Диференційований підхід в процесі навчання учнів середньої школи

Житомирскийдержавний педагогічний університет ім. І. Франка
Кафедрадошкільного виховання та інноваційних технологій
Курсоваробота
Диференційованийпідхід в процесі навчання учнів середньої школи
студентки ІІІ курсу 31 групи
факультету іноземних мов
Бондарчук Аліни Іванівни
Науковий керівник:
доцент,
кандидат педагогічних наук
Басюк Наталія Анатоліївна
Житомир2010

Зміст
Вступ
1.Диференційованийпідхід у навчанні. Його місце у гуманізації освіти
1.1Стан і розвиток індивідуального підходу до учнів в історії педагогічної думки
1.2Стан проблеми у практиці сучасної середньої школи
1.3Поняття диференціації навчання. Диференціація та індивідуалізація. Спільне тавідмінне
1.4Характеристика основних форм диференціації
Висновкидо розділу
2.Дослідження диференціації на сучасному етапі
2.1Дослідження диференціації навчання на сучасному етапі в середній школі
2.2Використання різнорівневих завдань як ефективний методзабезпечення диференціації навчання
2.3Методичні рекомендації щодо підвищення ефективності здійснення диференціаціїнавчання у початковій школі
Висновкидо розділу
Загальнийвисновок
Додатки
Список використаних джерел

Вступ
Ідея диференційованого підходу до учнів у процесі навчання належить довічних проблем школи і є найважливішим із загально-дидактичних принципів,необхідність реалізації якого в шкільній практиці зумовлена тим, що забезпечитиформування особистості дитини, засвоєння нею знань з усіх навчальних дисциплінта вироблення в неї практичних умінь і навичок, розвиток її здібностей таобдарувань можна лише шляхом індивідуалізації навчання. Особливогозначення набуває індивідуалізація навчально-виховного процесу в початковійшколі, бо остання є фундаментом на якому будується подальше навчання тавиховання.
Актуальність проблеми полягає в тому,процес засвоєння знань індивідуальний, але багато в чому однаковий у дітейокремої групи чи навіть класу. Враховуючи загальні психологічні особливості їх,ми тим самим забезпечуватимемо розуміння матеріалу кожним учнем. Але досягтицього нелегко, оскільки здібності до навчання в дітей різні. Щоб учень на уроціпостійно був зайнятий виконанням посильного завдання, слід, глибоко вивчившиіндивідуально-психологічні відмінності наших вихованців, відповідним чиномпоєднувати фронтальні, індивідуально-групові та індивідуальні форми роботи.Велику допомогу тут надають диференційовані завдання.
Всесказане послужило основою при визначенні об’єкта,предмета, мети, робочої гіпотези і завдань дослідження.
Об’єктомдослідження є диференціація навчально-пізнавальної діяльності учнів середніхкласів.
Предмет дослідження – диференційованийпідхід до школярів середніх класів при засвоєнні ними іноземної мови.
Метою дослідження є виявлення оптимальних шляхів організації навчання німецькоїмови, що враховують індивідуальні розходження учнів і рівень розвитку їхздатності до навчання; визначення ефективних методів і прийомів застосуванняіндивідуального підходу до учнів середніх класів на уроках іноземної мови.
Задачі дослідження: виявитиможливості уроку іноземної мови для застосування індивідуального підходу доучнів початкових класів; проаналізувати досвід учителів іноземної мови іззастосування диференціації процесу навчання на уроках іноземної мови; вивчитивітчизняний і закордонний досвід індивідуалізації й диференціації навчання;дібрати методи й прийоми із застосування індивідуального підходу до учнівпочаткових класів на уроках іноземної мови; перевірити ефективністьзастосування диференційованого підходу до учнів середньої школи на урокахіноземної мови.
Гіпотезадослідження: індивідуалізаціянавчально-пізнавальної діяльності учнів середньої школи у процесі засвоєннязнань з іноземної мови буде здійснюватися успішно і разом з тим підвищитьсяякість навчання, якщо в основу моделі навчального процесу покласти ідеїособистісно-орієнтованого навчання, поетапного формування розумових дій,понять практикувати парні, групові та колективні форми навчання.
Методи дослідження:
· вивчення й аналіз психолого-педагогічної й методичноїлітератури з досліджуваної теми;
· емпіричні методи: цілеспрямоване спостереження занавчально-виховним процесом (вибіркове й систематичне), анкетування та інтерв’ювання,порівняння;
· вивчення змісту матеріальних носіїв інформації (педагогічноїдокументації, планів-конспектів уроків учителів початкових класів, учнівськихзошитів);
· педагогічний експеримент .
Теоретична значущість дослідження полягає у визначенніпсихолого-педагогічних умов, які забезпечують реалізацію принципуіндивідуального підходу в шкільній практиці.
Практична значущість полягає в розробці методичнихрекомендацій для вчителі початкових класів, які дозволяють реалізувати принципврахування індивідуальних особливостей учнів у процесі вивчення іноземної мовив початкових класах. Матеріали дослідження можуть бути використані викладачамипедвузів та педучилищ, які викладають педагогіку, а також методику викладанняіноземної мови в початкових класах і в шкільній практиці вчителями початковихкласів.
Структура роботи. Курсоваробота складається зі вступу, основної частини, висновків до кожного розділу,загальних висновків, списку використаних джерел. Робота містить сторінки,ілюстрована схемами, таблицями.

1. Диференційованийпідхід у навчанні. Його місце у гуманізації освіти
1.1 Стан ірозвиток індивідуального підходу до учнів в історії педагогічної думки
В період з 1958по 1988 рр. диференціація навчання співпадає з фуркацією, тобто піддиференціацією розуміють розділення навчальних планів з метою такоїспеціалізації учнів, яка сумісна з збереженням загальноосвітнього характерушколи. Види, форми диференціації першого періоду вказані на схемі (рис.1.1).
/>
Рис.1.1Диференціація навчання першого періоду
1.2 Станпроблеми у практиці сучасної середньої школи
Нове розуміннядиференціація навчання бере початок після проведення Всесоюзного з’їздупрацівників народної освіти (1988), на якому була прийнята Концепція загальноїсередньої освіти. Основними напрямками розвитку школи були проголошенігуманізація і демократизація, в зв’язку з чим однією з першочергових задач буланазвана саме широка диференціація навчання, спрямована на розвитокіндивідуальних творчих запитів учнів, повну реалізацію всіх природних задатківі схильностей особистості. На сучасному етапі диференціація навчаннявизначається комплексно на психологічному, педагогічному і методічному рівнях.Сутність диференціації навчання сучасного періоду покажемо у виді схеми (рис. 1.2).
/>
Рис. 1.2Диференціація навчання сучасного періоду
1.3 Поняттядиференціації навчання. Диференціація та індивідуалізація. Спільне та відмінне
У національнійдоктрині розвитку освіти наголошено " Мета державної політики щодорозвитку освіти полягає у створенні умов для розвитку особистості і творчоїсамореалізації кожного громадянина України, виховання покоління людей, здатнихефективно працювати і навчатися протягом життя"
Перед кожнимпоколінням життя ставить усе складніші завдання, і для їх розв’язання потрібенвсе вищий рівень освіченості особи. Для забезпечення високого рівняосвіченості школяра необхідно застосовувати такі методи навчання та виховання,які б розвивали індивідуальність дитини, індивідуальні особливості учня,забезпечували б йому необхідні умови гармонійного розвитку особистості. Доіндивідуальних особливостей відноситься своєрідність сприймання, мислення,пам'яті, уяви, інтересів, нахилів, здібностей. Урахування індивідуальнихособливостей учнів – це не пристосування прийомів, методів і форм педагогічноговпливу до індивідуальної особистості, з метою забезпечення запрограмованогорівня розвитку особистості. Індивідуальний підхід створює найсприятливіші умовидля росту пізнавальних сил, активності, схильності та обдарованості учня.Такого підходу потребують не лише важкі вихованці, малообдаровані школярі, алей обдаровані діти, діти середнього рівня розвитку.
Незважаючина те, що проблемі індивідуалізації навчання в психолого-педагогічній науціприділяється велика увага, в шкільній практиці в процесі навчання залишаєтьсямайже нездоланною тенденція до усереднення, тому що в умовах класно-урочноїсистеми навчання орієнтуватися на індивідуально-психологічні особливостікожного учня надзвичайно складно.
Педагогічнапрактика свідчить, що усереднення призводить до того, що навіть полегшенізавдання часто виявляються непосильними для учнів з низьким рівнемнаучуваності, розвиток інтелектуально обдарованих дітей гальмується,усереднення не дозволяє їм реалізувати свої потенційні можливості. А це в своючергу може призвести до непоправних наслідків, бо культура суспільства, якастала на шлях уніфікації (усереднення), усічення своїх «здібностей»,приречена на еволюційний регрес.
На даний моментбагато шкіл, ліцеїв, гімназій, колегіумів орієнтуються на середнього учня. Алепедагогічна практика свідчить, що усереднення призводить до того, що навітьполегшені завдання виявляються непосильними для дітей з низьким рівнемнавченості та розвиток дітей гальмується. Усереднення не дозволяє їм повноюмірою реалізувати свої потенціальні можливості. Індивідуальний підхідвикористовується в таких випадках дуже рідко. Особливо критичне ситуація з циму сільських школах, де матеріальна база та наповнюваність педагогічногоколективу не дозволяє здійснювати диференціацію на належному рівні. Суттєвітруднощі в роботі сільських вчителів викликають нестандартні умовифункціонування малокомплектних шкіл, відмінності їхньої структури, режимівнавчання. Класно-урочна система організації навчання за умови низькоїнаповнюваності класів є малоефективною.
Реально ждиференційоване навчання в наших школах знаходиться в ембріональному стані. Минавчаємо усіх дітей за однаковими програмами, підручниками, методиками,виходячи з одних і тих же орієнтирів навчання та виховання і опираючись на одній ті ж критерії оцінки. Державні стандарти, програми регламентують весьнавчальний процес повністю, практично не залишаючи вибору для Індивідуального ідиференційованого навчання.
При цьомувідбувається неприховане нівелювання особистостей:
а) усі учнітрактуються однаково;
б) усім учнямподається та сама інформація;
в) перед усімаучнями ставляться однакові вимоги;
г) від усіхучнів вимагаються однакові вимоги;
д) до всіх учнівстосуються однакові стимули.
Змістпринципу індивідуального підходу полягає в такій організації навчальногопроцесу, при якому вибір методів, прийомів і темп навчанні враховуєіндивідуальні відмінності учнів, рівень їх здібності до навчання. Рушійнимисилами індивідуалізації є протиріччя між фронтально побудованим процесомпред'явлення нового матеріалу і індивідуальним характером його засвоєння. Цейпринципів має давню історію. Ще К.Д.Ушинськиі говорив, що ділити клас на двігрупи, одна з яких сильніша другої, не тільки не шкода, але навіть корисно,якщо наставник вміє, займаючись з однієї групою сам, другій дати користюсамостійну вправу. В рамках розвиваючого індивідуального підходу відбуваєтьсяглибоке вивчення індивідуальних психологічних особливостей учнів, перерозподілуваги від слабких учнів до різних груп школярів; робиться спроба побудуватинавчальний процес з урахуванням індивідуально-психологічних особливостейсприймання і мислені учнів на основі теорії діяльності.
Диференціаціянавчання дозволяє організувати навчальний процес на основі урахуванняіндивідуальних особливостей особистості, забезпечити засвоєння всіма учнямизмісту освіти, яке може бути відмінним для різних учнів, але є обов’язковим длявсіх, виділенням інваріантної частини.
Цільдиференціації процесу навчання – забезпечити кожному учню умови длямаксимального розвитку його здібностей, нахилів, задоволення пізнавальнихпотреб і інтересів в процесі засвоєння їм змісту загальної освіти.
В розуміннідиференціації виділяють три основних аспекти:
—  урахування індивідуальних особливостейучнів;
—  групування учнів на основі цихособливостей;
—  варіативність навчального процесу вгрупах.
Перший аспект – урахуванняіндивідуальних особливостей учнів характерний і для диференціації, і для індивідуалізації.Проте індивідуалізація ідиференціація далеко не одне і те ж. Індивідуалізація – це реалізація принципу індивідуального підходу доучнів, який передбачає врахування індивідуальності кожної дитини як виявленняособливостей психо-фізіологічної організації в її неповторності, своєрідності,унікальності.
Диференціація– це реалізація принципудиференційованого підходу, який передбачає врахування відмінностей між групамиучнів за їхніми інтересами, рівнем знань, научуваності, тощо.
Індивідуалізація– це граничний варіант диференціації, коли навчальний процес будується зурахуванням особливостей не груп, а кожного окремо взятого учня.
Піддиференціацією розуміють спосіб організації навчального процесу, при якомувраховуються індивідуально-типологічні особливості особистості (здібності,інтереси, нахили, особливості інтелектуальної діяльності і ін.). Диференціаціяхарактеризується створенням груп учнів, в яких елементи дидактичної системи(цілі, зміст, методи, форми, результати) розрізнюються
Диференціаціянавчання має зміст і форму. Зміст диференціації навчання – це спеціальноорганізований навчальний процес для певної групи учнів. Спеціальна організаціянавчального процесу може виявлятися в різних формах.
1.4 Характеристикаосновних форм диференціації
Диференціаціяможе здійснюватись на різних рівнях. Рональд Де Гроот виділяє три рівня, асаме:
1-й мікрорівень,коли різний підхід здійснюється до окремих груп учнів внутрі класу. Цей рівеньдиференціації інколи називають внутрішньою або внутрікласною;
2-й рівеньмезорівень – рівень школи, коли диференціація здійснюється внутрі школи міжокремими класами, профілями, напрямками;
3-й макрорівень,коли диференціація здійснюється між школами, створення різних типів шкіл.Другий і третій рівні є диференціація зовнішня.
Якщо врахуватинаявні в практиці форми диференціації і вказані рівні, то результат класифікаціїможна представити так:
диференціація зазагальними здібностями:
1.на мікрорівні (внутрішня диференціація) це виконання завдань різного рівня складності. Рівневадиференціація. Групова робота в рамках моделі повного засвоєння знань;
2.на мезорівні(зовнішня диференціація) це гімназичні класи, класи різного рівня навчання.Корекційно-розвиваючі класи, загально освітні класи.
3. на макрорівні(зовнішня диференціація) це гімназії;
диференціація заспеціальними здібностями:
1. -----
2. групові заняття з обдарованими дітьми;
3. спеціальні школи для обдарованих дітей;
диференціація заіндивідуальними психо-фізичними особливостями:
1. врахування фізіологічних особливостейдітей при конструюванні і організації навчального процесу в класі;
2. -----
3. спеціальні школи;
диференціація заінтересами:
1. виконання творчих дослідницьких завдань,пов’язаних з інтересами учнів;
2. класи з поглибленим вивченням окремихпредметів. Профільні класи, факультативи, гуртки. Вибір альтернативнихдисциплін. Класи гнучкого складу.
3. -----
диференціація запроектуючою професією:
1. виконання творчих дослідницьких завдань,які пов’язані з проектуючою професією учнів;
2. класи спрофільовані на вуз. Ліцейськікласи. Групові заняття по підготовці в вуз;
3. ліцеї, коледжі, підготовчі курси привузах;
диференціація занаціональною ознакою:
1. ----
2. ----
3. національні школи;
диференціація зарелігійною належністю:
1. ----
2. ----
3. православні школи;
диференціація замайновим та соціальним станом батьків:
1. ----
2. ----
3. недержавні загальноосвітні заклади звисоким рівнем оплати.
Для полегшенняроботи учителю існує також внутрікласна диференціація учнів. Вона не лишеактивізує діяльність учнів на уроці, але й забезпечує включення абсолютно всіхшколярів у навчальний процес на уроці. Представимо її і вигляді таблиці.
Існують такіформи внутрікласної диференціації як виконання завдань різного рівня складностіта дозування допомоги учителем учням. Способами включення диференційованихзавдань в навчальний процес у виконанні завдань різного рівня складності є таківаріанти, коли учитель дає сам завдання кожному учню або учні самостійновибирають завдання; в дозуванні допомоги учителем учням: учитель пропонуєзавдання але об’єм дозування допомоги визначає сам учень. Спрямованістьдиференційованих завдань у завданнях різного рівня складності це:
· завдання на ліквідацію програми взнаннях учнів;
· завдання, які враховують наявні в учнівзнання з даної теми.
У дозуваннідопомоги спрямованість це:
· розбивка тексту або вправи на самостійнічастини;
· завдання з письмовою інструкцією;
· робота з підготовчими вправами, знаочним матеріалом.
Диференційованенавчання вимагає від учителя не тільки вміння правильно дифернціювати клас,розробляти завдання та знати індивідуальні особливості учнів, а й вмітиорганізувати навчальний процес, тобто організувати роботу на уроці. Для цьогойому потрібно використовувати всі можливі види роботи на уроці. Головнимивидами роботи на уроці є: фронтальна, індивідуальна та групова.
Фронтальнадіяльність полягає у виконанні класу під безпосереднім керівництвом вчителяспільних завдань, та є незамінною на первісному етапі засвоєння новогоматеріалу.
Індивідуальна роботаце одноосібне вирішення школярем навчальних задач, повна самостійність унабутті знань. Індивідуальна робота переважає при виконанні домашніх робіт,самостіних та контрольних робіт в класі.
Груповадіяльність учнів це сукупна навчальна діяльність невеликих за складом групучнів, що діють у межах одного класу. Вона дозволяє реалізувати природнепрагнення до спілкування, взаємодопомоги та співробітництва. Завдяки груповійдіяльності успішно реалізуються розвиваючі цілі навчання. Найбільший впливдіяльності у групі справляє на мислення школярів, оскільки контакти та обміндумками істотно стимулюють його.
Зміни характерурозумової діяльності відбуваються в таких напрямках: прискорюються асоціативніпроцеси та збільшується їх цінність; розширюються інтереси учасників груповоїроботи; узагальнюється та систематизується уявлення; стимулюється аналітична йсинтетична діяльність мислення.

Висновки дорозділу
Ізвсього вище поданого матеріалу можна зробити висновок, що диференціація є одноюіз найважливіших складових процесу навчання. Диференційоване навчання допомагаєлегше оволодіти знаннями учням та є важливим у роботу вчителя. Диференціаціянавчання досягається шляхом забезпечення кожного учня навантаженням, відповідноз його індивідуальними можливостями, що практикується різними способами:диференційовані домашні завдання, необов'язкові завдання, додатковііндивідуальні завдання. Навчальний процес повинен не просто пристосовуватись,підбудовуватись під власний рівень знань і умінь учнів, змінюючи зміст і методи,а орієнтуватись на досягнення максимально важливих результатів кожним учнем і,що не менш важливе, на розвиток мислення, пізнавальних можливостей, інтересів. Отже, організаціяіндивідуального підходу до навчання є одним із складних питань, в якому пов'язанітеоретичні, частіше не до кінця розв'язані питання, і практичні вимоги їхреалізації на конкретному предметі, в конкретних класах. Використаннядиференціації навчання вносить значні зміни в навчальний процес, якіпроявляються не стільки в методичних прийомах, які застосовує вчитель, скількив зміні стилю взаємодії з учнями. В умовах технології диференціації учень – це,перш за все, партнер, який має право на прийняття рішень (на вибір змісту своєїосвіти, рівня його засвоєння і т.п.). Головна ж задача і обов’язок учителя –допомогти дитині прийняти і виконати прийняте їм рішення; допомогти зробитиправильний вибір, підібрати потрібну літературу. Не потрібно забувати, що коженучень – це індивідуальність, із своїм темпераментом, звичками, нахилами, здібностями.Якщо вчитель буде враховувати всі особливості індивідуального підходу тазабезпечувати його на уроках, то ефективність засвоєння знань та продуктивністьпраці буде значно вищою.

2. Дослідженнядиференціації на сучасному етапі в середній школі
2.1 Дослідженнядиференціації навчання на сучасному етапі в середній школі
Методика № 1:
«Застосуваннядиференційованого навчання вчителями іноземної мови»
Методикаспрямована на те, щоб показати, на якому реальному рівні знаходиться розвиток,або ж застосування диференційованого підходу в середній школі.
Інструкціядосліджуваному: перед Вами тест із 15-ма питаннями. Дайте на них відповіді інапишіть їх на окремому аркуші паперу.
1. Прізвище,ім'я, по-батькові.
2. Ваше місце роботи.
3. В яких класах Ви викладаєте іноземнумову?
4. Які діти навчаються в класі(забезпечених батьків, середній клас, із малозабезпечених сімей)( на прикладіодного класу середньої школи)?
5. Чи знаєте Ви характер та індивідуальніособливості кожного учня?
6. Допомагає Вам це в роботі?
7. Чи знаєте Ви що таке фронтальна,групова, індивідуальна робота в класі, якщо так, то чи використовуєте її?
8. Чи знаєте що таке диференційованийпідхід до навчання?
9. Що таке індивідуальний підхід?
10. Як Ви використовуєте диференційованийпідхід для обдарованих дітей,
11. --- для відстаючих у навчанні,
12. --- для інтелектуально сильних дітей?
13. Чи організовуєте Ви навчання учнів зурахуванням їх інтересів та захоплень?
14. Дайте загальну оцінку здійсненнядиференційованого підходу в школі.
Результатиекспериментального дослідження згруповані у додатку А.
Методика№ 2
«Диференціаціяшколярів з допомогою анкетування»
Данаметодика допоможе вчителю диференціювати школярів за нахилами, визначитипроблемні місця у вивченні німецької мови, тобто вчитель за результатамидослідження зможе побачити, на що потрібно звернути увагу при роботі з певнимшколярем ( граматика, лексика, фонетика). Анкетування також зможе показати, якезагальне відношення учня до німецької мови і в подальшому використати ці результатиу навчанні.
Інструкціядосліджуваному: перед вами анкета, яка містить 17 питань. Вам потрібно уважнопрочитати їх та відповісти на окремому аркуші паперу.
Анкета, пропонованадля проведення у 7-му класі для диференціації школярів.
1. Якби у тебе був би вибір, яку б школу тивідвідував охочіше?
a) образотворчого мистецтва;
b) музикальну;
c) трудового виховання;
d) фізичного виховання;
e) гуманітарну;
2. В школі тобі найбільш подобається:
a) навчатися, уроки;
b) спілкуватися з ровесниками;
c) спілкування з учителем;
d) клас;
e) їдальня;
f) спортзал;
3. Більше за все ти любиш уроки:
a) фізкультури;
b) образотворче мистецтва;
c) народознавства;
d) музики;
e) трудового навчання;
f) іноземної мови;
4. Краще ти сприймаєш матеріал:
a) який написаний на дошці;
b) представлений у таблицях або схемах;
c) який пояснює вчитель;
d) аудіювання;
e) матеріал, поданий для самостійногоопрацювання;
f) матеріал, засвоєння якого передбачаєрольові або ж рухові ігри;
5. Чи часто тобі потрібна додатковадопомога при підготовці домашнього завдання:
a) завжди;
b) інколи;
c) лише коли я зовсім не розумію матеріал;
6. Що про твій рівень знань говорить твійвчитель батькам:
a) високий, називає обдарованим;
b) достатній, адекватно сприймаю та розуміюматеріал;
c) просить батьків позайматися зі мноюдодатково;
7. Ти сприймаєш німецьку мову як один зголовних предметів чи другорядних:
a) головний;
b) один із головних;
c) один із другорядних;
d) другорядний;
8. Виконання домашнього завдання ізнімецької мови ти починаєш з:
a) Із найлегших вправ;
b) Із найважчих;
c) Із творчих та найцікавіших для тебевправ;
9. Цікавими вправами для тебе є:
a) творчі завдання;
b) завдання підвищеної складності;
c) ті, які я дуже добре розумію і які непотребують додаткової витрати часу;
d) виконання домашнього завдання знімецької мови потребує завжди допомоги з боку батьків або вчителів;
10. Труднощі у мене виникають при виконанні:
a) граматичних вправ;
b) фонетичних вправ;
c) лексичних вправ;
d) творчих завдань;
11. Особливу увагу я звертаю на:
a) правильність граматики;
b) лексичний запас мови;
c) правильну вимову;
12. У граматичному матеріалі я поганорозумію:
a) часові форми (Präsens,Imperfekt,Perfekt,Plusquamperfekt,Futurum);
b) модальні дієслова;
c) відмінюванняартиклів, прийменників, дієслів та управління дієслів;
d) у структурній постановці речення(підрядне, сурядне, мети…)
e) всі вище названі пункти;
13. При перекладі найбільші труднощі у меневиникають при:
a) пошуку незнайомих слів у словнику;
b) логічному поєднанні елементів речення;
c) розумінні перекладеного;
d) у всіх вище названих пунктах;
14. Коли мені потрібно відтворити почуте, я:
a) без проблем можу це зробити;
b) мені потрібно занотувати, а потімрозповісти, але з допомогою нотаток;
c) нотуєш, декілька разівперечитуєш, промовляєш про себе і потім відтворюєш почуте;
d) дуже довго читаєш нотатки, запитуєшдекілька разів у вчителів та однокласників незрозумілі моменти;
e) пишеш повний переказ тексту;
f) тобі важко сконцентруватися і ти багаточого не можеш зрозуміти у почутому, тому це завдання дається дуже складно;
15. При виконанні творчого завдання ти:
a) воно дається тобі легко, ти відносишся донього з відповідальністю та інтересом;
b) тобі потрібен тривалий час для йоговиконання, так як ти використовуєш багато додаткового матеріалу і намагаєшсяякнайцікавіше та найоригінальніше викласти матеріал;
c) не дуже полюбляєш це робити але виконуєшна достатньому рівні;
d) виникають проблеми, так ніяк не можешлогічно пов'язати матеріал та правильно викласти думку;
e) краще зробиш вправи з підручника, аджетам є пояснення і схожі вправи, а можливо і відповіді;
16. Для того, щоб вивчити нові слова, ти:
a) розвішую їх по квартирі;
b) просто сідаю і вчу, доки не вивчу доавтоматизму;
c) вчу, а потім кладу книжку під подушку;
d) намагаюсь вчити відразу, але легше, колизустрічаю їх у вправах і використовую на практиці;
e) я не люблю вчити слова тому, що зпершого разу це не виходить майже ніколи, потім я їх всеодно забуваю;
17. В цілому ти можеш сказати, що:
a) любиш німецьку мову, займаєшся додатковотак це добре в тебе виходить;
b) вчителька і батьки кажуть, що ти добреможеш знати цей предмет, тому намагаєшся їх не розчаровувати і вчити його;
c) здається, непогано знаєш, але це не мійулюблений предмет;
d) я б хотіла краще знати німецьку мову та,на жаль, не маю достатньо часу для її опанування;
e) мені німецька мова дається важко, але янамагаюсь не отримувати трійки.
Результатианкетування згруповані у додатку Б.
Аналіз методики№1
Методика № 1була проведена із трьома молодими спеціалістами, учителями Коростенської школи№6 та №8. Дослідження спрямоване на те, щоб визначити рівень розвиткудиференціації в школі та побачити, чи застосовується вона на практиці танаскільки диференціація ефективна і важлива складова процесу навчання в школі.
Ковальчук ТетянаОдександрівна, Гнатюк Оксана Миколаївна та Бондарчук Тетяна Миколаївна — вчителі іноземної мови, які викладають у 2-11 класах загально-середніх шкілміста Коростень. На питання відповідали швидко, не задумуючись, що свідчить проте, що питання були для них не важкі та відповіді вони могли дати легко. Всітри спеціалісти знають, що таке диференційований та індивідуальний підхід іактивно застосовують їх на практиці. Діти у школі різних соціальних класів тавчителі диференціюють їх не за рівнем заможності, а за рівнем розумовогорозвитку, за інтелектуальними здібностями. Вчителі застосовують завданнярізного рівня складності – для здібних, сильних учнів вони готують завданнявищої складності, для слабших – середньої складності.
Вчителямдопомагає те, що вони враховують індивідуальні особливості учнів. Це сприяєкращому засвоєнню матеріалу кожним учнем. Особистісно-орієнтоване навчання єнадбанням педагогічної науки, яке ефективно застосовується у сучасній середнійшколі, і на прикладі Коростенської школи №8 та №6 ми можемо у цьомупереконатися.
Школи працюютьнад проблемою диференційованого підходу, мають певні результати, і коженспеціаліст, вкладаючи свою частку в розвиток диференціації, може такожкористуватися надбаннями та результатами досліджень своїх колег.
Аналіз методики№2
Методика № 2була проведена з учнями 7-А класу Коростенської ЗОШ № 6. Анкетуванняпроводилося із 12-ма учнями, які вивчають німецьку мову. Анкета містила 17питань. За результатами дослідження можна визначити відношення учня до навчанняв цілому та конкретно до німецької мови. Методика показує, до чого певнийшколяр має нахил, що може допомогти вчителю при організації процесу навчання.
Результатидослідження зображені у вигляді діаграми та описані у текстовому форматі длякращого сприймання та аналізу.
/>
Із даних діаграмми можемо зробити висновок, що школярі надають перевагу урокам образотворчогомистецтва, в школі їм найбільш подобається спілкуватися з ровесниками табільшість із учнів хотіли б навчатися у школі образотворчого мистецтва. Цепотрібно врахувати вчителю, адже якщо на уроках використовувати елементималювання, картинки, схеми, то учні краще засвоюватимуть подану їм інформацію.Щодо спілкування з ровесниками, то тут будуть ефективними такі види роботи якдіалог, групова, фронтальна робота, всі види ігор. До того ж на питання пронайкраще засвоєння матеріалу більшість дітей відповіла, що найефективніше вонизапам’ятовують матеріал, який передбачає рольові та рухливі ігри. Загалом можнавідмітити, що в класі дуже мало відстаючих дітей, вони лише інколи потребуютьдопомоги при підготовці домашнього завдання, або коли зовсім не розуміютьматеріал. Це говорить про високий рівень розвитку класу та про добрукваліфікаційну роботу вчителів. Потрібновідмітити, що майже всі вважають німецьку мову як один із головних предметів, ане другорядних, більшість люблять цей предмет або мають хороші результати у їївивченні, а це означає, що дітям потрібно ретельно підбирати навчальнийматеріал, чітко його диференціювати для того, щоб вони не втрачали інтересу допредмету. У більшості дітей виникають найбільші труднощі при виконанніграматичних вправ, отже вчителю потрібно звернути увагу на граматику школярівта допомогти у подоланні труднощів. Виявилось, що учні мають проблеми ізлогічним поєднанням елементів речення та відмінюванням артиклів, дієслів таіменників. Багато також відмітили складність розуміння часових форм. Найбільшедітям подобається виконувати творчі завдання. До їх вони відносяться звідповідальністю та інтересом.
2.2 Використаннярізнорівневих завдань як ефективний метод забезпеченнядиференціації навчання
Однією ізскладової успіху засвоєння знань учнями на відповідному їм рівні та допомогивчителю при організації роботи на уроці є різнорівневі завдання. Тобто вчительмає розуміти, що за диференціацією учнів стоїть також складання для них певнихзавдань, які будуть для них оптимальними не лише по рівню розвитку тауспішності, а й урахуванням їх здібностей, нахилів. Подана нижче схема єопорною для складання різнорівневих завдань. ( Рис. 2.1)Задача навчання Вимоги до умінь учнів Відповідність рівню засвоєння Зміст завдання Формування фактичних знань Уміти відтворювати терміни, поняття, означення Репродуктивний (пізнання) – формальні знання. Вид пам’яті — механічний 1. Що називається 2. Що таке 3. Дайте означення Формування фактичних знань (поняття, факти) Уміти відтворювати, пояснювати, підтверджувати прикладами Репродуктивний (розуміння) – елементарні знання. Вид пам’яті — механічний 1.Скласти методом простої підстановки 2. Знайти в тексті 3. Пояснити Завдання на використання елементарних знань для пояснення типових (стандартних) прикладів, явищ Формування уміння застосовувати знання на практиці Уміти відтворювати знання, пізнавати їх в новій ситуації Конструктивний (елементарні уміння). Вид пам’яті — логічний Завдання на використання знань за взірцем, пред’явлене учню в нестандартній ситуації (перед використанням знань їх потрібно перетворити) Формування уміння творчо використовувати наявні знання Уміти здійснювати перенесення знань в нову ситуацію Творче (перенесення) – вище уміння. Утворення нових психічних структур Творчі завдання
Рис.2.1.Опорна схема для складання різнорівневих завдань
Упроцесі використання диференційованих завдань необхідно здійснювати поступовийперехід від колективних форм роботи учнів до частково самостійних і повністюсамостійних у межах уроку або системи уроків. Такий підхід дає можливість учнямбрати участь у виконанні завдань, складність яких зростає.
Системадиференційованих навчальних завдань повинна:
—   забезпечитирізний темп просування в засвоєнні знань, умінь і навичок різними за рівнямирозумового розвитку на даному етапі навчання учнями, забезпечувати при цьомузасвоєння, застосування, а також необхідне закріплення вивчаємих понять.
—   будуєтьсяза принципом поступового зростання складності, забезпечувати спочатку рівеньобов’язкової підготовки, як основу диференціації навчання;
—  сприяти загальному розвитку учнів;
—  відповідати конкретним дидактичним цілямуроку, етапу навчання і узгоджуватися з формами навчальної діяльності;
—  будуватися на базі діючих підручників зпритягненням додаткового дидактичного матеріалу;
—  мати завдання трьох рівней, яківідповідали б розробленим в психології та методиці навчання іноземної мови рекомендаціямвідповідно складності, трудності і ступеня проблемності, а також відомим вдидактиці рівням засвоєння знань і способів дій.2.3 Методичні рекомендації щодо підвищенняефективності здійснення диференціації навчання у середній школіУ ході дослідження було з'ясовано, щопедагог має визначити, знати, ураховувати індивідуальні особливості своїхучнів, їхній фізичний розвиток, темперамент характер, волю, мислення, почуття,інтереси, щоб спираючись на позитивне, усувати негативні і їхній діяльності іповедінці. Тільки за цієї умови можливе виховання цілісної, гармонійнорозвиненої індивідуальності та повноцінної особистості. Результати дослідженняпідтверджують необхідність застосування у навчальному процесі принципуіндивідуалізації навчання та особливо індивідуального підходу до різнихкатегорій учнів.
Значущістьі потреба диференційованого підходу в шкільній практиці не викликає сумніву.Тому основну увагу звернімо не на доведення того, як це важливо, а на тіпобічні питання, що виникають у вчителя при спробі впровадити диференційованийпідхід у реальних класах і з реальними учнями. Можуть виникнути такі труднощі,як небажання використовувати індивідуальний та диференційований підхід донавчання, незнання індивідуальних особливостей кожного учня, застосуваннядиференційованого підходу до кожного учня на практиці, а не в теоретичномувигляді. Нагадаймо, що труднощі можуть усвідомлювати тільки вчителі, чутливі допсихологічних нюансів педагогічних подій. Багато вчителів працюють, навіть непомічаючи цих труднощів. Проте це не означає, що ігнорування проблемиавтоматично призводить до її розв'язання. Неусвідомлення вчителем тонкощіворганізації відповідних напрямів роботи створює нові, побічні проблеми, якінерідко розв'язуються неоптимальним шляхом.
Важливоюметодичною рекомендацією для молодого спеціаліста є те, що в практичній роботіучителю на уроці дуже важко орієнтуватись на різні фактори, практично він неможе організувати роботу одночасно більш ніж з 2-3 групами. Отже, щоб буламожливість управлінь діяльністю в цих групах, клас не може бути розбитий більшеніж на 2-3 групи. Для такої розбивки потрібен один, але найбільш важливийкритерій. Таким критерієм може бути рівень розвитку мислення. В багатьохметодичних роботах питання індивідуалізації розв'язується в плані попередженняпомилок і засвоєння змісту. Цього недостатньо. Необхідно організовуватиіндивідуальний підхід так, щоб він не просто забезпечував засвоєння знань, алей сприяв розвитку учнів. Ця думка точно сформульована О.О. Кирсановим: "…одна з принципових вимог до навчальної діяльності — не пристосування навчаннядо рівня підготовленості учня шляхом зниження об'єктив труднощів, асистематичне, послідовне, цілеспрямоване розширення і потенціальних можливостейдо об'єктивних вимог".
Загаломможна сказати, що для організації індивідуального підходу учителю необхіднотаке: мати уяву про особливості розумової діяльності рівних груп учнів, прошляхи розвитку мислення, уміти оцінювати рівень розвитку учнів, умітиздійснювати допомогу різної міри, якщо учні натрапляють на труднощі, володітиформами організації індивідуального підходу з урахуванням необхідності розвиткумислення.
А дляуспішного проведення диференційованого навчання вчителю необхідно:
· вивчити індивідуальніособливості та навчальні можливості учнів;
· визначити критеріїоб’єднання учнів у групи;
· використовувати йудосконалювати здібності і навички учнів у груповій та індивідуальній роботі;
· систематично йоб’єктивно аналізувати роботу учнів;
· планувати діяльністьучнів з формування в них навичок самостійної діяльності і вміння керувативласним навчальним процесом;
· відмовлятися відмалоефективних прийомів організації навчання, заміняючи їх раціональнішими заданих умов;
· здійснювати постійнийзворотний зв’язок на уроці;
· вміло використовуватизасоби заохочення тощо.

Висновки дорозділу
Диференціація — це реалізація принципу диференційованого підходу, якийпередбачає врахування відмінностей між групами учнів за їхніми інтересами,рівнем знань, научуваності, тощо. В такому випадку диференціацію ми можеморозглядати як ефективний метод навчання, який передбачає застосуванняіндивідуального підходу, урахування нахилів учнів, їх здібностей, як творчихтак і розумових. На сучасному етапі диференційований підхід застосовуєтьсядосить активно у навчальних закладах. Діти сприймають матеріал на тому рівні, аякому їм це доступно, що не призводить до усереднення. Вчителі в свою чергунамагаються забезпечити учням цей доступний рівень, використовуючи при цьому яквласний досвід, так і напрацювання колег.
Вчитель має розуміти, що задиференціацією учнів стоїть також складання для них певних завдань, які будутьдля них оптимальними не лише по рівню розвитку та успішності, а й урахуваннямїх здібностей, нахилів.
У допомозі при засвоєнні знань учнямина відповідному їм рівні є різнорівневі завдання. Це є також допомогою вчителюпри організації роботи на уроці. Ці завдання він може розробляти керуючисьнавчальною програмою та вимогами до компетенцій учнів відповідного класу.
Системадиференційованих навчальних завдань будується за принципом поступовогозростання складності, сприяє загальному розвитку учнів та мають завдання трьохрівней, які відповідають розробленим в психології та методиці навчанняіноземної мови рекомендаціям відповідно складності, трудності і ступеняпроблемності, а також відомим в дидактиці рівням засвоєння знань і способівдій.
Важливо такожпедагогу пам’ятати, що він має визначити, знати, ураховувати не тількиіндивідуальні особливості своїх учнів, їхній фізичний розвиток, а йтемперамент, характер, волю, мислення, почуття, інтереси, щоб спираючись напозитивне, усувати негативні і їхній діяльності і поведінці. Тільки за цієїумови можливе виховання цілісної, гармонійно розвиненої індивідуальності таповноцінної особистості.
А дляуспішного проведення диференційованого навчання вчителю необхідно: вивчитиіндивідуальні особливості та навчальні можливості учнів, використовувати йудосконалювати здібності і навички учнів у груповій та індивідуальній роботі, систематичной об’єктивно аналізувати роботу учнів, відмовлятися від малоефективних прийоміворганізації навчання, заміняючи їх раціональнішими за даних умов, здійснюватипостійний зворотний зв’язок на уроці, вміло використовувати засоби заохочення.

Загальнийвисновок
Диференціаціянавчання досягається шляхом забезпечення кожного учня навантаженням, відповідноз його індивідуальними можливостями, що практикується різними способами:диференційовані домашні завдання, необов’язкові завдання, додатковііндивідуальні завдання. Навчальний процес повинен не просто пристосовуватись,підбудовуватись під власний рівень знань і умінь учнів, змінюючи зміст іметоди, а орієнтуватись на досягнення максимально важливих результатів кожнимучнем і, що не менш важливе, на розвиток мислення, пізнавальних можливостей,інтересів. Отже, організація диференційованого підходу до навчання є одним ізскладних питань, в якому пов’язані теоретичні, частіше не до кінця розв’язаніпитання, і практичні вимоги їх реалізації на конкретному предметі, в конкретнихкласах. Для організації індивідуального підходу учителю необхідно таке: матиуяву про особливості розумової діяльності рівних груп учнів, про шляхи розвиткумислення, уміти оцінювати рівень розвитку учнів, уміти здійснювати допомогурізної міри, якщо учні натрапляють на труднощі, володіти формами організаціїіндивідуального підходу з урахуванням необхідності розвитку мислення.
Реалізувати упрактиці викладання принципи диференціації можливо, використовуючи різні методиі форми навчання, різні прийоми роботи з учнями. При цьому дана технологія необмежує вчителя в виборі методів, засобів і форм навчання – все це знаходитьсяповністю в компетенції вчителя. Разом з тим слід пам’ятати, що ті чи іншіпедагогічні рішення вчителя не повинні перекреслювати основні принципутехнології, основою якої є рівнева диференціація.

Додаток А
Методика № 1
1.КовальчукТетяна Олександрівна 2.Коростенська ЗОШ № 8 3.2-9 4. середній клас 5.так 6.так 7.знаю, використовую8.так 9.Зміст принципу індивідуального підходу полягає в такій організаціїнавчального процесу, при якому вибір методів, прийомів і темп навчанні враховуєіндивідуальні відмінності учнів, рівень їх здібності до навчання. 10.підбираюзавдання різного рівня складності для кожного окремого учня 11.простішізавдання 12.складніші завдання направлені на розвиток індив та творчихздібностей, мислення 13.так 14.здійснюється на 99%
1. Гнатюк Оксана Миколаївна
2. Коростенська ЗОШ № 6 I-III ступенів
3. 3, 6, 7, 8, 10, 11
4. Середній клас та діти малозабезпеченихбатьків навчаються в 6 класі
5. Так, досить глибоко
6. Звичайно, індивідуальний підхід докожної дитини допомагає правильно підібрати навчально-практичний матеріал
7. Добре знаю і використовую у практиціроботи
8. Так, це особистісно-орієнтованенавчання, що враховує індивідуальний підхід до кожної дитини
9. Це врахування психорозумовихособливостей кожної дитини під час розробки завдань та вправ
10. Підбираю для них цікаві завдання зтворчим, логічно-лінгвістичним спрямуванням
11. Підбираю завдання прості, ті, які данадитина вмозі зробити самостійно
12. Підбираю завдання з підвищеноюскладністю
13. Так, враховуючи учнівські інтереси тазахоплення, діти більш активно працюють над завданнями
14. Наша школа вже багато років працює надпроблемою диференційованого навчання. тому є багато узагальнених напрацювань ізпрактики різних педагогів, які може використовувати і молодий спеціаліст.Такийпідхід до навчання учнів допомагає краще розкрити здібності кожної особистостіта творчо розвинути їх.
1. Бондарчук Тетяна Миколаївна
2. Коростенська ЗОШ № 6 I-III ступенів
3. 2-9
4. Представники всіх соціальних класів
5. Так, але не можу сказати, що досконально
6. Індивідуальний підхід допомагають кращета ефективніше працювати з дітьми
7. Використовую
8. Так
9. Це підхід, який враховує індивідуальніособливості кожного учня
10. Використовую для них цікаві завдання
11. Намагаюся підібрати простіші завдання
12. Працюю із ними додатково та підбираюскладніші завдання
13. Намагаюся, але не завжди це допомагає
14. 60 %

Додаток Б
План-конспектуроку німецької мови для 7-го класу на тему «Das Äuβern. DieKleidung»
Мета: практична– активізувати вживання лексики з теми " Das Äuβern. Kleidung ";
освітня –повторити вживання та відмінювання модальних дієслів;
розвивальна – тренуватимонологічне та діалогічне мовлення, розвинути мовленнєву реакцію, навичкичитання, говоріння;
виховна –виховати у дитини почуття естетичного смаку в одязі;
Тип уроку:комбінований.
1. Фонетична зарядка.
" Ich kannes, ich will es,
Du willst es,aber kannst gar nicht,
Er möchtetes, sie lässt sich,
Wir sollen esmachen und ihr musst uns glauben"
2. Перевірка домашнього завдання.
3. Повідомлення теми уроку
" Мипригадаємо та активізуємо вживання лексики з теми «Одяг та вигляд»,також ми повторимо відмінювання та вживання модальних дієслів."
4. Опишіть, будь-ласка, коротко зовнішністьта зовнішній вигляд сусіда (сусідки) по парті.
5. Гра «Ланцюжок». На дошку вішають3 портрети різних людей, різної статі, різного віку та стилю. Вчитель пише надошці також багато назв одягу, дітипо черзі говорять
1.1.щохто може носити, 2.що хоче носити,3.що повинен носити.
2.щомогли б вони одягти, якщо були б на 10 років молодше(доросліше).
3.повністюзмінити стиль, сказати де хто працює, вживаючи модальні дієслова.
6. Намалюйтекожен на листочку людину, одягнену в певний стиль. Опишіть її. Розкажіть про цейстиль.
7.Невеликасамостійна робота, спрямована на перевірку засвоєння відмінювання модальнихдієслів.
8.Підведенняпідсумків уроку:
1. Was haben wirheute in der Stunde gemacht?
2. Was haben wirheute wiederholt?
3. Wie habt euchdie heutige Stunde gefallen?
4. Was habtheute euch nicht gefallen?

Додаток В
Комплекс диференційованихвправ по темі «Das Reisen», розроблені для виконання у 7-му класі.
1. Фонетичназарядка. Діти повторюють приказки за вчителем.
ü  AndereLänder, andere Sitten.
ü  Ostund West daheim ist best.
ü  Somanches Land, so manche Sitten.
ü  Vonvernen Ländern ist gut erzählen.
ü  WeiteReisen machen Weise.
ü  Werviel reist, hat was zu erzählen.
ü  Werviel reist, erlebt viel.
ü  Reisenbildet.
2. ErklärenSie bitte irgendeines Sprichwort.
3. Sagen Siebitte andere Sprichwörter, die Sie kennen.
4. Bilden Sieeine kleine Situation( 4-5 Sätze ) mit irgendeinem Sprichwort.
5. Sagen Sie mirbitte, womit kann man reisen?
6. ErzählenSie uns, bitte, mit welchem Transport reisten Sie schon, mit welchem reistensie noch nicht und mit welchem werden Sie gern reisen?
7. Passen dieseWörter zusammen?
der Bahnhof
das Auto
der Zug
der Bus
das Flugzeug
mit dem Fußgehen
das Schiff
der Rucksack
das Buch
das Leptop
die Fotokamera
Verbinden Siediese Wörter logisch und bemühen Sie sich einen kleinen Dialog zubilden.
8. GebrauchenSie die Wörter aus den Klammern und bilden Sie die Sätze. Diese Sätzeergänzt man die vorangehende.
a)
1. Ich willnicht mit dem Bus fahren. ( das Auto, gut )
2. Mein Traumist nach Deutschland zu fahren. ( Sitten. Bräuche, gut, verstehen)
3. Das Reisenmit dem Bus ist interessant. ( der Zug, bequem )
4. Das Reisenmit dem Flugzeug ist zu teuer. (das Auto, billig)
Bilden Sie allemöglichste Steigerungsstufen des Adjektivs.
b) Geben Siebitte den Inhalt des Textes nach und gebrauchen Sie statt des PositivsKomparativ und Superlativ.
Ich will nachDeutschland fahren. Dort wohnt mein guter Freund Peter. Es ist bequem, dorthinmit dem Bus fahren. Aber es ist zu teuer und ich beschloss mit dem schnellen Zugzu reisen. Ich muss ihm etwas schenken, darum kaufe ich ihm ein schönesBuch. Er hat das Lesen gern.
c) Bilden Siebitte 2 oder 3 kleine Gruppen und diskutieren Sie zum Thema «Reisen ».Womit und wohin kann und will ich fahren? Gebrauchen Sie bitte in jedem SatzAdjektiv im Positiv, Komparativ und Superlativ.
9. a)Wen treffenwir, wann wir mit dem Transport irgendwohin fahren? Die Leute, die ganzverschiedene Berufe haben.
Z.B. Wen treffenwir, wenn wir nach Kanada mit dem Flugzeug fahren? ( mit dem Auto, mit demSchiff, mit dem Bus )
b)Was kann man überdiese erzählen? Wie sollen sie aussehen? Was machen sie? Sollen sie einigeFremdsprachen kennen? Und wozu? Wie sollen sie sich mit den Reisenden benehmen?
c) Manche vonIhnen haben schon gereist. Erzählen ein biβchen über Ihre Reisen.Welche Bahnhöfe haben Sie gesehen? Welchen Leuten begegneten Sie? Wo warenSie und wohin wollten Sie noch einmal zurückkehren? Spielen Sie einkleines Rollenspiel!
10. Die Hausaufgabe.

Списоквикористаних джерел
1. Акимова Н.О., Козлова Т.Н.Индивидуальность учащегося и индивидуальний подход \\ Знание, 1992. № 3.
2. Бабанский Ю.К. Учёт возрастных ииндивидуальных особенностей школьников в учебно-воспитательном процессе // Нар.образование. — 1982.-№5.- С.111.
3. Бордовская Н.В., Реан А.А.
Педагогика.Учебник для вузов – СПб,: Питер, 2001. – 304с. – ( Серия «Учебник новоговека»).
4.  Бродський Я.С. О.Л.Павлов «Стандартизація шкільної освіти»// Газета
«Математика», №9, 2003.
5.  Бударный А.А. Индивидуальный подход в обучении. «Советская педагогика» 1965,№ 7.
6. Бухаркина М.Ю. Технологияразноуровневого обучения. «Иностранные языки в школе», №3, 2003 год.
7. Вайсбурд М.Л. Кузьмина Е.В. Рольиндивидуальных особенностей учащихся при обучении иноязычному устноречевомуобщению. «Иностранные языки в школе», №1-2, 1999год.
8. Володько В. М. Індивідуалізація йдиференціація навчання: понятійно-категорійний аналіз // Педагогіка іпсихологія. – 1997. – № 4. – 356 с.
9. Галузинский В.М. Индивидуальний подход ввоспитании учащихся. К.: Радянська школа, 1982. — 150 с.
10. Державний стандарт початкової загальноїосвіти. — К., 2005.
11. Кирсанов А.А. Индивидуализация учебнойдеятельности, как педагогическая проблема. М.: Педагогика, 1982. — 222 с.
12. Кремень В.Г. Сучасна освіта в контекстіреформування // Учитель. — 1999. — № 11-12. — С. 18-21.
13. Мясников А.И. Проблемы повышенияэффективности общего среднего образования.
14.  Освітні технології. Редакція О.М. Пєхоти// Київ «А.С.КЛ 2002.
15. Педагогіка: теорія та історія:Навч.посібник. — К.: Вища шк., 1995. – 237с.
16. Педагогика: Учеб. пособие. 2-е узд.,перераб. и доп. – М.: Высш. шк., 1990. – 576 с.
17. Полат Е.С. Разноуровневое обучение. „Иностранныеязыки в школе“, №6, 2000 г, С. 6.
18.  Полат Е.С. Разноуровневое обучение. „Иностранные языки в школе“№1, 2001 г, С. 4.
19. Про концепцію державного стандартузагальної середньої освіти та
проектбазового навчального плану загальноосвітньої школи//
Інформаційнийзбірник МО України, №17/18, 1996.
20. Програми для середньої загальноосвітньоїшколи. 1-4 класи. — К.: Початкова школа, 2006. — 462 с.
21. Рабунский Е.С. Индивидуальний подход впроцессе обучения школьников.
22. Савченко О.Я. Дидактика початковоїшколи: Підручник для студентів педагогічних факультетів. — К.: Генеза, 2002. — 496 с.
23. Савченко О.Я. Основні напрямиреформування шкільної освіти. // Шлях освіти. — 1998. — №1. — С.2-6.
24. Теорія і методика виховання: Навч.Посібник. – К.: Вища шк., 1997. – 307.: іл.
25. Терещук Г. Теоретичні засади методичноїсистеми індивідуалізованого навчання. // Трудова підготовка в закладах освіти.2005. — №1. С. 3-5
26. Унт. И.Е. Индивидуализация идифференциация обучения. М.6 Педагогика, 1990. — 200 с.
27. Фіцула М.М. Педагогіка: Навчальнийпосібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти – К.: „Академія“,2000. – 544 с.
28. Фіцула М.М. Педагогічні проблемиперевиховання учнів. – Тернопіль, 1993.
29. Фіцула М.М. Педагогіка К.-2000.
30. Филипович Е.Д. Индивидуальные системыобучения для сельской начальной школы // ИНФО. — 1997. -№ 2. — С. 35.
31.  Цетлин В.С. Доступность и трудность в обучении. – М.: Знание. 1984.-80 с.
32. http:/ref.a.ua/?id=270526
33. http:/studentam.net.ua/content/view/2276/85/
34. http:/www.refine.org.ua
35. http:/referats./pedagogigs/69744.html
36. http:/www.5ballov.ru/referats/preview/91119