Гипероглавление:
зміст
3.Типи економічного зростання:
а)екстенсивний тип
б)інтенсивний тип
в)всебічна інтенсифікація
4.Темпи та фактори економічного зростання
5.Міжнародні порівняння економічного зростання
1.ВСТУП
3.Типи економічного зростання
а) Екстенсивний тип
б) Інтенсивний тип
4.Темпи та фактори економічного зростання
Темпи
та фактори економічного зростання
Табл. 1. Показники факторів економічного зростання.
Рис. 1. Основні чинники економічного зростання
Показниками економічного зростання
Продуктивність праці,
виробітком на одного зайнятого.
5.МІЖНАРОДНІ ПОРІВНЯННЯ ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ
6.Аналіз економічного зростання в Україні
Реальний сектор економіки та інфляційні процеси
Ринок праці та доходи населення
в)Основні показники економічного зростання
2010 – січень-лютий.Основні показники соціально-економічного розвитку України
Прогноз зростання ВВП України на рівні 4% у 2010 р. є реалістичним, — В.Литвицький.
06.05.2010
--PAGE_BREAK--зміст
1.Вступ.
2.Поняття економічного зростання.
3.Типи економічного зростання: а)екстенсивний тип б)інтенсивний тип в)всебічна інтенсифікація 4.Темпи та фактори економічного зростання 5.Міжнародні порівняння економічного зростання
6.Аналіз економічного зростання в Україні
7.Прогноз зростання ВВП України на рівні 4% у 2010 р. є реалістичним, — В.Литвицький.
8.Висновок
9.Список літератури
1.ВСТУП
Теорія економічного зростання є одним з найбільш складних розділів економічної науки, присвяченої дослідженню ринкового господарства. Як визначити внесок кожного з факторів виробництва в процес збільшення суспільного продукту? Як вимірити якісне удосконалювання праці, капіталу і землі, тобто які показники можуть відбити ці зміни? Особливе значення аналіз економічного зростання має в останні десятиліття. Саме по собі економічне зростання має суперечливий характер. Так, можна домогтися збільшення виробництва і споживання матеріальних благ за рахунок погіршення їхньої якості, за рахунок економії на очисних спорудженнях і погіршення умов життя. Домогтися тимчасового зростання виробництва можна і за рахунок хижацької експлуатації ресурсів. Таке зростання або хитливе або взагалі небажане. Тому економічне зростання має сенс тоді, коли воно сполучиться із соціальною стабільністю і соціальним оптимізмом. Таке зростання припускає досягнення ряду збалансованих цілей: збільшення тривалості життя, зниження захворюваності і травматизму; підвищення рівня освіти і культури; більш повного задоволення потреб і раціоналізації споживання; соціальної стабільності і впевненості у своєму майбутньому; подолання убогості і різких розходжень у рівні життя; досягнення максимальної зайнятості; захисті навколишнього середовища і підвищенні екологічної безпеки; зниженні злочинності.
Економічне зростання є однією з найбільш важливих економічних проблем, на яку постійно звертають увагу економісти і політики. Саме темпи економічного зростання, його чинники та характер визначають динаміку еко
номічного розвитку країни, її місце на світовій арені та історичні перспективи.
Проблемою економічного зростання перейняті здебільшого зарубіжні наукові дослідження, до того ж питання розглядається в контексті макроекономічного аналізу. Більшість вчених-економістів, аналізуючи досвід розвину
тих країн, підкреслюють, що головна запорука розвитку країни — це безпе
речно економічне зростання, але не тільки його темпи, а, що головне, і його якісні параметри.
Відомі економісти завжди виявляли глибокий інтерес до джерел еко
номічного зростання в практичній економічній політиці. Висвітлення цього питання є в працях Пола А. Семюелсона, Вільяма Д. Норгауза, Р. Дорнбуша, Стенлі Фішера, Мілтона Фрідмана, Франко Модільяні й Роберта Солоу, Джеймса Тобіна, А. Пігу, Артура Лафера.
Серед українських економістів (С.Д. Дзюбик, В.М. Геєць, В. Литвицький, І.Лукінов) домінуючим є питання виявлення можливостей стимулюван
ня економічного зростання в умовах української економіки.
2.ПОНЯТТЯ ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ
Економічне зростання є надзвичайно складним явищем. З да
ного приводу відомий американський історик економічної думки Б. Селігмен зазначав, що задовільна теорія економічного зрос
тання повинна враховувати природні ресурси, політичні інститути, законодавство, а також багато психологічних і соціальних факторів. Розробка такої всеохоплюючої теорії, на думку вченого, — майже нездійсненне завдання. Відомі економісти, автори теорій економічного зростання, ясна річ, не претендували на створення всеохоплюючої та універсальної теорії, не робили спроб «обійня
ти неосяжне». Тому кожна теорія або модель мають відповідні припущення та абстракції, які дозволяють виділити і вивчити найбільш суттєві фактори економічного зростання!.
За динамікою економічного зростання судять про розвиток національних економік, про життєвий рівень населення, про те, як вирішуються проблеми обмеженості ресурсів. Це основний показник розвитку і добробуту будь-якої країни, одна з основних макроекономічних цілей, досягнення якої зумовлене необхідністю випереджаючого зростання національного доходу у порівнянні із зростанням чисельності населення.
Економічне зростання – це збільшення обсягів реального ВВП в одному періоді порівняно з іншим. Економічне зростання являє собою зростаючу здатність економіки до реалізації своїх виробничих можливостей. Сутність економічного зростання полягає у розширеному відтворенні тих самих товарів і послуг з використанням незмінної технології.
На відміну від економічного зростання, економічний розвиток можна визначити як перехід від одного стану економіки до іншого, коли в новому періоді не тільки збільшується виробництво тих самих товарів, а має місце й виробництво нових товарів і послуг з використанням нових технологій порівняно з минулим періодом.
Економічне зростання і економічний розвиток тісно взаємопов’язані. Але зауважимо, що економічне зростання може відбутися і за умов відсутності економічного розвитку, в той час як економічний розвиток без економічного зростання неможливий.
Отже, економічне зростання є більш вузьким за змістом порівняно з економічним розвитком, адже розвиток економіки створює передумови для збільшення обсягів виробництва на якісно новій основі. Можна сказати, що економічне зростання становить зміст розвитку, є його складовою частиною. Якщо економічне зростання відбиває суто кількісні зміни в економіці, то економічний розвиток – це якісне економічне зростання.
Основним показником, що вимірює і економічне зростання, і економічний розвиток, є реальний ВВП. Однак, тільки кількісний вимір цього показника не дає можливості з’ясувати, чи відбувається економічне зростання, чи – економічний розвиток.
Можливим є варіант того, що попередні періоди економічного розвитку країни можна визначити як депресивні, а отже збільшення кількості виготовлених
товарів та наданих послуг відображає тільки вихід економіки країни з кризи та покращення ефективності споживання економічних ресурсів.
Крім реального ВВП для вимірювання економічного зростання і економічного розвитку прийнятним є і показник реального ВВП на душу населення.
Переважно економічне зростання розглядають та користуються як суттєвою складовою економічного розвитку.Кінцева мета економічного зростання – збільшення споживання.
Економічне зростання може вимірюватися як у фізичному виразі (фізичне зростання), так і у вартості (вартісне зростання). Перший спосіб більш надійний (тому що дає можливість виключити вплив інфляції), але не він не універсальний (при розрахунку темпів економічного зростання важко вивести загальний показник для виготовлення різних виробів). Другий спосіб вживається частіше, але на завжди можливо запобігти впливові інфляції. Щоправда, у статистиці ряду країн вимірюють макроекономічне зростання на базі зростання виробництва найбільш важливих для економіки товарів, використовуючи при цьому їх долю у загальному обсязі виробництва.
Економічне зростання теоретично можна відобразити двома способами:
зміщення праворуч вертикального відрізку лінії сукупноїпропозиції (саме він характеризує особливості розвитку країни на стадії потенційного обсягу ВВП);
зміщення праворуч кривої виробничих потужностей (з врахуванням не кіль
кості товарів та послуг, що може бути виготовлено в економіці країни за да
ної комбінації економічних ресурсів, а обсягу основного капіталу та трудо
вих ресурсів, що спрямовують на ВВП.
На макроеномічному рівні провідними показниками динаміки економічного зростання є:
зростання обсягу ВВП;
темпи зростання ВВП у розрахунку на душу населення;
темпи росту промислового виробництва у цілому, за основними галузями й на душу населення.
продолжение
--PAGE_BREAK--3.Типи економічного зростання а) Екстенсивний тип
Екстенсивний тип економічного зростання — (екстенсивний – від латинського слова extensivus – що розширюється) те, при якому розширення обсягів виробництва відбувається за рахунок трьох факторів: (а) основного капіталу (фондів), (б) робочої сили, (в) матеріальних витрат (природної сировини, матеріалів, енергоносіїв).
Для виявлення ролі кожного з зазначених факторів у збільшенні випуску продукції застосовується економетрика (наукова дисципліна, що вивчає кількісні зміни в економіці). З її допомогою створюються економетричні моделі зростання національного господарства.
Якщо капітал, праця і матеріальні витрати зростають на певну величину, то й обсяг виробництва збільшиться в таку ж кількість раз. Саме ця властивість характерна для екстенсивного збільшення виробництва: воно прямо пропорційно величині витрачених виробничих факторів.
Екстенсивне економічне зростання – це найбільш легкий шлях господарського розвитку. З його допомогою відбувається швидке освоєння природних ресурсів, а також вдається порівняно швидко скоротити або ліквідувати безробіття, забезпечити велику зайнятість робочої сили.
Такий шлях збільшення виробництва має і серйозні недоліки. Йому властивий технічний застій, при якому кількісне збільшення випуску продукції не супроводжується техніко-економічним прогресом. При екстенсивному економічному зростанні випуск продукції підвищується з такою ж швидкістю, з якою зростають величини використовуваних виробничих основних фондів, матеріальних ресурсів і чисельності працівників, отже на незмінному рівні залишаються значення таких економічних показників, як фондовіддача, матеріалоємність і продуктивність праці. Інакше кажучи, загальна ефективність виробництва залишається, у кращому випадку, незмінною. Отже, не вистачає амортизаційних фондів — засобів на відновлення основних виробничих фондів (будівлі, устаткування), фактично не впроваджуються новітні науково-технічні розробки.
Екстенсивний тип економічного зростання дозволяє швидко освоїти природні ресурси. Але внаслідок того, що використання цих ресурсів при екстенсивному типі йде нераціонально, відбувається швидке виснаження рудників, орного шару землі, корисних копалин. Отже приходиться витрачати усе більше праці і засобів виробництва для видобутку кожної тонни сировини і палива. У результаті економічне зростання по все зростаючій мірі носить витратний характер.
Довгострокова орієнтація на переважно екстенсивний шлях зростання випуску продукції призводить до тупикових ситуацій
б) Інтенсивний тип
Більш складний тип економічного зростання інтенсивний (від французького слова intensif – напруга). Його головна відмінна ознака – підвищення ефективності виробничих факторів на базі технічного прогресу.
Інтенсивний тип економічного розвитку ґрунтується на широкому використанні більш ефективних засобів виробництва. Збільшення його масштабів забезпечується за рахунок застосування більш прогресивної техніки, передових технологій, досягнень науки, більш економічних предметів праці, підвищення кваліфікації кадрів. Завдяки цим факторам досягається також підвищення якості продукції, зростання продуктивності праці, ресурсозбереження, поліпшення використання наявної матеріальної бази виробництва.
Інтенсивне розширене відтворення має кілька особливостей. Це – більш прогресивний тип економічного зростання, оскільки вирішальну роль у підйомі ефективності речовинних умов виробництва починає грати новий «мотор» — досягнення науки і техніки. У зв'язку з цим у масштабі суспільства розвивається виробництво науково-технічної інформації, що, у кінцевому рахунку, утілюється в усе більш ефективні засоби виробництва. Одночасно система утворення, підготовки й перепідготовки кадрів забезпечує підвищення культурно-технічного рівня працівників.
Безсумнівним достоїнством інтенсивного збільшення виробництва є те, що воно переборює перешкоди економічного зростання, породжені відомою обмеженістю природних ресурсів. Господарський розвиток переводиться на нові рейки – на основу безперервного науково-технічного й економічного прогресу. Найбільш вигідним фактором його розширення стає ресурсозбереження.
в) Всебічна інтенсифікація
Це такий вид економічного зростання, при якому використовуються всі зазначені форми ресурсозбереження. Тоді заощаджуються і трудові, і речовинні умови виробництва. Даний вид економічного зростання практично впроваджується в умовах сучасного етапу НТР і новітньої технологічної революції.
Всебічна інтенсифікація веде до якісного відновлення всього процесу розширеного відтворення.
У противагу витратному екстенсивному нарощуванню виробництва всебічна інтенсифікація забезпечує антивитратну траєкторію економічного зростання. Вона наочно зображена на графіку (рис. 6), де приведені умовні дані.
Рис. 6
На графіку видно, що швидше усього зростає обсяг національного доходу (НД), трохи повільніше збільшується випуск засобів виробництва (ЗВ) і чисельність робочої сили (Р). У підсумку знижується вартість одиниці продукції (ВД), розширене ж відтворення здобуває якісно нові риси.
Нова якість економічного розвитку виражається насамперед у зростаючій економічності виробництва національного доходу: зменшуються витрати праці і засобів виробництва в розрахунку на одиницю національного доходу. Істотно поліпшується весь господарський розвиток, неухильно підвищується науково-технічний рівень і якість продукції, що випускається. Це є прямим наслідком переходу до більш технологічного способу виробництва.
Нове виявляється в створенні сучасної структури народного господарства. У загальному обсязі підвищується питома вага наукомістких галузей. Сюди відносяться приладобудування, випуск ЕОМ, електротехнічна промисловість, атомна енергетика, виробництво синтетичних смол, пластичних мас, прогресивних конструкційних матеріалів, інші галузі, що використовують досягнення НТР.
Прогрес видний і в тім, що зменшується частка проміжного продукту і відповідно збільшується питома вага кінцевого продукту, що йде в споживання. Така структурна зміна – результат ощадливої витрати сировини, матеріалів і енергоносіїв при створенні кожного виробу.
Поліпшення розширеного відтворення досягається, коли в складі національного доходу зростає частка продуктів споживання в порівнянні з засобами виробництва, що йдуть для нагромадження. У результаті підвищується рівень і якість життя населення, росте соціальна ефективність господарського розвитку.
При новій якості економічного розвитку істотно змінюються пропорції відтворювального процесу. Відносно повільніше зростає виробництво засобів виробництва і, навпаки, виникає тенденція до прискорення виробництва предметів споживання.
продолжение
--PAGE_BREAK--4.Темпита фактори економічного зростання
Іноді здається дивною та бурхливою реакція, з якою економісти сприймають самі, здавалося б незначні зміни в темпах зростання. Чи дійсно настільки істотна різниця між чотирма і трьома відсотками економічного зростання? Так, істотна. Для Сполучених Штатів з їх реальним ВНП, що складає зараз приблизно $3995 млрд., різниця між темпами зростання в 3% і 4% виражається сумою 40 млрд. доларів у рік. Для населення дуже бідної країни навіть півпроцентне зниження в темпах економічного зростання цілком може означати перехід від недоїдання до голодної смерті.
У ряді років навіть невеликі розходження в темпах зростання можуть придбати вирішальне значення. Приклад: припустимо, що країна А и країна Б мають однакові обсяги ВНП, але різні темпи економічного зростання – темпи зростання країни А складають 4% у рік, а країни Б – усього 2%. Щоб довідатися, скільки буде потрібно років для подвоєння ВНП, скористаюся «правилом величини 70» (це метод визначення числа років, протягом яких рівень цін може підвищиться вдвічі; число 70 поділяється на річний рівень інфляції. Відповідно до правила ВНП країни А подвоїться за 17,5 років (70:4), а в країні Б для цього знадобиться 35 років (70:2).
Що стосується темпів зміни реального ВНП на душу населення, то при однакових темпах економічного зростання різниця в життєвому рівні населення буде ставати усе більшою й більшою. Наприклад, дві країни Г и Д розвиваються однаковими темпами (5% на рік); але якщо в країні Г ВНП на душу населення складає 10 тис. грн.., а в країні Д – 500 грн.., то 5%-ий приріст для країни Г означає приріст рівний 500 грн., а для країни Д – усього лише рівний 25 грн. на рік.
Очевидно також, що економічне зростання має більш важливе значення, ніж стабільність.
Економічне зростання визначається рядом факторів. Широкого розповсюдження набула теорія трьох факторів виробництва, родоначальником котрої був Ж. Б. Сей. Суть її в тім, що у створенні вартості продукту приймають участь труд, земля й капітал.
Пізніше трактування виробничих факторів отримала біль глибоке й широке тлумачення. До них зазвичай відносять:
труд;
землю;
капітал;
підприємницьку спроможність
Фактично це вже знайомі нам фактори виробництва, вони ж економічні ресурси, але називаються економічними факторами зростання у зв’язку з тим, що при розгляді економічного зростання їх аналізують під дещо іншим кутом.
Кожний із факторів економічного зростання вимірюється різними показниками (табл. 1).
Табл. 1. Показники факторів економічного зростання.
Фактори зростання
Кількісні показники фактора
Заходи повного використання та підвищення ефективності
Показник ефективності використання
1. Природні ресурси
Показник для кожного конкретного виду
Комплексна і глибока переробка
Ресурсомісткість продукції
2. Трудові ресурси
Чисельність населення в працездатному віці
Підвищення рівня освіти, поліпшення здоров’я вдосконалення організації праці
Продуктивність праці
3. Основний капітал
Вартість
Вдосконалення організації виробництва
Фондовіддача
4. Науково-технічний прогрес
Витрати на нову техніку, технології тощо
Розвиток сфери наукових досліджень та дослідницько-конструкторських розробок, впровадження їхніх результатів
Підвищення ефективності суспільного виробництва
Фактори економічного зростання взаємозалежні й переплетені. Так, труд вельми продуктивний, якщо робітник використовує сучасне обладнання й матеріали під керівництвом здатного підприємця в умовах добре працюючого того чи іншого фактора економічного зростання достатньо складно.
Збільшення реального продукту і доходу можна одержати або шляхом залучення більшого обсягу виробничих ресурсів, або продуктивнішим їх використанням. У кінцевому підсумку величина реального ВВП визначається як добуток трудових витрат на продуктивність праці. Величина трудових витрат залежить від чисельності зайнятих та середньої тривалості робочого тижня. У свою чергу, кількість зайнятих залежить від загальної чисельності населення у працездатному віці та частки в ньому того населення, яке бере активну участь у суспільному виробництві. Середня тривалість робочого тижня визначається діючими в кожній країні законами про працю, колективними договорами, структурними особливостями економіки тощо. Продуктивність праці перебуває під впливом багатьох факторів, серед яких головним є технічний прогрес, фондоозброєність, якість робочої сили.
Більш того, всі ці крупні фактори є комплексними, складаються з менших елементів, в наслідок чого фактори можна перегруповувати.
Так, за зовнішньо- й внутрішньоекономічними елементами можна виокремити зовнішні та внутрішні фактори (наприклад, капітал поділяється на той що поступає до країни та той що мобілізується у країн, а останній можна розділити на той, що використовується у власній країні та той що вивозиться за її кордони).
Теорія економічного зростання враховує також різноманітність сучасного світу і крім індустріально розвинутих країн включає країни, що розвиваються.
Вважається, що коли розвинуті країни застосовують однакові технології, то можна очікувати приблизно однакових темпів їхнього зростання. Але якби країни, що розвиваються, застосували однакові високі технології, темпи зростання в них були б різними через різне сприйняття цих технологій.
Останнє є дуже важливим для України, де однаково актуальними є питання і економічного зростання, і впровадження сучасних технологій. Початковий поштовх у вигляді інвестицій і нових технологій може дати різні наслідки.
Розповсюджено й розділення факторів у зв’язку з характером зростання (кількісного чи якісного) на інтенсивні та екстенсивні. До екстенсивних факторів зростання відносять:
збільшення обсягу інвестицій при збереженні наявного рівня технології;
Збільшення числа зайнятих робітників;
Зростання обсягів споживчої сировини, матеріалів, пального та інших елементів оборотного капіталу оборотних фондів;
До інтенсивних факторів відносять:
прискорення науково-технічного прогресу;
підвищення кваліфікації робітників
покращення використання основних й оборотних фондів
підвищення ефективності господарчої діяльності за рахунок її кращої організації.
При перевазі екстенсивних факторів росту кажуть про екстенсивний тип розвитку економіки економіки, при перевазі інтенсивних факторів – кажуть про інтенсивний тип.
Макроекономічні фактори економічного зростання можна поділити на три групи: чинники пропозиції (зумовлюють фізичну здатність економіки до зростання), чинники попиту (забезпечують зростання сукупних витрат з ме
тоюповного використання виробничого потенціалу), чинники розподілу (розподіл зростаючого обсягу економічних ресурсів з метою отримання мак
симальної кількості корисної продукції).
Рис. 1. Основні чинники економічного зростання
Чинники пропозиції, яких визначають як «колеса економічного зрос
тання», визначають можливості фізичного збільшення обсягу продукції. Тіль
ки наявність більшої кількості або кращих за якістю ресурсів, ураховуючи і технологічний аспект, дає можливість економіці нарощувати свій потенціал.
Економічне зростання залежить також від чинників попиту. Тобто макроекономічне середовище повинно забезпечувати такий рівень сукупних видатків, за якого повністю використовуються наявні ресурси.
Чинники розподілу повинні забезпечувати не тільки виробничу ефек
тивність (найефективніше, з меншими витратами) а й розподільчу ефектив
ність (найбільш необхідні для суспільства товари та послуги).
Несприятливе макросередовище (високі податкові та процентні ставки, низький рівень завантаження виробничих потужностей та ін.) сповільнює економічне зростання, бо не забезпечує повного використання ресурсів.
Фактори пропозиції й попиту, які впливають на економічне зростання, взаємопов'язані. Наприклад, неповне використання трудових ресурсів уповільнює
темпи нагромадження капіталу. І навпаки, низькі темпи впровадження нововведень та інвестицій можуть спричиняти безробіття.
До чинників розподілу відносять саме розподіл природних, трудових і фінансових ресурсів країни, який повинен організовуватись таким чином, щоби більшою мірою сприяти економічному росту (приросту продукції, поліпшенню її якості й вдосконаленню виробництва).
Існує низка інших факторів, які впливають на економічне зростання, проте важко піддаються кількісній оцінці. Це передовсім соціокультуриі та інституційні чинники Зокрема, значний позитивний вплив на економічне зростання багатьох країн справляє сприятлива соціальна, культурна і політична атмосфера, що склалася в них. У цих країнах суспільна думка розглядає матеріальний успіх як бажану соціальну мету. Підприємництво, торгівля, фермерство, винахідництво — це престижні види діяльності, а особи, зайняті ними, користуються повагою. Важливим соціокультурним чинником економічного зростання є позитивне ставлення до праці. У розвинутих країнах її оцінюють як велике благо для людини, а не як кару за гріхи. Нарешті, у тривалому періоді економічне зростання залежить від політичної організації суспільства. Країни, політичні системи яких спираються на демократичні принципи, характеризуються впорядкованістю відносин власності, процедури укладання і виконання угод, здійснюються, як правило, значно швидше, ніж в країнах з недемократичними, неправовими режимами.
Також слід звернути увагу на чинники, які стримують економічне зростання. До них належать: обмеження з боку сукупного попиту (недостатній рівень сукупних витрат призводить до того, що дійсні темпи зростання відстають від потенційно можливих), соціально-політична атмосфера в країні, ресурсні та екологічні обмеження, державне втручання у справи приватного бізнесу (законодавча діяльність щодо регулювання безпеки праці, охорони здоров'я працюючих та охорони довкілля тощо). До факторів, які негативно впливають на процес економічного зростання, належать злочини в царині господарської діяльності, недобросовісне ставлення до праці, припинення роботи під час трудових конфліктів, несприятливі погодні умови (насамперед для сільськогосподарського виробництва), тобто все те, що стримує зростання продуктивності праці і, відповідно, економічне зростання в цілому.
Показниками економічного зростання є:
1) збільшення реального ВВП або ЧНП або НД в абсолютних
вибірниках за деякий період часу;
2) збільшення реального ВВП або ЧНП або НД на душу населення;
3) збільшення за деякий період часу реального ВВП або ЧНП або
НД в розрахунку на одного зайнятого;
4) виробництво основних видів продукції на душу населення
(рівень розвитку окремих галузей);
5) рівень та якість життя населення.
Економічний розвиток є багатофакгорним процесом, який відображає зміни в усіх сферах господарського життя країни; його можна продуктивно аналізувати лише в довгостроковому періоді.
Провідним показником економічного розвитку країни є ВВП на душу населення. За цим показником країни поділяють на розвинуті і країни, що розвиваються. Наприкінці XX ст. до розвинутих відносили країни з середнім ВВП на душу населення понад 12 тис. дол. за рік. В окремих нафтодобувних країнах (Кувейт, Саудівська Аравія) показник ВВП на душу населення дорівнює показникам розвинутих країн. Однак за іншими показниками ці країни не можна віднести до розвинутих.
Показники ефективності функціонування національної економіки найбільшою мірою характеризують рівень економічного розвитку, бо відбивають результативність використання основних факторів виробництва. Серед численної групи цих показників найважливішими є:
- Продуктивність праці, яка характеризує ефективність
використання фактора „праця". Цей показник у національній
економіці обчислюють як відношення валового внутрішнього
продукту до чисельності зайнятих. Нерідко його називають
виробітком на одного зайнятого.
- Капіталовіддача як відношення валового внутрішнього
продукту (національного доходу) до вартості основних
виробничих фондів.
- Капіталомісткість в національній економіці обчислюють як
відношення вартості основних виробничих фондів до валового
внутрішнього продукту або національного доходу.
- Матеріаломісткість виробництва як відношення витрат
матеріальних ресурсів до виготовленої продукції (ВВП).
Про рівень економічного розвитку країни судять і з виробництва і споживання деяких ключових видів продукції, передовсім з енергоспоживання, на душу населення. Енергетика лежить нині в основі всіх видів виробництва. Тому цей показник характеризує досягнутий рівень виробництва, можливості подальшого розвитку національної економіки та ступінь задоволення потреб людей. Розрив в енергоспоживанні на душу населення між розвинутими країнами і країнами, що розвиваються, дуже значний. Наприклад, якщо у США цей показник наближається до 8000 кг (у перерахунку на нафтовий еквівалент), то в Ефіопії він ледь перевищує 20 кг.
Важливими видами промислової продукції на душу населення, які свідчать про рівень розвитку країни, є виробництво сільськогосподарської продукції, автомобілів, мінеральних добрив, пластмас, хімічних волокон, паперу та інших товарів.
Рівень економічного розвитку визначають на підставі показників таких показників рівня життя населення, як: середня тривалість життя; рівень освіти населення, зокрема рівень письменності населення і медіанний рівень освіти; середня тривалість робочого дня; денне споживання к/калорій на душу населення; чисельність студентів на 10000 населення; кількість лікарів на 10000 населення; забезпечення населення житлом та ін.
Для визначення рівня якості життя нині міжнародні організації дедалі частіше використовують індекс людського розвитку
З нових макроекономічних показників цікавим є індекс людського розвитку (ІЛР). Щоб його визначити, Програма розвитку ООН (ПРООН) аналізує наступні показники: демографічну ситуацію, розвиток ринку праці, матеріальний добробут, життєві умови, рівень охорони здоров'я та освіти, фінансування людського розвитку, стан навколишнього середовища. Максимально можливе значення індексу — 1, мінімальне — 0.
продолжение
--PAGE_BREAK--
5.МІЖНАРОДНІ ПОРІВНЯННЯ ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ
Економічний ріст, чи динаміка ВВП оцінюється за допомогою індексів і темпів росту і приросту. Використовується кілька різновидів цих показників:
• Темпи (індекси) росту і приросту до базисного року;
• Ланцюгові темпи (індекси) росту і приросту до попереднього року;
• Середньорічні темпи росту і приросту за період.
Темпи росту і приросту виражаються у відсотках, а індекси – у співвідношенні до одиниці. Щоб перейти від ланцюгових показників до базового треба перемножити ланцюгові індекси. Наприклад, ланцюгові індекси росту складали: перший рік до базового – 1,02; другий рік до першого – 1,03; третій рік до другого–1,025.Щоб визначити індекс росту за весь період, тобто в третьому році до базового, необхідно перемножити три ланцюгових індекси: 1,02х1,03х1,025 = 1,077. Темпи росту будуть рівні 107,7%, а темпи приросту – 7,7%.
Для визначення середньорічних темпів росту чи приросту за період треба знайти корінь ступеня t – 1, (де t – число років часового ряду) з індексу росту до базисного року, тобто відношення ВВП у році t до ВВП у базовому році.
У нашому прикладі середньорічний темп росту буде дорівнює 102,4%, а індекс приросту0,024.
У макроекономічному аналізі прийнято порівнювати темпи росту ВВП і НД із темпами росту чисельності населення. Якщо перші перевищують другі, то динаміку національного виробництва можна оцінити як позитивну, оскільки зростає обсяг ВВП і НД на душу населення.
Високими вважаються середньорічні темпи приросту, що перевищують 7-8% за період. Нормальними можна вважати темпи приросту в 4-6%, помірними 2-3%, низькими – близько 1%. Нульові темпи означають, що обсяг ВВП не змінився в порівнянні з базисним роком. Якщо виробництво ВВП скорочується, то показник темпів приросту буде негативним.
Як правило, країни що розвиваються, в сприятливі фази економічних циклів мають дуже високі темпи приросту. Наприклад, Китай за період з 1990 по 2000 рік збільшив обсяг ВВП на 74%, що відповідає 12% середньорічного приросту.
Розвинуті країни підтримують відносно помірні темпи в інтервалі 3-5% за рік при порівняно сприятливій економічній кон'юнктурі. Однак у менш сприятливі періоди ці темпи знижуються до 1-2%.
У макроекономічному аналізі встановлено, що тривале збереження як дуже високих, так і занадто низьких чи негативних темпів росту може привести до негативних наслідків. У першому випадку відбувається так званий “перегрів” економіки, за яким може піти криза надвиробництва і фінансовий крах багатьох фірм. Таку катастрофу потерпіли в 1998 році країни Азіатського регіону (Південна Корея, Індонезія, Таїланд). В другому випадку відбувається зниження рівня життя населення і небезпечний спад інвестиційної активності. Така ситуація була характерна для України в останньому десятиріччі ХХ ст., де виробництво ВВП скоротилося за цей період на 60 відсотків. Причини цього полягали не тільки в помилках і складностях проведення реформи, але й у
несприятливих фазах економічногоциклу.
Макроекономічний аналіз для визначення рівня соціально-економічного розвитку країни використовує кілька груп показників-індикаторів. Деякі з них застосовуються в Програмі міжнародних порівнянь, що проводиться під методичним і організаційним керівництвом ООН.
Найважливішим індикатором рівня економічного розвитку є показник ВВП на душу населення, виражений у доларах. Перерахування в долари проводиться не за ринковим курсом гривні до долара, а на більш об'єктивній підставі – паритетові купівельної спроможності національної валюти до долара (ПКС). Для його розрахунку статистичні органи встановлюють товари-представники з первинних товарних груп. Усього в розрахунок включається 600-800 найменувань споживчих товарів і послуг, 200-300 інвестиційних товарів і 10-20 умовних будівельних об'єктів. Усі ці товари оцінюються за ринковими цінами в національній валюті і за цінами США в доларах. Порівняння сумарних величин показує паритет купівельної спроможності двох валют.
Розрахунки показників ВВП на душу населення за Програмою міжнародних порівнянь останній раз були проведені для 100 країн за даними за 2000 рік. Якщо оперувати цим індикатором, то найбільш розвинутими були країни, де річний ВВП на душу населення перевищував 40 тис. дол. Це – Люксембург, Бельгія, Голландія, США, Швеція, Кувейт, Об'єднані Арабські Емірати, Японія, ФРН, Франція, Великобританія тощо. Найнижчий рівень економічного розвитку характерний для більшості африканських країн, де ВВП на душу населення не перевищував 500-
700 дол. Виключення склали Алжир, Ботсвана, Єгипет, Туніс, де цей показник був на рівні 5 тис. дол. Приведені дані свідчать про те, що між найбільше і найменше розвитими країнами сучасного світу існує 50-кратний перепад у рівні виробництва ВВП на душу населення. Поки не проглядаються перспективи скорочення цього розриву. Скоріше можна чекати його збільшення, якщо взяти до уваги розходження в накопиченому виробничому потенціалі й у темпах природного приросту населення.
Близьким до показника ВВП на душу населення є інший індикатор економічного розвитку – національний доход на душу населення. Він краще відбиває рівень добробуту населення, оскільки на відміну від ВВП у показник національного доходу не входять споживання основного капіталу (амортизація), непрямі податки і державні субсидії на виробництво й імпорт.
У систему вимірників рівня життя населення включаються також показники структури споживчих витрат. У розвинутих країнах відносно високу питому вагу займають витрати на придбання предметів споживання тривалого користування, витрати на освіту й охорону здоров'я, вища частка нагромадження і вкладень у нерухомість. У країнах зі слабкою економікою переважають витрати на харчування і предмети першої необхідності.
В останні роки Міжнародний валютний фонд розробив методику порівняння країн за рівнем витрат виробництва і цін у галузях обробної промисловості. Запропоновано в порівняльному аналізі в індустріально розвинутих країнах, використовувати такі параметри: випуск продукції на
відпрацьовану людино-годину, питомі витрати заробітної плати на одиницю продукції, питомі витрати всіх первинних факторів, рівень оптових цін промисловості, рівень експортних цін на відповідні види продукції. Сукупність перерахованих показників відбиває конкурентоспроможність країни в зовнішній торгівлі, що, у свою чергу, служить мірилом її економічного розвитку.
У макроекономічному аналізі започатковані цікаві спроби визначати агреговані оцінні індикатори, що розраховуються шляхом зважування ряду макроекономічних показників. Наприклад, почали застосовувати індекси суспільного розвитку, у яких відбиваються не тільки показники виробництва і споживання, але і тривалість життя, стан здоров'я, освітній рівень населення. За даними за 2000 рік, перших п'ять місць за рівнем суспільного розвитку зайняли Японія, Канада, Норвегія, Швейцарія, Швеція.
Таким чином, методологія виміру рівня соціально-економічного розвитку постійно збагачується новими прийомами і моделями. Міжнародні порівняння макроекономічних показників дають можливість фахівцям бачити місце будь-якої країни у світовій економічній системі, виявити причини успішного розвитку чи відставання.
6.Аналіз економічного зростання в Україні
У багатьох економічно розвинених країнах поруч із поступовим відновленням економіки тривало погіршення показників зайнятості. Низький рівень використання економічних потужностей, помірна інфляція та стабільні інфляційні очікування виступали передумовами утримування центральними банками процентних ставок на низькому рівні. Минулорічне суттєве зниження ділової активності у вітчизняній економіці позначилось на динаміці показників листопада 2009 року. Вперше за останні чотирнадцять місяців, за оцінками Національного банку України, відбулося зростання індексу виробництва базових галузей на 0.1% до відповідного місяця минулого року. Крім статистичної бази порівняння на певне відновлення економічного зростання вплинуло поліпшення динаміки обсягів промислового виробництва. На тлі пожвавлення зовнішнього попиту темпи збільшення обсягів промислового виробництва становили 108.6% до листопада 2008 року після їх зниження з осені 2008 року. Значно уповільнилось падіння обсягів будівельних робіт (зниження на 32.9%) та валової продукції сільського господарства (зменшення становило 1.0%). Проте низький внутрішній попит стримувало швидке відновлення вітчизняної економіки.
На тлі невисокого рівня споживчого попиту у листопаді тривало подальше зниження індексу споживчих цін у річному обчисленні — на 0.8 процентного пункту до 113.6%. До попереднього місяця споживчі ціни зросли на 1.1% (це найменше значення показника листопада за період з 2002 року). Основний внесок у збільшення споживчої інфляції здійснило сезонне підвищення цін на сирі про
довольчі товари (0.5 процентного пункту). Зростання індексу цін виробників у листопаді уповіль
нилось і становило 0.4%. Проте у річному обчисленні відбулося зростання ІЦВ на 7.8 процентного пункту до 112.9% через низьку статистичну базу порівняння у листопаді минулого року.
За попередніми даними щодо оцінки стану платіжного балансу України, у листопаді було зафіксовано дефіцит поточного рахунку у розмірі 240 млн. дол. США після формування додатного сальдо у вересні та жовтні. Це було пов'язано зі збільшенням дефіциту зовнішньоторговельного балансу через скорочення обсягів експорту на 5.1% (переважно продукції хімічної промисловості та чорних металів). Від'ємне сальдо фінансового рахунку зменшилось майже удвічі порівняно з жовтнем (до 401 млн. дол. США), що було зумовлено значно меншими обсягами погашення зобов'язань банківського сектору як за коротко-, так і довгостроковими кредитами. Дефіцит зведеного платіжного балансу залишився майже на рівні попереднього місяця і становив 641 млн. дол. США.
У листопаді відбулося подальше врівноваження ситуації на валютному ринку. Цьому сприяло перевищення валютних надходжень на користь резидентів над їх власними платежами своїм закордонним партнерам. При цьому національна валюта зміцнилась на 0.24% до долара США.
Стабілізація курсу національної валюти зумовила певні зміни у ресурсній базі банків. Зокрема, після п'ятимісячного скорочення відбулося збільшення грошового агрегату М3 до попереднього місяця на 0.4% до 470.4 млрд. грн. Це було зумовлено в основному зростанням переказних депозитів у національній валюті на 5.0%, або на 3.4 млрд. грн. Крім того, відбулося збільшення депозитів у іноземній валюті:
переказних (на 2.3%, або на 1.0 млрд. грн.) та інших (на 0.2%, або на 0.3 млрд. грн.) через збільшення коштів на рахунках сектору домогосподарств. За відносно стабільного курсу гривні населення здійснювало конверсію вкладів із національної в іноземну валюту. Поступове повернення коштів населення на депозитні рахунки відобразилось на подальшому зменшенні готівкових коштів в обігу поза депозитними корпораціями (на 0.6%, або 0.9 млрд. грн.). Частка готівки в грошовому агрегаті М3 скоротилася на 0.4 процентного пункту до попереднього місяця і становила 31.4%. Продовжилася низхідна динаміка показника грошової маси в річному обчисленні — скорочення становило 2.8%.
Після двохмісячного зменшення у листопаді відновилось зростання коштів на депозитних рахунках (на 0.8% до 328.6 млрд. грн.). На відміну від попереднього місяця, коли збільшувались тільки депозити в іноземній валюті, у листопаді зросли депозити як у національній (на 1.0%), так і в іноземній (на 0.5%) валютах, що відображало тенденцію до підвищення довіри до національної валюти за умови її зміцнення на валютному ринку. У річному обчисленні відбулося скорочення депозитів на 4.5%.
Кошти на депозитних рахунках сектору домашніх господарств зросли на 1.5% і вперше перевищили показник початку року. Позитивним зрушенням у динаміці було збільшення коштів на рахунках домашніх господарств як у національній валюті (на 1.0% до попереднього місяця), так і в іноземній (на 1.9%). Як і в попередні місяці, зростання відбувалося на рахунках на вимогу та строком до 1 року.
Скорочення депозитів на рахунках сектору нефінансових корпорацій дещо уповільнилось (до „мінус" 0.3% до попереднього місяця порівняно з „мінус" 0.9% у жовтні). Повільне зміцнення національної грошової одиниці протягом останніх місяців сприяло зростанню депозитів у національній валюті. Після майже річного їх зменшення (за винятком червня 2009 року), у листопаді залишки за депозитами у національній валюті зросли до попереднього місяця на 0.7%. Таке збільшення відбулося за рахунок депозитів на вимогу. При цьому депозити в іноземній валюті скоротились на 1.7%.
Процентна політика банків на депозитному ринку була спрямована на нарощування ресурсної бази, зокрема довгострокових ресурсів у національній валюті. У листопаді банки активно проводили акції щодо залучення за вищими порівняно з жовтнем процентними ставками, що переважно було пов'язано із сезонним чинником. Вартість депозитів у цілому зросла (на 0.3 процентного пункту до 11.9% річних). Середньозважена ставка за депозитами у національній валюті підвищилась на 0.6 процентного пункту до 14.3% річних, в іноземній — на 0.2 процентного пункту до 9.8% річних.
У листопаді продовжилося зменшення залишків за кредитами, наданими резидентам, — на 0.7% до 722.7 млрд. грн., в основному унаслідок скорочення за кредитами в іноземній валюті („мінус" 1.4%). Приріст у національній валюті був незначним і становив 0.2%. У річному обчисленні темпи приросту кредитів у цілому суттєво уповільнились — до 7.6 порівняно з 17.7% у жовтні. Тривало зменшення залишків за кредитами, наданими сектору домогосподарств (на 1.7% у листопаді порівняно з жовтнем) як у національній, так і в іноземній валютах. На
відміну від попереднього місяця відбулося зростання кредитів лише до 1 року через посилення з боку банків умов до фінансового стану позичальників і якості застави, а також звуження спектру напрямів кредитування. У секторі нефі
нансових корпорацій також відбулося зменшення заборгованості за кредитами на 0.1% в основному через скорочення кредитів у іноземній валюті на 1.0%. Це відбувалося через запровадження обмежень на здійснення кредитування в іноземній валюті. У розрізі строків погашення відбулося зменшення кредитів, наданих на строк до 1 року, що частково було пов'язано як з погашенням, так і пролонгацією раніше отриманих кредитів.
У листопаді тривало зростання процентних ставок за кредитами у національній валюті та зменшення за кредитами в іноземній валюті як у секторі нефінансових корпорацій, так і домашніх господарств. Вартість кредитів у цілому підвищилась на 1.1 процентного пункту до 17.7% річних, у тому числі у національній валюті — зросла на 1.3 процентного пункту до 20.6% річних. Середньозва
жена процентна ставка за кредитами в іноземній валюті знизилась на 0.1 процентного пункту до 9.9% річних.
а)Реальний сектор економіки та інфляційні процеси
У листопаді економіка України демонструвала деякі ознаки стабілізації, що було спричиненеполіпшенням динаміки у промисловому виробництві. Темпи зростання обсягів виробництва досяглипозитивного рівня у річному обчисленні, в інших галузях економіки відбувалося суттєве уповільненняпадіння виробничої діяльності. Проте темпи відновлення української економіки були нижчими, ніжсвітової, унаслідок все ще низького внутрішнього та зовнішнього попиту. Інфляційний тискзалишався високим. Продовжилося погіршення фінансових результатів діяльності підприємств.
У листопаді 2009 року, за оцінками Національного банку України, вперше із початку року було досягнуто зростання індексу виробництва базових галузей (0.1 у річному обчисленні порівняно зі зниженням на 14.3% у жовтні) (див. таблицю 2).
Довідково: Зменшення ВВП України за ІІІ квартал 2009 року, у постійних цінах 2007 року, порівняноз відповідним кварталом 2008 року становило 15.9%. Зниження обсягів реального ВВП у ІІ квар
талі становило 17.8% до відповідного періоду 2008 року.
Темпи зростання обсягів промислового виробництва також досягли позитивного рівня вперше за останні 15 місяців. Зростання обсягів виробництва становило в листопаді 108.6% порівняно з відповідним місяцем 2008 року проти зниження у жовтні (93.8%), що було зумовлене як статистичним ефектом бази порівняння (у листопаді 2008 падіння було найбільшим — „мінус" 28.6% до відповідного місяця попереднього року), так і пожвавленням зовнішньої кон'юнктури ринку. У листопаді зростання відбулося в першу чергу в експортоорієнтованих галузях — металургії та хімічній промисловості. Так, у металургійному виробництві збереглась висхідна динаміка обсягів виробництва (зростання становило 47.6 до відповідного місяця 2008 року проти 16.2% у жовтні) унаслідок нарощування поставок металургійної продукції до Лівану, а також підвищення ділової активності напередодні різдвяних свят. Водночас зниження другий місяць поспіль цін на сталь на світових ринках, а також низький споживчий та інвестиційний попит продовжували негативно впливати на обсяги виробництва вітчизняної металургії.
Зростання обсягів виробництва продукції у добувній промисловості та третій місяць поспіль увиробництві коксу, продуктів нафтоперероблення становило 22.9 та 26.2% відповідно (у річномуобчисленні). Основною причиною значного зростання було підвищення попиту з бокуметалургійного виробництва через перехід металургійних підприємств з газу на коксівне вугілля.
У листопаді зростанню виробництва у хімічній та нафтохімічній промисловості (на 12.4 проти зниження на 8.7% у жовтні у річному обчисленні) сприяло продовження дії меморандуму, що забороняє підвищення тарифів на газ, електроенергію та залізничні перевезення для підприємств хімічного комплексу, а також пролонгація дії розпорядження уряду, яке дозволяє деяким виробникам азотних добрив купувати газ у нерезидентів України в обхід традиційних постачальників. Проте попит на продукцію підприємств хімічної промисловості залишався невисоким.
На тлі низької статистичної бази порівняння у листопаді на підприємствах машинобудування відбулося уповільнення падіння показника обсягів виробництва (до 12.6 до відповідного місяця 2008 року порівняно з 34.5% у жовтні). Нарощуванню випуску продукції сприяло використання коштів для закупівлі сільськогосподарської техніки вітчизняного виробництва, які виділяються сільгоспвиробникам урядом за бюджетними програмами. Водночас низький внутрішній та зовнішній попит на продукцію галузі, а також відсутність обігових коштів у підприємств для розвитку виробництва не дозволили підприємствам машинобудування продемонструвати додатні темпи зростання.
Обсяги виробництва на підприємствах сільського господарства знизилися на 1.0% у річному обчисленні (у жовтні — на 28.0%). Така динаміка сільськогосподарського виробництва в листопаді через сезонність виробництва, зумовлювалася перш за все розвитком тваринництва, де відбулося поліпшення ситуації унаслідок зростання поголів'я свиней та птиці на 9.0 та 6.5% відповідно.
Рівень скорочення виробництва у будівництві залишався значним, незважаючи на низьку статистичну базу порівняння минулого року. У листопаді зниження обсягів виробництва становило 32.9% у річному обчисленні, на що негативно продовжували впливали дефіцит оборотних коштів підприємств, низький рівень державного фінансування та відсутність попиту з боку населення.
Падіння обсягів роздрібного товарообороту прискорилося з „мінус" 17.0 у жовтні до „мінус" 18.6% у листопаді (у річному обчисленні). Низхідна динаміка показників роздрібної торгівлі в основному була пов'язана з невисоким рівнем споживчого попиту унаслідок тривалого зниження реальних зарплат населення.
Фінансовий стан підприємств України залишався важким. У січні — жовтні фі
нансовий результат від звичайної ді
яльності підприємств до оподатку
вання був від'ємним і становив „мінус" 12.6 млрд. грн., зменшившись порівня
но з
відповідним періодом 2008 року на 112.9%. Прибутки прибуткових підпри
ємств скоротились на 40.8%, збитки збиткових зросли в 2.9 раза (див. гра
фік 2). Найскладніша ситуація спосте
рігалась у промислових підприємств, де збитки дорівнювали 34.8 млрд. грн. Найбільші збитки за видами промислової діяльності зафіксовано у підприємств, які значною мірою орієнтовані на зовнішні ринки, а саме: у підприємств металургії (9.3 млрд. грн.) і хімічної та нафтохімічної промисловості (4.2 млрд. грн.). Збитки підприємств, що займаються фінансовою діяльністю, сягнули 31.4 млрд. грн. Однією з причин цього залишалися значні боргові зобов'язання фінансових установ в іноземній валюті.
У листопаді 2009 року індекс споживчих цін становив 101.1%. Зростання індексу споживчих цін було зумовлено в основному сезонними факторами, такими як підвищення цін на продукти харчування та житлово-комунальні послуги.
У річному обчисленні ІСЦ зменшився до 113.6 у листопаді зі 114.1% у жовтні (див. таблицю 3 та графіки 3, 4).
Субіндекс продуктів харчування та безалкогольних напоїв у листопаді становив 101.6%.
У листопаді найбільше зростання цін відбулося за такими продуктами: цукор — на 13.8%, яйця — на 7.8%, молоко — на 7.8%. Водночас знизились ціни на м'ясо та м'ясопродукти на 0.9%, рибу та продукти з риби — на 0.1%.
Субіндекс цін на житло, воду, електроенергію, газ та інші види палива становив 100.8%, що було зумовлено в основному зростанням вартості послуг на гарячу воду та опалення на 2.3%.
У зв'язку з підвищенням вартості палива і мастил на 1.0% ціни на транспорт в цілому зросли на 0.8%.
Базовий індекс споживчих цін (широка базова інфляція) у листопаді становив 100.6%, що було зумовлено суттєвим стримуючим впливом монетарної та фіскальної політики, а також незначним зміцненням обмінного курсу гривні. У річному вимірі базовий індекс споживчих цін становив 116.4%.
У листопаді 2009 року вузька базова інфляція зросла на 0.7% і в річному обчисленні підвищилась на 15.8%.
Індекс цін виробників у листопаді становив 100.4%, що було зумовлено низькою діловою активністю на внутрішньому ринку.
Найбільше зростання цін було зафіксовано у виробництві цукру (на 10.0%), молочних продуктів та морозива (на 5.4%), олії та тваринних жирів (на 2.0%), виробництві шкіри та виробів зі шкіри (на 1.9%), хімічному виробництві (на 1.7%), виробництві коксу (на 1.7%). Водночас відбулося зниження цін виробників у добувній промисловості (на 0.6%), добуванні корисних копалин, крім паливно-енергетичних (на 0.6%). У виробництві та розподіленні електроенергії, газу та води ціни зменшились на 0.1%, у тому числі на електроенергію знизились — на 0.4%, але на теплоенергію підвищились — на 1.9%.
б)Ринок праці та доходи населення
У листопаді рівень зареєстрованого безробіття залишився на рівні попереднього місяця приодночасному скороченні чисельності штатних працівників. Номінальна заробітна плата зросла,проте продовжилося зниження реальної заробітної плати у річному обчисленні, хоча йповільнішими темпами. Тривало скорочення обсягів заборгованості з виплати заробітної плати.
Середньооблікова чисельність штатних працівників підпри
ємств, установ та організацій у листопаді скоротилась на 0.5% порівняно з жовтнем. Чисель
ність працівників, які перебу
вали у відпустках з дозволу та ініціативи адміністрації, стано
вила 105.5% до жовтневого показника.
Рівень зареєстрованого без
робіття в цілому по країні за листопад 2009 року не змінився і на 1 грудня становив 1.8% населення працездатного віку (див. таблицю 4, графік 5). У сільській місцевості цей показник зріс на 0.2 процентного пункту до 2.3%, водночас у міських поселеннях він знизився на 0.1 процентного пункту до 1.6% населення працездатного віку.
Невідповідність попиту на робочу силу її пропозиції у професійно-кваліфікаційному та територіальному розрізі зумовлювало значну міжрегіональну диференціацію зареєстрованого безробіття. Найвищий рівень зареєстрованого безробіття спостерігався у Черкаській області (3.2%), а найнижчий — у м. Києві (0.4%). Зростання обсягів зареєстрованого безробіття у листопаді спосте
рігалося в більшості регіонів.
Кількість вільних робочих місць (вакантних посад), заявлених підприємствами, установами й організаціями до служби зайнятості, у листопаді зменшилася на 2.2 тис., або на 2.8%, і на кінець місяця становила 75.4 тис.
Навантаження незайнятого населення, яке перебувало на обліку державної служби зайнятості, зросло з 68 осіб на 10 вільних робочих місць (вакантних посад) на кінець жовтня до 71 особи на кінець листопада. За регіонами зазначений показник коливався від 3 осіб у м. Києві до 683 осіб у Черкаській області.
Довідково: Рівень безробіття населення працездатного віку (за методологією МОП) за 9 місяців2009 року становив 9.4% до економічно активного населення працездатного віку.
УІІІ кварталі 2009 року порівняно з відповідним періодом попереднього року номінальні доходинаселення зросли на 3.2%, а реальний наявний зменшився на 9.9%.
Витрати населення у ІІІ кварталі 2009 року порівняно з аналогічним періодом 2008 рокузбільшились на 0.4%.
У листопаді середня номінальна заробітна плата штатних працівників становила 1955 грн., і збільшилася на 7.3% у річному обчисленні та на 0.2% до попереднього місяця. Найбільше зростання рівня оплати праці було зафіксовано у рибальстві та рибництві (на 15.0% до жовтня та на 12.9% до листопада 2008 року) та у водному транспорті (на 12.0 та 60.2% відповідно).
Продовжилося уповільнення темпів падіння реальної заробітної плати (зниження становило 5.8% у листопаді до відповідного місяця минулого року порівняно зі скороченням на 10.9% у жовтні) (див. графік 6).
У листопаді знизилася забор
гованість із виплати заробіт
ної плати на 1.8% порівняно з попереднім місяцем (до 1641.0 млн. грн. за станом на 01.12.2009 року). Незважа
ючи на зниження заборгова
ності промислових підпри
ємств порівняно з попереднім місяцем на 3.3%, вони про
довжили виступати лідерами за цим показником серед економічно активних підпри
ємств.
в)Основні показники економічного зростання
Валовий внутрішній продукт, продукція промисловості та сільського господарства, інвестиції, роздрібний товарооборот
Індекс споживчих цін, індекс цін виробників промислової продукції, безробіття
Доходи та витрати населення, заробітна плата
Державні фінанси
Платіжний баланс, зовнішній борг, офіційні резервні активи, обмінний курс
2010 – січень-лютий.Основні показники соціально-економічного розвитку України
Фактично за січень–лютий 2010р.
Темпи зростання, %
лютий 2010р. до
січень–лютий 2010р. до січня–лютого 2009р.
довідково:
січень–лютий 2009р. до січня–лютого 2008р.
січня 2010р.
лютого 2009р.
Обсяг реалізованої промислової продукції (робіт, послуг)1, млн.грн.
59282,1
х
х
х
х
Індекс промислового виробництва
х
99,3
105,6
108,8
67,4
Обсяг продукції сільського господарства, млн.грн.
9350
х
х
105,2
101,1
Виробництво продукції тваринництва
м’ясо (реалізація худоби та птиці на забій у живій вазі), тис.т
474,8
78,4
106,9
103,4
93,7
молоко, тис.т
1166,2
102,8
96,7
97,5
99,4
яйця, млн.шт.
2235,7
100,4
104,6
103,7
109,5
Обсяг продукції будівництва, млн.грн.
3253,9
х
х
79,1
42,9
Вантажооборот, млн.ткм
58532,3
92,2
103,3
115,3
61,4
Пасажирооборот, млн.пас.км
17524,3
96,7
93,0
92,7
90,7
Експорт товарів1, млн.дол. США
3011,8
х
х
123,6
66,5
Імпорт товарів1, млн.дол. США
3326,0
х
х
163,0
44,0
Сальдо (+, –)1, млн.дол. США
–314,2
х
х
х
х
Оборот роздрібної торгівлі, млн.грн.
66742,2
х
х
95,3
90,6
Середньомісячна заробітна плата одного працівника2
номінальна, грн.
1933
102,0
115,8
116,6
107,4
реальна, %
х
100,1
104,2
105,1
87,6
Заборгованість із виплати заробітної плати – всього3, млн.грн.
1737,7
102,7
105,7
х
х
Кількість зареєстрованих безробітних на кінець періоду, тис. осіб
530,3
100,7
58,5
х
х
Індекс цін виробників промислової продукції
х
101,9
116,4
103,84
102,04
Індекс споживчих цін
х
101,9
111,5
103,74
104,44
1 Дані за січень.
2 Інформацію стосовно змін в організації спостереження з праці, їх впливу на порівняння даних у динаміці, а також спосіб розрахунку індексів номінальної та реальної заробітної плати у січні–лютому 2010р. вміщено у методологічних поясненнях до експрес-випусків «Кількість, робочий час та оплата праці найманих
працівників» № 49 від 26.02.2010р. і № 72 від 26.03.2010р., які розміщено на офіційному веб-сайті Держкомстату
3 Станом на 1 березня.
4 Лютий у % до грудня попереднього року.
7.Прогноз зростання ВВП України на рівні 4% у 2010 р. є реалістичним, — В.Литвицький.
06.05.2010
Прогноз зростання ВВП України на рівні 4% у 2010 р. є реалістичним. Про це РБК-Україна заявив керівник групи радників глави НБУ Валерій Литвицький.
«Схоже, другого раунду рецесії в цьому році не буде. Прогноз 4% зростання ВВП є реалістичним. Вірогідність вийти на мегатренд 7% (зростання ВВП) становить 50%», — сказав В.Литвицький.
За його словами, базовим чинником економічного зростання залишається зовнішній попит. Зокрема, зростання експорту, яке у 1 кв. 2010 р. склало 22%.
В той же час, за оцінками В.Литвицького, «в анабіозі перебуває інвестиційний попит». «За 2009 рік капітальні інвестиції скоротилися на 41,5%. Схоже, ситуація не змінилася в І кварталі. Будівництво скинуло обсяги ще на 21,4%. », — відзначив експерт. Також, все ще «анемічним» залишається споживання. «Заважає інфляція — 4,7% за квартал — це багато», вважає В.Литвицький.
На думку В.Литвицького, позитивні зрушення у ключових галузях української економіки могли бути вищими, ніж зафіксував Держкомстат. «Що стримувало зростання? Кредитна апатія (делеверідж), негативні очікування бізнесу в атмосфері виборів, бюджетна невизначеність, вичікувальна позиція іноземних інвесторів за відсутності фінансування МВФ, погодні умови, газові ціни, а також коливання світової кон'юнктури», — пояснив В.Литвицький.
Серед рекомендацій щодо покращення економічної ситуації, В.Литвицький називає такі кроки, як «осідлання глобального відновлення (підтримка експорту, вирішення проблем з ПДВ, оптимізація співпраці в рамках СОТ, а також співпраця з Росією), зменшення інфляції до однорозрядної, реанімація кредитування, інфраструктурні інвестиції, утримання макроекономічної стабільності, стимулювання сільського господарства і будівництва, а також формування «оранжерейного» клімату для інвесторів». Також В.Литвицький пропонує «посилити виконавчу дисципліну, започаткувати тотальне ресурсозаощадження, розпочати приватизацію землі, кількісно пом'якшити монетарну політику, напрацювати базу для проведення реформ, і — надати додаткові повноваження Президенту». «Йдеться про Укази з питань структурних реформ. Екс-президенту України Л.Кучмі право видавати їх надавала Конституція, в частині перехідних положень. Потрібно прийняти зміни до Конституції, щоб зазначені Укази мали силу Закону », — переконаний В.Литвицький.
8.ВИСНОВОК
Таким чином економічний розвиток суспільства – це перш за все еволюція його економічного механізму. Показники динаміки економічного розвитку численні; вони не завжди піддаються кількісній оцінці й часто рухаються у різних напрямках.
У зв’язку з труднощами виміру процесу економічного розвитку у макроекономіці частіше за все аналізують економічне зростання, тобто змінення обсягу послуг й товарів що виробляються у країні. Хоча це лише один з критеріїв економічного розвитку. Економічне зростання може вимірюватися у фізичному та вартісному виразі.
Економічне зростання визначається рядом факторів виробництва: трудом, землею, капіталом, підприємницькою спроможністю. Вони, в свою чергу, складаються із ще дрібніших факторів (елементів), що дозволяє перегрупувати їх на зовнішньо- та внутрішньоеконмічні фактори, або на екстенсивні та інтенсивні фактори зростання.
Провідним елементом економічного зростання у наш час є науково-технічний прогрес. Із розвитком й освоєнням досягнень НТП інтенсивні фактори стають переважними.
З усього, що написано в моїй роботі, можна зробити наступні висновки:
Економічне зростання можна визначити як зростання реального ВНП або зростання реального ВНП на душу населення. Він забезпечує приріст виробництва, що використовується для рішення внутрішніх і міжнародних соціально-економічних проблем.
Економічне зростання визначається такими факторами пропозиції, як природні ресурси, трудові ресурси, капітал, технологія. Два інших фактори – достатній рівень сукупних витрат і ефективність розподілу ресурсів – істотні для реалізації здібностей економіки до зростання.
При екстенсивному типі економічного зростання багато працівників не є висококваліфікованими. Екстенсивний шлях розвитку носить застійний характер, фактично немає технологічного прогресу, зношуються виробничі основні фонди.
Інтенсивний тип економічного зростання є більш складним. Головна відмінність цього типу економічного зростання від екстенсивного в тім, що підвищення ефективності виробничих факторів здійснюється на базі технічного прогресу.
Держава може відігравати значну роль в економічному зростанні при правильній податковій політиці і політику інвестування.