Проектування вирощення проса в умовах господарства "Широка Балка" Юр'ївського району Дніпропетровської області

МІНІСТЕРСТВОАГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Кафедрарослиництва
 КУРСОВА РОБОТА
натему:
 
Проектуваннявирощення проса в умовах господарства «Широка  Балка» Юр'ївського районуДніпропетровської областіДніпропетровськ 2007

Зміст
 
Вступ
1.Агpoекологiчнi умови господарства.
1.1.Загальнi вiдомості про господарство.
1.2.Грунтово-клiматична характеристика господарства.
1.3.Землекориcтyвання
1.4.Схеми основних сiвозмiн, структура лосiвних площ врожайнiсть
2.Народногосподарське значення культури, економiчна ефективнiсть виробництва її в гослодарствi.
 Сорти та гiбриди.
3. Бiологiчнi осо6ливостi культури.
3.1.Вiдношення до вологи
3.2.Вiдношення до тепла
3.3.Вiдношення до грунтiв.
3.4.Потребарослин у живильних речовинах i особливостi живления.
3.5.Фази розвнтку, i критичнi перiоди в життi рослин.
3.6.Розрахунок бiолоriчного врожаю культури.
4.Технологія вирощування культури в господарствi.
 4.1. Micцe всiвозмiнi.               .
4.2. Обро6iток грунту.
4.3.Основний.
4.4. Передлосiвний.
4.5.Удобрения культури.
4.6.0сновне.
4.7. Передпосівній.
4.8. Підживлення.
 4.9. Підготування насіння до посіву.
4.10.Посів.
4.11.Термiни сівби.
4.12.Засоби посіву, глібина заробкинасіння.
4.13.Нормивисiву, розрахунок норми висiву.
4.14.Уход за посiвами. Заходи боротьби з бур'янами, шкiдниками i хворобами.
 4.15.3бирання врожаю.                                      .
4.16.Обгрунтування cтpоків i засобiв збирання.
Висновки i пропозицiї по збiльшенню виробництва культури в господарствi.
Список використаної літератури. 

Вступ
 
Сучасна аграрнаполітика і національна дотримка України в галузі агропромислового виробництваспрямована на досягнення продовольчої безпеки держави, створення умов длярозвитку високоефективного виробництва та вирішення проблем соціальноїінфраструктури.
На протязіостанніх років в аграрному секторі економіки проведено ряд важливих етапівреформування, які радикально змінили характер виробничих відносин, закріпилиосновні принципи функціонування ринкових механізмів, створили передумови дляінтегрованої взаємодії окремих сфер діяльності та забезпечили новий рівеньвідповідальності за використання природних, економічних і людських ресурсів.
В Степовомурегіоні зосереджено 45,9% сільськогосподарських угідь України, якіхарактеризуються найбільш високим потенціалом продуктивності грунтів.Природно-економічні ресурси і соціальна ситуація дозволяють вестибагатогалузеве сільське господарство з перспективами зростання обсягів іефективності виробництва.
Основною рисоюзміни соціально-правового устрою в агрокомплексі та трансформування економікисела стала земельна реформа. Площі сільськогосподарських угідь в зоні Степу,які знаходяться у приватній власності, становлять 71,4%. Прискореними темпамипроходить також приватизація інших засобів виробництва.
Наукові основираціонального землекористування, впровадження новітніх агротехнологій врослинництві і тваринництві, формування нових організаційно-економічнихвідносин в агропромисловому виробництві поставило важливі завдання щодокомплексного вирішення проблем розвитку інфраструктури цієї галузі економіки.
Враховуючиважливе значення сільськогосподарської галузі для економіки України,стабілізації соціально-економічної ситуації, зростання експортного потенціалу іміжнародного авторитету держави в наукових основах ведення агропромисловоговиробництва передбачено систему докорінного підвищення родючості грунтів,створення високопродуктивних сортів сільськогосподарських культур і тварин,модернізації механізмів економічного регулювання і стимулювання виробництва.
Головною метоюреалізації науково-обгрунтованої програми є створення ресурсної і законодавчоїбази, а також сприятливого інвестиційного клімату для ефективного використанняприродних, матеріальних і людських ресурсів. В результаті виконання основнихпозицій програми розвитку сільського господарства передбачається довести в 2010році виробництво зерна до 24,4 млн.т., соняшнику 2,1 млн.т., цукрових буряків4,1 млн.т., молока – до 8,8 млн.т., м’яса до 2,5 млн.т. Ряд технологічних таорганізаційних заходів дозволять створити збалансовану кормову базу для різнихпорід сільськогосподарських тварин. Валовий збір кормових одиниць сіянихкультур досягне 13,3 млн.т.
Серед основних круп'яних культур СНДнайбiльш поширеною е просо. Воно цiнне cвоїм пшоном, яке вщзначаеться високими харчовими якостями.
У складi пшона вміст бiлка становить 12 %, крохмалю 81 %, жиру 3,5 %,клiтковини 1- 2 %. За вмістом бiлкапшоно наближаеться до манної iкукурудзяноi круп, переважае ячмiнну, перлову, гречану i особливо рисову крупи,поступаючись лише вiвсянiй, яка мiстить до 16 % бiлка. У його складi бiльше жиру, нiж у крупi iнших культур, крім вiвсяноi, багато крохмалю тапорiвняно мало клiтковини. Пшоно багате на зольнi елементи, мiстить такi важливi вiтамiни, як B1, B5, РР, а та кож мiкроелементи. Швидко розварюеться (через 25 — 30 хв), дае високий привар (12 — 13 %), а каша добре засвоюеть­ся органiзмом людини.У Казахстанi з пшона готують особливу де­лiкатесну кашу «тару». Iнколи з пшонавиготовляють борошно, яке ВIшористовують у кондитерсы{iй прuомисловостi.
Просо мае кормове значення. Иогозерно та пшоняна каша ­практично незамiнний корм для курчат. Використання просадля дорослих курей пiдвищуе ix несучiсть i мiцнiсть Шlеарлупи яець. Длявiдгодiвлi гусей, свиней до6рим кормом е просяне борошно у сумiшi з картоплеюабо iншими харчовими вiдходами. Вiдходи Biд переробки проса на пшоно, у складiяк их е до 16 % бiлка та багато жиру, — цiнний концентрований корм для тварин.Луску, яка за­лишаеться при виробництвi пшона, використовують для виготов­леннякомбiкормiв.
 

1.Аrpoекологiчнiумови господарства .
 
1.1.Загальнi вiдомостіпро господарство.
Територія землекористуваннягосподарства «Широка балка» розташована в південно – західній частиніЮр’ївського району. Центральна садиба знаходиться в с. Широка Балка.
Згідно з даними обліку загосподарством закріплено 3415га. землі, з них сільськогосподарських угідь 3247 га.
 
Угіддягосподарства
 Таблиця 1 Земельні угіддя Площа, га господарства бригади Всього с.-г. угіддь 3247 1506 в т.ч. ріллі 2879 1068 пасовища 147 73 сінокосів 161 83 садів - - ягідників - - лісів та кустарників 11 5 лісосмуги 49 28 Садиба господарства 15 6 присадибний фонд 153 47 Всього землі 3415 2733
Територіягосподарства має мало розрізнений характер рельєфу. Велику частину території займаютьплато і положисті схили вододілів.
Тількив одній частині господарства, перетинаючи територію  з півночі-сходу напівденний захід, проходить балка, що має один невеликий відріг. Схили балки восновному положисті, без вимоїн, що поступово переходять у схили вододілів.
Днищебалки рівне, широке. Русло водотоку переривчасте, місцями заповнене водою.
 Невеликийвідріг балки, що проходить у  сусіднім господарстві, входить на територіюгосподарства в його західної границі.
Днищевідрога рівне, вузьке, схили похилі, без вимоїн.
Основноюґрунтоутворюючою породою в господарстві є лес. Лес – цінна ґрунтоутворюючапорода, на якій сформувалися високопродуктивні  ґрунти – чорноземи.
Длялесів характерні рихлість, палево-жовте забарвлення, відсутність шаруватості і,самий істотний, великий вміст карбонатів кальцію і магнію та відсутністьшкідливих для рослин солей.
Длялесів характерні невисока протиерозійна стійкість і просадковість призамочувані. Але, незважаючи на ці негативні властивості, леси – одна з найбільшцінних ґрунтоутворюючих  порід. Вони містять багато мулу і глинистих часток, атакож мають велику кількість карбонатів кальцію, що забезпечує закріплення  вґрунтах органічної маси, яка розкладається.
Потужністьтовщі лесів коливається в межах 18-20 м., на схилах балок потужність його зменшується.
Делювіальнілесовидні породи, що залягають у днищах балок являють собою добре гумусовані назначну глибину пухкі породи. Мають   глинисту зернисту структуру. Механічнасполука -  легкоглиниста. 
 
1.2.Грунтово-клiматичнахарактеристика господарства.
По агрокліматичномурайонуванню територія землекористування розташована в межах  північногонедостатньо вологого теплого агрокліматичного району Дніпропетровської областііз сухою жаркою погодою влітку  і м'якою малосніжною зимою. Величинагідрометричного  коефіцієнта 0,9.
Згіднобагаторічних даних Павлоградської метеостанції середньорічна температураповітря складає  +7, 9 0С.
За даними тієї жметеостанції середньорічна кількість  опадів – 458 мм. Абсолютний мінімум опадів – 410 мм, абсолютний максимум – 470 мм.
Опади вліткувипадають переважно зливового характеру, тим самим сприяють розвитку водноїерозії. Максимум їх приходиться на червень і липень. Поряд з цим у плині літанерідкі тривалі бездощові періоди. Влітку переважають східні і південно-східнівітри, що часто носять характер суховіїв. Відносна вологість  повітря вдень уперіод вегетації складає в середньому  50%, а в окремі дні вона знижується  до30%, викликаючи атмосферну посуху, а найчастіше і ґрунтову. Це негативнопозначається на стані сільськогосподарських культур (підгоряння озимих). Зимапорівняно м'яка, малосніжна з частими відлигами. Звичайно відлигисупроводжуються повним  чи частковим руйнуванням сніжного покриву і дощами, щомрячать.
Тепловий, водянийі вітровий режими впливають на характер ґрунтового покриву. На інтенсивністьповені впливає швидке танення снігу, що приводить до інтенсивного стоку іруйнування ґрунту. Велика кількість відлиг сприяє ерозії й у зимовий час.
У теплий час року небезпека прояву ерозійних процесів обумовлюється інтенсивністю опадів.Вітровий режим значно впливає на прояв ерозійних процесів шляхом зневодненняґрунту, що стає менш стійкий до ерозії.
У ціломукліматичні умови розташування господарства сприятливі для вирощуваннясільськогосподарських культур.
З метоюослаблення впливу посухи необхідно широко впроваджувати гідротехнічні ілісомеліоративні заходи, спрямовані на  охорону і нагромадження вологи в ґрунтіі запобігання ерозії ґрунтового покриву.
Агрокліматична характеристикасезонів року
 
Таблиця 2Показник Значення Опади, мм 458 Середня багаторічна температура повітря, °С +7.9 Тривалість активних t° > 5°С 211 дн. Сума активних t° > 5 °С 3322 Тривалість активних t° > 10°С 171дн. Сума активних t° > 10°С 3028 Дата заморозку в повітрі: перший — останній 9.Х -19.ІV Тривалість без морозного періоду 168дн. Дата приходу агрономічної спілості ґрунту 8.ІV
Тривалістьвегетаційного періоду для основних польових культур, що вирощуються всівозмінах господарства:
Озима пшениця   –240-320 днів
 Ярий ячмінь-60-110 днів
 Овес -   110-120днів
 Кукурудза назерно– 75-180 днів
 Кукурудза насилос– 70-140 днів
 Соняшник– 80-140днів
 Горох  – 70-140днів
Люцерна нанасіння   — 120днів
 Цукровий буряк–150-170 днів
Кормовий буряк – 160-180 днів
Увідношенні агрогрунтового районування територія землекористування розташована встеповій чорноземній зоні підзоні північного степу чорноземів звичайних.
Ґрунтовийпокрив типологічно простий і представлений у районі землекористування переважночорноземами звичайними. Ці ґрунти формуються в умовах атмосферного зволоження влесах легко глинистої механічної сполуки.
Вумовах різної крутості схилів розрізняються змиті розмірності чорноземів відслабо до сильно змитих.
Поднищах балок ґрунтовий покрив знаходиться в умовах ґрунтового зволоження, томутут виділені чорноземно-лугові, лугові болотисті ґрунти.
Генетико-простороваспряженість компонентів природно-територіального комплексу обумовиларайонування в межах господарства ґрунтів, приведених у номенклатурному списку
 
Данні провластивості ґрунтів і їх генетико-агропромислова характеристика.Чорноземи
 
Це автоморфніґрунти. Формування їх проходило під впливом багаторічної рослинностітрав'янистих степів в умовах непромивного водного режиму. Особливі умовирозкладу органічних залишків при дефіциті  атмосферного зволоження і різкихсезонних коливаннях температури приводять до нагромадження продуктів розкладу увиді стійких гумінових сполук, конденсації останніх з перетворенням їх у меншрухливі форми зв'язані, переважно, з кальцієм. Генетичний профіль чорноземівхарактеризується явно вираженою верхньою товщею з нагромадженням гумусу,обмінних основ біологічних зольних елементів, глибше якої знаходитьсякарбонатно-травильна товща, що поступово переходить у материнську породу.
Тривале йінтенсивне сільськогосподарське використання чорноземів приводить до зміниїхніх основних властивостей.
На територіїгосподарства виділені такі  чорноземи:
1.       Чорноземизвичайні мало гумусні легко глинисті на лесах, шифр на ґрунтовій карті 4,площа 437 га.
2.       Чорноземизвичайні мало гумусні слабо змиті  легко глинисті на лесах, шифр 4а, площа 323 га.
3.       Чорноземизвичайні мало гумусні слабо змиті з плямами. Не змитих (10-30%) легко глинистихна лесах, шифр 4а + б: (10-30%), площа 21 га.
4.       Чорноземизвичайні мало гумусні середньо змиті легко глинисті на лесах, шифр 4б . площа 31 га.
5.       Чорноземизвичайні мало гумусні сильно змиті легко глинисті на лесах, шифр 4у  , площа 11 га.
Характеристикавиділених чорноземів приведена нижче.
Чорноземизвичайні мало гумусні легко глинисті на лесах.
Залягаютьпереважно на широкому вододільному плато і схилах, крутістю 1-2о.Профіль чорноземів чітко диференційований на генетичні обрії.
Опис цих ґрунтівнаступний:
-    гумусовий,темно-сірий з максимальним для всього профілю вмістом гумусу. Структура ворному шарі, у залежності  від стану ріллі, за вегетаційний період змінюєтьсявід пилувато-дрібнокомкуваті навесні до комкувато-глибчатої восени. Підорнийшар щільний, зернисто — грудкуватий. Перехід до наступного горизонту поступовий.Потужність гумусового горизонту, в середньому по господарству, складає 42 см.
-    верхнійперехідний горизонт. Вміст гумусу зменшується,  горизонт темно-сірий з буримвідтінком, комкувато-горіхуватий, складання щільне, слабоструктурне, перехід донаступного горизонту поступовий. Потужність верхнього переходу горизонту 27 см.
-    нижнійперехідний  обрій. Колір сірувато-бурий, бурий, що донизу  світлішає. Структуракомкувато-горіхувата, складання щільне, перехід до материнської породипоступовий. Потужність нижнього перехідного обрію в середньому  складає 18 см.
-    материнськапорода, представлена лесом палевого кольору. Тонко розсіяні карбонати кальціювиявляються 10% соляною кислотою (скипання) у середньому з 60 см.
Видимі скупчення карбонатів уформі прожилок та «білоглазки» спостерігаються з глибини 120 см. В орному шарі міститься в середньому по господарству 4,9% гумусу. По механічній сполуціґрунти легко глинисті, кількість фізичної глини (частки менші 0,01 мм)  складають 59,7%, у тому числі мулу (частки менші 0,001 мм) – 37,3%.
Еродовані ґрунти
Руйнування верхнього найбільшбагатого поживними речовинами ґрунту і його змив поверхневим стоком талих ізливових вод призводить до ерозії ґрунтового покриву.
Чим більше ґрунти еродовані,тим більше вони відрізняються від їхніх не змитих аналогів по хімічному складу,фізико-хімічних властивостях, водному, повітряному і тепловому режимахбіогенності та інших показниках, що здійснюють вплив на родючість ґрунтів іїхню протиерозійну стійкість.
Зі збільшенням еродованостіґрунтів в них знижується вміст  гумусу, скорочується потужність гумусованогопрофілю.
В еродованих ґрунтах нетільки зменшується загальний вміст гумусу, але і змінюється його якіснасполука, зменшується вміст валового азоту, а також фосфору і калію,збільшується кількість фульвокислот, знижується кількість гумінових кислот,особливо їхніх рухливих форм. Це зв'язане з виносом при ерозії водорозчиннихорганічних речовин, у складі яких гумінові кислоти займають  70-80%, а також, узв'язку з наближенням до денної поверхні нижче залягаючих ґрунтових горизонтів,збагачених фульвокислотами. У результаті органічні речовини ґрунту зі стійкогоперетворюються в рухливий фульвокислотний стан, що знижує йогоструктуроутворюючу здатність.
Звичайно, зі збільшеннямзмитості, зростає щільність  ґрунту – її об'ємна маса.
Це зменшує інфільтраціюопадів і збільшує поверхневий стік. Відповідно, при зміні щільності ґрунтів, зменшується порізніть і вологоємність.
На схилах південнихекспозицій прояви ерозійних процесів більш сильні, ніж на північних, щопояснюється більш інтенсивним і швидким сніготаненням.
Ґрунти  піддаються ерозії підчас зливових дощів, що призводить до  зменшення вмісту гумусу в ґрунтах схилівпівденних експозицій і погіршення їх фізичного стану  та зменшенняґрунтозахисної ролі зрідженого рослинного покриву.
Серед еродованих ґрунтівбільш родючими є ґрунти північних експозицій. Тут варто обробляти найбільшвимогливі до ґрунтової родючості культури. Схили світлових експозицій доцільновідводити під теплолюбні, але менш вимогливі до ґрунтової родючості культури.
У залежності від оброблюваноїкультури, ступеня еродованості ґрунтів, погодних умов, рівня агротехнікиспостерігається те чи інше зниження врожаю на змитих ґрунтах.
Чорноземи звичайнімалогумусні слабо змиті легкоглинисті.
До слабо змитих чорноземіввідносяться ґрунти, у яких водяними потоками змито до половини гумусовогогоризонту. Потужність  гумусованого профілю (Н+Нр+Рп)складає 73 см.
Вміст гумусу в чорноземахслабо еродованих коливається в межах4,5 – 5% .
Зі збільшенням крутості схилувміст гумусу зменшується. По механічному складу ґрунти легко глинисті з вмістомфізичної глини (часток 0,01 мм) 62,7%, у тому числі мулу (часток менш 0,001 мм) – 37,5%.
Ґрунти мають переважносередню забезпеченість основними елементами мінерального живлення.
Слабо змиті чорноземизустрічаються також із плямами середньо змитих чорноземів 10-30% (шифр 4а + (б: 10-30%).
Чорноземи звичайні малогумусні середньо змиті легко глинисті на лесах (шифр 4б). До середньо змитихчорноземів відносяться ґрунти, у яких гумусовий горизонт змитий більш ніж наполовину.
На розораних ґрунтахгумусовий горизонт  введений в орний шар разом з верхньою частиною гумусовогоперехідного горизонту .
Вміст гумусу в цьому шаріскладає в середньому 4,6%. Потужність гумусового профілю знаходиться в межах 52 см.
Ґрунти по механічній сполуцілегко глинисті з вмістом фізичної глини (часток 0,01 мм)  63,4%, у тому числі мулу (часток менш 0,001 мм) 36,6%.
Чорноземи звичайнімалогумусні сильно змиті легкоглинисті на лесах (шифр 4в).   До сильно змитихвідносяться ґрунти, у яких ерозією знищений весь гумусовий і частково гумусно — перехідний горизонт. Ґрунтовий профіль потужністю в середньому до 30 см. складається з 2-х горизонтів: верхнього (Нр) з вмістом гумусу в, середньому, до 4%і перехідного горизонту до материнської породи  (Рп). Поглинаючаздатність  сильно змитих чорноземів найбільш низька серед  еродованих  ґрунтів.Крім того, в еродованих ґрунтах змінюється  якісна сполука гумусу — зменшуєтьсякількість загального азоту, збільшується кількість фульвокислот, знижуєтьсякількість гумінових кислот, особливо їхніх рухливих форм. В еродованих ґрунтахзростає щільність. Це зменшує інфільтрацію опадів, збільшує поверхневий стік.Відповідно до зміни щільності в змитих ґрунтах зменшується порізніть івологоємність. Сильно змиті ґрунти  в господарстві легко глинистої механічноїсполуки.
Чорноземи звичайнімалогумусні намиті легкоглинисті на лесах (шифр 4го, площа 11 га)
Ці ґрунти формуються в умовах підвищеного зволоження яке створюється за рахунок місцевих тимчасовихскупчень вологи поверхневого  стоку, за рахунок живлення ґрунтовими водами, чив результаті їхньої спільної  дії. Водний режим характеризується чергуваннямперіодів більш-менш  глибокого промочування і зворотного капілярного підйому вологи.
Потужність гумусовогогоризонту намитих ґрунтів 60 см., гумусованого профілю — до 100 см.
Збільшення потужностігумусового горизонту відбувається за рахунок нагромадження гумусованогодрібнозему, який змивається з прилягаючих схилів і перевідкладається впониженнях місцевості. Намиті чорноземи (особливо в балках стоку) багатігумусом і поживними речовинами, а велика (хоча і на короткий час)вологозабезпеченість, сприяє кращому їх засвоюванню сільськогосподарськимикультурами.  Ці ґрунти добре підходять під усі сільськогосподарські культури.
Останні, в силу різниціокислювально-відновлювального потенціалу,  здобувають рухливість і утворюютьакумуляції у формі залізних і марганцевих конкрецій. Анаеробні умови крім того утворюють мікробіологічні процеси по розкладанню рослинних відходів, щонакопичуються у виді земляної торфяно-мінеральної маси, що підстилаєтьсягумусовою частиною профілю. Ґрунти по механічній сполуці легкоглинисті. Видимихсолей по профілю не  спостерігається.
 
Зміни в ґрунтах і ґрунтовомупокриві
 
Уточнення морфологічних ознакґрунтів, підтвердження їхніх якостей необхідними додатковими аналізамидозволили більш чітко визначити ступінь змитості (еродованості) ґрунтів,границі ділянок їхнього поширення. У 1962 році ґрунтів, підданих водній ерозії було виявлено на площі 175 га, у 1995 році – на площі 386 га, у т.ч. слабо змитих – 344 га, середньо змитих – 31 га і сильно змитих – 11 га. У 1962 році сильно змиті ґрунти не виділялися  Згідно аналізів водяної витяжки в 1995 роцізасолені ґрунти не були виділені, тоді як у 1962 році їх було 26 га. У момент обстеження водно-розчинних солей по профілі ґрунтів не виявлено, що показали йаналізи.
У результаті підйому рівняґрунтових вод, встановленого в ході коректування матеріалів ґрунтовогообстеження, були виділені заболочені ґрунти на площі 20 га. У 1962 році такі ґрунти не виділені. Місцями рівень ґрунтових вод понизився, у зв'язку з чим площа перезволожених ґрунтів зменшилася c 26 га в 1962 році до 13 га в 1995 році.
Порівняльні  аналізи гумусу   минулих  років  обстеження  (1962 р.)  і  дані  аналізів
1995 р. виявили тенденціющодо зменшення  гумусу в орному шарі не спостерігається
Агропромисловегрупування і бонітування ґрунтів господарства
 
Агропромислові групи ґрунтів
Ціль агропромисловогоугруповання ґрунтів – це з однієї сторони об'єднання виділених на карті ґрунтівв групи, для яких  можливо рекомендувати приблизно однакові прийоми агротехнікипо запобіганню ерозії і підвищенню родючості ґрунтів, меліоративні заходи, атакож однакове сільськогосподарське використання їх з іншої  сторони — агропромислова група розглядається як необхідна вихідна одиниця (об'єкт) приземлеоціночних роботах .
Таким чином усіґрунти господарства об'єднані в 15 агропромислових груп ґрунтів .
Чорноземи звичайнілегкоглинисті.
Ареали поширення– широкі вододільні плато крутістю  0-10/шифр на картограміагрогруп – 60 л1, площа 73 га, вододільні ерозійно-небезпечні плато 0-10/60лIII,площа 41 га/, схили крутістю 1-20/60 л VIII-I, площа 220 га, схили складної форми крутістю 2-30/ 60 л ІХ, площа 10 га.
Це найбільшпродуктивні ґрунти атмосферного зволоження з високим рівнем ґрунтових вод,поверхневий стік відсутній чи майже відсутній, ділянки вирівняні і сприятливідля  механізованої обробки, відходу за сільськогосподарськими культурами ізбирання врожаю, добре відзиваються на внесення органічних мінеральних добрив.Ґрунти універсального використання придатні під усі сільськогосподарськікультури, у тому числі плодово-ягідні насадження. При зрошенні можутьвикористовуватися в овочевих сівозмінах. Застосовується звичайна агротехнікаоброблення сільськогосподарських культур. Плоскорізний обробіток ґрунтучергується з відвальною оранкою. Основна увага повинна приділятися боротьбі за надходження і збереження вологи в ґрунті.
Агровиробничагрупа 65 л.
Чорноземизвичайні слабозмиті легкоглинисті. Ґрунти даної групи залягають на схилахкрутістю 1-20/65 л III-I, площа 382 га/, схили  крутістю 2-30/ 65 л ІХ, площа 191 га/, крутістю 2-30/ 65 л ІХ, площа 54 га/.
Ґрунти порівняновисокого рівня родючості. Поверхневий стік, а відповідно,  і змивши ґрунтівнезначні. Придатні для механізованої обробки, відходу за посівами і збиранняврожаю.
Ґрунтиуніверсального використання, придатні для використання в  сівозмінах при ухилахдо 30. При  ухилах більш  30доцільно використовувати підпосіви культури суцільної сівби. Ґрунти схилів крутіше  50вартовідвести під постійне залуження багаторічними травами, виключивши їх зі сполукиорних угідь. Зрошення  обмежене.
 Агровиробничагрупа 66 л.
Чорноземизвичайні середньозмиті легкоглинисті. Залягають на схилах складної формикрутістю 2-30/66л л ІХ, площа 30 га/.
Чорноземипівденні середньозмиті – ґрунту з розвитим поверхневим шаром, а відповідно, ізмивом верхньої, більш родючої, частини ґрунту. Відрізняються низькоюзабезпеченістю вологи. Необхідно вносити на цих ґрунтах азотні і фосфорні, атакож органічні  добрива в підвищених дозах. Доцільно такі ґрунтивикористовувати в ґрунтозахисному чи сівозміні під культури суцільної сівби,строго дотримуючи протиерозійних агротехнічних заходів. На пасовищах необхіднопровести корінне поліпшення (на схилах крутістю  до 70/, на схилахпонад 70 — залишити в природному стані. 
 Агровиробничагрупа 67 л.
Чорноземизвичайні сильнозмиті легкоглинисті. Поширені на схилах крутістю 3-50/67 л ХI, площа 3 га/, крутістю 5-70/ 67 л ІХ, площа 3 га/, і схилах крутістю 7-100/ 67 л ХІ, площа 5 га/.
Умови рельєфусприяють розвитку інтенсивних ерозійних процесів і не менш інтенсивних втратвологи атмосферних опадів поверхневим стоком. Тому сильнозмиті ґрунтивідрізняються надзвичайно коротким профілем і є найбільш сухими інизькородючими. Це ґрунти обмеженого використання. На пасовищах необхіднопровести корінне поліпшення (на схилах крутістю до 70, на схилахпонад 70залишити в природному стані. Щілювання багаторічних травпоперек схилів один раз у 2-3 роки. Використання під пасовище  неприпустимо.Необхідно суворо нормувати випас худоби.
Агровиробничагрупа  141 л.
Болотні неосушенілегкоглинисті ґрунти. Поширені по краях балок (141лу, площа 18 га).
Це ґрунти обмеженоговикористання. Ґрунтові води залягають на глибині до 0,5 м.
До негативних особливостейґрунтів цієї групи відносяться  надмірне зволоження й оглеєння. Ґрунти цієїгрупи вимагають корінної  зміни водяного і повітряного режимів.
Для цього необхідно провестидренаж. Тільки при цьому умові можна використовувати під кормові угіддя.
Агровиробничагрупа  209 л.
Намиті чорноземилегкоглинисті. Поширені на  схилах крутістю  1-20/ 209 л VIII-I, площа 7 га/. Це дуже родючі ґрунти. Ґрунтові води прісні чи слабо мінералізовані,залягають на глибині 6-8 м. Ґрунти з могутнім профілем і великим запасом гумусуживильних речовин. Можуть використовуватися в тих сівозмінах, у яких включенінавколишні незмиті і слабозмиті ґрунти.  Доцільно розміщати овочеві культури.Меліорації не вимагають.
Агровиробничагрупа  210 л.
Намиті чорноземно-луговіґрунти легкоглинисті. Поширені на днищах балок /210л, площа 2 га/. Це родючі ґрунти.Ґрунтові води прісні чи слабо мінералізовані, залягають на глибині 2-3 м. Ґрунти з могутнім профілем і великим запасом гумусу і живильних речовин. Найбільш раціональним євикористання в овочевих сівозмінах. Меліорацій не вимагають.
Агровиробничагрупа  210” л.
Лугові намитілегкоглинисті ґрунти.
Поширені в днищахбалок/210” л У, площа 11 га. Ґрунти  середнього, але трохи обмеженого,внаслідок оглеєння перехідних обріїв, потенційної родючості. Ґрунтові водизалягають на глибині 1-1,5 м. На пасовищах необхідно провести поверхневепіскування.
 
Водно-фізичніконстанти для ґрунтів господарства
ВОЛОГІСТЬ В’ЯНЕННЯРОСЛИН (WВ.В.,%)  
 
Wв.в. = мг*1.34, де
МГ – максимальнагігроскопічна волога, %
Таблиця 3 (МГ) (Wв.в.) Hе 10,4 13,936 Hi 11,5 15,41 Phik 10,3 13,802 Pk 10 13,4
 

ДіапазонАктивної Вологи (Wв.п.,%)
 
Wв.п.,% =Wн.в. – мг*1.34
 
Таблиця 4 (Wв.п.) Hе 18.68663 Hi 20.68924 Phik 21.5972 Pk 23.54444
 
ЗапасиПродуктивної Вологи (Wз.п.в., м3/га)
 h*д *Wв.п
 Wз.п.в. = — ,
 10
д – щільністьґрунту, г/см3 
 
 Таблиця 5 h d (Wз… п.в.) Hе 15 1,3 36,43895 Hi 20 1,4 52,34358 Phik 50 1,4 129,1912 Pk 100 1,5 295,1407

запасифактичної продуктивної вологи
 
 h*д*(Wф.п.в.– 1.34*МГ)
 

Таблиця 6 h d (Wф.п.в.) (Wв.в.) Hе 15 1,3 20,7 13,9 132,6 Hi 20 1,4 20,7 15,4 148,4 Phik 50 1,4 20,7 13,8 483 Pk 100 1,5 20,7 13,4 1095

Класифікація механічних елементів ґрунту
 
Таблиця 11Фракції Hе Hi Phik Pk Сума фракцій 1 — 0.25 0,5 0,9 0,7 0,4 2,5 0,25 — 0,05 10,5 9,3 11,4 10,5 41,7 0,05 — 0,01 23,6 30,5 29,4 28,7 112,2 0,01 — 0,005 17,4 15,2 16,5 17,1 66,2 0,005 — 0,001 12,6 6,3 7,4 9,4 35,7 Висновок:ґрунт – крупнопилевато-мулеватий 

Характеристикаґрунту ріллі в господарстві
 Таблиця 12Ґрунтова різниця
Площа,
га Механічний склад Потужність перегнійного горизонту Орний шар, см Вміст гумусу,% Вміст, мг/100г грунту рН сольової витяжки
Р2О5
К2О
Чорнозем
звичайний малогумусований 309
крупно-
пилевато-важко-суглинковий 85-100 28 5,1 9,9 15,5 6,7
Чорнозем
звичайний малогумусований 416
середньо-
глинистий 85-100 28 3,1 9,9 15,5 6,7
Чорнозем
звичайний малогумусований 538 крупно-пилувато-середньо-суглинковий 95-115 28 3,1 10,3 12,0 6,7
Чорнозем
звичайний малогумусований 149 піщано-легко-суглинковий 80-95 27 3,0 10,4 12,3 6,6
Чорнозем
звичайний малогумусований 602 легко-глинистий 60-75 25 4,1 7,7 15,5 6,7
Чорнозем
звичайний середньогумусований 297 легко-глинистий 90-105 28 5,6 9,8 15,5 6,6
Чорнозем
звичайний середньогумусований 98
середньо-
глинистий 80-85 27 5,6 9,8 15,5 6,6
Чорнозем
південний 249
крупно-
пилевато-важко-суглинковий 60-70 25 3,9 7,8 16,0 6,7
Чорнозем
південний 221 крупно-пилувато-середньо-суглинковий 60-65 27 3,9 7,8 16,1 6,7

1.3.Землекориcтyвання
Землекористуваннягосподарства розташоване в степовій зоні різнотравно-типчаково-ковильній їїпідзоні. В даний час, у результаті розорювання території, природна рослинністьхарактерна для даної підзони майже цілком знищена. На  збережених  цілиннихділянках видова сполука травостою під впливом випасу дуже змінилася. Основутравостою степових цілинних ділянок, розташованих на схилах балок, складають вузьколистізлаки, типчак, тонконіг та ін.
Доскладу степового різнотрав'я входять: полинь австрійська, синьоголовник,гикавка сіра, молочай хрящуватий і лозяний.
Поднищах балок рослинність змінюється у бік характерної до лугового степу.Травостій тут більш пишний і менше вигорає в літню пору. У травостої маютьсяпирій повзучий, тонконіг вузьколистий, цикорій дикий та ін. На дні балки, деґрунтові води підходять близько до поверхні, рослинність складається збекманії, пирію, подорожника, кінського щавлю, зустрічаються осоки. З бур'янів,що засмічують ґрунти господарства, найбільш поширений в'юнок польовий, осотрожевий, лобода, суріпиця, мишій зелений, амброзія.
 
Видовий склад бур'янів іступінь засміченості полів
На полях господарства поширенінаступні бур’яни :
1. Рані ярі:
–гірчиця польова / Sinapis arvensis/
горчица полевая
2. Пізні ярі:
–щириця звичайна /Amаranthus retroflexus/ щирицаобыкновенная
–лобода біла / Chenopodium album /
марь белая 
–чорнощир звичайний /Cyclachaena xanthifolia/ циклопенадурнищниколистная
 3. Зимуючі:
–грицики звичайні /Capsеlla bursa pastoris / пастушья сумка
–ромашка непахуча /Matricаria perforata / ромашка непахучая
–волошка синя /Centaurea cyanus/
василексиний
–талабан польовий /Thlaspi arvense/
яруткаполевая
4. Озимі:
–бромус польовий  / Bromus arvensis /
костерполевой
–бромус  житній / Bromus secаlinus/
костерржаной
5. Дворічні:
–буркун лікарський /Melilotus officinalis/ донниклекарственный
–буркун білий /Melilotus album/
донник белый
6. Багаторічні кореневищні:
–пирій повзучій  /Elytrigia repens/
пырей ползучий
7. Багаторічні коренепаросткові:
–осот жовтий польовий / Sonshus arvensis/ осот полевой
–молочай лозяний /Euphorbia virgita/ молочай ползучий
–березка польова /Convolvulus arvensis/ вьюнок полевой
 
Взагалі, кліматичні умови і рельєф сприяють більш-менш нормальному усмоктуванню атмосфернихопадів,  відсутності або слабкому розвитку ерозії, але все-таки є випадки деґрунти помітно ушкоджуються ерозією, у результаті якої потужність гумусногошару зменшується. У деяких випадках на поверхні євимоїни. З метою припинення ерозії, на цих ґрунтах обробку варто проводити тільки поперексхилів, а також потрібно вносити під зяблеву оранку гній з підвищеною нормою,щоб підвищити вміст органічної речовини в цихґрунтах.
Засміченістьпосівів можна оцінити на 1-2 бали. Для боротьби збур'янами, а також шкідниками і хворобами сприяє оранка, що веде також допоповнення вологи.
Кріммеханічних способів (оранка) існують і хімічні (застосування гербіцидів),біологічні й ін.
 
1.4.Схеми основних сiвозмiн, структуралосiвних площ врожайнiсть
Структурапосівних площ та урожайність с.-г. культур в господарстві
Таблиця 13с.-г. культура і пари Площа посіву Урожайність, ц/га Середня га % 2004р. 2005р. 2006р. Озима пшениця 117 10,95 31,4 31,2 28,6 30,4 Ярий ячмінь 144 13,49 26,0 24,8 23,2 24,7 Цукровий буряк 82,75 7,75 306 344 270 306,7 Соняшник 143 13,4 18,2 20,4 16,1 18,2 Кукурудза на зерно 140,25 13,14 33,5 32,5 34,9 33,6 Горох 137 12,8 19,0 19,1 17,2 18,4 Багаторічні трави 251 23,5 33,3 31,6 34,5 33,1 Овес 53 4,97 23,2 22,8 19,1 21,7 Всього 1068 100 - - - -

1.6Існуючі сівозміни у бригаді
  Схеми раніше введених іосвоєних сівозмін у бригаді
1.польовасівозміна2.польова сівозміна
площа 406га площа662 га
Середнійрозмір поля58 гаСередній розмір поля82.75 га
 
 Таблиця 14№ поля Чергування культури і пару № поля Чергування культури і пару 1 Чорний пар 1 Багаторічні трави 2 Озима пшениця 2 Багаторічні трави 3 Кукурудза на зерно 3 Багаторічні трави 4 Зернобобові 4 Озима пшениця 5 Просо 5 Цукровий буряк 6 Озима пшениця 6 Картопля 7 Соняшник 7 Кукурудза на зерно 8 - 8 Просо
 
Загальна площаріллі, зайнята сівозмінами – 1068га.
Восьмипільнасівозміна вірна, у кожної культури підходящі попередники. Ця сівозміна є трав’янопросапною.
А от семипільнасівозміна потребує змін. Наприклад, було би доречно поміняти місцями 4-е і 5-еполе, ярий ячмінь з зернобобовими. Так як озима пшениця більш цінна культура –для неї будуть кращім попередником зернобобові, а от ярий ячмінь зовсімнедопустимий попередник для неї. Взагалі, для озимої пшениці недопустимимипопередниками є будь-які ярі та озимі зернові. Це зумовлено тим, що в цієїгрупи одні й ті ж самі шкідники та фітопатогени.
Так багато вчених вважають головною причиною зниження врожайностінезмінних посівів – наявність в ґрунті токсичних речовин, що виділяютьсямікроорганізмами, коренями самої рослини чи рослинними рештками, щорозкладаються. Ці специфічні речовини, впливають токсично на одну культуру, і єбезпечними для інших. Чергування різних культур – найліпший засіб детоксикаціїґрунту.
 Зниження врожайності беззмінних посівів пояснюється такожпорушенням рівноваги між видами мікроорганізмів, що веде до збіднення мікрофлори,а також до появи  в рослинах сумісності і несумісності – явище ґрунтовтоми.
Вихід кормовиходиниць з 1 га сівозмінної ріллі – 45,1ц
Вихід зерна з 1 га сівозмінної площі :
60,8ц – озимоїпшениці (з двох полів)
33,6ц –кукурудзи 
24,7ц – ярогоячменю
Всього(60,8+33,6+24,7)/ 4 = 29,8ц
Продуктивністьріллі відносно висока, в порівнянні з продуктивністю інших господарств цьогорайону.

 Розрахункипродуктивності 1 га ріллі
 
 Таблиця 15с.-г. культура Основна і побічна продукція Середня площа за останні 3 роки Основна продукція Побічна продукція Вміст 1ц продукції Валовий вміст протеїну, ц Вихід кормових одиниць із продукції, ц /> Середня  урожайність Валовий збір Відношення основної до побічної Урожайність Валовий збір Кормових одиниць Перетравного протеїну Основної продукції Побічної продукції Всього Основної  Побічної Всього /> га % /> Озима пшениця зерно 57,1 16,5 30,4 1735,8 1:2 60,8 3471,7 1,19 12 20829,6 1735,8 22565,4 2065,7 694,3 2760,0 /> солома 0,20 0,5 /> кукурудза  на зерно зерно 55,7 16,0 33,6 1871,5 1:2 67,2 3743,0 1,32 7,8 14593,8 5240,2 19834 2470,4 1422,3 3892,7 /> солома 0,38 1,4 /> горох зерно 57,0 16,4 18,4 1048,8 1:1,5 27,6 1573,2 1,17 19,5 20451,6 24541,9 44993,5 1227,1 1022,6 2249,7 /> сіно 0,49 12,8 /> зелений корм 0,16 2,8 /> Ярий ячмінь зерно 59,7 17,1 24,7 1474,6 1:1,4 34.6 2065,6 1,13 8 11796,8 2685,3 14482,1 1666,3 681,6 2347,9 /> солома 0,33 1,3 /> Озима пшениця зерно 59,5 17,0 30,4 1808,8 1:2 60,8 3617,6 1,19 12 21705,6 1808,8 23514,4 2152,5 723,5 2876 /> солома 0,20 0,5 /> /> /> соняшник насіння 59,3 17,0 18,2 1079,3 1:0,3 5,46 312,9 1,14 12,1 13059,5 2033,8 15093,3 1230,4 348,5 1578,9 /> макуха 1,09 3,9 /> стебла 0,11 2,6 /> Всього 348 100 - - - - - - - - - 140482,7 - - 15705,2 />

Таблиця 16с.-г. культура Площа, га Запланована (розрахункова) врожайність на рік освоєння нових сівозмін Фактори приросту врожайності Підвищення культури землеробства    Внесення нові сорти Зниження  втрат при зборі добрив пестицидів 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. Чорний пар 54 - - - - - -
Озима пшениця
(2 поля) 111,6 (56+55,6) 31,9 1,5 - - - - Кукурудза на зерно 61 35,3 1,5 - - 0,2 - Горох 62 19,3 - - - - 0,9 Ярий ячмінь 60,4 25,9 1,2 - - - - Соняшник   57   19,1 - - - 0,9 - Разом посівна площа 406 - - - - - -
 
2.2Розробка удосконалених сівозмін
 Можливі варіанти ланок розробленоїсівозміни Варіанти ланок 1. 2. 3. Чорний пар Просо Горох Озима пшениця Ярий ячмінь Озима пшениця - - Соняшник
Можливіваріанти схеми сівозмін: Перша сівозміна Друга сівозміна Третя сівозміна 1.Чорний пар 1.Чорний пар 1.Чорний пар 2.Озима пшениця 2.Озима пшениця 2.Озима пшениця 3.Кукурудза на зерно 3.Озима пшениця 3.Горох 4.Ярий ячмінь 4.Горох 4.Озима пшениця 5.Горох 5.Просо 5.Кукурудза на зерно 6.Озима пшениця 6.Ярий ячмінь 6.Ярий ячмінь 7.Соняшник 7.Соняшник 7.Соняшник
Розробленанова, удосконалена сівозміна господарства
 
Таблиця 17с.-г. культура Площа, га Структура сівозмін, % Кількість полів, яке займає  культура Схема прийнятої сівозміни Чорний пар 54 13,3 1
1.                Чорний пар
 
2.                Озима пшениця
 
3.                Просо
 
4.                Ярий ячмінь
 
5.                Горох
 
6.                Озима пшениця
 
7.                Соняшник Озима пшениця 116,4 28,7 2 Просо 61 15,0 1 Горох 55,6 13,7 1 Ярий ячмінь 62 15,3 1 Соняшник 57 14,0 1 Всього 406 100 7
 
 
 
 
 
Розрахунки продуктивностіосновної сівозміни
Таблиця 18с.-г. культура Основна і побічна продукція Середня площа за останні 3 роки Основна продукція Побічна продукція Вміст 1ц продукції Валовий вміст протеїну, ц Вихід кормових одиниць із продукції, ц /> Середня  урожайність Валовий збір Відношення основної до побічної Урожайність Валовий збір Кормових одиниць Перетравного протеїну Основної продукції Побічної продукції Всього Основної  Побічної Всього /> га % /> Озима пшениця зерно 57,1 16,5 31,9 1821,5 1:2 63,8 3643 1,19 12 21858 1821,5 23679,5 2167,6 728,6 2896,2 /> солома 0,20 0,5 /> Просо зерно 55,7 16,0 35,3 1977,4 1:2 70,6 3954,8 1,32 7,8 15423,7 5536,7 20969,4 2610,2 1506,6 4116,8 /> солома 0,38 1,4 /> Ярий ячмінь зерно 59,7 17,1 25,9 1546,2 1:1,4 36,3 2164,7 1,13 8 12369,6 2814,1 15183,7 1747,2 714,3 2461,5 /> солома 0,33 1,3 /> Горох зерно 57,0 16,4 19,3 1100,1 1:1,5 28,9 1650,1 1,17 19,5 21451,9 25741,6 47193,5 1287,1 1072,5 2359,6 /> зелений корм 0,16 2,8 /> сіно 0,49 12,8 /> Озима пшениця зерно 59,5 17,0 31,9 1898,0 1:2 63,8 3796,0 1,19 12 22776,0 1898,0 24674,0 2258,6 759,2 3017,8 /> солома 0,20 0,5 /> /> /> Соняшник насіння 59,3 17,0 19,1 1123,6 1:0,3 5,73 337,1 1,14 12,1 13595,6 2191,2 15786,8 1280,9 404,5 1685,4 /> макуха 1,09 3,9 /> стебла 0,11 2,6 /> Всього 348 100 - - - - - - - - - 147487 - - 16537 />
Вихід кормовиходиниць з 1 га сівозмінної ріллі – 47,5ц
Вихід зерна з 1 га сівозмінної площі: 31,3ц
 
2.5Ротаційна таблиця засвоєної сівозміни. 
Таблиця 207 6 5 4 3 2 1 № поля Кукурудза на зерно Горох Озима пшениця Ярий ячмінь Соняшник Озима пшениця Чорний пар 2006 Чергування культур освоєної сівозміни по роках Ярий ячмінь Озима пшениця Соняшник Горох Чорний пар Кукурудза на зерно Озима пшениця 2007 Горох Соняшник Чорний пар Озима пшениця Озима пшениця Ярий ячмінь Кукурудза на зерно 2008 Озима пшениця Чорний пар Озима пшениця Соняшник Просо Горох Ярий ячмінь 2009 Соняшник Озима пшениця Кукурудза на зерно Чорний пар Ярий ячмінь Озима пшениця Горох 2010 Чорний пар Кукурудза на зерно Ярий ячмінь Озима пшениця Горох Соняшник Озима пшениця 2011 Озима пшениця Ярий ячмінь Горох Кукурудза на зерно Озима пшениця Чорний пар Соняшник 2012 Кукурудза на зерно Горох Озима пшениця Ярий ячмінь Соняшник Озима пшениця Чорний пар 2013
2.Народногосподарське значення культури, економiчна ефективнiстьвиробництва їївгослодарствi.
Господарське значення. Серед основнихкруп'яних культур СНД найбiльш поширеною е просо. Воно цiнне своїм пшоном, яке вщзначаеться високимихарчовими якостями.
У складi пшона вміст бiлка становить 12 %, крохмалю 81 %, жиру 3,5 %,клiтковини 1- 2 %. За вмістом бiлкапшоно наближаеться до манно! i кукурудзяноi круп, переважае ячмiнну, перлову,гречану i особливо рисову крупи, поступаючись лише вiвсянiй, яка мiстить до 16% бiлка. У його складi бiльше жиру, нiж у крупiiнших культур, крім вiвсяноi, багато крохмалю тапорiвняно мало клiтковини. Пшоно багате на зольнi елементи, мiстить TaKiважливi вiтамiни, як B1, B5, РР, а та кож мiкроелементи. Швидкорозварюеться (через 25 — 30 хв), дае високий привар (12 — 13 %), а каша добрезасвоюеть­ся органiзмом людини. У Казахстанi з пшона готують особливу де­лiкатеснукашу «тару». Iнколи з пшона виготовляють борошно, яке ВIшористовують укондитерсы{iй прuомисловостi.
Просо мае кормове значення. Иогозерно та пшоняна каша ­практично незамiнний корм для курчат. Використання просадля дорослих курей пiдвищуе ix несучiсть i мiцнiсть Шlеарлупи яець. Длявiдгодiвлi гусей, свиней до6рим кормом е просяне борошно у сумiшi з картоплеюабо iншими харчовими вiдходами. Вiдходи Biд переробки проса на пшоно, у складiяк их е до 16 % бiлка та багато жиру, — цiнний концентрований корм для тварин.Луску, яка за­лишаеться при виробництвi пшона, використовують для виготов­леннякомбiкормiв.
До цiнних грубих кормів належить просяна солома. яка при зби­paннi проса на зерно зберiгае зеленуватийстан, добре облистнена, мае приемний запах i бiльш поживна, нiж солома iнших культур. у 100 кг її мiститься 50 корм. од. Добр им кормом е та кож полова, у 100 кг якоi мiститься 42 корм. од.
Просо в зеленому cтанi добре поiдаеться великою рогатоюхудо·· бою, вiвцями, тому його вирощують на зелений корм, CiHO, для ви­пасанняхудоби. Проте випасати тварин слiд обережно — BiдoMi ви­падки ix отруення.
Просо як скоростигла культура маепевне агротехнiчне значення: використовуеться як страхова культура дляпересiвання загиблоi озимини, придатна для пiсляукiсних та пiсляжнивнихпосiвiв, може використовуватись як покривна культура для багаторiчних трав.
Походження та поширення. Просо — одназ давнiх зернових культур світового землеробства, яка була вiдома народам централь­ного i захiдного Китаю,гiрських районiв Монголii за 3 — 5 тис. років до н. е. В доiсторичнi часи просо перемiстилося з Азii в европу (Iтa­лiю), Африку (Єгипет). Близько 2500 р. просо відоме в Закавказзi.
У сучасному світовому землеробствi просо вирощують наплощi близько 40 млн га.
Iз зарубiжних країн просо поширене на великих площах у Китаi, Монголii,Пакистанi,' 1 ндй, Афганiстанi, Японii; у европi — в Болга­рй, Югославii,Туреччинi, Румунй, Угорщинi, Польщi. У СНД основ­ними районами виробництвапроса є Поволжя, Пiвнiчний Кавказ,Центральночорноземна зона, Казахстан, краiни Середньо! Азii, За­хiдний Сибiр,YKpaiHa. Загальна посiвна площа проса в СНД сягае в окремі роки 2,8 — 3 млн га (1990 р.), в Україні — до 300 тис. га.
В Українi просо найбiльш поширене в Степу та Лiсостепу.Середнi врожаi проса в СНД коливаються Biд 13,5 до 18,4 ц/га, в Українi вiд 14,9 до 19,4 ц/га.
Застосовуючи прогресивнi технологii,кращi господарства Украiни вирощують по 45 — 55 ц/га i бiльше зерна на всiйплощi посiву.
Просо вирощують дляодержання цінного харчового продукту — пшона. Крім крупи, із зерна проса виготовляютьборошно, яке споживають у чистому вигляді і як домішку до житнього борошна дляпідвищення його поживності.
Сорти. До поширених районованих в Україні copтів проса нале­жать: Веселошщолянське 176, Київське87, Миронiвське 51, Старт, Харкiвське 31, Xapківське 57, Сонячне, Лiлове, Сяйво та iH.
3. Бiологiчнiосо6ливостiкультури.
Морфобiологiчнi та екологiчнi особливостi. Вид проса включае такі рiзновиди: флявум, (flavum), ауреум, (аиlеит), субфля­вум, (subflavum), сангвiнеу, м, (sanguineum), субсангвiнеу, м, (subsan­guineum).
Довжина волотей 15 — 30 см, залежно Biд рiзновиду. Вони пониклi нещiльнi, слабкопониклi середньо! щiльностi, злегкапониклi щiльнi з подушечками на нижнiй частинi волотi або без них (рис.1).
Забарвлення зерна свiтло-жовте,свiтло-кремове, золотисто-жов­те, кремове, ясно-червоне, темно-червоне, оранжеве.За формою зер­но 6увае овальним, кулястим, округло-овальним, овально-видовже­ним.Маса 1000 зерен становить 5,7 — 8,2 г.
Плiвчастiсть становить 12 — 20 % вiдмаси зерна.Висота рослини змiнюеться від 65 до 125 см, мiжвузлiв 5 — 7.
Характерні ознакирізновидності проса звичайного табл. 21Різновидність   Підвид  Забарвлення волоті Забарвлення зерна
·                Кандідум
·                Сбкандідум
·                Флявум
·                Субфлявум
·                Ереум
·                Субсангінеум
·                Коннцініум
·                Сангінеум
·                Тефрум
·                Субтефрум
розлоге
-\\-
стиснуте
-\\-
стиснуте
-\\-
розлоге
стиснуте
-\\-
розлоге
-\\-
без антоціану
з антоціатом
без антоціату
з антоціатом
без антоціату
з антоціатом
без антоціату
без антоціату
з антоціатом
без антоціату
з антоціатом
біле
біле
кремове
золотисто-жовте
золотисто-жовте
золотисто-жовте
червоне, коричневе
червоне, коричневе
біле
сіре
сіре
3.1.Вiдношення до вологи
 Рослини проса економно витрачаютьвологу. Для проростання насiння достатньо всього 25 — 30 % води вiд його маси.Просо здатне формувати вузловi кореніпри мiнiмальнiй вологостi фунту. Все ж piст кореневої сис­теми i надземної маси за тривалої посухи (1- 1,5 мiсяця)затриму­еться, на рослинах формуються малих розмiрiв суцвiття; якi частобувають безплiдними. Тому для проса теж необхiдна достатня кiль­кiсть вологи вфунтi, особливо в перiод формування генеративних opraнів — приблизно за декаду до викидання волотей.
 У просаpiдко спостерiгаеться запал зерна, йогокоренева система добре забезпечуе суцвiття водою навiть тодi, коли в фунтiкiлькiсть вологи наближаеться до мертвого запасу. Транспiрацiйний коефi­цieнт проса низький (130 — 280). Слiд,проте, враховувати, що просо, вiдзначаючись високою посухостiйкiстю, iнтенсивнопiдвищуе свою продуктивнiсть при зрошеннi.
Технологiя вирощування. Високi урожаї проса отримують при розмiщеннi йогоу сiвозмiнах на полях, добре забезпечених вологою.
3.2.Вiдношення до тепла
Просо, яке належить до хлiбiв другогої групи, високовибагливе до тепла.Насiння його починае проростати при температурi не нижче 6 — 8 С, але дружне проростанняспостерiгаеться при прогрiваннi грунтудо 15 — 16 С. Якщо в перiод проростання температура зни­жуеться до 8 — 9 С,сходи з'явля- ються тiльки через 15 — 18 днiв.Сходи витримують незначнi заморозки до мінус 2 ОС, а при мінус 3,5 С здебiльшого гинуть або сильно пошкод-жуються.Дуже шкiд­ливою для сходiв проса е тривала одночасна дiя низьких позитив­нихтемператур (6 — 10 С) та хмарноїпогоди. У рослин при цьому рiзко знижуетьсяфотосинтез, що може стати причиною їхзагибелi.
Сума ефективних температур дляранньостиглих copтів проса становить близько 1500 ос, середньопiзнiх — понад 1600 С, а в прохолоднi тавологi роки  понад 2000 С.
Просо краще за iншi злаковi культуривитримуе фунтову й повiт­ряну посухи. Вiдзначаеться високою жаростiйкiстю. Паралiч про­дихiв у ньогоспостерiгаеться при температурi 38 — 40 С лише через 49 год, тодi як у ячме-ню — через 25 — 35 год, яро! пшеницi — 17 год, а у вівca вони паралiзуються Бже через 5 — 7 год.
 
3.3.Вiдношення догрунтiв.
Коренева система проса вiдзначаетьсянедостатньою здатнiстю до засвоення пожив них речовин, тому воно краще росте нагрунтах, добре забезпеченихлегкодоступними сполуками поживних речовин. Кращими грунтами для нього е чорноземнi та каштановi, причому за сухої погоди вищi врожаї проса отримують при вирощуваннi на грунтах середнього i важкогомеханiчного складу, за умов достат­нього зволоження — на легких грунтах.
Просо належить до солевитривалихкультур, не витримуе кислих грунтiвi найкраще росте при нейтральнiй реакції грунтового розчину (рН 6,5 — 7,5).
3.4.Потреба рослин у живильних речовинах iособливостi живления.
Просо вибагливе до поживних речовин:потребуе на формування 1 ц зерна 3 кг азоту, 1,4 кг фосфору, 3,5 кг калiю. До вмісту азоту в грунті воно виявляе пiдвищенi вимоги вже уфазi 3 — 4 листкiв i особливо у перiодiнтенсивного росту вегетативноїмаси, до фосфору — з са­мого раннього перiоду вегетації, до калiю — протягом ycieї вегетацiї.Коренева система проса вiдзначаеться недостатньою здатнiстю до засвоення поживних речовин, тому воно краще росте на грунтах, добре забезпечених легкодоступними сполуками поживних речовин.
3.5.Фази розвнтку, i критичнi перiодив життi рослин.
У проса налічується кількафаз вегетації: проростання насіння – з’явлення корінців; сході через 7-10 днівпісля сівби; третій листок – ріст припиняється, розвиваються вторинні кореніспочатку повільно а потім швидше; кущіння – настає швидше ніж у інших злаків (на 15-20-й день після сходів); повільний ріст  надземної частини маси ікоренів; викидання волотей – через 20 -25 днів після кущіння; цвітіння – на2-6-й день після викидання волотей, інтенсивно о 10-11-й  годині ранку,розпочєнаеться зверхніх квіток і триває 7-16 днів достигання не одночасне ітривале (15-20 днів), починяється з верхньої частини волоті.
4.Технологіявирощування культури в господарствi.
 
4.1. Micцeв сiвозмiнi.
Найкраще просорозміщувати після озимих зернових культур, особливо висіяних по чистих абозайнятих парах, цукрових буряків, кукурудзи, під які внесена достатня кількістьорганічних і мінеральних добрив. Цінними попередниками для нього є зернобобові культури ібагаторічні трави.Це має велике значення при вирощуванні культури забезгербіцидною технологією. Після трав поле менш засмічене бур’янами, а грунточищається від збудників хвороб.
4.2. Обробiток грунту.
Якщо попередниками просає зернові і зернобобові культури, обробіток починати із лущення стерні наглибину 6-8 см дисковими лущильниками ЛДГ-10, ЛДГ-15, ЛДГ-20, що сприяєзбереженню вологи.
Найбільш ефективнелущення, коли його проводити слідом за збиранням попередника. Поля, засміченікореневищними бур’янами, дисковати важкими боронами БДТ-7, БДВ-6,3, БД-10 наглибину 6-8 см, вдруге через 10-15 днів — на 10-12 см. Засмічені коренепаростковими бур’янами поля (осотом, пирієм, берізкою) обробляти плоскорізамина глибину 10-12 см. у фазі утворення розеток листочків у бур’янів. Зяблевуоранку проводити на 20-22 см.
Якщо просо розміщують після багаторічних трав, вслід за збиранням поледискують з метою подрібнення післяжнивних решток і кращого їх приорювання.
При розміщенні просапісля цукрових буряків відразу після їх збирання проводити зяблеву оранку наглибину 25-27 см.
Весняний й передпосівнийобробіток грунту має забезпечити очищення грунту від бур’янів, зберігання танагромадження вологи й створення пухкого посівного шару грунту.
З цією метою, як тількипосіріють гребені ріллі поле боронувати боронами БЗТС-1, а по плоскорізномузябу — БИГ-3А, БМШ-3А, у два сліди упоперек або по діагоналі поля до напрямкуоранки.
Велике значення для просаяк пізньої ярової культури при вирощуванні без гербіцидів мають веснянікультивації.
Після передпосівної культивації можнапровести коткування, що забезпечує рівномірне загортання насіння, сприяєдружній появі сходів і розвитку рослин, забезпечує якісне проведення до — і післясходових боронувань, та міжрядного обробітку.
 
4.3.Основний.
При розмiщеннi його пiсля зернових i зернобобових культур основ­нийобробiток починають з лущення cTepHi, яке проводять дискови­ми лущильникамиЛДГ-10, ЛДГ-15 на глибину 6 — 8 см. При за­бур'яненнi поля осотом, березкоюлущать двiчi: перший раз диско­вими лущильниками на глибину 6 — 8 см, удруге — лемiшними (ППЛ-10-25) на глибину 10 -12 см; при наявностi пирiю проводять дваперехреснi лущення дисковими лущильниками на глибину, за­лягання кореневищ (10 — 12 см). Пiсля кукурудзи i багаторiчних трав площi двiчi дискують важкими дисков ими боронами БДТ-7,БДТ-10 на глибину 12 — 14 см. Вивiльненi й чистi Biд бур'янiв площi пiсля збирання пiзнix просапних культур (цукрових бурякiв, картоп­лi),як правило, не лущать.
Зяблеву оранку пiд просо пiслязернових культур, багаторiчних трав, кукурудзи на зелений корм або силос краще проводити у ран­нi строки наприкiнцi серпня. Це даезмогу бiльш ефективно прово­дити боротьбу з бур' янами за допомогою культивацi'i за типом на­пiвпару. На чорноземних грунтах орють плугами з передплужника­ми ПЛН-5-35 або ПЛН·6-35на глибину 25 — 27 см, на iнших фунтах на 20 — 22 см або на глибину орного шару. Чистi вiд бур'янiв поля пiсля цукрових бурякiв, картоплi обробляютьдисков ими боронами на глибину 14 — 16 см або застосовують плоскорiзний обробiток пло­скорiзами РПГ~2-150 таiншими на глибину 25 — 27 см.
У районах вітрової ерозiї при вирощуваннi проса пiсля стерньових попередникiвпрактикують плоскорiзний обробiток, застосовуючи послiдовно голчастi борониБИГ-3, культиватори РПЕ-3,8А з глиби­ноюобробiтку 8 — 10 см, РПШ-9 з обробiткомна глибину 12 — 14 см та плоскорiзи-глибокорозпушувачi RПГ-250, ПГ-3-5, якимирозпу­шують грунт восени на 20 — 22 см.
Узимку на зораних полях проводятьснiгозатримання, яке не тiльки збагачуе фунт на вологу, а й зменшуе глибинупромерзання фунту. Такий грунт на весніi ранiше відтае i краще поглинае веснянi води. Як показуютьдослiдження, прирiст урожаю проса вiдснiгоза­тримання досягае 15 — 20, а в посушливi роки — до 30 %.
 
4.4. Передпосiвний.
Передпосiвний обробiток грунту полягае в ранньовесняномуза­криттi вологи боронами БЗТС-1,0 абоборонами i шлейфами пiд ку­том до зяблевої оранки у два слiди та двох культивацiй, першу з яких проводять одночасно зсiвбою paннix зернових культур на гли­бину8 -10 см в aгperaтi з боронами, другу — перед сiвбою на гли­бину загортання насiння (5 — 6 см) з одночасним откуванням кот­ками 3ККШ-6 для бiльш piвномірного й неглибокого загортання насiння. При раннiй та посушливiй весні першу i другу культивацiї проводять на глибину 5 — 6 см.
На пiдзолистих глинястих фунтах, якiза' зиму сильно ущiльню­ються, доцiльнiше першу культивацiю провести на глибину12 -14 см; на легких фунтах замiсть першої культивацiї здiйснюють 2 — 3 боронування длятого, щоб не пересушити грунт,i лише передпосiвну культивацію.
Для зменшення забур'яненостi поля пiдпередпосiвну культива­цiю вносять гербiцид пропазин (3 — 6 кг/га за дiючоюречовиною).
4.5.Удобрення культури.
Коренева система проса в початковійфазі розвивається дуже повільно, тому воно особливо вибагливе до наявності вповерхневому шарі грунту азотно-фосфорних добрив. Потребу в добривахрозраховують користуючись картограмами поля. На 1 ц урожаю зерна просо виноситьіз грунту 3,3 кг азоту, 1,5 -фосфору, 3,4 -калію та 1,2 кг кальцію. У добрюють просо переважномiнеральними добри­вами, а гнiй вносять пiд попередники. Безпосередньо вносити гнiй пiд просо недоцiльно, бо у складi гною, особливо свiжого,е багато на­сiння бур'янiв. Kpiмтого, просо добре використовуе пiслядiю гною. Мiнеральнi фосфорно-калiйнiдобрива рекомендуеться вносити пiд основний обробiток грунту у таких дозах: на Полiссi по 60 — 70кг/га, Лiсостепу по 40 — 60 кг/га фосфору i калiю; у степу 40 — 50 кг/га фос­фору i 30 — 40 кг/га калiю. Привирощуваннi проса на солонцюватих грунтахстепу калiйнi добрива не вносять. По50 — 70 кг/га азоту бiльш рацiонально вносити пiд першу весняну культивацiю.
У рядки пiд час сiвби вносять на чорноземах суперфосфат у дозi10 — 15 кг/гa фосфору, на пiдзолистих — повне мiнеральне добриво зрозрахунку 10 кг/га азоту, фосфору та калiю.
Пiдживлюють просо при добромузабезпеченнi грунту вологою переважно азотнимидобривами, якi вносять у дозi близько 20 кг/га азоту до виходу рослин у трубку.
Кислi грунти вапнують за гiдролiтичною кислотнiстю (3 — 5 т/гавапна), на солонцюватих фунтах вносять гiпс (3 — 5 т/га).
Фосфорні і калійні добрива вдозі Р60К40 краще вносити під зяблеву оранку, що особливоважливо в Степу, азотні (N60_- навесні під першу культивацію абоперед сівбою. Якщоосновного внесення мінеральних добрив не проводили або внесли в недостатнійкількості, доцільно довнести під час сівби в рядки з розрахунку 10-15 кг/гад.р., на широкорядних посівах — з обробітком міжрядь.
 
4.6.0сновне.
Мiнеральнi фосфорно-калiйнi добрива рекомендуеться вносити пiд основний обробiток грунту у таких дозах: на Полiссi по 60 — 70 кг/га, Лiсостепупо 40 — 60 кг/га фосфору i калiю; у степу 40 — 50 кг/га фос­фору i 30 — 40 кг/га калiю. При вирощуваннi проса на солонцюватих грунтах степу калiйнi добрива не вносять. По 50 — 70 кг/га азоту бiльшрацiонально вносити пiд першу весняну культивацiю.
4.7. Передпосівній.
 
У рядки пiд час сiвби вносять на чорноземах суперфосфат у дозi10 — 15 кг/гa фосфору, на пiдзолистих — повне мiнеральне добриво зрозрахунку 10 кг/га азоту, фосфору та калiю.
 
4.8. Підживлення.
 
Пiдживлюють просо при добромузабезпеченнi грунту вологою переважно азотнимидобривами, якi вносять у дозi близько 20 кг/га азоту до виходу рослин у трубку.
 
4.9. Підготування насіння допосіву.
 
 При пiдготовцi насiння до сiвби його старанно очищаютьта сортують на машинах ЗАВ-20, ЗАВ-40, вiдбираючи крупнi фрак­цй (дiаметром до 2 мм). Таке насiння забезпечуе прирiст урожаю 2,5 — 3 ц! га. Насiння перед сiвбою протруюють намашинах ПС-10, ПСШ-5 та iн.,використовуючи гранозан (1,5 кг/т), Тмтд, Biтaвaкc або фундазол(по 2 — 2,5 кг/т) iз застосуванням плiвкоутворювачiв ПВС (0,5 кг/т) або NаRМЦ(0,2 кг/т).
4.10.Посів.
Просо часто пошкоджуєтьсясажкою та іншими хворобами. Проти збудників хвороб насіння протруюютьфундазолом 50% з.п.-2,0 кг/т, вітаваксом, 75% з.п. -2,0 кг/т фенорамом -2 кг/гз додаванням плівкоутворюючих речовин.
На слабозабур’яненихполях кращим способом сівби є суцільний рядковий, який проводять зерновимисіялками різних типів з нормою висіву 3,5-4,0 млн.щт./га. На забур’яненихпосівах краще застосовувати широкорядний посів з нормою висіву 2,0-2,5млн.шт./га схожих насінин. В посушливих погодних умовах норму висіву збульшуютьна 5-10%.
Найбільш високі істабільні врожаї проса можна отримати при сівбі в оптимальні строки, коли грунтна глибині 10 см прогріється до 12-150С.
Якщо впосівному шарі вологи достатньо, насіння загортають на глибину 3-5 см, а якщо її недостатньо, глибину загортання збільшують до 5-7 см.
Якщо до сiвби проса гербiцидiв невносили, то нраще сiяти широко­рядно буряковими сiвалками ССТ-l2А зпристосуванням СТА-2300, що дае змогу вести боротьбу з бур' янами шляхоммiжрядних обробiткiв фунту.
Рекомендованiнорми висiву проса при звичайнiй рядковiй сiвбi такі: на Полiссi та в пiвнiчному Лiсостепу 3,7 — 4 млн (26- 28 кг/га), на пiвднi Лiсостепу 2,5 — 3 млн (20 — 22 кг/га), у Степу 2,3 — 2,5млн (18 — 20 кг/га). При широкоряднiй сiвбi норму висiву зменшують на 0,5 — 0,7млн зерен, при вузькоряднiй — збiльшують приблизно на таку саму величину.
Основними засмічувачами проса є пізніярі бур’яни, мишій і куряче просо. Вони сходять наприкінці травня — у червні.Поява весняних сходів їх майже збігається з появою сходів проса. Цьому можназапобігти, посіявши просо у вказані строки з тим, щоб масове проростаннянасіння названих бур’янів прийшлось на період появи зміцнених сходів проса. Цедасть змогу ефективно боротись з мишієм і плоскухою за допомогою післясходовихборонувань.
4.11.Термiни сівби.
Починають судьбу при температурi не нижче 6 — 8 С.
4.12.Засоби посіву, глібиназаробки насіння.
Сiють просо сiвалками СЗТ-3,6, СЗА-3,6, СЗ-3,6 припрогрiваннi грунту до 10 С. Кращий спосiб сiвби — звичайний рядковий iз вне­сенням добрив у рядки. Застосовують також вузькорядну сiвбу ciвa­лками СЗУ-3,6, СЗЛ-3,6.
Глибина загортання насiння начорноземних фунтах 3 — 5 см, на важких 3 — 4.с_м. При пересиханнi грунту насiння загортають на 1 — 2 см глибше.
4.13.Норми висiву,розрахунок норми висiву.
 
4.14.Уход за посiвами. Заходи боротьби з бур'янами,шкiдниками i хворобами.
Першим і важливим заходомдогляду за посівами є коткування грунту вслід за сівбою з одночаснимборонуванням легкими боронами. При цьому поліпшується контакт насіння згрунтом, збільшується вологість його посівного шару та підвищуєтьсятемпература. Усе це сприяє дружному проростанню насіння і прискорює появусходів.
При сівбі звичайнимрядковим способом — обов’язкові до — і післясходові боронування
 легкими боронами. Прицьому руйнується грунтова кірка, полегшується з’явлення сходлів знищуютьсябур’яни. Якщо знищення проростків бур’янів не повне, наступного дня боронуванняповторюють упоперек напряму першого. Цього слід додержуватись і під часнаступних боронувань.
Наширокорядних посівах боронування поєднують з обробітком міжрядь. Перший раз їхобробляють на глибину 3-4 см, коли добре позначаться рядки. Захисна смугавздовж рядків має бути такою, щоб не пошкоджувались недостатньо укоріненісходи. Другий міжрядний обробіток починають залежно від появи бур’янів іущільнення грунту на глибину 5-6 см, а при достатній вологості грунту іпідживленні рослин — 6-8 см. Третій обробіток проводять у разі необхідностіпісля виходу рослин у трубку. Глибина його, особливо в в районах недостатньогозволоження, має бути не більше 5-6 см щоб запобігти висушуванню грунту тапошкодженню кореневої системи рослин.
Гербіциди на посівахпроса застосовують, коли грунт засмічений сходами однорічних широколистянихбур’янів (гірчиці, редьки дикої, свиріпи, щириці, лободи, осоту та ін.). Дляцього використовують гербіциди агрітокс. 1-1,5 л/га, базагран, 2-4 л/га, 2,4-Д,0,2-1,7 л/га. Просо найменш чутливе до дії гербіцидів у період від появи сходівдо закунчення кущення.
Для знищення злаковихбур’янів (мишію, курячого проса, вівсюга та ін.) застосовують гербіцид — пропазан- 3,6 кг/га.
Хімічне прополювання проса можнапоєднувати з позакореневим підживленням азотними добривами, додаючи догербіцидів аміачну селітру з розрахунку 10-15 кг/га. Це значно поліпшує такождію гербіцидів.
 
4.15.3бирання врожаю.
Просо має тривалий періодформування й достигання зерна, який у межах однієї волоті становить 25-30 днів.Тому збирати його краще роздільним способом. Скошувати рослини потрібно наякомога нижчому зрізі, коли на рослинах достигне 80-85% зерен, і закінчувати непізніш як за 3-4 дні. Вологість насіння на початку скошування не повиннаперевищувати 25-27%.
Щоб запобігти втратамурожаю, під час скошування до лопатей мотовила прикріплюють накладки ізпрогумованого паса або брезенту, складеного у два-три шари, що пом’якшує удармотовила по волоті. Накладки виступають за межі ширини лопатей на 70-75 см. Обмолочують зерно через 3-5 днів при вологості 15-17%.
Звичайнірядкові посіви скошують у напрямі рядків, а широкорядні — упоперек або підкутом 45-60 градусів. Так само треба косити і полеглі посіви залежно віднапряму полеглості. Валки при цьому краще утримуються на стерні, що зменшуєвтрати врожаю під час їх обмолочування.
Висота скошуваннязалежить від маси рослин і їх густоти. При великій масі рослин широкорядніпосіви скошують на висоті 11-15 см, а на звичайних рядкових — до 18 см.
Зерно проса після його обмолочуваннянеобхідно своєчасно й ретельно очистити від доміщок за допомогою зерноочиснихмашин ОВП-20А, ЗАВ-10 із спеціально підібраними решетами і довести до 15-16%вологості. Після цього його закладають на зберігання.                                                           
 
4.16.Обгрунтування cтpоків iзасобiв збирання.
Важливим резервомвиробництва зерна є післяжнивні посіви проса і гречки на зрошенні. Післязбирання озимого ячменю і озимої пшениці до осінніх заморозків залишається90-100 днів із сумою температур до 10000С. Цієї кількості тепладостатньо для дозрівання проса і гречки. Досліди та практика показують, щопросо в післяжнивних посівах забезпечує врожайність 20-25 ц/га, гречки — 8-12ц/га.
Сіяти краще безпопередньої підготовки грунту стерньовими сівалками СЗС-2,1. Оптимальна нормависіву проса — 4 млн., або 25-30 кг/га, а гречки — 2,5 млн.схожих насінин нагектар, або 50-60 кг/га.
До сівби вносять добриваз розрахунку N60Р40. Після сівби проводятьсходовикликаючий полив нормою 250-300 м3/га. Якщо грунт сильно сухийі не дає можливості провести якісно сівбу сівалкою СЗС-2,1, то проводять полив,а потім сіють.
Вегетаційними поливамивологість грунту в шарі 0,5 м необхідно підтримувати не нижче 70%НВ. Для цьогопроводять 2-3 поливи по 350-400 м3/га. Критичними періодами, колипросо найбільше реагує на поливи, є кущіння, викидання волоті, наливання зерна,а для гречки — утворення суцвіття, масове цвітіння і наливання зерна.
На посіви гречки в періодцвітіння необхідно ставити вулики з бджолами по 2-3 сім’ї на гектар, длякращого запилення квіток.
Просо краще збирати прямимкомбайнуванням, а гречку — роздільно при побурінні 75-80% зерен.
 

Висновки iпропозицiї по збiльшенню виробництва культури вгосподарствi.
Позитивно реагуе просо на зрошення: прирiст урожаю зерна становить 8 — 10ц/га i бiльше.
Вирошуючи просо в умовах зрошення,необхiдно дотримуватись таких агротехнічнихвимог:
• проводити боротьбу з 22. бiоенергетична ефективнiсть
бур'янами iз застосування вирощування проса кiлькаразових обробiтків грунту: лущення, глибо­коїранньої оранки, 2 — 3 культивацiй зборонуванням i використанням гербiцидiв;
• застосовувати підвище­нi норми основного добрива (30 — 40ц/га гною або мінe­ральнi добрива з розрахунку по 90 — 120ц/га азоту i фосфору та 60 — 90 ц/га калiю);
• застосовувати широкорядну сiвбу, яка сприяе знищенню бур'янiв мiжрядними обробiтками, з пiдвищеною на 20 — 25 % нор­мою висiву порiвняно з посiвами беззрошення;
• протягом вегетації пiдтримувати вологiсть грунту на глибинi до 60 см на piвнi близько 70 % НВ;
• при зрошеннi проводитивологозарядковий полив восени нор­мою 800 м3/га води, у посушливувесну — передпосiвний полив та 3 — 4 вегетацiйних поливи: перед кущенням, передвикиданням во­лотей, наприкiнцi викидання волотей, при наливаннi зерна; полив­нанорма становить 300 — 400 м3/га (при дошуваннi);
• пiсля кожного поливу необхiдно розпушуватигрунт у мiжряд­дях.
Бiоенергетична та економiчнаефективнiсть вирощування проса. Дослiдження i практика показують, що просоможна виро­щувати як iз застосуванням гербiцидiв, так i без них. При цьому по­лiпшуютьсяпоказники бiоенергетичноїефективностi його вирошу­вання. Порiвняння затрат сукупної енеРГi1 на вирошування проса за двома технологiями — звичайною та альтернативною — показа­ло, що здiйснення агротехнiчних заходiвзамiсть використання пес­тицидiв не збiльшило, а навiть дещо знизило її затрати, тому за од­накової врожайностi (дослiди свiдчать, щовона суттево не рiзниться по варіантаx технологiй) бiоенергетична ефективнiсть екологiчно чистої техніки.

Списоквикористаноїлітератури.
Вредители и болезни зернових колосовых/ Л. Верещагин
Атлас сорных, лекарственных имедоносных растений/ Л. Верещагин
Пропозиція. — .№4. — .2005.
Охорона праці під час роботи згербіцидами//Пропозиція. — №11. — .2004.
Підготовка грунту та проведення сівбиозимих зернових//Пропозиція. — .№8-9. — .2004
Агороклиматический справочник по Днепропетровской области. — Л.: Гидрометиоиздат, 1985.
Научно-обоснованная системаземледелия в Днепропетровской области/ Под ред. В.И.Цикова, Днепропетровск,1988
Веселовский и др. Атлас визначник бурянів, Київ.,  „Урожай”, 1988
Довідник агронома, за редакцією Л.Л.Зінкевича, — К., „Урожай”, 1985р.
Довідник із захисту рослин. Заредакцією М. Лісового – К: Урожай, 1999
Каталог пестицидів, які реалізує ТОВ “Агросфера”,2004.
Кравченко М.С., Злобін Ю.А., ЦаренкоО.М. Землеробство – К.: Либідь, 2002
Книга истории полей.
Річні звіти господарства за 2001-2005 р.
Методичні вказівки по виконаннікурсової роботи з курсу “Загальне землеробство”. Дніпропетровськ. 2005 р.
Практикум із землеробства. Заредакцією Кравченка М.С, Томашівського З.М. – К.: Мета, 2003.
Солуянов П. В. и др. Организацияработы по охране труда в сельском хозяйстве – М.: Россельхозидат, 1978.
 Спиридонов Ю.Я. Программаинтегрированной защитыпосевов от сорной растительности / Защита растений. – 2000. — № 2.