Тема 1. Сутність стандартизації та її роль у розвитку народного господарства. Загальні відомості про стандартизацію та історичний огляд розвитку стандартизації. Мета, завдання та функції стандартизації. Органи стандартизації в Україні. Органи державної служби стандартизації. Органи галузевої служби стандартизації. Основні положення державної служби стандартизації в Україні. Загальні відомості про державну службу стандартизації,її мету і основні принципи. Об єкти стандартизації. Категорії нормативних документів з стандартизації, види стандартів.Загальні відомості про стандартизацію. Історичний огляд розвитку стандартизації. Ще в стародавньому Єгипті при будівництві використовувались цеглини постійного, "стандартного" розміру. При цьому спеціальні урядовці займались контролем розмірів цегли. Чудові пам'ятники грецької архітектури - відомі храми, їх колони, портики зібрані з відносно невеликої кількості "стандартних" деталей. Стародавні римляни застосовували принципи стандартизації при будівництві водопроводів - труби цих водопроводів були постійного розміру. У середньовіччі з розвитком ремесел методи стандартизації почали застосовуватись частіше. Так, були встановлені розміри ширини тканини, єдина кількість ниток в її основі, навіть єдині вимоги до сировини, що використовується в ткацькому виробництві. У другій половині XIX ст. роботи із стандартизації проводились майже на всіх промислових підприємствах. Завдяки внутрішньозаводській стандартизації виробів, що виготовляються, стала можливою раціоналізація процесів виробництва. Головна мета, яку при цьому переслідували підприємці, — отримання більш високих прибутків. Стандартизація розвивалась, передусім, у середині окремих фірм. Однак надалі, за часів розвитку суспільного поділу праці, все більшого значення почала набувати стандартизація національна і навіть міжнародна. 1891 року в Англії, а потім і в інших країнах була введена стандартна різьба Вітвер-а (з дюймовими розмірами), яку згодом у більшості країн замінили метричною різьбою. 1846 року в Німеччині були уніфіковані ширина залізничної колії та зчеплення для вагонів. 1869 року там вперше опублікували довідник, який містив розміри стандартних профілів катаного заліза. 1870 року в більшості країн Європи були встановлені стандартні розміри цегли. Результати національної і міжнародної стандартизації мали велике практичне значення для розвитку продуктивних сил. Однак це були тільки перші кроки. В одній лише Німеччині через наявність на її території великої кількості дрібних держав налічувалось, як зазначав Енгельс, стільки типів мір і ваги, скільки днів у році. Потреба людини у вимірюваннях виникла в давні часи. З глибини століть дійшли до нас одиниця ваги коштовного каміння — карат (у перекладі з стародавньосхідної означає "сім'я боба", "горошина"), одиниця аптекарської ваги - гран (у перекладі з латинської означає "зерно"). Одиниці виміру встановлювались випадково: наприклад, "лікоть" відповідав довжині скіпетра Генріха 1. Поширена в багатьох країнах одиниця довжини "фут" відповідала довжині ступні Карла Великого. Пошуки більш обгрунтованих одиниць виміру розпочато давно. Так, вже 1790 року у Франції створили одиницю довжини "метр", рівну десятимільйонній частині чверті довжини земного меридіану. Але минуло 85 років, перш ніж перші 17 держав, які брали участь у Міжнародній метричній конвенції 1875 року в Парижі, погодились прийняти як одиницю виміру довжини метр. Метрична конвенція і створення Міжнародного бюро мір та ваги стали важливими кроками на шляху науково-технічного прогресу (НТП). Відомо, що деякі міри мають антропометричне походження і пов'язані з певною трудовою діяльністю людини. Так, у Київській Русі застосовувались у побуті: - вершок - верх перста (довжина фаланги вказівного пальця); - пядь - від слова "п'ять" (відстань між кінцями витягнутих великого і вказівного пальців); - лікоть - відстань від ліктя до кінця середнього пальця; - сажень - від слова "досягати", тобто можна дістати; - скісна сажень - межа того, що можна дістати; - верста - довжина борозни, тобто "повертай плуг назад". Ні в стародавньому світі, ні в середні віки не існувало метрологічної служби, але до нас дійшли відомості про застосування зразкових мір і зберігання їх у церквах та монастирях. Так, "золотий пасок" великого князя Святослава Ярославовича (1070-і роки) був зразковою мірою довжини, а в "Уставі новгородського князя Всеволода про церковні суди, народ і мірила торговельні" (XIII ст.) зазначено, що міри належить "в будь-який рік зважувати". Найважливішим метрологічним документом є Двинська грамота Івана Грозного (1550 р.), в якій регламентовано правила зберігання і передачі розміру нової міри сипучих тіл - осьміни. її мідяні екземпляри поширювалися у містах на зберігання старостам. З цих мір належало виготовити дерев'яні копії та використовувати їх у побуті. Зразкові міри, з яких знімались копії, зберігались централізовано в наказах Московської держави. Таким чином, можна стверджувати про початок створення за часів Івана Грозного державної системи забезпечення єдності вимірювань і державної метрологічної служби. За навмисне псування контрольних мір загрожувало покарання -аж до смертної кари. Перевірку і нагляд за мірилами здійснювали два столичних заклади: "Вимірна хата" і "Велика митниця". Перші відомості про стандартизацію в Росії з'явились у 1555 році: за часів Івана Грозного спеціальним наказом були встановлені постійні розміри гарматних ядер і введені калібри для перевірки цих розмірів. Але ще раніше російські будівельники застосовували цеглу "стандартної" форми, створюючи з обмеженого числа цегляних профілів безліч різноманітних поєднань. Метрологічною реформою Петра 1 в російському побуті були дозволені англійські міри, які отримали особливо широке поширення на флоті і в кораблебудуванні, - фути, дюйми. Заснована 1725 року Петербурзька академія наук розпочала відтворення кутових одиниць, одиниць часу і температури. Назрівала необхідність створення в країні єдиного керівного метрологічного центру. У 1736 році була утворена Комісія ваги і мір на чолі з головним директором Монетного двору графом М.Г. Головкіним. Як вихідні міри довжини комісія виготовила мідний аршин, дерев'яну сажень; за міру рідких тіл вона прийняла відро московського кам'яно-мурованого питного двору. Роботи з виготовлення бронзової позолоченої гирі, яка використовувалась як первинний зразок російських мір ваги, тривали 11 років (1736 - 1747 pp.). Цей російський еталонний фунт майже 100 років залишався єдиним еталоном в країні. У розвитку вітчизняної метрології за останні 200 років можна виділити кілька етапів. Перший етап охоплює майже все XIX ст. Для цього періоду характерні централізація метрологічної діяльності та початок широкої участі російських вчених у роботі міжнародних метрологічних організацій. Так, наказом "Про систему Російських мір і ваги" (1835 р.) були затверджені еталони довжини і маси -платиновий сажень, рівний 7 англійським футам, і платиновий фунт, який майже співпадає за вагою з бронзовим позолоченим фунтом 1747 року. У 1842 року на території Петропавловського муру в спеціально побудованому, захищеному від вогню приміщенні відкривається перший централізований метрологічний заклад Росії - Депо зразкових мір і ваги, де зберігаються створені еталони, їх копії, а також зразки різноманітних зарубіжних мір (у теперішній час ці зразки зберігаються І музеї Д.І.Менделєєва у Санкт-Петербурзі). У Депо не лише знаходились еталони та їх копії, але й виготовлялись зразкові міри для місцевих органів, а також проводились перевірки і співставлення зразкових мір із закордонними. Ця діяльність регламентована "Положенням про міри і ваги" (1842 p.), яке започаткувало основи державного підходу до забезпечення єдності вимірювань. Як і багато інших наук, метрологія в своєму розвитку не уникнула описового періоду. Він завершився в нашій державі капітальною працею Ф.І.Петрушевського "Загальна метрологія" (1849 p.), яку удостоїли Демідовською премією імператорської Академії наук. Для російських вчених того часу було властиве глибоке розуміння ролі і місця метрології в науці та житті. У 1869 року петербурзькі академіки Б.С. Якобі, Г.І. Вільд та О.В. Струве направили в Паризьку академію наук доповідь, в якій запропонували з метою забезпечення єдності вимірювань у міжнародному масштабі виготовити нові міжнародні прототипи метра і кілограма та розподілити їх однотипні копії між зацікавленими державами. Цю пропозицію прийняли, і в результаті наступної роботи вчених різних країн була підготовлена та 20 травня 1875 року підписана Метрична конвенція. Вона стала основою міжнародного наукового співробітництва, сприяла уніфікації мір і розширенню метрологічної діяльності в національному і міжнародному масштабах. Згідно з конвенцією Росія отримала платино-іридієві еталони одиниці маси №12 і 26 та еталони одиниці довжини №11 і 28, які були доставлені у нову будівлю Депо зразкових мір і ваги (нині це будинок № 19 на Московському проспекті у Санкт-Петербурзі). * 1892 року управляючим Депо призначили Д.І.Менделєєва (1834 -1907 pp.). Він так багато зробив для вітчизняної метрології, що період з 1892 по 1917 pp. отримав назву "менделєєвський етап розвитку метрології". У 1893 році Менделєєв реорганізував Депо зразкових мір і ваги в Головну палату мір і ваги — один із перших у світі науково-дослідних закладів метрологічного напряму. Лише через 8 років у США організували Національне бюро еталонів, а 1900 року в Англії -метрологічне відділення Національної фізичної лабораторій-На чолі з Д.І.Менделєєвим була проведена велика робота із створення російської системи еталонів та їх співставлення з англійськими і метричними мірами; почала організовуватись державна метрологічна служба; реалізована широка програма наукових досліджень в галузі метрології? Власні наукові роботи Д.І. Менделєєва з метрології досі не втратили свого значення. Його наукове кредо - "Наука розпочинається ... з тих пір, як починають вимірювати; точна наука немислима без міри" - й тепер визначає роль і місце метрології у системі природничих наук. У 1901 року з ініціативи Д. Менделеева в м. Харкові була заснована так звана "повєрочна палата". Зараз вона має назву "Українська Головна Палата мір і ваги" — головна еталонна база нашої держави. З наявних на території України 35 еталонів саме в Харкові налічується 32. У кінці XIX і на початку XX ст. було досягнуто значних успіхів у розвитку техніки, промисловості та концентрації виробництва. У зв'язку з цим у найбільш розвинених в економічному відношенні країнах з'явилось прагнення до організованої національної стандартизації, яке згодом у більшості випадків завершилось створенням національних організацій зі стандартизації. Так, 1901 року в Англії створено Комітет стандартів, головним завданням якого було сприяння посиленню економічної могутності Британської імперії шляхом розроблення і впровадження стандартів на сировину,промислові вироби, військову техніку. Посилена мілітаризація багатьох країн на початку XX ст. вимагала виробництва великого числа зброї при обов'язковому додержанні принципу взаємозамінності. А це завдання можна було вирішити лише з допомогою стандартизації. Тому не дивним є той факт, що під час Першої світової війни і одразу після неї заснували кілька національних організацій із стандартизації, наприклад, у Голландії (1916р.), Німеччині (1917 p.), Франції, Швейцарії та США (1918 p.). У Росії 1923 року створили "Комітет еталонів і стандартів". Після Першої світової війни стандартизацію почали все більше сприймати як об'єктивну економічну необхідність. У цей час організації із стандартизації були створені у Бельгії і Канаді (1919 p.), Австрії (1920 p.), Італії, Японії Угорщині (1921 p.), Австралії, Швеціїта Чехословаччині (1922 p.), Норвегії (1923 p.), Фінляндії і Польщі (1924 p.), Данії (1926 п.), Румунії (1928 p.). Постійне розширення товарообміну і необхідність більш тісного співробітництва в сфері науки і техніки призвели до заснування в 1926 році Міжнародної асоціації із стандартизації (ISA). У 1939 році робота ISA була перервана Другою світовою війною. 1943 року в рамках ООН створили Координаційний комітет з питань стандартизації з бюро в Лондоні і Нью-Йорку. У жовтні 1946 року засновано Міжнародну організацію із стандартизації (ISO), до складу якої увійшли 33 країни. Нині ISO є найбільшою із значної кількості міжнародних організацій із стандартизації. Членами ISO є понад 130 країн світу. Мета, завдання та функції стандартизації.Насамперед, важливо чітко визначитися, що таке стандартизація. За сучасними уявленнями під стандартизацією розуміють діяльність, яка включає в себе вирішення питань для завдань, що повторюються в галузях науки, техніки і економіки. Це - вибір оптимальних рішень, які розраховані не тільки на теперішній рівень науки і техніки, а й на перспективу їх розвитку. Залежно від масштабів роботи із стандартизації вона може бути національною і міжнародною. Національна стандартизація - це стандартизація, яка проводиться на рівні однієї конкретної держави, а міжнародна - це робота із стандартизації, в якій беруть участь кілька країн (ДСТУ 1.0 - 93). Національна система стандартизації та сертифікації фактично започаткована з моменту проголошення незалежності України розробкою та затвердженням Концепції державних систем стандартизації, метрології та сертифікації, схваленої постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.1992 р. №269. У Концепції - 92 визначені завдання та напрями розвитку стандартизації в Україні. Цією ж постановою затверджено програму основних робіт, пов'язаних з її реалізацією. Створені правові засади стандартизації, основою яких став прийнятий урядом України в 1993 році декрет "Про стандартизацію і сертифікацію". Розроблені та затверджені основоположні стандарти та настановчі документи Державної системи стандартизації (НД ДСС), які встановлюють основні принципи управління, форми та загальні організаційно-методичні правила виконання робіт із стандартизації. Слід зауважити, що Україна успадкувала від колишнього СРСР систему обов'язкової стандартизації, яка обслуговувала планову економіку і нараховувала близько 20000 стандартів СРСР (ГОСТ).— ' Мета стандартизації, зазначена як у чинних декреті "Про стандартизацію і сертифікацію" та основоположних НД ДСС, так і в проектах документів, розроблюваних на їх заміну, загалом та за змістом окремих цілей повністю відповідає меті міжнародної (регіональних) системи та систем стандартизації інших країн. З огляду на стан суспільства та економіки для реалізації провідних цілей стандартизації актуальними стають такі завдання: для забезпечення безпеки продукції, процесів та послуг для життя, здоров 'я та майна громадян, захисту навколишнього природного середовища - використання разом зі стандартами законодавчих форм регулювання питань безпечності продукції, процесів та послуг; для забезпечення якості продукції, процесів та послуг відповідно до рівня розвитку науки, техніки, технологій і потреб населення —активний перехід на добровільний статус застосування стандартів, широке використання стандартів системи управління якістю, розроблення в кожній науково-технічній програмірозділів щодо створення відповідних стандартів; для забезпечення технічної та інформаційної сумісності,уніфікації та взаємозамінності продукції - перехід на міжнародні стандарти в частині умовних позначень, правил виконання креслень, вимог до конструкції та методів приймання механічних систем і складальних одиниць загального призначення (кріпильні деталі, підшипник, вали, муфти передачі тощо) - уніфікація на міжнародному рівні; для забезпечення однаковості вимірів - перехід на міжнародно визнані методи та методики вимірів при одночасному базуванні на досягненнях національної метрології, шо дозволить створювати та використовувати вітчизняний парк зсобів вимірів; для захисту продукції під час її виробництва, експлуатації, транспортування чи зберігання; для забезпечення економії всіх видів ресурсів, поліпшення техніко-економічних показників виробництва - перехід від нормування в абсолютних одиницях до питомих та порівняльних категорій (груп) характеристик енерго- таматеріалоефективності; для забезпечення безпечності господарських об 'єктів, складних технічних систем з урахуванням допустимого ризику виникнення природних і техногенних катастроф та надзвичайних ситуацій - першочергове розроблення стандартів намоніторинг та прогнозування надзвичайних ситуацій, а також розроблення НД з метрології діагностики та прогнозування можливих наслідків; для забезпечення обороноздатності і мобілізаційної готовності країни - врахування розроблення та експлуатації оборонної продукції в рамках єдиних організаційних та методичних підходів для оборонної та цивільної продукції,скасування надмірної закритості шляхом використання єдиного стандарту на продукцію (та інші об'єкти стандартизації) подвійногопризначення.Реалізація встановленої мети стандартизації визначає такі загальні завдання: забезпечення комплексності стандартизації на основі встановлення взаємопов'язаних вимог на всіх стадіях (етапах) життєвого циклу продукції від розроблення до утилізації та для всіх видів продукції, починаючи від сировини і матеріалів до закінчених складних виробів; вдосконалення на базі національного фонду стандартів систем інформаційного забезпечення в сфері стандартизації, метрології та сертифікації, які повинні включати інформацію та документи, визначені Угодою про технічні бар'єри в торгівлі (ТБТ); > створення та ведення національного фонду державних стандартів і класифікаторів техніко-економічної інформації, а також міжнародних та регіональних стандартів, правил, норм і рекомендацій із стандартизації, національних стандартів зарубіжних країн.Враховуючи це, до основних передумов розвитку та вдосконалення стандартизації, сертифікації та акредитації можна віднести: необхідність державного регулювання економіки, яка інтенсивно роздержавлюється та набуває високого рівня самостійності і, передусім, щодо безпеки діяльності чи її результатів для людини та суспільства загалом; перехід від загальної ідеї інтеграції економіки України з міжнародною та європейською економікою до конкретних заходів щодо вступу України до Світової організації торгівлі (COT) і виконання зобов'язань Угоди між Європейським Союзом та Україною; необхідність поетапного зниження імпортозалежності вітчизняного ринку товарів та послуг; необхідність заміни застарілого обладнання та технології при запровадженні міжнародних та європейських стандартів, іншими словами, інтеграція в сфері науки і техніки має передувати торгово-економічній інтеграції.Прискорений розвиток національної системи стандартизації, метрології та сертифікації розпочався з 1993 року, коли Україна стала повноправним членом ISO та Міжнародної електротехнічної комісії (ІЕС), членом-кореспондентом Міжнародної організації законодавчої метрології (OIML), першою з країн колишнього СРСР -членом-кореспондентом Європейського комітету із стандартизації (CEN), набула членства в Міжнародній інформаційній мережі І SONET. Виконання умов вступу України до СОТ та зобов'язань України згідно з Угодою про партнерство та співробітництво, підписаною між Європейським Союзом та Україною, вимагають особливої уваги щодо реалізації загальноприйнятих у міжнародній практиці функцій стандартизації та споріднених видів діяльності. Ефективність стандартизації, як форми регулювання діяльності чи її результатів у всіх сферах виробничо-технічних, техніко-економічних, соціальних та інших відносин знаходить своє підтвердження в розширенні та активізації робіт із стандартизації. Світовий та вітчизняний досвід виявив широкий спектр проблем і завдань, які можуть бути вирішені із залученням, а іноді виключно засобами стандартизації. Він дав велике різномаїття форм та методів проведення цих робіт, що, як правило, визначаються конкретним станом і розвитком економіки, умовами та чинниками її функціонування. Ефективність стандартизації в умовах розвинутих ринкових відносин проявляється через такі функції: економічну, соціальну та інформаційну.Економічна функція охоплює такі аспекти: надання інформації щодо продукції та якості, що дозволяє правильно оцінити та вибрати той чи інший товар, оптимізувати капіталовкладення; поширення в промисловості інформації щодо нової техніки, матеріалів і методів вимірювань та випробувань; підвищення ефективності продуктивності праці та зниження собівартості продукції; сприяння конкуренції на основі стандартизації методів випробувань та уніфікації основних параметрів продукції, що зумовлює її об'єктивне порівняння; вдосконалення управління виробництвом та забезпечення певного рівня якості продукції; забезпечення сумісності та взаємозамінності.Соціальна функція стандартизації визначає такий рівень показників та параметрів продукції, який відповідає вимогам охорони здоров'я, санітарії та гігієни, забезпечує охорону довкілля та безпеку людей під час виробництва, використання та утилізації продукції.Інформаційна функція стандартизації передбачає створення бази для об'єктивізації людського сприйняття інформації, а також встановлення термінів та визначень, класифікаторів, методів вимірювань та випробувань, креслень, умовних знаків тощо, забезпечуючи взаєморозуміння з урахуванням міжнародних регламентів, зокрема, системи обліку, статистики та фінансово-бухгалтерської діяльності, системи управління процесами та інше.Для найбільш повної реалізації комунікативної функції стандартизації регулювання термінології стає одним з найважливіших завдань. При цьому безпосередньо в національну систему стандартизації має бути введена вся сукупність загальних понять стандартизації, встановлена в спільних основоположних документах Міжнародної організації з стандартизації (ISO) та Міжнародної електротехнічної комісії (ІЕС) з урахуванням особливостей, зазначених в Угоді про ТБТ COT.Органи стандартизації в Україні.^ Органи державної служби стандартизаціїДо органів державної служби стандартизації відносяться: державний комітет України з стандартизації, метрологіїі сертифікації (Держстандарт України); український науково-дослідний інститут стандартизації і сертифікації та інформатики (УкрНДІССІ); державний науково-дослідний інститут "Система" (ДНДІ “Система”); український державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації (УкрЦСМ); український навчально-науковий центр зі стандартизації, метрології та якості продукції; технічні комітети зі стандартизації (ТК); територіальні центри стандартизації, метрології та сертифікації.Держстандарт України був створений Постановою Кабінету Міністрів України №293 від 23.09.1991 р. на базі Українського Республіканського управління Держстандарту СРСР. Він є центральним органом зі стандартизації, створює державну систему стандартизації в країні і керує всіма роботами з стандартизації , метрології та сертифікації. На УкрНДІССІ покладена розробка науково-технічних і економічних основ стандартизації, перспективних планів комплексної стандартизації сировини, матеріалів, півфабрикатів готових виробів, стандартів на єдині методи випробування продукції. Він виконує експертизу стандартів перед їх затвердженням НИМ, проводить порівняльний аналіз рівня стандартизації в Україні і зарубіжних країнах, надає інформацію з стандартизації всім зацікавленим організаціям. На ДНДІ "Система" покладена розробка основоположних стандартів. На УкрЦСМ покладено здійснення всієї централізованої інформації організацій і підприємств про чинні стандарти, технічні умови і іншу нормативну документацію, а також забезпе чення їх цією документацією. Центр здійснює реєстрацію стан дартів та іншої нормативної документації з стандартизації дер жавного і галузевого значення, підготовку кадрів. підтвердження їх кваліфікації та видання нормативних документів зі стандартизації. На Український навчально-науковий центр зі с тандартизації, метрології та якості продукції покладена підготовки кадрів і підвищення їх кваліфікації. Технічні комітети з стандартизації створюються за рішенням Держстандарту України для організації та забезпечення розроблення, розгляду, експертизи, погодження і підготовки до затвердження державних стандартів України, інших нормативних документів зі стандартизації, а також проведення робіт з регіональної та міжнародної стандартизації. До роботи в технічних комітетах залучаються на добровільних засадах уповноважені представники заінтересованих підприємств, установ та організацій замовників (споживачів), розробників, виробників продукції, органів і організацій з стандартизації, метрології, сертифікації, товариств (спілок) споживачів, науково-технічних та інженерних товариств, інших громадських організацій, провідні вчені та фахівці. На сьогодні в Україні створено 120 технічних комітетів. На територіальні центри покладено контроль за впровадженням і додержанням стандартів і технічних умов. В структурі Держстандарту України налічується 35 територіальних центрів — 26 обласних і 9 міських.Органи галузевої служби стандартизаціїДо них відносяться: служба стандартизації міністерства або відомства; головні (базові) організації зі стандартизації; служба стандартизації підприємства (організації). Служба стандартизації міністерства або відомства здійснює керівництво і координацію діяльності з питань стандартизації в галузях народного господарства. Для цього при міністерстві чи відомстві організується відділ стандартизації, на який покладено організацію і планування робіт по створенню проектів державних і галузевих стандартів на проектування і виготовлення продукції, а також організацію найважливіших наукових досліджень з стандартизації для забезпечення випуску продукції високої якості. Головні (базові) організації зі стандартизації здійснюють проведення науково-дослідних робіт і розробку нормативних доку ментів з стандартизації, як правило, галузевого рівня. Служба стандартизації на підприємстві (організації) здійснює організацію і проведения робіт з стандартизації. Це може бути відділ (на великому підприємстві або об'єднанні), група або навіть відповідальний за стандартизацію. Головним завданням служби стандартизації на підприємстві і в організації є науково-технічне та організаційно-методичне керівництво роботами з стандартизації, а також безпосередня участь у проведенні цих робіт. Керівник служби стандартизації несе відповідальність нарівні з керівником підприємства за додержання стандартів і технічних умов в технічній документації, що розробляється підприємством, за якість і техніко-економічне обгрунтування розроблених підприємством стандартів і технічних умов, за відповідність їх показників сучасному рівню техніки, за своєчасний перегляд стандартів і технічних умов з метою приведення їх у відповідність зі зростаючими вимогами народного господарства.В обов'язки цієї служби входить: організація і планування робіт з стандартизації та контрольза їх виконанням; розробка проектів стандартів підприємства і технічних умов; систематичний контроль за впровадженням і додержаннямстандартів і технічних умов при проектуванні та виробництвіпродукції; визначення фактичного рівня уніфікації та стандартизаціївиробів і розрахунок економічної ефективності робіт з стандартизації; забезпечення всіх служб підприємства необхідною нормативною документацією з стандартизації; організація обліку, зберігання і внесення змін в усі екземпляри стандартів та технічних умов; організація і здійснення нормоконтролю технічної документації, що розробляється підприємством; допомога всім службам підприємства з усіх питань стандартизації і уніфікації.Основні положення державної служби стандартизації в Україні.Загальні відомості про державну службу стандартизації,її мету і основні принципи. Вся робота з стандартизації в Україні регламентується Декретом Кабінету Міністрів та комлексом стандартів державної системи стандартизації, перші стандарти якого введені в дію 01.10.93 р. наказом Держстандарту України №116 від 29.07.1993 р. Державна система стандартизації в Україні визначає мету і принципи управління, форми та загальні організаційно-технічні правила виконання всіх видів робіт зі стандартизації.Основною метою стандартизації є: реалізація єдиної технічної політики у сфері стандартизації, метрології та сертифікації; захист інтересів споживачів і держави з питань безпеки продукції, процесів, послуг для життя, здоров'я та майна громадян, охорони навколишнього середовища; забезпечення взаємозамінності та сумісності продукції, її уніфікації; забезпечення якості продукції, виходячи з досягнень науки і техніки, потреб населення і народного господарства; раціональне використання всіх видів ресурсів, підвищення техніко-економічних показників виробництва; безпека народногосподарських об'єктів з урахуванням ризику виникнення природних і техногенних катастроф та іншихнадзвичайних ситуацій; створення нормативної бази функціонування систем стандартизації, управління якістю та сертифікації продукції, проведення державної політики у сфері ресурсозаощадження (в тому числі застосування мало- і безвідходних технологій), розроблення і виконання державних і міждержавних соціально-економічних і науково-технічних програм; усунення технічних та термінологічних перешкод для створення конкурентоздатної продукції та її виходу на світовий ринок; впровадження та використання сучасних виробничих та інформаційних технологій; сприяння забезпеченню обороноздатності та мобілізаційної готовності країни.Основними принципами стандартизації є: врахування рівня розвитку науки і техніки, екологічних вимог, економічної доцільності і ефективності технологічних процесів для виробника, вигоди та безпеки для споживача та держави в цілому; гармонізація нормативних документів з стандартизації з міжнародними, регіональними і, в разі необхідності, з національними стандартами інших країн; забезпечення відповідності вимог нормативних документів актам законодавства; участь у розробленні нормативних документів усіх зацікавлених сторін (розробник, виробник, споживач, орган державної виконавчої влади тощо); взаємозв'язок і узгодженість нормативних документів усіх рівнів; придатність нормативних документів для сертифікації продукції; відкритість інформації про чинні стандарти і програми робіт з стандартизації з урахуванням вимог чинного законодавства; відповідність комплексів (систем) стандартів складу та взаємозв'язкам об'єктів стандартизації для певної галузі, раціональність, несуперечність та обгрунтованість вимог стандартів можливість їх перевірки; застосування інформаційних систем і технологій у галузі стандартизації.Об єкти стандартизації.Об'єктами державної стандартизації є: а) об'єкти організаційно-методичні та загальнотехнічні , в тому числі: організація проведення робіт з стандартизації; термінологічні системи різних галузей знань та діяльності; класифікація і кодування техніко-економічної та соціальноїінформації; системи та методи забезпечення якості та контролю якості(вимірювань, аналізу), методи випробувань; метрологічне забезпечення (метрологічні норми, правила, вимоги, організація робіт); вимоги техніки безпеки, гігієни праці, ергономіки, технічної естетики; системи технічної та іншої документації загального вико-ристання, єдина технічна мова; системи величин та одиниць; типорозмірні ряди і типові конструкції виробів загально-машинобудівного застосування (підшипники, кріплення, інструменти, деталі тощо); інформаційні технології, включаючи програмні та технічнізасоби інформаційних систем загального призначення; достовірні довідкові дані про властивості речовин та матеріалів; б) продукція міжгалузевого призначення та широкого вжитку; в) складові елементи народногосподарських об'єктів державного значення, в т.ч. банківсько-фінансова система, транспорт, зв'язок, енергосистема, охорона навколишнього природного середовища, вимоги до вживаних природних ресурсів, оборона тощо; г) об'єкти державних соціально-економічних та державних науково-технічних програм.Категорії нормативних документів з стандартизації, види стандартівНормативні документи із стандартизації розподіляють за такими категоріями : міжнародні стандарти; державні стандарти України (ДСТУ); галузеві стандарти України (ГСТУ); стандарти науково-технічних та інженерних товариств і спілокУкраїни (СТТУ); технічні умови України (ТУУ); стандарти підприємств (СТП).До міжнародних стандартів, які з кожним роком знаходять все більше поширення в Україні, можна віднести стандарти ISO серії 9000, 10000, 14000, 19000 та SA 8000.Стандарти ISO серії 9000 були розроблені технічним комітетом 1SO/TK 176 у результаті узагальнення накопиченого національного досвіду різних країн щодо розроблення, впровадження та функціонування систем якості . Вони не стосуються конкретного сектора промисловості або економіки і представляють собою настанови з управління якістю та загальні вимоги щодо забезпечення якості виробів і побудови елементів якості. Стандарти ISO серії 10000 та 19000 містять правила проведення процедури сертифікації, а також вимоги до експертів, які здійснюють перевірку системи якості міжнародних стандартів ISO серії 9000 і 10000. Перелік міжнародних стандартів ISO серії 9000 і 10000 подано в табл. 1.4.1. Стандарти ISO серії 14000 є базовими, тобто вони можуть застосовуватись як в процесі виробництва, так і організаціями, що надають послуги в масовому і одиничному виробництві. Перевага стандартів ISO серії 14000 полягає в тому, що вони створені для всіх сфер діяльності шляхом подання міжнародної системи або методів визначення захищеності навколишнього середовища, контролю інформації щодо страхування, коректного, зрозумілого для споживача і для повторного використання продуктів, а також інформації для запобігання торговим бартерам. Перелік міжнародних стандартів ISO серії 14000 подано в табл. 1.4.2. Державні стандарти затверджує Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики (Держ-споживстандарт України), а стандарти в галузі будівництва та промисловості будівельних матеріалів - Мінбудархітектури України. До державних стандартів України прирівнюються державні будівельні норми і правила, а також державні класифікатори техніко-економічної та соціальної інформації. Як державні стандарти України використовуються також державні стандарти колишнього Союзу (міждержавні стандарти), передбачені угодою про проведення країнами СНД погодженої політики в сфері стандартизації, метрології та сертифікації .Таблиця 1.4.1Перелік міжнародних стандартів ISO серії 9000 і 10000 Назва стандарту Зміст стандарту 1 2