Загальнообов'язкове державне соціальне страхування та методи його обліку

Вступ
Загальнообов’язковедержавне соціальне страхування — це система прав, обов’язків і гарантій, якапередбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпеченнягромадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втратипрацездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин,а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунокгрошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником абоуповноваженим ним органом, громадянином, а також бюджетних та інших джерел,передбачених законом. Завданням законодавства про загальнообов’язкове державнесоціальне страхування є встановлення гарантій щодо захисту прав та інтересів
Державоюнаправлено курс на розширення соціальної бази, який має на меті досягнення тазабезпечення високих життєвих стандартів усім громадянам України, підвищенняїхнього добробуту та повної самореалізації. Кабінетом Міністрів Українизазначено, що торік підвищився рівень зайнятості, а чисельність безробітнихзменшено на 80 тисяч за календарний рік. Це свідчить про те, що ключовоюпроблемою для уряду була й залишається соціальна політика.
Довести,що створення додаткових робочих місць для громадян України, які не можутьконкурувати на ринку праці, є складовою програми соціального розвиткунескладно. Указом Президента України від 24 травня №717/2000 було затвердженоОсновні напрямки соціальної політики на період до 2000 року, в яких йшлося проте, що основними напрямками розв’язання проблеми зайнятості  є, зокрема,сприяння соціальному захисту неконкурентноспроможних верств населення.
Створеннядодаткових робочих місць на підприємствах, установах, організаціях є видом соціальногозахисту громадян України, які не можуть конкурувати на ринку праці. Державагарантує соціальний захист певних категорій громадян, надаючи дотаціїроботодавцям на вказані цілі.
Соціальнаполітика — це комплекс соціально-економічних заходів держави, підприємств,місцевих органів влади, спрямованих на захист населення від безробіття,зростання цін і знецінення трудових ресурсів.
Проблемасоціального захисту населення по-різному розв’язується у межах тієї чи іншоїсуспільно-економічної формації, конкретної країни. В Україні необхіднепроведення активної соціальної політики на рівні держави, підприємств.Відповідно до статті 25 Декларації прав людини, сучасна правова держава повиннагарантувати право на такий рівень життя, який враховує забезпечення людей їжею,одягом, житлом, медичним обслуговуванням, необхідних для підтримання здоров’я,власного добробуту та сім’ї, і право на соціальне забезпечення на випадокбезробіття, хвороби, інвалідності, старості або інших випадків втрати засобівдо існування за незалежними від людини обставинами.
Щобзабезпечити такий захист, держава повинна насамперед у законодавчому порядкувстановити основні соціальні гарантії, механізми їх реалізації, та функціїнадання соціальної підтримки.
Порядз державою, соціальний захист забезпечують підприємства (або підприємці) тасамі наймані працівники.
Усистемі соціального захисту населення найважливішим елементом виступаєсоціальне страхування, до складу якого належать пенсійне, медичне, страхуваннявід безробіття та від нещасних випадків на виробництві. 
                                          
1. Основні документи, якірегламентують розрахунки за страхуванням
 
Законодавство,що регулює загальнообов’язкове державне соціальне страхування, проходить процесреформування і поповнюється новими законодавчими актами.
Основизаконодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхуваннявідповідно до Конституції України визначають принципи та загальні правові,фінансові та організаційні засади загальнообов’язкового державного соціальногострахування громадян в Україні.
ЗаконУкраїни від 02.03.2000 р. № 1533-III “Про загальнообов’язкове державнесоціальне страхування на випадок безробіття” (далі Закон про страхування навипадок безробіття) набрав чинності тільки з 1 січня 2001 р. І є базовимзаконодавчим актом, який визначає платників страхових внесків, порядок їхреєстрації, обліку та відповідальність, а також розмір і порядок сплатистрахових внесків на випадок безробіття. Однак у зв’язку з тим, що ставки навипадок безробіття повинні встановлюватися новим законом, у період з 1 січня2000 р. до 22 лютого 2001 р. він застосовувався тільки в частині, що нестосується нарахування і сплати збору на випадок безробіття. Новий Законстрахування на випадок безробіття вніс велику кількість змін до системистрахування, а також впорядкував раніше встановлені іншими нормативнимидокументами відносини в сфері соціального страхування на випадок безробіття.
ЗаконУкраїни “Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового державногосоціального страхування” від 11 січня 2001 року № 2213-IIIV (далі закон провставки) спрямований на запровадження Закону України “Про загальнообов’язковедержавне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності тавитратами, зумовленими народженням та похованням”.
ЗаконуУкраїни “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадокбезробіття” шляхом визначення розмірів до фондів з даних видів страхування тавнесення змін до окремих законодавчих актів з метою приведення їх увідповідність до норм вищезазначених законів. Згідно з цим Законом на 2001 рікдля роботодавців установлено два періоди з різними ставками збору настрахування на випадок безробіття. З моменту набрання чинності Закону проставки, а саме — з 1 січня 2001 року по 30 червня 2001 року, ставку установленов розмірі 2%, а з 1 липня 2001 року — у розмірі 2.5% суми фактичних витрат наоплату праці найманих працівників. А для найманих працівників розмір внесків назагальнообов’язкове  державне соціальне страхування на випадок  безробіттястановить 0.5% суми оплати праці. Розмір внесків на загальнообов’язковедержавне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності тавитратами, зумовленими народженням та похованням відповідно до Закону про ставкистановити: для роботодавців — 2,5% суми фактичних витрат на оплату працінайманих працівників, для найманих працівників — 0,25%, якщо заробітна платанижче 150 гривень і 0,5%, якщо заробітна плата вище 150 гривень. Для осіб, якіберуть участь у загальнообов’язковому державному соціальному страхуванні надобровільних засадах, забезпечують себе роботою самостійно, фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності, осіб, які виконують роботи (послуги)згідно з цивільно-правовими угодами, а також громадян України, які працюють замежами України та не застраховані в системі загальнообов’язкового державногосоціального страхування країни, в якій вони перебувають; з 1 січня 2001 року — 5,5%, з 1 липня 2001 року — 6% суми оподаткованого доходу (прибутку), томучислі:
— 3% — на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку зтимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням тапохованням;
 -з 1 січня 2001 року — 2,5%, з 1 липня 2001 року — 3% — на загальнообов’язковедержавне соціальне страхування на випадок безробіття.
Такимчином, заміть збору на загальнообов’язкове державне соціальне страхування тазбору на обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття, з нового рокув Україні установлено два види вищезазначеного обов’язкових страхових платежів,а з 1 квітня й третій — від нещасного випадку на виробництві.
Мабуть,самим суттєвим нововведенням згідно з Законом про ставки є те, що допомога потимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної знещасним випадком на виробництві, виплачується застрахованим особам фондомсоціального страхування з тимчасової втрати працездатності починаючи з шостогодня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності абовстановлення медико-соціальною експертизною комісією (МСЕК) інвалідностінезалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності впорядку та в розмірах, встановлених законодавством.
Першіп’ять днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, непов’язаної з нещасним випадком на виробництві, оплачуються власником абоуповноваженим ним органом за рахунок коштів підприємства, установи, організаціїза основним місцем роботи у порядку, який має бути встановлений КабінетомМіністрів України.
Цимдещо компенсується зниження розміру внесків на загальнообов’язкове державнесоціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності тавитратами, зумовленими народженням та похованням.
Щододопомоги по тимчасовій непрацездатності, наприклад, в зв’язку з доглядом захворою дитиною віком до 14 років, за хворим членом сім’ї та в інших випадках,перерахованих в ст. 35 Закону України № 2240-III. Про загальнообов’язковедержавне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності тавитратами, зумовленими народженням та похованням, то вона виплачуєтьсязастрахованій особі з першого дня втрати працездатності за рахунок коштів ізбюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, якийє правонаступником Фонду соціального страхування України. Така допомога ненадається, якщо застрахована особа перебувала у цей час у щорічній (основнійабо додатковій) відсутності, додатковій відсутності у зв’язку з навчанням аботворчій відпустці.
Закономпро ставки встановлено нові розміри одноразової допомоги на народження дитини,але не нижче 64% прожиткового мінімуму для дітей до 6 років[11];на поховання, але не нижче 50% прожиткового мінімуму для працездатної особи[17].
Крімтого, Законом про ставки з 1 січня 2001 року відмінено стаття 493 Кодексузаконів про працю, яка передбачала працівникам, звільненим з підприємства,установи, організації у зв’язку із зміною в організації виробництва і праці, втому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства,установи, організації, скороченням чисельності або штату працівників,збереження заробітної плати на період працевлаштування, але не більше як на тримісяці з дня звільнення з урахуванням виплати вихідної допомоги. Тепер призвільненні працівника з вказаних вище причин допомога виплачується у розмірі неменше середньомісячного заробітку (стаття 44 Кодексу законів про працю).
“ЗаконУкраїни “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку зтимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням тапохованням” від 18 січня 2001 року № 2240-III (далі Закон про непрацездатність)визначає правові, організаційні та фінансові основи загальнообов’язковогодержавного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втратипрацездатності, у зв’язку з вагітністю та пологами, народженням дитини танеобхідністю догляду за нею, у разі смерті, а також надання послуг ізсанаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованим особам та членамїх сімей. Матеріальне забезпечення та соціальні послуги, що надаються за цимЗаконом, є окремим видом загальнообов’язкового державного соціальногострахування громадян, що здійснюється Фондом соціального страхування зтимчасової втрати працездатності.
Згідноз цим Законом, особам, які підлягають загальнообов’язковому державномусоціальному страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, тавитратами зумовленими народженням та похованням, буде видаватися свідоцтво прозагальнообов’язкове державне соціальне страхування, яке є єдиним для всіх видівстрахування.
 Крімтого, вводиться нове поняття — страховий стаж — період, протягом якого особапідлягає загальнообов’язковому державному соціальному страхуванні у зв’язку зтимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням,і сплачує або на нього сплачують страхові внески до вищезазначеного Фонду.Страховий стаж враховується при визначенні розміру допомоги по тимчасовійнепрацездатності. До страхового стажу зараховуються загальний трудовий стажособи до введення в дію Закону про непрацездатність в порядку та на умовах,передбачених законодавством, яке діяло раніше.
Обмеженоколо осіб, які мали право на оплату лікарняного листа в розмірі 100% незалежновід загального стажу роботи. Наприклад, втратили право на цю пільгу:
 -працівники, які мають на своєму утриманні трьох і більше дітей віком до 16років (учні до 18 років);
— дружини (чоловіки) військовослужбовців.
Розміриоплати лікарняних листів відповідно до страхового стажу залишилися без змін.
Передбаченаоплата відпустки по вагітності та пологах, якщо вона збігається з відпусткоюдля догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, незалежно від оплатидопомоги по догляду за дитиною до досягнення нею з років.
Набравчинності Закон України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV “Прозагальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку навиробництві та професійного захворювання, які спричинили втратупрацездатності”. Згідно з ним суб’єктами страхування від нещасного випадку єзастраховані громадяни, а в окремих випадках — члени їх сімей та інші особи,страхувальник та страховик.
Застрахованоює фізична особа, на користі якої здійснюється страхування. Обов’язковомустрахуванню від нещасного випадку підлягають:
1)особи, які працюють на умовах трудового договору (контракт);
2)учні та студенти навчальних закладів, клінічні ординатори, аспіранти,докторанти, залучені до будь-яких робіт під час, перед або після занять; підчас занять, коли вони набувають професійних навичок; у період проходження виробничоїпрактики (стажування), виконання робіт на підприємствах;
3) особи, які утримуються у виправних, лікувально-трудових, виховно-трудовихзакладах та залучаються до трудової діяльності на виробництві цих закладів абона інших підприємствах за спеціальними договорами.
Страхувальникамиє роботодавці, а в окремих випадках — застраховані особи. Страховиком виступаєФонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві тапрофесійних захворювань України.
Розміристрахових внесків страхувальників обчислюються у відсотках з віднесенням їх довідповідного класу і обороту начислення збору:
1)для підприємств — до річного фактичного обсягу реалізованої продукції (робіт,послуг), за винятком суми податку на додану вартість і акцизного збору;
2)для бюджетних установ та організацій — до річної суми фактичних витрат наоплату праці та інших виплат найманим працівникам, що підлягають обкладеннюприбутковим податком з громадян.
Їхрозмір залежить від класу професійного ризику виробництва, до якого віднесенопідприємство, знижки до нього (за низький рівень травматизму, професійноїзахворюваності та належний стан охорони праці) чи надбавки (за високий рівеньтравматизму, професійної захворюваності та неналежний рівень охорони праці).
Страхувальникбуде здійснювати страхові внески у Фонду у порядку і строки, визначені останніму відсотках, в залежності від 20 пунктного класу ризику травматизму напідприємстві, організації.
ЗаконУкраїни “Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне соціальнестрахування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання,які спричинили втрату працездатності” від 22 лютого 2001 року № 2272-III.Фактично цей законодавчий акт визначає додатковий податок на заробітну платувсього народногосподарського комплексу країни — страхові тарифи у відсотках дофактичних  витрат на оплату праці найманих працівників залежно від класупрофесійного ризику виробництва. Усі виробництва поділяються на двадцять класівпрофесійного ризику, і залежно від “ризикованості” фонд оплати праціпідприємства додатково обкладатиметься внесками в розмірі від 0.84% до 13.8%.Закон набирає чинності з 1 квітня 2001 року.
Інструкціяпро порядок обчислення і сплати внесків на загальнообов’язкове державнесоціальне страхування на випадок безробіття та обліку їх надходження до Фондузагальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадокбезробіття, затверджена наказом Міністерства праці та соціальної політикиУкраїни від 18 грудня 2001 року № 339 у більшій своїй частині повторює нормиЗакону про страхування на випадок безробіття. Як і потрібно, в ній докладнішеописано: порядок реєстрації та обліку платників страхових внесків, порядокконтролю за сплатою страхових платежів, а також відповідальність платниківстрахових внесків за несвоєчасну увагу на пункт 6.7. Інструкції, в якомувизначено порядок і строки подання звітності до Фонду страхування на випадокбезробіття. Як пам’ятаємо, ще за 2000 рік звіт подавався до Фонду зайнятості до15 числа місяця, наступного за світним періодом (кварталом). Тепер, якщокеруватися Інструкцією, Розрахункова відомість про нарахування і перерахуваннястрахових внесків Фонду загальнообов’язкового державного соціальногострахування України на випадок безробіття також повинна подаватися роботодавцямдо центру зайнятості поквартально,  але в десяти денний термін по закінченнікварталу (10 квітня,10 липня, 10 жовтня) та у 15 денний строк по закінченні року (15 січня).
Відповіднода Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” нормативиробочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, визначаються длявсіх підприємств (об’єднань), установ і організацій (незалежно від формвласності і господарювання) у розмірі не менше чотирьох відсотків від загальноїчисельності працюючих; якщо працює від 15 до 25 осіб — встановлюється нормативу кількості одного робочого місця. Згідно з Законом України “Про системуоподаткування”  відрахування до Фонду соціального захисту інвалідів не маютьхарактеру обов’язкових платежів і сплачуються лише в тому разі, якщопідприємством, установою чи організацією не виконуються нормативи зі створенняробочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів. Ці платежі маютьхарактер санкцій за не створення робочих місць. Підприємства, установи та організації,які вважають, що у зв’язку з прийняттям відповідних рішень порушуються їхніправа та інтереси, що охороняються законом, не розбавлені права на звернення доарбітражного суду із заявами про визнання цих актів недійсними. Водночасрішення державним органам повноважень є обов’язковим для виконання всімапідприємствами, установами та організаціями, яких вони стосується.
ПостановаКабінету Міністрів України від 7 березня 2001 року № 225 (далі — постанова 225)визначає величину фактичних витрат страхувальника на оплату праці найманихпрацівників і доходу фізичних осіб (або гранична сума заробітної плати(доходу), з якої справляються внески). Із набрання чинності постанови № 225щомісячна максимальна межа бази для нарахування соціальних зборів зросте більшеніж уполовину — з 1000 гривень до 1600 гривень. Таким чином, вся база вчастині, що менша або дорівнює цій сумі, є об’єктом для нарахування таутримання зборів. На суму, яка перевищує 1600 гривень, нарахування непроводяться, і збори із суми перевищення не утримуються.
Ізнабранням чинності вищезазначених законодавчих актів канули в Лету два ЗакониУкраїни — “Про збір на загальнообов’язкове  соціальне страхування” від 26червня 1997 року № 402/97-ВР і “Про ставки збору на обов’язкове соціальнестрахування” від 30 вересня 1998 року №135-XIV. З 1 квітня 2001 року втратилачинність стаття 493 Кодексу законів про працю України, а також Порядоксправляння збору на обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття. З1 березня 2001 року втратила чинність Постанова Кабінету Міністрів України від13 липня 1998 року №1064 “Про встановлення максимальної величини фактичнихвитрат суб’єктів господарювання на оплату праці працівників, сумиоподаткованого доходу (прибутку), сукупного оподаткованих фондів” із змінами ідоповненнями.
 
2. Порядок нарахування, сплата таоблік зборів на загальнообов’язкове державне соціальне страхування
 
Насьогоднішній день проходить реформування системи соціального страхування, врезультаті чого з’явилися такі види загальнообов’язкового державногосоціального страхування: з тимчасової втрати працездатності, на випадокбезробіття, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання,які спричинили втрату працездатності.
Узагальненукартину по цим видам соціального страхування можна відобразити у формі таблиці1 і 2.
2.1 Розрахунки за зборами зтимчасової втрати працездатності
Законодавство,що регулює загальнообов’язкове державне соціальне страхування з тимчасовоївтрати працездатності поповнилося новими законодавчими актами — Законом пронепрацездатність та Законом про ставки. Ці закони набрали чинності 28 лютого2001 року та 22 лютого 2001 року відповідно, згідно з ст. 94 (частина п’ята)Конституції України, відповідно до якої закон набирає чинності через десятьднів із дня його офіційного оприлюднення, якщо не передбачено самим законом,але не раніше дня його опублікування. До того ж закони та іншінормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вонипом’якшують або скасовують відповідальність особи (ст. 58 Конституції України),хоч згідно з ін. Текстом зазначено, що вони набирають чинності з 1 січня 2001року.
Відповіднодо вищезазначених законів, у Фонду соціального страхування України з’явивсяправонаступник — Фонд соціального страхування з тимчасової втратипрацездатності (далі Фонд). Серед страхувальників відрахування до Фондуобов’язково мають здійснювати тільки роботодавці [16]для осіб, які підлягають страхуванню. Роботодавцем вважається:
— власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним органнезалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання;
— фізична особа, яка використовує працю найманих працівників (у тому числііноземців, які на законних підставах працюють за наймом в Україні);
— власник, розташованих в Україні іноземних підприємств, установ, організацій (утому числі міжнародних), філій та представництв, який використовує працюнайманих працівників.
Іншістрахувальники — громадяни України, які працюють за межами території країни, вякій вони перебувають, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (особи,які займаються підприємницькою, адвокацькою, нотаріальною творчою та іншоюдіяльністю, пов’язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, втому числі члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчихспілок), — можуть сплачувати страхові внески (якщо вони бажають отримуватиматеріальне забезпечення та соціальні послуги відповідно до Закону пронепрацездатність), але робити це, навідміну від роботодавців, їм не обов’язково.
Окрімстрахувальників, платниками страхових внесків є також застраховані особи[16].Застрахована особа — найманий працівник, а у випадках, передбачених Законом пронепрацездатність, а також інші особи (громадяни України, іноземці, особи безгромадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше передбаченоміжнародним договором України, згода на обов’язковість якою надана ВерховноюРадою України, на користь яких здійснюється таке страхування.
Прицьому слід врахувати, що відповідно до статті 6 Закону про непрацездатністьзагальнообов’язковому страхуванню підлягають:
1)особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах,в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання або уфізичних осіб, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах президентів, а також обрані на виробні посадив органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в іншихвиробництвах;
2) члени колективних підприємств, сільськогосподарських та інших виробничихколективів.
 Цимособам незабаром планується видача свідоцтв про загальнообов’язкове державнесоціальне страхування.
ЗаЗаконом про непрацездатність страхувальники юридичні та фізичні особи набуваютьстатусу платників страхових внесків до Фонду з дня їх реєстрації у виконавчихдирекціях відділень Фонду. Зареєструватися у цих дирекціях вони зобов’язані удесятиденний строк з дня:
- отримання свідоцтва про державну реєстрацію як суб’єкта підприємницькоїдіяльності незалежно від того, чи він фактично веде господарську діяльність тапровадити розрахунки з оплати праці;
— прийняття рішення про створення установи, організації, філії, представництва,іншого відокремленого підрозділу;
— Зміни юридичного статусу чи адреси, якщо відповідно до законодавства Українидержавна реєстрація таких установ, організацій чи відокремлених підрозділів непроводиться;
 -укладення трудового договору з найманим працівником.
Аналізданого Закону[16]та Закону про ставки дозволив виділити три бази обкладання збору:
1)для роботодавців — сума фактичних витрат на оплату праці найманих працівників,що включає витрати на виплату найманих працівників, що включає витрати навиплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні такомпенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які визначаютьсязгідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України“Про оплату праці”, та підлягають обкладанню прибутковим податком з громадян.Роботодавцям необхідно перераховувати до Фонду 2,5 відсотка цієї суми. Під часобчислення страхових внесків треба враховувати компенсацію за невикористанувідпустку, яка раніше об’єктом для нарахування збору не була;
2)для найманих працівників — сума оплати праці, що включає основну та додатковузаробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у томучислі в натуральній формі, які підлягають обкладанню прибутковим податком згромадян. Утримується з них за такою схемою: 0,25% — якщо заробітна плата менше150 гривень, 0,5% — якщо заробітна плата більша 150 гривень. Винагорода зацивільно-правовими договорами не обкладаються зборами, оскільки вони не євитратами на оплату праці;
3)для само зайнятих осіб — сума оподаткованого доходу (прибутку). Ці особиобчислюють збір (якщо в них, звісно, є бажання страхуватися) у розмірі 3відсотки від бази обкладання.
Страховівнески нараховуються на фактичні виплати, що не перевищують максимальноївеличини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподаткованогодоходу (прибутку), сукупного оподаткованого доходу (граничної суми заробітноїплати (доходу). Така величина підвищилась з 1000 гривень до 1600 гривень ізвведенням в дію постанови Кабінету Міністрів України від 7 березня 2001 року№225.
Яку випадку зі збором, страхувальники-роботодавці повинні сплачувати до Фондурізницю між нарахованими для роботодавців і найманих працівників страховимивнесками та витратами, пов’язаними з наданням матеріального забезпечення тасоціальних послуг застрахованим особам відповідно до Закону[16].Застрахована особа з настанням страхового випадку в період роботи (включаючичас випробування та день звільнення) має право на отримання таких видівматеріального забезпечення та соціальних послуг:
1)допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною).Згідно з статтею 37 Закону, допомога по тимчасовій непрацездатностівиплачується застрахованим особам залежно від страхового стажу в такихрозмірах:
— 60% середньої заробітної плати (доходу) — застрахованим особам, які мають страховийстаж до п’ять років
— 80% середньої заробітної плати (доходу) — застрахованим особам, які маютьстраховий стаж від п’яти до восьми років;
 -100% середньої заробітної плати (доходу) — застрахованим особам, віднесеним до1-4 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; одномуз батьків або осіб, що їх замінює та доглядає хвору дитину віком до 14 років,яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи; ветеранам війни та особам, на якихпоширюється чинність Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їхсоціального захисту; При цьому слід враховувати, що згідно з Законом про ставкидопомогла по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або тривалим,не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, виплачується застрахованимособам Фондом тільки починаючи з шостого дня непрацездатності. Перші п’ять днівтимчасової непрацездатності, оплачуються внеском або уповноваженим ним органомза рахунок коштів підприємства, установи, організації за основним місцемроботи. На мою думку, цю оплату можна із впевненістю віднести до валових витратна підставі пп. 5.2.1. Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.
2)допомога по вагітності на пологах згідно статті 39 надається застрахованійособі у розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу) і не залежитьвід страхового стажу;
3)допомоги при народженні дитини згідно зі статтею 41 надається застрахованійособі (одному з батьків дитини, усиновителю чи опікуну) у розмірі, щовстановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму,встановленого законом. Однак Закон про ставки уточнює, що допомогавстановлюється в розмірі не нижче ніж 64 відсотки прожиткового мінімуму длядітей віком до 6 років (розмір такого мінімуму поки згідно з Законом Українивід 5 жовтня 2000 року №2025-III “Про затвердження прожиткового мінімуму на2000 рік” складав 240, 71 гривні, а на 2001 рік — 275, 48 гривні);
4)допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (з 1 січня2002 року згідно із Законом про ставки);
5)допомоги на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, якіпомерли від нещасного випадку на виробництві. Згідно зі статтею 46 такадопомога надається в розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не меншерозміру прожиткового мінімуму  (311, 30 гривні). Однак Законом про ставки цейрозмір зменшено до 50 відсотків прожиткового мінімуму для працездатної особи,який Законом №2025-III встановлено в розмірі 287, 63 гривні;
6)забезпечення оздоровчих заходів (оплата путівок на санаторно-курортне лікуваннязастрахованим особам та членам їх сімей, до дитячих оздоровчих закладів,утримання санаторіїв — профілакторіїв, надання соціальних послуг у позашкільнійроботі з дітьми)  (стаття 47-48).
Перерахуваннявизначених таким чином сум здійснюється страхувальниками, роботодавцями одинраз на місяць — у день, встановлений для одержання в установах банку коштів наоплату праці за відповідний період, хоча Законом України “Про оплату праці”визначено, що заробітна плата виплачується працівникам не рідше двох разів намісяць через проміжок часу,  що не перевищує шістнадцять календарних днів. ТомуФонду, мабуть, доведеться незабаром врегулювати цю суперечність.
Страховівнески, сплачені в іноземній валюті, підлягають перерахуванню на рахунок Фондуу валюті України за офіційним курсом Національного банку України на день сплати страхованих внесків.
Уразі нестачі у страхувальників-роботодавців коштів для виплати заробітної платина сплати страхових внесків у повному обсязі нарахування їх на заробітну платуі перерахування страхових внесків до Фонду провадиться пропорційно до сумзаробітної плати, а у разі перевищення суми фактичних витрат над сумоюнарахованих страхових внесків страхувальник має право на додаткове фінансуванняз коштів Фонду.
Приліквідації (реорганізації) юридичної особи страхувальник зобов’язаний провестиповний розрахунок щодо  сплати страхових внесків до Фонду на день ліквідації(реорганізації) та звернутися за місцем його реєстрації як платника страховихвнесків для зняття з обліку.
Якми знаємо, у Законі України “Про збір обов’язкове соціальне страхування” пільгне було багато, але вони були, новий Закон ніяких пільг для платників страховихвнесків не містить, тому з 1 січня і ті, хто сплачував збір за пільговимиставками, і ті, хто його зовсім не сплачував, повинні здійснювати страховівнески (окрім тих, хто сплачується на добровільних засадах).
Змоменту набирання чинності Закону про ставки за працівниками, що звільняються зпідприємств, установ, організацій, у зв’язку зі змінами в організаціївиробництва і праці більше не зберігається середня заробітна плата на періодпрацевлаштування на два місяці з дня звільнення. Їм необхідно виплачувати лишевихідну допомогу в розмірі одного середнього заробітку.
Нарахованісуми страхових внесків та застрахованих осіб перерахуються на відповіднийрахунок Фонду. На цей рахунок перераховується також суми фінансових санкцій таадміністративних стягнень, благодійні внески підприємств, установ, організаційта фізичних осіб, інші надходження відповідно до законодавства України.
Роботодавцізобов’язані внести облік сплачених внесків до Фонду у тому числі сплаченихзастрахованими особами.
Нарахованіта перераховані страхові внески роботодавців та застрахованих осібобліковуються: підприємствами та організаціями — суб’єктами підприємницькоїдіяльності на рахунку 65 “Розрахунки за страхуванням”. За кредитом рахунку 65“Розрахунки за страхуванням” відображаються нараховані зобов’язання застрахуванням, а також одержані від органів страхування коштів страхування напідприємстві.
2.2 Розрахунки за зборами наобов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття
Ізнабранням чинності Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальнестрахування на випадок безробіття” від 2 березня 2000 року №1533-III (даліЗакон про страхування на випадок безробіття), зі змінами і доповненнями,внесеними Законом про ставки, змінено порядок соціального страхування фізичнихосіб на випадок безробіття.
Першза все слід звернути увагу на те, що з 1 січня 2001 року сплачується не збір наобов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття (далі  Закон про збір),який відповідно до статті 14 Закону України “Про систему оподаткування” належавдо числа загальнообов’язкових державних зборів, а страхові внески до Фондузагальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадокбезробіття (далі — Фонду), який виступає страховиком і є цільовимцентралізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією. КоштиФонду не включається до складу Державного бюджету України, а усі застрахованіособи є членами Фонду (стаття 8 Закону про страхування на випадок безробіття).Крім того, як було вказано у листі №ДУ- 05-218, внески на загальнообов’язковедержавне соціальне страхування на випадок безробіття не входять до системиоподаткування і не є одним із видів зборів, які визначені Законом України “Просистему оподаткування”.
Перелікплатників внесків встановлений статтею 4 Закону про страхування на випадокбезробіття. Ними стали:
1)роботодавці:
 -власники підприємства, установи, організації або уповноважені ними органи тафізичні особи, які використовують найману працю;
 -власники розташованого в Україні іноземного підприємства, установи, організації(у тому числі міжнародної), філії або представництва, які використовують працюнайманих працівників, якщо інакше не передбачено міжнародними договорамиУкраїни, згода на обов’язковість яких надана Верховною радою України;
2)наймані працівники:
 -фізичні особи, які працюють за трудовим договором (контрактом) на підприємстві,в установі та організації або у фізичної особи;
3)особи, які беруть участь у страхуванні на добровільних засадах (матимуть правона матеріальне забезпечення на випадок безробіття за умови сплати страховихвнесків:
— особи, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчіпрацівники, які не є членами творчих спілок;
— фізичні особи, які виконують роботи (послуги) згідно з цивільно-правовимиугодами;
— громадяни України, які працюють за межами України та не застраховані в системісоціального страхування на випадок безробіття країни, в якій вони перебувають,якщо інакше не передбачено міжнародним договором України, згода наобов’язковість якого надана Верховною Радою України;
— фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності, які не використовуютьнайману  працю.
Порівняноз чинним раніше порядком на сьогодні не є платниками страхових внесків філії,відділення та інші відокремлені підрозділи суб’єктів підприємницькоїдіяльності, установ та організацій. Разом з тим у листі № ДУ-05-218 вказується,що це стосується лише філії, які не мають статусу юридичного органу, власнихрозрахункових рахунків, а нарахування і виплата заробітної плати проводитьсяцентралізовано з розрахункового рахунку підприємства (установи, організації),яким вони підпорядковані. У даному випадку, на думку Мінпраці України, сплатастрахових внесків здійснюється централізовано з розрахункового рахункупідприємства (установи, організації).
 Такожряд суб’єктів, які раніше були платниками збору в обов’язковому порядку, з 1січня 2001 року можуть сплачувати страхові внески на добровільних засадах, асаме — фізична особа — суб’єкт підприємницької діяльності, що не використовуютьпрацю найманих працівників (у тому числі адвокати, їхні помічники, приватнінотаріуси), члени творчих спілок; творчі працівники, які не є членами творчихспілок; фізичні особи, які виконують роботи (послуги) згідно зцивільно-правовими угодами.
Відсплати страхових внесків звільняються:
 -застраховані особи на період відпустки по догляду за дитиною до досягнення неютрирічного віку та відпустки по догляду за дитиною до досягнення неюшестирічного віку за медичним висновком;
 -застраховані особи в частині отриманої допомоги по частковому безробіттю;
Неє платниками страхових внесків особи, які не підлягають страхуванню на випадокбезробіття:
 -працюючі пенсіонери та особи, в яких відповідно до законодавства Українивиникло право на пенсію;
 -іноземці та особи без громадянства, які тимчасово працюють за наймом в Україні,якщо інше передбачено міжнародними договорами України, згода на обов’язковістьяких надана Верховною Радою України.
УЗаконі про страхування на випадок безробіття не згадується про пільги длясуб’єктів спільної економічної зони “Яворів” та спільної економічної зони“Славутич”, які до 1 січня 2001 року звільнялися від сплати збору. З вказаноїдати такі суб’єкти є платниками страхових внесків. Не передбачено такожособливостей сплати страхових внесків для підприємств, установ, організацій, депрацюють інваліду. Такі підприємства нараховували збір у розмірі 1% від об’єктаоподаткування для працюючих інвалідів, а на підприємствах всеукраїнськихгромадських організацій інвалідів, де кількість працюючих інвалідів складаєбільше 50% загальної чисельності працівників, збір нараховувався за ставкою 1%від об’єкта оподаткування для всіх працівників цих підприємств.
Роботодавціта інші платники страхових внесків, які беруть участь у страхування надобровольчих засадах, реєструється в центрах зайнятості за місцезнаходженням упорядку реєстрації платників страхових внесків, який визначено в пункті зІнструкції №339.
Необхідноз’ясувати, що є базою для обчислення страхових внесків. Відповідно до статті 19Закону №1593 база для обчислення внесків на соціальне страхування — це:
 -для роботодавця — суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників,що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати, іншихзаохочувальних і компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, щовизначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно доЗакону України “Про оплату праці”, які підлягають обкладанню прибутковимподаткам з громадян;
— для найманих працівників — суми оплати праці, які включають основну і додатковузаробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати (у томучислі в натуральній формі), які підлягають обкладанню прибутковим податком згромадян;
 -для осіб, які беруть участь у страхування на добровільних засадах — сумиоподаткованого доходу (прибутку).
Навідміну від чинного раніше порядку обчислення збору з 1 січня 2001 року із базидля обчислення страхових внесків не включаються витрати на оплату виконанихробіт (послуг) згідно з цивільно-правовими договорами та витрати, що невраховуються при обчисленні середньомісячної заробітної плати для призначенняпенсій, які передбачені Переліком, затвердженим постановою Кабінету МіністрівУкраїни від 18 травня 1998 року №697. 
Законодавством,як і раніше, передбачено, що база для обчислення страхових внесків не повиннаперевищувати максимальної величини фактичних витрат страхувальника на оплатупраці найманих працівників та доходу фізичних осіб, з якої справляються внескидо Фонду (стаття 19 Закону №1533). До 1 січня 2001 року максимальна величинафактичних витрат суб’єктів господарювання на оплату праці працівників, сумиоподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу становила1000 гривень на місяць у розрахунку на кожного працюючого. З 1 березня 2001року Постановою №225 така максимальна величина встановлена в розмірі 1600гривень на місяць у розрахунку на кожну фізичну особу — платника страховихвнесків.
Якщораніше збір сплачувався за ставками 1,5% та 0,5% до об’єкта обчислення збору,то з 1 січня 2001 року страхові внески встановлено у статті 1 Закону про ставкиокремо для кожної категорії платників у таких розмірах.Відобразимоце в таблиці:
Категорії страхових внесків
платників У відсотках до бази обчислення
з 1 січня 2001 року по 30 червня 2001 року
  з 1 липня 2001 року Роботодавці
2,0
2,5
Наймані працівники
0,25-0,5
0,25-0,5
Особи, які беруть участь 
страхування на добровільних засадах
2,5
3,0
                                                          
Розміристрахових внесків відповідно до статті 17 Закону про страхування на випадокбезробіття повинні щорічно встановлюватися Верховною Радою України одночасно іззатвердженням Державного бюджету України на поточний рік.
Відповіднодо пункту 5 Інструкції №339 сплата страхових внесків здійснюється:
 -для роботодавців — з дня його реєстрації як платника страхових внесків і доповного розрахунку (погашення боргів) у разі ліквідації або реорганізації;
 -для найманого працівника — з дня укладання трудового договору з роботодавцем ідо дня розірвання трудового договору;
 -для особи, яка бере участь у страхуванні на добровільних засадах — з дняреєстрації як платника страхових внесків і до зняття з обліку (добровільно абоу зв’язку із порушенням строку сплати, встановленого страховиком).
Страховівнески сплачуються:
1)роботодавцями:
 -один раз на місяць в день одержання в установах банків коштів на оплату праці,а у разі нестачі коштів на рахунку платника на виплату заробітної плати насплату страхових внесків у повному обсязі видача коштів на оплату праці іперерахування страхових внесків до Фонду проводяться у пропорційних сумах;
 -у день перерахування коштів на особові рахунки фізичних осіб в установах банківу разі виплати заробітної плати на поточні рахунки найманих працівників;
 -не пізніше наступного дня після здійснення виплат на оплату праці з виручки відреалізації продукції (наданих послуг) шляхом подання до установи банкуплатіжного доручення на перерахування страхових внесків до Фонду;
2)фізичними особами, які використовують працю найманих працівників, — щомісяця непізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем, за який сплачена заробітнаплата. Вказана сплата страхових внесків провадиться за безготівковимрозрахунками або готівкою через установи банків, у разі відсутності рахунків вустановах банків — поштовими переказами через підприємства зв’язку на рахунокФонду.
Теперперейдемо до матеріального забезпечення на випадок безробіття. Усі виплати вЗаконі про страхування на випадок безробіття розподілені на декілька груп.Основні з них: допомога по безробіттю, допомога по частковому безробіттю,матеріальна допомога по безробіттю, дотація роботодавцю на створення додатковихробочих місць.
Правона отримання допомоги по безробіттю мають безробітні, які протягом 12 місяців,що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповногоробочого дня (тижня):
 -не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески. Розмір допомогипо безробіттю визначається у відсотках до середньої заробітної платибезробітних відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати,затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100залежно від страхового стажу та тривалості безробіття:
 
Залежно відстрахового стажу            Залежно від тривалості безробіття (у % довизначеного розміру)              (у % до середньої заробітної плати)                    
до 2 років-                50%                       перші 90 к. днів    -------100%                
від 2 до 6років        55 %                       протягом наступних 90---80%              
від 6 до 10років      60 %                       надалі------                         70%
понад 10років         70 %                                                              
Страховийстаж обчислюється як сума періодів, протягом яких особа підлягала страхуваннюна випадок безробіття та сплачувала страхові внески; мала пільги щодо сплатистрахових внесків; отримувала виплати за окремими видами загальнообов’язковогодержавного соціального страхування, крім пенсій; набула трудовий стаж за часроботи на умовах трудового договору (контракту) до набрання чинності Законом.Строк проходження військової служби прирівнюється до страхового стажу;
— менше 26 календарних тижнів, а також особи, які бажають відновити трудовудіяльність після тривалої (більше місяць) перерви, та застраховані особи,звільнені з останнього місяця роботи з підстав, передбачених Кодексом законівпро працю.
Допомогапо безробіттю для таких осіб визначається у розмірі прожиткового мінімуму, безурахування страхового стажу. Згідно з Методикою визначення прожитковогомінімуму на одну особу та для осіб, які відносяться до основних соціальних ідемографічних груп населення, затвердженою спільним наказом Мінпраці України,Мінекономіки України, Держкомстату України від 17 травня 2000 року №109/95/157,зареєстрованим у Мін’юсті України 12 червня 2001 року №347/4568, прожитковиймінімум на одну особу та для осіб, які належать до основних соціальних ідемографічних груп населення, складається з вартісних величин:
— набору продуктів харчування, достатнього для забезпечення нормативногофункціонування організму людини, збереження його здоров’я;
— мінімального набору непродовольчих товарів. Необхідного для задоволенняосновних соціальних і культурних потреб особистості;
— мінімального набору послуг, необхідного для задоволення основних соціальних ікультурних потреб особистості.
Доосновних соціальних і демографічних груп населення належать:
— діти віком до 6 років;
— діти віком від 6 до 18 років;
— працездатні особи;
— особи, які втратили працездатність.
Розглянемопорівняльну таблицю розміру прожиткового мінімуму за 2000 та 2001 роки.
   Показники                      Згідноіз Законом України від 5 жовтня №2025-III “Про затвердження прожитковогомінімуму на 2000 рік (грн.)                       Згідно з проектом ЗаконуУкраїни “Про затвердження прожиткового мінімуму на 2001 рік (грн.) Зміни
на однуособу в розрахунку на місяць                           270,10               311,30   41,20 
на дітейвіком до 6 років  240,71                                    276,48               35,77    
на дітейвіком від 6 до 18 років                                       297,29               345,66   48,37 
напрацездатних осіб        287,63                                    331,05               43,42    
на осіб, яківтратили працездатність                               216,56               248,77   32,21 
Допомогапо безробіттю виплачується з 8 дня реєстрації застрахованої особи в державнійслужбі зайнятості, крім допомоги по безробіттю особам, які звільнилися зостаннього місяця роботи за власним бажанням без поважних причин, виплата якоїпочинається з 91 календарного дня. Загальна тривалість виплати такої допомогине може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років, крім осібпередпенсійного віку, тривалість виплати допомоги по безробіттю яким збільшенаудвічі. Допомога по безробіттю не може бути вищою за середню заробітну плату,що склалася в галузях національної економіки відповідної області за минулиймісяць і нижчої за прожитковий мінімум, встановлений законом.
Дляорганізації підприємницької діяльності безробітним, яким виповнилося 18 років,допомога може виплачуватися одноразово у річному розмірі.
Матеріальнадопомога по безробіттю надається протягом 180 календарних днів у розмірі 75відсотків прожиткового мінімуму тим безробітним, у яких закінчився строквиплати допомоги по безробіттю, за умови, що середньомісячний сукупний дохід начлена сім’ї не перевищує прожиткового мінімуму. Сума матеріального забезпеченняна випадок безробіття, що залишилося недоодержаними у зв’язку з смертюбезробітного, виплачується працездатним або непрацездатним особам, якіперебували на утриманні номерного, у разі звернення за належною до виплатисумою матеріального забезпечення не пізніше 6 місяців після безробітного:
— дітям, які досягли 18 років, учням та студентам (курсантам, слухачам,статистам) очної форми навчання — до закінчення навчання, але не більше як додосягнення ними 23 років;
 -одному з батьків або дружині (чоловіку) померлого або іншому члену сім’ї, якщовін не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків померлого, які недосягли 8 років;
 -неповнолітнім дітям, на утримання яких померлий виплачував або був зобов’язанийвиплачувати аліменти.
Вокремих випадках правом на отримання вказаних виплат володіють особи, які малина день смерті безробітного право на одержання від нього утримання.
Виплатадопомоги по безробіттю та матеріальної допомоги по безробіттю припиняється уразі:
1)працевлаштування безробітного;
2)поновлення безробітного на роботі за рішенням суду;
3)вступу до навчального закладу на навчання з відривом від виробництва;
4) проходженням професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікаціїза направленням державної служби зайнятості;
5)призову на строкову військову або альтернативну (невійськову) службу;
6)набрання законної сили вироком суду про позбавлення волі безробітного абонаправлення його за рішенням суду на примусове лікування;
7)отримання права на пенсію відповідно до законодавства України;
8)призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості;
9)подання письмової заяви про бажання здійснювати догляд за дитиною до досягненнянею трирічної віку;
10)подання письмової заяви про відмову від послуг державної служби зайнятості;
11)переїзду на постійне місце проживання в іншу місцевість;
12)закінчення строку їх виплати;
13)зняття з обліку за невідвідування без поважних причин державної службизайнятості 30 і більше календарних днів;
14)смерті безробітного.
Виплатадопомоги по безробіттю припиняється на період призначення безробітній жінцідопомоги по вагітності та пологах, допомоги по догляду безробітним за дитиноюдо досягнення нею трирічного віку.
Виплатадопомоги по безробіттю відкладається на строк до трьох місяців у разі наданнязастрахованій особі вихідної допомоги та інших виплат при вивільнення зпідприємств, установ, організацій, що забезпечують часткову чи тимчасовукомпенсацію втраченого заробітку, крім державної допомоги сім’ям з дітьми тадопомоги, що виплачується з громадських фондів.
Тривалістьвиплати допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги по безробіттюскорочується на строк до 90 календарних днів у разі:
1)звільнення з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин;
2)звільнення з останнього місця роботи з підстав, передбачених статтею 37, пункти3, 4, 7, 8, статтею 40, статтею 40 та статтею 45 Кодексу законів про працюУкраїни;
3)відмови безробітного від двох пропозицій підходящої роботи або професійноїпідготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації;
4)приховування відомостей про працевлаштування на тимчасову роботу в періододержання допомоги по безробіттю;
5)порушення умов і строку реєстрації та перереєстрації як безробітного, а такожне дотримання рекомендацій щодо сприяння працевлаштування;
6)перереєстрації безробітного, який знятий з обліку за невідвідування державноїслужби зайнятості більше 30 календарних днів без поважних причин та не сприявсвоєму працевлаштуванню;
7)відмови від роботи за спеціальністю, професією, набутої після професійноїпідготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленнямдержавної служби зайнятості;
8)припинення без поважних причин професійної підготовки, перепідготовки абопідвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості.
Допомога почастковому безробіттю надається у разі:
- якщо про можливий простійроботодавець повідомив державну службу зайнятості; — простою на підприємствіабо в цеху, дільниці із замкнутим циклом виробництва, що має невідворотний татимчасовий характер, який триває від 1 до 6 місяців і не залежить відпрацівника і роботодавця; — якщо простій протягом місяця охопив не менше як 30%чисельності працівників підприємства або цеху, дільниці, в яких простійстановить 20 і більше відсотків робочого часу; — якщо застраховані особи, які протягом12 місяців, що передували місяцю, в якому почався простій працювали не менше 26календарних тижнів, сплачували страхові внески та в яких ці простої становлять20 і більше відсотків робочого часу. Примітка “допомога по частковомубезробіттю працівникові надається з першого дня простою на строк, якийперевищує 180 календарних днів протягом року, за кожну годину простою ізрозрахунком двох третин тарифної ставки (окладу) встановленого працівниковірозряду, але не більше прожиткового мінімуму.                                       
- якщо простій носить сезоннийхарактер або виникає виключно з організаційно-виробничих причин, а також у разіможливості працевлаштування працівників на інших дільницях, у цехах, напідприємствах; — якщо працівник відмовився від підходящої роботи на цьому абоіншому підприємстві з повним робочим днем (тижня); — працює на даномупідприємстві за сумісництвом; проходить альтернативну (не військову) службу.
Матеріальнадопомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищеннякваліфікації виплачується застрахованим особам, направленим державною службоюзайнятості, розміри та тривалість надання якої відповідають розмірам татривалості надання допомоги по безробіттю. Це саме правило поширюється навійськовослужбовців, звільнених з військової служби у зв’язку із скороченнямчисельності або шмату без права на пенсію, на інших незастрахованих осіб.
Виплата такої матеріальної допомогипо безробіттю тих самих причин, що й виплата допомоги по безробіттю таматеріальної допомоги по безробіттю, та у разі виключення із навчальногозакладу за неуспішність та порушення дисципліни. Виплата відкладається на строкдо трьох місяців у разі надання застрахованій особі вихідної допомоги та іншихвиплат при вивільненні з підприємств, установи, організації, що забезпечуютьчасткову чи тимчасову компенсацію втраченого заробітку, крім державної допомогисім’ям з дітьми та допомоги, що виплачується з громадських фондів. Тривалістьцієї виплати скорочується на строк до 90 календарних днів з тих самих причин,що й при наданні допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги по безробіттю.Виплата такої матеріальної допомоги здійснюється з першого дня навчання.
Одноразовуматеріальну допомогу у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму можутьотримати безробітні, у яких закінчився строк виплати матеріальної допомоги побезробіттю, або непрацездатні особи, які перебувають на їх утриманні, за умови,що середньомісячний сукупний дохід на члена сім’ї не перевищує прожитковогомінімуму.
Особам,які шукають роботу вперше, та іншим незастрахованим особам, визнанимбезробітними, допомога по безробіттю встановлюється у розмірі прожитковогомінімуму. Така допомога виплачується їм з 8 дня після реєстрації особи вдержавній службі зайнятості протягом 180 календарних днів. Матеріальна допомогау період професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікаціїнезастрахованим особам виплачується у розмірі допомоги по безробіттю.Матеріальна допомога по безробіттю, одноразова матеріальна допомогабезробітному та непрацездатним особам, які перебувають на його утримання,допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала найого утримання, виплачуються на умовах і розмірах, встановлених законом. Цестосується також припинення відкладення скорочення тривалості виплати допомогипо безробіттю, матеріальної допомоги у період професійної підготовки,перепідготовки або підвищення кваліфікації та матеріальної допомоги побезробіттю.
Згідноіз законом про страхування на випадок безробіття мінімальний розмір виплат будещороку встановлюватися Верховною радою України виходячи з реальних можливостейФонду.
Наданнядотацій роботодавцям на створення робочих місць передбачено Законом прострахування на випадок безробіття. Зокрема, дотації надаються Фондомзагальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадокбезробіття на створення податкових робочих місць для працевлаштуваннябезробітних осіб. Дотації визначаються у розмірі витрат на заробітну плату,прийнятих за направленням державної служби зайнятості осіб (але не вище засередній рівень у галузях національної економіки відповідної області) врозрахунку на рік.
УПорядку надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць дляпрацевлаштування безробітних, затвердженого в Мінпраці України 10 січня 2001року №1 і зареєстрованого в Мін’юсті України від 26 січня 2001 року №75/5266(далі Порядок №1) зазначено, що дотація надається щомісяця протягом року врозмірі фактичних витрат на заробітну плату прийнятих за направленням державноїслужби зайнятості безробітних, що включають установлену їм тарифну ставку(посадовий оклад) доплатами за умови праці, але вище за середній рівеньзаробітної плати в галузях національної економіки відповідної області заминулий місяць.
Цимже Порядком №1 також встановлено, що надана дотація має бути повернена вповному обсязі з урахуванням індексації на рівень інфляції у разі, якщотрудовий договір з працівником буде розірвано у зв’язку із скороченнямчисленності або штату працівників протягом двох років або невиконанняроботодавцем законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору.
Дотаціяне надається роботодавцям у випадках, коли:
1)вони на зареєстровані як платники внесків на загальнообов’язкове державнесоціальне страхування на випадок безробіття;
2)мають заборгованість за страховими внесками;
3)до них застосовувалися фінансові санкції за недотримання Закону №1533 та Закону№803 протягом 12 місяців, що передували місяцю розгляду питання про наданнядотації.
Існуєдва протилежних підходи до питання оподаткування податком на прибуток дотаціїна створення робочих місць: перший підхід — фіскальний, другий — на користьроботодавців. Звичайно, перший підхід для багатьох платників податку будезрозумілішим і не завдасть клопоту й суперечках з податковими інспекторами.
Роботодавцізгідно з пунктом 6.3 статтею 6 Інструкції №339 зобов’язані внести обліксплачених внесків до Фонду страхування на випадок безробіття, у тому числі — сплачених застрахованими особами.
Нарахованісуми страхових роботодавців та застрахованих осіб перераховуються навідповідний рахунок Фонду. На цей рахунок перераховуються також суми фінансовихсанкцій та адміністративних стягнень, благодійні внески підприємств,організацій та фізичних осіб, інші надходження відповідно до законодавстваУкраїни.
Нарахованіта перераховані страхові внески роботодавців та застрахованих осібобліковуються на рахунку 65 “Розрахунки за страхування”, субрахунок 653“Розрахунки за страхуванням на випадок безробіття”.
Роботодавці- суб’єкти підприємницької діяльності відносять страхові внески на валовівитрати.
2.3 Розрахунки за зборами наобов’язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві тапрофесійного захворювання, які спричинили втрату працездатності
Зпершого квітня цього року введений державою новий вид загальнообов’язковогодержавного соціального страхування — від нещасного випадку на виробництві тапрофесійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, щорегламентується двома законодавчими актами: Законом України від 23 вересня 1999року №1105-XIV “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування віднещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричиниливтрату працездатності” (далі — Закон про страхування) і Законом України від 22лютого 2001 року №2272-III “Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державнесоціальне страхування від нещасного випадку спричинили втрату працездатності(далі — Закон про тарифи).
Платникамистрахових внесків такого страхування згідно з Законом про страхування є тількироботодавці. А працівники, будучи застрахованими від нещасного випадку, ненесуть при цьому ніяких витрат (на відміну від інших видівзагальнообов’язкового державного соціального страхування). Працівникивважаються застрахованими, а значить такими, що мають право на страхові виплативже з 1 квітня, до того ж незалежно від того платять роботодавці страховівнески чи ні.
Роботодавцізобов’язані зареєструватися в Фонді соціального страхування від нещаснихвипадків та професійних захворювань (далі — Фонд). Така реєстрація провадиться:
 -страхувальників — юридичних осіб — у десятиденний строк після одержаннясвідоцтва про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності;
 -страхувальників — фізичних осіб, які використовують найману працю, — удесятиденний строк після укладання трудового договору (контракту) з першим ізнайманих працівників.
Факттакої реєстрації страхувальника Фондом, засвідчується страховим свідоцтвом.
Крімобов’язкового страхування допускається ще добровільне (за наявністю письмовоїзаяви). У цьому випадку страхувальниками (і одночасно застрахованими) можутьбути:
1)священнослужителі, церковнослужителі та особи, які працюють у релігійнихорганізаціях на виборних посадах;
2)особи, які забезпечують себе роботою самостійно;
3)громадяни — суб’єкти підприємницької діяльності.
 Розміристрахових внесків встановлені Законом про тарифи. Їх диференційовано за групамигалузей економіки (видами робіт) залежно від класу професійного ризикувиробництва, чим вищий цей ризик, тим більше розмір страхового внеску.
Усігалузі економіки (види робіт) розділе6о на 20 класів. Для кожного з нихпередбачено відповідний страховий тариф (від 0,84%  до 13, 8%). Добровільнозастрахована фізична особа має сплачувати внесок до Фонду в розмірі однієїмінімальної заробітної плати, а якщо така особа є інвалідом — у її половинномурозмірі, встановленому на день сплати страхового внеску.
Длявизначення класу професійного ризику роботодавця слід орієнтуватися наКласифікацію галузей економіки та видів робіт за професійним ризиком виробництва,затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 13 вересня 2000 року №1423 (далі Класифікація). Так, наприклад, банки і страхові компанії віднесенодо першого класу, підприємництва торгівлі і громадського харчування — досьомого підприємства, що займаються будівництвом, — до шістнадцятого.
Спочаткузаконодавці хотіли, щоб страхові внески у підприємств розрахувалися від річногофактичного обсягу реалізації продукції (робіт, послуг), за вирахуванням сум ПДВі акцизного збору. Однак Законом про тарифи цей “суб’єкт оподаткування”змінено:
— тепер у всіх трьох видів відрахувань на загальнообов’язкове державне соціальнестрахування абсолютно однаковий об’єкт для розрахунку страхових внесківроботодавців;
— фактичні витрати на оплату праці найманих працівників, що включають витрати навиплату основної та додаткової заробітної плати, на інші заохочувальні такомпенсаційні витрати, у тому числі в натуральній формі, що визначеновідповідно до Закону України “Про оплату праці”, які підлягають обкладанню прибутковимподатком з громадян.
Які решта страхових внесків, такі внески нараховуються в межах граничної сумизаробітної плати (доходу), що становить 1600 гривень.
Слідтакож зазначити, що розмір страхового внеску залежить не тільки від класупрофесійного ризику підприємства, до якого його віднесено, але і від знижки донього (за низький рівень травматизму, професійної захворюваності та належний стан охорони праці) чи надбавки (за високий рівень травматизму, професійноїзахворюваності та неналежний стан охорони праці). Розмір вказаних знижок чинадбавок не може перевищувати 50% страхового тарифу, встановленого длявідповідної галузі економіки (виду робіт). Закон про страхування надаєроботодавцям право брати участь у визначення йому знижок або надбавок.
Якщона страхувальника протягом календарного року накладався штраф за порушеннязаконодавства про охорону парці він втрачає право на знижку страхового тарифу,а у разі систематичних порушень підприємство може бути віднесено до іншогобільше високого класу професійного ризику виробництва.
Платникистрахових внесків одночасно із запитом коштів на оплату праці подають банкамплатіжні доручення на перерахування страхових внесків до Фонду, без яких коштина оплату праці не видаються.
Крімстрахових внесків роботодавець зобов’язаний за рахунок своїх коштів, а точнішекажучи за рахунок коштів підприємства, установи, організації оплачувати першіп’ять днів непрацездатності, що виникла внаслідок страхового випадку в розмірі100 відсотків середнього заробітку (оподаткованого доходу).
Внескиплатника податку на обов’язкове страхування життя або здоров’я працівників увипадках, передбачених законодавством, слід відносити на валові витрати. Тудисамо необхідно відносити суми допомоги по тимчасовій непрацездатності.
Закономпро страхування органи Фонду наділені рядом повноважень. Вони, зокрема, маютьправо проводити в порядку, визначеному законодавством України планові тапозапланові виїзні перевірки фінансово-господарської діяльності суб’єктівпідприємницької діяльності щодо сплати та цільового використання ними збору назагальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків.
Страхувальникнесе відповідальність за невиконання своїх обов’язків зі страхування віднещасного випадку, відповідно до законодавства.
Розглянемодане питання на прикладі Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємстваторгівлі “Львів” (далі ТзОВ ПТ “Львів”), яке займається гуртовою та роздрібноюторгівлею товарами народного споживання. При розрахунках за страхуванням ТзОВПТ “Львів” керується усіма вищезазначеними нормативними документами і єплатником страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасовоївтрати працездатності за реєстраційним номером 123 та Фондузагальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадокбезробіття за реєстраційним номером 408.
Базоюдля обкладання внесків на соціальне страхування є суми фактичних витрат наоплату праці найманих працівників, що підлягають обкладанню прибутковимподатком з громадян та включають основу та додаткову заробітну плату, іншізаохочувальні та компенсаційні виплати, в тому числі в натуральній формі, атакож сума оплати праці кожного працівника. При розрахунку бази для нарахуваннястрахових внесків, крім Закону України “Про оплату праці”, ТзОВ ПТ “Львів”також керується Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженогоМінстатом України від 11 грудня №323 і зареєстрованого в Мін’юсті України 21грудня №465/1001 (зі змінами та доповненнями), Декретом Кабінету МіністрівУкраїни від 26 грудня 1992 року №13-92 “Про прибутковий податок з громадян” (зізмінами та доповненнями), Інструкцією про прибутковий податок з громадян,затвердженого наказом ГДПІ України від 21 квітня 1993 року №12 (зі змінами тадоповненнями).
Так,сума збору на випадок безробіття для підприємств — роботодавців збільшиласьпорівняно з 2000 роком, але загальний відсоток відрахування на соціальнестрахування (з урахуванням збору на загальнообов’язкове соціальне страхування узв’язку з тимчасовою втратою працездатності і виплатою обумовленими народженнямі похованням) зменшився.
Базадля обчислення страхових внесків на підприємстві не перевищує максимальноївеличини фактичних витрат страхувальника на оплату праці найманих працівників.Так, як середньомісячний внесок в середньому спадає: обчислення суми страховихвнесків (зборів) та їх сплата здійснюється щомісяця згідно з додатком 1 допостанови Кабінету Міністрів України від 7 березня 2001 року №225.
 Загальнасума страхових внесків, що підлягає перерахуванню:
— до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадокбезробіття (гр. 5 р. 19 + гр. 6 р. 19) = 11,08 + 46,70 = 57,78 гривні;
— до Фонду соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності(гр. 7 р. 19 + гр. 8 р. 19) = 6,77 + 58,15 = 65,15 гривні;
— до Пенсійного фонду (гр. 9 р. 19 + гр. 10 р. 19) = 28,35 + 792 = 820,35 гривні.
Прикладобчислення суми страхових внесків (зборів) до соціальних фондів ТзОВ ПТ “Львів”за квітень 2001 року
Длянарахування заробітної плати, яка належить кожному працівникові розраховуютьзаробіток за місяць і від цієї суми здійснюють необхідні відрахування.Розрахунок у ТзОВ ПТ “Львів” здійснюють у Розрахунково-платній відомості. Улівій частині цієї відомості записують суми нарахованих заробітних плат, премійта інших нарахувань, а в правій — утримання за їх видами і суми до видачі.Розрахунково-платіжну відомість складають щомісячно з групуванням прізвищпрацюючих у розрізі категорій.
    /> -внески до фондів         /> -виплати за рахунок фондів
Нарахованісуми страхових внесків роботодавець та із застрахованих осіб перераховуються навідповідні рахунки Фондів з розрахункового рахунку відкритого в Міськомувідділенні ощадного Банку 6319 та обліковуються на банківському рахунку 65“Розрахунки за страхуванням”.
Наведемовідображення господарських операцій у ТзОВ ПТ “Львів” у квітні місяці.
№     Змістзапису                                        Бухгалтерський обіг                          
п/п                                                                Дебет          Кредит        Сума, грн.  
1       2                                                          3                  4                  5                 
1       Нарахованозаробітну плату працівникам           811              661              2475  
2       Нараховановнески до пенсійного фонду             821              651              792    
3       Нараховановнески соціального страхування      822              652              58,38 
4       Нарахованозбір на випадок безробіття               823              653              46,70 
1)а.   Нарахованоіз зарплати працівників внесків до пенсійного фонду (1%, 2%)        661         651                                                      28,35          
1)б.   Нарахованоіз зарплати працівників внесків соціального страхування      661     652         6,77                                                    
1)в.   Нарахованоіз зарплати працівників збір на випадок безробіття.              661     653         11,08                                                  
1)г.   Виплатазарплати                              661              301              1531,72      
 
 
 
3. Звітність передорганами соціального страхування.
Якми пам’ятаємо ще за 2000 рік страхувальники складали наростаючим підсумком зпочатку року у двох примірниках розрахункові відомості за коштами Фондудержавного соціального страхування за формою Ф4-ФСС — із зазначеним у них сумнарахованого і сплаченого збору та інших надходжень, а також сум, витрачених навиплату допомоги, санаторно-курортне лікування й оздоровлення та здійснення іншихзаходів, фінансування яких проводилося за кошти Фонду. Один примірникрозрахункової відомості не пізніше 12 числа наступного за звітним періодоммісяця подавався до органу реєстрації, другий залишався в бухгалтерастрахувальника. Також усі платники збору на обов’язкове соціальне страхуванняна випадок безробіття щоквартально складали розрахункову відомість пронарахування і перерахування збору на обов’язкове соціальне страхування навипадок безробіття та подавали її у Державну службу зайнятості України за місцемреєстрації не пізніше 15 числа, наступного за звітним кварталом місяця.
Наданий час страхувальники складаються за наростаючим підсумком з початку рокуЗвіт про нараховані внески та витрати, пов’язані з загальнообов’язковимдержавним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатностіза формою Ф4-ФСС ТВТ, затвердженою постановою правління Фонду соціальногострахування України, протокол №6 від 21 березня 2001 року. Даний звіт подаєтьсящоквартально до органів Фонду за місцем реєстрації не пізніше 12 числанаступного за звітним періодом місяця. Роботодавці також складаються у двохпримірниках розрахункову відомість про нарахування і перерахування страховихвнесків до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування Українина випадок безробіття, один екземпляр якої подається до центру зайнятості замісцем реєстрації платника в такі строки: 10 квітня, 10 липня, 10 жовтня, 15січня, керуючись Інструкцією №339.
Усіпримірники підписуються керівником і головним бухгалтером підприємства абоорганізації, виконавцем та завіряються печаткою. Другі примірники залишаються вбухгалтера платника страхових внесків.
Розглянемозвітність з органами соціального страхування на прикладі ТзОВ ПТ “Львів”.
ТзОВПТ “Львів” за ТзОВ ПТ “Львів” IV квартал 2000 року складало Розрахунковувідомість по коштах Фонду державного соціального страхування (Додаток №1) таРозрахункову відомість про нарахування і перерахування збору на обов’язковесоціальне страхування на випадок безробіття (Додаток №2) відповідно до чинногозаконодавства.
Складаючизвітність перед органами соціального страхування за I квартал 2001 рокукерівник і головний бухгалтер ТзОВ ПТ “Львів” передусім керувалися КонституцієюУкраїни. Саме тому у Звіті про нараховані внески та витрати, пов’язані ззагальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовоювтратою працездатності (Додаток №3) внески за січень 2001 року справлялись урозмірі 4%, за лютий 2001 року база обкладання зборами була розподілена на 4% і2,5% відповідно до набрання чинності Закону про ставки, а за березень — урозмірі 2,5% для роботодавців. Утримання з найманих працівників проводилося засхемою: 0,25% якщо заробітна плата менше 150 гривень і 0,5% якщо заробітнаплата більше 150 гривень.
Данимпідприємством було здійснено витрати по страхових внесках, а саме по тимчасовійнепрацездатності в сумі 167, 51 гривня та по вагітності і пологах в сумі 302,72 гривні за даний квартал.
ТакожТзОВ ПТ “Львів” склало розрахункову відомість про нарахування і перерахуваннястрахових внесків до Фонду загальнообов’язкового державного соціальногострахування України на випадок безробіття (Додаток №4).
Контрольза правильним нарахуванням, своєчасним і повним перерахуванням та надходженнямстрахових внесків здійснюється центрами зайнятості шляхом проведення плановихперевірок.
Контрольна підприємствах, в установах, організаціях проводиться шляхом перевіркибухгалтерських документів про нарахований заробіток та інші виплати, повнотинарахування страхових внесків, платіжних документів про перерахування сумстрахових внесків на рахунок Фонду, розрахункових документів, касовихдокументів.
Перевірціпідлягають документи за поточний і минулі роки без застосування строкудавності.
Зарезультатами перевірки складається акт у двох примірниках і підписуєтьсяособами, які проводили перевірку, керівником і головним бухгалтеромстрахувальника. Один примірник акту передається під розписку керівникові абоголовному бухгалтерові страхувальника, інший залишається в центрі зайнятості,який проводив перевірку.
Вакті зазначається: за який період проведено перевірку, які встановленопорушення при нарахування і сплаті страхових внесків.
Насуми коштів, по яких платником не було нараховано страхові внески, за актомперевірки вони донараховуються із сумою пені та штрафу, а до винних посадовихосіб застосовуються адміністративні стягнення відповідно до чинногозаконодавства.
Роботодавецьнесе відповідальність за несвоєчасність реєстрації як платника страховихвнесків, несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків, у томучислі страхових внесків, що сплачують застраховані особи через рахункироботодавців.
Випадкинастання відповідальності        Страхувальники сплачують:                
Ухилення відреєстрації як платника страхових внесків                                       1)суму донарахованих страхових внесків (недобліку); 2) штраф у розмірі прихованоїсуми виплат, на які нараховуються страхові внески, тобто бази для                           
Несвоєчаснасплата страхових внесків   обчислення. У разі повторного порушення — утрикратному розмірі зазначеної суми; 
Неповнасплата страхових внесків         3) пеню із розрахунку 120% облікової ставки,що діяло на момент сплати, нарахованої на повну суму недобліки (без урахуванняштрафів) за весь її строк. Пеня на пеню не нараховується.                                                  
Порушеннястроку реєстрації як платника страхових внесків                              Штрафу розмірі 50% суми належних до сплати страхових внесків за весь період, якийпройшов з дня, коли страхувальник повинен був зареєструватися                                       
Слідтакож знати, що відповідно до Інструкції №339 (пп. 9.4. п.9) днем сплатистрахових внесків та пені вважається:
а)при перерахуванні платежу з розрахунку платника — день списання установою банкусуми платежу;
б)при внесенні готівкою — день внесення готівки у банківську установу чипідприємство зв’язку.
Нарахуванняпені проводиться починаючи з наступного дня після настання строку сплатистрахових внесків до дня сплати включно. Якщо строк сплати збігається звихідним (святковим) днем, то пеня нараховується починаючи з наступногоробочого дня після вихідного (святкового) дня.
Якщонедоїмка стягується в судовому порядку, то пеня не нараховується з днявинесення судом рішення про вилучення майна платника (при зверненні стягненняна суми, що їх мають повернути платнику інші особи), а також з моментувизначення боржника банкрутом.
Відповіднодо Закону про страхування на випадок безробіття не сплачені в строк страховівнески, пеня і штраф стягуються в дохід Фонду із страхувальника у безмірномупорядку. В Інструкції №339 (пп. 9.7 п.9) з цього приводу є уточнення, що такестягнення здійснюється незалежно від результатів фінансово-господарськоїдіяльності страхувальника на підставі акта ненормативного характеру(розпорядження) директора  Державного центру зайнятості або його заступників,директора центу зайнятості Автономної Республіки Крим, директорів обласних,Київського та Севастопольського міських центрів зайнятості та їх заступників.
Розпорядженняпро безмірне стягнення не видаються, якщо платники своєчасно подали в установибанків розрахункові документи на перерахування страхових внесків пені таштрафів. Після закінчення строку сплати належних платежів платники не маютьправа без згоди відповідних центрів зайнятості відкликати з установ банківневиконані платіжні доручення на перерахування цих платежів.
Стягненнязаборгованості зі сплати страхових внесків, штрафів чи пені у разі відсутностікоштів на рахунок може бути звернено на майно платника відповідно до чинногозаконодавства.

Висновки
Насучасному етапі законодавство про соціальне страхування страждає всімакласичними хворобами, характерними для більшості нововведень. Мало того, змістнових законів, м’яко кажучи,  непрозорий, незрозуміло навіть, з якого часу вонизастосовуються і як врегульовані з іншими актами законодавства. Підзаконні актиприймаються з запізненням; бухгалтери не в змозі їх засвоїти.
Законипро соцстрах на випадок тимчасової непрацездатності і про ставки ухвалювалисяпарламентом ще у січні 2001 року, а опубліковані лише у лютому, причомунеодночасно. Тут доречно відкрити статтю 94 Конституції України, відповідно доякої закон набирає чинності через десять днів із дня його офіційногооприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня йогоопублікування. До того ж закони та інші нормативно-правові акти не маютьзворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовуютьвідповідальність особи (стаття 58 Конституції). Тому, слід вважати, що прийнятісоціальні Закони почали діяти з моменту їх опублікування в газеті “Урядовийкур’єр”.
 Протягомостанніх років ми не раз були свідками того, як зневажалися інтересипідприємств і громадян заради тимчасових інтересів держави. Скільки разівзаконам або іншим нормативно-правовим актам надається неправомірні норми їхвпровадження і виконання.
ХочЗакон про соцстрах на випадок безробіття було прийнято задовго до 1 січня,ставки нових внесків стали відомі лише 22 лютого.
Алеце ще не все. Кабінетом Міністрів України прийнята постанова №225 7 березня2001 року, опублікована ще пізніше, а застосовувати її слід, виходячи з п. 6постанови знову ж таки заднім числом — з 1 березня. Проте, згідно з п. 5 Указувід 10 червня 1997 року №503/97 нормативно-правові акти Кабінету набираютьчинності з дня їхнього прийняття, якщо не передбачено більш пізній термін. АктиКабінету Міністрів України, які визначають права і обов’язки громадян,набирають чинності не раніше дня їхнього опублікування в офіційних друкованихвиданнях.
Підводячипідсумки можна сказати, що займатись бізнесом, проводити діяльність та творитив нашій країні справа не для слабких. Адже системою розвитку ринковихекономічних і соціальних завдань. Та чого варте лише законодавство, яке змінюєправила гри занадто часто і завжди несподівано.
Однак,ми творці нашої долі, а значить і нашої держави — саме такої, яка захиститьнадбання народу і стан економічних важелів управління ресурсами у кожній сферідіяльності.
Нанинішньому вирішальному стані реформ, коли основним мотивомсоціально-економічної політики на зростання добробуту народу необхідне значнепосилення в цілісності, узгодженості і стабільності правового середовища новоїідеології — злагодженої соціальної сфери держави.
Списоквикористаної літератури:
1. Конституція України.
2. Основи законодавства України прозагальнообов’язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року№16/98-ВР.
3. Закон України від 1 березня 1991року №803-XII “Про зайнятість населення України” (зі змінами і доповненнями).
4. Закон України від 23 січня 1997 року№20/97-ВР “Про оплату праці” (зі змінами та доповненнями).
5. Закон України від 22 травня 1997року № 283/97-ВР “Про оподаткування прибутку підприємстві” (зі змінами ідоповненнями).
6. Закон України від 3 грудня 1997 року№402/97-ВР “Про збір на обов’язкове соціальне страхування” (втратив чинність)
7. Закон України від 30 вересня 1998року №135-XIV “Про ставку збору на обов’язкове соціальне страхування” (втративчинність).
8. Закон України від 21 травня 1999року №700-XIV “Про здійснення контролю за сплатою збору на обов’язкове державнепенсійне страхування та збору на обов’язкове соціальне страхування”.
9. Закон України від 24 грудня 1999року №1356-XIV “Про внесення змін до Кодексу законів про працю України”.
10. Закон України від 23 вересня 1999року №1105-XIV “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування віднещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричиниливтрату працездатності (зі змінами і доповненнями).
11. Закон України від 5 жовтня 2000 року№2025-III“Про затвердження прожиткового мінімуму на 2000 рік”.
12. Закон України від 12 грудня 2000року №2181-III “Про порядок погашення зобов’язань платників податків передбюджетом та державними цільовими фондами”.
13. Закон України від 2 березня 2000року №1533-III “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування навипадок безробіття” (зі змінами і доповненнями).
14. Закон України від 12 грудня 2000року №2181-III “Про порядок погашення зобов’язань платників податків передбюджетом та державними цільовими фондами”.
15. Закон України від 11 січня 2001 року№2213-III “Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового державногосоціального страхування”.
16. Закон України від 18 січня 2001 року№2240-III “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку зтимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням тапохованням.
17. Проект Закону України “Прозапровадження прожиткового мінімуму на 2001 рік”.
18. Кодекс законів про працю.
19. Кодекс законів про адміністративнувідповідальність.
20. Постанова Кабінету Міністрів Українивід 23 червня 1993року№472 “Правила відшкодування власником підприємства, установи, організації абоуповноваженим органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров’я,пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків”.
21. Постанова Кабінету Міністрів Українивід 27 квітня 1998 року №531 “Про обчислення розміру допомоги по тимчасовійнепрацездатності”.
22. Постанова Кабінету Міністрів Українивід 14 червня 2000 року №955 “Про організаційні заходи щодо запровадженнязагальнообов’язкового державного соціального страхування на випадокбезробіття”.
23. Постанова Кабінету Міністрів від 13липня 1998 року №1064 “Про встановлення фактичних витрат суб’єктівгосподарювання на оплату праці працівників, суми оподатковуваного доходу(прибутку), сукупного оподатковуваного доходу, з яких справляються збори (внески)до соціальних фондів” (втратила чинність).
24. Постанова Кабінету Міністрів Українивід 7 березня №225 “Про встановлення максимальної величини фактичних витратсуб’єктів господарювання на оплату праці працівників, суми оподатковуваногодоходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу, з яких справляються збори(внески) до соціальних фондів”.
25. Порядок визначення страхових тарифівдля підприємств, установ, організацій на загальнообов’язкове державне соціальнестрахування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання,затверджений Кабінетом Міністрів України від 13 вересня 2000 року №1423.
26. Порядок надання роботодавцю дотаціїна створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних,затверджений наказом Міністерства праці України від 10 січня 2001 року №1 ізареєстрований в Міністерстві юстиції України від 26 січня 2001 року №75/5266.
27. Наказ Міністерства праці тасоціальної політики України, Міністерства фінансів України, ДЛАУ від 26 березня2001 року №126/306/50 “Про внесення змін і доповнень до Інструкції про порядокнадходження, обліку й витрачання коштів Фонду України соціального захистуінвалідів.
28. Інструкція про прибутковий податок згромадян затверджена наказом ГДПІ України від 21 квітня 1993 року №12 (зізмінами та доповненнями).
29. Інструкція зі статистики заробітноїплати №323 від 11 грудня 1995 року.
30. Інструкція про порядок надходження,обліку та витрачання коштів Фонду соціального страхування України від 26 серпня1999 року (втратила чинність).
31. Інструкція про порядок обчислення ісплати внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадокбезробіття та облік їх надходження до Фонду загальнообов’язкового державногосоціального страхування України на випадок безробіття, затверджене наказомМіністерства праці та соціальної політики України від 18 грудня 2000 року №339.
32. Базилевич В.Д., Базилевич К.С.Страхова справа. — К.: Товариство“Знання”, КОО, 1997. — 216 с.
33. Бутинець Ф.Ф., Чижевська Л.В.,Герасимчук Н.В. Бухгалтерський управлінський облік: Навч. посібн. длястудентів.-Житомир: ЖІТІ, 2000. — 287 с.
34. Заруба О.Д. Страхова справа:Підручник — К.: Товариство “Знання”, КОО, 1998. — 321 с.
35. Національні стандартибухгалтерського обліку в Україні: Навч. посібн. нормативно-практичні матеріали./За ред. Р.Л. Хом’яка. — Львів: “Інтелект-Захід”, 2000. — 145 с.
36. Ткаченко Н.М. Бухгалтерськийфінансовий облік на підприємствах України: Підруч. для студ. вищ. навч. закл.екон. спец. — 5-те вид. доповн. і переробл. -  К.: “А.С.К.”, 2000. — 784 с.
37. Сухомлин І. Внесок — це не збір, але...//Бухгалтерія №12(427) від 19 березня 2001 року.
38. Плоницька Т. Соціальні виплати:новий порядок.// Бухгалтерія №12(427) від 19 березня 2001 року.
39. Сухомлин І. Першоквітневестрахування від нещасного випадку. //Бухгалтерія №17/2(432) від 26 квітня 2001року.
40. Сахацька З. Соціальне страхування:проблема трьох дат. // Бухгалтерія №17/1(432) від 23 квітня 2001 року.
41. Назарбаєва І., Ліпатов А. Соціальнестрахування: Довідник. //Бухгалтерія №16/1(431) від 16 квітня 2001 року.
42. Коваленко І. Соціальне страхуванняна випадок безробіття. //Бухгалтерія №14/2 (429) від 5 квітня 2001 року.
43. Колесніков Д. Соціальні гарантії: нащо розраховувати безробітному. //Бухгалтерія №14/2(429) від 5 квітня 2001 року.
44. Шинкаренко Д. Дотації роботодавцю:дохід чи ні?//Бухгалтерія №14/2(429) від 5 квітня 2000 року.
45. Все про бухгалтерський облік №21(567) (спец випуск 61) від 7 березня 2001 року.