Відкритий міжнародний університет розвитку людини
«Україна»
Контрольна робота
з дисципліни: "Міжнароднестрахування"
на тему: “Міжнародне перестрахування”
виконала студентка5-ого курсу
групи ЗМЗЕД-41
спеціальності
”менеджмент ЗЕД"
Викладач: КарпенкоС.В.
Київ 2008
Зміст
Вступ
1. Міжнародне перестрахування як необхідний елементзалучення українського страхового ринку в міжнародні ринки страхування іперестрахування
2. Перестраховик — надійний партнер страховика
3. Сутність співстрахування
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
За останні роки ми стали свідками швидкогорозвитку страхового ринку України, якому із самого початку перешкоджало багатофакторів, зокрема, складність проведення приватизації та “епопея" зтрастами, до яких ще додались різні національні проблеми та політичні процеси.
Фактично, він має ті ж проблеми, що і ринкиЦентральної та Східної Європи, які отримали назву “European emerging markets”.
Проте, страховий ринок України, без сумніву,являє собою важливий ринок, хоча це і не відчувається ще у відповіднихпоказниках. В Україні проживає близько 50 млн. чоловік і вона є великимпромисловим центром, де зосереджено цілий ряд галузей важкої промисловості,таких як літакобудування та кораблебудування. Отже, Україна — важливий сусідЄвропейського Співтовариства.
Позиція представника міжнародногоперестраховика: міжнародне перестрахування національних ризиків це необхіднийелемент залучення страхового ринку України в міжнародні ринки страхування іперестрахування.
1. Міжнародне перестрахування якнеобхідний елемент залучення українського страхового ринку в міжнародні ринкистрахування і перестрахування
Munich Re — перестрахувальне товариство якевідомо багатьом у світі. Воно створено у 1880 році, а вже у 1887 році відкрилосвоє представництво в Санкт_Петербурзі та у 1890 в Лондоні. Надаючи своїпослуги більш, ніж п'ятьом тисячам клієнтів у ста п'ятдесяти країнах, обсягзібраних перестрахових платежів Munich Re у 2000 році склав 16 млрд. євро. Яксвідчить історичні факти, страхові ризики з України перестраховувалися цимтовариством ще починаючи з кінця ХІХ-го сторіччя, а з 1991 року Munich Reактивно працює і в незалежній Україні, підтримуючи молоді українські страховікомпанії. Крім цього, це товариство і безпосередньо директор представництва вРосійській Федерації, Україні та Республіки Білорусь д-р Петер Мюллер особисто,надають конструктивну допомогу під час підготовки проектів законодавчих актів,які передбачено Програмою розвитку страхового ринку на 2001-2004 роки. Зокрема,проблемні питання впровадження страхування сільськогосподарських та екологічнихризиків, особливості німецького і європейського страхового законодавства таінша допомога, яка надається цим представництвом Munich Re в рамкахспівробітництва з Лігою страхових організацій України.
Розгляд питань, пов’язаних із залученнямстрахового ринку України в міжнародні ринки страхування і перестрахування, як івсі питання по страхуванню, повинно виходити з відповіді на те, які функції ізадачі страхування та перестрахування є в сучасній економіці.
По-перше: Перед усім задачею страхування маєбути відшкодування збитків, понесених у результаті подій, які мають ознакиймовірності та випадковості настання.
Тим самим, страхування перетворюєнепередбачені витрати фізичних і юридичних осіб по відшкодуванню збитків тамінімізує їх у фіксовані, заздалегідь визначені і, таким чином, спланованівитрати. Воно звільняє страхувальника, звісно не цілком, від необхідностівилучати значні кошти з обороту для резервування цих суми на випадок пожежі,технічної аварії чи природної катастрофи тощо.
До того ж за допомогою страхового захистузбільшується конкурентоздатність компаній через те, що із страхуванням різкозменшується ризик фінансових втрат, зростає інтерес до інвестування та розробкинових продуктів чи технологій.
Страхування, таким чином, є істотною умовоюдля забезпечення безперервності виробничого процесу, торгівлі, спокійногоособистого життя людини.
По-друге: Страхування забезпечує дуже важливий“побічний ефект" акумуляції капіталу, збираючи премію у тисячі чимільйонів страхувальників та інвестуючи отриманий капітал.
По-третє: Гарний страховик сплачує “свої"збитки. Але він зацікавлений у тому, щоб “його" збитки і, отже, витратийого страхувальників, були якнайменші. Звідси виникає крім задоволенняінтересів страхувальника додатковий економічний інтерес у діяльностістраховика, а саме — запобігання і мінімізація збитків.
Таким чином, страховик, виходячи з економічнихрозумінь, зацікавлений у постійному моніторингу застрахованого ним ризику, уйого “поліпшенні". Функцією страховика є також запобігання завданнязбитків народному господарству.
До того ж, за допомогою страхування державазвільняється від значної частини своїх зобов'язань по відшкодуванню збитків, щовиникли внаслідок природних катаклізмів та техногенних аварій.
Одночасно стає очевидним те, що не всіпроблеми можна вирішити за допомогою страхування. Так, наприклад, за допомогоюстрахування неможливо вирішити структурні проблеми економіки. Це стосується,насамперед, актуальної дискусії на Україні по питанню страхуваннясільськогосподарських ризиків. Страхування не може собою замінити державу і їїфункції щодо захисту від технічних та інших ризиків, а також взяти на себе їїконтрольну функцію.
2. Перестраховик — надійний партнерстраховика
По-перше: За допомогою перестрахуваннязменшується розмір технічного ризику страховика. Беручи на себе визначенучастку ризику чи групи ризиків, перестрахувальник виступає для страховика ваналогічній ролі, як і страховик перед страхувальником: розділяючи з ним йоговідповідальність, перестрахувальник перетворює його непередбачені, переміннівитрати в постійні. Перед більшістю страховиків з ринків, що розвиваються, вумовах спонтанного розвитку попиту, початку роботи з новими ризиками тавведення нових видів страхування постає проблема недостатньо збалансованогострахового портфелю.
Перестрахувальник, у свою чергу, розширюєможливості страховика по вирівнюванню ризиків у просторі та у часі, оскількивін приймає на себе ризики різних страховиків. Таке вирівнювання ризиківможливе, лише за умови, що вони розподілені по всьому світу (це стосується, зокрема,природних ризиків).
При цьому, мова йде про “створення максимальновеликого портфелю ризиків, де за допомогою закону великих чисел і максимальноширокого географічного розподілу ризиків стає можливим забезпеченняперестрахувальним захистом не тільки окремих великих ризиків, а й особливокумулятивних ризиків, які виникають, наприклад, у зв'язку з природнимикатастрофами”.
По-друге: Більшості страховиків не завждивистачає власних коштів для покриття великих чи масових ризиків, томуперестраховик допомагає страховику збільшити ємкість, тобто можливість поприйняттю ризиків на страхування. Тут може допомогти перестраховик, який надоговірній основі за частину страхової премії бере на себе найчастіше дужезначну частину відповідальності страховика за договором страхування.
Дуже часто вказують на недостатнюкапіталізацію українських страхових компаній, що є однією з важливих причинтого, що на Україні застраховано так мало ризиків. Той факт, що власний капіталукраїнських страхових компаній на сьогоднішній день складає в середньому $ 400тис., підкреслює необхідність цих компаній у перестрахувальному захисті.
Наявність перестрахувального захисту, однак,ні в якій мірі не є ознакою слабких у фінансовому відношенні страхових компанійчи ринків. Великі компанії, що у стані самостійно нести дуже великі ризики, тежотримують перестрахувальний захист. Розвинуті ринки вимагають наявностіперестрахувальних програм.
Рішення про те, в якому обсязі і по якому видустрахування української чи будь-якої іншої страхової компанії варто придбатиперестрахувальний захист, завжди є, в першу чергу, питанням про найбільшоптимальне використання капіталу.
По-третє: Перестраховик надає страховикупослуги і свої ноу-хау. Як правило, він (перестраховик — прим. ред.) маєособливі знання про страхові продукти та ринки: може співставити їх як міжсобою так і в міжнародному масштабі, а також проаналізувати результати роботиокремих страховиків. Перестраховик розробляє спеціальні ноу-хау, які необхідніконкретному страховику. При цьому залучення страховиком до своєї роботивласного відповідного фахівця є економічно не виправдано та обтяжливо.
Перестрахування, по своїй суті, являє собоюдіяльність у міжнародному масштабі. Вирівнювання ризиків відбувається вглобальному аспекті, міжнародний перестраховик збирає для цього капітал (перестрахувальніпремії) з усіх куточків світу і надає свої перестрахові послуги і ноу-хаустраховикам з усього світу.
Тут час від часу виникає потреба у створеннідержавного перестраховика: можна навіть сказати, що практично всі експериментипо створенню національного державного перестраховика і введення обов'язковогоперестрахування в даній компанії є негативним рішенням для як для страховиків,так і для всього ринку страхування. До того ж, для створення такого перестраховиканеобхідне залучення значних державних коштів, яких і так завжди обмаль.
Тому національне перестрахування, державне чичасткове, завжди є тимчасовим виключенням з правил. Взагалі воно саме по собі єпротиріччям, оскільки перестраховик, що хоче досягти успішних результатів, неможе не поширювати свою діяльність за рамки своєї держави.
Тут можна навести приклад деяких російськихперестрахувальних компаній, які відразу після свого створення вимагали захистуросійського ринку перестрахування від іноземців, а сьогодні, вже саміпереконують українських страховиків у необхідності перестрахування за кордоном,в т. ч. і у Росії.
Співстрахування чи бізнес на принципахвзаємності, який у багатьох країнах, які відносяться до emerging markets, всеще досить поширене, у майбутньому втратить своє значення. Через кумуляціюризиків воно являє собою небезпеку для платоспроможності страхових компаній, щовже сьогодні підтверджується фактом невиконання багатьох таких зобов'язань. Цестає очевидним у міру збільшення щільності страхування, погіршення коефіцієнтівзбитковості та посилення конкуренції.
Для українських страхових компаній придбаннязакордонного перестрахувального захисту є неминучою необхідністю.
При реальному перестрахуванні за кордономмова, таким чином, йде не про “незаконний чи непотрібний відтік фінансовихресурсів України”, а про придбання перестрахувального захисту та інших послуг. Головне,що необхідно виділити є, що разом із перестраховою премією експортується і самризик. Тому мова йде про те, щоб “знайти в рамках усього світу страховий захиствід таких ризиків, для покриття яких у національних страховиків бракує ємкості".
Розмір премії, переданої в перестрахування,спочатку повинен визначити сам страховик, виходячи з розміру та обсягу своїхзобов'язань перед страхувальником, можливостей придбання перестрахувальногозахисту та його вартості. Обмеження передачі ризиків у перестрахування за рубіжяк, наприклад, в Україні, де страховикам пропонується розміщати не менш 90%страхових резервів на території України, створює великі проблеми.
Ціна перестрахувального захисту визначається,у першу чергу, виходячи зі статистично розрахованої ціни страхуваннявизначеного ризику, а також виходячи з розміру витрат перестраховика. Тут дієзакон попиту та пропозиції. Як ніякий страховик не буде купуватиперестрахувальний захист за завищеними цінами в довгостроковому аспекті, так ініякий перестраховик не зможе довгий час пропонувати свої послуги за заниженоюціною.
Для того, щоб страховик у повному обсязі змігвиконати свої страхові зобов’язання, перестраховик повинен мати вільний доступна національні страхові ринки.
Тут, на щастя, з часом у світі одержаввизнання принцип свободи перестрахування, який з огляду на міжнародний характерперестрахувального бізнесу, закріплює свободу перестраховика і його цедента увідношенні вибору:
+ партнера по перестрахуванню + виду, обсягіві змісту їх договірних перестрахувальних відносин (тут мається на увазі те, щодержава не повинна вказувати страховику і перестраховику будь-які конкретнозастереження, тарифи і таке інше, які повинні міститися в договоріперестрахування)
Сторони договору перестрахування повинні матиякнайбільше свободи при здійсненні перестрахувальних трансакцій у відношенні:
+ платежів (перерахування премій і відшкодувань),а також при + розміщенні їх капіталу, у тому числі за кордоном.
Визнання вільної і безперешкодної діяльностііноземних перестраховиків є необхідною складовою розвитку міжнародної економіки.Тут треба згадати про такі процеси і явища, як глобалізація, ОЕСР та вступ уВТО.
Тому, можна зробити висновок, щоперестрахування істотно відрізняється від страхування. Перестрахування має ісвій власний статус у світовій правовій практиці.
На так званих emerging markets регулярновводяться різноманітні обмеження. Більшість з них виникають зполітико-економічних розумінь (протекціонізм). Однак, у їхній основі можезнаходитись розуміння наглядово-правового характеру: як забезпечити виконанняперестраховиком своїх зобов'язань, що випливають з договору перестрахування. Тутвипливає висновок, що виконання своїх зобов'язань може кращим чином забезпечититільки такий перестраховик, який має необхідні показники надійності (“security”- широко розповсюджене поняття англійською мовою).
У відношенні оподатковування перестрахувальнихоперацій: на деяких emerging markets існують загальні розпорядження чи навітьспеціальні документи, що регулюють оподатковування перестрахувальної премії чи“фіктивно розрахованого прибутку".
Тут часто існує нерозуміння того, що“перестраховики в іноземній державі не одержують оподатковувані доходи чиприбуток, джерело яких знаходиться в цій країні. Якщо вони одержують від цихдоходів прибуток, то він виникає за місцем перебування перестраховика і тамобкладається податком”.
Найчастіше (Україна — не виключення) податкомобкладається перестрахувальна комісія, що перестраховик платить страховику. Комісія- це насамперед відшкодування витрат, які страховик мав раніше.
Повернення переплаченої премії поперестрахуванню також не слід заново обкладати податком.3. Сутність співстрахування
Співстрахування— це страхування об'єкта за одним спільнимдоговором кількома страховиками. При цьому в договорі мають міститись умови, щовизначають права й обов'язки кожного страховика. Одному зі співстраховиків зайого згодою може бути доручено представництво всіх інших у взаємовідносинах зістрахувальником, але залишено відповідальність перед останнім лише в розмірівідповідної частки. Співстрахування має свої переваги і недоліки. Позитивним є те,що компанії мають змогу об'єднати свої зусилля зі страхування великих ризиків,не поступаючись ні перед ким страховою премією. Недоліки співстрахуванняполягають в ускладненні процедури оформлення страхування і виплативідшкодування.
Різниця між співстрахуванням іперестрахуванням полягає в тому, що в першому випадку поділяєтьсявідповідальність за ризик між страховиками, а при перестрахуванні всявідповідальність перед страхувальником зберігається за страховиком-цедентом,який, у свою чергу, перестраховує частину цієї відповідальності в іншогостраховика або професійного перестраховика. Страхувальник може й не знати пронаявність договору на перестрахування.
За наявності відповідної угоди міжспівстраховиками та страхувальником один зі співстраховиків може представлятивсіх інших у взаємовідносинах зі страхувальником, залишаючись відповідальнимперед ним лише в розмірі своєї частки.
Інколи співстрахування розглядають як окремийвипадок перестрахування, коли одночасно кілька страховиків за взаємним узгодженнямприймають чи передають на страхування великі ризики.
Співстрахуванню і перестрахуванню належитьвелика роль у збалансуванні страхового портфеля, забезпеченні фінансовоїстабільності та рентабельності страхових операцій. Поділ відповідальності міжстраховиками і перестраховиками сприяє підвищенню ємності національногострахового ринку; через перестрахування здійснюється вихід на міжнародністрахові ринки.
Висновки
Основний зміст інституту перестрахуванняполягає насамперед у забезпеченні найоптимальнішого використання капіталу.
В Україні операції міжнародногоперестрахування здійснюють переважно страхові компанії. Наразі тільки двіперестрахувальні компанії, «Скіф Ре» (м. Київ) та «Українськаперестрахувальна компанія» (м. Львів), виступають як професійніперестраховики. Така ситуація пояснюється тим, що чинне страхове законодавствонашої країни не відокремлює перестраховиків як суб'єктів страхового ринку відзвичайних страховиків, хоча, як свідчить світовий досвід, вимоги, щопред'являються до компаній, які займаються власне перестраховою діяльністю,значно вищі, адже перестрахування пов'язане зі страховим захистом доситьвеликих ризиків.
В Україні ще немає закону про перестрахування.Регламентація діяльності з перестрахування здійснюється на основі ПостановиКабінету Міністрів України від 24 жовтня 1996 року № 1290 «Прозатвердження Положення про порядок здійснення операцій з перестрахування».Це положення регламентує порядок укладання договорів перестрахуваннявітчизняних страховиків за межами України з перестраховиками-нерезидентами, алене врегульовує проблем взаємин страхових компаній всередині країни. I,незважаючи на те, що Положення має досить суттєве значення для страхування угалузі ядерної енергетики, космосу тощо, які насправді вимагають об'єднанняміжнародних фінансових можливостей, це абсолютно не виправдовує байдужостінаціонального законодавства щодо цедування прийнятих українськими страховикамиризиків, вартість яких не може бути покрита самотужки. Законодавче забезпеченняперестрахування покликане, з одного боку, підняти довіру до інститутустрахування, а з іншого — стимулювати наші капітали обслуговувати національнуекономіку.
Без міжнародного перестрахування українськийринок може розвиватися лише дуже повільними темпами, а українські страховикиможуть лише в обмеженому масштабі виконувати функцію захисту національноїекономіки і її суб'єктів.
Тому стає очевидним, що все, що перешкоджаєукраїнським страховикам отримувати ефективний перестрахувальний захист та пов'язаніз ним послуги робить їх занадто дорогими і в кінцевому рахунку завдає шкоди нетільки самим українським страховикам, а тим самим і розвитку українськоїекономіки в цілому.
Список використаної літератури
1. Постанова Кабінету Міністрів України від 24 жовтня1996 року № 1290 «Про затвердження Положення про порядок здійсненняоперацій з перестрахування»
2. Александрова М.М. Страхування: Навчальний посібник.- ЦУЛ, 2002
3. Гвозденко А.А. Основы страхования: Ученик. — М: Финансыи статистика, 1998
4. Заруба О.Д. Страхова справа: Підручник. — К.: Товариство«Знання», КОО, 1998
5. Машина Н.І. Мiжнародне страхування. Навчальнийпосiбник. — К. 2008
6. Постінікова І. Перестрахування. // Ж-л «Страховасправа». — 2001. — № 4 (4)