РАННІФОРМИ РЕЛІГІЇ. ДАВНІ ВІРУВАННЯ ПРОУКРАЇНЦІВ
Зміст
1. Історичні наукипро виникнення релігії
2. Різні концепціїпоходження релігії
3. Ранні формирелігії
4. Формуванняполітеїзму. Давні вірування проукраїнців
Література
1. Історичні науки про виникнення релігії
Згідноданих археології людина виникла на землі десь мільйон років тому назад.Розкопками не виявлені ніякі данні, які б дозволяли припустити наявністьрелігійних уявлень у прадавніх видів людини: синантропа і неандертальця. Впечерах, де проводилися розкопки поселень синантропів, у великій кількостізнайдені знаряддя праці і зброї: вироби з кварцу і кварциту, піщаника іроговика. Це грубо оброблені рублячи знаряддя з широким овальним лезом.Синантропи систематично користувалися вогнем.
Розкопкинеандертальських поселень свідчать, що неандертальська епоха була значнимкроком вперед у розвитку матеріальної і духовної культури. Тут вже з’являєтьсямисливська зброя, загони-ловушки. Це поряд з освоєнням вогню у значній мірізвільнило людей від природних умов і давало їм змогу значно розширити занятуними територію. У неандертальців відбувається перехід до осілості. Однакрозкопки неандертальських захоронень не дають вагомих доказів того, щонеандертальці були релігійними. Біля неандертальських скелетів не виявлено такзваних супроводжуючих предметів: зброї, знаряддя праці, побутових предметівтощо, які дозволяли припустити наявність релігійних уявлень про потойбічнийсвіт.
Правда,неандертальські захоронення мають одну особливість. Усі відомі скелетинеандертальців виявлені у природних позах сплячих. З цього частина дослідників робитьвисновок, що ці захоронення начебто пов’язані з виконанням певних релігійнихритуалів. Вони вважають, що у неандертальців існував культ мертвих, культтварин, а також культ сонячного світла. Але від окремих часткових релігійнихвірувань до релігії — дистанція величезного розміру.
Ітільки в епоху, яка відстає від нас приблизно 50-100 тисячоліть, з’являютьсябеззаперечні ознаки релігійних вірувань. Це була епоха переходу до родовоголаду і появи кроманьйонця, якого вже можна за всіма підставами віднести до гомосапієнс (людини розумної). Про виникнення релігійних вірувань говорять,зокрема, поховання з слідами обрядів, які свідчили про виникнення віри унадприродний світ, а також пам’ятники первісного мистецтва — живопису іскульптури. Саме в них ми знаходимо відображення здійснюючих в ті далекі часимагічних ритуалів.
Такимчином, безрелігійна або дорелігійна епоха в історії людства — це дородовесуспільство. На цій стадії людство перебувало близько мільйону років. Чому жтоді з точки зору науки і філософії виникла релігія?
2. Різні концепції походження релігії
Питанняпро природні причини виникнення релігії відноситься до часів античності, колизародилися наука і філософія. Але мабуть, воно повстало ще раніше. Вже першікроки людей, які прагнуть осягнути світ, приводили до думки нічого не прийматина віру, вважати за істину лише те, що доведено розумними аргументами, якіґрунтуються на фактах. Так виникають зачатки наукових знань, прагнення знайтиземні причини того, що відбувається. Прагнення представити на суд розуму (щосумнівається) і оточуючий світ і особистий внутрішній світ приводило людину допошуків земних джерел релігії.
Мабутьодна з найбільш давніх спроб пояснити земне походження релігії міститься укрилатих словах античного поета Станція: «Страх створив богів». Вони указуютьна психологічні корені релігії. Сили природи уявлялися людині як якісь ворожі,таємничі, подавлюючі. Людина почала уособлювати їх, тобто переносити наприродні предмети і явища свою особисту двоїсту природу (у людини окрім тілаіснує і душевний світ, тобто світ почуттів, настроїв, прагнень, думок тощо,якими вона керується у своєму житті). Людина стала наділяти предмети і явищарозумом, волею, характером, бажаннями тощо. Внаслідок такого уособлення силприроди виникають перші уявлення про те, що за цими силами ховаються духи,боги, які управляють ними. По мірі розвитку релігійних вірувань ці сили, щостворенні уявленнями людей, приймають вигляд надприродних сил. Страх передворожими силами природи змінює свій зміст. Він перетворюється на страх передцими надприродними силами. Фантазія людини стала приписувати надприродним силамлюдські риси. А оскільки людину можна ублажити, переконати, схилити на свійбік, заручитися її підтримкою, якщо гідним чином звернутися до неї, то разом зуявленнями про богів, духів і страхом перед ними з’явився і культ богів ідухів, тобто служіння їм, уявлене спілкування з ними за допомогою молитв іінших обрядів. Так виникла віра у богів і їх культ, тобто релігія.
Давньогречеськийфілософ Ксенофан підмітив і таку, рису релігійних вірувань, що витікає зпсихології релігії як етнічний характер релігійних уявлень. Уособлення природинеминуче несе на собі риси родоплемінних етнічних спільностей. Підкреслюючи це,Ксенофан казав, що боги цілком схожі з тими народами, які їм поклоняються.Широку відомість набули його слова про те, що, якби бики, коні і леви моглистворювати витвори мистецтва, то і боги опинилися б биками, кіньми і левами.
Датськийфілософ К’єркегор (1813-1855) поглибив вчення про психологічні коріння релігії.Він указав на те, що тільки людина усвідомлює свою смертність. І подолати цейстрах смерті вона може лише тоді, коли звернеться до бога. Тільки ідея бога,надія на краще життя в кращому з світів дає людині можливість пережити страхперед своєю неминучою кінцевістю і зберегти свою особу від деградації.
Ідеюпсихологічних коренів релігії прагматизм і фрейдизм переробляють внатуралістичну (біологічну) концепцію походження релігії. Так, прагматист І.Джеймс наголошує, що хоча раціональні докази буття бога неможливі все ж ірелігійні догмати істинні в силу своєї корисності. Релігія дає людині втіху,робить «легким і радісним те, що при інших обставинах є для неї підсумкомсуворої необхідності». Вона, згідно Джеймсу, придає людині впевненість, щоврешті-решт все буде добре, дає почуття миру і гармонії, утверджує життя.,дозволяє насолоджуватися життям і не думати про горе і зло, якими повний світ:адже є бог і турбуватися про нещасних – це його справа.
ЗгідноЗ. Фрейду (1856-1939) витоки релігії лежать у безсвідомому «Воно», яке маєбіологічний характер. «Першим актом історії» Фрейд наголошує злочин, що набравформу вбивства батька або групового лідера синами-суперниками. Але в силуамбівалентності потягів за цим послідувало розкаяння, яке посилилося розладом іхаосом, що послідували за цим злочином. Підсумком явилося подавленняінстинктів, їх сублімація і народження релігії. Вбитий батько воскресає увигляді звіра-тотема, на який переносяться почуття до реального батька.
ВідЭпікура і Лукреція Кара бере свій початок вчення про гносеологічні, тобтотеоретико-пізнавальні, корні релігії. Релігія не просто породження страху абообману, вважали ці античні мислителі. Вона виникає внаслідок особливостейнашого пізнавального процесу. Від реальних предметів, говорив Лукрецій Кар,відділяються тонкі «привиди», образи, які сприймаються людиною. Якщо ці«привиди» зштовхуються у повітрі між собою і з’єднуються, то це приводе довиникнення уявлень про кентавра, русалки і таке інше.
Ідеягносеологічних коренів релігії потім була розвинута Л. Фейєрбахом і марксизмом.Можливість створення фантастичних образів закладена вже у простому уявленні.Людина може з’єднувати в уявленні образи того, що в дійсності з’єднаним бути неможе, створюючи образи русалки, кентавра, ангела тощо. Ще більші можливостіконструювання релігійних уявлень закладені в мисленні. У своїх працях «Основніположення філософії майбутнього», «Сутність християнства» Л.Фейєрбахнезаперечливо довів, що логічним джерелом, як релігії, так і філософськогоідеалізму з’являється відрив мислення від почуттєво конкретного буття. Релігіята ідеалізм відокремлюють, відривають загальні поняття від їх матеріальноїоснови і перетворюють їх в самостійні сутності.
Ідеясоціальних корнів релігії, найвірогідшіше, була вперше висловлена Демокрітом.Він, мабуть, був перший, хто почав доводити точку зору, згідно з якою релігіявиникла внаслідок свідомого обману народу. Вона є вигадка небагатьох людей, щодіяли у своїх особистих інтересах. Народ став жертвою обману, бо він бувзанадто довірливим і темним. В епоху Відродження широке розповсюдження отримаванонімний трактат «Про трьох великих обманщиків». В цьому трактаті Моісей,Христос і Мухамед, об’являлися великими обманщиками. Розповсюдження нимирелігії серед народу, говорилося в трактаті виявилося надзвичайно вигіднимдармоїдам, які знаходилися у кормила правління і відповідало егоїзму попів.
Теоріяобману підтримувалася вільнодумцями і просвітителями ХVІІ-ХVІІІ століттях.
Вченняпро соціальні корні релігії марксизм доводить до вчення про її класові корні.Він виходить з того, що, не зважаючи на усі свої різниці, усяка релігія виникаєпервісно, як підсумок повсякденного досвіду. Марксизм стверджує, що життялюдини будується за логікою підкорення не тільки природним, але і соціальнимсилам, якими згідно релігійній свідомості керує Бог. І підкорення цим силамтотожньо підкоренню богу. «Всяка душа та буде покірна вищим властям, — проголошує Біблія,- бо нема влади не від Бога, існуючі власті від Богаустановлені. Тому той, хто не підкоряється владі, противиться Божомуустановленню». Таке освящення влади надзвичайно вигідне тим, інтереси якихзахищає влада, бо допомагає поневолювати народ. Влада, особливо влада імущих,отримує в релігії могутній ідейний засіб для підтримки свого панування. Таким чином,саме пануючи у суспільстві верстви держави спеціально підтримують ірозповсюджують релігію.
Зкритикою уявлень про релігію як продукт страху, фантазії, обману або знаряддякласового пригнічення виступили представники соціології релігії – Р. Дюркгейм (1858-1917)у Франції, М. Вебер (1864-1920) у Німеччині. Згідно їх концепції індивідуальнапрактика немає потреби ні в логічних категоріях, ні в релігії. Зміст усякоїрелігії надається лише через колективні уявлення і дії. Природа і цілі божествавідмінні від цілей індивіду. Перша і універсальна форма релігії — тотемізм.Предок – тотем – лише символ єдності суспільства, що об’єднається. Клановийтотем, Зевс, Яхве вимагають від індивіда те ж саме, що і суспільство – відмовувід своїх інтересів, жертви і підкорення. Прагнення до загально значимихуявлень, на думку представників соціології релігії, — ось головне джерелорелігії.
3.Ранні форми релігії
Релігіямає свою попередню історію, бо виникає у первісні часи з самих темних первіснихуявлень людей про свою власну і зовнішню природу, що оточує їх.
Однієюз прадавніх, а може й найпершою формою релігійних вірувань є тотемізм. Тотемізм- це віра у надприродне родство між групами (родами) людей і видамиматеріальних предметів, більшою частиною з рослинами і тваринами. Вони звутьсятотемами і відповідно до їх імен, як правило, називають родову групу. Тотем неє звичайним божеством. Його шанують, йому поклоняються, вважаючи його родичем,старшим братом, батьком, покровителем. Тотемізм виник у мисливських спільностях.Кровородинні зв’язки, що панували в них, були безсвідомо перенесені назовнішній світ. Предмети, рослини, тварини, що оточували людину, уявлялисяпов’язаними з людиною такими же кровородинними зв’язками, як і у роді абоплемені.
Зпереходом до більш складних форм родоплеменого ладу, починаючи з матріархату,тотемізм поступово розпадається. Але його залишки і пережитки зберігаютьсянадзвичайно довго. Вони існують у індійців, народів Океанії, Індонезії, упівнічних народів. Окремі залишки тотемізму зберігаються у сучасних релігіях.Наприклад у християнстві обряд причащання символізує поїдання тіла і кровіІсуса Христа.
Якщототемізм — це шанування якихось предметів, то фетишизм — це віра у надприроднівластивості якихось матеріальних предметів. Об’єктом фетишизму служилинезвичайної форми каміння, дерева, глиняні глечики, фігури ідолів тощо. Культфетишизму зовні проявляється в тому, що фетиш одягають в якийсь одяг,прикрашають, підносять йому дари, приносять в його честь якісь жертви тощо. Удавні часи фетиш був предметом шанування сам по собі, а не тому, що в ньомувбачали присутність якогось духу. У більш розвинутих народів частозустрічається вже різниця між фетишем як матеріальним предметом, і духом, щомешкає в ньому. Фетишизм розповсюджений і в більш складних релігіях, наприклад,у християнстві шанують мощі, ікони, хрест тощо. В ісламі фетишизм проявляєтьсяв шануванні «черного каменя» в Кабу, шануванні мазаров (гробниць святих) тощо.В буддизмі фетишизм проявляється у культі священних ступ (буддистськихпам’ятних споруд) тощо.
Наоснові тотемізму і фетишизму формується магія — дії, обряди і церемонії,зв’язані з вірою у здібність людини надприроднім шляхом впливати на предмети,рослини, тварини і інших людей, що оточують її, а також на духів і богів. Магія,тобто віра в те, що на навколишній світ можна вплинути магічними засобами,зіллями, процедурами, заклинаннями тощо, виникла на грунті безпорадностіпервісної людини перед природою. І зараз люди, не маючи змоги або надії досягтичогось своїми власними силами («насолити» ворогові, схилити когось на свій бік,уникнути хвороби тощо), частенько випробовують зробити це за допомогою магії.Магія є невід’ємною частиною усіх сучасних релігій. Вона знаходить свій виразголовним чином у культовій їх стороні (молитвах, таїнствах тощо).
Безпосереднімпопередником сучасних релігій є аніматизм, сутність якого полягає в тому, щопредмети і явища розглядаються як живі і подібні людині. Аніматизм — це«оживлення» дійсності. На базі аніматизму виростає така різновидністьрелігійної свідомості, як анімізм. В анімізмі предмети і явища втрачаютьвидимість самостійного існування. Це віра в те, що, начебто, ними управляютьособливі надприродні сили, тобто духи або душі. Всі аніматичні образи сутьуособлення. Неживі предмети і явища уявляються як істоти, що мають душу. І доцього часу багато людей вірять у домових, злих духів тощо. Віра в ангелів,чортів тощо — це теж анімізм.
Корінняаніматичних уявлень уходять в усвідомлення людиною різниці і зв’язку свого тілаі суб’єктивного світу свідомості. Та обставина, що людина у багатьох випадкахдіє свідомо, підкоряючись своєму настрою, почуттям, наводила її на думку, що їївнутрішній світ — це породження якоїсь нематеріальної сили, тобто душі. Явищасну, непритомності і навіть смерті стали легко пояснюватися здібністю душітимчасово або назавжди покидати людське тіло. Переносячи подібні уявлення продушу на всі предмети і явища, людина отримала доступні для неї засобипояснення, того що відбувається. Образи богів усіх релігій — це фактичноаніматичні образи, тільки більш складні за своєю структурою. У цих образахпереплелися уособлення природних сил і людських відносин.
Оскількиз уявленням про душу зв’язувалися дуже важливі для життєдіяльності людинифункції, то вже у первісної людини душа становиться предметом особливоїтурботи. Життя душі починає пов’язуватися з загробним світом, в якому живутьдуші усіх померлих предків. Поступово уявлення про життя людської душіпов’язують з життям богів. Формуються уявлення про небесну відповідальністьдуші перед богами або богом за її земне життя. Ці уявлення і були тим родючимґрунтом, на якому виросли усі сучасні релігії.
Всіформи первісних релігійних вірувань, що були згадані, як правило, не існувалиокремо, а тісно перепліталися між собою. Проте нерідко в тому чи іншомурегіоні, у тих чи інших народів, якийсь вид релігійних вірувань виділявся середінших. Це підтверджується не тільки археологічними знахідками, але і сучаснимиспостереженнями за життям народів, що відстали у своєму розвитку. Так, у життісучасних австралійських аборигенів розповсюджений тотемізм, в деяких областяхАфрики — фетишизм тощо.
4. Формування політеїзму. Давні вірування проукраїнців
Помірі розпаду первіснообщинного ладу релігії переживають суттєві зміни.Змінюються як зміст релігійних уявлень, так і релігійно-культова практика. Урелігійній свідомості на перший план висуваються уявлення про антропоморфні(тобто маючих людський вигляд) божества. У зв’язку з розділом роду на родовихобщинників і родову знать релігія приймає раніше не властиву їй функцію засобу,який стала використовувати родова знать для зміцнення свого пануючогоположення. Можновладні люди стали пояснювати і тим самим зміцнювати свійпануючий стан посиланням на надприродне походження своєї влади. Виникають міфипро родство племінних вождів і богів, розвивається культ померлих вождів, аживі вожді, князі і царі об’являються надприродними істотами.
Відповідноз перебудовою суспільства на началах панування і підлеглості перебудовується і«небесна» ієрархія. Розробляється складна система ієрархії взаємовідношень міжбогами. З’являються уявлення про головного бога, а інші божества об’являютьсяпідлеглими. Головний бог наділяється функціями творця і властителя світу.Класичним прикладом такої релігії, яка склалася на ранніх етапах розвиткукласового суспільства, є давньогрецький політеїзм. На чолі сонму богів давнігреки ставили Зевса. Йому підкорялися Гея — богиня родючості, Аполлон — богсонця, Нептун — бог моря, Плутон — бог підземного царства, Марс — бог війнитощо.
Давньоримськийполітеїзм мало чим відрізнявся від давньогрецького. Головним богом давніримляни вважали Юпітера – бога неба, клятв і договорів. Сатурна вважали богомсівби. Богом війни вважався Марс. Діана вважалася богинею мисливства, Венера –богинею краси і т.п.
Длярелігійних вірувань проукраїнців характерне уявлення щодо природи, як світуживих істот – духів. Проукраїнці вірили і поклонялися лісовикам, водяним,русалкам, упирям (вампірам). Вони вірили в перевтілення людей у звірів(оборотні, вурдалаки). Божеством небесного світла вони вважали Сварога. Богинеюплодородючості вони вважали Мати-землю. Вони вірили в безсмертя душі, загробнежиття. Головним богом на їх думку є Перун – творець блискавок. Волос вважавсябогом худоби, Стриборг – богом вітрів тощо.
Пізнішев тих країнах, де процес централізації влади привів до виникнення деспотичнихрабовласницьких держав, у релігійній свідомості також відбулися аналогічнізміни. Виникають монотеїстичні релігії, тобто релігії, які визнають лише одногобога. Наприклад, на зміну давньоримському політеїзму прийшла монотеїстичнарелігія християнство. Поряд з змінами змісту релігійних уявлень змінювалася іпрактично-культова і організаційна сторона релігії. З’являються професійніслужителі культу — шамани, жерці тощо. Служителі релігійного культу набуваютьпідтримку та авторитет і стають першими ідеологами класового суспільства.Раніше розрізнені служителі культу утворюють релігійні організації церкви, якіпочали об’єднувати, спрямовувати і контролювати релігійну діяльність вмасштабах цілих країн. Так і склалися майже всі сьогоднішні традиційні релігіїхристиянство, іслам, буддизм та інші.
Література
1. Чекер Р.О. Релігія – основа буття. Навчальний посібник.- К. 2008.
2. Титаренко О.С. Основи філософії і філософських знань. – К. 2007.
3. Бабичев Р.К. Релігієзнавство. К. – 2006.
4. Хомич К.С. Основи релігійних знань. К. 2008.
5. Петров В.К. Релігія – все що необхідно знати. К. 2004.