Міжнародні природоохоронні організації
Зміст
Вступ
1. Усвідомлення необхідності захисту природи й першікроки в цьому напрямку.
2. Розвиток природоохоронної діяльності на сучасномуетапі.
3. Міжнародні організації системи ООН. Системимоніторингу. Наукові й навчальні установи.
Висновок
Список використаної літератури
Вступ
Міжнародніприродоохоронні організації відіграють величезну роль на даному етапі розвиткусуспільства. Їхнє створення було викликано катастрофічними змінами внавколишнім середовищі, вони були покликані захистити природу й, по суті,повинні врятувати насамперед самої людини.
Я вважаю, що задопомогою всіх цих міжнародних природоохоронних організацій людина захищаєнасамперед себе від результатів власної діяльності. Адже голосні заяви про те,що наближається глобальна катастрофа й що якщо ми не вживемо заходів попорятунку навколишнього середовища, то життя на планеті загине, м'яко говорячи,не відповідають дійсності. Що б не трапилося, життя на планеті не загине. Адженаша Земля за 5 мільярдів років свого існування переживала й не такікатастрофи. І трапиться зараз навіть ядерна війна, то Життя, пускай у виглядібактерій і суперечка, однаково збережеться. І через сотні мільйонів років зновувідродиться в не меншому, чим зараз розмаїтості. Але людина цього вже непобачить.
Таким чином, якщоми хочемо вижити, то в першу чергу ми повинні подбає про навколишньому нассвіті, а зробити це ми можемо лише спільно. І першими кроками в цьому напрямкуі є діяльність різних міжнародних природоохоронних організацій.
Зараз у світііснує величезна кількість різних організацій, об'єднань, форумів, які ставлятьперед собою ціль захистити природу. Однак, як не дивно, ми, найчастіше, навітьне представляємо чим займається та або інша організація, а багато хто ніколинавіть не чули про більшість із них. А в літературі, як я переконався навласному досвіді, найчастіше можна зустріти лише дві крайності: або простоїзгадування назви який або організації, або повна характеристика діяльності якийабо з них. Це й підштовхнуло мене до написання цієї роботи.
При написанніданої роботи я не ставив перед собою ціль «осягнути неосяжне» іохопити всі міжнародні організації, що займаються питаннями охорони навколишньогосередовища. Ціль моєї роботи полягала в тому, щоб представити загальнуінформацію про найбільш відомі міжнародні урядові й неурядові організації,інформаційні системи й т.д. І показати їхня роль у сучасному світі.
1. УСВІДОМЛЕННЯНЕОБХІДНОСТІ ЗАХИСТУ ПРИРОДИ Й ПЕРШІ КРОКИ В ЦЬОМУ НАПРЯМКУ
Природа — ценавколишній нас мир у всім різноманітті його проявів. Природними об'єктами є якживі організми й неживе середовище (гірська порода і її утворення, вода,повітря), так і явища, процеси, що супроводжують взаємодію тіл і речовин:електричні, електромагнітні, гравітаційні поля, припливи, вітер, і ін.
У природі всіпов'язано й взаємообумовлено, характерна її особливість — безперервна зміна,розвиток.
Людина єпродуктом природи, її частиною, належить їй, за словами Ф. Энгельса«плоттю, кров'ю й мозком», перебуває «усередині її». Разомз розвитком природи відбувається розвиток людини. Для забезпечення свогоіснування він одержує від природи все необхідне: повітря, яким він дихає, водуїжу, одяг, — не говорячи про задоволення вищих потреб — духовних іэстетических. Людина, таким чином, вступає в цілеспрямовану, усвідомленувзаємодію із природою, виступаючи споживачем її багатств.
На ранніх етапахрозвитку ця взаємодія носила обмежений у територіальному відношенні характер ізміни в природному середовищі були незначними. Так, у первісному суспільствіосновними видами промислу були полювання, рибальство, збір диких рослин іплодів. Пізніше, коли людина навчилася землеробства й скотарству, перетвореннястали більше широкими. Люди розорювали значні простори, займали більшітериторії під пасовища, вирубували лісу для сільськогосподарських потреб.
Прогрес науки йтехніки, що супроводжує розвиток людського суспільства в другій половині XIV іособливо в XX сторіччі, з однієї сторони дозволили людині значно переборотизалежність від природи й забезпечити зростаючі потреби, але, з іншого боку,різко збільшився вплив на природне середовище. У цей час для задоволеннявласних потреб людство одержує з надр планети 25 тонн різної сировини в рік урозрахунку не 1 жителя. Для сільськогосподарських потреб використається близько25-30% суши, а разом із продуктивним лісом — 50-55%, тобто практично людиноюосвоєні всі зручні землі планети, споживання ж промислових рибних ресурсів усвітовому океані підходить до межам біологічних можливостей.
Поряд із цим, унавколишнє середовище надходить усе більше й більше різних шкідливих речовин, урезультаті різні аварій і катастроф наноситься непоправний збиток природі…
У такий спосіб мибачимо, що сучасне людське суспільство, що володіє секретом ядерної енергії йрегулюванням на рівні клітки, стало потужною творчою силою, але одночасно йтакий, котра здатна завдати непоправних шкоди подальшому існуванню всьогоживого на землі, Найжорстокіша необхідність змусила людину шукати шляхирозумної взаємодії із природою: виникла спеціальна область діяльності, щоодержала назву охорони природи.
Зачаткиусвідомленого відношення людини до природи були вже на перших етапах розвитку увигляді релігійних заборон на промисел окремих тварин, оголошення священнимиокремих територій.
У древніх народівЄгипту, Індії священними вважалися тварини (змії, мавпи, окремі копитні, тигри,деякі комахи), рослини (лотос, дерева), скелі, водні джерела і їхні мешканці.Всі вони строжайше охоронялися. Ці звичаї збереглися й понині в ряді країн.Існували правила полювання в древніх хантов і мансі. Древній китайський філософЛао-Цзы (VI в. до н.е.) призивав берегти лісу, щоб не викликати стихійні лиха.Китайський поет Сыма-Слы-Жу (I в. до н.е.) у своїх добутках згадує, щоправителі того часу мали території, богатые рослинністю й тваринами, на яких недозволялося землеробство, незважаючи на голод, що панував. У Римській імперії(I в. до н.е.-V в. н.е.) проводилися заходи щодо очищення міських стічних вод інаступному використанню їх для сільськогосподарського зрошення. Розвитокфеодального землеволодіння також зіграло почасти свою природоохоронну роль. Зметою охорони великих земельних наділів від зазіхань безземельних трудівників ігородян феодали створювали заповідні території. В XI-XII вв. такі заповідникивиникли на території нашої країни: Біловезька пуща, Сім Островів. У цей періодрозвивалося державне природоохоронне законодавство. У Польщі в XI в. був виданоуказ про охорону турів. При Ярославові Мудрому був складений звід законів, уякому втримувалися розділи по охороні лісів і окремих тварин. Роботи з охорониприроди почали проводитися в XIV в. у Франції. З відкриттям і використаннямвугілля для палива в Англії, у Лондоні через сильне забруднення повітря в 1273р. був прийнятий закон про заборону спалювання вугілля для опалення.Відзначається розвиток природоохоронної діяльності при Петрові I, коли особливаувага приділялася лісам. Петром I були закладені основи організованоголісівництва, створені спеціальні інструкції про порядок рубань і охорони лісів,про впорядкування полювання на коштовних промислових тваринах.
Індустріалізаціяй збільшення масштабів використання природних ресурсів, викликані епохоюкапіталізму, поставили перед людиною нові серйозні завдання в області охорониприроди. Прагнення до збагачення, конкуренція, захоплення колоній штовхали добезжалісного винищування лісів, промислових тварин, хижацькому використаннюкорисних копалин. У Західній Європі в багатьох місцях були знищені тур, лось,козуля. В Америці колоністи підірвали популяції бізонів, з якими була зв'язанажиття місцевих індіанців. У промислово розвинених країна^-англії, Німеччині,Франція^-складалися важкі ситуації в містах і промислових районах у результатіотруєння повітря й води забруднюючими речовинами.
У Росії в XIX в.,особливо після скасування кріпосного права, виникла гостра необхідністьпроведення заходів щодо охорони природи в державних масштабах у зв'язку зінтенсивно, що вирубувалися лісами, європейської частини країни, по захистуґрунтів від ерозії внаслідок розширення сільськогосподарських площ, позапобіганню надмірного видобутку хутрових і інших промислових тварин, птахів,риби. До початку XX в. на території держави налічувалося 5 заповідників.З'явилися наукові узагальнення, які були основою природоохоронних заходів(роботи А. И. Воейкова, В, В. Докучаєва й ін.). Великий внесок у справу охорониприроди внесла Постійна природоохранительная комісія, створена в 1912 р. пригеографічному суспільстві. Вона була ініціатором створення першого закону прозаповідники (1916 р.). Стурбовані долею національних багатств передові вчені впереддень Жовтневої революції внесли на розгляд Державної думи розроблений нимипроект загального закону про охорону природи Росії. У перші роки радянськоївлади були підписані декрети «Про землю» (1917 р.), «Проліси» (1918 р.), «Про надра землі» (1920 р.), «Про охоронупам'ятників природи, садів і парків» (1921 р.), здійснювалися й іншізаходи. В 1925 р. ВЦИК РСФСР утворив міжвідомчий державний комітет з охороніприроди з комісіями в краях і республіках, що проіснувала до 1933 р. Насущніпроблеми природокористування, що стало на шлях індустріального розвиткурадянської держави, обговорювалися на скликаному в 1933 р. I Всесоюзному з'їздіпо охороні природи. Незважаючи на важкий період, до сорокових роківзаконодавчими актами регулювалися майже всі питання, пов'язані з використаннямі охороною природних ресурсів. У країні розширювалася мережа заповідників.Після Великої Вітчизняної війни природоохоронна робота прийняла широкий розмах.Самою великою подією цього періоду стала постанова ЦК ВКП(б) і Ради МіністрівСРСР (1948 р.), що ввійшло в історію як «План перетворення природи» іт.д.
Надалі такожприймалися різні кроки, спрямовані на посилення природоохоронної діяльності.Однак уже всім було очевидно, що із глобальними проблемами неможливо впоратисядіючи роз'єднане й, у результаті, сталі виникати міжнародні організаціїзанимающиеся природоохоронною діяльністю.
2. РОЗВИТОКПРИРОДООХОРОННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ
У такий спосібпроблема захисту навколишнього середовища здобуває пріоритетний характер уміжнародних відносинах, оскільки від переходу до нового типу розвитку,розумному із природоохранительной і гуманістичної точки зору, залежитьзбереження життя на землі. Сучасне покоління стає свідком і безпосереднімучасником перегляду всієї системи цінностей нашого буття й формування новогоекологічного світогляду, екологічної етики. Лише на основі переорієнтаціїлюдської свідомості на екологічні установки можливе створення економічних іполітичних умов для забезпечення екологічно стабільного розвитку. Привідсутності екологічного підходу до розвитку й пріоритету екологічнихімперативів ніякі технічні досягнення не приведуть до зменшення екологічноїнапруженості.
Екологічніпроблеми сьогоднішнього дня не є результатом тільки сучасного етапу розвитку. Уних, як у дзеркалі, відбивається весь шлях людського развитья, орієнтований надосягнення економічного прогресу. Зростання економічного виробництварозглядався як єдиний засіб задоволення інтересів і життєвих потреб населення.Донедавна тенденції економічного розвитку визначали лінії поводження в сферіекології, сприяючи негативним змінам у навколишнім середовищі.
Однак ріст зарадиросту позбавлений змісту, Критерієм прогресу повинне стати якісне поліпшенняжиття людей, що немислимо без налагодження розумних взаємин Людини із Природою.А це стане реальністю лише тоді, коли екологічна безпека стане справою всіхгромадян планети Земля. І, на щастя, усе більше й більше людей починаютьусвідомлювати це.
Спочатку, як ужеговорилося раніше, заходу щодо захисту природи були внутрішньою справою кожноїдержави, створювалися спеціальні органи: комітет з охороні навколишнього середовища(ФРН), Міністерство по охороні навколишнього середовища (Великобританія,Франція), Агентство по захисту навколишнього середовища (США). У мірузбільшення погрози безпеки біосфери й усвідомлення того, що природа не знаєграниць, пожвавлюється міжнародна природоохоронна діяльність.
В 1948р. зініціативи ЮНЕСКО був створений міжнародний союз по охороні природи й природнихресурсів (МСОП). МСОП — Міжнародний союз охорони природи — Всесвітній союзохорони природи — International Union for Nature Conservation (IUCN) — TheWorld Conservation Union. Учасники: більше 952 члена з 139 країн миру (74уряду, 111 урядових організацій, 731 НПО, 36 асоційованих членів, що не маютьправа голосу). Мети: вплив, підтримка й допомога організаціям миру в справізбереження цілісності й розмаїтості природи; забезпечення розумного йекологічно стійкого використання природних ресурсів. Основна діяльність:здійснення моніторингу природоохоронної діяльності; розробка вимог по охороніприроди для використання місцевими організаціями; складання планів дій нарізних рівнях; сприяння мірам, прийнятим урядовими й неурядовими організаціямив області охорони природи; поширення інформації через мережу МСОП; наданнядопомоги й консультацій.
В1971 році Юнескоприйнята спеціальна програма «Людин і біосфера» (ТРАВНІ) — UNESCOProgramme «Man and Biosphere» (MAB). Учасники: 110 держав-членівЮНЕСКО. Мети: проведення міждисциплінарних досліджень, підготовка фахівців вобласті керування природними ресурсами; виявлення факторів, що негативно впливаютьна навколишнє середовище; залучення наукового потенціалу до проблемиметодології раціонального дослідження ресурсів; надання допомоги в плануванні йреалізації наукових проектів і освітніх програм. Основна діяльність: підготовкай виконання проектів по головних проблемних напрямках (збереження й моніторингстану биоразнообразия й экосистем, стабільне керування природними ресурсами,інтеграція соціально-культурного й етнічного підходів при освоєнні земель,формування політики землекористування); створення й керування мережеюбіосферних заповідників; формування наукових мереж по тематичних і географічнихознаках; створення книг, звітів, інформаційних матеріалів.
ЮНЕСКО є йорганізатором міжнародного співробітництва в екологічному утворенні.У світі дієряд укладених Договорів і Програм по охороні навколишнього середовища. В 1982р.була прийнята конвенція ООН по морському праву, де забезпечувалися заходи щодозахисту й збереженню морського середовища, світового океану і його ресурсів.
Необхідністьприділяти увагу охороні навколишнього середовища сьогодні визнана більшістюурядів миру. Цьому сприяла діяльність міжнародних організацій виступаючих підегідою ООН ( до яких ставиться і ЮНЕСКО), у першу чергу створеної в грудні1972р. Генеральною Асамблеєю Програми ООН по навколишньому середовищу — ЮНЕП.ЮНЕП — Програма ООН по навколишньому середовищу — United Nations EnvironmentProgramme (UNEP). Учасники: держави-члени ООН (58 держав-членів Ради). Мети:надання новітніх даних про ресурси біосфери, сприяння загальному плануванню йкеруванню розвитком при дотриманні максимальної соціально-економічної вигоди,залучення додаткових фінансових засобів для технічної допомоги, утворення йпрофесійної підготовки. Основна діяльність: здійснення програм в областікерування навколишнім середовищем, збереження наземних экосистем, боротьби зопустыниванием, деградацією ґрунтів, забрудненням морського середовища, зміноюклімату, хімічних речовин і небезпечних відходів.
Яскравимприкладом прийнятої стратегії стала реалізація однієї із програм ЮНЕП постворенню Глобальної системи спостереження, призначеної фіксувати зміни вбіосфері. Глобальна система моніторингу навколишнього середовища (ГСМОС) — Global Environment Monitoring System (CEMS). Рік створення: 1974р. Учасники:140 країн миру. Мети: координація й сприяння міжнародним діям по моніторингу йоцінці навколишнього середовища; надання підтримки в створенні нових станціймоніторингу, збір і поширення даних про стан атмосфери й клімату, забрудненнінавколишнього середовища. Основна діяльність: об'єднання численних даних (поземлекористуванню, клімату, соціально-економічному розвитку) на основітехнології геоинформационных систем; надання консультативних послуг з керуванняінформаційними ресурсами.
В 1982 роціГенеральна Асамблея ООН прийняла й урочисто проголосила Всесвітню хартіюохорони природи, де представники урядів переважної більшості країн мирузаявили, що основні природні процеси не повинні порушуватися, що генофонд живихістот і їхня життєздатність не повинні ставитися піт погрозу, що чисельністьпопуляцій всіх форм життя повинна зберігатися на рівні, достатньому для їхньоговиживання. Прямо сказано, що "… будь-яка форма життя є унікальною йзаслуговує поваги, який би не була її корисність для людини, і для визнання цієїневід'ємної цінності інших живих істот людина повинен керуватися моральнимкодексом поводження".Однак, оскільки негативний вплив людини на природупродовжує зростати, ООН створило Міжнародну комісію з навколишнього середовищай розвитку. Міжнародна комісія вважає, що принцип «реагувати йвиправляти» застарів і нині необхідно керуватися принципом«передбачати й запобігати».
Більшу роль урозробці міжнародним співтовариством стратегії досягнення екологічної безпекиграє Римський клуб. Це неурядова організація, що поєднує близько 100 членів зрізних країн миру: підприємців, політиків, експертів, діячів науки й культури.Він був створений в 1968р. з ініціативи віце-президента компанії«Оливетти» Аурелио Печчеи. Як основний принцип своєї діяльності клуб прийняв«метод вільного й широкого розгляду ідей і висновків»,розроблювальних у рамках клубу програм. Дослідження клубу «Скрутний станлюдства», «Межі росту», «За межами століттямарнотратності» і інші заслужили широке визнання.
А тепер янебагато відірвуся на від безпосередньої характеристики самих міжнароднихприродозащитных організаціях і коротенько скажу про їхні види й способикласифікації.
Звичайно, можевиникнути питання, а чи треба взагалі їх якось класифікувати й розділяти, адже,як треба з назви, вони все займаю однієї й тією же проблемою — охороноюнавколишнього середовища?
Так, проблемаодна, однак вирішують її по-різному, що найчастіше залежить від того, що це заорганізація. Трохи раніше я юшці приводив опис деяких міжнародних організацій,так ЮНЕП поряд з ЮНЕСКО й багатьма іншими організаціями ставиться доміжнародних організацій системи ООН. А, приміром, МСОП як і ВВФ — фонд дикоїприроди або ГРИНПИС ставляться до неурядових організацій. Крім того виділяютьсяміжурядові, фінансові організації уделяющие увагу питанням екології й ін.
А ще є різнісистеми спостереження й моніторингу, а також різної інформаційної служби щозбирають і поширюють дані моніторингу стани навколишнього середовища, наприкладГСМОС (див. вище) і інші.
Величезнезначення мають крім того наукові й навчальні заклади охорони навколишньогосередовища, що займаються питаннями, (див. табл. №1).
А більше докладнухарактеристику деяких із цих організацій я привів у наступній главі моєїроботи.
природоохороннийміжнародний моніторинг
3. МІЖНАРОДНІОРГАНІЗАЦІЇ СИСТЕМИ ООН. СИСТЕМИ МОНІТОРИНГУ. НАУКОВІ Й НАВЧАЛЬНІ ЗАКЛАДИ
ЮНСЕД — Конференція ООН по навколишньому середовищу й розвитку (КОСР) — United NationsConference on Environment and Development (UNCED). Рік створення: 1989р.Учасники: держави-члени ООН. Мети: взаємодія держав по ключових проблемах(захист атмосфери, охорона земельних і водних ресурсів, використання новихметодів біотехнології, припинення деградації навколишнього середовища). Основнадіяльність: підготовка національних звітів і робочих програм ПРООН — ПрограмаООН по розвитку — United Nations Development Programme (UNDP). Рік створення:1965р. Учасники: 189 держав. Мети: допомога країнам, що розвиваються, упобудові більше ефективної економіки й раціонального використання природнихресурсів. Основна діяльність: проведення досліджень природних ресурсів,створення на місцях навчальних установ і матеріально-технічної бази дляпроведення прикладних досліджень.
КУРЕЙ — КомісіяООН по стійкому розвитку — United Nations Commission on Sustainable Development(CSD). Рік створення: 1992 р. Учасники: 53 держави із правом голосу (Африка 13,Азія 11, Східна Європа 6, Латинська Америка й Карийский басейн 10, ЗахіднаЄвропа й ін. 13). Мети: сприяння процесу стійкого розвитку на національному й міжнародномурівнях. Основна діяльність: залучення уваги до проблем охорони навколишньогосередовища; допомога в поліпшенні діяльності ООН в області охоронинавколишнього середовища й розвитку; заохочення проведення семінарів іконференцій.
ВІЗ — Всесвітняорганізація ООН з питань охорони здоров'я World Health Organisation (WHO) — Всесвітня організація охорони здоров'я. Рік створення: 1946р. Учасники: державичлени ООН. Мети: охорона й поліпшення здоров'я людини за допомогою контролю йкерування негативним впливом на навколишнє середовище. Основна діяльність:проведення заходів щодо оздоровлення навколишнього середовища, у тому числізабезпечення безпеки використання хімічних препаратів, оцінка й контроль зарівнем забруднення, захист від радіоактивного опромінення, оцінка впливу змінклімату на здоров'я людини; розробка Глобальної стратегії охорони здоров'я йнавколишнього середовища.
МСОП — Міжнародний союз охорони природи — Всесвітній союз охорони природи — International Union for Nature Conservation (IUCN) — The World ConservationUnion.
ИМО — Міжнароднаморська організація (спеціалізоване агентство ООН до 22.05.82 -Міжурядоваконсультативна морська організація — Inter-Govemmental Maritime ConsultativeOrganisation) — International Maritime Organisation (IMO).
ЮНИДО — ПрограмаООН по промисловому розвитку — United Nations Industrial DevelopmentOrganisation (UNIDO) ЭСКАТО — Економічна й соціальна комісія для Азії й Тихогоокеану — Economic and Social Commission for Asia and the Pacific (ESCAP) ФАО — Всесвітня продовольча організація — Food and Agriculture Organisation of theUnited Nations (FAO).
Міжнародна службапраці при Міжнародній організації праці — International Labour Office.International Labour Organization (ILO).
Конференція ООНпо торгівлі й розвитку- UN Conference on Trade and Development (UNCTAD).
Звичайно, тутнаведені відомості далеко не все про всі міжнародні організації системи ООН, цетема для окремої розмови. Я лише привів приклади найбільш відомих організаційдіяльність яких тією чи іншою мірою связанна з охороною навколишньогосередовища. Однак їхній внесок у справу охорони природи важко переоцінити, адженайчастіше під егідою саме ці організації створювалися різні фонди, суспільствай інші об'єднання, покликані оберігати природу. Крім того, організаціях системиООН, найчастіше, є самими численними по числу членів, тому що в багатьохвипадках вони поєднують держави вхідні в ООН.
Однак усе вищеперераховані організації, а так само інші природоохоронні організації не завждимають можливість стежити за всіма змінами происходящими в навколишнімсередовищі й отут їм рятуйте! СИСТЕМИ МОНІТОРИНГУ Й СПОСТЕРЕЖЕННЯ. Найвідомішісеред них: Всесвітній центр моніторингу охорони природи — World ConservationMonitoring Centre (WCMC) Рік створення- 1981 р. Учасники: МСОП, ВВФ. Мети:підтримка програм охорони природи й стійкості розвитку за допомогою наданняповної й новітньої інформації, заснованої на результатах наукових досліджень іаналізу. Основна діяльність: формування баз даних по видах рослин і тварин, щоперебувають під погрозою зникнення; по місце перебуванню особливого значення;по охоронюваних територіях і ділянкам міжнародного значення, надання допомоги встворенні національних інформаційних центрів; надання доступу до даних черезміжнародні електронні мережі й т.д.
Глобальнаінформаційна база даних про ресурси (ГРИД-ЮНЕП) — Global Resource InformationDatabase (CRID-UNEP). Рік створення: 1985р. Учасники: країни-члени ООН. Мети:збір і поширення даних про стан навколишнього середовища. Основна діяльність:забезпечення доступу до новітніх технологій керування даними по навколишньомусередовищу; надання країнам можливості використання технології ГРИД для оцінкий керування навколишнім середовищем на національному рівні; розробкаметодології й процедури обробки аналізу даних у локальному, регіональному йглобальному масштабах; надання даних для проведення порівняльних досліджень іприйняття рішень.
Європейськамережа за інформацією й спостереженням за навколишнім середовищем — EuropeanEnvironment Information and Observation Network. Рік створення: 1990р.Учасники: держави члени Європейського Союзу. Мети: надання об'єктивної йнадійної інформації, необхідної для вживання заходів по охороні навколишньогосередовища, оцінки ефективності таких мір; інформування громадськості про станнавколишнього середовища. Основна діяльність: об'єднання національних мереж,здійснення інформаційного співробітництва по окремих проблемах охоронинавколишнього середовища (якість води, повітря й інших).
Інформаційнасистема по законодавству в області охорони навколишнього середовища — Environmental Law Information System (ELIS). Рік створення: 1970р. Учасники:організації члени МСОП. Мети: збір, обробка й поширення інформації про правовіаспекти, юридичну літературу й документи про охорону навколишнього середовища.Основна діяльність: створення системи бібліографічних посилань і банку данихпро документи, що втримуються у фонді (тип документа, область використання,сфера повноважень, доступна мова, вказівка на зміст); ведення списків видівфауни й флори, згаданих у тексті законодавчих актів; формування бази даних поохоронюваних територіях; публікація оглядового видання по міжнародних угодах,екологічному законодавству Європейського співтовариства, надання інформаційнихпослуг.
Міжнароднаінформаційна система по навколишньому середовищу (ИНФОТЕРРА) InternationalEnvironmental Information System (INFOTERRA). Рік створення: 1977р. Учасники:149 країн. Мети: сприяння встановленню контактів між джерелами й споживачамиінформації, обмін даними із проблем навколишнього середовища, об'єднанняінформаційних ресурсів. Основна діяльність: надання інформаційних,посередницьких і консультативних послуг; здійснення програм навчання йпрофесійної підготовки; створення мережі національних і регіональнихкоординаційних центрів, видання довідкового регістра, тезауруса,спеціалізованих видань.
Інформаційнаслужба «Вивчення Землі Earthscan.
Інформаційнийвідділ по зміні клімату при ЮНЕП — Information Unit on Climate Change UNEP.
Міжнароднаінформаційна служба по навколишньому середовищу й природним ресурсам — International Environmental and Natural Resources Information service(INTERAISE).
Європейськамережа за інформацією й спостереженням за навколишнім середовищем — EuropeanEnvironment Information and Observation Network. і інші.
Таким чином, усвіті усе більше уваги приділяється моніторингу змін у навколишнім середовищі.І це правильно, перефразовуючи відому фразу можна сказати, що „інформаціяврятує мир“. Адже тільки усвідомлення того, що саме відбувається ізприродою, знання всіх факторів і речовин являющихся згубними для навколишньогосередовища, всіх способів переносу й поширення шкідливих речовин, а такожзнання багатьох інших питань пов'язаних з охороною природи може допомогти намурятувати мир.
Крім того, всіінформаційні системи занимающиеся збором даних пов'язаних із забрудненням іохороною природи стали найбільш актуальними саме сьогодні, коли за допомогоюінтернету кожна людина або організація може одержати будь-яку інформацію невиходячи з будинку. Значно спростилося й підсилилася взаємодія між різнимиприродоохоронними організаціями, з'явилася можливість координації дій позахисту навколишнього середовища. У різних НАУКОВИХ І НАВЧАЛЬНИХ УСТАНОВз'явилася можливість обмінюватися досвідом і організовувати спільну роботу зрізних питань дотичної охорони навколишнього середовища й екології.Найважливішими з них є: Європейська науково-дослідна організація понавколишньому середовищу — European Environmental Research Organization (EERO).Рік створення: 1990р. Мети: сприяння в розвитку наук про навколишнє середовище,використання новітніх технологій, створення системи екологічного навчання.
Інститут світовихресурсів (ИМР) — World Resources Institute (WRI). Рік створення: 1982 р. Мети:надання наукової інформації про світові ресурси й умови навколишньогосередовища, аналіз проблем і розробка творчих проектів по тенденціях розвитку.Основна діяльність: здійснення проектів по таких напрямках, як негативнінаслідки нераціонального керування природними ресурсами, проблеми стануресурсів і навколишнього середовища; збір і поширення інформації; надання данихі матеріалів засобам масової інформації; видання звітів і інформації про умовий тенденції формування ресурсів.
Інститут ООН попрофесійній підготовці й наукових дослідженнях — United Notions Institute forTraining and Research (UNFTAR). Рік створення: 1965р. Мети: підготовкаперсоналу, у першу чергу із країн, що розвиваються, для наступної роботи всистемі ООН або національних службах, пов'язаних з діяльністю ООН. Основнадіяльність: навчання на базі методології геоинформационных систем (ГИС),включаючи методологію прийняття рішень, керування геосистемами, організація йкерування мережами й системами, практика переговорів, підготовка в областіреалізації положень міжнародних договорів, зокрема, Конвенції про змінуклімату, Регістра потенційно токсичних хімічних речовин; програма правовоїпідготовки й міжнародних переговорів.
Міжнароднаакадемія навколишнього середовища — International Academy of the Environment.Рік створення: 1990р. Мети: навчання, професійна підготовка й консультування зпитань керування навколишнім середовищем. Основна діяльність: проведення курсівінтенсивної підготовки, семінарів і навчальних занять для керівників ізсуспільного й частки секторів економіки країн Центральної й Східної Європи, щорозвиваються країн, навчання навичкам пошуку рішень конкретних проблемнавколишнього середовища й розвитку; використання різних форм навчання(семінари, дискусії, ділові ігри).
Міжнародне суспільствоекологічної економіки — International Society for Ecological Economics (ISEE).Рік створення: 1990р. Учасники: 500 членів з 49 країн миру. Мети: підтримкаінноваційного підходу до вивчення екологічної економіки. Основна діяльність:координація складання навчальних і освітніх програм.
МіжнароднийАрктичний науковий комітет (МАНК) — International Arctic Science Committee(IASC). Рік створення: 1940 р. Мети: підтримка й сприяння співробітництву повсіх аспектах арктичних досліджень. Основна діяльність: обмін інформацією,проведення конференцій і семінарів.
Міжнароднийінститут по навколишньому середовищу й розвитку — International Institute forEnvironment and Development (IIED). Рік створення: 1971 р. Мети: сприяння встворенні моделей стійкого розвитку за допомогою проведення науковихдосліджень, надання консультацій і інформації, організації професійноїпідготовки й навчання. Основна діяльність: реалізація науково-дослідних програмпо роду актуальних проблем стійкого розвитку (населені пункти, стійке сільськегосподарство, планування й керування навколишнім середовищем, лісовегосподарство, економіка навколишнього середовища, зміна клімату, посушливіземлі); підготовка рекомендацій для керівників; співробітництво з урядовими йміжнародними організаціями.
Міжнароднийнезалежний еколого-політологічний університет (МНЭПУ) — InternationalIndependent University of Environmental & Political Sciences (IIUEPS). Рікстворення: 1992 р. Мети: сприяння формуванню нового світогляду й способу життя,заснованих на пріоритеті загальнолюдської цінності навколишнього середовища йпринципах концепції стійкого розвитку суспільства; створення системиеколого-гуманітарного утворення на основі кращого російського й закордонногодосвіду; підготовка фахівців з екологічного менеджменту, екологічній політиці йправу, економіці природокористування, журналістики. Основна діяльність:недержавний навчальний заклад по підготовці фахівців (бакалавриат,магістратура, аспірантура); реалізація науково-дослідних програм по актуальнихпроблемах стійкого розвитку; співробітництво з урядовими й неурядовими,вітчизняними й міжнародними організаціями.
ВИСНОВОК
Підбиваючипідсумок даної роботи можна констатувати те, що людство нарешті те усвідомилонавислу над собою небезпека й стало вживати активних заходів по запобіганнюподальшого забруднення навколишнього середовища. Для реалізації цих мір і булистворені різні міжнародні організації. Їхнє створення було, крім тогообумовлено й тим, що забруднення навколишнього середовища придбало глобальнийхарактер і зусиль окремо взятих держав стало недостатньо для їхнього рішення.На даний момент у світі існує кілька груп організацій занимающихся охороноюнавколишнього середовища. По-перше це організації системи ООН, по-друге церізні міжурядові й неурядові організації, по-третє це системи моніторингу йспостереження за станом навколишнього середовища, а також різні наукові йнавчальні заклади занимающиеся вивченням даної проблеми.
Крім того,необхідно відзначити й те, що стає усе більше очевидним, а саме необхідністьбільше серйозної взаємодії між різним екологічними організаціями для більшедіючої охорон навколишнього середовища.
А в ціломунеобхідно відзначити той факт, що в людства нарешті те з'явився шанс вижити йсам головне не упустити цей шанс.
СПИСОКВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Банникова А.Г. і ін. „Основиекології й охорона навколишнього середовища“, М.; 1999 р.
2. „Білорусь. Дослідженняекологічної стратегії“», тім 2-й, документ Світового Банку, 1996 р.
3. Васильєв Н.Г. і ін. «Охоронаприроди з основами екології», М.; 1993 р.
4. Дьоміна Т.А. «Екологія,природокористування, охорона навколишнього середовища», М.; 1994 р.
5. Ред. Козаків Ю.Е. «Охоронаприроди. Міжнародні організації, конвенції й програми», М.; 1995 р.
6. Лисицин Е.Н. «Охорона природив закордонних країнах», М.; 1987 р.
7. «Міжнародне співробітництво вобласті охорони навколишнього середовища», М.; 2000 р.
8. Рачевский А.Н., Данекина Д.П.«Міжнародне співробітництво в області охорони навколишнього середовища в1996 році» Мн.; 1997 р.
9. Словесна Н.Г. «Екологічнабезпека: уроки країн, що розвиваються,», М.; 1993 р.