РЕФЕРАТ
Натему: Аварії на хімічно небезпечних об'єктах
Зміст
Вступ
Фактори, що виникають при аваріях
Характеристики основних СДОР
Аварії з викидом сильнодіючихотруйних речовин
Основні заходи щодо попередженнятехногенних надзвичайних ситуацій
Література
Вступ
Відмінноюособливістю аварій на хімічно небезпечних об'єктах (ХНО) з викидом сильнодіючихотруйних речовин (СДОР) є те, що при високих концентраціях хімічних речовинураження людей може відбуватися в короткі терміни. Тому збереження життя іздоров'я людей буде залежати від умілих і швидких дій населення.
В даний час впромисловості, сільському господарстві, в побуті використовується понад 10мільйонів хімічних сполук, переважна більшість яких у природному середовищі неіснує. Щорічно створюється людиною до 250 тис. найменувань нових сполук. УБілорусі є 107 видів сильнодіючих отруйних речовин, але тільки 34 з них широковикористовуються в народному господарстві.
Фактори,що виникають при аваріях
Сильнодіючіотруйні речовини (СДОР) — це речовини, при попаданні яких у навколишнє середовищев кількостях, що перевищують гранично допустимі концентрації (ГДК), на людей,тварин і рослини виявляється вплив, що викликає у них ураження різного ступенятяжкості, в тому числі смертельні.
Небезпечнимихімічними речовинами називаються токсичні хімічні речовини, що застосовуються впромисловості і в сільському господарстві, які при розливі або викидізабруднюють навколишнє середовище і можуть призвести до загибелі або ураженнялюдей, тварин і рослин.
Хімічнонебезпечний об'єкт — це об'єкт економіки чи транспортний засіб, при аваріях іруйнування якого можуть відбутися масові ураження людей, сільськогосподарськихтварин і рослин СДОР.
Хімічна аварія — аварія на хімічно небезпечному об'єкті, що супроводжується протокою або викидомнебезпечних хімічних речовин, здатна привести до загибелі або хімічногозараження людей, продовольства, харчової сировини і кормів,сільськогосподарських тварин і рослин, або до хімічного зараження навколишньогоприродного середовища.
Хімічнезараження — поширення небезпечних хімічних речовин у навколишньому природномусередовищі в концентраціях або кількостях, що створюють загрозу для людей,сільськогосподарських тварин і рослин протягом певного часу.
Зона хімічногоураження — територія, заражена сильнодіючими отруйними речовинами в небезпечнихдля життя людей концентраціях.
Розміри зонизалежать від напрямку і швидкості поширення вітру, стану погоди, кількостівилився або викинутого СДОР, його агрегатного стану, фізичних властивостей,токсичності та ін..
Осередокураження — територія, в межах якої в результаті аварії на хімічно небезпечномуоб'єкті відбулися масові ураження людей, тварин, рослин.
Токсичність — властивість речовини викликати отруєння (інтоксикацію) організму;характеризується дозою речовини, здатної викликати ту чи іншу ступінь отруєння.
Токсодоза — кількісна характеристика токсичності СДОР, відповідна певному рівню ураженняпри його впливі на живий організм.
Розрізняютьнаступне, часто вживані на практиці, токсодоза:
— Середньосмертельну інгаляційну та шкіро — резорбтивних, щовикликають смертельний результат у 50% уражених;
— Середньовиводить інгаляційну та шкіро — резорбтивних, що викликають вихід із ладу 50%уражених;
— Середнюпорогову інгаляційну та шкіро — резорбтивних, викликають початкові симптомиотруєння у 50% уражених.
Концентрація — кількісна характеристика токсичної хмари, зараженого повітря (кількість СДОР водиниці об'єму повітря). Одиниці виміру мг / л, г/м3, мг/м3.
Концентраціювикористовують при санітарно-гігієнічної оцінки (нормування викидів, скидів) іт.п. Для концентрацій показовими часто використовуваними величинами є:
— Граничнаконцентрація (ГК) — мінімальна ефективна концентрація СДОР, тобто найменшукількість речовини, яка може викликати відчутний фізіологічний ефект (первинніознаки ураження зі збереженням працездатності);
— Межа перенесення(МП) — мінімальна концентрація СДОР, яку людина може витримувати визначений часбез стійкого ураження.
У промисловостів якості МП використовується поняття гранично допустимої концентрації (ГДК). Вонарегламентує допустиму ступінь зараження СДОР повітря робочої зони івикористовується в інтересах дотримання вимог безпеки на виробництві.
ГДК — максимально-допустима концентрація, яка при постійній дії на організм людинипротягом робочого дня (8 годин) не може викликати через тривалий проміжок часупатологічних змін або захворювань.
ГДК не можевикористовуватися при оцінці небезпеки аварійних ситуацій у зв'язку зі значноменшим інтервалом часу впливу СДОР.
У РБ більше 540об'єктів, де зберігаються, використовуються або виробляються небезпечні хімічніречовини. Загальна кількість людей, що може потрапити в зони зараження, можедосягти 5 мільйонів чоловік. Хімічно небезпечні об'єкти можуть мати 4 ступенянебезпеки:
1-я ступінь — узону зараження потрапляє більше 75 тисяч чоловік, масштаб зараженнярегіональний, час зараження повітря — кілька діб, зараження води — віддекількох днів до декількох місяців.
2-я ступінь — узону ураження потрапляє від 40 до 75 тисяч осіб, масштаб зараження місцевий,час зараження повітря становить від кількох годин до кількох діб, зараженняводи — до декількох діб.
3-я ступінь — узону ураження потрапляє менше 40 тисяч осіб, масштаб об'єктовий, час зараженняповітря — від декількох хвилин до декількох годин, зараження води — від кількохгодин до кількох діб.
4-я ступінь — зона зараження не виходить за межі санітарно-захисної зони або за територіюоб'єкта, масштаб локальний, зараження повітря — від декількох хвилин додекількох годин, зараження води — від кількох годин до кількох діб.
У РеспубліціБілорусь є: 3 об'єкти першого ступеня небезпеки, 11 об'єктів другого ступенянебезпеки, 221 об'єкт третього ступеня небезпеки і понад 110 об'єктівчетвертого ступеня небезпеки.
Прикладиоб'єктів першого і другого ступеня небезпеки: ВО «Полімір», м. Новополоцьк — запаси акрилонітрилової кислоти складають 5 тис. тонн, синильної кислоти — 12,6тонн, аміаку — 1140 тонн, хлору — 6 тонн; водозабору м. Новополоцька — 3 тоннихлору; ВО «Нафтан», м. Новополоцьк — 400 тонн аміаку; ВО «Азот», м. Гродно — 20тис. тонн аміаку; ВО «Хімволокно», м. Гродно — 2 тонни хлору; м'ясокомбінат, м.Гродно — 40 тонн аміаку; ВО «Водоканал», м. Мінськ — 40 тонн хлору; завод ЕОМ,м. Мінськ — 60 тонн соляної кислоти; ПО м'ясної промисловості, м. Мінськ — 46тонн аміаку та ін
Аварії такатастрофи на хімічно небезпечних об'єктах — нерідке явище. Так, у світі щодобиреєструється 17-18 хімічних аварій. У республіці щорічно відбувається від 10 до25 аварій з викидом СДОР.
Класифікаціяаварій на ХН О може здійснюватися за різними ознаками, в тому числі по:
— Масштабамипоширення СДОР;
— Вражаючимвластивостями СДОР;
— Тривалості діїСДОР;
— Ступеняхімічної небезпеки.
Викид СДОР — вихід при розгерметизації за короткий проміжок часу з технологічних установок,ємностей для зберігання або транспортування СДОР в кількості, здатній викликатихімічну аварію.
Протока СДОР — витікання при розгерметизації з технологічних установок, ємностей длязберігання або транспортування СДОР в кількості, здатній викликати хімічнуаварію.
Хімічно небезпечнимиоб'єктами є:
— Підприємства,де виготовляються СДОР;
— Підприємства,де СДОР використовуються в технологічному циклі виробництва;
— Складськіприміщення, де зберігаються СДОР;
— Ємності, вяких транспортуються СДОР.
Аварії на ХООподіляються на:
— Аварії звикидом СДОР при їх виробництві, переробці і зберіганні;
— Аварії натранспорті з викидом (загрозою викиду) СДОР;
— Утворення тарозповсюдження СДОР в процесі протікання хімічних реакцій, що почалися врезультаті аварії;
— Аварії зхімічними боєприпасами.
Основнимиджерелами небезпеки у разі аварій на хімічно небезпечних об'єктах є:
— Залпові викидиСДОР в атмосферу з подальшим зараженням повітря, місцевості та водойм;
— Скидання СДОРу водойми;
— «Хімічний»пожежа з надходженням СДОР і продуктів їх горіння в навколишнє середовище;
— Вибухи СДОР,сировини для їх отримання або вихідних продуктів;
— Утворення зонзадимлення з подальшим осадженням СДОР, у вигляді «плям» по сліду поширенняхмари зараженого повітря, сублімацією та міграцією.
Кожен із зазначенихвище джерел небезпеки (ураження) по місцю і часу може виявлятися окремо,послідовно або в поєднанні з іншими джерелами, а також багаторазово повторенийу різних комбінаціях. Все залежить від фізико-хімічних характеристик СДОР, умоваварії, метео умов і особливостей місцевості.
За ступенемтоксичності хімічні речовини ділять:
— Надзвичайнотоксичні (смертельна концентрація менше 1 мг / л, тобто викликає смерть у 50%уражених);
— Високотоксичні(смертельна концентрація складає 1-5 мг / л);
— Сильно токсичні(смертельна концентрація 6-20 мг / л);
— Помірнотоксичні (смертельна концентрація 21-80 мг / л);
— Малотоксичні(смертельна доза 81-160 мг / л);
— Практичнонетоксичні (смертельна доза понад 160 мг / л);
До надзвичайнотоксичним і високотоксичним речовин відносяться:
— Деякі сполукиметалів (органічні і неорганічні похідні миш'яку, ртуті, кадмію, свинцю, талію,цинку);
— Карбонілиметалів (тетракарбоніл нікелю, пентакарбоніл заліза);
— Речовини, щомістять нітрильну (синильна кислота і її солі, нітоіли, органічні ізоціанати);
— З'єднанняфосфору (хлорид фосфору, фосфін, фосфідин та ін..);
— Фторорганічні з'єднання(фосген, етиленоксиду, хлор, бром).
До сильнотоксичним відносяться:
— Мінеральні таорганічні кислоти (сірчана, азотна, фосфорна, оцтова, соляна);
— Луги (аміак,натронна вапно);
— З'єднаннясірки (диметилсульфат, розчинні сульфіди, сірковуглець, хлорид сірки, фторидсірки, розчинні тіоціанати);
— Хлористий ібромистий метил;
— Органічні інеорганічні нітратні аміносполуки.
Характеристикиосновних СДОР
В даний час впромисловості використовуються більше ста найменувань СДОР. Найбільш поширенимиє: азотна, сірчана, соляна і фосфорна кислоти, аміак, метан, хлор, ртуть і ін..
Азотна кислота.Використовується при виробництві мінеральних добрив, травленні металів,виробництві вибухових речовин, лаків, для виготовлення хімічних реактивів.
Безбарвна важкарідина, паруюча в повітрі. Під впливом світла і при нагріванні частковорозкладається з виділенням бурих оксидів азоту. Найсильніший окисник, добрезмішується з водою.
Негорюча, алеобпилювання при зіткненні з нею загоряються. Високотоксична рідина, подразнюєдихальні шляхи, може викликати руйнування зубів, кон'юнктивіти. Вплив паріврізко посилюється при наявності в повітрі моторних масел. При попаданні нашкіру викликає сильні опіки, виразки.
Аміак зріджений.Широко застосовується у виробництві азотної кислоти, мінеральних добрив,використовується при фарбуванні тканин, виробництві дзеркал, в холодильнихустановках.
Безбарвний газ зрізким запахом. Розчинний у воді, легко випаровується. Перевозиться узрідженому стані під тиском у сталевих ємностях. При попаданні в атмосферудимить.
Горючий газ.Горить при наявності постійного джерела вогню. Пари з повітрям утворюютьвибухонебезпечні суміші. Ємкості можуть вибухати при нагріванні. У порожніхємкостях утворюється вибухонебезпечна суміш. Небезпечний при вдиханні. Привисоких концентраціях можливий летальний результат. Викликає сильний кашель,задуха. Пари діють сильно, викликаючи сльозотеча. Контакт з шкірою викликаєобмороження. При витоку забруднює водойми.
Метан.Найпростіший вуглеводень, є компонентом природного газу; хімічно небезпечнаречовина.
Безбарвнийлегкий газ, який не має запаху. Майже розчинний у воді. Транспортується взрідженому стані. Горить синюватим полум'ям з виділенням великої кількостітеплоти.
Горючий газ,паливо. Суміш метану з повітрям вкрай вибухонебезпечна (особливо успіввідношенні 1:10). Небезпечний при вдиханні, діє на центральну нервовусистему, викликаючи наркотичний стан.
Ртуть. Широкозастосовується в електротехніці, електроніці, приладобудуванні, металургії,хімії (термометри, барометра, реле, електричні дзвінки, лампи денного світла,кварцові ртутні лампи), виробництві хлору і лугів, для отримання металіввисокої чистоти, як каталізатор в органічній хімії.
Блискучий,сріблясто-білий, рідкий, важкий метал. Помітно випаровується при кімнатнійтемпературі, при підвищеній температурі швидкість випаровування сильно зростає.Розчиняє золото, срібло, цинк та ін., утворюючи тверді розчини (амальгами).
Ртуть, особливоїї пари, хімічні сполуки, токсичні, небезпечні для вдихання і інтенсивнозабруднюють навколишнє середовище. Потрапляючи в організм людини, блокуєбіологічно активні групи білкової молекули, що викликає гострі та хронічніотруєння. Робить вражаючу дію на центральну нервову систему, серцево-судинну,шлунково-кишковий тракт, органи дихання, печінку, селезінку, нирки. Вражаючадія проявляється, як правило, через певний проміжок часу (при гострому отруєннічерез 8-24 години).
Сірчана кислота.Широко застосовується при виробництві мінеральних добрив, очищеннінафтопродуктів, сушінні вологих газів, травленні металів, використовується вхарчовій промисловості, акумуляторах автотранспорту, в побуті.
Безбарвна, важкамасляниста рідина, без запаху. На повітрі повільно випаровується. Корозійна длябільшості металів. Сильний окислювач. Добре розчиняється у воді. З водою реагуєактивно, з виділенням тепла та бризок.
Негорюча.Зневоднює дерево. Підвищує чутливість дерева до горіння. Запалює органічнірозчинники та олії. Високотоксична рідина. Небезпечна при вдиханні парів,проковтуванні її з водою і їжею, викликає сильне роздратування верхніхдихальних шляхів; при попаданні на шкіру викликає сильні опіки, виразки.
Сірчистийангідрид. Це безбарвний газ з різким запахом дратівливим, в 2,2 рази важчий заповітря, на повітрі димить, добре розчиняється у воді, в спиртах. Негорючий,вибухонебезпечний при нагріванні ємностей.
Сірководень.Безбарвний газ з різким неприємним запахом. Зріджується при температурі -60,30С. Щільність при нормальних умовах складає 1,7, тобто більше ніж у півторарази важчий за повітря. Тому при аваріях накопичується в низинах, підвалах,тунелях, перших поверхах будівель. Забруднює водойми. Міститься у попутних газахродовищ нафти, у вулканічних газах, у водах мінеральних джерел. Застосовуєтьсяу виробництві сірчаної кислоти, сірки, сульфідів, сіро-органічних сполук.
Сірководеньнебезпечний при вдиханні, подразнює шкіру та слизові оболонки. Перші ознакиотруєння: головний біль, сльозотеча, світлобоязнь, відчуття печіння в очах,металевий присмак у роті, нудота, блювання, холодний піт.
Синильнакислота. Це ціаністий водень, ціанистоводнева кислота — безбарвна прозорарідина. Вона володіє своєрідним дурманним запахом, що нагадує запах гіркогомигдалю. При звичайній температурі дуже летюча. Її краплі на повітрі швидковипаровуються: влітку — протягом 5 хв, взимку — близько 1 ч. З водою змішуєтьсяв усіх відношеннях, легко розчиняється у спиртах, бензині.
Синильну кислотувикористовують для одержання хлорціану, акрилонітрилу, амінокислот, акрилатів,необхідних при виробництві пластмас, а також як фумігант — засоби боротьби зшкідниками сільського господарства, для обробки закритих приміщень ітранспортних засобів.
Використовуєтьсяу виробництві сірчаної кислоти, солей сірчаної та серноватистой кислот, впаперовому і текстильному виробництві. Рідкий сірчистий ангідрид застосовуєтьсяяк хладагент і розчинник. Небезпечний при вдиханні, вражає органи дихання.
Соляна кислота.Використовується для виготовлення хімічних реактивів, в медичній і харчовійпромисловості, при травленні металів, у виробництві пластмас і лакофарбовихматеріалів.
Безбарвна рідиназ різким задушливим запахом. Легко випаровується і димить у повітрі. Добре розчиняєтьсяу воді. Корозійна для більшості металів.
Негорюча. Привзаємодії з металами виділяється легкозаймистий газ. Високотоксична рідина.Небезпечна при вдиханні, ковтанні і попаданні на шкіру та слизові оболонки.
Фосфорнакислота. Використовується у виробництві мінеральних добрив, фармакологічнихпрепаратів, нафтопереробці і металообробці, текстильної, харчовоїпромисловості.
Безбарвна важкарідина, гидроскопічна. При нагріванні понад 150 0С повністю розкладається.Середній окислювач, розчинна в гарячій воді.
Негорюча. Привзаємодії з металами виділяється легкозаймистий газ. Токсична рідина. Парикислоти викликають подразнення слизової оболонки носа, носові кровотечі,сухість у носі і горлі. При попаданні на шкіру кислота викликає запальніпроцеси.
Хлор.Використовується в хімічній промисловості для отримання органічних інеорганічних сполук, хлорування руд в металургії, дезінфекції води,відбілювання тканин.
Зеленуватожовтий газ з різким запахом дратівливим. Щільніше повітря в 2,5 рази. Помірнорозчинний у воді. Під тиском 0,6 мПа перетворюється в рідину. Сильнийокислювач.
Небезпечний привдиханні. Викликає сильне роздратування очей і дихальних шляхів, яке можепризвести до набряку легенів. Високі концентрації хлору можуть призвести дошвидкої смерті від рефлекторного гальмування дихального центру.
Аваріїз викидом сильнодіючих отруйних речовин
аваріясильнодіючий отруйний техногенний
Основнимспособом оповіщення населення про аварії з викидом (виливши) отруйних речовин єпередача мовної інформації через місцеву теле — та радіомовну мережу. Дляоповіщення населення про аварії на хімічно небезпечних об'єктахвикористовується встановлений сигнал «Увага всім!», При якому для залученняуваги населення включаються електросирени, дубльовані виробничими гудками таіншими сигнальними засобами. Почувши сигнал «Увага всім!», Населеннязобов'язане включити радіо-і телевізійні приймачі та прослухати мовнеповідомлення про надзвичайну ситуацію та необхідні дії.
Норми поведінкита дії населення при аваріях з викидом СДОР залежать від його виду,концентрації, метео умов і т.д.
Для захиступерсоналу та населення при аваріях на хімічно небезпечних об'єктахрекомендується:
— Використанняіндивідуальних засобів захисту та сховищ з режимом повної ізоляції;
— Евакуаціялюдей із зони зараження, що виникла при аварії;
— Застосуванняантидотів та засобів обробки шкірних покривів;
— Дотриманнярежимів поведінки (захисту) на зараженій території;
— Санітарнаобробка людей, дегазація одягу, території, споруд, транспорту, техніки та майна.
Населення, якепроживає поблизу хімічно небезпечних об'єктів, повинно знати властивості,відмінні ознаки і потенційну небезпеку СДОР, використовуваних на даномуоб'єкті, способи індивідуального захисту від ураження СДОР, вміти діяти привиникненні аварії, надавати першу медичну допомогу ураженим.
Населення, якепроживає поблизу хімічно небезпечних об'єктів, при аваріях з викидом СДОР,почувши інформацію, передану по радіо, телебаченню, через рухливі гучномовнізасоби або іншими способами, має надіти засоби захисту органів дихання, закритивікна і кватирки, вимкнути електронагрівні та побутові прилади, газ, погаситивогонь у печах, одягти дітей, взяти при необхідності теплий одяг і харчування(триденний запас непортящихся продуктів), попередити сусідів, швидко, але безпаніки, вийти з житлового масиву у вказаному напрямку або в бік,перпендикулярну напрямку вітру, бажано на піднесений добре провітрюванийділянка місцевості, на відстань не менше 1,5 км від місця проживання, деперебуватиме до отримання подальших розпоряджень.
У разівідсутності протигаза необхідно негайно вийти із зони зараження. При цьому длязахисту органів дихання можна використовувати ватно-марлеві пов'язки, підручнівироби з тканини, змочені водою. Якщо немає можливості вийти із зони зараження,потрібно негайно сховатися в приміщенні і загерметизувати його.
Слід пам'ятати,що СДОР важче за повітря будуть проникати в підвальні приміщення та нижніповерхи будівель, в низини і яри, а СДОР легший за повітря, навпаки, будутьзаповнювати вищі поверхи будинків.
При русі назараженій місцевості необхідно суворо дотримуватися таких правил:
— Рухати швидко,але не бігти і не піднімати пилу;
— Не притулятисядо будинків і не торкатися навколишніх предметів;
— Не наступатина зустрічаються на шляху краплі рідини або порошкоподібні розсипи невідомихречовин;
— Не зніматизасоби індивідуального захисту до розпорядження;
— При виявленнікрапель СДОР на шкірі, одязі, взутті, засобах індивідуального захисту видалитиїх тампоном з паперу, ганчір'я або носовою хусткою, по можливості зараженемісце промити водою;
— Надаватидопомогу постраждалим дітям, людям похилого віку, не здатним рухатисясамостійно.
Вийшовши із зонизараження, верхній одяг знімають і залишають її на вулиці, приймають душ змилом, ретельно промивають очі і прополіскують рот.
При підозрі наураження сильнодіючими отруйними речовинами необхідно виключити будь-якіфізичні навантаження, прийняти рясне тепле пиття (чай, молоко) і звернутися домедичного працівника для визначення ступеня ураження та проведенняпрофілактичних і лікувальних заходів.
Про усуненнянебезпеки хімічного ураження і про порядок подальших дій населення сповіщаєтьсяспеціально уповноваженими органами або міліцією.
Треба пам'ятати,що при поверненні населення в місця постійного проживання вхід у житловіприміщення та виробничі будівлі, підвали та інші приміщення дозволяється тількипісля контрольної перевірки на утримання СДОР в повітрі приміщень.
Основнізаходи щодо попередження техногенних надзвичайних ситуацій
Для попередженняНС техногенного характеру проводиться комплекс заходів організаційного,технічного, правового характеру, спрямованих на недопущення аварій і катастроф,перш за все на потенційно небезпечних об'єктах і на транспорті. У 1973 роціМіжнародною організацією праці прийнята Конвенція по запобіганню промисловихкатастроф. Цією Конвенцією керується і Республіка Білорусь.
Основні заходищодо попередження аварій і катастроф на потенційно небезпечних об'єктахгосподарювання:
— Розміщенняпотенційно небезпечних об'єктів на безпечну відстань від житлової забудови таінших об'єктів;
— Розробка,виробництво і застосування надійних потенційно небезпечних промисловихустановок;
— Впровадженняавтоматичних і автоматизованих систем контролю безпеки виробництва;
— Підвищеннянадійності самих систем контролю;
— Своєчасназаміна застарілого обладнання;
— Своєчаснапрофілактика і технічне обслуговування техніки та обладнання;
— Дотриманняобслуговуючим персоналом правил експлуатації обладнання;
— Вдосконаленняпротипожежного захисту та контроль системи пожежної безпеки;
— Зниженнянебезпечних речовин на об'єктах до необхідної кількості;
— Дотриманняправил безпеки при транспортуванні небезпечних речовин;
— Використаннярезультатів прогнозування надзвичайних ситуацій для вдосконалення систембезпеки.
Для попередженняпожеж проводять профілактичні організаційні, технічні, режимні таексплуатаційні заходи.
Доорганізаційних відносяться: правильна експлуатація машин і транспорту,правильне утримання будівель, територій, своєчасний інструктаж людей з пожежноїбезпеки, організація добровільних пожежних дружин, видання наказів щодозабезпечення пожежної безпеки.
До технічнихзаходів належать: дотримання норм і правил при проектуванні будинків, споруд,пристрої електропроводки, опалювання, вентиляції, освітлення, правильнерозміщення обладнання.
До режимнимзаходів належать: заборона куріння у невстановлених місцях, заборонавиробництва вогневих та зварювальних робіт в пожежонебезпечних місцях.
Доексплуатаційних заходів належать: своєчасна підготовка ремонту та випробуванняобладнання, профілактичні огляди.
Для попередженняаварій і катастроф на транспорті проводять комплекс заходів організаційного,технічного і соціального характеру. Основними заходами є:
— Контрольтехнічного стану транспортних засобів, їх своєчасний профілактичний ремонт ітехнічне обслуговування;
— Вибір часунайбільш безпечного використання транспорту;
— Вибір найбільшбезпечних маршрутів руху транспорту;
— Дотриманняводіями правил дорожнього руху;
— Вибір транспортнихзасобів для перевезення найбільш небезпечних вантажів;
— Контроль стануздоров'я водіїв та осіб, відповідальних за безпеку дорожнього руху;
— Підтриманнязадовільного стану автомобільних і залізничних доріг;
— Облік водіямиавтотранспорту стану доріг у різні пори року і стану погоди;
— Дотриманняправил безпеки пасажирами різних видів транспорту.
Література
1. «Захистнаселення і господарських об'єктів у надзвичайних ситуаціях. Радіаційна безпека»- В.М. Салтаровіч, А.В. Долідовіч, В.В. Захарченко — Мінськ, 2007.