ДЕРЖАВНА МИТНА СЛУЖБА УКРАЇНИ
АКАДЕМІЯ МИТНОЇ СЛУЖБИУКРАЇНИ
Кафедра митного таадміністративного права.
Курсова робота з дисципліни
Митне право України на тему:
«Режим робочого часу тажитлове забезпечення в системі соціального захисту працівників митної службиУкраїни»
м. Дніпропетровськ 2008 рік
План
Вступ
Розділ І. Режим робочого часу яксоціальна гарантія працівників митної служби України
1.1 Поняття режиму робочого часу тайого різновиди
1.2 Режим робочого часу в митнихорганах, спеціалізованих митних установах та організаціях
1.3 Основні проблеми правовогорегулювання робочого часу в митних органах та шляхи їх вирішення
Розділ ІІ. Житлове забезпеченняпосадових осіб митної служби України в системі соціального захисту
2.1 Правове регулювання житловогозабезпечення посадових осіб митної служби України
2.2 Проблеми житлового забезпеченняпосадових осіб митної служби України та шляхи їх вирішення
Висновок
Список використаних джерел
Вступ
Соціальний захист посадових осіб митних органів є сукупністю нормативнозакріплених економічно-матеріальних гарантій, що надають їм додаткові пільги чиправа та забезпечують механізм реалізації та захисту цих пільг і прав.Соціальному захисту посадових осіб митної служби України присвячено главу 67МК. Відповідно до ч.1 ст.427 МК держава гарантує посадовим особам митної службиУкраїни соціальний захист і матеріально-побутове забезпечення.[2] Досоціального захисту можна віднести режим робочого часу, доматеріально-побутового забезпечення – оплату праці, та житлове забезпечення.Виходячи, з того, що ні режим робочого часу, ні житлове забезпечення ненаходять свого нормативного закріплення в митному законодавстві, пропонуєморозглянути ці елементи соціального захисту.
Житлове забезпечення посадових осіб митних органів займає важливе місце усистемі їх матеріального забезпечення, так як саме цей вид забезпечення разоміз грошовим є тими стимулами, які заохочують даних осіб до високоефективної службово-трудовоїдіяльності, надають змогу відчути турботу та захист держави їх соціальнихінтересів. Важливість цього виду матеріального забезпечення полягає також утому, що на працівників ДМСУ розповсюджуються певні обмеження та заборони,наприклад займатися підприємницькою діяльності у різних її проявах, яківизначені у ст.ст.1 і 5 Закону України “Про боротьбу з корупцією”. Отже у сферіжитлового забезпечення працівники митної служби можуть розраховувати лише надержаву. Звідси, право на житлове забезпечення працівників митних органівкореспондується з обов’язком держави щодо його реалізації. Крім того,піклуючись про матеріальне забезпечення працівників ДМСУ, держава тим самимпіклується про забезпечення правопорядку й законності у своїх сферах життєдіяльності.
Проте сьогодні відсутнє комплексне дослідження цієї проблематики, що усвою чергу обумовлює актуальність обраного напрямку наукового пошуку. Метоюроботи є удосконалення теоретичних та практичних аспектів житловогозабезпечення працівників ДМСУ. Для її досягнення необхідно розглянути системунормативно-правових актів, які регулюють житлове забезпечення працівників ДМСУ,проаналізувати проблемні питання у цій сфері, окреслити перспективні напрямкиудосконалення житлового забезпечення посадових осіб митних органів, зокрема ішляхом внесення відповідних змін та доповнень до нормативно-правових актів іззазначених питань.
Виконуючи роботу,слід перш за все визначити поняття робочого часу, так як воно не передбачено назаконодавчому рівні. Для цього слід звернутися до теорії трудового права, вякій можна визначити різні думки щодо цього питання. Існує певна кількістьнауковців, до чиїх думок слід за необхідне звернутися під час написання роботи.Це перш за все І.Я. Кисельов, Александрова С.П., Іванов С.А., Болотіна Н.Б. таЩербина В.І..
В даній роботідосліджується не лише теоретичне поняття режиму робочого часу та йогорізновиди, а також його вплив на діяльність митних органів. Проблеми режимуробочого часу в митних органах є досить вагомими і невирішеними на сьогоднішнійдень.
Дані питання єактуальними і важливими сьогодні, адже робота митників впливає на діяльністьусієї митної служби. Багато уваги слід надати новітнім режимам робочого часу,які склалися в країнах Заходу. Такі режими є досить перспективними насьогоднішній день, а тому в роботі розглядається ряд пропозицій щодозапровадження нових режимів робочого часу в митних органах. Засоби длястимулювання працівника практично не відповідають тим зусиллям, які він такчасто покладає на користь держави.
Розділ І. Режимробочого часу як соціальна гарантія працівників митної служби України
1.1 Поняття режиму робочогочасу та його різновиди
Основним зіскладових соціального захисту працівників митної служби України є режимробочого часу. Те, що даний аспект є елементом соціального захисту вищезазначених працівників є безспірним, адже режим робочого часу визначає період,протягом якого особа виконує свою трудову функцію. Відповідно до цього більшуточнюється час для відпочинку. Тобто, посадова особа митної служби чітко знаєсвій обов’язок працювати на робочому місці протягом визначеного часу, івідповідно – право на відпочинок. В ч.1 ст.3 КУ проголошується, що людина, їїжиття і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються вУкраїні найвищою соціальною цінністю.[1] Як зазначено в ч.4ст..43 КонституціїУкраїни кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці…[1]. Якщорежим робочого часу не встановлено, то можна дійти висновку, що людина можепрацювати стільки, скільки цього бажатиме керівництво, а така праця можепривести до знесилення працівника, зменшення його трудової активності,погіршення здоров’я. А як зазначено вище здоров’я людини є найвищою соціальноюцінністю, отже режим робочого часу є елементом соціального захисту митників. Режимробочого часу повинен бути збалансованим, щоб працівник мав можливістьдостатньо попрацювати і відпочити.
Також значенняданої категорії полягає в тому, що працівник у вільний від роботи час має правона використання останнього на свій розсуд. Так ч.1 ст.32 КУ говорить, що ніхтоне може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя. Тому, посадоваособа митної служби повинна чітко виконувати свою трудову функцію під час свогографіку роботи, але після його закінчення – ніхто не має права втручатися в їїжиттєдіяльність.[1]
Визначенняпоняття робочого часу представляє як теоретичний так і практичний інтерес.З’ясування цього питання важливе для того, щоб можна було ті чи інші періодироботи вважати виконанням трудової функції.
Для того, щобвизначити поняття робочого часу необхідно перш за все зазначити, що родовоюознакою робочого часу є те, що це – частина доби, виражена в годинах. Видовимиознаками виступають:
- обмеженнячасу конкретними рамками, які визнаються державою або сторонами колективногодоговору робочим часом;
- обов’язоквласника надати в межах робочого часу працівникові роботу, обумовлену трудовимдоговором.
Легальноговизначення поняття робочого часу в КЗпП не міститься, тому слід звернутися довизначень, які сформульовані вченими.
Так, В. І.Щербина наводить визначення, відповідно до якого робочий час – це часвстановлений законом або колективним чи трудовим договором на основі закону,протягом якого працівник відповідно до правил внутрішнього трудовогорозпорядку, зобов’язаний виконувати свою трудову функцію. Стичинський Б.С., ЗубІ.В., вважають, що робочий час – час, протягом якого працівник зобов’язанийтрудитися згідно з трудовим договором і законодавством.[21]. Ми схиляємося допершого визначення, бо друге є досить вузьким і чітко не пояснює того, щоробочий час повинен бути чітко визначений законом, тут лише пояснюється те, щопрацівник повинен трудитися згідно з трудовим договором або законом, а це недає достатнього уявлення про робочий час.
Тривалістьробочого часу повинна бути чітко визначна, тобто повинна існувати норма йоготривалості. Така норма являє собою норматив робочого часу. Тому, нормативробочого часу являє собою встановлений законом або на його основі нормупостійної тривалості робочого часу, яку необхідно виконати протягом певногокалендарного періоду.
Найбільшпоширеним стандартом для економічно розвинених країн є 40-годинний робочийтиждень, за законодавством, та 35-40-годинна неділя за колективними договорами.У розвинених країнах нормальна продовжуваніть робочої неділі вище і досягає вдеяких країнах 48 годин.[17].
Відповідност.50 КЗпП України нормальна тривалість робочого часу працівників не можеперевищувати 40 годин на тиждень.
Підприємстваі організації при укладенні колективного договору можуть встановлювати меншунорму тривалості робочого часу, ніж передбачено в частині першій цієї статті.[3].
Надурочні роботияк, правило, компенсуються підвищеною заробітною платою (у відсотках доосновної тарифної ставки), але є країни (Франція, Італія, Данія, Швейцарія), дезаконом чи колективним договором встановлено, що при визначених умовахнадурочні роботи можуть компенсуватися відгулом.
З розвиткомекономічних та технологічних відносин стала поширеною робота зі змінами.Найбільш поширеною є робота у дві зміни, але на деяких підприємствах роботапроводиться у три зміни і більше. Багатозмінна робота забезпечує більшуефективність і рентабельність роботи за рахунок збільшення коефіцієнтавикористання обладнання.
Змінна робота,особливо у вечірній і нічний часи, пов’язана з великими незручностями,додатковим нервовим напруженням і, як показали дослідження, негативновідображається на здоров’ї працівників, їх сімейному житті, вихованні дітей. Цевимусило посилення стимулювання таких робіт, здатного компенсувати негативністорони багато змінності і визвати у людей погодження на такий режим праці. Тривалістьнічної роботи зрівнюється з денною в тих випадках, коли це необхідно за умовамивиробництва, зокрема у безперервних виробництвах, а також на змінних роботахпри шестиденному робочому тижні з одним вихідним днем. Нічним вважається час з10 години вечора до 6 години ранку.
При введеннібезперервної багатозмінної роботи багато колективів встановлюють скороченупродовжуваність робочої неділі (35-30 годин), обов’язковий медичний огляд осіб,зайнятих на багатозмінній роботі. Багатозмінний режим праці нерідко викликаєактивний або пасивний протест робітників, які сприймають його як замах наякість життя, як фактор, підсилюючий напруженість праці, передчасне пониження продуктивностіробочої сили. Подальше розширення застосування такого режиму можливе тільки заумови скорочення тривалості робочого часу до 30-20 годин у тиждень. Якщоздійсняться прогнози футурологів про те, що саме такою буде продовжуваністьробочого тижня в деяких країнах в ХХІ ст., багатозмінна робота, супроводжуванаперебудовою режимів праці і відпочинку, стилю і способу життя, набуде, певно,більш широкого поширення.[22].
Як зазначено вч.4ст..43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здоровіумови праці…[1]. З цього випливає, що повинні бути створені належні умовипраці, для того, щоб кожен зміг працювати. Крім нормування робочого часу існуєтакож режим робочого часу. Режим роботи є істотною умовою праці, що впливає нароботоздатність працівника. Так, наприклад, протягом робочого дня працівникповинен відпочити, пообідати, адже він в першу чергу людина, яка маєпідтримувати свої життєві сили. Раціональне використання робочого часу набуваєвеликого значення саме тепер, в умовах розвитку ринкових відносин і ускладненнягосподарських зв’язків при необхідності збільшення масштабів виробництва.Підвищується значення кожної години, кожної хвилини робочого часу, суворогодотримання правил внутрішнього трудового розпорядку.
Режимроботи на підприємствах, в установах, організаціях визначається правиламивнутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами заподанням власника або уповноваженого ним органу і виборним органом первинноїпрофспілкової організації (профспілковим представником) на основі типовихправил.
Яквизначає Бабаскін А.Ю. «Режим робочого часу – порядок розподілу норми робочогочасу протягом певного календарного періоду.», таке ж визначення наводить П.Д.Пилипенко. В.І. Прокопенко взагалі виходить з того, що режим робочого часу – цепочаток і закінчення щоденної роботи, визначений правилами внутрішньоготрудового розпорядку.[23]. Кожне з наведених понять не вичерпують зміст режимуробочого часу. Тому, ознайомившись з думками вчених, хочу запропонувати такевизначення даного поняття: режим робочого часу – це порядок розподілу нормиробочого часу протягом певного календарного періоду, визначений законодавствомабо локальним нормативно-правовим актом (правилами внутрішнього трудовогорозпорядку).Режимробочого часу передбачає структуру робочого тижня (5,6 днів), тривалістьщоденної роботи, початок і закінчення робочого дня, час і тривалість перервидля відпочинку і харчування, кількість змін на протязі облікового періоду.
Розрізняють загальні й спеціальні режими робочого часу. До загальнихрежимів належать п'ятиденний тиждень і шестиденний тиждень. За загальнимправилом, встановленим у законодавстві. В Україні установлюється п'ятиденнийробочий тиждень з двома вихідними днями. При цьому тривалість щоденної роботи визначаєтьсяу правилах внутрішнього трудового розпорядку або графіках змінності, якізатверджує роботодавець за погодженням з виборним профспілковим органом. На тихпідприємствах, де за характером виробництва та умовами роботи запровадженняп'ятиденного робочого тижня є недоцільним, встановлюється шестиденний робочийтиждень з одним вихідним днем (ст. 52 КЗпП).
До спеціальних режимів робочого часу належать такі:
1) змінна робота;
2) гнучкий графік роботи;
3) роздроблений робочий день;
4) ненормований робочий день;
5) вахтовий метод організації роботи.
При режимі змінної роботи працівники чергуються в змінах рівномірно.Найбільш поширена робота у дві зміни, на деяких підприємствах роботапровадиться в три і більше змін. Перехід з однієї зміни в іншу, як правило,повинен проводитися через кожний робочий тиждень у години, встановленіграфіками змінності (ст. 58 КЗпП). Тривалість перерв у роботі між змінамивідповідно до ст. 59 КЗпП має становити не менше подвійної тривалості роботи впопередній зміні (включаючи час перерви на обід). У тих випадках, колитривалість зміни більше 8 годин, міжзмінний відпочинок компенсуєтьсязбільшенням тривалості щотижневого безперервного відпочинку. Не допускаєтьсяпризначення працівника на роботу протягом 2 змін підряд. Графіки змінностівстановлюються роботодавцем за погодженням з виборним органом профспілковоїорганізації і є обов'язковими для сторін трудового договору.
Як зазначає І.Я. Кіселєв на Заході спостерігається тенденція зростаннязастосування багатозмінних робіт. Найбільш поширена робота у дві зміни, хочазастосовується навіть 5-змінна робота. Багатозмінна робота забезпечує великуефективність і рентабельність виробництва, але викликає опір з боку працюючих.Тому передбачається значне стимулювання багатозмінного режиму. Перш за все цепідвищена оплата у вигляді надбавки в розмірі від 10 до 30 % залежно від видузміни. Встановлено додаткову відпустку за роботу у вечірню чи нічну зміну,скорочену тривалість нічної зміни, заборону залучення до таких робіт осібпохилого віку. Подальше поширення такого режиму пов'язується з необхідністюскорочення тривалості робочого тижня до 30—20 годин на тиждень.[17].
Гнучкий графік роботи — форма робочого часу, за якої для окремихпрацівників або колективів підрозділів допускається саморегулювання початку,закінчення і загальної тривалості робочого дня. При цьому вимагається повневідпрацювання сумарної кількості робочих годин протягом облікового періоду(робочого дня, робочого тижня, робочого місяця). Неодмінною умовою має бутидотримання річного балансу робочого часу, максимальна тривалість робочого часу— не більше 10 годин, а час перебування на підприємстві — не більше 12 годин,включаючи перерви.
Наступного року цей режим роботи було рекомендовано застосовувати й дляінших працівників.
Гнучкий графік роботи є ефективним режимом робочого часу, який враховуєінтереси як працівника, так і роботодавця, і може бути рекомендований дляширокого застосування. Гнучкий графік роботи встановлюється за погодженням міжвласником і працівником як при прийнятті на роботу, так і в процесі роботи, запогодженням з виборним органом профспілки, що діє на підприємстві, або іншимпредставником трудового колективу.[18]. Так, слід звернути увагу на французькийЗакон від 28 лютого 1986р. про гнучкий робочий час, який дає адміністраціїпідприємств право протягом усього року залежно від необхідності виробництвазмінювати продовжуваність робочого тижня від 37 до 44 годин, тобто, по суті,вводить сумований облік робочого часу на основі одного року. В 1985 р. в ФРНробота «за викликом» була легалізована і отримала певну законодавчурегламентацію. По-перше, встановлено, що згодою сторін повинна бути певнанедільна продовжуваність робіт «за викликом». Якщо такий договір відсутній,продовжуваність робочого тижня – 10 годин. По-друге, відомо, що працівникповинен вийти на роботу «за викликом», якщо був попереджений про це за 4години. При кожному виході на роботу він повинен бути залученим протягом 3годин підряд. Дана модель режиму є досить перспективною вона враховує як потребивиробництва, так і працівника. Адже, кожен має індивідуальне навантаження(протягом дня, тижня, місяця, кварталу, року, усієї трудової діяльності),залежно від специфіки особистості (біологічних особливостей, генетичного коду,статі, віку, сімейного стану, психіки, життєвого ритму).
Найбільше поширення отримав «слизький» графік роботи, особливо вєвропейських країнах, і «стиснутий » робочий тиждень, головним чином в США.
При «слизькому» графіку роботи початок і кінець робочого дня для кожногопрацівника визначається з врахуванням йог бажання за умови, що протягом певноговідрізка робочого дня («час обов’язкової присутності») всі працівники повиннізнаходитись на роботі. На початку і в кінці робочого дня кожен працівник можекожного дня приходити і уходити у зручний для нього час, при цьому допускаєтьсянедотримання (у визначених рамках) встановленої продовжуваності щоденної, аіноді щотижневої продовжуваності робочого часу за умови, що тривалість робочогочасу за обліковий період (неділя, місяць, квартал, іноді рік) не перевищуєнормального числа робочих годин (сумований облік робочого часу). Врахуванняробочого часу кожного окремого працівника проводиться за допомогою спеціальнихавтоматичних приладів (лічильників).
При «стислій» робочій неділі тижневий робочий час відпрацьовуєтьсяпротягом чотирьох чи трьох робочих днів, тривалість яких відповіднозбільшується, а працівники отримують тривалий період тижневого відпочинку (триабо більше днів).
Режим роботи з роздробленим робочим днем передбачає поділ робочого дня начастини, між якими є перерва тривалістю більше 2 годин, або є дві та більшеперерв, включаючи й перерву на обід. При цьому загальна тривалість робочого дняне може бути більшою від встановленої законодавством або графіком змінності [16].Такий режим роботи рекомендується вводити для зручності обслуговуваннянаселення, зокрема на підприємствах, де обсяг робіт нерівномірно розподіляєтьсяпротягом дня: підприємствах торгівлі, громадського харчування, комунального тапобутового обслуговування населення, підприємствах зв'язку, для водіїв міськоготранспорту та ін. Роздроблений режим роботи встановлюється роботодавцем зазгодою з виборним органом профспілки. За роботу в таких умовах встановлюєтьсядоплата до заробітної плати. Умови її надання визначаються у відомчихнормативно-правових актах про особливості оплати праці в окремих галузях абоколективному договорі підприємства, установи, організації.
Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади за погодженням звідповідними галузевими профспілками можуть затверджувати орієнтовні перелікиробіт, професій і посад працівників з ненормованим робочим днем. Напідприємствах, в установах, організаціях список професій і посад, на яких можезастосовуватися ненормований робочий день, визначається колективним договором.
Як компенсація за виконаний обсяг робіт, ступінь напруженості, складністьі самостійність у роботі, необхідність періодичного виконання службових завданьпонад встановлену тривалість робочого часу надається додаткова відпустка до 7календарних днів. Колективним договором встановлюється конкретна тривалістьщорічної додаткової відпустки з кожного виду робіт, професій та посад.Додаткова відпустка надається пропорційно часу, відпрацьованому на роботі,посаді, що дають право на цю відпустку.
Режим з вахтовим методом організації робіт регламентується Основнимиположеннями про вахтовий метод організації робіт, затвердженими постановоюДержавного комітету СРСР з праці та соціальних питань, Секретаріату ВЦРПС,Міністерства охорони здоров'я СРСР від 31 грудня 1987 р. № 794/33-82, уредакції від 17 січня 1990 р., а також Тимчасовим положенням про вахтовий методорганізації робіт на підприємствах Міністерства України з питань надзвичайнихситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильськоїкатастрофи, затвердженим наказом МНС України 20 травня 1999 р. № 147[23]. Якзазначає Кривой В.І. вахтовий метод — це особлива форма організації робіт, щоґрунтується на використанні трудових ресурсів поза місцем їх постійногопроживання за умов, коли щоденна доставка працівників до місця роботи і назаддо місця постійного проживання неможлива. Вахтовий метод організовується задопомогою підсумованого обліку робочого часу, а міжвахтовий відпочинокнадається працівникам у місцях їх постійного проживання. На роботу вахтовимметодом можуть переводитись як підприємства в цілому, так і їх окреміпідрозділи або створюватися комплексні бригади для виконання визначеного обсягуробіт.
Тривалість вахти не може перевищувати 1 місяця, а в окремих випадках, здозволу міністерства та відповідної профспілки, — 2 місяців. Тривалістьробочого дня не повинна перевищувати 10 годин.
Власник зобов'язаний забезпечити працівникам соціально-побутові умови —проживання, транспорт, спецодяг, щоденне гаряче харчування, медичне обслуговування.[19].
Отже, підводячи підсумки, слід зазначити, що легального визначення поняттярежиму робочого часу немає в Україні. Враховуючи різні думки, наведені вченими(І.Я. Кисельовим, Александровою С.П., Івановим С.А., Болотіною Н.Б. та ЩербиноюВ.І.), можна зробити висновок про те, що робочий час – це час встановленийзаконом або колективним чи трудовим договором на основі закону, протягом якогопрацівник відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку, зобов’язанийвиконувати свою трудову функцію.
Режим робочого часу є досить різноманітним в Україні, найбільш поширенимиє загальні й спеціальні режими робочого часу. В Україні установлюєтьсяп'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. До спеціальних режимівробочого часу належать такі: змінна робота, гнучкий графік роботи, роздробленийробочий день, ненормований робочий день, вахтовий метод організації роботи.
Як зазначає І.Я. Кіселєв на Заході розвивається тенденція доіндивідуалізації режиму робочого часу, з’явилися нові режими, а саме: найбільшепоширення отримав «слизький» графік роботи, особливо в європейських країнах, і«стиснутий » робочий тиждень, головним чином в США. В наступній главі будерозглянуто перелічені режими робочого часу в контексті належної організаціїдіяльності митних органів.
житловезабезпечення митна соціальна
1.2 Режимробочого часу в митних органах, спеціалізованих митних установах таорганізаціях
Відповіднодо ст. 43 Конституції кожен має право на працю, що включає можливість зароблятисобі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.Конституція забезпечує реалізацію права на працю як шляхом роботи напідприємствах, в установах, організаціях різних форм власності ігосподарювання, так і шляхом вступу на державну службу. Частина 2 ст. 38Конституції гарантує громадянам рівноправний доступ до державної служби.[1]
Слідзауважити, що в органах і установах митної служби України зайняті працівники,правовий статус яких визначається різними нормативними актами. Так, ст.3Кодексу законів про працю України (КЗпП) вказує, що законодавство про працюрегулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організаційнезалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а такожосіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Але правовийстатус працівника митних органів України має свої особливості, які визначаютьсяМитним кодексом, Законом України від 16 грудня 1993 р. «Про державну службу» татрудовим законодавством. [5].
Як вже зазначалося вище, режим робочого часу є істотною умовою парці,адже більшу частину свого життя працівник проводить на своєму робочому місці.Режим робочого часу повинен бути найбільш зручним для праці людини, бо коли вінпідібраний невдало у працівника швидко зношуються як фізичні, так і духовнісили.
Відповіднодо ст. 407 МК посадовими особами митної служби України є працівники митнихорганів, спеціалізованих митних установ та організацій, на яких цим Кодексом таіншими законами України покладено здійснення митної справи, організаційно-розпорядчихта консультативно-дорадчих функцій і яким присвоєно спеціальні звання.[2]
Посадовимиособами митної служби України є: Голова Державної митної служби України та йогозаступники, керівники, їх заступники та працівники структурних підрозділів, атакож інші працівники центрального апарату Держмитслужби, керівники тазаступники керівників митних органів, спеціалізованих митних установ таорганізацій, керівники їх структурних підрозділів та працівники цихпідрозділів, інші працівники, які на підставі Митного кодексу, Закону «Продержавну службу», інших законів та нормативно-правових актів мають відповідніпосадові повноваження щодо здійснення митної справи, іншихорганізаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і яким присвоєноспеціальні звання.
Додругої категорії працівників митних органів можна віднести науково-педагогічнихпрацівників, керівників та спеціалістів митних закладів освіти. Частина 2 ст.419 МК вказує, що на цю категорію працівників митних органів поширюютьсяобов'язки, права та пільги, встановлені для посадових осіб митної службиУкраїни.[2]
Третюкатегорію працівників митних органів представляють робітники і службовці, якіпрацюють за трудовим договором і на яких у повному обсязі поширюється трудовезаконодавство. Йдеться про технічний та обслуговуючий персонал (прибиральниці,електрики та ін.).
Тривалістьробочого часу посадових осіб митної служби України є різною. Це залежить відвиду режиму робочого часу, який є досить різноманітний. Відповідно до ст. 411МК тривалість робочого часу посадових осіб митних органів визначаєтьсявідповідно до законодавства України про працю. Відповідно до ст. 50 КЗпПнормальна тривалість робочого часу посадових осіб митної служби становить 40годин на тиждень. Для виконання невідкладних заходів з митного контролю,митного оформлення, боротьби з контрабандою і порушеннями митних правил таінших службових завдань посадові особи митних органів України за розпорядженнямкерівника митного органу або його заступника можуть залучатися до роботи в надурочний,а також у нічний час, у святкові і неробочі дні. Оплата праці посадових осібмитних органів України у надурочний, нічний час, а також у святкові і неробочідні провадиться відповідно до чинного законодавства.[3]
Дляпрацівників митних органів установлюється, як правило, п'ятиденний робочийтиждень з двома вихідними днями. Тривалість щоденної роботи (зміни)визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуютьсятрудовими колективами за поданням керівника митного органу та профспілковогокомітету на основі типових правил або графіками змінності, які затверджуєкерівник митного органу за погодженням з профспілковим комітетом з додержаннямустановленої тривалості робочого тижні
Зурахуванням специфіки роботи деяких підрозділів (наприклад, на безперервнодіючих питних постах та пунктах пропуску на кордоні), де за характером умовроботи запровадження п'ятиденного робочого тижняє неможливим абонедоцільним, і відповідно не може бути додержана щоденна або щотижневатривалість робочого часу, встановлюється за погодженням з профспілковимкомітетом митного органу змінний режим роботи із запровадженням підсумованогообліку робочого часу з тим, щоб тривалість робочого часу за обліковий період(місяць, рік) не перевищувала нормального числа робочих годин. При цьомупрацівники чергуються в змінах рівномірно в порядку, встановленому Правиламивнутрішнього трудового розпорядку митного органу. Перехід з однієї зміни віншу, як правило, має відбуватися через кожний робочий тиждень в години, визначеніграфіками змінності.
Отже, більшість посадових осіб митної служби працюють за загальнимрежимом, тобто за п'ятиденним робочим тижнем з двома вихідними днями. При цьомутривалість щоденної роботи встановлюється у правилах внутрішнього трудовогорозпорядку (за законодавством — по 8 годин за робочий день). Такий режимробочого часу притаманний посадовим особам регіональної митниці, митниці,спеціалізованих митних установ і організацій, митних лабораторій. Даніорганізації можуть функціонувати з припиненням роботи на деякий час, а томудіяльність даних організацій може відбуватись без запровадження спеціальнихрежимів робочого часу.
Для вдосконалення законодавства про службу в митних органах необхіднорозглянути окремі види спеціального режиму робочого часу в митній службіУкраїни.
Залежно від того чи може функціонування окремих підрозділів митної службизупинитися на деякий час, останні працюють за різними режимами робочого часу.Так наприклад митний пост «Аеропорт-Дніпропетровськ» працює зі змінним режимом (24години на добу з перервою у 3 дні), в даному підрозділі затверджуються графікичерговості, які оформлюються на кожен рік по одному місяцю, з кількістю 2002години для відпрацювання протягом року, Це пояснюється тим, що даний митнийпост не може припинити своє функціонування на деякий час, тому що рейсивідлітають цілодобово. Посадові особи пунктів пропуску працюють за спеціальнимрежимом робочого часу.
Так як в обов’язок митної варти входить охорона територій, будівель,споруд та приміщень митних органів, охорони та супроводження товарів ітранспортних засобів, забезпечення охорони зон митного контролю, то виходить,що даний структурний підрозділ також працює зі спеціальним режимом робочогочасу – змінно. Прикладом може бути діяльність оперативних черговихДніпропетровської митниці, які працюють змінно (24 години на добу з перервою у3 дні), адже в їх обов’язки входить охорона будівлі, в якій розташованамитниця, а виходячи з того, що остання постійно знаходиться на одному місці, їїпостійно слід охороняти. Отже, можна зробити висновок про те, що посадові особимитних постів, пунктів пропуску, митної варти працюють змінами.
Але слід врахувати те, що митний пост може функціонувати з перервами,наприклад митний пост «Дніпродзержинськ» займається митним оформленнямтранспортних засобів або митний пост «Нікополь» здійснює митне оформлення. Даніструктурні підрозділи можуть працювати за нормальним режимом робочого часу,тому що суб’єкти мають змогу оформлюватись протягом робочого дня (з 9 до 18години). Відділ контролю за переміщенням товарів Дніпропетровської митниціпрацює за спеціальним режимом робочого часу (змінно), це пояснюється тим, щопереміщення товарів також неможливо зупинити на певний час, тому відділ повиненпрацювати цілодобово.
До посадових осібмитної служби України може застосовуватись режим з вахтовим методом (вахтовий метод — це особливаформа організації робіт, що ґрунтується на використанні трудових ресурсів позамісцем їх постійного проживання за умов, коли щоденна доставка працівників домісця роботи і назад до місця постійного проживання неможлива). Прикладомзастосування такого режиму є період залучення митників до транспортногоекспедирування.
Отже, зпереліченого випливає, що в митній службі України застосовуються загальнийрежим робочого часу (8 годин на день, 40 годин на тиждень), змінні роботи (24години на добу з перервою у три дні), вахтовий спосіб організації роботи.Митники не працюють за гнучким графіком робои (за вийнятком вагітних жінок абожінок, що мають дітей до трьох років), роздробленим робочим днем, ненормованимробочим днем. Дані режими робочого часу є непідходящими для функціонуваннямитних органів. Хоча над таким твердженням слід ще подискутувати.
1.3 Основніпроблеми правового регулювання робочого часу в митних органах та шляхи їхвирішення
Залишиласявеличезна кількість не вирішених проблем у сфері правового регулювання режимуробочого часу працівників митної служби України. Працюючи у будь-якомупідприємстві, установі чи організації, працівнику важко захистити свої права.Роботодавець завжди мав і має більше прав порівняно з працівником.
Правоверегулювання режиму робочого часу в митних органах є недосконалим також. Умитників постійно збільшується трудова функція, а гарантії їх захистузалишаються без змін. Постійно збільшуються попит на висококваліфікованихмитників, а правовий захист даних працівників під час виконання трудовоїфункції залишається беззмінним. Відомо, що митник зобов'язаний працювати за дляблага усього народу, усієї держави. То й держава повинна його поважати іоцінювати його вклад належним чином.
Проблемою є те,що посадова особа митної служби не завжди фізично встигає виконати покладену нанеї трудову функцію. І справа не в тому, що вона некваліфікована чибезвідповідальна, причиною є те, що розмір її трудвої функції не відповадаєтривалості робочого часу (8 годин на добу). Так наприклад, посадові особи, якіпрацюють в відділі митного оформлення іноді працюють понад встановлену норму.Це пояснюєтся тим, що суб’єкти, які підлягають оформленню не завжди встигаютьвчасно отримати дозволи з різноманітних інстанцій, для проведення оформлення. Атому, митнику необхідно залишатися довше на робочому місці для того, щобсуб’єкт нарешті отримав відповідне оформлення. З часом, дану проблему вирішилитаким чином: частина працівників працюють з 9 до 18 години, а інша – з 11 до 20години. Дана організація праці є більш ефективна порівняно з попередньою заумови, що процівники виходитимуть на роботу о 9 та 11 годині почергово.
Часто бувє і те,що працівник залишається на роботі довше встановленої норми, виконує роботу увихідні, при чому, добровільно. І йому немає на що скаржитись, він же повласній провині не може виконати план. Але як тоді з правової точки зорувизначити дану працю? Хіба така робота є надурочною? Звичайно ні, бо відомо, що за законодавством Українипро працю надурочною вважається лише та робота, до виконання якої власник абоуповноважений ним орган залучає працівників у виняткових випадках, передбаченихзаконодавством і ч. З ст. 62 КЗпП. Тобто якщо працівник добровільно бажаєпрацювати понад встановлену тривалість робочого дня, така робота не вважаєтьсянадурочною і не оплачується. Що ж робити у даній ситуації, невже ніхто непомітить витрачених зусиль?
Тому, можливо доцільно запропонувати деякі спеціальні режими робочогочасу, які б можливо створили працю митників більш зручною, а в результаті –ефективнішою і діяльність митної служби.
Західній Європі розвивається тенденція до індивідуалізації режимівроботи. Вперспективі сформується зовсім новий режим робочого часу – «індивідуальнийробочий час», котрий буде враховувати як потреби виробництва, так і специфічніпотреби особистості.[17]. Гнучкий графік роботи — форма організації робочогочасу, за якої для окремих працівників або колективів підрозділів допускаєтьсясаморегулювання початку, закінчення і загальної тривалості робочого дня. Прицьому вимагається повне відпрацювання сумарної кількості робочих годин протягомоблікового періоду (робочого дня, робочого тижня, робочого місяця). Неодмінноюумовою має бути дотримання річного балансу робочого часу, максимальнатривалість робочого часу — не більше 10 годин, а час перебування напідприємстві — не більше 12 годин, включаючи перерви.
Гнучкий графік роботи є ефективним режимом робочого часу, який враховуєінтереси як працівника, так і роботодавця, і може бути рекомендований дляширокого кола застосування. Гнучкий графік роботи встановлюється за погодженнямміж власником і працівником як при прийнятті на роботу, так і в процесі роботи,за погодженням з виборним органом профспілки, що діє на підприємстві, або іншимпредставником трудового колективу.[18]. Так, слід звернути увагу на французькийЗакон від 28 лютого 1986р. про гнучкий робочий час, який дає адміністраціїпідприємств право протягом усього року залежно від необхідності виробництвазмінювати продовжуваність робочого тижня від 37 до 44 годин, тобто, по суті,вводить сумований облік робочого часу на основі одного року. В1985 р. в ФРНробота «за викликом» була легалізована і отримала певну законодавчу регламентацію.По-перше, встановлено, що за згодою сторін повинна бути певна недільнапродовжуваність робіт «за викликом». Якщо такий договір відсутній,продовжуваність робочого тижня – 10 годин. По-друге, відомо, що працівникповинен вийти на роботу «за викликом», якщо був попереджений про це за 4години. При кожному виході на роботу він повинен бути залученим протягом 3годин підряд.[17]. Дана модель режиму є досить перспективною вона враховує якпотреби виробництва, так і працівника. Адже, кожен має індивідуальненавантаження (протягом дня, тижня, місяця, кварталу, року, усієї трудовоїдіяльності), залежно від специфіки особистості (біологічних особливостей,генетичного коду, статі, віку, сімейного стану, психіки, життєвого ритму).
Найбільше поширення отримав «слизький» графік роботи, особливо вєвропейських країнах, і «стисла» робоча неділя, головним чином в США.
При «слизькому» графіку роботи початок і кінець робочого дня для кожногопрацівника визначається з врахуванням його бажання за умови, що протягомпевного відрізка робочого дня («час обов’язкової присутності») всі працівникиповинні знаходитись на роботі. На початку і в кінці робочого дня коженпрацівник може кожного дня приходити і уходити у зручний для нього час, прицьому допускається недотримання (у визначених рамках) встановленоїпродовжуваності щоденної, а іноді щотижневої продовжуваності робочого часу заумови, що тривалість робочого часу за обліковий період (неділя, місяць,квартал, іноді рік) не перевищує нормального числа робочих годин (сумованийоблік робочого часу). Врахування робочого часу кожного окремого працівникапроводиться за допомогою спеціальних автоматичних приладів (лічильників).
При «стислій» робочій неділі тижневий робочий час відпрацьовуєтьсяпротягом чотирьох чи трьох робочих днів, тривалість яких відповіднозбільшується, а працівники отримують тривалий період тижневого відпочинку (триабо більше днів).
Чому б не відійти від застарілих моделей режиму робочого часу, і незвернутися до перелічених вище пропозицій. Ми вважаю, що досить перспективнобуло б запровадити «слизький» режим робочого часу в регіональних митницях,митницях, спеціалізованих митних установах і організаціях, митних лабораторіях.Чому всі посадові особи митної служби в даних установах повинні працювати по 8 годинна день, 40 годин на тиждень? Для однієї особи зручно буде приходити на роботурано вранці, а для іншої – в обід. Для когось краще сьогодні довше попрацювати,щоб завтра витратити більше часу на особисті проблеми. Для нас такі пропозиціїє досить незвичними, бо всі звикли працювати по 8 годин на день, 40 годин натиждень з двома вихідними днями, влаштовуючи власне життя за принципом режимуробочого часу.
При «стислій» робочій неділі митник зможе витратити більше часу на працю,і при цьому більше відпочити. Так, наприклад, протягом трьох днів, працюючи по10 годин, працівник відпочиватиме 2 дні.
Такі режими робочого часу допоможуть покращити темпи праці,працездатність посадових осіб митної служби, адже вони не у великій мірі будутьвитрачати свої сили, хоча у цілому кількість відпрацьованих годин будезагальноприйнятою, також, покращиться діяльність митного органу, і усієї митноїслужби.
Нажаль, заразвідсутні гарантії для посадових осіб митної служби. Введення ненормованогорежиму робочого часу хоча б якимось чином надавало певні гарантії (наданнядодаткової щорічної відпустки). Сьогодні, праця багатьох працівників оцінюєтьсяненалежним чином.
Є трудові проблеми і на митних постах, і на пунктах пропуску. Таквідповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 1 квітня 2005 року № 260«Про затвердження Державної програми «Контрабанді – СТОП» на 2005-2006рр» тарозпорядження від 22 грудня 2006р.№630-р «Про здійснення організаційних заходівщодо створення вантажних митних комплексів» Державна митна служба Українизобов’язана забезпечити разом з іншими центральними та місцевими органамивиконавчої влади створення вантажних митних комплексів, які працюватимуть запринципом «єдиного офісу».[12] Інша проблема, що пов’язана з реалізацієюзавдань, визначених названою вище постановою, це проблема вдосконаленнямеханізму функціонування пунктів пропуску через державний кордон. За цієюпрограмою передбачаєтся: забезпечення пунктів пропуску через державний кордонвідповідним обладнанням, зокрема встановлення систем спостереження таелектронного зчитування номерних знаків транспортних засобів, електронних вагта спеціальних рентгенівських установок для сканування транспортних засобів івантажів, іншого високотехнологічного устаткування; скорочення кількостіконтролюючих органів у пунктах пропуску через державний кордон, усунення їхрозпорошеності шляхом передачі функцій попереднього документального контролюмитним органам та прикордонній службі; створення системи оформлення документівна митному кордоні за принципом “єдиний офіс"; створення мережі вантажнихмитних комплексів на митному кордоні та найбільших залізничних вузловихстанціях.
Постає питання: які наслідки для посадових осіб митної служби тягнуть засобою зміни в організації виробництва і праці визначені цими розпорядчими інормативними актами? Позитивні наслідки: оптимізація роботи, використаннятехнічних засобів, що підвищує рівень цивілізованості митного контролю,мінімізація безпосередніх контактів працівників митної служби з суб’єктами, якіпідлягають митному оформленню, що робить ці процедури більш об’єктивними інеупередженими. Негативні наслідки: по-перше, йдеться про розширення трудовоїфункції працівників, зайнятих митним оформленням товарів і транспортнихзасобів; по-друге, розширення трудової функції вимагає від митника наявності унього значно ширшого кола знань, вмінь і навичок, але за рахунок зниженняглибини і досконалості володіння ними; по-третє, об’єктивно збільшуєтьсянапруженість роботи, бо багатофункціональність завжди передбачає посилення напруженостірозумових, вольових, фізичних, а інколи й моральних зусиль; по-четверте,відсутність науково обґрунтованих норм праці з такою формою організаціїтрудової діяльності посадових осіб призведе до перевантаження працівників,бажання мінімізувати ризики при прийнятті рішень, пов’язаних з контролем таоформленням товарів і транспортних засобів. Визначальною проблемою організаціїпраці на митних постах є залучення до роботи лише двох митників, що такожзбільшує їх напруження. Дуже важко виконувати таку величезну кількість функційдвом працівникам протягом доби, відповідаючи за власні рішення персонально. Вданому випадку слід збільшити кількість митників на тих митних постах, де цевкрай необхідно. Прикро дізнаватися про те, що навіть бувають випадки, коли вданому підрозділі працює не дві, а одна особа.
Тому, для вирішення цієї проблеми необхідно: по-перше, раціональнопровести розподіл кадрів по місцям роботи в митних органах; по-друге,запровадити до посадових осіб митної служби ненормований робочий час, якщо їхнятрудова функція не відповідатиме нормальному режиму робочого часу; по-третє, якможна краще забезпечити працівників технічним оснащенням для більш якісної тапродуктивної праці, по-четверте, змінити застарілі принципи організації режимівробочого часу, і звернутися до нових тенденцій роботи, які склалися на Заході(«стисла» неділя, «слизький» графік роботи).
Отже,розглядаючи режим робочого часу в митній службі України, можна дійти висновку,що він є недосконалим, висвітлилося безліч проблем організаційно-правовогозабезпечення діяльності митних органів. Режим робочого часу осадових осібмитної служби не знаходить звого закріплення на правовому рівні. Митний кодексмістить тільки посилання на ст.50 КЗпП, ми вважаємо цього недостатньо дляправового регулювання даного питання, адже митники працюють за різниминормативами, а ст.50 КЗпП пердбачає лише 40-годинний робочий тиждень. Напосадових осіб митної служби України покладено величезні обов’язки, які повиннібути, безумовно, виконані. Таким чином, прцівники збільшують свою розумову,фізичну і моральну напруженість, що може призвести до фізичного зменшення їхтрудової активності.
Ознайомившись з новітніми режимами робочого часу в різних країнах, мидійшли висновку, що існують більш зручні режими порівняно з тими, щопередбачені законодавством України. Так, наприклад, при «слизькому» графікуроботи початок і кінець робочого дня для кожного працівника визначається зврахуванням його бажання за умови, що протягом певного відрізка робочого днявсі працівники повинні знаходитись на роботі. Працівник може кожного дняприходити і уходити у зручний для нього час, при цьому допускаєтьсянедотримання (у визначених рамках) встановленої продовжуваності щоденної, аіноді щотижневої продовжуваності робочого часу за умови, що тривалість робочогочасу за обліковий період не перевищує нормального числа робочих годин.Врахування робочого часу кожного окремого працівника проводиться за допомогоюспеціальних автоматичних приладів (лічильників). А при «стислій» робочій неділітижневий робочий час відпрацьовується протягом чотирьох чи трьох робочих днів,тривалість яких відповідно збільшується, а працівники отримують тривалий періодтижневого відпочинку (три або більше днів). Чому б нам не відійти відзастарілих поглядів на працю, і не створити для себе більш зручні умовипроходження служби в митних органах, адже кожна людина витрачає більшу частинусвого життя саме на працю, витрачає на неї свої сили і вміння.
Таким чином, ми зможемо підвищити продуктивність праці митників, яківиконують діяльність усієї митної служби України. З покращенням функціонуванняДержавної митної служби, бюджет України буде краще поповнюватись, а збільшеннядержавного бюджету – це запорука поліпшення економічного становища держави.
Розділ2. Житлове забезпечення посадових осіб митної служби України в системісоціального захисту
2.1 Правоверегулювання житлового забезпечення посадових осіб митної служби України
Соціальний захистявляє собою ряд економічно-матеріальних гарантій, що закріплені на рівнінормативно-правових актів. Житлове забезпечення є однією з найважливішихгарантій, які надаються особам, що потребують їх.
Житловезабезпечення посадових осіб митної служби України займає важливе місце усистемі їх матеріального забезпечення, так як саме цей вид забезпечення, разомз грошовими стимулами, які заохочують даних осіб до високоефективноїслужбово-трудової діяльності, надають змогу відчути захист держави їхсоціальних інтересів. Важливість цього виду матеріального забезпечення полягаєтакож у тому, що на працівників митної служби України розповсюджуються певніобмеження і заборони, наприклад займатися будь-якою підприємницькою діяльністюбезпосередньо чи через посередників або підставних осіб, а також виконуватироботу на умовах сумісництва (крім наукової, викладацької, творчої діяльностіта медичної практики) — під виконанням роботи на умовах сумісництва слідрозуміти виконання працівником, крім основної, ще й іншої оплачуваної роботи наумовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або наіншому підприємстві, установі, організації; входити самостійно, черезпредставника або підставних осіб до складу правління чи інших виконавчихорганів підприємств, фінансових установ, господарських товариств тощо,організацій, спілок, об'єднань, кооперативів, що займаються підприємницькоюдіяльністю; бути повіреним третіх осіб у митних справах; використовувати своєслужбове становище для будь-якого не передбаченого законодавством Українисприяння юридичним і фізичним особам у здійсненні ними зовнішньоекономічної таіншої підприємницької діяльності. Включення до Митного кодексу норми, яказабороняє заняття підприємницькою діяльністю у будь-якій формі є необхідною,так як посадові особи митної служби при виконанні службових обов'язків мають широкіповноваження з питань надання дозволу або заборони здійснення тих чи інших дійучасниками зовнішньоекономічної діяльності. Це обмеження застосованевідповіднодо ст. 5 Закону України “Про боротьбу з корупцією” від 05.10.1995р.[7] Отже, усфері житлового забезпечення посадові особи митних органів можуть розраховуватилише на державу. Звідси право вище зазначених осіб кореспондується з обов’язкомдержави щодо його реалізації. Крім того, піклуючись про матеріальнезабезпечення посадовців ДМСУ, держава забезпечує законність, правопорядок ізахист своїх економічних інтересів у сферах її життєдіяльності.
Проте, сьогоднівідсутнє комплексне дослідження цієї проблематики, що у свою чергу обумовлюєактуальність обраної теми. Так як метою даної роботи є теоретичне та практичневдосконалення аспектів житлового забезпечення посадових осіб ДМСУ, то для їїдосягнення необхідно розглянути систему нормативно-правових актів, якірегулюють житлове забезпечення митників, проаналізувати проблемні питання у ційсфері, окреслити перспективи напрямків удосконалення житлового забезпечення.Так відповідно до ст.7Конституції України держава створює умови, за яких кожний громадянин матимезмогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою таорганами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них платувідповідно до закону.[1]
Порядок житловогозабезпечення посадових осіб митної служби України було також визначено у ст.429МК, до того моменту, як її було виключено Законом України від 28.12.07. №107-VI.[6] В ній було зазначено, що посадові особи митної служби України, якіпотребують поліпшення житлових умов, мають право на першочергове одержанняжитла. Таке право зберігається за посадовими особами митної служби Українипісля виходу на пенсію за наявності у них стажу служби в митних органах 20 ібільше років. Митні органи, спеціалізовані митні установи і організації можутьмати відомчий житловий фонд, що формується в порядку, визначеному КабінетомМіністрів України. Посадові особи митної служби України мають право наодержання за місцем проживання або роботи безпроцентної позики на індивідуальнеабо кооперативне житлове будівництво та обзаведення домашнім господарством настрок до 20 років з погашенням 50 відсотків одержаної позики за рахунокбюджетних коштів.
Постановою РадиМіністрів УРСР від 4 лютого 1988р. № 37 затверджено Перелік категорійпрацівників, яким може бути надано службові жилі приміщення, зокрема службовимособам митних органів. До цього Переліку віднесені: інспектори-кінологирегіональних митниць, митниць; інспектори (водії оперативних транспортнихзасобів), головні інспектори, головні спеціалісти Держмитслужби, регіональнихмитниць, митниць, спеціалізованих митних управлінь та організацій; начальникиуправлінь, відділів, служб, відділень та їх заступники, начальники секторів,головні бухгалтери, заступники головних бухгалтерів Держмитслужби, регіональнихмитниць, митниць, спеціалізованих митних управлінь і організацій; начальникирегіональних митниць, митниць, митних постів, спеціалізованих митних правліньта організацій і їх заступники; заступники, радники і помічники ГоловиДержмитслужби; ректори і проректори, директори та їх заступники, начальники,професори і доценти, старші викладачі факультетів та кафедр навчальнихзакладів. Постановою Кабінету Міністрів України також затверджено Комплекснупрограму забезпечення житлом військовослужбовців, осіб рядового іначальницького складу ОВС, кримінально-виконавчої системи, службових осібмитних органів та членів їх сімей від 29.11.1999 р. № 2166 [11].
Положення пропорядок надання службових жилих приміщень і користування ними в митних органахУкраїни затверджено наказом Державної митної служби України від 8 січня 2000 р.№ 60. Даним положенням передбачено, що службові жилі приміщення призначаютьсядля заселення громадянами, які у зв’язку з характером їх трудових відносинповинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Через це зазначеніприміщення мають знаходитися у безпосередній близькості від дільниці, яка нимиобслуговується (їх робочого місця). Службові жилі приміщення надаються зарішенням адміністрації митного органу, у віданні якого ці приміщеннязнаходяться, затвердженим виконавчим комітетом районної, міської, районної вмісті ради, на території якої знаходиться відповідний орган. Працівники, якіпроживають у службових жилих приміщеннях і потребують поліпшення житлових умов,можуть, за їх бажанням, забезпечуватися іншими службовими жилими приміщеннями.Працівники, що припинили трудові відносини з установою за власним бажанням,підлягають відселенню із службового жилого приміщення з усіма особами, які зними проживають, без надання іншого жилого приміщення. Виселення провадиться усудовому порядку.[11]
Упроекті нового Митного кодексу України, зокрема у ст.541, що має назву Житловезабезпечення посадових осіб митної служби України, говориться про те, що посадовіособи митної служби України, які потребують поліпшення житлових умов,забезпечуються житлом у встановленому законодавством порядку із державногофонду.
Посадовимособам митної служби України надається службове житло в порядку, визначеномуКабінетом Міністрів України. Посадовим особам митної служби України, якіпереводяться на роботу в іншу місцевість, а також випускникам вищих навчальнихзакладів, які одержали направлення на роботу до митних органів, організацій,навчальних закладів митної служби України, розташованих в іншій місцевості,службове житло надається невідкладно.
Уразі неможливості забезпечення посадової особи митної служби України житлом здержавного фонду або надання їй службового житла митний орган, організація,навчальний заклад митної служби України орендує житло для забезпечення нимпосадової особи або, за бажанням цієї особи, виплачує їй грошову компенсацію занайом (піднайом) жилого приміщення. Порядок виплати посадовим особам митноїслужби України грошової компенсації за найом (піднайом) жилих приміщеньвизначається Кабінетом Міністрів України.
Уразі загибелі посадової особи митної служби України у зв’язку з виконанням неюслужбових обов’язків за сім’єю загиблого зберігається право на одержанняжитлової площі на тих самих умовах і підставах, які мали місце на моментзагибелі цієї посадової особи.
Посадовим особаммитної служби України, які потребують поліпшення житлових умов, може надаватисябезпроцентна позика на будівництво або придбання житла та обзаведення домашнімгосподарством на строк до 20 років з погашенням 50 відсотків одержаної позикиза рахунок бюджетних коштів. Умови надання позики визначаються КабінетомМіністрів України.[15]Слід зазначити, що такі норми, що закріплені уданій статті є досить непоганими, але ж ст.541 являється лише проектною, томувпевненості вона не надає.
2.2 Проблемижитлового забезпечення посадових осіб митної служби України та шляхи їхвирішення
Основноюпроблемою житлового забезпечення посадових осіб митної служби полягає у тому,що в п. 55 Розділу ІІ Внесення змін до деяких законодавчих актів України ЗаконуУкраїни «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін додеяких законодавчих актів України» виключена ст. 429 МКУ. Проблема полягає втому, що посадові особи митної служби України позбавляються такої соціальноїгарантії як житлове забезпечення. І зазначені нормативно-правові акти в Розділі2.1 втрачають свою сутність. Внаслідок цього постає ряд питань: по-перше, ЗУ«Про державний бюджет…» має тимчасову дію – 1 рік, з прийняттям нового закону,попередній втрачає чинність. А отже, яким чином норма тимчасової дії можескасувати норму, що діє постійно? Адже, на 2009 рік п.55 вище зазначеногозакону буде юридично безсилим, а тому ст. 429 повинна функціонувати знову.По-друге, можна дійти висновку, що державу не цікавить соціальний захистмитників у сфері житлового забезпечення, а тому порушується норма статті 3Конституції України, яка зазначає, що права і свободи людини та їх гарантіївизначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає передлюдиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини єголовним обов’язком держави. Якщо держава обмежує посадових осіб митної службив роботі за сумісництвом, у зайнятті підприємницькою діяльністю, то слід дійтивисновку про те, що дані особи у сфері власних прибутків повністю залежать віднеї. Тому, по-третє яким чином митники будуть забезпечувати себе житлом?
Такожслід зазначити, що на всеукраїнському з'їзді будівельників в Києві ПрезидентУкраїни підкреслив, що «ми повинні зробити все, щоб змінити державнуполітику» у наданні житла. За його словами, з 2008 року необхідно«припинити практику роздачі державного житла», коли видаютьсяквартири держслужбовцям і видача цих квартир оплачується через державнийбюджет, «таку порочну практику» треба припинити. На думку Президента,сьогодні державні службовці середнього рівня щомісячно отримують декілька тисячгривень, і тому можуть дозволити собі купувати житло в кредит, виплачуючи йогопротягом 10-15 років.[24]
Президент такожвідзначив, що необхідно передбачити в змінах і доповненнях у державний бюджет2008 року кошти для реалізації програми «Доступне житло». Главадержави вважає, що бюджетом цього року має бути передбачено більш 2 млрд. грн.для реалізації програми «Доступне житло». Він відзначив, що в законпро бюджет 2008 року потрібно внести зміни, які б передбачали безкоштовнупроцедуру відведення землі під споруджуване доступне житло.
Як повідомлялося,відповідно до програми «Доступне житло» передбачається, що державанадає одноразову грошову допомогу громадянинові (розмір може складати близько30% вартості житла) для першого внеску, а дві третини всієї суми має оплачуватибезпосередньо замовник (із власних і кредитних ресурсів).
Цікаво, що попередньо, 20 вересня 2007 року було видано Указ ПрезидентаУкраїни Про заходи щодо реформування державної служби в Україні та забезпеченнязахисту конституційних прав державних службовців N 900/2007. В якомузазначається недопущення звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод осіб,які перебувають на державній службі; удосконалення порядку надання житладержавним службовцям, які потребують поліпшення житлових умов, та запровадженнягарантій надання такого житла, а також земельних ділянок для садівництва,впровадження пільгового безвідсоткового кредитування державних службовців напридбання або будівництво житла, передбачити фінансування відповідних видатківу повному обсязі з 1 січня 2009 року.[13] Така невизначеність погляду насоціальне забезпечення зазначених осіб призводить до де мотивації праціслужбовців, у тому числі й посадових осіб митної служби. Немає чітко визначеноїпрограми отримання житла такими особами, причиною цього також може виступати проблемапрестижу звання “митник” і підвищення соціального статусу. Невирішення цієїситуації сприяє переходу висококваліфікованих та молодих професіоналів, якіздатні впроваджувати в життя реформи, до інших сфер роботи. М. Кравченкозазначає, що в масовій свідомості міцно вкоренився стереотип щодо бездіяльностідержслужбовців, що, у свою чергу, впливає на їх задоволеність своєю працею і,відповідно, на якість виконання професіональних обов’язків.
Відповідно до законодавства, держава обмежує своїх службовців самостійнозабезпечувати собі належний рівень життя, а значить, бере на себе зобов’язаннящодо грошового утримання на належному рівні. Але реальний стан речей свідчитьпро інше: сьогодні в системі мотивації державних службовців є велика проблема,її визначають багато державних службовців і вона є для них наболілою.
Звернімося до теорії ієрархії потреб А. Маслоу. Найвідоміший дослідникрозглядає процес мотивації через задоволення потреб, від первинних(природжених) до вторинних (психологічних за своєю природою). Згідно з цієютеорією, незадоволеність матеріальних потреб оказує такий демотиваційний впливна людину, який не дає можливості розвиватися іншим мотиваційним факторам.Тобто, активізувати поведінку людини, розкрити її творчий трудовий потенціалпрактично не можливо, якщо вона стурбована своїм низьким соціальним захистом.Питання низького матеріального забезпечення потребує термінового вирішення,оскільки, по-перше, знижує трудову активність посадових осіб митної служби, іпо-друге, породжує відтік висококваліфікованих працівників в інші установи з більшоюзаробітною платою.
У Законі України “Про державну службу” від 1993 р. були зазначені передумовидля виділення коштів для поліпшення житлових умов державним службовцям шляхомнадання безвідсоткового кредиту[5]. Тільки в лютому 2004 р. вийшло положенняКабінету Міністрів України, яке дозволяє брати безвідсотковий кредит напридбання квартир. Але тут теж є свої проблеми. По-перше, це положенняпередбачає, що кошти на його функціонування повинні бути закладені в Державнийбюджет України, тобто фінансування є обмеженим, і не всі бажаючі державніслужбовці, які потребують поліпшення житлових умов, матимуть змогу взяти кредитсаме в цей рік. А по-друге, в Положенні зазначено, що, якщо людина іде здержавної служби, то кредит з моменту звільнення з державної установи стаєвідсотковий, а сума відсотку визначатиметься Національним банком України. Пунктцього положення можна розглядати як порушення права людини на вільне обиранняпрофесії. Сьогодні можна також стверджувати, що це Положення реально не діє,адже жодного разу в Державному бюджеті України не передбачалось коштів на йоговиконання.
Доречно було брозробити загальнодержавну Програму забезпечення житлом посадових осіб митноїслужби України, метою якої повинно стати розв’язання проблеми забезпечення житломцих категорій працівників та членів їх сімей шляхом вдосконалення механізмівйого будівництва (придбання).
Основнимизавданнями такої Програми повинні стати: удосконалення порядку надання житлапосадовим особам митної служби України з урахуванням вислуги років за рахуноккоштів державного бюджету, а також створення фонду службового житла; застосуванняфінансово-кредитних механізмів державного довгострокового пільгового таіпотечного кредитування, залучення додаткових джерел фінансування, використанняпотенційних можливостей вторинного ринку житла з метою здешевлення йоговартості та збільшення за рахунок цього кількості отриманих квартир; посиленняконтролю та нагляду за порядком надання приватного та службового житламитникам.
До перспективнихнапрямків удосконалення житлового забезпечення працівників ДМСУ ми відносимотакі:
1. Розробленнявідповідних нормативно-правових актів, які передбачали би механізм залучення державнихпільгових довгострокових та іпотечних кредитів, страхових резервів та кредитнихресурсів комерційних банків для будівництва (придбання) житла працівниками ДМСУ.Нормативна база у цій сфері повинна бути спрямована на недопустимість нецільовоговикористання коштів, отриманих на будівництво чи закупівлю житла, створення правовихмеханізмів захисту від усталених у цій сфері зловживань.
2. Спрямуванняфінансових джерел, насамперед, на добудову незавершених об’єктів житла якприватного, так і службового.
3. Посиленняконтролю за укладенням договорів на будівництво або придбання житла за рахуноккоштів державного бюджету з комерційними структурами, а також за дотриманняумов та порядку закупівлі товарів, робіт
і послуг задержавні кошти.
4. Забезпеченняпостійного контролю за роботою відомчих житлових комісій, дотриманням нимивимог чинного законодавства при формуванні квартирних черг, веденні квартирногообліку та розподілі житла серед працівників ДМСУ.
5. Враховуючифакти численних зловживань та фальсифікацій у питаннях взяття на квартирнийоблік, дотримання черговості й руху квартирних черг та розподілу житла, провестиза участю представників ветеранських організацій та громадських організацій перевіркивиконання вимог житлового законодавства за останні 3 роки.6. Надання у позачерговому порядкулише службового житла.
Службовіжилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв’язку зхарактером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизувід нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчогокомітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Підслужбові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири. [5]
Зокрема це стосуєтьсямолодих спеціалістів, так як системний характер мають випадки коли молодийспеціаліст отримує житло у певному органі митної служби раніше ніж працівникякий більше 10 – ти років перебував на так званій “квартирній черзі” у цьому жмитному органі, і який у свій час також мав статус молодого спеціаліста.
7. Запровадженнямеханізму кредитування працівників ДМСУ для будівництва та придбання житла,аналогічного механізму пільгового молодіжного кредитування.
8. Звільнення відподатку на додану вартість будівництва та операцій з придбання житла за рахунокбюджетних коштів для працівників ДМСУ.
9. Створенняєдиної бази даних з квартирної черги працівників ДМСУ.
10. Впровадженнянадання іпотечних житлових позик працівникам ДМСУ так як це планується вчинитидля працівників ОВС. У зв’язку з цим Кабінет Міністрів України спільно з Нацбанкомпланує випустити облігації державної позики на суму 10-15 млрд. грн. ізтерміном погашення до 30 років. За рахунок цих облігацій — їх буде розміщено укомерційних банках країни. На спеціальному рахунку Кабміну акумулюватимутьсякошти, які передаватимуться силовим відомствам, зокрема МВС, пропорційно докількості черговиків. Працівникам, які потребують житла, запропонують безвідсотковіпозики з терміном виплати до 25 років, гроші ж за цими позиками вкладатимутьсяу будівництво житла. Завдяки такій схемі працівник вже через два роки оселитьсяу новій квартирі, а державі щомісяця повертатимуться вкладені нею у відомчежитлове будівництво кошти — шляхом часткової сплати позик працівниками. Заприблизними розрахунками квартирне питання практично буде розв’язане за 5років. Не залишаться поза увагою і ті, хто з якихось причин не зможе чи несхоче брати кредит — їхнє право на безкоштовне житло не буде проігнороване.Інша річ, що чекати на його отримання їм доведеться довше.
11. Підписаннямеморандумів про співпрацю між органами місцевого самоврядування та ДМСУвідповідно до яких митному органу надаватиметься усіляке сприяння у спорудженніжитла.
12. Участь убудівництві житла черговиків, які сплачуватимуть певний відсоток витрат. Такапрограма успішно діє у в правоохоронних відомствах ОВС Хмельницької області.Там у будівництві житла беруть участь самі черговики, фінансуючи певний відсотоквитрат на це. Причому все робиться на добровільних засадах. Можна відмовитися сплачуватигроші. Інша річ, що тоді доведеться чекати на житло довше, ніж це могло би статися,але це вже питання особисте. Пайова участь дозволяє щороку здавати в регіоні всередньому від 300 до 500 квартир.
На нашу думку, вищеприведені заходи, які пропонуємо взяти за основу удосконалення правових, організаційно-управлінських,фінансових та інших аспектів житлового забезпечення працівників ДМС України заумови їх втілення у практичну діяльність позитивно відобразяться як на іміджі(престижі) служби, що дозволить залучити до їх лав найбільш підготовлених осіб,так і на ефективності їх службово-трудової діяльності, що дозволить нависокопрофесійному рівні виконувати працівниками ДМСУ поставлені перед ними завданнята обов’язки.
Отже, розглядаючисоціальний захист посадових осіб митної служби України у сфері житловогозабезпечення, ми визначили, що дане питання має достатню кількістьневизначеностей та проблем. По-перше, відсутня нормативно-правова база, яка бздійснювала регулювання такої соціальної гарантії. Адже, Законом України «Продержавний бюджет України…» скасовано ст..429 МК, яка регулювала забезпеченняжитлом митників, а тим самим втратили свою сутність відомчі нормативно-правовіакти, які реалізовували дану норму. По-друге, такою діяльністю органівдержавної влади, держава виявила свою безвідповідальність до даної категоріїпрацівників, таким чином втрачається престиж посадовців митної служби. Длявирішення даної проблеми в розділі наведені способи реалізації мети.
Висновок
Використовуючирізні методи наукового пізнання, та враховуючи думки різних науковців, ярозглянула режим робочого часу та його види з правової та наукової точок зору.Визначила організаційну структуру митної служби України, види режиму роборчогочасу, що застосовуються до різних підозділів служби, а також особливостіжитлового забезпечення посадових осіб митної служби України.
Розглядаючирежим робочого часу в митній службі України, можна дійти висновку, що він єнедосконалим, висвітлилося безліч проблем організаційно-правового забезпеченнядіяльності митних органів. Слід ретельно переглянути прававе регулювання режимуробочого часу посадових осіб митної служби України в трудовому законодавстві;визначитися з тим, чи виконає працівник свою трудову функцію за той робчий час,який йому надано; здійснити ряд змін в організації праці, а саме: по-перше, раціональнопровести розподіл кадрів по місцям роботи в митних органах; по-друге,переглянути застосування надурочних робіт до працівників; по-третє, запровадитидо посадових осіб митної служби ненормований робочий час, якщо їхня трудовафункція не відповідатиме нормальному режиму робочого часу; по-четверте, якможна краще забезпечити працівників технічним оснащенням для більш якісної тапродуктивної праці; по-п’яте, заохочувати працівників до сумлінної праці.
Виконуючи роботу, я ознайомилась з новітніми режимами робочого часу врізних країнах, і дійшла висновку, що існують більш перспективні режимипорівняно з тими, що передбачені нашим законодавством. Так, наприклад, при«слизькому» графіку роботи початок і кінець робочого дня для кожного працівникавизначається з врахуванням його бажання за умови, що протягом певного відрізкаробочого дня всі працівники повинні знаходитись на роботі. Працівник можекожного дня приходити і уходити у зручний для нього час, при цьому допускаєтьсянедотримання (у визначених рамках) встановленої продовжуваності щоденної, аіноді щотижневої продовжуваності робочого часу за умови, що тривалість робочогочасу за обліковий період не перевищує нормального числа робочих годин.Врахування робочого часу кожного окремого працівника проводиться за допомогоюспеціальних автоматичних приладів (лічильників). А при «стислій» робочій неділітижневий робочий час відпрацьовується протягом чотирьох чи трьох робочих днів,тривалість яких відповідно збільшується, а працівники отримують тривалий періодтижневого відпочинку (три або більше днів).
Таким чином, ми зможемо підвищити продуктивність праці митників, яківиконують діяльність усієї митної служби України. З покращенням функціонуванняДержавної митної служби, бюджет України буде краще поповнюватись, а збільшеннядержавного бюджету – це запорука поліпшення економічного становища держави.
Розглядаючисоціальний захист посадових осіб митної служби України у сфері житловогозабезпечення, ми визначили, що дане питання має достатню кількістьневизначеностей та проблем. По-перше, відсутня нормативно-правова база, яка бздійснювала регулювання такої соціальної гарантії. Адже, Законом України «Продержавний бюджет України…» скасовано ст..429 МК, яка регулювала забезпеченняжитлом митників, а тим самим втратили свою сутність відомчі нормативно-правовіакти, які реалізовували дану норму. По-друге, такою діяльністю органівдержавної влади, держава виявила свою безвідповідальність до даної категоріїпрацівників, таким чином втрачається престиж посадовців митної служби. Дляполіпшення цієї проблеми потребується розроблення відповіднихнормативно-правових актів, які передбачали би механізм залучення державнихпільгових довгострокових та іпотечних кредитів, страхових резервів та кредитнихресурсів комерційних банків для будівництва (придбання) житла працівникамиДМСУ; спрямування фінансових джерел, насамперед, на добудову незавершенихоб’єктів житла як приватного, так і службового; посилення контролю заукладенням договорів на будівництво або придбання житла за рахунок коштівдержавного бюджету з комерційними структурами, а також за дотримання умов тапорядку закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти; забезпеченняпостійного контролю за роботою відомчих житлових комісій, дотриманням нимивимог чинного законодавства при формуванні квартирних черг, веденні квартирногообліку та розподілі житла серед працівників ДМСУ.
Списоквикористаних джерел
1. КонституціяУкраїни // ВВР України. – 1996. –№ 30. –Ст.3,7,32,38,43// www.rada.kiev.ua.
2. Митнийкодекс України. – Х.: ТОВ „Одіссей”, 2006. – Ст.411, 407,427,429// www.liga.net
3. Кодексзаконів про працю України. – Х.: ТОВ „Одіссей”, 2005. Ст. 50.// www.liga.net
4. ЖитловийКодекс України від 30.06.1983р. // ВВР УРСР. –1983. –Додаток до № 28. -Ст.118//www.rada.kiev.ua.
5. Продержавну службу України: Закон України від 16.12.1993 №3723-ХІІ. Ст.1,5\\www.liga.net
6. ПроДержавний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деякихзаконодавчих актів України: Закон України від 18.01.08р. № //ВідомостіВерховної Ради України (ВВР), 2008, N 5-6, N 7-8, ст.78
7. Проборотьбу з корупцією: Закон України від 05.10.1995р.// www.liga.net
8. ПроРекомендації парламентських слухань “Про стан забезпечення житлом та іншимигарантіями соціального захисту військовослужбовців, осіб начальницького ірядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб” від 23.02.2006р./Офіційний сайт Верховної Ради України [Електронний ресурс]. –Режим доступу:www.rada.kiev.ua.
9. Прозатвердження Порядку державного фінансування капітального будівництва:Постанова Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 р., № 1764// www.liga.net
10. ПроПорядок затвердження титулів будов (об’єктів), будівництво яких здійснюється іззалученням бюджетних коштів або коштів підприємств державної власності:Постанова Кабінету Міністрів України від 8.09.1997 р., № 995// www.liga.net
11. ПроКомплексну програму забезпечення житлом військовослужбовців, осіб рядового іначальницького складу органів внутрішніх справ, кримінально-виконавчої системи,службових осіб митних органів та членів їх сімей: Постанова Кабінету МіністрівУкраїни від 29.11.1999 р., № 2166// www.liga.net.
12. Прозатвердження Державної програми «Контрабанді – СТОП» на 2005-2006рр.: ПостановаКабінету Міністрів України від 1 квітня 2005 року № 260\\ www.liga.net.
13. Прозаходи щодо реформування державної служби в Україні та забезпечення захистуконституційних прав державних службовців: Указ Президента України від 20вересня 2007 року N 900/2007// www.liga.net.
14. Прозатвердження Класифікатора митних органів та їх структурних підрозділів,спеціалізованих митних установ та організацій.: Наказ ДМСУ від 26 квітня 2006року № 335\\WDoffise.com.ua
15. Провнесення змін до Митного кодексу України (нова редакція): Проект ЗаконуУкраїни// WDoffise.com.ua
16. АлександроваС.П. «Особенности правового регулирования рабочего времени и времени отдыха», Л.,1990г, С. 154-172.
17. И.Я.Киселев «Сравнительное трудовое право», М.: «Проспект», 2005г, С.193-200.
18. И.Я.Киселев. «Новый облик трудового права. Стан Запада», М.: ЗАО «Бизнес-школа«Интел-Синтез», 2003г, С. 80-83.
19. КривойВ.И. «Вахтовый метод, правовые вопросы», М.: «Юридическая литература», 1989г,Т.1, С.87- 95.
20. Митнеправо України: Навч. посібник / За заг. ред. В.В. Ченцова. – К.: Істина, 2007.– С. 67-79.
21. МаксименкоГ. //Справочник кадровика. – 2004. — №6. – С.8-18.
22. Н.Б.Болотіна. «Трудове право України», К.: «Вікар», 2005р, С.327-349. Питання забезпечення житломвійськовослужбовців за допомогою державних житловихсертифікатів//www.2000.net.ua/issue/375/E7.pdf
23. С.А.Иванов. «Советское трудовое право», М.: «Наука», 1990г, С. 113- 118.
24. Ющенкопроти безкоштовного житла для державних службовців: "ІнтерфаксУкраїна".26/03/200813:52//activist.org.ua/news/ukr/zhytlo_derzhsluzhbovcyam.html- 52k.