на тему:
“Основи екологічного права України”
1. Охорона навколишнього середовища
Згідно із ст. 65 Конституції України, її громадяни зобов'язані берегти природу, охороняти її багатства, примножувати їх і раціонально використовувати.
Навколишнє середовище — це природне середовище, що оточує людину. Внаслідок розвитку промисловості та розширення сфери людської діяльності природне середовище зазнає вкрай небажаних наслідків (виснажується земля, її надра, ліси, забруднюється повітря, вода тощо). У зв'язку з цим природа, навколишнє середовище потребують надійного захисту.
Правова охорона навколишнього середовища — це сукупність правових норм, спрямованих на здійснення заходів для його збереження й оздоровлення, раціонального використання природних ресурсів. Це й сама діяльність щодо виконання цих норм. Охорона навколишнього природного середовища має комплексний характер і регулюється нормами права з різних галузей і підгалузей права (земельне, водне, лісове, адміністративне, кримінальне) та іншими законодавчими актами.
Важливе місце у системі екологічного законодавства займає Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 p., який визначає правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища в інтересах теперішніх і майбутніх поколінь; принципи охорони природного середовища: обов'язковість, дотримання екологічних стандартів; гарантування екологічно безпечною середовища; екологізацію матеріального виробництва; гласність і науковість; відповідальність за порушенні та ін.
Громадянам гарантовано право на безпечне життя та здоров'я, право об'єднуватись у громадські природоохоронні формування, на отримання необхідної інформації та екологічну освіту, на компенсацію шкоди, завданої їх здоров'ю та ін. Вони зобов'язані берегти природу, раціонально використовувати її багатства, не порушувати екологічні права інших і т. п.
2. Права та обов'язки природокористувача
Важливо забезпечити реалізацію прав і дотримання обов'язків природокористувачів. Право природокористувача полягає у встановленому державою порядку використання об'єктів природи (землі, її надр, рослинного, тваринного світу та ін.). Це право похідне від права власності народу на землю та багатства природи.
Право загального природокористування означає гарантовану законом можливість громадян користуватися здоровим навколишнім природним середовищем та їх обов'язок дотримуватися встановлених правил охорони природи.
Право спеціального природокористування встановлюється державою для цільового використання окремих видів природних ресурсів (землекористування, водокористування, лісокористування, використання надр та ін.).
Підставою на використання відповідних об'єктів є акт компетентного державного органу про надання цих об'єктів окремим природокористувачам.
Природокористувачам забороняється погіршувати стан об'єктів природи, завдавати їй шкоди. Вони зобов'язані здійснювати заходи для раціонального використання природних ресурсів, проводити природоохоронні й відновлювальні роботи, спрямовані на збереження та поліпшення навколишнього середовища.
3. Червона книга України
Відіграє важливу роль у правовій охороні природи. Положення про неї затверджено Постановою Верховної Ради України від 29 жовтня 1992 р.
Червона книга — це основний державний документ, який містить узагальнені відомості про сучасний стан видів тварин і рослин України, що знаходяться під загрозою зникнення, про заходи для їх збереження та науково обґрунтованого відтворення.
Кабінет Міністрів не менше одного разу на 10 років забезпечує офіційне видання Червоної книги. Веде її Міністерство охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України.
До Червоної книги України заносяться також тварини і рослини, які мають відношення до України і значаться у-Червоному списку Міжнародного Союзу охорони природи і природних ресурсів Європейського Червоного списку. Наприклад, під охороною Червоного списку знаходиться морський ссавець дюгонь з ряду сирен, птахи орлан, сокіл-сапсан та ін. Тільки у Закарпатті охороняється 58 видів тварин, які занесені до Світової Червоної книги.
Про кожний вид тварин і рослин зазначаються: категорія (зниклі, зникаючі, вразливі, рідкісні, маловивчені, відновлені), поширення, місце проживання, чисельність у природі, відомості про розмноження, заходи, що вживаються для їх -охорони, джерело інформації, картосхема і фотографії (рисунки).
Експертиза й узагальнення пропозицій щодо занесення видів тварин і рослин до Червоної книги та визначення їхніх відповідних категорій здійснюється Національною комісією -з питань Червоної книги України, персональний склад якої затверджується Міністерством охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки. Це міністерство і приймає рішення про занесення видів тварин та рослин до Червоної книги України.
Завдяки вжитим заходам вдалося врятувати від повного зникнення, наприклад, зубрів, яких на Землі залишилося близько 50 у зоопарках. А ось морську (стеллерову) корову врятувати не вдалося. У результаті хижацького промислу цей морський ссавець ряду сирен, відкритий у 1741 р. Степлером (супутником В. І. Беринга), повністю винищений.