Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського
Факультет іноземних мов
Курсова робота
З курсу « Психологія»
Тема: ПРОБЛЕМА КОНФЛІКТУ В КЛАСНОМУ КОЛЕКТИВІ
Виконала:
студентка 4 курсу
групи 1А
Головіна Р.О
Куратор:
Ніщук
Вінниця 2009
Зміст
Введення
Розділ I. Теоретичний аналіз проблеми
1.1 Поняття конфлікту і його соціальна роль
1.2 Психологічна характеристика і особливості міжособових взаємин дітей в класному колективі
1.3 Особливості конфліктів в класних колективах
1.4 Можливі профілактичні заходи попередження і усунення міжособових конфліктів в класі
Розділ II. Практичне вживання форм і методів в експерименті
2.1 Діагностика взаємин класного колективу
2.2 Тренінгові вправи, що допомагають здолати конфліктні ситуації в умовах класного колективу
Висновок
Література
Додатки
Введення
Актуальність
Конфліктні процеси мало хто схвалює, але майже всі в них беруть участь.
Конфлікти між дітьми і підлітками в межах школи, класу найчастіше засновані на емоціях і особистій неприязні. Конфлікт загострюється і охоплює все більше людей.
Міжособові і міжгрупові конфлікти негативно позначаються на всіх процесах життєдіяльності школи. Конфлікти між учнями негативно впливають як на тих, що конфліктують, так і на весь клас; в класі, де склався несприятливий соціально-психологічний клімат, діти погано засвоюють програмний матеріал, проста образа може, в кінці кінців, призвести до прояву жорстокості відносно своїх противників і так далі.
Займатися своєчасною діагностикою і профілактикою конфліктів в шкільних колективах украй необхідно.
По-перше, профілактика конфліктів, поза сумнівом, сприятиме підвищенню якості учбового процесу. Учні і вчителі стануть витрачати інтелектуальні і етичні сили не на боротьбу з опонентами, а на свою основну діяльність.
По-друге, конфлікти роблять помітний негативний вплив на психічний стан і настрій тих, що конфліктують. Стрес, що виникає в ході конфліктів, може бути причиною десятків серйозних захворювань. Тому своєчасні профілактичні заходи повинні позитивно впливати на психологічне і фізичне здоров'я учнів і вчителів.
По-третє, саме в школі у дитини, підлітка формуються навики вирішення протиріч в міжособовій взаємодії, які трапляються в житті кожної людини.
У даній роботі планується підійти до рішення деяких з визначених проблем і надати реальну допомогу, якої потребує практика сучасної загальноосвітньої школи, адже створення в загальноосвітній школі системи профілактики конфліктів набагато поліпшить якість виховного процесу.
Метою роботи є вивчення впливу конфліктів на міжособові стосунки в класному колективі.
Об'єктом дослідження є учні 9А класу загальноосвітньої школи.
Предметом дослідження є міжособові стосунки в колективі підлітків.
В ході дослідження ставилися наступні завдання:
теоретично обгрунтувати необхідність роботи по профілактиці конфліктів в школі;
проведення діагностичного дослідження міжособових стосунків в класному колективі;
підбір тренінгових вправ, що сприяють вирішенню конфліктних ситуацій.
В ході дослідження використовувалися різні методи: вивчення і теоретичний аналіз літератури по психології, конфліктології і соціології, проведена дослідно-експериментальна робота з даної проблеми.
Гіпотеза — психопрофілактика конфліктів допомагає підтримувати сприятливу соціально-психологічну обстановку в класному колективі.
Експериментально – дослідницька робота проводилася на базі Стрижавської ЗОШ I-IIΙ ступенів Вінницького району
Для вивчення взаємин в класному колективі була використана методика Соціометрії.
РОЗДІЛ I. ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ
1.1 Поняття конфлікту і його соціальна роль
Конфлікт (від лат. Conflictus – зіткнення) – це відсутність згоди між двома або більше сторонами, які можуть бути конкретними особами або групами. Кожна сторона робить все, аби прийнята була її точка зору і мета, і заважає іншій стороні робити те ж саме.
Коли люди думають про конфлікт, вони найчастіше асоціюють його з агресією, погрозами, спорами, ворожістю і тому подібне. В результаті існує думка, що конфлікт – явище завжди небажане, що його слід негайно вирішувати, як тільки він виникає. Але в багатьох ситуаціях конфлікт допомагає виявити різноманітність точок зору, дає додаткову інформацію, допомагає виявити більше число альтернатив або проблем. Англійський соціолог Е. Гідденс дав таке визначення конфлікту: “Під конфліктом я маю на увазі реальну боротьбу між діючими людьми, або групами, незалежно від того, які витоки цієї боротьби, її способи і засоби, мобілізовані кожній із сторін”. Найяскравіше ця позиція представлена в роботах німецьких соціологів Р. Зіммеля, Р. Дарендорфа і американського соціолога Л. Козера. Основне положення теорії конфлікту Г. Зіммеля полягає в тому, що конфлікт, хоча і є однією з форм розбіжності, в той же час є соціалізуючою силою, що обєднує протиборчі сторони і сприяє стабілізації суспільства. Л. Козер в своїй класичній роботі “Функції соціальних конфліктів” підкреслював, що конфлікт несе в собі не лише деструктивну (руйнівну) функцію, в ньому закладений великий позитивний потенціал.
Але один з творців сучасної конфліктології, західнонімецький соціолог Р. Дарендорф, в основу соціальних конфліктів поклав саме політичні чинники: боротьбу за владу, престиж, авторитет. Конфлікт, по Дарендорфу, може виникнути в будь-якому співтоваристві, в будь-якій соціальній групі, де є пануючі і підпорядковані. Причиною конфлікту, на думку Р. Дарендорфа і його послідовників, є прагнення до домінування. П.А. Сорокин вказував на зв'язок конфлікту із задоволенням потреб людей. На його думку, джерело конфліктів лежить в придушенні базових потреб людини, без задоволення яких він не може існувати, перш за все, потреб в їжі, одязі, житлі, самозбереженні, самовираженні, творчості, свободі. В той же час, він підкреслював, що важливі не самі по собі потреби, але і засоби їх задоволення, доступ до відповідних видів діяльності, який обумовлений соціальною організацією суспільства.
Якщо конфлікти сприяють ухваленню обгрунтованих рішень і розвитку взаємин, то їх називають конструктивними.
Конфлікти, що перешкоджають ефективній взаємодії і ухваленню рішень, називають деструктивними.
80% конфліктів виникає без бажання їх учасників. Відбувається це через особливості нашої психіки і те, що більшість людей або не знають про них, або не надають цьому значення.
Головну роль у виникненні конфліктів грають так звані конфліктогени.
Конфліктогени – це слова, дії (або бездійність), що можуть призвести до конфлікту.
Велика небезпека виникає з ігнорування дуже важливої закономірності – ескалації конфліктогенів. Полягає вона в наступному: на конфліктоген в нашу адресу ми прагнемо відповісти сильнішим конфліктогеном, часто максимально сильним серед всіх можливих.
Дуже важливо знати формулу конфлікту і ефективно нею володіти. Вона виглядає таким чином:
КОНФЛІКТ = КОНФЛІКТНА СИТУАЦІЯ + ІНЦИДЕНТ
Конфлікт – це відкрите протистояння як наслідок взаємовиключаючих інтересів і позицій.
Конфліктна ситуація – це протиріччя, що накопичилися, містять дійсну причину конфлікту.
Інцидент – це збіг обставин, що є приводом для конфлікту.
З формули видно, що конфліктна ситуація і інцидент незалежні один від одного, тобто жодне з них не є слідством або проявом іншого.
Вирішити конфлікт – значить, усунути конфліктну ситуацію і вичерпати інцидент. Зрозуміло, що перше зробити складніше, але і важливіше. На жаль, на практиці в більшості випадків справа обмежується лише вичерпанням інциденту. Але часто також ми використовуємо прийом — придушення — відхід від реалізації цілей під впливом зовнішнього примусу, коли проблема заганяється вглиб і може у будь-який момент вийти назовні у формі агресії.
Агресія може бути направлена на іншу людину або групу людей, якщо вони є причиною проблеми. Агресія при цьому носить соціальний характер і супроводиться станами гніву, ворожості, ненависті. Агресивні соціальні дії викликають у відповідь агресивну реакцію, і з цієї миті починається соціальний конфлікт. --PAGE_BREAK--
Причини конфліктів.
У всіх конфліктів є декілька причин. Кожен з нас пригадає щось своє, ситуації, в яких він сам був або свідком, або потерпілим. Боляче і образливо буває, коли:
— дістається за те, за що ти не несеш відповідальності;
— тебе не запитують при вирішенні питань, в яких ти компетентний;
— винагороди за те, що зробив ти, дістаються іншим. Що відбувається? Як відстояти себе?
— тебе вважають нездібними щось зробити самостійно. Завдання дістається іншому. І він, інший, стає свідком того, як низько тебе цінують. Як реагувати на приниження власної гідності?
— ти висуваєш ідеї і пропозиції, хтось видає їх за свої власні. Як вийти з цієї ролі?
— перед тобою малюють принадні перспективи, аби залучити до цієї роботи, а у результаті, коли ти погоджуєшся, з'ясовується, робота виглядає зовсім інакше. З'являється відчуття досади, яке є грунтом для незадоволеності і опору.
— за свою готовність виконати невластиву або додаткову роботу тобі теж доводитися розплачуватися.
Подібні приклади можна продовжувати до безкінечності. Але саме так виникають інтриги, і рушиться взаємна довіра, до цього схильний практично кожен .
Таким чином, для виникнення соціального конфлікту необхідно:
по-перше, щоб причиною фрустрації була поведінка інших людей;
по-друге, щоб на агресивну соціальну дію виникла у відповідь реакція.
1.2 Психологічна характеристика і особливості міжособових взаємин дітей в класному колективі
Міжособові стосунки дитини з однолітками, що виникають стихійно або організовані дорослими, мають яскраво виражені вікові соціально – психологічні характеристики.
Фаза індивідуалізації, характеризується уточненням і розвитком уявлень про самого себе – формуванням образу «Я». В порівнянні з початковою школою у дітей підліткового віку інтенсивно розвивається самосвідомість, розширюються контакти з однолітками. Участь в роботі різних громадських організацій, кружків по інтересах, спортивних секцій виводить підлітка на орбіту широких соціальних зв'язків. Розвиток ролевих стосунків поєднується з інтенсивним формуванням особистих взаємин, які з того часу набувають особливо важливого значення.
Взаємини з однолітками стають більш вибірковими і стабільними. При збереженні високо цінованих властивостей «хорошого товариша» підвищується роль етичного компонента у взаємооцінках. Морально – вольові характеристики партнера стають найважливішою підставою переваг. Статус особи понад усе пов'язаний з вольовими і інтелектуальними властивостями учня. Високо оцінюються однолітки, яких відрізняють готовність і уміння бути хорошим товаришем. Доброта, як і в початковій школі, залишається одним з провідних підстав міжособового вибору.
Виявлено, що «сильні» підлітки і «знедолені», в класі відрізняються різними системами орієнтацій. «Сильні» більшою мірою орієнтовані на спільну діяльність. Коли вони усвідомлюють загрозу втрати статусу, їх стратегія поведінки стає активною і діяльність набуває інтенсивнішого, цілеспрямованого, організованого характеру. Учні з несприятливим положенням в класі сфокусовані головним чином на взаєминах з однолітками. В разі загрози їх, і без того неблагополучному положенню в групі, вони афектно реагують на ситуацію і навіть готові зовсім розірвати відносини з однолітками. Значущість емоційних зв'язків в групах однолітків настільки велика, що їх порушення, що супроводяться стійкими станами тривоги і психологічного дискомфорту, можуть виявитися причиною неврозів.
Як популярні, так і непопулярні школярі відрізняються по рівню соціального розвитку особи. Перші демонструють зріліші підходи до аналізу конфліктів. Вони аналізують ситуації досить об'єктивно і розглядають їх навіть дещо відчужено. Сприйняття подій в непопулярних обмежене рамками конкретної конфліктної ситуації. Вони або йдуть від рішення, або, орієнтуючись на миттєвий результат, не замислюються про наслідки зроблених ними дій. Загострена потреба в індивідуалізації особи у поєднанні з максималізмом в оцінках оточуючих, які теж прагнуть знайти і продемонструвати свою індивідуальність, може ускладнювати процеси групового розвитку. "Індивідуалізація народжує напружену потребу, яка була б одночасно самовідкриття і проникненням у внутрішній світ іншого .
Рівень розвитку колективних стосунків визначає специфіку процесів індивідуалізації. У класах, де взаємини засновані на довірі, взаємодопомоги, відповідальності, прояву самобутності, незалежно від статусу членів групи, зустрічають підтримку і сприяють інтеграції особи в групі. Збагаченою виявляється не лише особа, що проявляє творчу ініціативу, сміливість у відмові від негативних традицій, але і колектив. У групах з низьким рівнем колективних стосунків прояву індивідуальності присікаються без врахування їх етичного вмісту. Незвичність однокласника сприймається як небажаний чинник і несе в собі загрозу для персоналізації останніх. У класах з подібним типом міжособових стосунків індивідуалізація одного відбувається за рахунок деіндивідуалізації інших.
Кожен підліток психологічно належить до декількох груп: сім'ї, шкільного класу, дружних компаній і тому подібне Якщо цілі і цінності груп не противорічать один одному, формування особи підлітка проходить в однотипних соціальних умовах. Суперечність норм і цінностей різних груп ставить підлітка в позицію вибору. Етичний вибір може супроводитися міжособовими і внутрішньоособовими конфліктами.
З безлічі сфер спілкування підлітком виділяється референтна група однолітків, з вимогами якої він рахується і на думку якої орієнтується в значимих для себе ситуаціях.
Потреба в спілкуванні з однолітками, яких не можуть замінити батьки, виникає у дітей дуже рано і з віком посилюється. Вже у дошкільників відсутність суспільства однолітків негативно позначається на розвитку комунікативних здібностей і самосвідомості. Поведінка ж підлітків за своєю суттю є колективно-груповою.
По-перше, спілкування однолітків — дуже важливий канал інформації; по ньому підлітки взнають багато необхідних ним речей, які їх по тих або інших причинах не повідомляють дорослі, наприклад, пригнічуючу частину інформації по питаннях статі підліток отримує від однолітків, тому їх відсутність може затримати його психосексуальний розвиток або додати йому хворий характер.
При схожості зовнішніх контурів соціальної поведінки глибинні мотиви є індивідуальними і багатообразними. Один шукає в суспільстві однолітків підкріплення самоповаги, визнання своєї людської цінності. Іншому, важливе відчуття емоційної причетності, злитності з групою. Третій черпає бракуючу інформацію і комунікативні навики. Четвертий задовольняє потребу володарювати, командувати іншими. Переважно ці мотиви і переплетення не усвідомлюються.
Слід зазначити, що комунікативні риси і стиль спілкування хлопців і дівчат не зовсім однакові. Це стосується і рівня товариськості.
На перший погляд хлопчики у всіх вікових групах більш товариські за дівчаток. З найранішого віку вони активніше за дівчаток вступають в контакт з іншими дітьми, затівають спільні ігри і так далі; відчуття приналежності до групи однолітків для чоловіків різного віку значно важливіше, ніж для жінок.
Проте відмінності між статтю в рівні товариськості не стільки кількісні, скільки якісні. Вміст спільної діяльності і власний успіх означає для хлопчиків більше, ніж наявність симпатії до інших учасників гри.
З раннього віку хлопчики тяжіють до екстенсивнішого, а дівчатка – до інтенсивного спілкування; хлопчики найчастіше грають великими групами, а дівчатка – по двоє або по троє. Різні способи соціалізації хлопчиків і дівчаток, що існують у всіх людських суспільствах, з одного боку – створюють і відтворюють психологічні статеві відмінності. Причому йдеться не просто про кількісні відмінності в мірі товариськості хлопчиків і дівчаток, але й про якісні відмінності в структурі і вмісті їх спілкування і життєдіяльності.
Юнацькі групи задовольняють в першу чергу потребу у вільному, нерегламентованому дорослими спілкуванні. Вільне спілкування – не просто спосіб проведення дозвілля, але засіб самовираження, встановлення нових людських контактів, з яких поступово викристалізовується щось інтимне, виняткове своє.
Різні види спілкування можуть існувати, виконуючи різні функції, їх питома вага і значущість з віком міняється. Міняються і привілейовані місця зустрічей. У підлітків це найчастіше двір або своя вулиця. Різні форми і місця спілкування не лише змінюють один одного, але і співіснують, відповідаючи різним психологічним потребам.
Якщо компанії формуються головним чином на базі спільних розваг, то людські контакти в них, будучи емоційно значимими, зазвичай залишаються поверхневими. Якість спільного проведення часу часто залишає бажати кращого.
Крім того, особливе значення у встановленні ефективних взаємин з однокласниками мають певні і індивідуально-психологічні особливості особи підлітка. Більшість з тих, хто випробовує скруту в спілкуванні, відрізняються якостями, блокуючими успішну міжособову взаємодію. Ці якості є наступними групами, які обумовлені:
— природно-генотипічними властивостями (імпульсивність, соромливість, ригідність, неврівноваженість);
— характерологічними особливостями (нерішучість, невпевненість, замкнутість, закритість, напористість, конфліктність, байдужість, цинізм);
— родинною орієнтацією по відношенню до оточуючих (несформованість комунікативних умінь на основі погано розвиненій рефлексії).
Зазвичай конфліктна ситуація стає приводом для того, щоб вчителі звернули увагу на якісь порушення в міжособовій взаємодії в класному колективі. На вигляд виявляється навіть не сам конфлікт, який дуже часто виходить за межі педагогічного аналізу, а спосіб реагування на нього, особливо якщо він носить не пасивний, а агресивний характер. Тим часом агресивне реагування всього лише захисна реакція підлітка на комунікативно-складну для нього ситуацію, мета якої зберегти самооцінку на прийнятому рівні.
Таким чином, підліткові групи і їх суперництво – загальний факт людської історії. Явище це багаторівневе. Найглибинніший, універсальний його пласт – зіставлення. «Ми» і «Вони» за територіальним принципом – існують практично скрізь.
1.3 Особливості конфліктів в класних колективах
Саме у загальноосвітній школі закладаються основи поведінки людини в майбутньому в передконфліктних і конфліктних ситуаціях.
Аби займатися профілактикою конфліктів, необхідно мати уявлення про те, як вони виникають, розвиваються і завершуються в шкільних колективах, які їх особливості і причини.
Як для будь-якого соціального інституту, для загальноосвітньої школи характерні різні конфлікти. Педагогічна діяльність направлена на формування особи, її мета – передача школярам певного соціального досвіду, повніше освоєння ними цього досвіду. Тому саме в школі необхідно створити сприятливі соціально-психологічні умови, що забезпечують душевний комфорт педагогові, учневі і батькам. продолжение
--PAGE_BREAK--
У загальноосвітній установі можна виділити чотири основних суб'єкти діяльності: учень, вчитель, батьки, адміністратор. Залежно від того, які суб'єкти вступають у взаємодію, конфлікти підрозділяються на такі види: учень — учень; учень — вчитель; учень — батьки; учень – адміністратор; вчитель – вчитель; вчитель – батьки; вчитель – адміністратор; батьки — батьки; батьки – адміністратор; адміністратор – адміністратор .
Особливості конфліктів між школярами
Розглянемо один з найбільш поширених в учбовій діяльності – конфлікт між учнями.
Конфлікти в підлітковому середовищі характерні для всіх часів і народів, будь то бурса в творах Н. Помяловського або описана Р.Кіплінгом аристократична школа XIX століття, або група хлопчиків, що виявилася без дорослих на незаселеному острові, з книги «Повелитель мух» англійського письменника В. Голдінга.
Найбільш поширені серед учнів конфлікти лідерства, в яких відбивається боротьба двох – трьох лідерів і їх угрупувань за першість в класі. У середніх класах часто конфліктує група хлопчиків і група дівчаток. Може позначитися конфлікт трьох – чотирьох підлітків з цілим класом або протистояння одного школяра і класу. За спостереженнями психологів, дорога до лідерства, особливо в підлітковому середовищі, пов'язана з демонстрацією переваги, цинізму, жорстокості, безжалісності. Дитяча жорстокість – явище загальновідоме. Один з парадоксів світової педагогіки полягає в тому, що дитя більшою мірою, чим дорослий, схильний до відчуття стадності, схильний до невмотивованої жорстокості та цькуванню собі подібних.
Генезис агресивної поведінки школярів пов'язаний з дефектами соціалізації особи. Так, виявлений позитивний зв'язок між кількістю агресивних дій у дошкільників і частотою їх покарання, вживаного батьками. Крім того, було підтверджено, що конфліктні хлопчики виховувалися, як правило, батьками, що застосовували по відношенню до них фізичне насильство. Тому ряд дослідників рахує покарання моделлю конфліктної поведінки особи.
На ранніх етапах соціалізації агресивність може виникати і випадково, але при успішному досягненні мети агресивним способом може з'явитися прагнення знов використовувати агресію для виходу з різних важких ситуацій. Агресія- як спосіб досягнення, агресія- як самоціль, вона стає самостійним мотивом поведінки, обусловлюючи ворожість по відношенню до інших на нижчому рівні самоконтролю.
Крім того, конфлікти підлітка в стосунках з однокласниками обумовлені особливістю віку – формуванням морально – етичних критеріїв оцінки однолітка і пов'язаних з цим вимог до його поведінки .
Необхідно відзначити, що конфлікти в шкільних колективах вивчені педагогами, психологами, соціологами і представниками інших наук явно недостатньо, тому немає і цілісного уявлення про їх причини і особливості. Про це говорить той факт, що доки практично немає робіт, призначених для вчителів, директорів, в яких би містилися зрозумілі і перевірені рекомендації по попередженню і конструктивному дозволу міжособових конфліктів в школі. Адже для того, щоб управляти конфліктами, як і будь-яким іншим явищем, необхідно спочатку грунтовно їх вивчити.
У педагогічній конфліктології, фахівцями виявлені основні чинники, що визначають особливості конфліктів між учнями.
По-перше, специфіка конфліктів між школярами визначається віковою психологією. Вік учня робить значний вплив, як на причини виникнення конфліктів, так і на особливості їх розвитку і способи завершення. Ми знаємо, що на час навчання в школі доводиться етап найбільш інтенсивного розвитку людини. Школа охоплює значну частину дитинства. І тут основним чинником, що визначає особливості конфліктів між учнями, є процес соціалізації учнів. Соціалізація є процесом і результатом засвоєння активного відтворення індивідуом соціального досвіду, що проявляється в спілкуванні і діяльності. Соціалізація школярів відбувається природним чином в звичайному житті і діяльності, а також цілеспрямовано – в результаті педагогічної дії на учнях в школі. Одним із способів і проявів соціалізації у школярів виступає міжособовий конфлікт. В ході конфліктів з тими, що оточують дитя, підліток усвідомлює, як можна і як не можна чинити по відношенню до однолітків, вчителів, батьків.
По-друге, особливості конфліктів між школярами визначаються характером їх діяльності в школі, основним вмістом якої є навчання.
По-третє, специфіка конфліктів між учнями в сучасних умовах визначається нинішнім устроєм життя, змінами в соціально-економічній обстановці, і як наслідок нерівність в матеріальному забезпеченні сім'ї .
Порушення міжособових стосунків з однокласниками.
Саме у підлітковому віці спілкування з однолітками набуває величезного значення. Стосунки з товаришами знаходяться в самому центрі особистого життя підлітка, багато в чому визначаючи всі інші сторони його поведінки і діяльності, у тому числі і учбової .
Для підлітків важливо не лише спілкуватися з однолітками в школі, а зайняти положення, що задовольняє їх, серед однокласників. Це положення, здатне задовольнити прагнення підлітка до самоповаги, є різним для кожного школяра. Одні прагнуть зайняти в групі положення лідера, інші – отримати визнання і пошану від товаришів, треті – стати незаперечним авторитетом в якій-небудь справі і тому подібне В будь-якому разі потреба в певному положенні серед однолітків стає домінуючим мотивом в поведінці і навчанні, який позначається на результативності і ефективності процесу навчання.
Зайняти лідерське положення в класі підліткові допомагають його психологічні особливості: висока потреба в освоєнні довколишньої дійсності, прагнення до розумової напруги і фізичної праці, всіляких форм діяльності.
Лідери оцінюють себе як активніших, товариських, сміливих і рішучих, вище відзиваються про свої організаторські здібності і уміння ладнати з людьми, вважають себе впливовими, з високим рівнем розвитку сили волі і відчуттям гумору. Самооцінка підлітків-нелідерів не настільки висока. Вони не так упевнені в своїх силах і практично не мотивовані на суперництво. Проте відсутність напористості і активності у взаєминах з однокласниками, абсолютно не означає, що хтось з підлітків-нелідерів не хоче зайняти вище положення в класі.
Невміння або неможливість підлітка добитися, з силу яких-небудь обставин, положення приводить до різних порушень в учбовій діяльності, зниженню успішності, прояву недисциплінованості, аж до здійснення правопорушень. Такий вплив соціометричного статусу підлітка в класі на його шкільне життя визначається, перш за все, особливостями особистого розвитку в цей віковий період, який супроводиться підвищеною конформністю дитини по відношенню до однолітків .
Сформованість комунікативних умінь.
Дослідження основних труднощів спілкування у школярів середніх класів виявило, що найчастіше порушення в міжособових стосунках серед однокласників викликані відсутністю у них комунікативних умінь. Підлітки використовують неадекватні способи переконання (тиск, протест, зіставлення і тому подібне), прагнуть до безпосереднього «натурального» спілкування, недооцінюючи його технічний аспект, пов'язаний з умінням слухати, орієнтуватися в ситуаціях, використовувати різні вербальні і невербальні способи спілкування.
Індивідуально — психологічні особливості особи підлітка
Дослідження, проведене під керівництвом В.І.Журавльова в школах Московської області, дозволило виявити деякі особливості конфліктів і пов'язаних з ними явищ у взаєминах учнів.
Конфлікти «учень-учень» виникають, на його думку, в таких ситуаціях:
через образи, плітки, заздрощі, доноси – 11%;
через відсутність взаєморозуміння – 7%;
у зв'язку з боротьбою за лідерство – 7%;
через зіставлення особи учня колективу – 7%;
у зв'язку з суспільною роботою – 6%;
у дівчаток через хлопця – 5%.
Вважають, що конфліктів у учнів не було – 11%, переживали почуття ненависті до однокласників — 61% школярів.
Ці дані свідчать про те, що у взаєминах однокласників в школі не все благополучно.
Основні причини ненависті до однолітків:
підлість і зрада – 30%;
підлабузництво, існування «липових відмінників і улюбленців вчителів – 27%;
особиста образа – 15%;
брехня і зарозумілість – 12%;
суперництво між однокласниками – 9%.
На конфліктність учнів помітний вплив надає також агресивність. Наявність в класі агресивних учнів підвищує вірогідність конфліктів не лише з їх участю, але і без них – між іншими членами класного колективу. Думки школярів про причини агресії і виникнення конфліктів такі:
причина агресії: бажання виділитися серед однолітків – 12%;
джерело агресії: безсердечність і жорстокість дорослих – 11%;
все залежить від взаємин в класі – 9,5%;
у агресивності учня винна сім'я – 8%;
агресивні школярі, діти з психічними відхиленнями – 4%;
агресивність — явище вікове, зв'язане з надміром енергії – 1%;
агресивність — погана риса вдачі – 1%;
у класі завжди були агресивні учні – 12%;
у класі немає агресивних учнів – 34, 5 %.
Конфлікти між учнями в школі виникають, у тому числі через провини, порушення загальноприйнятих норм в поведінці школярів. Норми поведінки що вчаться в школі вироблені на користь всіх школярів і вчителів. При їх дотриманні мається на увазі зниження до мінімуму протиріч в шкільних колективах. Порушення цих норм, як правило, наводить до утиску чиїхсь інтересів. Зіткнення ж інтересів є основою для конфлікту. Школярі на їх власну думку, найчастіше допускають наступні порушення норм поведінки в школі:
куріння – 50%;
вживання спиртних напоїв – 44%;
грубість, хамство в спілкуванні – 31%;
вживання в мові нецензурних виразів – 26,5%; продолжение
--PAGE_BREAK--
брехня – 15%;
неповага учнів один до одного – 13%;
розбещеність в статевому житті – 10%;
дрібні крадіжки – 10%;
бійки – 10%;
хуліганство – 10%;
наркоманія – 6%;
знущання з молодших, слабкіших – 6%;
азартні ігри (на гроші) – 3%.
Таким чином, особливості конфліктів між учнями школи визначаються, перш за все, специфікою вікової психології дітей, підлітків. На виникнення, розвиток і завершення конфліктів помітний вплив надає характер учбово-виховного процесу, його організація в конкретній загальноосвітній установі. Третім чинником, що впливає на конфлікти у взаєминах учнів, є життєвий устрій і існуюча соціально-економічна ситуація.
1.4 Можливі психопрофілактичні заходи попередження і усунення міжособових конфліктів в класі
Профілактика конфліктів – це їх попередження.
Мета профілактики конфліктів – створення таких умов діяльності і взаємодії, які наводять до деструктивного розвитку виникаючих протиріч.
Попередити конфлікт набагато легше, ніж конструктивно вирішити його. Профілактика конфліктів, поза сумнівом, важлива, вона вимагає менших витрат сил, засобів і часу і попереджає навіть ті мінімальні деструктивні наслідки, які має будь-який конструктивно дозволений конфлікт.
Діяльність по попередженню конфліктів можуть здійснювати самі учні і вчителі, керівники шкіл і органи управління ними, шкільні психологи. Робота може проводитися по чотирьох основних напрямах:
створення об'єктивних умов, що перешкоджають виникненню і деструктивному розвитку передконфліктних ситуацій (доброзичливе, тепле, дбайливе, уважне відношення до своїх підопічних з боку вчителів, шефська підтримка старшокласників, особистий приклад педагогів і батьків). Дана модель працюватиме, якщо робота буде збудована як з педагогами, так і з батьками, наприклад – тренінг «Толерантності» — його можна проводити і з вчителями і з батьками і з учнями.
оптимізація організаційно-управлінських умов роботи школи. Справедливий і явний розподіл матеріальних і духовних благ серед вчителів і учнів. Не скупитися на похвали, схвалення, винагороди, заохочення у вигляді грамот і премій. Створення «ситуації успіху».
усунення соціальне – психологічних причин виникнення конфліктів. На даному етапі можна розробити правила, процедури вирішення яких-небудь спірних питань, створити орган, що діє, при школі, куди за підтримкою і порадою можуть звертатися діти, їх батьки і вчителі.
блокування особових причин виникнення конфліктів. Зразкова тематика тренінгів, циклів класних годин, методичних об'єднань вчителів: «Тренінг спілкування», «Всі кольори, окрім чорного», «Я очима інших», «Я і ми», «Чужий серед своїх» і так далі
Профілактика більшості видів конфліктів в загальноосвітній школі повинна вестися одночасно по всіх напрямах.
Декілька правил, які можна використовувати в роботі як з дітьми, так і з дорослими:
Приділяйте увагу немовним свідоцтвам того, що слова часто розходяться з думками і відчуттями. Виносьте це протиріччя на відкрите обговорення.
Стежте за тим, аби у вас або у іншої людини не було прихованих помилкових припущень або установок. Обговорюйте їх відкрито, так, щоб помилки можна було виправити.
Прагніть робити спілкування відкритим. Дипломатично говоріть про те, що думаєте або відчуваєте.
Запитайте самого себе, відповідає сказане вашим дійсним бажанням, потребам або відчуттям? Якщо не відповідає, то ваші інтереси можуть залишитися незадоволеними.
Не залишайте неясностей. Втлумачуйте те, що ви маєте на увазі. Якщо ви не упевнені, що ваше повідомлення зрозуміле, попросіть конфліктуючу сторону повторити те, що ви сказали, аби переконатися в точності сприйняття. Якщо ж ви не можете щось зрозуміти з першого разу, не заперечуйте цього. Визнаючи, що ви чогось не зрозуміли, ви зберігаєте гідність і доводите самому собі свою чесність і бажання все робити правильно із самого початку
Навчіться слухати іншого. Для цього дотримуйтеся наступного: слухати із співчуттям; зосередитися на предметі розмови; відноситися до того, хто говорить шанобливо; слухати уважно, не роблячи оцінок; висловлювати думку про почуте. Аби показати людині, що його дійсно слухають; відзначте те, що ви не зрозуміли або в чому не упевнені; використовуйте для підтримки розмови немовні засоби (посміхайтеся, кивайте головою, дивіться в очі).
Таким чином, попередження конфліктів є одним з найважливіших завдань педагогічного колективу школи, попередити конфлікт набагато легше, ніж конструктивно вирішити його.
Підводячи підсумки теоретичного дослідження по обгрунтуванню необхідності роботи по профілактиці конфліктів в школі, можна зробити наступні висновки:
— специфіка конфліктів між школярами визначається віковою психологією, тому необхідно проводити діагностичні обстеження підлітків для виявлення тих або інших особових особливостей і будувати психопрофілактичну роботу, спираючись на результати діагностики.
— міжособові і міжгрупові конфлікти негативно позначаються на всіх процесах життєдіяльності школи – труднощі в навчанні, замкнутість, втрата мотивації, фрустрація і так далі
— профілактика більшості видів конфліктів в загальноосвітній школі повинна вестися одночасно по всіх напрямах.
— створення таких умов діяльності і взаємодії, які наводять до деструктивного розвитку виникаючих протиріч.
РОЗДІЛ II. ПРАКТИЧНЕ ВЖИВАННЯ ФОРМ І МЕТОДІВ В ЕКСПЕРИМЕНТІ
2.1 Діагностика взаємин класного колективу
Своєчасна діагностика міжособових конфліктів в шкільних колективах має важливе значення для їх профілактики, так і для конструктивного дозволу.
Експериментально–дослідницька робота проводилася на базі Стрижавської ЗОШ Ι-ΙΙΙ ступенів Вінницької обл.
У експерименті брали участь 26 учнів 9 «А» класу. Для вивчення взаємин в класному колективі була використана методика Соціометрії
Методика: Соціометричний метод – це метод опиту, міжособових стосунків, що направляються на виявлення, шляхом фіксації взаємних відчуттів симпатії і неприязні серед членів групи (в учбовому колективі). У основі лежать критерії, що формулюються у вигляді питань, відповіді на них і служать підставою для встановлення структури взаємин. Соціометрія проводиться лише в колективах, що мають досвід спільної роботи (навчання).
Мета: виявити згуртованість групи, а також “лідерів” і “знедолених”.
Процедура: кожному давався заздалегідь приготований аркуш, давалася інструкція. Після збору відповіді оброблялися і були зроблені висновки (див. нижче).
Інструкція: Візьміть, будь ласка, невеликий аркуш паперу, в правому верхньому кутку напишіть своє прізвище, ім'я і клас. А тепер завдання: “У вас через декілька днів вечір в класі, з конкурсами і КВНом. З ким з присутніх в класі ви б хотіли піти на свято?” Напишіть послідовно трьох чоловік залежно від величини вашого інтересу до нього, тобто першим ви напишіть того, з ким хотіли б піти в першу чергу, потім під цифрою два – в другу чергу і лише після цього в третю чергу. Результати цього дослідження будуть відомі лише вашому вчителеві і мені. Важливо, щоб кожен з вас написав особисто свою думку, лише тоді можна упевнено говорити про позитивні результати дослідження. СПАСИБІ!
Обробка результатів:
Взаємний вибір: число взаємних виборів: 20 ( Таблиця 1)
1. М (1) – 25. Я (1);
2. Н (1) – 5. В (3);
2. Н (2) – 11. М (3);
2. Н (3) – 13. Я (3);
3. М (1) – 26. Ю (2);
3. М (2) – 17. А (2);
5. В (1) – 11. М (2);
5. В (2) – 13. Я (2);
6. Л (1) – 18. А (1);
6. Л (2) – 24. І (2);
7. Д (1) – 16. Т (1);
8. Ж (1) – 21. Є (1);
9. В (1) – 15. С (1);
10. Т (3) – 17. А (1);
11. М (1) – 13. Я (1);
17. А (1) – 26. Ю (1);
18. А (2) – 24. І (1);
19. Р (1) – 20. О (1);
22.К (1) – 23. О (1);
23. О (3) – 26. Ю (3).
Вибір лідера Маслаковської ВибірГригораш продолжение
--PAGE_BREAK--
Дані соціометричного опиту
Учні
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
1.М
3
2
1
2.Н
1
2
3
3. М
2
3
1
4.Є
2
продолжение
--PAGE_BREAK----PAGE_BREAK----PAGE_BREAK----PAGE_BREAK----PAGE_BREAK----PAGE_BREAK--
Уфімов Роман Архипенко Руслан
19. Р
Будаєва Настя Шамалюк Дарина
7. Д
Улітін Ігор Бобік Олександр
20.О
Шанін Даніл Рей Женя
8. Ж
Гаврільчев Сергій Перерва Євген
21. Є
Карпенко Олег Благун Влад
9. В
Ефімова Маша Франчук Катерина
22. К
Макарова Настя Валинкіна Тетяна
10. Т
Андрєєва Наташа Хруленко Олена
23. О
Колесникова Алена Маслаковська Марина
11. М
Попова Ліда Баяк Ірина
24. І
Нарбеков Наїль Медведський Віталій
12. В
Белоногова Наташа Поліщук Яна
25. Я
Альбікова Ельвіра Медведь Яна
13. Я
Біккулова Женя Невзгода Юлія
26. Ю
Висновки:
Соціометрія, проведена в 9 «А» класі, виявила, що в досліджуваній групі більшість дітей мають більш менш сприятливий статус. Середній рівень благополуччя взаємин означає благополуччя більшості дітей групи в системі міжособових стосунків, їх задоволеність в спілкуванні, визнанні однолітками.
На підставі таблиці і малюнків 1-3 можна сказати про характер стосунків, що існують в групі, тобто свідчить про роз'єднаність групи на окремі угрупування за статевою ознакою, причому в групі дівчаток спостерігається роз'єднаність на дві групи на чолі з лідерами (Григораш і Маслаковською).
В основі мотиву вибору у дівчаток або хлопчиків дітей своєї статі знаходяться дружні взаємини, а також виявляється інтерес до спільної діяльності з вибраною дитиною. У даній групі положення, як дівчаток, так і хлопчиків, сприятливе в рівній мірі. Виявлений такий характер зв'язку як взаємна симпатія. Мотивація виборів в більшості випадків визначається бажанням дітей спілкуватися, мати загальну справу, інші причини виступають як другорядні.
Серед популярних членів групи можна виділити: Бесносюк, Мельник, Баяк, Невзгоду.
Не можна залишати без уваги непопулярних дітей (Поліщук, Мельник С., Лівандовська, Благун, Кравцова). Слід виявити і розвинути у них позитивні якості, підняти занижену самооцінку, рівень вимог, аби поліпшити їх положення в системі міжособових стосунків. Також необхідно вчителеві переглянути своє особисте відношення до цих дітей.
2.2 Тренінгові вправи, що допомагають здолати конфліктні ситуації в умовах класного колективу
Для того, щоб допомогти здолати труднощі у взаєминах, робота повинна бути направлена в першу чергу на те, щоб:
розширити уявлення підлітків про власне «Я»
формувати адекватну позитивну самооцінку і самоповагу
розвивати гнучкість в міжособових стосунках
формувати адекватні поведінкові стратегії
Можуть використовуватися наступні методи: рольові ігри, психогімнастичні вправи, міні-лекції, групові дискусії, арт-терапевтичні вправи (груповий малюнок, малюнок відчуттів), ігри-випробування, релаксаційні вправи, прийоми казкотерапії (зразкові вправи представлені в Додатку 3).
Організаційні умови: Заняття проводяться в ізольованому приміщенні. Тривалість заняття – 1–1,5 години один або двічі в тиждень. Загальна кількість годин – 10–12 (8 занять).
1етап. Початкова стадія. На цьому етапі акцент ставиться на формування довіри учасників один до одного і до психолога, згуртованості груп. На даному етапі включаються вправи, що пропонують групову роботу над загальним завданням (промальовування своїх відчуттів, для того, щоб підвищити рівень розуміння і вербалізації своїх відчуттів; ігри-випробування, які дають можливість випробувати себе, допомагають виявитися сильним сторонам свого характеру і особи в цілому, продемонструвати свої можливості однокласникам, в процесі подолання перешкод групою у учасників формуються такі цінності як чуйність, терпимість, уміння прощати, слухати іншого, приймати відповідальність).
Вправи досить складні і розвивають навик планування, як власної діяльності, так і роботи команди. Різноманітність ігор-випробувань дозволяє кожному учаснику знайти своє місце в групі і проявити себе.
2 етап. Конфлікт, домінування, опір. На даному етапі характерні протиріччя між членами групи і лідером, починається боротьба за можливість контролювати процес, який відбувається в групі. На цьому етапі важливо зробити свої відчуття предметом аналізу. Учасники говорять про свою злість, свої страхи. Складність полягає в тому, що, не дивлячись на активну демонстрацію в товаристві однокласників демонстративної поведінки, підлітки надзвичайно заклопотані думкою, яка про них складається в оточуючих. На цьому етапі йде активна робота учасників зі своїми відчуттями. Використовуються методи арт-терапії (проектний малюнок). Промовляння своїх відчуттів в різних ситуаціях представляє складність для підлітків. Проектування ж своїх емоційних станів на папір допомагає учасникам відкритіше говорити про відчуття.
3 етап. Розвиток згуртованості. Тут група перетворюється в єдине ціле. Учасники діляться своїми секретами, з'являється більше свободи для саморозкриття. Саме на цьому етапі стає можливим формування нових установок. Існує ряд ознак, по яким психолог може відмітити про перехід групи на іншу стадію. З'являється менше демонстративності і більше щирості в поведінці дітей. На завершуючому крузі група часто затримується і не хоче розходитися. Стають помітні періоди мовчання, не як опору групи, а як спільного переживання. Часто учасники залишаються і продовжують обговорювати якусь тему. На цьому етапі більшою мірою використовується когнітивний підхід.
Заключення
У нашому дослідженні ми виконали наступні завдання:
провели теоретичний аналіз причин виникнення конфліктів в шкільному колективі;
перерахували поширені способи профілактики конфліктів;
провели діагностичне дослідження міжособових стосунків в класному колективі;
підібрали тренінгові вправи, що сприяють самопізнанню школярів, розвивають навики соціальної поведінки, формують уміння не лише конструктивно вирішувати конфліктні ситуації, але і передбачати і прогнозувати ті або інші наслідки дій оточуючих.
В ході нашого експерименту ми показали, що психопрофілактика конфліктів допомагає підтримувати сприятливу соціально-психологічну обстановку в класному колективі сприяє виробленню таких якостей учнів як відповідальність за себе і товариша, прагнення прийти на допомогу у важкій ситуації, проявляти участь, уміти слухати інших, шанобливо відноситися до відчуттів, проблем тих, хто поруч, не висміювати недоліки, а допомагати їх долати.
У своїй роботі ми спробували вирішити одне досить важливе завдання – процес впливу взаємин між підлітками, в їх повсякденній, буденній формі, а саме, ті його аспекти, які розкриваються в безпосередньому спілкуванні між підлітками, в спільній діяльності різнопланового характеру, на формування рівня самооцінки школяра, а відповідно і на формування рівня його досягнень.
Засвоївши методи групової роботи, підлітки зможуть успішно управляти собою і знаходити правильний стиль в стосунках з оточуючими і у вирішенні непростих проблем, яких так багато, — саме у підлітків.
Правило, яке ми ще раз підтвердили даною роботою – конфлікт легше попередити, ніж завершити. продолжение
--PAGE_BREAK--
ЛІТЕРАТУРА
Агєєв В.С. Міжгрупова взаємодія. Соціально-психологічні проблеми. — М., 1990.
Андрєєва Г.М. Соціальна психологія. — М.,1999,.
Анцупов А.Я., Шипілов А.І. Конфліктологія: Навчань. для вузів. — М., 1999. Анцупов А.Я., Шипілов А.І. Конфліктологія: теорія, історія, бібліографія. — М., 1996.
Анцупов А.Я. Профілактика конфліктів в шкільному колективі. М., — 2003.
Байард Д., Байард Р. Ваш неспокійний підліток. — М., 1991.
Бочарова В.Г. Педагогіка соціальної роботи. — М.,1991.
Глуханюк Н.С. Практикум по загальній психології: Навчальн. посібник /Н.С. Глуханюк, Е.В. Д'яченко, С.Л.Семенова. — Вороніж. 2003.
Глуханюк Н.С. Практикум по загальній психодіагностиці: Навчальн. посібник. — М., 2003
Грішина Н.В. Психологія соціального конфлікту.- СПб.,2000.
Давидов Ст.Ст, Драгунова Т.Ст, Ітельсон Л.Би., Петровський А.В. Вікова і педагогічна психологія: підручник для студентів пед. інститутів. — М., Освіта, 1979
Зімняя І.А. Педагогічна психологія. — М., 1999
Козирев Г.І. Введення в конфліктологію: Навчальн. посібник. — М., 1999.
Короткий психологічний словник/Под ред. А.В. Петровського, Н.Г. Ярошевського. — М., 1996
Немов Р.С. Психологія. Підручник для студентів вищ. пед. навч. закладів. У 3-х кн-х. Кн. 1 Загальні основи психологии- 2-е видавництво — М., Освіта, ВЛАДОС, 1994.
Петровський А.В. Особа. Діяльність. Колектив. – М.: Знання, 1982. – 262с.
ДОДАТОК 1
Вправи на допомогу вчителю
Вправа 1. «Малюнок мого настрою»
Учасникам групи пропонується намалювати свій настрій на аркуші паперу. Підкреслюється, що малюнок може бути як конкретним, так і абстрактним. Пропонуються різні образотворчі матеріали (гуаш, акварельні фарби, пастель, воскова крейда, олівці, фломастери)
Після того, як всі учасники виразили себе на аркуші паперу, пропонується показати малюнки один одному, розповісти про те, що саме змальоване на малюнку і який настрій відображає даний малюнок.
Вправа 2. «Руки» (клас ділиться на 2-3 групи, при виконанні іншої вправи учасники міняють склад груп).
Ведучий просить учасників стати в круг, піднявши праву руку. Він сполучає між собою руки учасників і просить не розтискати їх. Після цього, ведучий просить кожного з учасників підняти ліву руку і сполучає їх один з одним поверх вже сполучених правих, стежачи за тим, аби руки не тримали сусіди, і аби не виявилось, що два учасники тримають один одного за обидві руки. Після цього ведучий просить учасників розплутатися в один великий круг, не розчіпляючи рук.
Вправа вважається виконаною, якщо це вдалося або якщо замість круга учасники розплуталися у вісімку.
Вправа 3. «Лава»
Необхідний матеріал: круглі килимки діаметром 24-27 см, стільці.
Інструкція
«Я пропоную вам відправитися в подорож, в гори. Перед вами котлован з киплячою лавою. Потрібно перебратися через нього, обігнувши гірську гряду (перешкода із стільців) на іншу сторону. Для того, щоб ви могли виконати завдання вам пропонуються вогнетривкі килимки. Ви можете вставати на них і йти по лаві. Але, увага, килимки без зіткнення з людським тілом залишати не можна, і передавати їх можна лише вперед. Обережніше з горами. Торкатися до них також не можна. В разі порушення правил, вся команда повертається назад і починає виконання вправи знову. Чи все зрозуміло?»
Якщо учасники не зрозуміли інструкцію, ведучий пояснює все це ще раз, показуючи яку саме дорогу потрібно пройти і як можна вставати на килимки.
У вправі поважно стежити за ретельним дотриманням правил. Вправа має бути виконана правильно від початку до кінця. Лише тоді воно допоможе групі об'єднатися, використовуючи свої групові ресурси.
Після вправи обов'язкове обговорення.
Питання для обговорення:
Що вам більш всього сподобалося в ході виконання цієї вправи?
Що більш всього не сподобалося?
як ви думаєте, чому ваша група змогла виконати цю вправу?
Що їй заважало його виконувати?
Як ви відчуваєте себе зараз, після того, як вправа виконана?
Вправа 4. «Імпульс»
Необхідний матеріал: секундомір.
Група стає в круг, взявшись за руки. Вибирається ведучий, який почне гру. На початку гри ведучий посилає «імпульс»: він знизує руку своєму правому, або лівому сусідові, який передає імпульс далі по кругу, поки сигнал не повертається до ведучого.
Після декількох спроб група приступає до виконання завдання. Дослідною дорогою група повинна визначити найменший час, за який вона зможе передавати імпульс по кругу. Психолог може допомогти гравцям, замірюючи секундоміром час передачі імпульсу.
Тепер імпульс передається в іншому напрямі. Психолог надає гравцям можливість поекспериментувати і вибрати відповідний темп, замірюючи час по секундоміру.
Нарешті група переходить до наступного етапу, на якому імпульс передається із закритими очима. Ведучі на кожному етапі повинні мінятися. На останньому етапі завдання ще більш ускладнюється: тепер імпульс передається відразу по двох напрямах: вліво і управо. Теоретично обоє імпульсів повинні зустрітися на рівній відстані від ведучого і повернутися назад. Групі потрібно дати час повправлятися, якщо один або обоє імпульсів було «втрачено». Хай гравці обговорять, який з імпульсів передається швидше, і відмітять час, за який вони можуть швидко і правильно передавати імпульси в обоє сторони одночасно.
Додаток 2
ПАМ'ЯТКА ВЧИТЕЛЕВІ
по профілактиці конфліктів
Пам'ятайте, що конфлікти набагато легше попередити, ніж завершити. Чим гостріше і довше конфлікт, тим важче його закінчити. Вчіть школярів захищати свої законні інтереси без конфліктів.
Ніколи не перетворюйте учнів на інструмент боротьби з адміністрацією школи, іншими вчителями, батьками школярів. Таким чином, ви і своїх цілей не доб'єтеся, і думку про себе колег і учнів зіпсуєте.
Постійно вчіться контролювати свої негативні емоції, вчіть цьому школярів. В процесі спілкування такі емоції виконують негативні функції. Донесіть до дітей, що негативні емоції:
— роблять руйнівний вплив на здоров'ї того, хто злиться;
— погіршують якість мислення;
— знижують об'єктивність оцінки тих, що оточують;
— за законом емоційного зараження викликають у відповідь неприязнь у партнера по спілкуванню.
Ніколи не з'ясовуйте відношення з дітьми, батьками школярів, колегами в присутності учнів.
Не прагніть радикально, швидко, лобовими методами переробляти учнів. Перевиховання і виховання школярів – процес тривалий, що вимагає від вчителя терпіння, розуму, такту і обережності.
Оцінюючи результати навчання і поведінку школяра, завжди спочатку звертайте увагу на те, що йому вдалося зробити і чого досягти. Лише після цього доречно і менш конфліктно сказати про недоліки учня. Опора на позитивне в навчанні і вихованні учнів, по-перше, дозволяє підвищити ефективність роботи вчителя, по-друге, сприяє профілактиці конфліктів між педагогами і школярами.
Ніколи на своїх уроках не давайте негативних оцінок діяльності і особи інших вчителів, адміністрації школи, батьків.