Міністерство освіти і науки України
Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна»
Вінницький соціально-економічний інститут
Контрольна робота
З дисципліни:
«Бюджетна система»
Варіант — 6
Виконав: студент гр. ФНК-31-07(з)
Чорний В. П.
Перевірив: ст. викл. Завальнюк С. М.
Вінниця — 2010
План:
1. Вступ
2. Визначити і обґрунтувати принципи побудови бюджетної системи
3. Проаналізувати діючу систему контролю за виконанням бюджету
4. Визначити які показники покладено в основу складання кошторису видатків лікарні й амбулаторно-поліклінічного закладу
5. Визначити правильну відповідь твердження: головний лікар лікарні
6. Задача
1. Вступ
Адміністративно-командна економічна політика в СРСР призвела до нерівномірного економічного розвитку усіх регіонів, створення неструктуризованого, неефективного та однобокого народногосподарського комплексу. Функціонування адміністративно — командної системи сприяло розподілу і перерозподілу більше 25 відсотків валового внутрішнього продукту СРСР, який вироблявся в України.
З проголошенням незалежності України починається новий етап, формування власної національної політики і розвитку суспільно-економічних відносин. Початком економічних перетворень в Україні стало прийняття Закону УРСР «Про економічну самостійність Української РСР» від 3 серпня 1990 року. Згідно з ним Україна самостійно визначає економічний статус і стратегію соціально-економічного розвитку в інтересах усього народу, а також розробляє і формує незалежну фінансову (бюджетну, податкову, валютну) політику в контексті загальнодержавної економічної політики і займається її виконанням.
Фінансова політика охоплює центральну ланку системи економічних відносин і відіграє провідну роль у реалізації загальнодержавних функцій. Організація і регулювання цих відносин здійснюються відповідно до діючого (фінансового правового поля, етапу та стану суспільно-економічного розвитку країни. Без врахування останнього політика стає гальмом розвитку економічних відносин.
Фінансова політика має бути жорсткою, але справедливою й активною, і повинна стимулювати економічне зростання, захищати національні інтереси Та бути привабливою для суб'єктів іноземних країн. Побудова і формування фінансової політики — це досить складаний процес.
Розвиток суспільно-економічних відносин в Україні підтверджує необхідність якомога скорішого вирішення проблеми фінансової стабілізації — основи загальнодержавної стабілізації і виходу з економічної кризи.
Зрозуміло, що це — робота не одному року, але смердота має бути до кінця обгрунтованою, повинна враховувати можливі негативні наслідки і передбачати цивілізоване їх усунення, бути одночасно послідовною та перспективною і, що не менш важливо — зрозумілою усім суб'єктам суспільно-економічних відносин.
Основу фінансової політики становить бюджетна політика, яка пов'язана насамперед із формуванням і виконанням бюджетів усіх рівнів, цільових загальнодержавних фондів. Державний бюджет України — це головний фінансовий план країни, який віддзеркалює суспільно-економічний стан у державі. Економічна нестабільність і спад виробництва негативно впливають на формування доходів та фінансування видатків бюджету. Бюджет, його дохідна частина прямо пов'язані із Державною програмою соціально-економічного розцінку України на поточний фінансовий рік. І навпаки, виконання зазначеної програми залежить від її фінансового забезпечення. У цьому напрямку Державний бюджет виступає основою фінансування загальнодержавних програм та сприяє їх виконанню. Державна програма соціально-економічного розвитку України і Державний бюджет України мають своє особливе місце, роль і призначення в системі суспільно-економічних відносин.
Практика розвитку фінансових відносин ще раз підтверджує це і вимагає:
* по-перше, формувати Державний бюджет України і Державну програму соціально-економічного розвитку України на основі єдиної концепції суспільно-економічного розвитку й у контексті загальнодержавної фінансово-економічної політики;
* по-друге, досконалого аналізу та оцінки соціально-економічного стану регіонів і держави та розробки реальних макроекономічних показників розвитку на плановий рік і перспективу;
* по-третє, виконання Державного бюджету і Державної програми соціально-економічного розвитку має проходити в руслі єдиних підходів, цілісного механізму, ефективних норм і методів організації фінансово-економічних відносин;
* по-четверте, підтримки загальних принципів економічного розвитку і, насамперед, принципу формування і виконання доходів бюджету за рахунок платежів, які активно й ефективно впливають на виробництво, виконання показників економічного розвитку, а не шляхом розширення кількості податків та зборів, як сьогодні відбувається, та використання емісійних джерел поповнення бюджету;
* по-п'яте, проведення належного, своєчасного контролю та піднесення рівня відповідальності за стан виконання доходів бюджету та показників соціально-економічного розвитку регіонів, міністерств (відомств), держави в цілому.
В цій роботі ми розглянемо що таке бюджет, бюджетна політика України, та важливість збалансованості бюджету на всіх рівнях. Актуальність цієї тими навряд чи можна применшити, тому що бюджет є головним фінансовим документом країни. Виходячи з цього можна зробити висновок, що вивчення бюджету (процесу його формування) є однієї з першорядною задачею економічної науки.
Пояснення цьому лежить у зв'язках бюджетної політики з усіма сторонами економіки країни. Так процес формування бюджету тісно пов'язаний із податковим законодавством, а також і з процесом виробництва: або стимулює його, або натискає. З іншого бокові, розподіл бюджетних засобів також тісно пов'язано з виробництвом: фінансові вкладення направляються у виробництво. Також із бюджету фінансуються соціально необхідні програми і служби такі як: армія, міліція, охорона здоров'я і т.п.
Як очевидно з усього вищевикладеного бюджет щиро пов'язаний із добробутом країни. І це в черговий разом підкреслює всю актуальність проблеми бюджету і процесу його формування, і необхідність їхній вивчення.
2. Бюджетна система України і принципи її побудови
Бюджет — це план створення і використання фінансових ресурсів для забезпечення функцій, що виконуються органами державної влади України, органами влади Автономної Республіки Крим і місцевими Радами народних депутатів.
Бюджетна система складається з Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим і місцевих бюджетів.
Сукупність усіх бюджетів, що входять до складу бюджету України є зведеним бюджетом України. Зведений бюджет України використовується для аналізу і визначення засобу державного регулювання економічного і соціального розвитку України.
У свою чергу бюджет Автономної Республіки Крим об'єднує республіканський бюджет і бюджети районів і міст республіканського підпорядкування Автономної Республіки Крим.
До місцевих бюджетів належать обласні, міські, районні в містах, селищні і сільські бюджети.
Бюджет області об'єднує обласний бюджет і бюджети районів і міст обласного підпорядкування.
Бюджет району об'єднує районні бюджети, бюджети міст районного підпорядкування, селищні і сільські бюджети. Селищні і сільські бюджети створюються за рішенням районних, міських Рад народних депутатів при наявності необхідної фінансової бази. Районні, міські Заради визначають доходи відповідних селищних і сільських бюджетів.
Бюджет міста, що має районний поділ, об'єднує міський бюджет і бюджет районів, що входять у його склад. У випадках, коли міському, районному в місті Раді народних депутатів адміністративно підпорядкованих іншого міста, селища або села, бюджети цих міст, селищ, сіл об'єднуються відповідно в бюджети міста або району в місті Заради народних депутатів, яким зазначені населені пункти підпорядковані.
Бюджетна система будується на таких принципах:
1. Принцип єдності бюджету означає існування єдиного рахунку прибутків і витрат кожної частини бюджетної системи. Єдність бюджетної системи забезпечується єдиною правовою базою, єдиною бюджетною класифікацією, єдністю форм бюджетної документації, узгодженими принципами бюджетного процесу, єдиною грошовою системою, єдиною соціально-економічною політикою, наданням необхідної статистичної і бюджетної інформації. --PAGE_BREAK--
2. Принцип повноти полягає у відображенні в бюджеті всіх прибутків і витрат.
3. Принцип достовірності — це формування бюджету на підставі реальних показників, науково обгрунтованих нормативів і відображення в звіті про виконання бюджету тільки тихий прибутків і витрат, що є результатом кінцевих касових операцій банків.
4. Принцип гласності забезпечує освітлення в засобах масової інформації показників бюджету і звітів про його виконання.
5. Принцип на вічності — це відображення показників бюджетів у взаємозв'язку з загальноекономічними показниками в Україні і за її межами шляхом використання засобів максимальної інформативності результатів порівняльного аналізу, визначення темпів і пропорцій економічного розвитку.
6. Принцип самостійності забезпечується наявністю власних дохідних джерел і правом визначення напрямку їхній використання відповідно до законодавства України.
3. Діюча система контролю за виконанням бюджету
Сутність і призначення бюджетного контролю.
Бюджетний контроль є складовою фінансового контролю, де об'єктивною основою виступає контрольна функція фінансів. Бюджетний контроль — це сукупність заходів, які проводять державні органи пов'язані з перевіркою законності, доцільності і ефективності утворення, розподілу і використання грошових фондів держави і місцевих органів самоврядування.
Основні завдання бюджетного контролю:
— дотримання процедури складання, розгляду і затвердження бюджету, а також його виконання;
— дотримання бюджетного і податкового законодавства;
— контроль за правильністю формування дохідної частини бюджету;
— перевірка ефективності і цільового використання бюджетних коштів і коштів позабюджетних фондів;
— контроль за правильністю ведення бухгалтерського обліку і звітності;
— виявлення резервів збільшення дохідної бази бюджету держави;
— контроль за реалізацією механізму міжбюджетних відносин.
Система бюджетного контролю складається із наступних елементів:
— суб'єкт контролю;
— об'єкт контролю;
— предмет контролю;
— методи контролю;
— процес контролю;
— узагальнення та реалізація результатів контролю.
Перераховані елементи системи контролю складають в сукупності механізм бюджетного контролю.
Безпосереднім предметом бюджетного контролю виступають всі стадії бюджетного процесу.
Об’єкт бюджетного контролю — це грошові, розподільчі процеси при формуванні і використанні грошових фондів держави і місцевих органів самоврядування. Формально об'єктом бюджетного контролю є конкретні показники.
Залежно від суб'єкта (хто здійснює) бюджетний контроль поділяють на:
— державний бюджетний контроль, який здійснюють органи державної влади;
— відомчий контроль, який проводять контрольно-ревізійні управління міністерств і відомств;
— внутрішньогосподарський контроль здійснюється фінансовими службами підприємств, організацій і установ;
— незалежний контроль, який проводять спеціалізовані аудиторські фірми і служби.
Бюджетний контроль залежно від часу проведення розподіляється на попередній, поточний і наступний.
Попередній бюджетний контроль здійснюється під час складання, розгляду і затвердження бюджетів різних рівнів, кошторисів доходів і видатків бюджетних установ, розрахунків для одержання бюджетних трансфертів, розробки і прийняття бюджетного і податкового законодавства. Він носить попереджувальний характер.
Поточний бюджетний контроль проводиться в ході виконання бюджету, кошторисів доходів і видатків протягом бюджетного року. Поточний бюджетний контроль здійснюється на основі первинних документів оперативного і бюджетно-бухгалтерського обліку і звітності.
Наступний контроль проводиться після закінчення бюджетного року або певного звітного періоду. При даному контролі на основі звітних бухгалтерських документів виявляють причини відхилень даних від планових, повноту і своєчасність надходження передбачених бюджетом коштів, цільове використання коштів та ін. Наступний бюджетний контроль тісно пов'язаний із попереднім.
Контроль за використанням бюджетних асигнувань — одна із складових бюджетного контролю.
Основне завдання такого контролю: досягти цільового, раціонального і ефективного використання бюджетних коштів.
Зазначений контроль здійснюють як органи державної влади та управління, так і спеціальні служби фінансового контролю.
Органи державного бюджетного контролю.
До спеціальних служб державного контролю в Україні, які здійснюють бюджетний контроль, відносимо: Контрольно-ревізійну службу, Рахункову палату, Державне казначейство, органи системи Мінфіну (фінансові управління і відділи, центральний апарат), Податкову адміністрацію. Контроль за витрачанням бюджетних коштів здійснюють: Контрольно-ревізійна служба, Рахункова палата, фінансові управління і відділи.
Основні функції Державної контрольно-ревізійної служби:
— організують роботу органів середньої і базової ланок з проведення ревізій і перевірок, узагальнюють наслідки документальних ревізій і перевірок, повідомляють про них органам законодавчої і виконавчої влади;
— проводять ревізії та перевірки фінансової діяльності, стану збереження коштів і матеріальних цінностей, достовірності обліку та звітності в міністерствах, відомствах, інших органах виконавчої влади, організаціях, підприємствах, установах, які отримують кошти з бюджету та з державних валютних фондів;
— проводять ревізії та перевірки правильності витрачання державних коштів на утримання місцевих органів державної виконавчої влади, установ і організацій, що діють за кордоном і фінансуються за рахунок Державного бюджету;
— проводять ревізії та перевірки повноти оприбуткування, правильності витрачання і збереження валютних коштів;
— здійснюють контроль за усуненням недоліків і порушень, виявлених попередніми ревізіями та перевірками;
— розробляють інструктивні та інші нормативні акти про проведення ревізій та перевірок;
— здійснюють методичне керівництво і контроль за діяльністю підпорядкованих контрольно-ревізійних підрозділів, узагальнюють досвід проведення ревізій та перевірок і поширюють його серед контрольно-ревізійних служб, розробляють пропозиції щодо удосконалення контролю, (зазначені функції виконує тільки вища ланка КРС України).
Завдання Контрольно-ревізійної служби у сфері бюджетного контролю перетинається із завданням Рахункової палати, а саме в частині контролю за використанням коштів Державного бюджету. При цьому Рахункова палата веде контроль переважно на рівні центральних органів управління державою, а Контрольно-ревізійна служба — починаючи з бюджетних установ у селах аж до міністерств і відомств.
Фінансові управління і відділи здійснюють контроль за цільовим використанням коштів, виділених із місцевих бюджетів.
Методи бюджетного контролю. Класифікація ревізій.
До методів бюджетного контролю відносять: документальну і камеральну перевірки, економічний аналіз, ревізію, обстеження. Ревізія — найбільш розповсюджений метод бюджетного контролю; це система контрольних дій, які направлені на всебічну перевірку фінансово-господарської діяльності підприємств, установ, організацій, а також роботи фінансових органів щодо складання і виконання бюджету з метою встановлення законності проведених операцій, дотримання фінансової дисципліни, порядку і правил організації обліку, достовірності звітності. продолжение
--PAGE_BREAK--
В економічній літературі існує кілька концепцій і ознак, за якими класифікуються ревізії. Можна виділити наступні з них:
— повнота охоплення діяльності об'єкта, що ревізується;
— ступінь охоплення даних фінансово-господарських операцій;
— залежно від їх організації;
— залежно від джерела даних, які є базою.
Повна ревізія передбачає перевірку всіх сторін фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю.
Часткові — перевіряють тільки окремі види господарських операцій або окремі напрямки діяльності підприємства, установи, організації.
Тематичні – це перевірка однотипних установ, організацій по окремих спеціальних питаннях.
Комплексні ревізії дозволяють глибше вивчити широке коло питань, які характеризують усі ланки і сторони господарської діяльності підприємства, організації та установи.
При суцільній ревізії перевіряють усі документи, які характеризують фінансово-господарську діяльність, починаючи від останньої ревізії.
При вибірковій перевіряються лише деякі документи або всі документи, але за певний проміжок часу. Якщо у процесі вибіркової ревізії виявляються порушення фінансової дисципліни, то проводиться суцільна перевірка всіх документів, які відносяться до фінансової діяльності об'єктів, що ревізуються.
Планові ревізії проводять у відповідності з планом контрольно-ревізійної роботи контролюючих органів.
Позапланові — це ревізії, які проводять за спеціальними завданнями вищестоящих організацій або за вимогою органів суду і прокуратури.
Додаткові ревізії проводять тоді, коли при проведенні першої ревізії не повністю встановлені факти порушень фінансово-господарської діяльності.
Повторні ревізії проводять після планової, щоб перевірити, як підприємство чи установа усуває недоліки, відмічені в акті ревізії.
Документальні ревізії полягають у тому, що всі господарські операції перевіряють по тих документах, які в бухобліку є основою для бухгалтерських записів. У процесі документальної ревізії перш за все перевіряються:
• наявність і достовірність первинних документів;
• правильність оформлення і своєчасність їх обліку;
• законність видатків, відповідність їх планам, ефективність використання.
Під час фактичної ревізії перевіряють фактичну наявність грошових коштів і матеріальних цінностей, вивчають фактичний пан об'єкта, який перевіряється, по їх наявності у натурі, їх відповідність даним бухобліку. Це — інвентаризація, експертна оцінка обсягів і якості виконаних робіт, обстеження і т. ін.
Перевірка — це обстеження та вивчення окремих сторін фінансово-господарської діяльності підприємства, організації, установи або їх підрозділів.
Порядок проведення ревізій Державною контрольно-ревізійною службою.
Порядок проведення ревізій і перевірок Державною контрольно-ревізійною службою в Україні визначений Інструкцією Головного контрольно-ревізійного управління України № 121 від 3 жовтня 1997 року.
Ревізії проводять безпосередньо в організаціях та установах, не частіше 1 разу на рік.
Основними завданнями ревізій (перевірок) виконання бюджетів, стану роботи фінансових органів і органів Державного казначейства є:
• дотримання чинних нормативних актів щодо виконання бюджетів відповідних рівнів;
• ревізія поточного рахунка відповідного бюджету, позабюджетних і валютних коштів органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування;
• правильність витрачання коштів на утримання фінансових органів, органів Державного казначейства, апарату відповідних державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.
Основними завданнями ревізії (перевірок) бюджетних установ є:
• додержання бюджетної дисципліни;
• перевірка правильності планування і використання бюджетних коштів;
• збереження грошових коштів і матеріальних цінностей;
• правильність ведення обліку і звітності;
• законність утворення та ефективність використання позабюджетних коштів.
Ревізії і перевірки проводяться на основі піврічних планів:
— Головного контрольно-ревізійного управління, затверджених його Колегією;
— Контрольно-ревізійних управлінь в АРК, областях, містах Києві і Севастополі, затверджених Головним контрольно-ревізійним управлінням України;
— Контрольно-ревізійних відділів у районах, містах і районах у містах, затверджених Контрольно-ревізійними управліннями по АРК, областях, містах Києву і Севастополю.
Загалом ревізійний процес має чотири умовно самостійних етапи:
— підготовка до проведення ревізії;
— проведення ревізії;
— оформлення матеріалів ревізії;
— реалізація матеріалів ревізії.
Зазначені етапи показано на рис. 2.
При проведенні ревізій установ і організацій, що фінансуються з бюджету, слід перевіряти:
1) правильність складання і виконання єдиного кошторису доходів і видатків;
2) законність і обґрунтованість передбачених у кошторисі видатків;
3) правильність списання на витрати грошових коштів і матеріальних цінностей по кожній зі статей кошторису, наявність належно оформлених бухгалтерських документів;
4) під час проведення ревізії проводиться вибіркова інвентаризація продуктів, устаткування, обладнання та інвентарю;
5) цільове використання коштів, одержаних із бюджету;
6) законність формування та правильність використання спеціальних коштів;
7) дебіторську і кредиторську заборгованості;
8) стан бухгалтерського обліку і звітності, їх достовірність.
4. Показники, які покладено в основу складання кошторису видатків лікарні її амбулаторно-поліклінічного закладу:
Рівень захворюваності в районі, число працівників закладу, число лікарських посад.
5. Головний лікар лікарні:
Головний розпорядник бюджетних коштів.
6. Задача
Доходу бюджету Російської Федерації на 1665 рік були заплановані у розмірі 175 трлн. руб., а видатки – в сумі 248 трлн.руб. Який розмір бюджетного дефіциту у 1665 році у абсолютному виразі та відсотках? У 1666 році доходи бюджету заплановані у сумі 342,6 трлн.руб. а видатки – 431,2 трлн.руб. Як змінився бюджетний дефіцит у порівнянні з 1665 роком?
Розв’язок:
248-175=73 трлн. руб. (41,7%) розмір бюджетного дефіциту у 1665 році.
431,2-342,6=88,6 трлн. руб.(25,86%) розмір бюджетного дефіциту у 1666 році.
41,7-25,86=15,84 На 15,84% зменьшився дефіцит у порівнянні з 1665 роком.