Стратегія 3Формування високоефективного виробничого комплексу області та підвищення його конкурентоспроможності на основі інноваційних перетворень3.1. Розвиток промислового комплексуСумська область належить до регіонів з достатнім рівнем індустріального розвитку, але нижче середнього по Україні. Станом на 2002р. на території області функціонувало 1687 промислових підприємств та місцевих одиниць, з них 888 – малі підприємства. На цих підприємствах було зайнято 114,5 тис. штатних працівників, вироблено продукції, робіт та надано послуг на суму 4440,2 млн. грн., зосереджено основних засобів на 11051,8 млн. грн. У виробництві промислової продукції на душу населення на одного працюючого область має стійку тенденцію до зростання (дод. 3.1). В державному розподілі праці належне місце займають нафтогазовидобувна промисловість (9,1 % до України) та машинобудування (4,1 %). Спеціалізацію промислового комплексу за випуском продукції визначає нафтогазовидобувна (28,8 %) і обробна промисловість (64,6 %), перш за все машинобудування, ремонт та монтаж машин і устаткування (22,6 %), харчова промисловість і перероблення сільськогосподарських продуктів (22,4 %), хімічна і нафтохімічна промисловість (9,2 %). На ці три галузі припадає 54,2 % промислової продукції, 70,6 % чисельності штатних працівників та 41,0 % вартості основних засобів (дод. 3.2). Промисловість області, як і країна в цілому, пройшла через глибоку економічну кризу. У 2000 р. обсяг промислового виробництва становив всього 41 % від рівня 1990 р. Найбільше падіння обсягів виробництва спостерігається в промисловості будівельних матеріалів (15 % від 1990 р.), хімічній і нафтохімічний (19,5 %), харчовій (33,5 %) та легкій промисловості (35,4 %). З 1999 р. в промисловості області почалося певне відродження виробництва. Проте щорічні темпи зростання його обсягів є нестабільними. Більше того, в легкій, хімічній та нафтохімічній промисловості протягом 2001-2002 рр. простежується падіння обсягів виробництва. Найбільш стабільними темпами розвиваються підприємства машинобудування, по ремонту та монтажу машин і устаткування, виробництву будівельних матеріалів, деревини та виробів з неї (дод. 3.3). До найважливіших проблем, вирішення яких є необхідною умовою подальшого розвитку промислового комплексу області, слід віднести : наявність великої кількості непрацюючих промислових підприємств та тих, які знижують обсяги виробництва (відповідно, 27,2 % і 46,4 % із загальної їх кількості у листопаді 2003 р.); недостатній рівень завантаження виробничих потужностей, неефективне використання площ та територій промислових підприємств; старіння основних засобів виробництва. Ступінь їх зносу у 2002 р. становив 55,6 % (в 2001 р. – 47,9 %), з них в машинобудуванні – 57 %, у виробництві та розподіленні електроенергії, газу та води 74,9 %. Внаслідок нестачі інвестиційних ресурсів та власних обігових коштів оновлення основних виробничих засобів відбувається дуже повільними темпами та малими обсягами, що не дозволяє призупинити процес їх старіння; повна залежність виробничої діяльності промислових підприємств (особливо машинобудівної, хімічної, металургійної, легкої галузей) від замовників на продукцію; низькій рівень платоспроможності споживачів промислової продукції на внутрішньому ринку; жорстка залежність промисловості області від закордонних постачальників сировини, комплектуючих тощо.Використання наявних і створення нових місцевих переваг. Область має потенційну можливість відродження промислового виробництва, використовуючи власні мінерально-сировинні і природні ресурси, перепрофілюючи виробництво на випуск конкурентоспроможної продукції на основі інноваційних перетворень.Найбільш перспективними галузями для інвестування в області є: харчова і легка промисловість – з швидким періодом окупності; нафтогазодобувна і хімічна – галузі з високим рівнем прибутковості, а також наукоємні галузі машинобудування та оборонної промисловості. За наявністю реальних інвестицій ці галузі промисловості могли б швидко трансформуватися у ринковий простір, сприяти зростанню економічних показників промислового виробництва області, збільшенню надходжень до місцевих бюджетів та створенню нових робочих місць.Наявними місцевими перевагами є наявність достатньо розвиненого науково-технічного потенціалу. Це самостійні науково-дослідні організації (10 од.), самостійні конструкторські організації (3) і науково-дослідні та конструкторські підрозділи на промислових підприємствах. Створені умови для співпраці виробничих підрозділів з розташованими на території області базовими галузевими науково-дослідними установами. В області майже 2 тис. фахівців, що виконують наукові та науково-технічні роботи, з них 16 мають науковий ступінь доктора наук і 119 кандидата наук. У 2002 р. кожне трете машинобудівне підприємство виготовляло нові види продукції, 39 видів освоєні вперше в Україні; підприємствами галузі було впроваджено 47 прогресивних технологічних процесів, із яких кожний четвертий направлений на економічне використання матеріалів та енергетичних ресурсів; зростає питома вага розробок по створенню нових видів техніки і технологій, технічних рішень на рівні винаходу. В хімічній і нафтохімічній промисловості освоєно 19 нових видів продукції та запроваджено 5 нових технологічних процесів. В легкій промисловості запроваджено у виробництво 70 нових видів продукції. У 2003 р. обсяг інноваційної продукції в області становив 10,9 % від загального обсягу виробленої промислової продукції (в Україні – 5,1 %).До потенційних переваг відносяться також спроможність виробничих підприємств виготовляти продукцію кінцевого споживання; високий рівень конкурентоспроможності нової продукції – кожне друге машинобудівне підприємство реалізувало нову продукцію на зовнішньому ринку. Зросла конкурентоспроможність продукції швейних підприємств, особливо сорочок, рівень експорту яких складає 100 %. Проте простежується тенденція зниження частки інноваційно активних підприємств – з 22,3 % у 2001 р. до 11,5 % у 2003р. (дод. 3.4).Стратегічні цілі, завдання та сценарії перспективного розвитку промислового комплексуСтратегічною метою розвитку галузі є створення сучасного промислово-технологічного комплексу, який забезпечуватиме внутрішні потреби країни, регіону, конкурентоспроможний експорт, збільшення обсягів наукоємної продукції як основи для інноваційного розвитку економіки, перехід до ресурсозберігаючої та екологобезпечної моделі розвитку промисловості.Серед першочергових завдань, що сприятимуть відродженню промислового виробництва Сумської області, є: створення умов і максимальне сприяння розвитку підприємств загальнодержавної спеціалізації – паливно-енергетичного і хімічного комплексів, наукоємних галузей машинобудування тощо; стимулювання збільшення виробництва конкурентоспроможних товарів та послуг за рахунок ресурсозбереження, впровадження нових технічних і технологічних досягнень, ефективної конверсії, прогресивних структурних змін у виробництві; стимулювання інвестиційної діяльності, яка здійснюватиметься за рахунок власних коштів підприємств, централізації амортизаційних відрахувань, коштів банківської системи, заощаджень населення, залучення прямих іноземних інвестицій; визначення переліку об’єктів інвестування, що мають стратегічне значення для розвитку економіки регіону та є привабливими з точки зору строків окупності; розробка системи місцевих пільг для інвесторів, які здійснюють капіталовкладення у пріоритетні проекти; забезпечення державної підтримки інвестицій у конкретні проекти та заходи структурної перебудови галузі, підвищення продуктивності праці та максимально ефективне використання ресурсів; пріоритетна підтримка наукових розробок і виробництв, що забезпечують економічне зростання за рахунок активного використання інноваційних факторів; забезпечення максимальної відповідності органів регіонального управління вимогам моделі інноваційного розвитку економіки, що означає орієнтацію діяльності виконавчої влади на переважне надання підтримки тим підприємствам, організаціям та установам, які сприяють інноваційному розвитку; стимулювання оновлення основних засобів, виробництва, технічного переоснащення та модернізації підприємств; поступове згортання екологічно шкідливих виробництв; посилення ролі держави у вирішенні проблем фінансового оздоровлення підприємств, відновлення платоспроможності боржників або їх банкрутства; створення економічних умов для розширення попиту та стабілізації обсягів виробництва техніки для потреб агропромислового комплексу з метою забезпечення вирощування, зберігання та переробки сільськогосподарської продукції; створення широкої мережі регіональних сервісних центрів фірмового обслуговування і гарантійного ремонту сільгосптехніки на підприємствах галузі та на базі підприємств агропромислового комплексу; заохочення державою регіональних органів самоврядування до проведення активної політики по формуванню промислово-виробничого комплексу області.Для забезпечення розв’язання вказаних завдань передбачаються такі заходи:удосконалити існуючу структуру управління промисловістю;запровадити систему не лише економічного впливу, а й важелів адміністративно-планового управління політикою інноваційного розвитку щодо підприємств і організацій державної та комунальної власності, а також тих, що передані до сфери управління місцевої адміністрації;забезпечити пріоритетну підтримку наукових розробок і виробництв, що зорієнтовані на економічне зростання господарського комплексу регіону за рахунок використання інноваційних факторів;здійснювати моніторинг внутрішнього та зовнішнього ринків, у т.ч. попиту на продукцію, яка планується для закупівлі за кошти місцевого бюджету для місцевих господарських потреб;забезпечити цільову підтримку промислових підприємств, що виробляють товари народного споживання та високотехнологічну конкурентоспроможну продукцію, у т.ч. на основі створення спільних підприємств, яка має попит і є імпортозамінною для регіону;створити умови для розвитку промисловості на інноваційній основі. Стратегія формування високоефективного промислового комплексу на період до 2015 р. передбачає два варіанти розвитку: помірний, сценарій обмежень (І) і цільовий, сценарій шансів (ІІ). Як за першим, так і за другим варіантами реальне економічне зростання промислового потенціалу Сумської області можливо лише за рахунок модернізації виробничого потенціалу, залучення високотехнологічних наукоємних та екологічно безпечних виробництв, підвищення конкурентоспроможності, зниження енерго- та матеріаломісткості продукції.Очікувані результати. За прогнозом, обсяги виробництва промислової продукції (робіт, надання послуг) в області у 2015 р. порівняно з 2000 р. зростуть у 2,0–2,6 разів при середньорічних темпах зростання 3,86,6 %, у тому числі в обробній промисловості – у 2,3–3,1 рази при щорічних темпах 5,6–7,9 % (дод. 3.1). В галузевій структурі передбачається зниження частки продукції добувної промисловості з 28,6 % у 2000 р. до 19,0–15,5 % у 2015 р. та зростання – обробної промисловості відповідно з 65,4 до 73,1–78,4 %, в якій суттєво зросте частка продукції машинобудування (до 28,330,6 % у 2015 р. проти 19,1 % у 2000 р.). Відповідні зміни відбудуться і в інших галузях промисловості (дод. 3.5.-3.6). Динаміка виробництва промисловості продукції Сумської області наведена на рис. 18.До ризиків, які можуть завадити реалізації прогнозних напрямів розвитку промислового комплексу області, слід віднести: непослідовність у здійснені політичних і економічних реформ в державі; обмеженість коштів у підприємств на створення і впровадження інновацій; несвоєчасність підготовки і прийняття законодавчих і нормативно-правових актів, спрямованих на створення інституційних передумов інноваційної моделі розвитку економіки; несприятливу кон’юнктуру зовнішніх ринків; невиконання завдань щодо фінансування програм розвитку регіонів з державного і місцевого бюджетів тощо.Рис. 18. Динаміка виробництва промислової продукції (робіт, послуг) Сумської області, % до попереднього періоду 3.1.1. Розвиток паливно-енергетичного комплексуПаливно-енергетичний комплекс області є одним із провідних секторів економіки регіону. Його питома вага у загальному обсязі промислового виробництва у 2000 р. становила 40,3 %, в т.ч. видобування енергетичних матеріалів (28,5), головним чином вуглеводнів, та нафтоперероблення (5,8) і виробництво та розподілення електроенергії, газу та води (6,0 відсоткових пунктів). Внесок енергетики області в національний енергетичний потенціал визначається комплексом характеристик: масштабами виробництва; обсягом та рівнем зношення основних засобів; чисельністю працівників та динамікою інвестицій в основний капітал. Інтегральна характеристика паливно-енергетичного комплексу області як складової ПЕК країни надана в табл. 3.1.Таблиця 3.1Паливно-енергетичний комплекс Сумської області в ПЕК України станом за 2000 рік Види діяльності Питома вага сектору ПЕК області в загальному обсязі продукції відповідного сектору , основних засобів та інших показників ПЕК України, % Зношеність основних засобів, % Обсяг виробленої продукції* Основні засоби ви-робництва Чисельність працюючих Інвестиції в основний капітал Видобування енергетичних матеріалів 9,6 3,8 1,2 8,6 44,3 Виробництво коксу, продуктів нафтопере-роблення та ядерного палива 3,9 0,03 0,3 0,04 23,5 Виробництво та розпо-ділення електроенергії, газу та води 1,0 1,7 2,3 1,5 46,0 *Розраховано за даними форми 14.3а статистичної звітності.Основним сектором ПЕК області є видобування вуглеводнів, який значною мірою впливає на соціально-економічну ситуацію в регіоні. Базовим підприємством із видобутку, промислової підготовки, транспортування вуглеводнів та будівництва виробничих об’єктів із видобутку нафти та природного газу є нафтогазовидобувне підприємство НГВУ “Охтирканафтогаз”, яке входить до складу відкритого акціонерного товариства “Укрнафта”. НГВУ “Охтирканафтогаз ” розробляє поклади 23 нафтових та 16 газових родовищ. У 2002 році видобуток нафти , включаючи конденсат, склав 1440,4 тис. т. поти 1552,3 тис. т. в 2000 році, а – газу 1512,1 при видобутку 1512,1 млн. м. куб. в 2000 році. Розвіданих та перспективних вуглеводневих запасів (за прогнозними оцінками) в області достатньо для забезпечення стабільного видобутку нафти на рівні 2-2,5 млн. т. в рік протягом 50-60 років. Середньорічний приріст запасів нафти по району ведення робіт НГВУ “Охтирканафтогаз” в 2,3 рази перевищують середні прирости запасів на 1 м. розвідувального буріння по Україні. Видобування вуглеводнів відіграє роль бюджетоутворюючого фактору для області. НГВУ “Охтирканафтогаз” є основним платником до її бюджету – більше 47 % обсягу. Падіння видобутку нафти і газу, що спостерігається із 1990 року є наслідком зниженням (більше ніж в три рази порівняно із 1991 роком) темпів розвідувального буріння та високим рівнем виробки запасів (до 61 %), а також зменшенням відбору нафти фонтановим способом (біля 30% проти 53,5 % – в 1990 році). Стабілізації нафтовидобутку буде сприяти розпочате освоєння Качанівського родовища, запаси легких вуглеводнів якого дозволяють в перспективі освоїти високорентабельні виробництва етану, скрапленого газу та інших видів енергетичних ресурсів. Наявність місцевої сировини і потужності Качанівського газопереробного заводу забезпечують стабільну роботу переробного сектору ПЕК області. При суттєвому покритті потреб в паливі за рахунок місцевих ресурсів область відноситься до енергодефіцитних регіонів країни (дод. 3.7). З 1995 р. намітилась тенденція скорочення споживання теплової енергії. У 2002 р. промислове її споживання в порівнянні з 1995 р. скоротилось в 1,6 рази. Споживання ж теплоенергії населенням, починаючи з 2001 року, навпаки, збільшується. У 2002 р. відпуск тепла населенню склав 1733,2 тис.Гкал проти 1601 тис.Гкал у 2001 р. або зріс на 8,2 %. Оснащення житлового фонду приладами обліку та регулювання споживання теплоенергії сприяє економії та раціональному використанню її населенням. Намітилось різке скорочення технологічних втрат при транспортуванні теплоенергії (в 5,1 рази) шляхом застосування в магістральних тепломережах сучасних видів теплоізоляції, зокрема трубопроводів на базі попередньо ізольованих труб (табл. 3.2). В перспективі до 2015 року передбачається збільшення споживання теплоенергії на виробничо-експлуатаційні потреби з 2026 до 3650 тис.Гкал або зросте в 1,8 рази. Очікується також приріст потреби в енергоресурсах станом на 2005, 2010 і 2010 роки відповідно: палива – в межах 22,8 %, 39,5% і 65,1 %; електроенергії – біля 32,9 %, 52,2 % і 78,5 %; теплоенергії на виробничо-експлуатаційні потреби: до 24,3 %, 53,3 % і 81 % порівняно із 2000 роком. Станом на 1.01.2003 р. на території Сумської області налічувалось 181 електростанція, в т.ч. 6 електростанцій загального користування, 5 на транспорті, 75 електростанцій сільського, лісового та рибного господарства, 47 при підприємствах добувної і обробної промисловості та 3 виробництва і Таблиця 3.2Баланс теплової енергії (пару і гарячої води) по Сумській області, тис. Гкал Показники 1995 р. 2000 р. 2001 р. 2002 р. 1. Відпуск теплоенергії, всього 7465,2 4740,7 4432,3 4391,9 у тому числі: електростанції 2125,3 1377 1338,9 1395,6 котельні установки 5037,3 3129,3 2847,6 2800,4 теплоутилізаційні установки 302,6 234,4 226,4 176,8 інші установки - 0,01 19,4 19,1 2. Споживання теплоенергії, всього 7465,2 4740,7 4432,3 4391,9 у тому числі: промисловість (виробниче споживання) 4076,0 2205,5 2117,3 1941,1 житлово-комунальне господарство, всього 2879,7 2006,9 2094,1 2217,6 у тому числі: комунально-побутові споживачі 1088,2 602,5 493,1 484,4 населення 1791,5 1404,4 1601 1733,2 інші галузі (інші споживачі) 350,0 394,1 154,4 202,1 втрати теплоенергії в магістральних тепломережах Міненерго України 159,5 134,2 66,5 31,1 розподілення електроенергії, газу, тепла і води; 40 – при будівництвах і 8 – при підприємствах, установах, господарствах інших видів діяльності. Загальна потужність електростанцій області на 1.01.2003 р. складала 264,7 тис. кВт., в тому числі - загального користування 156 (58,9 %), електростанцій при підприємствах добувної і обробної промисловості та з виробництва і розподілення електроенергії, газу, тепла і води 92,8 (35,1 %) та інших електростанцій – 15,9 тис.кВт (6 %).Встановлена потужність теплових електростанцій в області сягає 263,7 тис.кВт (99,6 % від потужності всіх електростанцій області), а гідравлічних 1 тис. кВт (0,4 %). Електростанціями області у 2002 р. було вироблено 506,8 млн. кВт.г. електроенергії, в тому числі на ТЕС – 504,2 (99,5 %) і на ГЕС – 2,6 тис. кВт.г. (0,5 %). Частка області у виробництві електроенергії в Україні у 2002 р. складала біля 0,3 %. Найбільшими електростанціями області є Шосткінська ТЕЦ (115 МВт), Сумська ТЕЦ (28 МВт), Охтирська ТЕЦ (12 МВт). У 1990 р. обсяг виробництва електроенергії в області складав 856,7 млн. кВт.г. На протязі 1991-1998 р. виробництво електроенергії зменшувалось і в 1998 р. було на рівні 315,6 млн. кВт.г, тобто зменшилось більш, ніж в 2, 7рази. Це пояснюється старінням обладнання електростанцій, а також недостатністю коштів на закупівлю органічного палива через неплатежі за електроенергію. Починаючи з 1999 р. в області почалося зростання виробництва електроенергії (за винятком 2000 р.). Так, у 2002 р. порівняно з 1999 р. виробництво електроенергії в області зросло майже на 34 % і становило 51,2% від її виробництва 1990 р. Слід зазначити, що у 1990-2002 рр. Сумська область була дефіцитною за споживанням електроенергії. Так, у 1990 р. споживання електроенергії в області склало 5154 млн. кВт.г., тобто її дефіцит складав 4297 млн. кВт.г., або 83,3% від загального споживання. У 2002 р. споживання електроенергії в області за експертними оцінками склало 2697 млн. кВт.г. при її виробництві в обсязі 506,8 млн. кВт.г., тобто дефіцит складав 2190,2 млн. кВт.г., або 81,2 % від загального споживання. Через падіння обсягів виробництва споживання електроенергії скоротилось у 2002 р. порівняно з 1990 р. майже 2 рази.^ Пріоритетні напрямки розвитку ПЕК області на перспективу Перспективу розвитку паливно-енергетичного комплексу області на період до 2015 року визначають: намічені тенденції енергоємних виробництв області та економіки країни; масштаби розвіданих і очікуваного прирісту запасів нафти та природного газу; рівень розвитку виробничої інфраструктури із видобутку нафти і природного газу; наявний потенціал потужностей із переробки вуглеводнів і електроенергетики. На вибір альтернатив розвитку енергетики також виливатимуть ті обставини, що цей сектор регіональної економіки буде продовжувати грати провідну роль у стабілізації соціально-економічної ситуації в області та зменшенню дефіциту енергоносіїв в регіоні і в країні.Виходячи із загальнодержавних пріоритетів щодо стратегії розвитку вітчизняного паливно-енергетичного комплексу та визначальної його ролі в соціально-економічному розвитку області основною метою стратегії розвитку енергетики регіону є: нарощування видобутку нафти до 2 млн. т; природного газу до 2,5 млрд. м. куб. на рік, а також збільшення обсягів переробки природного газу і розширення номенклатури продукції із його переробки; нарощування виробництва електроенергії в 2,6 порівняно із 2000р.Для досягнення стратегічних цілей розвитку ПЕК у визначеній перспективі місцевій адміністрації належить забезпечити координацію зусиль і сприяти суб’єктам господарювання у здійсненні заходів в частині: нарощування розвідувального і експлуатаційного буріння до 26 і 30 тис. м на рік відповідно; розширення впровадження новітніх технологій в сфері видобутку нафти і природного газу адекватно погіршенню гірничогеологічних умов видобування вуглеводнів; модернізації техніко-технологічної бази газоперероблення; реконструкції та нарощування рівня використання генеруючих потужностей електричних станцій та теплових мереж; забезпечення екологічної безпеки діяльності підприємств із видобування та переробки вуглеводнів.Очікувані результати розвитку паливно-енергетичного комплексу області: стабільне наповнення місцевого та державного бюджетів; створення додаткових робочих місць; нарощування розвіданих та промислових запасів вуглеводнів.До ризиків слід віднести: розширення зон екологічного впливу (із забрудненням та відчуженням земельних площ), що пов’язано із нарощуванням видобутку нафти і газу; втрати, які будуть викликатись порушенням та ремонтом транспортних мереж області у зв’язку із розширенням видобутку вуглеводнів. Основні показники перспектив розвитку енергетики області на період до 2015 р. із співставленням відповідних параметрів енергетичного господарства України наведені в табл. 3.3.-3.5. При цьому визначено два найбільш ймовірні варіанти: в основу першого закладено сценарій загроз та обмежень, а другого – сценарій шансів (цільовий). Т аблиця 3.3 Прогноз виробництва електроенергії в Сумській області на період до 2015 року Показники 2000 2001 2002 2005 2010 2015 звіт 1 2 1 2 1 2 Виробництво, млрд. кВт.г. 0,302 0,401 0,503 0,603 0,603 0,703 0,703 0,803 0,803 Потужність, млн.кВт 0,251 0,251 0,251 0,251 0,251 0,251 0,251 0,251 0,251 число годин використання 1203 1597 2004 2402 2402 2801 2801 3199 3199 ^ У % до загального обсягу по Україні виробництво 0,18 0,23 0,2 9 0,32 0,29 0,31 0,27 0,31 0,28 потужність 0,48 0,48 0,48 0,47 0,46 0,43 0,43 0,42 0,40 число годин використання 37,1 48,7 60,8 68,0 63,5 72,1 63,7 73,5 68,9 Таблиця 3.4^ Прогноз структури виробництва продукції паливно-енергетичного комплексу Сумської області у 2005-2015 роках, % Продукція Питома вага продукції ПЕК області у загальному випуску продукції відповідного виду діяльності по Україні, % 2000 2005 2010 2015 Видобування енергетичних матеріалів 9,6 9,8 9,7 9,4 9,5 10,2 10,0 Виробництво коксу, продуктів нафтоперероблення та ядерного палива 3,9 2,9 2,9 2,7 2,7 2,5 2,5 Виробництво та розподілення електроенергії, газу та води 1,0 1,6 1,4 1,5 1,4 1,5 1,3 Таблиця 3.5Виробництво основних видів продукції ПЕК Сумської області в натуральному виразі в період до 2015 року Види продукції 2000 р. (звіт) Прогноз 2005 р. 2010 р. 2015 р. І ІІ І ІІ І ІІ Видобуток нафти, млн.т. 1,6 1,7 1,8 1,8 1,9 1,8 2,0 у % до загального обсягу по Україні 43,2 44,7 45,0 41,9 40,0 40,9 40,0 Видобуток природного газу,млрд.. м. куб. 1,6 2,0 1,6 2,2 2,5 2,5 2,5 у % до загального обсягу по Україні 9,0 10,0 9,0 9,6 10,2 10,2 10,0 Виробництво електроенергії, млрд. Квт.г. 0,302 0,603 0,603 0,703 0,703 0,803 0,803 у % до загального обсягу по Україні 0,18 0,32 0,29 0,31 0,28 0,31 0,28 3.1.2. Пріоритети розвитку машинобудуванняСтратегія розвитку машинобудування (виробництва, ремонту та монтажу машин і устаткування) базується на використанні внутрішніх ресурсів і пріоритетних напрямків, на яких галузь мала і може мати значні досягнення з використанням інноваційного потенціалу. Галузь є пріоритетною, бо через її продукцію впроваджуються досягнення науки і техніки у всі види економічної діяльності, забезпечується зростання продуктивності праці, підвищення добробуту і рівня життя населення. Для Сумської області її значення і пріоритетність посилюються тим, що вона є одним із трьох “китів”, на яких утримується обсяг виробництва продукції промисловості і забезпечує роботою велику частину промислового персоналу. В галузі зайнято близько 40 % штатних працівників промисловості і виробляється 20-30 % її продукції. Основні показники розвитку машинобудування і його місця у промисловості області наведені в таблиці 3.6. Основою спеціалізація даної галузі є насосно-компресорне машинобудування, виробництво нафтового та хімічного устаткування. У виробництві окремих машин і приладів, яке не займає значного місця у ^ Таблиця 3.6 Розвиток машинобудування у промисловому комплексі Сумської області 2000 2001 2002 2003 ^ Кількість підприємств, од. 372 323 345 - % до промисловості області 26,4 20,9 20,5 - з них малих підприємств 155 187 177 - % до промисловості 21,1 27,8 19,9 - Чисельність штатних працівників підприємств, тис. осіб 51,7 52,14 47,06 - % до промисловості 42,5 42,7 41,1 - з них на малих підприємствах 1,14 1,81 1,450 - % до промисловості 15,0 20,9 15,2 - Загальний обсяг продукції машинобудування у фактичних цінах, млн.. грн. 775,9 727,4 1002,0 1474,7 % до попереднього року у порівняних цінах 87,1 102,2 120,3 141,2 % до промисловості області 19,1 16,7 22,6 31,3 % до продукції галузі в Україні 4,2 3,4 4,1 4,9 Наявність основних засобів на кінець року у фактичних цінах, млн. грн. 1730 ... 1584 - % до промисловості 22,3 14,3 - Ступінь зносу основних засобів, % галузь 59,8 ... 57,0 - промисловість 49,8 47,9 55,6 - Інвестиції в основний капітал галузі у фактичних цінах, млн. грн. 21 35,5 32,7 - % до промисловості 5,9 5,8 5,9 - загальному обсязі, область займає монопольне положення у Україні (електронні мікроскопи, масспектрометри тощо). Спеціалізація машинобудування в цілому підпорядкована потребам базових галузей промисловості: добувної; енергетичної; хімічної тощо (табл. 3.7). При сполученні з виробництвом продукції загально-технічного використання, це забезпечує відносно непогану її кон’юнктуру на внутрішньому і зовнішньому ринках. Важливо, що під час економічної кризи та ринкових перетворень не були зруйновані великі за розмірами і потужністю підприємства, збережені виробничі і науково-виробничі комплекси, а в окремих випадках і розвинені або налагоджені нові зв’язки з підприємствами інших областей України і регіонів країн СНД. До найбільш відомих, продукція яких у переважній більшості йде на експорт, належать: ВАТ “Сумське машинобудівне НВО ім. Фрунзе”, ВАТ “Селмі”; ВАТ “Нафтопроммаш” (кол. “Промзв’язок”); ЗАТ “Мотордеталь-Правекс” та інші підприємства. На машинобудівних підприємствах налагоджено всі види виробництв аж до індивідуального, у т.ч. великих і важких та унікальних машин і устаткування, широкий спектр технологічних процесів і виробничого устаткування. Наявність і активність конструкторських підрозділів на підприємствах і в науково-технічних установах дає можливість оперативно реагувати на зміни запитів на ринках і підтримувати конкурентноздатність продукції.Потенціал основних фондів. Первісна вартість основних засобів основного виду діяльності на початок 2000 р. складала 2213, а залишкова - 1117 млн. грн.. Первісна вартість зменшилася на 22 %, залишкова на 38 %. На кінець 2002 р. їхня вартість складала відповідно 1584 і 680,8 млн. грн. За 2000-2002 рр., інвестиції в основний капітал склали 89,2 млн. грн. (у фактичних цінах), введено в дію основних засобів на 124 млн. грн. Незважаючи на значні втрати потенціал наявних основних засобів в цінах 2000 р. оцінюється випуском продукції на 3,1-3,6 млрд. грн. Використання цього потенціалу знаходиться на рівні 30-40 % (2003 р.). Зменшення вартості основних виробничих засобів тягне за собою зменшення амортизаційних відрахувань – основного джерела інвестиційних ресурсів. До того ж це джерело неповністю використовується для відновлення основних засобів.Потенціал кадрового забезпечення. У 1990 р. у галузі машинобудування і металообробки було зайнято 94,8 тис. осіб, у 2000 р. – 56,1 тис., а у 2002 р. – за новою класифікацією у машинобудуванні – вже 51,7 тис. У найближчому періоді кількісна потреба у працівниках може бути задоволена, але зростаючі вимоги до рівня роботи підприємств можуть стикнутися з дефіцитом кадрів високої кваліфікації, у т.ч. і робітничих спеціальностей. Не відповідають вимогам часу і кадри управлінців.Сильною стороною машинобудування області є висока конкурентоздатність продукції, переважна більшість якої йде на експорт. У 2002 р. експорт машинобудівної продукції склав 220 млн. дол. США, або 60% від загального обсягу експорту з території Сумської області.Частка продукції машинобудування в загальному обсязі продукції промисловості у 2002 році складала 22,6%, а у 2003 (за попередніми даними) перевищила 30 %. Слабкі сторони: залежність від широких кооперативних зв’язків, від кон’юнктури на зовнішніх ринках, зменшення вартості основних засобів, як результат реструктуризації. Роздержавлення основних засобів, очевидно, перейшло критичну межу, перспективна форма організації – угрупування акціонерних товариств – із слаборентабельних перейшло в угрупування збиткових підприємств. Збитковість продовжувалась розвиватись і у 2003 р. Загалом галузь знаходиться у складному фінансово-економічному становищі: значна кредиторська заборгованість; від’ємне сальдо чистого прибутку.У 2002 р. позитивне сальдо чистого прибутку мала незначна кількість державних підприємств (6) - в сумі 11,8 млн. грн., угруповання приватних - (70) в сумі 0,5 млн. грн. Недостатня обґрунтованість реструктуризації власності призвела до збитковості галузі навіть при значному зростанні виробництва, що знаходиться у протиріччі. Це викликає сумнів у кваліфікації або добропорядності нових власників і менеджерів. Характер виробництва вимагає наявності конструкторських підрозділів достатньої потужності на підприємствах. Але за даними державної статистики лише 3 підприємства мають у своєму складі науково-дослідні та конструкторські підрозділи. Частина проблем має загальнодержавний характер, у тому числі низька платоспроможність вітчизняних споживачів, відсутність ефективної кадрової політики щодо верхніх щаблів управління економікою на регіональних і загальнодержавному рівнях, неефективна політика щодо амортизації і відтворення капіталу.Стратегічною метою розвитку машинобудівного комплексу є створення потужних угрупувань взаємопов’язаних підприємств, орієнтованих на виробництво конкурентоздатної наукоємкої інтелектуальної продукції, яка користувалась би попитом на зовнішніх і внутрішньому ринках і забезпечувала значну частку (не менше 30 %) валової доданої вартості і прибутку, створених у промисловості області. Крім зв’язків по продукції підприємства повинні мати демпферну продукцію для згладжування коливань кон’юнктури.Потрібно підтримувати і розвивати науково-технічний і виробничий потенціали, інноваційний напрямок розвитку, оновлення і нарощення основних засобів. Головним завданням є досягнення стійкого економічного розвитку галузі, яка була, є і має бути однією із провідних у промисловості області. Кількісно мета стратегії характеризується показниками обсягу продукції на 2015 р. у 2,3-3,3 млрд. грн.Пріоритетними напрямами стратегії визначені наукомісткі і високотехнологічні галузі машинобудування (електротехнічна електронна, авіаційна, засоби зв’язку промисловості, енергетичне, хімічне, важке машинобудуванню тощо). передбачається стимулювання всіх виробництв, продукція яких насичена сучасними досягненнями техніки, системами управління, інтелектуальним змістом, конкурентноздатна на зовнішніх ринках та імпортозамінююча на внутрішньому, забезпечує високу ефективність у виробництві і експлуатації. Оскільки успішна діяльність може бути забезпечена при використанні інноваційних принципів в управлінні, технології і організації виробництва і особливо у проектно-конструкторській справі, особливу увагу буде зосереджено на підготовці кадрів високої кваліфікації, зд