КУРСОВАРОБОТА
Психологічніпроблеми статевої «освіти» молоді та статевого виховання підлітків
ПЛАН
ВСТУП
I. Аналіз психолого-педагогічної літератури з проблемистатевого виховання
I.1 Висвітлення стану вивчення проблеми статевого вихованняпривідними психологами ХХст.
I.2Психолого-педагогічні основи розвитку статевої культури упідлітків
II. Формування статевої моралі учнівської молоді
II.1 Аналіз рівня статевої вихованості, який діти отримують всім`ї
II.2Програма курсу «Етика та психологія сімейного життя»
II.3Методи формування статевої культури у вихованців
Висновки
Список використаної літератури
ВСТУП
Кожна людинаунікальна й неповторна, зворотною стороною цієї унікальності є її фатальнасамостійність. Людина приходить у цей світ одна і одна йде з нього. Крім тогоземне життя триває недовго. Усвідомлення унікальності й неповторності особистихякостей і прояв стимулює людину до подолання самотності. Людина хоче кохати ібути коханою, знайти це намагається в шлюбі, сім`ї.
Українатрадиційно була країною з високим рівнем шлюбності. На початок 90-х роківрівень реєстрації досяг 9,3-9,5 шлюбів на 1 тис. населення.
1991 рік – зарівнем шлюбності Україна посідала перше місце в Європі. Проте вже в 1991 роціцей показник зменшився до 7 шлюбів, аз 1996 досяг найнижчого рівня – 6 шлюбівна 1 тис. населення. На 6 зареєстрованих шлюбів – 3,8 розлучень. Викликаютьтривогу негативні тенденції не лише в традиції шлюбності й розлучень, а й уморально- психологічних настановах молоді стосовно репродуктивних орієнтацій.Криза інституту сім`ї в наш час є очевидною.
Проаналізувавшистатистичні дані, можна зробити висновок, що зрушення, які простежуються вціннісних молодих людей, підкріплюються їх реально поведінкою. Молодь сьогодніє прихильником вільного кохання. Зрушення, що відбуваються у статевій моралі таповедінці, називаються «сексуальною революцією». Здавалося б, саме обізнаністьу тонкощах статевих стосунків мала б стати визначальною для всієї нашої системивиховання. Адже, хочемо ми того чи ні, наш життєвий успіх, соціальне становище,зрештою сімейне щастя і душевний спокій, якого всі ми прагнемо, залежить відтого, наскільки нам удається реалізувати свій статевий, сексуальний статус. Цьогостатусу стосуються всі складові людини – біологічна, психологічна, моральна,гармонія яких і визначає гармонію особистості – її внутрішнього світу істосунків із соціумом.
Але в реальномужитті все чомусь навпаки – статеве виховання, сексуальна освіта опиняються позамежами суспільних інтересів. Не дивно, що грамотним і послідовним статевим вихованняму нас практично ніхто не займається – ні сім`я, ні школа, ні система охорони здоров`я.
Питання статевоговиховання сьогодні стало актуальним ще й тому, що значно збільшується кількістьнебажаних вагітностей та абортів, інфікованих на венеричні захворювання і СНІД.І що найстрашніше, не лише у великих промислових центрах і портових містах, а йі у невеликих.
Соціально-економічніпроблеми, які спостерігаються в Україні, боляче позначились на функціонуванніінституту сім`ї. Серед негативних тенденцій у сфері сімейних стосунківдомінують такі, як зменшення кількості зареєстрованих шлюбів, поширеннянетрадиційних форм організації співжиття, зниження народжуваності, малодітнісім ї, побудова та адаптація сімейних ролей до статевого рівно прав я, нівелюваннямежі між жіночими і чоловічими обов’язками при веденні домашнього господарства.
Акселерація,автономність, дозвілля підлітків та юнацтва, інтенсивність їхніх контактівзумовили актуалізацію багатьох педагогічних проблем, зокрема початок статевогожиття у ранньому підлітковому віці, підліткова вагітність, венеричнізахворювання, матері-одиночки підліткового віку, а також тривожна статистиканасильств: збільшення кількості зґвалтувань, які найчастіше залишаютьсябезкарними, зростає і молодшає проституція, відбувається загальна і моральнадезорієнтація суспільства. І хоча тенденція загострення сексуальних проблеммолоді, таких як зростання в суспільстві терпимості до позашлюбних з в’язків,підвищений інтерес до порнопродукції, низький рівень освіченості в питанняхсексуальної культури –характерна не лише для нашої держави, проте негативнінаслідки її в Україні відчутні ще й через відсутність системи статевої просвітита виховання учнівської молоді. Саме тому постала нагальна потреба у чіткомурозумінні суті статевого виховання, обґрунтування змісту, форм, методів тарозробці особистісно-зорієнтованих технологій статевого виховання школярів.
Підготовка досамостійного життя є одним з найважливіших завдань навчальних закладів.Незалежно від фаху, який обирає молода людина, вона повинна насамперед упевненопочуватися у різних життєвих ситуаціях: уміти вчасно зорієнтуватися, відчутиособисту відповідальність за власні вчинки, стан свого здоров’я, активновпливати на події, що відбуваються у її житті. Проте ці вміння не приходятьсамі по собі. Дівчатам та юнакам бракує життєвого досвіду, аби розібратися ускладних життєвих подіях, які відбуваються з ними на порозі дорослого життя.Сьогодні ж, коли суттєво змінюються соціальні, етичні та моральні норми унашому суспільстві, їм особливо важко. Саме тому необхідно якомога ранішепочинати готувати дитину до самостійного життя.
Важливоюскладовою такої підготовки є статеве виховання. Звичайно, з раннього віку воноповинно гармонійно пов’язуватись із загальним психологічним розвитком дитини.Однак більшість батьків або ігнорують цей аспект виховання, або навмисненамагаються уникати розмов на інтимні теми через свою неосвіченість. Такийпідхід є не тільки хибним, а й дуже небезпечним: як наслідок, у підлітковомувіці виникає чимало проблем, пов’язаних із статевим дозріванням.
Великий вплив настатеву поведінку підлітків мають і соціокультурні причини. Сьогоднівідбувається переорієнтація громадської думки щодо норм сексуальної поведінки.Є всі підстави стверджувати про моральну легалізацію невпорядкованих статевихзв’язків, проституції. З одного боку, звичайними і доступними стають еротичнішоу, поширення порнографії, з другого – зберігається низька сексуальнаграмотність. І якщо за таких умов єдиним джерелом інформації для підлітківстануть еротичні фільми і порнографічні журнали, це призведе до духовноїдеградації підростаючого покоління.
Протенеосвіченість призводить не тільки до бездуховності. Беручі до уваги поширеннясеред неповнолітніх венеричних захворювань, ВІЛ-інфекції, кількість абортів,можна сказати, що відсутність елементарних знань погрожує здоров’ю, а інодіжиттю молодої людини. Всі необхідні дитині знання мусять дати навчальнізаклади, сім`я. Це не повинні бути моралізаторські бесіди, заборони – вониздатні тільки відштовхнути. Важливо змалку, крок за кроком надавати зрозумілудитині інформацію, беручи до уваги її вікові особливості. Але найголовніше –знання з анатомії та фізіології людини необхідно пов’язувати з соціальнимиролями чоловіка та жінки. Підлітки повинні знати не тільки біологію статі, алей мати чітке уявлення про психологічні, медичні і соціальні аспекти статевогожиття, щоб запобігти негативному впливу на подальшу долю. Щоб бути ефективним,статеве виховання має бути науково обґрунтованим. Ситуація ускладнюється тим,що психологія та педагогіка сексуального розвитку дитини є малодослідженоюгалуззю. Розвиток сексології завжди стримувався моральною цензурою суспільства.
Традиційностатеве виховання розглядається як оволодіння нормами статевої поведінки ікультурою міжстатевих стосунків. Причиною необізнаності школярів з питань статіта міжстатевих взаємин є те, що починаючи з раннього віку, дорослі підмінюютьстатеве виховання вихованням гігієнічних навичок. Проте статеве виховання дещоширше поняття. При цьому велике значення має природна поведінка дорослих, тонспілкування, готовність відповісти на всі без винятку запитання дитини, вмінняпояснити важкі теми – це важливі умови статевого виховання. Часто доросліприпускаються помилок, зокрема при перегляді кінофільмів з еротичним відтінком.Вони намагаються відволікати увагу дитини від еротичних сцен, а це добрерозуміють діти і починають, навпаки, виявляти до них підвищений інтерес. Такаповедінка негативно позначається на вихованні статевих почуттів дитини, формуєу неї переконання, що в поцілунках, інтимних стосунках чоловіка і жінки є щосьнепристойне.
Мета наданоїкурсової роботи – розробити дійову програму статевого виховання підлітків, атакож виявити зв’язки між типом сексуальної поведінки та індивідуальнимиособливостями ( зокрема емоційної сфери ).
Мета статевоговиховання в сучасній школі – сформувати в учнів правильне розуміння сутіморальних норм і настанов у галузі взаємовідносин статей, потребу керуватисяними у всіх сферах діяльності. Реалізація цієї мети у вихованні кожногопідлітка дає можливість досягти важливого соціального ефекту в масштабі всьогосуспільства. Завдяки знанню специфічних особливостей представників іншої статі,прагненню і здатності враховувати їх і поважати в процесі спільної діяльностістворюється сприятлива трудова атмосфера. Правильне розуміння суті моральнихнорм і настанов у галузі взаємовідносин статей і керівництво ними у сферіспілкування визначає високий рівень духовного і фізичного здоров’я громадяннашої країни.
Для досягненнянеобхідного соціального ефекту в процесі статевого виховання потрібнорозв’язати ряд конкретних педагогічних завдань, а саме:
Виховати почуттясоціальної відповідальності у взаємовідносинах між людьми чоловічої і жіночоїстаті за кожний вчинок;
Виховатипрагнення мати міцну, здорову і дружну сім`ю, яка відповідає вимогам нашогосуспільства: рівноправність батька і матері в сім`ї, народження кількох дітей,свідоме й відповідальне ставлення до їх виховання, як до свого обов’язку перед суспільствому цілому, перед своїми батьками і перед своїми дітьми;
Виховативідповідальне ставлення до свого здоров’я і здоров’я інших людей; сформуватипереконання про шкідливість і небезпеку ранніх статевих зв’язків, пронедопустимість безвідповідальності та легковажності в стосунках з особами іншоїстаті; сформувати поняття дозволеного і недозволеного в цих стосунках. Отже,дослідження соціально-психологічних факторів сексуальної поведінки підлітківобов’язково має бути пов’язане з вивченням індивідуально-психологічнихвластивостей – це одне з найголовніших завдань наданої курсової роботи.
I.АНАЛІЗПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ЛІТЕРАТУРИ З ПРОБЛЕМИ СТАТЕВОГО ВИХОВАННЯ
I.1 Висвітлення стану вивчення проблеми статевоговиховання провідними психологами ХХ століття
Необхіднапередумова дослідження сексуальності полягає насамперед у подоланнірелігійно-містичного ставлення до неї. Така можливість з’явилась лишенаприкінці ІХХ століття у країнах Західної Європи.
У той часдослідження вчених були пов’язані з медичними аспектами сексуальності. У нихрозглядалися, передовсім, порушення фізіологічних норм статевого життя.Дослідники намагалися зрозуміти причини виникнення гомосексуального потягу,трансвестизму, фетишизму.
Вже тодівисловлювалася думка про обумовленість різноманітної статевої поведінкиіндивідуальними особливостями психічної конституції особистості.
Одним з першихзапропонував пов’язати теорію сексології з психологією німецький лікар ГенріХавлок Елліс. Його праці сприяли розумінню пластичності людської сексуальності,вказували на неприпустимість осудження поведінки, що не відповідає нормам усталеноїкультури сексуальних стосунків. Намагався співвіднести клінічні такультурологічні дані сексуальності людини дерматовенеролог Іван Блох. Аленайбільше вразила світ теорія сексуальності, висунута на початку ХХ століттяпсихоаналітиком Зігмундом Фрейдом. Учений розглядав сексуальність як основуджерело життєвої енергії людини, наголошував на необхідності сексу не тільки зточки зору продовження роду, а й для нормального функціонування особистості.Фрейд уперше виділив фази психосексуального розвитку дитини, зосередив увагу наособливостях індивідуального розвитку. Він вказав на велике значення ранніхдитячих переживань і стосунків із батьками як на безпосередні причиниформування певного типу сексуальної поведінки. І хоча деякі положення теоріїсексуальності переглянуті сучасною наукою, вплив Фрейда на розвиток сексологіїбув значним.
У 20-х рокахдвадцятого століття були закладені теоретичні засади сучасної сексології. Протепереважна більшість висновків учених базувалась на спостереженнях за пацієнтамипсихіатричних лікарень, тобто, стосувалася скоріше сексопатології. Щобвизначити патологію сексуальної поведінки, її треба порівняти з нормою. А дляз’ясування критеріїв норми сексологія мала звернутися до вивчення фізіології імотивації поведінки нормальних людей. Щоб дістати таку інформацію, необхіднобуло провести масові опитування населення.
Перші такідослідження були проведені з ініціативи німецького психіатра М. Хіршвельда. У20-і роки у Радянському Союзі дослідження сексуальної поведінки проводилисябагатьма вченими. За методичним рівнем їхні праці суттєво випереджалидослідження, що проводилися за кордоном; деякі з них були перекладені іншимимовами і вважалися авторитетними на Заході.
Перші спробианкетування мали значні недоліки, і хоча з часом вони удосконалювалися, ісьогодні анкетування та інтерв’ювання викликають чимало методологічних іетичних труднощів. Проте ці методи дослідження сексуальної поведінки і досі єосновними у сексології.
Найбільшфундаментальною роботою вважається дослідження, розпочате наприкінці 30-х роківамериканським ученим Альфредом Кінзі.
Він провівблизько 19 тис. інтерв’ю, кожне з яких містило від 350 до520 пунктів. Хоча А.Кінзі був прихильником біхевіористичної теорії і основний наголос робив надослідження фізіології статевого життя, значну увагу він приділив вивченнювпливу соціальних характеристик на поведінку досліджуваних (освітній рівень,рід занять, професію, релігійність, місце проживання). Результати, одержані вдослідженнях А. Кінзі, радикально змінили уявлення про людську сексуальність.Ось найбільш важливі висновки його роботи:
1) сексуальнаповедінка, як чоловіків і жінок, відрізняється широкою варіативністю способівдосягнення сексуального задоволення;
2) виявилисьзначні розбіжності інтенсивності гетеросексуальної поведінки;
3) рівеньінтелектуального розвитку прямо пропорційний різноманітності сексуальногожиття.
«Звіти» А. Кінзімали великий вплив на подальші дослідження науковців багатьох країн світу (США,Данії, СРСР, Англії, Франції, Італії, ФРН).
Результатишироких опитувань давали змогу науковцям робити теоретичні висновки щодозагальних тенденцій, вікових та статевих особливостей сексуальної поведінки.Але тільки статистичні дані не можуть пояснити, як відбуваються процесиформування психосексуальної конституції особистості, статевої ідентифікації,причин розвитку патології, закріплення у свідомості тих чи тих стереотипівсексуальної поведінки. І головне – чи можна регулювати ці процеси і якщо так,то як саме і коли це робити.
Протягом останніхтрьох десятиліть більшість наукових праць були присвячені проблемам дитячої таюнацької сексуальності. Серед радянських вчених цю тему досліджували Д.Н.Ісаєв, В.Н. Каган, І.С. Кон, С.І. Голод, Л.М. Скоро док, А.Г. Харчев, В.В.Нагаєв, Д.В. Колесов, Н.Б. Сєльвєрова, Л.Я. Верб, Л.Я. Свядощ, Т.К. Юфєрєва,І.Т. Юнда.
Матеріалидослідження цих учених є дуже цінними, вони стали вагомим внеском у теоретичнізасади сексології, що так необхідно врахувати у педагогічній роботі. Ось деякіз них.
Доведено, щодитина ще при народженні має певну програму статевого розвитку. Протягом першихроків її життя відбувається процес статевої ідентифікації, який є складовоюпроцесу сигналізації. Базова ідентичність психофізіологічних особливостейформується до трьох років. А в шість років у дитини вже сформована доситьстійка система статевої ідентифікації. Тож саме у ранньому дитинстві формуютьсяпевні стереотипи поведінки, зумовлені статевою приналежністю дитини.
До десяти роківпрактично кожна дитина дізнається про існування інтимних стосунків міжчоловіком та жінкою. Якщо ця інформація приходить із запізненням, вона викликаєу дитини крайні форми емоційного реагування (відчуття огиди, несмприйняття,потрясіння ).
Особливу увагузвертають вчені на підлітковий вік. Вони визначають велику розбіжність строківбіологічної, психічної і соціальної зрілості підлітків, наголошуючи, що цясуперечність є однією з основних причин виникнення внутрішніх і зовнішніхконфліктів у цьому віці.
Аналізуючи відоміна сьогодні факти, науковці виділяють такі основні особливості підлітковоїсексуальності:
– інтенсивністьстатевого потягу;
– сексуальнаактивність має характер експериментування і відрізняється ігноруваннямнебезпеки;
– невідповідальністьнеобмеженої еротичної фантазії і обмежених можливостей її реалізації;
– сексуальністьвідметена від почуття любові.
Особливезанепокоєння батьків та педагогів викликає ранній початок статевого життямолоді. А чи дійсно нині підлітки мають більший сексуальний досвід? За данимиДіполда можна говорити про відносну стабільність сексуальної поведінки хлопціві про динаміку її у дівчат. Це зумовлене тим, що дівчата у своїй поведінцібільш орієнтовані на вимоги і загальносприйняті норми суспільства.
В.В. Нагаєвспробував співвіднести строк першої статевої близькості із її мотивами і виявивтаку закономірність: у 13 – 14 років провідним мотивом виступає цікавість,потяг до невідомого; у 15 – 16 років – потреба зняти сексуальне напруження; у17 років і пізніше домінує почуття любові, інтерес до конкретної особи.
Які ж причинилежать в основі ранніх статевих зв’язків? На це існують різні погляди. Медикита фізіологи пов`язують це насамперед з акселерацією. Взагалі, прискорення абозатримане дозрівання впливає на формування самооцінки підлітка, емоційнийкомфорт, стосунки з однолітками. Шпарке, оперуючи матеріалами масовогоопитування, наполягає на тому, що початок статевого життя не залежить відстатевої зрілості безпосередньо; тут більше впливають прийняті суспільствомморальні норми. Можна також припустити, що суттєвий вплив на стиль статевоїповедінки мають індивідуальні психодинамічні, зокрема темпераментальнівластивості особистості.
I.2 Психолого-педагогічні основи розвитку статевоїкультури у підлітків
Статеве вихованняі підготовка учнів до сімейного життя – складова загального процесу виховноїроботи загальноосвітніх, позашкільних, професійно-технічних навчальних закладівта сім`ї.
Варто зазначити,що статеве виховання – це система педагогічних, медичних, правових заходів, спрямованих на формування у дітей тапідлітків правильного ставлення до питань статі та статевого життя. Статевевиховання має на меті сприяти гармонійному розвитку особистості, підготовці домайбутнього сімейного життя. Це одна із складових цілісного процесу виховноїроботи у загальноосвітньому навчальному закладі та сім`ї. Необхідною, важливоюумовою ефективності статевого виховання підлітків є єдиний підхід з бокубатьків, педагогів, психологів, медпрацівників та інших.
Насампередпроблема статевого виховання потребує комплексного підходу, що базується нагуманістичних засадах і передбачає захист дітей та підлітків, надання їмдопомоги у соціальному самовизначенні, активному входженні в суспільне життя,формування духовних цінностей та навичок культури здоров’я.
У здійсненністатевого виховання необхідно врахувати вікові особливості, прискоренийстатевий розвиток учнів, поширення негативних тенденцій у молодіжномусередовищі (статева розпуста, проституція та злочинність на статевому ґрунті).
Хлопці-підліткимають отримувати «чоловіче виховання», їм треба прищеплювати повагу до осібпротилежної статі. Моральним гальмом, яке регулює взаємини між статями, євиховання самоповаги й поваги до представників протилежної статі, особливожіночої – дівчинки, подруги, жінки-матері.
Дівчатка-підліткимають отримувати «жіноче виховання».Одним з найважливіших завдань є вихованнялагідних, вимогливих, незламних і нетерпимих до зла і несправедливості жінок.
Найінтенсивнішувиховну роботу слід проводити з дівчатками-підлітками, організм яких дозріваєшвидше, ніж у їхніх однолітків-хлопців.
Зокрема батькам,педагогам необхідно знати, що підлітковий вік (від 11-12 до 15-17 років) – цеперіод, коли відбувається перехід від дитинства до дорослості. Перехідний вік(підлітковий вік дитини) майже всіх батьків застає зненацька.
Основними етапамиформування дорослості є: виникнення у підлітка потреби, щоб до нього ставилисяяк до дорослого, прагнення самостійності і бажання, щоб дорослі не втручалися вдеякі сфери його життя, наявність власної лінії поведінки тощо. Неврахуваннятаких загальних рис підліткового віку може спричинити виникнення конфліктів.
У цей періодвідбувається функціональна перебудова більшості органів і систем організму:прискорений ріст, збільшення маси тіла, фізична, нервово-психічна активність,посилений обмін речовин, значне напруження в роботі залоз внутрішньої секреції(особливо статевих).
Винятковезначення має формування у хлопців і дівчат почуття відповідальності за власнідії. Вони мають усвідомити, що розпочате у підлітковому віці статеве життя можезашкодити здоров’ю та стати причиною трагедій у майбутньому.
Підлітки, яківедуть безладне статеве життя, можуть мати незадовільні взаємини з батьками тавчителями. Для дівчат-підлітків раннє статеве життя виступає як засібзбереження емоційного контакту (щоб не залишитися в ізоляції).У стосунках зоднолітками хлопці-підлітки прагнуть самоствердження у «своїй» групі. Уживанняалкоголю, наркотичних речовин, куріння, безладні статеві стосунки – цесвоєрідний засіб утвердження в ролі «свого» чи «своєї» у групі однолітків.
Відхилення устатевій поведінці є наслідком певних зрушень у статевій самосвідомості танеправильного формування навичок статево-рольової поведінки підлітків.Відхилення мають педагогічні, психологічні та соціальні причини. Допедагогічних причин належать недоліки в організації та проведенні статевоговиховання підлітків. До недавніх часів воно проводилось за принципом заборонита замовчування, що не відповідало перспективам суспільного та культурногорозвитку. Суперечності у самій системі соціально-нормативних зразків сучасноїкультури відносять до соціальних причин. Розбіжності між офіційними інеофіційними нормами, між пережитками минулого та поширенням різного родусексологічних знань (або порнографічної продукції) сьогодні спричинюєвідхилення у статевій поведінці підлітків. Психологічні причини: недостатнійінтелектуальний розвиток, неприйняття будь-яких вимог батьків, педагогів(корекційна робота), порушення статевої ідентифікації, недоліки у формуванністатево-рольової поведінки.
Будь-яке звідхилень у статевій поведінці є негативним фактором, що може призвести допорушень у психіці підлітків. У будь-якому разі дитина не повинна залишатися насамоті зі своїми переживаннями, сумніватися у власній повноцінності, уникатиспілкування з оточенням, втрачати повагу до самої себе як до особливості.
У змістінавчальних програм загальноосвітніх, професійно-технічних навчальних закладів(гуманітарно-природничі предмети) закладено великі можливості для статевоговиховання учнів та підготовки їх до сімейного життя.
Надзвичайноважливо, щоб на уроках біології, етики і психології сімейного життя, ОБЖ,валеології учні не лише вивчали основи наук, отримували знання про статевівідмінності у природі та суспільстві, ріст і розмноження живих організмів,репродуктивну функцію людини, негативний вплив нікотину, алкоголю, наркотиківна спадковість, але разом с тим учителі звертали увагу на статеве вихованнядітей та підлітків з його моральним підґрунтям і ціннісними орієнтаціями. Учнімають діставати на уроках уявлення про моральну чистоту, цнотливість, честь ігідність.
Позакласні,позашкільні виховні заходи (бесіди, лекції, диспути, конференції, вечоризапитань та відповідей, виконання громадських доручень, організація спортивнихзмагань, туристичних походів, різноманітних свят, участь у гуртках, секціях,клубах тощо) покликані формувати правильну поведінку в між статевомуспілкуванні дітей та підлітків.
II. ФОРМУВАННЯ СТАТЕВОЇ МОРАЛІУЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ
II.1 Аналіз рівня статевої вихованості, який дітиотримують в сім`ї
Сім`я була, є і завжди буде найпершимсоціальним середовищем для дитини та одним із головних осередків відтвореннялюдської цивілізації, окремої нації. Сім`ї належить значна роль у збереженні та зміцненні фізичного, морального,духовного здоров’я, формуванні міжстатевих стосунків та соціалізації дитини.Беручи до уваги інтимний характер статевого виховання, важливо підкреслитиособливу роль батьків у його забезпеченні. Саме сім`я найпридатніша для здійснення цьогопроцесу неформальними засобами. Батьки прагнуть виховувати своїх синів і дочоксправжніми громадянами, прищеплювати їм високі моральні якості майбутньогосім’янина, формувати у юнаків і дівчат свідоме ставлення до власного здоров’я.
Тяжко переоцінитиефект батьківського та материнського впливу на формування особистостіпідлітків. Для сина батько буває жорстокішим і авторитетнішим, ніж мати. Йогороль важливіша для формування у сина соціально значущих, зокремастатево-рольових, моральних якостей, почуття відповідальності та чоловічоїгідності.
Надмірнасуворість батька, його брутальність, зловживання алкоголем негативновідбивається на вихованні дітей. У таких умовах діти більше прив’язуються до матері.
Мати для доньки –це найперша порадниця, а батько – перший у житті дівчинки-підлітка зразокчоловіка – сім’янина. На засвоєння статевих ролей у сім`ї хлопцями й дівчатами (синами ідоньками) величезний вплив має досить мужній батько і досить жіноча мати.
Доцільно зважатина те, що у неповних сім`ях засвоєння дитиною статевихролей ускладнюється у зв’язку з відсутністю одного з батьків.Хлопчики-підлітки, що ростуть без батька, можуть конфліктувати з матерями абомимоволі засвоювати жіночі зразки поведінки.
Щоб з’ясувати,який рівень статевого виховання діти отримують в сім`ї, провели анкетуваннябатьків учнів, з допомогою якого передбачалося встановити ступінь довіри приспілкуванні дітей з батьками на теми міжстатевих взаємин, рівень оволодіннязнаннями з даних питань для передачі їх дитині, ставлення батьків до введенняокремого курсу для здійснення статевого виховання підростаючого покоління тощо.
Анкетуванням булоохоплено 232 родини. Аналіз анкет свідчить про те, що батьки фактично незаймаються статевим вихованням своїх дітей, тільки 8% сімей із власноїініціативи змогли вміло і дохідливо подати своїм дітям інформацію щодоміжстатевих взаємин. Насамперед матері намагаються дати дочкам необхіднізнання, остерігаючись за їхню долю (народження дитини). До того ж, саме матерібільш відверті у питаннях міжстатевих взаємин із своїми дітьми, як зхлопчиками, так і з дівчатками. Батьки ж цими питаннями займаються дуже мало.Бесіди з питань статевого життя передбачають насамперед довіру. Причиною того,що діти не можуть розмовляти з батьками відверто на такі теми, є ухиляннядорослих від відповідей або неправдивість їх. Це створює бар’єр у спілкуванні здітьми. У багатьох батьків ще з молодих років склалося ставлення до обговоренняпитань статевого життя як до чогось неприпустимого. Батьки, які самі неотримали у своїх сім`ях відповідного виховання, неможуть (42%) або не вміють (58%) обговорювати дані питання. Як показалоопитування, більшість із них (79%) не володіє знаннями з питань статевихвзаємин, не має педагогічних здібностей у вирішенні цього питання зі своїмидітьми. Некомпетентність з цих питань і породжує неоднозначність у ставленні доних, тому більшість дітей отримали інформацію про між статеві взаємини не відбатьків, а з інших джерел.
Про те, чи впершедитина отримала інформацію сексуального характеру саме від батьків, більшістьдорослих (62%) відповіли, що «ні», мотивуючи тим, що не помітили, як їх дитинаподорослішала, інші розраховували на допомогу книжок, які вони непомітно«підкладали» дітям. Третя група побоювалася ознайомлювати дітей з таємницямисексу через страх, що такі питання розбудять інтерес і навіть надмірнуактивність. 26% сімей не впевнені в тому, що діти вперше отримали такуінформацію саме від них, оскільки оточення (друзі, знайомі, вулиця), в якомупостійно знаходиться дитина, могло вплинути та поінформувати з цих питаньраніше за них. Крім того, батьки не впевнені в авторитетності джерел інформаціїз цих питань, об’єктивності і відповідності інформації віковим можливостям дитини.
І лише 12% родиндали ствердну відповідь. Вони вважають, що неприпустиме замовчування тапокарання дітей за «непристойні» запитання. Упевнені, що ті діти, з якими вдомабатьки відверто розмовляли на теми міжстатевих взаємин, дістають моральнийімунітет проти «освіти» вулиці або інших джерел інформації.
Для статевоговиховання дуже важливо, як батьки прореагували на цікавість дитини щодостатевих взаємин та як відповіли на запитання з даних тем. Можна припустити, щодіти, батьки яких дали на їхні запитання ухильну відповідь (59%) або сказалинеправду (37%), надалі відмовляться від допомоги батьків з цих питань.
Анкетуваннявиявило і те, що 58% опитаних відповіли негативно на запитання, чи хотіли бвони, щоб діти створили майбутню сімю на зразок їхньої, 27% – не впевнені і 15%дали позитивну відповідь. Це свідчить про те, що сім`я не завжди є взірцем міжстатевихвзаємин дорослих. Причиною таких відповідей батьків є те, що більшість із нихрозлучилися (неповні сім`ї), одружені повторно, мають внутрішньо сімейніконфлікти через матеріальний стан родини, психологічну несумісність танебажання знаходити компроміс у ситуаціях, що виникають, байдужість один доодного, що у свою чергу, відображається на соціальній адаптації дитини тавиникнення труднощів в особистому житті та статево-рольовому формуванні.
Майже всі батьки(97%) висловили бажання, щоб у школі був введений курс для статевого вихованняшколярів. Вони переконані, що це дало б бажаний позитивний результат, оскількишкола протягом тривалого періоду значною мірою впливає на формуваннясвідомості, поведінки вихованців. Крім того, батьки побажали, щоб статевоюосвітою та вихованням їхніх дітей займалася спеціально підготовлена людина,компетентна у даних питаннях, із педагогіко-методичними вміннями вирішення завданьзі сфери міжстатевих взаємин.
Складаєтьсявраження, що батьки, даючи позитивну відповідь на дане запитання, нібинамагаються перекласти частину своїх обов’язків щодо статевого виховання нашколу та педагогів, забуваючи про те, що насамперед вони відповідальні завиховання своїх дітей. Хоча є і такі батьки, які хотіли, щоб школа, ввівшитакий курс для школярів, допомогла б їм залучитися до питань формуваннястатевої культури у їхніх дітей.
Прикро, що не всібатьки статеву освіту у сім`ї розглядають як основний елемент статевоївихованості, незважаючи на те, що сімейне виховання має важливе значення увихованні високоморальної людини, у підготовці її до дорослого самостійногожиття.
На жаль, не всібатьки розуміють, що особливе значення при статевому вихованні належить родині,що батьки є взірцем для своїх дітей.
Батьки повинніпам’ятати, що найважливішими завданнями сім`ї у формуванні статевої культури євиховання жіночності та мужності, виховання поваги до іншої статі, підготовкадо виконання численних подружніх обов’язків у майбутній власній родині.
Однак більшістьбатьків через свою неосвіченість або ігнорують цей аспект виховання, абонавмисне, часом з удаваної сором’язливості, намагаються уникати розмов наінтимні теми. Такий підхід є не тільки хибним, а навіть небезпечний, адже упідлітковому віці виникає багато проблем, серед яких проблеми, пов’язані зістатевим дозріванням, часто набувають першорядного значення. Дорослі хочуть,щоб їхні діти отримали освіту з питань статевої поведінки, але соромлятьсяобговорювати їх зі своїми дітьми. Проте тема інтимних стосунків між підліткамиі роль сім`ї у цей відповідальний момент у житті їхніх дітей – особлива івідповідальна, оскільки підлітки дуже вразливі, негативно реагують на втручанняв своє особисте життя. До того ж більшість батьків не володіють інформацієющодо обізнаності своїх синів і дочок з питань інтимних стосунків.
II.2 Програма курсу «Етика тапсихологія сімейного життя»
статевийрозвиток мораль підліток
Подібна ситуаціяз просвітницькою діяльністю учнів у сфері статевого виховання спостерігається ів школі. За даними нашого, дослідження, основна маса школярів знаходиться нанизькому рівні (61%) статевої вихованості. Для них характерні постійніконфлікти з представниками протилежної статі, у них відсутній ідеал,слаборозвинена потреба у самовдосконаленні. 35,9% – учні з середнім рівнемстатевої вихованості, тобто ця категорія школярів має неповні знання простатеву мораль, потребує постійної уваги з боку дорослих, їхньої консультації зпитань міжстатевих взаємин.
Тільки незначначастина школярів (3,1%) має високий рівень статевої вихованості, що виявляєтьсяу певній моральній поведінці, активності у між статевому спілкуванні,правильному вирішенні конфліктних ситуацій.
За данимидосліджень науковців (В.Каган, І.Кон, В.Кравець), які займалися проблемоюстатевого виховання, встановлено, що однією із причин недостатнього рівнястатевого виховання в школі є побоювання вчителів ознайомлювати дитину зтаємницями інтимних стосунків між чоловіком і жінкою, технікою контрацепції,страх, що такі питання розбудять сексуальний інтерес і навіть надмірнуактивність. Виявлено також невміння говорити з учнями на ці теми, замінустатево-морального виховання моралізуванням.
Побоюючисьпередчасно сказати учням щось «зайве», школа фактично усунулась від вирішенняпитань, а якщо й приступає до їх вирішення, то робить це значно пізніше, ніжпотрібно. Проте підлітки саме через свою надмірну цікавість вступають у ранністатеві стосунки. А неосвіченість хлопця і дівчини з цих питань – одна ізпричин небажаних наслідків. Тому слід пам’ятати, що знання не можуть принестишкоди. Ще А.С.Макаренко зазначав, що оволодіння мінімумом необхідних знань,пов’язаних з особливостями психіки статі, поведінки, є основою для вироблення переконань,що становлять підґрунтя моральності, тому треба виховувати у підлітків умінняволодіти інстинктами статі, що пробуджуються, формувати усвідомлення високогопризначення людини, відповідальність за інших людей, за здоров’я майбутньоїсім`ї.
Зі статевимдозріванням зростає і зацікавленість підлітків питаннями міжстатевих стосунків.І хибною є тактика уникнення питань статевого виховання, замовчування тапокарання дітей за непристойні, на думку старших, запитання. Відомо, що діти,які обізнані в питаннях статевих стосунків, отримують «моральний імунітет» щодо«освіти» вулиці або інших джерел інформації.
Виходячи іззазначеного, можна дійти висновків, що школа, як і батьки, фактично незаймається статевим вихованням школярів, не дає необхідних знань про морально-етичнінорми між статевого спілкування. Низький рівень розвитку емоційної сферипризводить до проявів хибної дорослості, не принциповості у стосунках міжхлопцем та дівчиною.
На жаль, черезпостійне скорочення годин шкільного компоненту, теми, пов’язані зі статевимвихованням, у школах нашого міста або дають на самостійне ознайомлення, абовивчають їх оглядово. Часто ні вчителі біології, ні класні керівникипсихологічно не готові читати ці теми.
Співпраця школи зурядовими та неурядовими організаціями характеризується несистематичністю проведеннязаходів зі статевого виховання, непостійністю вибірки слухачів, тому часторезультатом є епізодичні знання. На статеве виховання, як і раніше, здебільшоговпливають улиця, телебачення, друкована продукція, яка майже завжди надаєпримітивну спотворену інформацію про стосунки між чоловіком та жінкою.
Проте проблемаобізнаності учнівської молоді щодо питань психології сімейних взаємин, психосексуальногорозвитку є однією з основних у старшому шкільному віці. Тому як вихід із цієїскладної ситуації ми пропонуємо широке впровадження в освітній шкільний циклпрограми з підготовки старшокласників до сімейно-шлюбних стосунків. Введеннякурсу «Етика і психологія сімейних взаємин» має забезпечити системне засвоєннястаршокласниками бажаних моделей сімейних взаємин. Курс можна викладати якфакультатив або спецкурс, він може входити до інваріантної та варіантноїчастини типового навчального плану.
Курс «Етика іпсихологія сімейних взаємин» має сприяти: засвоєнню певної суми знань пропсихологію та соціологію шлюбу та сім`ї, багатогранні соціальні ролі чоловіката дружини, батька та матері, господаря та господині.
Програма курсупередбачає вивчення п’яти розділів: «Особистість», «Особливості міжособистіснихстосунків», «Основи сімейних взаємин», «Сексологічні основи сімейного життя»,«Сім`я і діти».
Особлива увагаприділяється вивченню розділу «Сексологічні основи сімейного життя».
Сьогодні весьсвіт говорить про фатальні наслідки епідемії захворювань, які передаються статевимшляхом: високий рівень смертності, сирітство, зруйновані сім`ї через ВІЛ/СНІД,ракові захворювання та шкода, завдана немовлятам…Стає зрозумілим, що насталасвітова медична криза. Проте цього можна уникнути. Ці захворювання є, якправило, поведінковими: інфікування відбувається тільки тоді, коли ці хворобиотримують на це шанс. А шанс найчастіше з’являється у випадку неконтрольованихсексуальних стосунків. Отже, які варіанти захисту? Що ми можемо зробити?
Різні погляди напроблему та її розв’язання знаходять своє відображення у двох різних підходахдо профілактичних методів, які застосовують у всьому світі. Їх ми пропонуємо врозділі «Сексологічні основи сімейного життя». Амбівалентність ставлення достатевого виховання в сучасному світі лежить в основі методу зменшення ризикута методу усунення ризику.
Філософія підходузменшення ризику базується на переконанні, що утримання від дошлюбних статевихстосунків є насправді нереальним для більшості молодих людей. І оскількибільшість із них прийме рішення розпочати статеве життя до шлюбу, навчальніпрограми повинні зробити цей досвід якомога безпечнішим. Більшістьпослідовників такого руху, хоча й не всі, вважають, що секс є нормальноючастиною розвитку і що він є небажаним лише у тих випадках, коли обидва підліткище не готові до зрілих статевих стосунків. У цьому контексті зрілі статевістосунки визначаються як такі, у яких молоді люди достатньо відповідальні длятого, щоб ужити заходів для свого «захисту» від ХПСШ та вагітності й готовівзяти на себе відповідальність за негативні (чи позитивні) наслідки такихстосунків. Ідея, яка лежить в основі такого підходу, базується на тому, щопідлітки та дорослі не будуть утримуватися від статевих стосунків до шлюбу тане будуть вірними своєму партнеру в шлюбі.
Криза інституту внаш час є очевидною. Актуальність осмислення психології сімейних відносин уюнацькому віці, основ їх розуміння має теоретичне і практичне значення в планідосягнення благополуччя і стабільності майбутнього сімейного життя. Уформуванні соціально зрілої особистості, готової до реалій життя, важливе місцепосідає підвищення психологічної культури юнаків та дівчат, передусім з етики іпсихології сімейного життя. Багатогранні соціальні ролі чоловіка та дружини,батька та матері, господаря й господині потребують сукупності навичок, широкогокола знань.
Проблемаобізнаності учнівської молоді з питань етики і психології сімейного життя,психосексуального розвитку і культури міжстатевих відносин є однією з основниху старшому шкільному віці. Курс «Етика і психологія сімейного життя»забезпечить системне засвоєння старшокласниками бажаних моделей сімейнихвідносин.
Головнимзавданням курсу «Етика і психологія сімейного життя» є:
1. Підвищеннявідповідальності молоді перед шлюбом і сімейним життям.
2. Формуванняв юнаків та дівчат високого рівня етико-психологічної культури.
3. Підвищеннясоціальної престижності ролі батьківства та материнства.
4. Формуванняпсихологічної готовності юнаків та дівчат до шлюбу.
5. Опануванняучнями навичок самоаналізу й саморозуміння, розуміння почуттів і мотивівповедінки оточуючих, уміння робити вибір і брати на себе відповідальність.
6. Засвоєнняучнями навичок конструктивного спілкування, усвідомлення потреби в новихзнаннях.
7. Посиленняантиалкогольної та антинаркотичної пропаганди.
8. Висвітленняпитань ведення домашнього господарства, організації бюджету сім`ї.
Проблеми курсу:
1.Діяльнеусвідомлення соціальної суті сім`ї.
2. Виховання йсамовиховання життєво необхідних у шлюбі рис.
3. Проблемаформування адекватних шлюбно-сімейних уявлень.
Курс «Етика тапсихологія сімейного життя» має сприяти засвоєнню певної суми знань пропсихологію та соціологію шлюбу й сім`ї.
У цих розділахрозкриваються особливості психофізіологічної структури кожної статі; значеннястатевої гігієни; культура сексуальної поведінки і формування моральногохарактеру; емоційно-естетичний та духовний компоненти міжособистісних взаємин,необхідність дотримання моральних принципів у сфері інтимних стосунків ірозуміння руйнівного чинника сексуальної безвідповідальності тощо.
В основі такогокурсу лежить принцип наступності, який дозволяє найповніше розкрити одну і ту жтему у кожному класі з урахуванням вікових особливостей учнів
Особистіснозорієнтований підхід у статевому вихованні передбачає насамперед повагу докожної особистості при міжстатевих стосунках. Ці стосунки будуються, по-перше,на визнанні суверенітету особистості, її індивідуальності, свободи вибору,думок, бажань, інтересів; по-друге, на визнанні позитивного в особистості;по-третє, на основі створення оптимістичної перспективі та визнанні прав іобов’язків кожної особистості.
З боку вихователяособистісно зорієнтований підхід у статевому вихованні є основою педагогічноїпозиції, фактором, який визначає, наскільки педагог спрямований на дитину, їїособистість. Даний підхід обумовлює стратегію діяльності вихователя за умовизастосування таких принципів, як: суб’єктності – утверджую повагу доособистості, до світу емоцій та переживань, дій і вчинків, що пов’язані зістатевим розвитком дитини, і водночас сприяє формуванню поваги до дитини досебе та до інших, виключає догану, наказ вихователя, передбачає взаємоповагу,взаємодопомогу вихователя й вихованця; орієнтація на цінності людини таціннісні ставлення – передбачає уважне та зацікавлене ставлення вихователя довчинків, емоційних реакцій та ставлення підлітків до себе через виробленнятаких моральних цінностей, як відповідальність, гідність, скромність порядністьтощо; природовідповідності – полягає у розумінні вихователем особливостей фізіологічногорозвитку дитини, врахування індивідуальності кожного вихованця.
Для підвищеннярівня статевої вихованості підлітків доцільно застосовувати тренінги як такуформу групового спілкування, при якій вирішуються різні проблеми йогоучасників, відбувається зміна установок, розширення знань, формування умінь,набуття досвіду між статевого спілкування. Такі тренінги допомагаютьорганізувати роботу в малих групах, групову взаємодію, прийняття рішень, норм,налагодити зворотний зв'язок і взаємо підтримку, тренування комунікативнихумінь (уміння слухати, проявляти свої почуття, побажання, розуміти емоційнийстан, мотиви та потреби людини, розв’язувати конфліктні ситуації).
Тренінгові формає однім із способів підвищення компетентності учнів у сфері між статевогоспілкування. При цьому вони вчаться самостійно аналізувати та усувати причинисвоїх труднощів, глибше пізнавати себе, однолітків і тим самим набувати певногодосвіду спілкування з особами протилежної статі.
Ураховуючи віковіособливості підлітків і теоретичні знання учнів, які вони здобули під часпроведення спеціальних бесід, важливу роль у реалізації завдань тренінгувідведено різноманітним ігровим методикам.
Рольові таімітаційні ігри, драматизації тощо мають виховний потенціал для формуванняпевних поведінкових правил, що, в свою чергу, сприяє підвищенню рівня статевоївихованості учнів. Зумовлено це тим, що перебування на різних позиціях під часгри, їх зміна, взаємини, до яких залучаються діти згідно з правилами, створюютьсприятливі умови для набуття досвіду знаходити правильне вирішення конкретноїжиттєвої ситуації відповідно до моральних норм. Участь у іграх розвиваєсамосвідомість дитини, її емоційні ставлення диференціюються, а сфера їхньоїдії поступово, але неперервно розширюється.
Також особливуроль відіграє сюжетно-рольова гра. Сутність її полягає в тому, що поставленапроблема розв’язується учасниками шляхом імпровізованого розігрування певноїситуації.Учасники гри мають знайти у діалогічному спілкуванні шляхи вирішенняпевних життєвих ситуацій. Основні правила такої гри: брати участь усюжетно-рольовій грі повинні всі учні почергово, така обов’язковість дещоприховує їхню ніяковість і долає боязкість; рольовій групі обов’язковонадається деякий час для ознайомлення з текстом заданого діалогу; при виконаннісюжетно-рольової гри її учасники отримують позитивну оцінку і вдячність відгрупи; будь-який варіант вирішення ситуації сприймається серйозно, як життєвареальність, і стає предметом аналізу та роздумів; якщо сюжетно-рольова гранабрала гумористичного відтінку, потрібно це використати, почуття гумору дуженеобхідне для сімейного життя і виховання дітей.
Але, на жаль,значна частина вчителів залишається на позиціях авторитарної педагогіки, несприймає прогресивні зміни, не вміє і не може реагувати на них. Занепокоєннявикликає і позиція вчителів, які вважають себе гуманістами, відстоюють думкупро те, що вини діють в інтересах особистості, а насправді в спілкуванні зучнями простежується та ж авторитарність, тільки замаскована.
Міністерство освітиі науки України підтримує та запроваджує в регіонах України низку тренінговихпрограм, які сприяють зміцненню та збереженню здоров’я учнів.
ЗатвердженоКонцепцію формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя у дітей тамолоді, де велика увага приділяється формуванню в учнів стійких моральнихякостей, особистої відповідальності за власне здоров’я, свідомому вибору накористь безпечного материнства і відповідального батьківства. Нижчезазначеніпрограми, навчальні курси спрямовані на реалізацію важливих державнихдокументів, у яких чітко визначені завдання для працівників освітньої галузіщодо посилення уваги до здоров’я дітей та учнівської молоді:
– «Концепціядержавної сімейної політики» (схвалена Постановою Верховної Ради України 17.09.1999року № 1063-ХІV);
– «Прододаткові заходи щодо забезпечення виконання Національної програми «ДітиУкраїни» на період до 2005 року (затверджена Указом Президента України від24.01.2001 року № 42/2001);
– «ПроНаціональну програму «Репродуктивне здоров’я 2001-2005 рр.» (затверджена УказомПрезидента України від 26.03.2001 р. № 2003/2001);
– Програма«Українська родина» (затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від14.03.2001 р. № 243);
– МіжгалузеваКомплексна програма «Здоров’я нації на 2002-2011 роки» (затверджена ПостановоюКабінету Міністрів України від 10.01.2002 р. № 14);
– «Прозатвердження Комплексної програми проти дії торгівлі людьми на 2003-2005 роки»(затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 5.06.2002 р. № 766);
– «Прозатвердження заходів щодо реалізації Концепції безпечного материнства на2002-2005 роки» (затверджена розпорядженням Кабінету Міністрів України від15.10.2002 р. № 583-р).
II.3 Методи формування статевої культури у вихованців
Статеве вихованняслід здійснювати із застосуванням усіх традиційних методів педагогічноговпливу, не зводячи його в ранг чогось особливого, спеціального, а тим більшетаємничого. Не все те, що має значення для статевого виховання, можнавикористовувати спеціально, більше того, нарочитість деяких ситуацій може лишеперешкодити виховному ефекту.
Слід враховувати,що виховання ґрунтується на інформації, яку дістає дитина. Ця інформація можемати словесну або наочно-образну форму – особистий приклад, певна ситуація, вякій дитина є діючою особою чи спостерігачем. Ефективною у відношенні буде таінформація, яка не залишається на рівні запам’ятовування, а стосуєтьсяособистості. Для цього необхідно, щоб ця інформація впливала на почуття,викликала певні емоції.
Засобамивиховного впливу при статевому вихованні є:
правильна ісвоєчасна реакція дорослих на ті або інші особливості поведінки підлітків, їхвзаємовідносини з ровесниками, емоційна оцінка цих особливостей; правильнареакція на ті або інші прояви сексуального розвитку дівчат та хлопців, якіґрунтуються на міцному знанні того, що в їх розвитку є нормальним, а що –відхиленням від норми. Педагоги зобов’язані завжди пам’ятати, що їхня реакціяна всі ці прояви – один з важливих шляхів статевого виховання;
прикладиправильних стосунків дорослих з представниками іншої статі, що ґрунтуються наповазі не тільки людини взагалі, а й людини як представника протилежної статі. Доросліне повинні з’ясовувати свої стосунки при дітях, доводити до їх відома своїконфлікти і т. д. Учитель має спеціально звертати увагу школярів на позитивніприклади стосунків людей різної статі, на взаємні прояви любові, уваги йтурботи чоловіків і жінок, супроводжуючи їх відповідними коментарями. Це можерозглядатися як спеціальний метод статевого виховання – виховання на позитивнихприкладах. Приклади можна взяти також з творів художньої літератури, кіно і т.д.;
повідомленняученикам певним чином орієнтованої інформації як відповіді на їх запитання, такі з власної ініціативи, індивідуально або у вигляді спеціально організованихбесід, занять тощо, а також інформації, включеної в зміст різних навчальнихпредметів. Цю інформацію можна донести як роздільно – за статевою належністю,так і спільно для хлопчиків і дівчаток, юнаків і дівчат. Важливе значення маєконтроль за прочитаною літературою, відповідні рекомендації, обговоренняпрочитаних книжок.
Відомо, що длязакріплення певних виховних впливів необхідна відповідна діяльністьвиховуваного
Специфікастатевого виховання полягає в тому, що людина в будь-якому виді діяльності не можевиступати як істота без статі. З одного боку, це означає, що для статевоговиховання можна використати будь-які види діяльності, з другого, – що важкознайти якусь особливого роду діяльність, яку потрібно було б спеціальноорганізовувати або стимулювати в інтересах статевого виховання. Тому будь-якийвид діяльності учнів – робота, спілкування пізнання – може служити інтересамстатевого виховання, якщо педагоги дають особливостям цієї діяльності своюоцінку не взагалі, а з позицій існування двох статей, важливості і суспільноїцінності певного характеру між ними.
Інформація, щоповідомляється школярам, незалежно від того, відповідь це на запитання, бесідаабо ж заняття, повинна мати доступний розумінню підлітків рівень, бутиприродно-науковою за характером з акцентом на моральний бік, цікавою ідостатньо вичерпною, щоб школярі були нею задоволені і не шукали інших джерелінформації, коректною за формою, навіть якщо запитується щось не зовсімпристойне з погляду педагога, за своїм характером спонукаючою, тобто такою, щовикликає прагнення дізнатися щось нове, задуматися над моральним та суспільнозначущим аспектом відносин представників чоловічої та жіночої статі.
Основнимипринципами статевого виховання є:
— єдністьвиховних зусиль школи, сім`ї, громадськості, врахування кола спілкувань ішляхів інформації підлітків, пошук і реалізація можливостей впливу на них;
— повневикористання всіх можливостей для виховної роботи, що їх мають навчальніпредмети, уроки, позакласна робота, а також їх взаємозв’язок; невіддільністьстатевого виховання від інших аспектів морального виховання, від усієїнавчально-виховної роботи;
— комплексність ісистематичність виховних впливів в інтересах статевого виховання, їх здійсненняз урахуванням вікових та індивідуальних особливостей підлітків, на основідоброзичливості, розуміння, поваги і вимогливості.
Правильнездійснення статевого виховання є важливим фактором підготовки до самостійногожиття, в тому числі й до сімейного.
Зміст статевоговиховання включає такі питання: 1) фізіологічні, педагогічні, психологічніособливості підлітків, пов’язані з її статевою належністю; значення цихособливостей для її взаємовідносин з іншими людьми в усіх сферах людськоїдіяльності; 2) сім`я і взаємовідносини в ній; 3) народження і виховання дітей,наступність поколінь.
Диференціюючистатеве виховання молодших і старших підлітків, слід враховувати, по-перше,рівень загального розвитку виховуваних, здатність їх до сприймання,усвідомлення, аналізу інформації різного ступеня складності; по-друге,об’єктивну та суб’єктивну їх зацікавленість у здобутті певної інформації, будеце словесна інформація або ж інформація у наочно-образній формі; по-третє,характер діяльності виховуваних, а також особливості їхньої поведінки зпредставниками своєї та протилежної статі, по-четверте, рівень «біологічної»зрілості, характер фізіологічних змін в організмі; по-п`яте, загальнізакономірності формування класного колективу, а також конкретні особливостікласу; по-шосте, особливості взаємовідносин у сім`ї та її впливу на виховуваних
Як ужезазначалось, способи і методи статевого виховання різні. Це можуть бути іспеціальні заняття з учнями з окремих тем, і різні ситуації з життя, і прикладиз художньої літератури, історії і т. д. У зв’язку з цим для статевого вихованняможуть використовуватися будь-які елементи шкільної діяльності, спільноїдіяльності педагогів і учнів, школярів різної статі. Обов’язковою умовоюздійснення статевого виховання є зацікавленість педагогів і батьків у статевомувихованні, наявність у них правильних настанов щодо іншої статі і правильнерозуміння самого статевого виховання.
Здійснюючистатеве виховання старшокласників, слід враховувати, що основною особливістюперіоду є їх активна діяльність на основі формування стійких мотивів поведінки.Завершення статевого дозрівання сприяє тому, що в крові постійно циркулюєзначна кількість статевих гормонів. Їхнім впливом пояснюється поновлення йпосилення інтересу між хлопчиками й дівчатками. Як відзначалося вище, всяінформація сексуального характеру стає актуальною. Вона вже не проходить мимо,а фіксується, концентрується й об’єднується у певну систему специфічнихуявлень. У представників іншої статі починають оцінюватися такі особливості, яквторинні статеві ознаки, специфічні статеві риси характеру. На основізростаючого інтересу до іншої статі і зростаючої здатності оцінюватиособистісні якості інших людей, у тому числі і специфічно статеві, інтерес доіншої статі конкретизується, спостерігається виражена його вибірність, перевагакогось одного перед іншими. Водночас відбувається розширення сфери спілкуванняпідлітків за межами школи і розширення їхніх інтересів, які більше необмежуються інтересами навчання. Пошук свого місця серед інших людей,зростаючий потяг до спілкування, інтерес до іншої статі – усе це приводить дотого, що старші підлітки можуть опинитися в різних компаніях, які часом дужерізняться між собою.
Діяльнаактивність і яскрава мотивація поведінки старшокласників дають хорошуможливість для формування особистості. Однак у разі нерозуміння дорослимивнутрішньої логіки їхніх інтересів і поведінки виховні можливості можуть бутиупущені і позитивні в основі спонукання (до спілкування, активної діяльності,до пізнання і т. д.) можуть набути негативної спрямованості.
Найтиповішиминесприятливими для цього віку є моменти, пов’язані з неправильними формамиспілкування (насамперед погані компанії), що призводять до запозиченняшкідливих звичок (куріння, вживання алкоголю), до раннього статевого життя, доантисоціальних вчинків. Слід підкреслити, як правило, виникають саме в зв’язкуз втягненням їх у погані компанії. Фактом є те, що в компанії хлопчики ідівчатка можуть інколи дозволити собі те, що вони не дозволили б собі віндивідуальному спілкуванні. Тому, виховуючи старших підлітків, потрібносистематично проводити лінію на диференціювання компанії і колективу йобов’язково роз’яснювати для кожного школяра власної лінії поведінки, якаузгоджується насамперед із загальними вимогами суспільства й моральнимипринципами, а не з вимогами якоїсь вузької групи людей, будуть це ровесники чидехто із старших.
Особливостірозвитку старших підлітків дають можливість рекомендувати такі форми статевоговиховання, як диспути, наукові повідомлення учнів з проблеми, поставленоїпедагогом перед класом. Матеріал, який подається педагогом або учнем, може матинаукову форму, звучати проблемно («Стан питання…» або «Сучасні проблеми…» і т.ін.). Корисні обговорення художнього твору, твір на тему, близьку до завданьстатевого виховання (наприклад, «Моральні якості людини» або «Якою б я хотілавиховати свою дитину» і т. д.). Постановка таких тем дає крім того можливостідля виявлення рівня грамотності учнів, вона, певно, корисніша, ніж переказвідомих літературних творів, оскільки спонукає замислитися над серйозними життєвимипитаннями.
У цей періоднеобхідно поглибити розглянуті раніше питання сімейних стосунків. Значну увагуслід приділити правильній мотивації поведінки людини у сфері взаємовідносинстатей, з акцентом на соціальне їх значення. Потрібно формувати в підлітківпереконання про необхідність власного стилю поведінки і наявність внутрішньоїпостійної мотивації поведінки. Це виховує стійкість проти випадковихнесприятливих впливів.
Аналізуючишкідливі звички (куріння, вживання алкоголю), педагоги повинні виходити з того,чим саме вони приваблюють підлітків. Практика показує, що запобігання цимзвичкам на основі роз’яснення їх шкідливості недостатньо ефективне; необхіднонасамперед переконувати підлітків у сумнівності переваг, які в їхній уявіпов’язані з курінням вживанням спиртного. Шкідливість цих звичок потрібнороз’яснювати саме в тому аспекті, який пов'язаний з сумнівними перевагами, щоїх вони начебто дають у спілкуванні. Наприклад, хоч дівчина, яка курить, іпривертає увагу певної частини представників чоловічої статі, та привертає вонаїї внаслідок більшої її доступності; привертаючи спочатку увагу, потім воназазнає втрат, оскільки, крім шкоди здоров’ю, гіршим стає колір обличчя, раноз’являються зморшки, хриплість у голосі й т. д. Це різко знижує її привабливістьдля чоловічої статі. Знання гігієни тіла взагалі і статевих органів зокремаслід розширювати за рахунок введення медичних, соціальних, правових аспектіввенеричних захворювань, відомостей про основні захворювання сечостатевоїсистеми.
Саме в старшихкласах найчастіше виявляються дефекти минулих років у вихованні і становленніособистості. Це виражається в пасивності, утриманстві, егоїзмі, в завищенійоцінці власної значущості деякими учнями. Педагог має можливості й зобов’язанийдопомогти старшокласникам знайти собі гідне місце в суспільстві, причому нелише з погляду професійної орієнтації, а й з точки зору правильних життєвихнастанов, моральної спрямованості особистості.
Слід відзначити,що дівчат рідше підстерігає небезпека бути спокушеними, ніж старших підлітків.Однак з’являється інша небезпека – захоплення недостойною людиною, оскількиостаточної зрілості в оцінці й умінні правильно розібратися в об’єкті своїхпочуттів ще немає. Небезпека підстерігає не тільки романтично настроєних дівчат,а й дівчат, вихованих у міщанському уявленні про щастя. Вони несвідомо прагнутьдо швидкого заміжжя, обов’язково вигідного, і на цьому ґрунті нерідко зазнаютьжиттєвої невдачі.
У цей періодстатеве виховання повинно бути насамперед спрямоване на адаптацію дівчат донових соціальних умов, що полягають у визнанні їхньої дорослості людьми, які їхоточують, у дедалі більшій свободі їхньої поведінки і спілкування з іншоюстаттю, організації їхнього дозвілля. Для цього необхідно розглянути широкеколо питань і застосувати в статевому вихованні різні форми педагогічноговпливу. При цьому слід враховувати, що ефективність виховної роботи можливалише за умови обов’язкового врахування педагогами нового становищастаршокласників у «світі дорослих». Це дає можливість сподіватися навстановлення довірчих і рівноправних відносин між підлітками.
У зв’язку з тим,що юнаки і дівчата в основному відповідально ставляться до свого майбутнього,практично немає недозволених меж, в яких можуть обговорюватися основні питання.Важливо лише, щоб пізнання законів і норм взаємовідносин статей здійснювалося вкоректній формі і було суворо науковим по суті.
Основними темамидля серйозної розмови зі старшокласниками повинні бути такі проблеми, якосновні життєві цінності людини, особиста відповідальність людини передсуспільством та ін. Раніше одержані гігієнічні дані необхідно доповнитифізіологією вагітності і родів, про методи запобігання вагітностей й т.д.Велику увагу слід приділити фізіологічним аспектам народження дітей, питанням доглядуза дитиною, відповідальність батьків за виховання дітей.
Розглядаючипитання сім`ї і сімейних стосунків, перевагу слід віддати темам, що пов’язані зплануванням дітородіння й демографічною політикою держави. Водночас великуувагу треба приділити питанням надійності сім`ї, психологічної сумісностіподружжя, питанням сімейного щастя. Потрібно також розглянути питаннязаконодавства України про сім`ю і шлюб,про характер правових стосунків між подружжям. Необхідно також дати дівчатамосновні відомості про сексуальні взаємовідносини між подружжям і основнунебезпеку, яка їх підстерігає, особливо на перших етапах спільного життя.
Ефективністьстатевого виховання забезпечується усвідомленістю вихователем мети виховання,здатності оцінювати та застосувати певні методи впливу до кожної особистості.
Важливимелементом діяльності вихователя є діагностика рівнів сформованості статевоїкультури у вихованців за допомогою певних характеристик. Такимихарактеристиками на нашу думку, є когнітивний, емоційно-мотиваційний ідіяльнісний критерії.
Завданнякогнітивного критерію полягає у наявності і свідомому засвоєнніанатомо-фізіологічних знань про людину, розумінні різних понять, системистосунків «людина-людина»; визначення своїх обов’язків і ролі у міжстатевомуспілкуванні; можливості робити узагальнення і власні висновки; застосуваннірізноманітних методів пізнання самостійного дорослого життя і навколишньоїреальності; визначенні рівня логічного і абстрактного мислення у міжстатевомуспілкуванні. Когнітивний критерій характеризує рівень знань про такі моральніцінності, як доброта, товариськість, дружба, кохання, відповідальність;розуміння ознак статевої вихованості. Завдяки застосуванню даного критеріюможна простежити зв’язки між сформованістю знань про взаємини міжпредставниками різних статей та реальним їх втіленням у взаємодії суб’єкта звласним «Я» і оточуючими людьми; встановити ступінь об’єктивності сприйняття,розуміння і оцінювання суті статевого виховання.
Когнітивнийкритерій набуває більшої значущості при визначенні проявів ознак статевоївихованості підлітків, коли до оцінювання знань особистості додається аналіз їїемоційних станів. Емоції є зовнішнім виявом оцінювання отриманої інформації,вони підкріплюють значущі для особистості знання і відкидають непотрібні, такожє мотивуючим фактором. Сильні емоції можуть активізувати весь організм. Емоціїстабілізують психічний стан, актуалізують у пам’яті людини позитивний досвід,що сприяє успішному діагностуванню життєвих ситуацій при взаємодії з самимсобою, іншими людьми.
При застосуванніемоційно-мотиваційного критерію маємо можливість визначити, наскількиусвідомлено підлітки ставляться до протилежної статі, до ситуацій і явищ, щовідбуваються у повсякденному житті; їх ставлення до питань міжстатевих взаємин;соціальну компетентність, ціннісні орієнтації, мотиви, ідеали, переконання.
Даний критерійдозволяє встановити місце емоцій у процесі статевого виховання, мотиви вчинківособистості.
Знання та мотивиреалізуються в її поведінці. Діяльнісно-поведінковий критерій характеризуєпрактичний аспект статевого виховання підлітків. З його допомогою можна оцінитиготовність особистості до реалізації власних переконань у міжстатевомуспілкуванні, визначити життєву позицію підлітка, наявність елементів статевоїкультури, уміння спілкуватися з протилежною статтю. Крім того, даний критерійрозкриває ступінь сформованості навичок статевої вихованості при взаємодії злюдьми, показує, як у процесі діяльності, спрямованої на себе і оточуючих,реалізуються основні завдання статевого виховання. Діяльнісно-поведінковийкритерій дозволяє зіставити рівень знань зі статевої культури з практичниминавичками, виявити уміння та звички, сформовані у процесі статевого виховання,у конкретній ситуації. Він є основним у процесі статевого виховання школярів.
Когнітивний,емоційно-мотиваційний та діяльнісно-поведінковий критерії гармонійно доповнюютьодин одного, виступають індикаторами сформованості рівня статевої вихованості.Завдяки їх поєднанню можливий аналіз кількісних і якісних показниківсформованості статевої культури у школярів.
На основі данихкритеріїв встановлюємо рівневі характеристики статевої вихованості учнів:низький, середній, високий.
Низький рівень –недостатнє розуміння морально-етичних норм спілкування з особами протилежноїстаті. Зовнішні мотиви домінують над внутрішніми. Поверхневі знання з анатомії,фізіології, гігієни людини. Нерозуміння цінності понять «товаришування»,«дружба», «кохання» у житті людини.
Середній рівень –учні з таким рівнем мають слаборозвинену потребу у міжстатевому спілкуванні.Мають місце епізодичні прояви хибної дорослості, проте досить добре володіютьанатомо-фізіологічними знаннями про людину. Характерне ситуативне сприйманняними цінності іншої людини як представника протилежної статі.
Високий рівень –відмінні анатомо-фізіологічні та гігієнічні знання про людину мають умотивованупотребу у спілкуванні, товаришуванні, дружбі, пізнанні нового; супроводжуєтьсяініціативністю та самостійністю. Характерні моральність поведінки, активність уміжстатевому спілкуванні, попередження і вирішення конфліктних ситуацій,самовдосконалення, самостійне отримання знань з художньої і спеціальноїлітератури про дружбу, кохання.
Отже, коженнаступний рівень доповнює позитивні ознаки попереднього на більш високому рівнімає сформовані ознаки, що відрізняють його від іншого рівня.
ВИСНОВКИ
У школах нерідкоспостерігається застарілий авторитарний підхід у вихованні, вимушена лініяповедінки вчителя, учень розглядається нерідко як об’єкт виховної системи,основними формами спілкування є настанови, роз’яснення, нотації, погрози,покарання, заборони, вимоги тощо. Як наслідок – відчуження учня і вчителя.Вихованець залишається наодинці зі своїми проблемами.
Усі зазначенінегативні явища і зумовлюють низький рівень статевої свідомості підлітків,негативно відображаються на їх статевій культурі, нівелюють цінність власногожиття та інших людей. Аналіз нинішніх соціально-педагогічних процесів дозволяєзробити висновок, що досліджувана проблема статевого виховання у позаурочнійдіяльності потребує постановки нової мети, оновлення змісту і технологій, які бґрунтувалися на філософії виховання, в основі якої перебувають погляди налюдину як на найвищу цінність, як суб’єкт сучасного історичного розвитку, яктворця власного життя.
Завдання педагогаполягає у створенні таких умов для учня, які б оптимально забезпечували процесвиховання особистості, яка б оволоділа методами життєвого пізнання, булаздатною до саморозвитку та самореалізації.
Отже, є всіпідстави стверджувати, що виховання – це створення соціально-психологічних умовдля цілеспрямованого розвитку особистості, завдяки яким у неї формуються певніпозитивні якості, система поглядів і переконань. Це конкретно-історичнийпроцес, що тісно пов'язаний з соціально-економічним, культурним розвитком таполітичним устроєм суспільства, з його етносоціальними тасоціально-психологічними особливостями. Іншими словами, цесоціально-контрольований розвиток особистості в процесі її соціалізації.
Виходячи іззазначеного, під статевим вихованням ми розуміємо виховання культури статевихвзаємин, що тісно пов’язане з формуванням духовності, моральних норм поведінки,морально здорових взаємин між хлопцем і дівчиною. Одночасно це формування такихцінностей, як добро, терпимість, доброзичливість, повага один до одного, що єскладовою загальної культури особливості. Крім того, статеве виховання – це іздобуття інформації з питань медико-біологічного характеру, отриманнясистематизованих, адаптованих до відповідного віку юридичних знань з питаньшлюбно-сімейних відносин, особистої гігієни дівчини і хлопця, формуваннявідповідальності за свої вчинки, відповідального батьківства.
На нинішньомуетапу розвитку вітчизняної педагогічної науки, системи освіти здійснюєтьсяутвердження нової суб’єкт-субєктної парадигми виховання, в якій реалізуютьсяідеї гуманізму й толерантності. Це етап антропоцентризму, який передбачаєособистісно зорієнтований підхід до виховання, глибоку повагу до емпатію доособистості, врахування її індивідуальності. Така спрямованість вихованнястворює сприятливі умови для розвитку особистості, її самоусвідомлення,самовизначення, самовираження (розвиток задатків, здібностей, реалізаціїпотенційних можливостей при активній діяльності та спілкуванні), успішноїсоціалізації. Особистісно зорієнтоване виховання – це утвердження людини якнайвищої цінності, на основі якої ґрунтуються всі інші суспільні пріоритети.Метою такого виховання є формування і розвиток у індивіда особистіснихцінностей, які і становлять внутрішній стержень особистості.
СПИСОКВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Бабич В.Батькам про особливості морально-статевого виховання дітей підліткового віку //Директор школи – 2005.– №2.– с. 21–24
2. Бех І. Д.Особистісно-зорієетоване виховання: Науково-методичний посібник – К.: ІЗМИ,1998. – 204с.
3. Бех І. Д.Проблеми методів виховання в сучасній школі // Педагогіка і психологія. – 1996.№4. – с.136 –144
4. ВасиленкоО. Від теорії до практики статевого виховання школярів // Рідна школа. – 2005.№4. – с. 32 – 36
5. ГаубасС.М. Особливості статевого виховання дітей різного віку в сучасних умовах //Все для вчителя. –2006.–№ 1-2. – с. 22-25
6. ГончаренкоС.І. Гуманізація освіти як першооснова розбудови освітньої системи України //Освіта. – 1994. – 30 листопада
7. ГребенниковИ.В. Основы семейной жизни: Учебное пособие для студентов пед. институтов –М.: Просвещение, 1991. – 158с.
8. КовалёвС.В. Психология современной семьи: Информационно-методические материалы к курсу«Этика и психология семейной жизни»: Книга для учителя. – М.: Просвещение, 1998.– 208с.
9. КовалёвС.В. Подготовка старшеклассников к семейной жизни: тесты, опрісники, ролевеигры: Книга для учителя. – М.: Просвещение, 1991. – 143с.
10. Кон И.С.Психология половых различий // Вопросы психологии. – 1981. – №2. – С. 47-57
11. Кон И.С.Психология старшеклассника. – М., 1982.– 124с.
12. КозловН.И. Как относиться к себе и людям, или Практическая психология на каждый день.– М.: АСТ-ПРЕСС, 1998. – 320с.
13. КочетовА.И. Половое воспитание школьников // Педагогіка. – Минск: Народная асвета. –1998. – №29. – с. 3 – 18
14. КравецьВ. П. Психолого-педагогічні основи підготовки школярів до сімейного життя /Тернопільський державний педагогічний університет. – Тернопіль: Богдан. –1997. – 180с.
15. КузнецоваЛ. Воспитание девочки: Для бесед с родителями // Воспитание школьников. –1995. – №1. – с. 27 – 29
16. Культурасемейных отношений.Сборник статей. – М.: Знание, 1980. – 112с.
17. Либин А.В.Половые различия: Биологическая эволюция и социальные традиции //Дифференциальная психология. М.: Смысл, 1999. – 96с.
18. МакаренкоС. Психологічні особливості статево-рольової ідентифікації учнівської молоді//Педагогічна думка. –2004. – №4. – с. 23-31
19. Марковская И. М.Тренинг взаимодействия родителей с детьми. – С.Пб.: Речь, 2000. – 150с.
20. Маэр Д. Пол, геныи культура //социальная психология. – С.-Пб: Питер Ком, 1998. – С. 225-267.
21. МудрикА.В. О воспитании старшеклассников. – М., 1981. – 85с.
22. НісімчукА.С., Падалка О.С., Шпак О.Т. Сучасні педагогічні технології: Навчальнийпосібник. – К.: Просвіта; Пошуково-видавниче агентство «Книга пам’яті України»,2000. – 286с.
23. Палій А.Росте майбутня жінка, мати: Статеве виховання в сім`ї // Дошкільне виховання. – 1996. –№3. – с. 18 – 19
24. Проблемиі перспективи становлення 12-річної середньої школи: Наук.-метод. Посібник / Заред… В. Ф. Паламарчук, Л. І. Даниленко. – К.: Логос, – 2003. 480с.
25. Репина Т.А. Особенности общения мальчиков и девочек в детском саду // Вопросы психологии. – 1997. №4.
26. СемиченковП., Заслуженюк В. Практикум із сімейного спілкування // Шкільний світ. – 2002.– №1. – вкладка
27. СечейкоО. До проблеми сексуального виховання // Рідна школа. – 1999. – №1. – с. 25 –26
28. СечейкоО.В. Статеве виховання підлітків у сучасних умовах: Проблеми виховання //Педагогіка і психологія. – 2000. №4. – с.93-98
29. Статевевиховання підлітків батьківський лекторій // Все для вчителя. – 2000. №26. – с.4 – 13
30. СтельмаховичМ. Виховний потенціал української родини // Учитель. – 1998. – №6. – с. 52 – 55
31. ТрутневИ. А., Ходаков Н. М. О семье, браке. – М.: Медицина, 1969. –140с.
32. ХрипковаА.Г., Колесов Д.В. Дівчинка. Підліток. Дівчина. – К.: Радянська школа, 1985. –164с.
33. ШикираваН. Формування статевої моралі учнівської молоді // Психолог. – 2004 № 23-24 с.45-48
34. ШнейдерЛ.Б. Психология семейных отношений. Курс лекций. – М.: Апрель-Пресс, ЭКСМО-ПРЕСС, 2000.–512с.