Методикапроведення екологічної експертизи
екологічнийутилізація контроль експертиза
План
1. Особливості екологічної експертизипроектних матеріалів по захороненню токсичних відходів
2. Методичні засади екологічноїекспертизи проектів меліоративного будівництва
Література
1. Особливостіекологічної експертизи проектних матеріалів по захороненню токсичних відходів
Несприятливаекологічна ситуація, що склалася в Україні, потребує ефективного вирішенняоднієї з найважливіших природоохоронних проблем — утилізації або екологічнобезпечного захоронення токсичних та інших промислових відходів, особливо ввеликих містах.
В результатіпроведеної інвентаризації токсичних промислових відходів виявлено, що більш як2000 підприємств мають такі відходи. Щорічно їх утворюється більше 105 млнтонн, в тому числі близько 2 % першого та другого класу небезпечності, якімістять сполуки кадмію, кобальту, миш'яку, свинцю, ртуті, неорганічні сполукифтору, а також відходи гальванічного виробництва. Використано в виробництві,знешкоджено або передано для використання іншим підприємствам лише 15 %відходів, що утворились.
Близько 92 %токсичних відходів утворюється на підприємствах металургійної промисловості. Восновному це шлаки та шлами металургійного виробництва, які належать дочетвертого класу небезпечності і не потребують першочергового захоронення. ЛишеДніпропетровська область дає 90 000 тис. тонн в рік токсичних промисловихвідходів, з них 85 000 тис. тонн становлять металургійні шлами та шлаки. Вонизберігаються в основному в шламонакопичувачах Новокриворізького та Північногогірничо-збагачувальних комбінатів.
Крімметалургійних виробництв, значний «вклад» також вносять підприємства важкогомашинобудування, енергетичні об'єкти, переробні галузі та сільське господарство.
Найбільшакількість токсичних відходів утворюється та накопичується в Дніпропетровській,Донецькій, Запорізькій, Луганській областях.
В Донецькій,Миколаївській, Черкаській, Полтавській, Сумській, Харківській областях і Кримуексплуатуються відомчі полігони для захоронення однієї-двох речовин, багато нихне відповідають нормативним вимогам. Частину відходів, порушуючи санітарнінорми і правила, продовжують вивозити на непристосовані звалища побутовихвідходів, зберігають на майданчиках промислових підприємств, часто простозливають в водойми, яри і т. п. Все це призводить до забруднення атмосфери,грунтів, води, загрожує здоров'ю населення.
Надаючинадзвичайно важливого значення питанню негативного впливу токсичних промисловихвідходів на навколишнє середовище уряд прийняв постанову про утилізацію,знешкодження і захоронення токсичних промислових відходів, якою передбачаєтьсятериторіальний принцип організації полігонів. При проектуванні та екологічнійекспертизі необхідно враховувати, що норми не поширюються на проектуванняполігонів захоронення радіоактивних відходів, твердих побутових відходів інакопичувачів нетоксичних промислових відходів.
Важливовраховувати, що полігони як природо-охоронні споруди призначені дляцентралізованого збору, знешкодження і захоронення токсичних відходівпромислових підприємств, науково-дослідних організацій та установ.
Кількість іпотужність полігонів визначається техніко-економічним обгрунтуванням на їхбудівництво.
У складі полігонуслід передбачити: завод по знешкодженню токсичних промислових відходів, ділянкуїх захоронення, гараж спеціалізованого автотранспорту для перевезення токсичнихпромислових відходів.
На полігониприймають лише токсичні промислові відходи І, II, III і при необхідності IVкласу небезпечності, перелік яких у кожному конкретному випадку погоджується зорганами та установами санітарно-епідеміологічної та комунальної служб,замовником та автором проекту полігону.
Тверді промисловівідходи IV класу небезпечності за погодженням з органами та установамисанітарно-епідеміологічної та комунальної служб можна вивозити на полігонискладування міських побутових відходів. .
Приймають твердіпромислові відходи IV класу небезпечності на ділянку захоронення токсичнихпромислових відходів при відповідному техніко-економічному обгрунтуванні.Прийому на полігон не підлягають такі види відходів:
а) відходи, дляяких розроблені ефективні методи вилучення металів або інших речовин(відсутність методів утилізації та переробки відходів у кожному конкретномувипадку повинні бути підтверджені відповідними міністерствами та відомствами);
б) радіоактивнівідходи;
в) нафтопродукти,що підлягають регенерації.
При проведенніекспертизи слід суворо стежити, щоб полігони розміщувались на ділянках, деможливе проведення заходів та інженерних рішень, які виключають забрудненнянавколишнього середовища обов'язково з підвітряного боку відносно населенихпунктів і зон відпочинку та нижче місць водозаборів питної води, рибницькихгосподарств, місць нересту, масового нагулу та зимувальних ям. Такі об'єктирозміщують виключно на землях несільськогосподарського призначення, непридатних для сільського господарства або на сільськогосподарських угіддяхгіршої якості відповідно до гідрогеологічних умов і, як правило, на ділянках ізслабофільтруючими грунтами (глиною, суглинками, сланцями), із заляганнямґрунтових вод при їх найбільшому підйомі, з урахуванням підйому води приексплуатації полігону не менше 2 м від нижнього рівня захоронения відходів. Увипадках, коли встановлені несприятливі гідрологічні умови на вибраномумайданчику, слід передбачати інженерні заходи, які забезпечать необхіднезниження рівня ґрунтових вод.
При екологічнійекспертизі належить вимагати, щоб розміщення полігонів не передбачалось наплощі залягання корисних копалин (без погодження з органами державногогірничого нагляду), особливо у небезпечних зонах відвалів порід вугільних ісланцевих шахт або збагачувальних фабрик, активного карсту, зсувів, сельовихсходів та снігових лавин, у заболочених місцях, а також у зоні живленняпідземних джерел питної води, санітарної охорони курортів, на території зеленихзон міст тощо.
Не менш важливоекспертним органам виключити їх розміщення на землях, зайнятих або призначенихпід ліси, лісопарки та інші зелені насадження, що виконують захисні тасанітарно-гігієнічні функції і місцем відпочинку населення; ділянках,забруднених органічними та радіоактивними відходами, до закінчення строків,встановлених органами санітарно-епідеміологічної служби.
Створенняполігонів на грунтах, які осідають, допускається після повного усунення усадки.
До складувихідних даних для проектування полігонів повинні входити рекомендації позахисту місць захоронения від ґрунтових та поверхневих вод, відомості провідведені території скиду вод та матеріали інженерних обгрунтувань, які повиннівідповідати вимогам БНіП 1.02.07—87 «Инженерные изыскания для строительства».
Об'єкти полігонупо знешкодженню та захоронениютоксичнихпромислових відходів, як правило, розміщуються:
підприємство познешкодженню токсичних промислових відходів — на найближчій відстані від підприємства — основного постачальника відходів;
ділянка захоронения відходів — відповідно до вищевикладених вимог;
гаражспеціалізованого автотранспорту — поряд із заводом по знешкодженню токсичних промислових відходів.
При проведенніекспертизи сліз звертати увагу на те, щоб в проекті передбачався розподілділянки захоронения токсичних промисловихвідходів на виробничу і допоміжну зони.
У виробничій зоніділянки розміщують об'єкти з урахуванням роздільного захоронения відходіврізних класів небезпечності, контрольно-регулюючі ставки дощових та дренажнихвод, а при необхідності — і ставки-випаровувачі.
У допоміжній зоні— адміністративно-побудові приміщення,лабораторія, ділянка з навісом для стоянки спецмашин і механізмів, майстерня для їх поточного ремонту, складипаливно-мастильних матеріалів, призначених для влаштування водонепроникнихпокрить для консервації карт, котельня зі складом палива, споруда для чищення, нейтралізації та зне-кодження спецмашин та контейнерів, автомобільні ваги,конрольно-пропускний пункт.
Переробкувідходів, що надходять на полігон, належить здійснювати на підприємстві познешкодженню токсичних промислових відходів, захороняють на дільниці твердітоксичні відходи. На полігонах допускається захоронения пестицидів у кількості до 300 т.
В проектах заводупо знешкодженню токсичних промислових відходів з метою захисту навколишньогосередовища і створення сприятливих умов для роботи обслуговуючого персоналуслід перевіряти рішення щодо максимальної механізації технологічних процесів.При проектуванні ділянки захоронения відходів повинні бути передбаченімаксимальна механізація розвантаження та розподілення відходів у картах, їхконсервація.
Велику увагу слідприділяти розміщенню полігонів. Так, повинні бути забезпечені розмірисанітарно-захисної зони заводу: по знешкодженню токсичних промислових відходівпотужністю 100 тис. тонн і більше відходів у рік— 1000 м, заводу потужністюменше 100 тис. тонн — 500 м. Розміри санітарно-захисної зони захоронениятоксичних промислових відходів до населених пунктів та відкритих водоймищ, атакож до об'єктів, що використовуються в культурно-оздоро-вчих цілях, слідвстановлювати з урахуванням конкретних місцевих умов, але не менше 3000 м.Розміщення ділянок захоронения токсичних промислових відходів слід передбачатине менш як за 200 м від сільськогосподарських угідь, автомобільних доріг тазалізниць загальної мережі, за 50 м від межі лісу та лісопосадок, непризначених для використання в рекреаційних цілях.
В санітарно-захиснійзоні ділянки захоронення токсичних промислових відходів можна розміститипідприємство по знешкодженню цих відходів, гараж спеціалізованогоавтотранспорту та випаровувачі забруднених дощових і дренажних вод.
В проектахбудівництва полігону з метою контролю висоти стояння ґрунтових вод, їхфізико-хімічного та бактеріологічного складу на території ділянки захороненнявідходів і в його санітарно-захисній зоні повинні передбачатись створисвердловин для спостереження.
У кожному створіповинно бути не менше двох свердловин, з яких одну слід розміщати на територіїділянки захоронення, другу — в санітарно-захисній зоні. Свердловини слідзаглиблювати нижче рівня ґрунтових вод не менш як на 5 м.
Аналогічнийконтроль належить передбачати для випаровувачів забруднених дощових тадренажних вод, що розміщуються поза ділянкою захоронення токсичних промисловихвідходів.
Як свідчитьдосвід роботи, значні труднощі викликає вибір ділянок під розміщення полігонів.Будівництво, що передбачається, викликає, як правило), різко негативну реакціюмісцевого населення. Крім того, зараз відсутнє будь-яке обладнання дляпідприємств по переробці токсичних відходів.
Враховуючиситуацію, що створилась, Міністерством охорони навколишнього природногосередовища України разом з міністерствами оборонного комплексу розробленопроект по створенню стаціонарних та пересувних комплексів по знешкодженнютоксичних промислових відходів, в якому передбачено розробку в короткі строкитехнічних модулів для знешкодження цих відходів на базі плазмохімічнихвисокотемпературних процесів.
Требапідкреслити, що проблему токсичних промислових відходів слід розглядати ширше,тобто перш за все необхідна розробка на впровадження мало- і безвідходнихтехнологій, максимальної утилізації відходів, що утворюються.
2. Методичнізасади екологічної експертизи проектів меліоративного будівництва
Відповідно довимог державної екологічної експертизи найважливішим її завданням є оцінкаприпустимості з природоохоронних заходів господарської діяльності, яку передбачаєтьсярозпочати і визначення заходів, необхідних для мінімізації шкоди природномусередовищу, її можливої компенсації, а також раціонального використанняприродних ресурсів і запобігання їх повному вичерпанню.
Екологічнаекспертиза проектів меліоративного будівництва має особливості, пов’язані зрізноманітністю грунтово-меліоративних умов і рівня культури землеробства натериторіях меліоративного освоєння, що потребує індивідуального підходу дорозгляду кожного проекту з використанням даних наукових досліджень збереження іпідвищення родючості грунтів, регулювання їх водно-повітряного режиму,попередження засолення і заболочування, розробки наукових основ застосуванняорганічних та мінеральних добрив, засобів обробки грунту тощо.
В процесіпроведення екологічної експертизи меліоративних проектів потрібний розглядхарактеристик природного середовища: клітатичної, ґрунтової, гідрогеологічної,геоморфологічної, інженерно-геологічної і технічної.
Питанняраціонального використання природних ресурсів, їх охорони на меліоративнихоб'єктах регламентується відповідними нормативними документами (БНіП, ДБН),дотримання вимог яких є обов'язковим і повинне контролюватись в процесіпроведення екологічної експертизи.
Виникаєнеобхідність уточнення діючих і розробки нових нормативних документів, щорегламентують дотримання вимог по охороні навколишнього середовища ікомплексній оцінці наслідків впливу ескплуатації цих об'єктів з урахуваннямбільш високих екологічних вимог.
Нині ведутьсяметодичні роботи, що мають визначити порядок і критерії оцінки впливу нанавколишнє середовище (ОВНС) меліоративного і водогосподарського будівництва.Розробляється нормативний документ «Керівництво по особливостях використаннязрошувальних чорноземів», новий ДСТ на зрошувальну воду. Прийнята Концепціярозвитку водних меліорації в Україні, в якій узагальнені основні напряминауково-технічного прогресу в меліорації.
Екологічнаекспертиза проектів меліоративного будівництва має здійснюватись кількоманапрямами.
Для проектівбудівництва. зрошувальних систем першим напрямом є визначення придатностізрошувальної води для попередження деградації грунтів, при цьому враховуютьсягенетичні якості грунтів, умови їх формування, склад природних розчинів, щовзаємодіють з грунтом.
Другим напрямом є екологічна оцінкагрунтово-меліоративних умов об'єкта зрошення, аналіз прогнозу змінивластивостей грунтів під впливом зрошення з урахуванням якості зрошувальнихвод, кліматичних і гідрогеологічних умов, режимів зрошення, комплексу заходів,що забезпечують розширене відтворення родючості зрошувальних грунтів, а такожоцінка ерозійної загрози зрошуваній території.
Третій напрям — аналізгідрогеологічних умов території, оцінка впливу зрошення і супроводжуючих йогопроцесів на якість поверхневих та підземних вод, на зміни гідрогеологічних умовна прилеглих територіях. Розглядаються рекомендації по попередженню забрудненняпідземних вод і схеми відведення дренажного стоку.
Четвертий напрям полягає в аналізізапропонованих рибоохоронних заходів, вирішення питань охорони рослинного ітваринного світу, ландшафту, атмосферного повітря, надр, пам'ятників історії,культури та ін.
П'ятий напрям полягає в екологічнійоцінці кожного варіанта технічного рішення, включаючи альтернативні (розробкаяких згідно з вимогами ОВНС обов'язкова), аналізі економічних та демографічнихаспектів.
Шостий напрям екологічної експертизи— узагальнення всіх аспектів аналізу і складання експертного висновку. Припозитивній оцінці проекту необхідно у експертному висновку привести вимоги тарекомендації щодо попередження несприятливих екологічних наслідків, які можнапередбачити на стадії підготовки робочої документації. При негативномувирішенні необхідне обгрунтування всіх висунутих аргументів з відповіднимипосиланнями на природоохоронні норми і правила, а також останні досягненнянауки та практики.
Особливістьпроведення екологічної експертизи проектів осушення полягає в розглядікомплексу геолого-геоморфологічних, кліматичних і гідрогеолого-гідрохімічнихумов осушуваної території з метою визначення її сучасного меліоративного стану.
Необхідною умовоюдостовірності екологічної експертизи є також розгляд грунтово-меліоративнихумов об'єкта з позицій структури ґрунтового покриву, а не окремих ґрунтовихвідмін, що дозволить виявити екологічно необгрунтовані проектні рішення, щопризводять до нерівномірного осушення площі.
При проведенніекологічної експертизи проектів осушення необхідно розглядати питання впливуосушення на прилеглі території, відведення дренажних вод і оцінки з екологічнихпозицій вибраних способів та методів осушення.
Екологічна оцінкаякості зрошувальної води.
Одним з основнихзавдань екологічної експертизи проектів зрошення є вирішення питанняпридатності зрошувальної води з цією метою. При цьому потрібний комплекснийпідхід, що враховує поряд з якістю води природногосподарські умови їївикористання, розгляд всього комплексу рішень, включаючи екологічні,агрономічні, технічні та економічні критерії. Необхідність такого підходуобумовлена впливом якості води на навколишнє середовище в цілому — якістькультурних рослин і бур'янів та їх продуктивність; якість підземних тадренажних вод; ступінь забрудненості та властивості грунтів; прояви водної тавітрової ерозії; довговічність споруд зрошувальної мережі.
Якщо в проектнихматеріалах подана оцінка води по всіх типах показників, то необхідно розпочатибільш детальний аналіз згідно з агроекологічним оціночним критерієм, при цьомуможна використовувати оцінку якості води згідно з різними методами, які пройшлипрактичне випробовування. Кількість вибраних оціночних методів має бути доситьповною для вірогідного визначення ступеня небезпеки засолення тазасолонцювання.
Розроблюванірізними організаціями проекти ДОСТів на зрошувальну воду знаходяться в стадіїобговорення та узгодження і до їх офіційного затвердження необхіднокористуватися існуючими методами та критеріями оцінки якості зрошувальних вод,оцінювати придатність води для зрошування чорноземів враховуючисолевитривалість рослин, властивості та режими грунтів, техніку і технологіюзрошення, меліоративний стан зрошуваних земель.
Для збереження іпідвищення родючості зрошуваних чорноземів треба здійснити такі заходи:
подавання води насистему з закритої мережі нормами, що не перевищують вологоємності верхнього0,5—0,7-метрового шару (по дефіциту ґрунтової вологи);
періодичневнесення меліоративних доз органічних добрив та кальційвмісних речовин, щозабезпечують бездефіцитний баланс гумусу і оптимізацію фізичних та хімічнихвластивостей грунтів;
вирощуванняполивних культур у сівозміні з багаторічними бобовими та злаковими травами;
широкевикористання нічних поливів і пересувних систем зрошення.
Визначенняпридатності територій для зрошення.
При проведенніекологічної експертизи проектів будівництва (реконструкції) зрошувальних системдря визначення ступеня придатності територій для зрошення необхідний розглядматеріалів гідрогеолого-меліоративного районування з Прогнозом змінигідрогеологічних умов під впливом зрошення; матеріалів районування територіїзрошення по умовах використання дренажу; матеріали грунтово-меліоративногогрупування грунтів, рекомендації щодо їх використання і прогнози зміни їхвластивостей під впливом зрошення.
При аналізі змінвластивостей грунтів при зрошенні необхідно враховувати вплив на протікання цихпроцесів, якості зрошувальних вод, режимів та умов зрошення, вихіднихвластивостей грунту, культури землеробства. Для чорноземів півдня України можнавикористовувати діагностичні критерії деградації чорноземів по основнихвластивостях, розроблені Українським НДІ ґрунтознавства та агрохімії ім. А. М.Соколовського.
Для контролю замеліоративним станом земель необхідно передбачити мережу контрольних свердловині засоби виміру витрат води. При площі системи більше 20 тис. га додатково слідорганізувати лабораторний контроль за вологістю і засоленням грунтів, якістюзрошувальних і дренажних вод з засобами автоматичної обробки інформації, атакож метеорологічні станції та водобалансові ділянки.
Сучасні вимогиекологічного контролю зумовлюють необхідність організації ґрунтового моніторингуна великих зрошувальних системах, який має базуватись на достовірнійдіагностиці стану грунтів. Ґрунтовий моніторинг повинен передбачатиспостереження за зміною структури ґрунтового покриву, трансформацією земельнихугідь, оцінкою темпів зміни основних властивостей грунтів (гумусу, рН, ємкостіпоглинання, фізичного, водного, повітряного та харчового режимів, забрудненнягрунтів пестицидами, біологічної активності грунтів). Ґрунтовий моніторингповинен включати оцінку інтенсивності процесів ерозії, показниківмеліоративного стану (якості зрошувальних вод, рівня залягання і мінералізаціїґрунтових вод, засоленості грунтів та порід зони аерації, розвитку процесіввторинного засолонцювання), а також оцінку вторинної родючості земель.
Тепер такий підхід тількипозначається, але надалі ґрунтовий моніторинг стане основною ланкоюфункціонування меліоративних систем, а його розробка — обов'язковою складовоючастиною матеріалів оцінки впливу на навколишнє середовище об'єктівмеліоративного будівництва. Актуальність грунтово-екологічного моніторингузначно зростає при зрошенні стоковими та дренажно-скидними водами. Особливуувагу необхідю приділити вибору території для зрошення стічними водами длязапобігання розміщенню систем на заплавних землях і болотяних масивах низинноготипу, в районах виклинювання водомістких горизонтів, місцях виходу на поверхнюсильно тріщинуватих та закарстованих порід, зонах санітарної охорони джерелводопостачання і територіях санітарної охорони курортів, а також в умовахнезахищених ґрунтових вод і на ділянках з схилом більше 0,02. При розглядіпроектів зрошувальних систем, розташованих на чорноземних грунтах, необхідновраховувати, що експертній оцінці підлягають рішення визначення придатностіводи для зрошення з дотриманням таких умов:
використанняекономних режимів зрошення;
виключеннякрупнокраплинного зрошування;
застосуванняоптимальних норм удобрювання;
підтриманняоптимальних глибин ґрунтових вод (5 м і більше).
Література
1. Дмитренко І.А. Екологічне правоУкраїни. Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2001.
2. Екологічна експертиза: Право іпрактика / За ред. Андрейцева В.І., Пустовойта М.А. – К.: Урожай, 1992. – 208с.
3. Екологія і закон: Екологічнезаконодавство України. У 2-х книгах / За ред. Андрейцева В.І. – К.: Юрінком, 1997.8. Ільніцька Н.В. Основи екологічного права. – Львів, 1997.
4. Краснова М.В., Позняк Е.В. Правовезабезпечення екологічної безпеки: роль науково-правового фактору. // ПравоУкраїни. -2000, -№3.
5. Качинський А.Б. Екологічна безпекаУкраїни: системний аналіз перспектив покращення / А.Б. Качинський. – К.: НІСД,2001. – 312 с.
6. Малишко М.І. Основи екологічногоправа України. – К.: МАУП, 1999.