Міністерство освіти та науки України
Волинський національний університет іменіЛесі Українки
Кафедраархеології та спеціальних історичних дисциплін
На правах рукопису
Воробік Роман Віталійович
НЕОЛІТ ВОЛИНІ ТА ВОЛИНСЬКОГО ПОЛІССЯ
Спеціальність 7.030301 – історія
Робота на здобуття освітньо-
кваліфікаційного рівня спеціаліста
студента 61 групи
історичного факультету
Науковий керівник:
кандидат історичних наук, доцент
Охріменко Г. В.
Луцьк – 2009
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ІСТОРІЯДОСЛІДЖЕННЯ НЕОЛІТИЧНОГО НАСЕЛЕННЯ ПОЛІССЯ
РОЗДІЛ 2. ПАМ’ЯТКИ ВОЛИНСЬКОЇНЕОЛІТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ
РОЗДІЛ 3. МАТЕРІАЛЬНАКУЛЬТУРА НОСІЇВ ВОЛИНСЬКОЇ НЕОЛІТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ
3.1. Крем’яний інвентар
3.2. Керамічні виробита їх декорування
3.3. Житлобудівництво уплемен ВНК
3.4. Розвитокгосподарства неолітичного населення Полісся
РОЗДІЛ 4. ПИТАННЯХРОНОЛОГІЇ ТА ПЕРІОДИЗАЦІЇ КУЛЬТУРИ
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇЛІТЕРАТУРИ
СПИСОК СКОРОЧЕНЬ
ДОДАТКИ
ВСТУП
Неоліт – важлива епоха в первіснійісторії людства. Він характеризується значними змінами в економіці, духовнійкультурі. Перехід від привласнюючих до відтворюючих форм господарства –рільництва та скотарства – становить сенс палеоекономічних змін, які отрималиназву аграрної або неолітичної революції. Швидкість переходу до нових умовгосподарювання залежала від особливостей природних ресурсів, близькостікультурних центрів. Особливістю неоліту Полісся було те, що тут ще довгопривласнююче господарювання (полювання, рибальство, збиральництво) залишалосядомінуючим. Господарські новації хоч і доходили сюди, але спроби займатисярільництвом не отримали розвитку аж до епохи енеоліту.
Період неоліту відзначався ще й появоюкерамічного виробництва, а отже змінами в побуті, культурі харчування. Завдякиособливостям форм, технології виготовлення, декоруванні виробів дослідникимають можливість розрізняти культурно-етнічну приналежність населення, щозалишило певний комплекс кераміки.
В епоху неоліту на Волині вперше натеренах України з’являється новий вид виробництва – ткацтво.
Цей час характеризувався також подальшимрозвитком вкладеневої техніки: використанням у рільничих та мисливськихзнаряддях мікролітів – трапецій, вкладенів. В обробці каменю з’являєтьсяшліфування, розпилювання, використовуються сокири, тесла, зернотерки, куранти.
У названий період на родючих лісахВолині проживало рільничо-скотарське населення Дунайської культури з керамікою,прикрашеною лінійно-«нотним» орнаментом, яка мала південне походження; наПоліссі ж мешкали автохтонні мисливці та рибалки волинської неолітичноїкультури. Носії зазначених культур населяли Західну Волинь та Волинське Поліссяпротягом багатьох століть – від середини V тис. до н. е. Вони мали різнепоходження і значно відрізнялися між собою за складом матеріальної культури,заняттями, обрядом поховання, а також антропологічно.
Серед неолітичних культур України Волиньбула окремим своєрідним регіоном, який знаходився на стику двох великихкультурних масивів – східного, значною мірою лісового населення згребінцево-накольчастою керамікою, та культури з лінійно-стрічковою керамікою,що поширювала в помірно-кліматичній зоні Європи культурні імпульси БлизькогоСходу.
Волинська неолітична культура булапериферійно віддалена від основного центру її походження і перебувала переважнов оточенні етнічно чужого населення. Досліджувана культура межувала на півночі(в Поприп’ятті) з німанською культурою, на північному сході – зісхіднополіською, на сході (в басейні р. Тетерів) – із києво-черкаською. Останнідві, як і волинська неолітична, належать до дніпро-донецьких культур. Назаході, на території земель Польщі, перебували носії гжебикової та німанськоїкультур. Тобто ВНК на ранньому етапі розвитку була західним ареалом поширеннянаселення з гребінцево-накольчастою керамікою.
У той час як на лівобережжі Прип’яті(територія Білорусі) роботами В. Ісаєнка, М. Чернявського, в Подністров’ї – В.Даниленка, Т. Пассек, К. Черниш, В. Маркевича, Т. Ларіної, на КиївськомуПоліссі – Д. Телегіна та О. Титової вивчення неолітичних пам’яток відбувалосьінтенсивно, Волинське Полісся довгий час залишалося недослідженим. Питанняособливостей господарського укладу волинської неолітичної культури,топографічні умови розміщення її пам’яток, знарядь праці, кераміки,житлобудівництва також донедавна були нез’ясованими. Проте значення цієїтериторії в неолітизації, етнокультурних процесах Східної Європи було важливим.
В останні два десятиліття сталися значнізміни у вивченні неолітичних пам’яток Північно-Західної України: відкрито понад70 пам’яток епохи неоліту, на шести з них проводилися розкопки. Отже, важливимзавданням стало узагальнення накопичених матеріалів ВНК, всебічний аналіз усіхнаявних відомостей та особливостей матеріально-культурних проявів, вивченнявзаємовідносин носіїв цієї культури з іншими племенами. Цим обумовлюється актуальністьданого дослідження.
Метою роботи євивчення матеріально-культурної специфіки населення Полісся згребінцево-накольчатою керамікою.
Відповідно до мети були поставленінаступні завдання:
1) вивчення досліджених на Поліссіпам’яток волинської неолітичної культури;
2) узагальнення даних про господарство, крем’януіндустрію, кераміку, житлобудівництво населення ВНК;
3) дослідження контактів носіївволинської неолітичної культури та їх ролі у загальноєвропейських процесахнеолітизації;
4) визначення хронології та періодизаціїволинської неолітичної культури на основі порівняльного аналізу посуду.
Об’єкт дослідження —життєфункціональні процеси в добу неоліту на території Волинського Полісся.
Предмет дослідження —матеріальна культура племен ВНК.
Хронологічні рамки дослідження обмежуютьсяперіодом існування пам’яток волинської неолітичної культури – 5800-3300 рр. доР.Х.
Територіальні межі охоплюютьВолинське (північ Волинської, Рівненської і частина Житомирської областей) іМале (частина Хмельницької, Львівської та Рівненської областей) Полісся.
Наукова новизна роботи. Уцій праці узагальнено матеріали з широкомасштабних розкопок на поселенняхволинської неолітичної культури (Оболонь, Новосілки, Великий Мідськ, Коник,Крушники), поховання (Великий Мідськ). Досліджено колекції крем’яних такерамічних виробів, прослідковано устрій жител цієї культури, належністькрем’яного інвентаря до двох типів: яніславицької традиції та типу Вижівка; наоснові порівняльного аналізу кераміки з’ясовано хронологічні межі та періодиіснування неолітичних пам’яток Полісся. Підтверджено припущення дослідників В.Даниленка, Д. Телегіна про можливі контакти носіїв Дунайської та волинськоїнеолітичних культур, що прослідковується у змішаних типах кераміки (Луцьк,Цумань, Моства), а також у широкому розповсюдженні навичок землеробства наВолинське Полісся (Оболонь, Новосілки, Розничі, Коник, Крушники) і навіть заПрип’ять, у басейни Піни та Ясельди (Мотоль, Глинно). Це з’ясувалося привизначенні відбитків культурних злаків на неолітичній кераміці.
У роботі використані різні методидослідження, а саме: порівняльно-типологічний, стратиграфічний, а такожкомплексний, який дає змогу здійснити перехід від вивчення конкретних пам’ятокдо культурно-історичних узагальнень.
Структура роботи. Данаробота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаноїлітератури, додатків. У вступі визначено актуальність теми, мету, завдання,об'єкт, предмет, наукову новизну, хронологічні та територіальні межідослідження. У першому розділі висвітлюється історія дослідження неолітичногонаселення Полісся. У другому – характеризуються пам’ятки волинської неолітичноїкультури. Третій розділ присвячений аналізу матеріальної культури населенняВНК. У четвертому розділі розглядаються питання хронології та періодизаціїкультури. У висновках підведено підсумки наукового дослідження. Данедослідження супроводжується додатками.
РОЗДІЛ 1. ІСТОРІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ НЕОЛІТИЧНОГОНАСЕЛЕННЯ ПОЛІССЯ
Пам’ятки волинської культури розміщені вмежах Волинського (північ Волинської, Рівненської і частина Житомирськоїобластей) і Малого (частина Хмельницької, Львівської та Рівненської областей)Полісся. На думку деяких дослідників, ця культура займала все ПравобережжяПрип’яті, включно з Київським Поліссям, а окремі її пам’ятки поширювались і натериторію Білорусі (лівий берег Прип’яті), в область німанської тасхіднополіської культури.
Раніше пам’ятки цієї культури Д. Телегінвизначав як києво-волинський варіант дніпро-донецької культури [Телегін, 1968,с. 91]. Археологи зі Львова називали її культурою гребінцево-накольчастоїкераміки [Свєшніков, Нікольченко, 1982, с. 9; Мацкевой, 1987, с. 109].
О. Титовою, Г. Охріменком неолітичніпам’ятки цього регіону виділено в окрему культуру [Титова, 1985, с. 16], щостало можливим завдяки значному накопиченню матеріалів, одержаних у ході робітВ. Пясецького, Л. Залізняка, Г.Охріменка та інших дослідників [Охріменко,Телегін, 1982, с. 64-77; Залізняк, Балакін, Охріменко, 1987, с. 64–73;Охріменко, Середюк, 1988. – С. 85–93; Конопля, 1988, с. 98–99; Охрименко, 1986а,с. 322; Охрименко, 1984а, с. 311–312; Охрименко, 1981, с. 297; Охрименко,1987, с. 387–388].
Початки історії дослідження неолітуВолинського Полісся сягають першої третини XX століття. 1901 р. датуєтьсязгадка В. Антоновича про неолітичні матеріали, знайдені біля сіл Вижва таНово-Угрузьке. В 1931–1934 рр. Я. Пастернак, Я. Фітцке, К. Пшемиський, Т.Сулімірський, О. Цинкаловський виявили понад 20 пам’яток епохи неоліту вмежах Волинської та Рівненської областей (список подаємо за сучаснимадміністративно-територіальним поділом): Антонівка (Луцького району), Маюничі,Рафалівка (Володимирецького району), Галина Воля (Старовижівського району),Головно (Любомльського району), Копилля (Маневицького району), Лахвичі, Ветли,Невір (Любешівського району), Перевали (Турійського району), Піски Річицькі(Ратнівського району), П’ятидні (Володимир-Волинського району), Старосілля(Іваничівського району) та інші. Проте жоден з авторів не подав докладногоопису виявлених матеріалів. Більша частина зібраного втрачена під час війни,решта зберігається в музеях Львова та Варшави. Ці матеріали залишаються майжене опрацьованими. Визначення окремих з них викликає сумнів [Археологічніпам’ятки..., 1981, с. 166–167].
Чимало пам’яток ізгребінцево-накольчастою керамікою епохи неоліту відкрито після війни І.Русановою. Вона зібрала матеріали біля сіл Іванчиці, Великі ТелковичіЗарічнянського району та Мульчиці Володимирецького району Рівненської області.
Значну колекцію своєрідних неолітичнихматеріалів здобуто у 1948 р. завдяки розкопкам І. Левицького на торфовищіМоства [Левицький, 1952]. Звіт про ці роботи підготувала В. Митрофанова, яка1963 р. на поселенні ВНК у гирлі р. Гнилоп’ять дослідила неолітичну пам’ятку івідкрила майже все поселення (426 м2 площі) та чотири скупчення матеріалу,ймовірно, від жител. При цьому знайдено чимало кераміки з гребінцевиморнаментом та рядами відтисків нахиленою округлою паличкою. Деякі посудиниграфічно реставровано. Серед знахідок – півсферична чаша, дуже подібна доранніх виробів КЛСК. Її виявлено серед залишків прямокутної споруди площею 32м2. Там же – сліди двох вогнищ діаметром 0,7 та 0,6 м, один розвал біконічногогорщика ВНК. Із 3600 знайдених кременів – 435 знарядь праці [Неприна, 1969, с.134–139].
Ю. В. Кухаренко у 1957–1958 рр. обстежувавпам’ятки Половлі Володимирецького району, Лахвичі, Люб’язь Любешівськогорайону, Головно Любомльського району та інші [Кухаренко, 1962, с. 1–24].
І. Свєшніков у 1969 р. виявив пам’ятки згребінцево-накольчастою керамікою біля сіл Висоцьк Дубровицького району таХотин Рівненського району Рівненської області [Свєшніков, Нікольченко, 1982, с.57, 102].
В. Пясецький у 1974–1981 рр. знайшовсліди поселень біля торфовища Корма Олевського району, поблизу с. РудняОзерянська (Житомирщина) [Пясецький, 1979, с. 46–60]. На околиці смт СлавутаХмельницької області виявлено розвал конусоподібного неолітичного горщика,орнаментованого рядами відтисків нахиленою паличкою. На його внутрішніх стінкахпомітні сліди червоної вохри. В. Пясецький відкрив також розвіяні дюннібагатошарові поселення та стоянки поблизу сіл Рудня й Лютинськ Дубровицькогорайону Рівненської області, ряд інших пам’яток, обстежених згодом Г. Охріменком.
Розвал горщика ВНК з багатоюорнаментацією (рядами наскрізних проколів, паралельними рядами відтисківнахиленою паличкою, косою штриховкою) виявлено експедицією Д. Телегіна та Р.Грибовича в 1974 р. біля с. Нобель Зарічнянського району Рівненськоїобласті [Охріменко, Середюк, 1988, с. 91]. Л. Залізняк у 1988 р. біля с. Омитцього ж району знайшов верхню частину профільованого великого широковідкритоготонкостінного горщика коричневого кольору зі значною домішкою рослинності та орнаментомз прокреслених ліній. У середній і нижній частині течії Стиру завдяки розвідкамО. Середюка відкрито поселення Коник та інші пункти.
Значні пошукові роботи в межах басейнуПрип’яті проводив у 70-ті роки білоруський археолог В. Ісаєнко, який знайшовабо повторно обстежив рештки поселень ВНК біля сіл Острів’я, Пульмо, Світязь,смт Шацьк – Шацького, Кримно, Дубечно – Старовижівського, Заболоття, Тур,Самари – Ратнівського, Ветли, Лахвичі, Дольськ, Люб’язь, смт Любешів –Любешівського районів Волинської області та Переволоки, Сенчиці, Неньковичі –Зарічнянського району Рівненської області [Исаенко, 1976].
Важливе значення для розуміння шляхіврозвитку волинської неолітичної культури мали дослідження І. Михальчишина,проведені на Мозирському Правобережжі Прип’яті (Білорусь), де біля сілМірабелі, Личижевичі було зібрано значну колекцію пізньонеолітичної кераміки.
Велику кількість слідів поселень ВНКвиявив за останні роки В. Конопля в межах Ківерцівського та Рожищенськогорайонів Волинської області; значні розкопки (616 м2 площі), проведені ним напам’ятці Носачевичі, дали 536 кременів і 76 уламків кераміки [Конопля, 1988, с.98–99].
В. Ісаєнко досліджував велике поселенняраннього періоду ВНК біля с. Сенчиці Зарічнянського району на Рівненщині,відкрите у 1966 році [Исаенко, 1976а, с. 42, 43]. Ним зібрано 210фрагментів кераміки (7–8 посудин), а також кількасот пластин та іншихзнарядь із кременю. Посудини приземкуваті, гостродонні; у їхньому «тісті»помітна значна домішка рослин. Орнаментувалися вони рядами насічок, лініями,косою штриховкою. Там же проводилися роботи експедицією Л. Залізняка.
Комплекс кременів (295 виробів) такераміку з гребінцево-накольчастим орнаментом зібрав І. Свєшніков на пам’ятціБаранне-ІІ, за 1,5 км на північний захід від с. Баранне Радивилівського районуРівненської області [Мацкевой, 1987, с. 109–114].
Важливі роботи з вивчення ВНК проведеноу 70–80-х рр. на Житомирщині В. Пясецьким, Л. Залізняком, В. Круцом. Так, В.Пясецьким у 1971, а В. Круцом у 1973 р. на правому березі р. Злобич, привпадінні її в р. Ірша, за 2 км на північний захід від с. Мелені Коростенськогорайону розкопано 60 м2 площі поселення. Тут у північній та північно-західнійчастині розкопу (на глибині 1 м) відкрито заглиблення овальної форми розміром3,6x3,4 м, яке, мабуть, залишилося від землянки. Вхід до неї розташований зпівденного боку. Крім цього об’єкта, було виявлено ще сім заглиблень овальноїформи розміром від 0,6x0,7 м до 1x1 м, опущених у жовтий материковий пісок наглибину 0,1–0,2 м. Добута колекція кременів складалася з 554 виробів, у т. ч.одноплощинних і двоплощинних нуклеусів, різців, стількох же скребків, сокирок,клинів, стругів, проколок тощо. Цікаво, що мікролітичних виробів тут незнайдено зовсім. Кераміка представлена тонкими фрагментами з рослинноюдомішкою, орнаментована гребінцем та відтисками розмочаленою паличкою[Залізняк, Пясецький, 1980, с. 75–82].
Інший пункт із мезолітичними танеолітичними матеріалами відкрив В. Пясецький у 1974 р. біля с. РудняОзерянська. Він складається з восьми стоянок. Експедицією Інституту археологіїпід керівництвом Д. Телегіна у 1977 р. тут виявлено ще низку пам’яток: Корма 1,1а, 16, 26, 4. Комплекс кременів зі стоянки Корма 16 містить понад 3000знахідок – 8 конічних нуклеусів, 381 ножеподібну пластину, 10 косих вістер ізмікрорізцевим сколом, 11 мікрорізців, 14 високих та середніх трапецій,11 скребків і 3 різці [Охріменко, Телегін, 1982, с. 64–77]. Д.Телегін відніс його до дніпро-прип’ятської мезолітичної культури. Але, на нашудумку, він може належати і до неоліту (хоч кераміки там і не виявлено) або ж домезоліту яніславицької культури (з огляду на великі розміри трапецій).
На стоянці Корма-І закладено чотиришурфи розмірами 2x1 м, у яких на глибині 0,3–0,5 м знайдено крем’яні знаряддята кераміку з домішкою трави і декором із відтисків гребінця, прокресленихліній та вдавлень. Тут працювала ще одна експедиція Інституту археології, підчас роботи якої до розколу, закладеного В. Пясецьким, було приєднано ще один,площею 52 м2. Розкопками добуто 5021 кремінь, у тому числі 257 знарядь,серед яких є серія яніславицьких вістер, одноплощинні та двоплощинні нуклеуси,багато пластин та знарядь на них. Крім вістер, є трикутники, мікрорізці.Керамічний комплекс складають фрагменти неолітичної кераміки, яку поділено натри групи. Перша з них – з рослинною домішкою й орнаментом із гребінця танаколів. Інша група пізніших виробів мала домішку жорстви та плоскі денця. Єтут і уламки пізньотрипільських посудин. У цьому ж пункті знайдено половинупряселця, форма якого нагадує трипільські вироби, але оздобленого типовим дляВНК орнаментом з рядів (навхрест) відтисків нахиленою округлою паличкою[Залізняк, Балакін, Охріменко, 1987, с. 64–73]. Ця знахідка може свідчити пропочаток прядіння і, можливо, ткацтва на Поліссі, що могло статися приблизно вкінці III тис. до н. е. під впливом пізньотрипільської культури.
Ще одне неолітичне поселення виявленеЛ. Залізняком та С. Балакіним на правому березі р. Уж, в урочищі ПрибірХристинівський, навпроти с. Христинівка Народицького району Житомирськоїобласті. Пам’ятка отримала назву Крушники. Тут, у зачистці краю плато та врозкопі площею 36 м2 знайдено 2384 кремені, з яких 66 мають вторинну обробку.Серед мікролітів – яніславицьке вістря, мікрорізці. Віднайдену там же значнуколекцію кераміки поділено на дві групи. У першій домішкою в «тісті» є трава ташамот. Орнамент складають ямки, нанесені часто розмочаленою паличкою (35),гребінець (27), наколи (2), насічки (3), прогладжені лінії. У другій групі,крім рослинності, присутній потовчений кварц. Цю пам’ятку віднесено до першоїполовини IV тис. до н. е., хоча наявність домішки жорстви в кераміці другоїгрупи може вказувати на більш пізній час її появи. Розкопки на стоянці Крушникипроводилися в 1983 році. У 1984 р. Г. Охріменко виявив і розкопав тут житловийоб’єкт із заглибленим вогнищем та крем’яними виробами і розвалами двохорнаментованих «копитцями» горщиків [Залізняк, Балакін, Охріменко, 1987, с.64–73].
Л. Залізняк та С. Балакін відзначили вкомплексах кременю неолітичних поселень Житомирщини риси яніславицької такукрецької мезолітичних культур [Залізняк, Балакін, Охріменко, 1987, с. 73].
Пошуки пам’яток епохи неолітупроводяться Г. Охріменком із 1975 року. За цей час відкрито більше 40 новихпунктів ВНК. У 1979 р. експедицією Інституту археології (керівник Д. Телегін)здійснювався огляд та шурфовка деяких із них в урочищах Токуча Гора (с.Розничі), Гута (с. Великий Мідськ), Вовче (с. Майдан-Липно), Шепель (с. МалаОсниця) [Охріменко, Телегін, 1982, с. 64–77].
У наступні роки здійснено розкопкибагатошарової пам’ятки Великий Мідськ, поселень Вижівка, Новосілки (урочищеСтрічено), Мала Осниця (урочище Оболонь), хутір Коник [Охрименко, 1983, с. 303;Охріменко, Середюк, 1988, с. 85-93; Охріменко, 1993б, с. 8–9] (Табл. 1).
Пам’ятка Великий Мідськ (Костопільськийрайон Рівненської області) розміщена за 4 км на захід від села, на овальному дюнномупідвищенні, що прилягає до великого (2,5x1,5 км) торфовища. Тут було закладенорозкоп (200 м2), а північніше ще один, менший (4x6 м), на місці неолітичногопоховання. В першому з них виявлено матеріали фінального палеоліту, мезоліту,фрагменти неолітичних горщиків і знахідки пізніших часів.
На поселенні Новосілки (Маневицькийрайон Волинської області) розкопки розпочато у 1981, а закінчено в 1994 році.Кількома розкопами досліджено площу близько 1000 м2 і виявленозалишки декількох жител, котрі простежуються лише за концентрацією знахідок івогнищевих ямок або вуглинок.
На пам’ятці Оболонь, розташованій, як іпоселення Новосілки, в середній течії Стиру, розкопками 1985–1987, 1993 рр.розкрито 346 м2 площі і зібрано значний матеріал, що походить із неолітичнихжител, які так само вдалося зафіксувати лише за знахідками. Вціліла частинапоселення повністю розкопана.
Хутір Коник (верхів’я Стиру)розташований південніше смт. Зарічне Рівненської області. Тут відкрито 80 м2площі, зібрано кераміку та кремені. У «тісті» керамічних виробів поряд зрослинністю є домішка жорстви. Всього ж Г. Охріменко дослідив на Поліссі 1650 м2площі.
Пам’ятка Вижівка розміщена вСтаровижівському районі Волинської області на лівому березі р. Вижівка. Тутрозкопками 1982 та 1994 рр. досліджувалося житло, яке датуємо докерамічнимнеолітом. Воно заглиблене, значних розмірів, приблизно 10x4 м.
Хоч загалом територію поширення ВНК щене зовсім визначено, все ж з’ясовано, де проходить її північний кордон і межа зніманською культурою. Але наскільки поширювалися пам’ятки ВНК у ЗахідномуПобужжі, Малому Поліссі, як глибоко проникали в лесову зону Лісостепу, маємонадію встановити в майбутньому.
Потребує відповіді й питання, на основіякої культури сформувалася ВНК. Проведені раніше розвідки й розкопки дозволилиз’ясувати, що частина поселень мають крем’яний інвентар, близький дояніславицької мезолітичної культури [Зализняк, 1984, с. 97–99], на іншихпам’ятках мікроліти представлені лише трапеціями. Це може означати, щосубстрат, на якому формувалася ВНК, був неоднорідний [Охріменко, 1993в, с. 92–95].
Немає поки що повної ясності й стосовногосподарської діяльності носіїв цієї культури. І хоч рибальських знарядь наВолинському Поліссі досі не знайдено, розташування поселень у місцях, зручнихдля рибальства, засвідчує, що це була одна з головних галузей господарствацього неолітичного населення лісової зони. Виявлені ж, часто у великихкількостях, мисливські мікроліти підтверджують гіпотезу про заняття полюванням.Збиральництво носило, очевидно, допоміжний характер [Охріменко, 1993, с. 27–28;Охріменко, 1991, с. 8–11].
Мало поки що даних і про поселення ВНК,кількість будівель, їх розташування. В процесі розкопок встановлено, що вонибули невеликі: з двох-чотирьох хат. Житла, певно, мали чотирикутну форму зкількома більшими та меншими вогнищами. Будівлі часто розташовувались уздовжлінії берега. Цілком імовірно, що поселення не були постійними, але мешканціспорадично поверталися на місця попереднього проживання [Охріменко, 1993б, с.8–9].
На початковому етапі вивчення ВНКнедостатньо було відомостей щодо особливостей гончарних виробів. Розкопкипоселень дозволили зібрати значну колекцію кераміки, на основі якої встановленоїї основні риси: тонкостінність, гостродонність, специфіку форм та орнаменту[Охріменко, 1994а, с. 90–93; Охріменко, 1997, с. 87–102; Кучінко, Охріменко,1995, с. 24].
Важливим також є питання хронології іперіодизації ВНК. Аналіз кераміки з різних поселень показав, що вона істотнорізниться між собою за формами та технологією виготовлення, домішкою рослин тажорстви, відзначається ускладненістю форм у пізніших виробах. На цій підставікераміку пам’ятки було поділено на три періоди. Рання кераміка тонкостінна, зрослинною домішкою мала відбитки зернівок культурних рослин, запозичених відсусідньої культури Лінійно-стрічкової кераміки. Остання з’явилася на Волиніприблизно в середині V тис. до н. е. Цим же часом, використовуючиперіодизаційні схеми Д. Телегіна, В. Ісаєнка та О. Титової, датуємо і ВНК.На кераміці стжижівської та тшинецько-комарівської культур трапляються елементиорнаменту ВНК. Враховуючи це, а також хронологічні розробки для сусідніхкультур (дніпро-донецького кола, німанської) припускаємо, що рештки населенняВНК доживають до початку II тис. до н. е. Це ж підтверджують і стратиграфічнідані.
РОЗДІЛ 2. ПАМ’ЯТКИ ВОЛИНСЬКОЇНЕОЛІТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ
Неолітичні пам’ятки волинської культурипоширені на Правобережжі Прип’яті та Малому Поліссі в басейнах більших таменших річок – приток Прип’яті, а також деяких, зазвичай неглибоких, озер.Пам’ятки ВНК складалися переважно на місцевій субстратній основі внаслідоккультурних імпульсів з Подніпров’я – основного ареалу формування старожитностейдніпро-донецької культурної спільноти, які, в свою чергу, складалися під впливомБДК.
Зандрова територія Полісся відзначаєтьсянизинністю, значною заболоченістю (в давнину площа боліт могла досягати 500тис. га), лісистістю, різними типами ґрунтів, наявністю великої кількості річок(73), озер (250). Зими відзначалися не особливо низькими температурами, а літо– теплом. Більша частина території суші могла бути вкрита лісами (на данийчас – наближено 40% площі).
На піднесених над водоймами піщанихпагорбах – дюнах і розміщені поселення та короткочасні сезонні стоянкиатлантичного періоду епохи неоліту [Долуханов, 1979, с. 133, 134; Пясецький,1975, с. 63]. Загальна кількість пунктів з неолітичними матеріалами перевищує100, але більшість із них зруйнована видувами, кар’єрними вибираннями піскутощо або ж є залишками сезонних короткочасних жител (стоянок), тобто великихпоселень зі значною кількістю одночасових матеріалів тут майже не виявлено (Додаток1). Це може свідчити про малочисельність населення того часу, яке об’єднувалосьу невеликі мисливсько-рибальські общини. Воно вело рухливий спосіб життя, щозумовлювалось особливостями продовольчої бази.
Крем’яний інвентар досліджуванихпоселень (Новосілки, Оболонь, Коник, Вижівка, Великий Мідськ) має двоякийхарактер: комплекси окремих поселень подібні до яніславицької культури епохимезоліту, інші – типу Вижівка. На цій підставі припускаємо складання місцевогонеоліту на основі мезолітичного населення яніславицької традиції таавтохтонного (тип Вижівка).
Пам’ятка Вижівка складалася з кількохжител, від яких, внаслідок кар’єрного вибирання піску, залишилися незначнічастини. Неолітичної кераміки тут не виявлено, тому поселення, ймовірно,належить до мезоліту або до епохи докерамічного неоліту.
Далі наведемо приклади різних типівпоселень та їх комплексний опис.
Поселення Новосілки. ПоселенняНовосілки розташоване за 1,5 км на південь від с. Новосілки Маневицького районуВолинської області між брукованою дорогою та лівим корінним берегом р. Стир.Берег тут має пологий нахил до заплави, висота його досягає 5–6 м. Поселеннявідкрите Г. Охріменком у 1976 р., розкопувалось у 1981–1994 роках. Площа йогостановить 100x40 м. Досліджено всього близько 1000 м2. Більшаполовина пам’ятки зруйнована земляними роботами в Першу світову війну,кар’єрним вибиранням піску та під час будівництва дороги. В межах поселення іпоряд трапляються окремі знахідки бронзового віку та періоду Київської Русі.
Досліджена площа міститься в межах п’ятирозкопів (Додаток 2). Перший розкоп розташований на вищій (на 1–1,5 м) ділянці.Тут, на порівняно невеликій площі (12x4 м), зафіксовано чотири розміщенихпівколом невеликих вогнищевих ями. їх розміри в см (Д – діаметр, В – глибина):№ 1 – Д-55, В-50, № 2 – Д-40, В-30, № 3 – Д-20, В-15, № 4 – Д-15, В-10.Відстань між ямами становить 0,8 м між № 1 та № 2, 5 м між № 2 та № 3, 8 м між№ 3 та № 4. В їх заповненні були вуглинки, навколо перших двох знайдено багатокераміки. Можливо, в них ставили горщики для приготування їжі. Поряд з ямами сконцентрованітакож крем’яні знаряддя та відходи крем’яного виробництва. Подібна яма з такимже комплексом знахідок була знайдена на південній околиці с. Балаховичі.Допускаємо, що тут ми маємо залишки від жител, всередині яких і були ціневеликі вогнища. Не виключено, що окремі з них жінки й діти могли підримуватий за межами житлових споруд (наприклад у літній період).
Більші об’єкти, можливо, мали кількавогнищевих ям. На поселенні Новосілки великих заглиблень вогнищевих ям незнайдено, тому говорити про певний тип споруд важко. На місці ям № 1 та № 2стратиграфія така: 10см – шар сірого надувного піску, 10 см – темно-бурийгумус, 20 см – світло-коричневе підґрунтя (Додаток 3). Біля ямки № 3надувний пісок відсутній, шар гумусу коливався від 5 до 15 см, підґрунтядорівнювало 35–40 см. У північній частині розкопу № 3 (найвище місце) гумус становив20 см, а підґрунтя – 0,5 см. Стратиграфічні умови залягання знахідок (усередній, верхній, рідше – нижній частині підґрунтя), як і склад знахідокзагалом, дають змогу визначити пам’ятку як одночасову.
На неолітичному поселенні Новосілкизібрано виразну колекцію кераміки – 192 фрагменти (Додаток 4-6). Технологічніособливості переважної її більшості такі: тонкостінність (3–8 мм), середнядомішка рослинності в тісті, середня або незначна домішка піску (домішкажорстви помітна лише на кількох уламках); в окремих фрагментах є домішкашамоту. Майже вся кераміка має рівно пригладжену з обох боків поверхню. Частинавиробів прогладжувалася із зовнішнього і внутрішнього боків (можливо, церобилось орнаментиром). Колір кераміки – коричневий, сіро-коричневий, рожевий,усередині часто темний.
Зібрані на поселенні фрагменти належалищонайменше 38 посудинам. Форми їх такі: біконічні – 3–4, із S-подібним профілем– 2–3, конусовидні – 3. Краї вінчиків рівно зрізані або заокруглені чипотовщені. Дно кругле або гостре. У збірці є 45 уламків посуду з орнаментом.
Фрагмент верхньої частини профільованогогорщика прикрашений рядом наколів під вінчиком. Інший уламок вінчика, крімнаколів з обох боків під краєм зрізу, мав ще й сітчасту орнаментацію. Чи булитут інші елементи декору, сказати важко.
У збірці кераміки з Новосілок лише одинзразок орнаменту з крупних вм’ятин у нижній частині великого горщика.
Таблиця 1
Елементи орнаменту кераміки знеолітичних поселень Новосілки та Оболонь№ п/п Орнамент Новосілки % Оболонь % 1 Гребінець 8 4,2 56 16,5 2 Нахилені вм’ятини – «копитця» 6 зд 6 1,8 3 Проколи, наколи під зрізом вінця 12 6,3 20 5,9 4 Коса штриховка («сітка») 5 2,6 15 4,4 5 Похилі насічки 3 1,6 30 8,8 6 Прямі лінії 5 2,6 5 1,5 7 Всього з орнаментом 39 20,4 132 38,9
Верхня частина деяких посудинзвужувалася до середини, тобто вони мали конусоподібну форму. Більшість денецьбули, напевне, гострі.
Переважна більшість горщиків прикрашенапід зрізом вінця глибокими наколами (характерна особливість волинської неолітичноїкераміки). Але іноді наскрізні проколи робилися в середній частині посудини.Рідко у верхній частині виробів є додатковий орнамент, наприклад гребінцевий.Ці відтиски часто нанесені вертикально. Але в основному на кераміці пануєгоризонтальна поясність декору з рядів «копитець» чи насічок. Сітчастий талінійний орнаменти наносилися тонкими і товщими орнаментирами. На кількохфрагментах посуду є відбитки зернинок рослин.
Крем’яні вироби з Новосілок залягають воднакових з керамікою стратиграфічних умовах і становлять, безсумнівно,одночасний неолітичний комплекс. При зіставленні крем’яних виробів поселенняНовосілки зі знаряддями аналогічних поселень можна виявити локальніособливості, пов’язані з традиціями чи специфікою місцевих умов, що впливали нагосподарську діяльність.
Комплекс крем’яних виробів поселенняНовосілки має чітко виражений яніславицький характер.
Майже всі нуклеуси з поселення Новосілкиодноплощинні з рівною або ледь скошеною площадкою. Пластини, одержані з них,мають правильну форму (Додаток 9).
Частка знарядь у комплексі кременів зНовосілок порівняно висока – вона становить 20%. Пластин з ретушшю серед них –7,7%. Пластин без обробки у збірці кременів теж багато – 12%. Пластини зретушшю (131) кількісно переважають відщепи з повторною обробкою – 110. Подібнакартина простежується і в колекції знарядь з поселення Коник, про якедетальніше йтиметься далі, де кремінь так само має яніславицький вигляд:пластин з ретушшю – 44%, а відщепів – 42%. На пластинах чи їх уламках формуваласяпереважна більшість інших знарядь (див. табл. 1).
Наконечниками до стріл були уламкипластин – трапеції (Додаток 8). У збірці мікролітів є частина яніславицькоготрикутника – рідкісна знахідка на неолітичних поселеннях. Цілих наконечниківяніславицького типу мало, є лише уламки та незакінчені чи невдалі екземпляри.Ці вироби виготовлялися в мікрорізцевій техніці і мали підретушовану основу.Знайдено сім трапецій різної форми (високі, малих розмірів, асиметричні), щоможе свідчити про їх різне призначення або неодночасність виготовлення. Є такождосить значна збірка мікрорізцевих сколів – більших і менших – та один невдалийзлам. Збірка включає два скобелі. Один з них нечітко виражений, можливо,незакінчений, на малій пластині з бічною та крайовою обробкою.
Серед пластин вирізняються знаряддя, якіможна, хоч і з застереженнями, віднести до типу вкладенів. Вони мають наближенудо сегментованої форму, ретушовку суцільну чи з боку спинки. Зв’язку з тим, щона поселенні Новосілки знайдена неолітична кераміка з відбитками культурнихрослин (горох та пшениця м’яка), слушно припустити, що ці вироби могли матистосунок до землеробства, наприклад, слугувати вставними частинами до серпів.Не виключено, що для зрізування рослин використовувалися пластини більших розмірівз навмисною ретушшю чи ретушшю утилізації. Великі пластини без оправ могливикористовуватися для зрізування трави.
Своєрідними є дві широкі пластини зпритуплюючим ретушуванням одного боку. Їх протилежний гострий край свідчить, щовам були призначені для різання.
У Новосілках, як і на деяких іншихнеолітичних поселеннях Полісся, де виявлено крем’яний інвентар яніславицькоготипу, помічені відщепи невеликих розмірів із притуплюючим ретушуванням країв.Деякі з них більші. Призначення їх встановити важко. Аналогії знаходимо,наприклад, в яніславицьких комплексах Польщі.
Колекція різців включає знаряддявиготовлені на пластинах (серединні різці) та на відщепах – серединно-бокові,бокові та серединні.
Найчисленнішими знаряддями у поселенніНовосілки є скреблоподібні вироби та скребки, типові для яніславицької культуриПольщі [Коzłowski, Коzłowski, 1977, S. 233–234]. Ці вироби разом зізнаряддями типу рабо становлять чималу серію і в цьому комплексі. Скребки,переважно середніх розмірів, виготовлялися на пластинчастих відщепах тавідщепах, і віднести їх можна до кінцевих, яких більшість, або підокруглих. Єскребки великих розмірів різноманітної конфігурації. На великій пластині бувсформований лише один скребок. Можливо, він належить до пізнішого часу.
Важливою особливістю збірки знарядь єневелика кількість та недосконала технологія виготовлення сокир-макролітів.Вони або середніх, або невеликих розмірів. Сформованo ці знаряддя крутою бічноюоббивкою та поперечним сколом для одержання пологої робочої частини.
У комплексі цікавою є також колекціяпроверток. Три з них – на пластинах, одна – на відщепі. Верхня бічна їх частинапідретушована.
Отже, комплекс знарядь поселенняНовосілки, маючи загалом яніславицький вигляд, вирізняється великою кількістюспецифічних пластин, виробами, що нагадують вкладені, яніславицькиминаконечниками та мікрорізцевими сколами, що супроводжували їх виробництво,численними і різноманітними скребками та скреблоподібними знаряддями,проколками. Вони вказують на заняття їх власників мисливством, рибальством,збиральництвом (великі пластини), обробкою шкір та виготовленням із них одягу.При цьому дивує недосконала технологія виготовлення та мала кількість рубальнихінструментів для заняття землеробством, про яке судимо з відбитків зернівоккультурних рослин та наявності ріжучих знарядь (вкладенів, пластин), аджепотрібні були сокири для вирубування та обробки дерев.
Крем’яний інвентар поселення Новосілкимає найближчі аналогії у знаряддях пам’ятки Коник, що розташована в пониззіСтару. Значна кількість знарядь на пластинах, форми скребків, різців на обохпоселеннях мають яніславицький вигляд. Проте в кераміці з Коника домінуючиморнаментом є вертикальні або горизонтальні ряди косо поставлених насічок, а навиробах з Новосілок переважає гребінцевий орнамент. Є певні відмінності і втехнології виробництва посуду: у кераміці з Коника менша, ніж у кераміціНовосілок, домішка трави, проте більше крупного піску, а в окремих виробах –навіть жорстви. Ці особливості дають можливість припускати, що поселення хутірКоник пізніше, ніж Новосілки.
Поселення Оболонь.Неолітична пам’ятка Оболонь розташована на відстані 3 км на захід від околиціс. Мала Осниця Маневицького району Волинської області в урочищі Оболонь, направому корінному березі р. Стир (права притока Прип’яті). Берег річки в цьомумісці робить крутий вигин і підвищується над заплавою на 1,5–2 м. Поряд –водойми стариць (Додаток 11). Поселення відкрите Г. Охріменком у 1984 р., а в1985-1987, 1993 рр. на ньому проводилися розкопки. Воно має площу 150х40м.Культурний шар на одну третину знищений силосними ямами, міжвоєннимизабудовами. Крім неолітичних матеріалів, тут знайдено небагато керамікимідного, бронзового та залізного віків: волино-люблінської,тшинецько-комарівської культур тощо. Охоплена розкопками площа становить 346 м2.Стратиграфія виявилася такою: 0,3 м – шар гумусу, 0,2–0,4 м – буре підґрунтя.Материк та верхні шари складені не лише з піску, а й із суглинкових відкладів.Дослідження проведено на п’яти розкопах. Більший із них простягається з півночіна південь (паралельно до русла ріки). У центральній та південній йогочастинах, де кераміки та крем’яних знарядь було найбільше, можна припуститиіснування неолітичних жител. На це вказує і наявність дрібних вуглинок. Контуриоб’єктів майже не простежувалися. Лише інколи на місці найбільшої концентраціїзнахідок виявлено незначні заглиблення.
Численною і показовою в комплексізнахідок є кераміка ВНК – усього тут знайдено 339 фрагментів, 132 з них –орнаментовані (38,9%). Серед них є вінця з елементами декору. Гребінцевимивідбитками орнаментовано 56 уламків (16,5%), косою сіткою – 15 (4,4%), рядамидрібних насічок – по 30 (8,8%), наколами і проколами під вінцем –20 (5,9%), рядами «копитець» – 6 (1,8%), прямими лініями – 5 (1,5%) (див.табл. 1).
Технологічні особливості керамікипоселення Оболонь такі: вона коричневого кольору, товщина – 4–9 мм, у тістісередня домішка трави й піску, лише окремі фрагменти мають небагато жорстви,поверхня більшості з них добре прогладжена, на внутрішньому боці деяких уламківпомітні сліди смугастого згладжування.
Судячи з вінець, форма посудин булаконічна, біконічна, профільована. Дно переважно гостре та округле, краї вінецьрівно зрізані, заокруглені або потоншені. Більшість із них прикрашені підзрізом проколами або вм’ятинами, які інколи наносилися з обох боків. Наколи,які робились із середини, часто не проривали стінку наскрізь, від цьогоутворювалася низка або низки горбиків-«перлинок». Деякі з них обламувалися.Характерно, що тільки окремі вінця були, крім ямок, оздоблені гребінцем.Фрагмент одного з них мав вм’ятини у формі півмісяця.
Орнамент із так званих «копитець», якийнаносили округлою в перетині нахиленою паличкою, на поселенні Оболоньтрапляється рідко.
Окремі профільовані вироби в місціперегину вінця мали низку ямок. Загалом, цей дрібноямковий, а іноді й«крапковий» орнамент є досить своєрідним у керамічних комплексах ВНК. Д.Телегін припускає його північне походження.
Рідкісним різновидом декору є ряди майжевертикальних рисок та відтисків підквадратним орнаментиром. Поодиноким є йорнамент із вм’ятин, нанесений у найбільш розширеній частині тулуба. Цейрізновид оздоблення трапляється, наприклад, у культурі лінійно-стрічковоїкераміки. Часто використовувалися сітчастий та гребінцевий орнаменти.Характерною ознакою всіх названих способів декорування є дотриманнягоризонтальної паралельності, що створювала чітку ритміку, у т. ч. з насічок(Додаток 12-15).
Загалом можна відзначити естетичнувартісність описаних фрагментів посуду поселення Оболонь, багатство тарізноманітність їх декору.
Під час розкопок пам’ятки зібрановиразний комплекс крем’яних виробів, сировина для яких походить, напевно, зпротилежного берега Стиру, де на поверхні полів часто трапляються невеликіконкреції кременю. Вони переважно темно-сірого кольору. Багато знарядь маютьзалишки кірки такого ж забарвлення.
Серед мікролітів комплексу знарядьпоселення Оболонь є серія цілих та ушкоджених трапецій більших розмірів (Додаток17). Незважаючи на погану якість кременю, пластин у збірці багато: 131 – безретуші та 137 – із повторною обробкою. Більшість із них – середніх тавеликих розмірів і часто мають нерегулярну крайову обробку. Відщепів із ретушшювсього 128. Скребки, їх усьго 32, формувалися переважно на відщепах абопластинчастих відщепах. Серед двадцяти різців лише кілька на пластинах. Решта –серединно-бокові – на відщепах. Окремі різці сформовано на сокироподібнихзаготовках. Є у збірці і макролітичні знаряддя, ріжучі великі прилади зпритупленою ретушшю спинкою. Сокирок – 7. Усі вони середніх розмірів, із боківмають часткову круту оббивку; особливістю їх є те, що робочі частиниформувалися не різцевим сколом, а пригострюючими ударами.
Нуклеусів правильних форм мало. Один ізних має підциліндричну форму. Проверток у комплексі дві.
Крем’яний інвентар поселення Оболоньсвоєрідний. Аналогії йому знайти важко. У ньому велика частина знарядь напластинах (Додаток 18), наявні макролітичні вироби-тесла. Мікролітипредставлені лише трапеціями.
Частина знарядь на великих пластинах,можливо, була вкладенями до серпів і може пов’язуватись із заняттямрільництвом. За визначенням Г. Пашкевич, на одному фрагменті кераміки євідбиток культурної зернівки – проса.
Цінність цієї пам’ятки полягає, зокрема,у значній кількості різноманітно декорованої кераміки. Майже всі її елементитрапляються на посуді з інших пам’яток ВНК. Але окремі з них – ряди крапок, рядвеликих круглих ум’ятин, лінія з нанесеними на неї ямками, вертикальні довгінасічки – подібні до орнаментів КЛСК – є рідкісними.
За визначенням В. Ісаєнка, М.Чернявського, думку яких підтримує й Г. Охріменко, поселення слід датуватикінцем раннього – початком середнього етапу розвитку ВНК Полісся. Цепростежується у профільованості виробів, ускладненні їх форм, меншій домішцірослин у тісті горщиків.
Поселення Коник.Пам’ятка, виявлена О. Середюком у 1980 р., розташована на території хутораКоник на відстані 4 км південніше від райцентру Зарічне Рівненської області налівому березі р. Стир. Поселення розміщене на дюні висотою до 5 м над заплавою,ближче до течії річки, на шляху якої дюна ніби стояла в давнину. Обминаючи її,вода робила крутий поворот. За останні роки край дюни завдовжки 20–30 м змитоповенями. Разом із розмитою частиною дюнного пагорба була знищена, очевидно,велика частина неолітичного поселення, а також рештки мезолітичних стоянок, відяких залишились окремі речі. Вцілілі залишки поселення розміщуються у двохмісцях (на краю теперішнього й колишнього берега), розділених нинішнім русломСтиру і віддалених одне від одного на 300 м. В обох місцях є частина оголеноїплощі з незначною кількістю знахідок. Рятівний розкоп закладено в 1985 р.паралельно до течії Стиру, приблизно по лінії північ-південь (Додаток 20).Розкрито понад 80 м2 площі. Окремі знахідки кераміки енеоліту та бронзовоговіку залягали у верхній частині підґрунтя, яке мало товщину 15–30 см іперекривалося гумусованим шаром у 10–15 см. Знахідки неоліту розмішувалисямайже рівномірно в усіх квадратах середньої і нижньої частин підґрунтя розкопу.
Важливим археологічним матеріалом длявивчення поселення є неолітична кераміка. Всього зібрано 142 фрагменти, з якихорнаментованих – 25. Десять із них – частини вінець; майже всі вонивід різних посудин. За приблизним визначенням, ці фрагменти належать 15 посудинам.Судячи з форми вінець, вироби були слабопрофільованими та конусоподібними (Додаток21). Необхідно відзначити, що технологія виготовлення гончарних виробів буларізною: тісто окремих уламків має чималу домішку жорстви, що може вказувати наїх різне призначення або виготовлення в пізніші періоди. Очевидно,правомірнішим є останнє припущення. Від профільованої посудини зі звуженоюверхньою частиною знайдено фрагмент із наскрізними від проривів проколами,нанесеними горизонтальними рядами паралельно до зрізу вінець. Крім проколів,горщик прикрашали відбитки гребінця. Виріб був, імовірно, середніх розмірів імав гостре або шпичасте дно. Стінки його тонкі – 6–8 мм. Тісто має домішкутрави, небагато грубого піску. Виріб мав вирівнені зовнішню і внутрішнюповерхні. Ці особливості притаманні усій неолітичній кераміці поселення Коник(лише окремі уламки на внутрішній поверхні мають сліди горизонтальногозгладжування віхтем). Домінуючою ознакою є також домішка трави та невеликакількість піску. Вся кераміка має коричневий колір, лише внутрішня її частина,що помітно на свіжому зламі, – темна.
Вінця горщиків конусоподібної форми,рівно зрізані, ледь заокруглені (Додаток 22). Під їх зрізом ненаскрізні ямкибули, мабуть, єдиним орнаментом. Діаметр вінець міг дорівнювати приблизно 26см. Багато орнаментованим є фрагмент невеликої посудини, де під рівним зрізомвінець нанесені паралельні ряди косих насічок (під кутом близько 30°). Ізсередини зроблені наскрізні проколи, а ззовні – неглибокі. Своєрідним ірідкісним є орнамент із рядів круглих неглибоких ямок, що наносився на верхню інижню частини посудини. На міцному фрагменті від конусоподібної посудини, якиймає в тісті помітну домішку жорстви, цей орнамент поєднується з рядомгоризонтальних проколів під краєм вінець. Крім жорстви, тут у тісті є ще йдомішка шамоту і трави. Ще один уламок вінець посудини зі стягнутими досередини потоншеними краями має неглибокі ямки ззовні, що дали на внутрішньомубоці не дуже помітні «перлини». Інший уламок легко профільованого горщика,більш товстостінного, з потовщеним, рівно зрізаним краєм має наскрізні проколитрикутною паличкою. Крім значної домішки трави, виріб має у тісті жорству тапісок.
Переважає орнаментація керамікивертикальними та горизонтальними рядами насічок (косих або зовсім нахилених).Ряди цих насічок переривчасті, на краю лінії часто помітна вертикальна риска,яка ніби замикає ланцюг. На окремих фрагментах є орнамент із ліній, який наносився,очевидно, у вигляді сітки. Інший фрагмент гостродонного виробу, прикрашенийпереважно горизонтальними рядами паралельних ямок, більш товстостінний (до 1 смтовщини), що не властиво кераміці цього поселення. У розкопі знайдено частинушпичастого дна горщика зі слідами розчесів на внутрішньому боці.
Відзначаючи приналежність переважноїкількості кераміки до більш раннього періоду і беручи за визначальний критерійнаявність у її тісті значної рослинної домішки, піску та шамоту, попередньодатуємо поселення кінцем середнього періоду поліського неоліту – другоюполовиною III тис. до н. е. Незначна кількість кераміки з домішкою жорствиналежить, імовірно, до початку ІІ тис. до н. е.
Отже, керамічний комплекс поселенняКоник – типовий для неолітичних поселень басейну Стиру. Орнамент з нахиленихнасічок має аналогії в комплексі кераміки поселення Оболонь (середня течіяСтиру). Рідкісним є ямковий орнамент у рядах. Він помітний на кераміці зБалахович (Стир), Віткович (Случ) та деяких інших пам’яток.
На поселенні виявлено також крем’янийматеріал, для виготовлення якого використовувався місцевий жовновий кремінь,можливо, не найкращого ґатунку, сірого, темно-сірого та темного кольорів(Додаток 23-25).
Разом із неолітичною керамікою знайденотри мікроліти, які, напевно, й характеризують культурну приналежність крем’янихзнарядь поселення. Це уламок яніславицького наконечника стріли на пластині зпідретушованою основою, мікрорізцевий скол від подібного знаряддя та середньовисокаправильна трапеція. Досить рідкісним є знаряддя на короткій пластині з регулярноюобробкою у верхній частині. Можливо, вона слугувала наконечником дротика. Прочасте використання пластин жителями поселення свідчить серія цих виробівсередніх і великих розмірів, як правило, з регулярною обробкою або ретушшюутилізації. Один з них має скошений край із боку черевця.
Цікавою є серія масивних пластин зповторною обробкою. Інша має суцільну ретуш по спинці та черевцю.
Рідкісним знаряддям є виріб на масивнійпластині, подібний до вкладенів, оброблений з трьох боків крутою ретушшю. Певнаспецифіка простежується й у відщепах з ретушшю, які становлять 42% відкількості знарядь, а пластини з ретушшю – 44%. Всі різці (3%) виготовлені навідщепах (бокові, серединно-бокові). Майже всі скребки також виготовлені навідщепах у властивому яніславицькій культурі аморфному стилі. Нерозвиненірубальні знаряддя вказують, очевидно, на незначне їх використання. Всі сокиркина спеціально підібраних природних відщепах опрацьовані грубою боковоюоббивкою. Робоча частина формувалася спеціальним сколом. У колекції є такожпроколка, рівноплощинний нуклеус.
Отже, наявність у крем’яному комплексікосого яніславицького вістря, мікрорізцевого сколу, пластинчаста технікарозщеплення, аморфні скребки на відщепах, нуклеуси для зняття пластин даютьпідстави віднести його до яніславицької традиції.
РОЗДІЛ 3. МАТЕРІАЛЬНА КУЛЬТУРА НОСІЇВВОЛИНСЬКОЇ НЕОЛІТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ
3.1 Крем’яний інвентар
Найчисленнішою численною категорієюартефактів на поселеннях волинської неолітичної культури є крем’яні вироби.Сировиною для них був місцевий жовновий кремінь, виходи якого на поверхнювідомі на Поліссі в багатьох місцях. Він має здебільшого світло-сіре, темне абокоричневе забарвлення. Недостачі кременю на Волинському Поліссі не було, щомогло мати вплив на розміри і, частково, форму виробів. Місцем початкової таподальшої обробки цього матеріалу були безпосередньо поселення, житла абокороткочасні стоянки. Крем’яний інвентар різних поселень ВНК умовно ділимо заморфологічними ознаками на дві групи: яніславицького типу (Д. Телегін відноситьйого до рудоострівського варіанту дніпро-прип’ятської культури, пам’ятки якогопоширювались і на Волинь) [Колосов, Телегін, 1978, с. 32; Телегін, 1978а, с.98; Телегін, 1982, с. 170] і типу Вижівка (Балаховичі, Оболонь, Вижівка).
Яніславицька культура виокремлена натериторії Польської низовини в 1965 році [Рrahistoria… 1979, s. 378–379].Пізніше з’ясувалося, що подібні пам’ятки поширюються й на Поліську низовинубасейну Прип’яті та Понімання. Весь цей ареал Л. Кольцов запропонував об’єднатив яніславицьку культурну область у складі культур яніславицької, максимоніс тапам’яток Полісся, на сході якого Л. Залізняком виділена рудоострівська культура[Зализняк, 1984, с. 97–99]. Це явище дослідник об’єднує в яніславицькукультуру, котра охоплювала басейни Вісли, Німану, Прип’яті аж до Дніпра, і вмежах якої виокремлює чотири локальні варіанти [Залізняк, 1998, с. 187].
На основі численних матеріалів розкопокта зборів встановлено, що найдавніші неолітичні стоянки Українського Поліссямають виразний яніславицький крем’яний інвентар [Залізняк, 1998, с. 217]. Тобтояніславицька мезолітична культура у V тис. до н. е. перейшла в неолітичну,керамічну фазу. За даними цього дослідника, в басейні Прип’яті виявлено близько30 яніславицьких пам’яток, серед них – Непірець, Рудня Озерянська, Рудня,Сенчиці [Залізняк, 1998, с. 185].
Крем’яні вироби яніславицької традиції(або рудоострівського варіанту дніпро-прип’ятської культури) включаютьортогнатні нуклеуси для одержання правильних пластин, аморфні скребки,переважно на відщепах, косі вістря донецького та яніславицького типу,сформовані в мікрорізцевій техніці, мікрорізці як побічні відходи цьоговиробництва, трапеції, трикутники, а також відзначаються слабким розвиткоммакролітів [Телегін, 1982, с. 172–175; Телегин, 1978, с. 35–57; Охріменко,Телегін, 1982, с. 76; Теlеgin, 1980, s. 316; Телегін, 1976, с. 21–45]. Загаломвироби з кременю яніславицької культурної області, на думку Д. Нужного,відрізняються «високим рівнем розвитку технології платівчастого розколювання зодноплощинних ортогнатних торцевих нуклеусів невеликих розмірів» [Нужний, 1992,с. 54]. Найчисленнішою категорією знарядь у таких комплексах є аморфніскребачки, ретушовані пластини, небагато кутових та бокових різців на відщепах,рубальні знаряддя у вигляді транше [Нужний, 1992, с. 54, 55; Skubicka, 1987, s.6–7]. Основними культуровизначальними виробами в комплексах яніславицької традиціїє косі наконечники стріл. Головна відмінність між донецькими та яніславицькимикосими вістрями полягає в оформленні основи – в останніх вона має ретушнупідправку. Л. Залізняк розрізняє три види яніславицьких вістер: з природною,зламаною та ретушованою основою [Зализняк, 1978, с. 94]. Останні наЗахідно-Волинському Поліссі виявлені в таких пунктах: хутір Коник, Гораймівка,Шепель, Оболонь (обидва біля с. Мала Осниця), Новосілки, Балаховичі,Балаховичі-ІІ, Семки, с. Заслуччя в басейні Стиру та Горині, Нетішин [Савчук,1979, с. 54], Кричильськ – басейн Горині, с. Мельники (озеро Перемут),Хабарище, Залухів – у Поприп’ятті. Крім того, із зламаною основою – в Маюничах,Великому Мідську, Осовій [Охріменко, Телегін, 1982, с. 68, 69]. Лише на стоянціРудня-І а-б у двох майже не з’єднаних скупченнях поблизу р. Гориньзнайдено 105 екземплярів яніславицьких вістер з ретушованою базовою основою[Нужний, 1992, с. 175].
У результаті багаторічних досліджень Л.Залізняк дійшов висновку, що яніславицькі вістря поширені в західній частиніПолісся. У верхів’ях Прип’яті та на Волинському Поліссі вони мають ретушовануоснову, що є характерною ознакою вістер яніславицької культури Польськоїнизовини, а це дає підставу включати окреслений регіон в зону поширенняяніславицьких пам’яток і провести кордон між яніславицькою та рудоострівськоюкультурами приблизно по басейну Случі [Зализняк, 1984, с. 99].
Крем’яна індустрія яніславицькоговигляду відзначена на стаціонарно досліджуваних поселеннях волинської неолітичноїкультури (див. табл. 2) – хуторі Коник [Охріменко, Середюк, 1988, – С.85–93] та Новосілки.
Таблиця 2
Крем’яні вироби поселень волинськоїнеолітичної культури
(відсотки подано від загальної кількостікременів)№ Назва виробу Поселення Коник Новосілки Оболонь Вижівка к-сть % к-сть % к-сть % к-сть % 1. Нуклеуси одноплощ. 4 0,6 7 0,4 8 0,8 10 0,4 2. Пластини 112 17,9 204 12,1 131 12,3 280 10,0 3. Відщепи 357 56,9 1146 67,7 593 55,8 2238 80 4. Пластини з ретушшю 69 11 131 7,7 137 12,9 26 0,9 5. Відщепи з ретушшю 64 10,2 110 6,5 128 12,1 30 1,1 6. Скребки 11 1,8 44 2,6 32 3,0 76 2,7 7. Різці 3 0,5 15 0,9 20 1,9 43 1,5 8. Сокири, тесла 2 0,3 2 0,1 8 0,8 52 1,9 9. Свердла, проколки 1 0,2 7 0,4 2 0,2 8 0,3 10. Янісл. наконечники 2 0,3 5 0,3 11. Мікрорізці 1 0,2 13 0,8 1 0,04 12. Трапеції 1 0,2 7 0,4 3 0,3 33 1,2 13. Трикутники 1 0,06 14. Всього знарядь 151 24,2 335 19,8 330 зід 269 9,6 15. Всього кременів 627 100 1692 100 1062 100 2797 100
Сторонніми в комплексі крем’яних виробівпоселення хутір Коник були два свідерські верболисті наконечники стріл та двапідчовнуваті нуклеуси, що належать до фінального палеоліту. Решта кременів такераміка становлять єдиний неолітичний комплекс. Серед кременів є дваодноплощинні нуклеуси для зняття пластин. Останні складають значну часткузбірки: 18% – без додаткової обробки та 11% – з обробкою. Частина цих виробіввикористовувалась, імовірно, як ріжучі знаряддя, а окремі могли слугувативкладенями до складних ножів, дротиків тощо. Більші мають довжину 4–6 см, решта– середніх розмірів. Вкладені мають крайову або бічну притуплюючу ретуш. Рештапластин підправлена притуплюючою або загострюючою чи нерегулярною ретушшю.Відщепи також становлять значну частку в комплексі (55%), а з додатковоюобробкою – 9,8%. Мікроліти в колекції представлені окремими екземплярами.Частка мікролітів становить 3% загальної кількості знарядь (див. табл. 3).Скребки на пластинах складають лише 0,1%, а на відщепах – 8% від кількостізнарядь. Різців мало – 3%. Вони теж формувалися на відщепах. Макролітичнівироби – сокирки невеликих розмірів та нерозвинених форм – їх 1,3%.Трикутники та фігурні кремені в колекції відсутні.
Подібними показниками відзначається йкомплекс крем’яних знахідок поселення Новосілки. Пластини тут теж більшихрозмірів – 4–7 см, а ширина окремих досягає 2 см. Частка пластин без обробки –18%, а з додатковою обробкою – 11%. Відходів виробництва – відщепів – багато,але з додатковою обробкою частка їх значна – 10,2% (див. табл. 3). Середмікролітів більш чисельними є мікрорізцеві сколи – 0,2%, трапеції – 0,2%,яніславицькі вістря та їх уламки – 0,3%, трикутник лише один. Загальна ж часткамікролітів від кількості знарядь – 0,8%. Скребки на відщепах кількіснопереважають знаряддя на пластинах (0,1% та 8%), але загалом кількість цихзнарядь невелика. Скребки мають різноманітні форми – крайові на відщеповиднихпластинах, підокруглі та аморфні, властиві саме цій культурі (Рис. 102, 34,35).
Різців мало (3%). Вони теж виготовлялисяна відщепах. їх можна віднести до бокових та серединно-бокових.
Таблиця 3
Відсоткове співвідношення основних типівкрем’яних виробів неолітичних поселень Волинського Полісся (відсотки подано відзагальної кількості знарядь)№ п/п Назва виробу Поселення Новосілки Оболонь Коник Вижівка 1 Пластини з ретушшю 34,6 40 44 17 2 Відщепи з ретушшю 22 36 42 17 3 Скребки на пластинах 5 3 0,1 4 4 Скребки на відщепах 22 8 8 31 5 Різці 4 6 3 11 6 Сокирки, тесла 1 2 1 19 7 Проколки, провертки 2 0,6 0,6 4 8 Фігурні кремені 1,3 0,8 - -
9
10 11
Мікроліти:
Трапеції
Трикутники
Яніславицькі вістря
2
0,3
2
1
-
1
1
-
1
5
-
- 12 Мікрорізцеві сколи 3 1 1 - Відсоток мікролітів від к-сті знарядь 7 4 3 5
Отже, частина пам’яток волинськоїнеолітичної культури має виразні крем’яні комплекси яніславицького типу(поселення Новосілки, Коник, Хабарище та інші). Вони, безперечно, сформувалисяна місцевій мезолітичній основі яніславицької культури.
Інша кременеобробна традиція більш повнопредставлена двома поселеннями, про які вже згадувалось, – Оболонь та Вижівка.Перше з них має значну колекцію неолітичної багато декорованої кераміки, іншепозбавлене її. Але якщо порівняти крем’яні вироби з цих двох пунктів, можнапомітити певну подібність у морфології знарядь. Навіть статистично обидвакомплекси схожі – частка знарядь на пластинах та відщепах в кожному з них майжеоднакова: для Оболоні – 40% та 56%, а для Вижівки – 16,8% та 16,6%.
У той час, як на поселенні Вижівка лишев одному житлі виявлено багато макролітів (52), в пункті Оболонь їх відомо лишекілька і формувалися вони не крутими боковими сколами, як у Вижівці, а пологимиз різних боків. Заготовка підбиралася з природних кременів, близьких за формоюдо сокирок. Більшість нуклеусів на обох пам’ятках одноплощинні. На поселенніВижівка зібрано також чимало трапецій.
Неолітичні зміни (або перехід до«керамічного мезоліту») відбувалися і на сусідніх з Волинським Поліссям територіях.Роль яніславицького субстрату там теж була значною. Як вважає Л. Залізняк тадеякі інші дослідники, гжебикова (півночі Польщі) та німанська (Білорусі)неолітичні культури виникли також на яніславицькому пізньомезолітичномупідґрунті басейнів Прип’яті, Німану, Західного Бугу [Залізняк, Балакін, 1985,с. 41–49].
Оскільки гжебикові пам’ятки Польщі дещопізніші від ВНК, а поселення півдня Білорусі менш вивчені, для порівняннявізьмемо крем’яні комплекси поселень Житомирського та Київського Полісся, якіналежать до дніпро-донецької неолітичної культурної спільноти. Ця територіябула зоною поширення рудоострівських мезолітичних пам’яток. За данимиД. Телегіна, рудоострівському варіантові дніпро-прип’ятської мезолітичноїкультури притаманна мала кількість ортогнатних нуклеусів, різців та макролітів[Телегін, 1982, с. 172]. За підрахунками Л. Залізняка, рудоострівська культуравідрізняється від яніславицької Польської низовини більшою часткоюяніславицьких трикутників – (23±9%) від кількості мікролітів та косих вістер зретушованою основою – (8±3%). Скребки яніславицької традиції – різноманітні,аморфні на відщепах, рудоострівської – кінцеві на відщепах та пластинах.Велику роль в останній відіграють різці [Зализняк, 1984, с. 99–100]. І все жкрем’яні комплекси неолітичних пам’яток Волинського Полісся мають певнуспецифіку, що може пояснюватися двома причинами: 1) пізнішим неолітичним часом(середній період ВНК) поселень Новосілки та Коник порівняно з яніславицькиммезолітом; 2) певною периферійною віддаленістю від яніславицьких пам’ятокПольської низовини, що могло проявитись у господарській специфіці і кількіснихзмінах у складі знарядь. Так, наприклад, на названих пам’ятках ВНК немаєяніславицьких чотирикутників, дуже мало трикутників, нечисельними є й трапеції(Новосілки – 2% від кількості знарядь, Коник – 1%), яніславицькі вістря(відповідно 2% та 1%). Крім того, не така значна частка скребків (відповідно27% та 8,1%).
Отже, крім крем’яних комплексів зяніславицькою традицією (Новосілки, Коник, Перемут, Крушники та інші) є йінвентар іншої традиції, яка могла існувати на Поліссі з часів мезоліту. Цетакі пам’ятки як Вижівка. Колекція виявлених тут крем’яних виробів походить іззаглибленого великого житла площею близько 40 м і вирізняється домінуванням знарядьна відщепах над виробами на пластинах. Мікроліти представлені виключнотрапеціями (високими, часто асиметричними) на відщепах, значним є переважанняскребків над різцями. Серед скребків домінують вироби на відщепах неправильної форми.Різці (бокові та кутові) теж виготовлялися на відщепах. На площі житла та порядзнайдено 52 макроліти – трапецієподібні сокирки з формуючим бічним сколомробочої частини та з оббивкою без сколу [Залізняк, Охріменко, 1985. – С. 92–95]. Пам’яток з дещо подібним крем’яним інвентарем на Західному Поліссі є кілька.Це повністю розкопане неолітичне поселення Оболонь в середній течії Стиру,Балаховичі, а також, можливо, деякі матеріали з розвіяних дюн біля сіл Хабарищета Залухів (інша частина кременів має яніславицькі ознаки). Крім того, доподібного типу належить неолітична пам’ятка, виявлена В. Пясецьким у гирлі р.Злобич у Коростенському районі Житомирщини [Залізняк, Пясецький, 1980, с.75–82], де відкрито 60 м2 площі із залишками житла та кількома заглибленнямибіля нього, неолітичною керамікою ранішого та пізнішого вигляду, крем’янимивиробами. Пам’ятка Балаховичі розкопувалася на площі 40 м2. Одержаний тутчистий крем’яний комплекс (кераміки не виявлено), на жаль, не є повним –відсутні мікро- та макроліти. Неолітичне поселення Оболонь відносимо досереднього періоду ВНК. Тобто хронологічний діапазон існування пам’яток типуВижівка може бути значним – від мезоліту до середнього неоліту. Не виключено,що до цього ж типу пам’яток може належати і неолітичне поселення у гирлі р. Гнилоп’ять[Неприна, 1969, с. 134–139]. За даними Д. Телегіна та О. Титової,києво-черкаській культурі притаманні знаряддя, виготовлені в техніці двобічноїобробки (сокири, трикутні вістря стріл тощо), трапеції, трикутники, наконечникияніславицького та донецького типів. Крем’яні сокири характерні для півночіКиївщини та Південного Сходу Білорусі [Телегин, Титова, 1998, с. 13]. ДляЧеркащини ж Д. Телегін відзначив майже повну відсутність сокир примікролітичності кременю [Телегін, 1968, с. 84]. Мікролітичність загаломхарактерна для ранніх неолітичних пам’яток києво-черкаської культури. Всередньому та пізньому періодах з’являються ножі, скребки, ретушери намасивніших відщепах та пластини, а також лінзоподібні в перетині сокири[Титова, 1985, с. 8, 9]. На Черкащині, Київському, Житомирському Поліссі унеоліті, напевно, переважали традиції яніславицької та кукрекської мезолітичнихкультур [Залізняк, 1998, с. 175; Гаскевич, Гавриленко, 2000, с. 93].
Для пам’яток східнополіської культурихарактерні такі культуровизначальні мисливські знаряддя як трапеції, верболистічерешкові, яніславицькі, трикутні наконечники стріл, а також трикутники(пам’ятки Загорини, Новосілки-ІІ, Юревичі-VІ). Але, як зауважує В. Ісаєнко,чисті крем’яні комплекси раннього неоліту тут не відомі [Исаенко, 1976, с. 45,51–53].
Західнополіському варіантові німанськоїкультури властивий макролітичний крем’яний інвентар. Тут наявні сокири, тесла,які все більше вдосконалюються в наступні періоди, трикутні наконечники стріл,більш масивні знаряддя на пластинах та відщепах – скребки, скобелі,деревообробне приладдя [Исаенко, 1976, с. 60–62].
У північніших комплексах кременюніманської культури так само наявні макролітичні вироби (сокири, струги, тесла,масивніші скребки, різці), але є й яніславіцькі вістря, трикутники, пластини зпритупленим ретушшю краєм. Тобто крем’яне виробництво могло мати двоякугенетичну підоснову: яніславицьку та іншу – макролітичну [Чарняўскі, 1979].
Отже, в неолітичних комплексахСереднього Подніпров’я та Східного Полісся в ранньому неоліті присутні крем’янівироби яніславицького та кукрекського виду, на Західному Поліссі –яніславицького та типу Вижівка. Зона ж проживання населення німанської культуривідзначається макролітичним та яніславицьким інвентарем. Свідероподібніверболисті наконечники в неолітичних матеріалах випадкові. їх час – фінальнийпалеоліт.
Названим комплексом властивіодноплощинні нуклеуси (прямоплощинні, клиноподібні), трапеції як єдиний видмікролітів, переважання скребків над різцями, наявність середніх та великихпластин, сокир-макролітів (Вижівка, Злобич).
3.2 Керамічні вироби та їх декорування
Посуд волинської культури, порівняно зкерамічними виробами суміжних територій та культур (німанською, гжебиковою,східнополіською, києво-черкаською), вирізняється певними особливостямитехнології, орнаментики [Титова, 2001, с. 166–176]. Він є чи не найголовнішимрозпізнавальним матеріалом при її визначенні [Залізняк, 1997, с. 66; Охріменко,1995, с. 304–306].
Керамічні вироби, зібрані в довоєнніроки, на жаль, не збереглися. Основна кількість наявних матеріалів виявлена востанні двадцять років. Вони походять зі стаціонарно досліджуваних пам’яток(Оболонь, Стрічено, Коник, Крушники) та зборів. Порівняно з Подніпров’ям,волинські неолітичні пам’ятки мають меншу кількість керамічного матеріалу. Напоселеннях, як правило, вдається виявити кілька сотень фрагментів, а нарозвіяних дюнах – у кращому разі – десятки. Тому загальна кількість фрагментівпосуду цієї культури на сьогодні становить до 1000 одиниць.
Форми керамічних виробів, елементиорнаменту та й власне появу посуду на Західному Поліссі слід, напевно,пояснювати впливами буго-дністровської культури [Даниленко, 1969, с. 96 (Рис.54, 72)]. Впродовж існування волинської неолітичної культури основним типомпосуду був горщик середньої величини. Різноманітність форм керамічних виробів(горщиків) невелика – це були конусоподібні з прямими стінками вироби(І тип – Новосілки), біконусовидні – верхня частина звужувалася досередини (II тип – Шепель), яйцеподібні (III тип – Вовче), профільовані (IV тип– Новосілки, Нобель, Великий Мідськ), прямостінні, широко відкриті (V тип –Славута) (Табл. 4). Існує думка, що профільовані S-подібні вироби з’явилися внеоліті Понімання під впливом культури лійчастого посуду [Чарняўскі, 1979, с.57]. Ми вважаємо, що це спостереження може стосуватися й посуду волинськоїкультури, хоч знайдена Л. Залізняком біля с. Омит верхня частинаранньонеолітичного профільованого виробу вказує, що S-подібні горщики були туті раніше. Можливо, під впливом південних землеробських культур, наприкладлінійно-стрічкової кераміки, з’явились окремі вироби овальної форми (тип VI –Вітковичі). Із названих вище пунктів Шепель та Омит належать до раннього етапуВНК.
Таблиця 4
Загальна характеристика кераміки ВНК№ Пункт Розничі Шепель Сенчиці Новосілки Оболонь Мідськ Славута Тросне Воля Кухітська Балаховичі-І Балаховичі-ІІ о/о 1. Товщина 3–6 5–7 9–12 5–7 6–7 5–8 5–7 4–8 6–9 4–5 6–8 2. Колір коричневий + + + + + + + + + + + 100 3. Форма конусовидна або профільована U U U S S S U U U U S 64 36 4. Дно гостре + + + + + + 54 5. Дно округле + + + 27 6. Поверхня рівна + + + + + + + + + 82 7. Поверхня нерівна + + + 27 8. Домішка рослинна + + + + + + + + + + + 100 9. Домішка шамоту + + + + 27 10 Домішка жорстви 11 Орнамент гребінцевий + + + + + + 54 12 Орнамент лінійний + + + + + 45 13 Орнамент сітчастий + + + + + + 54 14 Орнамент з насічок + + + + 37 15 Орнамент з «копитець» + + + + + + + 64 16 Орнамент з «ямок» + 9 17 Орнамент із вм’ятин + 9 Періоди ранній середній
Усі керамічні вироби цієї культури(включно з пізнім періодом) мали гостре (Новосілки, Оболонь, Славута), округле(Великий Мідськ, Нобель), шпичасте (Мульчиці, Лютинськ, Коник) дно (див. табл. 4).Не виключено, що останні з’явилися тут як далекий відгомін культури ертебелле.Інколи придонна частина стінок горщиків значно товстіша. Кераміка ж нарвськоготипу округлодонна [Чарняўскі, 1979, с. 54].
Таблиця 5
Загальна характеристика керамікинеолітичних культур Прип’ятського Полісся№ Волинська неолітична культура Німанська культура Східнополіська культура І. ТЕХНОЛОГІЯ 1. оформлення зрізу вінчика рівний хвилястий, рівний рівний, хвилястий 2. Товщина стінок 4–9 мм 9–12 мм 7–11 мм 3. Розміри, місткість 2–3 л, Д-20–25 см 12–15 л, Д–30–40см 5–6 л, Д–40 см 4. Домішка в глиняну масу рослинність, шамот, пісок, жорства (пізній період) рослинність, черепашка, вапняк, жорства (пізній період) рослинність, пісок, жорства, черепашка (пізній період) 5. Поверхня посуду
нерівна/рівна
розчеси зсередини
прогладжена ззовні
розчеси зсередини
прогладжена ззовні
розчеси зсередини 6. Колір кераміки коричневий, жовтий сіро-коричневий, червонуватий, зеленуватий, темний усередині, рідко ангоб коричневий, жовтий ІІ. ЕЛЕМЕНТИ ОРНАМЕНТУ
проколи, наколи,
«гребінець», «копитця», «сітка», лінії, насічки ряди паралельних ліній, «гребінець», наколи, прямокутні вдавлення, ялинкові композиції, відтиски лопатки, текстилю, розмочаленої палички, «копитця» насічки, паралельні лінії, скобки, шнур, «гребінець», ялинкові композиції, розчеси гребінцем, «гусеничка»
На думку В. Ісаєнка, для ЗахідногоПолісся епохи неоліту характерні два основні типи керамічного посуду:присадкуваті, широкогорлі посудини та високі, плавно профільовані [Исаенко,1978, с. 42; Исаенко, 1963, с. 46–52] (Табл. 5).
Горщики ВНК переважно невеликі: виріб ізСлавути має діаметр вінець майже 12 см, а висоту – 14–15 см; із Шепля – відповідно12 та 20, з Новосілок перший – 12 та 17, другий – 10,6 та 15,5; із ВеликогоМідська – 12 та 18,5; із Віткович – 16 та 15,5 см. Горщик з останнього пунктудуже подібний за формою до кухонних виробів КЛСК, лише позбавлений плоского дна– нагадує зрізану кулю (Додаток 26). Виріб з Мідська має невисокий яйцеподібнийтулуб і легко розгорнуті вінця (Додаток 27). Інший, аналогічний за формою,прикрашений насічками та ямковим орнаментом. Ще один графічно реставрованийвиріб із цього поселення, підокруглий. Посудина зі Славути – широко відкрита,прямостінна, як можна здогадуватись із фрагментів, має зрізану зверхуяйцеподібну форму. Своєрідністю відзначається і горщик з Нобеля: у ньому прияйцеподібному тулубі, округлому дні дещо розхилені високі вінця. Він подібнийдо горщика з Мостви [Телегін, 1968, с. 92]. Більшою або меншою профільованістювідзначаються вироби з поселення Оболонь (див. табл. 2).
Отже, можна вважати, що на більшостіпоселень Прип’ятського Полісся горщики були домінуючим виробом і мали форму конуса,біконічну або профільовану. Окремі вироби – округлі. Ці ж особливості, восновному, відзначені нами й у виробах ВНК.
Передусім треба зауважити, що керамікаВНК, як і поселення, поділена нами на три періоди – ранній, середній, пізній.Однією з особливостей, що вирізняють її з-поміж інших синхронних та сусідніхполіських неолітичних культур, є тонкостінність. Часто вироби мають стінкизавтовшки 4–5 мм. Дуже рідко вони досягають товщини 1 см. Для прикладу подаєморозміри стінок кераміки з кількох поселень: Розничі – 3–6 мм, Тросне – 4–8 мм,Шепель – 5–7 мм, Новосілки – 5–7 мм, Оболонь – 6–7 мм, Мідськ – 5–8 мм, Сенчиці– 9–11 мм (див. табл. 5). За спостереженням В. Даниленка, «для керамікистаршого етапу (ДДК) властиве використання товстостінного посуду з гребінцевиморнаментом, для молодшого – тонкостінного з накольчастим орнаментом»[Даниленко, 1969, с. 31].
Іншою важливою специфічною особливістюкераміки ВНК є її однобарвність та добрий випал черепка, внаслідок чоговсередині немає темної смуги: він весь коричневий, часто світло-коричневий,золотисто-жовтий, рідко – рожевий. Темно-коричневі вироби трапляються лише напізньому етапі.
Приблизно половина знайденої неолітичноїкераміки має розчеси віхтем або гребінцем на внутрішній, зовнішній або на обохповерхнях. Цей звичай зберігався в усі періоди, таке згладжування стінокпосудин поширюється і на стжижовську кераміку ранньобронзового віку. Зовнішнєоформлення посуду волинської культури різне: стінки часто нерівні від відбитківвигорілих рослин (Мульчиці, Шепель, Мідськ). Є й вироби з досить добрепрогладженою поверхнею (Балаховичі), можливо ангобованою (Грузятин, Вовче).Часто кераміка раннього та середнього етапу має на поверхні чіткі відбиткитрави, але разом з тим помітне вирівнювання її лощилом (Оболонь, Новосілки,Нобель).
Основною в посуді ВНК є домішка вглиняну масу рослинності, піску, шамоту, жорстви. Інших складових не помічено.Іноді домішка до глиняної маси готувалася з одного-двох компонентів: із травита шамоту, трави-піску, жорстви-рослинності. Д. Телегін писав, що вивченняособливостей технічної домішки у глиняному тісті кераміки має винятково важливезначення для розуміння шляхів її складання та подальшого розвитку [Телегін,1968, с. 163].
Зміна ж технічної домішки, поява новоїорнаментації, форми посуду може вказувати на етнічні перегрупування. Наранньому етапі домішка трави була значною, в наступних вона стає меншою, впізньому періоді – ледь помітна. Шамот додавався рідко (Шепель, Оболонь,Балаховичі), особливо в ранньому та середньому періодах, а в пізньомузбільшується домішка жорстви (Щитинська Воля, Вітковичі). Вироби зі значноюдомішкою піску в глиняній масі мали менше рослинності, добре прогладжувалисьабо залощувались, інколи ангобувалися (Кухітська Воля, Вовче).
Міцність посуду ВНК різна. Раннякераміка досить крихка і швидко псується на поверхні грунту. Пізня – міцніша.Яким способом виготовлявся посуд, зрозуміти важко – місця стику джгутів майженепомітні. Випалювалися горщики, напевно, на відкритому вогні й рівномірно з усіхбоків. Напрямок довгих травин у тісті виробів завжди горизонтальний (ВеликийМідськ). Можливо, використовувалася коротка або посічена трава.
Розмір горщиків, технологія виготовленнявизначалися, очевидно, призначенням, але майже скрізь вони були середніхрозмірів. Мабуть, посуд використовувався для приготування страви невеликійродині, бо його ємність становить 1–2, рідше – кілька літрів.
Орнаментацію кераміки волинськоїнеолітичної культури можна вважати значним мистецьким явищем того часу [Титова,2001, с. 174]. Легкий горщик золотистого кольору майже завжди мав один-два чидекілька елементів декору, що залежало, можливо, від призначення або іншихпричин. У верхній частині вироби прикрашалися наколами або проколами з одногочи обох боків. Нижче наносили суцільний – до дна – декор з одного елементаорнаменту (Славута, Крушники) або кількох (Великий Мідськ, Нобель), інодірозріджений окремими полями (Розничі, Красносілля). Але форма, декор, розміривідзначалися архітектонічною та естетичною довершеністю. Найбільш уживанимелементом декору кераміки ВНК були гребінцеві відтиски, які наносили, очевидно,спеціальним орнаментиром (табл. 6). Найчастіше він має вигляд паралельнихгоризонтальних стрічок, які покривали верхню або середню частину виробу. Цістрічки робили у три, рідше – у два або чотири зубці. Інколи відбиткинаносились у вигляді полів, які нагадують чотирикутник або вертикальнігірлянди. Орнамент із вертикальних або нахилених насічок з’являється усередньому періоді.
Аналіз орнаментів з таких ранньо- тасередньонеолітичних поселень як Розничі, Шепель, Сенчиці, Новосілки, Оболонь,Великий Мідськ, Славута, Тросне, Кухітська Воля, Балаховичі-І, Балаховичі-ІІсвідчить, що на кераміку наносився орнамент у вигляді гребінцевих відтисків,сітчастий, або ж з «копитець», ліній, насічок, ямок та вм’ятин.
Таблиця 6
Основні елементи орнаментації керамікиВНК та КЧК (у %)№ з/п
Пам’ятки
Елементи орнаменту Новосілки Оболонь Великий Мідськ Балаховичі Коник Перекалля Узагальнено по КЧК Узагальнено по ВНК 1. Наколи під зрізом вінця (зовнішні/зсередини) 85/15 65/20/15 60/40 65/15 90/10 73/27 2. Гребінець 20 42,4 15 43 15 - 34,2 27 3. «Копитця» – ряди підокр. ямок 15,4 4,5 20 - - 20 9,8 4. Сітка 12,8 11,4 41 - 15 20 5,9 16,7 5. Похилі насічки 7,7 22,8 20 - 50 18 19,8 6. Прямі лінії 12,8 18,9 - 27 - 17 18,4 12,6 7. Ямки 26 - 4 30 20 25 9,5 17,5 8. Горизонтальні ряди 92 93 90 100 95 100 40,5 94 9. Вертикальні ряди 8 7 10 - 5 - 18,0 6 10. Всього орнам. фрагментів 39 132 30 25 25 18 - - 11. % орнам. фрагментів 20,3 39,5 50 35,7 17,6 40 - - 12. Всього фрагментів 192 334 60 70 142 45 - -
Серед чотирнадцяти реконструйованихсистем орнаментації кераміки ВНК у більшості випадків бачимо наколи або проколипід зрізом вінця, в окремих випадках – відтиски гребінця або вм’ятини по зрізувінець (Балаховичі, Великий Мідськ, Новосілки), декор верхніх частин посудин(Балаховичі, Омит, Великий Мідськ). Найбільш декорованим є горщик з Нобеля: вінприкрашений «копитцями», сітчастою штриховкою, рядами наскрізних проколів усередній частині.
Орнаментація, форми посуду, технологіявиготовлення волинської неолітичної культури частково мають, можливо, південнепоходження. Так, тонкостінну конусоподібну кераміку з рядами отворів під краємвінця бачимо в групі Тісадоб Угорщини [Титов, 1980, с. 201, рис. 121].Гребінцевий «кардіумний» орнамент водночас відтисками нахиленої палички,укладеними в ряди, відомий з кераміки Базькового острова (буго-дністровськакультура). Тут є й відтиски по зрізу вінець [Даниленко, 1969, с. 66, рис. 2, 4,8]. Гребінцевий орнамент відомий з пам’яток Центральних Балкан (Оцтаки –Магула) в культурі передсескло [Даниленко, 1969, с. 200, рис. 144] та,звичайно, в культурах дніпро-донецької спільноти, до яких належить і ВНК.
Прийом прогладжування гребінцемпоширювався на Подніпров’ї і використовувався носіями ДДС раннього етапу, йогознаходимо і на горщику буго-дністровської культури з поселення Шиманське[Даниленко, 1969, с. 106, рис. 69]. Сам же гребінцевий орнамент, на думку Д.Телегіна, міг виникнути на Подніпров’ї, в середовищі ДДС раннього етапу, ізвідти проник на територію Волинського Полісся та в ареал поширення населенняБДК [Телегін, 1968, с. 170].
На думку дослідників, культуридніпро-донецької спільноти мали в різні періоди дещо відмінні елементи декору.В. Даниленко відзначав, що між періодами гребінцевої та накольчастої керамікитреба виокремити період лінійно-прогладженої [Даниленко, 1969, с. 31].Підкреслюючи відмінність кераміки києво-волинської групи від черкаської, Д. Телегінназивав ранішими гребінцевий та лінійний орнаменти, а пізнішими – з насічок,наколів, лунок [Телегін, 1968. – С. 91].
На окремі горщики у середню їх частинунаносили ряди наскрізних отворів (Нобель, Новосілки).
Меншою мірою використовувався декор зтонших або грубіших ліній, відомий і на кераміці БДК, КЧК. їх наносилигоризонтально, вертикально або похило (Осова, Мняково, Новосілки). В окремихвипадках від широких горизонтальних смуг униз навскіс прокреслювали коротківідрізки (Омит). Цей мотив пізніше часто використовується при оздобленнікераміки тшинецько-комарівської культури (ТКК) [Охріменко, Гусаревич, 1998, с.47–51; Berezanskaja, Таras, 1998, s. 2]. Можливо, ці лінії були ідеограмамирозораного поля. Заштрихований ромб, який використовувався носіями ТКК,означав, за А. Голаном, розоране поле [Голан, 1992, с. 87], як і трикутник, щоміг позначати поле. У нижній частині виробів ВНК часто бачимо сітчастештрихування, яке, можливо, імітувало плетені ємності. На фрагментах посудини зКомарова (початок середнього періоду ВНК) є шнуровий орнамент, який потімбачимо на виробах культур лійчастого посуду, кулястих амфор, шнурової кераміки.
Отже, основними елементами орнаментукераміки ВНК є гребінцеві відтиски – 20,5% у Новосілках, 42,4% в Оболоні (длякиєво-черкаської культури, за даними О. Титової, 34,2%), прямі лінії –відповідно 12,8% та 3,8% (у КЧК – 18,4%) [Титова, 1992, с. 113] (див. табл. 4),«копитця» – 15,4% та 4,5%, похилі насічки 7,7% та 22,8%, «сітка» – 12,8%та 11,4% (остання у КЧК – 5,9%). Основу зональності декору становлятьгоризонтальні ряди.
Територіально близькими матеріалам ВНКна Прип’ятському Поліссі є матеріали німанської (НК) (західнополіський варіант)та східнополіської (СПК) культур. При порівнянні кераміки НК, СПК з волинськоюнеолітичною бачимо самобутні риси останньої (див. табл. 5). Розглянемо спочаткуособливості технології. Зріз вінця у виробах НК та СПК часто хвилястий відвідтисків, чого у виробах ВНК не помічено. Основним типом виробів у трьохкультурах були горщики, хоча в різні періоди їх форма змінювалася: у ВНКпереважаючими типами були конусоподібні, біконусоподібні, яйцеподібні,прямостінні, профільовані при гострому, округлому, рідко – шпичастому дні. НаЛівобережжі Прип’яті, в зоні поширення НК, горщики були присадкуваті,гостродонні з прямими вінцями [Исаенко, 1976, с. 42], вироби східнополіськоїкультури широкогорлі з гофрованим краєм (діаметром близько 40 см, висотою 35см). Горщики ВНК мали менші розміри, були стрункіші. Вироби ВНК відзначалисятонкостінністю порівняно з виробами СПК, іншою барвою, ніж у НК, відсутністюдомішки черепашок, вапняку (див. табл. 5). Названі культури різнилися йдекоруванням. У виробах ВНК відсутні прямокутні вдавлення (є лише в матеріалахз Оболоні), ялинкові композиції, відтиски текстилю, розмочаленої палички, як укераміці НК, дужки, «гусенички», ялинкові композиції, як у виробах СПК.
Отже, за формами виробів, кольором,технологією виготовлення, технічними домішками, орнаментикою, розмірамикерамічні вироби волинської неолітичної культури дещо різняться від керамікиніманської та східнополіської культур, так само, як і від києво-черкаської[Телегин, Титова, 1998, с. 24] (див. табл. 4, табл. 5).
При порівнянні посуду ВНК з виробами КЧКможна помітити відмінність їх форм і, якщо перші – часто біконічні абопрофільовані, то для виробів КЧК характерні «великі, широко відкритігостродонні, рідко плоскодонні горщики та малі круглодонні миски» [Титова, 1993,с. 103]. Останні відомі і серед виробів східнополіської культури – Юревичі[Исаенко, 1976а, Рис. 38, 19–21]. Вироби ж ВНК середніх розмірів; плоскодоннихта мископодібних виробів не виявлено. Якщо порівняти декор ВНК та КЧК, то можназауважити риси і подібності, і відмінності, насамперед у оформленні зрізувінець:
1) у виробах ВНК невідома така пізняриса КЧК як комірцеве оформлення;
2) в обох культурах під зрізомнаносилися глибші наколи або проколи ззовні, зсередини чи з обох боків. Занашими підрахунками, на матеріалах шести пам’яток ВНК найчастіше робилисязаглибини ззовні (див. табл. 6) – 73%, зсередини значно менше – 27%.В окремих випадках наколи робилися з обох боків (Оболонь – 20% від усіх вінець,виявлених тут). Переважання зовнішніх наколів простежуємо і на посуді КЧК;
3) в окремих виробах ВНК та КЧК видновідтиски по зрізу вінець (наприклад, для КЧК з пам’ятки Борщів) [Костенко,Титова, 1988, Рис. 3, 2, 6, 7]. Для ВНК цей прийом є рідкісним (Балаховичіта деякі інші пам’ятки). Для кераміки КЧК, за даними О. Титової [Титова, 1992,с. 111], характерна велика частка орнаментованих фрагментів – 75%, для ВНК, занашими підрахунками, значно менша – 33,8%. При порівнянні зональності нанесеннядекору теж помітні значні відмінності. Горизонтальними рядами в КЧК прикрашено40,5%, вертикальними – 18%, а у ВНК – відповідно 94% та 6%. Характерно, що такіелементи декору як гребінцеві відтиски використовувалися в обох культурахнайчастіше: ВНК – 27%, КЧК – 34,2% [Титова, 1992, с. 117-118] (див. табл. 4).На другому місці за кількістю у ВНК – ряди насічок – 19,8% (хоча в різніперіоди їх частка неоднакова), які у КЧК менш уживані, хоч відомі в Гринях,Пустинці, Бортничах [Телегін, 1968, Рис. 45, 5, 37, 1, 42, 12]. Подібним донасічок є декор із дужок, нанесених заокругленим орнаментиром. Він є рідкіснимсеред керамічних матеріалів обох культур. У ВНК цей декор трапляється рідко, напам’ятках, розташованих ближче до середньої течії Прип’яті, і є наслідкомвпливів німанської або східнополіської культури, інколи його бачимо і накераміці КЧК (Бовсуни) [Телегин, Титова, 1998, Рис. 33, 2]. Можливо, вінтеж походить з ареалу БДК. Елементом декору, який використовується порівняночасто, є менші та більші ямки: для ВНК його частка становить 17,5%, а для КЧК –9,5%. Часто використовується при оздобленні у ВНК і т. зв. сітчастий елементдекору – 16,7% проти 5,9% у КЧК. Він, як і лінійний, був одним ізнайулюбленіших у населення лівобережжя Прип’яті, східнополіської та німанськоїкультур, а в НК Понімання використовувався рідко [Чарняўскі, 1979, с. 135,136]. В зоні Поприп’яття досить популярними були відтиски «копиток» (М.Чернявський). Цей орнамент часто використовувався в НК, СПК. У ВНК вінстановить 9,8%, в КЧК майже не знаний. Хоч подібні відтиски відомі в БДК, цейприйом у Поприп’ятті є, ймовірно, самостійним винаходом, як і проколи та наколипід вінцями. Невідомий у матеріалах ВНК і лапчастий орнамент, ряди відтисківрозмочаленим орнаментиром, так само, як ряди трикутних, чотирикутних відтисків(як з хутора Тетерівського). Немає тут також орнаментики з ялинкових, кутовихкомпозицій, характерних для Київського Полісся, а також Надпоріжжя (Сурськийострів) [Телегин, Титова, 1998, Рис. 10, 16].
Отже, у великому ареалі поширенняпам’яток дніпро-донецької етнокультурної спільноти, у т. ч. волинськоїнеолітичної [Телегин, 2001, с. 3], як і німанської культур, елементидекору були подібні – гребінець, ямки, лінії, сітка, насічки, – але на різнихтериторіях у різних культурах їх набір та частота використання булинеоднаковими, так само, як більший чи менший ступінь декорування. На нашпогляд, процент орнаментованості зростав у пізніші періоди і залежав відспособу життя, побутових умов, ступеня осілості. Припускаємо, що у населенняВНК, де переважало мисливство, тобто більш рухливого, орнаментика була меншрозвинена. Там же, де населення більше займалося рибальством і вело переважноосілий спосіб життя (наприклад, Юревичі біля озера Литвин), кількість керамікизначна, вона декорована.
3.3 Житлобудівництво у племен ВНК
Пошуки добре збережених слідів жителепохи неоліту є актуальним завданням, проте пов’язані з певними труднощами.Справа в тому, що більшість неолітичних поселень розташовувалася на піщанихдюнах [Археология..., 1987, с. 82, 111; Вarta, 1959, s. 241–258], якіруйнувалися під час пізніших заселень (наприклад Оболонь), вибирання піску длябудівництва (Вижівка, Новосілки, Великий Мідськ) або знищувалися видувамивнаслідок пониження рівня ґрунтових вод (Залухів, Хабарище).
Питання житлобудівництва в неолітіПолісся залишається маловивченим у зв’язку з відсутністю необхідного обсягуматеріалів. Але подальші дослідження допомогли б пролити світло на побут,демографію, культуру загалом. Одержані за останні роки планіграфічні дані зпоселень та стоянок ВНК Вижівка, Оболонь, Новосілки, Стрічено, Вовче, Крушникидають змогу зробити деякі попередні узагальнення.
Під час цих розкопок увага приділяласявогнищам, розташуванню каменів, крем’яних знарядь. Фіксація знахідок на планіжитла робилася за допомогою різних умовних позначок (С-скребок, Р-різець,Т-трапеція, Х-кераміка тощо). Відомо, що скребки були жіночими знаряддями, арізці, сокири, наконечники стріл, мікроліти використовувалися чоловіками. Всеце дає змогу достатньо точно відтворити інтер’єр помешкання – місця роботи,відпочинку, приготування їжі.
Залишки унікального, напевно літнього,об’єкта розміром 6x4,2 м виявлено північніше с. Хабарище Ратнівського району,неподалік озера на підвищенні 150x200 м. Зорієнтований він по лінії північнийзахід – південний схід, фіксувався за залишками «цеглин» торфу, з якихскладений, та вільхових жердин товщиною 5 см, укопаних по зовнішньому периметруна відстані 15–20 см одна від одної. Всередині житла шар піску темніший. Зпівденного боку будівлі знайдено залишки вогнища діаметром 30x40 см та уламкинеолітичного посуду. В зв’язку з пониженням рівня ґрунтових вод ця невисока (до0,5 м) дюна почала роздерновуватися та розвіюватися, як наслідок, оголилисязалишки нижньої частини неолітичного житла. Поблизу розміщені рештки ще двохподібних, але гірше збережених жител [Охріменко, 2001, с. 63–64].
Погано збережений об’єкт ВНК буловиявлено в урочищі Вовче біля с. Майдан-Липно Маневицького району Волинськоїобласті. На його площі знайдено комплекс крем’яних знарядь, уламки горщика,дрібні фрагменти кісток, залишки великого вогнища діаметром близько 3 м, якеопущене в материк на 0,7–0,8 м. Поряд було ще одне вогнище поперечним перерізом0,2 м. Загальна його площа могла становити 30 м2.
Пам’ятку біля с. Галина ВоляСтаровижівського району можна інтерпретувати як унікальне поселення періодудокерамічного неоліту. Тут досліджено залишки однієї підчотирикутної споруди,плавно заглибленої в материк. У її вцілілій частині виявлено рештки більших іменших вогнищ. Усередині об’єкта зібрано численні дрібні фрагменти кісток,трапеції, скребки, різці, нуклеуси, багато тесел. Знахідки, в т. ч. однотипні, розташованіна площі житла рівномірно. Вціліла площа споруди становить понад 40 м2[Залізняк, Охріменко, 1985, с. 97].
На поселенні ВНК Новосілки-Стрічено(Маневицький район) виявлено залишки трьох споруд. Усього ж їх могло бути на поселенні4–5. У першій з них, окрім кераміки та знарядь з кременю, зафіксовано чотиривогнищеві ями, що могли слугувати для приготування їжі в горщиках. Залишкидругої становили собою лінзу заповнення житла довжиною 2,5 м. У ній буловогнище діаметром 0,5 м. Залишки ще одного житла простежувалися на площі 5x8 м.Тут знайдено яніславицькі наконечники, мікрорізцеві сколи, трапеції, скребки,різці, пластини, дрібні кістки, фрагменти тонкостінної кераміки з домішкоютрави в тісті, а також вогнищева заглибина діаметром 0,3 м та глибиною 0,15 м.
Експедиція Л. Залізняка на правомуберезі р. Уж в урочище Прибір Христинівський навпроти с. ХристинівкаНародицького району Житомирської області в 70-ті рр. виявила неолітичнепоселення, назване Крушники. В 1984 р. у східній його частині Г. Охріменкопроводив незначні рятівні розкопки (5x6 м).
Вірогідно, тут був розташований житловийоб’єкт, у якому виявлено три ями, за межами розкопаної ділянки знахідки майжене траплялися. Стратиграфія в розколі була така: 5–10 см займав темно-бурий шаргумусу, під ним залягав шар підґрунтя коричневого кольору (10–15 см), далі йшовсвітліший материковий пісок. На межі квадратів 5а та 5б виявлено ямку діаметром0,4 м, глибиною 0,2 м. У ній був гумусований пісок, дрібні вуглинки. Вона дещорозширювалася в східному напрямку. Аналогічна, але менших розмірів, ямка була вквадраті 4 д. її глибина досягала 0,6 м від рівня денної поверхні. Можливо,перша з них слугувала для приготування їжі в горщику, обкладеному палаючимвугіллям, друга ж була заглибиною від стовпа.
У південній частині розкопу на пам’ятціКрушники відрита велика яма підокруглої форми. По довгій вісі вона мала 1,5 м,по короткій – 1,3 м. Глибина її нижче гумусу – 0,8 м. В їїсірувато-попелистому заповненні, крім дрібних вуглин, було небагато кераміки такременів.
На площі цієї споруди добуто 430 одиницькременю, в т. ч. 67 пластин без повторної обробки, 44 знаряддя: пластинка зпритупленим ретушшю краєм, трапеція, уламок вістря яніславицького типу тощо. Врозкопі знайдено також розвали двох горщиків середніх розмірів.
Отже, можна вважати, що поселенняКрушники мало невеликі розміри – приблизна його площа 30 м2. Дещовидовжене розміщення знахідок може вказувати на його чотирикутну форму.Витягнуте воно було по лінії північ-південь паралельно до течії ріки. Впівденній частині житла містилася велика заглиблена вогнищева яма, яка давалазмогу «понижувати» вогонь від стелі і сприяла його концентрації та кращомуутриманню тепла. Вірогідно, що так могло бути сплановане лише зимове житло. Наце вказують і основні знаряддя: жіночі скребки для обробки шкір та ножовидніпластини для розрізування м’яса, шкір, чищення риби, а також чоловічі знаряддя:різці, наконечник стріли, розміщені поряд із вогнищем. Тобто це тепле освітленемісце було «центром» домашнього виробництва. Приблизно по центруконцентрувалися розвали двох посудин. Вірогідно, там сім’я споживала страву.
Із західного боку від розвалу № 2 – ямкадля невеликого вогнища діаметром близько 0,4 м. У ній, напевно, і готувалася вгорщиках страва. Ямки і розташовані поряд розвали посудин виявлені також напам’ятках Балаховичі (Бригада), Новосілки (Стрічено). Показово, що протилежнийдо великого вогнища бік об’єкта майже не містив знахідок. Не виключено, що тутбув вхід.
Виявлена в західній частині ямка відстовпа може свідчити, що ця будівля, ймовірно, була стовповою, чотирикутною.Стіни її могли бути зроблені з очерету чи лози. Можливо, очеретяною була істріха. Порівняно мала площа житла вказує на те, що тут проживала невеликародина.
Поселення ВНК у багатих мисливськими тарибальськими угіддями місцях могли бути постійними або сезонними [Гладких, 1989,с. 19; Зализняк, 1989, с. 82, 84; Залізняк, 1990, с. 4; Балакин, Нужный,1990, с. 95]. Переміщення неолітичного населення відбувалося, можливо, узв’язку з міграціями об’єктів полювання або після висихання водойм у посушливийперіод [Nogaj-Chachaj, 1991, s. 40; Черниш, 1973, с. 58; Непріна, 1982, с. 4].На Волинському Поліссі виявлені місця як тимчасового перебування мисливців тарибалок, часто розміщені в заплавах та низинах (Мульчиці-ІІ, Мульчиці-ІІІ,Боровно-ІІ, Мала Глуша, Люб’язь-П), так і тривалого (Новосілки, Оболонь,Вижівка), можливо зимові, розміщені на вищих сухих дюнних пагорбах. Складалисявони здебільшого з 3–5 жител площею 24 м2 (Хабарище), 30 м2(Крушники), 40 м2 (Вижівка, Новосілки), в кожному з яких моглапроживати мала чи велика сім’я. Враховуючи, що тривалість життя в той час буланевелика, в основному, це були малочисельні родини, які мали житла відповіднихрозмірів. Кількість жителів поселення могла становити 20–35 осіб [Зализняк,1990а, с. 80].
Привертає увагу така характерна деталь,як відсутність на поселеннях ВНК кам’яної обкладки навколо вогнищевих скупчень,у той час, як на Лівобережжі Прип’яті, в ареалі поширення німанської культури[Залізняк, 1997, с. 75], ця особливість простежується. На західному березіозера Люб’язь у Любешівському районі Волинської області в уроч. Лядина-ІІІ, вмісці затоплення водою знайдено камені, почорнілі від вогню, та інші залишкипоселення німанської культури. Під час розкопок на поселенні Русакова-ІІ над р.Шчара М. Чернявський виявив рештки вогнищ із каменями невеликих розмірів, щомали сліди обпалення [Чарняускі, 1979, с. 9].
Варта уваги ще одна особливість: вокремих житлах виявлено по два вогнища – велике та мале (Вовче, Крушники).Великі вогнищеві заглиблення мають діаметр від 3 м (Вовче) до 1,5x1,3 м(Крушники), 0,5 м (Новосілки). Припускаємо, що вони використовувалися не лишедля обігрівання приміщення в зимовий період, а й для приготування (запікання)м’яса. Малі ж ямки в поперечному перерізі мають 0,2–0,4 м (Новосілки, Вижівка,Крушники) та незначну глибину – 0,15–0,3 м. Біля них концентруються розвалигорщиків.
Отже, житла ВНК ділимо на легкі сезоннікурені та довгочасні чотирикутні споруди. їх розміри – від 28 до 40 м2.Стіни останніх можливо робилися з очерету, лози та глини, інколи – торфу(Хабарище), покрівля – з очерету.
3.4 Розвиток господарства неолітичногонаселення Полісся
Господарство неолітичного населеннятрадиційно, і як в часи фінального палеоліту та мезоліту, мало майже виключнопривласнюючий характер [Бунятян, 1989, с. 9]. Воно включало в себе такі звичнідля населення зони лісів види діяльності як рибальство, мисливство тазбиральництво. Перші два складали основу існування тодішніх жителів Полісся. Іхоч населення було знайоме з рільництвом, (а може і скотарством) аж до кінцяIII тис. до н. е., відтворюючі види діяльності не мали великого значення. Проскладність цих процесів писали Я. Крук, С. Мілісаускас [Кruk, Міlisauskas, 1999,s. 30]. Лише в кінці енеоліту – на початку бронзового віку на Поліссі з’явилисядосконаліші знаряддя: шліфовані сокири, крем’яні серпи, кам’яні зернотерки.Розвиткові рільництва сприяли і виключні умови дуже теплого та вологого атлантичногоперіоду – температура була на 2–2,5°С вища від сучасної [Jankowska, 1990, s.30].
Стимулюючим фактором переходу дорільництва та скотарства у населення ВНК, крім впливів сусідньої КЛСК, сталопроникнення на Полісся маліцької культури та особливо культури лійчастогопосуду, матеріали якої знаходимо на території всього Волинського Полісся аж досередньої течії Прип’яті. Тоді, напевне в середині III тис. до н. е., ірозпочинається у аборигенного поліського населення ВНК перехід до відтворюючихформ господарства та пов’язаного з ним ткацтва [Охріменко, Шевчук, 1997, с.249].
Багато дослідників, у тому числі Д.Янковська, підкреслювали значення макролітів у зоні лісів ще з часів фінальногопалеоліту (аренсбург, свідер). У мезоліті рубальні вставні знаряддя,виготовлені у відщеповій техніці або сформовані різцевим сколом,використовувалися для зрубування, обробки деревини, будівництва жител,виготовлення мисливських знарядь, рибальського начиння – човнів-довбанок, весел[Jankowska, 1990, s. 68]. З появою КЛП поширюється досвід виробництва набагатопродуктивніших та досконаліших за формою шліфованих сокир, якими розчищали поляпід посіви тощо.
Для ґрунтовного аналізу теми прогосподарство ВНК поки що є обмаль даних. Докладніше зупинимося на кожному звидів господарства.
Тваринний світ Волинського Полісся вранньому голоцені атлантичного періоду був багатим та різноманітним: тутводилися шляхетні олені [Михайлова, 1998, с. 66], європейські козулі, лосі,тури, європейські зубри, сарни, свині, коні-тарпани, бурі ведмеді, річковібобри, хом’яки, лисиці, вовки, зайці-русаки, багато видів річкових та лісовихптахів. Про це свідчать рештки, знайдені біля сіл Старий Чорторийськ, Зимне,Голишів, смт Торчин [Атлас… 1990, с. 21], а також з окраїн с. Гнівчиці Брестськоїобласті Білорусі, де зібрано остеологічні матеріали названих тварин (бурийведмідь, кабан, вовк та деякі інші) (визначення О. Журавльова) та знайдені Г.Охріменком на острівній пам’ятці у 1996 р. під час роботи експедиції О.Калечиць.
Є різні точки зору на значеннярибальства та полювання в житті неолітичного населення Полісся. Окремідослідники вважають рибальство більш продуктивним заняттям. Однак С. Терьохіндотримується іншої думки. Він пише: «З повною впевненістю можна сказати, щополювання для первісних людей було першоосновою людської діяльності та культури,воно забезпечувало засобами існування: харчами (м’ясо, жир), одягом (шкіри,пушнина, вовна, пух), матеріалом для виготовлення знарядь праці, прикрас,амулетів. Кістки були паливом, а в палеоліті – ще й будівельним матеріалом»[Терехин, 1982, с. 7; Етнічна історія..., 2000, с. 15].
Знарядь полювання, крім вставнихмікролітів та сокир, на Волинському Поліссі досі не виявлено. Напевне, це булилуки, стріли, списи, дротики. Всі вони споряджені мікролітами: трапеціями,косими яніславицькими наконечниками, сегментами, пластинками з притупленимретушшю краєм [Зализняк, 1978, с. 89–97; Нужный, 1984, с. 23–36; Балакин,Нужный, 1990, с. 91].
Вірним помічником людини на полюваннібув собака, приручений, можливо, ще в мезоліті. Він попереджав, вистежував,переслідував звіра, відшукував підранка, приносив впольовану птицю, під часполювання на ведмедів, кабанів та ін. відволікав увагу розлючених звірів насебе [Терехин, 1982, с. 18].
До індивідуальних способів лову требавіднести полювання з застосуванням сілець, сухожильних та сиром’ятних петель.Останніми ловили і лосів за роги. З дерева чи жердини робили різні самолови:торгали, ощепи, кулеми, пастки, ступиці. Останні витесувалися з дуплистогодерева, яке обрізувалося з обох боків. Ступиці мали невелику висоту і ставилисяна лосячій стежці. Потрапивши туди копитом, тварина вже не могла звільнитися.Багато лосів ставали жертвами спеціально викопаних та замаскованих ловчих ям.Етнограф А. Семантовський, на якого посилається С. Терьохін, писав, що в 1860р. у Полоцькому повіті ямами знищили сотні лосів [Терехин, 1982, с. 19]. Підчас гону, цих тварин (самців) приваблювали спеціальним вабиком – сосновоюконусоподібною трубкою довжиною 50–55 см.
На вовків полювали заради цінного хутраскрадом, із засідки, нагінним способом, з липня по жовтень – підвивкою, коливовченята відповідають на виття вабильщика, загорожами-пастками тощо.
За даними білоруських етнографів, убагатьох місцевостях м’ясо ведмедя не вживалося через пережитки тотемічнихуявлень, але дуже цінувалося його хутро [Терехин, 1982, с. 55].
Віддавна користувалися на Поліссіперевісними та самоловними сітками. Перевісні робилися для лову качок. Колиптахи зграями готувалися сідати на озеро, перед ними миттєво піднімали такусітку і ловили десятками та сотнями. Потім солили, коптили і складали в бочки.На оленів, сарн, лосів ставили в лісі довгі сітки (до 117м довжиною і висотоюдо 3 м). Ці завіси натягувалися на кілки і в них заганяли тварин. Робили щезагорожі з жердин довжиною 200–300 м, а в проходах між ними ставили петлі,насторожені самостріли або рили ями [Терехин, 1982 – С. 78, 79]. На великихтварин ставили пастки з більших колод [Вовк, 1995, с. 40–41].
На мисливський промисел на Поліссі в неолітівказують рештки диких тварин з поселень Камінь Пінського та ВласовціІванівського районів Брестської області, де знайдено кістки лося, кабана,шляхетного оленя, тарпана, зубра, ведмедя, козулі [Исаенко, 1976а, с. 120].Наявність решток таких великих і важко впольовуваних тварин як лось, тур, зубр,ведмідь, олень благородний, кабан свідчить, про значний досвід, вправністьмисливців та досконалість їх зброї. Не виключено, що при цьомувикористовувались і такі знаряддя як гарпуни, сокири.
На основі етнографічних даних,наскельних малюнків, археологічних матеріалів дослідники дійшли висновку, щополювання часто проходило з участю собак, гоном, загоном, скрадом, з допомогоюловчих ям [Зализняк, 1991, с. 100–111], силець, петель тощо. Транспортнимизасобами віддавна слугували лижі, ручні нарти, човни. Мисливським озброєннямбули луки зі стрілами, списи, гарпуни, дротики [Rimantiene, 1979, s. 66].
Древка стріл часто робилися з сосни,луки – із в’яза, сосни, ялини. Багато залишків луків мезолітичного та неолітичногочасу знайдено на півночі Європи. Вони мали значні розміри, але найчастіше –просту конструкцію. В Барлебені (Німеччина) виявлено лук завдовжки 152 см.Прості луки довжиною 3,5 м знайдено на торфовищі Вис-І на Вичегді (початокАтлантикуму). їх внутрішній бік був зрізаний до плоского. Для закріпленнятятиви у верхній частині вони мали отвір, у нижній – жолобок. Неолітичні лукидовжиною від 125 до 182 см виявлено у Швейцарії. В них були зарубки дляприкріплення тятиви, в центрі – потовщення. На неолітичному поселенні Сарнате(Литва) знайдено луки з ясена довжиною 57–144 см.
Наконечники стріл, окрім крем’яноговістря, іноді мали в бокових жолобах додаткові мікропластинки, якіприкріплювалися природною смолою [Зализняк, 1991, с. 106–107]. В Данії виявленостріли з дерев’яним потовщенням на кінці (подібними полювали на пушного звіра вСибіру). Дерев’яні обпалені ромбоподібні наконечники відомі з неолітичногопоселення Швентої [Rimantiene, 1979, s. 167]. На стоянці Нижнє Веретьє знайдено18 стріл розміром від 58 до 65,5 см з біконічними потовщеннями на кінці. Наодній з них є чотири пази із закріпленими в них мікрокамінцями. Такі ж пазитрапляються і на кістяних наконечниках. В болотах Данії знайдено чотири стрілиз трапецієподібними наконечниками з кременю.
Встановлено, що з часу фінальногопалеоліту (13–12 тис. років тому) і до початку атлантичного періоду наконечникивиготовлялися з крем’яних пластинок. Пізніше вони змінюються трапецієподібними,які при влучанні в тварину давали шоковий ефект, а з близької відстані моглиперебити ребро чи кістку. Крім того, вони мали розривну дію – дробилися нагострі скалки-кремінці [Нужный, 1984, с. 23–36].
На мезолітичній стоянці Нижнє Веретьєзнайдено три соснові списи. При товщині 2,2–2,5 см вони мали довжину 2,7 м, 1,2м, 1,45 м. На одному з них був паз довжиною 60 см. На неолітичному поселенніСарнате в Литві знайдено ясенові та кленові списи довжиною 1,15 м, 1,2 м 1,8 м[Зализняк, 1991, с. 107].
Про ефективність дії мисливських знарядьсвідчить майже цілий скелет тура, виявлений у мезолітичному шарі болота Віг(Данія). Два його ребра були пошкоджені. Одне зажило. Крім того, в лопатці бувчималий отвір – напевне, від списа, а в грудній клітці виявлено три крем’янихнаконечники стріл. Інший кістяк тура знайдено в Данії, в болоті Плейлерун.З’ясувалося, що у нього влучили трьома стрілами в правий бік, дев’ятьма – влівий, однак тур утік від мисливців у болото, де й загинув. На стоянках Данії,Прибалтики виявлені черепи, лопатки диких свиней з ушкодженнями від наконечниківстріл, списів, сокир.
Полювання гоном у лісовій зоні взимкупроводилося на лижах по глибокому снігу. Коли тварини стомлювались, їх вбивализ луків чи списами з короткої відстані [Зализняк, 1991, с. 108].
О. Яневич довів, що при полюванніскрадом використовувалися маски тварин, наприклад оленів. Для цього на головізвіра залишали частину рогів та черепа, їх одягав на себе мисливець,підкрадаючись до стада [Яневич, 1990, с. 104].
Ловчі ями робили на звіриних стежках,інколи кількома колами. Такі ями виявлені в Ферневедер (Німеччина), їх діаметрдорівнював 100 см, а глибина становила 2,5–3 м. На дні вертикально ставилисягострі кілки, роги, кістки.
Безперечно, способи полюваннявизначалися місцевими природними умовами, традиціями й наявними об’єктами промислу.
На поселеннях ВНК знаходимо мікроліти(переважно трапеції, рідко трикутники), косі яніславицькі вістря тамікрорізцеві сколи, скребки для обробки шкір, ножі для розрізання м’яса.Трапеції та яніславицькі вістря зібрані на поселеннях Новосілки, Вижівка (див.табл. 2, табл. 3), Заслуччя, Горинка, Залухів, Хабарище, Рудня. На останньомуД. Нужним зібрано 105 яніславицьких наконечників [Нужний, 1992, с. 175].Водночас на пам’ятках, розташованих ближче до русла Прип’яті (Тур, Люб’язь,Телковичі), які належать, вірогідно, до німанської культури, де і зараз багатірибні місця, подібні мисливські знаряддя майже відсутні. Скребків тут теж малоі використовувалися вони, ймовірно, більше для обробки дерева. Натомість багатознарядь обробки дерева, кістки (сокири, тесла, струги, різці на великихвідщепах тощо). Все це вказує на існування у жителів регіону двох дещоспецифічних укладів господарства – у носіїв ВНК домінуючим могло бутимисливство, а рибальство менш розвинене, у творців НК – навпаки.
Неолітичне населення, як правило,оселялося біля заплав, стариць та інших зручних для рибальства місць. Заспостереженнями М. Чернявського, в місцях, де береги були крутими, первіснілюди могли на довший час зупинятися лише в мезоліті, неолітичних же пам’яток натаких ділянках узбереж немає.
Способи рибного лову були різними ізалежали від місцевих умов, видів риб, традицій промислу. При цьому, можливо,широко застосовувалися човни, виготовлені за допомогою свердління, випалюваннята стесування [Korobkowa, 1999, s. 140]. Неолітичні поселення Оболонь, Семки,Стрічено та інші розташовані на пологих сухих берегах перших надзаплавнихтерас, неподалік стариць, від яких і тепер залишилися плеса.
Знаряддями лову риби в зоні Поліссямогли бути гарпуни, рибальські вудки з гачками, верші, ятері, сітки-плутанкитощо [Ляшкевіч, 1994, с. 70 –74]. Вони з’явилися ще на початку голоцену, авдосконалилися впродовж епохи мезоліту. Так само і методи рибальства,розвиваючись і вдосконалюючись в попередній період, остаточно склалися в неоліті[Зализняк, 1991, с. 112; Этнаграфія Беларусі, 1989, с. 437; Ляшкевіч, 1994, с.70–74, Ляшкевіч, 1999, с. 137–142].
Доволі часто на первісних торф’яниковихстоянках знаходять човни. Давні рибальські гачки відомі зі стоянки Пуллі вЕстонії [Зализняк, 1991, с. 111]. Багато гачків знайдено на стоянках культурМаглемезе, Свадборг та деяких інших. На пам’ятці Кунда їх виявлено аж 16.Багато подібних знахідок виявила експедиція В. Ісаєнка біля с. Камінь на р.Бобрик у Брестській області.
Найдавніша рибальська сітка знайдена натериторії Фінляндії. Методом С14 її датовано 7280 р. до н. е. (ранній Бореал).Поплавки (у формі трапецій) були виготовлені з соснової кори і мали отвори.Тягарці кам’яні, обплетені корою верби. Шнур теж плели з вербового лика. Сіткуатлантичного періоду з очками діаметром 4,5 та 5,5 см знайдено і в Данії. Настоянці Швентої в Литві виявлено давні рибальські сітки з липового лика, очкаяких мали діаметр від 2 до 12 см. Авторка розкопок Р. Рімантене вважає, щосітки були основним знаряддям лову [Rimantiene, 1979, s. 167].
На стоянці Свідзе в Латвії виявленозакол, який по С14 датується 4200 р. до н. е. Кілки були вбиті попарно,проміжки між ними закладені корою. В отворах стояли верші. В одній з них булознайдено кістки 17 щук. Подібні загорожі були відкриті і в гирлі р. Швентої вЛитві. Окремі верші робилися з прутиків лози, інші обтягувалися сіткою.
Об’єктом рибного лову часто були щуки,соми, лящі, карпи. Кістки щуки переважають на багатьох стоянках (Сведборг,Кунда, Звідзе, Оса). її могли вбити гарпунами, острогами під час нересту та вінші періоди [Зализняк, 1991, с. 111–113; Ляшкевич, 2000, с. 60; Давняісторія… 1997, с. 183–184; Щербуха, 1987, с. 51–52; Татаринов, 1973, с. 17,18;Рыбы СССР, 1969, с. 174].
Ряд авторів вважає, що рибальство внеоліті було на Поліссі більш розвинене, ніж полювання [Исаенко, 1976а, с. 120;Чарняўскі, 1979, с. 68], хоч прямих доказів наявності цього промислу ми немаємо. Можна вважати, що при різноманітних можливих у той час знаряддяхлову – коші, верші, вудки з гачками, блешнями, ятері, остроги, топтухи,бредні, підсаки, нерети, неводи, сітки [Етнографія України, 1994, с. 270, 271],використовуваних в усі пори року, рибальство було надійнішим постачальникомпродуктів харчування, ніж мисливський промисел.
Лов риби дослідники вважають чоловічимзаняттям [Давня історія..., 1997, с. 197; Археология..., 1987, с. 105], алеучасть у ньому, напевне, брали також діти і жінки. Вони могли допомагати плестисітки. Знахідки однозубих, двозубих кістяних гачків до вудок та складнішихрибальських знарядь відомі в поселеннях неолітичних культур Полісся [Давняісторія..., 1997, с. 183, 184]. За етнографічними даними, рибальські кістянігачки в первісні часи використовувалися не лише для вудок. На шнур довжиною15–20 м прив’язувалося багато шнурочків з гачками, на які наживлялися черв’яки.Таке знаряддя називалося кормаком. Взимку його опускали в ополонку, вліткувикористовували для лову риби з човна. Подібними до кормаків, але набагатодовшими були перемети довжиною 100–200 м, на які підвішували до 200 гачків.Ставили їх уздовж берега або перетягували затоку кілька разів. На гачки чіплялиживців. Сітками ловили з човна під берегом, заганяючи рибу бовтами. Жаками(ятерями) рибу ловили взимку і влітку. Взимку використовували ще й «поледні»: зобох боків біля опущеної під кригу сітки робили ополонки, над якими розкладаливогнища, захищені куренями. Якщо потрапляла риба, – витягували сітку черезополонку [Борисенко, 1992, с. 31–35].
Л. Залізняк називає чотири способи ловуриби мисливцями мезоліту лісової зони: лучіння (з човна вночі зі смолоскипами,гарпуном чи острогою), заколами з вершами, ставними сітками та тачковимиснастями [Залізняк, 1994, с. 68, 69]. В неоліті ці засоби ще більше розвивалисята вдосконалювалися.
Напевне, існував динамічний зв’язокпервісного населення з природним довкіллям, що впливало на характер йогогосподарської діяльності. Дослідники слушно вважають, що тодішні суспільстваобирали такі форми господарської діяльності, які забезпечували одержання максимальногопродукту [Долуханов, Пашкевич, 1977, с. 135–136; Титов, 1980, с. 29].
Вивчення історії рибальства в лісовійзоні України підтвердило, що рибальство та мисливство посідало головне місце векономіці тогочасного суспільства. А лов риби за допомогою човнів та сіток«знаменував кінець мезолітичного господарювання», в якому мисливство «пройшлошлях становлення та розвитку». На неолітичному Поліссі, яке дуже повільнопереходило до відтворюючих видів господарювання, відбувалася інтенсифікаціярибальства та мисливства. «В результаті… вдалося перейти до більшоїосілості, забезпечити своє відтворення і розширення у просторі, поліпшити умовиіснування» [Непріна, 1988, с. 32].
Значення рибальства зумовлювалося ще йкризою мисливства, що настала в мезоліті і тривала, напевно, в неолітичну епоху[Залізняк, 1988, с. 19]. Розвиток рибальства супроводжувався збільшеннямкількості макролітів [Левенок, 1966, с. 93].
Отже, розквіт рибальства з використаннямрізноманітних засобів лову припадає на епоху неоліту в зв’язку з кризоюмисливського господарства в лісовій зоні. Цей промисел стає надійним джереломпостачання харчових припасів.
Зовсім новим видом господарськоїдіяльності населення ВНК було землеробство. Воно з’явилося на Поліссі, на нашудумку, в кінці V тис. до н. е. під впливом носіїв КЛСК. Цікаві міркування зцього приводу знаходимо у Я. Крука, С. Мілісаускаса [Кruk, Міlisauskas, 1999,s. 30, 31]. Подібні процеси відбувалися на Куявах (Польща) в 5400-3650 ВС (удатах каліброваних) [Сzerniak, 1994, s. 3]. Ці новації широко розповсюдилисясеред тодішнього населення Правобережного (Волинського) Полісся і виявленінещодавно на кераміці з басейну Ясельди, Піни – вже на території сучасноїБілорусі (Мотоль, Глинно).
Основна кількість кераміки з відбиткамизернівок культурних рослин походить із розкопаних Г. Охріменком пам’ятокНовосілки, Оболонь, Коник, Крушники, на яких було відібрано 26 фрагментівпосуду з гребінцево-накольчастим орнаментом. Ці поселення розташовані в межахВолинської, Рівненської та Житомирської областей. Г. Пашкевич визначила на них8 відбитків культурних зернівок, результати цього дослідження подано утабл. 7. Ці фрагменти посуду належать до раннього та середнього періодів ВНК.
Таблиця 7
Відбитки зернівок на кераміці ВНКНазва рослин Оболонь Новосілки Розничі Коник Крушники Пшениця двозернянка - - - - 1 зерн. Пшениця однозернянка - - 1 зерн. - - Просо 1 зерн. - - - 2 зерн. Горох - 1 шт. - - 1 шт. Вика ервілія - - - 1 зерн. - Всього 1 1 1 1 4
Hаявність початкового скотарства в тічаси засвідчують лише опосередковані дані. Так, у межах перебування німанськогонеолітичного населення, на могильнику культури кулястих амфор біля селищаКрасносільське (Білорусь) знайдено кістки домашніх тварин: бика, свині, коня.На думку М. Чернявського, в III тис. до н. е. в німанській культурі, якамежувала на півдні з ВНК, виникає домашня відгодівля тварин. Скотарство моглобути запозичене і від більш ранніх культур енеоліту (люблінсько-волинськоїкультури, лійчастого посуду, пізньотрипільської), не кажучи вже про можливівпливи КЛСК, досліджуваної нами на Волині [Чарняўскі, 1979, с. 69]. Такінавички, можливо, проникли сюди від києво-черкаської культури, де домашнітварини з’явилися в ранній період [Телегін, 1968, с. 209].
Рибальство й полювання, початкові формиземлеробства та тваринництва могли істотно доповнюватися збиранням грибів ірізноманітних ягід, на які багате Полісся, споживанням корінців, молюсків тощо.Як продукти харчування використовувалися жолуді дуба, горіхи ліщини, висушені кореніочерету, рогозу [Исаєнко, 1976а, с. 120, 121].
Збиральництво на Поліссі теж, напевне,відігравало значну роль. Лікарські рослини, гриби, ягоди, горіхи збагачувалираціон. Переносили їх, можливо, у спеціальних корзинах, кошиках, посудинах,плетених з лози, кори, лика. На мезолітичній стоянці в Литві було знайденоберестяну корзину [Зализняк, 1991, с. 111]. Рослинна їжа могла складати значнучастину харчового раціону [Яневич, 1990, с. 107].
Криза мисливського господарства призвеладо пошуків альтернативного способу добування їстівних припасів – рільництва,але бідність ґрунтів, непридатних для вирощування пшениці та ячменю, недозволила перейти до нового господарсько-культурного типу (ГКТ). Ймовірно,населення ВНК довгий час вело мисливсько-рибальський ГКТ, що й простежуємо вутворенні порівняно великих поселень (Новосілки, Заслуччя, Оболонь) [Зализняк,1989, с. 82, 84; Балакин, Нужный, 1990, с. 95; для порівняння: Черниш, 1973, с.58; Залізняк, 1990, с. 10; Непріна, 1982, с. 4].
Отже, враховуючи невеликі розмірипоселень ВНК, кількість жител на них, домінування в знаряддях з кременю виробівмисливського призначення (мікролітів до стріл, дротиків тощо), незначну густотузаселеності, можна зробити висновок про переважання мисливства у цьогонаселення. Цей факт засвідчують і часті знахідки дрібних кісток тварин ужитлах. Важливу, але допоміжну роль відігравали рибальство та збиральництво.Спроби носіїв волинської неолітичної культури вирощувати зернові і бобові уранній та середній періоди розвитку успіху не мали. Причина невдачі – убідності ґрунтів, недосконалості рільничих знарядь, невідповідності асортиментукультурних рослин (пшениці, ячменю), де більш практичними є жито, овес, просо,горох.
Цей висновок підтверджується прививченні поселень німанської культури правобережжя Прип’яті, де крем’янізнаряддя більш пов’язані з рибальством, і внаслідок великої ефективності цьогогосподарства бачимо більші розміри поселень, насиченіший артефактами (кераміка,знаряддя) культурний шар, що пояснюється осілим способом життя, а значить,довгочасовістю поселень.
РОЗДІЛ 4. ПИТАННЯ ХРОНОЛОГІЇ ТАПЕРІОДИЗАЦІЇ КУЛЬТУРИ
Питання хронології та періодизаціїнеоліту Волинського Полісся досить важливі. Основою для їх вирішення єтипологічний метод співставлення з добре датованими комплексами синхронних тасуміжних культур, а також стратиграфічні спостереження.
За останнє десятиліття джерелознавчабаза волинської неолітичної культури значно зросла, в т. ч. завдяки роботам В.Коноплі, В. Оприска [Конопля, Оприск, 1991, с. 61–84] й Г. Охріменка. Крімтого, застосування періодизаційно-хронологічних схем Д. Телегіна для пам’ятокдніпро-донецької культури [Телегін, 1968, с. 199], В. Ісаєнка для неолітуПрип’ятського Лівобережжя [Исаенко, 1976а, с. 109–115; Исаенко, 1978, с. 37–42],М. Чернявського для німанської культури Білорусі [Чарняўскі, 1979, с. 75–79;Кеmpisty, Więckowska, 1983, s. 84], О. Титової для києво-черкаськоїкультури [Титова, 1985, с. 15–16] – це завдання значно полегшується.
Отже, ВНК на півдні межувала з культуроюлінійно-стрічкової кераміки, яка з’явилася з середини V тис. до н. е.[Охріменко, 1994а, с. 90–93; Пясецький, Охріменко, 1990, с. 69–79], насході – з києво-черкаською культурою, межу з якою С. Балакін запропонувавумовно по р. Тетерів [Охріменко, Телегін, 1982, с. 76], на північному сході –зі східнополіською, дослідженням якої займався В. Ісаєнко, на півночі – зніманською культурою, на заході – німанською та гжебикової кераміки (заЕ. Кемпісти та Т. Віслянським) [Рrahistoria… 1979, s. 319–321; Czebreszuk,1987, s. 185–196].
Такі культури поліського неоліту, яккиєво-черкаська, східно-поліська, волинська неолітична як складовідніпро-донецької культурної спільноти, мали близький господарський устрій тачас існування, а також різноманітні контакти з оточуючими етноспільнотами. Так,між дніпро-донецькими племенами та землеробським населенням ПравобережжяУкраїни – буго-дністровською та трипільською культурою – в різні періоди булитісні зв’язки та взаємні впливи. Як відомо, Д. Телегін розвиток ДДК поділив натри періоди [Телегін, 1968, с. 190–204]. На думку цього дослідника, ДДК першогоі початку другого періоду синхронна поселенням середнього та пізнього етапівбуго-дністровської культури (Самчинці, Саврань), заключні фази ранньогоТрипілля відповідали пізньому етапові другого періоду (II в) ДДК у Надпоріжжі[Телегін, 1968, с. 192]. У перший період ДДК на Південний Буг, у середовищеносіїв БДК, з Подніпров’я проник гребінцевий орнамент [Там само, с. 191].Ранній період трипільської культури відповідав етапові II дніпро-донецькоїкультури [Телегін, 1968, с. 196], але в поліській зоні, зокрема на Київськомута Житомирському Поліссі, контакти між неолітичним лісовим населенням татрипільським простежуються довше – в кінці III – на початку II тис. до н. е.(т. зв. пізнє Трипілля СТ-1). В кінці IV тис. до н. е. трипільське населенняз’являється південніше Києва – на великій території, особливо впізньотрипільський період. На межі Лісостепу та Полісся і далі на північзнаходимо або трипільські, або змішані пам’ятки трипільсько-поліськогонеолітичного типу (Луцьк–Гнідава, Голишів на Волині, Моства, Корма, гирло р.Васпаг на Житомирщині [Збенович, 1976, с. 32].
Побережжя Прип’яті теж було важливоюконтактною зоною для німанської, волинської неолітичної та східнополіськоїкультур. У різні періоди тут відбувалося взаємопроникнення населення в ареалпоширення іншої спільноти, тому було б доцільно скласти докладну карту цьогорегіону в неоліті із зазначенням періодів, культур і, можливо, пам’ятокзмішаного типу. Поки що можливе віднесення однієї і тієї ж пам’ятки до різнихкультур. Так, відомий дюнний пункт Сенчиці З. Сульгостовська та Е. Кемпістивідносять до типу Дубичай німанської культури [Кеmpisty, Sulgostowska, 1991, s.54–55], а В. Ісаєнко не подає конкретного визначення кераміки Сенчиць [Исаенко,1976а, с. 33]. Вона могла належати і до ВНК, тим більше, що загальновизнаноранню технологію її виготовлення, не властива пізнішій німанській.
Загалом погоджуючись із думкою В.Ісаєнка про великий вплив носіїв БДК на населення, яке стало на неолітичнийшлях розвитку, все ж ставимо питання: як він міг поширюватися на такі віддаленітериторії. Автор цієї тези наводить приклад з пам’ятки Камінь-ІІ, де знайдено«кістяні» мотики другого буго-дністровського типу [Исаенко, 1976а, с. 112,113]. Крім того, тут, за його словами, виявлені уламки посуду з розмочаленоюрослинною домішкою, як у середній фазі БДК [Там само, с. 113]. Вивчення наявниху комплексі нових матеріалів дасть можливість з’ясувати вплив БДК на СереднєПоприп’яття (де розташований названий пам’ятник Камінь-ІІ), так, як це зробилаО. Титова для ілюстрації контактів БДК та києво-черкаської культури [Титова,1990, с. 28–38].
Так само викликає певне застереження щеодна теза В. Ісаєнка, що в «західній частині басейну (Прип’яті), де раннійнеоліт виступає яскравіше, простежується вплив лінійно-стрічкової кераміки (нафазі нотній)» [Исаенко, 1976а, с. 113]. Багаторічні роботи Г. Охріменка на ційтериторії вагомих підтверджень такому припущенню ще не дали.
Наявні на Волинському Поліссі матеріалиВНК виказують її досить ранній вигляд, не виключено – вони були одночасні знайранішими пам’ятками Подніпров’я, а також східнополіської культури, раннійперіод якої В. Ісаєнко окреслює 4500-4200-3500-3300 рр. до н. е. В цей же час з’являютьсяі пам’ятки західнополіського варіанту німанської культури [Исаенко, 1976а, с.113-114].
Поділяючи думку Д. Телегіна, щоіснування ДДК окреслюється рамками – середина V тис. до н. е. – кінець III тис.до н. е. [Телегін, 1968, с. 190–203]. – можна підтримати припущення В.Ісаєнка про довший період існування ДДК на півдні Білорусі – до 1700 рр. до н.е. (східнополіської культури ДДС). Це ж саме можна сказати, переглядаючикераміку стжижівської культури бронзового віку, де знаходимо елементи орнаментуВНК [Свешников, 1990. – С. 68–74]. О. Титова розділяє неоліт Київщини на триперіоди, а кожен з них – на два підперіоди. На її думку, пам’яткикиєво-черкаської культури могли існувати з середини V тис. до початкудругої половини ІІІ тис. до н. е. [Титова, 1985, с. 15].
На думку дослідників (Д. Телегіна, О.Титової, В. Ісаєнка, Г. Охріменка), поліський неоліт дніпро-донецькоїкультурної спільноти був тривалим явищем. За даними В. Ісаєнка, на пам’ятціЮревичі пізньонеолітичні матеріали лежали поряд з уламками посуду, прикрашенимиваликами, як у культурі багатоваликової Кераміки [Исаенко, 1976а, с. 112].
Другий період неоліту на Прип’ятськомуЛівобережжі, за В. Ісаєнком, тривав з 3500–3300 до 2500–2300 рр. до н. е. Такимвін був і для німанських, і для східнополіських пам’яток. У цей періодніманська культура регіону накопичує елементи прибалтійських культур,збільшується кількість нарізного декору, властивого Нарві, відчувається впливКультури Лійчастого Посуду [Исаенко, 1976а, с. 115; Коśkо, 1990, s. 98].Третій період – 2500-2300-1800-1700 рр. до н. е. відзначається появоюплоскодонного посуду, штрихуванням поверхні виробів, шнуровими орнаментами[Исаенко, 1976а, с. 115].
М. Чернявський ранній дубичанськийперіод німанської культури відносить до IV тис. до н. е. і відзначає подібністькераміки, зокрема пам’ятки Зацення (3580±60 рр. до н. е. ) дострумель-гастятинської та нарвської [Чарняускі, 1979, с. 76–78]. Цим же часомдатують дослідники ранній період гжебикової кераміки Польщі [Там само, с. 77].На середньому лисогірському етапі німанська культура [Кеmpisty, 1972, s. 411–478]перебувала під впливом КЛП [Jastrzębski, 1980. – S. 4–6: Коśkо, 1990.– S. 301], а з початком II тис. до н. е. її домінування припиняєтьсявнаслідок приходу носіїв культур шнурової кераміки [Чарняўскі, 1979, с. 78].
На думку М. Чернявського, німанська тагжебикова культури на території Польщі проіснували до середини II тис. до н. е.і дали початок тшинецько-комарівській культурі [Свєшніков, 1974, с. 19;Свєшников, 1974а, с. 111: Чарняўскі, 1979 – С. 78]. У формуванні цієї культурибрали участь, напевно, і носії ВНК та СПК найпізніших пам’яток(див. табл. 7) [Охріменко, 1993а, с. 382; для аналогії: Неприна, 1976,с. 138].
Оскільки ВНК, маючи багато спільного вгосподарстві та матеріальній культурі з неолітичними пам’ятками Київського таЖитомирського Полісся й східнополіською культурою, належала до ДДС,періодизаційні та хронологічні схеми Д. Телегіна, О. Титової, В. Ісаєнка взятінами як відправні точки у з’ясуванні часових рамок волинської неолітичноїкультури. Підтверджують це і стратиграфічні спостереження, одержані з пам’ятоку басейні Стиру.
Часові параметри неолітичних пам’ятокВолинського Полісся якоюсь мірою можна визначати й за крем’яним інвентарем,враховуючи появу або розвиток знарядь, але найкраще простежувати його накерамічних виробах, тим більше, що для широких ареалів характерні певні ознаки,які дозволяють зробити деякі узагальнення.
Ранній період. У зоні ВНК, як і насусідніх територіях, кераміка раннього періоду мала простіші форми виробів:конусовидні горщики з прямими стінками і гострим чи округлим дном,одноманітнішу й біднішу орнаментацію, що включала гребінцеві відбитки,паралельні прокреслені лінії, сітчасту штриховку, ряди невеликих ямок. У тістовиробів додавали багато рослинності, яка була тоді головним компонентом. Пісокта шамот домішувалися рідше. В той час, як посуд на суміжних територіяхвипалювався слабше, від чого отримували сірий або темний колір, випал посудуВНК був завжди якісним і однорідним, що засвідчує золотисто-коричневий колір.Стінки робилися тонкі, на зламі однобарвні.
Наскільки ранній неоліт ДДС подібний назначній території його поширення (судячи з кераміки), свідчить опис матеріалівпоселення Ігрень 8 у Надпоріжжі [Телегін, 1968, с. 37, 40]. Цей посудтонкостінний, поверхня добре прогладжена. Орнаментований він гребінцем,прокресленими лініями, «сіткою». Ранній дніпро-донецькій кераміці, зазначаєдалі Д. Телегін, також притаманний жовтий з відтінками колір та розчесигребінцем, переважно зсередини [Телегін, 1968, с. 37]. Вищенаведений описхарактеризує і ранню кераміку ВНК, виявлену біля Рознич (урочище Токуча гора),Малої Осниці (урочище Кравцьова гора). Перша з пам’яток є поселенням, другийпункт – залишки житла. Датувати їх слід, напевне, другою половиною V тис. до н.е.
У середній період ВНК простежуєтьсязбільшення асортименту посуду, видозміна форм, збагачення декору, натомістьзменшується домішка рослинності, а більше додається піску. Цей компонент бувякоюсь мірою знаком часу – він переважав у виробах таких енеолітичних культурВолині, як Зимне-Злота, маліцька, лійчастого посуду, кулястих амфор. Крім того,в глиняну масу домішувався шамот і рідко – дрібна жорства. Остання, як відомо,характеризує вироби бронзового віку. До речі, такий порядок зміни компонентів укераміці в різні періоди притаманний і сусідній з півдня культурілінійно-стрічкової кераміки.
До середнього періоду ВНК належатьпоселення Оболонь та Новосілки в середній течії Стиру.
Пам’ятки з гребінцево-накольчастоюкерамікою існували на Правобережжі Прип’яті досить довго, приблизно два зполовиною тисячоліття, хоч пам’яток пізнього періоду виявлено мало. Це –Вітковичі Березнівського району Рівненщини, Щитинська Воля Ратнівського районуВолинської області, Личижевичі, Мірабелі на правому березі Прип’яті близьковпадіння в неї р. Тур та деякі інші.
Незначну кількість пізніших пам’яток ВНКможна пояснити появою в кінці III тис. до н. е. населення культури кулястихамфор [Каdrow, Szmyt, 1996, s. 103; Scibior, 1991, s. 61; Масhnik, 1991, s. 13]або шнурової кераміки городоцько-здовбицької культури, що призвело доформування стжижівської культури [Крывальцэвіч, 1999, с. 29]. Більш ранні носіїКультури Лійчастого Посуду, як можемо судити з керамічних виробів, у великійкількості проживали на Поліссі (окрім Світязьких озер та басейну річок Турії,Стиру, Прип’яті), а добросусідські стосунки носіїв КЛП з ВНК виявилися взапозиченні населенням КЛП елементів орнаменту ВНК – гребінця, відтисківнахиленої палички, що спостерігаємо на матеріалах з поселень КЛП Побужжя –Бужанка, Зимне, Надстир’я – Оболонь, Новосілки, Коник.
Можливо, були й інші причини звуженняареалу поширення ВНК і переселення носіїв культури у важкодоступні болотистімісця, зокрема у Поприп’яття. Одним з таких «острівців» проживання етногрупбули піщані підвищення біля сіл Личижевичі, Мірабелі. На огляді кераміки з цихпам’яток зупинимося докладніше. Найбільш характерними її ознаками є незначнадомішка рослинності, багато жорстви паленого кременю, граніту та інших порід.При збереженні традиційних елементів декору та форм виробів основнимкомпонентом кераміки стає жорства, не виключено, що частина цих посудинангобувалася.
Уламки посуду з Личижевичів та Мірабеліввідзначаються міцністю, товстостінністю, темним або коричневим кольором.Зовнішня та внутрішня поверхня рівні, інколи зі слідами розчесів гребінцем.Декор складався з гребінця, рядів насічок, ямок, «сітки», «копитець», відтисківпалички з намотаним на неї шнуром, що не властиве ВНК. На виробах помітне домінуваннягоризонтальної зональності.
Графічно реставрований виріб з Вітковичмав півсферичну форму, округле дно, а в тісті – домішку жорстви і малорослинності.
Ще один пізньонеолітичний пунктвідкритий В. Пясецьким на пам’ятці Корма І, де знайдено розвал горщика, що мавдомішку трави, дрібно товченого кварцу та плоске дно і рівні вінця. В тому жшарі знайдено велику частину трипільського кратера та прясло з орнаментом із«копитець», хоч технологія його виготовлення, напевно, «трипільська». Весь цейодночасовий комплекс датовано ранньоенеолітичним часом – III тис. до н. е.[Залізняк, Балакін, Охріменко, 1987, с. 64–72].
Таким чином, ранньому періодові ВНКпритаманні конусоподібні горщики з прямими стінками та гострим чи округлимдном, орнаментом з гребінцевих відбитків, паралельних прокреслених ліній,насічок, сітчастої штриховки, рядів відтисків округлою нахиленою паличкою.Рослинна домішка в глиняній масі є основною.
Середній період відзначається більшоюрізноманітністю форм горщиків (біконусоподібні, профільовані), орнаментика попередньогоперіоду зберігається, в тісті збільшується частка піску за рахунок зменшенняорганіки. Шамоту в ранньому та середньому періодах додавали мало.
Кераміці третього, пізнього, періодупритаманна мінімальна домішка рослинності та збільшення жорстви та піску. Формикераміки та орнаментика зберігаються з попередніх періодів [Охрименко, 2000, с.59, 60].
Отже, можна запропонувати такіхронологічні рамки пам’яток Волинської неолітичної культури: ранній період –4500-3300 рр. до н. е., середній період – 3300–2500 рр. до н. е., пізнійперіод – 2500–2000 рр. до н. е.
За новішимихронологічно-періодизаційними системами, які спираються на датування методомС14, пам’ятки ДДС розподіляються на три періоди: ранній, середній і пізній.Початок їх існування відноситься до 6500 р. до н. е. (СаlВС),а зникнення – 2900 рр. до н. е. [Телегин, 2000, с. 79, 80]. Пам’ятки волинськоїнеолітичної культури охоплюють наступні періоди: ранній – 5600–4800 рр. до н.е., середній – 4800–4000 рр. до н. е., пізній – 4000–3200 рр. до н. е.
ВИСНОВКИ
Отже, у VI– IV тисячоліттях до Р.Х. назаболочених і вкритих лісами низинах Полісся перебувала мисливсько-рибальськалюдність волинської неолітичної культури.
До 80-х років на Поліссі були знані лишеокремі неолітичні пункти, а матеріали надходили з поверхневих зборів абовипадково з різночасових пам’яток, проте за останні роки стан справ різкозмінився. Широкомасштабні розвідки (переважно в Рівненській та Волинськійобластях) дозволили відкрити перспективні для вивчення поселення, а проведеніна них дослідження дали значні та різноманітні археологічні матеріали, якіуможливили висвітлення багатьох сторін життєдіяльності носіїв волинськоїнеолітичної культури, та дали змогу побачити цей регіон у контексті загальноєвропейськихнеолітичних процесів.
На Західному Поліссі відомо більше 100пам’яток з гребінцево-накольчастою керамікою, які відносимо до волинськоїнеолітичної культури дніпро-донецької етнокультурної спільноти. На п’яти зних – Великий Мідськ, Новосілки, Оболонь, Коник, Крушники, Вижівка проводилисярозкопки.
Аналіз одержаної під час розкопок тазборів кераміки, а також порівняння її зі спорідненими культурамидніпро-донецької культурної області дозволили простежити періодизацію тахронологію пам’яток волинської неолітичної культури. Кераміка ВНК чіткорозподіляється на три періоди – ранній, середній та пізній. Виробам ранньогоперіоду (Розничі, Карасин, Шепель, Сенчиці) властива досить значна домішкарослинності в тісті, невелика – піску, шамоту. Орнамент складається згребінцевих відтисків, рядів овальних вдавлень, прокреслених ліній, сітки.Форма горщика конусовидна при гострому дні. Пам’яток цього часу мало. Виробисереднього періоду мають меншу домішку рослинності, а більше піску (Новосілки,Оболонь, Крушники та інші). Часто вживаним стає декор з рядів насічок,відтисків нахиленої палички – «копитець». Форми виробів ускладнюються – більшестає профільованих. Визначальною ознакою посуду пізнього періоду є незначнадомішка рослинності за рахунок збільшення жорстви. Орнаментація та форми посудупереважно зберігаються з попереднього періоду. Пам’яток цього часу мало –Щитинська Воля, Личижевичі, Мірабелі та деякі інші. Для визначенняхронологічних рамок раннього періоду використано хронологічно-періодизаційнісхеми суміжних культур. За всіма ознаками кераміка із Рознич, Шепля, Карасинадосить рання і належить до середини V-готис. до н. е. Найпізніша ж кераміка датується кінцем енеоліту – початкомбронзового віку. Це простежується за контактами носіїв ВНК з носіями населеннялійчастого посуду (Новосілки, Оболонь), яка існувала на цій території в кінціІІІ-го тис. до н. е., з пізнім трипіллям (Крушники, Корма та інші) і по тому,що орнаментація ВНК трапляється на кераміці КЛП Побужжя (Бужанка, Зимно, Маркостав),стжижовської та навіть тшинецької культур. Маємо й стратиграфічні дані проумови залягання неолітичних матеріалів нижче енеолітичних та бронзового віку(Осова, Коник, Новосілки, Оболонь).
Ареал поширення пам’яток ВНК буввиключно важливою контактною зоною в різні періоди її існування. З серединиV-го тис. до н. е. носії ВНК мали господарські стосунки з населенням культурилінійно-стрічкової кераміки, наслідком яких була рання поява рільництва наПоліссі, на півночі – з прабалтським населенням німанської культури.
Місцями розташування поселень тастоянок ВНК були борові, перші, другі надзаплавні тераси, піщані дюни надозерами, важкодоступні місця, високі пагорби близько боліт.
Кераміка ВНК своєрідна: тонкостінна,коричнева, декорована відтисками гребінця, нахиленої палички, насічками,лініями, сітчастим штрихуванням. Крем’яний інвентар значної частини поселеньмає яніславицький вигляд. Мезолітичне яніславицьке населення перейшло внеолітичну, керамічну фазу розвитку (Л. Залізняк), але субстратом ВНК було,напевне, й інше населення, що залишило після себе пам’ятки типу Вижівка. Носіїкультур кулястих амфор, шнурової кераміки, на думку Д. Телегіна й Г. Охріменка,зменшили ареал проживання цього населення, але частина його дожила до початкуІІ-го тис. до н.е.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Антонович В. Б. Археологическая картаВолынской губернии // Труды XI археологического съезда. – М., 1901. – Т. 1, с.1–132.
2. Археологічні пам’ятки Прикарпаття іВолині кам’яного віку. – К.: Наук. думка, 1981. – Т. 1. – 308 с.
3. Археология Прикарпатья, Волыни иЗакарпатья. Каменный век. – К.: Наук. думка, 1987. – 130 с.
4. Балакин С. А., Нужный Д. Ю.Хозяйственно-экономическое развитие в голоцене и проблемы археологическихкритериев мезолита // Каменный век на территории Украины. – К.: Наук. думка,1990, с. 90–101.
5. Баландин Р. К., Бондарев Л. Г. Природа ицивилизация. – М.: Мысль, 1988. – 391 с.
6. Борзияк И., Дергачев В. Новый типнеолитических памятников в Молдавии // Археологические исследования на Украинев 1978–1979 гг. – Днепропетровск, 1980, с. 36-37.
7. Борисенко В. Етнографічна експедиція наПолісся 1934 року // Родовід. – 1992. – № 3, с. 31–35.
8. Брей У., Тремп Д. Археологическийсловарь. – М.: Прогресс, 1990. – 366 с.
9. Бунатян К. П. Про періодизацію історіїпервісного суспільства // Археологія. – 1989. – № 1, с. 6–19.
10. Гаскевич Д. Л. Віта-Поштова –найсхідніше поселення з матеріалами дунайської неолітичної культури //Археологічні відкриття в Україні 1997–1998 pp. – К.: Ін-т. археології, 1998. –С 11–13.
11. Гаскевич Д. Л., Гавриленко І. М. Допоходження дніпро-донецького неоліту лісостепового Подніпров’я // Археологія. –К.: Наук. думка, 2000. – Вип. 1, с. 81–93.
12. Гладких М. І. Соціально-економічнаінтерпретація пізньопалеолітичних жител та поселень // Археологія. – 1989. – №4, с. 19.
13. Гладких М. І., Станко В. Н. Мистецтво тасвітогляд пізньопалеолітичної людини // Археологія. – 1996. – № 3, с. 39–50.
14. Давня історія України. – К.: Наук.думка, 1997. – Т. 1. – 558 с.
15. Даниленко В. Н. Неолит Украины. – К.:Наук. думка, 1969. – 258 с.
16. Етнічна історія давньої України. – К.:Друкарня президії HAH України, 2000. – 278 с.
17. Журавльов О. П., Котова О. М.Тваринництво неолітичного населення України // Археологія. – К.: Наук. думка,1996. – Вип. 2, с. 3–17.
18. Зализняк Л. Л. Мезолит Юго-ВосточногоПолесья. – К.: Наук. думка, 1984. – 118 с.
19. Залізняк Л. Л. Про багатоваріантністьрозвитку привласнюючої економіки // Проблеми історії та археології давньогонаселення України. – К.: Наук. думка, 1989а. – С 74–75.
20. Залізняк Л. Л. Реконструкція первіснихсуспільств за їх господарсько-культурним типом // Археологія. – 1990. – № 4, с.1–12.
21. Залізняк Л. Л. Передісторія України X-Vтис. до н. е. – К.: Наук. думка, 1998. – 317 с.
22. Залізняк Л. Л., Балакін С. А.Яніславицькі культурні традиції в неоліті Правобережного Полісся // Археологія.– К.: Наук. думка, 1985. – Вип. 49, с. 41–49.
23. Залізняк Л. Л., Балакін С. А., ОхріменкоГ. В. Неолітичне поселення Корма-І та Крушники на Житомирщині // Археологія. –К.: Наук. думка, 1987. – Вип. 58. – С 64–73.
24. Залізняк Л. Л., Пясецький В. К.Неолітичне поселення в гирлі р. Злобич на Житомирщині // Археологія. – К.:Наук. думка, 1980. – Вип. 34, с. 75–82.
25. Захарук Ю. М. Культуралінійно-стрічкової кераміки // Археологія УРСР. – К.: Наук. думка, 1971. –Т. 1, с. 96–104.
26. Збенович В. Г., Пашкевич Г. А., ЯнушевичЗ. В. Культурные растения Юго-Запада СССР по палеоботаническим исследованиям //Археологія. – К.: Наук. думка, 1980. – Вип. 34, с. 110–113.
27. Исаенко В. Ф. Некоторые произведенияискусства неолитической эпохи Полесья // Тезисы докладов к конференции поархеологии Белоруссии. –Минск: Изд-во АН БССР, 1963, с. 46–52.
28. Исаенко В. Ф. Археологическая картаБелоруссии. – Минск: Полымя, 1976. – Вып. 3. – 150 с.
29. Исаенко В. Ф. Неолит ПрипятскогоПолесья. – Минск: Наука и техника, 1976а. – 127 с.
30. Исаенко В. Ф. Хронология неолита ЮжнойБелоруссии // Краткие сообщения. – 1978. – № 153, с. 37–42.
31. Колосов Ю. Г., Телегін Д. Я. Вивченнякам’яного віку на Україні (деякі підсумки та завдання) // Археологія. – К.:Наук. думка, 1978. – Вип. 26, с. 20–34.
32. Конопля В. М. Нові пам’яткигребінцево-накольчастої кераміки на території Західної Волині // Минуле і сучаснеВолині. – Луцьк, 1988, с. 98–99.
33. Конопля В. М., Оприск В. Г. Археологічніпам’ятки Волині (Рожищенський район). – Луцьк, 1991. – 86 с.
34. Костенко Ю. В., Титова О. М. Неолітичніпам’ятки на р. Трубіж // Археологія. – К.: Наук. думка, 1988. – Вип. 64, с.56–68.
35. Кухаренко Ю. В. Первобытные памятники натерритории Полесья // САИ. – 1962. – Вып. Б 1-18. – 24 с.
36. Кучінко М. М., Охріменко Г. В.Археологічні пам’ятки Волині. – Луцьк: Вежа, 1995. – 167 с.
37. Ляшкевич Э. Ихтиофауна стоянок каменногои бронзового веков Беларуси // Ад неалітызацыі да пачаткаў эпохі бронзы.Культурные змены ў міжрэччы Одры і Дніпра паміж VI–II тыс. да н. э. – Брэст,2000, с. 35–60.
38. Майданець І. М., Стольна Т. Л.,Охріменко Г. В. Елементи духовної культури неолітичного населення Волині //Минуле і сучасне Волині. – Луцьк, 1990. – С 7–9.
39. Мацкевой Л. Г. Культурагребенчато-накольчастой керамики // Археология Прикарпатья, Волыни иЗакарпатья. Каменный век. – К.: Наук. думка, 1987, с. 109-114.
40. Мерперт Н. Я. Миграции в эпоху неолита иэнеолита // СА. – 1978. – № 3, с. 9–29.
41. Михайлова Н. Г. Тотемістичний культоленя. Обряд // Археологія. – 1998. – № 3, с. 65–76.
42. Неприна В. И. Неолит ямочно-гребенчатойкерамики на Украине. – К.: Наук. думка, 1976. – 143 с.
43. Непріна В. І. До вивчення неолітичноїдоби на території Північно-Східної України// Археологія. – К.: Наук. думка,1982. – Вип. 41, с. 3–15.
44. Непріна В. І. Становлення та розвитокрибальства на території України // Археологія. – К.: Наук. думка, 1988. –Вип. 64. – С 28–33.
45. Неприна В. И. Некоторые задачи изучениянеолитической эпохи на Украине // Проблеми історії та археології давньогонаселення України. – К.: Наук. думка. 1989, с. 153–154.
46. Нужный Д. Ю. Об использовании острий игеометрических микролитов // Материалы каменного века на территорииУкраины. – К.: Наук. думка, 1984, с. 22–36.
47. Нужний Д. Ю. Розвиток мікролітичноїтехніки в кам’яному віці. – К.: Наук. думка, 1992. – 185 с.
48. Охрименко Г. В. Разведки на Волыни // АО1979. – М.: Наука, 1980, с. 320.
49. Охрименко Г. В. Раскопки у с. ВеликийМидск // АО 1980. – М.: Наука, 1981, с. 297.
50. Охрименко Г. В. Раскопки жилищ каменноговека на Волыни // АО 1981. – М.: Наука, 1983, с. 303.
51. Охрименко Г. В. Поселение Оболонь // АО1984. – М.: Наука, 1986а, с. 322.
52. Охрименко Г. В. Исследования неолита наВолыни // АО 1985. – М.: Наука, 1987, с. 387–388.
53. 113. Охрименко Г. В. Исследованияпоселения Ровно // АО 1986. – М.: Наука, 1988, с. 329.
54. Охріменко Г. В. Господарство носіївволинської неолітичної культури // Велика Волинь. – Рівне, 1991. – С 8–11.
55. Охріменко Г. В. Дослідження волинськоїнеолітичної культури // Минуле і сучасне Волині. – Луцьк, 1992а, с. 36–38.
56. Охріменко Г. В. Вивчення неолітуЗахідноукраїнського Полісся // Велика Волинь. – Житомир, 1993, с. 27–28.
57. Охріменко Г. В. Про крем’яний інвентарволинської неолітичної культури // Час, помнікі, людзі. Памяці рэпрасаваныхархэолагау – Менск, 1993в. – C. 92–95.
58. Охріменко Г. В. Неоліт Волині. – Луцьк:Де Марк, 1994. – Ч. 1. – 119 с
59. Охріменко Г. В. Особливості керамікиволинської неолітичної культури // Житомир в історії Волині і України. –Житомир, 1994а, с. 90–93.
60. Охріменко Г. В. Духовна культуранеолітичного населення Прип’ятського Полісся // Історія релігій в Україні. –Львів: Логос, 1999а. – Кн. II, с. 24–30.
61. Охріменко Г. В. Хронология ипериодизация волынской неолитической культуры // Хронология неолита ВосточнойЕвропы. – Санкт-Петербург, 2000, с. 59–60.
62. Охріменко Г. В. Волинська неолітичнакультура. – Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2001. – 152 с.
63. Пашкевич Г. О., Охріменко Г. В.Матеріали до вивчення неоліту Волині. – К.: Препринт, 1990. – 48 с.
64. 152. Пелещишин М. А. Неолітичнепоселення біля м. Винники // Археологічні дослідження Винниківськогокраєзнавчого музею за 1991 р. – Винники, 1991, с. 1–14.
65. Першиц А. И., Монгайт А. Л., Алексеев В.Т. История первобытного общества. – М.: Высш. шк., 1982. – 223 с.
66. Свєшніков І. К., Нікольченко Ю. М.Довідник з археології України. Рівненська область. – К.: Наук. думка, 1982. –113 с.
67. Телегін Д. Я. Дніпро-донецька культура.– К.: Наук. думка, 1968. – 258 с.
68. Телегін Д. Я. Про номенклатурний списоккрем’яних виробів доби мезоліту-неоліту // Археологія. – К.: Наук. думка, 1976.– Вип. 19, с. 21–45.
69. Телегін Д. Я. Про роль носіївнеолітичних культур Дніпро-Двинського регіону в етногенетичних процесах: балтиі слов’яни // Археологія. – 1996. – № 1, с. 30–40.
70. Телегин Д. Я., Титова Е. Н. Поселенияднепро-донецкой этнокультурной общности эпохи неолита. – К.: Наук. думка, 1998.– 142 с.
71. Тимофеев В. И. К проблеме западныхсвязей неолита лесной зоны // Ад неалітызацыі да пачаткаў эпохі бронзы.Культурные змены ў міжрэччы Одры і Дніпра паміж VI–II тыс. да н. э. – Брэст,2000, с. 19–20.
72. Титова Е. Н. Неолит СреднегоПоднепровья. Культурно-хронологическая характеристика: Автореф. канд. дисс. –К., 1985. – 16 с.
73. Титова О. М. Місце пам’яток СередньогоПодніпров’я в неоліті України // Праці Центру пам’яткознавства. – К.,1992. – Вип. 1, с. 107–118.
74. Титова О. М. Технологія виготовлення таінші форми неолітичного посуду Середнього Подніпров’я // Праці центрупам’яткознавства. – К., 1993. – Вип. 2, с. 98–107.
75. Титова О. М. Пам’ятки неолітичного мистецтва// Праці центру пам’яткознавства. – К., 2001. – Вип. 3, с. 166–176.
76. Чарняускі М. М. Неоліт БеларускагаПанямоння. – Мінск: Навука і техніка, 1979. – 141 с.
77. Brzozowski J. Kultura ceramikiwstęgowej rytej na Lubelszczyznie // Archeologiczne listy. – 1988. – №3,s. 7–13.
78. Cynkalowski A. Materiały dopradziejów Wołynia і Polesia Wołyńskiego. –Warszawa, 1961. – 265 s.
79. Fitzke J. Odkrycie ziemianek starszejceramiki wstęgowej w Łucku // Sprawodzania Polskiej Akademiiumijętności. – Krakow, 1937. – Т. XLII. – № 8, s. 231–232.
80. Hensel W. Polska starożytna. –Wrocław: Wydawnictwo PAN, 1973. – 556 s.
81. Kempisty E. Materiały tzw. kulturyceramiki gzebykowodolkowej z terenu Mazowsza і Podlasia // WiadomościArcheologiczne. – 1972. – T. XXXVIII. – Z. 4, s. 411–478.
82. Kozłowski S. K., Kozłowski J.K. Epoka kamienia na ziemiach Polskich. – Warszawa: PAN, 1977. – 387 s.
83. Korzętkowska U. Chronologia kulturneolitycznych Polski w świetle dat radiowęglowych // Archeologicznelisty. – 1985. – № 1, s. 1–8.
84. Kruk J. Gospodarka w Polscepołudniowo-wschodniej w V–III tysiącioleciach p. n.e. – Wroclaw:Ossolineum, 1980. – 363 s.
85. Kruk J., Milisauskas S. Rozkwit i upadekspołeczeństw rolniczych neolitu. Kraków: Poligrafia, 1999. –403 s.
86. Kulczycka-Leciejewiczowa A.Początki osadnictwa plemion naddunajskich na ziemiach Polskich //Prahistoria ziem Polskich. – Wrocław: Wydawnictwo PAN, 1979. – T. II, s.19–157.
87. Machnik J. Stosunki kulturowe w Europiesrodkowo-wschodniej na przełomie neolitu i epoki brązu //Schyłek neolitu і wczesna epoka brązu w Polsce srodkowo-wschodniej. –Lublin: Druk UMCS, 1991, s. 13–23.
88. Pavuk J., Śiska S. Neoliticke aeneolitike osidlenie Slovenska // Slovenska archeologia. – 1971. – № 2, XIX, s.319–364.
89. Prahistoria ziem Polskich. –Wroclaw-Warszawa, 1979. – Т. ІІ. – 452 s.
СПИСОК СКОРОЧЕНЬ
АО – Археологические открытия
БДК – буго-дністровська культура
ВНК – волинська неолітична культура
ВРХ – велика рогата худоба
ДДК – дніпро-донецька культура
ДДС – дніпро-донецька спільнота
КЛП – культура лійчастого посуду
КЛСК – культура лінійно-стрічковоїкераміки
КСИА – Краткие сообщения институтаархеологии АН СССР
КСИИМК – Краткие сообщения институтаистории материальной культуры
КЧК – києво-черкаська культура
МИА – Материалы и исследования поархеологии СССР
НК – німанська культура
СА – Советская археология
СПК – східнополіська культура