Вступ
Актуальність дослідження. Нині українське суспільство прагне до створення системи утвореннясвітового класу. Намітилися нові перспективи для вдосконалення його якості. Уцьому контексті актуалізується проблема посилення ціннісного сенсу освіти якпровідного чинника прогресу суспільства. Ця лінія чітко позначена в державнихдокументах., Концепція національного виховання» декларує, що стратегічниморієнтиром в освіті повинна стати ідея формування людей нової генерації зінноваційним творчим типом мислення, з розвиненою світоглядною культурою, зетично відповідальним відношенням до світу. У зв'язку з цим перед сучасноюшколою ставиться завдання виховання відповідального громадянина, здатногосамостійно оцінювати дійсність і будувати свою діяльність відповідно доінтересів навколишніх його людей. Рішення цих завдань пов'язане, передусім, зформуванням стійких моральних якостей особи школяра.
Динамічна і іноді непередбачувана соціально-політична обстановка вкраїні значно ускладнила характер і тенденції освіти і, пред’являючи до ньогонові вимоги, висуває на одне з перших місць проблеми морального виховання. Вумовах ринкових стосунків потрібні не лише самостійність, гнучкість,діловитість кожного члена суспільства, але і виховання нової особи,орієнтованої на загальнолюдські моральні цінності, що сприяє успішному розвиткуособистості. В той же час вивчення передового досвіду і відповідної літературипоказало, що здійснення цього процесу найефективніше в шкільному віці, череззалучення дітей до образотворчого мистецтва. Саме цілеспрямовананавчально-виховна робота в школі створює унікальну можливість розширитипізнавальні якості, кругозір через виявлення інтересу до образотворчогомистецтва.
Моральне виховання підростаючого покоління є багатоплановим ібагатогранним процесом, пов'язаним з іншими аспектами педагогічної діяльності.Вивчення відповідної вітчизняної і зарубіжної наукової літератури даєможливість скласти уявлення про моральний ідеал, гуманізм особи.
У педагогічній літературі досліджувана нами проблема знайшлавіддзеркалення у фундаментальних дослідженнях Крупской Н.К., Макаренко А.С.,Луначарського А.В., Сухомлинського В.А., Архангельського А.М.,Болдирєва Н.М., Харламова И.Ф. Амонашвілі Ш.А., Рувинського Л.І. таін., в яких виявляється суть основних понять теорії морального виховання,вказуються шляхи його подальшого розвитку.
Ряд досліджень освітлюють різні напрями морального виховання:Іманов А.К., Івахнова Л.А., Калюжний А.А. Кокозева К.Ш., Лисенко Т.Ф.,Бутенко Н.І., Жупанін С. І., Ільїнська Н.И., Максимова Н.А.
Численні дослідження учених свідчать, що проблеми моральноговиховання учнів є предметом пильної уваги спеціальних наукових досліджень.Вищеназвані учені, що здійснювали вивчення важливих педагогічних питань, внеслизначний вклад до розробки історії і теорії морального виховання.
Підкреслюючи цінність розробок вітчизняних і зарубіжних педагогів,слід зазначити, що у вітчизняній педагогічній науці на сьогодні все жнедостатньо досліджень щодо морального виховання учнів початкової школизасобами образотворчого мистецтва.
Отже, що і зумовило проблему дослідження, що полягає в розробцітеоретично обґрунтованого підходу до розуміння суті і особливостей моральноговиховання учнів і шляхів його реалізації на практиці. Виходячи з актуальностіпроблеми, її недостатній розробленості в педагогічній науці визначена тема могодослідження «Моральне виховання учнів на уроках образотворчого мистецтва впочатковій школі».
Мета дослідження:теоретичне обґрунтування змісту і ефективних шляхів морального виховання учнівзасобами образотворчого мистецтва в початковій школі.
Об'єкт дослідження:навчально-виховний процес в початковій школі.
Предмет дослідження: моральне вихованняучнів на уроках образотворчого мистецтва.
Гіпотеза дослідження:якщо в навчально-виховному процесі школи активно розвивати моральні якостіучнів через уроки образотворчого мистецтва, то це істотно підвищить рівень їхморального виховання, розширить кругозір і пізнавальні інтереси, внаслідок чогобуде створено цілісне освітньо-виховне середовище.
Завдання дослідження:
1. Розкрити історичні іпсихолого-педагогічні основи морального виховання учнів.
2. Виявити можливості уроківобразотворчого мистецтва в процесі морального виховання учнів молодшогошкільного віку.
Методологічною основою дослідження є філософські положення по теорії пізнання, теорії особи в їїформуванні, соціальній суті виховання; особистісно-діяльнісний, особово-орієнтований,культурологічний і компетентністний підходи; теорія цілісного педагогічногопроцесу.
Джерела дослідження:праці педагогів, філософів, психологів, методистів по проблемах моральноговиховання учнів; закони, постанови і інші нормативні документи в областіосвіти, державні стандарти середньої освіти, досвід роботи вчителів школи.
Методи дослідження:аналіз філософської, психолого-педагогічної літератури з проблеми моральноговиховання; порівняльний аналіз, дослідження офіційних матеріалів в областіосвіти; вивчення шкільної документації, учбових планів, програм, творчих робітучителів; аналіз робіт учнів, методи спостереження.
1. Моральне виховання школярів як психолого-педагогічна проблема
1.1 Проблема морального виховання у психолого-педагогічнійлітературі
Мислителі різних віків трактували поняття моральності по-різному.Ще в давній Греції в своїх працях Арістотель про моральну людину писав:, Моральнопрекрасною називають людину досконалої гідності… Адже про моральну красуговорять з приводу доброти: морально прекрасним називають справедливу, мужню,благородну і взагалі володіючу всіма добротами людину.»
А Ніцше вважав:, Бути моральним, етичним – означає бути покірнимдавно встановленому закону чи звичаю»., Мораль – це перевага людини передприродою». В науковій літературі вказується, що мораль з’явилась на початкурозвитку суспільства. Визначну роль в її виникненні зіграла трудова діяльністьлюдей. Без взаємодопомоги, без визначених обов'язків по відношенню до родулюдина не змогла б встояти в боротьбі з природою. Мораль виступає як регуляторвзаємовідносин людей. Керуючись моральними нормами, особистість тим самимспонукає до життєдіяльності суспільства. В свою чергу, суспільство, підтримуючиі розповсюджуючи ту чи іншу мораль, тим самим формує особистість відповідно досвого ідеалу. На відміну від права, яке має діло з областю взаємовідносинлюдей, але спираючись на примус зі сторони держави. Мораль підтримується силоюсуспільної думки і звичайно виконується в силу переконання. При цьому моральоформляється в різних заповідях, принципах, де сказано як треба поводитись. Зівсього цього ми можемо дійти висновку, що старшій людині буває тяжко обирати,як повестись в тому чи іншому випадку не, впавши обличчям в багно».
А що ж говорити про дітей? Ще В.О. Сухомлинський говоривпро те, що необхідно займатись моральним вихованням дитини, навчати, вміннювідчувати людину».
Василь Олександрович говорив:, Ніхто не вчить маленьку людину:Будь байдужим до людей, ламай дерева, попирай красу, вище за все став своєособисте». Все діло в одній, в дуже важливій закономірності моральноговиховання. Якщо людину вчать добру – вчать уміло, розумно, вимогливо, врезультаті буде добро. Вчать злу (дуже рідко, але буває і так), в результатібуде зло. Не вчать ні добру, ні злу – все одно буде зло, тому що і людиною їїтреба зробити».
Сухомлинський вважав, що непорушна основа морального переконаннязакладається в дитинстві і ранній юності, коли добро і зло, честь і безчестя,справедливість і несправедливість доступні розумінню дитини лише при умовіяскравої наглядності, очевидності моральної суті того, що вона бачить, робить,спостерігає.
1.2 Сутність морального виховання
Важко назвати щось більш важливе для людини, ніж її взаємини зіншими людьми. Від характеру цих взаємин багато що залежить в нашому житті:настрій, моральне самопочуття, працездатність тощо. Стосунки з оточуючими даютьможливість бачити смисл свого існування, усвідомлювати себе як частку людськогосуспільства. Людина, як суспільна істота, немислима поза взаєминами з іншимилюдьми. Саме завдяки спілкуванню і певним взаєминам, що складаються в процесіцього спілкування, людський індивід поступово стає особистістю, яка здатнаусвідомлювати не лише інших, але й саму себе, свідомо й активно регулювативласну діяльність та поведінку, впливати на оточуючих, враховувати їхпрагнення, інтереси.
Виховання – цілеспрямований свідомий процес формування гармонійноїособистості, що включає формування гуманності, працелюбства, чесності,правдивості, дисциплінованості, почуття відповідальності, власної гідності,виховання патріотизму, любові до Батьківщини. Процес виховання відображуєстановлення кожної людини.
Мораль – це система ідей, принципів, законів, норм і правилповедінки та діяльності, які регулюють гуманні стосунки між людьми за будь-якоїситуації на демократичних засадах. Мораль – це імперативно-оцінний спосібставлення людини до дійсності, котрий регулює поведінку людей з огляду напринципове протиставлення добра і зла.
У складному процесі формування всебічно розвиненої особистостічільне місце належить моральному вихованню. Моральне виховання – виховнадіяльність школи і сім'ї, що має на меті формування стійких моральних якостей,потреб, почуттів, навичок і звичок поведінки на основі засвоєння ідеалів, нормі принципів моралі, участь у практичній діяльності.
Виходячи із загальнолюдського змісту моральності, можна сказати,що загальнолюдська мораль – це не сукупність незмінних норм і принципів, щоспоконвіку відомі кожній людині або спільноті, а система, яка поповнювалась,розширювалась, змінювалась протягом віків, збагачуючись новими критеріями,новим смислом. А, отже, не можна вважати поняття, загальнолюдська мораль» якщось однозначне, яке має неухильно здійснюватись, оскільки її суть іспрямованість залежить тільки від людини. Суб'єкт морального виховання упроцесі розвитку і спілкування вже володіє певним моральним досвідом.
Організація життєдіяльності молоді потребує безпосереднього впливуна неї і взаємодії з нею. Це має стати своєрідним фундаментом, на якомубазується і діяльність, і спілкування, і стосунки, і поведінка молодих людей.Соціальний розвиток сучасної молоді потребує рішучого переведення його зпозиції виконавця у позицію активного учасника, співавтора, автора іспіввиконавця всього виховного процесу. Адже відома істина стверджує, щобездумний виконавець ніколи не стане господарем ситуації.
В реальному житті нашого суспільства наступив той період, колинеобхідно усвідомити, якщо не буде вирішена проблема розвитку і становленняморальної особистості молоді, то ні про які перетворення в нашому реальномужитті не може бути й мови. При цьому доцільно уникати однобічного підходу довизначення цілей і змісту виховання, який передбачає і однобічний характервиховної діяльності.
Два інститути грають першочергову роль в процесі моральноговиховання. Перший – це сім'я, де дитина закладає основи характеру своєїособистості. Моральні стосунки в сім'ї накладають відбиток на все життя людини,оскільки їх вплив пов'язаний, по-перше, із сильними переживаннями, по-друге,вони постійніші, по-третє, в них закладаються підвалини всіх моральних ставленьлюдини до суспільства, до праці, до інших людей.
Другий – це школа та позашкільні навчально-виховні заклади.Позашкільні навчально-виховні заклади – це широкодоступні заклади освіти, якідають дітям та юнацтву додаткову освіту, спрямовану на здобуття знань, умінь інавичок за інтересами, забезпечують потреби особистості у творчійсамореалізації та організації змістовного дозвілля. До них належать палаци,будинки, станції, клуби й центри дитячої, юнацької творчості, дитячо-юнацькіспортивні школи, школи мистецтва, студії, бібліотеки, оздоровчі та іншізаклади.
Основною метою морального виховання, як сімейного виховання, так івикладання у школі є прагнення передати знання та культурні традиції, навчитимолодь розвиватися як особистість та збільшувати культурну спадщину. Нажаль, уцілому процес виховання більш спрямований на те, щоб розвивати інтелектуальніздібності, аніж культуру та духовність.
В процесі морального виховання важливими є розуміння наступнихкатегорій.
Моральність – охоплює моральні погляди, переконання, почуття,стосунки, поведінку людей. Моральність треба розглядати у двох основних вимірах– як складову історичного духовного досвіду, а також – у формі віддзеркаленняцього досвіду в житті конкретних людей. У першому випадку механізмами регуляціїморальної поведінки особи є історично вироблені норми (моральні норми,принципи, поняття добра), які вже існують у колективній свідомості як ідеальні.Але ці моральні механізми зовнішнього спонукання людини до моральної діїприймаються нею не автоматично, а шляхом їх обґрунтування для самої себе.Завдяки цьому стає можливим «внутрішнє» моральне становлення особистості та їїморальної поведінки.
Моральна свідомість – одна із сторін суспільної свідомості, яка увигляді уявлень і понять відображає реальні відношення і регулює моральний бікдіяльності людини. Моральні переконання – пережиті та узагальнені моральніпринципи норми.
Моральні почуття – запити, оцінки, відношення, спрямованістьдуховного розвитку особистості. Моральні звички – корисні для суспільствастійкі форми поведінки, що стають потребою і здійснюються за будь-якої ситуаціїта умов. Моральна спрямованість – стійка суспільна позиція особистості, щоформується на світоглядній основі, мотивах поведінки і виявляється яквластивість особистості в різних умовах.
Коли мова йде про людину, то звичайно мається на увазі два аспектилюдської природи: те, що називаємо розумом чи душею – внутрішній аспект, тафізичне тіло – зовнішній аспект. Кожна людина володіє цими двома аспектами,один з яких спрямований на реалізацію фундаментальних духовних цінностейістини, добра, краси, любові, а інший, в свою чергу, піклується про фізичнийкомфорт: їжу, житло та одяг, котрі безумовно необхідні нам для виживання.Освіта має змогу надати молодому поколінню знання, які б дозволяли досягатиуспіху в матеріальній сфері. Також дуже важливо, щоб ці матеріальні блага булиздобуті з використанням моралі та етики. Така освіта включає в себе вихованняцінностей сім'ї, розвиток характеру, викладання того, як стати громадянином чиморальною особистістю.
Етика – наука про мораль, її природу, структуру та особливостіпоходження й розвитку моральних норм і взаємовідносин між людьми в суспільстві.Етика є методологічною засадою морального виховання.
Процес морального виховання ґрунтується на певних принципах.Принципи виховання – керівні положення, що відображають загальні закономірностіпроцесу виховання і визначають вимоги до змісту організації та методіввиховного процесу. Основні принципи такі:
· цілеспрямованість вихованняпередбачає спрямування виховної роботи на досягнення основної мети виховання – всебічнорозвиненої особистості, підготовки її до свідомої та активної трудовоїдіяльності;
· обов'язковий зв'язоквиховання з життям. Суть принципу полягає в тому, що виховна діяльність маєорієнтувати особистість на необхідність жити у суспільстві;
· єдність свідомості таповедінки у вихованні. Поведінка людини – це її свідомість у дії. Вихованнятакої єдності свідомості – складний і суперечливий процес, оскільки формуваннянавичок правильної поведінки набагато складніше, ніж виховання свідомості;
· виховання в праці. В основіцього принципу – ідея, що формування особистості безпосередньо залежить від їїдіяльності, від особистої участі в праці. Цей принцип спирається і на такупсихологічну якість, як прагнення дитини до активної діяльності;
· комплексний підхід увихованні ґрунтується на діалектичній взаємозалежності педагогічних явищ іпроцесів. Втілення його в життя передбачає: єдність мети, завдань і змістувиховання; єдність форм, методів і прийомів виховання; єдність виховних впливівшколи, сім'ї, громадськості, засобів масової інформації, вулиці; врахуваннявікових та індивідуальних особливостей учнів; єдність виховання ісамовиховання;
· виховання особистості вколективі. Індивід стає особистістю завдяки спілкуванню і пов'язаному з нимвідокремленню. Найкращі умови для спілкування й відокремлення створюються вколективі. Поєднання педагогічного керівництва з ініціативою та самодіяльністюучнів. Педагогічне керівництво зумовлюється відсутністю в учнів життєвогодосвіду; виховання творчої особистості можливе, якщо існують умови для виявусамостійності й творчості, схвалюються ініціатива та самодіяльність;
· поєднання поваги доособистості вихованця з розумною вимогливістю до нього. У цьому – головний сенсгуманістичної педагогіки щодо формування необхідних взаємин вихователів івихованців. Цей принцип передбачає: єдність вимог до вихованців з боку педагогів,контроль за їх поведінкою, гуманне ставлення до них, поважання їхньої думки таін.;
· індивідуальний підхід доучнів у вихованні. Такий підхід як індивідуальна корекція загальної системивиховання – важлива вимога до організації виховного процесу і одна з умовпідвищення його ефективності;
· принцип системності,послідовності й наступності у вихованні. Виходить з того, що для формуваннясвідомості, вироблення навичок і звичок поведінки потрібна система певнихпослідовних виховних заходів. Такі якості людської особистості не можнасформувати, якщо виховний процес являтиме собою випадковий набір виховнихзаходів, що матимуть епізодичний, а не системний характер;
· єдність педагогічних вимогшколи, сім'ї і громадськості. Повинна охоплювати всі сторони навчально-виховноїроботи школи, всі форми діяльності учнівського та педагогічного колективів,сім'ї, знаходити свій вияв у змісті, формах навчання та виховання, у правилахповедінки школярів, у стилі життя школи, її традиціях. Така єдність є однією зумов оптимізації виховного процесу.
1.3 Форми і методи морального виховання особистості
Основними методами і способами морального виховання дітей і молодіУшинський вважав переконання, запобігання неправильній поведінці, педагогічнийтакт учителя та заохочення і покарання, але не тілесні, особистий прикладучителя, а також батьків і старших, правильний режим, навчання тощо. Аленайкращим засобом морального виховання, на його думку, є фізична праця, задопомогою якої формуються кращі моральні якості дітей і молоді, але з умовоюправильного поєднування її з працею розумовою.
У своїй статті, Праця в її психічному і виховному значенні»Ушинський вказував на велике значення фізичної праці не тільки у вихованнідітей та молоді, а й у розвитку суспільства взагалі., Виховання, якщо вонобажає щастя людині, – писав Ушинський, – повинно виховувати її не для щастя, аготувати до трудового життя». Виховне значення фізичної праці, в тому числі ідля морального виховання дітей, він розумів конкретно, виходячи з практикизавдань школи і сім'ї: самообслуговування вдома і в школі, допомога батькам погосподарству, праця в саду і на городі, допомога вчителям у виготовленнінаочного приладдя і т. ін. Привчаючи дітей до праці, слід виховувати у нихуміння долати труднощі, водночас стежити за тим, щоб діти не перевтомлювались,діставали насолоду від фізичної праці.
Праця людини, писав Ушинський, також необхідна для її душевногоздоров'я, як чисте повітря для її фізичного здоров'я.
Без праці людина не може йти вперед, не може і залишатися наодному місці, вона буде йти назад:, Праця – не гра і не забава; вона завждисерйозна і важка».
У питаннях морального виховання людей, зокрема в процесі їхфізичної праці, Ушинський допускав і помилки, особливо в перший період своєїпедагогічної діяльності: деякі питання моралі й етики розглядав з точки зорурелігійності та ідеалізації патріархальних відносин; вірив у можливістьперевиховання і морального вдосконалення людей в процесі їх трудовоїдіяльності, не змінюючи при цьому суспільного ладу.
2. Особливості організації морального виховання у початковійшколі
З перетворенням України на самостійну державу освіта стала власноюсправою українського народу. Розбудова система освіти, докорінне їїреформування мають стати підґрунтям відтворення інтелектуального, духовногопотенціалу народу, національного відродження, становлення державності ідемократизації суспільства в Україні.
У цей час проблема виховання та освіти підростаючого поколіннянабуває особливої вагомості, адже від розв'язання її значною мірою залежитьмайбутнє української держави.
Особливо ця проблема стосується морального виховання учнів упочатковій школі, адже саме в цьому віці діти починають розуміти, що добре, ащо погано, що таке совість, гідність, чуйність, тобто моральні норми.
Слово «мораль» прийшло з Франції (morale – моральний), а доФранції – з Давнього Риму (moralis – моральний). У словнику В. Далявизначається як «правила для волі та совісті».
Проблема морального виховання привертала й привертає увагубагатьох вчених: психологів, педагогів та методистів. Саме тому і існує такбагато поглядів на визначення поняття, моральне виховання». Розглянемо декільказ них.
С.У. Гончаренко дає таке визначення:, Моральне виховання – одинз найважливіших видів виховання, полягає у цілеспрямованому формуванніморальної свідомості, розвитку морального почуття і навичок моральної поведінкилюдини відповідно до певної ідеології. Моральне виховання здійснюється нанаціональному ґрунті шляхом засвоєння національних норм і традицій, багатоїдуховної культури народу, тих моральних норм і якостей, які є регуляторамивзаємовідносин у суспільстві, узгодження дій і вчинків людей».
Дещо інше визначення дає С.Г. Карпенчук:, Моральне вихованняучнів – це вивчення теоретичних основ моралі, формування в них моральнихуявлень, організація досвіду їхньої поведінки і діяльності, які відповідаютьвимогам моралі нашого суспільства».
В, Абетці морального виховання» за редакцією І.О. Каірова, О.С. Богдановоїми зустрічаємо ще одне визначення поняття, моральне виховання». Моральневиховання – це найважливіший бік формування і розвитку особистості дитини, якийпередбачає становлення її відносин з батьками, оточуючими, з колективом,суспільством, до своїх обов'язків і до самої себе.
Проаналізувавши всі визначення поняття, моральне виховання» мивважаємо, що моральне виховання молодших школярів – одна з найважливіших задачпочаткової школи. І це закономірно, тому що в житті нашого суспільства всебільше зростає роль моралі, поширюється сфера діяльності морального фактора.
У нашому дослідженні ми будемо дотримуватися визначення поняття, моральневиховання», яке висувають Г.В. Троцко та В.І. Лозова. На нашу думку, цевизначення більш підходить до початкової школи.
Моральне виховання – це цілеспрямований процес організації та стимулюваннярізнобічної діяльності учнів, їх спілкування, спрямований на оволодінняшколярами моральною культурою, яка визначає ставлення до навколишнього світу.
Ще за часів, коли Україна входила до складу СРСР, до змістуморального виховання відносили значення та збереження цінних традицій, обрядівта моралі. Вважалося, що вони сприятимуть тому, що в більш ефективній формібудуть передаватися підростаючому поколінню способи поведінки й досвіду,вироблені та відпрацьовані в попередні століття. І в середині суспільстваформуються нові звичаї, традиції, які втілюються в невід'ємні рисинаціонального образу життя. Вони виявляються в тому, як відзначаються свята таювілейні дати в родині, школі, суспільстві. Все це грає велику роль в процесіморального виховання дітей.
Зараз поняття, зміст» визначається як, сутність предметів, явищ,якісна визначеність і характерні особливості їх». Зміст виражає саму природупевної речі в її внутрішніх зв'язках, властивостях і ознаках (за Філософськоюенциклопедією).
Докутіна О.М. у журналі, Початкова школа» перелічує складовічастини змісту виховання. Це – виховання любові до рідної землі, народу, йогокультури та мови; братерського ставлення до інших народів, осуду національноїта расової неприязні. Виховання гуманних почуттів, доброзичливого ставлення долюдей, потреби надавати їм безкорисливу посильну допомогу. Формування свідомоїдисципліни, відповідального ставлення до колективної праці, бережливого – до їїрезультатів.
Гнатюк В. у журналі, Рідна школа» зазначає, що зміст моральноговиховання учнів визначає тріада:, громадянин – патріот – гуманіст». Кожен з цихкомпонентів має свої специфічні ознаки:
1. Громадянин:
Ø громадянська свідомість;
Ø громадянська відповідальність;
Ø громадянська гідність;
Ø громадянська освіта.
2. Патріот.
Характерні ознаки патріота:
Ø розуміння і сприймання української ідеї;
Ø сприяти розбудові державної незалежності України;
Ø любов до рідної культури, мови, національних свят і традицій;
Ø збереження і зміцнення власного здоров'я і здоров'я однолітків.
3. Гуманіст:
Характерні ознаки гуманної людини:
Ø доброта;
Ø толерантність;
Ø справедливість;
Ø щирість;
Ø сумлінність;
Ø взаємоповага;
Ø принциповість;
Ø непримиренне ставлення до фальші, цинізму, лицемірства,підлабузництва.
Тому ми вважаємо, що змістом морального виховання буде сутністьпредметів, явищ, внутрішній смисл, значення моралі. На нашу думку, цевизначення більше підходить до початкової школи.
І знову визначення поняття, моральної культури» ми знаходимо упідручниках В.І. Лозової та Г.В. Троцко. Моральна культура – ценайголовніший компонент духовного життя людини, який характеризує її досягненняв оволодінні основами моралі як сукупності принципів, вимог, норм, правил, якірегулюють поведінку в усіх сферах життя. На нашу думку, це визначення найбільшепідходить до початкової школи.
Головне завдання морального виховання – формування моральноїкультури особистості, яка включає такі компоненти: індивідуальну моральнусвідомість, моральні почуття, моральні стосунки, поведінку і спілкування.Індивідуальна моральна свідомість включає в себе ідеали, погляди, переконання,прагнення особистості, що складає духовно-моральну основу формування моральноїкультури особистості школяра.
Моральні почуття можуть бути як свідомими, так і стихійними. Томуважливо, щоб людина володіла своїми почуттями свідомо. Моральні стосункивиявляють особисті якості школяра.
Культура поведінки і спілкування втілює в собі результативиховання, ступінь розвитку моральної свідомості особистості. Визнанняшколярами загальних правил поведінки, знання основних категорій етики – ще непоказник моральної культури особистості. Знання повинні знайти форму виявленняв діяльності, спілкуванні, відбиваючи глибину засвоєння норм поведінки іздатність втілити їх у життя. Тому методами формування моральної культури є нелише просвіта, а й вироблення навичок, поведінки, організація діяльності іспілкування учнів, створення ситуацій морального вибору.
Отже, ми можемо сказати, що найголовніше завдання школи, сім'ї – вихованняособистості, яка, маючи стійкі позитивні мотиви поведінки, діє в будь-якихобставинах у відповідності з моральними нормами поведінки.
В.І. Лозова та Г.В. Троцко також дають визначення поняття, моральнінорми». Моральні норми – це система вимог, які визначають обов'язки людини повідношенню до оточуючого світу, зразки, які не тільки орієнтують поведінкуособистості, але й дають можливість оцінювати й контролювати її
Моральні норми закріплені в таких поняттях, як: добро, обов'язок,совість, гідність, справедливість, щастя, зміст життя та інші, які визначаютьхарактер поведінки людини.
Поняття, добро» відбиває все те позитивне, що спрямоване на благолюдей. Тому добро служить засобом моральної оцінки вчинків, дій, стосунків міжлюдьми. Але по-справжньому вчинок хороший, якщо його мета, мотив, результати єпозитивними. Протистоїть добру зло, тобто згубна, ворожа людині діяльність.Розкриваючи сутність поняття, добро» В.О. Сухомлинський писав:, Добро – цедумка, яка помножена на волю, тільки за цієї умови отримаємо непримиримість дозла, а це і е сама сутність добра».
Обов'язок – припускає певні зобов'язання людини, виконання якихвиходить із складних стосунків між людьми, усвідомлення своїх прав і обов'язківпо відношенню до Батьківщини – громадський обов'язок, до сім'ї – сімейний обов'язокта ін. Але ці обов'язки повинні бути усвідомлені особистістю і виконуватися завнутрішнім покликом.
Совість – почуття і свідомість моральної відповідальності за своюповедінку та вчинки перед оточуючими людьми. Це внутрішня самооцінка своїхвчинків, емоційне хвилювання, внутрішній суддя, спонукач доброго вчинку.
Честь – визначення вчинків, дій людини, її заслуг, що проявляютьсяв шануванні, авторитеті і в той час у прагненні людини до визначення і високоїоцінки з боку оточуючих, похвали, популярності..
Гідність – передбачає усвідомлення особистістю своїх високихморальних якостей і повагу їх у самому собі, тобто усвідомлення особистістюсвоєї цінності (національна гідність, власна гідність).
Поняття, щастя» безпосередньо пов'язане з розумінням людиною змістужиття, бо воно визначається як стан морального задоволення, задоволення власнимжиттям. Для одних щастя в тому, щоб кохати і бути коханим, мати сім'ю, дітей,хороших друзів, для інших – мати матеріальний достаток тощо, тобто щастяконкретної людини визначається сенсом її життя, її потребами.
З організацією морального виховання у початковій школі, крімзмісту та структури, ще пов'язані форми виховання, а також основні напрямиморального виховання.
Поняття, форма» означає, спосіб організації і спосіб існуванняпроцесу». Форма в педагогічній науці визначається як, спосіб організаціївиховного процесу, що відображує внутрішній зв'язок його елементів іхарактеризує взаємовідносини вихователів і вихованців».
Форма організації навчання – це зовнішній вигляд організаціїнавчального процесу, який пов'язаний з кількістю учнів, місцем і часом їхньогонавчання й порядком його реалізації. В формі організації навчання органічнопоєднуються мета, зміст, методи навчання. Основні форми організації навчання ушколі:
@ урок;
@ екскурсія;
@ факультатив;
@ домашня робота;
@ заняття в навчальних майстернях;
@ урок-лекція;
@ співбесіда;
@ практикум;
@ консультація;
@ семінар.
Форми позакласної навчальної роботи:
@ предметні гуртки;
@ наукові товариства;
@ олімпіади;
@ конкурси.
Структура кожної з форм навчання включає ті самі елементи, що йпроцес навчання:
v цільовий;
v мотиваційно-стимулюючий;
v змістовий;
v операційно-діяльнісний;
v емоційно-вольовий;
v оцінювально-результативний.
Форми та засоби морального виховання дітей:
ü роз'яснення критеріїв моралі;
ü бесіди на морально-етичні теми;
ü обговорення книжок, статей, кінофільмів, радіо- і телепередач,життєвих ситуацій;
ü вчити аналізувати вчинки людей, визначати їхню моральну сутність,давати її оцінку;
ü формувати вміння критично ставитися до своїх вчинків і поведінки;
ü організовувати діяльність дітей.
За допомогою форм виховання вчитель організує процес моральноговиховання у початковій школі за такими напрямками:
s Моральна освіта.
s Вироблення навичок і звичок поведінки.
s Формування морального досвіду.
s Спонукання до морального самовдосконалення.
s Приклад учителя.
Моральна вихованість школяра – результат тривалої систематичноїроботи педагога. Звичайно, успіх у вихованості залежить не тільки від виховнихвпливів дорослого, а й від внутрішньої роботи самого вихованця. Власне, виховнізаходи вчителя і спрямовуються на те, щоб сформувати в дитині прагненняорієнтуватися на ту чи іншу моральну норму, перетворити її в дійовий регуляторповедінки. Адже часто трапляється так, що дитина знає моральні вимоги, але всвоїй поведінці та діяльності не зважає на них. Це означає, що в дитини несформовані моральні якості, переконання. Бо лише вони визначають її моральнувихованість.
Однією з стрижневих складових формування моральної вихованостіучнів є розвиток їх моральної свідомості.
Моральна свідомість визначається як, відображення в свідомостілюдини принципів моральності, тобто норм поведінки, що регулюють ставленнялюдей один до одного й до суспільства».
Особливої значущості набуває формування моральної свідомості вдітей молодшого шкільного віку. Адже саме цей віковий період є найбільшчутливим для її розвитку, саме в цей час дитині притаманна внутрішня готовністьдо засвоєння моральних вимог.
І хоч моральне виховання дитини починається в сім'ї і в дошкільнихзакладах, де вона оволодіває першими моральними уявленнями, однак, з початкомшкільного віку настає якісно новий етап у її моральному становленні: з одногобоку, відбувається збагачення й розвиток наявних уявлень, а з другого – активнийпроцес набування й засвоєння нових моральних уявлень і понять, тобто моральнихзнань.
Моральні знання становлять основу розвитку моральної свідомості вмолодшому шкільному віці і є одним з основних її компонентів. Моральні знаннядопомагають дитині правильно діяти в тій чи іншій ситуації. Адже для того, щобвчинки школяра відповідали вимогам моральних норм і правил, він повинен знати,що таке добре і що таке погано.
Слід зазначити, що вплив моральних знань на розвиток духовногосвіту дитини, звичайно, не обмежується рамками молодшого шкільного віку.Моральні знання є необхідною передумовою становлення у підлітковому таюнацькому віці таких складових утворень моральної свідомості, як переконання.
Своєрідною особливістю процесу засвоєння моральних знань молодшимишколярами є те, що поняттєва форма мислення в дошкільників до початку шкільногонавчання ще не сформована. Саме на період навчання у початковій школі припадаєперший етап активного оволодіння істотними ознаками понять, відбувається перехідвід моральних уявлень до моральних понять. Засвоєння школярами цих понять маєстати спеціальним завданням виховного впливу з перших днів їх перебування вшколі.
Перш ніж характеризувати поняття «ефективність виховання», слідрозкрити суть самого поняття «ефективність». Воно широко використовуєтьсярізними науками – філософією, економікою, педагогікою і т. д. Кожна сферазастосування підтверджує, що ми маємо справу із загальнонауковою категорією. «Ефективність»виступає мірою можливості, але не будь-якою, а тієї, яка виражає мету людини,реалізує її ідею. Ефективність, таким чином, є мірою уявної можливості.
Отже, поняття, ефективність» використовується для оцінкицілеспрямованої діяльності з точки зору здійснення реалізації поставленої мети.
Ефективність виховання це відношення досягнутих результатів допередбаченої мети у процесі формування духовного обличчя, суспільно значущихякостей особистості, соціальних груп, суспільства в цілому. Рівень досягненнямети характеризує ступінь ефективності.
Ефективність (від лат. efekt – те, що дає відповідний результат,дійовий) – відношення досягнутого результату (відповідно до того чи іншогокритерію) до максимально досягнутого чи заздалегідь запланованого результату.
Під рівнем вихованості школяра слід розуміти ступінь сформованостів нього відповідно до вікових можливостей найважливіших якостей особистості,які є показниками вихованості.
Традиційно ефективність виховання визначають за трьома рівнямивихованості:
¾ високий;
¾ середній;
¾ низький.
Високий рівень тієї чи іншої якості особистості, яка е показникомвихованості, характеризується наявністю всіх ознак, властивих цьому показнику.
Середній рівень констатують при наявності половини чи більшеполовини ознак відповідного критерію.
Низький рівень визначають, коли є менше половини ознак відзагального числа, що розкриває критерії, чи у разі їхньої відсутності.
Критерії – це мірило, ознака, на основі якої здійснюється оцінкаякої-небудь якості.
Критерії оцінки виховання – ознаки, на основі яких можна робитивисновок про рівні вихованості людини, оцінити результати виховного впливу.
За якими ж показниками вчитель може визначити ефективність процесузасвоєння моральних знань учнями? Відповідь на це питання ми знаходимо вброшурці за редакцією І.Д. Беха та С.Д. Максименка «Критеріїморальної вихованості молодших школярів»:
Оперування моральним поняттям при аналізі тієї чи іншої конкретноїморальної ситуації, взятої з художнього твору, навколишнього життя чи власногоморального досвіду.
Уміння дати визначення понять, що свідчить про усвідомленняшколярем істотних ознак.
Кількість моральних понять, якими оперує учень.
Вихованість характеризується показниками, кожен з яких служитьузагальненим критерієм оцінки наявності в школяра відповідної якості.
Відомо, що не всі учні володіють у повній мірі загально значущимиякостями: в одних такі якості добре розвинуті, виявляються у найрізноманітнішихситуаціях, у інших можна виявити лише окремі ознаки цих якостей, у третіх їхможе взагалі не бути. Для педагога ця відмінність має досить важливе значення,так як характеризує ефективність процесу виховання, означає зміст таінтенсивність подальшої виховної роботи з учнівським колективом й окремимиучнями. У зв'язку з цим стає явним необхідність кількісної оцінки вихованостішколярів.
Зараз все більше дослідників намагаються розробляти методики, якідозволяють більш або менш вірогідно виявляти рівень вихованості школярів до тапісля експерименту і на цій засаді робити висновки про його доцільність. Однак,подібні методики, як правило, носять приватний характер, потребують багаточасу, сил, спеціальної підготовки, що виключає можливість їх використання вмасовій шкільній практиці.
Так як вихованість особистості – властивість складна, багатоелементна, яка включає цілий ряд різноманітних показників, єдиного критерію дляїї оцінки явно недостатньо. Оскільки вчитель формує у своїх вихованців комплексрізних якостей, він повинен мати достатньо повне уявлення про кожну якість, пронайбільш типові форми її виявлення, тобто керуватися чіткими та змістовнимикритеріями по кожному показнику окремо.
Критерії оцінки розвитку одних й тих же якостей будуть у певніймірі різні для школярів різних вікових ступенів.
Виступаючи в ролі мірила, норми, критерій служить як би ідеальнимзразком, еталоном, виражає вищий, найбільш досконалий рівень явища, щовивчається. Порівнюючи з ним реальні явища, можна встановити ступінь їхвідповідності, наближення до норми, ідеалу. Але для цього критерій повинен бутидостатньо розгорнутим, тобто включати в себе певні компоненти, якісь одиницівиміру, які дозволяють, заміряти» дійсність, порівнювати її з нормами.
Розгорнутий критерій представляє собою сукупність основних ознак,які розкривають норми, вищий рівень розвитку відповідної якості особистостішколяра конкретної вікової ступені. Отже, являючись компонентом критерію,ознака в цьому випадку виступає як конкретне та типове проявлення одного зістотних боків, рис якості особистості, за допомогою якого можна, признати»наявність цієї якості, судити про рівень її розвитку.
Таким чином, щоб відповідати своєму призначенню, ознаки повинні всукупності по кожному критерію всебічно розкривати сутність відповідної якості,яка застосовується до особливостей і можливостей школярів певного віку;охоплювати всі основні види їх діяльності (навчання, труд, суспільна праця,дозвілля, вільне спілкування); характеризувати поведінку школярів у різнихситуаціях – в школі, дома, на вулиці; відображати достатньо стійкі, проявиякості, яка повторюється; бути порівняно легко спостережливим.
Всяка якість особистості може вважатися такою при умові, якщо вонафактично виявляється у відношення, діях та вчинках. Всебічне вивчення цьогопитання дає підґрунтя зробити висновок про те, що ознаками, які в сукупностіскладають критерії оцінки розвитку певних якостей, можуть служити стійківідношення, які відображають специфіку тієї чи іншої якості особистості,повторюють суттєві дії особистості, а також чітко виражені результати їїзвичних дій.
Серед ознак показників вихованості важливе місце належитьвідношенням особистості, які характеризують її зв'язки з яким-небудь бокомдійсності.
Велике значення для об'єктивної характеристики рівня вихованостімають мотиви здійснених вчинків і поведінки людини.
Однак, оскільки в даному випадку мова йде про школярів, доводитьсязважати, що дітям звичайно скрутно пояснити мотиви своїх вчинків, які частоносять ситуативний характер.
Однак існуючі труднощі з'ясування мотивів дій школярів не повинніслужити перешкодою для вивчення ефективності їх виховання: типові вчинкишколярів, їх повсякденна поведінка дає достатньо матеріалу для об'єктивногосудження про їх вихованість, служить цілком надійними ознаками, якіхарактеризують дійсність виховної роботи.
Критерії оцінки вихованості не тільки мають теоретичне значення,але й призначені головним чином для використання в масовій практиці, кількістьознак повинна бути обмеженою певними розумними межами. Для вирішення цьогопитання важливо мати на увазі, скільки всього рівнів розвитку кожної якостідоцільно виявляти та фіксувати. Чим більша кількість рівнів, тим, детальнішеповинні бути критерії, які відображають всі рівні, і тим більшу кількість ознаквони повинні вміщувати.
В принципі рівнів вихованості по кожній якості може бути якмінімум два і максимум необмежена кількість. Цілковито очевидно, що максимум уданому випадку не реально; значить, оптимальним може бути кількість рівнів віддвох і більше. Якщо, наприклад, прийняти два рівня, то один з них має смислвважати вищім, який відповідає критерію, а другий – нижчим, який відображаємінімальний розвиток якості. Однак на практиці часто приходиться зустрічатишколярів, для яких є характерним середній рівень вихованості. Таким чином можнаказати про три рівні, що відповідає трьом оцінкам поведінки школярів, яківикористовують в школі.
Використовуючи в процесі вивчення ефективності виховання школярівтри рівня, педагог має можливість отримати необхідні відомості дляобґрунтованого планування та організації наступної виховної роботи в класі.
Тому, з метою організації морального виховання в початковій школіМ.І. Монаховим було розроблено критерії оцінки вихованості молодших школярів:
Патріотизм: інтерес до минулого та теперішнього рідного краю;любов та бережливе відношення до природи; любов до своєї школи.
Товариство: наявність друзів; добровільна участь в колективнихзаняттях, іграх; прагнення поділитися своїми радощами, прикрощами з товаришами;готовність безкорисно допомогти товаришу; прагнення не підвести свій клас.
Повага до старших: ввічливість; покірність; виявлення посильноїдопомоги вчителям, батькам, дорослим.
Доброта: дружелюбність; дбайливе відношення до малюків; готовністьподілитися іграшками, книгами тощо з товаришами; любов до тварин.
Чесність: щирість; правдивість; звичка не брати без дозволу чужіречі; добровільне зізнання в своїх вчинках; виконання обіцянок.
Працелюбність: сумлінне навчання; сумлінне виконання обов'язків подомашньому господарству; активна участь в колективному самообслуговуванні, всуспільно корисній праці; інтерес до занять по труду.
Бережливість: охайний зовнішній вигляд; утримання в порядкуособистих речей; бережливе відношення до шкільного майна.
Дисциплінованість: виконавчість; дотримання правил поведінки вшколі, на вулиці, вдома, в суспільних місцях; виконання потреб колективу класу.
Старанність: акуратне відвідування учбових занять; уважність тастаранність на уроках; регулярне та сумлінне виконання домашніх завдань.
Допитливість: інтерес до всього нового, невідомого; звертання зпитаннями до оточуючих; любов до читання; гарна успішність у навчанні.
Любов до прекрасного: активна участь в художній самодіяльності;інтерес до занять з мистецтва; властивість помічати красу; прагнення все робитигарно.
Прагнення бути сильним, спритним, загартованим: виконаннярозпорядку дня та правил особистої гігієни; щоденне виконання ранковоїгімнастики; інтерес до занять фізкультури; активна участь в спортивних іграх.
Проаналізувавши педагогічну літературу ми визначили:
Ø сутність поняття, моральне виховання»;
Ø структуру морального виховання;
Ø розкрили значення понять, моральна культура» та, моральні норми»;
Ø особливість формування моральної культури та моральних норм упочатковій формі;
Ø критерії оцінки вихованості молодших школярів.
2.1 Здійснення морального виховання у практичній роботі вчителя науроках образотворчого мистецтва в початковій школі
На уроках в постійному спілкуванні з учителем і ровесникамиформується моральність дитини, вважає А.А. Калюжний, збагачується йогожиттєвий досвід. Хвилювання молодших школярів, їх радощі та образи пов'язані знавчанням. На уроці взаємодіють всі основні елементи виховного процесу: мета,зміст, засоби, методи, організація. Виховує весь процес навчання на уроці, а нетак звані виховні моменти.
Досліджуючи проблему морального виховання на уроках образотворчогомистецтва ми спиралися на поняття, творчість», творча діяльність учнів», теоріюрозвитку особистості і визначили систему моральної вихованості учнів,акцентували увагу на трьох взаємозв'язаних і взаємообумовлених між собою компонентах:мотиваційно-ціннісному, змістовному і процесуальному з відповідними їмпоказниками і критеріями.
Таблиця 1 – Система моральної вихованості учнівКомпоненти Критерії Показники Мотиваційний
Ціннісне відношення і правильне розуміння основ образотворчого і прикладного мистецтва.
Усвідомлення значущості мистецтва.
1. Інтерес до видів і стилів образотворчого і прикладного мистецтва.
2. Наявність естетичного смаку.
3. Потреба у вивченні мистецтва. Змістовний
Навчання основам мистецтва на уроках ОМ.
Самоаналіз індивідуальної творчої діяльності і підвищення моральності і працьовитості
1. Знання основ образотворчого і прикладного мистецтва.
2. Знання і розуміння законів композиції, симетрії, перспективи, кольору, світла і тіні.
3. Орієнтування у виборі творчих робіт і технологій. Процесуальний
Знання і уміння самооцінки на основі виявлених критеріїв.
Придбання знань по основах образотворчого і прикладного мистецтва, досконалість моральних якостей і трудових навичок.
1. Уміння правильно оцінювати власна праця.
2. Уміння обробляти отриману інформацію і видавати практичні результати.
3. Уміти передавати через свої роботи переживання, емоції певного стану.
Як видно з таблиці, мотиваційний компонент відбиває тривалість,інтенсивність і потребу в реалізації шуканих якостей особи. Змістовнийкомпонент покликаний формувати систему відповідних знань, і є основоюморального виховання молодших школярів засобами образотворчого мистецтва. Проявзмістовного компонента виражається в здатності переводити теоретичні знання увласну творчу діяльність. Процесуальний компонент пов'язаний з показниками, щозабезпечують якість індивідуальної роботи.
Вищим моментом морального виховання учнів, на наш погляд, можнарахувати розвиток потреби до прекрасного, інтересу до мистецтвознавства,потреба працювати, що безперечно впливає на моральний розвиток особистості.Мотивація творчої діяльності засобами образотворчого мистецтва будепродиктована вираженням власного погляду на світ. Стійкий мотив самовираження,самовиховання учнів сприяє формуванню високохудожнього естетичного смаку і моральноїкультури.
Аналіз учбових програм з образотворчого мистецтва» показав, щопередуюча нинішнім учбова програма передбачала чотири види занять: малювання знатури, декоративне малювання, малювання на теми і бесіди про мистецтво.Сучасні ж шкільні програми по образотворчому мистецтву в деякій мірі незберігають послідовності тематик і співмірність кількості виділених годин накожну тему. Завданням викладання образотворчого мистецтва в загальноосвітнійшколі на сьогодні є формування художньої культури учнів як невід'ємній частиникультури духовної. Як позитивний момент потрібно відмітити, що в діючихнавчальних програмах знаходиться велика кількість нового матеріалу по вихованнюу учнів моральності, патріотизму, художнього смаку, традицій і культурних цінностейукраїнського народу.
Проаналізувавши програми по образотворчому мистецтву ми дійшлинаступних висновків. Нові програми і методики зберегли «головний стержень» старихпрограм 90‑х років, які відрізняються своєю методикою, ясністю істислістю викладу. Після придбання незалежності нашої держави з'явилися новіпрограми по образотворчому мистецтву які доповнилися специфікою нашогосуспільства, його історією, серед яких теми, пов'язані з історичними аспектамиобразотворчого мистецтва України. Це дало можливість учням більше дізнатися просвою країну і поглибити інтерес до образотворчої діяльності.
Виходячи з вищесказаного, нами виділені наступні моменти, на якіми звернули увагу в процесі спостереження за роботою вчителів початкових класівта образотворчого мистецтва в школі:
1. Гідністю історії школи є власні традиції, що склалися. Традиціїстворюються при єдності педагогічних вимог, за наявності педагогічногоконтролю, при вступі самоврядування, що забезпечує повсеместность традиційногодотримання моральних норм. Моральні поведінкові традиції численні ірізноманітні за формою. Але суть їх єдина: вони охороняють інтереси особи іреалізують ідею цінності людини, де товариська підтримка, уважність, турбота,великодушність є природними нормами взаємин між людьми.
2. Позаурочна діяльність (гуртки, клуби і класний годинник) поінтересах є однією з найважливіших форм виховної роботи, що дозволяє учнямзадовольнити свої потреби в самореалізації, в усебічному розвитку, вспілкуванні і відпочинку. Головними особливостями є свобода вибору занять,творчий характер діяльності і побудова їх на основі вільного спілкування.
Класна година припускає прояв творчого характеру діяльностіпедагога, що створює психологічно комфортну атмосферу для учнів. Час і місцепроведення класної години не повинні строго регламентуватися. Вибір форм йогопроведення диктується метою і завданнями, які ставить перед собою педагог.
3. У школі створюється виховуюче предметне середовище: оформленнякабінетів, наочних посібників, участь в творчій роботі школи. Відвідуваннябагатьох шкіл показало, що їх оформлення велося при активній участі самихучнів. У кожній школі можна побачити своє специфічне оформлення, не схоже наінших; використовується орнаменталистика: стіни і стелі класів, вестибюліврозписуються національним орнаментом за допомогою спеціально виготовленихшаблонів. Використовуються пейзажі, що відбивають природу України. Обов'язковимелементом є стенди. Зміст стендів відбиває специфіку учбових кабінетів.Загальний стиль оформлення кожного кабінету залежить від його призначення.
4. Образотворча діяльність учнів, як і в процесі пізнання,починається з відчуття і сприйняття. У цьому процесі учень пізнає загальнізакономірності зв'язку в предметах і явищах, які іноді недоступні відчуттю ісприйняттю. Таке уявлення про зображуване, складається до процесу роботи наобразотворчій поверхні. Проте в процесі діяльності в практичній роботі постійноприсутні такі розумові операції як аналіз, синтез, порівняння, узагальнення,абстракція, конкретизація і д.р. Таким чином, образотворча діяльність розвиваєі формує мислення, сенсорну гостроту спостереження, які у поєднанні з уявоюслугують основою розвитку образного мислення учнів, і впливають на розвитокморальних якостей.
5. Зв'язок образотворчого мистецтва з іншими предметаминезаперечний. На уроках учитель використовує наочність у вигляді історичнихкартин, різноманітних архітектурних макетів, схем, тим самим, виховуючи в учняхрозуміння високого призначення мистецтва, розкриваючи перед ними багатий інеповторний потенціал образотворчого мистецтва.
6. Сім'я – це світ, в якому майбутній громадянин починає своїперші кроки на шляху до соціалізації. Світоглядні, моральні ісоціально-політичні цінності передаються дітям від батьків. Важливим завданнямбатьків є контроль і організація в спільній діяльності з дітьми, виконаннярізного роду декоративно-прикладних робіт з привиттям сумлінності, порядності,охайності, моральності. Моральні якості закладаються в сім'ї.
Моральне виховання школяра залежить від сформованості йогосвітогляду, яке складається на основі поглядів, переконань, ідеалів. Батьки іпедагоги, враховуючи цю взаємозалежність, сприяють формуванню у дітейособливого морального відношення до різних явищ навколишнього життя. Вони самімають бути зразками для своїх дітей, оскільки відомо, що авторитет дорослогочинить великий вплив на дитячу особу.
У рамках цього дослідження ми визначили умови для забезпеченняактивізації дидактичних процесів в руслі морального навчання. Це обумовленорозкриттям процесу оцінки самого ходу формування знань учнів, в якому можнаскористатися спеціальною методикою спостереження за процесом навчальногозаняття, побудованого нами на основі теорії засвоєння. Початковими положеннямидля її побудови є:
– час на кожне учбове заняття необхідно планувати доцільно,без втрати;
– мета заняття, представлена в перерахованих вище показниках,має бути досягнута у рамках встановленого часу, за розрахунковий час;
– методика планування і спостереження за ходом заняття маєбути простою, надійною і доступною для аналізу;
– показник якості навчання має бути кількісним і легкообчислюваним.
Таким чином, ми вважаємо, що ці початкові положення дадутьучителям можливість точного орієнтування на уроці, що дозволить їм уявити собізагальну картину реального навчального процесу з конкретними результатамипраці.
Розвиток моральних якостей учнів, образотворчого мистецтва,проходить ряд етапів. Ці етапи починаються з ознайомлення учнями провихованість до повного опанування понять і умінь застосовувати отримані знанняв житті. У учнів однієї вікової групи засвоєння моральних знань тісно пов'язанез їх особливостями і це визначає наявність значних розбіжностей в рівняхзасвоєння моральної вихованості.
Основними принциповими положеннями під час практичної роботи були:різноманітність трудової діяльності, тісне спілкування з природою; сприйняттямистецтва як умова морального становлення, збагачення творчого потенціалуособи; доброзичлива обстановка в колективі; особистий приклад педагога і пошанагідності учнів; наслідуванню принципу «якомога більше вимоги до людини іякомога більше пошани до неї».
Уроки образотворчого мистецтва сприяють не лише моральномувихованню, але і загальному духовному розвитку учнів. «Усе, що тільки можливе,надавати для сприйняття почуттями: видимим – для сприйняття зором, чутним – слухом,запахи – нюхом, підмет смаку – смаком, доступне дотику – шляхом дотику.Оскільки пізнання починається з відчуття, відчуття засвідчує і передає пам'яті»,– писав Я.А. Коменский в «Великій дидактиці».
Як показали результати нашого дослідження, розвиток учнів буденайбільш ефективним, якщо практичну роботу підбирати індивідуально іпідкріплювати її теоретичним матеріалом. Виховний і розвиваючий потенціалзанять з образотворчого мистецтва знижується, якщо учень не має можливостіпроявляти свою уяву, виразити в роботі свої думки і почуття. При виготовленніабо зображенні якого-небудь виробу дитина вчиться встановлювати послідовністьвиконання дій, сполучаючи теоретичні знання з роботою руками. Для полегшення роботиучня можлива наслідувальна діяльність, але тільки на перших етапах складноїроботи, оскільки надмірне її використання, на наш погляд, знижує рівеньінтелектуальної діяльності учнів.
Традиційна система навчання на уроках образотворчого мистецтваприпускає, передусім, розвиток навчально-пізнавальних умінь і уяви школярів.Але ми вважаємо, що сучасні уроки образотворчого і декоративно-прикладногомистецтва можуть стати справжніми уроками творчості. Саме така творчадіяльність значною мірою сприятиме вихованню у учнів «зерна моральності»,пошани і любові до праці і інших якостей, сприяю прагненню опанувати знання.
Висновок
Проведена нами робота підтвердила актуальність вибраної нами темидослідження «Моральне виховання учнів на уроках образотворчого мистецтва впочатковій школі». В умовах оновлення політичної, соціальної і духовної сфержиття нашого суспільства величезна роль належить освіті і вихованнюпідростаючого покоління. Підвищення ролі моральної вихованості людей завждивисувалося як завдання державної значущості, ставало об'єктом дослідженнядіячів культури, літератури і мистецтвознавців, педагогів і психологів.Проблема морального виховання учнів є актуальною на сьогодні.
Моральне виховання – одна з найважливіших сторін багатогранногопроцесу становлення особи, освоєння індивідом моральних цінностей, виробленняним моральних якостей, здатності орієнтуватися на ідеал, жити згідно зпринципами, нормами і правилами моралі, коли переконання і уявлення про належнеутілюються в реальних вчинках і поведінці.
На основі проведеної нами дослідження ми дійшли наступнихвисновків:
– моральне виховання – це цілеспрямоване формування моральноїсвідомості особи, розвиток гуманних якостей, наслідування правил і нормправильної поведінки. Це одні з важливих складових структури особи в цілісномупедагогічному процесі школи. У свою чергу, формування моральності – цепроникнення в духовний світ вихованця, розуміння його і вплив на ньогощонайтоншими засобами – словом і красою; усвідомлення особою етичних норм,принципів; моральних цінностей, здатність до позитивних або негативнихпереживань, тобто її внутрішнє відношення усьому оточенню.
На основі моральних знань, оцінок дій і вчинків, поведінка людейрозвивається моральні почуття учня, які сприяють появі прагнення стати краще.
Школа є значущим середовищем розвитку дитини, вона багатаможливостями формувати учнях. В той же час, великою проблемою длясьогоднішнього дня є недостатність виховання нового покоління саме вестетично-моральному напрямі. У зв'язку з цим перед сучасною школою ставитьсязавдання підготовки відповідального громадянина, здатного самостійно оцінюватищо відбувається і будувати свою діяльність відповідно до інтересів навколишніхйого людей.
Рішення цієї задачі пов'язане з вдосконаленням стійких моральнихякостей особи школяра. Здійснення морального виховання учнів необхідно внавчально-виховній роботі школи, оскільки, виховуючи моральність учнів, мивиховуємо патріота своєї держави, трудівника, інтернаціоналіста.
Цілеспрямоване педагогічне керівництво процесом виховання ушколярів моральності припускає глибоке розуміння учителем психологічної сутіпереконань, їх структури, місця в системі інших регулювальників поведінки напевних етапах розвитку дитини.
При відборі навчального матеріалу принципово важливе значення маєвиявлення морального, естетичного змісту різноманітних художніх явищ, щояскраво простежується в практичній роботі. Систематичне освоєння художньоїспадщини допомагає усвідомлювати мистецтво як духовний літопис людства, якпізнання людиною правди про природу, суспільство, як пошук істини.
Наше дослідження підтвердило, що виховання моральності іпрацьовитості у учнів засобами образотворчого мистецтва, художнійіндивідуальності, залучення до історії і культури образотворчого і прикладногомистецтва сприяє вихованню усебічно розвиненої, високоморальної особи.
Моральне виховання учнів – це багатоплановий багатогранний процес,який передбачає єдність навчання мові образотворчого мистецтва, а також широкихестетичних і моральних знань. Саме у інтеграції різних областей знання полягаєцінність виховання.
Виховання моральності вимагає поетапності у поєднанні ізструктурно-упорядкованою системою методів. Художня і образотворча творчістьучнів проходить певні стадії свого розвитку, обумовлені віковими особливостямирозвитку уяви і пов'язані з іншими психофізичними особливостями школярів.
На основі проведеного дослідження можна сформулювати наступні рекомендації:
– коригування змісту учбового предмету образотворчогомистецтва з метою збагачення їх змісту завданнями, спрямованими на розвитокпоказників моральної вихованості і вдосконалення способів морального вихованняв практичній діяльності учнів;
– організація цілеспрямованої роботи по моральному вихованнюучнів засобами образотворчого мистецтва;
– розширення спектру гурткових занять, пов'язаних зобразотворчим мистецтвом;
– вибудовування системи морального виховання учнів зурахуванням їх вікових і індивідуальних особливостей.
Проведене нами дослідження не претендує на вичерпне рішення усіхаспектів проблеми, що вивчається, а представляє один з підходів до йоговирішення. У перспективі можуть бути досліджені проблеми системного іпоглибленого вивчення окремих показників моральної вихованості учнів засобамиобразотворчого мистецтва упродовж усіх років навчання в школі; В той же часпошук оптимальних методів і прийомів вдосконалення моральної вихованості учнівв різних навчальних закладах сприятиме вирішенню цієї актуальної проблеми./>