Педагогічнадіяльність
МиколиІвановича Пирогова
Зміст
Вступ
1. Загальна характеристикасуспільно-педагогічного руху 60-х років ХІХ ст.
2. Практична діяльність М.І.Пирогова-педагога
3. Система народної освіти і проблемидидактики
4. М.І. Пирогов про виховання дітей
5. Основні проблеми «Питань життя»
Висновки
Література
Вступ
Микола ІвановичПирогов (1810-1881) народився у Москві, у сім’ї казначейського чиновника. Післязакінчення Московского університету(медичний факультет) він готувався в Дерпті (м. Тарту) до професуриі після дисертації на ступінь доктора медичних наук протягом двох років займався В Німеччині вдосконаленням своїхзнань. У віці 26 років він ставпрофесором хірургії спочатку в Дерптськомууніверситеті, а потім у Медико-хірургічній академії у Петербурзі.
В 1854 році під час облогиСевастополя Пирогов за власною ініціативою був направлений на фронт на чолі зорганізованою ним общиною «сестер милосердя».
В 1856 році з’явилась стаття Пирогова «Питання життя», яка висвітлювала важливі питаннявиховання. Вона звернула на себе увагу суспільства передовими ідеями просуспільне виховання, зробила ім’я авторашироко відомим.
В 1856 році Пирогов був призначений керівником Одеського учбового округу. Олександр II негативно відносився до Пирогову, вважаючи його «красним» (хоча він був лібералом), але, призначаючи його на цей пост, хотів створити видимість турботи царського керівництвапро народну освіту. Протягом дворічного управління Одеським учбовим округом Пирогов намагався підняти значенняпедагогічних рад гімназії, внушав директорам і учителям учбових закладів думку про необхідність гуманного відношення до дітей, підготував відкриття університету в Одесі. Ліберальна діяльність його у якості керівника учбовогоокругу визвала в одеськогогенерал-губернатора підозру у вільнодумстві і підриві авторитету влади. Пирогов був переведений у Київ на посаду керівника Київського учбовогоокругу. Тут продовжував покращувати роботушкіл, рекомендував учителям відвідувати уроки один одного, заохочувавпедагогічні пошуки вчителів, ввів у практику гімназій позакласні літературні бесіди, сприяввідкриттю у Києві одній з перших в Росії недільних шкіл для дорослих.
Коли у 1861 році Порогов був звільненийз посади керівника,прогресивна спільнотаКиєва влаштувала йому урочисті проводи.
Керівництвозробило вигляд, що воно має на меті використати досвід Пирогова як педагога, іназначило керівникоммолодих людей, які готувались за кордном допрофесури, але в 1866 році позбавило його і цієї посади. Великий хірург, видатний учений, суспільний діяч та педагог, Пирогов повинен був піти ще повний сил у свійневеликий маєток на Україні, де й помер у 1881 році.
Ім’я МиколиІвановича Пирогова складає гордість і славу Вітчизняної педагогічної науки,народної освіти. Своєю видатною діяльністю як в області медицини, так і освітиМ. І. Пирогов заслужив визнання широких мас і педагогічної спільноти. Йогопедагогічні ідеї є джерелом наукової творчості і практичної діяльності. Вониблизькі нам і сьогодні актуальністю поставлених проблем, таких, як єдністьшколи і життя, педагогічної науки і практики; виховуюче навчання, «гармонійнийрозвиток усіх вроджених сил народу», виховання людини – громадянина, корисногосвоїй державі.
У даній курсовійроботі ми намагатимемось розкрити зміст педагогічної діяльності видатногопедагога, просвітителя і організатора народної освіти М.І. Пирогова, творчаспадщина якого ввійшла в скарбницю вітчизняної педагогіки.
1.Загальна характеристика суспільно-педагогічного руху
60-хроків ХІХ ст.
60-ті роки ХІХст. (починаючи з 1855 року) були в Росії періодом великого суспільного руху,обумовленого зростаючими протиріччями між розвитком виробничих сил ігальмуючими цей розвиток кріпосними відносинами. Кримська війна 1853-1855 роківособливо яскраво розкрила застарілість кріпосної системи. Не дивлячись нагероїзм солдатської маси і багатьох воєначальників, Росія внаслідок економічноїта технічної відсталості, неправильної стратегії вищого командування потерпілапоразку.
У 60-ті роки ХІХст. у Росії широко поширились ідеї матеріалізму, спостерігався подальшийрозвиток критичного реалізму й ідеї народності мистецтва, літератури івиховання. Ці ідеї, однак, по-різному сприймались представниками різнихсвітоглядів.
Важливоюскладовою частиною суспільного руху був потужний педагогічний рух того часу.Гостра критика кріпосного виховання, боротьба проти класової школи зовсенародну освіту, яка дає широкий світогляд, за виховання людини ігромадянина, за освіту жінок, боротьба проти прагматизму і схоластики, зубрінняі муштри, за повагу до особистості дитини, розробка на прогресивних засадахдидактичних питань, вимога широкої мережі народних шкіл, автономія вищої школи– такими були найважливіші питання, які висувалися російською прогресивноюпедагогікою 60-их років ХІХ ст.
Педагогічний рухне був, звичайно, одноманітним. Педагоги, що належали до різних суспільнихнапрямків, трактували питання зі своїх класових позицій.
У цей періодвиникає ряд суспільних організацій, котрі ставлять собі за мету вирішеннянасущних проблем педагогічної теорії і практики. У 1859 році створюєтьсяПетербурзьке педагогічне товариство. В його роботі брали участь П.Г. Рєдкін,К.Д.Ушинський, В.Я. Стоюнін, В.І. Водовозов, Д.Д. Семенов, А.Я. Герд і багатоінших педагогів та методистів.
В 1861 році приВільному економічному товаристві створюється Комітет грамотності, деобговорюються питання організації народної школи. Виникають різноманітнісуспільні педагогічні організації. Організовуються недільні школи, в якихведуть свою роботу і новатори. Створюються школи для дітей робітників, а удеяких місцях – дошкільні установи.
Під впливомсуспільно-педагогічного руху розвивається в ці роки педагогічна журналістика;на сторінках журналів жваво обговорюються найважливіші питання виховання інавчання.
Видавались:«Журнал для виховання» (виник в 1857 році, з 1860 року виходив під назвою«Виховання»; у ньому було вміщено декілька перших статей К. Д. Ушинського);«Російський педагогічний вісник», «Вчитель» ( виходив з 1860 до 1870 року, бувприсвячений майже винятково питанням народної школи); «Педагогічний збірник»(журнал видавався Головним управлінням військово-учбових закладів з 1864 року,був присвячений загальним питанням виховання і середньої загальноосвітньої школи); «Ясна Поляна» (журнал видавався у 1861 – 1862 роках Л. М. Толстим,висвітлював досвід Ясно полянської школи. дуже гостро критикував царську ізарубіжну школу) та ін.
Питання вихованняі народної освіти висвітлювались також літературними і політичними журналами.
Загальнимпитанням виховання присвячували свої сторінки на початку 60-их років навітьдеякі спеціальні журнали. Так, у 1856 році в передовому журналі «Морськийзбірник» була опублікована відома стаття М.І. Пирогова «Питання життя».
2.Практична діяльність М.І. Пирогова-педагога
М.І. Пирогов бувактивнім учасником суспільно-педагогічного руху 60-х років ХІХ ст. Післязакінчення медичного факультету Московського університету Пирогов читав лекціїу Дерптському університеті, а потім у Петербурзькій медично-хірургічнійакадемії.
У роки Кримськоївійни був у числі захисників Севастополя і вперше в Росії організував общинумедичних сестер.
Виражаючинезадоволеність існуючими порядками, він вважав, що необхідних покращень ужитті країни можна досягти шляхом реформ. Однією з найважливіших умовудосконалення суспільної дійсності він вважав освіту, тому так багато увагиприділяв питанням виховання, педагогіки і школи.
Бажаючи поширенняосвіти серед народу, він приймав участь і створенні недільних шкіл, боровся зазагальнодоступність вищої освіти і висловлював багато цінних ідей по йоговдосконаленню.
Широкий відгук увсіх верствах суспільства отримала його стаття «Питання життя» (1856 р.). Уній він показав своє відношення до дійсності, поставив насущні питаннявиховання і народної освіти. На противагу класовій політиці керівництва М. І.Пирогов захищав ідею рівного для всіх загальнолюдського виховання, виступавпроти ранньої професіоналізації, стверджуючи, що професійному навчанню повиннапередувати загальна освіта.
Невдовзі післяпояви статті керівництво, поступаючись суспільній думці, призначило Пироговакерівником учбового округу ( Одеського, а потім Київського ), де вінкористувався великою популярністю як гуманний і чуйний наставник молоді.
На цій посадіМ.І. Пирогов багато зробив для удосконалення навчально-виховної роботи школи,для розвитку творчої ініціативи вчителів, їх підготовки. Він вважав, що однимз головних завдань школи, вчителів є пробудження в учнів бажання вчитися ітворити.
Діючи за своїмипереконаннями та всупереч офіційним вказівкам, Пирогов викликав незадоволеністьдержавних чиновників та був звільнений. Герценівський «Дзвін» оцінюваввідставку Пирогова як одну з наймерзотніших справ уряду.
Останні 15 роківМ.І, Пирогов жив у селі Вишня, лікував хворих, працював над «Щоденником староголікаря», чудовим твором про виховання.
Велику цінністьмають висловлювання Пирогова про виховання дітей у сім’ї перед школою. Він закликав батьківдо формування цілісної та правдивої людини з раннього дитинства, підкреслювавнеобхідність вивчати особливості маленьких дітей, рахуватися з їхніми бажаннямита потребами. Цікавими є думки про особливості дитячої уваги, необхідність їївправляти, про співвідношення наочності і живого слова у виховання, пророзвиток у дітей можливості здобуття реальної освіти через «розумні ігри»,пов’язані з пізнанням предметів і явищ оточуючого життя, про значення дитячихігор, його критичні зауваження з приводу штучності та надмірної систематизаціїзанять у навчально-виховних закладах.
3.Система народної освіти і проблеми дидактики
Пироговзапропонував новий проект шкільної системи. спрямований проти класової школи.Він вважав, що основою шкільної системи повинна бути дворічна школа, звідкибуде відкриватись доступ в середню школу всім. Свою шкільну систему він будувавза принципом єдиної школи.
Пироговпропонував шкільну систему з декількох ступенів, із відносно нетривалимтерміном кожного, а саме: після початкової дворічної школи — прогімназія(неповна середня школа) двох типів з чотирирічним курсом; за нею йде гімназіятакож двох типів – з 3 – 5-річною тривалістю навчання. Цю систему завершує вищашкола (університети та вищі спеціальні навчальні заклади).
Шкільна система,проект якої склав Пирогов, маже бути представлена наступною схемою:
Університет чивищий спеціальний навчальний заклад
Класична гімназія( 5 років)
Класичнапрогімназія (4 роки)
Вищі спеціальнінавчальні заклади
Реальна гімназія(3 роки)
Реальнапрогімназія (4роки)
Елементарна(початкова) школа (2 роки)
Головне місце всистемі середньої школи Пирогов відводив давнім мовам ( латинській т грецькій),російській мові та літературі, математиці та історії. Класичній середній школівін віддавав перевагу над реальною. Тривалість навчання в першій на два рокибільша, ніж у другій. Усі навчальні предмети класичної гімназії маютьзагальноосвітній характер, тоді як у реальній гімназії частина навчальних годинзайнята прикладними (професійними ) предметами, що значно знижує загальнуосвіту, яка давалась реальною гімназією, особливо. якщо врахувати, що курс їївсього трирічний (тоді як в класичній гімназії – 5 років). У перших двох класахкласичної і реальної прогімназій курс навчання практично однаковий. З ІІІ класукласичної прогімназії починається навчання латинській, а з ІУ класу – грецькіймовам. Ті, хто закінчили реальну прогімназію йдуть або в реальну гімназію, абов ІІІ клас класичної прогімназії, або на практичну роботу. З класичної гімназіїможна вступати в університети чи у вищий спеціальний навчальний заклад, тоді якті, хто закінчив реальну гімназію, приймаються лише у вищі спеціальні навчальнізаклади, або ж ідуть на практичну роботу.
З метою полегшитиотримання вищої освіти біднішим громадянам Пирогов пропонував зменшити оплатуза навчання.
У своїхциркулярах по навчальному округу Пирогов звертав увагу вчителів на необхідністьвідкинути старі, догматичні способи викладання і застосовувати нові методи.Треба пробуджувати думку учнів, розвивати їх розумові здібності, формуватинавички самостійної роботи.
Досвідченийвчитель повинен пробудити увагу учнів і розвинути в них інтерес до новогонавчального матеріалу, а це, на думку Пирогова, — найголовніше для успішностінавчання.
Основнимидидактичними принципами Пирогов вважав усвідомленість навчання, активність інаочність.
Пирогов внісзначне поліпшення в роботу педагогічних рад гімназій, розширив змістобговорюваних питань, увів у систему доповіді і обмін думками з дидактичнихпитань, всіляко заохочував методичні пошуки вчителів, рекомендуваввзаємовідвідування уроків.
Вимагаючи, щобвчителі і керівники прогімназій і гімназій добре вивчали учнів та їхуспішність, Пирогов пропонував переведення з класу в клас за результатамирічної успішності учнів. Він негативно відносився до перевідних екзаменів,відмічаючи наявність у них значного елементу випадковості та формалізму.
До викладання увищій школі Пирогов пропонував залучити великих учених, проводити семінари,рекомендував посилити бесіди професора з студентами, проводити практичнізаняття і всяко розвивати у студентів навички поглиблення самостійної роботи.
4.М.І. Пирогов про виховання дітей
У своїй статті«Питання життя» Пирогов обґрунтував свій ідеал моральної людини, виступав назахист всезагальної освіти. Він обурювався тим, що батьки не рахуючись ізсхильностями дітей, самоуправно і самовільно призначали свою дитину ще з пелюшокдля тої чи іншої касти суспільства, поспішали підготувати її до виконаннякласових обов’язків, забуваючи про те, що треба перш за все забезпечитирозвиток особистості, сформувати моральні переконання, необхідні людині увступі на самостійний життєвий шлях. Він вказав на шкоду ранньоїпрофесіоналізації, спеціалізації в освіті як для самої людини, так і длясуспільства.
Основою вихованняморальної людини Пирогов вважав християнську релігію і наполягав нанеобхідності релігійного виховання дітей з якомога ранішого віку. Для змінисуспільного життя він бачив лише один шлях – виховання: «Виховання слідпочинати колиски, якщо ми бажаємо докорінного перевороту моралі, бажань.переконань суспільства» (3).
Початкове сімейневиховання дітей Микола Іванович вважав тією сходинкою, з якої починаєформуватись моральна людина, тією основою, на якій базується подальша шкільнаосвіта.
Основні думкиПирогова про виховання моралі з раннього віку, про важливу, відповідальну рольматері у початковому сімейному вихованні дітей, про ідеал матері – вихователькизародились у нього задовго до опублікування статті «Питання життя». Вони буливисловлені педагогом у листах до своєї майбутньої дружини ще в 1850 році.Головне призначення матері, стверджував він, віддати себе повністю родині,справі виховання дитини, і жінка повинна бути підготовленою до виховноїдіяльності: «Неоціненне щастя, — писав Пирогов, — бути вихованим у першихроках дитинства освіченою матір’ю, знаючою і розуміючою всю висоту, всюсвятість свого покликання» (3). Щоб виконати це покликання, матері необхіднопостійно займатись самовихованням та самоосвітою, мати здатність ясно ізрозуміло говорити з дітьми, а головне – постійно працювати над покращеннямвиховання дітей.
У статті «Питанняжиття» Пирогов піддав критиці постановку жіночого виховання в Росії, котре невідповідало на думку вченого, ні особистим схильностям, ні суспільномупризначенню жінки. Він намагався підняти жінку в очах суспільства. Більше того,Пирогов вважав, що доглядаючи за колискою людини, запроваджуючи ігри їїдитинства, навчаючи її вуста лепетати і перших слів, і першої молитви, жінкистають головними зодчими суспільства.
Відмітивши, що уруках матерів лежить майбутність людини, Пирогов вказував на необхідністьбережливого і уважного відношення до дітей, розум і серце яких під впливомвиховання і навчання, подібно до м’якого воску, можуть приймати різні форми.
У сімейномувиховання є більше можливостей, ніж у школі, керувати індивідуальним розвиткомдитини, враховуючи її особливості та схильності.
Пирогов закликаввихователів і батьків добре вивчати духовний світ дитини, розумно направлятирозвиток і виховання дітей.
М.І. Пироговпоставив на обговорення педагогів найважливіше питання педагогіки: яким повиненбути напрямок виховної роботи у сім’ї? Сам він дав цьому питанню оригінальну відповідь: у процесі сімейноговиховання дітей для підготовки до школи мати повинна дати їм основи реальноїосвіти, широко використовуючи при цьому дитячі ігри.
Такі поглядиПирогова мали велике значення для педагогіки. Видатні педагоги ХІХ ст.використовували ідею реальної освіти дітей при складанні програм і методичнихрозробок ігор та занять, спостережень у природі, при проведенні найпростішихфізичних дослідів.
Гарячий патріотсвоєї Батьківщини, М.І. Пирогов вважав обов’язковим, об виховання і навчанняпроводились рідною мовою. Він поставав проти космополітизму у справі вихованняі навчання дітей, котрий виражався в тому, що дітям привілегійованих верствнаселення з раннього віку гувернери прививали презирство до рідної мови і любовдо іноземної. Пирогов був впевненим у тому, що потішний звичний спосіб навчаннямалолітніх, мало не грудних малюків, французькій, англійській мовам нерозумний, він соромить національне почуття, ніскільки не сприяючи поширенню науковихзнань та розширенню мислительного кругозору в країні.
Шестирічний вікдітей Пирогов вважав найсприятливішим часом для того, щоб починати навчаннядітей грамоті. Винятком може бути слабкий загальний розвиток дитини. Батькам івихователям слід спостерігати за ходом розумового розвитку дитини і увідповідний момент скористатися її інтересом до грамоти, щоб початисистематичні заняття.
Пироговвисловлював цінні думки про психологію дитячої уваги, про засоби її розвитку зраннього віку. Пирогов розглядав увагу як особливий стан напруження тих частинмозку, які сприймають принесені органами чуттів враження, підкреслювавнеобхідність індивідуалізувати прийоми і засоби виховання у дітей уважності.
Микола Івановичвважав, що для розвитку мислення потрібна не лише наочність, яка впливатиме на органивідчуттів, але й слово. Він вважав, що дар слова – це єдиний і неоціненнийзасіб проникнути у середину, значно глибше, ніж шляхом лише самих зовнішніхвідчуттів. Цінним було й твердження вченого про те, що наочність і словоповинні використовуватись у тісному поєднанні.
Однією знайважливіших умов виховання і навчання Пирогов вважав хорошу дисципліну. Вінзасуджував казармений режим, сваволю, якы поширювались у школах того часу,бездушне відношення до дітей і вимагав гуманності і сердечності при підтриманнідисципліни. У випадку провини учня педагог повинен уважно врахувати обставини,за яких скоєна провина, об’єктивно оцінити його, довести до свідомості учняйого провину і справедливість призначеного за неї покарання.
У своїй статті«Чи треба сікти дітей, і сікти у присутності інших дітей?» (1858р.), котрастала відгуком на службовий звіт директора гімназії Одеського учбового округу,Пирогов принципово засудив тілесні покарання дітей і гаряче доводив, щозастосування різок антипедагогічне, що тілесні покарання знищують в дитинісором, розбещують дітей і повинні бути відмінені.
Однак він не бувдо кінця послідовним у цьому питанні. У наступному, 1859 році Пироговопублікував циркуляр по Київському учбовому округу «Основні засади правил пропровини і покарання учнів гімназій Київського учбового округу», в котромупринципово відкидаючи різки, на практиці вважав, однак, неможливим обійтись безних і радив застосовувати їх у гімназіях як виключну міру і лише за постановоюпедагогічної ради.
5.Основні проблеми «Питань життя»
Розглядпедагогічних поглядів варто почати зі статті «Питання життя», опублікованої ниму 1856 році. Це була перша педагогічна робота Пирогова. Завдяки їй ім’я Пирогова стало широко відомим ізвернуло на себе увагу суспільства передовими ідеями про загальнолюдськевиховання.
В статті «питання життя» (як і в інших своїх педагогічнихтворах) М. І. Пирогов різко виступив проти класової школи і ранньоїутилітарно-професійної виучки, яку намагалось ввести царське керівництво зарахунок зниження рівня загальної освіти молоді. Він протипоставив офіційномукурсу освіти ідею загальнолюдського виховання, яке повинно підготувати досуспільного життя високоморальну людину з широким розумовим кругозором.
Свою статтю Пирогов починає з історичної довідки пропошуки видатними мислителями давньої Греції відповідей на питання пропризначення людини у суспільному житті, про зміст людського життя. З цієїдовідки випливає, що мова йде про питання суспільного життя, про життя людини всуспільстві, про її взаємовідносини з іншими людьми, про неминучість длякожного з нас вирішення питання про наше відношення до суспільних потреб іобов’язків.
«У чому полягаємета нашого життя? Яке наше значення? До чого ми покликані? Чого покликанішукати ми?» Такі перші питання життя, що висував Пирогов у своїй статті. Усамостійному вирішенні цих питань зацікавлені і суспільство з його панівнимнапрямком, і кожна окрема особистість. З цим складно не погодитись.
Здавалося б,міркує далі Пирогов, що на поставлені питання про мету і призначення нашогожиття члени християнського суспільства отримають відповіді про процес вихованняв сім’ї і школі, і таким чиномпідготовані до здійснення християнської моралі в суспільному і особистому житті. Але у дійсності такого пануванняхристиянської моралі не спостерігається. На противагу християнським основам виховання, отриманим ушколі, у всіх проявах суспільного життя панує «різко виражене матеріальне,майже торгове спрямування».
Що ж залишаєтьсяробити за таких обставин? – природно виникаюче запитання. Залишається глибшепоглянути в сутність оточуючого життя. З виключною майстерністю викладає Пирогов «філософію» вісьми дрібних суспільних груп.
«Поглядів, якихнаслідують ці маси, набереться до десяти, а може, і больше.
Ось, наприклад,перший погляд – дуже простий і привабливий. Не розмірковуйте над тим, чого неможна пояснити. Це, за найменшою мірою,втрата лише одного часу. Можна, думаючи, втратити і апетит, і сон. Час потрібен для праці і насолоди.Сон – знову ж для праці та насолоди. Праця і насолода – для щастя.
Ось інший погляд– високий. Вчіться, читайте, розмірковуйте і отримуйте від цього найкорисніше. Колирозум ваш посвітліє, ви дізнаєтесь, хто ви і що ви. Ви зрозумієте все, щоздається не пояснюваним для простого люду. Порозумнішавши, повірте, ви будетедіяти якомога краще. Тоді надайте тільки вибір вашому розуму, і ви ніколи незробите промаху.
Ось третій погляд– старообрядовий. Дотримуйтесь найточнішим чином всі обряди і традиції. Читайте лише благочестиві книги, але у зміст не вникайте. Це головне для спокою душі. Потім, не задумуючись, живіть так, якживеться.
Ось четвертий погляд– практичний. Працюючи, виконуйте вашіслужбові обов’язки, збираючи копійки на чорний день. У сумнівних випадках, якщо один обов’язокпротирічить іншому, обирайте те, що вам вигідніше, або у крайньому разі що вамменше зашкодить. Проте, надавайте кожномурятуватися на свій лад. Про переконання, точно так само як і про смаки, несперечайтесь і турбуйтесь. З повною кишенею можна жити і без переконань.
Своїм викладом«філософії» життя восьми дрібних суспільних груп Пирогов сформулював пануючі вросійському так званому освіченому суспільстві виразки і пороки, котріслугували предметом зображення і у нашій могучій, виключно за своїми моральнимитенденціями художній літературі ХІХ ст.
Розкриваючипошлість, пануючу в привілегійованому суспільстві, Пирогов разом з тим показав безсилляшколи і виховання його часу в справі перетворення суспільства на яких то б небуло розумних початках. А якщотак, то виникало серйозне питання про сенс і призначення усієї системивиховання і освіти. Очевидно, школа і виховання ні в якій мірі невели до удосконалення суспільного життя на моральних засадах.
Пирогов писав, щоіснує лише три можливості вивести людство з складного і небезпечного стану:
Або узгодитиморально-релігійні основи виховання з дійсним напрямком суспільства.
Або застосуватинапрямок суспільства.
Або приготуватинас вихованням до внутрішньої боротьби, неминучої та рокової, надавши нам всіспособи і всю енергію витримувати нерівний бій.
Піти першимшляхом, міркує далі Пирогов, це означало б шукати те, що залишилося на земліСвятого, Чистого і Великого. Змінити напрямок суспільства – справа промислу ічасу. Залишається третій шлях, тобто приготувати вихованням до внутрішньоїборотьби. Приготувати з юних років до цієї боротьби, означає саме зробити наслюдьми, тобто тим, чого не досягає жодна реальна школа у світі, турбуючисьзробити з нас з самого дитинства негоціантів, солдатів, моряків, духовнихпасторів чи юристів.
У цих міркуванняхвиясняється основна суспільно-політична позиція Пирогова.
Підводячипідсумки всього вищесказаного, можна зробити висновки, що найвищасуспільно-історична заслуга Пирогова полягала в тому, що він розкрив і назвавсвоїм іменем «торговий» напрямок життя, показав його протиріччя зі всім, щозалишилось ще у житті «святого», розкрив шкідливий вплив «меркантильногонапрямку» на підростаюче покоління і поставив на чергу дня питання про те, що жможна зробити шляхом виховання, щоб подолати розбещуючий вплив «торговогонапрямку» в суспільному житті.
Можна відмітити,що дані висловлювання Пирогова (зокрема про дурний вплив торгового напрямку всуспільстві) вкрай точно характеризують сьогоднішній стан суспільства, особливоположення молоді.
Висновки
Вивченняпедагогічних творів, біографічних й автобіографічних даних, залишених намПироговим, показує, що протягом всього свого життя він непохитно здійснюваводну основну ідею: боровся зі станово-кріпосним ладом у системі освіти йпрагнув до того, щоб поставити освіту й виховання підростаючих поколінь наслужбу потребам, що назрівали, нашої країни у всіх областях культури впісляреформений час.
Пирогов вівборотьбу зі становими й національними привілеями насамперед у справі народноїосвіти й поширення культури й науки в нашій країні.
Таким чином,педагогічні позиції Пирогова найтіснішим чином спліталися з політичнимипрагненнями демократичного лібералізму, що відрізняв його й від представниківбюрократів-реакціонерів і консерваторів, і від представників революційноїдемократії (у політичному змісті Пирогов не був революціонером).
У чому ж полягаєцінність педагогічної системи Пирогова? Найбільший інтерес і цінністьпредставляє система освіти, висунута ним. Принцип цієї системи полягає впереході з одного щабля до наступного, вищого й у той же час у закінченостіосвіти в кожному щаблі.
Як перший щабельосвіти йде елементарна початкова дворічна школа. Програма занять у цій школірозрахована на розвиток первісних основ мислення, що вчаться, іспостережливості шляхом навчання рідній мові, рахунку й, зокрема, розвитокспостережливості шляхом наочного навчання в дусі Песталоцци. До речі, Пироговнадавав величезного значення наочному навчанню й вважав, найважливіше застосовуватипринцип наочності в як можна ранньому віці. У статті Пирогов говорить про спосібвикладання природних наук. “Взагалі, головний обов'язок педагога полягаєпереважно в тім, що б науку викладати не стільки для самої науки, скільки длярозвитку, за допомогою науки тієї або іншої розумової розумової абощиросердечної здатності. Природне й повинне саме служити до розвиткуспостережливої здатності в дитини, початківця знайомити з навколишньою йогоприродою. Потрібно привчити з раннього років і його очей, і його дотик довиразного відшукування різних ознак, що характеризують природні тіла; дайтейому в руки мінерал, рослина, тварина й запитуйте його, що він бачить і щовін знаходить особливого; змусьте його знайти й описати розходження тим часом йіншим тілом, і завдання ваша буде дозволена, ціль буде цілком досягнута.” (8)
За традиціямитого часу, у програму початкової школи, як й у програму наступних за нею вищихщаблів, Пирогов вносить і підстави так званого закону божого, тобто вивченнясвященної історії старого й нового завіту.
Прогімназіїстановлять у системі освіти, що захищає Пирогов, другий щабель утворення,знов-таки призначену для всіх станів і класів. Прогімназії, за планомПирогова, розділяються на два типи — реальна й класична, кожна зі своїм курсомнавчання.
Класичнапрогімназія в проекті Пирогова має в навчальному плані майже ті ж предмети, щой реальна. Але за рахунок кількості годин, що відводять на предмети реальнихзнань , у класичній прогімназії приділяється увага ґрунтовному вивченнюлатинської й грецької мов й однієї, а не двох нових мов. У класичні прогімназіївідкритий доступ знов-таки для всіх бажаючих, що мають освіту в обсязіелементарної початкової школи. А крім того, і закінчивши реальну прогімназію,діти могли проходити без іспиту в III клас класичної прогімназії.
Над двома типамипрогімназій організується гімназія знов-таки двох типів — реальна й класична.
Освіту в реальнихгімназіях Пирогов призначає для задоволення практичних потребвиробничо-технічного життя. Ті, хто закінчили реальні гімназії, за планомПирогова, одержать доступ або безпосередньо до практичної діяльності, або увищі, але спеціальні навчальні заклади, а не в університет.
Надаючивиняткового значення у вихованні учнів науці й науковій освіті, Пирогов враховувавроль й інших спеціальних виховних впливів на учнів. І майже в кожній статтійого ми знаходимо глибокі, оригінальні думки, поради й практичні вказівки вцьому напрямку.
Головне увиховній роботі, чому Пирогов надає вирішального значення, це наміри, життєвіцілі й завдання, які ставлять собі вихователі в родині й у школі, узгодженістьродини, школи, суспільства й держави в цих намаганнях.
Пирогов дав ряднайцінніших порад до методики виховної роботи. Обрані ним питання й характерїхнього вирішення вводять учителів у найбільш важливі й вирішальні сторонивиховної роботи в школі.
На місцерозрізнених, неорганізованих впливів на учнів з боку адміністрації шкіл(директори й інспектори) і наглядачів Пирогов висунув у якості основноївиховної сили колективну роботу вчителів або, як він їх називає, наставників,об'єднаних у педагогічні ради середніх навчальних закладів. У такий спосібодноособова, часто випадкова й довільна дія вчителів одержувала не тількиєдність, але й природно більшу різнобічність і глибину впливів на учнів.
Постановипедагогічних рад здобували в очах учнів більший авторитет, більшу силу. “Досвіддоводить, — пише Пирогов, — що висновки й постанови педагогічної радинезрівнянно більше користуються довірою між учнями, чим рішення однієї особи,чи буде воно другорядним у закладі, як учителі або наглядачі, — або головне, якдиректор”(3).
Пирогов бувстурбований розвитком у вчителів уважного, чуйного відношення до учнів. Вінжадав від учителів “під час обговорення кожного вчинку” не формально юридичноговідношення до учнів, а “добре вникнути в ті обставини”, якими викликаєтьсяповедінка учня. У цих цілях Пирогов пропонував вихователям завести в себекишенькові журнали, у яких би вони відзначали, з належними подробицями й тількидля себе, всі помічені ними вчинки учнів, їхній напрям думок і т.д.
Вимогами такогороду Пирогов ставив перед учителями складне й важке, але в той самий часосновне завдання в мистецтві виховання — вивчати своїх учнів йіндивідуалізувати виховні впливи на учнів
За справедливістюй одностайним визнанням Пирогов увійшов в історію російської культури не тількияк видатний геніальний учений- анатом і талановитий лікар-хірург, але і яккласик оригінальної передової російської педагогічної думки. І можна бутивпевненим у тім, що справжні заслуги Пирогова перед культурою нашої країни йзначимість його педагогічних ідей і педагогічної діяльності будуть ще довгознаходити високу оцінку й викликати глибоку повагу з боку всіх людей.
Списоквикористаної літератури
1. Егоров С.Ф. Хрестоматияпо истории школы и педагогики в России. — М.: Просвещение, 1986.
2. Историядошкольной педагогіки / сост. Н.Б, Мчелидзе и др. – М., 1987, С. 135-150.
3. Историяпедагогики / под ред… М.Ф. Шабаева – М,, 1981, С. 153-155.
4. Красновский А.А.Педагогические идеи Н.И. Пирогова. — М.: Учпедгиз, 1949.
5. Константинов Н.А., Медынский Е.Н.,Шабаева М.Ф. История педагогики. -М.: Просвещение, 1982.
6. Педагогіка:навч. пос./ за ред. М. М. Фіцули.- К., 2001.
7. Пирогов Н.И.Избранные педагогические сочинения. — М.: Педагогика, 1985.
8. ПироговМ.І. Вибрані педагогічні твори. — М.: Педагогіка, 1985. -C. 143-144.
9. ПироговН.И. Задачи учителя в школе // Антология педагогической мьісли УССР / Сост. Н.П. Калениченко. – М., 1988.
10. Христоматія з історії зарубіжноїпедагогіки // укл. А.І. Піскунов. – м., 1981.