Порядок складання, розгляду і затвердження Державного бюджету України

Міністерствоосвіти та науки України
ХмельницькийЕкономічний Університет
Фінансово-Економічнийколедж
Кафедрафінансів
Курсоваробота
здисципліни: «Фінанси»
натему :
Порядокскладання, розгляду і затвердження Державного бюджету України
 
Виконав: студент групи Ф.К-2.1
Чернецький Віталій Анатолійович
Хмельницький
2008

ЗМІСТ
ВСТУП
1. БЮДЖЕТНИЙ ПРОЦЕС В УКРАЇНІ ТА ЙОГО СТАДІЇ
1.1 Поняття, зміст та стадіїбюджетного процесу.
1.2 Проходження стадій складання,розгляду і затвердження державного бюджету України.
2.АНАЛІЗ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ У 2008 РОЦІ
2.1. Основнізавдання бюджетно – фінансової політики 2008 року.
2.2. Аналізсоціальних видатків у Державному бюджеті 2008 року у порівнянні з 2007 роком.
2.3. Аналізвідновлень окремих норм законодавства у 2008 році.
2.4. Аналізнововведень бюджету 2008 року у порівнянні з попередніми роками.
3. НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ БЮДЖЕТНОГОПРОЦЕСУ В УКРАЇНІ
3.1 Вдосконалення бюджетного процесу.
3.2 Шляхи (напрямки) удосконалення показників бюджетів.
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ВСТУП
Економічний змістбюджету та його ланок розкривається в процесах формування та розподілу грошовихресурсів, які за своєю сутністю дуже різноманітні й охоплюють усі рівнідержавного управління. Рухвалового внутрішнього продукту на всіх стадіях – від створення до споживанняздійснюється за допомогою грошових фондів. Тому залежно від того, як відбуваєтьсяпроцес мобілізації та використання бюджетних коштів, як це впливає наформування в кінцевому підсумку фондів споживання та нагромадження визначаєтьсяроль бюджету в управлінні економікою. У зв’язку з цим важливе значення маєпостійне удосконалення системи мобілізації доходів бюджету, краще використанняматеріальних, трудових і фінансових ресурсів.
Актуальність темидослідження обумовлюється не тільки потребами практики державного будівництва,а й необхідністю всебічного наукового дослідження бюджетного процесу в ціломута фінансових основ його формування зокрема. В контексті даного дослідженнянайменш розробленими в науковому плані є питання формування ресурсної базиДержавного бюджету. Однак, без з’ясування на науковій основі цього питань не можливеефективне вирішення питань розподілу бюджетних коштів.
Наукове осмисленняпроблеми необхідне для вирішення таких практичних завдань, як створенняфінансової бази, достатньої для виконання державними органами своїх завдань,створення гарантованих, передбачуваних та довгострокових доходних джерелбюджетів. Підходи до вирішення проблеми формування доходної частини бюджетунаведено у працях наступних вітчизняних та зарубіжних науковців: В.Андрущенка, С.Буковинського, О.Василика,Т.Вахненко, В.Гейця, В.Глущенка, А.Гриценка, І.Д'яконової, А.Ілларіонової,Б.Кваснюка, С.Лондар, І.Луніної, І.Мітюкова, А.Покритана, В.Протасова,І.Радіонової, І.Сала, В.Сумарокова, В.Суторміної, В.Федосова, І.Чугунова,С.Юрія та ін.
Основнамета курсової роботи полягає у дослідження особливостей формування доходноїчастини Державного бюджету України. Поставлена мета обумовила необхідністьвирішення ряду взаємопов’язаних завдань:
· дослідити теоретичні основи формування доходів Державного бюджетуУкраїни;
· проаналізувати процес формування доходів Державного бюджету України заостанні роки;
· напрацювати можливі шляхи оптимізації формування доходної частиниДержавного бюджету України.
Предметомкурсової дослідження є відносини по формуванню Державного
Вякості інформативної бази курсової роботи виступили нормативно-правові акти зпитань формування Державного бюджету, літературні джерела з теми дослідження,матеріали спеціалізованої періодичної преси.
В дослідженні застосованологіко-діалектичний метод пізнання, методи системного аналізу, абстракції,синтетичних оцінок, вибірок тощо.
Курсоваробота складається із вступу, основної частини та висновків. У вступіобґрунтовується актуальність обраної теми дослідження, визначаються мета,завдання, предмет, об’єкт, інформативна база та методи дослідження. Основначастина присвячена дослідженню визначеної проблеми. У висновках сформульованоосновні результати курсової роботи.

1.БЮДЖЕТНИЙ ПРОЦЕС В УКРАЇНІ ТА ЙОГОСТАДІЇ
 
1.1 Поняття,зміст та стадії бюджетного процесу
Бюджетний процес — регламентовананормами права діяльність, пов’язана зі складанням, розглядом, затвердженнямбюджетів, їх виконанням і контролем за їх виконанням, розглядом звітів провиконання бюджетів, що складають бюджетну систему України. В Україні бюджетнийпроцес регулюється Конституцією України, Бюджетним кодексом України та іншиминормативними актами.
Бюджетний процесподіляється на чотири стадії: 1) складання проектів бюджетів; 2) розгляд іприйняття закону про Державний бюджет України, рішень про місцеві бюджети; 3)виконання бюджету, в тому числі у разі необхідності внесення змін до закону проДержавний бюджет України, рішення про місцеві бюджети; 4) підготовка та розглядзвіту про виконання бюджету і прийняття рішень щодо нього.
Проект закону проДержавний бюджет України розробляє Кабінет Міністрів України. Міністр фінансівУкраїни відповідає за складання проекту закону про Державний бюджет України,визначає основні організаційно-методичні засади бюджетного планування, яківикористовуються для підготовки бюджетних запитів і розробки пропозицій проектуДержавного бюджету України.
Кабінет Міністрів Україниподає до Верховної Ради України проект Основних напрямів бюджетної політики нанаступний бюджетний період не пізніше, ніж за чотири робочих дні до початкупроведення парламентських слухань з питань бюджетної політики на наступнийбюджетний період.
Не пізніше 1 червня абопершого наступного за цією датою дня пленарних засідань Верховної Ради Україниу парламенті відбуваються слухання з питань бюджетної політики на наступнийбюджетний період. З доповіддю про Основні напрями бюджетної політики нанаступний бюджетний період виступає Прем’єр-міністр України або за йогодорученням міністр фінансів України.
Національний банк Українидо 1 квітня року, що передує плановому, подає до Верховної Ради України таКабінету Міністрів України: 1) проект основних засад грошово-кредитної політикина наступний бюджетний період; 2) проект кошторису доходів і видатківНаціонального банку України на наступний бюджетний період.
За результатамипарламентських слухань Верховна Рада України приймає постанову про схваленняабо взяття до відома Основних напрямів бюджетної політики на наступнийбюджетний період.
Для підготовки пропозиційпроекту Державного бюджету України Міністерство фінансів України розробляє ідоводить до головних розпорядників бюджетних коштів інструкції щодо підготовкибюджетних запитів.
Бюджетний запит — цедокумент, підготовлений розпорядником бюджетних коштів, що містить пропозиції звідповідним обґрунтуванням щодо обсягу бюджетних коштів, необхідних для йогодіяльності на наступний бюджетний період.
Головні розпорядникибюджетних коштів організують розробку бюджетних запитів для поданняМіністерству фінансів України в терміни та порядку, встановлені Мінфіном. Наоснові аналізу бюджетних запитів Міністерство фінансів України готує проектзакону про Державний бюджет України.
Окрім того, Міністерствофінансів України подає проект закону про Державний бюджет України КабінетуМіністрів України для розгляду, а також вносить пропозиції щодо термінів іпорядку розгляду цього проекту в Кабінеті Міністрів України.
Кабінет Міністрів Україниприймає постанову щодо схвалення проекту закону про Державний бюджет України таподає його разом з відповідними матеріалами Верховній Раді України не пізніше15 вересня року, що передує плановому. Не пізніше ніж через 5 днів післяподання Кабінетом Міністрів України проекту закону про Державний бюджет Українидо Верховної Ради України міністр фінансів України представляє його напленарному засіданні Верховної Ради України.
За результатамиобговорення проекту закону про Державний бюджет України Верховна Рада Україниможе прийняти вмотивоване рішення про його відхилення у разі невідповідностіБюджетному кодексу та Основним напрямам бюджетної політики на наступнийбюджетний період. У разі відхилення проекту закону про Державний бюджет УкраїниКабінет Міністрів України зобов’язаний у тижневий термін з дня набраннячинності рішенням про відхилення подати проект закону про Державний бюджетУкраїни на повторне представлення з обґрунтуванням внесених змін, пов’язаних звідповідним рішенням Верховної Ради України.
Міністр фінансів Україниповторно представляє проект закону про Державний бюджет України не пізнішетрьох днів після його повторного подання до Верховної Ради України.
Після прийняття дорозгляду представленого проекту закону про Державний бюджет України не пізніше1 жовтня (6 жовтня, якщо проект бюджету був прийнятий до розгляду післяповторного подання Кабінетом Міністрів України) року, який передує плановому,проект закону про Державний бюджет України розглядається народними депутатамиУкраїни, а також у комітетах, депутатських фракціях і групах Верховної РадиУкраїни.
Комітет Верховної РадиУкраїни з питань бюджету не пізніше 15 жовтня (20 жовтня, якщо проект бюджетубув прийнятий до розгляду після повторного подання Кабінетом Міністрів України)року, який передує плановому, спільно з уповноваженими представниками КабінетуМіністрів України розглядає пропозиції до проекту закону про Державний бюджетУкраїни і готує Висновки та пропозиції до нього, а також таблиці пропозиційсуб’єктів права законодавчої ініціативи, які пропонується підтримати чивідхилити, і приймає з цього приводу відповідне рішення.
Висновки та пропозиції допроекту закону про Державний бюджет України, а також таблиці пропозиційапаратом Верховної Ради України розповсюджуються серед народних депутатівУкраїни не пізніше ніж за два дні до розгляду проекту закону у першому читанніна пленарному засіданні Верховної Ради України.
Перше читання проектузакону про Державний бюджет України починається з доповіді голови КомітетуВерховної Ради України з питань бюджету щодо Висновків і пропозицій до проектузакону про Державний бюджет України. В обговоренні цього питання беруть участьпредставники комітетів Верховної Ради України, депутатських фракцій і груп,народні депутати України, представники Рахункової палати та Кабінету МіністрівУкраїни. Висновки та пропозиції до проекту закону про Державний бюджет Україниголосуються в цілому. Якщо позитивне рішення не прийнято, відбуваєтьсяпостатейне голосування.
Верховна Рада Україниприймає проект закону про Державний бюджет України у першому читанні не пізніше20 жовтня (25 жовтня, якщо проект бюджету був прийнятий до розгляду післяповторного подання Кабінетом Міністрів України) року, що передує плановому.
Після прийняття проектузакону про Державний бюджет України у першому читанні Кабінет Міністрів Україниу двотижневий термін готує і подає не пізніше 3 листопада (8 листопада, якщопроект бюджету був прийнятий до розгляду після повторного подання КабінетомМіністрів України) року, що передує плановому, проект закону про Державнийбюджет України, доопрацьований відповідно до Бюджетних висновків Верховної РадиУкраїни, і порівняльну таблицю стосовно їх урахування з вмотивованимипоясненнями щодо неврахованих пропозицій.
При розгляді проектузакону про Державний бюджет України у другому читанні пропозиції народнихдепутатів України, комітетів Верховної Ради України, депутатських груп іфракцій щодо змін до проекту закону про Державний бюджет України нерозглядаються, крім висновків Комітету Верховної Ради України з питань бюджетущодо розгляду проекту закону про Державний бюджет України у другому читанні.
Друге читання проектузакону про Державний бюджет України передбачає насамперед затвердженнязагального обсягу дефіциту (профіциту), доходів і видатків Державного бюджетуУкраїни з подальшим постатейним голосуванням проекту закону про Державнийбюджет України, поданого Кабінетом Міністрів України на друге читання, якезавершується не пізніше 20 листопада року, що передує плановому.
Комітет Верховної РадиУкраїни з питань бюджету доопрацьовує проект закону про Державний бюджетУкраїни та вносить його на розгляд Верховної Ради України у третьому читанні непізніше 25 листопада року, що передує плановому. Після доповіді голови КомітетуВерховної Ради України з питань бюджету та співдоповіді міністра фінансівУкраїни Верховна Рада України проводить голосування по пропозиціях КомітетуВерховної Ради України з питань бюджету щодо статей проекту закону проДержавний бюджет України, які не були прийняті у другому читанні, та стосовнопроекту закону в цілому.
Закон про Державнийбюджет України приймається Верховною Радою України до 1 грудня року, що передуєплановому.
Зміни до закону проДержавний бюджет України подаються у формі проекту закону про внесення змін доЗакону про Державний бюджет України. Вони можуть вноситися лише у випадкахвиникнення відхилення оцінки прогнозу надходжень до бюджету від прогнозу,врахованого при затвердженні Державного бюджету України на відповіднийбюджетний період, а також зміни структури видатків державного бюджету та вінших випадках, передбачених Бюджетним кодексом. Міністерство фінансів Українипроводить щомісячну оцінку відповідності прогнозу надходжень показникам,встановленим Державним бюджетом України.
Виконання Державногобюджету України забезпечує Кабінет Міністрів України. Міністерство фінансівУкраїни здійснює загальну організацію та управління виконанням Державногобюджету України, координує діяльність учасників бюджетного процесу з питаньвиконання бюджету.
В Україні застосовуєтьсяказначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачаєздійснення Державним казначейством України: 1) операцій з коштами державногобюджету; 2) розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетнихкоштів; 3) контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийняттізобов’язань і проведенні платежів; 4) бухгалтерського обліку та складання звітностіпро виконання державного бюджету.
Державний бюджет Українивиконується за розписом, який затверджується міністром фінансів Українивідповідно до бюджетних призначень у місячний термін після набуття чинностізаконом про Державний бюджет України.
Зведення, складання танадання звітності про виконання Державного бюджету України здійснюютьсяДержавним казначейством України. Єдині форми звітності для цього встановлюютьсяцим самим відомством за погодженням з Рахунковою палатою та Міністерствомфінансів України.
Звітність про виконанняДержавного бюджету України буває оперативною, місячною, квартальною та річною.
Місячна звітністьнадається Державним казначейством України Верховній Раді України, КабінетуМіністрів України, Рахунковій палаті та Міністерству фінансів України непізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.
Квартальний звіт провиконання Державного бюджету України надається Державним казначейством УкраїниВерховній Раді України, Кабінету Міністрів України, Рахунковій палаті таМіністерству фінансів України не пізніше 35 днів після закінчення звітногокварталу.
Річний звіт про виконаннязакону про Державний бюджет України подається Кабінетом Міністрів УкраїниВерховній Раді України не пізніше 1 травня року, наступного за звітним.
Рахункова палата протягомдвох тижнів з дня офіційного подання Кабінетом Міністрів України річного звітупро виконання закону про Державний бюджет України готує висновки щодовикористання коштів Державного бюджету України.
Верховна Рада Українирозглядає звіт про виконання закону про Державний бюджет України у двотижневийтермін з дня отримання висновків Рахункової палати щодо використання коштівДержавного бюджету України.
За результатами розглядуВерховна Рада України приймає рішення щодо звіту про виконання закону проДержавний бюджет України.
 
1.2Проходження стадій складання, розгляду і затвердження
державногобюджету України
 
Стаття 19. Стадії бюджетного процесу
1. Стадіями бюджетногопроцесу визнаються:
1) складання проектівбюджетів;
2) розгляд та прийняттязакону про Державний бюджет України, рішень про місцеві бюджети;
3) виконання бюджету, втому числі у разі необхідності внесення змін до закону про Державний бюджетУкраїни, рішення про місцеві бюджети;
4) підготовка та розглядзвіту про виконання бюджету і прийняття рішення щодо нього.
2. На всіх стадіяхбюджетного процесу здійснюються фінансовий контроль і аудит та оцінкаефективності використання бюджетних коштів.
Стаття 20. Учасникибюджетного процесу та їх повноваження
1. Учасниками бюджетногопроцесу є органи та посадові особи, які наділені бюджетними повноваженнями.
2. Бюджетнимиповноваженнями визнаються права і обов'язки учасників бюджетних правовідносин.
Стаття 21. Розпорядникибюджетних коштів
1. Для здійснення програмта заходів, які проводяться за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнуваннянадаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядникибюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів тарозпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.
2. Кошти бюджету, якіотримують фізичні особи та юридичні особи, що не мають статусу бюджетноїустанови (одержувачі бюджетних коштів), надаються їм лише через розпорядникабюджетних коштів.
3. Бюджетна установа немає права здійснювати запозичення у будь-якій формі або надавати за рахунокбюджетних коштів позички юридичним та фізичним особам, крім випадків,передбачених законом про Державний бюджет України.
Стаття 22. Головнірозпорядники бюджетних коштів та їх основніфункції
1. Головнимирозпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно:
1) за бюджетнимипризначеннями, передбаченими законом про Державний бюджет України, — органи,уповноважені відповідно Верховною Радою України, Президентом України, КабінетомМіністрів України забезпечувати їх діяльність, в особі їх керівників, а такожміністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Конституційний СудУкраїни, Верховний Суд України та інші спеціалізовані суди; установи таорганізації, які визначені Конституцією України або входять до складу КабінетуМіністрів України, в особі їх керівників;
2) за бюджетнимипризначеннями, передбаченими бюджетом Автономної Республіки Крим, –уповноважені юридичні особи (бюджетні установи), що забезпечують діяльністьВерховної Ради Автономної Республіки Крим та Ради міністрів АвтономноїРеспубліки Крим, а також міністерства та інші органи влади АвтономноїРеспубліки Крим в особі їх керівників;
3) за бюджетнимипризначеннями, передбаченими іншими місцевими бюджетами, — керівники місцевихдержавних адміністрацій, виконавчих органів рад та їх секретаріатів, керівникиголовних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурнихпідрозділів місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів рад.
2. Головні розпорядникикоштів Державного бюджету України визначаються відповідно до пункту 1 частинипершої цієї статті та затверджуються законом про Державний бюджет Українишляхом встановлення їм бюджетних призначень.
3. Головні розпорядникикоштів місцевих бюджетів визначаються рішенням про місцевий бюджет іздотриманням умов, визначених пунктами 2 і 3 частини першої цієї статті.
4. Головний розпорядникбюджетних коштів:
1) розробляє план своєїдіяльності відповідно до завдань та функцій, визначених нормативно-правовимиактами, виходячи з необхідності досягнення конкретних результатів за рахунокбюджетних коштів;
2) розробляє на підставіплану діяльності проект кошторису та бюджетні запити і подає їх Міністерствуфінансів України чи місцевому фінансовому органу;
3) отримує бюджетніпризначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України чирішенні про місцевий бюджет, доводить у встановленому порядку до розпорядниківбюджетних коштів нижчого рівня (одержувачів бюджетних коштів) відомості прообсяги асигнувань, забезпечує управління бюджетними асигнуваннями;
4) затверджує кошторисирозпорядників бюджетних коштів нижчого рівня, якщо інше не передбаченезаконодавством;
5) здійснює внутрішнійконтроль за повнотою надходжень, отриманих розпорядниками бюджетних коштівнижчого рівня та одержувачами бюджетних коштів, і витрачанням ними бюджетнихкоштів;
6) одержує звіти провикористання коштів від розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня таодержувачів бюджетних коштів і аналізує ефективність використання нимибюджетних коштів.
Стаття 23. Бюджетніпризначення
1. Будь-які бюджетнізобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявностівідповідного бюджетного призначення.
2. Бюджетні призначеннявстановлюються законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевийбюджет у порядку, визначеному цим Кодексом.
3. Якщо в процесівиконання бюджету зміна обставин вимагає менших асигнувань головнимрозпорядникам бюджетних коштів, Міністр фінансів України (керівник місцевогофінансового органу) приймає рішення про приведення у відповідність бюджетногопризначення Державного бюджету України (місцевого бюджету). Кабінет МіністрівУкраїни (Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцева державнаадміністрація, виконавчий орган відповідної ради) у двотижневий термін подає доВерховної Ради України (Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідноїради) у встановленому порядку пропозиції про приведення у відповідністьбюджетних призначень Державного бюджету України (місцевого бюджету).
4. Витрати спеціальногофонду бюджету мають постійне бюджетне призначення, яке дає право провадити їхвиключно в межах і за рахунок відповідних надходжень до спеціального фондузгідно з законодавством, якщо законом про Державний бюджет України (рішеннямпро місцевий бюджет) не встановлено інше.
5. Пропозиції провнесення змін до бюджетних призначень подаються та розглядаються у порядку,встановленому для подання пропозицій до проекту бюджету. Видатки відповідно довнесених у бюджетні призначення змін здійснюються лише після набрання чинностівідповідним законом (рішенням відповідної ради), яким внесено такі зміни. Іншізміни розмірів і мети та обмеження в часі бюджетних призначень провадяться лишеза наявності в законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевийбюджет) відповідного положення.
6. Якщо після прийняттязакону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет)відповідальність за виконання функцій або надання послуг, на які затвердженобюджетне призначення, передається відповідно до законодавства від одногоголовного розпорядника бюджетних коштів іншому головному розпоряднику бюджетнихкоштів, дія бюджетного призначення не припиняється і застосовується в порядку,встановленому законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевийбюджет), для виконання тих самих функцій чи послуг іншим головним розпорядникомбюджетних коштів, якому це доручено. У цьому випадку Міністерство фінансівУкраїни (місцевий фінансовий орган) повідомляє Кабінет Міністрів України (Радуміністрів Автономної Республіки Крим, місцеву державну адміністрацію,виконавчий орган відповідної ради) та Верховну Раду України (Верховну РадуАвтономної Республіки Крим, відповідну раду) про такі зміни в двотижневийтермін.
7. Усі бюджетніпризначення втрачають чинність після закінчення бюджетного періоду, за виняткомтих випадків, коли окремим законом передбачені багаторічні бюджетніпризначення.
Стаття 24. Резервнийфонд бюджету
1. Резервний фонд бюджетуформується для здійснення непередбачених видатків, що не мають постійногохарактеру і не могли бути передбачені при складанні проекту бюджету. Порядоквикористання коштів з резервного фонду бюджету визначається Кабінетом МіністрівУкраїни.
2. Рішення про виділеннякоштів з резервного фонду бюджету приймаються відповідно Кабінетом МіністрівУкраїни, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державнимиадміністраціями та виконавчими органами місцевого самоврядування.
3. Резервний фонд бюджетуне може перевищувати одного відсотка обсягу видатків загального фондувідповідного бюджету.
4. Кабінет МіністрівУкраїни, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державніадміністрації та виконавчі органи місцевого самоврядування щомісячно звітуютьвідповідно перед Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної РеспублікиКрим та відповідною радою про витрачання коштів резервного фонду відповідногобюджету.
5. У Державному бюджетіУкраїни резервний фонд передбачається обов'язково. Рішення щодо необхідностістворення резервного фонду місцевого бюджету приймає відповідна рада.
Стаття 25. Безспірнесписання коштів бюджету
1. Державне казначействоУкраїни здійснює безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуютьсякошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, за рішенням, яке булоприйняте державним органом, що відповідно до закону має право на йогозастосування.
2. У разі списання коштівз реєстраційних рахунків бюджетних установ, з вини яких виникли відповіднізобов'язання, протягом місяця з часу проведення такої операції розпорядникибюджетних коштів повинні впорядкувати свої зобов'язання з урахуванням безспірногосписання коштів і привести їх у відповідність з бюджетними призначеннями навідповідний бюджетний період. При цьому безспірне списання коштів з рахунків,на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, врахунок погашення зобов'язань таких бюджетних установ не допускається.
Стаття 26. Аудитта фінансовий контроль
1. Внутрішній фінансовийконтроль, який здійснюється на всіх стадіях бюджетного процесу, повинензабезпечувати:
1) постійну оцінкудостатності та відповідності діяльності бюджетної установи вимогам внутрішньогофінансового контролю;
2) оцінку діяльності навідповідність результатів встановленим завданням та планам;
3) інформуваннябезпосередньо керівника бюджетної установи про результати кожної перевірки(оцінки, розслідування, вивчення чи ревізії), проведеної підрозділомвнутрішнього фінансового контролю.
2. Керівник бюджетноїустанови відповідає за організацію ефективної системи внутрішнього контролю зафінансовою та господарською діяльністю цієї установи з урахуванням:
1) положень цього Кодексута інших нормативно-правових актів;
2) вимогцілеспрямованого, ефективного і економного управління функціями кожногоструктурного підрозділу, правильного розмежування функціональних обов'язків;
3) правил бухгалтерськогообліку та контролю щодо активів, пасивів, доходів та видатків бюджетноїустанови;
4) забезпеченнявідповідності діяльності бюджетної установи вимогам внутрішнього фінансовогоконтролю.
3. Розпорядники бюджетнихкоштів несуть відповідальність за організацію і стан внутрішнього фінансовогоконтролю та аудиту як у своїх закладах, так і в підвідомчих бюджетнихустановах.
4. Зовнішній контроль тааудит фінансової та господарської діяльності бюджетних установ здійснюютьсяРахунковою палатою — в частині контролю за використання коштів Державногобюджету України, Головним контрольно-ревізійним управлінням України — відповідно до його повноважень, визначених законом.
Стаття 27. Порядокподання та розгляду законопроектів, які впливають на доходну чи видатковучастину бюджетів
1. Кожен законопроект,внесений до Верховної Ради України, протягом семи днів подається до КомітетуВерховної Ради України з питань бюджету для проведення експертизи щодо йоговпливу на доходну та/або видаткову частину бюджетів та виконання закону проДержавний бюджет України у поточному бюджетному періоді.
2. Протягом двох тижнів,якщо Верховною Радою України не визначено інший термін, Комітет Верховної РадиУкраїни з питань бюджету забезпечує підготовку експертного висновку щодо впливувідповідного законопроекту на доходну та/або видаткову частину бюджетів. Допроектів законів, набрання чинності якими в поточному чи наступному бюджетнихперіодах призведе до збільшення видатків або скорочення доходів бюджету,суб'єктом законодавчої ініціативи додаються пропозиції про видатки, якіналежить скоротити, та/або пропозиції про джерела додаткових доходів дляпокриття збільшення видатків. Жодна з таких змін не повинна призвести дозбільшення державного боргу і державних гарантій, розмір яких встановлений закономпро Державний бюджет України. При цьому:
1) законопроекти, якізгідно з експертним висновком та рішенням Комітету Верховної Ради України зпитань бюджету не впливають на доходну та/або видаткову частину бюджетів,вносяться до порядку денного пленарних засідань Верховної Ради України для їхрозгляду у загальному порядку, встановленому Регламентом Верховної РадиУкраїни;
2) законопроекти, якізгідно з експертним висновком та відповідним рішенням Комітету Верховної РадиУкраїни з питань бюджету впливають на доходну чи видаткову частину бюджетів,протягом трьох днів передаються Міністерству фінансів України для експертноговисновку щодо визначення вартісної величини впливу законопроектів на доходну чивидаткову частину бюджетів та для пропозицій щодо доцільності їх прийняття,можливості та терміну набрання ними чинності. Міністерство фінансів України удвотижневий термін готує експертний висновок та пропозиції до законопроектів іпередає Комітету Верховної Ради України з питань бюджету для підготовкивисновків щодо доцільності їх прийняття Верховною Радою України і термінівнабрання ними чинності.
3. Закони України, яківпливають на формування доходної чи видаткової частини бюджетів, повинні бутиофіційно оприлюднені до 15 серпня року, що передує плановому. В іншому разінорми відповідних законів, що впливають на формування доходної та/абовидаткової частини бюджетів, застосовуються не раніше початку бюджетногоперіоду, наступного за плановим.
Стаття 28. Доступністьінформації про бюджет
1. Інформація про бюджет повиннабути оприлюднена. Міністерство фінансів України забезпечує доступність дляпублікації:
1) проекту закону продержавний бюджет;
2) закону про Державнийбюджет України на відповідний період з додатками, що є його невід'ємноючастиною;
3) інформації провиконання Державного бюджету України за підсумками кварталу та року;
4) інформації пропоказники виконання зведеного бюджету України;
5) іншої інформації провиконання Державного бюджету України.
2. Проект закону продержавний бюджет підлягає обов'язковій публікації в газеті «Урядовийкур'єр» не пізніше ніж через сім днів після його подання Верховній РадіУкраїни.
3. Верховна РадаАвтономної Республіки Крим та Рада міністрів Автономної Республіки Крим,місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування забезпечуютьпублікацію інформації про місцеві бюджети, в тому числі рішень про місцевийбюджет та періодичних звітів про їх виконання. Рішення про місцевий бюджетповинно бути оприлюднене не пізніше десяти днів з дня його прийняття.

2. АНАЛІЗ ВИКОНАННЯ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ У 2008 РОЦІ
2.1. Основні завдання бюджетно – фінансової політики 2008року
 Відповідно до вимогБюджетного кодексу України, Постанови Кабінету Міністрів України від 26 травня2007 р. №686 «Про схвалення проекту Основних напрямів бюджетної політикина 2008 рік» та Постанови Верховної Ради України від 24 червня 2007 р.№1854-IV «Про Основні напрями бюджетної політики на 2008 рік»Міністерство фінансів України розробило проект Державного бюджету України на2008 рік.
 Метою бюджетної політикина 2008 рік є фінансове забезпечення реалізації стратегічних цілей програмидіяльності Кабінету Міністрів України – підвищення рівня державних соціальнихстандартів надання державних та громадських послуг, зниження рівня бідності вкраїні.
 Основними завданнямибюджетно-фінансової політики на 2008 рік визначено:
- забезпеченнязбільшення видатків соціальної спрямованості державного та місцевих бюджетів якінструмента досягнення пріоритетних соціальних та економічних цілей;
- сприяння випереджаючомузростанню темпів збільшення реальних доходів населення, передусім заробітноїплати, порівняно з валовим внутрішнім продуктом;
- стимулюванняінноваційної та інвестиційної діяльності, формування бюджету розвитку якфактора економічного зростання таї забезпечення становлення інноваційної моделірозвитку економіки;
- недопущеннявиникнення простроченої заборгованості із заробітної плати у бюджетній сфері тасоціальних виплат, у тому числі громадянам, які постраждали внаслідокЧорнобильської катастрофи, скорочення дебіторської та кредиторськоїзаборгованості бюджетних установ та бюджетів усіх рівнів;
- поліпшення умовдля розвитку соціальної та гуманітарної сфери шляхом збільшення обсягіввидатків на соціальний захист населення, охорону здоров'я та освіту, підвищенняефективності їх використання, зокрема через удосконалення механізму розподілуміж-бюджетних трансфертів;
- продовженнязастосування та удосконалення механізму середньострокового бюджетногопланування відповідно до основних напрямів соціально-економічного розвиткудержави;
- посиленнявзаємоузгодженості бюджетної та грошово-кредитної політики на всіх етапахформування і реалізації як необхідної умови збалансованого економічногозростання;
- продовженняроботи з реформування системи соціального захисту, освіти, охорони здоров'я тапенсійного забезпечення відповідно до напрямів, визначених у Програмідіяльності Кабінету Міністрів України, насамперед первинної медичної допомоги,загальної середньої освіти;
- підвищення рівнясоціальної підтримки малозабезпечених і соціальне незахищених громадян шляхомзапровадження пріоритетності політики зростання доходів, у першу чергу,працюючого населення, у тому числі через механізм забезпечення зростання рівнязайнятості працездатного населення.[10 ст.1.2.]
2.2. Аналіз соціальних видатків у Державному бюджеті 2008 року у
порівнянніз 2007 роком
Згідно з дорученнямиПрезидента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України у 2008році у пріоритетному порядку потребують додаткового збільшення видаткисоціального спрямування. .[10 ст.1.2.]
Тому підготовка проектуДержавного бюджету України на 2008 рік здійснювалась, виходячи із необхідностівирішення найважливіших соціальних питань:
- збільшення на20,6 % фонду оплати праці працівників бюджетних установ з метою запровадження з1 січня 2008 року мінімальної заробітної плати працівників бюджетних установ урозмірі 262 гривні із збереженням міжпосадових співвідношень — 5 млрд. гривень.   
- введення з 1січня 2008 року в дію нових відповідних норм Закону України від 9 липня 2003 р.«Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» – понад 2млрд. гривень (щодо компенсації для сільськогосподарських підприємств тадострокового виходу на пенсію шахтарів).
- поетапноговрегулювання питання пенсійного забезпечення військовослужбовців — 0,9 млрд.гривень, на першому етапі більше ніж удвічі зростає пенсія осіб рядового таначальницького складу.
- підвищення у 2,3рази з 1 липня 2007 року стипендій студентам вищих навчальних закладів та учнямпрофесійно-технічних навчальних закладів — понад 0,5 млрд. гривень.
- підвищеннямвдвічі соціальних гарантій ветеранам війни і праці, а саме: підвищення розмірівщорічної допомоги до Дня Перемоги, збільшення витрат на санаторно-курортнелікування та інші, передбачені Законом України «Про статус ветераніввійни, гарантії їх соціального захисту» пільги, запровадження державнихдовічних стипендій особам, що мають особливі заслуги перед Батьківщиною" — 0,3 млрд. гривень.
- збільшення впівтора рази розрахункового розміру, що застосовуються при визначенні обсягудержавної соціальної допомоги відповідно до Закону України «Про державнусоціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» — 150 грн.проти 100 грн. у 2007 році.
- збільшення рівнязабезпеченості прожиткового мінімуму (гарантований мінімум) для призначеннядопомоги непрацездатним особам та інвалідам відповідно до Закону України«Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям»: длянепрацездатних осіб — 120 грн. проти 110 грн. у 2007 році та інвалідів — 130грн. проти 115 грн. у 2007 році.
- ведення в діюнорм законодавства в частині соціальних гарантій (безкоштовного харчуванняучнів 1-4 класів, заробітної плати педагогам, працівникам музеїв, разовихвиплат науковцям та допомоги дітям-сиротам), які щорічно призупинялися Закономпро Державний бюджет України — близько 1 млрд. гривень.[15 ст. 95-122]
2.3. Аналізвідновлень окремих норм законодавства у 2008 році
В обсягах державного тамісцевих бюджетів на 2008 рік включені видатки на реалізацію окремих нормзаконодавства, які щорічно призупинялися Законом України «Про Державнийбюджет України» на відповідний рік, таких, як:
- безкоштовнехарчування учнів 1-4 класів загальноосвітніх навчальних закладів, крімдітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та дітей ізмалозабезпечених сімей відповідно до абзацу п'ятого частини третьої статті 5Закону України «Про охорону дитинства» — 401.8 млн. гривень.
- встановленняпедагогічного навантаження вчителя — 18 навчальних годин на тиждень, запровадженнядоплат педагогічним працівникам загальноосвітніх закладів за класне керівництвота завідування навчальними кабінетами відповідно до абзаців другого-восьмогочастини першої статті 25 Закону України «Про загальну середню освіту» — 138,4 млн. гривень.
- встановленнясередньої наповнюваності груп та запровадження доплат педагогічним працівникаму позашкільних навчальних закладах за завідування майстернями та лабораторіямивідповідно до частини другої статті 18 і частини першої статті 22 ЗаконуУкраїни «Про позашкільну освіту » — 61,1 млн. гривень.
- реалізацію абзацудругого частини третьої статті 30 Закону України «Про дошкільнуосвіту» щодо встановлення педагогічного навантаження – 30 годин на тижденьдля вихователя групи загального типу дошкільного навчального закладу незалежновід підпорядкувань, типу і форми власності — 57,5 млн. гривень.
- відрахуванняпрофспілковим організаціям на культурно-масову, фізкультурну і оздоровчу роботувідповідно до статті 44 Закону України «Про професійні спілки, їх права тагарантії діяльності» -53 млн. гривень.
- доплата завислугу років працівникам музеїв та бібліотек відповідно до абзацу восьмогочастини другої статті 28 Закону України «Про музеї та музейну справу»і частини п'ятої статті 30 Закону України «Про бібліотеки і бібліотечнусправу» — 40,9 млн. гривень.
- пільговий проїздстудентів вищих і учнів професійно-технічних навчальних закладів по територіїУкраїни водним і автомобільним транспортом відповідно до частини п'ятої статті9 Закону України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молодів Україні» — 28,2 млн. грн.
- виплати грошовоїдопомоги при виході на пенсію (щодо науково-педагогічних працівників, якіпрацюють у вищих навчальних закладах ІІІ-ІV рівнів акредитації, закладах післядипломної освіти)відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічнудіяльність» — 11,4 млн. гривень.
- наданняодноразової допомоги дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківськогопіклування, яким у 2008 році виповниться 18 років, відповідно до частини шостоїстатті 25 Закону України «Про охорону дитинства» — 6,4 млн. гривень.  
- у 2008 роцізапроваджується звільнення від оподаткування податком на додану вартістьоперацій з ввезення (пересилання) на митну територію України відповідно доЗакону України «Про підтримку олімпійського, параолімпійського руху таспорту вищих досягнень в Україні» товарів (інвентарю, обладнання,екіпіровки та медико-біологічних засобів), які не виробляються в Україні, абовиробляються, але не відповідають технічним характеристикам світового рівня тавимогам міжнародних спортивних організацій.
- оплата дружинам(чоловікам) військовослужбовців у розмірі 100% посадового окладу лікарнянихлистків при тимчасовій втраті працездатності незалежно від стажу роботи.
- надання учням,студентам, неповнолітнім права на безплатне та пільгове користування об’єктамикультури та фізичної культури і спорту відповідно до частини шостої та сьомоїстатті 11 та частини шостої та сьомої статті 12 Закону України «Просприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні».
- планування витратна охорону праці на підприємствах, що утримуються за рахунок державного тамісцевих бюджетів.
2.4. Аналіз нововведень бюджету 2008 року у порівнянні з
попередніми роками
Вперше передбачаєтьсянадати право Кабінету Міністрів України здійснити в значних обсягах, не менше 6млрд. грн., розрахунки з погашення зобов’язань держави по знецінених грошовихзаощадженнях громадян в установах Ощадного банку колишнього СРСР та державнихцінних паперах колишнього СРСР шляхом погашення заборгованості громадян, щоутворилася станом на 1 вересня 2007 року, за спожиті електричну і тепловуенергію, природний газ, тверде паливо, послуги водопостачання і,водовідведення, квартирну плату в рахунок заборгованості минулих років. Прицьому вже в поточному році вперше за останні 4 роки почалося погашення засертифікатами Ощадного банку на такі види товарів, як холодильники, телевізори.
 Проведення зазначенийрозрахунків у 2008 році, крім соціального аспекту, дасть можливість здійснитиреформування житлово-комунального господарства.
Також, у 2008 роціпередбачається проведення організаційних змін у взаємовідносинах держави звищими навчальними закладами. Видатки на вищу освіту формувалися не запринципом утримання вищого навчального закладу, а виходячи з державних потреб упідготовці фахівців з вищою освітою. При цьому видатки по загальному фондузбільшуються понад як на 1 млрд. Грн… і є захищеними статтями бюджетунаступного року.
Починаючи з 2008 рокупропонується Законом України «Про Державний бюджет України на 2008рік» затверджувати видатки з виділенням окремо — видатків споживання тавидатків розвитку, без розподілу на поточні і капітальні, як це здійснювалосядо цього часу. Формування видатків розвитку проводиться за рахунок видатківінвестиційного спрямування у реальний сектор економіки, видатків на дослідженняі розробки, державні програми розвитку, капітальних видатків у загальній сумі23,8 млрд. грн.
У Законі України«Про Державний бюджет України на 2008 рік» визначені чіткі напрями іобсяги використання субвенцій з державного бюджету на виконання заходів зупередження аварій та запобігання техногенних катастроф у житлово-комунальномугосподарстві та на інших аварійних об'єктах комунальної власності і навиконання інвестиційних проектів на умовах співфінансування з місцевимибюджетами у сумі 900 млн.грн.
До того ж, передбачається690 млн.грн на компенсацію несплачених у 1997-2000 роках педагогічним інауково-педагогічним працівникам надбавок за вислугу років та допомоги наоздоровлення при наданні щорічної відпустки відповідно до статті 57 ЗаконуУкраїни «Про освіту».
А відповідно до підпункту5.3.3 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про податок з доходів фізичнихосіб» передбачається повернення громадянам сплаченого податку з доходівфізичних осіб на суми витрачені ними у 2007 році на навчання у вищих тапрофесійно-технічних навчальних закладах у сумі 400 млн. грн. передбаченовидатки Міністерству оборони у сумі 164 млн.грн для здійснення заходів попередачі житлового фонду Міністерства оборони у комунальну власність.
Вперше передбаченовидатки Міністерству палива та енергетики для передачі об'єктів соціальноїінфраструктури, які перебувають на балансі вугледобувних підприємств, укомунальну власність — 100млн.грн.
У 2008 році передбачаютьсякошти на забезпечення загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальнихзакладів сучасними технічними засобами навчання з природничо-математичних ітехнологічних дисциплін в обсязі 82,2 млн. грн.
Поряд з тим, у Державномубюджеті України на 2008 рік враховано 40 млн.грн. для комп’ютеризаціїпрофесійно-технічних навчальних закладів.
Вперше розрахуноквидатків місцевих бюджетів на фізичну культуру і спорт було здійснено ізурахуванням виділення обласним бюджетам додаткових асигнувань на підтримку діяльностішкіл вищої спортивної майстерності (ШВСМ), які були визначені за окремимрозрахунком, виходячи із кількості спортсменів постійного складу ШВСМвідповідно до плану комплектування та спускового складу, затвердженогоДержкомспортом на 2007 рік. Обсяг видатків на цю мету становить 36,8млн.грн.[17 cт.55]        
Також, в державномубюджеті передбачені видатки на пільговий проїзд залізничним транспортом дітейвіком від 6 до 14 років у сумі 22 млн. грн. Ці кошти в наступному році будутьспрямовані на компенсацію Укрзалізниці втрат, пов'язаних з пільговим проїздомдітей, що надасть можливість протягом 2008 року перевезти майже 11 млн. дітейза пільговим тарифом — 75 % вартості дорослого квитка.
В загальному обсязівидатків на соціальний захист сім'ї та молоді, що враховуються при визначеніобсягу міжбюджетних трансфертів, враховано додаткові кошти в сумі 15 млн. грн.на розвиток мережі центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. Зарахунок цих коштів протягом наступного року буде створено 636 центрів соціальнихслужб для сім’ї, дітей та молоді.
Враховані видатки назаснування у 2008 році 325 довічних державних стипендій Героям РадянськогоСоюзу, повним кавалерам ордена Слави, особам, нагородженим чотирма і більшемедалями «За відвагу» та Героям Соціалістичної праці, удостоєнимцього звання за працю в період Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років, урозмірі 205 грн. на місяць.   
Вперше за останні роки натлі повного погашення заборгованості із соціальних виплат громадянам, якіпостраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. На погашення цієїзаборгованості, що виникла в попередні роки, у 2007 році спрямованої 435, 8млн.грн. У 2008 році будуть переглянуті компенсаційні виплати вказанійкатегорії населення, розмір яких був незмінним з 1996 року. Зокрема, майже в 5разів збільшується розмір щорічної допомоги на оздоровлення інвалідам І та IIгруп, дітям-інвалідам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.[19ст.11 ]
В бюджеті визначенінадходження з податку на додану вартість, на підставі методики прогнозуванняПДВ, при цьому питання погашення простроченої заборгованості повністювирішується в поточному році.
Не передбачаються видаткина погашення заборгованості із соціальних виплат. Це питання остаточно вирішеноу 2007 році.
Підвищено частку видатківмісцевих бюджетів у зведеному бюджеті України на 2008 рік, яка вперше досягла45,2 відсотка, в тому числі 2 відсотка — видатки на централізовані заходи іпрограми з державного бюджету, які безпосередньо спрямовуються на території.
Також, уряд почав погашатиосновну суму боргу перед Національним банком України по запозиченнях 1992-1994років.
Заплановано впровадити з2008 року стимулювання не тільки тих органів місцевого самоврядування, яківиконують планові і показники третього кошика доходів, а й тих, що досягли приростуфактичних надходжень.
З метою недопущеннярозбалансування державного бюджету передбачається затвердження в бюджетірозмірів прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць.
НормоюЗакону пропонується знизити на 2008 рік рівень прожиткового мінімуму, щоприпадає на одного члена сім'ї, для визначення права на звільнення від плати захарчування дитини у державних та комунальних дитячих дошкільних закладах,відповідно до Закону України «Про дошкільну освіту», з 382 до 90гривень, що дасть можливість значній кількості родин зменшити видатки сімейногобюджету на ці витрати.
Видатки зведеного бюджетуна освіту збільшені на 40,4% у порівнянні з минулим роком (2007 рік — 16,6млрд. грн, проект 2008 року — 23,3 млрд.грн.).
Вперше Законом України«Про Державний бюджет України на 2008 рік», на відміну від попередніхроків, не надаються додаткові пільги в оплаті плати за землю та встановлено, щозвільнення від земельного податку здійснюється виключно за рішенням відповіднихорганів місцевого самоврядування, що зміцнить ресурсну базу місцевогосамоврядування.
Передбачається в 1,6рази, в порівнянні з 2007 роком, збільшити розмір грошових доходів громадян,які мають право на отримання соціальної пільги за професійною ознакою.
Видатки соціальногоспрямування досягли максимального рівня — майже 55%.
У видатках на оборонудосягнуто об'ємних показників та якісної структури, які дають можливістьздійснювати фінансову підтримку реформування Збройних сил України, їх розбудовута переоснащення армії новою сучасною, модернізованою технікою.  
Продовжується зменшенняграничного розміру державного боргу:
 - державного прямогоборгу по відношенню до ВВП — на 2%,
 - гарантованого боргу доВВП — на 0,7%.     
Незважаючи на те, щобюджет формується в напружених соціально-економічних умовах, уряду вдалосядосягти визначення реальних показників надходжень до бюджету, задіявши усіможливі ресурси економіки, не збільшуючи фіскальне навантаження на платниківподатків.[24 ст.3]

3. НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ БЮДЖЕТНОГО ПРОЦЕСУ В УКРАЇНІ
 
3.1 Вдосконаленнябюджетного процесу
Ринкова економіка прирозмаїтті її моделей, відомих світовій прак­тиці, характеризується соціальнеорієнтованим господарством, яке допов­нюється державним регулюванням. Значнуроль як у самій структурі рин­кових відносин, так і в механізмі їх регулюванняз боку держави відіграє Державний бюджет. Він — невід'ємна частка ринковихстосунків і одно­часно важливий інструмент реалізації державної політики.Виходячи з цього, важливо добре знати природу Державного бюджету, особливостійого формування і функціонування, способи використання в інтересах ефективногорозвитку суспільного виробництва.
Бюджет необхідно знати щей тому, що Україна переживає глибоку економічну і фінансову кризу.Привілейовані за цих умов є правильні відповіді на запитання, як стабілізуватиекономіку, забезпечити ефек­тивність господарювання, які методи нормалізуютьфінансовий стан країни, як збільшити прибуткову частину Державного бюджету,знизити бюджетний дефіцит та ін.
Державний бюджет як одинз ланок фінансової системи України є економічною категорією і відображаєгрошові стосунки, які виникають між державою, з одного боку, і підприємствами,організаціями, установа­ми всіх форм власності і фізичними особами — з іншогоприводу утво­рення централізованого фонду грошових коштів держави і йоговикорис­тання на розширене відтворення, підвищення рівня життя і задоволенняінших суспільних потреб. Таким чином, у бюджеті централізується значна частинагрошових коштів, які є необхідною умовою для виконання дер­жавою своїх функцій.І тільки із збільшенням масштабів виробництва, удосконаленням господарськихзв'язків можна розраховувати на істотне збільшення централізованого фондудержави. За теперішнього соціально-економічного стану України виникає потребазбільшувати грошові ресур­си централізованого фонду для забезпеченнябезпосередніх державних заходів.[21. 22 ст. 37-38 ]
Рівень централізаціїфінансових ресурсів у Державному бюджеті зале­жить від конкретних умовгосподарювання і завдань, які необхідно ви­рішувати на конкретному етапірозвитку. Державний бюджет нашої країни характеризується високим ступенемцентралізації фінансових ре­сурсів, що закономірно для країн перехідногоперіоду. Нині бюджет Ук­раїни становить 55% від валового внутрішнього продукту.Така централіза­ція грошових коштів має забезпечити своєчасне фінансуваннязагальнодержавних програм, а також додаткові заходи, пов'язані з підвищеннямзаробітної плати та інших соціальних виплат.
Однак якщо проаналізуватибюджетну політику останніх чотирьох років, то можна переконатися, що значнацентралізація коштів у руках держаки не завжди давала позитивні результати.Так, у 2004 році видатки на соціально-культурні заходи профінансовані тільки на76,5%, а на на­родне господарство, у тому числі на так звані бюджетні позички,тобто пільгові кредити за рахунок бюджетних коштів вузькому загалу привіле­йованихпідприємств, — аж на 115,1%. Крім того, дивними є затрати, не передбаченізаконом, на загальну суму 30,7 трлн. крб., а також затрати на суму 10 трлн.крб., які були профінансовані у грудні 2004 року і пов'язані з підготовкою доосінньо-зимового періоду. Аналогічна картина з виконан­ням бюджету і в 2005році.
Ці цифри достатні дляпринципових узагальнень. Практика виконан­ня бюджету останніми рокамипереконливо свідчить, що закон про бюд­жет не є у нашій державі справжнімзаконом, оскільки іноді бюджетні кошти встановлюються у змінених пропорціяхвідносно бюджетних по­казників) з урахуванням соціально-економічної політики,затвердженої Верховною Радою через закон про бюджет на поточний рік.
Головною причиною такоїситуації є порушення бюд­жетної дисципліни. Жоден бюджет починаючи з 1992 року,не був зав­часно поданий на розгляд і відповідно не був затверджений ВерховноюРадою України. Закономірно, що більшість показників Державного бюд­жетуформується за результатами фактичного його виконання і підга­няється піднормативи, яких вимагають міжнародні фінансові організації, що надають Україніреабілітаційні позики для стабілізації народного гос­подарства. [24 ст.3]
Отже, для стабілізаціїбюджетної дисципліни, передусім, необхідно, щоб бюджетний процес відповідавЗаконові «Про бюджетну систему України», прийнятому у червні 2005року. Згідно із Законом, Державний бюджет на наступний рік має подаватисяПрезидентом України на розгляд Верховній Раді до 15 вересня, а затверджуватисядо 2 грудня поточного року. Тобто всі бюджетні процедури повинніреалізовуватися до початку нового бюд­жетного року. Як свідчить досвід,неприйняття Державного бюджету фак­тично паралізує роботу усьогонародногосподарського комплексу.[9 ст.89]
Для вирішення проблем,пов'язаних з бюджетним процесом, треба орієнтуватися на наступні критерії.
1. Як відомо, Державнийбюджет України формується за чинною у світовій практиці методологією. Цеозначає, що за основу береться розра­хунок річного обсягу валового внутрішньогопродукту. Залежно від того, як він визначатиметься на наступний рік, залежить ірозмір бюджетного фонду України. Якщо рвп буде заниженим, то це адекватновідобразить­ся на доходній частині бюджету. В цьому випадку відбудетьсянедофінансування галузей народного господарства, соціально-культурних установта інших галузей, передбачених бюджетом. Крім того, не буде належної го­тівки,що призведе до затримки розрахунків.
У випадку, коли розмірВВП буде завищеним, нас очікують набагато більші неприємності. Зростегрошово-кредитна емісія, яка призведе до зростання грошової маси, а звідси доінфляції і різкого зростання цін; будуть передбачені нереальні доходи, що,природно, спричинить зростан­ня бюджетних витрат, фактично не забезпеченихвідповідними доходами.
Тому основна проблема,яку необхідно вирішити, — максимально точ­но визначити обсяг валовоговнутрішнього продукту, тобто знайти «золо­ту середину», враховуючивсі реалії нашої економіки — інфляцію, вироб­ництво товарів і послуг,споживання, нагромадження.
2. Технологія складанняДержавного бюджету потребує докорінних змін. Зараз практикується система, заякої прибуткова частина бюджету «підганяється» до видаткової, тобтоспочатку згідно з вимогами міні­стерств і відомств формується видатковачастина. Після цього перегляда­ються можливості прибуткової частини і, якщовони замалі, пропонується прийняти закони про нові податки або змінитиподаткові ставки. Таким чином виконання бюджету «прив'язується» домайбутніх змін.
А тому при складанніДержавного бюджету необхідно насамперед нау­ково обгрунтовано в межах чинногозаконодавства про податки розрахо­вувати прибуткову частину. Це дастьможливість державі реально оцінити можливості бюджетної політики на майбутнійрік.
В основу побудовиприбуткової частини бюджету мають бути закла­дені такі принципи, які дозволяютьдержаві мати хоча б мінімально дос­татні фінансові ресурси для її діяльності іодночасно використовувати по­датки як інструмент регулювання фінансового стануплатників, стимулю­вання зростання виробництва. До даних принципів належать:
— встановлення такихподатків, які б забезпечували регулярну мо­білізацію фінансових ресурсів урозпорядження держави в розмірах, дос­татніх для фінансування запланованихзаходів;
— застосування такихвидів податків, які б забезпечували стабільність фінансового становища держави,повноту, стабільність і своєчасність формування її централізованого фонду;
— запровадження податків,адекватних реальним умовам соціально-економічного становища держави;
— вилучення /повне абочасткове/ до бюджету доходів, не пов'язаних із фінансово-господарськоюдіяльністю підприємств і організацій.
3. Питання удосконаленнястосунків між ланками бюджетної системи завжди є актуальними. Чинник бюджетниймеханізм, при якому Ради вищого рівня встановлюють нормативи відрахувань длянизів, призводить до паралічу органів місцевого самоврядування. Тому необхіднорозподіли­ти сфери Державного бюджету і бюджетів місцевих органів. На державно­мурівні доцільно фінансувати податки, які мають вирішальне значення дляфінансування економіки України. На рівні місцевих органів влади слід залишитивидатки, спрямовані на вирішення соціальне питань і підтрим­ку їхньогоекономічного розрахунку в частині комунальної власності.
Інакше кажучи, необхідноякнайшвидше чітко розподілити компетен­цію між центральними органами влади йорганами місцевого самовряду­вання і законодавче закріпити її за ними.Законодавство вже заклало принципи самостійності у складання бюджетів усіхрівнів, але вони ще не зміцнені економічним механізмом, а тому не працюють.
У зв'язку з цим длястворення чіткої системи формування бюджетів усіх рівнів, на наш погляд,необхідно чітко розподілити доходи між усіма ланками бюджетної системи, тобтомати визначену законом доходну базу, а стосунки між державним і.місцевимибюджетами будувати з урахуван­ням умов соціально-економічного розпиткурегіонів. Такої мети можна досягти, спрямовуючи 100% податку на прибутокпідприємств і орга­нізацій усіх форм власності та деякі інші податки(наприклад, податок на майно/ до місцевих бюджетів).
Проблема бюджетноговирівнювання останнім часом вийшла за межі теорії. Тепер вона нерозривної пов'язана із практичними заходами щодо реалізації в Україніпринципу «відносної» самостійності бюджетів усіх рівнів, ізміжбюджетним перерозподілом фінансових ресурсів. Без нього неможливо обійтися,оскільки фінансові ресурси деяких місцевих ор­ганів влади в силу історичних та інших причин не можуть забезпечити реалізаціюцими органами владних повноважень. Вийти з цього станови­ща можна, надавши цимрегіонам необхідної допомоги через перероз­поділ коштів, виробивши для цьогораціональні основи і механізми.
Однак не слід забувати,що чинний механізм фінансової допомоги ре­ально сформувався на базіцентралізму, який характеризував єдину бюд­жетну систему колишнього СРСР, передякою ставилася мета неодмінно­го забезпечення збалансування доходів і видатківкожної ланки бюджет­ної системи. Ця мета культивувала ідею утримання,придушувала ініціа­тиву нижчих органів влади у пошуках додаткових фінансовихресурсів.
Зараз у Українівикористовуються методи, які забезпечують збалансу­вання нижчих бюджетів:субвенції безповоротне цільове фінансування видатків нижчих бюджетів за рахуноквищих, дотації безповоротне на­дання коштів для відшкодування дефіциту нижчогобюджету; взаємоза­ліки виділення коштів нижчим бюджетам на відшкодуваннявидатків, пов'язаних із передачею їм видаткових функцій згідно з рішенням цент­ральнихорганів влади; позики з вищих бюджетів.
Найсерйозніший недолікчинного механізму бюджетного субсидуван­ня в тому, що застосовуються не взаємозв'язані,а різноманітні і до того ж не регламентовані відповідними нормами формиперерозподілу бюд­жетних коштів. Тому сфера чинності кожної з названих чотирьохформ, їх поєднання, конкретні розміри фінансових ресурсів, які перерозподіля­ються,щоразу визначаються по-різному, індивідуально. В результаті вплив цих методівпризводить до адміністрування і суб'єктивізму при прийнятті конкретних рішень.
Отже, необхідно виробитиєдині критерії організації всіх видів фінан­сової допомоги, максимально реалізуватипотенціал їх цілеспрямованого впливу на економіку регіону. Фінансову допомогурегіонам треба надава­ти так, щоб спонукати органи державної влади на місцяхрозширювати власну доходну базу, розвивати інвестиційну активність, структурнопере­будовувати економіку регіонів.
3.2 Шляхи (напрями) удосконаленняпоказників бюджетів
 
Проаналізувавши Зведений бюджет України за останніроки., можна побачити, що частка видатків постійно зменшується. Крім тогоструктура бюджету є неефективною і необдуманою. Суттєвим важелем вирішеннябюджетних проблем слід розглядати розумні обсяги та структуру державних витрат.Водночас практика переконує, що ряд витрат бюджету, насамперед оборонні,адміністративно-управлінські, мало еластичні по відношенню до падіння виробничогота податкового потенціалів. Особливо чітко простежується тенденція їх зростанняв умовах інфляції. Для забезпечення цілеспрямованого впливу державних витрат наекономіку раціональна бюджетна політика повинна відображати, з одного боку,специфіку сучасного перехідного етапу, а, з другого — реалізуватися шляхомпоступового нарощування арсеналу заходів з регулювання внутрішнього державногопопиту, притаманного ринковій економіці. У такому випадку у бюджетній політицідосягається узгодженість з необхідністю стимулювання економічного розвитку і зінтересами економічної безпеки держави.
В Україні, як і в будь-якій іншій країні,питання про зменшення затрат бюджету є досить актуальним. Тому положенняБюджетного кодексу України повинні визначити такий регламент прийняття рішень,який би дав змогу забезпечити досягнення ефективних результатів. Стосовнопроцесу бюджетного планування це означає, що процес розгляду і затвердженнябюджету необхідно розбити на два етапи, Перший етап — затвердження ключових параметрівбюджету, до яких входять доходи бюджету, бюджетний дефіцит (в абсолютномувираженні та в процен­тах до ВВП), загальний обсяг витрат державного бюджету, втому числі — трансферти місцевим бюджетам. Другий етап — затвердження витратдержавного бюджету в розрізі розділів функціональної класифікації.
В останні рокиспостерігається зростання асигнувань підприємств та організацій в народнуосвіту, підготовку кадрів, охорону здоров'я, науку і культуру. Це зумовленозростанням вимог виробництва до якісних показників діяльності установ цієїсфери.
Використовуючи досвід країніз розвинутою ринковою економікою, слід розглядати ще одне джерело фінансовогозабезпечення фінансової сфери – меценатство, спонсорство. Це досить нове явищев економічному житті України, як благодійність. Її можна трактувати як не комерційну(неприбуткову діяльність організацій і окремих осіб), спрямовану на задоволенняпотреб соціального розвитку. У більш широкому розумінні благодійність визначаєтьсяяк інвестування соціальної сфери. В умовах кризи основним її джерелом в Україніслужать кошти міжнародних благодійних організацій.
Наступним джереломфінансового забезпечення соціальної інфраструктури є страхування – пенсійне,медичне, соціальне. Через систему страхування здійснюється перерозподілгрошових засобів від працездатних до непрацездатних, від тих, хто працює, добезробітних. Використання страхування гарантує матеріальну підтримку настарість, у разі інвалідності, захворювання.
Серед інших джерел пенсійногозабезпечення виділяються кошти державного бюджету на цільове фінансування. Відраховуючивнески у вказані фонди, кожен, хто працює, одержить на старість пенсію, будь-яківиплати, допомогу у разі страхового випадку. Доцільно за рахунок Фондусоціального страхування проводити заходи з профілактики профзахворювань,оскільки суми для відшкодування потерпілим значно перевищують видатки налікування у зв’язку з одержаним професійним захворюванням.
І останнє джерело –кредитування. У соціальні сфері вони являє собою плату за послуги за рахунокотриманих кредитів. Така практика широко розповсюджена на Заході, особливо так званістудентські позики. Не всі молоді люди, що бажають одержати освіту, можуть відразувласними коштами оплатити своє навчання. Тому доцільно взяти позику в банку.При цьому розробляється особливий порядок видачі кредитів, відсотків, умов повернення,перелік пільг. Постає також проблема при наданні житлової позики. Необхідно упорядкуватисистему інвестування житлового будівництва, випуску термінових або безстроковихжитлових сертифікатів, акцій.
Крім проблемифінансування соціальної сфери існує також проблема фінансування державногоборгу. Існування державного боргу, в принципі, не є виключним та негативнимфактором. Більшість країн з розвинутою економікою мають державний борг, протеце не стало причиною дестабілізації їх економіки, так як в них відбуваєтьсячіткий контроль над розмірами державних позик, і чітко визначені методи їхпокриття. Теперішні фінансові проблеми в Україні багато в чому можна пояснитисаме стрімким збільшенням державного боргу, без пошуку джерел його покриття. Якнаслідок відбувається прискорення інфляційних процесів, і як результат –посилення нестабільності грошових відносин.
 Вплив інфляції на бюджетну систему України багатофакторне, тому програмапо боротьбі з інфляцією повинна включати комплекс дій, направлений наоздоровлення фінансового стану в країні. Ці дії повинні бути направлені протитих факторів, які мали місце протягом останніх років. До них відносяться:
1) збільшеннягрошової маси за рахунок автоматичного збільшення зарплати, незалежно відрезультатів праці.
2) збільшеннябезготівкових розрахунків за рахунок кредитування низько рентабельнихпідприємств
3) збільшення цін наенергоносії, основні види сировини та матеріалів
4) монопольне ціноутворенняв умовах монополізації більшості видів промислового виробництва, що призводитьдо збільшення цін виробника
5) витрати наконверсію підприємств
Без зниження рівня інфляції не можуть бути ефективновикористані витрати бюджету, направленні на соціальні потреби.
Крім того для зменшення витратможливі також різні процедурні обмеження щодо прийняття бюджетних рішень.Зокрема, законодавчі акти, чинність яких призводить до збільшення державнихвитрат (наприклад, про підвищення заробітної плати державних службовців, прозбільшення пенсій або про додаткові соціальні гарантії), можуть прийматисятільки за наявності в розпорядженні держави відповідних доходів.
Проте головним моментом в вдосконаленні фінансів є не стількизменшення затрат, як збільшення доходів бюджету.
Вирішити задачузбільшення доходів держави не можна лише шляхом адміністративного тиску, нестворивши при цьому для підприємств ефективних економічних стимулів для сплатиподатків. Варто скоротити податкові пільги, однак це скорочення не повинне бутимеханічним. Одержання податкових пільг повинне залежати від корисності іважливості для суспільства того чи іншого виду діяльності.
Велика кількістьподаткових пільг для одних підприємств означає високі податкові ставки дляінших, що змушує останніх ховати свої доходи з метою збереженняконкурентноздатності.
При зменшенні податковихпільг з'явиться можливість цілеспрямовано використовувати видаткову частинубюджету для підтримки деяких пріоритетних напрямків соціально-економічногорозвитку суспільства.
Одним з напрямків вдосконалення бюджетної системи в умовахринкової економіки є демократизація формування і використання усієї системибюджетів. В Україні необхідно створити таку систему формування бюджету, яка бзацікавила і виробників і органи влади, збільшувати доходи і використовувати їхз найбільшою ефективністю.
Уринкових умовах бюджет є основним інструментом державного регулюваннясоціально-економічних процесів. Надходження до бюджету безпосередньо залежатьвід стану виробництва. У свою чергу можливість утримувати соціальну сферу,забезпечувати соціальний захист населення залежить від стану надходжень добюджету. Формування дохідної та видаткової частин бюджету пов'язане з основнимимакропоказниками економічного й соціального розвитку України на відповіднийрік.[14 ст.64]
Ізприйняттям Конституції України, Закону «Про місцеве самоврядування вУкраїні», із затвердженням нової структури Класифікації доходів тавидатків бюджету виникла необхідність внесення змін до основного бюджетногозакону. Крім того, створення Державного казначейства поставило вимогувизначення законодавчих норм виконання державного бюджету через системуказначейства.
Бюджетнаполітика має особливо важливе значення як у досягненні загальних цілей ринковоїтрансформації, так і у вирішенні завдань подолання кризи та забезпеченніекономічного зростання.
Які жосновні завдання бюджетної політики на сучасному етапі?
Цепередусім нарощування бюджетного потенціалу, який би був в змозі здійснитидержавні видатки для відновлення економічного зростання, забезпечитифінансовими ресурсами ефективне функціонування економіки, сприяти зміцненнюдержави.
Необхіднонамітити і здійснити заходи з упорядкування державних видатків та їх скороченняшляхом структурної перебудови виробництва, житлової й комунальної реформ,розвитку приватних освітніх і лікувально-оздоровчих установ, страховоїмедицини, недержавних пенсійних фондів з урахуванням необхідності забезпеченнядержавних гарантій щодо фінансування мінімальних соціальних стандартів,підтримки непрацездатних верств населення.
Слідрозширити практику розміщення державних цінних паперів серед населення, вестилінію на забезпечення їх гарантійних переваг перед вкладеннями заощаджень віноземну валюту.
Требаздійснювати довгострокову політику регулювання бюджетного дефіциту, відмовитисявід його споживчого характеру з метою використання джерел фінансуваннябюджетного дефіциту в інвестиційних цілях. Законодавчо усунути можливістьзатвердження дефіцитних бюджетів органами місцевого самоврядування.
Вартодомогтися реалізації принципу сильного і сталого державного бюджету. Подолатиспроби окремих органів місцевого самоврядування стверджувати те, щоадміністративно-територіальні утворення виступають перед центром як платникиподатків, тоді коли такими є лише юридичні й фізичні особи. Створити умови длязацікавленості місцевих органів виконавчої влади у мобілізаціїзагальнодержавних податків, зборів та інших обов'язкових платежів.
Актуальноює проблема бюджетних взаємовідносин.
Цепроблема, розв'язання якої віками шукали багато народів і держав. Їївідмінність полягає в тому, що в ній фокусуються усі загальнолюдські, державні,національні інтереси і трансформуються в систему координат грошових відносин.Кожна держава шукає і знаходить тут свої вирішення.
Так,механізм бюджетного федералізму у США формувався багато десятиріч усуперечливих умовах. І лише в останні десятиріччя складися стабільна системафінансової взаємодії федерального уряду, штатів і територій. Водноразперенесення знайдених іншими країнами вирішень і інші умови може дати зовсімінші наслідки. Використовуючи багатий світовий досвід, нам треба знайти власневирішення цього питання,
Бюджетнийфедералізм реалізується через єдину соціально-економічну і бюджетно-фінансовуполітику держави. Це дає в умовах самостійності, відносної автономії кожногобюджету поєднувати фіскальні, соціальні й економічні інтереси центру зінтересами адміністративно-територіальних утворень та органів місцевогосамоврядування.
Законодавчезакріплення бюджетної самостійності кожного рівня влади має поставити перепонув прийнятті необґрунтованих рішень як із боку центральної виконавчої влади, такі з боку місцевих органів управління.
Єдністьбюджетної системи забезпечується не лише єдиною правовою базою, а йодноманітністю самого бюджетного процесу: використанням єдиної бюджетноїкласифікації, єдністю форм бюджетної документації, поданням необхідноїстатистичної і бюджетної інформації з одного рівня на інший для складаннязведеного бюджету.
Послідовнареалізація механізму міжбюджетних відносин нині ускладнюється браком бюджетнихкоштів. Бюджетна практика розвинутих країн свідчить, що жодній із них невдавалося забезпечити розмежування доходів між ланками бюджетної системиякимось одним способом, завжди застосовувалася їх комбінація.
Нашізаконодавці при формуванні чинної податкової системи не мали чіткосформульованих принципів розмежування доходів між бюджетами рівнів. Урезультаті незрозумілими є причини, що зумовлюють віднесення податків, зборівта Інших обов'язкових платежів до тієї чи іншої групи.
Водночасбуло б помилковим зосереджувати увагу лише на механізмах закріплення дохіднихджерел між державним і регіональними бюджетами. Першим важливим кроком вудосконаленні системи бюджетних відносин має бути закріплення відповідальностіза фінансування різних видів державних витрат і формування нормальнихвзаємовідносин із виконання видаткової частини бюджету.
Призакріпленні бюджетних повноважень між рівнями системи основне питання полягає втім, влада якого рівня повинна забезпечувати виконання різного роду державнихфункцій із фінансування видатків і надання послуг.
Відсутністьсистеми оцінок потреби бюджетних видатків на регіональному рівні створюєпротиріччя між різними владними рівнями при обговоренні бюджетних проблем.
Перебудовабюджетної системи стосується не лише взаємовідносин між державним тарегіональними бюджетами, а й відносин бюджетів вищестоящого рівня до бюджетівнижчого рівня.
Коштимісцевих бюджетів — основа фінансової бази органів місцевого самоврядування.Однак у більшості випадків вони не можуть забезпечити ефективного впливу цихорганів на соціально-економічні процеси.
Створеннямеханізму розвитку міжбюджетних відносин на регіональному рівні — доситьсерйозне питання, воно сприятиме виходу з тієї кризи, яка є сьогодні. Водноразсистема міжбюджетних відносин при всій її важливості — лише частина загальноїпроблеми самостійності органів влади відповідного рівня. При найдосконалішихформах міжбюджетних відносин неможливо розв'язати проблему достатку фінансовихресурсів без поліпшення стану економіки.
Зметою удосконалення міжбюджетних відносин необхідно було б:
— вирішитизавдання раціонального розмежування видатків і доходів між ланками бюджетноїсистеми;
— зберегтираніше чинний принцип зацікавленості центральних і місцевих органів виконавчоївлади у мобілізації загальнодержавних податків, зборів та інших обов'язковихплатежів, тобто зробити їх регулюючими;
— підвищитирівень власних доходів бюджетів адміністративно-територіальних утворень;
— усунутиштучну дефіцитність територіальних бюджетів шляхом покриття її за допомогоюбюджетного регулювання;
— привестизаконодавство у відповідність із наявними джерелами фінансування.
Однієюз проблем у бюджетній сфері залишається питання державних видатків. У наснедостатньо зроблено змін щодо змісту, спрямування бюджетних видатків,методології їх планування і фінансування.
Усвоїй більшості видатки механічно перенесені зі старої бюджетної системи внинішнє життя. Тим часом відбулися істотні зміни в галузі демократизаціїуправління.
Так,відбуваються значні зміни в освітній сфері. Нині вже поряд із державнимиустановами з'явилося багато приватних установ і закладів. Водночас плануваннябюджетних видатків відбувається так, буцімто цього не сталося.
Останнімчасом намітилася тенденція до зниження загального обсягу фінансових ресурсів,що перерозподіляються через бюджетну систему. Але в умовах перехідної економікипровідна роль бюджету в перерозподілі фінансових ресурсів, як і національногобагатства в цілому, є об'єктивною реальністю. Це зумовлено тим, що за допомогоюбюджету здійснюється регулювання таких економічних процесів, яких не можнадосягти іншими методами, в тому числі й чисто ринковими.
Занинішніми розрахунками, доходи зведеного бюджету та Пенсійного фонду на 1998 р.оціночно становитимуть 38,8% валового внутрішнього продукту. Порівняно з 1996р. частка доходів у валовому внутрішньому продукті зменшилася на 7 процентнихпунктів.
Співвідношенняобсягу бюджету і валового внутрішнього продукту — важлива економічна проблема.З розвитком ринкових відносин цей показник матиме тенденцію до зростання. Цезумовлено підвищенням ролі держави в розподільчих процесах. Проблема в пошукурозумних форм і методів цього перерозподілу.
Якщопорівняти із зарубіжними країнами, то можна назвати такі показники рівняурядових витрат до валового внутрішнього продукту (1996 р.): Австрія — 51,7%,Бельгія — 54,3%, Франція — 54,5%, Італія — 52,9%, Німеччина — 49%, Швеція —64,7% («The economist», 20 вересня 1997 р.).
Аналізмоделі економіки, яка формується в Україні, дає підстави твердити, що внаступні роки через бюджет (без Пенсійного фонду) має перерозподілятися не меншяк 30% валового внутрішнього продукту. Таке співвідношення буденайоптимальнішим і зумовлюється соціальною спрямованістю обраної моделіекономіки, необхідністю структурної перебудови значної частини галузейнародного господарства.[1.2. ст.1-14 ]

ВИСНОВКИ
Одним із головнихнапрямів державної політики, який визначив Кабінет Міністрів України у Програмісвоєї діяльності «Послідовність. Ефективність. Відповідальність» єпідвищення ефективності державних фінансів.        
З метою забезпеченнявиконання цього напряму державної політики та посилення впливу бюджетноїполітики на соціально-економічний розвиток України уряд здійснює ряд заходів,спрямованих на підвищення рівня збалансованості і прозорості бюджету,ефективності витрачання бюджетних коштів, забезпечення якісного виконаннябюджетів усіх рівнів, здійснення дієвого фінансового контролю з боку держави.
Одним з ключових завданьУряду та Верховної Ради є прийняття найближчим часом низкинормативно-законодавчих актів, які б забезпечували реформування бюджетної,податкової системи, спрямоване на стимулювання соціально-економічного розвиткудержави. Однією з основних передумов соціальної та структурно-інноваційноїпереорієнтації економіки є першочергове зміцнення фінансів суб'єктівгосподарювання, юридичних осіб та домашніх господарств.
Необхідно вживати заходівщодо зниження частки державного споживання у структурі ВВП, зменшенняподаткового навантаження, посилення захисту платників податків, максимальногоспрощення процедури оподаткування. Результативність бюджетної політики маєвизначатися, не лише виконанням запланованих показників за доходами івидатками, а й конкретними досягненнями у соціальній сфері та економіці вцілому.
Також, потрібно посилитиінвестиційну складову державного і місцевих бюджетів. Актуальним залишаєтьсяпідвищення стимулюючої ролі податкової амортизації в оновленні основних фондівта інвестуванні економіки, удосконалення оподаткування суб'єктів малогопідприємництва, формування бюджету розвитку.  
Важливим елементомфінансової реформи має стати забезпечення наповнення дохідної частини бюджету,для чого потрібно:
 - ліквідуватинеобґрунтовані податкові пільги і привілеї та створити єдині умовиоподаткування для всіх суб'єктів господарювання;
 - запровадитираціональний механізм перенесення збитків на зменшення об'єкта оподаткуванняподатком на прибуток, який би не заохочував підприємства до штучноїзбитковості;       
 - створити прозориймеханізм відшкодування ПДВ, максимально усував можливості для зловживань у ційсфері;
 - підвищити рівеньдобровільної сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) з метоюнедопущення нарощування податкового боргу;   
 - підвищити ефективністьроботи податкових органів через вдосконалення механізмів адмініструванняподатків і зборів.
Проте, оздоровленнядержавних фінансів неможливе без проведення інвентаризації соціальнихзобов'язань держави, чинних нормативно-правових актів у частині надання пільг ікомпенсацій населенню, а також без пенсійної реформи та запровадження медичногострахування.
В свою чергу необхіднозабезпечити поступовий перехід до середньо — і довгострокового бюджетногопрогнозування як вагомої складової системи державного регулюваннясоціально-економічного розвитку.
Важливим є посиленнявзаємозв'язку фінансово-бюджетної та соціально-економічної стратегії держави.Доцільним є виважене використання дефіциту (профіциту) бюджету, виходячи ізциклічності економічного розвитку та збалансованості бюджетної системи усередньостроковій перспективі.
Реформування фінансової системиУкраїни має бути спрямоване на інтеграцію вітчизняної економіки у світовийекономічний простір, адаптацію українського податкового законодавства до вимогта принципів СОТ і Європейського Союзу.

СПИСОКВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. ЗаконУкраїни ,, Про державний бюджет на 2008” /Урядовий кур’єр / — від 9.01.07 №4
2. Закон України„Про Державний бюджет на 2007 рік” (http://www.rada.gov.ua)
3. Бюджетний кодексУкраїни.
4. GovernmentFinance Statistics Yearbook. — Washington: IMF. — 1995
5. Sarraf F. (2000): Система програм бюджетного планування в теорії тапрактиці, Міжнародний валютний фонд, Департамент фіскальних справ, Матеріалисемінару з питань державних фінансів, Об’єднаний Віденський Інститут, жовтень2007 р.
6. Базилевич В.Д.Економічна теорія: Політекономія. Київ: Знання-Прес, 2004, 615 с.
7. Бланкарт Ш.Державні фінанси в умовах демократії: Вступ до фінансової науки. Київ: Либідь, 2000,654 с.
8. Бюджетнийменеджмент: Підручник / Федосов В., Опарін В., Сафонова Л. та ін. За заг. ред.В. Федосова. – К.: КНЕУ, 2004. – 864с.
9. В.В. Юрчишин.Макроекономічна стабілізація в Україні. Київ: УАДУ при Призидентові України, 1999,256 с.
10.  Василик О.Д., Павлюк К.В. Державніфінанси України. Київ: ЦУЛ, 2003, 608 с.
11.   Васільченко З.М. “Бюджетні методирегулювання економічних і соціальних процесів в державі“ 1995 р.
12.  Верховна Рада приступає до розглядуБюджету – 2007 // Урядовий кур’єр. – 2006. – № 179. – 22 вересня. – С. 1, 2.
13.  Гаркавенко О.С. Бюджетне планування:Навч. посібник. – К.: Либідь, 2003. – 271с.
14.  Деркач М. Формування фінансової базирегіонів // Екон України. — 2003. — № 1. — С. 12-21.
15.  Дідківська Л.І., Головко Л.С.Державне регулювання економіки. Київ: «Знання-Прес», 2007, 209 с.
16.  Єпіфанов Л.О. Сало І.В. Д’яконоваІ.І. “Бюджет і фінансова політика України“. К.: “Наукова думка”, 1997 р.
17.  ОЕСР (1997): Бюджетне планування длямайбутнього, OECD/GD (97), 178; адреса в Інтернет www.oecd.org/puma
18.  Пасічник Ю.В. Бюджетна ситема Українита зарубіжних країн. Київ: Знання-Прес, 2002, 495 с.
19.  Планування видатків: багаторічне тащорічне бюджетне планування, Матеріали семінару з питань державних фінансів,Об’єднаний Віденський Інститут, жовтень 2007 р.
20.  Слухай С. Прямі бюджетнітрансферти в системі міжбюджетних відносин /’Фінанси України’.- 2006. — № 12.
21.  Чугунок І.Я., Самошкіна О.А.Теоретико-методологічні засади удосконалення програмно-цільового методупланування видатків бюджету. // Фінанси України. – 2004. – № 9. – С. 37–38.
22.  Юрій С.І., Стоян В.І., Мац М.Й.Казначейська система. Тернопіль: Карт-бланш, 2005, 590 с.
23.  Януль І.Є. Бюджетний процес в Україніта напрями його вдосконалення // Фінанси України. – 2006. – № 9. – С. 25 – 29.31. minfin.gov.ua 32. www.asta.edu.ua