Акмеологія як складова підвищення якості освіти та забезпечення професійного успіхуКузьмінська О.Г., Національний університет біоресурсів та природокористування (НУБіП) України, м. КиївОсновна проблема, що стоїть перед системою освіти різних країн сьогодні, полягає в необхідності визначення способів та шляхів модифікації навчального процесу та процесу підготовки педагогів з метою формування в учнів навичок ХХІ сторіччя, які дозволять їм ефективно працювати в новому, інформаційно насиченому середовищі, що надзвичайно стрімко змінюється. В цьому контексті необхідність акмеологічного підходу у організації навчально-виховного й управлінського процесу сучасної школи очевидна, оскільки суспільство очікує від школи, в першу чергу ВНЗ, що її випускники будуть компетентними, мобільними, комунікабельними, креативними, інтелектуальними особистостями, які прагнуть до успіху та вміють самостійно будувати індивідуальну траєкторію розвитку. Акмеологічні ж прийоми та акметехнології пропонують практичне вирішення питання особистісного та професійного успіху, а саме такими ми бачимо випускників НУБіП України. Статус університету як дослідницької установи передбачає забезпечення готовності до професійної самореалізації майбутніх науковців шляхом розробки та впровадження моделі науково-методичної системи, що спирається на сучасну педагогічну концепцію, яка визначає головною метою вищої освіти розкриття і реалізацію потенційних сутнісних сил в опануванні основ професійної діяльності, а також на концепцію суб’єктно-особистісної зумовленості цілей вищої освіти, особистісно-професійних цінностей особистості, єдності розвитку її свідомості, діяльності і самосвідомості. А професіоналізм майбутнього фахівця забезпечує систематичне набуття професійного досвіду і закріплення його на суб’єктивному рівні особистості, актуалізація та реалізація власних можливостей, наприклад, у процесі виробничої практики, досягнення успіху в професійній діяльності – задоволення отриманими результатами і бажання вдосконалювати та розвивати власний потенціал. Разом з тим готовність до професійної самореалізації формується не лише у ВНЗ – основи мають закладатись ще при навчанні у школі. Саме у такий спосіб можливе забезпечення неперервності навчання, свідомого вибору учнями майбутньої професії та готовності до набуття компетентностей, як предметних, так і ключових. Пропонуємо досвід застосування моделі акмеологічної школи на прикладі ліцею «Наукова зміна», оскільки для педагогів ліцею головним завданням їх педагогічної діяльності є створення умов для переходу від реконструкції життя до його практичного конструювання шляхом власної діяльності кожного учня. ^ Соціальний успіх розуміється як завдання ліцею і забезпечується шляхом формування освітньо-виховного інтелектуально насиченого середовища, в якому учні й вчителі мають можливість максимально повно реалізувати власний творчий потенціал, інтелектуальні можливості, що сприяють успішній реалізації ліцеїстів та їх адаптації в мінливих соціально-економічних умовах суспільства знань, до основних характеристик якого належать інтелект та технології. З метою реалізації зазначеного завдання в ліцеї розроблена технологія педагогічного управління в умовах інтелектуально насиченого середовища, цільовими установками якої є: здійснення особистісно-орієнтованого діяльнісного підходу до вирішення проблеми шляхом реалізації оптимального поєднання навчальної, позашкільної та індивідуальної роботи ліцею на основі загального, додаткового та індивідуального змісту сучасної освіти з опорою на матеріально-технічну та науково-методичну базу; сприяння ефективному педагогічному управлінню формуванням та розвитком надпредметних знань та дослідницьких здібностей шляхом посилення мотивації педагогів та ліцеїстів; залучення фахівців для проведення циклу заходів щодо стимулювання досягнення вчителями і ліцеїстами успіху, саморозкриття внутрішнього потенціалу засобами акмеологічного тренінгу, формування індивідуального стилю поведінки; проведення, на основі розроблених критеріїв ефективності, планового моніторингу педагогічного управління ліцеїстів з наступним (при необхідності) корегуванням роботи. Основні ідеї технології: моделювання педагогічних систем і стратегій для досягнення вершин індивідуальної, групової та колективної навчально-пізнавальної діяльності учнів і професійної діяльності вчителів в умовах ліцейної освіти можливе за умови оптимального поєднання можливостей основної, додаткової та індивідуальної освіти; комплексне управлінське сприяння спрямоване на випереджувальну підготовку кадрів, майбутніх науковців в тому числі, ресурсне забезпечення запровадженої технології розвитку дослідницьких здібностей, мотивацію до самоосвіти, саморозвитку та самореалізацію самих ліцеїстів;оскільки розвиток здібностей дітей носить соціально-діяльнісний характер, ліцей тим самим готує учнів до успішного навчання у ВНЗ та формує готовність до науково-дослідницької, конструкторської, винахідницької та пошукової діяльності. Оскільки запропонована технологія охоплює не тільки навчальну діяльність, то формами організації даного процесу можуть виступати різні види уроків, консультації, майстер-класи, ділові зустрічі, дискусії, експерименти, інтелектуальні турніри та марафони, конференції, захисти проектів та робіт малої академії наук тощо. Пріоритетною в розвитку здібностей учнів та забезпечення успіху їх самореалізації є самостійна діяльність, від формування цілей та визначення змісту до вибору форм його засвоєння та оцінювання власних результатів. За умови успішної реалізації поставлених завдань та організації ефективної взаємодії в умовах інтелектуально-насиченого середовища можливим стає вирішення наступних проблемних питань сучасної освіти: добір змісту та педагогічних технологій, що розкривають учням ціннісні життєві орієнтири та сприяють найбільш повній реалізації їх ціннісних життєвих орієнтацій; розширення спектра освітніх послуг, що дозволяють ліцеїстам опанувати культуру самовизначення та самореалізації; збереження та зміцнення фізичного та психічного здоров’я ліцеїстів в усіх сферах їх діяльності; модифікація виховної системи ліцею у зв’язку з новими напрямами розвитку освітньої установи; удосконалення професійної компетентності та загальнокультурного рівня педагогічних працівників; створення системи моніторингу якості навчально-виховного процесу ліцею;виховання успішної конкурентоспроможної особистості ліцеїста, формування конкурентоспроможності особистості всіх учасників освітнього процесу. Організаційна структура інтелектуально насиченого освітнього середовища може бути подана наступним чином: структури, що діють у постійному режимі (предметні кафедри, секції наукового товариства, дослідницькі лабораторії, творчі майстерні, наукові консультаційні пункти); органи управління, об‘єднання, що діють епізодично (науково-методична рада, експертна рада, кафедри ВНЗ та науково-дослідних інститутів);органи тимчасової дії (науково-практична конференція, семінар, тренінг, дискусія, виставка робіт тощо). Крім того, батьки, будучи рівноправними суб’єктами освітнього процесу ліцею, мають можливість одержувати інформацію про успіхи своїх дітей та брати активну участь у створенні й коректуванні індивідуальної освітньої траєкторії своїх дітей. На завершення слід зазначити, що сформоване в ліцеї інтелектуально насичене середовище це не відокремлений елемент освітнього середовища, а система, що відображає орієнтованість ліцею на особистість сучасного ліцеїста з урахуванням його освітніх та соціальних запитів. А застосування акмеологічного підходу до змісту освіти, технологій навчання й виховання учнів, управління школою дозволяє перевести школу з режиму функціонування до режиму розвитку, та забезпечує підвищення якості освіти, оскільки для всіх суб’єктів освітнього процесу систематизуючими стають компетентнісні мотиви, навчання стає внутрішньою потребою, а творче переосмислення дійсності – провідним. [Введите текст]