Акмеологічний підхід у теорії й практиці вищої педагогічної освіти України, Росії, Білорусі (порівняльний аналіз)

ЛУГАНСЬКИЙНАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
іменіТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ВАКУЛЕНКОВалентина Миколаївна

УДК378.073 (075.8)
 
АКМЕОЛОГІЧНИЙПІДХІД У ТЕОРІЇ Й ПРАКТИЦІ ВИЩОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ, БІЛОРУСІ, РОСІЇ
(порівняльнийаналіз)
13.00.01 –загальна педагогіка та історія педагогіки
 
Автореферат
дисертації наздобуття наукового ступеня
докторапедагогічних наук

Луганськ – 2008

Дисертацією єрукопис.
Роботу виконано вЛуганському національному університеті імені Тараса Шевченка, Міністерствоосвіти і науки України.
Науковийконсультант: доктор педагогічних наук, професор, заслужений діяч науки ітехніки України Харченко Сергій Якович,
Луганськийнаціональний університет імені Тараса Шевченка, проректор знауково-педагогічної роботи
Офіційніопоненти: доктор педагогічних наук, професор,
дійсний член АПНУкраїни
Кузь ВолодимирГригорович, Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини, професоркафедри дошкільної педагогіки;
докторпедагогічних наук, професор Дубасенюк Олександра Антонівна,
Житомирськийдержавний університет імені Івана Франка, проректор з наукової роботи,міжнародних та регіональних зв’язків;
докторпедагогічних наук, професор Золотухіна Світлана Трохимівна,
Харківськийнаціональний педагогічний університет імені Г.С.Сковороди, завідувач кафедризагальної педагогіки.
Захиствідбудеться 19 червня 2008 р о 13 годині на засіданні спеціалізованоївченої ради Д 29.053.01 у Луганському національному університеті імені ТарасаШевченка за адресою: 91011, м Луганськ, вул Оборонна, 2
З дисертацією можнаознайомитися в бібліотеці Луганського національного університету імені ТарасаШевченка (91011, м Луганськ, вул Оборонна, 2).
Авторефератрозіслано 16 травня 2008 р.
Учений секретар спеціалізованоївченої ради Л.Л Бутенко

ЗАГАЛЬНАХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
 
Актуальністьдослідження Взаємозв’язок івзаємозалежність країн та народів сучасного світу, процеси глобалізації, щоінтенсивно розвиваються, закономірно обумовлюють усе більший інтерес довивчення міжнародного досвіду в різних сферах суспільного життя
Вітчизняніпедагоги-теоретики й практики прагнуть отримувати якомога повнішу інформаціюпро роботу своїх зарубіжних колег, запозичувати їхні досягнення й учитися наїхніх помилках У цей контекст вплітаються міжнародні зіставлення в галузіосвіти, що є зараз однією з найактуальніших сфер людської діяльності Порівняльно-педагогічнідослідження мають не лише фундаментальне теоретичне, а й велике практичнезначення, особливо в періоди інтенсивної модернізації педагогічної освіти Саметому системне зіставлення зарубіжного й вітчизняного педагогічного досвіду можесприяти глибшому осмисленню наших власних проблем, виправленню помилок іпрорахунків, підвищенню ефективності навчально-виховної діяльності українськихосвітніх інститутів.
У нашій державіісторично склалася потужна система педагогічної освіти, яка вирішує проблемипрофесійної підготовки педагогів Час активної розбудовисистеми національної освіти України, відродження та подальший розвитокдуховно-моральної культури, інтелектуального потенціалу українського народуспонукають до пошуків ефективних шляхів підготовки педагогічних працівників Результатпедагогічної діяльності великою мірою визначається рівнем професіоналізмупедагогів і якістю їхньої підготовки У Державній національній програмі „Освіта”(Україна ХХІ століття) завважується, що педагогічні працівники мають статиосновною рушійною силою відродження й створення якісно нової національноїсистеми освіти.
В останнєдесятиріччя увага вітчизняних дослідників зосередилася на процесахудосконалення системи педагогічної освіти й розв’язанні багатьох проблем Зрозумітипризначення й специфіку педагогічної професії неможливо без адекватногоуявлення про ті процеси, які здійснюються сьогодні у сфері загальної освіти Метаморфози,що відбуваються в педагогічній освіті, виходять далеко за рамки локальних зміну навчальному плані, у змісті окремих дисциплін, в організаційно-методичнихаспектах навчального процесу Тут і компетентнісна модель навчання, відмінна відтрадиційної предметної, і профільна школа з безліччю освітніх маршрутів, щозмінила однакове для всіх навчальне середовище, і нові цінності освіти, коли назміну звичному культу успішності й дисципліни приходить орієнтація наособистість, полікультурність, інформаційна насиченість педагогічних систем,нові форми оцінки результатів освіти – ось далеко не всі проблеми, які належитьвирішувати випускникові ВНЗ.
Найбільшретельного теоретико-методологічного аналізу потребують вітчизняна й зарубіжнасистеми підготовки педагогічних працівників (у нашому дослідженні слов’янськихнародів – України, Росії й Білорусі), оскільки саме їх порівняння й зіставленнязабезпечить осмислення реальних досягнень і виявлення деструктивних тенденцій Пошукшляхів удосконалення системи підготовки педагогів ведуть багато вчених з різнихпозицій, але акмеологічний підхід, який орієнтує педагога на досягнення вершинтворчого саморозвитку, високого рівня продуктивності й професійної зрілості, утеорії й практиці вітчизняної вищої педагогічної освіти вивчено недостатньо.
Між тимактуальною є наукова проблема, яка полягає в необхідності визначити умови йчинники впровадження акмеологічного підходу в теорію й практику вищоїпедагогічної освіти в Україні, виходячи з реалій сьогодення й орієнтуючись наперспективні завдання, визначені в провідних нормативних державних документахщодо розвитку освіти (Закон України „Про освіту”, Національна доктрина розвиткуосвіти України у XXI столітті, Концепція національного виховання, ЗакониУкраїни „Про професійно-технічну освіту”, „Про загальну середню освіту”, „Провищу освіту”, Державна програма „Вчитель”) Вирішення цієї проблеми потребуєглибокого вивчення в порівняльному плані досягнень країн близького зарубіжжя,зокрема Росії й Білорусі, у яких накопичено цікавий і ефективний досвідудосконалення професійної підготовки вчителів на засадах акмеологічногопідходу.
Суттєвимджерелом визначення сучасної стратегії в галузі педагогічної освіти в Україні єаналіз світового досвіду підготовки педагогів у різних освітніх системах Українськівчені досліджували підготовку вчителів переважно у високорозвинених країнах,таких як США, Німеччина, Велика Британія До ґрунтовних робіт, які було виконанона матеріалах кількох країн, належать дослідження: проблем становлення йрозвитку міжнародного вчительського руху (О Сухомлинська); професійноїпідготовки вчителів у країнах Західної Європи й Великій Британії (Н Абашкіна, ГАлексевич, Ю Алферов, Г Андрєєва, Ф Бухбергер, Н Воскресенська, М Кларін, Н Лавриненко,В Лапчинська, Л Латун, Є Лисова, О Локшина, З Малькова, Б Мельниченко, Ю Пассов,Л Пуховська, В Сафонова, І Тараненко, Л Торжник, Л Хведченя та ін.).
Предметом увагиукраїнських компаративістів протягом останніх років стали проблеми європейськоїінтеграції в освітній сфері, включення України в Болонський процес, розвитокпедагогічної та професійної освіти в різних країнах, міжнародний досвідстандартизації освіти, проблеми гуманізації освіти тощо.
З кожним роком посилюється увага українських,російських, білоруських дослідників до проблем філософії педагогічної освіти (В Андрущенко, С Гессен,І Зязюн, В Кремень, В Лутай та ін.), професійної підготовки й становленнямайбутнього педагога (Л Ахмедзянова, В Бондар, О Дубасенюк,А Капська, О Киричук, В Кузь, Н Кузьміна, ОМороз, Л Нечепоренко, Д Ніколенко, Н Ничкало, О Савченко, В Сагада, В Сластьонін, О Тхоржевський, М Шкіль, А Щербаков, М Ярмаченко та ін), синергетичного та акмеологічного підходів(В Бранський, Т Григор’єва, Г Данилова, Л Зоріна, О Князєва, С Курдюмов, М Ноулз, Л Орбан-Лембрик, С Пальчевський,С Пожарський, І Пригожин та ін.).
Ефективністьпедагогічної діяльності з позицій системного, комплексного, суб’єктного,гуманістичного підходів аналізували А Алексюк, Б Ананьєв, В Безпалько, І Бех, НГузій, С Єлканов, М Звєрєв, Г Кирилова, О Кочетов, Н Кузьміна, І Лернер, М Махмутов,В Семиченко, М Скаткін, Т Шамова, О Штурмак та ін
Теоретико-методологічніта історико-педагогічні аспекти розвитку педагогічної освіти в Україніґрунтовно розглянуто в роботах А Алексюка, Л Вовк, О Глузмана, Н Дем’яненко, М Євтуха,І Зайченка, С Золотухіної, В Курила, В Лугового, В Майбороди, Є Мединського, С Сірополка,О Сухомлинської, М Ярмаченка та ін
Важливу роль урозробці основ теорії педагогічної майстерності відіграли праці психологів іпедагогів: Ю Азарова, Л Виготського, Ф Гоноболіна, І Зязюна, О Костюка, О Леонтьєва,Б Мітюрова, О Мороза, В Моляко, С Рубінштейна, Л Рувінського, О Рудницької, В Тепловата ін Проблемам формування творчої особистості присвячено роботи В Арєєва, І Беха,Д Богоявленської, С Моляко, С Сисоєвої, Я Пономарьова, М Поташніка та ін.
Зауважимо, щоаналіз української, російської, білоруської психолого-педагогічної літературисвідчить про спільні проблеми й завдання вищої педагогічної освіти,аналогічність у методологічних підходах і виявлення інтересу та активізаціюпошуків науковців щодо дослідження професіоналізму, творчої педагогічноїдіяльності, виявлення рівнів продуктивності педагогічної діяльності, шляхівудосконалення професійної підготовки, її якості тощо У Росії з кінця 80-х – напочатку 90-х років XX століття, а потім і в Білорусі з’являються дослідження закмеології – науки, яка вивчає закономірності й феномени розвитку людини наступені її зрілості й особливо при досягненні найбільш високого рівня в цьомурозвитку Монографічні роботи з різних проблем акмеології опублікували О Анісімов,Є Богданов, О Бодальов, Н Вишнякова, А Гусєв, А Деркач, В Зазикін, А Кириченко,Н Кує, Н Конюхов, Н Корнієнко, Н Кузьміна, М Кухарєв, Л Лаптєв, А Маркова, В Михайловський,А Огнєв, С Пальчевський, В Петрусинський, А Реан, І Семенов, В Решетько, М Сікач,А Ситніков, С Степанов, Ю Синягін і багато інших.
Пріоритет утеоретичній розробці та практичному впровадженні акмеологічних ідей зазагальним визнанням належить Росії У різних ВНЗ Російської Федерації булоорганізовано кафедри й лабораторії акмеології Через аспірантуру й докторантурурозпочато підготовку кадрів вищої кваліфікації за спеціальністю 19.00.13 –психологія розвитку, акмеологія У вищих навчальних закладах Москви,Санкт-Петербурга, Тули, Калуги, Нижнього Новгорода й інших міст булоорганізовано дисертаційні ради з цієї спеціальності У 1991 р створено йофіційно зареєстровано Міжнародну академію акмеологічних наук (МААН) ізштаб-квартирою в Санкт-Петербурзі й відділеннями в Москві, великих регіонахРосії й за рубежем З 1994 р видається теоретичний журнал „Акмеологія”, а з1997 р – журнал „Питання акмеології” Регулярно проводяться науковіконференції й симпозіуми з акмеології У Москві створено Міжнароднийакмеологічний інститут – перший навчальний заклад для підготовкиспеціалістів-акмеологів вищої кваліфікації.
У Білорусітакож помітно посилюється увага до акмеологічної науки: створено кафедриакмеології в Гродненському державному університеті, Гродненському обласномуінституті післядипломної освіти, Мінському Республіканському інституті вищоїшколи Академія управління при Президенті Республіки Білорусь і академіяпіслядипломної освіти оголосили з 2000 р прийом в аспірантуру йдокторантуру за цією спеціальністю.
Вітчизнянасистема вищої педагогічної освіти у своєму динамічному розвитку зробиласуттєвий крок щодо перетворення студента з об’єкта в суб’єкт, установленнясуб’єкт-суб’єктних відносин у навчально-виховному процесі Разом з тим, на жаль,студент залишається суб’єктом учіння, а не суб’єктом майбутньої професійноїдіяльності Це означає, що сучасна система вищої педагогічної освіти стала більшдемократичною, але не виводить студента на рівень професійної зрілості.
З акмеологічногопогляду професійна зрілість – масштабна категорія, яка передбачає розвитокморально-етичних якостей, гуманістичної спрямованості особистості,нормативності поведінки й відносин Зріла особистість вирізняється високоювідповідальністю, турботою про інших людей, соціальною активністю,характеризується гуманістичною спрямованістю, а не лише високими професійнимидосягненнями й ефективною самореалізацією Саме тому в акмеологічному розумінніступінь зрілості, а тим більше вершина зрілості – акме – розглядається якбагатомірна характеристика стану дорослої людини Вона дозволяє всебічно вивчатизакономірності розвитку людини як індивіда (складного живого організму),особистості (ядром якої є ставлення людини до різних сторін дійсності) ісуб’єкта діяльності (перш за все, як професіонала), спроможного досягти впрофесійному розвитку найбільш високого рівня.
Ґрунтуючись нааналізі наукової літератури, ми визначаємо акмеологічний підхід як базиснеузагальнююче поняття акмеології, що акумулює сукупність принципів, методів,прийомів, засобів організації й побудови теоретичної та практичної діяльності,орієнтованих на прогноз якісного результату в підготовці педагога, високийрівень продуктивності й професійної зрілості.
Таким чином,аналіз теоретичного доробку українських, російських, білоруських науковців,стану педагогічної теорії й практики, нових вимог до професійної підготовкипедагогів дав змогу виявити ряд суперечностей між:
·       потребоюсуспільства в ефективній системі педагогічної освіти, спроможній забезпечитивисокий рівень професійної зрілості педагогів, та реальними її можливостями;
·       цілісністюсуб’єкта на ступені зрілості, коли його індивідуальні, особистісні йсуб’єктно-діяльнісні характеристики вивчаються в усіх взаємозв’язках, тавідокремленням їх у теорії й практиці вищої педагогічної освіти;
·       потребоюсуспільства у висококваліфікованих педагогах, здатних здійснювати навчання йвиховання на акмеологічних засадах, та відсутністю необхідного для цьогонауково-методичного забезпечення;
·       наявністюефективного досвіду впровадження акмеологічного підходу в педагогічну освітупострадянських країн, зокрема Росії та Білорусі, та недостатнім його аналізомта осмисленням у порівняльному плані в Україні.
Необхідність розв’язання виявлених суперечностейдозволяє сформулювати проблему обраного дослідження, яка полягає в необхідностівивчення теоретико-методологічних засад розвитку акмеологічного підходу втеорії й практиці вищої педагогічної освіти України, Росії, Білорусі, а також увизначенні теоретичної моделі продуктивної педагогічної діяльності Принципи акмеології успішно використовуються в системі підготовкивчителів Білорусії та Російської Федерації Ураховуючи, що вітчизнянапедагогічна освіта має спільні риси з білоруською та російською, зіставлювана зними за тенденціями розвитку, є необхідність і можливість порівняльного аналізутеоретичних і практичних аспектів підготовки вчителів у цих країнах насучасному етапі в контексті акмеологічного підходу Це дозволить оптимізувати іякісно вдосконалити педагогічну освіту в Україні, націлити її на забезпеченнявисокого рівня професіоналізму майбутнього вчителя З огляду на вищезазначене йбуло визначено тему дисертаційного дослідження: „Акмеологічний підхід утеорії й практиці вищої педагогічної освіти України, Білорусі, Росії(порівняльний аналіз)”.
Зв’язок роботиз науковими програмами, планами, темами Тема дисертаційногодослідження входить до плану науково-дослідної роботи кафедри педагогікиЛуганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка якскладова частина комплексної наукової теми „Управління якістю освітньоїдіяльності у вищому навчальному закладі” (державний реєстраційний номер0107U000968)
Темузатверджено Вченою радою Східноукраїнського національного університету іменіВолодимира Даля (протокол № 7 від 22.02.2002 р.), а також узгоджено вРаді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології вУкраїні (протокол № 6 від 17.06.2003 р.).
Об’єктдослідження – вища педагогічнаосвіта вУкраїні, Росії, Білорусі
Предметдослідження – розвиток акмеологічного підходу в теоріїй практиці вищої педагогічної освіти України, Росії, Білорусі.
Метадослідження: на основі порівняльного аналізу виявитиспільне й відмінне у використанні акмеологічного підходу в теорії й практицівищої педагогічної освіти України, Росії, Білорусі, визначити перспектививпровадження акмеологічних ідей у вітчизняну систему підготовки вчителів.
Концепціядослідження полягає в розкритті багатогранної системипрофесійної підготовки педагога, яка може становити собою цілісність упедагогічній науці й одночасно бути методологічним підґрунтям для застосуванняакмеологічного підходу як нової парадигми.
1 Порівняльний аналіз систем розвитку педагогічної освіти наоснові акмеологічного підходу ми розглядаємо як необхідну умову її реформуванняПошук нової моделі вищої педагогічної освіти в стратегічному плані тіснопов’язаний не лише з внутрішньосистемними, а й із зовнішніми чинниками, зокремаз тими, що визначають загальний напрям розвитку педагогічної освіти на основіакмеологічного підходу не лише в Україні, а й у Росії та Білорусі Порівняннясприяє виявленню сутності й особливостей педагогічної спадщини українських,російських і білоруських учених щодо професійної підготовки вчителів, єзмістовним підґрунтям для об’єктивного наукового осмислення пріоритетів,напрямів і тенденцій з метою розробки нових концепцій розвитку вищоїпедагогічної освіти в сучасних умовах, формування суспільних потреб і запитівщодо якісної підготовки педагога.
2 Здійснення порівняльного аналізу потребує врахування сутнісниххарактеристик акмеологічного підходу, який передбачає:
– використанняметодологічних засад акмеології для побудови системи професійної підготовкимайбутніх педагогів;
– засвоєннястудентами педагогічних ВНЗ категоріально-понятійного апарату акмеології, їїзакономірностей, принципів;
– застосуванняв практичній підготовці майбутніх педагогів акмеологічних моделей, технологій іметодів;
– орієнтаціютеоретичної й практичної підготовки студентів педагогічних навчальних закладівна продуктивні моделі професійної діяльності, досягнення акмевершин
3 Коректність порівняльного аналізу розвитку вищої педагогічноїосвіти в Україні, Росії, Білорусі на основі акмеологічного підходузабезпечується виділенням одиниць порівняння До найважливіших з них мивідносимо:
а) історико-педагогічні аспекти становлення й розвиткупедагогічної освіти в Україні, Росії та Білорусі;
б) спрямованість програм розвитку педагогічної освітитрьох держав на сучасному етапі;
в) специфіку сучасних систем вищої педагогічної освітита державних освітніх стандартів вищої професійної освіти України, Росії,Білорусі;
г) загальні тенденції розвитку й удосконаленняпедагогічної освіти України, Росії і Білорусі в акмеологічному аспекті.
4 Упровадження акмеологічного підходу в теорію й практику вищоїпедагогічної освіти України ґрунтується на аналізі й урахуванні закономірностейта суперечностей фахової підготовки педагогів на традиційній основі таорієнтації на наукові розробки з теорії й методології професійної підготовкивчителів на акмеологічних засадах Концептуальне значення при впровадженніакмеологічного підходу має звернення до гуманістичних ідей, що передбачаютьрозгляд людини як найвищої цінності, опору на її духовний світ, здібності дотворчості й самовдосконалення Ці положення ми втілюємо в процес підготовкимайбутніх педагогів, спрямовуючи їх на особистісно орієнтоване навчання,проектування поведінки та авторських систем діяльності, самореалізаціюособистісного потенціалу Порівняльний аналіз систем педагогічної освіти трьохдержав корисно вплине на об’єктивні оцінки вітчизняного досвіду, стане надійниморієнтиром на шляху реформування української вищої педагогічної школи.
Відповідно допредмета, мети, концепції визначено завдання дослідження:
1 На підставі аналізу філософської, психолого-педагогічної літературивиявити стан дослідженості проблеми та простежити процес виникнення й розвиткуакмеологічних ідей в українській, білоруській та російській педагогічній теоріїй практиці.
2 Розкрити сутність і особливості акмеологічного підходу до професійноїпідготовки педагога в теорії й практиці вищої педагогічної освіти
3 Здійснити системний аналіз програм розвитку педагогічної освіти,виявити спільне й особливе в системах вищої педагогічної освіти й освітніхстандартах України, Росії, Білорусі у змістовному й структурному ракурсах.
4 На основі проведеного порівняльного аналізу розробити концепцію реалізаціїакмеологічного підходу у вищій педагогічній освіті й на її базі шляхомтеоретичного моделювання створити концептуальну модель продуктивноїпедагогічної діяльності
5 На підставі результатів порівняльного аналізу обґрунтувати перспектививпровадження акмеологічного підходу в теорію й практику вищої педагогічноїосвіти України для підвищення якості професійної підготовки майбутніх педагогів
Методологічнуоснову дослідження становлять: теорія пізнання з їїдіалектичними принципами всезагального взаємозв’язку, неперервності розвитку;ідеї гуманістичного розуміння людини як найвищої цінності суспільства;методологія акмеологічного підходу до вивчення людини як індивіда, особистості,суб’єкта діяльності, індивідуальності
Методологічнезначення для нашого дослідження мають: положення акмеології щодо інтеграціїзнань про якості, властивості людини в різних системах її життєдіяльності;принцип системності, який дозволяє розкрити зміст прогресивного розвиткулюдини, її особистісно-професійного розвитку як синергетичної системи;розуміння особистості педагога як суб’єкта педагогічного процесу й процесусаморозвитку; ідея неперервності педагогічної освіти.
Теоретичнуоснову дослідження становлять:
·         основні ідеї концепції неперервної освіти, якіґрунтуються на врахуванні індивідуальних потреб людини, розкриті в працяхзарубіжних і вітчизняних учених (О Аббасов, В Адольф, В Алфімов, С Батищев,А Бєляєва, М Богдан, Л Вовк, А Гартунг, Б Гершунський, Л Гребенкіна, А Гримов,Р Дейв, А Дьомін, М Євтух, А Кроплі, В Кузь, Н Кузьміна, В Ледньов, О Мороз, Н Ничкало,В Онушкін, В Осипов, В Паламарчук, О Савченко, В Сагада, Б Суходольський, В Сухомлинський,О Сухомлинська, Є Тесля, П Худомський, Н Чегодаєв П Шукла, П Шоцький, О Ярошенкота ін.);
·         роботи, у яких розкрито питання філософії освіти (ВАндрющенко, Л Борсук, С Гессен, І Зязюн, Б Кедров, В Кремень, В Лутай, С Шаш таін.);
·         положення сучасної психолого-педагогічної науки протеоретико-методологічні основи підготовки педагога у вищих навчальних закладах(О Абдуліна, Л Алексєєва, А Алексюк, Л Анциферова, С Архангельський, Ю Бабанський,І Багаєва, Г Балл, В Батюшко, В Безпалько, Є Богданов, І Богданова, В Бондар, АБулда, В Вакуленко, А Вербицький, В Володько, О Глузман, С Гончаренко, А Деркач,О Дубасенюк, З Єсарева, О Жук, З Каргієва, С Кашлєв, Б Коротяєв, М Красовський,В Панчук, В Сагада, В Семиченко, В Сластьонін, Т Сорочан, Н Хмель, Б Шиян, М Шкіль,О Цокур, В Якунін, М Ярмаченко та ін.);
·         теорії й практики моделювання (М Амосов, Р Ахінстайн,В Ахутін, А Братко, М Вартофський, В Глушко, В Імакаєв, Д Кембелл, В Келасьєв,М Кларін, Є Кочуров, С Мещерякова, В Рубахін, Дж Стенлі, Д Хозарас, О Чернов, БШтофф, В Ясвін та ін.);
·         зарубіжний досвід підготовки педагогів (О Адаменко,Н Абашкіна, А Акатьєв, Н Гусейнова, А Єлманова, Ю Кіщенко, Т Кошма нова, Л Пуховськата ін.);
·         загальні питання готовності педагога до професійноїдіяльності (В Балакін, О Безпалько, ІГавриш, О Дубасенюк, І Зязюн, А Капська, А Линенко, К Макогон,В Моляко, Л Хомич та ін.);
·         педагогіка творчості й креативна психопедагогіка (ВАндрєєв, Н Вишнякова, В Кан-Калік, М Кухарєв, М Поташнік, Н Посталюк, С Сисоєва,Е Стоунс, Е Торренс, К Торшина, Д Фельдман та ін.);
·         теоретико-методологічні засади порівняльнихдосліджень у галузі педагогіки (Л Ваховський, О Джуринський, Б Вульфсон, З Малькова,А Сбруєва та ін.);
·         акмеологічні концепції розвитку професіонала (К Абульханова-Славська,О Анісімов, О Бодальов, Г Данилова, А Деркач, В Зазикін, Н Кузьміна, Н Кухарєв,А Маркова, Л Марищук, С Пальчевський, Ю Синягін та ін.).
Джерельнабаза Важливу роль для аналізу теорії й практикипедагогічної освіти на основі акмеологічного підходу відіграли аналітичнідоповіді Національних систем вищої освіти й освітні стандарти України,Російської Федерації, Республіки Білорусь, а також законодавчі документиУкраїни, Росії, Білорусі, інформаційні й нормативні матеріали цих країн зпитань педагогічної освіти; матеріали періодичних видань, бюлетенів,статистичні дані та ін.; наукова література з проблем педагогіки, психології, акмеології,філософії з фондів Національної бібліотеки України імені В.І Вернадського,Російської державної бібліотеки, Державної науково-педагогічної бібліотекиімені К.Д Ушинського, Національної бібліотеки Республіки Білорусь, бібліотекБілоруського державного університету й державного педагогічного університетуімені Максима Танка та ін.
Відповідно допоставлених завдань використовувався комплекс методів: порівняльно-історичнийаналіз зарубіжних і вітчизняних джерел, з метою вивчення розвитку акмеологічногопідходу в теорії й практиці вищої педагогічної освіти України, Росії, Білорусі;ретроспективний аналіз розвитку педагогічної освіти та акмеологічних ідей зметою розкриття сутності акмеологічного підходу, орієнтованого на прогнозякісного результату в підготовці педагога; аналіз сучасного досвіду підготовкиспеціаліста з метою виділення умов і факторів, під впливом яких складаєтьсяпродуктивна педагогічна діяльність; теоретичне узагальнення, систематизаціяотриманих даних з метою створення концепції реалізації акмеологічного підходу увищій педагогічній освіти й на її основі моделі продуктивної педагогічноїдіяльності; моделювання для проектування авторських моделей професійноїдіяльності, які забезпечують високий рівень професійної діяльності з метою підвищенняякості професійної підготовки.
Організаціядослідження Дослідження проводилось поетапно Напершому етапі (1998 – 2002 рр.) було вивчено стан розробленості досліджуваноїпроблеми в теорії й практиці вищої педагогічної освіти України, Росії, Білорусі;проаналізовано філософську, педагогічну, психологічну, акмеологічну літературу,а також нормативні документи, освітні стандарти цих країн Визначено напряминауково-педагогічного пошуку, його об’єкт, предмет, мету та завдання йрозроблено програму дослідження.
На другомуетапі (2003 – 2006 рр.) проведено систематизацію й узагальнення результатівпорівняльного аналізу вищої педагогічної освіти України, Росії, Білорусі наоснові акмеологічного підходу, розроблено концепцію реалізації акмеологічногопідходу у вищій педагогічній освіті; створено модель продуктивної педагогічноїдіяльності
На третьомуетапі (2006 – 2008 рр.) узагальнено результати дослідження, зроблено теоретичнівисновки, оформлено текст дисертації.
Науковановизна дослідження полягає в тому, що: а) впершена основі результатів порівняльного аналізу розроблено концепцію реалізаціїакмеологічного підходу у вищій педагогічній освіті; проаналізовано Програмирозвитку педагогічної освіти в Україні, Росії, Білорусі; виявлено спільні йособливі риси в стандартизації вищої педагогічної освіти цих країн і показаноїх акмеологічну спрямованість, проведено порівняльний аналіз процесу підготовкивчителів; визначено особливості впровадження акмеологічного підходу в теорії йпрактиці вищої педагогічної освіти України, Росії, Білорусі й обґрунтованоперспективи його впровадження для вдосконалення вітчизняної педагогічноїосвіти; розроблено концептуальну модель продуктивної педагогічної діяльності;б) удосконалено та доповнено зміст понять „акмеологічний підхід”,„акмеологічний освітній простір”, „продуктивна педагогічна діяльність”;методики діагностики й визначення рівня готовності до продуктивної педагогічноїдіяльності; в) набули подальшого розвитку наукові уявлення проготовність студентів до продуктивної педагогічної діяльності, критерії оцінкиготовності, чинники та рівні її розвитку
Практичнезначення одержаних результатів полягає в тому, що висунуті теоретичні положення доведено доконкретної реалізації у вигляді:
– розробленогокурсу„Основи акмеології вищої педагогічної освіти” й підготовленогонауково-методичного посібника „Вступ до акмеології вищої педагогічної освіти”;
– запропонованихметодик діагностики системного забезпечення якості підготовки майбутньогопедагога й авторської системи визначення продуктивності педагогічної діяльності„ПРОФІ”;
– розробленоїмоделі продуктивної педагогічної діяльності, яка може бути використананауковцями, методистами шкіл, керівниками й викладачами вищих навчальнихзакладів, а також у галузевих навчальних закладах освіти дорослих дляпідвищення рівня їхньої професійної діяльності.
Результатидисертаційного дослідження можуть бути використані для вдосконалення освітніхстандартів вищої професійної освіти, навчальних планів і програм професійноїпедагогічної підготовки, у процесі освітньої діяльності у вищих навчальнихзакладах і науково-практичній підготовці магістрантів, аспірантів; у системіпіслядипломної педагогічної освіти; у самоосвітній діяльності педагогічнихпрацівників.
Упровадженнярезультатів дослідження Положення, висновки й рекомендації, розроблені на основіакмеологічного підходу в теорії й практиці вищої педагогічної освіти,упроваджено в практику роботи Східноукраїнського національного університетуімені Володимира Даля (довідка про впровадження № 107 115-1315 від14.06.07 р.), Краматорському економіко-гуманітарному інституті (довідкапро впровадження № 17-38 від 05.06.07 р.), Донецькому національномууніверситеті (довідка про впровадження № 1/455 від 20.04.07 р.), Луганськомуобласному інституті післядипломної педагогічної освіти (довідка провпровадження № 78/1 від 05.03.07 р.), Маріупольському державномугуманітарному університеті (довідка про впровадження № 1197/01-23/08 від26.12.07 р.), Луганському національному педагогічному університеті імені ТарасаШевченка (довідка про впровадження № 1/453 від 06.03.07 р.).
Особистийвнесок здобувача у роботах, опублікованих у співавторстві, полягає в такому: у статті„Проблема психолого-педагогічного благосприяння для вільного фізичного,інтелектуально-творчого і духовного розвитку особистості” (співавтор Б Коротяєв)розроблено логіко-педагогічний конструкт навчально-виховного процесу; у статті„Вплив адаптації вчителя на вирішення педагогічних завдань” (співавтор В Савельєва)досліджено проблему антиципації в педагогічному спілкуванні; у статті„Психолого-педагогічна практика як умова і фактор якісної підготовки магістрівв системі вищої освіти” (співавтор В Савельєва) розглянуто основні умови йфактори підвищення якості підготовки магістрів.
Апробаціюрезультатів дослідження здійснено шляхом участі та виступів автора на: а) міжнароднихнауково-практичних конференціях:„Народная педагогика и современныепроблемы воспитания” (Чебоксари, 1991); „Культура і освіта: проблеми, пошуки,творчі знахідки” (Вінниця, 1995), „Традиції виховання у світовій народнійпедагогіці” (Рівне, 1995); „Система неперервної освіти: здобутки, пошуки,проблеми” (Чернівці, 1996), „Етносоціальний розвиток в Україні та станукраїнської етичності в діаспорі; сутність, реалії, конфліктність, проблеми тапрогнози на порозі XXI століття” (Чернівці, 1997), „Гуманізаціянавчально-виховного процесу у вищий школі” (Слов’янськ, 1999), „Університет ірегіон” (Луганськ, 2000), „Управління якістю професійної освіти” (Донецьк,2002), „Психологічні та соціально-економічні проблеми трансформації сучасногосуспільства” (Луганськ, 2002); „Ціннісні пріоритети освіти у XXI столітті”(Луганськ, 2003); „Развитие образовательных процессов и становление гражданинав контексте европейской интеграции” (Луганськ, 2004); „Активізація креативногопотенціалу майбутнього педагога: теорія і практика” (Полтава, 2006);„Моніторинг якості професійної підготовки фахівців педагогічної освіти”(Луганськ, 2007); б) всеукраїнських науково-практичних конференціях: „Використанняспадщини забутих і повернутих діячів науки та культури в навчальному процесіпедагогічного вузу та школи” (Рівне, 1991); „Національне виховання студентів ішляхи його вирішення у сучасних умовах” (Запоріжжя, 1995); „Українськенародознавство і проблема виховання учнів” (Івано-Франківськ, 1995); „Актуальніпроблеми економіко-екологічного і соціально-культурного розвитку суспільства”(Краматорськ, 1995); „Актуальні проблеми безперервної освіти” (Харків, 2003);„Проблеми виховання у сучасних умовах” (Харків, 1995); „Психолого-педагогічніфактори підвищення професійної майстерності вчителя – вихователя” (Житомир,1995); „Традиції виховання у світовій народній педагогіці” (Рівне, 1995);„Перша наукова конференція сходознавства” (Київ, 1997); „Проблеми гуманізмуосвіти” (Вінниця, 2002); „Ідеї, реалії та перспективи педагогічних інновацій:філософія, психологія, методика” (Суми, 2006); „Актуальні проблеми економічногота гуманітарного розвитку України на межі тисячоліть” (Краматорськ, 1998);„Вдосконалення роботи по орієнтації молоді на педагогічні професії” (Ніжин,1998); „Ідея національної школи у педагогічній спадщині Софії Русової таСтепана Сірополка” (Івано-Франківськ, 1996); „Нові педагогічні технології вконтексті сучасних концепцій змісту освіти” (Луганськ, 1998); „Інновації всучасному педагогічному процесі: теорія та практика” (Луганськ, 1999); „Целевоеуправление повышением профессиональной компетентности педагога” (Євпаторія,2002); „Професіоналізм педагога” (Ялта, 2004); „Професіоналізм педагога уконтексті Європейського вибору України” (Ялта, 2007); в) міжвузівськихнауково-практичних конференціях: „Формування педагогічної майстерності всистемі професійної підготовки майбутнього вчителя” (Київ, 1998); „Духовнийрозвиток особистості майбутнього фахівця в умовах багатоступеневої підготовки”(Стаханов, 1998); „Умови та перспективи розвитку навчально-виховного комплексув регіоні північно-донецької агломерації міст” (Краматорськ, 1998);„Використання інтерактивних технологій як необхідна складова андрагогічного навчання”(Івано-Франківськ, 2006); „Сучасні проблеми якості освіти” (Донецьк, 2007).
Основнірезультати й висновки дослідження обговорювалися та здобули позитивну оцінку назасіданнях кафедри педагогіки й кафедри соціальної педагогіки і соціальноїроботи Луганського національного педагогічного університету імені ТарасаШевченка, кафедри культурології і філософії освіти Східноукраїнськогонаціонального університету імені Володимира Даля, щорічних науково-практичнихконференціях професорсько-викладацького складу Східноукраїнського національногоуніверситету імені Володимира Даля.
Публікації Зміст і результатидослідження викладено в 59 публікаціях, з них 56 – одноосібні, у тому числі 2монографії, 1 навчальний посібник, 24 статті у фахових виданнях, 9 статей вінших виданнях; 23 статті у збірниках матеріалів конференцій.
Кандидатськадисертація „Педагогічні умови формування у старшокласників професійно значущихякостей майбутнього педагога” за спеціальністю 13.00.01 – теорія та історія педагогіки захищенав Київському національному університеті імені Тараса Шевченка у 1993 році Матеріаликандидатської дисертації в тексті докторської дисертації не використовуються.
Структурадисертації Дисертаціяскладається із вступу, чотирьох розділів, висновків до розділів, загальнихвисновків, списку використаних джерел (577 найменувань, з них 35 – іноземнимимовами), 13 додатків на 61 сторінці; містить 31 таблицю, 31 рисунок Загальнийобсяг дисертації – 561 сторінка.

ОСНОВНИЙЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступіобґрунтовано актуальність досліджуваної проблеми, визначено об’єкт, предмет,мету, основні концептуальні ідеї, завдання й методи дослідження, розкритометодологічні й теоретичні засади, наукову новизну й практичне значення,відображено відомості про апробацію й упровадження результатів.
У першому розділі – ,, Становлення та розвитокакмеологічних ідей у теорії й практиці вищої педагогічної освіти України,Росії, Білорусі” – розглянуто в порівняльному плані проблему вчителя тайого підготовки в історико-педагогічному та сучасному соціокультурномуконтекстах, визначено сутнісні характеристики акмеології як наукової дисципліний сфери практичної діяльності.
Порівняльний аналіз історико-педагогічних аспектіврозвитку педагогічної освіти в Україні, Росії, Білорусі показав, що спеціальнапідготовка вчителів до професійної діяльності в цих країнах розпочинається наприкінціХVIII – на початку ХІХ століття Відкриваються вчительські семінарії,педагогічні курси, педагогічні класи, учительські інститути, у яких в основномуздійснювалась підготовка учителів для початкової школи Установлено, щопереважали спільні тенденції в розвитку педагогічної освіти, оскільки освітнюполітику в цей період визначала Російська імперія, до складу якої входилабільшість територій України та Білорусі Відмінне стосувалось лише кількіснихпоказників (часу відкриття педагогічних навчальних закладів, їх чисельності,типів) Система підготовки педагогічних кадрів в Україні, Росії, Білорусі формуєтьсяна початку ХХстоліття, колиці країни ввійшли до складу Радянського Союзу Спільними зусиллями українських,російських та білоруських учених розроблялись оригінальні концепції з питаньпсихолого-педагогічної підготовки студентів, активізації навчальної діяльності,формування в них інтересу до викладацької роботи, упроваджувались у навчальнийпроцес технології, спрямовані на вироблення в майбутніх учителів необхіднихпрофесійно-педагогічних знань, умінь і навичок З 1991 року розпочаласьрозбудова національних систем педагогічної освіти В Україні, Росії, Білорусістворюються альтернативні навчальні заклади, недержавні ВНЗ, вводитьсяконтрактне навчання У зв’язку з цим підсилюється тенденція до появи відміннихрис у педагогічній освіті пострадянських країн, які стосуються рівнівпідготовки фахівців, кваліфікаційних характеристик, освітніх програм тощо.
Підтверджено, що інтерес до проблем професійноїпідготовки вчителя, його особистісних якостей, формування вершинпрофесіоналізму існував з моменту виникнення педагогічної науки й знайшоввідображення в класичній зарубіжній педагогіці (Я Коменський, Д Дідро, А Дістервег,І Песталоцці, Г Фребель та ін.) Проблема вчителя широко представлена впедагогічній спадщині українських (Я Мудрий, П Могила, Т Шевченко, О Духнович,М Пирогов, М Корф, М Драгоманов, Леся Українка, Б Грінченко, Х Алчевська, А Макаренко,В Сухомлинський), російських (М Ломоносов, К Ушинський, М Бунаков, П Каптєрєв,В Стоюнін та ін.), білоруських (А Богданович, Ф Богушевич, А Гуринович, В Дунін-Марцинкевич,К Калиновський, Я Колас, Ф Кудринський, Я Лучина, К Тихомиров та ін.)прогресивних мислителів і педагогів минулого Порівняльний аналіз їхніх поглядівзасвідчив, що видатні вчені в усі часи були одностайні в тому, що школіпотрібен учитель-професіонал, майстер педагогічної праці Педагогічну освітувони орієнтували на вироблення професійної компетентності, формування гуманнихособистісних якостей, потреби до самовдосконалення
Сучасні вимоги до професійної діяльності вчителя ійого підготовки в Україні, Росії, Білорусі формуються під впливом традиційдомінуючої культури, соціально-культурних умов, соціально-економічних іполітичних перетворень На сучасному етапі існують об’єктивні передумови доосвітніх реформ у цих державах, здійснення яких неминуче призвело дореорганізації й реконструкції системи підготовки педагогічних працівників Державнуполітику щодо реформування педагогічної освіти визначають ідеї неперервноїосвіти, перехід до інформаційного суспільства, інтеграційні процеси в освітнійдіяльності У 2003 – 2005 роках Україна й Росія приєдналися до Болонського процесу (Білорусьпідтримує його ідеї) й намагаються вдосконалити систему підготовки вчителів наоснові оновлення змісту освіти, модернізації навчальних технологій зурахуванням досягнень розвинених країн світу Інтеграційні процеси, входження вєвропейське освітнє середовище передбачають необхідність фундаментальноїлюдинознавчої підготовки фахівців, які готуються до роботи в системі „людина –людина”.
Удосконалення педагогічної освіти в сучасних умовахпотребує звернення до міждисциплінарної галузі знань у системі наук про людину– акмеології, яка досліджує процес досягнення людиною вершин її творчості,професіоналізму і є своєрідною теорією найвищих досягнень людини й цивілізації Об’єктомцієї наукової дисципліни є людина в динаміці самоактуалізації власного творчогопотенціалу, саморозвитку, самовдосконалення, самовизначення в різних життєвихсферах професійної самореалізації, у тому числі й в освіті; предметом –процеси, закономірності й механізми, умови, чинники й стимули реалізаціїтворчого потенціалу людини, шляхи розвитку готовності до майбутньої діяльності,удосконалення людини як індивіда, індивідуальності, суб’єкта праці йособистості в життєдіяльності, професії, спілкуванні
Визначальний внесок у становлення акмеології яксамостійного наукового напряму зробили російські дослідники Термін „акмеологія”ввів у науковий обіг у 1928 р відомий психолог М Рибников, теоретичні засадицієї наукової дисципліни обґрунтували Б Ананьєв, О Бодальов, А Деркач, Н Кузьміна,С Рубінштейн У дослідженнях О Анісімова, В Зазикіна, А Деркача, Г Михайлова, Г Семеновавстановлено, що акмеологія вирішує кілька груп завдань: наукове висвітленняфеноменології акме, розробка теоретико-методологічних засад акмеології;вивчення загальних і часткових закономірностей досягнення акме; виявлення умові чинників, що сприяють або перешкоджають руху до акме й досягненню вершин урозвитку; розробка власне акмеологічних методів дослідження й розвиткуособистості; розробка акмеологічних моделей професіоналізму й професіонала длярізних класів професійної діяльності; створення власне акмеологічних технологійпрогресивного розвитку особистості й професіоналізму; проведення конкретнихприкладних акмеологічних досліджень Наукові роботи акмеологічного напрямувиконували українські (Л Орбан-Лембрик, С Пальчевський) та білоруські (М Кухарєв,Н Вишнякова) вчені, які орієнтувались переважно на акмеологічні ідеї своїхросійських колег.
Акмеології на сучасному етапі розвитку властиві такіхарактеристики: фундаментальність, інтеграційний характер і гуманістичнаспрямованість Фундаментальність теоретичної акмеології виявляється в тому, щовона підійшла до проблеми визначення акмеологічних законів і закономірностей,її інтеграційнийхарактер визначається широкими міждисциплінарнимизв’язками, що акумулюють результати комплексних досліджень у вирішенніцентральної проблеми – прогресивного розвитку зрілої особистості, яка прагнедосягти вершин у цьому розвитку, гуманістична спрямованість виражається внаціленості акмеологічних досліджень на благо конкретної особистості, нагармонізацію її розвитку й відносин.
Як наслідок, сучасним конкретним акмеологічнимдослідженням властиві три основні орієнтації: природничо-наукова, технологічнай гуманітарна Природничо-наукова орієнтаціявиражається в тому, щоакмеологія методологічно дотримується дисциплінарних стандартів, які склалися вкласичному природознавстві, і широко використовує природничо-наукові знання Технологічнаорієнтація виявляється в безпосередній взаємодії з технічними науками йвикористанні властивих їм алгоритмічно чітких стандартів практичноорієнтованого прикладного знання Гуманітарна орієнтаціяакмеологіїпояснюється її генетичною взаємодією з іншими науками про людину.
Проаналізувавши в порівняльному плані працівітчизняних, російських і білоруських учених, ми визначили, що основою розвиткуакмеології є інтеграція наукових знань, оскільки сама освіта – це інтегрованагалузь людської діяльності, предметом якої є розвиток людини в системі їїзв’язків і відносин зі світом
Проведений у першому розділі аналіз науковотеоретичних засад розробки акмеологічного підходу в теорії й практиці вищоїпедагогічної освіти України, Росії, Білорусі дає можливість стверджувати, що йдо виникнення акмеології психологи, соціологи, педагоги досліджували питанняпрофесіоналізму, творчості, освіти дорослих, які багато в чому схожі закмеологічною проблематикою Водночас, особливий акцент на вивчення дозріваннямайстерності, на культивування його вершинних акмеформ привів спочатку дозародження специфічно акмеологічної проблематики, а потім доконцептуально-методичної побудови оригінальних акмеологічних технологій і далі– до виникнення й оформлення особливої науки акмеології зі специфічнимипредметом і методами й розробленого в ній акмеологічного підходу.
У другому розділі – ,, Акмеологічний підхід якметодологічна й методична основа сучасних досліджень вищої педагогічної освіти”– надається наукове обґрунтування акмеологічного підходу як одного зпродуктивних методологічних проектів, який реалізується у вищій педагогічнійосвіті України, Росії, Білорусі; характеризуються основні категорії та поняттяакмеології; виявляються методологічні підстави акмеологічних технологій вищоїпедагогічної освіти; презентується концепція реалізації акмеологічного підходуу вищих педагогічних навчальних закладах
Парадоксальність акмеології й акмеологічного підходуполягає в тому, що в ньому синтезуються й знаходять свою конкретизаціюзагальнонаукові методологічні підходи й принципи, які виконують орієнтуючуфункцію Системоутворюючою спільною ідеєю, яка їх об’єднує, є прогресивнийрозвиток зрілої особистості До найбільш поширених і продуктивнихзагальнонаукових методологічних принципів, які в контексті акмеологічногопідходу набувають особливого акмеологічного змісту, можна віднести такі:комплексності; системності; соціальної детермінації особистості; розвитку;гуманізму Інакше кажучи, у ході дослідження встановлено, що акмеологічнийпідхід синтезує: системний підхід до професійної педагогічної діяльності;цілісний підхід до вивчення людини як індивіда, особистості, суб’єктадіяльності, індивідуальності, який задає орієнтацію на єдність вивчення йреального вдосконалення майбутнього педагога; синергетичнийпідхід, якийпередбачає відкритість освіти, інтеграцію всіх способів освоєння людиною світу,включення синергетичних уявлень у процес вищої педагогічної освіти;аксіологічнийпідхід, що орієнтує педагога на загальнолюдські,національні й професійні цінності, ціннісну спрямованість у педагогічнійдіяльності
Основноюсутнісною характеристикою акмеологічного підходу є прагнення до відновленняцілісності суб’єкта, який проходить ступінь зрілості, коли його індивідуальні,особистісні й суб’єктно-діяльнісні характеристики вивчаються в усіхвзаємозв’язках для того, щоб сприяти досягненню вищих професійних рівнів
Акмеологічнийпідхід як базиснаметодологічна програма характеризується прогностичністю, оскільки орієнтуєдослідника на прогноз якісного результату в підготовці педагогічнихпрацівників, на аналіз продуктивності сучасного досвіду підготовки педагога йвиділення перспективних ідей, чинників, під впливом яких він складається, навивчення акмевершин у педагогічній діяльності, на проектування продуктивнихмоделей професійної діяльності.
Методологічне значення має аналіз й обґрунтуваннянаукових уявлень про зміст основних категорій і понять акмеології Вонивідбивають сформоване загальне бачення категоріальної структури акмеології якнауки на певному етапі розвитку Ми виходили з того, що найбільш значущими длярозвитку вищої педагогічної освіти є такі акмеологічні категорії й поняття:творчий потенціал людини; акме – вершина життя й продуктивності діяльності;професіоналізм педагогічної діяльності; рівні продуктивності діяльності;чинники продуктивності діяльності або причини, що їх обумовлюють; мірапродуктивності або результат діяльності
Ми довели, що акмеологічний підхід дає методологічніорієнтири для технологічної підготовки вчителя й стимулює його на шляху доуспіху в професійній діяльності, до вершин педагогічної творчості
Акмеологічні технології завжди індивідуальноспрямовані, вони використовуються для особистісно-професійного розвиткуконкретної особи Націленість на акме передбачає інтерактивну взаємодію,призначення якої полягає в зміні, удосконаленні моделей поведінки й діяльностіучасників педагогічного процесу Серед провідних ознак та інструментівінтерактивної взаємодії виділяються: полілог, діалог, миследіяльність,сенсотворчість, міжсуб’єктні стосунки, свобода вибору, ситуація успіху,позитивність й оптимістичність оцінювання, рефлексія До базових акмеологічнихтехнологій професійної педагогічної підготовки студентів належать: технологіяконтекстного навчання, технології відкритих систем інтенсивного навчання абоінтенсивні освітні технології та інші Акмеологічні технології є засобомпрактичного й творчого досягнення поставлених цілей на рівні „мистецтва”,„майстерності”, їх використання створює умови для всебічного прояву йвідтворення сутнісних сил педагога як суб’єкта професійної діяльності Важливоюумовою акмеологізації педагогічного процесу є створення особливого„акмеологічного середовища” – середовища комфортного викладання й навчання, щостимулює прагнення до самореалізації, до творчості, до успіху й рефлексії Акмеологічнітехнології передбачають використання засобів і методів навчання, які активізуютьнавчальну й науково-дослідну діяльність студентів
Розроблена нами концепція реалізації акмеологічногопідходу у вищій педагогічній освіти відіграє роль практичної методології йпосідає місце між філософсько-теоретичними положеннями й практикою вищоїпедагогічної освіти На основі цієї концепції створено теоретичну модельпродуктивної педагогічної діяльності, яка відповідає вимогам інваріантності,комбінаторності, багатофункціональності, прогностичності й може бути адаптованадо конкретних умов використання (рис 1).
Продуктивне функціонування освітніх систем іпродуктивна діяльність у них основних учасників освітнього процесу залежить віддосить високого рівня сформованості таких функціональних компонентів,інваріантних, властивих й освітнім організаціям, і самим учасникам освітньогопроцесу
/>
/>/>/>/>Рис 1 Теоретична модель продуктивноїпедагогічної діяльності
Ці компоненти сприяють формуванню таких умінь:1) гностичних – пов’язаних з дослідницькими вміннями основних учасниківосвітнього процесу в галузі вибраної спеціальності та професії; 2) проектувальних– здійснення перспективного (акмецільового) проектування; 3) конструк-тивних– умілість у галузі мистецтва такої комбінаторної побудови майбутньої освітньоїдіяльності, яка була б цілісною, завершеною, яка б приносила задоволенняучасникам освітнього процесу на заняттях й одночасно слугувала цілям досягненняшуканого кінцевого результату; 4) комунікативних – оволодіннямистецтвом акмеенергоінформаційної взаємодії викладача зі студентамибезпосередньо на занятті, до й після нього, в організаціїнавчально-пізнавальної й дослідницької діяльності; 5) управлінсько-організаційних(за визначенням Н Кузьміної – „організаторських”) – здатність виконувати нелише організаторські, а й управлінські функції; 6) корекційних –готовність до внесення коректив, які забезпечують продуктивність педагогічноїдіяльності.
Для забезпечення продуктивності освітнього процесувідповідні вміння необхідно сформувати на високому рівні в усіх учасниківосвіт-нього процесу з урахуванням рольових функцій Лише в такому випадкуможливе узгодження їхніх установок, позицій, результатів, образів.
Системоутворюючим чинником у функціонуючих системах єкінцевий результат У нашій концептуальній моделі містяться дві шкали, щоописують ознаки продуктивних результатів: шкали для спостереження й оцінюванняосвітньої діяльності педагога, описані в ознаках комунікативних,організаторських умінь; шкали для спостереження й оцінювання педагогічноїдіяльності студентів, описані в ознаках умілості в дослідницькій,проектувальній і конструктивній діяльності Обидві шкали є інваріантними обомсистемам і можуть застосовуватися в усьому освітньому маршруті.
У третьому розділі – „Порівняльний аналіз розвиткувищої педагогічної освіти в Україні, Росії, Білорусі на основі акмеологічногопідходу” – проаналізовано програми розвитку педагогічної освіти України,Росії, Білорусі, виявлено спільне й особливе в системах вищої педагогічноїосвіти й освітніх стандартах цих країн, визначено в акмеологічному аспектіпровідні тенденції розвитку й удосконалення змісту, форм та методів підготовкивчителів в Україні, Російській Федерації та Республіці Білорусь.
Смисловимиодиницями, що забезпечують коректність проведеного порівняльного аналізу системпедагогічної освіти трьох держав, було визначено сукупність критеріїв: законодавчий(аналіз законодавчих документів у галузі вищої освіти, які піддавалися уточненням ізмінам протягом останніх років і відповідали завданням нової освітньої політикиУкраїни, Росії, Білорусі); програмний (аналіз комплексних державних програм педагогічної освіти,прийнятих в Україні, Росії, Білорусі); нормативний (виявлення спільногой особливого в стандартах вищої освіти України, Росії, Білорусі); процесуальний(виявлення проблем і характеру основних тенденцій у педагогічній освітіУкраїни, Росії, Білорусі).
В умовах модернізації економіки, суспільних відносин і вищої освіти вУкраїні, Росії, Білорусі відбувається переосмислення законодавчих основ з метоюпосилення адаптації вищої школи до принципово нової соціально-економічної,політичної й соціокультурної ситуації Зазвичай, оновлення законодавствапов’язане з формуванням національних систем забезпечення якості освіти,уведенням правових норм, що стосуються реалізації освітніх програм, присудженняступенів, регулювання на національному рівні практики транснаціональної освіти,руху національних освітніх систем у напрямі загальноєвропейського розумінняякості та її забезпечення.
В Україні, Російській Федерації й Республіці Білорусьрозроблені й реалізуються програми розвитку педагогічної освіти, якіпередбачають створення правових, економічних й організаційних умов для розвиткусистеми педагогічної освіти на сучасному етапі Аналіз програм показав, що вониорієнтовані на забезпечення акмеологічності педагогічної освіти й спрямовані нареалізацію освітніх потреб особистості й суспільства з урахуванням економічнихі правових змін, соціально-культурних тенденцій цих слов’янських держав,ефективність і високу якість педагогічної освіти, удосконалення управлінняпедагогічною освітою Акмеологічність програм також виражена в розвитку всієїсистеми педагогічної освіти, спрямованої на високий рівень професіоналізмупедагогічної діяльності, самовдосконалення й самореалізацію людини як індивіда,особистості, суб’єкта діяльності й індивідуальності
У ходідослідження проаналізовано структури систем вищої освіти України, Росії,Білорусі, виявлено спільне й відмінне в їх побудові Установлено, що в цихдержавах існує бінарна (дуальна) багаторівнева система вищої освіти, якапередбачає сполучення традиційного університетського сектору з відокремленим неуніверситетським сектором При цьому різною є кількість освітніх рівнів у вищійшколі.
Відповідно доЗакону України „Про вищу освіту” в Україні діють вищі навчальні заклади різнихформ власності: державної, комунальної, приватної Рівні акредитації ВНЗгарантують відповідні рівні кваліфікації фахівців – освітній таосвітньо-кваліфікаційний В Україні чотири освітньо-кваліфікаційних рівні:молодший спеціаліст (фахівець, який здобув на основі повної загальної середньоїосвіти неповну вищу освіту (цикл навчання 2 – 3 роки) і підготовлений допрофесійної діяльності на операторському рівні); бакалавр (фахівець, якийздобув на основі повної загальної середньої освіти базову вищу освіту (циклнавчання – 3 – 4 роки) і підготовлений до виконання професійних робіт наексплуатаційному рівні); спеціаліст (фахівець, який здобув повну вищу освіту наоснові базової вищої освіти (цикл навчання – 1 – 1,5 роки) і підготовлений довиконання професійних робіт на технологічному рівні; магістр (фахівець, якийздобув повну вищу освіту на основі базової вищої освіти (цикл навчання – 1 – 2роки) і підготовлений до виконання професійних робіт на дослідницькому рівні УРосіївідповідно до закону РФ „Про вищу і післядипломну професійнуосвіту” встановлено трирівневу структуру вищої професійної освіти й терміниосвоєння їх основних освітніх програм Вищі навчальні заклади реалізують:бакалавріат (4 роки), спеціалітет (5 років) і магістрат (6 років, включаючиваріант 4+2) У Білорусі є два ступені кваліфікації: спеціалітет і магістратура Підготовка„дипломованого” фахівця складає 4 – 6 років (залежно від освітньої програми) Підготовкамагістра складає один рік навчання Магістратура орієнтована на підготовкунаукових кадрів.
Освітні стандартив українській, російській, білоруській вищій педагогічній освіті покликаністати державними нормами якості, основою оцінки діяльності ВНЗ Спільними рисамиосвітніх стандартів є: кваліфікаційні ознаки (опис) спеціальностей, видипрофесійних завдань і професійної діяльності; зміст вищої освіти; вимоги довипускників; терміни реалізації освітніх програм, обсяг навчальногонавантаження студентів; вимоги до абітурієнтів; умови реалізації освітньогопроцесу; можливості подальшої освіти В Україні, Російській Федерації таРеспубліці Білорусь освітні стандарти є ієрархічною сукупністю взаємопов’язанихкомпонентів (при різній їх кількості)
У всіхпроаналізованих нами національних системах вищої освіти, і педагогічної в томучислі, відбуваються процеси оновлення концептуально-методологічних підставстандартизації Підходи до методологічного оновлення національних системосвітніх стандартів вищої педагогічної освіти різняться
Білоруськідослідники (В Стражев, О Жук, Є Коновальчук, В Тарантей та ін.) вважають, щоознаками оновленої концептуально-методологічної бази національної системиосвітніх стандартів вищої освіти повинні стати: освоєння компетентнісногопідходу і збалансованих з компетенціями методів відбору змісту освіти,підвищення частки самостійної роботи студентів, уведення прогресивнихінновацій, скорочення терміну навчання за рахунок оптимізації ряду параметрівстандартів, розширення й поглиблення міждисциплінарних зв’язків
МетодологиРосійськоїФедерації (А Вроейнстайн, В Байденко, В Сенашенко, В Сластьонінта ін ) планували в 2007 – 2008 рр розробити державні освітні стандартитретього покоління, поклавши в їх основу компетентністний підхід і системузалікових одиниць Майбутні освітні стандарти будуть певним продовженнямстандартів першого й другого поколінь, розроблених у контекстісистемно-діяльнісного підходу до освіти, що отримав раніше втілення вкваліфікаційних характеристиках випускників ВНЗ, загальних вимогах до рівняпідготовленості випускників до видів діяльності й вирішення професійних завдань
Українськіметодологи(Г Красильнікова, В Багняк, В Петренко, М Головатий, В Ткаченко, Л Сольвар таін.) розцінюють приєднання України до Болонського процесу як системоутворюючийчинник подальшого реформування вищої освіти Принцип гармонізації націо-нальнихстандартів з вимогами провідних університетів західноєвро-пейських країнпроголошено як провідний Це значною мірою обумов-люється процесами глобалізаціїй потребою у формуванні сприятливих умов для індивідуального розвитку людини,її соціалізації й саморегу-ляції в європейському просторі Вважається, що однієюз передумов входження України до європейського освітнього простору є досягненнянаціональною системою освіти основних цілей Болонського процесу: формування йзміцнення інтелектуального, культурного, соціального й науково-технічногопотенціалу країни як частини Європи; посилення міжнародноїконкурентоспроможності системи освіти; підвищення визна-чальної роліуніверситетів у розвитку національних і європейських куль-турних цінностей(університети як носії національної і європейської сві-домості); досягненнябільшої сумісності й порівняності систем освіти
Разом з тим,системи педагогічної освіти України, Росії й Білорусі об’єднує акмеологічнаспрямованість, яка передбачає орієнтацію на компетентність фахівців Міраспільності освітніх стандартів в Україні, Російській Федерації й РеспубліціБілорусь може бути основою актив-ного академічного діалогу між системами вищоїпедагогічної освіти, розширення академічної мобільності студентів і персоналу,вироблення простих і зрозумілих процедур академічного й професійного визнання.
Досвід України, Росії, Білорусі дозволяє стверджувати,що довіра до стандартів як норм якості освіти зростає при дотриманні кількохумов: відходу від надмірно жорсткої деталізації, особливо в частині змістуосвіти; залучення „споживачів” вищої освіти до розробки, експертизи,упровадження, оновлення стандартів; відмови від використання стандартів якнегнучких державних централізованих шаблонів; збереження академічних свобод якабсолютної цінності вищої школи; зміщення концептуальної моделі стандартів убік проектування результатів освіти й компетенцій (а не змісту й обсягунавантаження); застосування їх як засобу забезпечення якості вищої освіти. При багатьох національнихособливостях систем педагогічної освіти в Україні, Росії, Білорусі існуютьспільні тенденції в їх розвитку й удосконаленні: перехід до університетськоїпедагогічної освіти як основного шляху підготовки вчителів для всіх типів шкіл;модернізація й удосконалення її змісту та технологій; реалізаціябагатоступеневих освітніх програм Виявилися також і спільні проблеми щодоорганізації вищої педагогічної освіти: прагнення до „всебічної” підготовкивчителя, яке призвело до різкого зростання кількості навчальних предметів іперевантаження навчальних планів; слабкість навчально-матеріальної й технічноїбази установ середньої та вищої педагогічної освіти, рівень якої у зв’язку зізначним скороченням бюджетного фінансування не відповідає сучасним вимогам;підготовка вчителів з інтегрованих (подвійних) спеціальностей, яка призводитьдо зниження рівня спеціальної підготовки випускників педагогічних вищихнавчальних закладів порівняно з випускниками „класичних” університетів.
Одним з найбільш перспективних шляхів удосконаленнявищої педагогічної освіти в Україні, Росії та Білорусі є реалізація концепціїакмеологічного підходу, яка розглядає основного суб’єкта професійногостановлення – студента як індивіда, особистість, суб’єкта діяльності й індивідуальністьі орієнтується на досягнення кінцевого результату –високого рівня готовності домайбутньої професійної діяльності
У четвертому розділі – „Перспективи впровадженняакмеологічних ідей у теорію й практику вищої педагогічної освіти України” –розкрито особливості педагогічної акмеології (термін введено Н Кузьміною) якодного з основних напрямів прикладної акмео-логії, подано авторськеобґрунтування предметного поля й призначення акмеології вищої педагогічноїосвіти й на цій основі визначено можли-вості, умови й чинники впровадженняміжнародного акмеологічного досвіду в теорію й практику вітчизняної вищоїпедагогічної освіти.
Практичне застосування акмеологічного підходу у вищійпедагогічній освіті передбачає опору на ідеї педагогічної акмеології, якуми розглядаємо як наукову дисципліну про саморозвиток суб’єктів педагогічногопроцесу – педагогів і тих, хто вчиться – учнів/студентів – засобами освітньоїдіяльності Педагогічна акмеологія визначає об’єктивні, об’єктивно-суб’єктивні йсуб’єктивні чинники (основні причини, рушійні сили, головні детермінантипрофесіоналізму), які забезпечують упровадження акмеологічного підходу у вищупедагогічну освіту; прагнення до самореалізації, високі особистісні йпрофесійні стандарти, високий рівень професійного сприйняття й мислення,престиж професіоналізму та інші Значущими акмеологічними умовами є задатки,загальні й спеціальні здібності суб’єкта праці, стан суспільства, умовисімейного виховання й освіти, доступ до культурних цінностей тощо Вонискладають зміст так званого передстартового періоду розвитку професіоналізму.
Ми започаткували особливий напрям педагогічноїакмеології– акмеологію вищої педагогічної освіти (АВПО), якавивчає закономір-ності, умови, фактори й стимули продуктивного функціонуваннясистеми педагогічних освітніх закладів; закономірності самореалізації творчихпотенціалів основних учасників освітнього процесу Результатом реалізаціїакмеологічного підходу у вищій педагогічній освіті має бути готовністьвипускників до самостійної творчої діяльності, відповідаль-ного вирішенняпрофесійних і життєвих завдань Розроблено навчальний курс „Вступ до акмеологіївищої педагогічної освіти” (для магістрантів спеціальності „Педагогіка вищоїшколи”, аспірантів, слухачів курсів перепідготовки і підвищення кваліфікаціївикладачів), який має на меті: дати майбутнім фахівцям знання про розвитокіндивідуальних, особис-тісних і суб’єктивно-діяльнісних характеристик людини вїх взаємо-зв’язках, про ступені зрілості, про досягнення вершинпрофесіоналізму, компетентності, про творчість, розвиток здібностей та ін
Ми виділили п’ять рівнів розвитку в студентівготовності до професійної діяльності: високий, достатній, середній, низький,мінімальний
Високий рівень характеризується позитивним ставленнямз яскраво вираженою потребою студентів до професійної педагогічної діяльностіще до початку педагогічної практики, достатньо глибокими знаннямипсихолого-педагогічних дисциплін, захопленістю циклом дисциплін предметноїпідготовки, вільним володінням педагогічними технологіями, достатньо високимрівнем сформованості професійних умінь до здійснення продуктивної педагогічноїдіяльності, високим рівнем професійної відповідальності.
Достатній рівеньхарактеризується стійкимінтересом до спеціальності й окремих аспектів професійної діяльності,впевненістю у володінні предметом майбутньої професійної діяльності,розвиненістю окремих професійних умінь (під час проходження педагогічноїпрактики спостерігається деяка невпевненість у вирішенні педагогічних завдань);середнім рівнем відповідальності за себе й своїх підопічних.
Середній рівень характеризується певним інтересом довибраної спеціальності, проте майбутні педагоги не вірять, що зможуть успішновпоратися із завданнями, диктованими професією Унаслідок цього вонималоініціативні в застосуванні власних способів побудови уроків і позакласнихзаходів Після поглиблених консультацій досягають позитивного ставлення допрофесії й задоволеності зробленим вибором.
Для мінімального рівня характерне негативне ставленнядо перспективи бути шкільним учителем, немає інтересу до професії й долі дітей,низький рівень навчальної успішності, слабо виражені вміння вирішенняпедагогічних завдань, відсутня система в навчанні й комунікативних стосунках зучнями.
При цьому тільки перші два рівні забезпечуютьвипускникові педагогічного ВНЗ продуктивний саморозвиток Підвищення готовностістудентів до продуктивної педагогічної діяльності можливе лише на основіакмеологічного підходу до вищої педагогічної освіти
На основі аналізу наукової літератури та практичногодосвіду сформульовано авторське визначення готовності майбутнього вчителя допродуктивної педагогічної діяльності Ми розглядаємо її як складнеструктурно-динамічне утворення, системну якість особистості й діяльностіпедагога, яка має певну структурну композицію й складається з особистісного,теоретичного й технологічного компонентів, сформо-ваних унаслідок професійноїпідготовки у ВНЗ та самоосвіти Основними ознаками такої готовності є:професійна спрямованість особистості; професійна компетентність; професійнавмілість; професійна відповідаль-ність З акмеологічного погляду змістфункціональної готовності педагога до акмеологічної діяльності залежить відвзаємодії загальних, спеціальних і професійних здібностей з психічнимипроцесами, станами й властивостями особистості, стилю діяльності, які засприятливих умов, чинників і стимулів призводять до самореалізації творчогопотенціалу.
Обґрунтовано основні етапи самореалізації творчогопотенціалу й розвитку готовності майбутніх учителів до продуктивної педагогічноїдіяльності На етапі цілепокладання здійснюється творча активізація психічнихпроцесів студентів засобами розвитку рефлексивно-перцеп-тивних здібностей іформування в них домінанти на шуканий кінцевий результат – досягнення рівнямайстерності й творчості Етап ціле-здійснення передбачає активізацію психічнихстанів, які забезпечують сприятливу акмеенергоінформаційну (термін Н Кузьміної)взаємодію викладачів зі студентами й студентів один з одним у навчальних групахЕтап цілествердження характеризується проявом основ професійної зрі-лості,властивостей особистості, що забезпечують творчий саморозвиток
Розвиток і саморозвиток готовності до продуктивноїпедагогічної діяльності на основі акмеологічного підходу неможливий безпереходу студента з позиції об’єкта дії в позицію суб’єкта виховання йсамовиховання При цьому він стає носієм усіх основних функцій управління,включаючи й функції контролю, які в цьому випадку набувають форми самоконтролю Важливимє узгодження дій учасників освітнього процесу на шляху розвитку готовностістудентів до продуктивної педагогічної діяльності, засобами якого єідеалізована модель образу результату педагогічної освіти (Н Кузьміна), творчідослідницькі й освітні завдання, пов’язані з проектуванням авторських системдіяльності (АСД)
Одним із сучасних методів системного забезпеченняякості підготовки майбутнього вчителя є акмеологічний метод (О Анісімов, А Деркач,М Конюхов, Б Павлов) – сукупність прийомів, засобів дії, що дозволяютьефективно вирішувати завдання продуктивного особистісно-професійного розвиткудо досягнення професіоналізму.
На підставі аналізу акмеологічних методик діагностикисистемного забезпечення якості підготовки майбутнього вчителя запропоновановласну систему виявлення рівня професіоналізму діяльності педагога й визначенняефективності навчального заняття, яка одержала назву „ПРОФІ” (від слів„професіонал, фахівець” як основи в розробці критеріїв) Підґрунтям цієї системистало визначення рівнів досягнень, пов’язаних з діяльністю педагога, проявомйого особистості в ній і результатами педагогічної діяльності З цією метою булосформульовано критерії оцінки (самооцінки) педагогічної діяльності педагога,розроблено варіанти оцінювання за критеріями й шкали рівнів Система „ПРОФІ”охоплює два взаємозалежних оцінюваних аспекти: функціональний ірезультативно-особистісний, що дозволяє різнобічно проаналізувати й змінитипрофесійний рівень.

ВИСНОВКИ
У дисертації наведено нове вирішення проблемипідвищення рівня професіоналізму майбутніх вчителів на основі результатівпорівняльного аналізу вищої педагогічної освіти в Україні, Росії й Білорусі вконтексті акмеологічного підходу Проведений аналіз дав можливість визначитиконцептуальні засади, подальші напрями розвитку й удосконалення вищоїпедагогічної освіти в Україні на принципах акмеології й зробити такі висновки.
1 Ретроспективний порівняльний аналізстановлення й розвитку системи підготовки вчителів в Україні, Росії, Білорусісвідчить, що вона відіграла провідну роль у суспільному й державному устрої цихкраїн Видатні діячі педагогічної думки України, Росії, Білорусі протягомбагатьох століть відстоювали думку про те, що школі потрібенучитель-професіонал, майстер педагогічної праці, і зміст його підготовкизводили до вироблення професійної компетентності, гуманних якостей особистості,формування потреби до самовдосконалення На сучасному етапі зміцнюється йнабуває подальшого розвитку педагогічна освіта, яка утворює основу кадровогопотенціалу України, Росії, Білорусі й може стати підґрунтям ефективноїдержавної освітньої політики Інтеграційні процеси, входження до європейськогоосвітнього середовища, гуманізація освітньої діяльності передбачаютьфундаментальну людинознавчу підготовку майбутніх учителів, що актуалізуєрозвиток педагогічної освіти в Україні, Росії й Білорусі в контекстіакмеології.
2 Акмеологію ми розглядаємо яксамостійну наукову дисципліну, яка має власний об’єкт, предмет і дослідницькізавдання Зусиллями російських, білоруських та українських учених встановлено,що вона вивчає закономірні зв’язки й залежності між рівнями продуктивності йпрофесіоналізму педагогічної діяльності й окремих педагогів, і колективів,аналізує умови й чинники, що сприяють або перешкоджають самореалізації творчихпотенціалів на шляху до вершин професіоналізму, займається проектуваннямпродуктивних моделей професійної діяльності Сутнісними ознаками, якіхарактеризують розвиток акмеології на сучасному етапі, є: фундаментальність,інтеграційність і гуманістична спрямованість Акмеологія є не лише теоретичною,а й прикладною дисципліною, оскільки на основі фундаментальних закономірностейрозробляє практично орієнтовані технології, що забезпечують діагностику,корекцію, розвиток професійного становлення особистості
3 Проведення конкретних акмеологічнихдосліджень має міждисциплінарний характер і неможливе без системноговикористання знань, отриманих у філософії, соціології, генетиці, медицині,екології, культурології, педагогіці, психології, ергономіці, евристиці тощо Томусутність акмеології проявляється в інтеграції наукових знань, за трьоманапрямами: а) міжнауковий синтез; б) методологічний синтез;в) соці-ально-проблемний синтез Інтегруючи наукову інформацію з різнихнаук, акмеологія використовує їх для вивчення об’єктивних і суб’єктивнихчинників, що сприяють або перешкоджають продуктивній діяльності, досягненнювершин професіоналізму, творчому довголіттю фахівців
4 Здійсненню порівняльногоаналізу вищої педагогічної освіти України, Росії, Білорусі передуваловизначення сутності акмеологічного підходу, яка виявляється в таких характеристиках:акмеологічний підхід синтезує й надає особливого акмеологічного змістузагальнонауковим методологічні підходам і принципам (системному,синергетичному, аксіологічному); забезпечує цілісність суб’єкта й удослідженнях, і в діяльнісних, розвивальних моделях, алгоритмах і технологіях; характеризуєтьсяпрогностичністю, оскільки надає науково обґрунтовані теоретичні підстави дляпрогнозу результативності процесу підготовки педагогічних працівників і дляпроектування продуктивних моделей професійної діяльності.
5 У дисертаційній роботі проаналізованобазові для розвитку педагогічної освіти акмеологічні категорії та поняття:зрілість, творчий потенціал людини, акмевершина, професіоналізм педагогічноїдіяльності, професіоналізм особистості, рівні продуктивності, чинникипродуктив-ності й діяльності, міра продуктивності або результат діяльності Визначенняпонятійно-категоріального апарату акмеології має методоло-гічне значення,оскільки дозволяє проводити узагальнюючі теоретичні й конкретно-прикладні дослідження,вирішувати практичні завдання, у тому числі пов’язані зі становленням ірозвитком професіоналізму.
6 Методологічною основою нашогодослідження є розроблена нами концепція реалізації акмеологічного підходу увищій педагогічній освіті На її основі створено теоретичну модель продуктивноїпедагогічної діяльності, яка відповідає вимогам інваріантності,комбінаторності, багатофункціональності, прогностичності й може бути адаптованадо конкретних умов використання
7 Порівняльний аналіз програм розвиткупедагогічної освіти України, Росії, Білорусі показав, що вони спрямовані на акмеологічність усієїпедагогічної системи, забезпечення високого рівня професіоналізму педагогічноїдіяльності, самовдосконалення й самореалізацію людини як індивіда, особистості,суб’єкта діяльності й індивідуальності Програми передбачають створенняправових, економічних та організаційних умов для розвитку системи педагогічноїосвіти на сучасному етапі, спрямовані на реалізацію освітніх потреб особистостій суспільства з урахуванням соціально-економічних, політичних і соціокультурнихзмін у цих слов’янських державах Установлено, що вони близькі за цілями,завданнями, принципами, але різняться за термінами реалізації й частково запереліком проблем, на вирішення яких спрямовані.
8 У ході дослідження проаналізованоструктури систем вищої освіти України, Росії, Білорусі У системах педагогічної освіти цихкраїн здійснено глибокі структурні зміни, успішно реалізується принципступеневості Виявленоспільне й відмінне в освітніх стандартах, які спрямовані на забезпечення певнихдержавних норм якості і є основою для оцінки освітньо-виховної діяльностіпедагогічних вищих навчальних закладів У національних системах вищоїпедагогічної освіти України, Росії, Білорусі відбувається перегляд концептуально-методологічнихпідстав для стандартизації Підходи до оновлення освітніх стандартів є різними,проте всі вони характеризуються акмеологічною спрямованістю, яка передбачаєорієнтацію на компетентність фахівців
9 Існування національних особливостей системпедагогічної освіти в Україні, Росії, Білорусі не виключає спільних тенденцій уїх розвитку й удосконаленні Найбільш помітними тенденціями є перехід доунівер-ситетської педагогічної освіти як основного шляху підготовки вчителівдля всіх типів шкіл; модернізація й удосконалення її змісту та технологій;реалізація багатоступеневих освітніх програм Виявились і спільні проблеми,пов’язані з організацією професійної підготовки майбутніх учителів у вищихнавчальних закладах: різке зростання кількості навчальних предметів іперевантаження навчальних планів; слабкість навчально-матеріальної й технічноїбази установ середньої та вищої педагогічної освіти; зниження рівня спеціальноїпідготовки випускників педагогічних вищих навчальних закладів інтегрованих (подвійних)спеціальностей
10 У дисертаційній роботі дослідженоперспективи впровадження міжнародного досвіду застосування акмеологічногопідходу у вищій педагогічній освіті України При цьому було зроблено опору наідеї педагогічної акмеології – наукову дисципліну про саморозвиток суб’єктівпедагогічного процесу – викладачів і студентів – засобами освітньої діяльності Іззмісту педагогічної акмеології ми виділили її специфічний напрям – акмеологіювищої педагогічної освіти (АВПО), яка вивчає закономірності, умови, фактори йстимули продуктивного функціонування системи педагогічних освітніх закладів;закономірності самореалізації творчих потенціалів основних учасників освітньогопроцесу Розроблено навчальну програму дисципліни „Вступ до акмеології вищоїпедагогічної освіти”
11 У ході дослідження на основі робітукраїнських, російських і білоруських учених розглянуто структуру готовності допродуктивної педагогічної діяльності, яку ми визначаємо як складне динамічнеутворення, системну якість особистості й діяльності педагога, що має певнукомпозицію й складається з особистісного, теоретичного й технологічногокомпонентів Головними ознаками продуктивної педагогічної діяльності є:професійна спрямованість особистості, професійна компетентність, професійнавідповідальність Сформульовано критерії оцінки готовності, виділено чинники йрівні її розвитку
12 У процесі розвитку й саморозвиткуготовності студентів до продуктивної педагогічної діяльності на основіакмеологічного підходу виділено три етапи: а) цілепокладання;б) цілездійснення в) цілествер-дження Розвиток і саморозвитокготовності до продуктивної педагогічної діяльності в контексті акмеологічногопідходу передбачає перехід студента з позиції об’єкта дії в позицію суб’єктавиховання й самовихо-вання й перетворення його в носія всіх основних функційуправління Важливим є узгодження дій учасників освітнього процесу на шляхурозвитку готовності студентів до продуктивної педагогічної діяльності
13 У дисертації доведено, що реалізаціяакмеологічного підходу у вищу педагогічну освіту передбачає діагностикуготовності майбутніх учителів до продуктивної педагогічної діяльності На основіаналізу основних акмеологічних методик діагностики системного забезпеченняякості підготовки майбутнього вчителя було розроблено авторську систему „ПРОФІ”для визначення рівня продуктивної діяльності педагога, яка містить розробленікритерії оцінки (самооцінки) педагогічної діяльності педагога, варіантиоцінювання за критеріями й шкали рівнів і охоплює два взаємозалежних оцінюванихаспекти – функціональний і результативно-особистісний, що дозволяє різнобічнопроаналізувати й змінити професійний рівень педагога
Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектіваналізованої проблеми Подальшого вивчення потребують питання, пов’язані звизначенням перспектив упровадження акмеологічного підходу в теорію й практикувищої педагогічної освіти України в контексті основних ідей Болонськогопроцесу, проблеми вдосконалення навчальних програм та навчальних посібників, щовходять до навчально-методичного комплексу, з урахуванням закономірностей ідинаміки формування нових еталонів професійних досягнень Предметом подальшихнаукових розвідок може стати наукове обґрунтування й створення системнихпрограм акмеологічного супроводу цілісного особистісно-професійного розвиткупедагога.

Основні положення дисертаціївисвітлено в таких публікаціях автора:
 
Монографії
 
1 Вакуленко В М Вступ до акмеології педагогічної освіти:[монографія] / Вакуленко В.М – Алчевськ: ДГМІ, 2003 – 149 с – авт арк 7,9.
2 Вакуленко В М Розвиток теорії й практики вищої педагогічноїосвіти України, Росії, Білорусі на основі акмеологічного підходу: [монографія]/ Вакуленко В.М – Луганськ: Альма-матер, 2007 – 496 с – авт арк 28,83.
Навчальні та науково-методичні посібники
3 Вакуленко В М Основи педагогіки вищої школи України:навч.-метод посіб – Луганськ: СНУ, 2001 – 250 с – авт арк 11,3.
 
Статті в провідних науковихфахових виданнях, затверджених ВАК України
 
4 Вакуленко В М Розвитокінтелектуально-творчого і духовного потенціалу особистості в процесі їїстановлення / В.М Вакуленко // Наука і сучасність: зб наук пр Нац пед ун-ту імМ.П Драгоманова –К: Логос, 1999 –Вип 2, ч 3 – С 17 – 30.
5 Вакуленко В М Мета і принциписистеми неперервної освіти / В.М Вакуленко // Наук зап: зб наук ст Нац пед ун-туім М.П Драгоманова / укл П.В Дмитренко, І.М Ковчина, Н.М Скоробагатько – К: НПУ, 1999 – Ч 2 – С 24 – 33.
6 Вакуленко В М Системнийсвітогляд і професіональна творчість – основоположні компоненти культуривчителя / В.М Вакуленко // Наука і сучасність: зб наук пр Нац пед ун-ту ім М.ПДрагоманова – К: Логос, 2001 – Т 24 – С 18 – 27.
7 Вакуленко В М Сутність і структурапедагогічного професіона-лізму / В.М Вакуленко // Проблеми сучасноїпедагогічної освіти Сер: Педагогіка і психологія: зб ст – К: Пед преса, 2002 – Вип 4 – С 66 – 73.
8 Вакуленко В М Самореалізаціяособистості як фактор розвитку фахового творчого потенціалу / В.М Вакуленко //Соціалізація особистості: зб наук пр / за заг ред А.Й Капської – К: Логос, 2002 – Т 18 – С 3 – 13.
9 Вакуленко В М Про рольсоціального мікросередовища в досяг-ненні людиною вершин свого розвитку / В.М Вакуленко// Наук зап: зб наук ст Нац пед ун-ту ім М.П Драгоманова / укл П.В Дмитренко,Л.Л Макаренко – К: НПУ, 2002 – Вип 47 – С 24 – 32.
10 Вакуленко В М Самоосвіта іпідвищення кваліфікації як фактор професійного успіху вчителя / В.М Вакуленко// Соціалізація особистості: зб наук пр / за заг ред А.Й Капської – К: Логос 2002 – Т 16 – С 105 – 118.
11 Вакуленко В М Моніторингякості професійної підготовки / В.М Вакуленко // Наук зап: зб наук ст Нац пед ун-туім М.П Драгоманова / укл П.В Дмитренко, Л.Л Макаренко – К: НПУ, 2002 – Вип 50 – С 45 – 52.
12 Вакуленко В М Науковийсвітогляд у формуванні культури майбутнього вчителя / В М Вакуленко // Теоретичніпитання культури, освіти та виховання: зб наук пр / за заг ред М.Т Євтуха, уклО.В Михайличенко –К: КНЛУ, НМАУ,2002 – Вип 22 – С 132 – 135.
13 Вакуленко В М Проблемапідготовки і підвищення кваліфікації вчителів у системі безперервної освіти /В.М Вакуленко // Теоретичні питання культури, освіти та виховання: зб наук пр /за заг ред М.Б Євтуха, укл О.В Михайличенко – К: КНЛУ, НМАУ, 2002 – Вип 20 – С 96 – 100.
14 Вакуленко В М Акмеологічніпроблеми розвитку творчого потенціалу фахівця / В.М Вакуленко // Теоретичніпитання культури, освіти та виховання: зб наук пр / за заг ред М.Б Євтуха, уклО.В Михайличенко –К: КНЛУ, НМАУ,2002 – Вип 21 – С 59 – 62.
15 Вакуленко В М Про рольспілкування в професійному станов-ленні молодого вчителя / В.М Вакуленко //Теоретичні питання культури, освіти та виховання: зб наук пр / за заг ред М.Б Євтуха,укл О.В Михайличенко – К:КНЛУ, НМАУ, 2002 – Вип 19 – С 47 – 49.
16 Вакуленко В М Світогляд якфактор професійної культури викладача / В.М Вакуленко // Нові технологіїнавчання: наук.-метод зб / ред кол: В.О Зайчук (гол ред.), О.Я Савченко, М.Ф Дмитриченкота ін – К: НМЦ ВО, 2002 – Вип 33 – С 26 – 34.
17 Вакуленко В М Професійнаспрямованість і здібності – основні фактори саморуху до вершин майстерності /В.М Вакуленко // Наук зап Ніжин держ пед ун-ту ім Миколи Гоголя Психолого-педагогічнінауки – Ніжин: НДПУ, 2002 – № 4, ч 2 – С 47 – 52.
18 Вакуленко В М Застосуванняакмеологічної теорії в системі розвиваючого навчання у вищій школі / В.М Вакуленко// Наук зап: зб наук ст Нац пед ун-ту ім М.П Драгоманова / укл П.В Дмитренко,Л.Л Макаренко – К: НПУ, 2003 – Вип 52 – С 28 – 35.
19 Вакуленко В М Особистість:через професіоналізм до акме / В.М Вакуленко // Проблеми освіти: наук.-метод зб/ Наук.-метод центр вищої освіти – К: НМЦ ВО, 2003 – Вип 33 – С 231 – 237.
20 Вакуленко В М Готовністьмайбутнього педагога до практичної педагогічної діяльності / В.М Вакуленко //Проблеми сучасної педагогічної освіти: сер: Педагогіка і психологія – Ялта: РВВ КДГІ, 2004 – Вип 6, ч 1 – С 116 – 122.
21 Вакуленко В М Функціональнійаспект визначення рівня нав-чальної діяльності педагога / В.М Вакуленко // ВіснЛуган нац пед ун-ту імені Тараса Шевченка Педагогічні науки – 2004 – № 10 – С 20 – 27.
22 Вакуленко В.М Рольпедагогічної освіти у досягненні цілей Болонського процесу / В.М Вакуленко //Проблеми сучасної педагогічної освіти: сер: Педагогіка і психологія: наук вид –Ялта: РВВКГУ, 2005 – Вип 8 – Ч 2 – С 75
23 Вакуленко В М Соціокультурніфактори персоналізації суспіль-ної практики в акмеологічному контексті / В.М Вакуленко// Соціальна педагогіка: теорія та практика – Луганськ – 2005 – № 3 – С 25 – 31.
24 Вакуленко В М Акмеологічніметодики діагностики системного забезпечення якості підготовки майбутньоговчителя / В.М Вакуленко // Проблеми сучасної педагогічної освіти: сер:Педагогіка і психологія: зб ст – Ялта: РВВ КГУ, 2006 – Вип 11,ч 2 – С.10 – 17.
25 Вакуленко В М До проблемиякості вищої педагогічної освіти / В.М Вакуленко // Вісн Луган нац пед ун-туімені Тараса Шевченка Педагогічні науки – 2006 – № 18 – С 21 – 27.
26 Вакуленко В М Роль викладачавищої школи у реалізації цілей Болонського процесу й підвищенні якості освіти /В.М Вакуленко // Інтеграція системи вищої освіти України дозагальноєвропейського освітнього простору – Рівне, 2006 – С 69 – 74.
27 Вакуленко В М Мотивація якрушійний фактор освітньої діяльності викладачів вищої школи / В.М Вакуленко //Освіта Донбасу: наук.-метод вид ЛНПУ імені Тараса Шевченка – Луганськ, 2007 – № 1 – С 67 – 70
28 Вакуленко В М Педагогічнізавдання в освітньому просторі / В.М Вакуленко // Проблеми сучасноїпедагогічної освіти: сер: Педагогіка і психологія: зб ст – Ялта: РВВ КГУ, 2007 – Вип 14, ч 2 –С 32 – 36.
29 Вакуленко В Н Коадаптивноемастерство как интегративная характеристика современного педагога / В.М Вакуленко// Проблеми освіти: наук.-метод зб / кол авт – К: Ін-т інновац технологій ізмісту освіти, 2007 – Вип 52 – С 47 – 51.
 
Статті вжурналах та збірниках наукових праць
 
30 Вакуленко В М Сутність іособливості національного виховання студентів педагогічного вузу / В.М Вакуленко// Теоретичні питання освіти та виховання: зб наук пр / за заг ред М.Б Євтуха,укл О.В Михайличенко – Суми: Наука, 1997 – Вип 5 – С 144 – 150.
31 Коротяєв Б І.,Вакуленко В М Проблема психолого-педагогічного благосприяння для вільногофізичного, інтелектуально-творчого і духовного розвитку особистості / Б.І Коротяєв,В.М Вакуленко // Проблеми освіти: наук.-метод зб / Наук.-метод центр вищоїосвіти – К.: НМЦ ВО, 2000 – Вип 20 – С.14 – 30
32 Вакуленко В М Вузівськаосвіта щодо оцінювання студентами Східноукраїнського національного університету// Теоретичні і прикладні проблеми психології та педагогіки: зб наук пр Східноукрнац ун-ту ім Володимира Даля – 2001 – № 1 – С 26 – 32.
33 Вакуленко В М Значення „Я –концепції” вчителя у досягненні професійного успіху / В М Вакуленко //Теоретичні і прикладні проблеми психології та педагогіки: зб наук пр Східноукрнац ун-ту ім Володимира Даля – 2001 – № 2 – С 10 – 16.
34 Вакуленко В М Реформування педагогічноїосвіти України і проблема формування професіоналізму вчителя / В.М Вакуленко //Теоретичні і прикладні проблеми психології та педагогіки: зб наук пр Східноукрнац ун-ту ім Володимира Даля – 2002 – № 3 – С 54 – 59
35 Вакуленко В М Роль ситуацииуспеха в обучении / В.М Вакуленко // Акмеология: метод и методолог проблемы /ред Н В Кузьмина, А М Зимичев – Вып 8 – СПб: Санкт-Петербург акмеолог акад.,2003 – С 46 – 51.
36 Вакуленко В М Інноваційнітехнології навчання як засіб підвищення якості підготовки педагогів / В.М Вакуленко// Проблеми сучасної педагогічної освіти: сер: Педагогіка і психологія: зб ст – Вип 5 – К: Пед преса, 2003 – С 59 – 65.
37 Вакуленко В М Розвитоксуб’єктивної позиції студента як реалізація акмеологічного потенціалу вищоїпедагогічної освіти / В.М Вакуленко // Вісн Луган нац пед ун-ту імені ТарасаШевченка Педагогічні науки – 2004 – № 9 – С 222 – 224.
38 Вакуленко В М Проблемапрофесійної і культурної підготовки майбутнього педагога / В М Вакуленко //Наука і освіта: наук.-практ журн Півд наук центру АПН України Педагогіка іпсихологія – Одеса: Півд наук центр АПН України, 2004 – № 4 – 5 – С 110 – 112.

Статті взбірниках матеріалів конференцій
 
39 Вакуленко В М Про змістпедагогічної освіти // Психолого-педагогічні фактори підвищення професійноїмайстерності вчителя – вихователя: матеріали наук.-практ конф (Житомир, 16-17листоп 1995 р.) / Міністерство освіти України, Житомирський держ пед ін-т –Житомир, 1995 – С 36 – 38.
40 Вакуленко В М Національневиховання підростаючого покоління // Національне виховання студентів і шляхийого вирішення у сучасних умовах: матеріали Всеукр наук.-практ конф (Запоріжжя,25 – 26 трав 1995 р.) / Міністерство освіти України, Запорізький держ ун-т –Запоріжжя, 1995 –С 18 – 20.
41 Вакуленко В М., Савельєва В СВплив адаптації вчителів на вирішення педагогічних задач // Актуальні проблемиекономіко-екологічного і соціально-культурного розвитку суспільства: матеріалинаук.-практ конф (Краматорськ, 16-17 листоп 1995 р.) / Міністерство освіти України,Краматорський економ.-гуманіт ін-т – Краматорськ, 1995 – С 62 – 64.
42 Вакуленко В М Формуваннясоціально – активної особистості майбутнього вчителя в системі вищої освіти //Система неперервної освіти: здобутки, пошуки, проблеми: матеріали Міжнар наук.-практконф (Чернівці, 28 – 31 жовт 1996 р.) / Міністерство освіти України,Чернівецький вищ навч пед закл імені О Маковея – Чернівці, 1996 – Ч 3 – С 286 – 289.
43 Вакуленко В М До питання проєдність довузівської, вузівської та післявузівської підготовки спеціалістів //Система неперервної освіти: здобутки, пошуки, проблеми: матеріали Міжнар наук.-практконф (Чернівці, 28 – 31 жовт 1996 р.) / Міністерство освіти України,Чернівецький вищ навч пед закл імені О Маковея – Чернівці, 1996 – Ч 2 – С 134 – 136.
44 Вакуленко В М Системаобщепедагогических знаний и умений в структуре социально активной личностибудущего учителя // материалы науч.-практ конф преподавателей и студентов(Краматорск, 14 – 15 мая 1996 г.) / Министерство образования Украины, Краматорскийэконом.-гуманит ин-т – Краматорск: КЭГИ, 1996 – С 87 – 89.
45 Вакуленко В М Народність –провідна риса педагогічної спадщини С Русової // Ідея національної школи упедагогічній спадщині Софії Русової та Степана Сірополка: матеріали Всеукр наук.-практконф (Івано-Франківськ, 26 – 27 жовт 1996 р.) / Міністерство освіти України,Прикарп ун-т ім Василя Стефаника – Івано-Франківськ, 1996 – С 36 – 38
46 Вакуленко В М Удосконаленнязагальнопедагогічних знань та умінь майбутніх вчителів в системі безперервноїосвіти // Етносоціальний розвиток в Україні та стан української етнічності вдіаспорі: сутність, реалії, конфліктність, проблеми та прогнози на порозі ХХІстоліття: матеріали Міжнар наук.-практ конф (Чернівці, 22 – 25 трав 1997 р.) /Міністерство освіти України, Чернівецький держ ун-т – Київ – Чернівці, 1997 – С 114 – 118.
47 Вакуленко В М Історія іперспективи розвитку базової освіти в Китаї // Актуальні проблеми економічногота гуманітарного розвитку України на межі тисячоліть: матеріали Всеукр першоїнаук конф сходознавства (Краматорськ, 24 – 25 жовт 1998 р.) / Міністерствоосвіти України, Краматорський економ-гуманіт ін-т – Краматорськ, 1998 – С 36 – 37.
48 Вакуленко В М Інноваційнаспрямованість освіти // Гуманізація навчально-виховного процесу у вищій школі:наук.-пр міжнар наук.-практ конф (Слов’янськ, 27 – 29 верес 1999 р.) /Міністерство освіти України, Слов’янський держ пед ін-т – Слов’янськ, 1999 – С 185 – 186
49 Вакуленко В Н Акмеологическийподход к подготовке учителя // Університет і регіон: матеріали VII Міжнар наук.-практконф (Луганськ, 5 – 6 груд 2001 р.) / Міністерство освіти і науки України,Східноукр нац ун-т ім Володимира Даля – Луганськ, 2001 – С 42 – 46.
50 Вакуленко В.М., Іванова С.Д Психолого-педагогічнапрактика як умова і фактор якісної підготовки магістрів в системі вищої освіти// Психологічні та соціально-економічні проблеми трансформації сучасногосуспільства: матеріали ІІ Міжнар наук.-практ конф (Луганськ, 18 – 19 берез 2002р.) / Міністерство освіти і науки України, Східноукр нац ун-т ім ВолодимираДаля – Луганськ, 2002 – С 7 – 8
51 Вакуленко В М Акмеологіярозвитку ціннісних орієнтацій і професіоналізм викладачів вищої школи //Проблеми гуманізму і освіти: зб матеріалів наук.-практ конф (Вінниця, 21 – 22трав 2002 р.) / Міністерство освіти і науки України, Вінницький держ пед ін-т –Вінниця,2002 – Т 2 – С 162– 166
52 Вакуленко В М Моніторингякості професійної підготовки // Управління якістю професійної освіти: зб матеріалівІІ Міжнар наук.-практ конф (Донецьк, 24 – 25 квіт 2002) / Міністерство освіти інауки України, Донецький ін-т післядип освіти інженер.-пед працівників АПНУкраїни – Донецьк, 2002 – Розд 3 – Ч 2 – С 29 –32
53 Вакуленко В М Університет яксуб’єкт системного забезпечення якості підготовки фахівців закладів освіти //Актуальні проблеми безперервної освіти: матеріали Всеукр наук.-практ конф (Харків,14 – 15лютого2003 р.) /Міністерство освіти України, Харківський нац ун-т іменіВ Н Каразіна – Харків, 2003 – С 45 – 46.
54 Вакуленко В М Якість таефективність педагогічної освіти як приоритетний напрямок у ХХІ столітті //Ціннісні пріоритети освіти у ХХІ столітті: матеріали Міжнар наук.-практ конф (Луганськ,23 – 24 листоп 2003 р.) / Міністерство освіти і науки України, Луганський держ педун-т – Луганськ, 2003 – С 13 – 14
55 Вакуленко В М Проблема инновационнойактивности субъекта: теоретические и прикладные аспекты // Развитиеобразовательных процессов и становление гражданина в контексте европейскойинтеграции: Междунар науч.-практ конф (Луганск, 18 – 19 апр 2004 р.) /Министерство образования и науки Украины, Восточноукр нац ун-т им ВладимираДаля – Луганск, 2004 – С 39 – 48
56 Вакуленко В.М Проблемаформування готовності майбутнього вчителя до діагностики процесу навчання наоснові акмеологічного підходу // Ідеї, реалії та перспективи освітніхінновацій: філософія, психологія, методика: матеріали Всеукр наук.-практ конф (Суми,20 – 21 квіт 2006 р.) / Сумськ обл ін-т після диплом пед освіти:У 2 ч –Суми, 2006 – Ч 2 – С 39 – 41
57 Вакуленко В.М Сутністьпедагогічної акмеології як одного із сучасних напрямків вищої педагогічноїосвіти // Активізація креативного потенціалу майбутнього педагога: теорія іпрактика: зб матеріалів Міжнар гіпермед конф (Полтава, 26 – 28 квіт 2006 р.) /Міністерство освіти і науки України, Полтав держ пед ун-т ім В.Г Короленка –Полтава, 2006 – С 6 – 11
58 Вакуленко В М Акмеологічнізасади підготовки педагогічних працівників вищої кваліфікації // Професіоналізмпедагога в контексті Європейського вибору України: матеріали Міжнар наук.-практконф (Ялта, 15 – 16 жовт 2007 р.) / Кримськ гуманіт ун-т: зб ст – Ялта, 2007 – Ч 1 – С 25 – 27
59 Вакуленко В М Принципконструктивізму в акмеологічній теорії продуктивної педагогічної освіти //Сучасні проблеми якості освіти : зб доп регіон наук.-практ конф (Донецьк,17 берез 2007 р.) / Міністерство освіти і науки України, Донецьк нац ун-т –Донецьк, 2007 – С 257 – 259.

Вакуленко В.М Акмеологічний підхід утеорії й практиці вищої педагогічної освіти України, Росії, Білорусі (порівняльнийаналіз) – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня докторапедагогічних наук за спеціальністю 13.00.01 – загальна педагогіка та історіяпедагогіки Луганський національний університет імені Тараса Шевченка, 2008.
У дисертації напідставі аналізу філософської, психолого-педагогічної літератури простеженопроцес виникнення й розвитку акмеологічних ідей в українській, білоруській таросійській педагогічній теорії та практиці Розкрито сутність і особливостіакмеологічного підходу до професійної підготовки педагога Здійсненопорівняльний аналіз програм розвитку педагогічної освіти, виявлено спільне йособливе в системах підготовки педагогів й освітніх стандартах України, Росії,Білорусі в структурному й змістовному ракурсах
Визначено впорівняльному плані структурні та функціональні компоненти професійноїготовності майбутніх педагогів до продуктивної педагогічної діяльності Обґрунтованоконцепцію реалізації акмеологічного підходу у вищій педагогічній освіті (АПВПО)і на її основі шляхом теоретичного моделювання розроблено концептуальну модельпродуктивної педагогічної діяльності.
З урахуванням виявлених порівняльних характеристиквизначено шляхи впровадження акмеологічного підходу в теорію й практику вищоїпедагогічної освіти України для вдосконалення та підвищення якості професійноїпідготовки майбутніх педагогів.
Ключові слова: порівняльний аналіз, вищапедагогічна освіта України, Росії, Білорусі, акмеологія, акмеологічний підхід,акме, зрілість, продуктивна педагогічна діяльність.

Вакуленко В.Н Акмеологический подход в теории и практикевысшего педагогического образования Украины, России, Белоруссии (сравнительныйанализ) – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени докторапедагогических наук по специальности 13.00.01 – общая педагогика и историяпедагогики Луганский национальный университет имени Тараса Шевченко – Луганск,2008.
Диссертация посвящена сравнительному анализу использованияакмеологического подхода в теории и практике высшего педагогическогообразования Украины, России, Белоруссии.
В диссертационной работе прослеживается процесс становления иразвития системы подготовки учителей в Украине, России и Белоруссии,осуществлен сравнительный анализ педагогических воззрений выдаю-щихсяукраинских, российских и белорусских ученых на проблему учи-теля и егоподготовки Ученые-педагоги и организаторы образования этих стран былиединодушны в том, что школе нужен учитель-про-фессионал, мастер педагогическоготруда и полагали, что его подготовка должна быть направлена на формирование профессиональнойкомпетент-ности, потребности в самосовершенствовании На современном этапе вусловиях интеграции в европейское образовательное пространство, гуманизацииобразовательной деятельности актуализируется развитие педагогическогообразования в Украине, России и Белоруссии в контексте акмеологии.
Акмеология выступает как самостоятельная научная дисциплина,имеющая собственный объект, предмет и исследовательские задачи Ее важнейшимисущностными характеристиками являются фундаментальность, интегративность игуманистическая направленность.
Осуществлению сравнительного анализа предшествовало выявлениесущности акмеологического подхода, которая проявляется в том, что онсинтезирует и придает особое акмеологическое содержание общенаучнымметодологическим подходам и принципам (системному, синергетическому,аксиологическому) Методологическое значение для исследования имел анализбазовых акмеологических категорий и понятий: зрелость, творческий потенциалчеловека, акмевершина, профессионализм педагогической деятельности и другие Вдиссертации доказано, что акмеологический подход даёт методологическиеориентиры для технологической подготовки педагога и стимулирует его на пути куспеху в профессиональной деятельности, творчеству.
Сравнительный анализ программ развития высшегопедагогического образования в Украине, России, Белоруссии показал, чтопрограммы направлены на обеспечение акмеологичности всей педагогическойсистемы, т.е сориентированы на высокий уровень профессионализма педагогическойдеятельности, самоусовершенство-вание и самореализацию Выявлены общие иособенные черты в системах высшего педагогического образования и стандартахпрофессионального образования Украины, России, Белоруссии Проанализированы иобщие тенденции в развитии и усовершенствовании педагогического образования вэтих государствах: переход к университетскому педагогическому образованию какосновному пути подготовки учителей для всех типов школ; модернизация иусовершенствование его содержания и технологий; реализация многоуровневыхобразовательных программ Выявились и общие проблемы, связанные с организациейпрофессиональной подготовки будущих учителей в высших педагогических учебныхзаведениях
В диссертационной работе рассмотрены перспективы внедрениямеждународного опыта использования акмеологического подхода в высшемпедагогическом образовании в Украине При этом акцент был сделан на идеяхпедагогической акмеологии, в содержании которой нами выделено особоенаправление – акмеология высшего педагогического образования (АВПО) Разработаноучебную программу дисциплины «Введение в акмеологию высшего педагогическогообразования» В ходе исследования на основе научных работ украинских, российскихи белорусских ученых охарактеризована структура готовности к продуктивнойпедагогической деятельности, которая рассматривается как сложное динамическоеобразование, системное качество личности и деятельности педагога, имеющееопределенную композицию и состоящее из личностного, теоретического итехнологического компонентов Главными признаками продуктивной педагогическойдеятельности выступает профессиональная направлен-ность личности,профессиональная компетентность, профессиональная ответственность В процессеразвития и саморазвития готовности студентов к продуктивной педагогическойдеятельности на основе акмеологического подхода выделено три этапа:целеполагание, целеосуществление и целеутверждение.
В диссертации доказано, что реализация акмеологическогоподхода в высшем педагогическом образовании предусматривает диагностикуготовности будущих учителей к продуктивной педагогической деятель-ности Наоснове анализа основных акмеологических методик диагности-ки разработанаавторская система «ПРОФИ» для выявления уровня про-дуктивной педагогическойдеятельности, которая позволяет всесторонне анализировать и влиять напрофессиональный уровень педагога.
Ключевые слова: сравнительный анализ, высшее педагогическое образованиеУкраины, России, Белоруссии, акмеология, акмеологический подход, акме,зрелость, продуктивная педагогическая деятельность.

Vakulenko V.N Acmeological Approach in Theory and Practice of HigherPedagogical Education of Ukraine, Russia, Byelorussia (Comparative Analysis) –Manuscript.
Doctoral dissertation on pedagogical sciences of the speciality 13.00.01– general pedagogy and history of pedagogy Lugansk national university namedafter Taras Shevchenko, 2008
In the dissertation on the basis of philosophical, psychological,pedagogical literature the process of origination and development ofacmeological ideas in Ukrainian, Russian and Byelorussian pedagogical theoryand practice has been considered The essence and peculiarities of acmeologicalapproach to professional training of a pedagogue has been exposed The conceptof realisation of acmeological approach in higher pedagogical education (AAPT)and the project of „Acmeological higher pedagogical school” (AHPS) have beenjustified and on their basis the conceptual model of productive pedagogicalactivity has been developed by the method of theoretical modelling.
A comparative analysis of Programmes of the development of pedagogicaleducation is realised and general and specific features in the systems ofpedagogues training and educational standards of Ukrainian, Russia, Byelorussiaare defined in the aspects of structure and content In comparative aspectstructural and functional components of a professional preparedness of futurepedagogues to the productive pedagogical activity have been revealed.
On the account of the defined comparative characteristics the ways ofintroduction of acmeological approach into the theory and practice of higherpedagogical education of Ukrainian, have been pointed out for improvement andraising the quality of a professional training of future pedagogues.
Key words: comparative analysis, higher pedagogical education of Ukrainian, Russia,Byelorussia, acmeology, acmeological approach, acme, maturity, productivepedagogical activity.