагатися їх відкривати абозакривати за допомогою ключів і інших пристосувань для того, щоб не знищити абоне зашкодити сліди, що залишилися від застосованих відмичок або підібранихключів.
У слідах, що виявляються на місцізлому, крім основних слідів можуть залишитися частки матеріалу знаряддя (налітметалу, нагар, фарба, мастильні речовини, різні забруднення). У свою чергу назнаряддях, інструментах залишаються сліди від перешкоди (метал, фарба, пил,забруднення). Усі ці сліди розширюють можливості трасологічного дослідження,забезпечуючи точність і повноту кінцевого висновку.
Сліди злому й інструментіврекомендується вилучати разом з об'єктом, на якому вони виявлені, або йогочастиною. Якщо це зробити неможливо, зі слідів виготовляються зліпки задопомогою силіконових, полімерних компаундів, паст (44).
Висновок:
Отже,надзвичайно великі можливості одержання точних даних про обставини виникненняслідів дає застосування до їх вивчення наукових пізнань. Але оскільки явища, щовикликають утворення слідів, нескінченно різноманітні, настільки ж різні інаукові знання, що можуть бути притягнуті для їхнього вивчення в тих або іншихцілях при розслідуванні. У кінцевому рахунку не буде перебільшенням сказати, що немаєтаких наук, про які можна було б свідомо сказати, що їхні дані і методи неможуть знадобитися, не будуть корисні для вивчення слідів злочину в широких абовузьких аспектах цього поняття.
Проте не усі науки однаковоюмірою й однаково часто необхідні для вивчення слідів злочину. Доодних доводиться звертатися повсякденно, інші можуть знадобитися дуже рідко.
Настійна потребау вивченні з метою наслідку слідів, які найбільш частіше зустрічаються,історично призвела до зародження і розвитку спеціально пристосованих для цьогометодик, а також і до створення спеціальних наукових галузей. Вирішальний вплив на цейпроцес зробило (і продовжує робити) стан необхідної для цього наукової бази уприродних, технічних науках і зв'язок проблем цих наук з тими задачами, щовиникають під час слідчих дій.
Слідизлочину, що утворяться на людському тілі, а також пов'язані із функціямилюдського організму, стали вивчатись судовою медициною, основна мета і задачаякої — служити слідчим діям. Значно пізніше формуються методикививчення слідів злочину в хімії. В даний час широко розробляютьсяспеціальні фізичні методи вивчення слідів.
Використовуючи дані різнихнаук, а також звертаючись до судової медицини і застосовуючи спеціальні хімічніі фізичні методи, можна вирішувати багатопитань, що відносяться до слідів злочину, що робить істотний, а часто йвирішальний вплив на результат слідчих дій.
Але середпитань, що виникають у процесі слідчих дій, особливе місце займає питання проте, чи не залишений слід, утворення якого пов'язане з подією злочину,індивідуально визначеним предметом (у широкому змісті цього поняття,тобто предметом як мертвої, так і живої природи). Інакше це — питання проіндивідуальну ідентифікацію предмета за його слідом, що виникло у зв'язку зподією злочину, у першу чергу на місці його здійснення.
Цепитання досить далеке від цілей, задач яких би то ні було природних, технічнихнаук, а також судової медицини та спеціальних судових. методик, заснованих наданих хімії, фізики та ін. Тому історичносклалося так, що вимоги слідчої практики, що відносяться до індивідуальноїідентифікації предметів за їхніми слідами, могли б знайти відгук тільки у самійнауці про розслідування — криміналістиці. У результаті сформувалась криміналістична техніка, основну і головнузадачу якої склала індивідуальна ідентифікація. Цією задачею були охоплені не тільки об'єкти, що залишаютьсліди в буквальному значенні цього слова, але і навички людини, що одержуютьвідображення у почерці на листі, що виражаються в ході, у способі дій приздійсненні злочину. Криміналістична технікастворювалася на основі узагальнення практики розслідування, комплексногозалучення зведень з області різних природних, технічних наук і творчої розробкина цій основі спеціальних методів і засобів ідентифікації. Була створенаі теоретична база таких досліджень— теорія криміналістичної ідентифікації.
Перелікпосилань:
1. Криминалистика. Криминалистическая тактика иметодика расследования пре ступлений: Учебник для студентов юридических вузов ифакультетов. Под ред. проф. В.Ю.Шепитька. – Х.: ООО „Одиссей”, 2001г.
2. Турчин Д.А. Теоретические основы учения о следах вкриминалистике. – Владивосток,1983г.
3. Крылов И.Ф. Криминалистическое учение о следах. –Ленинград,1976г.
4. О.П.Дубовий, В.Я.Лукашенко, Я.В.Рибалко таін. Криміналістичне дослідження слідів рук: Науково-практичний посібник / Заред. Я.Ю.Кондратьева. – К.:”Атака”, 2000р.
5. П.Д.Біленчук, В.К.Лисиченко, Н.І.Клименко таін. Криміналістика. Підручник / За ред. П.Д. Біленчука – 2-е вид., випр. та доп. – К.:”Атака”, 2001р.
6. Шевченко Б.И. Теоретические основытрасологической идентификации в криминалистике. – М., 1975г.
7. Криминалистика: Учебник / Под ред.И.Ф.Крылова, А.И.Бастрыкина. – М.: „дело”, 2001г.
8. Криминалистика. Криминалистическая тактика иметодика расследования пре ступлений: Учебник для студентов юридических вузов ифакультетов. Под ред. проф. В.Ю.Шепитька. – Х.: ООО „Одиссей”, 2001г.
9. Криміналістика. Підручник / За ред.В.Ю.Шепітька. – К.,2001р.
10. Кузьмічев В.С., Прокопенко Г.И. Криміналістика: Навч.пос. / За заг. ред.В.Г.Гончаренка та Є.М.Моісеєва. – К.: Юрінком Інтер, 2001р.
11. Шевченко Б.И. Теоретические основы трасологической идентификации вкриминалистике. – М., 1975г.
12. Криминалистика:Учебник / Отв. ред. Н.П.Яблоков – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: «Юристъ»,1999г.
13. Криміналістика. Підручник / За ред. В.Ю.Шепітька. – К.,2001р.
14. КрыловИ.Ф. Следы на месте преступления – Ленинград: !961г.
15. СалтевскийМ.В. Криминалистика. В современном изложении юристов. – Х.: ИМП «Рубикон»,1996г.
16. КаплуновИ.М. Идентификационные признаки типографических шрифтов и вопросы классификации// Рефераты докладов IIнаучной конференции Ташкентского НИИСЭ, 1961г.
17. ИльиченкоЮ.И.Понятие следа и классификация следов // Проблемы криминалистики и судебнойэкспертизы. – Алма-Ата, 1965г.
18. СорокинВ.С., Дворкин А.И. Обнаружение и фиксация следов. – М.,1974г.
19. ГрановскийГ.Л. Основы трасологии. – М., 1965г.
20. ВасилевскийА.Н. Теоретические основы классификации в трасологической идентификационнойэкспертизе // Материалы научной конференции, посвященной проблемамкриминалистической экспертизы. – М., 1958г.
21. ИльиченкоЮ.И.Понятие следа и классификация следов // Проблемы криминалистики и судебнойэкспертизы. – Алма-Ата, 1965г.
22. ЖелезнякА.С. Материальные следы – важный источник криминалистической информации.Лекция. – Омск, 1975г.
23. ЕрмоленкоБ.Н. Механизм образования общих признаков следов инструментов и ихиспользование в отождествлении // Криминалистическая и судебная экспертиа, вып.IV, К.: МООП УССР, 1967г.
24. КаплуновИ.М. Идентификационные признаки типографических шрифтов и вопросы классификации// Рефераты докладов IIнаучной конференции Ташкентского НИИСЭ, 1961г.
25. Криминалистическаяэкспертиза. Выпуск VI. Раздел 8. Трасология. – М., 1968г
26. ВоробьеваИ.Б., Маланьина Н.И. Следы на месте преступления. – Саратов, 1996г.
27. ТурчинД.А. Теоретические основы учения о следах в криминалистике. – Владивосток,1983г
28. КорниенкоН.А. Следы человека в криминалистмке. – СПб.: Питер, 2001г.
29. П.Д.Біленчук, В.К.Лисиченко, Н.І.Клименко та ін. Криміналістика.Підручник / За ред. П.Д. Біленчука – 2-е вид., випр. та доп. – К.:”Атака”,2001р.
30. Криминалистика:Учебник / Отв. ред. Н.П.Яблоков – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: «Юристъ»,1999г.
31. КаплуновИ.М. Идентификационные признаки типографических шрифтов и вопросы классификации// Рефераты докладов IIнаучной конференции Ташкентского НИИСЭ, 1961г.
32. Криминалистика: Учебник / Под ред. И.Ф.Крылова, А.И.Бастрыкина. – М.:„дело”, 2001г.
33. Шевченко Б.И. Теоретические основы трасологической идентификации вкриминалистике. – М., 1975г.
34. Кузьмічев В.С., Прокопенко Г.И. Криміналістика: Навч.пос. / За заг. ред.В.Г.Гончаренка та Є.М.Моісеєва. – К.: Юрінком Інтер, 2001р.
35. О.П.Дубовий, В.Я.Лукашенко, Я.В.Рибалко та ін. Криміналістичнедослідження слідів рук: Науково-практичний посібник / За ред. Я.Ю.Кондратьева.– К.:”Атака”, 2000р.
36. ЯблоковН.П. Криминалистика в вопросах и ответах. Учебное пособие. – М.:«Юристъ»,2000г.
37. СорокинВ.С., Дворкин А.И. Обнаружение и фиксация следов. – М.,1974г.
38. ГрановскийГ.Л. Основы трасологии. – М., 1965г.
39. ЕрмоленкоБ.Н. Механизм образования общих признаков следов инструментов и ихиспользование в отождествлении // Криминалистическая и судебная экспертиа, вып.IV, К.: МООП УССР, 1967г.
40. ВасилевскийА.Н. Теоретические основы классификации в трасологической идентификационнойэкспертизе // Материалы научной конференции, посвященной проблемамкриминалистической экспертизы. – М., 1958г.
41. Криминалистика. Криминалистическая тактика и методика расследования преступлений: Учебник для студентов юридических вузов и факультетов. Под ред.проф. В.Ю.Шепитька. – Х.: ООО „Одиссей”, 2001г.
42. Криминалистика:Учебник / Отв. ред. Н.П.Яблоков – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: «Юристъ»,1999г.
43. КорниенкоН.А. Следы человека в криминалистмке. – СПб.: Питер, 2001г.
44. Криминалистическаяэкспертиза. Выпуск VI. Раздел 8. Трасология. – М., 1968г.
Використаналітература:
Криминалистика.Криминалистическая тактика и методика расследования пре ступлений: Учебник длястудентов юридических вузов и факультетов. Под ред. проф. В.Ю.Шепитька. – Х.:ООО „Одиссей”, 2001г.
Криминалистика: Учебник/ Под ред. И.Ф.Крылова, А.И.Бастрыкина. – М.: „дело”, 2001г.
Шевченко Б.И.Теоретические основы трасологической идентификации в криминалистике. – М.,1975г.
Кузьмічев В.С.,Прокопенко Г.И. Криміналістика: Навч.пос. / За заг. ред. В.Г.Гончаренка таЄ.М.Моісеєва. – К.: Юрінком Інтер, 2001р.
Криминалистика:Учебник / Отв. ред. Н.П.Яблоков – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: «Юристъ»,1999г.
Криміналістика.Підручник / За ред. В.Ю.Шепітька. – К.,2001р.
КорниенкоН.А. Следы человека в криминалистмке. – СПб.: Питер, 2001г.
П.Д.Біленчук,В.К.Лисиченко, Н.І.Клименко та ін. Криміналістика. Підручник / За ред. П.Д.Біленчука – 2-е вид., випр. та доп. – К.:”Атака”, 2001р.
КрыловИ.Ф. Следы на месте преступления – Ленинград: !961г.
О.П.Дубовий,В.Я.Лукашенко, Я.В.Рибалко та ін. Криміналістичне дослідження слідів рук:Науково-практичний посібник / За ред. Я.Ю.Кондратьева. – К.:”Атака”, 2000р.
Криминалистическаяэкспертиза. Выпуск VI. Раздел 8. Трасология. – М., 1968г.
Яблоков Н.П. Криминалистика в вопросах иответах. Учебное пособие. – М.: «Юристъ»,2000г.
ВоробьеваИ.Б., Маланьина Н.И. Следы на месте преступления. – Саратов, 1996г.
ГрановскийГ.Л. Основы трасологии. – М., 1965г.
СорокинВ.С., Дворкин А.И. Обнаружение и фиксация следов. – М.,1974г.
ТурчинД.А. Теоретические основы учения о следах в криминалистике. –Владивосток,1983г.
ШурхуновН.Г. Криминалистика: Учебное пособие. – М.: «Юристъ»,2002г.
Салтевский М.В. Криминалистика. Всовременном изложении юристов. – Х.: ИМП «Рубикон», 1996г.
КрыловИ.Ф. Криминалистическое учение о следах. – Ленинград,1976г.
ВасилевскийА.Н. Теоретические основы классификации в трасологической идентификационнойэкспертизе // Материалы научной конференции, посвященной проблемамкриминалистической экспертизы. – М., 1958г.
КаплуновИ.М. Идентификационные признаки типографических шрифтов и вопросы классификации// Рефераты докладов IIнаучной конференции Ташкентского НИИСЭ, 1961г.
ЕрмоленкоБ.Н. Механизм образования общих признаков следов инструментов и ихиспользование в отождествлении // Криминалистическая и судебная экспертиа, вып.IV, К.: МООП УССР, 1967г.
ЖелезнякА.С. Материальные следы – важный источник криминалистической информации.Лекция. – Омск, 1975г.
ИльиченкоЮ.И.Понятие следа и классификация следов // Проблемы криминалистики и судебнойэкспертизы. – Алма-Ата, 1965г.