МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Кафедра фінансів і банківської справи
КУРСОВА РОБОТА
з курсу “Гроші та кредит”
на тему: «Валютна система та валютний ринок,особливості їх формування»
Виконала студентка____________________
(прізвище, ім’я, по-батькові)
Перевірила доцент,к. е. н. .__________________
(прізвище, ім’я, по-батьковівикладача)
Робота захищена накафедрі з оцінкою ________
2009 р.
План
Вступ
1. Сутністьвалютної системи та валютного ринку
1.1 Поняття валютної системи, її види та основні елементи
1.2 Валютний ринок: види, функції та учасники
1.3 Механізм формування валютного курсу
2. Аналізвалютної системи та валютного ринку україни
2.1 Особливості формування валютної системи України тааналіз її сучасного стану
2.2 Інфраструктура українського валютного ринку та поточнітенденції його функціонування
3. Проблеми розвитку валютноїсистеми та валютного ринку в Україні, шляхи їх вирішення
Висновки
Перелік посилань
Додатки
Реферат
Курсова робота містить 45 сторінок, 8 рисунків,2 додатки, 21 джерело.
Об’єкт дослідження — валютна система, валютнийринок і валютний курс.
Мета роботи — розглянути сутність валютноїсистеми і валютного ринку, виявити особливості їх формування; розглянутимеханізм формування валютного курсу і методи його регулювання.
Розглянута сутність валютної системи івалютного ринку, визначені особливості їх формування в Україні; розкритиймеханізм формування валютного курсу; надана інформація про сучасний станвалютної системи і валютного ринку в Україні; проаналізована динаміка курсунаціональної грошової одиниці за останні декілька років і з'ясовані причини її нестабільності; розглянутіпроблеми розвитку валютної системи і валютного ринку, а також наведенірекомендації щодо вирішення цих проблем.
ВАЛЮТНА СИСТЕМА, ВАЛЮТНИЙ РИНОК, ВАЛЮТНИЙ КУРС,НАЦІОНАЛЬНА ВАЛЮТНА СИСТЕМА, МІЖНАРОДНА ВАЛЮТНА СИСТЕМА, СВІТОВА ВАЛЮТНАСИСТЕМА, НАЦІОНАЛЬНА ВАЛЮТА, ПЛАТІЖНИЙ БАЛАНС.
Вступ
Після виборення Україною незалежностінадзвичайно зросла актуальність вивчення проблем, пов’язаних з валютою івалютно-фінансовою системою. Адже міцність фінансово-валютної системи країни визначаєїї економічну незалежність. Крім того, рівень інтеграції валютно-фінансовоїсистеми країни з міжнародною валютно-фінансовою системою зумовлює ефективністьіснування різних форм міжнародної торгівлі, а значить, без сумніву впливає нарівень економічного розвитку будь-якої країни.
Валютні відносини є складовою частиною і одноюз найбільш складних сфер ринкового господарства. У них зосереджені проблеми національноїі світової економіки, розвиток яких історично рухається паралельно і тісно переплітаючись.В міру інтернаціоналізації господарських зв'язків збільшуються міжнародніпотоки товарів, послуг і особливо капіталів і кредитів. Міжгосподарські зв'язкинемислимі без налагодженої системи валютних відносин.
Формою організації і регулювання валютних відносинє валютна система, закріплена національним законодавством або міждержавнимиугодами. Розрізняють національні і світові системи.
Історично першими виникли національні валютнісистеми, закріплені національним законодавством з врахуванням норм міжнародногоправа. Національна валютна система є складовою частиною грошової системикраїни, хоча вона відносно самостійна і виходить за національні кордони. Їїособливості визначаються мірою розвитку і станом економіки ізовнішньоекономічних зв'язків країни.
Національна валютна система нерозривнопов'язана зі світовою валютною системою, тобто формою організації світовихвалютних стосунків, закріпленої міждержавними угодами. Характер функціонуванняі стабільність світової валютної системи залежать від міри відповідності їїпринципів структурі світового господарства.
Міжнародний обмін товарами, послуг і капіталівзалучає до своєї орбіти валютний ринок. Імпортери обмінюють національну валютуна валюту тієї країни, де вони отримують товари і послуги. Експортери, у своючергу, отримавши експортну виручку в іноземній валюті, продають її в обмін нанаціональну валюту. Інвестори, вкладаючи капітал в економіку тієї або іншоїкраїни, мають потребу в її валюті.
При вивченні валютної системи і валютногоринку надзвичайно актуальним є розгляд валютного курсу, який робить великийвплив на багато макроекономічних процесів, що відбуваються в суспільстві. По-перше,від рівня валютного курсу, за допомогою якого зіставляються ціни на товари іпослуги, вироблені в різних країнах, залежить конкурентоспроможністьнаціональних товарів на світових ринках, об'єми експорту і імпорту, а, отже,стан балансу поточних операцій.
По-друге, валютний курс впливає на напрямміжнародних потоків капіталу. Рішення про вкладення національного капіталу в активитієї або іншої країни приймається виходячи з очікуваного реального прибутку накапітал, що інвестується, який залежить від процентної ставки і очікуваних змінвалютного курсу.
По-третє, валютний курс, разом з процентноюставкою, сам по собі виступає ціною активу. За наявності розвинених активнихринків сьогоднішня вартість активу, здобуття якого очікується в майбутньому,визначається дисконтуванням його майбутньої вартості відповідно до процентноїставки і очікуваного рівня валютного курсу. Динаміка валютного курсу, міра ічастота його коливань є показниками економічної і політичної стабільностісуспільства.
По-четверте, валютний курс грає важливу рольпри розробці і проведенні кредитно-грошової політики, оскільки підтримкапевного рівня валютного курсу може зажадати використання офіційних валютнихрезервів, що неминуче відіб'ється на пропозиції грошей в економіці.
Таким чином, об’єктом дослідження даної роботиє не тільки валютна система і валютний ринок, а і валютний курс. Для цьоговикористовувались такі методи дослідження, як узагальнення, аналіз і синтезрозглянутої літератури. Варто наголосити, що питаннями валютної системи івалютного ринку з усіма похідними займаються українські вчені Демківський А. В,Івасів Б. С, Боринець С., Філіпенко А., Козик В., Мальчинський А та інші.
Метою даної роботи є: розглянути сутністьвалютної системи і валютного ринку, визначити особливості їх формування; розкритимеханізм формування валютного курсу; надати інформацію про сучасний станвалютної системи і валютного ринку в Україні; проаналізувати динаміку курсунаціональної грошової одиниці за останні декілька років і з’ясувати причини їїнестабільності; розглянути проблеми розвитку валютної системи і валютногоринку, а також навести рекомендації щодо вирішення цих проблем.
1. Сутність валютної системи та валютного ринку1.1 Поняття валютної системи, її видита основні елементи
Валютна система (ВС) — правова формаорганізації валютних відносин, які історично склалися на основіінтернаціоналізації господарських звязків [1,441]. Валютні системи діють умежах певного економічного простору, завдяки чому вони поділяються на наступні3 види: національні, міжнародні (регіональні), світові.
Національна валютна система — цедержавно-правова форма організації валютних відносин даної країни з іншимикраїнами, а також з міжнародними економічними і політичними структурами [2, 98].Національні валютні системи базуються на національних грошах і, по суті, єскладовими грошових систем окремих країн. Національна валютна система Українизнаходиться у процесі становлення і остаточно ще не сформувалася. Проте їїконтури і основні тенденції виявилися достатньо безумовно. Національна валютнасистема України формується з урахуванням структурних принципів світовоївалютної системи, оскільки країна узяла курс на інтеграцію в світовегосподарство і вступила в МВФ.
Міжнародна валютна система — цедоговірно-правова форма організації валютних відносин між групою держав [2,98].
Світова валютна система — це спеціальнорозроблена державою і закріплена міжнародними договорами форма організаціївалютних відносин між всіма чи значною частиною держав світу [2,98].
Міжнародні та світова валютні системиґрунтуються на багатьох валютах провідних країн світу (наприклад, долар) таміжнародних валютах (наприклад, євро) і формуються на підставі міждержавнихугод та світових традицій.
Як організаційно-правове явище національнавалютна система складається з цілого ряду елементів. Основними з них є:
1. Національна валюта — грошова одиницякраїни, склад її купюр та характер емісії [3, 201]. В Україні національнавалюта називається гривнею.
2. Ступінь конвертованості національноївалюти. Українська гривня є частково вільно конвертованою. Верховна РадаУкраїни ратифікувала угоду про приєднання до VIII статті Статуту МВФ, якоюпередбачено вільну конвертованість національної валюти в іноземну з операцій запоточними платежами.
3. Режим курсу національної валюти. Законодавчевизначення режиму валютного курсу Верховна Рада України поклала на КабінетМіністрів та НБУ. Режим валютного курсу поступово змінювався від жорсткоїфіксації до регульованого плавання (у межах «валютного коридору») ідо вільного плавання, що було введене в 2000 р.
4. Режим використання іноземної валюти нанаціональній території в загальному економічному обороті. Звичайно цейрежим зводиться до повної заборони, або до заборони з деякими винятками дляокремих видів платежів. В Україні заборона на використання іноземної валюти увнутрішніх платежах була введена лише в 1995 p., хоч за деякими платежамидозволено її використання і зараз: надання іноземних валютних позичок банками,оплата послуг, пов'язаних із зовнішньоекономічною діяльністю (оплатаавіаквитків на міжнародних авіалініях, оплата митних послуг тощо) та в інших,визначених НБУ випадках.
5. Режим формування і використаннядержавних золотовалютних резервів. Він установлюється для забезпеченнястабільності національних грошей і може проявлятися двояко:
у формі жорсткої прив'язки національної валютидо певної іноземної (національної чи колективної) з установленням фіксованогокурсу її до цієї валюти. За такого режиму іноземна валюта перетворюється взабезпечення національних грошей, тобто державні запаси її повинні на 100%забезпечувати наявну в обороті масу національних грошей. Емісія останніхздійснюється тільки через купівлю цієї валюти на внутрішньому ринку, авилучення з обороту — через її продаж. За такого режиму курс національноївалюти «плаває» разом з курсом базової іноземної валюти, а центральнийбанк країни втрачає окремі свої функції, зокрема функцію кредитора останньоїінстанції, певною мірою втрачає свій статус органу монетарної політики. Невипадково грошову систему за такого режиму у світовій практиці називаютьсистемою «валютного бюро», а центральний банк стає органом такогобюро;
у формі використання валютних запасів дляпідтримання рівноваги на національному валютному ринку з метою стабілізаціїзовнішньої і внутрішньої вартості грошей при збереженні незалежностіцентрального банку в проведенні національної монетарної політики та виконанніним усіх традиційних функцій. В Україні в саме цей режим використаннязолотовалютних резервів.
6. Режим валютних обмежень, яківводяться чи скасовуються законодавчим органом залежно від економічної ситуаціїв країні. Якщо економіка розбалансована, національні гроші не стабільні, вкраїні вводяться певні заборони, обмеження, лімітування тощо на операції зіноземною валютою. Так, в Україні в період загострення економічної і фінансовоїкризи було введено обмеження на відкриття юридичними особами рахунків віноземних банках і заборонено переведення на них інвалюти; експортерамзаборонялося вільно розпоряджатися своєю валютною виручкою, і вони зобов'язанібули повністю чи частково продавати її на валютному ринку тощо. У міруполіпшення економічної ситуації подібні обмеження послаблювалися чи зовсімскасовувалися. Розвинуті країни в останні десятиліття взагалі скасували валютніобмеження.
7. Регламентація внутрішнього валютногоринку і ринку дорогоцінних металів. Нормативними актами визначається вУкраїні порядок функціонування біржового ринку, міжбанківського валютного ринку;центральний банк здійснює ліцензування діяльності комерційних банків з валютнихоперацій, видає дозволи юридичним особам-резидентам на відкриття рахунків віноземних банках, контролює надходження виручки експортерів у країну. Регламентуєтьсярежим поточних і строкових вкладів в іноземній валюті. До 1998р. в Україні недозволялось здійснювати на ринку операції з дорогоцінними металами.
8. Регламентація міжнародних розрахунків таміжнародних кредитних відносин. Нормативними актами України чіткорегламентується: порядок відкриття в наших банках кореспондентських рахунківіноземних банків, і навпаки; порядок здійснення платежів за окремими видами комерційнихоперацій та форм розрахунків; порядок переказування іноземної валюти за кордонфізичними особами тощо.
9. Визначення національних органів, на якіпокладається проведення валютної політики, їхніх прав та обов'язків у цій сфері.Такими органами в Україні е:
Кабінет Міністрів України;
Національний банк України;
Державна податкова адміністрація;
Державний митний комітет;
Міністерство зв'язку України.
У визначенні цілей та завдань валютноїполітики на певний період, крім Кабінету Міністрів та НБУ, беруть участьАдміністрація Президента та Верховна Рада України. Валютне регулювання івалютний контроль у країні здійснює НБУ, який має право делегувати частину цихфункцій на вибрані комерційні банки, надавши їм ліцензії на здійснення валютнихоперацій та статус агентів з валютного контролю (уповноважених банків).
Органи Державної податкової адміністраціїздійснюють контроль за валютними операціями, що проводяться на територіїУкраїни резидентами та нерезидентами.
Органи Державного митного комітету контролюютьдодержання правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України.
Органи Міністерства зв'язку контролюютьдодержання правил поштових переказів та пересилання валютних цінностей черездержавний кордон.
Зазначені державні органи та комерційні банкистворюють інфраструктуру валютної системи, у центрі якої знаходиться НБУ, якорган державного валютного регулювання і контролю. Загальна схема елементноїструктури та призначення національної валютної системи наведена на рис.1.1
/>
Рис.1.1 Схема елементної структури тапризначення національної валютної системи
У міру інтеграції національних економік у міжнародні(регіональні) структури та у світову економіку сформувалися й успішнофункціонують міжнародні (регіональні) та світова валютні системи, яківзаємодіють між собою та з національними валютними системами країн-учасниць.
Важливим призначенням національної валютноїсистеми є розроблення і реалізація державної валютної політики як сукупностіорганізаційно-правових та економічних заходів у сфері міжнародних валютнихвідносин, спрямованих на досягнення визначених державою цілей.1.2 Валютний ринок: види, функції таучасники
Для ведення міжнародної торгівлі в умовахіснування різних валют людство створило механізм взаємних розрахунків міжгромадянами і фірмами різних країн. Звичайно його називають валютним ринком.
Валютний ринок — система економічних відносин,повязаних з операціями купівлі-продажу іноземної валюти та інших валютнихцінностей [4, 483]. З інституційної точки зору валютний ринок є безліччюкрупних комерційних банків та інших фінансових установ, пов'язаних один з іншиммережею комунікаційних засобів зв'язку, за допомогою яких йде торгівля валютами.
Можна виділити декілька видів валютних ринків.
Біржовий валютний ринок. Цей ринок функціонує за встановленими правилами. Валютні біржівиконують посередницькі функції як торгові майданчики. Проте біржа не може самавиступати як партнер по здійснюваних операціях.
Міжбанківський валютний ринок. Валютні операції уповноважених комерційних банків в зовнішньомубіржовому обороті здійснюються без посередників між банками на основі договірнихвалютних курсів. Поведінка учасників цього сектора валютного ринку визначаєтьсяїх взаємною домовленістю, а умови операцій є комерційною таємницею.
Ринок наявних валютних операцій. Існує декілька причин популярності ринку наявних валют. Прибуток (абозбиток) на цьому ринку швидко реалізуються. Оборот на ринку наявної валютистрімко зростає завдяки поєднанню властивої йому прибутковості і зниженогокредитного ризику. Ринок наявної валюти характеризується високою ліквідністю (можливістюлегко купити або продати даний цінний папір або актив.
Основними учасниками ринку наявної валюти єкомерційні і інвестиційні банки, за якими слідують страхові компанії ікорпоративні клієнти. Міжбанківський ринок, на якому більшість операцій — міжнародні,відображає глобальний характер валютної конкуренції і досконалістьтелекомунікаційних систем. Разом з тим, корпоративні клієнти вважають за кращездійснювати валютні операції усередині країни або торгувати через іноземнібанки, що працюють в тій же годинній зоні. Не дивлячись на збільшену активністьстрахових компаній і корпоративних клієнтів, основною торговою силою навалютному ринку залишаються банки. Торгівля на ринку наявної валюти завждивиглядає більш прибутковою, оскільки попит на наявну валюту існує у всьому світі.
Ринок термінових операцій. Одним з найбільших валютних ринків виступає ринок спот, або ринокнегайного постачання валюти (протягом 2-х робочих днів).
Економічні агенти також можуть скористатисяпослугами термінового (форвардного) валютного ринку. Якщо учаснику валютногоринку потрібно буде купити іноземну валюту через певний період часу, він можеукласти так званий терміновий контракт на покупку цієї валюти. До терміновихвалютних контрактів відносяться форвардні контракти, ф'ючерсні контракти (стандартизованіконтракти на продаж або обмін, які вимагають постачання продукції, облігацій,валюти, за певною ціною, в певну майбутню дату) і валютні опціони (контракт, щодає своєму володарю право, не породжує зобов'язання, купити або продати деякийактив або цінний папір за певною ціною протягом фіксованого періоду часу).
Як форвардний, так і ф'ючерсний контракт єугодою між двома сторонами про обмін фіксованої кількості валюти на певну датув майбутньому по наперед обумовленому (терміновому) валютному курсу. Обидваконтракти обов'язкові до виконання. Відмінність між ними полягає в тому, щофорвардний контракт полягає поза біржею, а ф'ючерсний контракт отримується іпродається тільки на валютній біржі з дотриманням певних правил за допомогоювідкритої пропозиції ціни валюти голосом.
Валютний опціон — це контракт, який надаєправо (але не зобов'язання) одному з учасників операції купити або продатипевну кількість іноземної валюти за фіксованою ціною протягом деякого періодучасу. Покупець опціону виплачує премію його продавцю замість його зобов'язанняреалізувати вищезгадане право.
Головною причиною появи даного сегментувалютного ринку було прагнення банків і їх клієнтів використовувати можливостістрахування валютних операцій і здійснення прибуткових спекулятивних операцій. Допослуг форвардного ринку в основному вдаються або експортери, чекаючи отриманнявалютної виручки, або імпортери, що мають намір здійснити платіж за імпорт. Учасникиф'ючерсного ринку — банки і небанківські організації, прагнучі одержати дохід врезультаті зміни курсів валют [5, 146].
Валютні ринки є невід’ємною частиноюгрошово-кредитної політики будь-якої держави, про що свідчать їх функції. Доголовних функцій валютних ринків можна віднести:
забезпечення виконання міжнародних розрахунків;
забезпечення ефективного функціонуваннясвітових кредитних та фінансових ринків (дозволяє суб’єктам МЕВ користуватисянаціональними кредитними та фінансовими ринками для фінансування та проведенняоперацій по всьому світу. Тобто фірми мають змогу отримувати кредити занайнижчими ставками і у найпривабливішій для них валюті, а потімвикористовувати залучені кошти для фінансування будь-яких операцій);
страхування валютних та кредитних ризиків (валютніринки надають можливість суб’єктам МЕВ за допомогою відповідних інструментів (опціони,ф’ючерси, форвардні контракти, валютні свопи) зменшити або зовсім уникнутивалютних ризиків які пов’язані з проведенням операцій в різних валютах);
отримання спекулятивного прибутку учасникамиринку у вигляді різниці курсiв валют (спекулянт відкриває позицію по певнійвалюті і очікує зміни курсу, якщо курс змінився таким чином яким очікувавспекулянт то він заробить прибуток якщо, ні то збиток);
визначення валютних курсів — діяльністьоператорів на валютних ринках постійно змінює валютні курси тих валют, з якимипрацюють на цьому ринку. Існує багато причин зміни валютного курсу певноївалюти, але всі вони діють опосередковано через зміну попиту і пропозиції на цювалюту на валютних ринках. Таким чином саме на валютному ринку визначаєтьсявартість певної валюти;
диверсифiкацiя валютних резервів банків,підприємств, держав (суб’єкти МЕВ можуть певним чином застрахувати себе відзмін валютних курсів шляхом розосередження своїх грошових активів в різнихвалютах);
регулювання економіки (через зміну валютногокурсу відкрита економіка може регулювати диспропорції які виникають в ній) [4, 489].
Головними учасниками валютного ринку єнаступні 4 групи суб’єктів:
Державні установи,основне місце серед яких займають:
центральні банки — управління валютнимирезервами, проведення валютних інтервенцій, регулювання рівня процентних ставокпо вкладенням в національній валюті;
казначейства окремих країн.
Юридичні та фізичні особи, зайняті у різноманітних сферах зовнішньоекономічної діяльності:
компанії, що приймають участь у міжнароднійторгівлі; мають попит на іноземну валюта, а також її пропонують; операціїздійснюють через банки;
компанії, які здійснюють закордонні вкладенняактивів (Investment Funds, Mhey Market Funds, Internatinal Crpratins), тобтоінвестиційні фонди, крупні міжнародні корпорації;
приватні особи, які здійснюють неторговіоперації (туризм, переказ заробітної плати, пенсій, гонорарів і продажготівкової валюти).
Комерційні банківські установи, які забезпечують валютне обслуговування зовнішніх зв’язків. Це комерційнібанки, які проводять основний обсяг валютних операцій, акумулюють загальніпотреби ринку у валютних конверсіях, а також у залученні/розміщенні коштів івиходять з ними на інші банки;
Валютні біржі та валютні відділи товарнихфондових бірж:
валютні біржі — здійснюють обмін валют дляюридичних осіб і формування валютного курсу;
валютні брокерські фірми — зведення покупця іпродавця іноземної валюти і здійснення між ними конверсійної чикредитно-депозитної операції. Знімаються комісійні.
Таким чином, без валютних ринків міжнароднаекономічна діяльність на сьогоднішній день не можлива, про що свідчать обсягицього ринку і виконувані їм функції.1.3 Механізм формування валютногокурсу
Головним елементом валютної системи івалютного ринку є курс валюти. Валютний курс — співвідношення між грошовимиодиницями різних країн, тобто ціна грошової одиниці однієї країни, виражена вгрошових одиницях іншої країни [5, 86]. Розглянемо механізм його формування.
Як і на будь-якому ринку ціни на валютномуринку залежать від співвідношень попиту і пропозиції на ту або іншу валюту. Величиниж попиту і пропозиції на валютному ринку залежать перш за все від об'єміввзаємної торгівлі між тими або іншими країнами. Чим вище за ціну і витрачаннявиробництва усередині країни в порівнянні із закордонними, тим більше зростаєімпорт в порівнянні з експортом. Тому високий рівень цін усередині країни інизький рівень цін за її межами зазвичай означає високі ціни на іноземну валюту.Цей чинник отримав назву «паритету купівельної спроможності» валютнихкурсів. Згідно концепції паритету купівельної спроможності, змінаспіввідношення валютних курсів двох країн за інших рівних умов пропорційнозміні співвідношення між внутрішніми цінами і цінами за кордоном. Чим сильнішебажання мати закордонні товари і користуватися закордонними послугами, тимбільшу ціну доводиться пропонувати за іноземну валюту. Із зростаннямнаціонального доходу збільшується і попит на імпортні товари. Це викликає тенденціюдо здешевлення національної валюти. З іншого боку, високий національний дохідза кордоном знижує ціну іноземної валюти.
Можна виділити декілька довготривалихчинників, що впливають на положення тієї або іншої національної грошовоїодиниці у валютній ієрархії (їх називають структурними чинниками):
Конкурентоспроможність товарів на світовихринках і її зміни. Форсований експорт стимулює припливіноземної валюти.
Зростання національного доходу обумовлює підвищений попит на іноземну продукцію, тоді як товарнийімпорт може збільшити відтік іноземної валюти.
Послідовне підвищення внутрішніх цін впорівнянні з цінами на ринках партнерів підсилюєпрагнення купувати дешевші іноземні товари, тоді як схильність іноземців допридбання товарів або послуг, що стають усе більш дорогими, випаровується. Врезультаті знижується пропозиція іноземної валюти і відбувається знеціненнявітчизняною.
Таким чином, перший чинник, що впливає нарівень курсу національної валюти — об'єм експорта-імпорта.
На рівень валютного курсу робить вплив станекономіки:
темп інфляції;
рівень процентних ставок;
діяльність валютних ринків;
валютна спекуляція;
валютна політика;
стан платіжного балансу;
міра використання національної валюти вміжнародних розрахунках;
прискорення або затримка міжнароднихрозрахунків.
Платіжний баланс безпосередньо впливає навеличину валютного курсу. Платіжний баланс — це співвідношення суми платежів,зроблених даною країною за кордоном, та надходжень, одержаних нею з інших країнза певний період (квартал, рік) [5, 95]. Активний платіжний баланс сприяєпідвищенню курсу національної валюти, оскільки збільшується попит на неї з бокуіноземних боржників. Пасивний платіжний баланс породжує тенденцію до зниженнякурсу національної валюти, оскільки боржники продають її на іноземну валюту дляпогашення своїх зовнішніх зобов'язань. Розміри впливу платіжного балансу навалютний курс визначаються мірою відвертості економіки країни. Так, чим вищечастка експорту у ВНП, тим вище еластичність валютного курсу по відношенню дозміни платіжного балансу. Нестабільность платіжного балансу наводить дострибкоподібної зміни попиту на відповідні валюти і їх пропозицію. Крім того,на валютний курс впливає економічна політика держави в області регулюванняскладових частин платіжного балансу: поточного рахунку і рахунку руху капіталів.При збільшенні позитивного сальдо торгівельного балансу зростає попит на валютуданої країни, що сприяє підвищенню її курсу, а при появі негативного сальдовідбувається зворотний процес. Зміна сальдо балансу руху капіталів робитьпевний вплив на курс національної валюти, яке по знаку («плюс» або«мінус») аналогічно торгівельному балансу. Проте існує і негативнийвплив надмірного припливу короткострокового капіталу в країну на курс їївалюти, оскільки він може збільшити надлишкову грошову масу, що, у свою чергу,може привести до збільшення цін і знецінення валюти. Міра довіри донаціональної валюти на національному і світовому ринках вважаєтьсяпсихологічним чинником, що впливає на курс. На валютний курс впливає міравикористання валюти на світових ринках. Зокрема, переважне використання долараСША в міжнародних розрахунках і на міжнародному ринку капіталів викликаєпостійний попит на нього і підтримує його курс навіть в умовах падіння йогокупівельної здатності або пасивного сальдо платіжного балансу США.
На валютний курс впливає темп інфляції. Чимвище темп інфляції в країні, тим нижче курс її валюти. Інфляційне знеціненнягрошей в країні викликає зниження купівельної спроможності і тенденцію допадіння їх курсу до валют країн, де темп інфляції нижчий. Дана тенденціязазвичай просліджується в середньо — і довгостроковому плані. Вирівнюваннявалютного курсу, приведення його у відповідність з паритетом купівельноїспроможності відбуваються в середньому протягом двох років.
Підвищення процентних ставок по депозитах і (або)прибутковості коштовних паперів в якій-небудь валюті викличе зростання попитуна цю валюту і приведе до її дорожчання. Відносно вищі процентні ставки іприбутковість коштовних паперів в даній країні приведуть, по-перше, до припливув цю країну іноземного капіталу і відповідно — до збільшення пропозиціїіноземної валюти, її здешевлення і дорожчання національної валюти.
На рух курсу валюти робить вплив вихід даних ічекання виходу даних. До поняття «дані» можна віднести настаннянаступних подій: вихід (публікація) економічних індикаторів країн-хазяївторгуємих валют, повідомлення про зміну процентних ставок в цих країнах, оглядистану економік і інші події, що роблять істотний вплив на валютний ринок. Чеканняякої-небудь події і настання цієї події є сильними рушіями валютних курсів. Важкосказати, що робить сильніший вплив на ринок, само подію, або його чекання, алеможна сказати з упевненістю, що вихід серйозних даних може наводити до значнихі тривалих рухів курсів валют.
Вихід даних може привести до різких коливаньвалютних курсів. Залежно від того, як учасники ринку проінтерпретують той абоінший індикатор, курс може піти як в одну, так і іншу сторону. Це рух курсуможе привести до посилення вже існуючого тренду, його корекції, або початкунового тренду. Той або інший результат залежить від декількох чинників: ситуаціїна ринку, економічного стану країн-господарів даних валют, попередніх чекань інастроїв, і, нарешті, значення конкретного індикатора. На довгостроковітенденції в русі валютних курсів займають фонди (хеджеві, інвестиційні,страхові, пенсійні). Один з напрямів їх діяльності — це інвестування в певнівалюти. Володіючи величезними засобами, вони здатні надовго змусити курсрухатися в певному напрямі. Менеджери фондів приймають вирішення на основісерйозного аналізу фінансових ринків. У них на озброєнні знаходяться всілякітипи аналізу: фундаментальний, технічний, комп'ютерний, психологічний, аналізвзаємозв'язаних ринків. Фондові менеджери на основі обробленої інформаціїнамагаються передбачати наслідки тих або інших подій, аби вчасно відкритипозиції в потрібному напрямі. Менеджери намагаються представити картину світувалютного ринку цілком (так би мовити з висоти свого польоту) і коли картинаясна, відбувається вибір інструментів для роботи і напряму торгівлі. Звичайно,жоден з видів аналізу не може дати ідеального результату. Проте використовуючивідпрацьовану (і що удосконалюється) систему торгівлі і володіючи значнимизасобами, фонди здатні починати, підсилювати і коректувати сильні тренди. Експортериі імпортери є користувачами валютного ринку в чистому вигляді. У експортерівіснує постійний інтерес продавати іноземну валюту, а у імпортерів — купувати її.При солідних фірмах, що займаються експортно-імпортними операціями, існуютьаналітичні відділи, які спеціалізуються на прогнозуванні валютних курсів зметою більш менш вигідно продати або купити іноземну валюту.
Для експортерів і імпортерів також важливевідстежування трендів і з точки зору хеджування валютних ризиків. За допомогоювідкриття позиції протилежної майбутньої операції відбувається мінімізаціяданого вигляду риски (хеджування валютних рисок). Дія експортерів і імпортерівна ринок є короткостроковою і не є причиною глобальних трендів, оскільки об'ємизовнішньоторговельних операцій незначні в порівнянні із загальним об'ємомоперацій на валютному ринку.
Та найсильніший вплив на формування валютногокурсу роблять центральні банки. Якщо центральний банк певної держави абсолютноне втручається у валютообмінні операції шляхом покупки і продажу іноземноївалюти на міжнародному валютному ринку, то внутрішня валюта знаходиться в змозі«вільного плавання». Даний курс дозволяє підтримуватиконкурентоспроможність і швидко адаптується до зовнішніх імпульсів і шоків, анайголовніше — уряд країни звільняється від функції визначення відповідногокурсу. Не дивлячись на ці переваги, режим вільно плаваючого змінного курсу непозбавлений недоліків:
якщо валютний ринок характеризується незначноюємкістю, то при даному режимі декілька крупних операцій можуть підірватиіснуючий стан;
даний режим може забезпечити ефективністьвалютної політики при регулюванні з боку держави, а також прийнятті валютно-фінансовихі фіскальних заходів;
слід визнати незацікавленість для іноземнихінвесторів і торгівельних партнерів умов невизначеності при даному режимі;
існує загроза урядового маніпулювання («бруднеплавання»), що підриває довіру суб'єктів ринку;
якщо країна має наявність крупнихспекулятивних потоків капіталу, то визначення змінних курсів в значній міріобмежує валютно-фінансову незалежність.
Проте, на практиці режим вільно плаваючихвалютних курсів зустрічається украй рідко. Більшість країн мають режимфіксованого курсу, який має наступні переваги:
кількісна визначеність (сприяє торгівлі істимулюванню потоку капіталу);
підсилює підвищену довіру до валютноїфінансової політики;
забороні інфляції. Висока довіра довалютно-фінансової політики пом'якшує інфляційні чекання на ринку праці іфінансових ринках.
Однак, країна не здатна протистояти певнимекономічним шокам в результаті втрати експортних ринків і недостатностівалютних резервів для підтримки курсу, що фіксується. Як правило, ці явищасупроводяться різким зниженням внутрішніх цін, які зумовлюють спад виробництваі зростання армії безробітних.
2. Аналіз валютної системи та валютного ринку україни2.1 Особливості формування валютноїсистеми України та аналіз її сучасного стану
Формування валютної системи Українирозпочалося одночасно з формуванням національної грошової системи, складовоюякої вона є. Уже Законом України «Про банки і банківську діяльність»,ухваленому у 1991 pоці, були сформовані деякі правові норми щодо організаціївалютного регулювання і контролю в Україні: установлено ліцензування НБУкомерційних банків на здійснення операцій в іноземній валюті (ст.50); дозволеноНБУ купувати і продавати іноземну валюту, представляти інтереси України увідносинах з центральними банками інших країн та у міжнароднихвалютно-фінансових органах; зобов'язано НБУ організувати накопичення тазберігання золотовалютних резервів (ст.8). Це були перші кроки до перетворенняНБУ в центральний орган валютного регулювання країни, що започаткували першийетап розбудови валютної системи.
Проте подальший розвиток валютної системиістотно гальмувався і ускладнювався тривалою і глибокою кризою, що охопила всісфери суспільного життя, масштабним хаосом в управлінні економікою.
Майже до кінця 1992 p., поки Українаперебувала в рублевій зоні, вона змушена була керуватися переважно валютнимзаконодавством СРСР та традиціями, які перейшли з радянської практики [8, 198].До практичної розбудови власної валютної системи Україна приступила з виходом зрублевої зони, проголошеним Указом Президента України «Про реформугрошової системи України» від 16 листопада 1992 р. Цим указом буловизначено статус рубля як іноземної валюти й упорядковано використанняіноземної валюти на території України. Єдиним законним платіжним засобомвизнавався український карбованець, а російський рубль, що перебував нарахунках в українських банках, підлягав обміну на карбованці за співвідношенням1: 1 [9].
Для підтримання українського карбованця навалютному ринку було вжито цілий ряд обмежувальних та фіскальних заходів:
введено 100-процентний продаж експортерамивалютної виручки державі за офіційним курсом;
істотно підвищувались акцизні збори з цілогоряду імпортних товарів;
проведено девальвацію карбованця відноснорубля;
підвищено до 80% ставку рефінансуваннякомерційних банків, тобто піднято до рівня, який існував у Росії;
офіційно започатковано створення державногозолотовалютного резерву.
Проте всі ці заходи не дали бажаногорезультату. Скоріше навпаки, відбулося ужорсточення валютного ринку, якезупинило його розвиток: припинився приплив інвалюти на ринок, посилилисятенденції приховування валюти, тінізації валютних операцій, доларизаціїгрошового обороту тощо. Намітилося прискорене падіння курсу карбованця. Цьомусприяла поява девальваційних очікувань та правова невизначеність інеупорядкованість валютних відносин.
Щоб зупинити ці тенденції,19 лютого 1993 р. КабінетМіністрів прийняв Декрет «Про систему валютного регулювання і валютногоконтролю», яким було проголошено курс на лібералізацію валютного ринку,запровадження дійового механізму валютного регулювання і контролю. Це сприялопомітній активізації валютного ринку — за кілька місяців пропозиція долара наУкраїнській міжбанківській валютній біржі (УМВБ) зросла майже в 10 разів. Уквітні 1993 р. розпочалися торги з німецької марки та російського рубля.
Проте ці позитивні процеси у валютній сферівідбувалися на фоні гіпервисокої інфляції і нерідко суперечили завданнямстримування інфляції. Щоб стримати зростання темпів інфляції та витрат наоплату «критичного імпорту», Кабінет Міністрів України 9 серпня 1993р. видав розпорядження про директивну фіксацію курсу карбованця до долара США,німецької марки та російського рубля. Результатом посилення адміністративнихобмежень стало скорочення надходжень конвертованої іноземної валюти на ринок,посилення її відпливу за кордон, поява множинності валютних курсів і тінізаціявалютних відносин, прискорення розриву між фіксованим і ринковим валютнимикурсами, зниження ефективності використання валютних резервів держави. [10, 167]Все це свідчило про те, що адміністративні обмеження валютного ринку невиправдали себе. Проте, такий порядок валютного регулювання проіснував дожовтня 1994 р. Він був характерний для періоду високої інфляції. Це був першийетап формування валютної системи України. Для нього характерне обвальне падіннякурсу української валюти — в 163,3 разу. Це свідчить, що в умовах глибокоїекономічної і фінансової кризи, макроекономічної розбалансованості, затримки зпроведенням економічних реформ не було передумов для нормального розвиткувалютного ринку та адекватної йому валютної системи, а виключно адміністративнерегулювання валютних відносин не дало бажаних результатів.
Помітні успіхи в антиінфляційній політиці 1994р. створили передумови для переходу до другого етапу розбудови валютноїсистеми, що тривав до вересня 1996 р. Головною ознакою цього етапу булоповернення до ринкових методів організації валютних відносин: прискореннялібералізації валютного ринку, відновлення роботи УМВБ та визначення офіційноговалютного курсу карбованця на підставі результатів торгів на УМВБ, ліквідаціямножинності валютних курсів, істотне розширення переліку потреб резидентів увалюті, які дозволялось задовольняти через купівлю-продаж на біржі та наміжбанківському валютному ринку. У травні 1995 р. зменшено до 40% часткувалютної виручки експортерів, яка підлягала обов'язковому продажу. Був такожрозформований Тендерний комітет. Все це сприяло консолідації валютного ринку,зростанню пропозиції та попиту на інвалюту, посиленню їх ролі у формуваннієдиного валютного курсу, у підвищенні його реальності. Валютний ринок бувпомітно децентралізований. Зросла довіра до національних грошей, чому сприялаофіційна заборона в 1995 р. обігу іноземної валюти на внутрішньому ринку України.Переорієнтація валютного регулювання на ринкові засади супроводжуваласяістотною стабілізацією національної валюти — курс її до долара США за 1995-1996pp. знизився приблизно на 5%.
З вересня 1996 p., після випуску в обігпостійної національної валюти гривні, розпочався третій етап формуваннявалютної системи України, на якому ринкові засади набули подальшого розвитку. Основнимизаходами і результатами цього етапу були:
остаточний перехід на режим плаваючоговалютного курсу гривні: спочатку плавання обмежувалося валютним коридором, а з2000 р. — введено вільне плавання;
введення вільного розпорядження резидентамивсією сумою валютних надходжень;
певна децентралізація валютного ринку,припинення операцій на УМВБ та інших валютних біржах;
подальша лібералізація доступу до валютногоринку юридичних і фізичних осіб-резидентів до рівня, адекватного вільнійконвертованості національної валюти за поточними операціями;
приєднання України (у травні 1997 р) до VIIIСтатті Статуту МВФ, що означало офіційне визнання вільної конвертованостігривні за поточними операціями. [11, 148]
Наведені заходи у валютній сфері кінця 1998 р.помітно загальмували подальшу ринкову трансформацію валютної системи України. Їхвисока ефективність підтвердила значні успіхи України у формуванні дійовогомеханізму валютного регулювання, який дав змогу утримати гривню навіть унадзвичайно складних умовах, які склалися на валютному і фондовому ринкахУкраїни в 2008-2007 роках.
У 2008 році розвиток зовнішньоекономічного секторуУкраїни зазнав значних змін. Так, у січні-серпні продовжились і навітьпосилились тенденції минулих років:
/>
(1) надвисокі темпи зростання вартісних обсягівекспорту та імпорту насамперед внаслідок стрімкого підвищення цін на світовихтоварних ринках,
(2) розширення дефіциту товарного балансу черезрозігрітий внутрішній попит та укріплення реального обмінного курсу,
(3) значні обсяги надходжень за фінансовимрахунком, в першу чергу прямих іноземних інвестицій та довгострокових кредитів,що дозволяли не тільки фінансувати зростаючий дефіцит поточного рахунку, а йзбільшувати міжнародні резерви. [12]
Однак розгортання світової фінансової кризи тапоширення її ефектів на Україну з вересня зумовило уповільнення притоків довгостроковогокапіталу, значний відтік короткострокових фінансових ресурсів та падіння експортнихнадходжень, і як наслідок, суттєве послаблення обмінного курсу гривні (рис 2.2).
/>
Рис.2.2 Обмінний курс гривні за 1996-2008 рр.,долл. США за 1 грн. .
/>
У 2009 році, внаслідок посиленнядевальваційних очікувань населення, почався відтік готівкової валюти збанківського сектору в інші сектори економіки. Його обсяг склав 1.1 млрд. дол. США.Обсяги приросту готівкової валюти поза банками за січень-липень 2009 рокустановили 5.4 млрд. дол. США, що на 12.6% більше порівняно з відповіднимперіодом 2008 року (4.8 млрд. дол. США).
У липні 2009 року від’ємне сальдо зведеногоплатіжного балансусклалось у розмірі 944 млн. дол. США порівняно з 732млн. дол. США у червні (за січень-липень — 8.2 млрд. дол. США). Однак,отримання Урядом третього траншу від Міжнародного валютного фонду за кредитомstand-by у розмірі 3.3 млрд. дол. США дозволило збільшити резервні активи на 2.3млрд. дол. США. Обсяг міжнародних резервівстаном на 01.08.2009 рокустановив 29.6 млрд. дол. США [13].
Таким чином, девальваційні очікуваннянаселення зменшили міжнародні резервні активи НБУ та прискорили падіння курсугривні, тому Правління Національного банку України постановою від 06.08.2009 №466 затвердило План додаткових заходів Національного банку України щодо забезпеченнястабільності грошової одиниці України. Ці заходи розділені на 4 групи: забезпеченнястабільності грошової одиниці, забезпечення своєчасності виконання зобов’язань банківперед клієнтами, забезпечення програм рекапіталізації банків, активізація інвестиційноїскладової діяльності банків [14]. Ці заходи повинні зменшити девальваційніочікування населення, посилити довіру до банківського сектору та, внаслідокцього, зупинити подальше падіння обмінного курсу національної валюти.2.2 Інфраструктура українськоговалютного ринку та поточні тенденції його функціонування
Інфраструктура валютного ринку Україниперебуває в стадії формування й уособлена комерційними банками, що отрималиліцензію на проведення операцій з іноземною валютою. До валютного ринку яксистеми входить підсистема валютного механізму (правові норми та інститути) івалютних відносин (щоденні зв’язки, в які вступають фізичні та юридичні особи зметою здійснення міжнародних розрахунків, кредитних та інших операцій,спрямованих на придбання або продаж іноземної валюти). У системі валютногоринку України можна виділити міжбанківський валютний ринок (МБВР) та готівковийвалютний ринок (рис.2.4).
/>
Рис 2.4 Структура валютного ринку України за2001-2006 рр.
З 2000 до 2007 року на українськомуміжбанківському валютному ринку пропозиція валюти постійно перевищувала попит,що пов'язано зі значним зростанням експорту українських товарів, значнимпозитивним сальдо платіжного балансу України за поточними операціями, а такожобов'язковим продажем 50% валютних надходжень на валютному ринку, що ізабезпечило стабільну пропозицію валюти на ринку. У розрізі сегментів валютногоринку питома вага міжбанківського ринку в 2003 р. дорівнювала 95,3%, а в 2007 р.- 81%; та готівкового — 4,7% і 19% відповідно, що свідчить про збільшенняоперацій на готівковому валютному ринку. Та з початком фінансової кризи 2008року зросла недовіра населення до банків і почався відтік валюти з банків, врезультаті чого зріс обсяг готівкового валютного ринку та зменшився — МБВР. [15].Структура міжбанківського валютного ринку з початку 2003 р. по квітень 2007 р. відзначаєтьсянайбільшою кількістю здійснених операцій в доларах США в межах від 70% до 92%,разом з цим, частка операцій з російськими рублями становить близько 9%. Придослідженні структури міжбанківського валютного ринку в розрізі валют за2003-2006 рр. спостерігається взаємозв’язок між операціями в доларах США таєвро, тобто при зменшенні операцій у доларах США відповідна збільшуєтьсякількість операцій в євро, і навпаки (рис.2.5).
/>
Рис 2.5 Структура міжбанківського валютногоринку України в розрізі валют за проведеними операціями.
Щодо структури готівкового валютного ринку завидами валют, тут, як і на міжбанківському ринку, домінуючою валютою виступаєдолар США, його частка перебуває в межах 74-88% всіх операцій на ринку. Всіоперації, що здійснюються на готівковому ринку, залежать лише від попиту тапропозиції на певну валюту, і між ними немає жодного зв’язку (рис 2.6).
/>
Рис 2.6 Структура готівкового валютного ринкуУкраїни в розрізі валют за проведеними операціями.
Підсумовуючи, слід зазначити, що наміжбанківському та готівковому валютних ринках протягом 2001-2007 роківпанували стабільність курсу національної валюти та поступове зростання обсягуринку, за значної урегульованості проведення самих операцій.
Характеристика інфраструктури валютного ринкубула б неповною, якщо не розглянути наймолодший сегмент валютного ринку — ринокбанківських металів-Він розпочав свою діяльність як організований ринок у 1998р. з відповідної постанови НБУ «Положення про організацію торгівлібанківськими металами на валютному ринку України», яка встановила правиладіяльності банків з банківськими металами. Результати роботи «золотогоринку» за цей період експерти оцінюють двояко: з одного боку, воно бачатьоптимістичний варіант розвитку ринку, який передбачає збільшення обсягівпродажу, з іншого, — виникнення тенденці їдо збільшення кількості банків, які бажаютьпрацювати з банківськими металами. Це свідчить про чималий потенціал розвиткуданого ринку і можливості отримувати вигоду від операцій на ньому як длябанків, так і для клієнтів.
Що стосується поточних тенденцій за вересень2009 року, то офіційний курс гривні до:
долара США знизився на 2.10 коп. (-0.26%) і 30.09.2009становив 801.00 грн. за 100 дол. США;
євро знизився на 17.83 коп. (-1.55%) і 30.09.2009становив 1165.37 грн. за 100 євро;
російського рубля знизився на 0.13 коп. (-5.18%)і 30.09.2009 становив 2.6618 грн. за 10 російських рублів.
Обсяг операцій на міжбанківському валютномуринку України (купівля та продаж у доларовому еквіваленті) становив 13333.0 млн.дол. США. Інтервенції НБУ на валютному ринку України (сальдо) становили мінус 1234.7млн. дол. США (у доларовому еквіваленті).
Обсяг операцій на готівковому ринку України (купівлята продаж іноземних валют за гривню у доларовому еквіваленті) становив — 3193.3млн дол. США, у т. ч.:
обсяг валюти, купленої банками у населення — 1313.8млн. дол. США
обсяг валюти, проданої населенню — 1879.5 млн.дол. США.
Таким чином, у серпні 2009 року реальнийефективний обмінний курс (РЕОК) гривні знизився відносно грудня 2008 року на0,1%. При цьому номінальний ефективний обмінний курс гривні зменшився на 3,1%через її девальвацію відносно валют країн — основних торговельних партнерівУкраїни. Проте перевищення вітчизняною інфляцією її рівнів в цих країнах на 3,0в. п. призвело до більш помірного зменшення РЕОК гривні [16].
Отже, валютний ринок — один із найважливішихсегментів фінансового ринку, і ступінь його розвитку безпосередньо впливає настан і розвиток економіки. Сучасний вітчизняний валютний ринок формується підвпливом валютної політики держави, яка регулює валютні курси та надаєможливість учасникам валютних відносин здійснювати валютні операції йотримувати прибутки, а також створює умови для страхування від валютних ризиків.
3. Проблеми розвитку валютної системита валютного ринку в Україні, шляхи їх вирішення
Важливими елементами зовнішньоекономічногомеханізму в умовах розвинутої ринкової системи є податкова, кредитна,депозитна, цінова, митно-тарифна політика, зокрема і валютна. В Україні ціпроцеси мають поки що недосконалий характер і потребують загального поліпшення.
Ключовим елементом зовнішньоекономічногомеханізму є валютна політика, яка являє собою сукупність заходів держави тацентрального банку у сфері валютних відносин (валютні обмеження, регулюваннявалютних курсів, імпортні депозити) з метою впливу на платіжний баланс,валютний курс та конкурентоздатність національного виробництва [17,394]. Крімзазначених загальних завдань, українська держава має вирішувати в галузівалютних відносин і ряд специфічних проблем, що випливають ізконкретно-історичної ситуації, яка склалася сьогодні:
забезпечення стабільності гривні відноснопровідних валют світу;
залучення іноземної валюти в країну івикористання її як засобу стабілізації національної економіки;
створення державного валютного фонду й ринкувалюти. [18]
На жаль, валютні проблеми вирішуються вУкраїні вкрай повільно і наштовхуються на великі труднощі. Розглянемо кожну зпроблем детальніше.
Нинішня ситуація на валютному ринкухарактеризується нестійкою рівновагою, що виявляється в постійних коливанняхкурсу долара (рис.3.1). Це коливання обумовлене тим, що рівень золотовалютнихрезервів Центрального банку залишається недостатнім для згладжування різкихстрибків курсу долара. Покупка валюти Центральним банком на ринку йде не тількина поповнення резервів, але і на обслуговування зовнішньої заборгованості. Чимбільше потрібний засобів для обслуговування зовнішнього боргу, тим меншеможливостей у Центрального банку проводити політику згладжування коливань курсудолара. До того ж, слабкий експортний потенціал не забезпечує достатніхвалютних надходжень у країну, а відсутність нормальної економічної ситуаціїпримушує експортерів приховувати валюту за кордоном, оскільки у них немаєгарантій вільного розпорядження своїми валютними коштами й необхідних стимулівдо їх інвестування в національну економіку.
/>
Рис.3.1 Курс долара у 2008-2009 рр., грн. за100 дол. США
Ключовими вимогами, які необхідні дляуспішного функціонування валютного ринку є:
Забезпечення відповідної ліквідності. Ця умоваприпускає існування офіційних резервів в урядів країн, які приймають участь уміжнародній торгівлі. Також потребує стимулів для того, щоб комерційні банки,які діють в якості дилерів, що торгують іноземною валютою, мали достатні їїрезерви для забезпечення потреб приватного сектору;
Дія механізму вирівнювання (регулювання). Цямета потребує, щоб: окремі країни проводили економічну та фінансову політику,яка б сприяла підтриманню збалансованої міжнародної системи платежів; фінансовімеханізми забезпечували регулювання платіжного балансу; уряди сприялизбереженню рівноваги на ринках іноземної валюти.
Впевненість у міжнародній грошовій системі. Якщофірми та інвестори приватного сектору будуть впевнені у тому, що урядипроводять політику, яка веде до збалансованої міжнародної системи платежів,вони будуть мати довіру до системи. Міжнародні організації, такі як МВФ,намагаються сприяти проведенню такої політики урядами. У доповнення до цьогоуряди здійснюють спільні зусилля для того, щоб викликати довіру до системи.
Проблема відпливу капіталу з країни є такожслабкою стороною національної валютної системи, бо зачіпає усі її елементи. Данапроблема зараз багато в чому визначає подальший розвиток нашої економіки. Маючиряд загальних рис із зарубіжними аналогами, український феномен втечі капіталувідрізняється великою своєрідністю як по мотивах відтоку, так і по каналахвивозу ресурсів і макроекономічних наслідках. Ця своєрідність витікає ізспецифіки первинного накопичення капіталу шляхом тіньового перерозподілудоходів і витягання спекулятивних прибутків на ринку фінансових інструментів,прагнення господарюючих суб'єктів стабілізувати (або нарощувати) рівень доходівв обстановці спаду виробництва і в тяжких умовах ведення бізнесу (важкийподатковий тягар, криміналізація економіки і низький рівень гарантій безпекибізнесу, недосконалість ринкової інституційної і правової бази і т.д.) [19, 46]
В процесі проведення в Україні економічнихреформ становлення нової системи державного регулювання економіки, фінансової ібанківської сфер і внутрішнього валютного ринку зокрема помітно відставало відтемпів, якими здійснювалася їх лібералізація. Слідством цього стало те, щокапітал з країни вивозиться не стільки порушуючи закон, скільки в обхід діючихі нормативно-правових норм, тобто в легальних і легалізованих формах, якіздавалися допустимими із-за пропусків в законодавстві.
«Втеча» капіталу має ряд негативнихнаслідків для економіки країни:
1. Скорочується пропозиція валюти ізменшується в цілому грошова маса (грошовий агрегат М2). Гривна поступає навалютний ринок, конвертується і вивозиться, або взагалі не надходить до країни,якщо в результаті цінових маніпуляцій ховається валютна виручка абоздійснюється нелегальний вивіз економічних активів. Скорочується об'ємпропозиції валюти, що продається на Українській міжбанківській валютній біржі,валютне поле різко звужується і курс гривни стає нестійким.
2. Скорочуються валютні резерви, що побічноб'є по курсу гривни. Якщо хоч би частина капіталу, що «втік», залишиласяв країні, валютні резерви могли б бути в 3-4 рази більше, ніж в даний час.
3. Скорочуються інвестиційні ресурси, істворюється штучний попит на зарубіжні кредити.
4. Зменшується база оподаткування. Придержавному регулюванні вивозу капіталу операції реєструються, а томусплачуються податки.
5. У країну не інвестується прибуток,одержаний від капіталу, що «втік» за кордон.
6. Знижується стійкість фінансового ринку,виникає асиметрія між його сегментами [20, 11].
Для стримування витоку капіталу з економікинеобхідно розробити стратегічну програму і тактику дій, зробити «втечу»капіталу економічно невигідною. Перш за все, необхідно забезпечитисоціально-економічну і політичну стабільність в Україні і захист прав власності.Необхідний правовий режим гарантій для страхування комерційних і політичнихризиків, непередбачених дій держави. Цілі, для досягнення яких потрібно вводитиобмеження потоків капіталу:
Утримання внутрішніх заощаджень;
Збереження внутрішньої бази оподаткування;
Встановлення правильної послідовності кроківпо досягненню економічної лібералізації;
Зниження коливання обмінного курсу і зменшеннячастоти і сили спекулятивних актів [21, 25].
Підводячи підсумок дослідженню валютноїсистеми і валютного ринку, слід зазначити наступне: лібералізація ринку,зокрема валютного, повинна проводитися в умовах досягнутої макроекономічноїстабільності, міцного валютно-фінансового положення країни, здорової іефективно функціонуючої банківської системи. Реформи, що в цьому випадкупроводяться, досягають своїх цілей, стають стимулом для розвиткузовнішньоекономічної діяльності і інтеграції національної економіки в системусвітового господарства.
Висновки
На сучасному етапі розвитку міжнароднихекономічних відносин торгівельні і фінансові операції набули великого значеннядля розвитку національних економік багатьох країн, які в тій чи іншій мірізалучені до цього процесу. Такий широкий розвиток торгових та фінансовихоперацій на міжнародному рівні спричинив об'єктивну необхідність розвиткунаціональної валютної системи і валютного ринку.
Україна має платіжний засіб (грошову одиницю)- українську гривню, яка є валютою. В Україні є грошові знаки і чужоземнихдержав, найпоширенішими з яких є американський долар. Режим функціонування всіхвидів валюти в країні є потужним фактором її подальшого соціально-економічногорозвитку. Ось чому розглянуті в даній роботі питання валютної системи івалютного ринку є вкрай актуальними.
Національна валютна система Українизнаходиться у процесі становлення і остаточно ще не сформувалася. Проте їїконтури і основні тенденції виявилися достатньо безумовно. Національна валютнасистема України формується з урахуванням структурних принципів світовоївалютної системи, оскільки країна узяла курс на інтеграцію в світовегосподарство і вступила в МВФ. Важливим призначеннямвалютної системи України є розроблення і реалізація державної валютної політикияк сукупності організаційно-правових та економічних заходів у сфері міжнароднихвалютних відносин, спрямованих на досягнення визначених державою цілей.
Для ведення міжнародної торгівлі в умовахіснування різних валют людство створило механізм взаємних розрахунків міжгромадянами і фірмами різних країн — валютний ринок. Інфраструктура валютногоринку України перебуває в стадії формування й уособлена комерційними банками,що отримали ліцензію на проведення операцій з іноземною валютою. Сучаснийвітчизняний валютний ринок формується під впливом валютної політики держави,яка регулює валютні курси та надає можливість учасникам валютних відносинздійснювати валютні операції й отримувати прибутки, а також створює умови длястрахування від валютних ризиків.
Для успішного функціонування валютної системиі валютного ринку України потрібно вирішити наступні проблемні завдання:
прискорення ринкової трансформації,забезпечення фінансової стабільності та інтегрування України до міжнародноїспільноти;
відповідність умов кредитування Україниміжнародними фінансовими інститутами пріоритетам її економічного та соціальногорозвитку;
спрямування цих ресурсів на забезпеченняекономічного розвитку.
мобілізація та ефективне використаннявнутрішніх фінансових ресурсів;
дотримання економічного обґрунтування ізагально визначених меж і порогів рівня зовнішньої заборгованості відповідно доміжнародних критеріїв платоспроможності держави;
Та першочерговим завданням нашої держави маєбути забезпечення стабільності національної грошової одиниці. Стабільнанаціональна валюта держави — це ознаки її економічної і політичноїстабільності, авторитету у світі і благополуччя її громадян. Наша держава вжена початку свого існування зіткнулася з труднощами пов'язаними з утриманнямстабільності своєї валюти. Ми пережили гіперінфляцію, великі стрибки цін таобезцінення зароблених грошей. Вивчення та аналіз факторів що впливають настабільність, вживання необхідних заходів повинне вивести національну економікуз кризи та забезпечити економічне зростання держави
Основним із методів зміцнення українськоїнаціональної валюти повинна стати ефективна урядова антиінфляційна політика,яка повинна виразитись в осмисленому і чітко продуманому державному контролю тарегулюванню цін, обмінного курсу та реальної ціни національної валюти.
Розв'язання вказаних завдань реально сприятимеуспішному функціонуванню валютної системи і валютного ринку, надійнійстабілізації національної валюти України, стане запорукою політичної,економічної і фінансової системи нашої держави.
Перелік посилань
1. Деньги, кредит, банки: Учебник / Под ред. Г.И. Кравцовой- Мн: БГЭУ, 2003.
2. Иванов В.М. Деньги и кредит: Курс лекций — 2-е изд.,стереотип — К: МАУП, 2001.
3. Демківський А.В. Гроші та кредит. — К: Дакок, 2003..
4. Івасів Б.С. Гроші та кредит: Підручник — Тернопіль:Карт-бланш, 2005.
5. Деньги, кредит, банки: Учебник для вузов / Под ред.Е.Ф. Жукова — М: Юнити, 2002.
6. М.К. Бункина «Валютный рынок»М.: АО«ДИС», 2005.
7. «Деньги, кредит, банки» Под ред. д. э. н.,профессора О.И. Лаврушина. М.: «Финансы и статистика», 2004 г.
8. Гроші та кредит / За ред. проф. М.І. Савлука й ін.- Карт-бланш, 2000. — 510 с.
9. Указ Президента України «Про реформу грошовоїсистеми України» від 16 листопада 1992 р.
10. Міжнародні валютно-кредитні відносини / За ред. А.С.Філіпенка. — К.: Либідь, 1997. — 208 с.
11. Козик В.В. й ін. Міжнародні економічні відносини. — К.: Знання-Перс, 2002. — 216.
12. Звіт НБУ «Платіжний баланс за 2008 рік».
13. Звіт НБУ «Платіжний баланс за III квартал 2009року»
14. Звіт НБУ «Монетарний огляд за III квартал 2009року».
15. Інфрастуктура валютного ринку України / Ю. Сенейко// Регіональна економіка: Науково-практ. журн. Львів (Україна). 2006. № 4. ─С. 199-206. .
16. Звіт НБУ «Поточні тенденції валютного ринку завересень 2009 року».
17. Шелутько В.М. Фінансовий ринок. — Київ: «Знання-Прес»,2006. — с.534.
18. http://www.businesspress.ru
19. Мельников В.Н. Валютное регулирование и валютныйконтроль: новый взгляд на перспективы развития. // Деньги и кредит. — 2006. — №12.с.43-47
20. Мельников В.Н. О развитии системы валютногорегулирования и валютного контроля на современном этапе // Деньги и кредит. — 2005.- №5.
21. Мельников В.Н. Валютное регулирование и валютныйконтроль // ЭКО. — 2007. — №6.
Додатки
Додаток А
Оглядзаконодавчої бази, яка регулює валютну систему і валютний ринок. № п/п Повна назва законодавчого (нормативного акту) Основні питання, що регламентуються (регулюються) 1 Закон України «Про Національний банк України» N 679-XIV Правова основа діяльності Національного банку України. Повноваження Ради Національного банку, її склад і порядок формування. Повноваження Правління Національного банку і його порядок роботи. Основні засади грошово-кредитної політики, засоби та методи її здійснення. Управління готівковим грошовим обігом. Організація розрахунків та бухгалтерського обліку. Організація валютного ринку. Дисконтна та девізна валютна політика. Структура золотовалютного резерву. Позареалізаційні валютні доходи та збитки. Банківське регулювання та банківський нагляд. 2 Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» N 959-XII. Принципи зовнішньоекономічної діяльності. Основи регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Порядок розподілу виручки в іноземній валюті суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності. Економічні відносини України з іншими державами та з міжнародними міжурядовими економічними організаціями. 3 Декрет Кабінету міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю » N 15-93 Статус валюти України. Порядок організації торгівлі іноземною валютою. Порядок організації розрахунків у іноземній валюті. Валютний (обмінний) курс. Повноваження державних органів і функції банківської системи у сфері валютного регулювання і валютного контролю. Відповідальність за порушення валютного законодавства.
Додаток Б
Існуючі тлумачення суттєвості економічних категорій№ п/п Термін Тлумачення терміну Джерело 1 Валютна система це форма організації валютних закріплених національним законодавством (національна система) або міждержавними угодами (світова і регіональні системи) Деньги, кредит, банки: Учебник для вузов / Под ред. Е.Ф. Жукова — М: Юнити, 2002. с.72 форма організації і регулювання валютних відносин, що склалася історично і закріплена національним законодавством та міждержавними угодами Івасів Б.С. Гроші та кредит: Підручник — Тернопіль: Карт-бланш, 2005. с.450 це механізм, що пов’язує окремі національні економічні системи в єдине світове господарство Иванов В.М. Деньги и кредит: Курс лекций — 2-е изд., стереотип — К: МАУП, 2001. с.97 сукупність форм організації міжнародних валютних відносин, що закріплені у міжнародних договорах і міжнародно-правових нормах Демківський А.В. Гроші та кредит. — К: Дакок, 2003. с.216 правова форма організації валютних відносин, які історично склалися на основі інтернаціоналізації господарських зв’язків Деньги, кредит, банки: Учебник / Под ред. Г.И. Кравцовой — Мн: БГЭУ, 2003. с.441 2 Національна валютна система це державно-правова форма організації валютних відносин даної країни з іншими країнами та міжнародними фінансовими інститутами, за допомогою яких здійснюються міжнародні кредитно-розрахункові операції, формування та використання валютних резервів країни Івасів Б.С. Гроші та кредит: Підручник — Тернопіль: Карт-бланш, 2005. с.450 це державно-правова форма організації валютних відносин даної країни з іншими країнами, а також з міжнародними економічними і політичними структурами Иванов В.М. Деньги и кредит: Курс лекций — 2-е изд., стереотип — К: МАУП, 2001. с.98 сукупність економічних відносин і форм організації грошово-кредитних відносин даної країни, які закріплені державно-правовими нормами і за допомогою яких здійснюється міжнародний платіжний обмін Демківський А.В. Гроші та кредит. — К: Дакок, 2003. с.217 порядок організації міжнародних валютних відносин держави з іншими державами Деньги, кредит, банки: Учебник / Под ред.Г.И. Кравцовой — Мн: БГЭУ, 2003. с.442 3 Міжнародна валютна система це договірно-правова форма організації валютних відносин між групою держав Иванов В.М. Деньги и кредит: Курс лекций — 2-е изд., стереотип — К: МАУП, 2001. с.98 організаційно-економічна форма відносин ряду держав в валютній сфері, направлена на стимулювання інтеграційних процесів, регулюючих коливання курсів національних валют Деньги, кредит, банки: Учебник / Под ред.Г.И. Кравцовой — Мн: БГЭУ, 2003. с.443 4 Світова валютна система це спеціально розроблена державою і закріплена міжнародними договорами форма організації валютних відносин між всіма чи значною частиною держав світу. Иванов В.М. Деньги и кредит: Курс лекций — 2-е изд., стереотип — К: МАУП, 2001. с.98 форма організації валютних відносин між усіма чи переважно більшістю країн світу, закріплена комплексом міжнародних угод та правил Івасів Б.С. Гроші та кредит: Підручник — Тернопіль: Карт-бланш, 2005. с.451 спеціально розроблена державами світу та закріплена міжнародними угодами форма реалізації валютних відносин, що включає сукупність способів, інструментів міждержавних органів, за допомогою яких здійснюється взаємний платіжно-розрахунковий обіг у межах світового господарства Демківський А.В. Гроші та кредит. — К: Дакок, 2003. с.217 форма організації міжнародних валютних відносин, які з'явились в результаті еволюції світового господарства і закріплені міжнародними угодами Деньги, кредит, банки: Учебник / Под ред.Г.И. Кравцовой — Мн: БГЭУ, 2003. с.443 5 Національна валюта грошова одиниця держави Деньги, кредит, банки: Учебник для вузов/ Под ред. Е.Ф. Жукова — М: Юнити, 2002. с.76 платіжний засіб певної держави, що емітується національною банківською системою Івасів Б.С. Гроші та кредит: Підручник — Тернопіль: Карт-бланш, 2005. с.445 грошова одиниця країни, склад її купюр та характер емісії Демківський А.В. Гроші та кредит. — К: Дакок, 2003. с. 201 6 Платіжний баланс це співвідношення між економічними суб’єктами даної країни в інших країнах, та надходженнями, які одержані ними з інших країн за певний період (квартал, рік) Івасів Б.С. Гроші та кредит: Підручник — Тернопіль: Карт-бланш, 2005. с.476 це співвідношення суми платежів, зроблених даною країною за кордоном, та надходжень, одержаних нею з інших країн за певний період (квартал, рік) Деньги, кредит, банки: Учебник для вузов/ Под ред. Е.Ф. Жукова — М: Юнити, 2002. с.95 кількісне та якісне виразне співвідношення всієї сукупності надходжень і платежів за кордон за певний період часу. Демківський А.В. Гроші та кредит. — К: Дакок, 2003. с.219 7 Валютний ринок система економічних відносин, пов'язаних з операціями купівлі-продажу іноземної валюти та інших валютних цінностей Івасів Б.С. Гроші та кредит: Підручник — Тернопіль: Карт-бланш, 2005. с.483 сукупність обмінних та депозитних операцій в іноземних валютах, які здійснюються між юридичними та фізичними особами за ринковим курсом або процентною ставкою Демківський А.В. Гроші та кредит. — К: Дакок, 2003. с.216 8 Валютний курс співвідношення між грошовими одиницями різних країн, тобто ціна грошової одиниці однієї країни, виражена в грошових одиницях іншої країни Деньги, кредит, банки: Учебник для вузов/ Под ред. Е.Ф. Жукова — М: Юнити, 2002. с.86 вартість валюти однієї країни, виражена в грошових одиницях іншої країни чи міжнародних платіжних засобах Івасів Б.С. Гроші та кредит: Підручник — Тернопіль: Карт-бланш, 2005. с.457 узгоджена ціна, за якою реалізується обмін національних валют Деньги. Кредит. Банки. Ценные бумаги: Практикум/ Под ред. Жукова — М: Юнити-Дана, 2008. с.43