ЄСЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ – міжнародне політико-економічне об’єднання європейських держав. Витоки ЄС – в ініціативі французького міністра закордонних справ Роберта Шумана, який у травні 1950 р. запропонував створити Європейську спільноту вугілля та сталі з метою контролю над їх виробництвом, особливо в Німеччині та Франції. Тоді сировина була основою відбудови та розвитку економіки, таким чином унеможливлювалася потенційна загроза виникнення в Європі нового конфлікту. Договір про створення Спільноти підписаний 18 квітня 1951 р. в Парижі та ратифікований шістьома державами – Францією, Німеччиною, Італією, Бельгією, Нідерландами та Люксембургом. За шість років ЄСВС в Римі було підписано договори про створення двох наступних спільнот – Європейського економічного співробітництва (ЄЕС) та Європейського товариства з атомної енергії (ЄВРОАТОМ). З цього часу існують три взаємодіючі спільноти, створені зазначеними країнами. Метою виникнення ЄЕС було створення спільного ринку її членів, де б велася спільна митна політика (ліквідація мита між собою та спільні тарифи в торгівлі з іншими країнами). Країни-члени взяли на себе обов’язок реалізувати економічну політику, яка б ґрунтувалася на чотирьох свободах: вільного пересування робочої сили, товарів, капіталу і послуг. ЄВРОАТОМ був створений з метою врегулювання співробітництва країн в галузі мирного освоєння атомної енергії. 1965 р. ЄСВС, ЄВРОАТОМ та ЄЕС підписали Об’єднуючий договір. З цього часу інституції, які управляли ЄЕС, перетворилися на спільні органи всіх трьох спільнот. Успішність такого об’єднання привернула бажання інших країн вступити до ЄЕС. Перше розширення відбулося 1 січня 1973 р. за рахунок Великобританії, Ірландії та Данії. Надалі 1981 р. до Спільноти приєдналася Греція, 1986 р. – Іспанія та Португалія, 1995 р. – Австрія, Швеція та Фінляндія, 2004 р. – Естонія. Латвія, Литва, Польща, Угорщина, Кіпр, Мальта, Словаччина, Словенія, Чехія, 2007 р. – Болгарія та Румунія. Тепер в ЄС нараховує 27 держав-членів з населенням біля 500 млн. чоловік (див. схему співвідношення з країнами-членами НАТО). Розширення ЄЕС, глобалізаційні процеси призвели до інституційних змін Спільноти. Так 1978 р. створено Європейську валютну систему і європейську розрахункову одиницю – ЕКЮ, попередницю євро. Власне Європейський Союз створено у 1993 р., коли було завершено процес юридичного оформлення механізму Європейського співтовариства. В 1991 р. на засіданні Європейської Ради (м. Маастрихт) глави держав і урядів Європейського співтовариства уклали угоду про політичний союз і угоду про економічний та монетарний союз, які разом становлять Договір про Європейський Союз. Договір набув чинності 1 листопада 1993 р., після його ратифікації усіма сторонами. ЄС базується на трьох опорах інтеграції: Європейська спільнота, яка складається з трьох спільнот (ЄСВС, ЄЕС та ЄВРОАТОМ) – до неї належать економічні та соціальні питання; спільна зовнішня політика та політика безпеки; співпраця в галузі юстиції та внутрішніх справ. Рішення за питаннями, які належать до першої опори, ухвалюються союзними органами і обов’язкові для виконання всіма членами ЄС (скажімо, регулювання у галузі торгівельної, сільськогосподарської, транспортної політики та ін.). До основних цілей у сфері економічної інтеграції належать: гармонічний і збалансований розвиток економічної діяльності; досягнення високого рівня конкурентоспроможності та зближення економічних показників; стійке та безінфляційне зростання. До основних цілей у сфері соціальної інтеграції належать: високий рівень зайнятості та соціальний захист; високий рівень зайнятості та соціальний захист; рівноправність чоловіків та жінок; захист та покращення стану навколишнього середовища; підвищення життєвого рівня та якості життя; соціальна інтеграція та солідарність. В цьому випадку ЄС визначає мінімальні стандарти, які повинні бути дотримані країною-членом. Питання другої опори вирішуються, насамперед, на міжурядовому рівні, рішення ЄС носять лише рекомендаційний та консультативний характер. До основних цілей у сфері зовнішньої політики і політики безпеки належать: захист спільних цінностей, основних інтересів, незалежності і цілісності Союзу; зміцнення безпеки всіма можливими способами; збереження миру та зміцнення міжнародної безпеки; сприяння міжнародній співпраці; розвиток та консолідація демократії та законності, визнання основних прав і свобод людини. Питання третьої опори також вирішуються, насамперед, на міжурядовому рівні, рішення ЄС носять лише рекомендаційний та консультативний характер. До основних цілей у сфері зовнішньої політики і політики безпеки належать забезпечення усім громадянам-членам Союзу високого рівня безпеки у рамках забезпечення свободи та справедливості. Крім того, Маастріхтський договір передбачив досягнення Економічного і монетарного союзу (тепер євро запровадили 15 країн ЄС). Також цей договір передбачає європейське громадянство, яке належить кожному громадянину країн-членів ЄС, посилив координацію діяльності в суспільній політиці та в боротьбі з безробіттям. Сьогодні ЄС працює на основі договору, який підписано у м. Ніцца 2000 р. Головна зміна стосувалася інституційної реформи, кількості голосів Європейського парламенту від кожної країни, розподілу голосів у Раді ЄС. Саме цей договір дозволив провести найбільше за історію ЄС розширення. В основі діяльності ЄС – принцип субсидіарності. Згідно з ним ЄС починає діяти тільки тоді, коли він може краще вирішити проблему, ніж національна держава чи органи місцевого самоврядування. Тому в багатьох випадках на рівні ЄС затверджуються лише відповідні рекомендації та директиви, а вже уряди країн-членів вирішують яким чином вони втілюватимуть їх в життя. ЄС не може заступити країн-членів, він тільки доповнює їх діяльність з метою збільшення ефективності управління та вирішення проблем кожної з країн. Головні органи управління ЄС це:^ Європейська Рада – інституція, що визначає головні напрями політики ЄС. Її складають глави держав та урядів ЄС. Рада проводить засідання два рази на рік. Практику проведення зустрічей голів держав і вищих посадовців Європейського Співтовариства запропонував у 1961 р. генерал де Голль. Європейська Рада приймає не законодавчі рішення, а політичні, котрі потім мають бути втілені в юридичних зобов’язуючих актах співтовариства.^ Рада Європейського Союзу (колишня Рада Міністрів) – головний законодавчий орган та орган, що приймає рішення в ЄС. Представляє держави-члени ЄС. Кількість голосів – пропорційно населенню з деякими преференціями для малочисельних країн. До складу Ради ЄС входять представники урядів на рівні міністра від кожної країни-члена. Склад учасників залежить від предмету обговорення. Рада ухвалює законодавство ЄС: регламенти, директиви, рішення та відповідає за координацію спільної економічної політики держав-членів. Засідання Ради скликаються її головою, що змінюється кожні півроку і посада по черзі переходить до іншого держави-члена. ^ Європейський парламент (ЄП) – демократичний орган політичного контролю Європейських спільнот. Представляє громадян країн-членів ЄС. Складається з депутатів, які обираються в країнах-членах за допомогою прямих виборів на п’ять років (тепер – 786 депутатів). Але фракції в ЄП формуються не за національною, а за партійною приналежністю, є загальноєвропейськими. ЄП затверджує бюджет ЄС (спільно з Радою ЄС), здійснює контроль за діяльністю Європейської комісії, бере участь (спільно з Радою ЄС) у законодавчому процесі, має повноваження на надання згоди в разі укладання угоди про вступ до ЄС чи асоційоване членство, санкціонує важливі міжнародні угоди. ^ Європейська Комісія – виконавчий орган ЄС. Представляє інтереси ЄС в цілому. Ініціює нові законопроекти на надсилає їх до Європарламенту та Ради ЄС. Відповідає за практичне втілення політики ЄС, управління нею, а також керує фінансами – бюджетом. Спільно з Європейським Судом забезпечує виконання європейського законодавства (контролює виконання угод). Представляє ЄС на міжнародній арені. Чисельність єврокомісарів – 27 (від кожної країни – по одному). Голова і члени Комісії призначаються на посади строком на 5 років.^ Європейський Суд – найвищий суд ЄС, рішення якого не оскаржуються, мають обов’язковий характер для всіх країн-членів та інституцій ЄС. Суд ЄС вирішує спори між державами ЄС, між органами ЄС, між ЄС і юридичними і фізичними особами, готує експертні висновки на відповідність ухвалених рішень європейському праву. Чисельність – 27 (по одному судді від кожної країни-учасника) та 8 генеральних адвокатів. Термін повноважень – шість років.^ Палата аудиторів (рахункова палата) – контрольний орган ЄС щодо використання бюджетних коштів, його рішення не мають юридичної сили. чисельність – 27 осіб (по одному представнику від країн-учасниць). Контролює реалізацією бюджету ЄС (зокрема, у формі щорічних звітів), інформує про всі відхилення від норм, виголошує погляди і поради на внесок інших органів ЄС. ^ Європейська СпільнотаАграрна політика,митний союз, економічний і валютний союз, структурна політика, освіта, охорона здоров’я, соціальні питання Спільна зовнішня політика і політика безпеки Мир, права людини, демократія, допомога третім країнам Співпрацяу сфері правосуддя і внутрішніхсправ Зовнішні кордони, наркотики, організована злочинність, поліцейська кооперація НАТО