ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ І.Психолого-педагогічні основи вивчення проблеми «важких» підлітків
1.1 Стан вивчення проблемиважковиховуваності в психологічній науці
1.2 Сучасні дослідженняважковиховуваності у підлітків
РОЗДІЛ ІІ.Шляхи вивчення проблеми «важких» підлітків
2.1 Методи дослідження «важких»підлітків
2.2Дослідження самооцінки та агресивності підлітків та їх результати
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ДОДАТКИ
Вступ
Актуальністьпроблеми. Сучасний період розвитку українського суспільства характеризуєтьсязмінами, що охоплюють усі сфери людського життя. На тлі цих змін саме дітиперебувають у найтяжчому становищі внаслідок несформованості власної системистійких моральних переконань, ціннісних орієнтацій, що нерідко викликаютьнеадекватну реакцію на події навколишнього життя. Особливу тривогу викликаютьфакти, що свідчать про зростання проявів агресивності серед загаломзаконослухняних підлітків і юнацтва. З огляду на це суттєвого значення набуваєпроблема корекції негативної поведінки на ранніх етапах її вияву, зокрема вдітей підліткового віку. В цьому віці можна спостерігати досить чіткі симптоминегативних відхилень у поведінці, які за відсутності відповідної корекційноїроботи поступово перетворюються в злочинні дії.
Проблема «важких» дітей стає особливо болісною не тільки для міських,а й для багатьох сільських шкіл.Сьогодні неможливо вирішувати проблеми виховання, не враховуючи загальногосоціального фону.
Статистика викликає тривогу і занепокоєність. За останні 10 років удвоєзріс рівень дитячої злочинності. Близько 70 тисяч дітей і підлітків стоять наобліку правоохоронних органів. Питома вага юних правопорушників нині складає 25% проти 13% десять років тому [17].
Серед неповнолітніх зростають такі злочини, як зловмисні вбивства, тяжкітілесні пошкодження, розбійні напади, грабунки, зґвалтування. Це свідчить проускладнення структури злочинності [ 17].
Особливості психології важковиховуваного учня дозволяють йому швидкоадаптуватись у групі подібних однолітків.
У віковій та педагогічній психології накопичений чималий досвід вивченняпсихології підлітків, у тому числі і важковиховуваних (М.О.Алємаскін, М.Й.Боришевський,Л.С.Виготський, П.П.Блонський, О.П.Краковський, Д.О.Леонтьєв, Н.Ю.Максимова,І.О.Нєвський, В.М.Оржеховська, А.В.Петровський, Л.С.Славіна, В.О.Татенко,В.Е.Чудновський та ін.).
Важкими підлітками вважають групунеблагополучних дітей від 10-11 до 14-15 років, які не мають розладів нервовоїсистеми, психіки та не потребують спеціального режиму і особливих умоввиховання. Важковиховувані підлітки — це, за визначенням Л.С.Виготського, — «важкі діти в масовій школі», яких, за даними київських вчених,нараховується більше половини від усієї кількості сучасних школярів. Такі учні,переживаючи критичні періоди свого розвитку, наче випадають з тієї системипедагогічного впливу, яка ще зовсім недавно забезпечувала нормальний хідїхнього виховання і навчання [7].
Мета дослідження:теоретично вивчити та дослідити психологічні особливості «важких» підлітків
Об’єктдослідження: психологія «важких» підлітків.
Предметдослідження: психологічні особистості «важких» підлітків. Завдання дослідження:
Проаналізуватипсихолого-педагогічну літературу по проблемі «важких» підлітків.
На основі аналізунаукової літератури визначити сутність понять «важкі» підлітки,важковиховуваність.
Розробка іметодики дослідження самооцінки та агресивності підлітків та аналіз їхрезультатів.
Методидослідження:
Спостереження
Аналіз
Метод дослідженнясамооцінки
Методикадіагностики показників і форм агресії /А.Басса і А. Дарки/
РОЗДІЛ І. Психолого-педагогічні основи проблеми«важких» підлітків
1.1Стан проблеми в психологічній науці
Проблеми появи іперевиховання педагогічно занедбаних дітей турбували людей впродовж всієїісторії суспільства. В наш час усе частіше використовуються такі терміни, якимипозначають соціально дезадаптованих дітей – «важковиховувані», «педагогічнозанедбані», «соціально занедбані», «схильні до правопорушень» — і традиційнопов’язують їх з кризовим підлітковим віком.
Багатовітчизняних учених розглядали питання про відхилення у поведінці: Д. Дриль, Л.Виготський, В. Бєхтерев, П. Бєльський, П. Блонський та ін. Пізніше таківчені-психологи, як М. Алемаксін, Б. Алмазов, М.Й.Боришевський,Л.С.Виготський, П.П.Блонський, О.П.Краковський, Д.О.Леонтьєв, Н.Ю.Максимова,І.О.Нєвський, В.М.Оржеховська, А.В.Петровський, Л.С.Славіна, В.О.Татенко,В.Е.Чудновський, С. Бєлічева, Г. Бочкарьова, А.Глоточкін, Л.Зюбін досліджувалицю проблематику, у педагогіці цим питанням займалися Р. Гуров, А. Кочетов, А.Мудрик, Т. Мальковська і ін. [11].
Bчені стосовнонеповнолітнього з різного роду відхиленнями в розвитку, що накладаютьсвоєрідний відбиток на поведінку, використовують терміни: “важкі діти”(К.Лебединська, М.Райська, М.Раттер, Л.Славіна); “важкі підлітки” (Л.Зюбін,В.Степанов, Д.Фельдштейн та ін.), до категорії яких відносять дітей звідхиленнями в моральному розвитку, акцентуаціями характеру, з порушеннями вафективно-вольовій сфері, відхиленнями в поведінці; “аномальні діти”, що маютьвідхилення від того, що є типовим або нормальним, але не включає патологічнийстан (Л.Пожар); “дезадаптивні діти” (С.Бєлічева); “діти, що живуть підспеціальною турботою” (Л.Кошч); діти “групи ризику” (І.Невський); “діти зпорушеннями в афективній сфері” (К.Лебединська, М.Райська, Г.Грибанова,Л.Славіна). Однак названі терміни часто несуть однобічну інформацію: побутову,клінічну, юридичну. Оскільки єдиної практики вживання цих понять немає, часомне ясно, до якої категорії віднести дитину, що має ті або інші відхилення вповедінці (асоціальна, ненормативна, протиправна, злочинна поведінка)(Е.Іванов, Л.Шіпиціна, Г.Сафіна) [14]. На мій погляд, більш правомірним євикористання узагальнюючого терміна – “поведінка, що відхиляється від норми”, убудь-якому разі до тих пір, доки дитині не встановлено медичного діагнозу абоне винесено юридичного вироку.
Досить часто пронегативні прояви поведінки говорять як про спеціальний засіб, психологічнийзахист, що розглядається в медичній психології, маючи на увазі тільки аномаліїпсихічного розвитку.
Підлітковий вік — як кризова стадія розвитку особистості, на думку видатних психологів (З.Фрейд,А.Адлер, А.Рубінштейн, І.Кон), передбачає, що певний підліток важкий як длясебе, так і для інших.
Фізичнанестабільність, риси характеру, що ускладнюють спілкування, емоційнанезрілість, несприятливі мікро- й макросоціальні відносини – усе це факториризику, наявність яких, безумовно, робить цей важкий вік ще важчим.
Вивчаючи проблему“важких” підлітків психологи, висловлювали свої думки у працях присвячених ційпроблемі. Зокрема, Д.І. Фельдштейн писав – “Підлітковий вік – важкий періодпсихічного розвитку; він важкий для самого підлітка, він важкий і при роботі зним. Багато внутрішніх суперечностей цього віку і суперечностей дитини іздорослими, батьками і вчителями, дуже гостро проявляється на даному етапівиховання, опір підлітків вихованню приводить до появи великої групи “важких”підлітків.”
Особистістьдитини є складною психофізіологічною системою. Оскільки вихованням дітей частозаймаються непідготовлені люди, це призводить до помилок, навіть трагедій, урезультаті чого з’являються «важкі», педагогічно занедбані, важковиховуванідіти.
Проблеми важковиховуванихдітей криється передусім у соціальній сфері. Ще англійський соціаліст-утопіст РобертОуєн (1771-1858) стверджував, що асоціаційна, злочинна поведінка індивіда залежитьне від нього, а від системи, в якій він виховувався. “Знищіть обставини, які сприяютьстворенню злочинних характерів, і злочинців більше не буде; замініть їх обставинами,які розраховані на створення звичок порядку, регулярності, стриманості, праці, ілюдина буде володіти цими якостями”. Про проблему морального виховання «важких»підлітків засуджених у тій чи іншій мірі торкалися у своїх працях відомі вчені.Але їх дослідження розкривають тільки певні аспекти морального виховання неповнолітніхзасуджених: В.Кривуша досліджував питання військово-патріотичного виховання; Н.Дєєвавивчала залежність перспектив і цілей неповнолітніх від ступеня їх моральної занедбаності;Г.Потанін розглядав формування моральної спрямованості особистості неповнолітньогозасудженого; І.Башкатов займався вивченням неформальних об’єднань неповнолітніхзасуджених.
Уперше в науково-педагогічнийужиток поняття важкої у виховному смислі дитини ввів на початку минулогостоліття В. П. Кащенко, який вважав, що у випадку виняткової, дефективноїдитини (це тогочасні синоніми поняття дитини “важкої”) педагоги мають справу заномаліями, зумовленими відхиленнями, що були викликані неправильним способомжиття й виховання дитини, несприятливими умовами її соціального оточення на тліпервинно нормальної психосоматичної конституції. Неправильності в поведінці, устосунках з оточенням, у сприйманні соціальної інформації можуть бути викликанінадмірністю проявів певної особливості організму або якоюсь стороноюособистості дитини як її характерологічним проявом.
Вчений Г.Фортунатов у своїх дослідженнях показав, що важка дитина – не«морально-дефективна», вона стає такою в результаті несприятливихумов життя й виховання. Важка дитина характеризується такими проявами вповедінці, як дратівливість, упертість, виникненням конфліктів у відносинах зтоваришами, учителями. Учений надавав велике значення оточуючому середовищу уформуванні характеру «важкого» підлітка. Але разом із тим відзначав,що характер дитини розвивається не стільки під впливом самого по собінавколишнього середовища, скільки під впливом сформованих відносин дитини ізсередовищем. Зміст досліджень Г. Фортунатова дає нам право стверджувати, що підважковиховуваністю автор, насамперед, розумів порушення відносин підлітка ізсередовищем перебування [22].
Досліджуючипсихологічні умови формування довіри до вчителів важковиховуваних учнів, С.Яковенко визначає важковиховуваність як прояв схованого або явного опорувиховним впливам, порушення встановлених у школі правил поведінки. На думкувченого, стосовно таких дітей потрібна певна корекційно-виховна робота, тобтоне тільки звичайні виховні заходи, але й дії щодо перевиховання.
1.2Сучасні дослідження важковиховуваності
В даний часпроблема важких дітей особливо актуальна, тому що зростає кількістьбезпритульних дітей, здійснюючих аморальні вчинки, які ведуть асоціальнийспосіб життя. Саме тому, інтерес до проблеми поведінки з відхиленням значнозріс, що й обумовило необхідність більш ретельного дослідження причин, форм,динаміки девіантної поведінки, а також вивчення особистості дитини, що схильнадо поведінки з відхиленням.
Вивченню поведінкиз відхиленням у дітей, а також їх моральних і психічних особливостей булиприсвячені роботи багатьох дослідників, таких як: О.С. Белічева, П.Г.Бельський, М.Н. Гернет, Я.І. Гілінський, М.М. Кабанова, Д. Кантер, С. Коен,І.С. Кон, А.Є. Лічко, Н.Ю. Максимова, Р. Мертон, І.А. Невський, І.А.Сікорський, Н. Смелзер, Н.Г. Юркевич та інші. На сучасному етапі розвиткупсихології питання девіацій в нашій країні займаються А.Н.Швець, Г.Карелова,Л.Мостова, Р.Охрімчук. Однак, як показує аналіз літературних джерел зарубіжних,так і вітчизняних авторів, немає єдиної точки зору стосовно до розумінняпоняття «поведінка з відхиленням», єдиного підходу до корекції цієїповедінки [ 7].
Складністьвизначення поняття „поведінки з відхиленням" в тому, що оцінка будь-якоїповедінки має на увазі її порівняння з якоюсь нормою. Девіантною називаютьповедінку, що відхиляється від норми, є нестандартною. Вона завжди пов'язана зякою-небудь невідповідністю людських вчинків, дій, видів діяльності,розповсюдженим у суспільстві або групах нормам, правилам поведінки, ідеям,стереотипам, чеканням, установкам, цінностям.
Таким чином,аналіз літературних джерел показує, що у вітчизняній психології та педагогіцібагато досліджень присвячено проблемі важких, педагогічно занедбаних дітей, якихще називають важковиховуваними. Для них характерні відхилення в поведінці відприйнятих у суспільстві соціальних норм, вони погано піддаються виховнимвпливом з боку дорослих, активно чинять опір їхнім вимогам.
Традиційнопричини такої поведінки вчені бачать в особливостях сімейного виховання,насамперед розбещений, аморальний стан батьків, відсутність нагляду та опіки,низький рівень розвитку головних психічних функцій, у незадоволеній роботіпедагогів, у впливі «вулиці» і неформальних груп, у суб'єктивному відношеннідитини до себе, своєї поведінки та оточенню .
Слід підкреслити,що вчений Каптерєв П.Ф., розумів, що основні причини появи «важких дітей»лежать не тільки в несприятливих умовах життя і вадах виховання, а в самомудержавному устрої, який провокує подібні явища, коли значна частина населеннязнаходиться за межею бідності. Все це спричинило за собою погіршення взаєминміж людьми, загострення конфліктів. І як показують реальні дані досліджень,багато дітей, втомившись від домашніх скандалів добровільно ідуть з життя,частина дітей, що регулярно піддається в родинах насильству, не витримує іпочинає бродяжити [9].
Сучасніанглійські психологи Дж. Хевіт і Р. Дженкінс унаслідок дослідження “важких”дітей також пропонують розрізняти дві категорії важковиховуваних:
Діти з“соціалізованими формами” антисуспільної поведінки, які достатньо емоційноврівноважені, завдяки розвиненим механізмам психологічної адаптації доситьлегко пристосовуються до соціальних норм усередині тих антисуспільних групдрузів або родичів, до яких вони належать.
Діти знесоціалізованою антисуспільною агресивною поведінкою, які, як правило,перебувають у поганих стосунках з іншими дітьми, членами своєї сім’ї і маютьзначні емоційні розлади, які проявляються в негативізмі, агресивності, зухвалості.Відомий психолог П. Скотт, розвиваючи погляди своїх колег, довів, що категоріясоціалізованих “важких” підлітків розпадається ще на дві групи:
Підлітки, які незасвоїли ніякої системи норм поведінки.
Підлітки, якізасвоїли антисуспільні форми поведінки.
Він наголошує натому, що кожна з виділених груп вимагає спеціального підходу. Длясоціалізованих важких підлітків потрібне лише активне педагогічне виховання.Щодо другої групи, то вона, на думку автора, насамперед потребує сутопсихологічної корекції, після якої ефективними стануть і власне виховні впливи.Особливо продуктивними тут є спеціально організовані форми груповоїпсихокорекційної роботи з такими дітьми під керівництвом спеціаліста-психологаабо соціального педагога.
Американськийпсихолог Уільям Глассер, який вивчав проблему невдах в школі, вважає, що існуєряд факторів, притаманних системі освіти, які породжують утворення шкільних«больових точок». Відокремлення важких дітей від «системи» і передача їх в рукиспеціалістів з проблем злочинності серед неповнолітніх увійшли в практику [21].
Найбільш загальнеуявлення про відхилення у поведінці пов’язують з порушенням норм, які виходятьна перший на перший план у спілкування людей. Слід мати на увазі, що нормавелична змінна. Характер її трансформується під впливом різних факторів –вікового, етнічного, соціального, професійного, статевого, ідеологічного тощо.
В. Роттенберг і С. Бондаренко вважають, що поведінка підлітків, якавідхиляється від норми, включаючи невмотивовані приступи жорстокості, убагатьох випадках може бути „диким" проявом неправильно орієнтованоїпошукової активності. В ході психічного, фізичного і статевого дозріванняпотреба в пошуку дуже гостра, і якщо вона неправильно орієнтована, то частостає причиною девіантної поведінки.
Німецький психотерапевт Г. Аммон вважає, що людина народжується зпотенціалом так званої конструктивної агресивності, яку він визначає якпошукову поведінку. При правильному вихованні конструктивна агресивністьрозвивається і посилюється, стимулюючи творчий розвиток в іграх, спілкуванні зровесниками і дорослими. Коли ж дитина бачить конфлікти в сім'ї, то це породжуєдеструктивну агресивність — потреба пошуку має знайти якийсь вихід [15].
Психологи В. Роттенберг і С. Бондаренко вважають, що неправильноорієнтована потреба в пошуку може проявлятися не тільки у невмотивованійагресивності та несподіваних антисоціальних вчинках. На їхню думку, і деякімасові молодіжні рухи (наприклад, емму, панки) мають також у своїй основінезадоволену потребу в пошуку.
В. Кондрашенко звертає увагу на те, що порушення поведінки, її відхиленнявід загальноприйнятих норм серед підлітків — явище не виняткове. Підтвердженнямцьому є те, що у ЗО — 50 % підлітків, які потрапляють до психіатричнихстаціонарів, виявлено девіантні форми поведінки.
Порушення поведінки у підлітків можуть носити дуже різний характер. Цеможуть бути і протиправні дії, й ігнорування загальноприйнятих вимог, іпияцтво, і сексуальна розбещеність, і бродяжництво, і суїцидні прояви.
Складність проблеми полягає в тому, що важко буває відповісти назапитання, чи є відхилення в поведінці ознакою психічного захворювання, чи цепсихологічна особливість перехідного віку, а чи просто дефект виховання.
B.Кудрявцев (1986 р.) за ознакою цільової спрямованості і мотивами всівиди поведінки з відхиленнями ділить на три групи: відхилення корисливоїорієнтації, відхилення агресивної орієнтації, відхилення соціально — пасивноготипу, пов'язані з відчуженням від суспільства і колективу (зловживанняалкоголем, наркотиками, суїцидна поведінка).
В. Ковальов (1981р.) називає три групи відхилень у поведінці:соціально-психологічну (недисциплінованість, протиправна і антисоціальнаповедінка), клінічно-психопатологічну, особистісно-динамічну [15].
А. Личко вважає, що порушення поведінки слід розглядати у двох напрямах:за формою прояву порушення (делінквентна. втеча з дому, бродяжництво,алкоголізація, сексуальні девіації, суїцидна поведінка); відносно причин,мотивів, що містяться в їх основі (біологічний і соціопсихологічний). Добіологічних чинників вона відносить ураження головного мозку, явища акселераціїта інфантилізму; до соціопспхологічних — соціальне середовище і психологічніособливості підліткового віку.
Глибше розуміння причин девіантної поведінки дають дослідження, здійсненів галузі кримінальної психології. Криміналісти вивчають, передусім, мотивизлочинної поведінки (К. Ігошев, Н. Дремова, В. Асєєв, В. Лунєєв, В. Вовків, В.Кудрявцев та інші).
Так, Н. Дремова (1972 p.), досліджуючи структуру мотивів правопорушників,встановила, що мотиви крадіжок у підлітків найчастіше полягають не вкорисливості, а стають результатом наслідування моди, захоплення певною річчю,потребою у самоствердженні. К. Ігошев (1971 p.). шляхом вивчення потреб таінтересів неповнолітніх правопорушників, з'ясував, що основними мотивами єжадібність у 23,2% обстежені;,алкоголізм — у 57,1 %, індивідуалізм — у 47,2 %, бідність духовних інтересів — у 38.9 %. Щостосується інтелектуального рівня обстежених правопорушників, то він зазвичайнизький [ 15].
Більшість фахівців вважає, що девіантна поведінка закономірна в томусенсі, що не виникає на порожньому місці. „Важкі"' підлітки, як правило,виростають у неблагополучних сім'ях. Зазвичай девіантна поведінка стаєнаслідком цілого комплексу причин.
Розглянувши і проаналізувавши наукову літературу по даній темі, будемодосліджувати у важковиховуваних дітей такі особистісні риси як агресивність тасамооцінку.
РОЗДІЛ ІІ. Шляхи вивчення проблеми «важких» підлітків
2.1Методи дослідження особистості «важких» підлітків
Для проведеннянашого дослідження ми використовували метод для визначення самооцінки учнів таМетодику визначення схильності до відхиленої поведінки /О.Н. Орел/, алеодним із основних методів дослідження є спостереження.
Метод спостереження — один із випробуваних методів, яким користуютьсяприродничі та суспільні науки. Він може застосовуватися самостійно і впоєднанні з іншими методами .
Спостереження як метод передбачає за попередньо розробленим планом цілеспрямованефіксування тих явищ, які цікавлять дослідника, з метою їх наступного аналізу йвикористання для потреб практичної діяльності. Віджитейського наукове спостереження відрізняється цілеспрямованістю, чіткоюсхемою і заданістю одиниць спостереження — що саме спостерігати і не менш чіткоюфіксацією результатів сприймання.
Цейметод широко застосовується у дослідженнях різних явищ суспільного життя,зокрема під час вивчення психологічного взаємовпливу людей у процесіколективного обговорення проблем на зборах, у ході дискусій тощо. За йогодопомогою можна також вивчати вплив на аудиторію лекції, бесіди, вистави.Спостереження дає змогу одержати цікаві відомості про людину: манеру їїповедінки, характер взаємовідносин з іншими людьми, особливості її спілкуваннятощо [13].
Метод дослідження самооцінки.
Самооцінка – це оцінка особистістю самої себе, своїх можливостей,якостей і місця серед інших людей – безумовно відноситься до базисних якостейособисті. За думкою авторів короткого психологічного словника, саме вона багатоу чому визначає взаємовідношення з оточуючими, критичність, вимогливість досебе, відношення до успіхів і невдач [10]. Самооцінка людини залежить відбагатьох факторів. Разом з тим психологи давно вже користуються так званою“формулою Дженса”, яка має наступний вигляд:
Самооцінка = />
З цієї формули мибачимо, що підвищити самооцінку можливо або максимізуючи успіх, або мінімізуючиневдачі, і підлітки повинні достатньо чітко розуміти, що розбіжності міждомаганнями і реальною поведінкою людини призводить до викривлення самооцінкиі, як наслідок, неадекватній, що загрожує емоційними зривами, поведінці. Самопо собі дослідження самооцінки виявляється дуже корисним і для організаціїнавчального процесу, і для самоусвідомлення учнів, відношення яких до себе, яквідомо, описується повною драматичних протиріч формулою “геній або нікчема”[1].
Цей опитувальниквключає в себе 32 твердження, згідно яких можливі п’ять варіантів відповідей,кожен з яких кодується балами за схемою:
дуже часто – 4бали;
інколи – 2 бали;
рідко – 1 бал;
ніколи – 0 балів.
часто – 3 бали;
Методика діагностики показників і форм агресії /А. Басса і А.Даркі/.
Великоюпопулярністю, як у закордонній так і у вітчизняній психології, користуєтьсяопитувальник А. Басса й А. Дарки, що є однією з найбільш популярних методик длядослідження агресивності. Опитувальник має 75 стверджень і два варіантивідповідей на питання — «так» або «ні». Обробкаопитувальника відбувається за допомогою індексів різних форм агресивних іворожих реакцій, котрі визначаються шляхом додавання отриманих відповідей. Методикамістить у собі 8 основних шкал і 2 інтегральні шкали. При складанні авторикористувалися наступними принципами:
1) питання можутьвідноситися тільки до однієї форми агресії;
2) питанняскладені таким чином, щоб найбільшою мірою послабити вплив суспільногосхвалення відповіді на питання.
Опитувальниквиявляє наступні прояви й форми агресивних і ворожих реакцій:
Основні шкали:
фізична агресія — використання фізичної сили проти іншої особи;
непряма агресія — агресія, непрямим образом спрямована на іншу особу;
роздратування — готовність до прояву негативних почуттів при найменшому порушенні (запальність,брутальність);
негативізм — опозиційна манера в поводженні від пасивного опору до активної боротьби протистійких звичаїв, традицій, правил;
образа — заздрість і ненависть до навколишніх за дійсні й вигадані дії;
підозрілість — від недовіри й обережності до переконання в тому, що інша особа планує йприносить шкоду;
вербальна агресія- вираження негативних почуттів як через форму (лемент, вереск), так і череззміст словесних відповідей (прокляття, погрози, лайки);
почуття провини — виражає можливе переконання суб'єкта в тому, що він є поганою людиною, щонадходить зло, а також відчуття ним каяття совісті.
Інтегральнішкали:
індексагресивності — ФА (фізична агресія) + ВА (вербальна агресія) + Р(дратівливість) / 3
індекс ворожості- О (образа) + П (підозрілість) / 2.
Для того, щобдопомогти дитині подолати агресію в цьому віці, вчителі, психологи та батькиповинні стежити за змінами в поведінці дітей, проводити різні тести навиявлення стану агресії у дитини, знаходити індивідуальний підхід до кожноїдитини.
Використовуючидану методику, варто пам'ятати про те, що агресивність, як властивістьособистості, і агресія, як акт поведінки, можуть бути зрозумілі в контекстіпсихологічного аналізу мотиваційно-потребностної сфери особистості (Див.додатки).
Для дослідженняцих особистісних якостей можна використовувати такі методи як:
Тест«Знаходження кількісного вираження рівня самооцінки» за С.А. Будассі
Досліджуванимроздають картки з таблицею (мал. 1) і проводять інструктаж: «Спочаткувиберіть із перерахованих 20 слів найбільш неприємне для Вас. Поставте напротицього слова (у колонку „ідеал“) цифру 1. Далі із тих слів, щозалишилися, так само виберіть найбільш неприємну якість і поставте напротицього слова цифру 2. І так далі. Потім із цих же слів виберіть якість, найменшхарактерну для Вас. І поставте напроти цієї якості в колонку „РеальнеЯ“ цифру 1. Далі із тих що залишилися (19 слів) так само виберіть найменшхарактерну для Вас якість і поставте напроти цього слова цифру 2. І такдалі.» (див. Додаток В).
Достатньовідомий є тест “Самооцінка психічних станів” (за Айзенком).
Тест складаєтьсяз чотирьох блоків, кожен з яких надає 10 запитань про різні психічні станилюдини. Підсумок балів по першому блоку діагностує стан тривожності; ІІ – станфрустрації; ІІІ – стан агресивності; IV – стан ригідності.
Методикавизначення схильності до відхиленої поведінки /О.Н. Орел/
Це стандартизованийтест-опитувальник, який служить для виміру готовності підлітків до реалізаціїрізних форм відхиленої поведінки. Опитувальник являє собою набірспеціалізованих психодіагностичних шкал. Для вивчення агресивної поведінкистаршокласників нами була використана шкала «Схильність до агресії танасильства». Досліджуваному пропонується ряд тверджень та два варіантивідповідей – «так» і «ні». Він повинен вибрати лише одну відповідь, яканайбільше відповідає твердженню, що пропонується. Інтерпретація здійснюється зазапропонованим ключем.
Психогеометричнийтест /С’юзен Деллінгер/
Тест призначенийдля визначення основних домінуючих особливостей особистості та поведінки.Досліджуваному пропонується розмістити геометричні фігури (коло, квадрат, зигзаг,трикутник, прямокутник) у порядку їх переважання. Інтерпретація результатівздійснюється за фігурою, що розміщена на першому місці й відповідає певнійпсихологічній характеристиці. Під час вибору методик ми враховували їхпозитивну оцінку застосування та надійність; доступність методик дляконтингенту підлітків, що вивчається; придатність; можливість математичноїобробки здобутих результатів. У дослідженні також широко застосовувався методспостереження, кількісний (кореляційний аналіз) та якісний методи обробкиданих.
Методика“Діагностика схильності до агресивної поведінки” А. Ассингера
Спрямована навиявлення ступеню агресивності. Респондент відповідає на запитання, якісформовані у ситуативні блоки. Підсумок балів дозволяє виявити рівні агресії:занадто агресивний, помірно агресивний, миролюбний. Крім того, завдяки цьомуопитувальнику можна виявити провокує респондент сам агресію чи подавляє її.
2.2Дослідження самооцінки та агресивності підлітків
Данеекспериментальне дослідження проводилося на базі Білашківської ЗОШ І-ІІІступенів учнів 8- 9 класів. Вибірку склали 20 осіб: 12 хлопчиків та 8 дівчаток,з яких 8 хлопчикам 14 років, 4 – 15 років, зокрема 4- дівчаткам 14 років та 4-15 років. Дослідження проводилося за методикою діагностики показників і формагресії /А. Басса і А. Даркі/.
Для того, щобпровести аналіз результатів, ми розділили нашу вибірку на дві групи:
середні підлітки- 8 хлопців 14 років та 4 дівчаток 14 років.
старші підлітки –4 хлопчикам 15 років та 4 дівчаткам 15 років.
Мета: Дослідженняособистісних характеристик, які визначають віковий тип міжособових відношень упідлітків.
Для того, щобдослідити рівень агресивності та ворожості у підлітків, ми застосували методикуА. Басса й А. Дарки. В результаті були отримані наступні результати, яківідображені у зведених таблицях № 1, № 2. Потім ці результати ми перевели увідсотки і виявлені значення занесли у таблиці № 4, № 5. Для наявностівідобразили ці дані на малюнках № 1, № 2.
Таблиця № 1.Результати експериментального дослідження факторів агресивності (середніпідлітки)№ п/п Досліджувані Вік Фактори агресії 1 2 3 4 5 6 7 8 Інт. Рівень Інт. Рівень ФА КА Р Н О П ВА ЧВ Ворож. Агр. 1 Берестяний Є. 14 4 4 3 4 3 2 4 4 4 Нижче середнього 3 Низький 2 Денисюк Д. 14 3 4 3 2 3 3 3 5 3 Низький 4 Дуже високий 3 Кошовий Д. 14 4 3 4 3 2 2 5 4 3 Низький 4 Високий 4 Піліпченко І. 14 4 3 4 5 3 3 3 3 4 Середній 3 Низький 5 Холод О. 14 4 5 4 5 4 3 4 4 4 Низький 4 Нижче середнього 6 Синяк Я. 14 2 3 2 3 2 3 4 5 2 Дуже низький 4 Нижче середнього 7 Побережник Г. 14 2 3 4 2 3 3 4 5 3 Низький 4 Нижче середнього 8 Соловей А. 14 6 8 7 2 7 6 4 6 6 Вище середнього 7 Високий 9 Папуша О. 14 3 4 4 5 2 2 4 3 4 Нижче середнього 4 Нижче середнього 10 Нечитайленко М. 14 2 3 4 2 3 3 4 5 3 Середній 4 Дуже високий 11 Задвірний В. 14 4 3 2 3 3 2 3 2 3 Низький 3 Низький 12 Мельник М. 14 4 3 3 4 4 3 4 5 3 Високий 4 Середній
З таблиці видно,що з 12 учнів низький рівень агресивності мають 3 учні, 4 учні мають нижчесереднього рівня, 1 – середній рівень, 1- високий рівень, 2 учні мають дужевисокий рівень агресивності. Щодо ворожості, то з 12 учнів 5 – мають низькийрівень ворожості, і – дуже низький, 2 – нижче середнього, 2 учні середнійрівень, 1 – вище середнього, 1 – високий.
Таблиця № 2.Результати експериментального дослідження факторів агресивності (старшіпідлітки)
№
п/п Досліджувані Вік Фактори агресії 1 2 3 4 5 6 7 8 Інт. Рівень Інт. Рівень ФА НА Р Н О П ВА ЧВ Ворож. Агр. 1 Панченко А. 16 4 7 6 7 8 7 6 4 6 Вище середнього 5 Середній 2 Холод А. 16 7 6 4 4 3 4 4 6 4 Нижче середнього 5 Середній 3 Сатанівська Г. 16 6 8 6 7 5 6 6 4 5 Середній 6 Нище середнього 4 Гарасим М. 16 7 8 7 8 8 7 6 7 7 Високий 7 Високий 5 Олексієнко О. 16 6 6 5 4 7 5 5 3 7 Низький 5 Високий 6 Крутій В. 16 6 7 6 7 6 4 6 3 5 Середній 6 Вище середнього 7 Макодзеба О. 16 7 6 7 4 5 4 4 6 5 Середній 7 Високий 8 Акименко С. 16 7 7 6 6 5 7 7 4 6 Вище середнього 7 Вище середнього
З таблиці 2спостерігаємо таке явище, що з 8 учнів дуже низький та низький рівень не маєніхто, 1 учень має рівень агресивності нижче середнього, 2 учні мають середнійрівень, 2 – вище середнього, та з – високий рівень агресивності.
Щодо ворожості,то з 8 учнів 1 учень має низький рівень ворожості, 1– нижче середнього, 3 учнімають середній рівень, 2 – вище середнього та 1 учень має високий рівеньворожості.
Таблиця № 3.Відсоткові значення індексу агресивностіРівні Дуже низький Низький Нижче середнього Середній Вище середнього Високий Дуже високий
Середні
Підлітки 0% 25% 62% 1% 0% 1% 1% Старші підлітки 0% 0% 13% 25% 25% 37% 0 %
В результатіаналізу показників агресивності виявлено, що у першій групі (середні підлітки)досліджуваних домінуючим виступає рівень агресивності нижче середнього (62%); удругій групі (старші підлітки) виявився високий рівень агресивності (37%).Таким чином, можемо стверджувати, що найбільше проявлення агресивності упідлітків наступає у віці 15-16 років.
Мал. №1Відсоткові значення індексу агресивності
/>
Таблиця № 4.Відсоткові значення індексу ворожостіРівні Дуже низький Низький Нижче середнього Середній Вище середнього Високий Дуже високий Середні підлітки 8% 41% 17% 17% 8% 8% 0% Старші підлітки 0% 12% 12% 36% 25% 12% 0%
Проаналізувавшипоказники ворожості, ми отримали такі дані: у першій групі домінує низькийрівень ворожості (41%); у другій групі (старші підлітки) найбільш вираженийсередній рівень ворожості (25%). Таким чином, ми можемо сказати, що у більшіймірі ворожість є вираженою у старшому підлітковому віці, в той час як усередніх підлітків спостерігається низький рівень ворожості.
Мал. №2Відсотковий розподіл індексу ворожості
/>
Дослідженнясамооцінки проводилось на вибірці чисельністю 20 осіб учнів 8-9 класівБілашківської ЗОШ І- ІІІ ступенів.
Виявитисамооцінку можливо з допомогою психологічного тесту – опитувальника.
В результатіпроведеного нами експериментального дослідження самооцінки учнів отримали дані,наведені у таблицях 5-6. Порівнюючи дані, ми можемо зробити висновок, що устарших та середніх підлітків спостерігається занижений тип самооцінки, длянаявності відобразили ці дані на діаграмі №3.
Таб.5Результати дослідження самооцінки у середніх підлітків№ П.І.П. Результат Вид самооцінки 1 Берестяний Є. 22 завищена 2 Денисюк Д. 36 адекватна 3 Кошовий Д. 58 занижена 4 Піліпченко І. 45 адекватна 5 Холод О. 32 адекватна 6 Синяк Я. 11 завищена 7 Побережник Г. 58 занижена 8 Соловей А. 87 занижена 9 Папуша О. 69 занижена 10 Нечитайленко М. 74 занижена 11 Задвірний В. 12 завищена 12 Мельник М. 43 адекватна
З досліджень самооцінкиспостерігаємо таку картину, з 12 учнів середніх підлітків 5 учнів маютьзанижену самооцінку, 4 – учні мають адекватну самооцінку, 3 учні мають завищенусамооцінку.
Таб.6Результати дослідження самооцінки у старших підлітків№ П.І.П. Результат Вид самооцінки 1 Панченко А. 25 завищена 2 Холод А. 20 завищена 3 Сатанівська Г. 78 занижена 4 Гарасим М. 52 занижена 5 Олексієнко О. 45 адекватна 6 Крутій В. 56 занижена 7 Макодзеба О. 78 занижена 8 Акименко С. 35 адекватна
З дослідженьсамооцінки у старших підлітків, зробимо висновок, що з 8 осіб: 4 учні маютьзанижену самооцінку, 2 – адекватну, 2 – завищену.
Відсотковізначення дослідження самооцінки
Занижена Адекватна Завищена Середні підлітки 41% 25% 34% Старші підлітки 50% 25% 25%
У результатіаналізу показників рівнів самооцінки виявлено, що у середніх підлітків більшвираженою є занижений рівень самооцінки 41%, ці результати спостерігаються і вгрупі старших підлітків рівень заниженої самооцінки яких складає 50%.
/>
ВИСНОВКИ
Проблема «важких»підлітків є актуальною проблемою для нашого суспільства, яку потрібновирішувати на соціальному, внутрішньому, психологічному, родинному,педагогічному та інших рівнях. Протиріччя, що мають місце в періоддемократизації суспільного життя, недоліки сімейного і шкільного виховання,значне скорочення позашкільних закладів призводять до збільшення кількостіучнів тих підлітків, чия поведінка виходить за межі освітньо-виховних таморально-правових норм. Усе це зумовлює необхідність корекціїважковиховуваності та її науково-педагогічного забезпечення.
Аналізпсихолого-педагогічної, соціологічної літератури дав змогу визначити сутність важковиховуваностіяк соціально-психологічного та педагогічного явища, категоріїважковиховуваності, виділити низку поглядів вчених з психології та педагогікина дану проблему.
У психологічнійнауці склалися різні концептуальні підходи до пояснення проблеми «важких»підлітків. Вітчизняні учені пов’язують виникнення цієї проблеми з етапамипсихічного розвитку, віковими кризами і соціальною адаптацією. Розробкою цьогопитання займалися Л.С. Виготський, І.В. Дубровіна, Л.І. Божович, А.Н. Ельконін М.О.Алємаскін, М.Й.Боришевський,П.П.Блонський, О.П.Краковський, Д.О.Леонтьєв, Н.Ю.Максимова, І.О.Нєвський,В.М.Оржеховська, А.В.Петровський, Л.С.Славіна, В.О.Татенко, В.Е.Чудновський таін [3].
Вивченняважковиховуваності дозволило виділити такі її різновиди, як відхилення вотриманні початкової освіти, відхилення у поведінці, пов’язані з шкільноюдезадаптацією, педагогічною занедбаністю, відхилення у поведінці у зв’язку зсоціальним сирітством, соціальною дезадаптацією, а також адиктивною,делінквентною та кримінальною діяльністю.
Важливовідзначити, що схильність до поведінки з відхиленням залежить від наявностіпевних особистісних якостей особистості підлітка, до яких належатьагресивність, тривожність, відсутність або слабкість вольового контролю емоцій,невідповідальність, демонстративність та інші.
У підлітковомувіці, який характеризується як складний і кризовий, одним з видів відхилення уповедінці є агресивність. Під агресивною поведінкою ми розуміємо умиснезаподіяння шкоди іншій людині.
На основіпроведеного нами дослідження агресивності двох груп підлітків, чисельністю 20осіб, ми можемо зробити висновок, що агресивність середніх підлітків, тобтопершої групи, спостерігається нижче середнього рівня агресивності (62%); удругій групі (старші підлітки) виявився високий рівень агресивності (37%).Таким чином, можемо стверджувати, що найбільше проявлення агресивності упідлітків наступає у віці 15-16 років. Щодо виявлення ворожості, ми можемоказати, що у більшій мірі ворожість є вираженою у старшому підлітковому віці, втой час як у середніх підлітків спостерігається низький рівень ворожості.
Якщо ж робитивисновок з досліджень самооцінки, важливо відзначити такий факт, що у старших50% та середніх підлітків 41% спостерігається занижений тип самооцінки, алетакож були діти з високим і низьким рівнем самооцінки.
Таким чином, таканайважливіша властивість особистості як самооцінка, формуючись у підлітковомувіці, розвивається відповідно до внутрішніх властивостей особистості і її сферсоціалізації, опосередкуючи відношення людей до індивідума й одночасно будучинаслідком їхніх відносин до даної особистості [11]
Проведене намидослідження має практичне значення, оскільки узагальнення теоретичних підходівдо пояснень проблеми агресивності та самооцінки підлітків може стати в нагодідля забезпечення практичної психології освіти і бути використаними у роботі зпідлітками схильними до девіантної або асоціальної поведінки.
СПИСОКВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. АнастазиА. Психологическое тестирование. Т.1. — М.: Педагогика, 1982.
2. БеличеваС.А. Сложный мир подростка/ С.А. Беличева. – М.: Наука, 2004. – 217 с.
3. БєляєваО. Виховання відповідальної поведінки у сучасних підлітків\\Психолог.-2010. — №5. – С.28-31.
4. БлонскийП.П. Избранные педагогические и психологические сочинения: В 2 т. / Сост. М.Г.Данильченко, А.А. Никольская. – М.: Педагогика, 1979. – Т. 1. – 304 с.
5. БондарчукО.І. Психологія сім’ї/ О.І. Бондарчук. – К.: МАУП, 2001. – 96 с.
6. Вчителіта батьки про психологію підлітка / під ред. Г.Г.Аракелова. — М., 1990 р.
7. ГурлєваТ.С. Причини виникнення і перспективи попередження підлітковоїважковиховуваності\\ Психолог.-2007.- №9. – С.6-10.
8. ГурлєваТ.С. Розвиток автономної відповідальності у підлітка: аргументи „за”/ Т.С.Гурлєва// Практична психологія та соціальна робота. – 2003. – №9. – С. 64-68.
9. ДейниченкоЛ.М. Дослідження психологічних особливостей дітей «групи ризику».”
10. ЗубченкоМ. Запрошуємо до діалогу: Посіб. для підлітків 11-14 рр. / АПН України;Науково-методичний центр середньої освіти; Всеукраїнська благодійна організація- К.: Богдана, 2003. — 127 с.
11. Кле М.Психология подростка. — М., 1989.
12. КоваленкоА.Б., Корнєв М.Н.Соціальна психологія: Підручник. – К.,2006.-400с.
13. КомісароваО. Проблеми підлітків: Шляхи розв’язання\\Психолог.-2009.- №15-16.- С.46-52.
14. МаксимоваН.Ю., К.Л. Мілютіна К.Л., Піскун В.М. Патопсихологія підлітковоговіку.-Главник,2008.-с.192
15. ОржехівськаВ.М. Педагогічна профілактика девіантної поведінки неповнолітніх/ В.М.Оржехівська. – К.: Знання, 2000. – 264 с.
16. ОржеховськаВ.М. Основні педагогічні проблеми виховання учнів у сучасний період розвиткусуспільства: Управління процесом виховання // Позакласний час. — 2004.- №23-24.- С.5-18.
17. ПересунчакО. «Важкі» діти та їх поведінка\\ Психолог.- 2006, №9. – С.8-11.
18. СупрунМ., Перепечина Н. Девіантна поведінка дітей і підлітків: соціально-психологічний аспект\\ Соціальна психологія.- 2009, №2.- С.178-185.
19. Трудныйподросток: причины и следствия – под ред. Татенко – К. «Радянська школа», 1985
20. Тушина О.Превентивне виховання // Психолог. — 2002.- 2. — С.10-13.
21. УильямГлассер – Школы без неудачников – М., 1991, «Прогресс»
22. ЧернышевскийН.Г. Избранные педагогические сочинения. – М.: Педагогика, 1983. – 335 с.
ДОДАТКИ
ДодатокА
Методика вивченнярівня самооцінки
Мета: виявити рівень загальноїсамооцінки підлітків.
Хід проведення: учням пропонують заповнитиопитувальник, що містить 32 судження, з приводу яких можливі п’ять варіантіввідповідей. Кожна відповідь кодується балами за схемою:
дуже часто – 4,
часто – 3,
іноді – 2,
рідко – 1,
ніколи – 0.
Судження
1. Мені хочеться,щоб друзі підбадьорювали мене.
2. Постійновідчуваю свою відповідальність за навчання.
3. Мене хвилюємоє майбутнє.
4. Багато хтоненавидить мене.
5. Я меншініціативний, ніж інші.
6. Мене хвилюємій психічний стан.
7. Я боюсьздатися невігласом.
8. Зовнішністьінших набагато привабливіша, ніж моя.
9. Я боюсьвиступати з промовою перед незнайомими людьми.
10. Я часто роблюпомилки.
11. Шкода, що яне вмію говорити з людьми, як слід.
12. Шкода, щомені не вистачає впевненості у собі.
13. Я волів би,щоб інші люди частіше схвалювали мої дії.
14. Я занадтоскромний.
15. Моє життямарне.
16. Багато хтонеправильно думає про мене.
17. Мені нема зким поділитись своїми думками.
18. Люди чекаютьвід мене забагато.
19. Люди не дужецікавляться моїми досягненнями.
20. Я трохисоромлюсь.
21. Я відчуваю,що багато людей не розуміють мене.
22. Я не відчуваюсебе у безпеці.
23. Я частохвилююсь, та даремно.
24. Я почуваюсебе ніяково, коли входжу до кімнати, де вже сидять люди.
25. Я почуваюсебе скуто.
26. Я відчуваю,що люди говорять про мене за моєю спиною.
27. Я впевнений,що люди майже все сприймають легше, ніж я.
28. Меніздається, що зі мною має статись якась прикрість.
29. Мене непокоїтьдумка про те, як люди ставляться до мене.
30. Шкода, що яне вельми комунікабельний.
31. У суперчках явисловлююсь тільки тоді, коли впевнений в своїй правоті.
32. Я думаю проте, чого чекає від мене клас.
Обробка даних
Для виявленнярівня самооцінки потрібно підсумувати бали за всіма 32 судженнями:
від 0 до 25
— свідчить провисокий рівень самооцінки, за яким людина, як правило, не обтяжена “комплексомнеповноцінності”, правильно реагує на зауваження і рідко піддає сумніву власнідії;
від 26 до 45
— свідчить просередній рівень самооцінки, коли людина рідко
страждає від“комплексу неповноцінності” й лише іноді намагається підлаштуватись під думкуінших;
від 46 до 128
— вказує нанизький рівень самооцінки, за яким людина болісно
сприймає критичнізауваження на свою адресу, намагається завжди зважати на думку інших і частостраждає від “комплексу неповноцінності”.
ДодатокБ
ЗапитальникБасса-Дарки
На запитаннядосліджуваний може відповідати так або ні, інших варіантів бути не може.
1.Часом я не можусправитися з бажанням заподіювати шкоду іншим.
2.Іноді я брешупро людей, яких не люблю.
3.Я легкодратуюся, але швидко заспокоююсь.
4.Якщо мене непопросять по-гарному, я не виконаю прохання.
5.Я не завждиодержую те, що мені треба.
6.Я знаю, що людиговорять про мене за моєю спиною.
7.Якщо я несхвалюю поводження друзів, я даю їм це відчути.
8.Коли менітраплялося обманювати кого-небудь, я випробував каяття совісті.
9.Мені здається,я не здатний ударити людини.
10.Я ніколи недратуюся настільки, щоб кидатися предметами.
11.Я завждипоблажливий до чужих недоліків.
12.Якщо мені неподобається встановлене правило, мені хочеться порушити його.
13.Інші вміютьмайже завжди користуватися сприятливими обставинами.
14.Я тримаюсянасторожено з людьми, що відносяться до мене трохи більш дружньо ніж яочікував.
15.Я іноді буваюнезгодний з людьми.
16.Іноді меніприходять на розум думки, яких я соромлюся.
17.Якщохто-небудь першим ударить мене, я не відповім йому.
18.Коли ядратуюся, я ляскаю дверима.
19.Я набагатобільш дратівливий, ніж здається.
20.Якщо хтосьставить з себе начальника, то я завжди роблю все йому всупереч.
21.Мене трохизасмучує моя доля.
22.Я думаю, щобагато хто не любить мене.
23.Я не можуутриматися від суперечки, якщо люди не згодні зі мною.
24.Люди, щоуникають роботу, повинні відчувати почуття провини.
25.Той, хтоображає мене і мою родину, напрошується на бійку.
26.Я не здатнийна грубі жарти.
27.Мене охоплюєлють, коли наді мною насміхаються.
28.Коли людистроять з себе начальників, я роблю все, щоб вони не зазнавалися.
29.Майже щотижняя бачу когось, хто мені не подобається.
30.Досить багатолюдей заздрять мені.
31.Я вимагаю, щоблюди поважали мене.
32.Мене гнітитьте, що я мало роблю для своїх батьків.
33.Люди, щопостійно дражнять вас, заслуговують на те, щоб їх «клацнули по носу».
34.Я ніколи небуваю похмурий від злості.
35.Якщо до меневідносяться гірше, ніж я того заслуговую, я не засмучуюсь.
36.Якщо хтосьвиводить мене із себе, я не звертаю уваги.
37.Хоча я непоказую цього, мене іноді гризе заздрість.
38.Іноді меніздається, що наді мною сміються.
39.Навіть якщо язлюся, я не прибігаю до «сильних» висловів.
40.Мені хочеться,щоб мої гріхи були прощені.
41.Я рідко даюздачі, навіть якщо хтось ударить мене.
42.Коли виходитьне по-моєму, іноді я ображаюся.
43.Іноді людидратують мене своєю присутністю.
44.Нема людей,яких я б по-справжньому ненавидів.
45.Мій принцип:«Ніколи не довіряти чужинцям».
46.Якщо хтосьдратує мене, я готовий сказати про нього усе, що думаю.
47.Я роблю багатотакого, про що згодом шкодую.
48.Якщо ярозлючуюсь, то можу вдарити кого-небудь.
49.З дитинства яніколи не виявляв вибухів гніву.
50.Я частопочуваю себе як порохова бочка, готова вибухнути.
51.Якби усізнали, що я почуваю, мене б вважали людиною, з якою нелегко працювати.
52.Я завжди думаюпро те, які таємні причини змушують людей робити що-небудь приємне для мене.
53.Коли на менекричать, я починаю кричати у відповідь.
54.Невдачізасмучують мене.
55.Я б'юся нерідше і не частіше, ніж інші.
56.Я можу згадативипадки, коли я був настільки злий, що брав першу річ, що потрапилася, і ламавїї .
57.Іноді япочуваю, що готов першим почати бійку.
58.Іноді япочуваю, що життя обходиться зі мною несправедливо.
59.Раніше ядумав, що більшість людей говорять правду, але тепер я в це не вірю.
60.Я лаюся тількизі злості.
61.Коли я вчиняюнеправильно, мене мучить совість.
62.Якщо длязахисту своїх прав мені потрібно застосувати фізичну силу, я застосовую її.
63.Іноді явиражаю свій гнів тим, що стукаю пальцем по столу.
64. Я буваюгрубуватий стосовно людей, що мені не подобаються.
65.У мене немаєворогів, що хотіли б мені нашкодити.
66. Я не вміюпоставити людину на місце, навіть якщо вона того заслуговує.
67. Я частодумаю, що жив неправильно.
68. Я знаю людей,що здатні довести мене до бійки.
69. Я незасмучуюся через дрібниці.
70. Мені рідкоприходить в голову, що люди намагаються розлютити або образити мене.
71. Я частотільки загрожую людям, хоча і не збираюся приводити погрози у виконання.
72.Останнім часомя став занудою.
73.У суперечці ячасто підвищую голос.
74.Я намагаюсязвичайно ховати своє погане ставлення до людей.
75.Я кращепогоджуся з чим-небудь, ніж стану сперечатися.
Відповідіоцінюються по восьми шкалах у такий спосіб:
1. Фізичнаагресія:
«так»=1,«ні»=0:1, 25, 31, 41, 48, 55, 62, 68 і
«ні»=1,2 «так»=0 — 9 і 7 твердження.
2. Непряма:
«так»=1,«ні»=0:2, 10, 18, 34, 42, 56, 63 і
«ні»=1,«так»=0 — 26 і 49.
3. Роздратування:
«так»=1,«ні»=0:3, 19, 27, 43, 50, 57, 64, 72 і
«ні»=1,«так»=0 — 11, 35, 69.
4. Негативізм:
«так»=1,«ні»=0:4, 12, 20, 28 і
«ні»=1,«так»=0 — 36.
5. Образа:
«так»=1,«ні»=0:5, 13, 21, 29, 37, 44, 51, 58.
6. Підозрілість:
«так»=1,«ні»=0:6, 14, 22, 30, 38, 45, 52, 59 і
«ні»=1,«так»=0 — 33, 66, 74, 75.
7. Вербальнаагресія:
«так»=1,«ні»=0:7, 15, 23, 31, 46, 53, 60, 71, 73 і
«ні»=1,«так»=0 — 33, 66, 74, 75.
8. Почуттяпровини:
«так»=1,«ні»=0:8, 16, 24, 32, 40, 47, 54 61 67.
Індекс ворожостімістить у собі 5 і 6 шкалу, а індекс агресивності (прямої або мотиваційної)містять у собі шкали 1, 3, 7.
ДодатокВ
Тест«Знаходження кількісного вираження рівня самооцінки» за С.А. Будассі
Якості особистості
Ідеальне Я
Реальне Я
d
dІ Безтурботність Запальність Сором'язливість Життєрадісність Примхливість Повільність Поміркованість Наполегливість Нервозність Нерішучість Обережність Пасивність Сміливість Терплячість Захопленість Впертість Поступливість Холодність Енергійність Ентузіазм
Мал. 1. Таблицядля проведення тестування по методу С.А. Будассі.
Обробкарезультатів:
У колонку dзаписується різницю між даними стовпчиків 1 і 2 (з більшого числа віднімітьменше). У колонку d2 ця різниця зводиться у квадрат. Після цього числа зістовпчика d2 підсумуються. Самооцінка визначається по формулі Роджерса (закоефіцієнтом кореляції рангів):
r =1 — (6 У d 2/(n 3 -n)),
де де d — різницяномерів рангів, n — число розглянутих властивостей.
Інтерпретаціяданих:
Менше 0,2 — занижена самооцінка; 0,2 -0,6 — адекватна самооцінка; більше 0,6 — завищенасамооцінка. Таким чином, чим ближче коефіцієнт до 1 (від 0.7 до 1), тим вищесамооцінка, і навпаки. Про адекватну самооцінку свідчить коефіцієнт від 0.4 до0.6.
Рівні самооцінки:Низький 0-0,2 Нижче середнього 0,21-0,3 Середній 0,31-0 1 Вище середнього 0,51-0,65 Високий 0,66-0,8