Індивідуальнаробота
«Порівняльнахарактеристика розкриття статей дебіторської та кредиторської заборгованостей уфінансовій звітності згідно П(С) БО та М(С) БО»
Вступ
Розвитокринкових відносин, суттєве розширення зовнішньоекономічних зв’язків висуваютьнові вимоги до побудови бухгалтерського обліку в Україні.
Це передбачає вивчення проблем інтеграціїукраїнського обліку та міжнародних принципів, що обумовлено таким поняттям якгармонізація обліку. Разом з тим, цілеспрямоване вивчення усієї системирегламентації бухгалтерської діяльності в Україні, приведення її увідповідності з міжнародними правилами повинно здійснюватися з максимальнимвикористанням вітчизняного досвіду, збереженням тих методів, інструментів таметодологічних рішень, котрі не тільки не суперечать світовій практиці, але ізбагачують її. Інакше кажучи, вивчення іноземних принципів регламентаціїбухгалтерського обліку зовсім не означає відмову від уже існуючої системи та їїзаміну західними стандартами. Досвід країн світу необхідно враховувати розумно,з користю для держави, враховуючи вітчизняне законодавство та національнітрадиції.
Мета індивідуальноїроботи – виявлення нагальних проблем, пов’язаних з обліком розрахунків зконтрагентами, обґрунтування перспектив розвитку бухгалтерського обліку дебіторськоїта кредиторської заборгованості, розробка методичних підходів і складанняпрактичних рекомендацій щодо вдосконалення існуючих методик обліку розрахунківз контрагентами.
Об'єкт дослідження– теоретико-методологічні та організаційно-практичні проблеми вдосконаленнярозрахунків з контрагентами.
Предмет дослідження– методики оцінювання, обліку дебіторської та кредиторської заборгованості.
Основне завдання даноїіндивідуальної роботи, полягає у порівнянні національних та міжнароднихстандартів в частині обліку дебіторської і кредиторської заборгованості, атакої визначення основних проблем обліку розрахунки з контрагентами занаціональними стандартами та шляхи його вдосконалення.
Методи дослідження.Теоретична іметодологічна основа індивідуальної роботи – економічна теорія дебіторської такредиторської заборгованості, законодавчі та нормативні акти, що регламентуютьплатіжно-розрахункові відносини суб'єктів господарювання, методичний таінструктивний матеріали з бухгалтерського обліку, праці вітчизняних ізарубіжних вчених та фахівців із теорії і практики бухгалтерського обліку і зобов’язань.
Проблемам розвитку теоріїі практики бухгалтерського обліку дебіторської та кредиторської заборгованостіприсвячено ряд праць зарубіжних та вітчизняних учених – економістів: С.Д. Батехіна,І. А. Бланка, Ф.Ф. Бутинця,С.Ф. Голова, С. Грязнової, З.В. Гуцайлюка,Р. Дамарі, В.П. Завгороднього,О.Д. Заруби, В.В. Ковальова, В. Костюченко,С. І. Маслова, Є. Петрик, Г.В. Савицької, Я.В. Соколова, В.В. Сопка, С. Хенка,К. Хувера, М.Г. Чумаченка,А. Шаповалової та ін.
1.Загальні вимоги до фінансової звітності
Загальні вимоги до фінансової звітностівикладені в П(С) БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» основоюякого є МСБО 1 «Подання фінансових звітів». Дане положення встановлює:
– мету фінансових звітів;
– їх склад;
– звітний період;
– якісні характеристики та принципи, якими слід керуватися під часскладання фінансових звітів.
П(С) БО 1 повинне застосовуватися при підготовці і наданніфінансових звітів підприємствами, організаціями, установами та іншимиюридичними особами усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ). Протетут не розглядаються правила складання консолідованої фінансової звітності.
Фінансова звітність визначена П(С) БО 1 як бухгалтерськазвітність, яка відображає фінансовий стан підприємства і результати йогодіяльності за звітний період. Метою такої звітності є забезпечення загальнихінформаційних потреб широкого кола користувачів, які покладаються на неї як наосновне джерело фінансової інформації під час прийняття економічних рішень.
Закон України «Про бухгалтерський облік» та П(С) БО передбачаютьщо річна фінансова звітність підприємства (крім бюджетних установ,представництв іноземних суб’єктів господарської дiяльностi та суб’єктів малого підприємництва)включає:
· Баланс (форма №1);
· Звiт про фiнансовi результати (форма №2);
· Звiт про рух грошових коштів (форма №3);
· Звiт про власний капітал (форма №4);
· Примітки до річної фінансової звiтностi (форма №5);
· Додаток до річної фінансової звiтностi «Iнформацiя за сегментами»(форма №6);
· Додаток до приміток до річної фінансової звітності «РозрахунокПодаткових різниць за даними бухгалтерського обліку» (форма №7).
Згідно з міжнародними стандартами фінансової звiтностi, фінансовазвiтнiсть підприємства містить:
· Звіт про фінансовий стан (форма №1);
· Звiт про прибутки та збитки (форма №2);
· Звiт про зміни у власному капiталi (форма №3);
· Звiт про рух грошових коштів (форма №4);
· Облікова політика та пояснювальні примітки (форма №5).
Слід наголосити, що на вiдмiну від національних П(С) БО, якіпередбачають конкретні форми фінансової звiтностi, мiжнароднi стандарти лишевстановлюють склад iнформацiї, яка повинна відображатися у звiтностi iпропонують не встановлені законодавством форми, а рекомендацiйнi компоненти фінансовоїзвiтностi (табл. 1).
Таблиця 1. Порівняння форм фінансової звiтностi за П(С) БО та МСФЗСклад фінансової звiтностi Призначення форм фінансової звiтностi За П(С) БО За МСФЗ в Україні за МСФЗ Встановлені законодавством форми фінансової звітності Баланс Компоненти фінансової звітності, що носять рекомендаційний характер Звіт про фінансовий стан Надання iнформацiї про фінансовий стан підприємства, склад активів, зобов’язань і власного капіталу на певну дату Звіт про фiнансовi результати Звiт про прибутки та збитки Надання iнформацiї про доходи, витрати та фiнансовi результати діяльності підприємства за звітний період Звiт про рух грошових коштів Звiт про рух грошових коштів Надання iнформацiї про надходження та вибуття грошових коштів унаслідок операційної, iнвестицiйної та фінансової дiяльностi протягом звітного періоду Звiт про власний капітал Звiт про зміни у власному капiталi Надання iнформацiї про зміни у власному капiталi протягом звітного періоду Примітки до річної фінансової звiтностi Примітки до фінансових звiтiв Доповнення iнформацiї наведеної у фінансових звітах Повне розкриття iнформацiї про діяльність підприємства та обранi ним методи обліку Додаток до річної фінансової звітності «Iнформацiя за сегментами» Формування iнформацiї про доходи, витрати, фiнансовi результати, активи та зобов’язання звітних сегментів Додаток до приміток до річної фінансової звітності «Розрахунок податкових різниць за даними бухгалтерського обліку» Надання iнформацiї про податкові рiзницi для визначення валових доходів, валових витрат, відстрочених податкових активів та зобов’язань
Таким чином, гармонiзацiя бухгалтерського обліку впливає на усі важеліекономіки, у тому числі й на фінансову звiтнiсть підприємств, вимагаючи прицьому, в першу чергу, змін у термінології, а також, адаптації національних формзвiтностi до міжнародних. Порівняння складу фінансової звiтностi українських підприємствз міжнародними, дає змогу стверджувати, що Iнформацiя i в тих, i в інших звітахповинна відображатися майже однакова, а форма представлення цієї iнформацiївiдрiзняється – на вiдмiну від обов’язкових національних форм звiтностiмiжнароднi носять рекомендаційний характер.
2.Реформування системи бухгалтерського обліку
На сучасному етапі інтеграції економіки України вєвропейську систему велика увага приділяють проблеми уніфікації бухгалтерськогообліку, оскільки існує необхідність однотипності формування і розрахункуприбутку бази оподаткування, інвестування активів, організація та методика якихвідрізняється в різних країнах.
Для забезпечення переходу до системи, якаорієнтована на умови ринкової економіки, на підвищення ефективності обліковоїінформації, необхідної для потреб управління, були прийняті Програма реформуваннябухгалтерського обліку, затверджена Кабінетом Міністрів України від 28 жовтня1998 року №1706; Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітністьв Україні» від 16 липня 1999 року №996, який полягає в переході підприємствУкраїни на нову систему, основану на Національних положеннях (стандартах)бухгалтерського обліку, та поєднав позитивний вітчизняний досвід ведення облікуз міжнародними стандартами. Також Верховна Рада 18 грудня 2004 року прийнялаЗакон України «Про загальнодержавну програму адаптації законодавства України дозаконодавства Європейського Союзу» в зв'язку з проголошенням Україною курсу наєвропейську інтеграцію.
Міжнародні стандарти відіграють значну іпозитивну роль у вдосконаленні національного бухгалтерського обліку та фінансовоїзвітності, інтеграції держави у світове співтовариство.
Для практичного їх застосування важливе значеннямають концептуальні основи, які визначають: мету фінансової звітності;припущення, що покладені в основу фінансових звітів; склад фінансової звітності;якісні характеристики та визначення елементів фінансових звітів.
Останнім часом МСФЗ набули великого поширення.Багато країн розробляють національні стандарти на основі МСФЗ або максимальнонаближено до них. В Україні національні стандарти також мають повністювідповідати міжнародним стандартам фінансової звітності, які часто переглядаютьта доповнюють.
Таким чином, нам слід очікувати відповідних зміндо П(С) БО, оскільки вони згідно із Законом України «Про бухгалтерський облікта фінансову звітність в Україні» повинні відповідати міжнародним стандартам.Але, слід зазначити, що міжнародні стандарти бухгалтерського обліку не єобов'язковими, вони мають лише рекомендаційний характер і не регулюють методикуі техніку обліку, які відрізняються у різних країнах світу. Вони регламентуютьлише основні моменти, від яких залежить формування фінансових результатівдіяльності суб'єктів господарювання та відображення їх у звітності.
Сьогоднінайвідоміші два підходи до вирішення проблеми уніфікації: гармонізація тастандартизація, які потрібні не лише на світовому рівні та на рівні країни, а йна рівні окремих видів економічної діяльності. В час розширення інтеграційнихпроцесів розвитку світового господарства значна увага приділяєтьсястандартизації бухгалтерського обліку, що передбачає встановлення єдинихправил, норм і вимог щодо бухгалтерського обліку. Вона дає змогу глобалізуватиоблікову політику, принципи і систему бухгалтерського обліку та звітності,здійснюється в рамках уніфікації обліку на міжнародному рівні, яку проводитьКомітет з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.
МСБО є головним орієнтиром при створеннінаціональної системи бухгалтерського обліку, формування якої стало важливимкроком на шляху інтеграції до світової економічної спільноти. Але разом з тим,проблеми використання розроблених в Україні Національних положень (стандартів)бухгалтерського обліку на практиці зумовлені такими відмінностями. Наприклад,згідно з принципом суттєвості (повного висвітлення) за міжнародними стандартамизвітність охоплює тільки ті операції та події, які можуть вплинути на прийняттярішень. В Україні, відповідно до стандартів бухгалтерського обліку, перелікстатей звітності визначається МФУ Процедури обліку деяких елементів єобтяжливими та складними для системи бухгалтерського обліку.
Відповідно до принципу безперервності за МСБО,припускається, що підприємство немає наміру та необхідності припиняти своюдіяльність у майбутньому. В Україні не всі підприємства реально використовуютьпринцип безперервності при підготовці фінансових звітів. Це пов'язано з тим, щодеякі підприємства перебувають на межі банкрутства, а у інших є сумніви щодостабільності діяльності підприємства у майбутньому. До того ж, через системуоподаткування, створюється негативна фінансова картина.
Програмою реформування системи бухгалтерськогообліку із застосуванням міжнародних стандартів було передбачено розробитиінструкції, методичні вказівки, рекомендації, коментарі щодо застосуванняокремих П(С) БО у 3-місячний термін після затвердження стандартівбухгалтерського обліку. Цей пункт програми на сьогодні не виконано.
Такі рекомендації дуже потрібні, для того, щобдопомогти бухгалтеру вести облік відповідно до певного стандарту, починаючи зіскладання первинного документа до одержання показників для фінансовоїзвітності.
Отже, першим кроком до удосконалення системибухгалтерського обліку в Україні є розробка методичних вказівок, інструкцій,рекомендацій щодо застосування кожного стандарту. Також у Програмі планувавсяперегляд первинної облікової інформації з урахуванням умов ринкової економікита міжнародних стандартів. Однак цей пункт також не виконано.
Тому, для удосконалення системи бухгалтерськогообліку в Україні потрібно розробити та впровадити необхідну первиннудокументацію, форми та регістри бухгалтерського обліку, що забезпечить усіхкористувачів якісною й достовірною інформацією. Важливою проблемою єтермінологія, що використовується у Положеннях (стандартах) бухгалтерськогообліку, яка не відповідає чинному законодавству України. Також текстистандартів бухгалтерського обліку написані дуже складною мовою, вони невдаловідредаговані та не враховують практичних рекомендацій. Таким чином, наступнимнапрямком щодо вдосконалення системи бухгалтерського обліку є доопрацювання таприйняття нових СБО з урахуванням чинного законодавства в Україні. Суттєвим їїнедоліком є те, що вона підпорядкована податковому законодавству і незабезпечує інформацією, яка потрібна для прийняття ефективних рішень.
Такожперехід на міжнародні стандарти тягне за собою ще й і фінансову проблему,зокрема, це пов’язано з тим, що навряд чи державні органи змогли б забезпечитишвидкий та ефективний перехід на нові стандарти бухгалтерського обліку іосновною причиною цього є відсутність необхідних коштів та матеріальної бази.Швидше за все весь тягар щодо переходу на нові стандарти бухгалтерського облікуляже на самі підприємства.
Слідзазначити, що реалізація запропонованих заходів сприятиме розв'язаннюпершочергових проблем, вдосконаленню системи бухгалтерського обліку в Україніта наближенню її до міжнародних стандартів. Це дасть змогу поліпшитивітчизняний облік, призведе до його відкритості та зрозумілості внутрішнім ізовнішнім користувачам бухгалтерської інформації. Також адаптація системибухгалтерського обліку відповідно до вимог ринкової економіки та міжнароднихстандартів є спільним завданням як центральних органів виконавчої влади, так івсіх громадських та неурядових організацій у сфері бухгалтерського обліку, щосприятиме ефективному управлінню власністю, залученню інвестицій, забезпечитьекономічне зростання та інтеграцію у світову економіку.
3. Поняття, умови визнання, оцінка та класифікаціядебіторської заборгованості
У процесі фінансово-господарської діяльності у підприємствапостійно виникає потреба в проведенні розрахунків зі своїми контрагентами.Відвантажуючи виготовлену продукцію, підприємство, як правило, не отримуєоплату одразу, тобто відбувається кредитування покупця. Таким чином, протягомперіоду від моменту відвантаження продукції до моменту надходження платежузасоби підприємства знаходяться у вигляді дебіторської заборгованості.
Необхідноюумовою нормальної діяльності будь-якого підприємства є становленнягосподарських відносин між ним та покупцями, постачальниками тощо.
Відповіднодо Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»,національні стандарти бухгалтерського обліку не повинні суперечити міжнародним.Але на відміну від українських П(С) БО, МСБО не передбачають єдиного стандарту,що регулює порядок обліку і відображення у звітності дебіторськоїзаборгованості. Питання щодо обліку дебіторської заборгованості регулюютьсядекількома міжнародними стандартами, серед яких: МСБО 1 «Поданняфінансових звітів», МСБО 32 «Фінансові інструменти: розкриття та подання», МСБО39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка».
Заданими таблиці, наведеної в додатку 1, можемо зазначити, що облік дебіторськоїзаборгованості в Україні регулюється чітко визначеним нормативом – П(С) БО 10,положення якого в певній мірі відрізняються від запропонованих у міжнароднихстандартах. Ці відмінності викликані, в першу чергу у зв’язку з національнимита економічними особливостями, що склалися в Україні.
Дляприйняття управлінських рішень важливе значення має повнота і об’єктивністьінформації, пов’язаної з дебіторською заборгованістю. Вирішення багатьохпроблемних питань дозволить значно вдосконалити організацію та методику облікурозрахунків з дебіторами.
При визначенні та класифікації дебіторської заборгованості взарубіжній та українській практиці не існує явних розбіжностей. Як за кордоном,так і у вітчизняному обліку, під дебіторською заборгованістю компанії розуміютьзобов'язання покупців чи інших контрагентів бізнесу перед компанією, наприклад,по виплаті грошових коштів за продані товари, продукцію, виконані роботи чинадані послуги.
Щобпокращити методику обліку розрахунків з дебіторами, передусім необхідно внестизміни у П(С) БО 10 «Дебіторська заборгованість», в яких чітко були брозмежовані поняття довгострокової та короткострокової дебіторськоїзаборгованостей. Їх облік нині ведеться на різних рахунках бухгалтерськогообліку, що не відзначено у вищезазначеному стандарті. Разом із тим слідвказати, що поточна дебіторська заборгованість є оборотним активом, адовгострокова – необоротним, і вони обліковуються на різних рахунках.
Уточненнявимагає визначення поточної дебіторської заборгованості, оскільки, як видно зтаблиці 1, згідно з П(С) БО 10, поточна дебіторська заборгованість запродукцію, товари, послуги визначається активом одночасно з визнанням доходувід реалізації продукції, товарів і послуг та оцінюється за первісною вартістю.На нашу думку, утворення поточної дебіторської заборгованості не завжди слідпов’язувати з доходом, оскільки дохід вимірюється сумою очікуваних грошових надходжень,тому якщо не очікується погашення дебіторської заборгованості у звітномуперіоді, то наступні надходження коштів або певних матеріальних цінностей неможна вважати доходом. Так, перерахування авансів за ще непередану продукціюпризводить до виникнення дебіторської заборгованості, хоча доходу тут немає.Вважаємо, що ці пропозиції повинні бути взяті до уваги при подальшомувдосконаленні нормативної бази.
Відповіднодо Концептуальної основи, складання та подання фінансових звітів передбачаєвикористання однієї з чотирьох видів вартості: історичної, поточної, вартостіреалізації та теперішньої. Згідно з національними стандартами, поточнізобов’язання оцінюються за сумою погашення, тобто за вартістю реалізації. Протене до всіх видів поточних зобов’язань доцільно застосовувати таку вартість.Зокрема, зобов’язання за короткостроковими позиками можна оцінювати затеперішньою вартістю, заборгованість перед бюджетом – за вартістю реалізації,заборгованість за товари, роботи, послуги – за поточною вартістю.
Важливовдосконалювати методику визначення суми резерву сумнівних боргів. На нашудумку, потрібно внести зміни в діюче законодавство для стимулювання створенняпідприємствами цього резерву. Практика показує, що більшість акціонернихпідприємств, (зокрема і ЗАТ «рівне-Борошно»), звітність яких є обов’язковою, нестворюють резерву сумнівних боргів, оскільки:
– цевимагає вилучення з обороту коштів, що можуть бути задіяні в інших сферахдіяльності;
– суми, якірезервуються, не включаються до валових витрат у податковому обліку, що, в своючергу, не впливає на зменшення податку на прибуток;
– підприємстване хочуть нести додаткові трудові витрати на створення цього резерву.
Длязабезпечення виконання принципу бухгалтерського обліку «обачності» і зближеннябухгалтерського і податкового обліку пропонуємо внести зміни до Закону України«Про оподаткування прибутку підприємств», в яких би зазначалося, що сумирезерву сумнівних боргів відносяться до валових витрат.
Також,до однієї з проблем обліку дебіторської заборгованості можна віднести їїрозкриття у фінансовій звітності. Зокрема, згідно П(С) БО 1, у Балансі повиннірозкриватися такі статті:
– довгостроковадебіторська заборгованість;
– дебіторськазаборгованість за товари, роботи, послуги;
– дебіторськазаборгованість за розрахунками з бюджетом;
– дебіторськазаборгованість за виданими авансами;
– дебіторськазаборгованість з нарахованих доходів;
– дебіторськазаборгованість із внутрішніх розрахунків;
– іншапоточна дебіторська заборгованість.
Данийперелік є досить розширеним, проте не зовсім корисним, оскільки користувачампотрібна загальна сума заборгованості для підприємства, а не в розгорнутомувигляді. Тому для покращення обліку дебіторської заборгованості, потрібно вданому випадку звернутися до міжнародних стандартів та внести зміни до П(С) БО1, зокрема потрібно згорнути всі статті дебіторської заборгованості за виняткомдебіторської заборгованості за товари, роботи та послуги, оскільки на неїнараховується резерв сумнівних боргів, в одну статтю: «За розрахунками та іншапоточна дебіторська заборгованість».
4.Поняття, умови визнання, оцінка та класифікація кредиторської заборгованості
Методологія обліку зобов’язань в Україні затверджена П(С) БО11«Зобов'язання» [6]. У міжнароднійпрактиці цей аспект розглядається в МСБО 1 «Подання фінансових звітів»[7], МСБО 10 «Непередбачені події і події, які сталися після дати балансу» [8],МСБО 12 «Податки на прибуток» [9], МСБО 17 «Оренда» [10], МСБО 19 «Витратипрацівникам» [11], МСБО 32 «Фінансові інструменти: розкриття та подання» [12],МСБО 37 «Забезпечення, непередбачені зобов’язання та непередбачені активи»[13].
Для повного визначення категорії зобов’язань,потрібно охарактеризувати їх поняття, визнання, оцінювання, класифікацію тарозкриття у Примітках до фінансової звітності.
Зобов'язання повинні записуватись в обліку тількитоді, коли виникає заборгованість за ними. Суми, які потрібно буде погасити вмайбутньому, до зобов'язань не належать.
Оцінювати зобов'язання потрібно сумою грошей, вартістю товару абопослуги, необхідних для сплати боргу.
1. Поняття зобов’язань:
– згідно з П(С) БО 11 забезпечення – цезобов'язання з невизначеними сумою або часом погашення на дату балансу.
– у МСБО 37 забезпечення також визнаютьсязобов'язаннями з невизначеним строком або сумою, оскільки ці зобов'язання єтеперішньою заборгованістю і ймовірно, що для його погашення буде потрібневибуття ресурсів, які втілюють в собі економічні вигоди.
Але деякі країни взагалі не відносять забезпечення до зобов'язань,оскільки для їх визначення потрібно застосовувати попередні оцінки, щосуперечить порядку визначення зобов'язань за фактично здійсненою операцією.
2.Визнання зобов’язань.
Якщо розглядати визнання зобов’язань, то слід відмітити, щонаціональні стандарти, в даному випадку, розглядають зобов’язання, а міжнародні– забезпечення.
– згідно П(С) БО 11, зобов'язання визнається, якщо його оцінкаможе бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигоду майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнанезобов'язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходузвітного періоду.
– згідно МСБО 37 забезпечення слід визнавати, якщо:
§суб’єкт господарювання має теперішню заборгованість (юридичну чиконструктивну) внаслідок минулої події;
§ймовірно, що вибуття ресурсі, які втілюють у собі економічнівигоди, буде необхідним для погашення заборгованості;
§можна достовірно оцінити суму заборгованості.
3.Оцінка зобов’язань:
– П(С) БО 11:
§довгострокові зобов'язання, на які нараховуються відсотки,відображаються в балансі за їх теперішньою вартістю;
§поточні зобов'язання відображаються в балансі за сумою погашення;
§непередбачені зобов'язання відображаються на позабалансовихрахунках підприємства за обліковою оцінкою.
– МСБО 37: сума юридичних або конструктивних зобов’язань маєбути найкращою оцінкою видатків, необхідних для погашення теперішньоїзаборгованості на дату балансу.
4.Види зобов’язань.
Згідно з інструкцією про застосування Планурахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарськихоперацій підприємств і організацій для обліку цільового фінансування і цільовихнадходжень виділено рахунок класу 4 «Власний капітал та забезпеченнязобов'язань», але ці ресурси створені за рахунок зовнішніх джерел і вонинадаються на безповоротній основі.
Згідно з МСБО 37 забезпечення відображається вбалансі в складі короткострокових або довгострокових зобов'язань. Убухгалтерській практиці нашої держави взагалі не передбачено поділ забезпеченьза часом їх залучення, хоча термін виконання цих зобов'язань різний.
Отже, забезпечення майбутніх витрат і платежів тацільове фінансування відповідно до нормативних документів, які регламентуютьпорядок обліку цих ресурсів у вітчизняній практиці, займають проміжне місце міжвласним капіталом і зобов'язаннями, що вимагає уточнення і коригуваннязаконодавчої бази відповідно до МСБО.
Зобов'язання підприємств і згідно з національнимиП(С) БО, і згідно з МСБО, прийнято поділяти на довгострокові, короткострокові інепередбачені.
У міжнародній практиці довгострокові ікороткострокові зобов'язання відносять до фактичних, тобто таких, які виникаютьз договорів, контрактів або на основі законодавства і їх вартість можна точновизначити. Непередбачені зобов'язання відносять до умовних – це неіснуючізобов'язання, але вони є потенційними, тому що залежать від майбутніх подій,які можуть виникнути в результаті минулої події.
Віднесення зобов'язань до довгострокових абопоточних у нашій країні регулюється П(С) БО 11 «Зобов'язання».
Довгострокові зобов'язання – це зобов'язання,погашення яких не передбачається протягом звичайного операційного циклу татермін погашення яких перевищує дванадцять місяців, починаючи з дати балансу.
У вітчизняному бухгалтерському обліку додовгострокових джерел фінансування відносять: довгострокові позики,довгострокові векселі видані, довгострокові зобов'язання за облігаціями,довгострокові зобов'язання з оренди, відстрочені податкові зобов'язання, іншідовгострокові зобов'язання.
Як видно із зазначеного матеріалу, існує певнарізниця щодо складових довгострокових зобов'язань у міжнародній і вітчизнянійпрактиці, що зумовлено історичним розвитком країн, встановленими принципамибухгалтерського обліку та станом фінансового ринку.
Позитивним є той факт, що у Плані рахунківбухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операційпідприємств та організацій виділено окремі класи рахунків для облікудовгострокових і поточних зобов'язань.
До короткострокових зобов'язань відносятьпозикові кошти, термін залучення яких не повинен перевищувати дванадцятимісяців з дати балансу або тривалості звичайного операційного циклупідприємства.
У міжнародній практиці порядок визначення тавідображення короткострокових зобов'язань визначається відповідно до МСБО 1 «Поданняфінансових звітів», МСБО 37 «Забезпечення, непередбачені зобов'язання танепередбачені активи», а у вітчизняній згідно з П(С) БО 11 «Зобов'язання».Складові короткострокових зобов'язань за джерелами утворення згідно міжнароднихта вітчизняних стандартів відображено у таблиці 1.1.
Таблиця 1.1. Складові короткостроковихзобов'язань за джерелами утворення
В П(С) БО 11
В МСБО 1, МСБО 37
– короткострокові позики;
– поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями;
– короткострокові векселі видані;
– розрахунки з постачальниками та підрядниками;
– розрахунки за податками й платежами;
– розрахунки за страхуванням;
– розрахунки з оплати праці;
– розрахунки з учасниками;
– розрахунки за іншими операціями.
– заборгованість за рахунками постачальників та інші нараховані зобов'язання;
– заборгованість за дивідендами;
– нараховані податки, митні платежі та зобов'язання із соціального страхування;
– поточна частина довгострокової заборгованості;
– доходи майбутніх періодів;
– кредити банків та інші позики;
– потенційні (непередбачені) зобов'язання.
Зростання потреби підприємства в капіталі,розгортання конкурентної боротьби за обмежені ресурси фінансового ринку вимагаєпостійного залучення в обіг поточних зобов'язань, найефективнішим з яких єнадання кредитів та позик. Однак підприємство повинно суворо дотримуватисьдоговірної і розрахункової дисципліни, контролювати величину боргу, щоб недопустити зниження платоспроможності та банкрутства підприємства.
Порівнюючи складові короткострокових зобов'язань у вітчизняній таміжнародній практиці, ми бачимо відсутність в П(С) БО таких понять, якнепередбачені зобов'язання та доходи майбутніх періодів, які виділені згідно зП(С) БО 11 «Зобов'язання» в окремі групи.
Непередбачені (потенційні) зобов'язання – це:
– зобов'язання, що може виникнути внаслідокминулих подій та існування якого буде підтверджено лише тоді, коли відбудетьсяабо не відбудеться одна чи більше невизначених майбутніх подій, над якимипідприємство не має повного контролю;
– теперішнє зобов'язання, що виникаєвнаслідок минулих подій, але не визнається, оскільки малоймовірно, що дляврегулювання зобов'язання потрібно буде використати ресурси, які втілюють усобі економічні вигоди, або оскільки суму зобов'язання не можна достовірновизначити.
Відповідно до П(С) БО 11 непередбаченізобов'язання відображаються на позабалансових рахунках за обліковою оцінкою тау примітках до фінансової звітності за такою інформацією: стислий описзобов'язання та його сума; невизначеність щодо суми або строку погашення; сумаочікуваного погашення зобов'язання іншою стороною.
Доходи майбутніх періодів – це надходженнягрошових коштів та інших активів, що одержані в звітному періоді, алевідносяться до майбутніх періодів.
До доходів майбутніх періодів належать доходи увигляді одержаних авансових платежів за здані в оренду основні засобі та іншінеоборотні активи, передплати періодичних та довідкових видань, виручки завантажні перевезення, від продажу квитків транспортних та театрально-видовищнихпідприємств, абонентної плати за користування засобами зв'язку тощо.
Ця категорія відповідно до П(С) БО 11 віднесенадо зобов'язань, незважаючи на те, що підприємство отримає дохід від реалізаціїсвоїх товарів або надання послуг у майбутньому.
Відповідно до Плану рахунків бухгалтерськогообліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств таорганізацій доходи майбутніх періодів віднесено до класу 6 рахунківбухгалтерського обліку, на яких обліковуються поточні зобов'язання, але деяківиди цих джерел можуть мати довгостроковий характер (авансові орендні платежівідповідно до договору оренди; передплата довідкових видань тощо).
Порівняння національних положень бухгалтерськогообліку з міжнародними стандартами бухгалтерського обліку дало змогу уточнитикласифікацію зобов'язань, прийняту в Україні.
5.Розкриття інформації про зобов’язання у Примітках дофінансової звітності:
– Згідно П(С) БО:
§ сума та строки погашення зобов'язання, яке було виключене ізскладу поточних зобов'язань відповідно до п. 8 цього Положення (стандарту)з обґрунтуванням причин цього;
§ перелік і суми зобов'язань, що включені до статей балансу «Іншідовгострокові зобов'язання», «Інші поточні зобов'язання».
– Згідно М(С) БО для кожного класу забезпечень слідрозкривати таку інформацію:
§балансову вартість на початок та кінець періоду;
§додаткові забезпечення, здійснені протягом періоду, включаючизбільшення існуючих обмежень;
§суми, використані (тобто витрачені і списані за рахунокзабезпечення) протягом періоду;
§невикористані суми, сторновані протягом періоду;
§збільшення протягом періоду дисконтованої суми, яка виникає зплином часу, і вплив будь-якої зміни ставки дисконту.
Отже,облік кредиторської заборгованості в Україні регулюється чітко визначенимнормативом – П(С) БО 11 «Зобов’язання», положення якого в певній мірівідрізняються від запропонованих у міжнародних стандартах, що викликано, впершу чергу, національними та економічними особливостями, що склалися вУкраїні.
Висновки
Врезультаті написання даної індивідуальної роботи ми розглянули основніположення національних та міжнародних стандартів щодо обліку дебіторської ікредиторської заборгованості та дійшли наступних висновків:
1. Гармонiзацiябухгалтерського обліку впливає на усі важелі економіки, у тому числі й нафінансову звiтнiсть підприємств, вимагаючи при цьому, в першу чергу, змін утермінології, а також, адаптації національних форм звiтностi до міжнародних.Порівняння складу фінансової звiтностi українських підприємств з міжнародними,дає змогу стверджувати, що Iнформацiя i в тих, i в інших звітах повиннавідображатися майже однакова, а форма представлення цієї iнформацiївiдрiзняється – на вiдмiну від обов’язкових національних форм звiтностiмiжнароднi носять рекомендаційний характер.
2. Для удосконаленнясистеми бухгалтерського обліку в Україні потрібно розробити та впровадитинеобхідну первинну документацію, форми та регістри бухгалтерського обліку, щозабезпечить усіх користувачів якісною й достовірною інформацією, також,потрібно доопрацювання та прийняття нові стандарти бухгалтерського обліку зурахуванням чинного законодавства в Україні. Суттєвим її недоліком є те, щовона підпорядкована податковому законодавству і не забезпечує інформацією, якапотрібна для прийняття ефективних рішень.
3.Однією з проблем переходу на МСБО є фінансування, зокрема, це пов’язано з тим,що наврядчи державні органи змогли б забезпечити швидкий та ефективний перехід на новістандарти бухгалтерського обліку і основною причиною цього є відсутністьнеобхідних коштів та матеріальної бази. Швидше за все весь тягар щодо переходуна нові стандарти бухгалтерського обліку ляже на самі підприємства.
4. Щобпокращити методику обліку розрахунків з дебіторами, передусім необхідно внестизміни у П(С) БО 10, в яких чітко були б розмежовані поняття довгострокової такороткострокової дебіторської заборгованостей. Їх облік нині ведеться на різнихрахунках бухгалтерського обліку, що не відзначено у вищезазначеному стандарті.Разом із тим слід вказати, що поточна дебіторська заборгованість є оборотнимактивом, а довгострокова – необоротним, і вони обліковуються на різнихрахунках.
5. Уточненнявимагає визначення поточної дебіторської заборгованості, оскільки згідно з П(С)БО 10, поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, послугивизначається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції,товарів і послуг та оцінюється за первісною вартістю. На нашу думку, утворенняпоточної дебіторської заборгованості не завжди слід пов’язувати з доходом,оскільки дохід вимірюється сумою очікуваних грошових надходжень, тому якщо неочікується погашення дебіторської заборгованості у звітному періоді, тонаступні надходження коштів або певних матеріальних цінностей не можна вважатидоходом.
6 Важливовдосконалювати методику визначення суми резерву сумнівних боргів. На нашудумку, потрібно внести зміни до Закону України «Про оподаткування прибуткупідприємств», в яких би зазначалося, що суми резерву сумнівних боргіввідносяться до валових витрат.
7.При визнанні кредиторської заборгованості, національні стандарти розглядаютьзобов’язання, а міжнародні – забезпечення.
8. Згідно з МСБО 37 забезпечення відображається вбалансі в складі короткострокових або довгострокових зобов'язань. Убухгалтерській практиці нашої держави взагалі не передбачено поділ забезпеченьза часом їх залучення, хоча термін виконання цих зобов'язань різний.
9. Зобов'язання підприємств і згідно знаціональними П(С) БО, і згідно з МСБО, прийнято поділяти на довгострокові,короткострокові і непередбачені. У міжнародній практиці довгострокові ікороткострокові зобов'язання відносять до фактичних, непередбачені зобов'язаннявідносять до умовних – це неіснуючі зобов'язання, але вони є потенційними, томущо залежать від майбутніх подій, які можуть виникнути в результаті минулоїподії.
Списоквикористаних джерел
1. П(С) БО 1 «Загальнівимоги до фінансової звітності» затверджене наказом Мінфіну України від 31.03.99 р.№87.
2. П(С) БО 2 «Баланс», затверджене наказомМінфіну України від 31.03.99 р. №87.
3. П(С) БО 10«Дебіторська заборгованість», затверджене наказом Мінфіну України від 08.10.99 р.№237.
4. П(С) БО 11 «Зобов'язання», затверджене наказомМінфіну України від 31.01.99 р. №20.
5. П(С) БО 15 «Дохід» затверджене наказомМінфіну України від 29.11.99 р. №290.
6. Закон України «Про бухгалтерський облік тафінансову звітність» від 16.07.1999 р. №208 XIV.
7. Актуально про обліковуполітику //Дебет-Кредит:Український бухгалтерський тижневик. – Київ, 2008. – №3.
8. Міжнародні стандарти бухгалтерськогообліку / Перекл. з англ. за ред. С.Ф. Голова. – К.: Федерація професійнихбухгалтерів і аудиторів України, 1998 – 736 с.