Харчові ресурси Землі
Зміст
Вступ
Харчові ресурси суші
Харчові ресурси моря
Висновок
Список використаної літератури
Вступ
Харчові ресурси — основа життя для людини. Людинауспішно вміє створювати і збільшувати для себе запаси їжі. Історія людства — пошукусе нових і нових харчових ресурсів. Сотні тисяч років первісні люди збирали доступнуїм їжу, полювали на доступну здобич. Приблизно так здобувають собі прожитку всеїднітварини, наприклад, ведмеді. Але, на відміну від них, люди навчилися добувати їжу,відтворювати харчові ресурси, користуючись найпростішими знаряддями. Так 10 тисячроків тому на Близькому Сході виникло сільське господарство. Жителі тих місць навчилисявирощувати їстівні рослини, містити корисних для себе тварин.
Виробництво їжі принципове екологічне відмінністьлюдини від всіх біологічних видів, головне прояв його соціальних особливостей. Вжекілька тисячоліть люди вдосконалюють виробництво продовольства, збільшуючи йогокількість і покращуючи якість. У результаті зростає виживаність, зростає чисельністьлюдства. Можливості збільшення харчових ресурсів не безмежні. Навіть зараз при високомурівні виробництво продовольства окремих країнах майже 10% світового населення страждаютьвід голоду (особливо в Африці) і стільки ж від неповноцінної їжі (наприклад, принестачі тваринного білка).
Брак харчових ресурсів завжди була і залишаєтьсяважливим фактором, що впливає на виживання населення в будь-яких країнах та регіонах.Безперервне зростання харчових ресурсів істотно знижує смертність і тим самим сприяєзростанню чисельності населення Землі.
В даній контрольній роботі буде докладно розглянутапроблема харчових ресурсів, як необхідного компоненту в життєдіяльності людства.
Харчові ресурси суші
На Земній кулі існує понад 80 тисяч їстівних рослин.Але людина використовує в їжу тільки 30 культур. Чотири з них — пшениця, рис, кукурудзаі картоплю дають нам більше харчів, ніж інші культури разом узяті. До інших основнихпродуктів відносяться риба, м'ясо, молоко, яйця, сири. До іншим не менш цінним харчовимресурсів відносяться тварини, що грають пряму непряму роль в житті людини. Прямепозитивне значення має види тварин, що дають м'ясо, шерсть, шкіру, пух, перо і т.п.Непряме значення таких тварин полягає в тому, що вони можуть сприяти збільшеннюпродуктивності рослинних харчових ресурсів. Наприклад, без комах запилювачів немогли б існувати дуже багато представників олійних, зернових, баштанних, садових,ягідних рослин.
Забезпечення продовольством має велике значенняв задоволенні населення землі продовольчими продуктами високої якості, що забезпечуютьхарчування, збалансоване за калорійністю і дієтологічних нормам. Що спостерігаєтьсяостаннім часом збільшення приросту населення дозволяє вважати цілком достовірнимзбільшення чисельності населення планети до 2010 р. до 8,1 млрд. осіб. Отже, планомірненарощування виробництва продуктів харчування стає нагальним завданням.
Першочерговим завданням вважається поліпшення продовольчогопостачання населення. Необхідно більш ніж подвоїти темпи зростання сільськогосподарськоговиробництва, забезпечити значну прибавку м'яса, молока, овочів і плодів. Попередупідняти ефективність використання виробничого потенціалу в агропромисловому комплексі,сконцентрувавши сили на найважливіших ділянках, що забезпечують їх найбільшу віддачу,в першу чергу на підвищення родючості землі та впровадженні інтенсивних технологій.Великим джерелом поповнення продовольчого фонду є скорочення втрат сільськогосподарськоїпродукції при транспортуванні, зберіганні і переробці, які можуть становити від20 до 30% вихідної продукції. В аграрному секторі належить перейти на економічнічинники господарювання.
Особливе місце належить збільшення виробництвазерна для харчових та фуражних цілей. Його слід збільшити, принаймні, у півторарази, щоб забезпечити принаймні внутрішні потреби кожної країни. Ґрунтово-кліматичніумови планети і здійснювані заходи щодо інтенсифікації землеробства дозволяють вважативиконання цього завдання цілком реальним.
За шляхи інтенсифікації землеробства йдуть багатодержав, особливо країни РЕВ. За 1999 — 2003 рр. валова продукція сільського господарстваБолгарії збільшилася на 21%, а середня врожайність зернових досягла 40 ц / га. Високимитемпами розвивається сільське господарство Угорщини, Німеччини. За виробництвомзерна, м'яса, фруктів на душу населення США займає провідне місце у світі.
Ці країни досягли високого рівня самозабезпеченняпродовольством, поставляючи частина продуктів харчування на експорт, в тому числів промислово розвинені країни (Європа, Близький і Середній Схід).
Одночасно вирішується друга частина проблеми: забезпечитизбалансованість раціону харчування з окремих компонентів. У раціоні харчування поступовозростає частка м'яса та м'ясопродуктів, овочів і фруктів при деякому зниженні часткихліба і картоплі. Так, за двадцять років (1980-2000 рр.) Кількість споживаного врік на душу населення хліба скоротилося: у Болгарії на 30 кг, СНД — на 25,, Великобританії на — 19, США — на 18, Німеччині — на 6 кг, хоча ще не повністю вирішена задача постачання населення крупами, а в деяких країнах і м'ясом.
Європейські країни — відрізняються високим душовимспоживанням м’ясо-молочної продукції, риби та рибопродуктів, цукру і овочів припостійному зниженні частки картоплі. З наведених даних випливає, що за минулі двадцятьроків (1980-2000 рр.). Істотно змінилася структура споживання населенням продуктівхарчування в східноєвропейських країнах: збільшилося споживання таких цінних продуктівхарчування, як м'ясо, молоко, риба, яйце, цукор, овочі, помітно знизилося споживаннякартоплі. Довготривалі програми цих країн спрямовані не на збільшення поголів'яхудоби, а на підвищення його продуктивності як основного джерела отримання білкаповноцінного.
Європейські країни швидко нарощують темпи зростаннясільськогосподарської продукції. У 1999 р. в СНД валова продукція сільського господарстваперевищила рівень 1995 р. на 5,6% Болгарії — на 6,8, Куби — на 5,3, КНР — на 9,9%.
Продовольче становище в сучасному світі на початкуХХI століття відрізняється великою складністю. Якщо європейські країни планомірнонарощували виробництво продовольства, досягнувши серйозних успіхів, то в східномусвіті продовольча криза, пов'язана, перш за все з нестачею продовольства в країнах,що розвиваються, заглиблювався соціальним розшаруванням сільського населення таконцентрацією земельних угідь в руках середніх і великих землевласників.
Незважаючи на деяке збільшення поставок сільськогосподарськоїтехніки в країни, що розвиваються, розрив у забезпеченості сучасними знаряддямипраці між розвиненими країнами і країнами, що розвиваються надзвичайно великий:на частку перших в 1993 р. припадало 86% діючих тракторів і 94% збиральних машин.У результаті за насиченістю сільськогосподарською технікою кожних 100 га оброблюваної землі, країни, що розвиваються в 1983 р. поступалися промислово розвиненим країнамв 12 разів.
В особливо тяжкому становищі опиняється ряд країнАфрики та Південно-Східної Азії, де протягом двох останніх десятиліть виробництвопродуктів харчування зростає дуже повільно, відстаючи від темпів зростання населення.Сільське господарство країн, що розвиваються, в умовах дефіциту сільськогосподарськоїтехніки і добрив, дуже сильно залежить від погоди. Роки 1990 і 1994 р. були врожайнимидля країн Південно-Східної Азії, у результаті чого за даними ФАО валове виробництвосільськогосподарської продукції тут збільшилося в порівнянні з 1986 р. на 6,5%,у тому числі в Індії на 10,2%, Пакистані — на 8,6, Південної Кореї — на 8,4%. Протекризова ситуація склалася на Африканському континенті внаслідок ряду катастрофічнихзасух 1995-1996 рр., Особливо найсильніших у країнах, розташованих в районі Сахеля.
Забезпечення продовольством населення країн, щорозвиваються становить одну з найбільш гострих проблем сучасного світу, обумовленихрядом соціально-економічних причин, в тому числі низьким рівнем розвитку продуктивнихсил, нерівноправної торгівлею з розвиненими країнами, діяльністю транснаціональнихкорпорацій н іншими факторами. Рівень харчування понад 400 млн. чоловік населеннякраїн, що розвиваються нижче критичного: харчування не відповідає нормальним фізіологічнимпотребам організму при людини мінімальної активності. Фактична кількість голодуючихоцінюється величиною в 2 рази більшою. Темпи росту продовольства (у середньому 0,2%на рік) не відповідають темпам зростання населення (у середньому 2,5% на рік), щовідсуває проблему ліквідації голоду в країнах, що розвиваються на багато десятиліть.Розвинені країни в 7 разів перевершують країни, що розвиваються по приросту продовольствапа душу населення. Це пояснюється не тільки швидкими темпами приросту населенняв країнах, що розвиваються. Причина тут набагато глибше, вона полягає в тому, щонарощування виробництва продовольства в цих країнах неможливо без великих соціально-економічнихперетворень.
Можна відзначити, що в цілому на початку 90-х роківпо забезпеченості на душу населення основними продуктами харчування промислово розвиненікраїни світу випереджали країни, що розвиваються відповідно по зернових в 3,1 рази,з м'ясної продукції — в 6,8. Показово, що з плином часу розрив між державами в забезпеченніосновними продуктами харчування не скорочується, а збільшується.
харчовий ресурс раціон виживання
Інтенсифікація землеробства в сучасному світі йдепо декількох напрямках. До головного з них слід віднести розробку нових методівагротехніки та впровадження для них протиерозійної системи ґрунтообробних знарядь.К. найбільш перспективною в майбутньому відноситься так звана «обробка ґрунтуна замовлення» (з урахуванням конкретних ґрунтово-кліматичних умов, біологічнихособливостей рослин і методів їх обробітку).
Одним із способів інтенсифікації сучасного землеробстває застосування хімічних добрив і засобів захисту рослин. Однак процес їх впровадженняпроходить в різних країнах диференційовано. Землеробство Нідерландів, Ірландії,Японії засноване на високих дозах внесення мінеральних добрив (азот, фосфор, калій)- до 500-800 кг, тоді як США в, Швеції, Канаді намітилася тенденція до зниженнявикористання високих доз мінеральних добрив для підвищення врожаїв. Накопиченийдосвід показує, що масоване застосування добрив може придушити діяльність ґрунтовихбактерій і привести до втрати частини врожаю.
У розвинених країнах виробництво продуктів харчуваннянарощувалося в умовах активного попиту на світовому ринку, чому сприяло впровадженнянової агротехніки та інших прийомів інтенсивного землеробства. У цілому за десятиліття(1984-1994 рр.). У цій групі країн врожайність зернових культур зросла на 11,6%.Особливо значне зростання врожайності зернових культур (на 19%) був відмічений вєвропейських країнах, де в 1998 р. був зібраний рекордний урожай зернових.
Аграрний протекціонізм в США і політика нормуванняфермерського виробництва в країнах Європейського економічного співтовариства невідповідають рішенням продовольчої проблеми у світі. Парадоксом продовольчого становищау світі є накопичення великих запасів продовольства в розвинених країнах, особливов США. Одночасно зросла брак продовольства в країнах, що розвиваються. У США принадлишку продовольства більше 35 млн. американців недоїдають, а фінансова заборгованістьФермерів США оцінювалася на кінець 1994 р. в 200 млрд. дол. Впровадження у сільськегосподарство важких енерго-насичених тракторів не знизило собівартості сільськогосподарськоїпродукції.
У цілому, в світі основною тенденцією розвиткусучасного тваринництва за останні роки було зростання її продуктивності та виробництваосновних видів продукції при деякому скороченні поголів'я худоби великої рогатої.Інтенсифікація виробництва дозволила розвиненим країнам, котрі володіють приблизно30% поголів'я великої рогатої худоби, виробляти майже 2/3 тваринницької продукції(м'ясо, молоко). Швидко зростало і виробництво молочної продукції, особливо в країнахЗахідної Європи та в Японії.
Можливості інтенсивного землеробства і тваринництвадля вирішення продовольчої проблеми вельми великі, а харчові ресурси планети в станізабезпечити зростаюче населення Землі в сьогоденні і майбутньому. Однак вирішенняпродовольчої проблеми і раціонального використання харчових ресурсів залишаєтьсяяк і раніше актуальним.
Харчові ресурси моря
Головне багатство Світового океану — це його харчовіресурси (риба, зоо — і фітопланктон). Океан завжди годував людей, з незапам'ятнихчасів людина ловив рибу та ракоподібних, збирав водорості, молюсків. Про те, яквели промисел рибалки в давнину, розповідають нам наскальні зображення, малюнки,літературні джерела. Тепер з розвитком різноманітних технічних пристосувань, видобутокхарчових морських ресурсів набирає обертів. Так, у холодних водах Північної Атлантикиведеться безперервний лов оселедця, однією з найбільш поживних риб. Тріска — другийза важливістю об'єкт промислового рибальства в північній Європі. Південніше — найбільшважливе значення мають риби: макрель (споріднена тунця), морський язик і камбала.Це тільки кілька риб з того безлічі морських тварин, який ловить людей.
Біомаса океану налічує 150 тисяч видів тварин і10 тисяч водоростей, а її загальний обсяг оцінюється в 35 мільярдів тонн, чого цілкомможе вистачити, щоб прогодувати 30 мільярдів осіб. Виловлюючи щорічно 85-90 мільйонівтонн риби, на неї припадає 85% від використовуваної морської продукції, молюсків,водоростей, людство забезпечує близько 20% своїх потреб у білках тваринного походження.Живий світ океану — це величезні харчові ресурси, які можуть бути невичерпними приправильному й дбайливому його використанні.
Нераціональне ведення промислу і, зокрема, переловриби, тобто вилов більшої кількості її, ніж відтворюється. Крім лову промислового,тут важливу роль відіграє браконьєрство, тобто вилов риби способами, в місцях ітерміни, заборонені правилами рибальства.
Особливо небезпечно отруєння, забруднення, змінакисневого і кормового режиму океану як наслідок спуску в них промислових і побутовихзабруднених стічних вод, боніфікації і т.п. Піддані цього, якщо не вважати радіоактивноїзабрудненості, переважно всі моря.
Гідротехнічне будівництво, недостатньо враховуєінтереси рибного господарства. Воно викликає зміна режиму стоку річок, повеней тапаводків, розподілу біогенних речовин, солоності і рівня внутрішніх морів, перегороджуєшлях до місць нересту прохідним рибам і нерідко нерестовища знищує самі.
Перший фактор — приклад прямого, безпосередньоговпливу діяльності людини на чисельність риб, два інші — приклад непрямого впливу,тому що внаслідок господарської діяльності змінюються умови середовища існуванняриб, що може змінити їх чисельність більшою навіть мірою, ніж вилов.
Будь-якого з трьох названих чинників досить, щобпорушити рибний промисел, а в ряді випадків вони діють одночасно.
Два перших фактори призводять до зменшення абоповного припинення видобутку риби, а третій може бути й досить позитивним з точкизору господарства рибного господарства".
Максимальний вилов риби не повинен перевищувати150-180 мільйонів тонн на рік. Перевершити ця межа дуже небезпечно, тому що відбудутьсянездійсненні втрати. Багато сортів риб, китів, ластоногих внаслідок непомірногополювання майже зникли з океанських вод, і невідомо, відновитися коли-небудь їхпоголів'я. Але населення Землі росте бурхливими темпами, все більше потребує морськоїпродукції. Існує кілька шляхів підняття її продуктивності. Перший — вилучати з океануне тільки рибу, але й зоопланктон, частина якого — антарктичний криль — уже пішлав їжу. Можна без жодного збитку для океану виловлювати його в набагато більших кількостях,ніж вся видобута в даний час риба. Другий шлях — використання харчових ресурсіввідкритого океану. Біологічна продуктивність океану особливо велика в області підйомуглибинних вод. Один з таких апвелінг, розташований біля узбережжя Перу, дає 15%світового видобутку риби, хоча площа його становить не більше двохсотий% від всієїповерхні Світового Океану. Нарешті, третій шлях — культурне розведення живих організмів,в основному в прибережних зонах. Всі ці три способи успішно випробувані в багатьохкраїнах світу, але локально, тому триває згубний за своїми обсягами вилов риби.
Величезні можливості для збільшення харчових ресурсіввідкриває розвиток морекультури — штучного розведення морських риб, молюсків, ракоподібнихі голкошкірих. Багато видів морських організмів мають значення не лише як продуктихарчування. Їх органи і тканини містять цінні біологічно активні речовини, необхіднідля медицини. Харчові якості водоростей визначаються вмістом у них багатьох необхіднихдля збереження здоров'я людини мікроелементів і вітамінів.
Відтворення морських харчових ресурсів виниклов результаті зменшення чисельності морських промислових організмів. Порушення екологічноїрівноваги походить від надмірного споживання харчових ресурсів. Тому з'явилася необхідністьштучно вирощування риб, безхребетних, водоростей. У Японії, Франції та Іспанії здавнакультивують устриць, мідій, гребінців та ін. Господарство марикультури дозволяєбагато в чому вирішити проблеми харчування, що стоять перед людиною. Рибоводна ферма,площею близько 20 км може дати за рік рибної продукції, більше, ніж зараз щорічновидобувається в усьому Північне море.
Дедалі більшого розвитку набуває Російська марикультурана Далекому Сході, особливо в Примор'ї. Перша плантація з культивування водоростейламінарій створена в бухті Валентин, Японського моря. У затоках Посьета і ПетраВеликого створені господарства з вирощування морського гребінця, устриць, мідій,трепанга. На Сахаліні і Курильських островах понад 40 років займаються відтвореннямлососевих риб.
Штучне розведення морських риб, водоростей і безхребетниху прибережних водах океану — дуже вигідна і перспективна справа. Досить використовувативсього один відсоток площі світового континентального шельфу для розведення устриць,щоб врожаю такий плантації вистачало для покриттів всіх харчових потреб людствав тваринному білку на 25-30 років вперед.
Висновок
Вже зараз продовольча проблема на нашій планетісильно турбує вчених. Деякі народи вже відчули цю проблему в повну силу. І якщов такому ж високому темпі, як зараз буде зростати чисельність населення, а з неюі потребу в продовольстві, то настане продовольча криза на планеті. Харчових ресурсівнедостатньо, щоб прогодувати таку кількість населення. Учені порахували, що на Земліможуть жити, не відчуваючи голоду і не завдаючи шкоди природі, тільки 5 мільярдівчоловік. Тоді як нас вже зараз більше шести. Важко уявити, що буде далі, якщо людствоне знайде конструктивного вирішення проблеми, харчової криза — реальна перспектива.
Те, що сьогодні мільйони людей голодують, зовсімне є результатом збідніння харчових ресурсів або демографічного вибуху на Землі.Досить сказати, що тільки рослинних ресурсів океану, за умови їх використання вякості харчових і кормових культур вистачить на те, щоб прогодувати понад 100 млрд.чоловік. Але ми повинні віддавати собі звіт в тому, що харчові ресурси використовуютьсянераціонально. З одного боку, існує промисловий прес на одні види тварин (кити,риби, і деякі інші) І виникла небезпека їх повного винищення, з іншого інші видиті ж водорості, використовуються явно недостатньо.
Щодня народжується ще 250 тисяч чоловік, яких потрібнонагодувати. Очікується, що до 2020 р. населення Землі складе 8 мільярдів чоловік.Для того, щоб з прогодувати протягом найближчих 30 років, буде потрібно стількиж продовольства, скільки його було зроблено з моменту зародження землеробства 10тисяч років тому.
Дбайливе ставлення до харчових ресурсів ми повинні,що називається, з пелюшок прищеплювати дітям і онукам, тим людям, які прийдуть назміну нинішньому поколінню через 20-30 років. На створення живих систем, навітьсамих примітивних в океані і на суші природі знадобилося мільйони років, а заразлюдина здатна знищити їх за мить. Виняткову важливість з цього набуває розумна,яка проникає в душу пропаганда серед людства повертають його обличчям до природи,спрямована на екологізацію людської свідомості.
Список використаної літератури
1. Прихильно К.Н. Охорона природи. М., 1981.
2. Гаєв А.Я. Наші сліди в природі. М., 1991.
3. Оуен О.С. Охорона природних ресурсів. М., 1991.
4. Разуміхін Н.В. Природні ресурси та їх охорона. М.,1997.
5. Ресурси та відтворення / під ред. С.А. Боголюбова.М., 2003.
6. Шилов І.А. Екологія. М., 1998.