Курсоваробота
натему:
“Методикаорганізації слухання та інтерпретації музики в початкових класах”
Зміст
Вступ
Розділ І. Слухання музики тайого значення у вихованні естетичного ставлення дітей молодшого шкільного віку додійсності
1.1 Слухання та сприйняттямузики в початкових класах
1.2 Методика підготовки дітей молодшогошкільного віку до слухання музичного твору
1.3 Вікові особливості та музичнахарактеристика дітей молодшого шкільного віку
Розділ ІІ.Поняття інтерпретації музики в музикознавчій літературі
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Актуальністьтеми. Музикаяк символічна мова завжди вимагає індивідуального розкриття. Багатобарвнапалітра виражених у музиці емоцій розвиває в людині здатність співпереживати йрозуміти почуття іншої людини. Виникнення таких емоційних станів необхідновраховувати в музично-педагогічному процесі, оскільки вони тісно пов’язані звідчуттям музичної форми, досконалості виконання, підпорядкування технічнихскладностей музичного образу. У зв’язку з тим, що вчитель музики частозустрічається з виникненням таких емоцій, їх корекція є важливим аспектом йогометодичної підготовки.
Застосуванняпринципу емоційного занурення передбачає найширше залучення дітей молодшогошкільного віку до різних видів навчальної діяльності, зокрема самостійноїінтерпретації інструментальних творів, до визначення їх навчально-розвивальногопотенціалу, до вибору власного репертуару та репертуару учнів.
Унауково-методичній літературі постійно підкреслюється, що найпершим завданнямпедагога є залучення учня до слухання музики, її глибокого сприйняття, аджевідомо, що сприймання музики, як і виконання, є творчим процесом. Яскравесприймання музики стає важливим джерелом творчого виконання.
Отже, необхіднопривчати дітей молодшого шкільного віку слухати музику, намагаючись не тількиемоційно, а й свідомо її сприймати. Так, наприклад, навіть розвиток сприйняттяблизьких за характером п’єс привчає їх почути в кожній з них щось особливе,притаманне тільки цьому творові, аби виявити це у власному виконанні.Знайомство з музичними творами різних жанрів і стилів дозволяє виявитихарактерні особливості старовинної і класичної музики, складні й синкопованіритми сучасної музики. Відповідний аналіз музичних п’єс сприяє усвідомленомусприйманню й розвиває активність музичного мислення. Передумовою реалізаціїцього принципу є відбір музичного репертуару, засвоєння якого дозволяєорганізувати всі види музичної діяльності учнів.
Розгляду проблеммузичного виховання, впливу музичного мистецтва на розвиток особистості, їїдуховний світ присвячена значна кількість праць врізних галузях музичноїпедагогіки таких науковців як О. Апраксіна, З. Бервецький, Н. Ветлугіна,Е. Жак-Далькроз, Д. Кабалевський, 3. Кодай, М. Леонтович, Р. Марченко, К.Орф, О. Ростовський, Л. Хлєбнікова.
Об’єкт — процес музичного вихованнямолодших школярів.
Предмет – слухання та інтерпретаціямузики як засіб активізації музичного розвитку дітей молодшого шкільного віку.
Мета –сприяти підвищенню ефективності музичного розвитку молодших школярів шляхом слуханнята інтерпретації музики на уроках музики, а також формувати здатність сприйматита інтерпретувати музичні твори в початкових класах, висловлювати особистіснеставлення до них, аргументуючи свої думки, судження, оцінки;
Завданнякурсової роботи:
- проаналізуватистан проблеми, що досліджується, у психолого-педагогічній, науково-методичнійлітературі;
- уточнитисутність поняття “слухання музики”, “інтерпретація музики”; розкрити їх зміст;
- окреслитивікові особливості дітей молодшого дошкільного віку в процесі сприйняттямузики;
- на основівивчення та узагальнення літературних джерел педагогічної теорії і практики з’ясуватиосновні теоретичні і практичні підходи до музичного виховання молодшихшколярів;
— вивчити стансучасної музикознавчої думки у галузі музичної інтерпретації;
Для вирішенняпоставлених завдань були використані наступніметоди: аналітичний – аналізпедагогічної, психологічної та мистецтвознавчої літератури з окресленоїпроблеми; теоретичний – в осмисленні концептуальних засад творчої діяльності,що проявляються в зумовленості виконавсько-інтерпретаційних концепційстильовими особливостями виконуваної музики; традиційно-музикознавчий – прианалізі музичних творів в процесі слухання музики; комплексний підхід – усистемному теоретико-виконавському осмисленні предмету дослідження.
Науковановизна полягаєу тому, що в даній курсовій роботі комплексно обґрунтовано основнітеоретико-виконавські засади інтерпретації музики. У роботі також комплексноосмислено та конкретизовано поняття “слухання музики”, що базується навсебічному вивченні семантики даного поняття в процесі слухання музикимолодшими школярами.
Теоретичнуоснову даної курсової роботи становлять праці з методики музичного виховання в Україні(О.Я.Ростовський, Б. М. Теплов, Н. О. Ветлугіна).
Проблема“слухання музики“, “сприйняття музики” мала місце у науковій літературі(Є.Назайкінський, О.Ростовський, О.Рудницька, Л.Радковська та ін.).
Важливу роль ворганiзацiї музичного виховання дітей мала творча спадщина українськихкомпозиторів, а особливо їх педагогiчна діяльність (М.Леонтович, М.Лисенко,К.Стеценко, Я.Степовий, П.Козицький та інші).
Проаналізувавшивище викладене ми прийшли до висновку, що проблема слухання та інтерпретаціїмузики дітей молодшого шкільного віку у процесі слухання музики вимагає більшдетального узагальнення і систематизації. Це й обумовило темою курсової роботи“Методика організації музики та інтерпретація в початкових класах”.
Практичнезначення: Матеріаликурсової роботи можуть бути використані в лекційних курсах з методики музичноговиховання, в практиці музично-освітнього процесу загальноосвітньої школи, впроцесі підготовки вчителів музики.
Структура курсовоїроботи.Курсова робота містить вступ, два розділи, висновки, список використанихджерел.
Розділ I. Слухання музики та його Значенняу вихованні естетичного ставлення дітей молодшого шкільного віку до дійсності
Уміння слухати ічути музику не є вродженою рисою. Пізнавально-творчі можливості учнів розвиваються у спілкуванні з музикою,в процесі цілеспрямованого аналізу музичних творів. Адже власна діяльність єзапорукою глибоких переживань, естетичної насолоди, високих художніх смаків.
Музичнесприймання – основний вид музичної діяльності, оскільки саме воно передує всіміншим. Навіть коли діти на уроках зайняті здебільшого хоровим співом, то першніж розучувати пісню, її треба сприйняти.
Поряд з терміном “сприйманнямузики” вживають словосполучення “слухання музики”, яке використовують у двохзначеннях: як синонім сприймання музики і як компонент уроку музики (на відмінувід співів). Втім, якщо його застосовують у другому значенні, все одно “вбираєв себе” й перше.
Слухання музики –один з основних видів музичної діяльності учнів. Ознайомлення з кращимизразками вітчизняної та зарубіжної музичної культури сприяє розвитку загальноїкультури учнів, вихованню в них художнього смаку, вміння оціночно ставитись дотворів мистецтва. Навчити дітей слухати музику – одне з найскладнішихпедагогічних завдань. Вчитель повинен не тільки навчити дітей правильномусприйманню музичних творів, але й вмінню аналізувати прослухане.
Слід враховувати,що вплив музики на особистість складається з численних слухацьких вражень, якінакладаються одне на одне, поступово збагачуючись і поглиблюючись. Робота надкожним твором має вводити школярів у світ глибоких почуттів і роздумів: продобро і зло, любов і ненависть тощо.
Учні мають учитисясприймати музику в будь-якій формі спілкування з нею, під час співу, гри намузичних інструментах, у процесі власне слухання тощо.
Слід пам’ятати,що на музичний розвиток учнів благотворно діють два чинники: багатство музичнихвражень, з одного боку, та повторність вражень – з другого.
Слухання музикипроводиться на уроці за загальноприйнятою методикою: вступна бесіда, етапислухання з обговоренням. В процесі обговорення слід вести мову з дітьми промузичні жанри, музичну мову, музичний образ, про те, які почуття передаємузика, про що вона розповідає, про музичний інструментарій, що звучить утворах, про характерні хореографічні рухи тих танців, які пропонуються дляслухання, тощо.
Для ефективногоосвоєння музичного матеріалу і для зняття втоми у дітей 1-4 класів на урокахмузики обов’язковим є рух під музику: маршування, танцювальні елементи, музичніігри.
В процесівивчення музично-ритмічних рухів рекомендується освоювати з дітьми характернірухи українських народних танців: присідання, колупалочка, бігунець, голубці,тиночки, вірйовочки, ритмічний рух по колу під час ведення хороводів, ігровихдійств.
Для кращого таглибшого сприймання музичного твору корисне використання ілюстративногоматеріалу. Підбирати ілюстрації, вчитель повинен з урахуванням їх наближеностідо змісту музичного твору. Це можуть бути малюнки, світлини, репродукції тощо.Вдало підібраний ілюстративний матеріал допомагає учням краще вникнути вмузичний образ твору, зрозуміти його зміст, запам’ятати, а потім згадатипрослухану музику. Ілюстрації можна розлядати як перед слуханням музики, так іпісля нього.
Сам процесслухання музики найчастіше будують за такою схемою:
Вступне слововчителя.
1. Первиннеслухання.
2. Бесідапро прослуханий твір.
3. Аналізтвору.
4. Вториннеслухання.
5. Підсумок.
Такі етапи роботиє досить умовними і найбільш придатними у випадку ознайомлення дітей з музичнимтвором, який їм не відомий.
Вступне слововчителя може бути у формі розповіді, бесіди, складання невеличких оповідань зазмістом творів, спогадами про деякі явища та картини, які діти спостерігали вжитті.
Слуханню музикиможе передувати розповідь про цікаві факти з життя композиторів та історіїнаписання музичних творів. Так, перед слуханням “Польки” М. Глінки можнарозповісти про дитинство композитора, про те, як він любив слухати народніпісні та танці, а перед слуханням уривків з дитячої опери М. Лисенка“Коза-Дереза” вчитель може розказати учням про першу постановку цієї опери вдомі композитора, де виконавцями були його діти та їхні друзі.
В окремихвипадках можна перед слуханням музики стимулювати творчу активність учнів,пропонуючи уявити зміст твору через складені ними короткі оповідання. Так,наприклад, перед слуханням фортепіанних п’єс П. Чайковського “Хвороба ляльки”та “Нова лялька” вчитель може запропонувати учням скласти невеличкі оповіданняз такими ж назвами.
Перед слуханняммузичного твору вчитель може запропонувати учням згадати певні явища та події,які вони спостерігали в житті. Наприклад, перед слуханням п’єси В. Косенка“Дощик” учні згадують накрапання дощу, а потім, слухаючи твір, визначають, уяких частинах вони почули це накрапання.
Після первинногослухання учні діляться своїми враженнями про почутий твір.
Наступний етап –аналіз твору.
Аналізуючи зучнями прослуханий музичний твір, варто керуватися такими методичнимивказівками:
Учителю потрібночітко уявляти кінцеву мету аналізу – допомогти учням ближче і глибше сприйнятимузичний твір, естетично його пережити й оцінити.
Доцільно починатианаліз твору одразу ж після прослуховування, поки його звучання ще свіже упам’яті учнів.
Перш, ніжаналізувати музичний твір, треба, щоб у дітей створилося загальне враження пронього. Приступати до аналізу твору варто лише після того, як діти вільновисловилися про своєї враження від прослуханої музики..
Мислення дітей повинненацілюватися на з’ясування того, яка це музика, які почуття і переживаннявиражає, якими засобами вона цього досягає.
Шлях аналізутвору йде від розкриття його змісту, задуму, від загальної характеристикимузики до деталей і окремих виразових засобів.
На першому етапі сприйманнявчитель повинен спрямовувати увагу дітей не на окремі якості твору, а на сампроцес руху, його організацію, динаміку. При повторному сприйманні слововчителя повинно підводити учнів до розкриття виразових засобів, які особливояскраво характеризують музичний образ.
Аналіз твору можебути більш або менш глибоким, але обов’язково правильним.
Аналіз творуповинен пробуджувати уяву дітей, їхні музично-слухові уявлення, викликатиправильні, але у кожного свої асоціації.
Бесіда про твірувесь час повинна пов’язуватись з живим звучанням, пояснювати його.
Успіх і якістьспостереження за музикою залежить від того, наскільки зрозуміле учням завдання,поставлене перед ними. Правильно поставлені запитання виховують уміння чутимузику, розвивають музичне мислення.
Якщо аналізпроведений вчителем методично грамотно, то під час вторинного слухання, учнісприймають музичний твір більш усвідомлено, оціночно.
Твори требаслухати в повній тиші, що залежить від того, наскільки вчитель зацікавившколярів вступною розповіддю, а також від якості виконання музики. Водночасможливі різні варіанти: відтворення музики в грамзаписі, у виконанні вчителяабо когось з учнів. Бажано чергувати ці варіанти, ураховуючи, що “живе” виконаннякраще сприймається і надовго запам’ятовується.
Важливо, щобзапропонований твір сподобався дітям, але це буває не завжди. Аби викликатипозитивне ставлення до того чи іншого твору, доцільно іноді застосовуватисугестивний метод ( від слова suggestion – навіювання).
Наприклад,учитель звертається до дітей: “Зараз прозвучить музика, яку прослухавши одинраз, не можна забути”, або:“ Зараз ми послухаємо музику, яка мені дужеподобається. Упевнена, що вона сподобається й вам”.
Якщо школяріповажають учителя й цінують його думку, то цей метод може дати позитивнийрезультат.
Для слуханнямузики доцільно використовувати зокрема такі збірники п’єс, як “Фортепіаннийальбом” М.Дремлюги, “Вибрані твори” А.Коломійця, “24 дитячі п’єси дляфортепіано” В.Косенка, “Легкі п’єси українських композиторів” та ін.
Аналізуючи дитячіфортепіанні п’єси українських композиторів, наголошуємо на різноманітностіїхнього змісту: це й картини природи, образи тварин і птахів, дитячі ігри,забави й казкові персонажі. Сприймання таких творів, як “Дощик” В.Косенка,“Сніг іде” М.Дремлюги, “У лісі” А.Штогаренка, сприяє розвиткові уяви дітей,естетичному ставленню до природи. Слухання п’єс “Тук-тук”, “Зозуля” Л.Вербовського, “Зайчик” М.Жербіна, “Ведмежатко в лісі” М.Дремлюги допоможе кращепізнати звірів і птахів.
Названі п’єсирізноманітні не тільки за змістом, а й засобами музичної виразності. У бесідахз дітьми важливо показати, що такі, наприклад, твори, як “Гра” М.Сільванського, “Ранок у садочку ” В.Косенка, написані у рухливому темпі, мажорномуладі. У них чимало стрибкоподібних, уривчастих мелодій. Діти мають зрозуміти,що темп, лад, особливості мелодії, метроритму, виконавські штрихи передаютьпевний настрій, зокрема веселість, безтурботність. Зовсім інші почуття розкритов таких ліричних творах, як “Пісня” М.Любарського, “Мелодія” А.Коломійця,“Українська пісня” C.Павлюченка, “Пастораль”, “Колискова пісня” В.Косенка,“Елегія”, “Лірична пісня” М.Дремлюги. Якщо вчитель належним чином зорієнтуєдітей, покаже наспівність і красу мелодій цих п’єc, то вони сприятимутьвихованню тонкості душі, емоційної чутливості. Увагу учнів мають привертати йфортепіанні твори в ритмі танців, зокрема польки, гопака, мазурки, тощо. Цеп’єси з красивою мелодією, що легко запам’ятовуються. Окремі композитори (Я.Степовий,Ю.Рожавська, А.Коломієць, В.Косенко та ін.) створили п’єси в ритмі вальсу.Слухаючи й супроводжуючи їх відповідними рухами, діти, можливо, будутьспокійнішими, лагіднішими, граціознішими (передачу характеру музики рухаминазивають методом пластичного інтонування). У фортепіанних збірниках чималоваріацій на теми українських народних пісень: “Ой минула вже зима”,(М.Дремлюга), “Іди іди дощику” (А.Коломієць), “Два півники” (Г.Компанієць), “Ойє в лісі калина” (Ю.Щуровський). Бажано щоб діти самостійно визначали, на якутему створено варіації. Інтерес до народної пісні підвищується, якщо розкритибагатство його змісту. Більшість дитячих фортепіанних п’єс українськихкомпозиторів завдяки художній досконалості, опорі на народні пісні, доступностідля сприймання є неоціненним джерелом музично-естетичного виховання молодшихшколярів.
Подати музичнийтвір так, щоб він сподобався учням, — нелегке завдання. Учитель – професіоналпродумує не тільки трактування твору, а й власний одяг, зачіску й навіть ходу:підійти до фортепіано, щоб виконати музику Бетховена, треба по-іншому, ніжготуючись грати п’єсу Шопена.
1.1 Слухання та сприйняття музики в початкових класах
Одним з важливихзавдань музичного виховання в школі є підвищення загальної музичної культури дітей,розширення їх музичного світогляду. Цьому сприяє слухання музики та їїінтерпретація. Слухаючи музику, учні знайомляться з творами різнихкомпозиторів, а це сприяє вихованню їх художнього смаку. Молодші школярілюблять слухати музику. Цей вид занять урізноманітнює урок співу, робить йогозмістовнішим, допомагає прищепити любов до музики, підготувати культурногослухача.
Музика, якуслухають діти, повинна відповідати тим самим вимогам, що й пісні, якірозучуються учнями. Доступність музики визначається насамперед її змістом,близькістю її тематики дитячим інтересам. Доступність музики у молодшому віцівизначається і обсягом музичного твору та його змістом. У дітей молодших класіввистачає уваги тільки на те, щоб прослухати коротку п'єсу або пісню, яка триваєне більше одної, максимум півтори хвилини. Поступово обсяг уваги розширяється, створюєтьсянавик уважно слухати музику протягом довшого часу. Досвід показує, що найкращеі найлегше з інструментальної музики сприймається музика танцювальна (сюдивходять і марші), сюжетна і музика пісенного складу з простою, ясною мелодією,що добре запам'ятовується.
Саме на цихначалах побудований “Дитячий альбом” Чайковського. В ньому ми знаходимо музикутанцювального характеру (полька, вальс, мазурка), п'єси зображального(“Жайворонок”, “Гра в коней”) і пісенного характеру (“Старовинна французькапісня”, “Неаполітанська пісня” і т. д.). Всі згадані п'єси коротенькі зарозміром і тематика їх пов'язана з дитячими інтересами.
У III і IV класахмузичні твори трохи ускладнюються як за обсягом, так і за змістом. Якщо в І іII класах учитель знайомить дітей здебільшого з творами, написаними спеціальнодля дітей, то в III і IV класах використовуються і деякі твори для дорослих.Якщо, наприклад, у молодших класах діти слухають твори з “Дитячого альбома”, тов III і в IV класах вони слухають і уривки з балетів Чайковського. У початковійшколі учитель музики знайомить дітей з деякими творами Чайковського, Глінки,Гріга, Моцарта і радянських композиторів. Він показує їх портрети, розповідаєпро епізоди з їх життя, яскраві і повчальні. Зацікавившись особистістюкомпозитора, діти відчувають бажання узнати ще більше про нього, ознайомитися зіншими його творами. Почувши по радіо ім'я знайомого композитора, дітизацікавляться тим, який твір виконують, вони згадають також про те, що вже чулиу класі. Під час уроку іноді виконується музика, яка повинна ілюструвати яке-небудьположення. В такому разі ми не ставимо собі завдання, щоб діти її обов'язковозапам'ятали, засвоїли. Наприклад, у І класі діти знайомляться з маршовимипіснями. Ми показуємо різні пісні, знайомі і незнайомі, і пропонуємо визначити,які з них маршові. Пісні ці можуть виконуватись і один раз.
Отже, весьматеріал, який учні слухають, можна — поділити на дві групи: матеріал основний — це музичні твори, засвоєнняяких входить до програми, і ілюстративний матеріал, що є немов додатковимматеріалом, який сприяє закріпленню і засвоєнню музично-теоретичних понять. Длятого щоб діти запам'ятали основні твори, треба їх частіше повторювати як наданому уроці, так і на наступних. Знайома музика слухається легше і щоразу збільшою охотою, деталі її краще запам'ятовують. Педагог не повинен боятисятого, що часте повторення гальмує дальшу роботу, що мало нагромаджуєтьсямузичних вражень. Краще менше показати, але повторити його частіше. Та й самідіти завжди просять виконати, поряд з новими, уже знайомі їм твори. Спочатку,коли діти ще не полюбили, не вивчили як слід пісню або п'єсу, для того щоб повторенняне було настирливим, бажано кожного разу показувати твори під яким-небудь новимкутом зору, звертати увагу на різні його сторони. Наприклад, одного разузвернути увагу на загальний характер твору, другого — на супровід; потімрозглянути зміну частин, заспів і приспів, особливості кожної частини і т. д.Отже, часте повторення повинно лягти в основу роботи по різносторонньомуознайомленню з музичним твором.
Необхіднопривчити учнів слухати музику при цілковитій тиші. Учитель повинен негайноприпиняти спів або гру, якщо тиша буде хоча б трохи порушена. Треба пояснитидітям, що виконавцям дуже важко або навіть неможливо співати або грати, якщо їмзаважають або відвертають їх увагу. На концертах, де виступають музиканти —співаки, скрипалі, піаністи або цілий оркестр,— буває дуже багато людей і всіслухають тихо, ніхто навіть не поворухнеться.
Уміння слухатимузику, додержувати цілковитої тиші має велике виховне значення — воно виховує в дітейвитримку, привчає їх поважати виконавця та слухачів.
У початковихкласах на уроках музики присутнє використання патефона і радіо. На уроці співушироко застосовується патефон з добре підібраними пластинками; в цьому випадкузабезпечується висока якість виконання музики; учні знайомляться з різнимиголосами інструментів, із звучанням оркестру. У І класі дітям звичайно важкосприймати звучання пластинки, бо вони не вміють ще зосередити на ній своюувагу. Тому на першому році навчання можна обмежитись виконанням учителя, якийзвертається безпосередньо до слухачів і знає, на чому треба зробити наголос, яккраще довести пісню або п'єсу до дітей. Але згодом, особливо в III і IV класах,грамзапис може бути використаний досить широко. До слухання пластинок дітейтреба підготувати. Спочатку вчитель повідомляє, що буде виконуватись, звертає їхувагу на ті чи інші характерні риси твору, на те, хто його виконуватиме і наякому інструменті. Дуже бажано спершу виконати голосом або на інструменті твірцілком або ж уривки з нього чи окремі теми для того, щоб діти їх потім пізнали.Це підвищить інтерес до твору і, крім того, допоможе відчути особливістьзвучання того чи іншого інструмента або ж голосу. Важливе значення у музичномувихованні дітей має радіо. Деякі спеціальні дитячі і загальні музичні передачінадовго залишаються в пам'яті дітей. Але це буває далеко не завжди. Багато дітей,які не підготовлені до слухання музики, цих радіопередач як слід не сприймають.Треба спрямувати дитячу увагу, допомогти учням слухати радіопередачі, і тодівони самі зацікавляться ними,розповідатимуть про те, що чули, що їм сподобалось і т. ін. Розповідаючи проякого-небудь композитора, учитель запитує, чи чули діти про нього і чи слухаливони по радіо його твори. Діти, природно, в дальшому стежитимуть за цим.
Говорячи продикцію у співі, ми підкреслюємо, що неприємно слухати співаків, які незрозумілеспівають слова, і пропонуємо дітям послухати по радіо, як співають співаки, ісказати, чи виразно вимовляють вони слова і т. д.
Особливістьсприймання музики полягає в тому, щоб у поєднанні звуків різної висоти,тривалості, сили, тембру відчути красу звучання, виразність, почути цілісніхудожні образи, що викликають у слухача певні настрої, почуття і думки.
У сприйманнімолодших школярів найрозвиненіший емоційний компонент, відстають у розвиткумузичний (гармонійний) слух і мислення. Головний компонент музичного сприймання– співтворчість – виявляється на рівні безпосередньої, емоційної чутливості домузики. Компоненти сприймання взаємозв’язані між собою.
Розвитоксприймання музики – складне завдання, зокрема на початковому етапі навчання.Справа в тому, що молодші школярі перестають сприймати твір. Вони можуть бутинеуважними, потім знову слухати музику, не помічаючи, що якийсь час взагалі нечули її.
Уже в 5-6 річномувіці діти здатні прослухати і запам’ятати невеликий музичний твір, визначитийого характер, настрій, найяскравіші засоби музичної виразності. Зарезультатами досліджень Н. Вєтлугіної, Р.Зинич та інших учених з’ясовано, що вдітей молодшої групи дитячого садка, які розрізняють загальний настрій іхарактер твору, почуття, викликані музикою, дуже швидкоплинні. Сприйманнямузики 4-5 річними дошкільними зберігаються ще довше. Проте довільна увага вних розвинена недостатньо, через те твори, призначені для слухання, мають бутиневеликими та образними.
Музика, якуслухають діти, повинна відповідати тим же вимогам, що й пісні, які вонирозучують. Доступність музики визначається перш за все її змістом, близькістютематики інтересам дітей, а також обсягом музичного твору. Учні 6-7 роківможуть уважно слухати музики лише 1,5-2 хв. Поступово обсяг уваги у дітейрозширюється, і у 3-4 класах тривалість музичної п’єси може досягати 3,5 – 5хв.
У різних учніводин і той самий твір може викликати різні асоціації, залежно відіндивідуальності слухача, його духовної культури. Чим молодший слухач, тимбільше він опирається на поза музичні асоціації.
Частина учнів неможе відділити, які виникають під час слухання музики, від власне змістумузики. Саме тому їхні відповіді можуть бути такими несподіваними.
Наведемо приклад.Прослуховується пісня “Бабак” Л.Бетховена.Вчителька запитує, якийнастрій викликає пісня. Одна з першокласниць говорить: “Веселий!” – Чому? — “Амама мені купила собачку!”. Отже, відштовхнувшись від змісту пісні, думкидівчинки перенеслися до радісних спогадів про свого четвероногого друга і тимвнесли нове забарвлення у сприймання музики.
У 3-4 класахемоційність сприймання поступово доповнюється прагненням учнів зрозуміти, щовиражає музика, у чому її зміст. Школярі можуть досить повно визначитиемоційний зміст музики, дати їй образне пояснення, а завдяки властивійспостережливості – почути окремі деталі музичної мови, відтінки, виконання.
Л.Виготськийписав: “Перш ніж ти хочеш залучити дитину до якоїсь діяльності, зацікав її нею,потурбуйся про те, щоб виявити, що вона готова до цієї діяльності, що в неїнапружені всі сили, необхідні для цього, і що дитина діятиме сама, вчителеві жлишається тільки керувати й спрямовувати цю діяльність” [9, с.118]. Створення услухачів відповідного настрою (тобто установки) на сприймання музики є важливоюумовою формування музичного сприймання школярів.
Тому ми прийшлидо висновку, що основною метою музичної освіти в початковій школі є формуванняоснов музичної культури учнів як важливої і невід’ємної частини їхньої духовноїкультури, у основній школі — особистісний розвиток учня і збагачення йогоемоційно-естетичного досвіду під час сприймання та інтерпретації творівмузичного мистецтва.
1.2 Методика підготовки дітей молодшогошкільного віку до слухання музичного твору
Одниміз завдань музичного виховання є виявлення та подальший розвиток музичнихздібностей дітей, що передбачає виховання емоційної чуйності, уміння розумітихарактер і зміст музичних образів, ідей, задумів композитора, прослідковуватирозвиток музичної думки, відтворювати та самостійно створювати музику.Б.Теплов, у своєму дослідженні підкреслював, що необхідно залучати до творчоїдіяльності всіх дітей без винятку, це дуже корисно для загального розвитку, єцілком природнім для дитини і відповідає її потребам та можливостям [49, 24].
У сучасній психології утвердився погляд на слуханнямузики як на активну діяльність суб’єкта з відображення об’єктивної дійсності,опосередковану мовними значеннями, в яких представлена “згорнута в матерії мовиідеальна форма існування предметного світу, його властивостей, зв’язків івідношень” [44, 74].
Під часпроведення занять, особливо в процесі слухання музики і наступними етапамироботи, необхідно спрямовувати свою роботу до єдності, синтезу всіх дисциплінестетичного циклу (музика, хореографія, образотворче мистецтво, література).Відомо, що мистецтво побутує в синкретичних формах, де, наприклад, музичнаінтонація і слово (або музика і рух в танцях, іграх, театралізованих дійствах)зливаються в єдине і нерозривне виразне ціле. Цими обставинами повинна також обумовлюватисяметодична діяльності викладача. Так, наприклад, вивчення календарно-обрядовихпісень, програмних творів повинно включати не тільки освоєння дітьми мелосу,метро-ритму, характеру, форми, але й поглиблене проникнення в літературнийтекст, в поетичність мови, руху, міміки, тонкощів ліній і фарб, звуків іголосів. Супроводжувати цей процес можна ознайомленням дітей із зразкамиобразотворчого, декоративно-прикладного, ужиткового мистецтва,танцювально-інструментальних жанрів, театрального і екранних видів мистецтва,що підсилить загальний емоційний тон музичних занять, підвищить психологічне їхзасвоєння.
Під час гри намузичних інструментах діти освоюють прийоми звукодобування на бубні, маломубарабані (бухалі), тарілках, румбі, тріскачках, маракасах, металофонах,ксилофонах, сопілках тощо.
Слухання музикислід проводити за загальноприйнятою методикою: вступна бесіда, етапи слухання зобговоренням. В процесі обговорення слід вести мову з дітьми про музичні жанри,музичну мову, музичний образ, про те, які почуття передає музика, про що вонарозповідає, про музичний інструментарій, що звучить у творах, про характерніхореографічні рухи тих танців, які пропонуються для слухання, тощо.
Для ефективногоосвоєння музичного матеріалу і для зняття втоми у дітей молодшого шкільноговіку, потрібно вводити рухи під музику: марширування, танцювальні елементи,музичні ігри.
В процесівивчення музично-ритмічних рухів рекомендується освоювати з дітьми характернірухи українських народних танців: присідання, колупалочка, бігунець, голубці,тиночки, вірьовочки, ритмічний рух по колу під час ведення хороводів, ігровихдійств.
Необхідновідмітити, що всі види музичної діяльності на музичних заняттях у початковійшколі повинні тісно переплітатись з вивченням дітьми елементів музичноїграмоти, розвитку музичних здібностей. Так, слід спостерігати за вміннями дітеймолодшого шкільного віку розрізняти високі і низькі, довгі і короткі звуки, рухмелодії вгору та вниз, тихе і голосне звучання музики, графічного відтворенняпульсу чи ритмічного малюнку мелодії; вивчення ладу, динаміки, темпів.
В процесі занятьпропонується використовувати заклички, примовки, прозивалки, які спорідненімелодекламацією, відрізняються вузьким діапазоном, доступністю за літературнимі музичним змістом.
Взагальноосвітній школі доцільно використовувати імпровізацію нескладних мелодійна короткі тексти примовок, лічилок, закличок, прозивалок, на задані ритми,складати мелодично-ритмічні відповіді на фрази-запитання. Вчитель музикивикористовує імпровізацію як метод художньо-творчого розвитку дітей, розвиткуемоційного відгуку на музику, музичного слуху, творчої уяви.
Протягом такихуроків музики діти знайомляться з ключовими музичними поняттями, отримуютьнеобхідні знання про музичний образ і засоби музичної виразності, про музичнуформу і музичні жанри, про музичні інструменти і співочі голоси. Діти вчатьсяелементарно розбиратись в музиці: яка вона за характером, які почуття і настроївикликає, хто її створює, хто виконує.
Засобом музичногорозвитку дітей є спів. Процес співу по своїй природі комплексний. В ньому береучасть весь організм дитини, зокрема його звукоутворюючий артикуляційний ідихально-м'язовий апарат. Звучання дитячих співочих голосів повинно бутиприроднім і невимушеним, дзвінким і рівним протягом всього співочого діапазону.За період навчальння у початкових класах діти повинні вміти:
– співатипісні виразно, передавати під час виконання емоційно-образний зміст твору;
– використовуючирізноманітні динамічні відтінки співати в межах від р до f;
– співатиштрихами легато, нон легато, стакато;
– виразновимовляти слова, правильно вимовляти голосні і приголосні звуки, розспівуватисклади на 2 і більше звуків;
– співатипісні з дублюванням і без дублювання мелодії акомпанементу, без музичногосупроводу.
Основні правила, яких ми дотримуютьсяпри організації уроків музики це:
1) слуханнямузики не повинно бути розважальним моментом на уроці, а має переслідуватиосвітньо-розвивальну мету;
2) підбір творівдля слухання має відповідати віковим особливостям дитини;
3) невикористовувати більше двох-трьох творів, так як перенасиченість не сприятимеактивізації діяльності дітей;
4) підготуватисьдо слухання музики таким чином, щоб налаштувати дітей, підготувати їх до роботинад твором, підготовити відповідні запитання;
5) під часпроведення заняття намагатися залучити до роботи всіх дітей.
6)слідкувати зареакцією дітей, їх відповідями і при потребі вміти швидко замінити запитання;
7) стимулюватидіяльність дітей: хвалити за гарні відповіді, і підтримувати при невдачах;
8) самостійно позакінченні заняття проводити аналіз результативності проробленої роботи.
Отже, ми прагнемо досягти у своїйроботі того, щоб діяльності дітей молодшого шкільного віку на уроках музики узагальноосвітній школі стала більш активною, будувалася на принципахрозвиваючого навчання, особистісної орієнтації. Саме це сприятиме розвиткухудожньо-творчого мислення дітей.
1.3 Вікові особливості та музична характеристика дітей молодшогошкільного віку
Однією із цілеймузичного виховання є музичний розвиток дитини. Музичний розвиток, вважала Н.Ветлугіна, — складне явище. Між його компонентами встановлюються різноманітні взаємозв’язки:між природними задатками і сформованими на їхній основі музичними здібностями;між внутрішніми процесами розвитку й досвідом, який передається дитині ззовні;між засвоєнням досвіду й розвитком, що відбувається при цьому, тощо. Такимчином здійснюється поєднання різноманітних внутрішніх процесів і зовнішніхвпливів на них [7]. Врахування вікових особливостей допомагає встановити, якісаме форми, засоби і види діяльності найефективніші для музичного розвиткудитини того чи іншого віку.
За віковоюперіодизацією, прийнятою українськими психологами і педагогами, час життядитини він шести до одинадцяти років називається молодшим шкільним віком. Привизначенні його меж враховуються особливості психічного і фізичного розвиткудітей, береться до уваги перехід від ігрової до учбової діяльності, яка стаєпровідною.
Вступ дитини дошколи — це різка зміна її життя і діяльності. Дитина йде до школи з фізичною йпсихологічною готовністю до цієї зміни. У шкільному навчанні використовуються іпродовжують розвиватись фізичні й розумові здібності, формуються психічнівластивості молодшого школяра
Досліджуючиособливості музичного розвитку молодших школярів О. Ростовський зазначаєщо в галузі відчуттів і сприйняття їх розвиток іде від найпростішогорозрізнення найвиразніших, найяскравіших барв, форм, звуків до активнішогоусвідомлення красивих, гармонійних сполучень, до диференціювання звуковисотнихта ритмічних співвідношень у музиці, нюансів кольорової гами, різноманітностіформ, поетичного співзвуччя.
Успіх музичногонавчання і виховання залежить від урахування вчителем вікових особливостейдітей, їх готовності до навчальної діяльності.
Досліджуючивікові особливості сприймання музики молодшими школярами О. Ростовськийвідзначає що вони визнаються передусім обмеженістю життєвого і музичногодосвіду дітей, специфікою мислення: невмінням узагальнювати, переважаннямцілісного приймання. Зокрема, першокласникам властивий сенсомоторний характермузичного сприймання. Вони віддають перевагу музиці веселій, моторній особливореагують на масивність і динаміку звучання, темп і регістр, темброву палітрумузики, запитальний, стверджувальний і розповідний характер музичноговисловлювання, ніжність і різкість, м’якість і жорсткість, дзвінкість і ліричнунаповненість звучання. Виходячи з цих особливостей, діти розпізнають змістмузики. Специфічна музична виразність — мелодизм, ритмічна організація,емоційна узагальненість інтонаційного розвитку — на перших порах не виділяєтьсябільшістю учнів. [46].
Сприймання музикимолодшими школярами тісно пов’язане з руховими переживаннями (ритмічні рухи,спів). Тому їм ближча ритмізована і мальовнича музика, яка відповідає їхньомудосвіду й потребі в активних виявах. Дітям властиві інтерес до почуттєвозабарвлених музично-слухових вражень, прагнення до новизни, до вияву в звучаннімузики життєвих зв’язків. Уже шестилітні учні здатні визначати не лише загальнийхарактер музики та її настрій, а й схоплювати характерні ознаки певного жанру,наприклад, колискової пісні, танцю, маршу, передавати їх у пластиці своїхрухів, жестах, міміці.
У молодшихшколярів яскраво виявляється емоційність сприймання. Однак емоційний відгукдітей цього віку має свої особливості: реагуючи на музику безпосередньо йактивно, вони не усвідомлюють емоційні стани, які нею викликаються. Тому дітине говорять, наприклад, про свої внутрішні переживання (“мені було сумно”), аоцінюють загальний характер музики (“була сумна музика”) [7].
Спостерігаютьсязначні відмінності в музичному розвитку дітей залежно від їх індивідуальнихособливостей. Одні з них “музичні” за всіма показниками, інші відрізняютьсясвоєрідним поєднанням окремих музичних здібностей. Так, здатність сприймати іпереживати музику, вважає Л. Хлєбнікова, може поєднуватися з посереднімиголосовими даними, добрий розвиток музичного слуху не завжди супроводжуєтьсясхильністю до творчості. Одні діти можуть слухати музику не відволікаючись,інші навіть не уявляють, що це таке — спеціально слухати музику; деякі дітиможуть чисто і виразно виконувати знайомі пісні, мають елементарні уявлення промузику, інші байдужі до неї, оскільки жили у несприятливих для цього умовах.Зрозуміло, що внаслідок цього можливості музичного розвитку дітей на урокахмузики різні.
Водночас, надумку Л. Хлєбнікової, можна виокремити й загальні риси музичного розвитку,властиві молодшим школярам:
1. Діти маютьпевний досвід спілкування з музикою, різноманітнішою стає музична діяльність.Виконання пісень і танців, утілення музично-ігрових образів у русі набуваєвиразності, що свідчить про змогу учнів передати своє ставлення до музики. Уних з’являються улюблені пісні, танці, ігри, вони здатні навіть мотивувати своїмузичні вподобання, оцінювати твори, виявляти художні інтереси. У дітейпомітними стають вияви музичних здібностей, особливо в царині мелодійногослуху. Учні можуть впізнати знайому пісню, визначити не тільки характер музики,але й її настрій. У них поступово налагоджується вокально-слухова координація,диференціюються слухові відчуття — більшість дітей здатна розрізнити високі йнизькі звуки в інтервалах квінти, кварти, терції.
У сферісприймання музики можливості дітей досить широкі: їм доступні такі основніжанри, як пісня, танець і марш, близька музика зображального характеру. Черезнезначний обсяг довільної уваги першокласників, твори повинні бути невеликимиза обсягом, з яскравим музичним образом.
У сфері співуможливості дітей залежать від попередньої музичної підготовки: їх співацькийдіапазон може складатися від кількох звуків до октави і більше. Водночас у всіхдітей голосовий апарат ще не сформувався, дуже тендітний, змикання складоккрайове. Це вимагає обережного й послідовного розвитку діапазону голосу,обмеження сили звучання.
4. У сферітворчості можливості першокласників такі: вони легко відгукуються на різнітворчі завдання, можуть імпровізувати на заданий образ, створювати ритмічні ймелодичні імпровізації на дитячих музичних інструментах, інсценізувати знайомупісню або інструментальну пєсу зображального характеру.
На думкуВ. Островського, від якості музичних занять у 1-му класі значною міроюзалежить музичний розвиток молодших школярів у наступних класах. При цьомувчитель має прагнути не до вирівнювання учнів у їх музичному вихованні,оскільки це неодмінно приведе до гальмування розвитку частини дітей. Приділяючиособливу увагу тим дітям, які менш обдаровані музично, він повинен всілякосприяти розвитку дітей обдарованих, ставити перед ними індивідуальні завдання.Вимогливість до учнів відповідно до їх здібностей є однією з умов підтримкиодних, і попередженням від “зіркової хвороби”- інших, музично обдарованих дітей[7].
Музичний твірдіти сприймають цілісно, вважає О. Ростовський, як єдиний музичний образ, невідрізняють власне музичні враження від вражень супутніх, не виокремлю-певнізасоби виразності і не вміють визначати їх роль у створенні музичного образу.Складнішу музику вони сприймають вибірково, вловлюючи в ній лише те, що їм ближчеі доступніше, хоча й не завжди головніше у творі [46].
Досвід показує,що зорова сторона домінує не тільки в музично-побутових враженнях дітей, а й успеціально організованих навчальних ситуаціях музичного сприймання. Вонишукають у звучанні, а іноді поряд з ним “зоровий образ”, реальний рух, подію,інтерпретуючи музику як частину більш звичної для них наочно-образної картинижиття.
Частина учнів неможе відділити думки, які виникають під час слухання, музики, від власне змістумузики. Саме тому їхні відповіді можуть бути такими несподіваними. [49].
У 3-4-х класахемоційність сприймання поступово доповнюється прагненням учнів зрозуміти, щовиражає музика, у чому її зміст. Школярі можуть досить повно визначитиемоційний зміст музики, дати їй образне пояснення, а завдяки властивійспостережливості — почути окремі деталі музичної мови, відтінки виконання.
Діти частовідчувають труднощі при добиранні потрібних слів для ви вираження своїх враженьвід музики. їхні висловлювання нерідко зводяться до кількох визначень, щопояснюється недостатньо розвиненою слуховою спостережливістю і збідненимлексичним запасом [49].
Збагаченнюлексики учнів сприятиме образна, виразна мова вчителя із застосуванням влучнихепітетів і зворотів. Доцільно використовувати такі слова, які розширюватимутьестетичні уявлення учнів, розкриватимуть глибинний зміст музики.
Слід враховувати,вважає Н. Ветлугіна, що молодший шкільний вік багатий на прихованіможливості розвитку, які важливо своєчасно помітити і підтримати. Однаковонедопустимо вважати молодших школярів менш розвиненими, ніж вони є насправді,як і перебільшувати їхні можливості. Вдумливе ставлення до віковихособливостей, фізичного і психічного розвитку дітей дасть учителеві можливістьцілеспрямовано, без шкоди для вихованців здійснювати їхнє музичне навчання івиховання [7].
Аналіз процесумузичного розвитку дитини, на думку вченої, дає конкретний матеріал, якийсвідчить про життєву правду цього положення. Процес музичного розвитку невідбувається автоматично під впливом виховання і навчання. Цілком очевидно, щозасвоєння дітьми однакового віку одного й того ж змісту не всіх їх приводить доодного рівня музичного розвитку. Отже, формування музичних властивостей іякостей дитини відбувається не за однозначними законами. Існують різні причинивиникнення нових здібностей, нахилів, інтересів (наприклад, різний соціальнийдосвід, наявність різних поєднань природних задатків). Отже, і старе не простомеханічно приєднується до нового, і нове перетворюється відповідно до природиданого суб’єкта. Спостереження над процесом музичного розвитку дитини переконуєнас у цьому. [7].
Отже, розвитоквідбувається як заміна старого новим, як неодноразове виникнення “заперечень”.Припускається, що дитина на основі набутого досвіду, попередньо сформованихздібностей сама теж бере активну участь у власному вихованні. Відбуваєтьсяпроцес “саморуху” в музичному розвитку. Дитина виступає не стільки як об’єктвиховання, а і як суб’єкт з усією своєрідністю свого музичного розвитку (щонедостатньо враховується в теорії і практиці).
Раннє виявленнямузичних здібностей дитини є показником її музичної обдарованості — вважає О.Ростовський. Однак, на його думку, не слід вважати, що відсутність ранніхвиявів с свідченням відсутності й музичних здібностей. Виявлення музичнихздібностей залежить не тільки від вроджених задатків, а й від культурногосередовища, музичного оточення. У багатьох дітей музичні здібності впершепочинають розвиватися лише в школі. У різних дітей музикальність можехарактеризуватися різним поєднанням окремих здібностей. Зокрема, одні дітипомітно виділяються емоційним відгуком на музику, другі — руховими реакціями нанеї, треті — серйозно зацікавлені певною музичною діяльністю, водночас маючинерозвинений звуковисотний слух, у четвертих означені здібності більш-меншорганічне поєднуються тощо. Виходячи з того, які здібності учнів виступають наперший план, є більш або менш розвинутими, має обиратися й методикамузично-виховної роботи. [46]
Музично-творчадіяльність молодших школярів виявляється в імпровізації пісенних мелодій,придумуванні нескладних мотивів, інсценуванні сюжетів пісень, пластичномуінтонуванні музики, складенні елементарних танців, створенні ігор-драматизацій,темброво-ритмічних супроводів тощо. Музикальність дітей значною мірою визначаєтьсярозвитком музичного слуху, під яким розуміється здатність до такого сприйманнязвучань, яке відповідає специфічним особливостям музики як особливого видулюдської діяльності.
Щоб обратидоцільну методику розвитку музичного слуху, О. Ростовський радитьврахувати такі положення:
1) безглуздовважати, що можна спочатку розвинути музичний слух, а потім приступити до йоговикористання для емоційно насиченого сприймання музики. Не можна підходити довиховання музичного слуху як до особливого завдання, незалежного від завданнявиховати музичне сприймання;
2) на початковомуетапі особливо важливий зв’язок музичного слуху з іншими сенсорними ісенсомоторними здібностями. Штучне роз’єднання зорових, рухових та іншихвідчуттів гальмує музичний розвиток дітей;
3) основоюрозвитку звуковисотного слуху є формування мелодичного слуху як узагальненоїмузичної здібності; показником рівня розвитку музичного слуху школярів єздатність змістовно сприйняти чисто інструментальну музику (без зовнішньоїпрограмності) [46]
Досліджуючивікові особливості розвитку звуковисотного слуху у молодших школярів, О.Ростовський зазначає що в умовах загальноосвітньої школи у 1-2-му класах неслід прагнути до неодмінної чистоти звуковисотного інтонування, хоча на певномуетапі це може стати домінуючим завданням (наприклад, при підготовці дозаключного уроку-концерту). Це завдання всього етапу навчання. На перших порахважливіше викликати життєве, нехай навіть не завжди тотожне, але все ж такиобразне ставлення дітей до музики.
Розвиток ладовогопочуття дітей виражається в тому, що діти поступово засвоюють інтонаційне місцекожного звука, починають відчувати стійкий і нестійкий характер звуків, тяжінняїх до більш стійких і відчувати тоніку як найстійкіший звук ладу. Розвитокмузичного слуху у дітей, що зростають в атмосфері європейської музичноїкультури, найприродніше починати з формування ступеневих уявлень мажорноголаду.
У формуванніладових уявлень учнів значну роль відіграє нотний запис. Його слід ввестиодночасно з ручними знаками ЗО-ВІ у другій чверті 1 класу. Щоб читання нот булоосмисленим і емоційним, можна використати такий прийом як спостереження занотним записом знайомої мелодії, спів за нотним записом. Вироблення початковихнавичок читання нот — завдання цілком доступне першокласникам, вважає О.Ростовський. Однак ознайомлення з нотами має цінність настільки, наскільки пов’язанез розвитком музично-слухових уявлень дітей. На думку вченого, слід пам’ятати,що виховання інтересу до музики, любові до неї і музичного смаку важливіше, ніжформування бездоганного вміння читати і записувати мелодію [46].
На основідосліджених вікових особливостей молодших школярів О. Ростовський пропонуєметодику навчання співу дітей, яка передусім має бути розумною, у вікових межахрозвитку голосоутворюючих органів, з урахуванням їх індивідуальнихособливостей. Для цього вчителю слід знати співацькі можливості учнів, механізмі специфіку звукоутворення дихання, дикції. Весь процес навчання співу повиненсприяти активному, зацікавленому й творчому ставленню учнів до музики [46].
У першокласниківголосовий апарат дуже тендітний, голосовий м’яз лише починає розвиватися. Звукутворюється при крайовому коливанні голосових складок, які змикаютьсянеповністю. Тому голоси дітей звучать ніжно і слабко, забарвлюючись у верхньомурезонаторі.
У наступнихкласах у дітей поступово розвивається голосовий м’яз, окремі його волокнапочинають мати навскісне, поперечне і подовжнє спрямування, коливання складокперестає бути лише крайовим і голос звучить сильніше і компактніше.
При правильномувихованні голос розвивається плавно як у хлопчиків так і в дівчаток. У їхголосовому апараті ще немає суттєвих відмінностей. У молодших школярівзагальний діапазон голосу може бути досить широким — від ля малої октави домі-фа другої октави. Однак їх робочий діапазон значно вужчий і коливається вмежах ре 1-сі 1 (іноді до 2]). Ця зона найзручніша для слухового сприймання ізвукоутворення, тому й повинна і основному використовуватися при навчанніспіву.
Якщо навчанняспіву проводиться правильно, то у 9-10 років голоси дітей починають звучатиособливо гарно. Не випадково цей період називають періодом розквіту дитячогоголосу. У хлопчиків він набуває особливо дзвінкості, у дівчаток — рисіндивідуального тембрового забарвлення.
Розвиток музично-ритмічногопочуття школярів — процес тривалий і різнобічний. Він включає організаціюрухової активності дітей, виховання певних ритмічних навичок, усвідомленняучнями естетичної виразності ритму як елемента музичної мови тощо. Як зазначавВ.М.Теплов, “почуття музичного метру має не тільки моторну але й емоційнуприроду: в основі його лежить сприймання виразності музики. Тому поза музикоючуття музичного ритму не може ні пробудитися, ні розвиватися” [49, 197]
Виховання чуттяритму є частиною музичного і фізичного виховання, вважає Н.Ветлугіна, бо воносприяє впорядкуванню діяльності нервової системи, а також є важливою стороноюестетичного виховання. Ритміка сприяє фізичному розвитку дитини. Власнеслуховий розвиток передбачає наявність у дітей здатності розрізняти темпи,звукові тривалості (половинні, четвертні, восьмі, шістнадцяті ноти, метричнідолі). Припускається, що діти повинні відчувати і передавати прості ритмічнірисунки, динамічні та агогічні відтінки. Передбачається також спонтанна творчаімпровізація дітей на теми, що їх підказують різні малюнки, оповідання, фільми.[7].
Слабкістьмузичних слухових уявлень суттєво затрудняє для дитини будь-які спроби співу,зменшуючи можливості розвитку іншого, емоційного компонента музичного слуху, — вважає О. Ростовський. У свою чергу, це перешкоджає й розвиткумузично-ритмічного почуття. У таких випадках дітей нерідко відносять докатегорії немузичних. Та, на думку вченого, подібна оцінка здебільшого будепомилковою. Достатньо звернути увагу на розвиток саме музичних слуховихуявлень, як інші музичні здібності теж почнуть успішно розвиватися. [7]
Музичне вихованнядітей починається з набуття досвіду, складовими частинами якого є слуханнямузики та її створення. Творчу здібність Н. Ветлугіна називає здатністю досамовираження. На її думку, це природжена здібність, яку можна розвивати.Творчість розвиває дитячу схильність до свободи і відкриттів, до пригод іоригінального вираження. Музична діяльність може бути тоді творчою, якщо братив ній активну участь: драматизувати пісні, тлумачити їх, придумувати ритми таін. Діти можуть або імпровізувати пісні, або ж їх творити на близькі та знайомісюжети (про поїзди, літаки тощо). [7].
За результатамидослідження Н. Ветлугіної музично-творчі прояви молодших школярів незначні.Вони можуть виявитися в імпровізації мелодії, стимулом створення якої ємалюнки, слова, вигадані дитиною, який-небудь випадок із життя. Інші дітислухають і повторюють цю мелодію. Трохи пізніше дітям можна запропонуватизакінчити (дотворити) мелодію, яку розпочав вихователь. Можливі й завданнядодому — дитина повинна придумати свою пісню. [7].
Музичний розвитокмолодших школярів буде успішним за умови врахування суперечності міжособистістю дитини з властивими їй музичними нахилами та участю в колективніймузичній діяльності. Розв’язання проблеми розвитку музикальності школярів, якімають різні задатки і різну підготовку, в умовах колективних занять є одним зосновних завдань учителя музики.
Розділ II. Поняття інтерпретації музики в музикознавчій літературі
Інтерпретаціямузики – це індивідуально-образне тлумачення виконавцем об'єктивноїкомпозиторської інформації, що характеризується рисами ідеально-уявного баченняпредмета трактування.
Ціннісною ознакоювиконавської інтерпретації є художність. Вона, як інтегральне явище, єраціональною сутністю ознак, властивостей, характеристик і структурнихелементів, за допомогою яких музика виявляється як суспільна свідомість імислення, як засіб пізнання і відображення дійсності, як художня форма іхудожній зміст, як художній процес і художній образ, що викликає у слухачівобразні уявлення, інтелектуальну реакцію, асоціативне мислення, уяву, фантазію,натхненність, пробуджує почуття та емоції, естетичні переживання; несеконкретну образну інформацію, виступає об'єктом пізнання, приносить естетичнунасолоду. Художність – це потенціал твору, а не об'єктивна реальність, іфіксується та здійснюється вона тільки у процесі художньо-інтерпретаційноговиконання.
Художняінтерпретація передбачає глибоке проникнення в зміст музичного твору, виявленняціннісного ставлення до музики, відтворення набутого досвіду в усій йогоцілісності. Невід'ємною складовою досвіду, зокрема виконавського, є уміння, щозумовлюють здатність належно виконувати певні дії. Виконавський досвід єсукупністю знань і навичок, які безпосередньо впливають на продуктивністьпроцесу професійної діяльності. Знання виступають особливою формою духовногозасвоєння результатів пізнання процесу відображення дійсності виконавця, шляхомглибокого усвідомлення авторської концепції. Навички – це дії, складові частинияких у процесі формування виконавської інтерпретації стають автоматичними наоснові застосування знань про відповідний спосіб дій, шляхом цілеспрямованихвправлянь. На відміну від навичок, уміння характеризуються як готовність досвідомих і точних виконавських дій. У становленні художньої інтерпретаціїуміння, як складний процес аналітико-синтетичної діяльності кори великихпівкуль головного мозку, зумовлюють створення і закріплення асоціації між завданням,необхідним для його виконання, та застосуванням знань на практиці. Формуванняумінь художньої інтерпретації має такі стадії:
ознайомлення змузичним твором, усвідомлення його змісту;
опануваннядраматургії твору;
самостійневиконання музичної концепції.
Музичнаiнтерпретацiя, виконавська iнтерпретацiя — це життя в музицi, переживання,iснування — екзистенцiя: з початком, розвитком, кульмiнацiєю та закiнченням.Різні розділи музичної форми — тобто складові композицiї твору є аналогiєюкомпозицiї “життя”. А ноти, динамика, музичнi iнтонацiї, смислова кульмінація,динамічна кульмінація — це змiст “життя”. Є рiзнi варiанти iнтерпретацiї, протеоснова одна: можна надавати рiзних вiдтiнків змiсту, розставляти по-рiзномуакценти, придiляти бiльше уваги рiзним моментам, подiбно звукорежисеру, та всеж, змiст, сенс, мета, призначення твору в цiлому єдині, композицiязапрограмована композитором, а через нього, в свою чергу, Богом, вiдтаккульмiнацiя буде саме там, де їй належить бути. С. Рiхтер стверджував: “… янамагаюся бути об'єктивним, наче дзеркало”. Саме в “мiсiонерських” творахнайглибше вiдчувається переживання “життя” (наприклад, концерти, сонати С.В.Рахманiнова): ніби бачиш, споглядаєш сутнiсть, iстину “ життя ” згори, з висотиорлиного злету, ніби Бог споглядає згори своє творiння. Справжнє натхнення,осяяння яскраво проявляється в момент виконання музичної інтерпретаціії черезартистизм, що гармонiчно доповнює музично-сценiчне виконання (за умовидосконалої виконавської технiки), що є суттю передачi iстини слухачам,зашифрованої в голограмi музичного тексту композитором.
Як бачимо, вмузикознавствi термiн “iнтерпретацiя”, попри різні вiдтiнки, визначають якхудожнє тлумачення музичного твору в процесi його виконання. Але це художнєтлумачення здiйснює саме творча особистiсть митця, якщо ми маємо на увазiсамодостатню художньо-творчу особистiсть, з багатим, насиченим духовнимпотенцiалом. Як відзначав Л.М. Толстой: “Писання моє є увесь я”. Цей вислівможна перефразувати стосовно виконавця-iнтерпретатора так: “Виконання твору — це мiй iндивiдуальний погляд, моє особистісне ставлення до музичного творукомпозитора”. Якщо ж ми маємо справу зi студентами вищих навчальних закладiв,то в них особистiсть майбутнього митця ще тiльки формується у творчiй взаємодiїз особистiстю вчителя.
В процесі роботинад музичною iнтерпретацiєю відбувається творча самореалізація учня тапедагога, пiд час якої розкриваються сутнiстнi сили особистості, а саме:iндивiдуальнi особливості (темперамент, характер), а також духовний потенціал(особливості світосприйняття, цiннiснi орiєнтацiї, спрямованість особистості,духовно- естетичний тезаурус). Духовний багаж особистості, її духовнийпотенціал, iндивiдуальнi особливості — цей багатогранний комплекс й вiдрiзняєсправжнього митця від звичайного майстра, що знає свою справу, відрізняє живута яскраву iнтерпретацію від шаблонної. Ту саму інтерпретацію, яка є живимспогляданням істини, що не потребує доказів, оскільки є результатомінтуїтивного осягнення. Тому ще раз привертаємо увагу до потреби накопиченнямузично-естетичного тезаурусу для того, щоб музична інтерпретація могла набути“онтологічного статусу”, бо, як казав ще Л.М. Толстой: “ З нічого не вийденічого”. Але, говорячи про музичну інтерпретацію, слід дати правильне роз'ясненняцього поняття. Психолого-педагогічна література дає різні визначення поняття“музична iнтерпретацiя”.
Так, за М.Чернявською: “Музична інтерпретація — це особлива форма (ідеальна) музичноготвору, його існування в саморозвитку, в діяльності та через діяльність окремоїлюдини. Пiд iнтерпретацiєю розумiємо тiльки акт духовної дiяльностi”. Видатнийпiанicт С.Є. Фейнберг вважав, що це “активний творчий процес, в якому волякомпозитора має стати власною волею iнтерпретатора”. Н.П. Корихалова розглядаєiнтерпретацiю як процес, що є похiдним вiд двох факторiв, i визначає кiнцевийрезультат — створення виконавської трактовки, яка втiлюється в рядi конкретниходноразових виконаннь. На думку музикознавця, iнтерпретацiя у вузькомурозумiннi є сприйняттям будь-якого твору мистецтва. Перше похiдне, вiд чогозалежить iнтерпретацiя, на думку Н.П. Корихалової, це сам виконавець. Другепохiдне — об'єктивнi умови, якi сприяють iснуванню твору: музичнi iнструменти,змiни основних тенденцiй виконавського мистецтва, традицiйнi форми суспiльногомузикування тощо. В. Москаленко розглядає iнтерпретацiю з позицiї загальногомузичного iнтерпретування, тобто, у всiх музикантiв, виконавцiв, що творчомислять. Вiн вважає, що музична iнтерпретацiя є “вживання у внутрiшнiй художнiйсвiт твору, коли останнє стає для iнтерпретатора немовби своїм, що заразтвориться”. С.М. Мальцев формує поняття “iнтерпретацiя” як виконавську абоавторську концепцiю стосовно таких виражальних засобiв, як темп, динамiка,артикуляцiя фразування, акцентування. Правда, далi С.М. Мальцев застерiгає, щовiн вiдходить вiд розумiння цього поняття як тлумачення образно- смисловогозмiсту музичного тексту.
Особливовідмітимо визначення iнтерпретацiї О. Котляревської, яка найповніше розкриласмисл цього термiна. На її думку,“ iнтерпретацiя — це специфiчна формаіндивідуально-творчої культурної діяльності, спрямованої на розкриття сенсумузичного твору”. Вона розглядає iнтерпретацiю в багатоаспектному розрiзi якзасiб пiзнання типiв мислення рiзних епох, як засiб втiлення особистогосвiтосприйняття з позицiй “Людина-Свiт”, “Людина-Свiт людини”.
Інтерпретаціямузичних творів передбачає пошук учнями в музиці особистісно значущих смислів,співзвучних власному духовному світу.
Таким чином, організаційно-методичнасистема викладання музичного мистецтва в загальноосвітній школі маєспрямовуватися на розвиток таких якостей учнів, як самостійність, творчість,критичність, толерантність, забезпечувати умови для самореалізації тадуховно-естетичного самовдосконалення, нейтралізовувати зовнішні антихудожнівпливи середовища.
ВИСНОВКИ
Отже, аналізнауково-педагогічної і методичної літератури в галузі музичної освіти дозволивзробити наступні висновки: розвиток музичного сприймання дітей – складнезавдання вчителя, який повинен не лише яскраво виконати твір, а й словесноінтерпретувати його, вміло застосовувати методи розповіді й бесіди. Крім цихзагально дидактичних методів, є й інші, що стосуються саме музичного виховання:метод вибору підхожих визначень, метод порівняння, метод музичних колекцій,ігровий метод, співаннях фрагментів музичних творів, призначених для слухання,використання інших видів мистецтва.
Одним іззавданням даної курсової було довести, як слухання музики впливає впливати нарозвиток художньо-творчого мислення дітей.
Ми пришли довисновку, що слухання музики – це поєднання звуків різної висоти, тривалостісили, тембру, відчуття краси звучань, виразності, чуття цілісних художніхобразів, що викликають у дитини певні настрої, почуття і думки.
Музичнийрепертуар в загальноосвітніх школах систематизований відповідно до тематикизанять, етапів (перевірка, оцінювання та корекція раніше засвоєних знань,слухання, осмислення, систематизація нових знань, закріплення нових знань,творча робота) з визначенням того, наскільки ці твори зможуть впливати нарівень розвитку художньо-творчого мислення дітей молодшого шкільного віку.
Зробленовисновок, що слухання музики, при його правильному, продуманому, змістовномувикористанні буде як найкраще впливати на розвиток художньо-творчого мисленнядітей молодшого шкільного віку.
Укурсовій роботі виявлено, слухання музики та її інтерпретація найбільш сприяютьмузичному, емоційному, інтелектуальному та творчому зростанню особистості.
Музичнесприймання, будучи основою всіх видів музичної діяльності, у цій діяльності йрозвивається, забезпечуючи загальний музичний розвиток школярів.
Отже, необхіднопривчати дітей молодшого шкільного віку слухати музику, намагаючись не тількиемоційно, а й свідомо її сприймати. Так, наприклад, навіть розвиток сприйняттяблизьких за характером п’єс привчає їх почути в кожній з них щось особливе,притаманне тільки цьому творові, аби виявити це у власному виконанні.Знайомство з музичними творами різних жанрів і стилів дозволяє виявитихарактерні особливості старовинної і класичної музики, складні й синкопованіритми сучасної музики. Відповідний аналіз музичних п’єс сприяє усвідомленомусприйманню й розвиває активність музичного мислення. Передумовою реалізаціїцього принципу є відбір музичного репертуару, засвоєння якого дозволяєорганізувати всі види музичної діяльності молодших школярів.
Усі формимузичних занять із школярами мають сприяти їхньому духовному розвитку, пізнаннюсвіту, формуванню світогляду, вихованню моралі. На вирішенні цього завданняспрямовується творча ініціатива вчителя, його знання і досвід, любов до дітей ідо музики.
Список використаної літератури
1. АбдуллинА. Теория и практика музыкального обучения в общеобразовательной школе.-М.,1983
2. Алиев Ю.Настольная книга школьного учителя-музыканта. – М.: ВЛАДОС, 2002. Андрєєва О.Основи музичної грамоти. – К., 1978
3. АпраксинаО. Методика музыкального воспитания в школе.- М.,1983
4. БєлкінаЕ., Масол Л. Мистецтво (підручник). 3 клас. – К.: Нова книга, 2003.
5. Васина-ГроссманВ. Первая книжка о музыке. – М, 1988
6. ВерещагінаА., Жовчак З. Методика викладання музики у 1 класі. – К., 1987.
7. ВетлугінаН.О. Музичний розвиток дитини. — К.: Музична Україна, 1978. 256 с.
8. ВетлугінаН. Музичний словник .- М., 1985.
9. ВыготскийЛ. С. Воображение и творчество в детском возрасте: Психологический очерк. – М.:Просвещение, 1991. – 93 с.
10. Вчимосямузики. Збірник пісень для 1-4 класів /Упор. М.Яскулко. – Х., 2003.
11. ГадаловаІ.М. Методика викладання музики у початкових класах. — К., 1994.
12. ГумінськаО. Уроки музики в загальноосвітній школі.- Т.,2003
13. ДверійР.Є. Музика (зошит-посібник) 1 клас. – Т.: Богдан, 2004.
14. Державнийстандарт початкової загальної освіти. Галузь «Мистецтво”// Початковашкола.- 2001.№1., с. 28-54.
15. ДмітрієваЛ., Черноіваненко Н. Методика музичного виховання в школі.-М., 2000
16. ЗильберквитМ. Мир музыки. – М.,1988.
17. КабалевськийД. Прекрасне пробуджує добре. – К.,1982.
18. КабалевськийД. Про трьох китів та інші цікаві речі. – К., 1980.
19. КабалевськийД.Б. Воспитание ума и сердце: Книжка для учителя. – М.: Просвещение, 1984р.
20. Книга омузыке: Популярные очерки / Сост. Г.Головинский, М.Ройтерштейн. – М., 1988.
21. КолессаФ. Шкільний співаник.- К., 1991.
22. ЛеонтовичМ. Практичний курс навчання співу — К., 1989.
23. ЛобоваО.В. Музика (підручник). 2 клас. – К.: Школяр, 2003.
24. ЛобоваО.В. Музика (підручник). 3 клас. – К.: Школяр, 2004.
25. ЛобоваО.В. Музика (підручник). 4 клас. – К.: Школяр, 2004.
26. Лужний В.Музика (посібник). 1 клас. – К.: Педагогічна думка, 2001.
27. Масол Л.,Ганнусенко Н., Комаровська О., Ничкало С., Оніщенко О., Рагозіна В. Комплекснапрограма художньо-естетичного виховання учнів у загальноосвітніх тапозашкільних навчальних закладах. / Інформаційний збірник міністерства освіти інауки України. – 2004. — №10. – С. 9-32.
28. Масол Л.,Очаковська Ю., Беземчук Л., Наземнова Т. Вивчення музики в 1-4 класах. Частинаперша. – Х., 2003
29. МасолЛ.М. Концепція художньо-естетичного виховання учнів у загальноосвітніхнавчальних закладах / Інформаційний збірник Міністерства освіти і наукиУкраїни. – 2004. — №10. – С.4-9.
30. МихееваЛ. Музыкальный словарь в рассказах. – М., 1988.
31. Музика /Авт.-упорядники М.О.Володарська, Є.С.Каневський. – Харків: Фоліо, 2005. – 319с. – (Дитяча енциклопедія).
32. Музика:Дит.енцикл. / Авт.-упорядники А.С.Кленов. – К.: Школа, 2005. – 367 с. – (Япізнаю світ).
33. Музика вшколі. Вип. 1-16. – К.: Музична Україна.
34. Музыкальноеобразование в школе./ Под ред. Л.В.Школяр. – М., Академия, 2001
35. НикитинА., Войнова А. Учитель и музыка. – М., 1966.
36. ОстровськийВ., Сидір М. Вчимося музики. 1, 2, 3 класи. Посібники-зошити. – Т.: Богдан,2002.
37. ОстровськийВ.М., Сидір М.В. Вчимося музики.4 клас. Посібник-зошит. – Тернопіль: Навчальнакнига- Богдан, 2003. – 72 с.
38. ПавленкоО. Музична хрестоматія. 2 клас. – К.: Ранок, 2003. .
39. ПавлюченкоС. Елементарна теорія музики. – К., 1980
40. ПечерськаЕ. Уроки музики в початковій школі. – К., 2001.
41. ПобережнаГ, Щириця Т. Загальна теорія музики. – К.: Вища школа, 2004.
42. ПоповаТ.В. О музыкальных жанрах.- М.,1981
43. Програмидля початкової загальноосвітньої школи. 1- 4 класи. – К.: Початкова школа,2006.
44. Психология:Словарь / Под общ. Ред. А. В. Петровского, Г. М. Ярошевского. – М.: Политиздат,1990. – 494 с.
45. Ригина Г.Уроки музыки в начальных классах.- К., 1979.
46. РостовськийО.Я. “Методика викладання музики в початковій школі”. – Навчально-методичнийпосібник. Тернопіль, Навчальна книга – Богдан 2001р.
47. Співи тамузика./ За ред. М.Гордійчука. – К.,1969.
48. СпособинИ.В. Музыкальная форма. – М., 1980.
49. Теплов Б.М. Психология музыкальных способностей // Избр. труды: В 2-х т. – Т. 1. — М.:Педагогика, 1985. – Т. 1. – 42-222 с.
50. Шацкая В.Музыкально-эстетическое воспитание детей и юношества. — М., 1975
51. Энциклопедическийсловарь юного музыканта/ Сост. В. Медушевский, О.Очаковская. – М., 1985.
52. Юцевич Ю.Музика. Словник – довідник. – Т., 2003.