Кафедра міжнародної економіки
Контрольна робота
з дисципліни:
«Кон’юнктура світових товарних і фінансовихринків»
Зміст
Сутність маржинальної торгівлі на валютному ринку
Інтернаціоналізація міжнародних фінансових ринків
Список літератури
Сутність маржинальної торгівлі навалютному ринку
Ідея маржинальної торгівлі полягає в тому, щоспекулятивні інтереси на FOREX можна задовольнити, не здійснюючи реальногопостачання грошей, що скорочує накладні витрати з переміщення останніх, і даєможливість, маючи невеликий рахунок у доларах, відкривати позиції, як зкупівлі, так і з продажу великої кількості іншої валюти. Можна здійснювати дужешвидкі операції, отримуючи значний прибуток, як при підвищенні, так і призниженні курсів валют. Багато спекулятивних операцій на міжнародних фінансовихринках проводяться за принципами маржинальної торгівлі (margin trading).
Маржинальна торгівля — це торгівля звикористанням позикового капіталу. Маржинальна торгівля на валютному ринкуведеться лотами. 1 лот орієнтовно дорівнює 100 тис. дол., але для йоговідкриття необхідно мати від 0,5% до 4% суми.
Розглянемо конкретний приклад. Припустімо ви,проаналізувавши ситуацію на ринку, дійшли висновку, що фунт стерлінгівдорожчатиме щодо долара. Відкриваючи один лот на купівлю фунта (GBP) при маржі1% (кредитне плече 1: 100) за ціною 1,4989, ви чекаєте зростання курсу. Подеякім часі ваші очікування справджуються і ви, закриваючи позицію по 1,5050,заробляєте 61 пункт (близько 405 дол.).
Щоденні коливання валют становлять близько 100- 150 пунктів, що дає можливість трейдерам заробляти на цьому.
На ринку FOREX необов'язково спочатку купитивалюту, щоб потім її продати. Можна відкривати позиції, як на купівлю, так і напродаж будь-якої валюти, не маючи її. Звичайно, дилінгові центри встановлюютьмінімальний депозит, необхідний для роботи на ринку FOREX у розмірі 2 тис. дол.і надають кредитне плече 1: 100. Відкриваючи позицію на 100 тис., трейдервкладає 1 тис. дол. і отримує кредит 99 тис. доларів. Основні валюти, якимиторгують на FOREX: євро (EUR), японська ієна (JPY), фунт стерлінгів (GBP) ішвейцарський франк (CHF), усі вони торгуються щодо американського долара (USD).
Для правильного визначення ситуації на ринкутрейдер має вміти використовувати фундаментальний і/або технічний аналіз, атакож уміти діяти в постійно мінливому інформативному потоці політичного йекономічного характеру.
Відкриття рахунку і внесення грошей на депозит(внесення маржі) — перше, що необхідне повинні зробити перед початкомпроведення торгових операцій. Призначення депозиту — гарантія компенсаціїможливих втрат.
Стандартний контракт на ринку Forex складає 1лот або ж 100 000 одиниць базової валюти. Крім того, вельми популярними сталиміні-контракти, розмір яких складає 0,1 лот або ж 10 000 одиниць базової валюти.Деякі брокери надають також і мікроконтракти, розмір яких складає і зовсім 0,01лота або ж 1 000 одиниць базової валюти. Проте володіти повною сумою длявідкриття контракту зовсім не треба, достатньо лише забезпечити заставу у розмірі1% відсотка від суми операції. Даний механізм висновку операцій називаєтьсямаржинальною торгівлею.
Як було сказано вище, операції на ринку Forexздійснюються за принципом маржинальної торгівлі. Маржинальна торгівля має рядособливостей, які і зробили її такою популярною:
невеликий стартовий капітал дозволяєздійснювати операції на суми, що багато разів (у десятки і сотні разів) йогоперевищують. Це перевищення називають важелем або плечем (Leverage).
торгівля проводиться без реального постачаннягрошей, що скорочує накладні витрати і дає можливість відкривати позиції якпокупкою, так і продажем валюти (зокрема відмінною від валюти депозиту).
Стандартне маржинальне плече складає 1: 100,що означає:
для відкриття контракту на 1 лот необхідназастава у розмірі 1000 одиниць базової валюти;
для відкриття контракту на 0,1 лот необхідназастава у розмірі 100 одиниць базової валюти;
для відкриття контракту на 0,01 лот необхідназастава у розмірі 10 одиниць базової валюти.
Малюнок, приведений нижче, пояснює принципвикористання плеча.
/>
Рис.1. Принцип використання плеча
При відкритті позиції застава блокується нарахунку трейдера. Сума депозиту (free margin), що залишилася, служить дляпідтримки позиції відкритою у разі несприятливого руху курсу, а також може бутивикористана для відкриття нових позицій. Відкрита позиція підтримується несамою заставою, а сумою, що залишилася після його блокування.
Клієнт укладає договір з компанією, по якомуостання зобов'язується з доручення клієнта за свій рахунок і від свого іменіздійснювати дані операції. При цьому в неї виникає ризик втрат від здійсненняподібних угод, тому клієнт як застава розміщає на депозит певну суму. Увипадку, якщо дилінгова компанія одержує збиток від проведеної операції, то втрейдера виникають зобов'язання перед нею в розмірі цього збитку, якіпокриваються зі станового депозиту; якщо компанія дістала прибуток відпроведеної операції, то в неї виникають зобов'язання перед трейдером у розміріцього прибутку. На величину збитку або прибутку відповідно або зменшується абозбільшується становий депозит клієнта. Дилер зобов'язаний відслідковувати всіпоточні ризики по відкритій валютній позиції по кожному клієнті окремо й недопускати перевищення поточними збитками величини стартового депозиту.
Укладення угоди складається з декількох етапів:запит котирування, одержання котирування, подача команди, підтвердження угоди. Призапиті потрібно вказати пару валют, що цікавить (інструмент), і суму угоди. Прицьому не слід повідомляти брокерові про свої наміри — покупка або продаж.
Ордер — розпорядження, дане КлієнтомБукмекерові, про відкриття, закриття або встановлення параметрів позиції.
Види ордерів:
• Ринковий ордер (Market Order) — відкриття/закриттяпозиції по котируванню, що запропонує Букмекер у момент запиту Клієнта;
• Ліміт ордер (Limit Order) — вказівкамаксимальної/мінімальної ціни для здійснення Букмекером BUY/SELL операцій. Дляпозиції типу BUY ліміт повинен бути більше поточної ціни або ціни GTС ордера на15 пунктів; для позиції типу SELL ліміт повинен бути менше поточної ціни абоціни GTС ордера на 15 пунктів; Ліміт ордер — це замовлення на здійснення угодипо більш вигідному курсу, чим є на ринку в момент розміщення ордера (тобто побільш високому курсу для продажу або більш низькому — для покупки). Ліміт ордервикористається для фіксування прибутку («Take Profit») або збитку увипадку сприятливого руху курсу;
• Стоп ордер (Stop Order) — вказівкаБукмекерові ціни, по досягненні якої необхідно закрити відкриту позицію. Дляпозицій типу BUY стіп повинен бути менше поточної ціни на 15 пунктів. Дляпозицій типу SELL стоп повинен бути більше поточної ціни на 15 пунктів. Стопордер — це замовлення на здійснення угоди по менш вигідному курсу, чим є наринку в момент розміщення ордера (тобто по більше низькому курсі для продажуабо більше високому — для покупки). Стоп ордер використовується для обмеженняможливих збитків («Stop Loss») або для фіксування частини прибутку(«Stop Profit») по відкритій позиції у випадку несприятливого рухукурсу. Ордера типів “stop" і “limit” діють до виконання або до скасуванняневиконаного ордера самим Клієнтом;
• GTС (Good Till Cancel) — ордер, що діє необмежений час до скасування Клієнтом або скасування по Margin сall. Являє собоювказівку Букмекерові здійснити від імені Клієнта угоду при досягненні заданої вордері котирування. При виставлянні GTC ордера задане котирування повинновідрізняться від поточного котирування не менш, ніж на 15 пунктів. Букмекервиконує GTC-ордер у випадку, коли котирування стає рівним заданому в ордері абоціна пересікається із заданою, але при цьому різниця між поточним і попереднімкотируванням (тобто розрив, gap) не перевищує 20 пунктів. Ордери можуть матиознаку GTC (Good Till Cancelled — дійсний до скасування). Ордер з такою ознакоюзалишається обов'язковим до виконання доти, поки клієнт його не скасує.Інтернаціоналізація міжнароднихфінансових ринків
Серед найбільш значних тенденцій розвиткусвітового фінансового ринку на сучасному етапі можна назвати такі:
глобалізація ринків — посилення роліміжнародних ринків з погляду операцій кредитування і позичання резидентамирізних країн;
інтернаціоналізація ринків — міжнароднийхарактер операцій позичальників і кредиторів, широка диверсифікація їхніхактивів і пасивів по країнах та регіонах, існування стійкої мережі структурнихпідрозділів за кордоном не дають змоги визначити їх національну належність;
зростання міжнародної конкуренції міжсуб’єктами ринку, які є резидентами різних країн, зокрема між ТНК і глобальнимифінансовими інституціями, між банківськими та небанківськими установами;
інтеграція сегментів міжнародного фінансовогоринку — інтеграційні процеси сприяли підвищенню мобілізації позичкового капіталу,зниженню трансакційних витрат, міжнародній торгівлі цінними паперами, отриманнюоперативної інформації про стан міжнародних фінансових ринків;
конвергенція сегментів міжнародногофінансового ринку — процес зняття законодавчих обмежень, перешкод (бар’єрів) регулюванняі збільшення кількості міжнародних операцій як міжнародними позичальниками, такі кредиторами, поступове стирання меж між секторами та сегментами міжнароднихринків довгострокового фінансування;
концентрація сегментів міжнародного фінансовогоринку — відбувається шляхом укладання угод злиття та поглинання фінансовихінституцій, у тому числі і серед корпорацій-позичальників. Унаслідок цьогоспостерігається концентрація значних фінансових ресурсів в обмеженого колаглобальних учасників світового фінансового ринку, які здатні вести активніоперації на всіх його сегментах;
проблеми комп’ютеризації й інформатизаціїринків — прийняття рішень базується на складному комп’ютерному моделюванні,статистичному аналізі великих масивів даних і застосуванні методівматематично-статистичних симуляцій і нейронних систем прогнозування.
Характерною рисою сучасних світовихекономічних відносин є інтенсивний розвиток процесів глобалізації з залученнямнаціональних економік у світову господарчу систему, посилення їхньої взаємноїзалежності. Відображенням цих процесів стало виникнення єдиного інформаційногопростору, інтернаціоналізація й швидке зростання фінансових ринків. Зростаючавзаємозалежність країн, інтенсифікація міжнародного обміну товарами, послугамиі капіталом веде до появи нових тенденцій у сфері фінансових відносин. Томустратегічно важливим напрямом стає розробка ефективної національної політики угалузі фінансів й капіталоутворення з урахуванням необхідності інтеграції країну світову спільноту як рівноправних учасників глобального ринкового процесу.
Перехід до відкритості країн з нестабільнимиринками створює нові можливості для прогресу, але й має серйозні небезпеки. Перебігпроцесу глобалізації стає потенційним джерелом ризиків, проблем і конфліктів. Інтеграціяфінансових ринків підвищує ризик системних збоїв у кожній окремій країні й врегіоні загалом. За цих умов більшість держав, що розвиваються, виявляютьсязалежними від коливань світової фінансової кон'юнктури. Проблема полягає втому, щоб використати позитивний потенціал фінансової глобалізації і звести домінімуму пов'язані з нею ризики для національних економік.
Глобалізаційна дилема країн з перехідноюекономікою — це продовження зміцнення власної національної «політичної»валюти на засадах національного фінансового суверенітету або рішуче крокуваннядо інтернаціональної «світової» валюти (однієї з основних валют).
Збереження відносної замкненості національноїфінансової системи спричиняє бюджетну кризу, фінансову нестабільність,перекреслює перспективи входження до глобальної економічної системи. З іншогобоку, використання інтернаціональної валюти для обслуговування внутрішніхпотреб впливає на зміну економічних відносин і політичної системи країн зринками, що розвиваються.
Вихід на західний фінансовий ринок пов'язанийзі зменшенням суверенітету в сфері фінансів, зростанням зовнішнього боргунезалежно від забезпеченості капітальними активами національної економіки,вимиванням національного багатства через механізм нееквівалентного зовнішньоекономічногообміну, затриманням процесу технологічного оновлення та економічного зростання.
Найбільшу загрозу глобалізація становить длякраїн, що розвиваються, оскільки саме вони відчувають гостру нестачу капіталів,ефективних інституцій, господарської інфраструктури, економічно вмотивованихрішень щодо реалізації існуючих можливостей. Таким чином, головне завданнякраїн з новостворюваними ринками (Emerging market economies) полягає умінімізації ступеня вразливості від зовнішніх впливів та від зміни позиційіноземних інвесторів, що спрямовують у ці країни значні потоки «летючих»капіталів.
Подолання кризи фінансових систем країн зперехідною економікою вимагає розумного сполучення саморегулювання ринковихвідносин й стратегії державних коректив процесу трансформації фінансовоїсистеми. Національна фінансова політика в умовах фінансової глобалізаціїнасамперед націлена на вирішення проблеми співвідношення прибутковості ціннихпаперів і прибутків реального сектору економіки.
Держава не повинна бути байдужою до курсовоїситуації на ринку цінних паперів, оскільки інвестиційна політика не може бутиефективною без широкого використання механізмів і потенційних можливостейфондового ринку, без стимулювання діяльності його основних та інфраструктурнихучасників.
Вирішення зазначеної вище глобалізаційноїдилеми новостворюваних ринків нерозривно пов'язано з усвідомленням сутіфінансової глобалізації, яка в самому широкому смислі слова означаєконвергенцію національних грошових систем на основі об'єднувальної дії світовихгрошей.
Фінансова глобалізація — самий складний інайрозвиненіший у плані інтернаціоналізації процес, що є результатомпоглиблення фінансових зв'язків країн, лібералізації цін та інвестиційнихпотоків, створення глобальних транснаціональних фінансових груп. За темпамиприросту обсяг позик на міжнародному ринку капіталу за останні 10-15 років на60% перевищив обсяг зовнішньої торгівлі й на 130% — валовий світовий продукт. Глобальнийобіг на ринку валют щодоби сягає 0,9-1,1 трлн дол. США. Неконтрольований припливспекулятивного капіталу в країни з нестабільною економікою може дестабілізуватив них становище. Внаслідок відкриття ринків внутрішніх капітальних активів удесятках країн і доступу до ринку прямих запозичень фінансових ресурсів вусьому світі за останні 15 років сформувалися новий глобальний баланс економікита глобальна фінансова система. Остання перебуває в стані зміни сформованогопорядку між державами світу. Споживачі капіталу, передусім у країнах знестабільними ринками, отримали доступ до ринку прямих запозичень фінансовихресурсів західного світу з одночасною фактичною відмовою цих країн відсуверенітету у сфері фінансів, втратою контролю за утворенням зовнішнього боргузалежно від забезпеченості капітальними активами національної економіки. Колишнізасоби контролю за національними фінансами і рухом економічних ресурсіввиявилися морально застарілими, а нові, за відсутності ефективних обгрунтованихметодів, ще не вироблені.
Отже, сучасна глобальна фінансова архітектурастратегічно важливим завданням визначає розробку і здійснення ефективноїнаціональної політики у галузі фінансів на основі детального аналізу сучаснихгеофінансових процесів з урахуванням актуальних чинників розвитку світовоїфінансової кон'юнктури. Для країн, що розвиваються, зокрема й для України, цяполітика має бути спрямована на інтеграцію країни у світове співтовариство якрівноправного учасника, що передбачає розробку стратегії мінімізації ризиків івтрат, пов'язаних з виходом на міжнародну арену в умовах вимушеної відкритостіекономіки й максимізації можливих вигод від цього.
Сучасними реаліями світової економіки єпіднесення американського долара, євро та японської ієни. Саме ці світовівалюти, подолавши вузькі для них рамки національних ринків, забезпечують обігпереважної частини реальних активів у світі. Тому зараз фінансовий світ якніколи близький до відмови від національних платіжних засобів й прийняттяоднієї зі світових валют. За цих умов треба чітко розуміти, що системасвітогосподарських зв'язків, що сторіччями будувалася на ідеї національногогосподарства, із введенням «політичної» валюти як законногоплатіжного засобу в інших країнах, кардинально змінює свої характеристики. Вихідгрошової одиниці (нехай навіть і світової) за межі країни й витисненнявнутрішніх грошей в деяких державах ускладнює проблему обліку реальних активівцих країн. З іншого боку, використання іноземних грошей для обслуговуваннявнутрішнього господарського обігу фактично змінює економічний суверенітетмайнових відносин у національних економіках і діє як прихований чинник зміниекономічних відносин і політичної системи.
Поширення сфери обігу світових грошей за межікраїн-емітентів й формування політичної валюти було об'єктивно зумовленопошуком їхнього додаткового забезпечення після відмови від системи «золотогостандарту» у 70-х роках XX ст., прагненням зробити дані гроші більшповноцінними за рахунок поширення сфери обігу не тільки на товарні потоки, а йна рух інвестиційних ресурсів. Саме з цим в сучасних умовах пов'язано завданняприскорення лібералізації глобального ринку капітальних активів таінтенсифікація процесів залучення національних капітальних активів на відкритийсвітовий ринок.
Глобалізація світової економіки сприяєформуванню єдиного ринку капіталів. Фондовий ринок є одним з основнихмеханізмів акумулювання й перерозподілу капіталу у світовій економіці. Насучасній стадії розвитку світового господарства можна говорити про перевагуцього джерела формування капіталу порівняно з кредитом і внутрішнімнакопиченням.
Розвиток обчислювальної техніки ітелекомунікацій уможливив миттєве переміщення коштів з одного національногоринку на інший. Поряд з безсумнівними перевагами такої мобільності капіталу їїбезпосереднім наслідком є нестійкість національних ринків цінних паперів. Зіншого боку, одним з найважливіших наслідків глобалізації фондових ринків стаєзагострення конкуренції за інвестиції між окремими національними ринками ігрупами ринків. Хоча боротьба за інвестиційні ресурси між головними центрамисвітового господарства (США, Європейським Союзом і Японією) в останнєдесятиліття також украй загострилася, у найбільш важкому становищі вконкурентній боротьбі перебувають країни, що розвиваються. Для них завданнязалучення інвестицій в національну економіку може бути сформульовано як завданнястворення сприятливого режиму для зростання національної інвестиційної бази.
Загострення соціальних проблем і необхідністьпроведення структурної перебудови економік країн з нестабільними ринками,передусім пострадянських, викликали потребу залучення значних фінансовихресурсів з-за кордону. Негативний аспект фінансової глобалізації, що проявивсяв цих країнах, зумовлений особливостями процесу нагромадження капіталів усвітовій економіці. Цей процес виявляється у задоволенні потреби в капіталах зарахунок підвищення швидкості обігу, в зміні структури ринку капіталів накористь короткотермінових високоприбуткових інвестицій, у використаннідодаткового джерела накопичення прибутків по боргових зобов'язаннях країн, щорозвиваються, і країн з перехідною економікою.
Загальним недоліком ринків, що розвивають ся,є низька монетизація й слабкість фінансових потоків. Обсяги ринків ціннихпаперів в Україні, Росії та інших країнах колишнього СРСР штучно обмеженінайнижчою серед країн світу монетизацією, що є результатом проведеннянаджорсткої антиінфляційної політики. Так, аналіз, який представили автори«Програми відновлення фондового ринку» (її було оприлюднено на першійнараді, присвяченій ринку цінних паперів — м. Москва, грудень 1998 р),демонструє, що понад 50% фондових ринків мають рівень капіталізації до 20% ВВПі навпаки — жоден розвинений ринок цінних паперів не має рівня капіталізаціїнижче 20% ВВП; для понад 50% фондових ринків індустріально розвинутих країнхарактерний рівень капіталізації вище 60% ВВП; 37% таких ринків маютькапіталізацію вище 100%.
Існує пряма залежність між рівнем монетизації,насиченістю господарського обігу цінними паперами, рівнем розподілу фінансовихресурсів через суб'єктів фондового ринку, усталеністю позитивної кон'юнктуриринку цінних паперів та обсягом сегментів даного ринку. Пряма залежність темпівекономічного зростання від рівня монетизації доведена Світовим банком (Звіт просвітовий розвиток, 1989). Тому в сучасних умовах при відновленні фондовихринків пострадянських країн слід звернути особливу увагу на зростаннямонетизації економік шляхом додаткової грошової емісії, допущенняконтрольованої помірної інфляції, яка стимулює економічне зростання.
Список літератури
1. БелыхВ.С., Виниченко С.И. Биржевое право: Краткий учебный курс. — М.: НОРМА; Инфра-М,2001. — 192 c.
2. ДегтяреваО.И., Кандинская О.И. Биржевое дело: Учебник:. — М.: Банки и биржи; ЮНИТИ, 1997.- 503 c.
3. Жуков Е.Ф. Ценные бумаги и фондовые рынки: Учебное пособие. — М.: Банкии биржи; ЮНИТИ, 1995. — 224 с.
4. Зінченко Ф.А. Система європейських фондових бірж: перспективиконсолідації та універсалізації // Формування ринкових відносин в Україні (укр).- 2006. — № 11. — C.49-53
5. Кравченко С.А. Состояние функционирования товарных бирж // Економіка АПК(укр). — 2006. — № 9. — C.98-105
6. ЛялинВ.А., Воробьев П.В. Ценные бумаги и фондовая биржа. — М.: Филинъ, 1998. — 232 c.
7. Назарчук М., Курбацький Г. Фондові біржі та позабіржові ТІС: схожість івідмінності між ними // Економіка України (укр). — 2005. — № 11. — C.21-30
8. Фінансові послуги України: В 6 т. Т.3: Енциклопедичний довідник: Науковевидання. — К.: Укрбланковидав, 2001. — 658 c.
9. Фінансові послуги України: В 6 т. Т.4: Енциклопедичний довідник: Науковевидання. — К.: Укрбланковидав, 2001. — 754 c.
10. Циганкова Т.М., ПетрашкоЛ.П., Кальченко Т.В. Міжнародна торгівля: Навчальний посібник: Навчальневидання. — К.: КНЕУ, 2001. — 488 c.
11. Чалдаева Л.А. К вопросу об определении понятия «фондовая биржа»// Финансовый бизнес (рус). — 2002. — № 1. — C.16-20
12. Шелудько В.М. Фінансовийринок: Навчальний посібник. — К.: Знання-Прес, 2002. — 536 c. — ISBN966-7767-29-9