Творча спілка вчителів України Асоціація вчителів української мовиОЛЕКСАНДРА ГЛАЗОВАРІДНЕ СЛОВОПосібник з розвитку зв’язного мовлення11 КЛАСКиїв 2000ЗМІСТ Повторення 1. Мова і мовлення 2 2. Текст 5 3. Монологічні висловлювання різних типів, стилів, жанрів 8 4. Діалогічне спілкування 16 ^ УКРАЇНСЬКИЙ МОВЛЕННЄВИЙ ЕТИКЕТ Звертання до малознайомих та незнайомих людей 19 5. Розгорнута відповідь на уроці 22 6. Реферат. Доповідь 23 7. Виступ під час дискусії 25 ^ УКРАЇНСЬКИЙ МОВЛЕННЄВИЙ ЕТИКЕТКритика без завдання образи. Реагування на критику 55 8. Творчий переказ 38 9. Твори на суспільну та морально-етичну теми 42 ^ УКРАЇНСЬКИЙ МОВЛЕННЄВИЙ ЕТИКЕТДілова телефонна розмова 47 10. Ділові папери Автобіографія 49 Заява 50 Доручення 52 Розписка 54 Протокол (складний) 54 Звіт про виконану роботу 57 Відповіді до вправ 58 ПОВТОРЕННЯІ. МОВА І МОВЛЕННЯ1. Прочитати. Як ви гадаєте, чому Біблія ототожнює Слово з Богом?І. 1. Споконвіку було Слово, і з Богом було Слово, і Слово було – Бог. 2. З Богом було воно споконвіку. 3. Ним постало все, і ніщо, що постало, не постало без нього. 4. І Слово стало тілом, і оселилося між нами., і ми славу його бачили – славу Єдинородного від Отця, Благодаттю та істиною сповненого.^ Євангелія від Іоанна, І:1-3, 14ІІ. СЛОВО. Слово «Логос»1 у Євангелії від Іоанна означає другу особу Святої Трійці – Божого як Вічне Слово Боже, яке споконвіку було з Батьком і потім втілилося в Божого Сина для нас, людей, заради нашого спасіння.^ Біблійна енциклопедіяІІІ. Таїну Святої Трійці відкрив нам Сам Господь Ісус Христос. Посилаючи апостолів на проповідь, Він сказав: «Ідіть, навчіть усі народи, хрестячи їх в ім’я Отця і Сина і Святого Духа» (Євангелія від Матвія, 28:19). Євангеліст Іоанн також засвідчив не тільки троїстість Божественних Осіб, але й Єдиносущність їх. «Троє існують на небі: Отець, Слово і Святий дух, і троє ці є суть єдина». Як слово, говорить Архієпископ Інокентій, є точне вираження думки, невіддільне від неї, і воно не зливається з думкою, так і Слово було в Бога, як істинний і точний образ Його. Слово Боже не є ні якістю, ні силою Бога воно – Сам Бог, Друга Особа Святої Трійці.^ Закон Божий 2. Прочитати крилаті вислови. Кому належить кожен з них? Як впливали ці особистості на людей за допомогою слова? Яке значення мовлення і мови в самовираженні особистості?1. І як бажаєте, щоб вам чинили люди, чиніть їм і ви так само. 2. Любов виникає з любові: коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю. 3. О часи, о звичаї! 4 … Ми просто йшли; у нас нема зерна неправди за собою. 5. Слово, моя ти єдиная зброє, ми не повинні загинуть обоє!СловникОсобистість – індивідуальність, конкретна людина з погляду її культури, сукупності її духовних і фізичних властивостей, характеру, поведінки.3. Прочитати. За якими джерелами – усними чи писемними – встановлено авторство крилатих висловів, поданих у попередній вправі? В усній чи писемній передачі дійшли до нашого часу народні прислів’я та приказки? Розповісти про усне та писемне мовлення. Крилатими висловами вважаються такі поширені й загальновідомі елементи лексики та фразеології літературної мови, джерело яких може бути встановлене. На відміну від прислів’їв і приказок, що давно стали безіменними витворами, крилаті вислови зберігають більш чи менш прозорий зв'язок із першоджерелом виникнення (літературним чи конкретно-історичним). Це влучні вислови видатних осіб – письменників, філософів, політичних діячів.^ З посібника 4. Прочитати. Розповісти, якими засобами людина може передавати думки й почуття. Чому найуніверсальніший засіб спілкування – словесна мова? Як пов’язані мова і мовлення? Людина може передавати свої думки й почуття найрізноманітнішими способами. Думки й почуття музиканта виражаються в музичних звуках, художникf – e малюнках та кольорах, скульптора – у формах, конструктора – в кресленнях, математика – у формулах, геометричних фігурах тощо. Думки й почуття людини виражаються в її діях і вчинках. Але якими б засобами не передавалися думки, врешті-решт вони так чи інакше перекладаються на словесну (звукову) мову – універсальний засіб серед використовуваних людиною знакових комунікативних систем. Таке особливе становище мови пояснюється її зв’язком із мисленням. Взаємозв’язок мислення й мови, їхня тісна спорідненість спричинює те, що своє адекватне вираження думка отримує саме в мові. Саме за допомогою мови, писемного й усного мовлення думки людей передаються на величезні відстані, переходять від покоління до покоління. Саме завдяки мові та мовленню думки та емоції окремих людей з їхнього власного надбання перетворюються на духовне надбання всього суспільства. Завдяки мові та мовленню людина сприймає світ не лише власними органами почуттів і мислить не лише власним мозком, а використовує почуттєвий і розумовий досвід людей, який сприймає за допомогою мови. Зберігаючи в собі духовні цінності суспільства, будучи матеріальною формою нагромадження та зберігання людської свідомості, мова виконує роль механізму соціальної спадковості. Завдяки цьому механізмові людина включається в культуру, стає її носієм, отже, гуманізується (олюднюється). Той, хто говорить чи пише, не тільки передає свої думки й почуття іншим людям, але й спонукає до тих чи інших вчинків, переконує в чомусь, наказує, радить, відмовляє від якихось дій тощо. Слово – велика сила. ^ З підручника філософіїСловникАдекватний – відповідальний, тотожний.Комунікативний – такий, що пов'язаний із процесом спілкування (комунікацією).5. Прочитати уривок з поезії. Як функціонування і розвиток мови пов’язані з мовленням? Розкрити суть поняття «мертва мова». Назвати відомі вам мертві мови.Напівзатерті древні письмена – Колись жива, тепер забута мова – Чиясь молитва, думка, колискова… А тих письмен ніхто уже не зна. Боюся долі мертвих тих письмен – Хіба розрада, що їх вивчать вчені? Хто ж вимовить прадавні дивні ймення, Як вимовляли рідні їх здавен? Хоч, може, хтось обчислить, як звучать, І розкладе в статті, немов на таці, Та їм живих забракне інтонацій: На мертвих мовах – німоти печать…^ Н. Нікуліна6. Прочитати. Скласти план прочитаного. За планом переказати висловлювання. До яких форм мовлення (усної, писемної) ви вдалися, виконуючи завдання? Писемне мовлення вимагає найвищого рівня абстракції. Це – мовлення без озвучення. Це – мовлення подумки, в уяві, мовлення, позбавлене найістотнішої ознаки мовлення – матеріального звуку. Ситуація писемного мовлення –така ситуація, у якій той, до кого мовлення звернене, або взагалі відсутній, або не перебуває в контакті з тим, хто пише. Це – мовлення-монолог, спілкування з папером, з уявним співрозмовником, тоді як ситуація усного мовлення сама по собі – ситуація діалогу, розмови. Ситуація писемного мовлення вимагає подвійної абстракції: і від звукового оформлення мовлення, і від співрозмовника. Ось у чому полягає основна складність оволодіння писемним мовленням.^ За Л. ВиготськимСловник Абстракція – уявне виокремлення найсуттєвіших, основних ознак, зв’язків, що характеризують предмети і явища.2. ТЕКСТ7. Пояснити, чи є подане в попередній вправі висловлювання текстом. Свою думку обґрунтувати. Текст – це зв’язне висловлювання, що складається з речень, об’єднаних темою, головною думкою і граматично.Ознаки тексту: смислова цілісність (передбачає наявність певної теми (змісту) та задуму мовця, тобто головної думки висловлювання);зв’язність (забезпечується тим, що речення розміщено в такій послідовності, яка гарантує розвиток думки; кожне наступне речення додає щось нове до вже відомого; формальні засоби зв’язку речень у тексті – займенники, синоніми, спільнокореневі слова, повтори, сполучники і т. ін.);структурна організація (обов’язкові для тексту – зачин, основна частина і кінцівка; в основі тексту лежать не окремі речення, а більші одиниці – блоки речень, через які відбувається розвиток думки та послідовне розгортання змісту (теми). Такі блоки речень – синтаксичні одиниці текстового рівня. Їх називають складними синтаксичними цілими (ССЦ). У порівнянні з реченням ССЦ характеризується повнішим розвитком думки. Якщо в тексті розкрито тему, то ССЦ розкриває частину цієї теми – підтему. 8. Прочитати висловлювання, довести, що воно є текстом. Визначити структурні елементи тексту: зачин, основну частину (виклад) і кінцівку. В якій частині розкривається тема тексту? Яку функцію виконують зачин і кінцівка? Визначити тему на головну думку тексту. Яка роль заголовка? Що таке ССЦ? Навести приклад із тексту.^ Святиня українців Собор Успіня Пресвятої Діви Марії було побудовано на найвищому з Печерських горбів над Дніпром у ХІ ст.. Ця проста й аскетично сувора будівля була прикрашена мозаїками й фресками роботи київських митців, з яких найвидатнішим був Алімпій. У наступні століття споруду не раз перебудовували. У середині XVIII ст. до храму добудували маківки в стилі бароко. Згодом будову розширили. Поміж релігійними сюжетами стінопису було створено галерею портретів благодійників Успенського собору - князів, гетьманів, архімандритів монастиря. Храм був одним із найяскравіших досягнень українського бароко. У роки радянської влади коштовності Печерської лаври було конфісковано, а Печерський монастир оголошено державним культурно-історичним заповідником. Під час окупації фашистами Києва 1941 року німецькі війська розташували на території лаври батареї зенітної артилерії. 3 листопада стався грандіозний вибух – собор Пресвятої Богородиці було висаджено в повітря. Відомо, що залишаючи місто, радянські бійці замінували деякі громадські й культурні будівлі. Причину вибуху досі не з’ясовано. Суперечки про те, хто знищив Успенський собор, не вщухають. Потрібна копітка праця у вивченні матеріалів злочину і ґрунтовному їх дослідженні фахівцями. Таємниця варварського знищення собору хвилює не лише нас – вона не залишить байдужими й нащадків. Понад півстоліття храм чекав на своє відродження. Собор Успіня Пресвятої Діви Марії – покровительки України – національна святиня українців, його було відбудовано. ^ З календаряСловник Бароко – стиль у європейському мистецтві кінця XVI - середини XVIIІ ст., що характеризується декоративною пишністю та урочистістю. Як правило, на початку ССЦ стоїть речення, яке несе в собі найважливішу інформацію блоку і відзначається відносною самостійністю. Таке речення називається самозначним (автосемантичним). Після нього йдуть речення, які допомагають уточнити, поглибити, конкретизувати зміст автосемантичного речення. До складу тексту поряд із ССЦ можуть входити й окремі речення. Так буває, коли такого речення досить, щоб охопити весь зміст підтеми тексту. Здебільшого ССЦ збігається з абзацом. Проте буває, що ССЦ членується на кілька абзаців (що надає текстові експресивності2– в художньому та публіцистичному стилях). 9. Визначити підтеми (частини загальної теми) поданого в попередній вправі тексту. Звернути увагу на відповідальність підтем абзацам. Проаналізувати будову абзаців. Чи в усіх випадках абзац і ССЦ збігаються? Вказати автосемантичні речення. Чи є в тексті речення, які не входять до ССЦ? Назвати їх.10. Поданий уривок перетворити на текст, додавши самостійно складені зачин та кінцівку. До тексту дібрати два варіанти заголовка: співвідносний з темою та співвідносний з головною думкою тексту.Іван Григорович-Барський – талановитий архітектор, яскравий представник українського бароко. Його роботи – міський водогін на Подолі, фонтан Самсон, надбрамна церква Кирилівського монастиря, Покровська церква, церква Миколи Набережного. Його брат Василь (мав псевдоніми Плака, Альбов) – видатний мандрівник і письменник. У подорожніх нотатках із багатьма малюнками він розповів про життя, звичаї та історичну долю населення, торгівлю в країнах, які відвідав. Після двадцятирічних мандрів (він відвідав Угорщину, Болгарію, Австрію, Румунію, Молдавію, Італію, Грецію, Палестину, Сирію, Аравію, Єгипет) Василь Григорович-Барський повернувся додому, до Києва.^ 11. Продовжити текст за поданим початком (зачином), заздалегідь обміркувавши його тему і головну думку. До завершеного тексту дібрати заголовок.Могутні хвилі національного відродження повертають нам імена знищених у сталінські часи гідних дітей України. Але реабілітації потребують не лише люди, а й пам’ятки. Оті собори наших душ – неперевершені взірці краси й гармонії, свідчення величі народного духу.^ СловникРеабілітація – поновлення доброго імені, репутації несправедливо заплямованої або безпідставно звинуваченої людини; відновлення в правах людини, стосовно якої скасовано судовий вирок.^ 3. МОНОЛОГІЧНІ ВИСЛОВЛЮВАННЯРІЗНИХ ТИПІВ, СТИЛІВ, ЖАНРІВ Мовлення існує в двох формах спілкування – монологічний та діалогічний.^ Монологічне мовлення – це висловлювання однієї особи (усне чи письмове) з метою передачі інформації, впливу або спонукання до дії. Саме від визначеної мовцем комунікативної мети висловлювання залежить вибір способу викладу змісту монологу, тобто тип мовлення.Розповідь вибирають, якщо потрібно розказати про якісь події. Розповідь відтворює реальне життя в динаміці (дії та події розгортаються в часі й просторі). До опису вдаються, якщо треба описати якийсь предмет або явище, показати його відмінність від інших, до нього подібних. Опис відтворює реальне життя у статиці, основна його особливість – одномоментність сприйняття дійсності.Роздум як тип мовлення застосовують, якщо потрібно пояснити причину або суть якогось явища чи процесу, довести певну точку зору. Роздум виражає причиново-наслідкові відношення.^ Оцінка предмета (явища) – висловлювання, змістом якого є вияв ставлення мовця до того, що він розповів, що описав, чи щодо суті явища або предмета, про який йдеться в роздумі. Кожен тип мовлення має певні мовні особливості. Для розповіді характерне: а) вживання обставин часу, що вказують на послідовність перебігу подій або виконання дій (спочатку, тоді, потім, пізніше), та обставин місця (в Україні, у школі, у класі, на обійсті); б) використання дієслів-присудків зі значенням послідовності дій, що стосується однієї особи (народився, навчався, працював, написав). Для опису характерне: а) вираження одночасності через дієслова однієї часової форми (тільки в теперішньому, тільки в минулому або тільки в майбутньому часі); б) уживання однорідних членів речення; в) використання неповних речень з опущеним присудком або дієсловом -зв’язкою в складеному іменному присудку (^ Чоло – високе. Очі – темно-сині й лагідні). Для роздуму характерне: а) уживання складнопідрядних речень з підрядними причини, мети, умови; б) використання обставин причин, мети, умови; в) вживання вставних слів, що вказують на порядок висловлення думок, джерело інформації, упевненості чи невпевненості. 12. Прочитати уривок, з’ясувати, до якого типу мовлення він належить. Розповісти про характерні особливості опису. Відповідь проілюструвати прикладами з тексту.Цвітуть соняшники. Озвучені бджолами, вони схожі на круглі кобзи, піднесені землею на високих живих стеблах. Тіло кобз пахуче, вкрите жовтим пилом, поросле пелюстками, золоте… Всі соняшники веселі, але водночас по-доброму замислені, кожен щось хоче сказати тобі, тільки підійди, наблизь своє обличчя до нього – уважного і доброзичливого…^ За Є. Гуцалом13. Прочитати. Визначити, до якого типу мовлення належить уривок. Розповісти про особливості розповіді, підтверджуючи сказане прикладами з уривка.- Пустіть колядувать! – чую голос дівочий знадвору. В маленькім віконці рожевіє на морозі дівоче лице. «Молодець Сашечко та по торгу ходив, Святий вечір…» - заспівало зразу аж чотири дівки. …Притулившись на лавці край вікна з рушниками, я весь перетворююсь на слух. І вони тоді довго і повільно виспівують мені талан. Вслухаючись в чарівні слова, я починаю видіти: великий молодець, ходжу я по торгу з конем. І мушу я ніби продати коня. А кінь у яблуках, шия крута, червона стрічка в гриві, одспівує мені на вухо не продавати його. А слова коневі у дівчат такі, що повік пам’ятатиму: «Ой чи не забув, як війську був, як ми з тобою бились з ордою, да як же за нами турки влягали, ой, да не самі турки, пополам з татарами. Да догнали ж бо нас аж на тихий Дунай, до крутого берега, - святий вечір…» Потім співали другі і треті дівки. Чого тільки не чув я про себе! Після того мене переносили вже зовсім сонного на піч. Там я і засинав…^ За О. Довженко^ СМИСЛ ЖИТТЯ – поняття етики та морально-світоглядні уявлення, завдяки яким людина співвідносить себе та свої вчинки з вищими цінностями, з ідеалом (найвищим благом), тим самим одержуючи можливість виправдати своє існування у власних очах та перед іншими людьми. З погляду змісту найвищого блага виділяють такі типи обґрунтування смислу життя: гедонізм (смисл життя пов’язується з отриманням насолоди), прагматизм (смисл життя пов’язується з досягненням успіху), корпоративізм (груповий егоїзм, смисл життя пов’язується з належністю до обмеженої спільноти людей, яка переслідує приватні інтереси), перфекціонізм (смисл життя пов’язується зі самовдосконаленням особистості), гуманізм (смисл життя пов’язується зі служінням іншим людям).^ Зі словника етики20. Прочитати. З’ясувати стиль уривка. Назвати найсуттєвіші для публіцистичного стилю мовні засоби, розповісти про сфери його вживання. Кінець вісімдесятих – початок дев’яностих років ХХ сторіччя – благословенна точка відліку рясного народження українців. Тисячами «вмирали», хохли, малороси, новороси, недороси, забираючи з собою в небуття лихі свої набутки: байдужість, обережність, терплячість, догідливість, боязкість, безпам’ятство. Українці народжувалися тисячами. Вони рівнялись на вічні святині, серед яких – Незалежність. Для них це був смисл життя, його кредо. Адже генетична пам'ять українців – незнищенна. Українці зроблять навіть неможливе, аби дійсність їх не зрадила, аби Незалежність не загинула під уламками ХХ століття.^ За В. ГуменюкомСловникКредо – переконання, основа світогляду.21. Назвати найсуттєвіші мовні ознаки офіційно-ділового стилю, розповісти про сферу його вживання, назвати види ділових паперів.22. З опорою на таблицю зробити стилістичний розбір поданих висловлювань. Послідовність стилістичного розбору1. Кому адресовано текст (уривок). Мета (завдання) висловлювання. 2. Сфера суспільного життя, для якої створено висловлювання. 3. Діалогічна чи монологічна форма висловлювання. 4. Уживання чи невживання слів у переносному значені. 5. Наявність або відсутність емоційно забарвленої, діалектної, просторічної лексики, розмовних конструкцій, індивідуальної манери викладу. 6. Застосування чи незастосування спеціальної термінології. 7. Уживання властивих певному стилеві граматичних форм (наприклад, безособових дієслів, дієслів у наказовому способі і т. ін.). 8. Використання чи невикористання специфічних синтаксичних конструкцій, зокрема кліше. 9. Порядок слів у реченнях (прямий чи зворотний).Висновок: отже, текст належить до … стилю. ^ СловникКліше – готовий мовний зворот, що використовується за певних умов у подібних текстах, полегшуючи процес спілкування.1. ЧЕСТЬ – категорія етики, тісно пов’язана з категорією гідності. Подібно до гідності, поняття Ч. розкриває ставлення людини до самої себе та ставлення до неї з боку суспільства. Однак на відміну від поняття гідності моральна цінність особистості в понятті Ч. пов’язується з конкретним суспільним становищем людини, її діяльністю та її визнаними моральними заслугами. Якщо уявлення про гідність випливає з принципу рівності всіх людей у моральному плані, то поняття Ч., навпаки, диференційовано оцінює людей, що знаходить вияв у їхній репутації. Відповідно Ч. вимагає від людини підтримувати (виправдовувати) таку репутацію. Поняття Ч. передбачає у ставленні до людини ту міру поваги, на яку вона заслуговує, тоді як людська гідність кожного має право на повагу.^ Зі словника етики 2. Воля кожного народу немислима без здорових морально-етичних основ суспільства, у якому мають поважатися насамперед людська честь і гідність. Саме за честь і гідність платили кров’ю лицарі національної свободи, сподвижники Наливайка, Хмельницького, Мазепи, за них мордувався Шевченко, застерігаючи нас, сучасників, що «…Україну злії люде присплять, лукаві, і в огні її, окраденую, збудять». А лукаві не тільки приспали сердешну, прийшовши вовками хижими в овечих шкурах, потоптавшись при цьому на могилах батьків і дідів, наглумившись над національними святинями, - вони, на чиїй совісті репресії і голодомори, розіграли наприкінці віку справжнісіньку прелюдію до Апокаліпсису… Хто ж диригент у цій сатанинський грі? Хто нав’язує нам чужу мораль? Хто культ наживи та ідею «надлюдини» зводить до найвищих моральних цінностей, перекреслюючи тим самим усі чесноти й доброчинності? Хто національну ганьбу (взяти хоча б приклад «роксолянства», який допомагає тепер продукувати модернізовану форму торгівлі українськими красунями) подає як гордість, як пишання нашою історією?^ З журналу 3. Понад усім поставмо честь, панове. Ще вчора ми стрілялися за неї. Душа безчесна і безчесне слово – Оце і є той сатанинський невід. Він упіймав і регоче, клятий. Торги, торги, - не що вже, а за скільки. А як нема орлів, не жди й орляток. Лиш ті, що горло… за корита й пільги.^ Н. Поклад 4. Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім’ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, використанням і поширенням такої недостовірної інформації.^ З Конституції України Жанри – історично сформовані види текстів різних стилів, які залежать від особливостей їхньої комунікативної мети, змісту, форми, обсягу, способу викладу думок.^ Жанри художнього мовлення – оповідання, повість, роман, казка, поема і т. ін. (жанровий поділ художніх творів залежить від родів, до яких вони належать: епосу, лірики, драми). ^ Жанрами наукового мовлення можна вважати визначення поняття, план, тези, конспект, доповідь, рецензію, анотацію і т. ін. Жанри публіцистичного мовлення такі: стаття, репортаж, відгук про твір мистецтва, інтерв’ю та ін. ^ Жанри ділового мовлення: документи та ділові папери (заява, доручення, розписка, автобіографія, протокол, звіт та ін). 23. Прочитати текст, визначити його стиль і жанр. Який тип мовлення покладено в основу тексту? З якою метою поєднано монологічне та діалогічне мовлення?УказІде козак дорогою, Дівку надибає; Вийняв папір з-за пазухи Та їй і читає: «І прочая, і прочая… По сему указу Козак должен кожну дівку Цілувать по разу». - Чуєш, дівко, що в указі? - Та чую, козаче. І вже ж рада та дівчина, Аж мало не скаче! - А приглянься-но, козаче, До того указу: Чи нема там написано, Щоб іще разу?С. Руданський^ 4. ДІАЛОГІЧНЕ СПІЛКУВАННЯ Діалогічне спілкування здійснюється в усній формі під час безпосереднього контакту співрозмовників, висловлювання яких чергуються. Таким чином, кожен, хто бере участь у діалогічному спілкуванні, і говорить, і слухає. Висловлювання співрозмовника, що бере участь у діалозі, називається реплікою. У письмовій формі діалогічне мовлення використовується в художніх творах. 24. З'ясувати, скільки осіб бере участь у діалозі. Які слова авторавказують на інтонацію, жести, міміку мовців? Прочитати діалог заособами, використовуючи відповідну інтонацію, жести та міміку.Спробувати переказати уривок, замінивши діалог непрямою мовою. Щовтратив уривок у такому переказуванні? Пояснити, з якою метоюписьменник використав у своєму творі саме діалог.З оселі вийшла мати, глянула. - Це ти? Це я, мамо, - він підходить до неї, охоплює її загрубілі руки, що відмиваються тільки взимку. Ой Богданочку, - вона припадає головою до його грудей і починає схлипувати. - Чого ви? - і пригортає матір. Хіба ж я знаю? - вона витирає очі краєчками хустини, крізь сльози заглядає йому в очі. Богданчику, ти знаєш, хто ти мені? Ти щастя моє, і надія моя, і все, чим я живу, бо що ж я без тебе? Я пам'ятатиму це, мамо. Богданчику, дитино, а ти... не звихнувся тепер? Як це?.. - злякано поточився назад, не розуміючи її. Прийшли до мене, сину, чужі листи. Пишуть, що ти звихнувся... запроданцем став. Я вірю тобі! - шелестять її слова, шелестять її сльози. Вірте, мамо. Хоч би що трапилось зі мною, вірте, бо я ваш син і ніколи не стану безбатченком, ніколи! То тільки страшні жорсткосердці могли таке написати вам. Якби навіть усе золото, усі скарби світу кинули мені під самі ноги, то й тоді я не став би чиїмось послугачем, бо ж своєю землею живу, за це ладен і вмерти. Чуєте, мамо?^ За М. Стельмахом* У якій ситуації, офіційній чи неофіційній, відбувається поданий діалог? Пояснити, за якими ознаками ви це визначили.25. Прочитати народні усмішки за особами, використовуючи відповідну інтонацію, жести та міміку. Яка роль цих допоміжних засобів удіалогічному спілкуванні, що здійснюється в побуті (неофіційнійситуації) ? Вказати просторічні слова.1. - Ну що ж, Мартине, чи все в нас дома гаразд? Все, Богу дякувати. Тільки ножик ваш, пане, отой маленький, поламався... Тільки б і лиха було! Чого ж він поламався? Поламали, як із коней шкуру здирали. Як? То коні поздихали? Чого? А як заслабли пані, то тих дохторів возили рано і ввечері... То мусили поздихати! А чого ж то пані слабі були? Тоді, як двір наш горів, то пані насилу вискочили з пожару, та злякались дуже, заслабли та й вмерли - царство їм небесне. 2. - От якби нам виграти машину! Я сів би за руль, мама поруч,Світлана і Гриць ззаду. Сіли б і поїхали на тиждень до бабусі... - Тату, давай я сяду за руль... Ні, ти ще малий. - Я хочу за руль... Ні, тобі рано, підрости! Мамо, скажи татові, я сяду за руль. Грицюню, ти розіб'єш машину! - За руль хочу... Мовчи! Я хочу... Грицько, вилазь геть із машини! Сидітимеш дома!Народна творчістьДля довідокПросторічні слова - лексика, що вживається в умовах неофіційного спілкування, переважно в побутовій розмові: слова, невластиві літературній мові (сюдою, соша); слова зі значенням згрубілості, фамільярності (читалка, шантрапа, хитрюга, ляпати). Значна роль у діалогічному спілкуванні, особливо в неофіційному спілкуванні, належить інтонації, жестам, міміці, які створюють додатковий план діалогу – підтекст41. В умовах офіційного спілкування інтонація, жести та міміка – лише допоміжні засоби виразності, тоді як основний зміст передається за допомогою лексики. 26. Прочитати. З'ясувати, де, коли й між ким відбувається розмова. Офіційна чи неофіційна ситуація спілкування? Прочитати діалог за особами, використовуючи відповідну інтонацію, жести та міміку. Яка роль цих засобів в офіційній ситуації спілкування? Які з реплік наближаються до монолога? У чому полягає подібність? - Товариство, перед тим, як обмінятись думками, може, в когось будуть питання? - завуч сів за стіл директора. У мене є! - по-школярськи підняв руку Пасикевич. Прошу, прошу вас, - шанобливо нахилив до нього завуч голову. Я хотів би запитати шановного колегу, навіщо він затушкував класове єство даного письменника? Це у вас вийшло позасвідомо чи свідомо? Свідомо! - відрізав Богдан. - Я стверджую, що цей письменник - народний письменник! Я пропоную кваліфікувати урок як політичну близорукість і намагання затушкувати класовий антагонізм, - непримиренні очі Пасикевича блищали ніби з засідки. Отак за онучу можна підняти бучу! - не витримав Володимир Сергійович. - Я не літератор, але думаю, що ми прослухали дуже інтересний урок, і не знаю, навіщо комусь шельмувати нашого дійсно шановного колегу? Це, Володимире Сергійовичу, невиправданий з вашого боку гнилий лібералізм, - через голову директора звернувся завуч до вчителів. -Товариство, я пригадую собі приказку мого рідного села: старе веретено вміє прясти пряжу. Це вміння сьогодні ще раз продемонстрував вельмишановний товариш Пасикевич. Він відкрив нам очі на такі нюанси, що могли пройти повз нашу увагу. Я теж хочу сказати про старе веретено, - загримів Ярема Григорович. - Воно вміє прясти пряжу. Але сьогодні воно пряло не пряжу, а ткало сіті. На кого? На молодого колегу. Це старе веретено ткало сіті на святині наші, на дух наш, затискаючи його лещатами невігласької схеми. Пізнаючи себе, стверджуючи себе в новому світі, ми повинні гордитись духом своїм, словом своїм, історією своєю, а не четвертувати її псевдонауковими схемами, чи старим веретеном, чи товкачкою. Один філософ стверджував: найбільше диво у світі - зорі і те, що криється в голові людини. І грішно тьмарити і зорі, і розум! - Дозвольте, дозвольте! - од гніву на обличчі Пасикевича побільшало крові й м'яса. - Поки що не дозволю - я ще не закінчив, - пронизав його повстанськими очима Ярема Григорович. - У вашому питанні я побачив жагу сенсації і не побачив ні грана інтелігентності. - Він звернувся до вчителів:- А Богдану Васильовичу, друзі, варто подякувати за урок.^ За М. СтельмахомСловникСенсація - повідомлення, що викликає загальне зацікавлення, збуджує громадськість, здійснює сильне, приголомшливе враження.Інтелігентність - освіченість, культурність, розумова і моральна розвиненість.^ УКРАЇНСЬКИЙ МОВЛЕННЄВИЙ ЕТИКЕТЗвертання до малознайомих та незнайомих людей27. Прочитати. Які з використаних у поезії звертань найдоречніші вспілкуванні з малознайомими та незнайомими людьми? Свій вибір обґрунтувати.У спілкуванні людям личить Те, що народ від серця зичить. А є ж тут і чудесні форми, Питомі українські норми: Шановні і вельмишановні, Панове і товариші, А побажання - шани повні, Бо теплі, щирі, від душі. І ви, добродію і пане, Військовий - пане капітане. І ви, добродійко і панно (Хіба звучить не бездоганно?) Й звертання кожне не єдине: І господарко, й господине! Звучить яскраво і ласкаво. Але чому? Для вас цікаво? Тому, що ввічливо, пристойно, Велично, гідно і достойно!^ Д. Білоус28. Прочитати. Чи погоджуєтеся ви зі сказаним? Висловити власне ставлення до використання в наші дні звертань пане, пані, панно та добродію, добродійко. Свою думку аргументувати. Як сьогодні сприймається звертання громадянин? Чому?І. Панує думка, що слово пан повстало через скорочення слова жупан, як у російській із государ повстало судар. Слово східного походження - жупаном звався панський урядник, пізніше взагалі владика якоїсь більшої чи меншої країни. У румунській мові, куди воно проникло з болгарської, слово jupan і досі живе у значенні пан, господар дому. На думку деяких учених, саме це слово, проникши у західнослов'янські мови, скоротилося на слово пан. Слово пан відоме у наших пам'ятках із XIV-го віку. Спочатку воно стосувалося тільки до великих владик, а пізніше ступенево опускалось все нижче, аж поки не стало словом загальним. ...Слово пан так сильно закріпилось у нас, що годі вивести його з нашої мови, хоч воно мало демократичне й не все пасує до нашої історії. Громадянин сильно шириться останніми часами, як слово демократичне. Добродій - дуже гарне давнє наше слово, відоме з XV віку, визначало перше людину, що справді робила комусь добро, а пізніше перейшло на титул людей поважних. Для теперішнього часу всі титули придатні: пан у буденній розмові; коли хочемо підкреслити свою демократичність, вживаємо громадянин, коли ж хочемо висловити свою чемність і повагу до людини, звемо її добродієм...Але не повинно вживати слово пан самого, - все кажемо: паи учитель, пан професор, а не просто паи.Митрополит Іларіон (Іван Огієнко)II. У грецькій міфології Пан - покровитель усієї природи. Можливо, народна етимологія пов'язує ім'я Пан з грецькими займенниками pan -усе, pantes - усі. Деякі філософи вважали, що Пан - уособлення всесвіту і "вбачали в ньому якесь божество, розлите в усій природі, творця і володаря всього сущого"5. Людина в часи поганства, без сумніву, більше відчувала себе часткою природи (аніж її господарем) і почувалась паном у первісному значеннєвому вимірі - людиною неба і землі, тобто такою, що з'єднує небо і землю. Минуло не одне століття, доки суттєво, до невпізнання зруйнувалось внутрішнє значеннєве осердя цього слова, з іншим значенням воно увійшло в свідомість наступних поколінь українців, що вже відчули на собі гніт і гноблення людини людиною. Щоправда, народна мудрість ще довго не погоджувалась із новою семантикою: Не той пан, що надів жупан, а той, що в нього щире серце. Це вже значно пізніше народились вислови: 3 паном не будь за пан-брата. Цілком закономірно, що все, "що паном звалось", сприймалось як негативне, і рідко бувало по-іншому: Дивись! Пан, а балакає, як люде! Первинне значення звертань пане, пані було відроджене вже за часів Запорізької Січі: "Дозвольте, пане-батьку, поки що залишитися за челядника" (Ю.Мушкетик.) Однак марно не пройшло поневолення значної частини України Річчю Посполитою, що утворило відомий асоціативний зв'язок, оскільки форма звертання пане, пані - переважна у поляків. Для старшого покоління українців діє стереотип: пан - це неминуче гнобитель. Ось чому треба бути розважливими, повертаючи в сучасний мовленнєвий етикет безсумнівно давнє традиційне звертання українців. Зрозуміймо: незнання історії слова породжує супротив, а отже, потрібно уникати категоричності й насильницького запровадження норми. Потрібен час для соціальної адаптації цього звертання, інакше для . більшості громадян України воно залишиться "паперовою" формою ще не одне десятиліття.^ За С.БогданСловникЕтимологія - походження слова; первісні форма і значення слова. Семантика - смислова сторона мови (слів, словосполучень). Асоціація - зв'язок між окремими психічними актами (уявленнями, думками, почуттями), унаслідок чого одне уявлення, почуття спричинює інше. Адаптація - пристосування.^ 29. Використавши деякі з поданих у рамці звертань, скласти та "проговорити" мікродіалоги (2-3репліки), уявивши, що: вихідного дня перед концертом у філармонійному залі ви зустріли новопризначеного директора вашої школи з родиною (ім'я та по батькові директора вам невідомі); під час відвідання виставки комп'ютерної техніки ви зустріли учнів сусідньої школи (ви знайомі, проте не пам'ятаєте їхніх імен);