КурсоваРобота
«Конституційне правосуддя в Україні»
Вступ
СьогодніУкраїна перебуває в процесі постійного конституційного будівництва тавдосконалення державного апарату, в тому числі, і центральних інституційдержави. Провідне місце в системі державних органів поряд з Верховною Радою,Кабінетом Міністрів, Президентом України займає Конституційний Суд як єдинийорган конституційної юрисдикції в Україні. Саме тому, з огляду на виключнемісце Конституційного Суду України у механізмі взаємостримування іурівноваження діяльності органів державної влади актуальним постає аналізконституційно-правового статусу єдиного органу конституційної юрисдикції вУкраїні.
Функціюздійснення правосуддя держава покладає виключно на суди. Вони є органами судовоївлади, яка згідно зі ст. 6 Конституції діє самостійно і незалежно від законодавчої івиконавчої влади. Інші органи державної влади і посадові особи не вправіпереймати на себе функцію і повноваження, які є компетенцією органівправосуддя, також неможливе створення надзвичайних та особливих судів. Виключно суди виконують примусові повноваження державної влади, узаконному порядку визнають особу винною у вчиненні злочину та піддають їїкримінальному покаранню. Призначенням судів є здійснення захисту гарантованихКонституцією кожному прав і свобод (ст. 55). Роль суду стосовно цьогозначно підвищено новим положенням про те, що компетенцію суду поширено на всіправовідносини, що виникають у державі. Завданнями судів як органів судовоївлади є також захист конституційного ладу України, забезпечення дотриманнязаконності і справедливості при виконанні і застосуванні законів та іншихнормативно-правових актів.
Наділяючи суддівнезалежністю при здійсненні правосуддя, Конституція закріплює основні гарантіїцього. Серед них важливими є новий порядок обраннясуддів усіх ланок Верховною Радою і обіймання ними посади безстрокове (крімсуддів, які призначаються на посаду вперше, а також суддів КонституційногоСуду). Це – реальні гарантії незалежності суддів як суб'єктів конституційногоправа, які мають звільнити їх від впливу місцевих органів виконавчої влади ісприяти підвищенню авторитету суддів – носіїв судової влади.
Зазначимо,що з означеної проблематики існує доволі значна кількість наукових праць такихвчених, як Годованець В.Ф., Журавський В.С.,Кравченко В.В., Погорілка В.Ф., Погорілка В.Ф., Тація В.Я., Тодики Ю.М.,Хавронюк М.І. та інших.
Тема курсової роботи єнадзвичайно актуальною, оскільки охоплює широке коло питань, пов'язаних зорганізацією судової влади в Україні. Мета даної роботи полягає в тому, щоб напідставі комплексного аналізу конституційного права України з'ясувати статус, атакож особливості діяльності Конституційного Суду України, Верховного СудуУкраїни, спеціалізованих, апеляційних та місцевих судів.
Теоретичною основоюроботи послужили нормативно-правові акти України, а також публікації тамонографії українських і зарубіжних авторів у галузі конституційного права.
1. Поняття і види конституційного правосуддя
КонституціяУкраїни в розділі VII «Правосуддя» закріпила положення, відповідно до якогосудочинство здійснюється Конституційним судом та судами загальної юрисдикції[1]. Отже, Основний Закон України включає конституційну юстицію до структурисудової влади.
Длявизначення поняття конституційного правосуддя та визначення правового статусуКонституційного Суду України в системі судової влади має висвітлення поняттясудової влади та її місця в системі вищих органів державної влади України.
В ОсновномуЗаконі України про судову владу йдеться у ст. 116, яка проголошуєздійснення державної влади на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу тасудову[1].
Більшістьсучасних дослідників судової влади визначають її як сукупність судів, інші –ототожнюють судову владу із правосуддям. Так, О.Ф. Фрицький вважає, що«згідно з конституційним принципом поділу державної влади однією з її гілок єсудова влада, яка покликана здійснювати правосуддя в Україні. Правосуддя – вид державної діяльності, за допомогою якоїрозглядаються і вирішуються питання, пов’язані з порушенням норм права[20].
У концепціїсудово-правової реформи в Україні, затвердженій Верховною Радою України 28жовтня 1992 року, під судовою владою розуміється система незалежних судів, яків порядку, визначеному законом, здійснюють правосуддя.
Насправдіж, правосуддя є лише однією з функцій судової влади. Отже, ці поняття нетотожні.
Однак,деякі науковці вважають недоречним застосування даного терміну, оскількиправосуддя – це справедливий і неупереджений розгляд справ судами з метоюзахисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів осібвідповідно до законодавства [9].
Має рацію В.М. Савицький,стверджуючи, що судову владу як одну з основних структур правової держави неможна зводити до розгляду конкретних справ, передбачених нормами цивільного чикримінального права. У контексті системи стримувань і противаг судову владухарактеризує не стільки правосуддя (у традиційному сенсі), скільки юридичнаможливість здійснювати активний вплив на рішення і дії законодавчої і виконавчоївлад» «врівноважувати їх[17].
Світовийдосвід показує, що далеко не всі держави, які запровадили конституційну юстиціюяк орган контролю, однозначно вирішують питання місця суду в конституціях тасистемі державної влади.
Конституційнеправосуддя як галузь права є система норм права, що регулюють якісно одноріднийкомплекс загальносуспільних відносин, що складаються в процесі організації тафункціонування конституційного контролю, здійснюваного конституційними судами уформі самостійного виду судовиробництва – конституційного судочинства.
Конституційнеправосуддя має своїм предметом публічно-суспільні відносини, щохарактеризуються як відношення влади і підпорядкування між їхсуб'єктами. Обов’язковим суб'єктом цих відносин виступає конституційнийсуд, який володіє владними контрольними функціями і відповідними владнимиповноваженнями щодо вирішення справ про перевірку конституційності законів таінших об'єктів контрольної діяльності. В основі конституційного правосуддялежить аналіз конституційно-правових відносин, а також реальних правовихвідносин, як конституційних, так і галузевих, що склалися між державою в особідержавних органів та іншими суб'єктами права, їх співвіднесення (відповідності)між собою. Конституційний суд приймає рішення владного характеру, що маютьобов'язкову силу для всіх суб'єктів права без винятку. Ці рішенняостаточні і не підлягають оскарженню.
Заструктурою конституційне правосуддя як галузь права ділиться на дві підгалузі –судове конституційне право і судовий конституційний процес.
Судове конституційне право як підгалузь конституційного правосуддя є система норм права, яківизначають статус конституційного суду і статус його суддів, а саме спосібформування конституційного суду, його склад, принципи і гарантії йогоорганізації і діяльності, компетенцію конституційного суду, права таобов'язки конституційних суддів, гарантії їх незалежності.
Судовийконституційний процес як підгалузь конституційного правосуддя є система нормправа, що регулює процедуру розгляду справ у конституційному суді (принципиконституційного судочинства, стадії конституційного судочинства, особливостірозгляду окремих категорій справ).
Конституційний Суд як орган конституційногоконтролю.
Судовийконституційний контроль – це така перевірка відповідності правових актівконституції, яка здійснюється судовими органами. Як відомо, існує дві моделісудового конституційного контролю:
■американська (англосаксонська), згідно з якою конституційний контрольздійснюють суди загальної юрисдикції. При цьому такі повноваження можутьздійснювати або усі суди загальної юрисдикції, або тільки верховні (вищі) судичи їх спеціальні палати;
■європейська – виключними повноваженнями по перевірці конституційностізаконодавчих актів наділені спеціалізовані органи – конституційні суди. Вониволодіють спеціальною конституційною юрисдикцією, яка здійснюється черезсамостійне судове провадження – конституційне судове провадження. Судоваконституційна юрисдикція і відповідне конституційне судове провадженняскладають конституційну юстицію, тобто конституційне правосуддя.
Об’єктами конституційного контролю є діяльність чи активідповідних суб’єктів (органів, посадових осіб, об’єднань тощо). Перелік об’єктівконституційного контролю визначається законодавством відповідних державпо-різному. Загалом об’єктами конституційного контролю, що здійснюєтьсяконституційними судами, в зарубіжних країнах є:
– актипарламенту (закони, регламенти тощо);
– актиглав держав;
– актиорганів виконавчої влади (уряду, рідше – центральних і місцевих органів виконавчоївлади);
– актиорганів суб’єктів федерації;
– спорипро компетенцію (між вищими органами влади, центральними і місцевими органамивлади, суб’єктами федерації і державою загалом тощо);
– актисудових органів, органів прокуратури;
– міжнароднідоговори;
– діяльністьполітичних партій та інших об’єднань громадян;
– дотриманнязаконодавства про вибори і референдум.
Функціяконституційного контролю є основною в діяльності Конституційного Суду України,вона виражає його основне призначення. Тому закономірно, що саме цей напрямдіяльності Конституційного Суду України є найоб’ємнішим за змістом і формами.Функція конституційного контролю реалізується Конституційним Судом України унаступних його повноваженнях:
1)вирішенні питань про відповідність Конституції України законів та іншихправових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів КабінетуМіністрів України, а також правових актів Верховної Ради Автономної РеспублікиКрим (стаття 150 Конституції України). Це повноваження характеризує КонституційнийСуд України власне як суд, тобто орган судової влади, уповноважений розглядатиі вирішувати юрисдикційні спори і скасовувати відповідні акти законодавства,визнаючи їх неконституційними. Тому при здійсненні цього повноваженняКонституційний Суд України одночасно виступає як орган конституційного контролюі орган конституційного правосуддя;
2)наданні висновку про відповідність Конституції України чинних міжнароднихдоговорів України або тих міжнародних договорів України, що вносяться доВерховної Ради України для надання згоди та їх обов’язковість (стаття 151Конституції України);
3)наданні висновку щодо додержання процедури розслідування і розгляду справи проусунення Президента України з поста в порядку імпічменту (стаття 151Конституції України);
4)наданні висновку щодо відповідності законопроекту про внесення змін доКонституції України вимогам статей 157, 158 Конституції України (стаття 159Конституції України);
5)наданні висновку про порушення Верховною Радою Автономної Республіки Крим КонституціїУкраїни або законів України при вирішенні питання про дострокове припинення їїповноважень Верховною Радою України (пункт 28 статі 85 Конституції України).
Конституційнийконтроль є багатогранним явищем. Глибше зрозуміти сутність цього інституту допоможейого класифікація. Конституційний контроль може бути класифікований занаступними критеріями:
– за часом здійснення – попередній (превентивний, попереджувальний) і наступний(репресивний) конституційний контроль. При попередньому контролі акт перевіряєтьсядо його вступу в силу, наступний контроль поширюється на акти, які набуличинності. Конституційний Суд України в більшості випадків здійснює наступнийконтроль. Попередній конституційний контроль здійснюється ним лише при наданнівисновку про відповідність Конституції України міжнародних договорів України,що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди та їх обов’язковість інаданні висновку щодо відповідності законопроекту про внесення змін доКонституції України вимогам статей 157, 158 Конституції України;
– за правовими наслідками – консультативний і постановляючий конституційний контроль.Рішення органу конституційної юрисдикції, прийняте ним в порядку здійсненняконсультативного конституційного контролю, не є обов’язковим, не тягне безпосередньоюридичних наслідків. При постановляючому конституційному контролі рішенняКонституційного Суду про неконституційність акту має наслідком втрату нимчинності.
КонституційнийСуд України здійснює лише постановляючий конституційний контроль. Це відповідаєзагальносвітовим традиціям діяльності органів конституційної юстиції.Консультативний характер рішень притаманний в основному органам конституційногонагляду;
– за обов‘язковістю проведення – обов ‘язковий і факультативний конституційний контроль. Приобов’язковому конституційному контролі правовий акт чи діяльність відповіднихорганів повинні бути перевірені Конституційним Судом на конституційність в силупрямої вказівки на це в законодавстві. Факультативний конституційний контрольполягає не в обов’язковості, а в можливості здійснення відповідної перевірки.
КонституційнийСуд України в порядку обов’язкового конституційного контролю перевіряєзаконопроекти про внесення змін до Конституції України на предмет відповідностівимогам статей 157, 158 Конституції України, а також додержання процедурирозслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста впорядку імпічменту. У всіх інших випадках здійснюваний Конституційним СудомУкраїни контроль є факультативним;
– за способом проведення – абстрактний і конкретний конституційний контроль.Абстрактний контроль означає перевірку конституційності акту поза зв‘язком зконкретною справою. Конкретний контроль здійснюється Конституційним СудомУкраїни переважно за зверненнями фізичних і юридичних осіб щодо необхідностіофіційного тлумачення Конституції та законів України з метою реалізації тазахисту конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також правюридичної особи. У всіх решта випадках використовується абстрактнийконституційний контроль. Конкретний конституційний контроль є завжди наступним,адже здійснюється після набуття відповідним актом;
– за підставами перевірки конституційності актів – конституційний контроль змісту актів (матеріальнийконтроль), за формою акту і способу його прийняття (формальний контроль).Матеріальний контроль означає перевірку відповідності конституції змісту акту.При формальному контролі перевіряється дотримання конституційних вимог щодопроцедури видання акту (чи входило видання акту в компетенцію органу, якийвидав, чи дотримані при цьому процедурні правила, чи в належній формі виданийакт).
Міжнаведеними видами конституційного контролю спостерігаються визначенівзаємозв‘язки. Так, попередній контроль, як правило, є консультативним,обов‘язковим (рідше факультативним), абстрактним, матеріальним і формальнимодночасно. Наступний контроль, як правило, є постановляючим, факультативним,абстрактним чи конкретним, матеріальним або формальним.
Такимчином, конституційний контроль, що здійснюється Конституційним Судом України, євищою формою конституційного контролю. Це означає, що такий контроль носитьспеціалізований, фаховий характер, а акти, прийняті Конституційним СудомУкраїни в результаті здійснення конституційного контролю, за своєю юридичноюсилою можуть бути умовно прирівняні до Конституції держави.
Якправило, конституційний контроль, що здійснюється Конституційним Судом України,є наступним, постановляючим, факультативним, як абстрактним, так і конкретним,матеріальним і формальним. Здійснення таких видів конституційного контролю єгарантією (засобом) забезпечення верховенства Конституції України внаціональній правовій системі.
2 Конституційно-правовий статус Конституційного Суду України якєдиного органу конституційної юрисдикції в Україні
Створеннянового для нашої країни державного органу – Конституційного Суду України – безпосередньопов’язане з прийняттям нової Конституції України. У розділі «Перехідніположення» записано, що «Конституційний Суд України формується відповідно доцієї Конституції протягом трьох місяців після набуття нею чинності». Напленарному засіданні Верховної Ради України 18 жовтня 1996 р. шістнадцятьсуддів Конституційного Суду України склали присягу. Цей день вважаєтьсяпочатком діяльності Конституційного Суду України.
Шлях доцього був тривалий і непростий. В Україні не було власного досвіду в ційсправі. Тому наприкінці 80 – на початку 90-х років минулого століття українськатеорія і практика звернулися до досвіду зарубіжних країн у питаннях організаціїконституційного контролю.
Впершеінститут конституційної юстиції зародився у Сполучених Штатах Америки.Особливість його полягала в тому, що він виник на основі не конституції, асудових прецедентів. Доктрину цього інституту найчіткіше сформулював головнийсуддя Верховного суду США Дж. Маршалл у відомому рішенні 1803 року усправі Марбері проти Медісона: «Саме судова влада має право і зобов’язанасказати, що є закон». Цей прецедент заклав основи так званої американськоїмоделі конституційного правосуддя, основною рисою якої є здійсненняконституційного контролю судами загальної юрисдикції.
Пізнішевиникла принципово нова, європейська модель, концепцію якої запропонувалиавстрійські вчені Г. Кельзен і К. Ейзенман. її основна ознакаполягала в тому, що конституційне правосуддя має здійснюватися не судамизагальної юрисдикції, а спеціалізованим органом – конституційним судом. Впроваджена вона була спочатку в Австрії, Чехословаччині (1920 р.)та Іспанії (1931 p.), а згодом поширилась у багатьох країнах світу.
Усоціалістичних країнах органи конституційного правосуддя почали утворюватись напочатку кризи тоталітарної системи. Вони виникли в 70-х роках в Югославії, апотім в Угорщині, Польщі та ін. У 80–90-х роках цей процес став характернийпрактично для всіх країн Східної Європи і республік колишнього СРСР. Утворенняв них конституційних судів стало певною реакцією на правовий нігілізм, щоспостерігався в цих державах. Поступово почала утверджуватися загальновизнанаідея правової держави, в якій визнається і забезпечується верховенство права йконституції, права і свободи людини.
Питанняутворення спеціального контрольно-наглядового органу за додержанням конституціїв нашій країні реально постало у другій половині 80-х років у процесіперебудови і демократизації всіх сфер суспільного життя. Верховна Рада УРСР 27жовтня 1989 р. внесла зміни і доповнення до ст. 112 КонституціїУкраїни, передбачивши утворення Комітету конституційного нагляду УкраїнськоїРСР. На той час вже існував відповідний комітет на союзному рівні.
Практичноідея утворення Конституційного Суду України була реалізована шляхом внесеннязмін та доповнень до чинної тоді Конституції (статті 97, 103, 108, 110, 112,114–6, 114–9). Конституція регламентувала завдання і порядок формування цьогооргану, його кількісний склад, вимоги до осіб, що мали обиратися доКонституційного Суду, деякі інші питання. Ця регламентація, проте, виявиласьнедосконалою.
Повнішоюмірою повноваження і структура Конституційного Суду були визначені прийнятим 3червня 1992 р. Верховною Радою України Законом України «Про КонституційнийСуд України». Відповідно до цього Закону основною метою діяльностіКонституційного Суду визнавалося забезпечення конституційної законності йверховенства Конституції України. Конституційний Суд України визначався якнезалежний орган у системі судової влади, покликаний забезпечувативідповідність законів, інших нормативних актів органів законодавчої івиконавчої влади Конституції, охорону конституційних прав і свобод особи. Вінмав здійснювати свої повноваження шляхом розгляду в судовому засіданнівідповідних справ, а також давати висновки з питань, передбачених КонституцієюУкраїни і Законом України «Про Конституційний Суд України».
ЗазначенийЗакон не регулював у повному обсязі процедурні питання здійснення судочинства.Передбачалося, що з цього приводу будуть прийняті окремий закон проконституційне судочинство та Регламент Конституційного Суду України.
Ниністатус, завдання, організація, повноваження та порядок діяльностіКонституційного Суду України визначаються Конституцією України (розділом XII іокремими статтями інших розділів), Законом України «Про Конституційний СудУкраїни» від 16 жовтня 1996 р. та Регламентом Конституційного Суду України– актом, що регламентує організацію внутрішньої діяльності Конституційного СудуУкраїни відповідно до Закону України «Про Конституційний Суд України».
До сьогоднітривають суперечки, зокрема, щодо того, до якої з гілок влади належитьКонституційний Суд України. На думку В. Скоромохи, у свідомостісуспільства цей орган сприймається насамперед як специфічна наглядоваінстанція, яка знаходиться над усіма іншими органами державної влади[19].
Існуєдумка, що реалізація Конституційним Судом України своїх повноважень є не щоінше, як здійснення правосуддя, яке полягає в застосуванні норм КонституціїУкраїни до законів та інших правових актів, конституційність яких оспорюється,у оцінці їх конституційності[16]. Схожої думки дотримується і Ф. Веніславський,який пише, що головною функцією Конституційного Суду України якконтрольно-наглядового органу є вирішення питань про відповідність законів таінших правових актів Конституції України[8].
Поряд ізцим можна навести й інші аргументи відомих в Україні фахівців, які вважаютьКонституційний Суд України невід’ємною частиною судової влади. Тут можназгадати позицію М. Козюбри, який послідовно й аргументовано доводить, щоКонституційний Суд України належить не до контрольно-наглядової влади, а досудової влади[12].
Длярозв’язку даної дискусії слід звернутись до законодавства. Конституція Українивизначила правове положення Конституційного Суду України в розділі ХІІ, якєдиного органу конституційної юрисдикції в Україні. Проте, у ст. 124розділу VІІІ «Правосуддя» йдеться про здійснення правосуддя виключно судами тапро здійснення судочинства Конституційним Судом України і судами загальноїюрисдикції[1]. Тим самим, підкреслюється особлива роль цього судового органу тайого завдання: стежити в установлених законом формах і процедурах завідповідністю законів та інших правових актів Конституції України, гарантуватиїї верховенство.
ЗаконУкраїни «Про судоустрій», а саме ч. 2 ст. 5 зазначає, що судова владареалізується шляхом здійснення правосуддя у формі цивільного, господарського,адміністративного, кримінального, а також конституційного судочинства. Судочинствоздійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції [2]. Уч. 2 ст. 1 Закону України «Про статус суддів» також згадується проправосуддя: «Судді є посадовими особами судової влади, які відповідно доКонституції України наділенні повноваженнями здійснювати правосуддя івиконувати свої обов’язки на професійній основі в Конституційному Суді Українита судах загальної юрисдикції» [3].
Отже,законодавець відносить Конституційний Суд України до органів, що здійснюютьправосуддя, формою якого є судочинство. За своєю суттю правосуддя – це зміст, асудочинство – форма. Питання залишається лише в тому, що форма за якою здійснюєправосуддя Конституційний Суд України якісно відрізняється від судочинства, щоздійснюється судами загальними юрисдикції.
Конституційновизначений статус Конституційного Суду України – «єдиний орган конституційноїюрисдикції в Україні» – означає, що він не лише особливий судовий орган,частина судової влади, але й один із найвищих конституційних органів держави.Саме через обсяг компетенції Конституційний Суд України включається до балансувлад. Завдяки такому особливому статусу в механізмі державної влади середнайвищих судових органів лише його повноваження, поряд з повноваженнямиВерховної Ради, Президента та Кабінету Міністрів України, визначено вКонституції України.
ФункціямКонституційного Суду України цілком відповідає укорінене у свідомості народупоняття: суд – розгляд спорів, хоча сторони спору тут інші. У Цивільному іарбітражному судочинстві є позивач і відповідач, у кримінальному процесі –обвинувачений і обвинувач. Сторони є і у конституційному судочинстві: першасторона заявник – орган чи особа, що направила до Конституційного Суду Українизвернення; друга сторона орган чи особа, що видала або підписала акт,конституційність якого оспорюється.
Не можназаперечити, що конституційний контроль має багато спільного із судовою владою.На суддів Конституційного Суду України також поширюється закріпленіКонституцією України гарантії незалежності та недоторканості, як і підстави їхзвільнення з посади та вимоги щодо несумісності (ст. 149) [1].
Принципигласності, повного та всебічного розгляду справ, колегіальності, якимикеруються суди, визначають і діяльність Конституційного Суду України, як іпринцип змагальності і рівноправності усіх учасників процесу. А принципзаконності обов’язковий для усіх судів, для Конституційного Суду України єбеззастережним принципом конституційної законності. Рішення КонституційногоСуду України, як і судів загальної юрисдикції, загальнообов’язкові. Водночасйого рішення є остаточними і не підлягають оскарженню. Виходячи з цього, можнаговорити про конституційне судочинство як про особливий порядок конституційногопровадження у справах, віднесених до компетенції Конституційного Суду України,а також про комплекс конституційно-правових відносин у сфері конституційногоконтролю, які складаються між Конституційним Судом України та іншими суб’єктамипри розгляді і вирішенні справ, пов’язаних із забезпеченням верховенстваКонституції України[1].
КонституційнийСуд України – єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні (стаття 147Конституції України та стаття 1 Закону України «Про Конституційний Суд України»).Це означає, що він є єдиним органом, який уповноважений Конституцією вирішуватипитання щодо відповідності конституційним приписам законів та іншихнормативно-правових актів, а також дій відповідних посадових осіб (тобтоуповноважений здійснювати конституційний контроль).
ЗавданняКонституційного Суду України (стаття 2 зазначеного Закону) полягає вгарантуванні верховенства Конституції України як Основного Закону держави навсій території України.
ДіяльністьКонституційного Суду України базується на принципах верховенства права,незалежності, колегіальності, рівноправності судців, гласності, повноти тавсебічності розгляду справ і обґрунтованості прийнятих ним рішень.
До складуКонституційного Суду України входять 18 суддів, по шість з яких згідно зпорядком, визначеним законом, призначають відповідно Президент України,Верховна Рада України та з’їзд суддів України (стаття 148 Конституції України).
Длярозгляду питань про відкриття провадження у справах за конституційнимиподаннями та конституційними зверненнями у складі Конституційного Суду Україниутворено три колегії суддів Конституційного Суду України, кожна з якихскладається з шести суддів.
Організаційні,фінансові, кадрові та інші питання, передбачені Законом України «ПроКонституційний Суд України» та Регламентом Конституційного Суду України,вирішуються на засіданнях Конституційного Суду.
Допоміжнимиорганами Конституційного Суду України з питань організації його внутрішньоїдіяльності є постійні комісії Конституційного Суду України. Нині в Конституційному Суді України утворено чотири таких комісіїз питань регламенту та етики, бюджету та кадрів, наукового та інформаційногозабезпечення, міжнародних зв’язків.
Організаційне,науково-експертне, інформаційно-довідкове та інше забезпечення діяльностіКонституційного Суду України покладається на Секретаріат Конституційного СудуУкраїни. Загальне керівництво та організацію діяльності Секретаріату здійснюєГолова Конституційного Суду України, а безпосереднє – керівник Секретаріату. Ускладі Секретаріату функціонують різні служби, управління, відділи та іншіпідрозділи.
Кожнийсуддя Конституційного Суду України має наукового консультанта та помічника, яківиконують доручення судці зі справ конституційного провадження.
Згідноз Конституцією України та Законом України «Про Конституційний Суд України»Конституційний Суд приймає рішення та дає висновки у справах щодо таких питань:
•конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актівПрезидента України, Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної РадиАвтономної Республіки Крим (стаття 150 Конституції України);
•відповідності Конституції України чинних міжнародних договорів України чи тихміжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради для надання згоди на їхобов’язковість (стаття 151 Конституції України);
•додержання конституційної процедури розслідування й розгляду справи проусунення Президента України з поста в порядку імпічменту (стаття 151Конституції України);
•офіційного тлумачення Конституції України та законів України (стаття 150Конституції України);
•відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції України вимогамстатей 157 і 158 Конституції України (стаття 159 Конституції України);
•порушення Верховною Радою Автономної РеспублікиКрим Конституції України або законів України в разі дострокового припинення їїповноважень Верховною Радою України (пункт 28 статті 85 Конституції України).
Доповноважень Конституційного Суду України не належать питання законності актіворганів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органівмісцевого самоврядування, а також інші питання, що входять віднесені докомпетенції судів загальної юрисдикції.
Закончітко визначає підстави для визнання правових актів неконституційними повністючи в їх окремих частинах. До таких підставналежать невідповідність Конституцїї України, порушення встановленоїКонституцією процедури їх розгляду, ухвалення чи набрання ними чинності таперевищення конституційних повноважень під час їх розгляду.
Розглядматеріалів на колегіях суддів і засіданнях Конституційного Суду Україниздійснюється зазвичай у формі письмових слухань, а на пленарних засіданняхКонституційного Суду України – у формі усних та письмових слухань. Формарозгляду визначається Конституційним Судом України.
ЗасіданняКонституційного Суду України вважається правомочним, якщо на ньому присутніщонайменше 11 суддів, а рішення приймається, якщо за нього проголосувало більшеполовини суддів, які брали участь у засіданні.
Пленарнезасідання Конституційного Суду України вважається правомочним, якщо на ньомуприсутні щонайменше 12 суддів, а рішення приймається, якщо за ньогопроголосувало не менше 10 суддів.
Назасіданнях і пленарних засіданнях Конституційного Суду України головує ГоловаКонституційного Суду, а за його відсутності – заступник Голови.
Законпередбачає дві форми звернення до Конституційного Суду України – конституційнеподання та конституційне звернення.
Конституційнеподання – це письмове клопотання доКонституційного Суду України про визнання акта (чи його окремих положень)неконституційним, про визначення конституційності міжнародного договору чи пронеобхідність офіційного тлумачення Конституції України та законів України.Конституційним поданням є також звернення Верховної Ради України про дачувисновку щодо дотримання конституційної процедури розслідування та розглядусправи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту.
Конституційне звернення – цеписьмове клопотання до Конституційного Суду України про необхідність офіційноготлумачення Конституції України та законів України з метою забезпеченняреалізації чи захисту конституційних прав і свобод людини й громадянина, атакож прав юридичної особи.
Вимоги дооформлення конституційного подання чи конституційного звернення зафіксованівідповідно у статтях 39 і 42 Закону України «Про Конституційний Суд України».
У конституційномуподанні зазначаються:
• повненайменування органу, посадової особи, які направляють конституційне поданнязгідно з правом, наданим Конституцією України та останнім зазначеним Законом;
•відомості про представника за законом або уповноваженого за дорученням;
•повне найменування, номер, дата прийняття, джерело опублікування (у разіпублікації) правового акта, конституційність якого (окремих його положень)оспорюється чи який потребує офіційного тлумачення;
•правове обґрунтування тверджень щодо неконституційності правового акта (йогоокремих положень) або необхідності в офіційному тлумаченні;
•дані щодо інших документів і матеріалів, на які посилаються суб’єкти права наконституційне подання (копії цих документів і матеріалів додаються);
•перелік документів і матеріалів, що додаються. У конституційному зверненнізазначаються:
•прізвище, ім’я, по батькові громадянина України, іноземця чи особи безгромадянства, адреса, за якою особа проживає, або повна назва тамісцезнаходження юридичної особи;
•відомості про представника особи за законом або уповноваженого за дорученням;
•статті (окремі положення) Конституції України або закону України, які маютьбути розтлумачені Конституційним Судом України;
•обґрунтування необхідності в офіційному тлумаченні положень Конституції Україниабо законів України;
•дані про інші документи і матеріали, на які посилаються суб’єкти права наконституційне звернення (копії цих документів і матеріалів додаються);
•перелік документів і матеріалів, що додаються.
Конституційнеподання, конституційне звернення, документи та інші матеріали до них подаютьсяу трьох примірниках.
Конституційнеподання та конституційне звернення, які не відповідають передбаченим ЗакономУкраїни «Про Конституційний Суд України» вимогам або подані суб'єктами, незазначеними в цьому Законі, чи надані з питань, що не належать до повноваженьКонституційного Суду України, не розглядаються.
Суб'єктамиправа звернення до Конституційного Суду України щодо конституційності законівта інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України,Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної РеспублікиКрим є Президент України, не менше як 45 народних депутатів України,Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Верховний Суд України,Верховна Рада Автономної Республіки Крим.
Суб'єктамиправа на конституційне подання щодо відповідності Конституції України чиннихміжнародних договорів України чи тих міжнародних договорів, що вносяться доВерховної Ради України для надання згоди на їх обов'язковість, є ПрезидентУкраїни та Кабінет Міністрів України; щодо додержання конституційної процедурирозслідування й розгляду справи про усунення Президента України з поста впорядку імпічменту – Верховна Рада Ук раїни; щодо офіційного тлумаченняКонституції та законів України – Президент України, не менше як 45 народнихдепутатів України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини,Верховний Суд України, Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади,Верховна Рада Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування.
Правона звернення до Конституційного Суду України з питань офіційного тлумаченняКонституції України та законів України з метою забезпечення реалізації чизахисту конституційних прав і свобод людини й громадянина, а також правюридичної особи мають громадяни України, іноземці, особи без громадянства таюридичні особи.
Оскількифізичні особи не наділені правом безпосереднього звернення до КонституційногоСуду України з питань відповідності Конституції України законів України таінших правових актів, які стосуються прав і свобод людини й громадянина,особливого значення набуває діяльність Уповноваженого Верховної Ради України зправ людини, який відповідно до Конституції України та Закону України «Про УповноваженогоВерховної Ради України з прав людини» від 14 квітня 1998 р. здійснюєнормативний контроль за дотриманням конституційних прав і свобод людини йгромадянина. Отже, фізичні особи через Уповноваженогоз прав людини мають можливість звертатися до Конституційного Суду України зазахистом своїх конституційних прав і свобод.
Суб’єктамиправа конституційного подання щодо відповідності законопроекту про внесеннязмін до Конституції України вимогам статей 157 і 158 Конституції України єПрезидент України і не менше третини народних депутатів конституційного складуВерховної Ради України, а суб’єктом такого права щодо порушення Верховною РадоюАвтономної Республіки Крим Конституції України або законів України в разідострокового припинення її повноважень Верховною Радою України є Верховна РадаУкраїни.
КонституційнийСуд України не розглядає справ з власної ініціативи.
Відкриттяпровадження у справі в Конституційному Суді України за конституційним поданнямчи конституційним зверненням ухвалюється Колегією суддів Конституційного СудуУкраїни чи Конституційним Судом України на його засіданні. Справа, за якоювідкрито конституційне провадження, розглядається Конституційним Судом Українина пленарному засіданні в порядку та строк, встановлені Законом України «ПроКонституційний Суд України». Строк провадження у справах за конституційнимиподаннями не повинен перевищувати трьох місяців, а за конституційнимизверненнями – шести місяців. У разі провадження за конституційним поданням, якевизнано Конституційним Судом України невідкладним, строк його розгляду неповинен перевищувати одного місяця. Строки конституційного провадженняпочинають обчислюватися з дня прийняття процесуальної ухвали про відкриттяконституційного провадження у справі. Дату розгляду справи Конституційним СудомУкраїни визначає його Голова.
У разіприйняття Колегією суддів процесуальної ухвали про відкриття провадження усправі в Конституційному Суді України ця справа вноситься його Головою нарозгляд пленарного засідання Конституційного Суду України. У разі прийняттяКолегією суддів процесуальної ухвали про відмову у відкритті провадження усправі секретар Колегії суддів направляє матеріали Голові Конституційного СудуУкраїни для розгляду справи на засіданні Конституційного Суду.
Підставамидля відмови у відкритті провадження у справі в Конституційному Суді України єтакі:
•відсутність встановленого Конституцією України та Законом України «ПроКонституційний Суд України» права на конституційне подання чи конституційнезвернення;
•невідповідність конституційного подання чи конституційного звернення вимогам,передбаченим Конституцією України та Законом України «Про Конституційний СудУкраїни»;
•непідвідомчість Конституційному Суду України питань, порушених уконституційному поданні чи конституційному зверненні (стаття 45 Закону України «ПроКонституційний Суд України»).
Зметою повноти розгляду справи Колегія суддів Конституційного Суду України підчас підготовки справи та Конституційний Суд у процесі провадження у справімають право:
•витребувати від Верховної Ради України, Президента України, Прем’єр-міністраУкраїни, Генерального прокурора України, суддів, органів державної влади,органів влади Автономної Республіки Крим і органів місцевого самоврядування,посадових осіб, підприємств, установ, організацій усіх форм власності,політичних партій та інших об’єднань громадян і окремих громадян необхіднідокументи, матеріали та інші відомості, що стосуються справи;
• уразі необхідності призначити експертизу у справі й вирішити питання прозалучення експертів у конституційному провадженні;
•викликати посадових осіб, експертів, свідків, представників за законом іуповноважених за дорученням, а також громадян, участь яких повинна забезпечитиоб’єктивний і повний розгляд справи.
Учасникамиконституційного провадження є суб’єкти права на конституційне подання іконституційне звернення, їхні представники, а також залучені КонституційнимСудом України до участі в розгляді справи органи та посадові особи, свідки,експерти та перекладачі. Неявка з поважної причини учасника конституційногопровадження на пленарне засідання або на засідання Конституційного Суду Україниможе бути підставою для відкладення розгляду справи.
Провадженняв Конституційному Суді України ведеться, рішення і ухвали приймаються, висновкидаються та оприлюднюються державною мовою. Учасники конституційногопровадження, які не володіють державною мовою, мають право користуватисяпослугами перекладача. Про свої наміри користуватися такими послугами вонисвоєчасно повідомляють Конституційний Суд України.
Зарезультати розгляду справ про конституційність законів та інших правових актівВерховної Ради України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України,правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, а також у справах зпитань офіційного тлумачення Конституції України та законів УкраїниКонституційний Суд України приймає рішення. У справах зпитань про відповідність Конституції України чинних міжнародних договорів читих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для наданнязгоди на їх обов’язковість; щодо додержання конституційної процедурирозслідування та розгляду справи про усунення Президента України з поста впорядку імпічменту; щодо відповідності законопроекту про внесення змін доКонституції України вимогам статей 157 і 158 Конституції України і порушенняВерховною Радою Автономної Республіки Крим Конституції України або законівУкраїни в разі дострокового припинення її повноважень Верховною Радою УкраїниКонституційний Суд України дає висновки.
За рішеннямКонституційного Суду України закони та інші правові акти визнаютьсянеконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідаютьКонституції України або якщо було порушено встановлену Конституцією Українипроцедуру їх розгляду, ухвалення чи набрання ними чинності.
Закони,інші правові акти чи їх окремі положення, визнані Конституційним Судом Українитакими, що не відповідають Конституції (є неконституційними), втрачають силу здня прийняття рішення Конституційним Судом України.
Рішення тависновки Конституційного Суду є обов’язковими для виконання на всій територіїУкраїни, остаточними й такими, що не підлягають оскарженню.
Рішеннята висновки Конституційного Суду України мають бути підписані не пізніше семиднів після їх прийняття та офіційно оприлюднені наступного робочого дня післяїх підписання. Копії рішень і висновків наступного дня після офіційногооприлюднення надсилаються суб’єкту права на конституційне подання чиконституційне звернення, Міністерству юстиції України, а також органу влади,який приймав правовий акт, що розглядався в Конституційному Суді України.
КонституційнийСуд України може вказати на преюдиціальність свого рішення в разі розглядусудами загальної юрисдикції позовів у зв’язку з правовідносинами, що виникливнаслідок дії правового акта, визнаного Конституційним Судом неконституційним. Своїм рішенням Конституційний Суд України може визначити порядок істроки його виконання, а також покласти на відповідні державні органи обов’язкизабезпечення виконання цього рішення.
Рішенняй висновки Конституційного Суду України разом з окремими думками (якщо такі є)суддів Конституційного Суду публікуються у «Віснику Конституційного СудуУкраїни» та інших офіційних виданнях України.
РішенняКонституційного Суду України містить:
•найменування рішення, дату й місце прийняття, його номер;
•персональний склад суддів Конституційного Суду України, які брали участь урозгляді справи;
•перелік учасників судового засідання;
•зміст конституційного подання;
•повну назву, дату прийняття, порядковий номер, за яким органом, посадовоюособою прийнято правовий акт, конституційність якого розглядається;
•положення Конституції України, якими керувався Конституційний Суд України приприйнятті рішення;
•мотивувальну частину рішення;
•резолютивну частину рішення;
•обов’язкове зазначення того, що рішення Конституційного Суду України єостаточним і оскарженню не підлягає. ВисновокКонституційного Суду України містить:
•найменування висновку, дату й місце дачі висновку, його номер;
•персональний склад суддів Конституційного Суду України, які брали участь урозгляді справи;
• перелікучасників судового засідання;
• змістконституційного подання, конституційного звернення;
• положенняКонституції України, якими керувався Конституційний Суд України при дачівисновку;
•мотивувальну частину висновку;
•резолютивну частину висновку;
•обов’язкове зазначення того, що висновок Конституційного Суду України єостаточним і оскарженню не підлягає.
3. Конституційно-правовий статус суддів Конституційного СудуУкраїни та гарантії іх діяльності
СуддеюКонституційного Суду України може бути громадянин України, який на деньпризначення досяг віку 40 років, має вищу юридичну освіту та стаж практичноїроботи за фахом не менше десяти років, володіє державною мовою та проживає вУкраїні протягом останніх 20 років.
СуддяКонституційного Суду України призначається строком на дев’ять років без правапризначення повторно; він вступає на посаду з дня складання ним присяги суддіКонституційного Суду України на засіданні Верховної Ради України, якепроводиться за участю Президента України, Прем’єр-міністра України, ГоловиВерховного Суду України, не пізніше як за місяць після призначення суддеюКонституційного Суду України.
Зі складусуддів Конституційного Суду України на спеціальному його пленарному засіданнілише на один трирічний строк таємним голосуванням обираються ГоловаКонституційного Суду України та два його заступники.
СуддіКонституційного Суду України під час здійснення своїх повноважень єнезалежними; вони підкоряються лише Конституції України та керуються законамиУкраїни.
На суддівКонституційного Суду України поширюються гарантії недоторканності. СуддяКонституційного Суду України не може бути затриманий чи заарештований без згодиВерховної Ради України до винесення обвинувального вироку судом і не несеюридичної відповідальності за результати голосування чи висловлювання вКонституційному Суді України та в його колегіях, за винятком відповідальностіза образу чи наклеп під час розгляду справ, прийняття рішень і дачі висновківКонституційним Судом України.
Важливоюгарантією їх незалежності є те, що судді неможуть перебувати в політичнихпартіях та профспілках, брати учать у будь-якій політичній діяльності, матипредставницький мандат, обіймати будь-які оплачувані посади, виконувати інщуоплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої. Таку умови маютьсприяти незалежності суддів при виконанні ними службових обов’язків і уникати політизаціїцього органу. [14]
СуддяКонституційного Суду України здійснює попередню підготовку питань для їхрозгляду Колегією суддів Конституційного Суду України, Конституційним СудомУкраїни, бере участь у розгляді справ. З цією метою він має право витребувативід Верховної Ради України, Президента України, Прем’єр-Міністра України,Генерального прокурора України, суддів, органів державної влади, органів владиАвтономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, посадових осіб,підприємств, установ, організацій усіх форм власності, політичних партій таінших об’єднань громадян, окремих громадян необхідні документи, матеріали таіншу інформацію з питань, що готуються до розгляду Колегією суддівКонституційного Суду України чи Конституційним Судом України. При цьомуухиляння від дачі пояснень або відмова від надання документів, матеріалів,інформації судці Конституційного Суду України зумовлює відповідальність виннихосіб згідно із законом.
СуддяКонституційного Суду України має право публічно висловлювати власну думку зпитань, що стосуються провадження в Конституційному Суді України лише тихсправ, у яких Конституційним Судом України прийнято рішення чи дано висновок.
Повноваженнясудді Конституційного Суду України припиняються в таких випадках:
1)закінчення строку призначення;
2)досягнення суддею шістдесятип’ятирічного віку;
3)неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров’я;
4)порушення суддею вимог про несумісність;
5)порушення суддею присяги;
6)набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;
7)припинення його громадянства;
8)визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим;
9)подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власнимбажання.
Рішення проприпинення повноважень судді Конституційного Суду України у випадках,передбачених зазначеними пунктами 1–3, 6–9, приймаються на засіданніКонституційного Суду України, а у випадках, передбачених пунктами 4, 5, – ВерховноюРадою України. Повноваження судді припиняються також у разі його смерті.
Принагіднозауважимо, що положеннями Закону України «Про внесення змін до КонституціїУкраїни» від 8 грудня 2004 р. положення пункту 26 частини першої статті 85та пункту 22 частини першої статті 106 [4], які встановлюють повноваженнявідповідно Верховної Ради України і Президента України щодо призначення потретині складу Конституційного Суду України, доповнені положеннями про їхповноваження щодо звільнення з посад суддів Конституційного Суду України. [10]
4 Конституційне провадження. Форми звернення до КонституційногоСуду України
Законвизначає процедуру конституційного провадження.
Перш за всевизначаються форми звернення до Консти-туційного Суду, до яких належать:конституційне подання та конституційне звернення.
Конституційнеподання – це письмове клопотання до Конституційного Суду України про визнанняправового акта (його окремих положень) неконституційними, про визначен-няконституційності міжнародного договору або про необхід-ність офіційноготлумачення Конституції та законів України. Конституційним поданням є такожзвернення Верховної Ради України про дачу висновку щодо додержанняконститу-ційної процедури розслідування і розгляду справи про усуненняПрезидента України з поста в порядку імпічменту.
Уконституційному поданні зазначаються: повне найме-нування органу, посадовоїособи, які направляють конститу-ційне подання згідно з правом, наданимКонституцією Украї-ни та цим Законом; відомості про представника за законом абоуповноваженого за дорученням; повне найменування, номер, дата прийняття,джерело опублікування (у разі пуб-лікації) правового акта, конституційність якого(окремих його положень) оспорюється чи який потребує офіційного тлумачення;правове обґрунтування тверджень щодо некон-ституційності правового акта (йогоокремих положень) або необхідності в офіційному тлумаченні; дані щодо (іншихдоку-ментів і матеріалів, на які посилаються суб'єкти конститу-ційного подання(копії цих документів і матеріалів додають-ся); перелік матеріалів тадокументів, що додаються.
Конституційнеподання, документи та інші матеріали до нього подаються у трьох примірниках.
Суб'єктамиправа на конституційне подання з питань прийняття рішень Конституційним СудомУкраїни є особи, перелічені у ч. З ст. 150 Конституції України [1].
У своючергу суб'єктами права на конституційне подан-ня з питань дачі висновківКонституційного Суду є Прези-дент України, Кабінет Міністрів України таВерховна Рада України.
Конституційнезвернення – це письмове клопотання до КонституційногоСуду про необхідністьофіційного тлума-чення Конституції та законів України з метою забезпеченняреалізації чи захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина, атакож прав юридичної особи.
Уконституційному зверненні зазначаються: прізвище, ім'я, по батькові громадянинаУкраїни, іноземця чи особи без громадянства, адреса, за якою особа проживає,або пов-на назва та місцеперебування юридичної особи; відомості пропредставника особи за законом або уповноваженого за дорученням; статті (окреміположення) Конституції або за-кону України, тлумачення яких має датиКонституційний Суд України; обґрунтування необхідності в офіційному тлу-маченніположень Конституції або законів України; дані що-до інших документів таматеріалів, на які посилаються суб'єкти конституційного звернення (копії цихдокументів і ма-теріалів додаються); перелік документів та матеріалів, щодо-даються.
Конституційнезвернення, документи та матеріали до нього подаються у трьох примірниках.
Суб'єктамиправа на конституційне звернення з питань дачі висновків Конституційним СудомУкраїни є громадяни України, іноземці, особи без громадянства та юридичніособи.
У своючергу визначаються підстави для відмови у від-критті конституційногопровадження. До їх числа належать: відсутність встановленого Конституцією іЗаконом права на конституційне подання, звернення; невідповідність подання ізвернення вимогам, передбачених Конституцією і Законом; непідвідомчістьКонституційному Суду питань, порушених у конституційному поданні, зверненні.
Законвизначає порядок провадження у справах у Кон-ституційному Суді України: порядоквідкриття провадження у справі; утворення у складі Конституційного Суду колегіїсуддів та їх повноваження; порядок проведення засідань Конституційного Суду, атакож пленарних засідань.
У складіКонституційного Суду України створюються ко-місія суддів для розгляду питаньпро відкриття провадження у справах за конституційними поданнями і колегіясуддів для розгляду питань про відкриття провадження у справах законституційними зверненнями. Рішення про це приймається Конституційним СудомУкраїни упродовж першого місяця кожного календарного року. Колегії приймаютьрішення про відкриття провадження у справі в Конституційному Суді України абоувідмові в такому провадженні.
Засіданнясуду є повноважним, якщо на ньому присутні не менш як 11 суддів, а рішенняприймається, якщо за нього проголосувало більше половини суддів, які бралиучасть у засіданні.
Пленарнезасідання вважається повноважним, якщо на ньому присутні не менш як 12 суддів,а рішення приймаєть-ся якщо за нього проголосувало не менш як 10 суддів.
Учасникамиконституційного провадження є суб'єкти права на конституційне подання іконституційне звернення, їхні представники, а також залучені КонституційнимСудом України до участі у розгляді справи органи та посадові особи, свідки,експерти та перекладачі.
Неявка зповажної причини учасника конституційного провадження на пленарне засідання абона засідання Кон-ституційного Суду України може бути підставою для відкла-деннярозгляду справи.
У разіповторної неявки з поважної причини учасника конституційного провадження напленарне засідання або на засідання Конституційного Суду України КонституційнийСуд України може прийняти рішення про розгляд справи на відповідному засіданніза його відсутності.
У разінеявки без поважних причин учасника конститу-ційного провадження КонституційнийСуд України приймає рішення за його відсутності.
Строкпровадження у справах за конституційними подан-нями не повинен перевищуватитрьох місяців.
У разіпровадження за конституційним поданням, яке ви-знане Конституційним СудомУкраїни невідкладним, строк розгляду такого подання не повинен перевищуватиодного місяця.
Строкпровадження у справах за конституційними звер-неннями не повинен перевищуватишести місяців.
Згаданістроки конституційного провадження починають обчислюватися з дня прийняттяпроцесуальної ухвали про відкриття конституційного провадження у справі.
КонституційнийСуд України за результатами розгляду справ щодо конституційних законів та іншихактів парламен-ту, актів Президента, актів уряду, правових актів Автоном-ної РеспублікиКрим приймає рішення.
КонституційнийСуд України може визнати неконституційним правовий акт повністю або в окреміййого частині Конституційне право України [7]
У разі якщоу процесі розгляду справи за конституцій-нимзверненням виявлено невідповідністьКонституції Украї-ни інших правових актів (їх окремих положень), крім тих, щодояких відкрито провадження у справі і які впливають на прийняття рішення чи дачувисновку у справі, Конституцій-ний Суд України визнає такі правові акти (їхокремі поло-ження) неконституційними.
Разом зокремою думкою суддів Конституційного Суду України їх офіційно оприлюднюютьнаступного робочого дня після їх підписання.
Рішення івисновки Конституційного Суду України разом з окремою думкою суддівКонституційного Суду України публікуються у «Віснику Конституційного Суду України»та в інших офіційних виданнях України.
КонституційнийСуд України відкриває нове проваджен-ня у справі при виявленні нових обставин усправі, що не бу-ли предметом його розгляду, але існували на час розгляду іприйняття рішення або дачі висновку в справі.
Рішення івисновки Конституційного Суду України рів-ною мірою є обов'язковими довиконання.
Копіїрішень і висновків Конституційного Суду України надсилаються наступногоробочого дня після їх офіційного оприлюднення суб'єкту права на конституційне поданнячи конституційне звернення, з ініціативи якого розглядалася справа, доМіністерства юстиції України, а також до органу влади, що прийняв правовий акт,який був предметом роз-гляду в Конституційному Суді України.
У разіпотреби Конституційний Суд України може визна-чити у своєму рішенні, висновкупорядок і строки їх вико-нання, а також покласти на відповідні державні органиобов'язки щодо забезпечення виконання рішення, додержан-ня висновку.
КонституційнийСуд України має право зажадати від ор-ганів письмового підтвердження виконаннярішення, додер-жання висновку Конституційного Суду України.
Невиконаннярішень та недодержання висновків Консти-туційного Суду України тягнуть за собоювідповідальність згідно з законом.
КонституційнийСуд України дає також висновки у спра-вах з питань: офіційного тлумаченняКонституції України та законів України; про відповідність Конституції Україничин-них міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, щовносяться до Верховної Ради України для на-дання згоди на їх обов'язковість;щодо додержанняконсти-туційної процедури розслідування і розгляду справи проусу-нення Президента України з поста в порядку імпічменту.
Рішенняприймаються, висновки даються Конституцій-ним Судом України поіменнимголосуванням шляхом опиту-вання суддів Конституційного Суду України.
Пропозиціїсуддів Конституційного Суду України до про-екту рішення чи висновку голосуютьсяу порядку надхо-дження.
СуддіКонституційного Суду України не мають права ут-римуватися від голосування.
Рішенняі висновки Конституційного Суду України моти-вуються письмово, підписуютьсяокремо суддями Конститу-ційного Суду України, які голосували за їх прийняття іякі голосували проти їх прийняття, та оприлюднюються. Вони є остаточними і непідлягають оскарженню.
Підписаннясуддею Конституційного Суду України рішен-ня, висновку Конституційного СудуУкраїни є обов'язковим.
Окремадумка судді Конституційного Суду України, який підписав рішення чи висновокКонституційного Суду Украї-ни, викладається суддею Конституційного Суду Україниу письмовій формі і додається до рішення чи висновку Консти-туційного СудуУкраїни.
Рішення івисновки Конституційного Суду України підпи-суються не пізніше семи днів післяприйняття рішення, дачі висновку. Вони рівною мірою є обов'язковими довиконання. Порядок їх виконання визначає Закон.
ОкремоЗакон визначає особливості конституційного провадження у справах щодо:неконституційності законів та інших актів парламенту, актів Президента, актівуряду, пра-вових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим;конституційно-правових актів, що викликають спір стосовно повноваженьконституційних органів державної влади Украї-ни; органів влади АвтономноїРеспубліки Крим та органів місцевого самоврядування; конституційності актів пропри-значення виборів, всеукраїнського референдуму чи місцево-го референдуму вАвтономній Республіці Крим; відповідності положень чинних правових актівпарламенту, Президента, Уряду України, правових актів Автономної РеспублікиКрим конституційним принципам і нормам стосовно прав і свобод людини ігромадянина; питань конституційності, що виника-ють у процесі загальногосудочинства; конституційності пра-вових актів, якими суперечливо регулюєтьсяпорядок реалі-зації конституційних прав і свобод людини і громадянина; конституційностічинних міжнародних договорів України та міжнародних договорів України, щовносяться до Верховної Ради для надання згоди на їх обов'язковість; відкриттякон-ституційного провадження у справах щодо додержання кон-ституційноїпроцедури розслідування справи про усунення Президента України з поста впорядку імпічменту; офіційно-го тлумачення Конституції та законів України.
На підставіЗакону України «Про Конституційний Суд України» 5 березня 1997 р. [2] бувприйнятий Регламент Конституційного Суду України, в якому визначено процедурувиборів Голови, заступників Голови Конституційного Суду, призначення секретарівколегії суддів, керівника Секретаріа-ту та їх повноваження.
УРегламенті детально визначено процедуру проведення пленарних засідань та засіданьСуду; порядок прийняття конституційних подань, конституційних звернень тавідкрит-тя конституційних проваджень; порядок розгляду справ КонституційнимСудом; питання організації діяльності Суду з ін-ших питань.
5 Акти Конституційного Суду України: правова природа і значення
Діяльність органів конституційної юрисдикції пов‘язана зприйняттям певних документів, актів, які опосередковують процес здійснення нимисвоїх повноважень, а також виступають в якості засобу юридичного оформленнярезультатів такої діяльності. Акти Конституційного Суду України є засобом формалізації йоговолі як єдиного в державі органу конституційної юрисдикції.
Вчинному законодавстві не визначено поняття актів Конституційного Суду України.Проте це можна зробити проаналізувавши і узагальнивши положення відповіднихправових норм.
КонституціяУкраїни вказує на два основних види актів Конституційного Суду України якєдиного органу конституційної юрисдикції:
– рішення – їх Конституційний Суд України ухвалює з питаньконституційності законів та інших правових актів (ч. З ст. 150);
– висновки – їх Конституційний Суд України дає в справах провідповідність Конституції України чинних міжнародних договорів України або тихміжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згодина їх обов'язковість, а також щодо додержання конституційної процедурирозслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста впорядку імпічменту (ст. 151).
Щож до Закону «Про Конституційний Суд України» [2], то він містить главу 8 «Рішенняі висновки Конституційного Суду України», в якій відповідно до її назвипередбачаються основні види актів, які приймаються в конституційномусудочинстві. Крім цього, ст. 50 Закону передбачено можливість прийняттяКонституційним Судом України процесуальних ухвал про відкриття провадження тапро відмову у відкритті провадження у справі в Конституційному Суді України.
Видиактів Конституційного Суду України визначаються також РегламентомКонституційного Суду України. Так, відповідно до його параграфу 54, такимиактами є рішення і висновки, процесуальні та протокольні ухвали КонституційногоСуду України. До цього треба додати, що відповідно до Закону і Регламенту [2],процесуальні ухвали про відкриття провадження та про відмову у відкриттіпровадження приймаються також колегіями Конституційного Суду України (статті48, 49 Закону).
Такимчином, можна стверджувати, що актами Конституційного Суду України є рішення,висновки і ухвали.
Рішення Конституційного СудуУкраїни можуть бути підсумковими (тобто такими, що позначають завершеннярозгляду Судом справ, віднесених до його виключної компетенції) іорганізаційними (є формою вирішення організаційних питань функціонування органуконституційної юрисдикції).
Підсумкові рішення – ухвалюються з питань,віднесених Конституцією (статтею 150) до виключної компетенції КонституційногоСуду України, а саме щодо:
1)вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність):
– законівта інших правових актів Верховної Ради України;
– актівПрезидента України;
– актівКабінету Міністрів України;
– правовихактів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.
2)офіційного тлумачення Конституції України та законів України (тут слід звернутиувагу на певну неузгодженість з статтею 150 Конституції статті 62 Закону [1],відповідно до якої у справах з питань офіційного тлумачення Конституції тазаконів України Конституційний Суд України дає висновки).
Організаційні рішення приймаються на пленарних засіданнях і засіданняхКонституційного Суду України з питань організації внутрішньої діяльностіКонституційного Суду України: про затвердження Регламенту, положення просекретаріат, постійні комісії, про утворення Колегії суддів КонституційногоСуду України, про припинення повноважень судді Конституційного Суду України, продострокове звільнення з посади Голови Конституційного Суду України, йогозаступників, про службові відрядження суддів і ін.
Часторішеннями Конституційного Суду України узагальнено називають усі акти, які відприймає в процесі своєї діяльності. В цьому разі термін «рішення» вживається уширокому його значенні.
Висновки Конституційного СудуУкраїни даються в справах, передбачених статтями 151, 159, а також п. 28ст. 85 Конституції України [1]:
– провідповідність Конституції України чинних міжнародних договорів України або тихміжнародних договорів, які вносяться до Верховної Ради України для наданнязгоди на їх обов‘язковість (ч. 1 ст. 151 Конституції України);
– прододержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи проусунення Президента України з поста в порядку імпічменту (ч. 2 ст. 151Конституції України);
– відносновідповідності законопроекту про внесення змін до Конституції України вимогам ст. 157і 158 Конституції України (ст. 159 Конституції України);
– пропорушення Верховною Радою Автономної Республіки Крим Конституції або законівУкраїни (п. 28 ст. 85 Конституції України).
Ухвали є формою вирішенняКонституційним Судом процесуальних питань своєї діяльності. Конституційний СудУкраїни приймає (приймає – відповідно до ч 1 ст. 48 і ст. 49 Закону,виносить – відповідно до параграфу 21 Регламенту) процесуальні ухвали провідкриття провадження та про відмову у відкритті провадження у справі вКонституційному Суді України. Крім цього, Конституційний Суд України,відповідно до Регламенту, виносить ухвали про прийняття або відмову в прийняттідо розгляду звернень, про призупинення конституційного провадження по справі,про об‘єднання конституційних проваджень, про відкриття нового провадження посправі, про форму слухання справи, про приєднання документів до матеріалівсправи, про призначення експертизи і т. п.
Ухвалиоформляються протокольно або у вигляді окремого акту. Відповідно вониподіляються на ухвали процесуальні і ухвали протокольні (наприклад, пропритягнення до відповідальності за порушення встановленого порядку у Залізасідань Конституційного Суду України).
Отже,акти Конституційного Суду України є засобом юридичного оформлення результатіврозгляду ним матеріальних, процесуальних чи організаційних питань.
АктамКонституційного Суду України притаманні певні особливості, які зумовленінасамперед природою органу конституційної юрисдикції. Особливості актівКонституційного Суду України полягають в тому, що вони:
– мають спеціальний предмет (об‘єкт) – актами Конституційного СудуУкраїни вирішуються питання, віднесені до його виключної компетенції. Жоденінший державний орган не уповноважений вирішувати питання, які є предметомдіяльності Конституційного Суду України;
– приймаються в особливому процесуальному порядку;
– є загальнообов‘язковими на всій території України;
– є остаточними і оскарженню не підлягають;
– є засобом гарантування верховенства Конституції України на всійтериторії держави, забезпечення прямої дії її норм і формування єдиногоконституційного праворозуміння.
Такимчином, акти КонституційногоСуду України – цеспеціальні правові акти, що приймаються Конституційним Судом в особливомупроцесуальному порядку з метою реалізації своїх повноважень як органуконституційної юрисдикції і є остаточними та загальнообов‘язковими на всійтериторії України.
Висновки
Такимчином, щодо розглянутих питань можна дійти наступних висновків.
Завдання суду – судити,тобто розглядати й перевіряти достовірність наданих сторонами доказів, даватиїм свою оцін ку і викладати її у своєму рішенні. Іншими словами, суд пови ненвирішувати спір, здійснювати правосуддя – не більше і не менше. Ніякоїособистої ініціативи, ніякої спонукальної заці кавленості – це ознаки істинногоправосуддя в новому демок ратичному його розмінні, які базуються на конституційнихпринципах незалежності суддів, змагальності й рівності сторін.
Разом з тим судову владу,як одну з основних структур правової держави, не можна зводити лише до розглядукон кретних справ, передбачених нормами цивільного або кримі нального права.
У контексті системипротиваг судову владу характеризує юридична можливість впливати на рішення ідії законодавчої та виконавчої влади, «врівноважувати» їх. Названі повноваження в повному обсязі, коли вони надані суду і використо вуються ним приздійсненні правосуддя, перетворюють його на могутню стабілізуючу силу, здатнузахищати права і свободи громадян, оберігати суспільство від руйнівнихсоціальних спорів.
У сфері контролю суду зазаконодавчою діяльністю, точні ше, за конституційністю законів та іншихнормативних актів, донедавна був цілковитий вакуум.
Становище суттєвозмінилося після створення в Україні Конституційного Суду. Відповідно до Законувід 16 жовтня 1996 р. цей суд наділено повноваженнями розглядати справипро конституційність міжнародних договорів, здійснювати офі ційне тлумаченняКонституції та законів України, давати вис новки у встановлених закономвипадках. Відповідно до рішен ня Конституційного Суду неконституційний акт можевизнава тись нечинним, таким, що не підлягає виконанню, або на орган, якийвидав суперечливий акт, може покладатися обов'язок усунути допущене врезультаті його застосування по рушення прав та свобод людини і громадянина.Практика свід чить, що Конституційний Суд не раз виступав гарантом прав особи,діючи в кожному з передбачених законом напрямів.
Список використаної літератури
1. Конституція України // Відомості Верховної Ради. – 1996. – №30.– С. 141.
2. Закон України «Про Конституційний Суд України» // ВідомостіВерховної Ради. – 2002. – №27 – 28. – С. 180.
3. Закон України «Про статус суддів» // Відомості ВерховноїРади. – 1993. – №8. – С. 56.
4. Закону України «Про внесення змін до Конституції України».8.12.2004 р. п. 26 ч. 1 ст. 85 та п. 22 ч1 ст. 106
5. Актуальні проблемиконституційної юрисдикції: сучасність і перспективи розвитку: Матеріалинаук.-практ. конф., присвяч. 5-й річниці Конституційного Суду України, м. Київ,18–19 жовтня 2001 р / Конституційний Суд України / Г.П. Сурначова(упоряд.), І.М. Шевляк (упоряд.) – К.: Юрінком Інтер, 2002.
6. Витрук Н.В. Конституционноеправосудие. Судебное конституционное право и процесс. М., ИО «Юнити». 1998. С. 33–34.
7. В.Ф. Погорілка, О.Ф. Фрицького. – К., 2001. –352 с
8. Веніславський Ф. Взаємодія гілок влади як принцип основконституційного ладу України // Право України. – 1998. – №1. – С. 38.
9. Гергелійник В. Конституційний суд в системі органів контрольноївлади і теоретичні аспекти // Право України. – 1999. – №5. – С. 84
10. Годованець В.Ф. // Конституційне право України: Навч.посіб. – К.: МАУП, 2005. – 360 с – с 144–155.
11. Григорьева Л.I.Принцип незалежності судової влади та гарантії судового захисту прав і свободлюдини і громадя нина // Вісник Верховного Суду України. – 2006. – №4. – С. 5–6.
12. Козюбра М.Конституційний Суд в системі органів державної влади // Державно–правовареформа в Україні. – К., 1997. – С. 22 – 23.
13. Конституційне право України / За ред. В.Я. Тація, В.Ф. Погорілка, Ю.М. Тодики.– К.: Укр. центр правничих студій, 1999.
14. Конституційне право України:/ Підруч./ За ред. Ю.М. Тодики, В.С. Журавського.– К., 2002.
15. Кравченко В.В.Конституційне право України. – К.: Атіка, 2006. – С. 357–358.
16. МартинюкР. Нормативне визначення суб’єктів звернення до Конституційного Суду України тамеханізму формування складу Суду як гарантії забезпечення його позаполітичногостатусу і компетентності // Держава і право: Збірник наукових праць.Юридичні і політичні науки. – К.: Ін–т держави і права ім. В.М. КорецькогоНАН України. – 2007. – Випуск 37. – С. 156 – 162.
17. СавицкийВ. Организация судебной власти в Росcийской Федерации. – М.: БЕК, 1996. – С. 28– 29.
18. Скомороха Віктор Єгорович. Конституційний Суд України в механізмідержавної влади: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.02 / Національнаюридична академія України ім. Ярослава Мудрого. – Х., 2001. – 19 с.
19. Скоромоха В.Деякі питання конституційного провадження // Право України. – 1998. – №9.– С. 6.
20. Фрицький О.Конституційне право України. Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – С. 442.