Агресивна поведінка підлітків

міністерство освіти і науки україни
Кіровоградський державний педагогічний університет
 імені Володимира Винниченка
Кафедрапсихології
 
АГРЕСИВНА  ПОВЕДІНКА ПІДЛІТКІВ
 
Курсова робота
студентки 47-ої групи
психолого-педагогічного факультету
по спеціальності «Практична психологія»
Котенко Дарії Миколаївни
 
Науковий керівник
 
Кіровоград 2007

ЗМІСТ
Вступ     ...............................................................................................................3
РОЗДІЛ  1 Порушення поведінки.         ......................................................................5
РОЗДІЛ  2 Типологія агресивної поведінкисучасних підлітків....................................................................................................................8
РОЗДІЛ  3 Причини і специфіку проявуагресивності дітей
на різних стадіях підліткового віку.       ..........................................................11
РОЗДІЛ  4 Полововікові особливості проявуагресивності
у поведінці дітей підліткового віку.        ..........................................................17
РОЗДІЛ  5 Корекція агресивної поведінки.    ................................................19
Висновок     ...................................................................................................27
Списоквикористаної літератури        ................................................30

Вступ
 Дестабілізація економіки, спад виробництва, зниження життєвого рівня вкраїні, руйнування старої системи цінностей і стереотипів, що регулюваливідносини особи з суспільством, — все це хворобливо переживається населенням,відображаючись на його соціальному самопочутті. Соціальні кризові процеси, щовідбуваються в сучасному суспільстві, негативно впливають на психологію людей,породжує тривожність і напруженість, озлобленість, жорстокість і насильство.Важкий економічний стан країни привів наше суспільство до серйозних труднощів івнутрішніх конфліктів, до значного збільшення рівня поширеності і різноманіттяформ аморальних вчинків, злочинності і інших видів поведінки, що відхиляється.Статистика свідчить про зростання поведінки, що відхиляється, серед осіб різнихсоціальних і демографічних груп. Особливо важко в цей період прийшлося підліткам.Тривожним симптомом є зростання числа неповнолітніх з девіантною поведінкою, щовиявляються в асоціальних діях (алкоголізм, наркоманія, порушення громадськогопорядку, хуліганство, вандалізм і ін.). Посилилося демонстративне і таке, щовикликає по відношенню до дорослих, поведінка. У крайніх формах сталивиявлятися жорстокість і агресивність. Різко зросла злочинність серед молоді.З'являється все новий вигляд поведінки, що відхиляється: підлітки беруть участьу воєнізованих формуваннях, в рекеті, співробітничають з мафією, займаютьсяпроституцією і сутенерством.  В порівнянні з недавнім минулим, зросло числотяжких злочинів, буденна свідомість фіксує збільшення конфліктів і фактівагресивної поведінки людей. Ми є свідками зміни всієї соціальної структурисуспільства, інтенсивних процесів розшарування населення за майновою ознакою,по відношенню до різних форм власності. На грунті соціальних суперечностейвиникають міжгрупові і міжособові конфлікти. Зростання агресивних тенденцій впідлітковому середовищі відображає одну з щонайгостріших соціальних проблемнашого суспільства, де за останні роки різко зросла молодіжна злочинність,особливо злочинність підлітків. При цьому турбує факт збільшення числа злочинівпроти особи, що спричиняють за собою тяжкі тілесні ушкодження. Почастішаливипадки групових бійок підлітків, що носять запеклий характер.
 Професійний інтерес психологів до різних видів і рівнів змін особинеповнолітніх і їх характерологичеськіх особливостей вельми високий і стійкийбагато років. Про це свідчать спрямованість і кількість робіт, присвяченихпроблемі поведінки, що відхиляється. У нашій країні вже накопичений чималийдосвід по корекції і профілактиці девіантної поведінки. За останні роки буловиконано психологами і педагогами ряд досліджень по вивченню, діагностиці іпопередженню педагогічної занедбаності і правопорушень підлітків. Цьомуприсвячені роботи Абрамової Г.С., Алемаськіна М.А., Антонян Ю.М., БелічевойС.А., Бехтерева В.М. Глоточкина А.Д., Дубровіной І.В., Знакова В.В., ІвановаЕ.Я., Ігошева К.Е., Ісаєва Д.Д., Ісаєва Д.Н., Ковальова А.Г., Кона І.С.,Кондрашенко В.Т., Лічко А.Е., Міньковського Г.М., Невського І.А., ПірожковаВ.Ф., Платонова К.К., Потаніна Г.М., Фельдштейна Д.І. і ін.
 Проте аналіз цих робіт показує, що існуюча практика профілактики неповною мірою вирішує задачі по попередженню девіантної поведінки підлітків. Упрофілактиці девіантної поведінки підлітків є ряд невідкладних завдань, щовимагають свого рішення.
 Поведінка дітей і підлітків, що відхиляється, має складну багатофакторнуприроду, його вивчення вимагає, по-перше, реалізації системного підходу, щовиявляє ієрархію і взаємозв'язок несприятливих чинників, по-друге, — застосування порівняльного аналізу, що зіставляє умови сприятливого соціальногорозвитку з процесом социопатогенеза, по-третє, реалізації міждисциплінарногопідходу, який не дозволяє замикатися в рамках однієї спеціалізації, а навпроти,припускає використання досягнень таких галузей психології, як вікова,соціальна, педагогічна, медична.

РОЗДІЛ 1    Порушення поведінки
 Проблема відхилення в поведінці — одна з центральних психолого-педагогічнихпроблем. Адже якби не було труднощів у вихованні підростаючого покоління, топотреба суспільства у віковій і педагогічній психології, педагогіці і приватнихметодиках просто відпала б.
 Підлітковий вік — один з найбільш складних періодів розвитку людини. Недивлячись на відносну короткочасність (з 14 до 18 років), він практично багатов чому визначає все подальше життя індивідуума. Саме в підлітковому віціпереважно відбувається формування характеру і інших основ особи. Ці обставини:перехід від опікуваного дорослими дитинства до самостійності, зміна звичногошкільного навчання на інші види соціальної діяльності, а також бурхливагормональна перебудова організму — роблять підлітка особливо уразливим іподатливим до негативних впливів середовища. При цьому необхідно враховувативластиве підліткам прагнення вивільнятися з-під опіки і контролю рідних,вчителів і інших вихователів. Нерідко це прагнення приводить і до запереченнядуховних цінностей і стандартів життя взагалі старшого покоління. З іншого боку,все більш очевидним стають і дефекти у виховній роботі з підлітками. Особливозначущими в цьому відношенні є неправильні взаємостосунки в сім'ї, збільшенийрівень розлучень.
 Девіантна поведінка неповнолітніх має свою специфічну природу ірозглядається, як результат социопатогенеза, що йде під впливом різнихцілеспрямованих, організованих і стихійних, неорганізованих дій на особудитини, підлітка, хлопця. При цьому, велику роль серед причин, обуславлівающихрізні відхилення, грають соціально-психологічні, психолого-педагогічні іпсихобіологічні чинники, знання яких необхідне для ефективної виховноїпрофілактичної діяльності. Таким чином, саме в профілактиці асоціальноїповедінки неповнолітніх особливе значення набуває психологічного знання, наоснові якого досліджується природа поведінки підлітків, що відхиляється, атакож розробляються практичні заходи по попередженню асоціальних проявів.
 Девіантна поведінка є зараз найбільш актуальною проблемою. І якщо ранішевважалося, що поведінка, що відхиляється, властиво виняткова підліткамчоловічої статі, то останніми роками і підлітки жіночої статі привертають всебільше уваги. І справа не тільки в зростанні дрібних правопорушень,алкоголізації і токсикоманій у дівчат. Украй важливим є те, що ці відхилення набуваютьу них великої соціальної значущості і, відповідно, бувають важчими. При цьомупідлітки жіночої статі все частіше стають «натхненниками» і ініціаторамипорушень поведінки у хлопчиків.
 У числі різноманітних, взаємозв'язаних чинників, обуславлівающих проявповедінки, що відхиляється, можна виділити такі, як:
·        Індивідуальнийчинник, що діє на рівні психобіологічних передумов асоціальної поведінки, якіутрудняють соціальну адаптацію індивіда;
·        Психолого-педагогічнийчинник, що виявляється в дефектах шкільного і сімейного виховання;
·        Соціально-психологічнийчинник, що розкриває несприятливі особливості взаємодії неповнолітнього з своїмнайближчим оточенням в сім'ї, на вулиці, в учбово-виховному колективі;
·        Особовийчинник, який, перш за все, виявляється в активно-виборчому відношенні індивідадо середовища спілкування, що віддається перевазі, до норм і цінностей свогооточення, до педагогічних дій сім'ї, школи, громадськості, а також в особистихціннісних орієнтаціях і особистій здібності до саморегулювання своєї поведінки;
·        Соціальнийчинник, що визначається соціальними і соціально-економічними умовами існуваннясуспільства.
 Виявлення негативних впливів утруднене, перш за все, тому що вони невиступають ізольовано, а представляють взаємодію найрізноманітніших чинників,що діють з різним негативним внеском у розвиток поведінки, що відхиляється:людський розвиток обумовлений взаємодією багатьох чинників: спадковості,середовища (соціальної, біогенної, абіогенної), виховання (вірніше за багатовидів направленої дії на формування особи), власної практичної діяльностілюдини.
 Можна відмітити, що у віці 12-13 років поведінка безпосередньо пов'язаназ ситуаційними чинниками, бездоглядністю і некритичністю відносно поведінкимікросоціуму.
 Витоки учбових неуспіхів і аномальної поведінки лежать в педагогічній ісоціальній занедбаності, різних відхиленнях в стані фізичного і психічногоздоров'я. Цей взаємозв'язок був помічений ще в минулому столітті, але актуальнавона як пояснення сучасних реалій. По більшій же частині відхилення в поведінціобумовлені не природженими психічними і фізіологічними дефектами, а булонаслідками неправильного виховання і в сім'ї і в школі.
 Набуває особливої актуальності дослідження девіантної поведінкинеповнолітніх і шляхи його корекції у зв'язку із зниженням вікових меж.Найчастіше коріння агресивності і підвищеної тривожності йде в раннє дитинство,закріплюючись або згладжуючись в пізнішому віці.
 Нижня вікова межа відхилень в поведінці дуже рухома і причини відхиленьглибоко індивідуальні. Наприклад, вже в старших групах дитячих садів(дослідженням було охоплено 384 дитину дошкільних установ івано-франківськоїобласті) в поведінці 12-13% дітей спостерігалися істотні відхилення. Серед них:відсутність контакту з однолітками із-за невміння вирішувати конфлікти«мирним» шляхом, прагнення дезорганізовувати колективну гру,пізнавальну діяльність дітей, якщо в ній не задовольняються його суто особистіінтереси, відсутність елементарних навиків і звичок культурної поведінки (ввічливості,акуратності, старанності і ін.), образливість, упертість, спалахи озлобленості,аж до прояву агресивної поведінки.
 У 35% обстежених підлітків, що відрізняються девіантною поведінкоювідмічена підвищена агресивність. Виявлялося це і в тому, що у них немає жалостідо інших, навпаки, вони прагнули нанести каліцтва що оточує. У 85% з нихзареєстровані випадки садистських дій.
 Серед форм агресивних реакцій, що зустрічаються в різних джерелах,необхідно виділити наступні:
·        Фізичнаагресія (напад) — використання фізичної сили проти іншої особи.
·        Непрямаагресія — дії, як обхідними шляхами направлені на інше обличчя (плітки, злобніжарти), так і ні на кого не направлені вибухи люті (крик, тупання ногами, биттякулаками по столу, ляскання дверима і ін.).
·        Вербальнаагресія — вираз негативних відчуттів як через форму (крик, виск, сварка), так ічерез зміст словесних відповідей (погрози, прокляття, лайка).
·        Схильністьдо роздратування — готовність до прояву при щонайменшому збудженні запальності,різкості, грубості.
·        Негативізм- опозиційна манера поведінки, звичайно направлена проти авторитету абокерівництва. Може наростати від пасивного опору до активної боротьби протисталих законів і звичаїв.
 З форм ворожих реакцій наголошуються:
·        Образа — заздрість і ненависть до тих, що оточують, обумовлена відчуттям гіркота, гнівуна весь світ за дійсні або уявні страждання.
·        Підозрілість- недовір'я і обережність по відношенню до людей, засноване на переконанні, щооточують мають намір заподіяти шкоду.

 РОЗДІЛ  2 Типологія агресивноїповедінки
 сучасних підлітків
 Агресивні підлітки, при всій відмінності їх особових характеристик іособливостей поведінки, відрізняються деякими загальними рисами. До таких рисвідноситься бідність ціннісних орієнтацій, їх примітивність, відсутністьзахоплень, вузькість і нестійкість інтересів. У цих дітей, як правило,низький рівень інтелектуального розвитку, підвищена навіюваність, копіювання,недорозвиненість етичних уявлень. Їм властива емоційна грубість, озлобленість,як проти однолітків, так і проти навколишніх дорослих. У таких підлітківспостерігається крайня самооцінка (або максимально позитивна, або максимальнонегативна), підвищена тривожність, страх перед широкими соціальними контактами,егоцентризм, невміння знаходити вихід з важких ситуацій, переважання захиснихмеханізмів над іншими механізмами, регулюючими поведінку. Разом з тим середагресивних підлітків зустрічаються і діти добре інтелектуально і соціальнорозвинені. У них агресивність виступає засобом підняття престижу, демонстраціясвоєї самостійності, дорослості.
 Часто такі підлітки знаходяться по відношенню до офіційного керівництвашколи в деякій опозиції, що виражається в їх підкресленій незалежності відвчителів. Вони претендують на неформальну, але авторитетнішу владу, спираючисьна свою реальну фізичну силу. Ці неформальні лідери володіють великоюорганізуючою силою, можливо тому, що за свій успіх вони можуть використовуватипривабливий для всіх підлітків принцип справедливості. Не випадково біля нихзбираються не дуже розбірливі в цілях і засобах, компанії підлітків. Сприяютьуспіху таких лідерів і уміння безпомилково визначати слабких, тих, хтовиявляється беззахисним перед нахабством і цинізмом, особливо, якщо цей цинізмпредставлений під виглядом морального принципу " виживають сильні, слабківимирають "
 Розкриття причин і характеру агресивності дітей і підлітків вимагаєпроведення певної класифікації.
 У різній літературі з даної тематики згадується про ряд робіт зарубіжнихдослідників, які запропонували розділення на дві групи:
1.      Підліткиз социалізірованнимі формами антигромадської поведінки, для яких не характерніпсихічні, емоційні розлади.
2.      Підлітки,що відрізняються несоциалізірованним агресивною поведінкою, для яких характернірізні психічні порушення.
 У вітчизняній психології існує декілька типів класифікацій. Деякідослідники поведінки, що відхиляється, вважають за необхідне як основа рахуватипсихофізіологічні відмінності дітей, інші — психосоціальний розвиток.
 Так, В.К.Андрієнко, Ю.В.Гербєєв, І.А.Невській розрізняють важкихпідлітків:
 з педагогічною занедбаністю;
·        з соціальною занедбаністю (етично зіпсованих);
·        з крайньою соціальною занедбаністю.
 С.А.Белічева виділяє три групи:
 глибоко педагогічно запущені підлітки;
·        підлітки з афектними порушеннями;
·        конфліктні діти (незлагідні).
 Обширні матеріали, здобуті Л.М.Семенюк на основі аналізу документаціїшкіл, бесід з вчителями, батьками, сусідами про інтереси, відносини кожногоконкретного підлітка з однолітками, дорослими, його особливості, погляди, різністорони поведінки, в процесі тестування, анкетування, обстеження дітей задопомогою опитувальників, творів і спостережень, дозволили їй виділити чотиригрупи:
1)      Підліткиіз стійким комплексом аномальних, аморальних, примітивних потреб, що маютьдеформацію цінностей і відносин, прагнучі до споживчого проведення часу. Їмвластиві егоїзм, байдужість до переживань інших, незлагідність, відсутністьавторитетів, цинізм, озлобленість, грубість, запальність, зухвалість,забіякуватість. У їх поведінці переважає фізична агресивність.
2)      Підліткиз деформованими потребами і цінностями, що володіють більш менш широким кругомінтересів, що відрізняються загостреним індивідуалізмом, охочі зайнятипривілейоване положення за рахунок утиску слабких і молодших. Прагнення дозастосування фізичної сили виявляється у них ситуативно і лише проти тих, хтослабкіше.
3)      Підлітки,у яких конфлікт між деформованими і позитивними потребами, що відрізняютьсяоднобічністю інтересів, пристосовництвом, удаванням, брехливістю. У їхповедінці переважають непряма і вербальна агресія.
4)      Підлітки,що відрізняються слабо деформованими потребами за відсутності певних інтересіві вельми обмеженим кругом спілкування, що відрізняються безвіллям,недовірливістю, боязкістю і мстивістю. Для них характерний запобігливаповедінка перед старшими і сильнішими товаришами. У їх поведінці переважаютьвербальна агресивність і негативізм.
 Приведені класифікації агресивності підлітків грунтуються на комплексівластивостей особи, типових для певної групи підлітків. Аналіз причин відхиленьв особовому розвитку і поведінці дозволяє конкретніше намітити прийоми виховноїроботи з метою корекції агресивної поведінки підлітків.

РОЗДІЛ 3  Причини і специфіку проявуагресивності дітей на різних стадіях підліткового віку.
 
 Сучасний підліток живе в світі, складному за своїм змістом і тенденціямсоціалізації. Це зв'язано, по-перше, з темпом і ритмом технико-технологічнихперетворень, що пред'являють до людей, що ростуть, нові вимоги. По-друге, знасиченим характером інформації, яка створює масу «шумів», щоглибинно впливають на підлітка, у якого ще не вироблено чіткої життєвоїпозиції. По-третє, з екологічними і економічними кризами, що уразили нашесуспільство, що викликає у дітей відчуття безнадійності і роздратування. Прицьому у молодих людей розвивається відчуття протесту, часто неусвідомленого, іразом з тим росте їх індивідуалізація, яка при втраті загальносоціальноїзацікавленості веде до егоїзму. Підлітки більше за інші вікові групи страждаютьвід нестабільності соціальної, економічної і моральної обстановки в країні,втративши сьогодні необхідну орієнтацію в цінностях і ідеалах, — старізруйновані, нові не створені.
 Особа дитини і підлітка формується не сама по собі, а в навколишньомуйого середовищі. Особливо важлива роль малих груп, в яких підліток взаємодіє зіншими людьми. Перш за все, це торкається сім'ї. Різні автори виділяють різнітипи неблагополучних сімей, де з'являються діти з відхиленнями в поведінці. Цікласифікації не суперечать, а доповнюють, іноді повторюючи один одного.
 Алексєєва Л.С. розрізняє наступні види неблагополучних сімей:
1) конфліктна; 2) аморальна; 3) педагогічно некомпетентна; 4) асоціальна.Бочкарева Г.П. виділяє сім'ї 1) з неблагополучною емоційною атмосферою, дебатьки не тільки байдужі, але і грубі, неповажні по відношенню до своїх дітей;2) у яких відсутні емоційні контакти між її членами, байдужість до потребдитини при зовнішньому благополуччі відносин. Дитина в таких випадках прагнезнайти емоційно значущі відносини поза сім'єю; 3) з хворою етичною атмосферою,де дитині щепляться соціально небажані потреби і інтереси, він залучається доаморального способу життя.
 Баєрунас З.В. виділяє варіанти виховних ситуацій, які сприяють появіповедінки, що відхиляється: 1) відсутність свідомого виховного процесу надитину; 2) високий рівень придушення і навіть насильства у вихованні, вичерпнийсебе, як правило, підлітковому віку; 3) перебільшення з егоїстичних міркуваньсамостійності дитини; 4) хаотичність у вихованні із-за незгоди батьків.
 Лічко А.Е. виділяє 4 неблагополучних ситуації в сім'ї: 1) гіперопікарізних ступенів: від бажання бути співучасником всіх проявів внутрішнього життядітей (його думок, відчуттів, поведінки) до сімейного тиранення; 2) гипоопека,нерідко перехідна в бездоглядність; 3) ситуація, що створює «кумира»сім'ї — постійна увага до будь-якої спонуки дитини і непомірна похвала завельми скромні успіхи; 4) ситуація, що створює «попелюшок» в сім'ї — з'явилося багато сімей, де батьки приділяють багато уваги собі і мало дітям.
Поєднання несприятливих біологічних, психологічних, сімейних і іншихсоціально-психологічних чинників спотворює весь спосіб життя підлітків.Характерним для них стає порушення емоційних  відносин з навколишніми людьми.Підлітки попадають під сильний вплив підліткової групи, що нерідко формуєасоціальну шкалу життєвих цінностей. Сам спосіб життя, середовище, стиль і кругспілкування сприяють розвитку і закріпленню девіантної поведінки. Таким чином,негативний мікроклімат, що має місце, в багатьох сім'ях обуславліваєтвиникнення відчуженості, грубості, неприязні певної частини підлітків,прагнення робити все на зло, всупереч воля тих, що оточують, що створюєоб'єктивні передумови для появи демонстративної непокори, агресивності іруйнівних дій. Інтенсивний розвиток самосвідомості і самокритичності призводитьдо того, що дитина в підлітковому віці виявляє суперечності не тільки внавколишньому світі, але і власного уявлення про себе.
 На першій стадії підліткового періоду (у 10-11 років) дитинихарактеризує вельми критичне відношення до себе. Близько 34% хлопчиків і 26% дівчаток(за даними Фельдштейна Д.И.) дають собі повністю негативні характеристики,відзначаючи переважання негативних рис і форм поведінки, зокрема грубості,жорстокості, агресивності. При цьому у дітей цього віку переважає фізичнаагресивність і найменше виражена агресивність непряма. Вербальна агресія інегативізм знаходяться на одному ступені розвитку.
 Ситуативно негативне відношення до себе зберігається і на другій стадіїпідліткового віку (у 12-13 років), обуславліваясь, значною мірою, оцінками тих,що оточують, як дорослих, так і однолітків. У цьому віці найбільш вираженимстає негативізм, наголошується зростання фізичної і вербальної агресії, тоді якагресивність непряма, хоч і дає зрушення в порівнянні з молодшим підлітковимвіком, все ж таки менш виражена.
 На третій стадії підліткового віку (у 14-15 років) спостерігаєтьсязіставлення підлітком своїх особових особливостей, форм поведінки з певниминормами, прийнятими в референтних групах.
  При цьому на перший план у них виходить вербальна агресивність, що на20% перевищує показники 12-13 років і майже на 30% в 10-11 років. Агресивністьфізична і непряма підвищуються неістотно, також як і рівень негативізму.
 Компанії однолітків, що стихійно складаються, об'єднують підлітків,близьких по рівню розвитку, інтересам. Група закріплює і навіть культивуєдевіантні цінності і способи поведінки, робить сильний вплив на особовийрозвиток підлітків, стаючи регулятором їх поведінки. Відчуття дистанції, щовтрачається підлітками, відчуття допустимого і неприпустимого приводить донепередбачуваних подій. Існують особливі групи, для яких характерна установкана негайне задоволення бажань, на пасивний захист від труднощів, прагнення перекладативідповідальність на інших. Підлітків в цих групах відрізняє зневажливевідношення до навчання, погана успішність, бравада невиконанням обов'язків:всіляко уникаючи виконувати які-небудь обов'язки і доручення по будинку,готувати домашні завдання, а то і відвідувати заняття, подібні підліткивиявляються перед лицем великої кількості «зайвого часу». Але для цихпідлітків характерний саме невміння змістовно проводити дозвілля. У переважноїбільшості таких підлітків відсутні які-небудь індивідуальні захоплення, вони незаймаються в секціях і кухлях. Вони не відвідують виставки і театри, украй малочитають, а зміст прочитаних книг звичайно не виходить за рамкипригодницько-детективного жанру. Час, що беззмістовно проводиться, штовхаєпідлітків на пошук нових «гострих відчуттів ». Алкоголізація інаркотизація найтіснішим чином вплітаються в структуру девіантного способужиття підлітків. Часто підлітки розпиванням спиртного як би відзначають свої«заслуги»: вдалі пригоди, хуліганські вчинки, бійки, дрібні крадіжки. Пояснюючи свої погані вчинки, підлітки мають неправильне уявлення проморальність, справедливість, сміливість, хоробрість.
 Встановлено, що серед підлітків, засуджених за агресивні злочини, 90%скоїли злочини в нетверезому стані.
 На всьому протязі підліткового періоду спостерігається чітко вираженадинаміка агресивності:
 Таблиця 1
Прояви різних форм агресивності у підлітків 10-15 років.Вікові групи Форми агресивності Фізична непряма вербальна негативізм 10-11 літні підлітки 49% 32% 34% 45% 12-13 літні підлітки 54% 48% 51% 64% 14-15 літні підлітки 61% 51% 72% 65%
 Аналіз приведених даних свідчить про те, що у 10-11- літніх дітейпереважають фізичні форми агресивності. Особливо швидкими темпами з віком ростенегативізм. У міру дорослішання у підлітків все сильніше виявляється вербальнаагресія.
 Діти підліткового віку особливо залежні від мікросередовища і конкретноїситуації. Одним з визначальних елементів мікросередовища у відносинах тих, щоформують особу, є сім'я. При цьому вирішальним є не її склад — повна, неповна,така, що розпалася, — а етична атмосфера, взаємостосунки, які складаються міждорослими членами сім'ї, між дорослими і дітьми. Встановлено, що рівеньфізичної форми агресивної поведінки найбільш виражений у дітей з робочогосередовища, а найбільш агресивними є діти з середовища сільських механізаторів.Разом з тим у підлітків цієї групи наголошується мінімальний рівеньнегативізму.  Вербальні форми агресивної поведінки типові для більшостіпідлітків з сім'ї службовців середньої ланки. В той же час ці підліткивідрізняються порівняно невисоким рівнем фізичної форми агресивної поведінки.По рівню непрямої агресії на першому місці підлітки з сімей підсобнихпрацівників і сімей керівних службовців. Підвищеним негативізмом відрізняютьсяпідлітки з середовища керівних працівників і сімей інтелігенції (лікарі,вчителі, інженери). Найменше виражено агресивну поведінку у підлітків зсередовища торгових працівників. Мабуть в цьому випадку позначається не тількиматеріальний добробут, але і вироблене в цьому середовищі прагнення уникатиконфліктів, згладжувати виникаючі суперечності, не загострювати ситуацію.

 Таблиця 2
 Прояви різних форм агресивності
 у підлітків з різних соціальних верств населення.Соціальні шари Форми агресивності Фізична непряма вербальна негативізм З робочого середовища 70% 45% 50% 30% З середовища будівельників 65% 55% 60% 40% З середовища сільських трудівників 67% 60% 65% 20% З середовища малокваліфікованих підсобних працівників (прачки, прибиральниці) 30% 65% 75% 50% З середовища службовців середньої ланки 40% 45% 75% 60% З середовища керівних працівників 60% 67% 35% 90% З середовища торгових працівників, комерсантів 20% 30% 25% 10% З середовища інтелігенції (вчителі, лікарі, інженери) 25% 40% 55% 80%
Приведені дані проявів різних форм агресивної поведінки підлітків зрізних соціальних верств населення і їх аналіз мають не тількипсихолого-теоретичне, але і практичне значення, дозволяючи орієнтуватися вхарактері особи підлітка, враховуючи особливості впливу соціальної ситуації,дії сім'ї.
РОЗДІЛ 4 статевовікові особливості прояву
 агресивності в поведінці дітейпідліткового віку.
 У педагогічній практиці багато років не враховувалися статевівідмінності дітей. Тим часом, статеві відмінності не обмежуються статевимихарактеристиками і особливостями психосексуального розвитку.
 Дівчаткадозрівають набагато раніше за хлопчиків. У підлітковому віці процеспсихосексуального розвитку дівчаток починається приблизно на 2 роки раніше, ніжу хлопчиків, і триває протягом 3-4 років, а не 4-5 років. Хлопчики, недивлячись на те, що вони фізично сильніше за дівчаток, володіють більшоючутливістю до дії як фізичних, так так і «жадання подвигу» часто приводять додемонстративних асоціальних вчинків. Особливо підсилює подібні дії наявність вкомпанії і психічних чинників. Невипадковий у хлопчиків частіше, ніж удівчаток, зустрічаються психічні порушення. Разом з біологічними передумовами врозвитку статевих відмінностей серйозну роль грають соціальні і культурністереотипи, пов'язані з уявленнями дорослих про поведінку дівчаток і хлопчиків,обумовлені, зокрема, стереотипами фемінності і маськулінності, прийнятими всуспільстві. Дані психологів різних країн світу свідчать про те, що агресивнаповедінка набагато частіше зустрічається у хлопчиків, ніж у дівчаток.
 Тим часом, агресивна поведінка підлітків нерідко пов'язана залкоголізацією. Оскільки підлітки алкоголізіруются, як правило, в групі, тепідігріте алкоголем прагнення «не відставати від інших» підлітків жіночоїстаті. Нерідко вони ж є і організаторами протиправних дій. Причому, в порівнянніз підлітками чоловічої статі, у них наголошується більш виражене «огрублення» особи.При цьому можна відзначити агресивні прояви.
 Є значні відмінності в прояві агресивності хлопчиками і дівчаткамипідліткового віку.

Таблиця 3
Прояви різних форм агресивної поведінки
у хлопчиків і дівчаток підліткового віку.
Вікові групи
стать Форми агресивності % фізична непряма вербальна негативізм 10-11 років хлопчики 70 40 62 68 Дівчатка 30 25 38 36 12-13 років хлопчики 59 49 52 69 Дівчатка 38 41 69 62 14-15 років хлопчики 61 39 81 82 Дівчатка 59 59 60 52
 Аналіз приведених в таблиці даних показує, що найбільшою агресивністювідрізняються 10-11-річні підлітки-хлопчики, у яких переважає фізична агресія.У хлопчиків з віком відбувається загасання фізичної агресії, а у дівчатокспостерігається зростання цієї форми агресивності. При спаді непрямої агресії ухлопчиків, йде значне збільшення її у дівчаток. У 12-13 років наголошуєтьсязниження вербальної агресії у хлопчиків, при постійному наростанні цієї агресіїу дівчаток. До 14-15 років у хлопчиків так само відбувається сплеск вербальноїагресії. Негативізм значно сильніше виявляється у хлопчиків на всіх віковихперіодах підліткового віку. У дівчаток негативізм декілька затухає при переходіз 13 до 14-15 років. На підставі аналізу приведених даних виникає необхідністьдетальнішого вивчення агресивності дівчаток. За зовнішньою грубістюхлопчиків-підлітків і скритністю дівчаток лежить складна картина половозрастнихвідмінностей їх розвитку, зокрема розвитку і прояву різних форм агресивності.

 РОЗДІЛ 5 Профілактика і корекція
 агресивної поведінки
 Коректувальна робота по профілактиці поведінки, що відхиляється, зпідлітками має свої особливості. На початкових етапах не показані груповіформи. Не говорячи вже про практично неминучу негативну консолідацію підлітківв групі, індивідуальна робота з підлітком є ефективнішою. Із самого початку,паралельно, необхідно починати роботу з сім'єю. Після діагностики сімейнихвідносин і ступеня їх дисгармонійної повинна слідувати психокоректувальнаробота як індивідуальна, так і групова. Але основний акцент слід робити наіндивідуальній роботі з підлітком. Абсолютно неефективними виявляються загальнібесіди про необхідність «добре поводитися».
 Особливе місце в коректувальній роботі слід приділяти формуванню кругаінтересів підлітка також на основі особливостей його характеру і здібностей.Необхідно прагнути до максимального скорочення періоду вільного часу підлітка — «часу дозвільного існування і неробства» за рахунок залучення допозитивно формуючих особу занять: читання, самоосвіта, заняття музикою,спортом, і т.д.
 При непродуктивній діяльності в період вільного часу – «нічогонероблення»- неминуче швидке повернення підлітка в асоціальну компанію і рецидивделінквентності.
 Ведіть же дітей в спортивні школи, привчайте удома до щоденноїгімнастики, підсовуйте гантелі і еспандери, залізні гирі і боксерськірукавички. Хай б'ють один одного в мирній бійці. Аби не допустити, щоб агресіянакопичувалася, подібно до статичної електрики. Адже воно має властивістьвибухати хворобливими розрядами.
 Виходячи з того, що розвиток дитини здійснюється в діяльності, апідліток прагне до твердження себе, своєї позиції, як дорослий, серед дорослих,то необхідно забезпечити включення підлітка в таку діяльність, яка лежить усфері інтересів дорослих, але в той же час створює можливості підліткуреалізувати і затвердити себе на рівні дорослих.
 Д.І.Фельдштейн виділив діяльність, що соціально визнається і соціальносхвалювану. Психологічний сенс цієї діяльності полягає для підлітка в тому, щоберучи участь в ній, він фактично залучається до справ суспільства, займає вньому певне місце і утримує свою нову соціальну позицію серед дорослих іоднолітків. В процесі цієї діяльності підліток визнається дорослими, якрівноправний член суспільства. Це створює оптимальні умови і для реалізаціїйого потреб. Така діяльність надає підлітку можливість розвитку йогосамосвідомості, формує норми його життєдіяльності. Але методи і принципи такоїдіяльності вимагають значного коректування при включенні в неї підлітків, щовідрізняються підвищеною агресивністю. Перш за все, необхідна організаціясистеми розгорненої діяльності, що створює жорсткі умови і певний порядок дій іпостійний контроль. За умови послідовності, поступовості залучення агресивнихпідлітків до різних видів діяльності, що соціально визнається, — трудової,спортивної, художньої, організаторської і інших, — важливо дотримувати принциписуспільної оцінки, спадкоємності, чіткої побудови цієї діяльності.
На Агресивність в підлітковому віці також впливає рівень тривожності.Тому я пропоную такий комплекс вправ, для зниження рівня тривожності впідлітковому віці:
Програма корекції шкільної тривожності у підлітків
Мета:зниження в підлітків рівня шкільної тривожності до ста­ну норми з контролемрезультату й закріпленням позитивного ефек­ту до кінця корекційної програми тачерез 6 місяців.
Завдання:
1. Зниження тривожності та скутості школярів.
2. Формування в учнів віри у свої сили й можливості.
3. Розширення можливостей школярів, формування в них необ­хідних знань,умінь і навичок для підвищення результативності шкільної діяльності та зниженнярівня тривожності.
4. Формування адекватної самооцінки в підлітків.
5. Формування розуміння мобілізуючої ролі певного рівня три­вожності увирішенні проблем і складних життєвих ситуацій.
6. Розвиток уміння контролювати рівень тривожності.
7. Підготовка вчителів і батьків до виконання ними завдань ко­рекції.
Предмет корекції: емоційна сфера підлітків.
Методи корекції: ігротерапія, проективний малюнок, психо-гімнастика,методи поведінкової корекції.
Засоби корекції: ігри, вправи, бесіди, прийоми неігрового типу,спрямовані на зниження рівня тривожності.
Очікувані результати: зниження рівня тривожності,підвищен­ня самооцінки, розвиток комунікативних здібностей.
Етапи корекції:
I. Діагностичний.
II. Настановний.
III. Корекційний.
IV. Етап оцінки ефективності корекційного впливу.І.Діагностичний етап
Мета: діагностикаособливостей розвитку підлітків; виявлен­ня параметрів, що потребують корекції;формування загальної про­грами психокорекції.
Корекційна робота з підлітками проводиться шкільним психо­логом (на базішколи) або практичним психологом (на базі іншої установи) з метою зниженнярівня тривожності в учнів і кращої їхньої адаптації до шкільного життя. Роботуна базі школи бажано проводити окремо за різними паралелями учнів. Даний етаппри­пускає індивідуальні заняття з підлітками для того, щоб іще більше непідвищувати рівень тривожності й дати можливість школяреві звикнути доспілкування з психологом.Заняття 1
Заняття присвячене знайомству з класом і проведеннютестуван­ня на виявлення підлітків із підвищеним рівнем шкільної тривож­ності.Для цього використовується Методика діагностики рівня шкільної тривожностіФілліпса. На цьому занятті також доцільно провести соціометричне дослідженнядля визначення статусу кож­ного учня в класі.
Заняття 2
Заняття присвячене індивідуальному знайомству з підлітками, рівеньшкільної тривожності яких вищий від норми. Заняття пе­редбачає завоюваннядовіри школяра, усунення скутості у спілку­ванні й остраху говорити про себе.Для визначення емоційного стану пропонують виконати малюнок (кольоровимиолівцями) без якоїсь певної тематики, тобто намалювати те, що хочеться в да­ниймомент.
Наприкінці заняття учневі пропонують завдання навизначення його самооцінки (Експериментальне дослідження самооцінки осо­бистості).Заняття З
Заняття передбачає індивідуальну бесіду з метою не тільки виявленняосновних факторів, що сприяють підвищеній тривож­ності підлітка, а й можливостіїхнього усвідомлення учнем, а також, щоб поговорити про наболіле йвиговоритися. Бесіда до­поможе також визначити коло тих людей (однокласники, бать­ки,вчителі), що викликають почуття тривоги, для наступної ро­боти з учнями.
Вправа «Не подобається — подобається»
Психолог просить підлітка поділити чистий аркуш паперу на дві половини йзаписати відповіді на запитання:
1) що мені не подобається у школі;
2) що мені не подобається вдома;
3) що мені не подобається взагалі в житті.
Відповіді на ці запитання учень записує в лівій частині аркуша. Післяцього пропонують серію позитивних запитань, відповіді на які записуються вправій частині аркуша:
1) що мені подобається у школі;
2) що мені подобається вдома;
3) що мені подобається взагалі в житті.
Підлітки розповідають спочатку про те, що їм не подобаєть­ся, потім — проте, що їм подобається у школі, вдома й у житті. Важливо дотримуватисяпослідовності відповідей: спочатку не­гативні, потім позитивні, показавши, щоне так уже й погано все в житті.
Далі школяреві пропонують тест Виявлення типу темперамен­ту (Айзенк).
Заняття 4
Дане заняття заключне на етапі діагностики.
Спочатку підліткові пропонується Методика діагностики міжособистіснихвідносин Т.Лірі для виявлення типу відносин, що перева­жає у малих групах.Потім проводиться бесіда, мета якої — підготу­вати школяра психологічно дороботи у групі, заспокоїти його хви­лювання, надати впевненості в собі й віри вте, що групові заняття допоможуть подолати труднощі розуміння, спілкування,непевності, побороти тривогу і страх.
II. Настановний етап
Мета:викликати бажання взаємодіяти та співпрацювати з пси­хологом, внести зміни усвоє життя; зняти стан тривоги, страху, скутості; підвищити впевненість у собій розкутість.
Настановний етап припускає зняття стресу, напруженості та скутості впідлітка шляхом розслаблення, тобто опануван­ня учнем методів релаксації. Цейетап важливий також тим, що повинен установити повну й абсолютну довіру школярадо психолога, закріпити віру в те, що позитивні зміни в житті можливі й до нихпотрібно прагнути. І наступний важливий підсумок даного етапу — встановленнядовіри та взаєморозу­міння між членами групи, зняття емоційної напруженостіпідлітків.

Заняття 5
Заняття присвячене знайомству школярів між собою. І навіть якщо підліткизнайомі — це можливість по-новому глянути один на одного. Школярі сідають уколо. Психолог пояснює учням, що вони разом будуть зустрічатися на спеціальнихзаняттях, які не схо­жі на шкільні уроки. На заняттях будуть грати, малювати,ділитися своїми проблемами й радощами, вчитися розуміти один одного, допомагатий підтримувати.
Учасники групи ознайомлюються з правилами групової взає­модії:
1. Участь у вправах, іграх та інших видах діяльності — добро­вільна.
2. Слухати товаришів потрібно мовчки, не перебивати й не ко­ментувати.
3. Критикувати вчинок, а не людину, причому в дуже м'якій формі, бажано зконкретною порадою даному учасни­кові групи.
4. Говорити тільки те, що думаєш і відчуваєш сам, а не пере­фразуватидумки інших.
5. Не обговорювати поза групою те, що відбувається в ній.
1. Гра «Знайомство»
Мета: можливість вийти з власного «Я», подивитися на себе по-іншому й уперспективі стати іншим.
Кожному учасникові групи пропонують назвати себе власним або вигаданимім'ям, і тільки назване ім'я фігуруватиме у спілкуванні. Вибір імені говоритьпро те, як підліток сприймає своє Я.
2. Малювання на тему «Моє ім 'я»
Мета: невербальне символічне вираження змісту обраного імені.
Після того, як усі учасники групи назвали свої імена, підліткампропонують подумати й намалювати малюнок «Моє ім'я», що у вигляді символів абообразів відображав би зміст обраного імені. Після виконання малюнка проводитьсяобговорення робіт.
3. Рухлива гра «Море хвилюється»
Мета: визначення емоційного стану й передача його невербальними засобами;краще знайомство з учасниками групи; створення позитивного емоційного фону;корекція нетерплячості.
Група обирає ведучого, який повертається спиною до інших і вимовляєслова: «Море хвилюється раз». На рахунок «три» школярі повинні завмерти внезвичайній позі. Ведучий по черзі підходить до кожного учасника гри, включаєйого й намагається відгадати, кого й у якому емоційному стані він зобразив.Потім кожен гравець сам пояснює, що він хотів зобразити. При цьому групаобов'язково ана­лізує виразні невербальні засоби передачі образу (міміка,погляд, жести, положення тулуба, стиснуті кулаки тощо), оцінює наскільки вдалимбув цей вибір. Гра вчить розрізняти й читати емоційний стан інших людей,адекватно передавати свій стан. Гра також коригує нетерплячість, виховуєстриманість. Керівникові групи варто звер­нути увагу на те, страшних,агресивних чудовиськ чи слабких, зля­каних тварин зображували учасники групи.
4. Вправа «Слухаємо себе»
Мета: розвиток здатності до релаксації, уміння слухати себе й визначатисвій настрій; уміння діагностувати емоційне самопо­чуття учасників групи.
Школярам пропонують сісти в зручній позі, заплющити очі, розслабитися йприслухатися до себе, ніби зазирнути в себе, й по­думати: що кожний відчуває,який у нього настрій. Через кілька хвилин усі учасники групи по черзірозповідають, не розплющую­чи очей, про те, як вони почуваються і який у нихнастрій. Вправа дає змогу діагностувати емоційне самопочуття підлітків,сприйнят­тя ними форм і методів роботи групи.
5. Вправа«Подаруй усмішку»
Мета:навчитися знімати скутість обличчя за допомогою усміш­ки, підтримуватиусмішкою, бажати добра навколишнім; створити і підтримувати позитивний емоційнийфон; усувати страхи.
Психологові варто пояснити підліткам значення усмішки у житті тасамопочутті людини. Напруження м'язів не тільки відображає, а й формує поганийнастрій, утому, негативні емоції. Мають бути напруженими тільки ті м'язи, щонеобхідні, всі інші повинні бути розслабленими. Цілком розслаблена людинастирає всі негативні емоції. Усміхайтеся! За серйозного виразу обличчянапружені 17 м'язів, в усмішці — 7. Фізіологічний сміх — це вібрація й масаж,що знімають напруження. Усмішка покращить настрій вам і навко­лишнім, дляусмішки шукайте приводу, провокуйте усмішку.
Усі учасники групи беруться за руки і дарують один одному усмішки: коженпідліток повертається до свого сусіда праворуч або ліворуч і, побажавши йомучогось гарного, усміхається. Той у свою чергу посміхається наступному сусідовіі т.д.
Керівник групи цікавиться враженнями школярів від заняття, дякує групі зароботу й запрошує на наступну зустріч.
Заняття 6
1. Релаксаційний комплекс «Контраст»
Мета:навчання методів релаксації, зняття відчуття тривоги, хвилювання, емоційногонапруження.
Найпростіший спосіб відпочити полягає в тому, що спочатку напружують івтомлюють м'язи, потім різко розслаблюються.
1 частина комплексу
— Зобразіть нудьгуючих людей: руки покладіть на коліна, кисті вільноопустіть, корпус нахилений уперед, голова опущена. Заплющте очі. Вдихніть носомвільно та неглибоко. Видихніть, звер­таючи увагу на свої відчуття відпроходження повітря на видиху. Вдих, видих — пауза. Подихайте так, роблячиакцент на видихові.
— Зосереджуємо увагу на ногах. Підніміть пальці й напружте м'язи ніг.Тільки ніг! Напружте м'язи ніг— іще й іще— зніміть напруження. Напруження навдиху, релакс на видихові.
— Переходимо до мускулатури тулуба. Напружте м'язи стегон і тазу— вдих,при цьому живіт утягується й опускаються ребра. Тримайте в напрузі м'язи довтоми. Під час видиху розслабтеся. Повторіть.
— Переходимо до мускулатури плечового пояса. Підніміть плечі якнайвище,напружте їх, тільки плечі, — відпочиньте на видиху. Напруження, релакс.
-  Закиньте голову назад до почуття напруги — на видиху опустіть головуна груди. Ще раз.
— Тепер — руки. Стисніть кисті в кулаки. Відпочиньте. Напруж­те м'язирук. Розслабтеся.
— Заплющте очі, стисніть губи, стисніть зуби — розгладьте ваше обличчя.
2 частина комплексу
— Тепер уся ваша мускулатура розслаблена, очі заплющені. Уваж­новнутрішнім поглядом перегляньте всі групи м'язів. Ваші ноги, ту­луб, плечі,руки, обличчя — усі м'язи тіла приємно розслаблені.
— Ви відпочиваєте.
— Ви відчуваєте приємне відчуття спокою.
— Ви спокійні, абсолютно спокійні.
— У вас гарний настрій.
— Ви спокійні й упевнені у собі.
— Побудьте в цьому приємному стані спокою.
3 частина комплексу
— Ви добре відпочили. Настав час відновити активність муску­латури.Дихайте, зосередившись на вдиху. Вдих — видих. Я буду рахувати від 10 до 0, і зкожною цифрою почуття свіжості й бадьо­рості стане охоплювати вас усе більше йбільше.
— Піднімаючи носки, напружте м'язи ніг на вдиху. Видих. По­рухайтеногами. Ви відчуваєте сили у ногах. Десять.
— З невеликим зусиллям напружте м'язи стегон і тазу. Хвиля свіжостіохопила весь ваш тулуб. Прогніться. Дев'ять.
— Із задоволенням знизайте плечима. Ще раз. У плечах — відчуттябадьорості й свіжості. Знизайте плечима ще. Вісім.
— Зробіть кілька рухів головою вгору-вниз, ліворуч-праворуч. Приємневідчуття м'язів тіла, що рухаються. Сім.
— Порухайте руками, злегка стисніть кисті в кулаки. Шість.
— Напружте губи, зуби. Оживіть м'язи обличчя. П'ять.
— Усе ваше тіло відчуває потребу в русі. Ви бадьорі й повні сил. Зробітьрозминальні рухи всіма частинами тіла. Чотири.
— Усе ваше тіло наповнене свіжістю. Три.
— Підведіться, станьте навшпиньки. Два.
— Потягніться руками уверх. Один.
— Усміхніться, розплющте очі. Нуль.
— Як ви почуваєтеся? Поділімося враженнями.
2. Жестові етюди
Мета:навчитися кращого розуміння учасників групи, передачі своїх думок, почуттів ідій жестами, тренування спостережливості; розвитку фантазії.
Насамперед, керівник група пояснює підліткам, що жест — це важливий знак спілкування.Він допомагає точніше зрозуміти мов­ця. Кожен учасник групи одержує завданняпередати жестами, без допомоги міміки й мови, певну ситуацію.
Так, один учасник групи показує жестами закінчену ситуацію, включаючи внеї інших членів групи (наприклад, відкриває кран, миє руки, набирає воду вдолоні й передає її по колу, закриває кран, отримує залишки води з іншогокінця, струшує руки). Інші учас­ники групи показують свої ситуації.
Наступне завдання — показати колір жестом. Кожен учасник по черзі зображуєсвій улюблений колір жестами, а всі інші відга­дують. При цьому не можнапоказувати на предмети подібного кольору.
3. Бесіда «Наші страхи»
Психолог запитує школярів, які емоції для них неприємні. Підліткиперелічують негативні емоції і якщо не називають страх, психолог нагадує учнямпро нього. Коротко обговорюють­ся особливості емоційного стану, фізіологічнівідчуття, що ви­никають під час страху (пришвидшення серцебиття, мурашки потілу тощо). Усі разом згадують фразеологізми, пов'язані з по­чуттям страху.
4. Малювання на тему «Мій страх»
Після бесіди психолог просить дітей подумати, чого вони більше за всебояться, й намалювати свій страх. Це може бути абстрактний малюнок абозображення конкретного об'єкта стра­ху, тривоги школяра. Коли виконання малюнківдовершене, підлітки по черзі коротко пояснюють, чого вони бояться й що вонизобразили. Після цього керівник групи пропонує школя­рам розірвати аркуш ізмалюнком на дрібні шматочки і говорить про те, що тепер кожен із них перемігсвій страх, що їхнього страху більше не існує, тому що розірвані аркушіпотраплять у кошик зі сміттям, будуть спалені й від страхів нічого не зали­шиться.
5. Вправа «Слухаємо себе»
6. Вправа «Подаруй усмішку»

Висновок
 
 У підлітковому віці одним з видівповедінки, що відхиляється, є агресивна поведінка, що нерідко приймає ворожуформу (бійки, образи). Для деяких підлітків участь в бійках, твердження себе задопомогою кулаків є сталою лінією поведінки. Ситуація посилюєтьсянестабільністю суспільства, міжособовими і міжгруповими конфліктами. Знижуєтьсявік прояву агресивних дій. Все частіше зустрічаються випадки агресивноїповедінки у дівчаток.
Неодмінною умовою делінквентного поведінки є надлишок вільного часу,відсутність позитивно формуючих особу захоплень. У багатьох підлітківнаголошується неповна сім'я з порушеними функціональними зв'язками. З іншогобоку, гіперопіка, також як і бездоглядність, нерідко сприяють делінквентномуповедінці. Реакції, викликані надмірним контролем і нудними повчаннями іповчаннями, знаходять свій вираз у вигляді відходів з будинку і бродяження,агресивності.
 Виховно-профілактична діяльність не може обмежуватися лише заходамиіндивідуальної дії і корекції, вживаними безпосередньо до неповнолітнього.
  Соціального оздоровлення і соціально-педагогічної корекції вимагаєнесприятливе середовище, яке викликає соціальну дезадаптацію повнолітнього.Профілактика і попередження девіантної поведінки неповнолітніх стає не тількисоціально значущим, але і психологічно необхідним. Проблема підвищення ефективностіранньої профілактики повинна розв'язуватися в наступних основних напрямах:
 виявлення несприятливих чинників і десоциалізірующих дій з бокунайближчого оточення, які обуславлівают відхилення в розвитку особинеповнолітніх і своєчасна нейтралізація цих несприятливих дій, що дезадаптують;
 сучасна діагностика асоціальних відхилень в поведінці неповнолітніх іздійснення диференційованого підходу у виборі виховно-профілактичних засобівпсихолого-педагогічної корекції поведінки, що відхиляється.
 Звідси виникає необхідність в проведенні системного аналізу індівідних,особових, соціально-психологічних і психолого-педагогічних чинників,обуславлівающих соціальні відхилення в поведінці неповнолітніх, з урахуваннямяких повинна будуватися і здійснюватися виховно-профілактична робота попопередженню цих відхилень. Раннє виявлення поведінкових проблем у підлітків,системний аналіз характеру їх виникнення і адекватна виховно-коректувальнаробота дають шанс запобігти десоциалізацию підліткам. Невчасне виявлення початковихознак поведінки, що відхиляється, і проблем у вихованні, що перешкоджаютьрозвитку дитини, приводить до швидкого переходу відхилень в хронічні порушенняповедінки.
 Порівняльний аналіз проявів агресивності показав, що найбільша фізичнаагресія наголошується у підлітків в сільських сім'ях і сім'ях робочих, анайменша -  у дітей з сімей торгових працівників. Непряма агресія переважає упідлітків з сімей керівних працівників і сімей підсобних працівників. Вербальнаагресія типова для дітей службовців середньої ланки. Найбільший рівеньнегативізму виявляється у дітей керівних працівників.
 Розгляд прояву різних форм агресивності у хлопчиків і дівчаток на різнихстадіях підліткового віку і з різних соціальних груп населення дає необхіднуорієнтацію в характері сфер особи дитини того, що розвивається під впливомрізного мікросередовища і дозволяє цілеспрямовано будувати виховний процес.

 ЛІТЕРАТУРА
 1.     АнаньевБ.Г.О людині, як об'єкті і суб'єкті виховання. Вибрані психологічні праці в 2-хтомах Москва, 1980
 2.     АндрієнкоВ.К. Гербєєв Ю.В. Невській І.А.Система перевиховання підлітків в умовахспеціальної школи, Москва, 1990
 3.     БелічеваС.А.Основи превентивної психології. Москва, 1993
 4.     ГоршковаЕ.А.Педагогичеськая діагностика старших класів, що вчаться, при організаціїреабілітаційної роботи. Сб. Проблеми особи, профілактика відхилень в їїрозвитку. Москва, Архангельськ, 1993
 5.     ГорьковаяИ.А Медико-психологічне дослідження формування характеру делінквентнихпідлітків, автореферат дисертації кандидата психологічних наук,Санкт-Петербург, 1992
 6.     ІвановаЛ.Ю. Агрессивность, жорстокість і відносини  старшокласників до їх проявів. сб.Проблеми особи, профілактика відхилень в її розвитку. Москва та Архангельськ,1993
 7.     ІсаєвД.Д.Журавльов І.ІДементье, В.В.Озерецковській Типологічні моделі поведінкипідлітків з різними формами аддіктівного поведінки Санкт-Петербург, 1997
 8.     КулагинЛ.Г.О підлітках, яким трудно// Радянська педагогіка, 1991 рік т. 6, стор.141-142
 9.     ЛічкоА.Е.Попов  Ю.В.Делінквентноє поведінка, алкоголізм і токсикоманії у підлітків,Москва, 1988
 10.   ПаренсГенрі Агрессия наших дітей., Москва, 1997
 11.   ПершанінаЕ.Проблема профілактики педагогічної занедбаності підлітків //  Радянськапедагогіка 1984 Ѐ 5, стр.141
 12.   СаєнкоЕ.В.Профессиональная діяльність психолога при профілактиці девіантної поведінкиавтореферат дисертації кандидата психологічних наук Тверь, 1995
 13.   СеменюкЛ.М. Психологічні  особливості  агресивної  поведінки  підлітків  і умови його  корекції.Москва, 1996
 14.   СтепановВ.Г. Психологія важкого школяра. Москва, 1998
 15.   Бабаків А.Семейниє війни // Стріла Ѐ14 (143), Санкт-Петербург1999, квітень, стр.6
 16.   Тархова Л.Как уберегти дитину від в'язниці і панелі. Москва, 1997
 17.   ФельдштейнД.І. Психолого-педагогічні проблеми співвідношення біологічного і соціального// Радянська педагогіка, 1984 Ѐ 5, стр.52-55
 18.   ФрідманЛ.М. Волкова К.Н.Психологичеськая наука — вчителю. Москва, 1985