Зміст
Вступ
1. Керівництво спільною діяльністю. Проектуванняієрархії обсягу
2. Прилад сигналізації, пульти управління.Допоміжне обладнання, вимоги до допоміжного обладнання
3. Види потоків документів. Робота з документами4. Перспективнийплан роботи менеджера на 6 років(за системою Франкліна)
Висновки
Перелік використаної літератури
Вступ
Актуальністьданої роботи полягає в тому, що сучасний розвиток суспільства показує, щоуспішна діяльність організації багато в чому залежить від умілого й грамотногокерівництва. У свою чергу необхідно пам'ятати, що будь-яка організація являєсобою єдине ціле і якщо роботу самого менеджера не організувати належним чином,то менеджер не зможе працювати ефективно, що, безсумнівно, вплине на роботувсієї організації.
Якщоменеджер не спланує й правильно не організує свою роботу, то це приведе довтрат робочого часу, зайвій перенапрузі й, в остаточному підсумку, позначитьсяна якості керування.
Протягомвсього життя людського суспільства були ті, хто керує й ті, ким керують. Алелюди до початку 20 століття мало надавали значення самому поняттю керування.Керівники управляли, опираючись на інтуїцію. У той час не замислювалися над цимсерйозно. З початку 20 століття керування починає виділятися в самостійну наукуза назвою менеджмент і продовжує розвиватися в цей час. Протягом розвитку цієїнауки основна увага приділялася тому, як менеджер, (тобто керівник) повиненкерувати, щоб організація працювала ефективно. Але, на жаль, мало увагиприділялося тому, як організувати роботу самого менеджера.
Завданням цієї роботи є:
- розглянутипоняття керівництва спільною діяльністю та проектування ієрархії обсягу;
- розглянути прилади сигналізації, пультиуправління, а також допоміжне обладнання та вимоги до нього;
- визначити види потоків документів та основи роботи з документами;
- скластиперспективний план роботи менеджера за системою Франкліна.
1. Керівництвоспільною діяльністю. Проектування ієрархії обсягу
Відповіднодо законодавства України під спільною діяльністю розуміють господарськудіяльність зі створенням або без створення юридичної особи, яка є об’єктомспільного контролю двох чи більше сторін відповідно до письмової угоди міжними. Зокрема Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 12 «Фінансовіінвестиції», затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 26.04.2001р. № 91 (далі — ПСБО 12 ) передбачає можливість провадити два види спільноїдіяльності: зі створенням юридичної особи та без її створення.[6, c.124]
Проблемніпитання на сьогодні викликає найбільш розповсюджений в українській практиціваріант — спільна діяльність без створення юридичної особи. Адже незважаючи нате, що облік спільної діяльності без створення юридичної особи регулюється ПСБО12, цей облік не має нічого спільного з фінансовими інвестиціями. Крім того,всі діючі на сьогодні стандарти регулюють діяльність підприємств, тобтоюридичних осіб, до яких не відноситься спільна діяльність такого виду. Цепризводить до виникнення численних помилок під час ведення обліку такоїдіяльності та у визначенні бази й порядку оподаткування.
Законодавчоюзасадою здійснення спільної діяльності в Україні є Цивільний кодекс, прийнятийЗаконом України від 16.01.2003 № 435-IV, а саме Глава 77 «Спільна діяльність» уякій, правовідносини стосовно провадження спільної діяльності регламентованідосить детально.
Зокрема ст.1130 наводить загальне визначення спільної діяльності без створення юридичноїособи: «… за договором про спільну діяльність учасники (сторони)зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягненняпевної мети, що не суперечить закону».
Кодексом необмежене коло учасників спільної діяльності, тобто фактична кількість осіб, якібратимуть участь у здійсненні спільного господарської діяльності. Крім того,участь у спільній діяльності мають право брати як юридичні особи (резиденти танерезиденти), так і фізичні особи.
Чиннезаконодавство не встановлює також вичерпного переліку цілей учасників спільноїдіяльності та її об'єктів. Крім будівництва або експлуатації об'єктів, напрактиці найчастіше зустрічається спільне виробництво певної продукції.
Договір на спільну діяльність визначає основні засадиздійснення спільної діяльності, та забезпечує правову основу її функціонування.Залежно від умов договору організовується спільна господарська діяльність,визначається порядок ведення обліку спільних операцій, обумовлюється порядокрозподілу майна, зобов’язань а також результатів, які виникли у процесі діїдоговору.
Відповідно до ст. 44 Цивільного кодексу України договір проспільну діяльність має бути укладений у письмовій формі з обов’язковимзазначенням усіх умов та відносин учасників такої діяльності.[9] А саме:
—мета та предмет договору (конкретний вид діяльності, в якому провадитьсяспільна діяльність);
—взаємні зобов’язання учасників спільної діяльності (узгоджуються обов’язки якіпоширюються на всіх учасників договору рівною мірою, встановлюються терміни проведеннянарад що стосуються обговорення питань спільної діяльності);
— окремі зобов’язання кожного з учасників договору(обов’язки, які стосуються індивідуально кожного учасника, наприклад дотриманняпорядку та строків внесення внесків);
—порядок ведення спільних справ;
—розмір і порядок внесення учасниками грошових та майнових внесків у спільнудіяльність та частки кожного з учасників;
—порядок обліку спільного майна учасників;
—порядок розподілу результатів спільної діяльності (зазвичай прибуток (збиток)отриманий від спільної діяльності, розподіляється пропорційно часткам внесківкожного з учасників);
—порядок покриття можливих витрат та збитків, отриманих внаслідок спільноїдіяльності (договір має містити умови, які передбачають або покриття можливихзбитків учасниками пропорційно до їх внесків, або за рахунок учасника,уповноваженого вести спільні справи);
—термін дії договору, відповідальність сторін та умови його припинення;
— форсмажорніобставини.
Уроз’ясненні ВГСУ № 02-5/302 пропонується два можливі варіанти ведення спільноїдіяльності. По-перше, передбачена можливість створення ради з числапрацівників, які приймають рішення за взаємною згодою (а не за більшістюголосів). По-друге, учасники договору можуть доручити ведення справ по спільнійдіяльності одному з учасників. Відповідальність за ведення обліку спільноїдіяльності визначається умовами договору про спільну діяльність, у якомуобов’язково зазначається учасник договору, якому надано повноваження вестиспільні справи всіх, хто бере участь у договорі. Відповідно, особа, яка діє напідставі довіреності, уповноважена також вести бухгалтерський облік операційспільної діяльності.[2, c.166]
Щодо розподілу результатів спільної діяльностіст.1139 Цивільного кодексу України передбачено пропорційний розподіл прибутку,отриманого учасниками внаслідок провадження спільної діяльності в залежностівід часток їх вкладів у спільне майно. Однак це не є обов’язковою умовою.Порядок розподілу може встановлюватися за згодою учасників і регулюється умовамидоговору.
Ієрархія- підпорядкованість осіб на керівних посадах від вищої ланки до нижчої
Реалізаціяфункції організації (організаційного проектування) складається ізвзаємопов’язаних етапів.
1. Поділпраці – процес поділу загальної роботи в організації на окремізавдання фактично є спеціалізацією.
Спеціалізація означає з’ясуваннясутності та змісту кожної роботи в організації.
Проектування робіт виявляє дві ключовіхарактеристики роботи:
а)обсяг роботи(кількість різних операцій та/або задач, які виконуються одним працівником тачастота їх повторення);
б)змістовність роботи(відносний ступінь впливу працівника на роботу або на її середовище):самостійність у плануванні та виконанні роботи; самостійність у визначенніритму роботи; участь у прийнятті рішень тощо.
Зрозвитком та удосконаленням виробництва все більш почали виявлятися негативністорони спеціалізації. Виникла потреба змінити традиційну спрямованістьпроектування робіт. З’явився термін “перепроектування(реорганізація) робіт”.
2. Департаменталізація– процес групування робіт і видів діяльності в окремі підрозділи організації(бригади, групи, сектори, відділи, цехи, виробництва тощо).
3. Делегуванняповноважень – процес передачі керівником частини своєї роботита повноважень підлеглому, який приймає на себе відповідальність за їївиконання.
Необхідністьделегування повноважень є наслідком обмеженості можливостей та здібностейкерівника та необхідності спеціалізації в управлінні.
Існуютьтри типи повноваження,що передаються підлеглим: лінійні; штабні; функціональні.
Лінійні – повноваження, які передаються вищимкерівником безпосередньо його підлеглому і далі іншим підлеглим. Делегуваннялінійних повноважень утворює ієрархію рівнів управління в організації.
Штабні (апаратні, адміністративні) – повноваження,що передаються особам, які здійснюють консультативні, обслуговуючі функції щодолінійних керівників. Сутність штабних повноважень полягає у їх дорадчому характері.
Функціональні — повноваження, щодозволяють особі, якій вони передаються, в межах її компетенції пропонувати абозабороняти певні дії підлеглим лінійних керівників.
4. Встановленнядіапазону контролю — визначення кількості працівників,безпосередньо підлеглих даному менеджерові.
Діапазонконтролю – параметр, який визначає високучи пласку побудовуорганізації. Кожна з них має свої переваги та недоліки (рис. 1).
/>
Рис. 1 Порівняльна характеристика високої таплоскої структур організації
5. Створеннямеханізмів координації. Налагодження взаємодії між підрозділамита окремими виконавцями досягається шляхом створення механізмів координації.
Координація робіт – процес узгодження дійусіх підсистем організації для досягнення її цілей.
2. Приладсигналізації, пульти управління. Допоміжне
обладнання,вимоги до допоміжного обладнання
Всилу відомих причин повністю виключити виникнення пожежі неможливо.
Якщопожежа виникла, то її розвиток є нерівномірним. Спочатку інтенсивність горінняневелика, але потім вона зростає і наступає лавиноподібний процес. Тому, чимраніше виявлена пожежа, тим менше збитки від неї.
Протипожежнийзахист будинків, споруд, людей, які в них перебувають зокрема досягаєтьсязастосуванням установок автоматичної пожежної сигналізації.
Відповіднодо ДСТУ 2273-93 ССБП. Пожежна безпека. Терміни та визначення під«установкою пожежної сигналізації» розуміється сукупність технічнихзасобів, установлених на об'єкті, що захищається, для виявлення пожежі,оброблення, подавання в заданому вигляді повідомлення про пожежу на цьомуоб'єкті, спеціальної інформації та (чи) подавання команд на включенняавтоматичних установок пожежогасіння та технічних обладнань.
Привизначенні об'єктів, які підлягають обладнанню установками автоматичноїпожежної сигналізації необхідно керуватися в першу чергу Переліком однотипнихза призначенням об'єктів, які підлягають обладнанню автоматичними установкамипожежогасіння та пожежної сигналізації.
Цейперелік узагальнює вимоги щодо оснащення пожежною автоматикою будівель, спорудта приміщень, які найбільш поширені в різних галузях господарства незалежно відвиду їх діяльності та форм власності.
Крімзазначеного Переліку слід також керуватися вимогами відповідних будівельнихнорм, галузевими (відомчими) переліками та іншими нормативами документами зцього питання, затвердженими в установленому порядку після узгодження зДержавним департаментом пожежної безпеки МНС України.
Системапожежної сигналізації складається з пожежних сповіщувачів (пристроїв дляформування сигналу про пожежу), які включені у сигнальну лінію (шлейф),приймально-контрольного приладу, ліній зв'язку.
Пожежнісповіщувачі перетворюють прояви пожежі (тепло, світло полум'я, дим) велектричний сигнал, який по лініях зв'язку надходить до контрольно-приймальногоприладу. Контрольно-приймальний прилад здійснює приймання інформації відпожежних сповіщувачів, виробляє сигнал про виникнення пожежі чи несправності,передає цей сигнал та видає команди на інші пристрої (наприклад, включаєавтоматичні установки пожежогасіння чи димовидалення).
Взалежності від проявів процесу горіння сповіщувачі можуть бути:
— теплові, які реагують на певне значення температури та (чи)швидкість її наростання;
— димові, які реагують на аерозольні продукти горіння;
— полум'я, які реагують на електромагнітне випромінювання полум'я.
Взалежності від можливості зазначати свій номер (адресу) сповіщувачі поділяютьсяна:
— адресовані, які реагують на фактори, супровідні пожежі, в місці їхвстановлення і постійно або періодично активно формують сигнал про станпожежонебезпечності в захищуваному приміщенні та власну працездатність іззазначенням свого номера (адреси);
— неадресовані, які реагують на фактори, супровідні пожежі, в місціїх встановлення та формують сигнал про виникнення пожежі в захищуваномуприміщенні без зазначенням свого номера (адреси);
Видипожежних сповiщувачiв:
1 — тепловий максимально-диференцьований сповіщувач;
2 — сповіщівачі пожежні теплові магнітні;
3 — сповіщувач пожежний димовий оптико-електронний.
Вибірпожежних сповіщувачів здійснюється в залежності від характерних приміщень,виробництв, технологічних процесів відповідно Додатка К до ДБН В.2.5-13-98«Пожежна автоматика будинків і споруд», який наведено нижче:Перелік характерних приміщень, виробництв, технологічних процесів Автоматичний пожежний сповіщувач 1. Виробничі будівлі 1.1 З виробництвом і зберіганням: — виробів з деревини, синтетичних смол, синтетичних волокон, полімерних матеріалів, текстильних, трикотажних, текстильно-галантерейних, швейних, взуттєвих, шкіряних, тютюнових, хутрових, целюлозно-паперових виробів, синтетичного каучуку, горючих рентгенівських, кіно- і фотоплівок, бавовни; Тепловий або димний — лаків, фарб, розчинників, ЛЗР, ГР, мастильних матеріалів, хімічних реактивів, спиртогорілчаної продукції; Тепловий або полум'я — лужних металів, металевих порошків, каучуку природного; Полум'я — борошна, комбікормів і інших продуктів та матеріалів з виділенням пилу. Тепловий 1.2 З виробництвом: — паперу, картону, шпалер, тваринницької та птахівницької продукції. Тепловий або полум'я 1.3 Із зберіганням: — негорючих матеріалів у горючій упаковці, твердих горючих матеріалів. Тепловий або димовий 2. Спеціальні споруди — приміщення (споруди) для прокладання кабелів, приміщення для трансформаторів, розподільних пристроїв та щитові; Тепловий або димовий — приміщення електронно-обчислювальної техніки, електронних регуляторів, керуючих машин, АТС, радіоапаратних; Димовий — приміщення для обладнання і трубопроводів по перекачуванню горючих рідин і мастил, для випробування двигунів внутрішнього згоряння і паливної апаратури, наповнення балонів з горючими газами; Тепловий або полум'я — приміщення підприємств з обслуговування автомобілів. Тепловий або димовий 3. Адміністративні, побутові і громадські будівлі та споруди — зали для глядачів, репетиційні, лекційні, читальні і конференц-зали, артистичні, кулуарні, костюмерні, реставраційні майстерні, кіносвітлопроекційні, апаратні, фойє, холи, коридори, гардеробні, книгосховища, архіви, фотолабораторії, простори за підвісними стелями, приміщення з персональними комп'ютерами; Димовий — склади декорацій, бутафорії і реквізитів, адміністративно-господарські приміщення, машино-лічільні станції, пульти керування, передпокої житлових приміщень; Тепловий або димовий — лікарняні палати, приміщення підприємств торгівлі, громадського харчування і побутового обслуговування, службові кімнати, житлові приміщення готелів і гуртожитків; Тепловий — приміщення музеїв і виставок та підпільні простори приміщень з персональними комп'ютерами. Димовий або полум'я Примітка 1. Вказаний першим вид сповіщувача є пріоритетним. Примітка 2. Використання інших видів сповіщувачів або необхідність встановлення в одному приміщенні автоматичних пожежних сповіщувачів, що реагують на різні фактори пожежі на початку горіння визначається техніко-економічним обгрунтуванням.
Вданий час розвивається тенденція заміни теплових сповіщувачів на димові з метоюзниження інерційності їх спрацювання.
Сигналивід приймально-контрольних приладів установок пожежогасіння та пожежноїсигналізації виводять, за наявності технічної можливості, на пультицентралізованого спостереження пожежної охорони.
Оснащенняоб'єктів системами сигналізації охоронного призначення необхідно проводити зурахуванням їх значення (категорійності) за ГСТУ 78.11.001, функціональних таінженерно-будівельних особливостей та забезпечення надійної охорони.
Структурапобудови ССОП повинна враховувати обрані вид і тактику охорони.
Передбаченепроектами обладнання, прилади, пристрої, сповіщувачі, телекамери, допоміжнеустаткування тощо (далі — технічні засоби систем сигналізації охоронногопризначення (ТЗ ССОП)), повинні відповідати нормативним документам і матисертифікат відповідності Державного центру сертифікації засобів охоронногопризначення, а для об'єктів, що підлягають передаванню під охорону підрозділамДержавної служби охорони при МВС України (далі — підрозділи охорони), бутирекомендованим чинним Переліком технічних засобів, рекомендованих дляорганізації охорони об’єктів та діяльності підрозділів охорони.
Наоб’єктах, що підлягають передаванню під охорону підрозділам ДСО при МВС Українивідповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15 серпня 2001 року №1053, проведення нагляду за виконанням монтажних робіт систем охоронноїсигналізації членами приймальної комісії від ДСО є обов’язковим.
Пульти централізованого спостереження (ПЦС) є споживачами енергоживленняпершої категорії, які забезпечуються двома незалежними кабельними вводами віддвох незалежних трансформаторних підстанцій з обов’язковою можливістюпереключення енергоживлення ПЦС з однієї лінії на другу.
ПЦС обладнуються резервним(и) джерелом(ами) електроживлення(бензоагрегат або дизельагрегат, акумуляторні батареї, джерело безперебійногоелектроживлення), яке забезпечує безперебійну роботу обладнання ПЦС, а такожрезервного освітлення ПЦО упродовж часу, вибраного з ряду 4, 8, 12, 24, 36, 48,72 год згідно з ГОСТ 26342 (включаючи засоби зв’язку).
Блоки СПТС, розташовані на ПЦС, живляться від мережі ПЦС. Перехідна резервне електроживлення повинно здійснюватись автоматично. Персональніелектронно-обчислювальні машини (ПЕОМ), які є складовою частиною СПТС та ПЦС,повинні мати окреме джерело безперебійного електроживлення, що забезпечуєпрацездатність ПЕОМ при відсутності основного електроживлення.
Окремі блоки СПТС (ретранслятори, мультиплексори, підсилювачітощо) повинні мати акумуляторні батареї, ємність яких має забезпечити їхбезперебійну роботу впродовж часу, вибраного з ряду 4, 8, 12, 24, 36, 48, 72год згідно з ГОСТ 26342.
Блоки СПТС, які розташовані на АТС, живляться від мережіелектроживлення АТС. Вказані блоки повинні мати джерело резервногоелектроживлення (акумуляторні батареї), які забезпечують їх безперебійну роботувпродовж часу вибраного з ряду 4, 8, 12, 24, 36, 48, 72 год згідно з ГОСТ26342. Перехід на резервне електроживлення і зворотно на основнеелектроживлення повинен здійснюватись автоматично.
Електропостачання ССОП на об’єктах здійснюється від вільної групиелектрощита чергового освітлення. Підключення до мережі змінного струмуздійснюють від двох або групи відокремлених вимикачів-запобіжників.Вимикачі-запобіжники, через які здійснено підключення ССОП до мережі змінногоструму, повинні бути захищені від помилкових відключень та позначенізастережливим написом: “Система охоронної сигналізації. Не вимикати”. У разінеможливості захисту вимикачів-запобіжників від помилкових виключень,підключення силових проводів здійснюється від увідних клем (до вимикачів), алепісля загального вимикача. У цьому разі вимикачі-запобіжники встановлюютьсябезпосередньо біля обладнання ССОП на окремих щитах.
За умови відсутності на об'єкті щита чергового освітлення абочергової групи вимикачів-запобіжників на ньому, замовник встановлює самостійнийщит електроживлення на відповідну кількість груп вимикачів-запобіжників.
Щит електроживлення, встановлений поза підохоронним об’єктомкатегорії “А” за ГСТУ 78.11.001, слід розташовувати в металевій шафі, щозамикається і блокується сповіщувачем на відкриття з підключенням його дошлейфа цілодобової охорони (без права відключення).
Приладиприймально-контрольні (ППК) систем ОС повинні мати джерело резервного електроживлення(акумуляторні батареї), які забезпечують їх безперебійну роботу впродовж часу,вибраного з ряду 4, 8, 12, 24, 36, 48, 72 год за ГОСТ 26342, або матиможливість працювати при знеструмленні від телефонної мережі (48В та/або 60В). Перехід на резервнеелектроживлення має здійснюватись автоматично.
3. Видипотоків документів. Робота з документами
Основнезавдання організації руху документів (даних) в обліковому процесі — цеоптимізація каналів передавання та зв’язку облікових осередків—виконавців. Ціканали зв’язку можуть бути представлені з різним ступенем агрегування — відфіксації кожного окремого носія облікової інформації (тобто документа) доузагальненої характеристики потоків інформації. Річ у тім, що в обліковомупроцесі бухгалтерські документи нерідко передають з однієї операції на іншу неокремо, а цілими пакунками. Особливо це стосується роботи в умовах застосуванняЕОМ.
Документопотік (або потік первиннихданих) — це сукупність операцій передавання з одного робочого місця на іншеданих, зафіксованих на кількох носіях облікової інформації.
Формуваннядокументопотоків залежить від організаційної побудови і структури господарства,форми організації обліку, типів, виду та характеру технічних та організаційнихзасобів, обчислювальних машин, які використовуються в обліковому процесі. Вонибувають різної інтенсивності, що потребує особливої уваги при організаціїоблікового процесу.
Об’єктоморганізації є рух не тільки документів, а й цілих масивів. Крім того, слід матина увазі, що в окремих випадках переміщуються і самі облікові реєстри і формизвітності (масиви облікової інформації) у процесі їх складання. Таким чином,організації підлягає рух усіх видів облікової інформації.
Організацієюмають бути охоплені всі операції — від першого запису до здачі документа вархів.
Пропонуємодокументологією називати саме цикл наук про документ, а не окрему науковудисципліну. Можливо, в межах цього циклу ще повинна сформуватися «загальнатеорія документології».[4, c.26]
Безпосередньодокументознавство пропонується поділяти на загальне (що стосується будь-якихдокументів) і спеціальне (що присвячується певним видам чи типам документів). Умежах загального документознавства можна виділити такі часткові дисципліни:теорія документа (у тому числі його типологія та історія), теорія документнихресурсів, документна лінгвістика, документальні автоматизованіінформаційно-пошукові системи (у тому числі документографічні і повнотекстові),технологія збереження документів. У межах спеціального документознавствавиділити: теорію документних потоків (що стосується опублікованих документів),управлінське документознавство, кінофотофонодокументознавство, електроннедокументознавство, картознавство, вчення про науково-технічну документацію,вчення про спецвиди документів. Цей перелік можуть доповнити музичнедокументознавство, образотворче документознавство, інші дисципліни, присвяченіконкретним видам або типам документів.
Документознавствоу представленому тут вигляді аж ніяк не зазіхає на поглинання ним сферинаукових досліджень і навчальних дисциплін, які належать до теоріїжурналістики, архівознавства та бібліології, хоча, безумовно, спирається на їхдослідження і акумулює те, що відноситься безпосередньо до документознавства.
Усфері навчальної діяльності, під час підготовки фахівців з архівознавства,бібліотекознавства, видавничої справи, книжкової торгівлі тощо змістдокументознавчих навчальних дисциплін може і повинен спеціалізуватися. Отже,навчальна дисципліна «Документознавство» (або комплекс навчальних дисциплін)повинна бути спеціалізованою відповідно до того, яким майбутнім спеціалістамвона викладається.
Такимиє наші погляди на структуру документознавства і його місце серед суміжнихнаукових дисциплін. Сподіваємося, що нам вдалося інтегрувати позитивні моментирізних концепцій і, частково або повністю, зняти їхні негативні риси, щовикликали зауваження.
4. Перспективний план роботименеджера на 6років(за системою Франкліна)
1. 1 етап — Визначення життєвих цінностей: влада.
2. 2 етап — Мета – стати управляючим директором фірми з продажукомп”ютерної техніки “Інком”.
3. 3 етап — Генеральний план:
3.1. Отримати вищуосвіту
3.2. Отримати належнийрівень кваліфікації.
3.3. Влаштуватися нароботу менеджером.
3.4. Стати головнимменеджером фірми.
3.5. Проводити навчальнісемінари для программістів.
3.6. Стати генеральнимдиректором фірми “Інком”.
4. Довгостроковий та середньостроковий плани.4 етап — Довгостроковий план 5 етап — Середньостроковий план Пункт в гене-рально-му плані Терміни Цілі Терміни Цілі п.3.1 5 років (2001-2006рр.) Закінчити університет за фахом «Менеджмент організацій» 3 тижні квітня 2001р.
1. Зібрати та подати документи для вступу в університет.
2. Підготуватися до складання іспитів, скласти успішно іспити п.3.2 травень-серпень 2005р. Участь у семінарах з питань менеджменту якості і продажів 2 тижні травня 2001р. Дізнатися про семінари, які будуть проводитися найближчим часом п.3.3 вересень-грудень 2005р.
Отримати роботу менеджера з продажів на ТОВ "Інком".
Здійснювати пошук тендерів, брати в них участь 2 тижні травня 2001р. Здійснити пошук в мережі Інтернет про новітні технології в області комп”ютерної техніки, продукцію, яку продає фірма "Інком" п.3.4 січень-квітень 2006р.
Вивчати сучасні технології розвитку
Подати свою кандидатуру на головного менеджера фірми 2 тижні травня 2001р. Познайомитися з працівниками, менеджерами фірми п.3.5 травень-вересень 2006р.
Поглиблювати базу знань в специфічних областях і розвиток навиків, необхідних в повсякденній діяльності керівників
Проводити семінари з по розвитку програмного забезпечення 2 тижні червня 2001р. Взяти участь у семінарі на тему “Інформаційні технології” п.3.6 жовтень 2006р.-квітень 2007р.
1. Познайомитися з керівниками крупних компаній
2. Продемонструвати керівництву лідерські якості
3. Отримати пропозицію від керівництва на зайняття посади генерального директора фірми 2 тижні червня 2001р. Вивчати літературу з керівництва і лідерства
5. План на жовтень 2005 року:
1-йтиждень: підготувати комерційні пропозиції для нових клієнтів;
2-й тиждень: взяти участь у участі у тендері на закупівлюсерверів, укласти договір з замовником;
3-й тиждень: пошук нових клієнтів, аналіз дебіторської ікредиторської заборгованості;
4-й тиждень: складання звітності, спілкування з клієнтами, обробказамовлень.
6. 6етап — Короткостроковий план на день 2-го тижня жовтня 2005 рокуДень Задачі Час виконання понеділок Першочергові 9.30 Зробити дзвінки клієнтам Першочергові 10.15 Переглянути завдання на день Першочергові 11.00 Обробка замовлень Другорядні 13.35 Здійснити аналіз платоспроможності клієнтів Другорядні 14.05 Проаналізувати конкурентів Другорядні 14.30 Відповісти на запити клієнтів по електронній пошті Малозначні 15.00 Переглянути сторінки Інтернет з метою пошуку корисної для своєї роботи інформації 15.40 Інші незаплановані завдання вівторок Першочергові 9.30 Підготувати тендерні пропозиції для участі в тендері Першочергові 11.40 Зустрітися з трьома клієнтами-замовниками Другорядні 13.45 Пошук нових клієнтів Другорядні 14.30 Здійснити моніторинг ринку продаж Другорядні 15.40 Перегляд журналу “Вісник державних закупівель” 15.50 Інші незаплановані завдання середа Першочергові 9.30 Командировка в сусіднє місто з метою проведення переговорів з новим клієнтом Першочергові 13.00 Доповідь начальнику про результати поїздки Другорядні 13.30 Обговорення плану по роботі з новим клієнтом Малозначні 14.15 Інші незаплановані завдання четвер Першочергові 9.30 Переглянути завдання на день Першочергові 10.05 Оформлення пропозиції з надання знижок Першочергові 10.40 Перегляд бази клієнтів Другорядні 11.50 Інтерв’ю з пресою Другорядні 13.50 Проаналізувати кредиторську та дебіторську заборгованість 15.40 Інші незаплановані завдання п'ятниця Першочергові 9.30 Зустрітися з клієнтом під час розкриття тендерних пропозицій Першочергові 10.40 Обговорити важливі пункти проекту договору з клієнтом Першочергові 12.40 Оформити звітність по виконанню плану продаж 15.40 Інші незаплановані завдання субота Першочергові 10.30 Проаналізувати продажі за тиждень Другорядні 11.15 Дізнатися про семінари з питань менеджменту на наступний тиждень Першочергові 15.05 Змагання по футболу з працівниками компанії 15.40 Інші незаплановані завдання неділя Першочергові 11.00 Переглянути план робіт на наступний тиждень Другорядні 12.00 Виконати домашні справи Другорядні 14.00 Відпочинок на природі 18.40 Інші незаплановані завдання
Висновки
Отжев першому питанні поняття керівництва спільною діяльністю. Законодавчою засадоюздійснення спільної діяльності в Україні є Цивільний кодекс, прийнятий ЗакономУкраїни від 16.01.2003 № 435-IV, а саме Глава 77 «Спільна діяльність» у якій,правовідносини стосовно провадження спільної діяльності регламентовані доситьдетально. Визначено, що договір на спільну діяльність є ключовою позицієюпровадження будь-якої спільної діяльності без створення юридичної особи.
Дляпобудування систем сигналізації використовуються спеціальні, передбачені проектами обладнання,прилади, пристрої, сповіщувачі, телекамери, допоміжне устаткування тощо.
Пожежнісповіщувачі перетворюють прояви пожежі (тепло, світло полум'я, дим) велектричний сигнал, який по лініях зв'язку надходить до контрольно-приймальногоприладу. Контрольно-приймальний прилад здійснює приймання інформації відпожежних сповіщувачів, виробляє сигнал про виникнення пожежі чи несправності,передає цей сигнал та видає команди на інші пристрої (наприклад, включаєавтоматичні установки пожежогасіння чи димовидалення).
Формуваннядокументопотоків залежить від організаційної побудови і структури господарства,форми організації обліку, типів, виду та характеру технічних та організаційнихзасобів, обчислювальних машин, які використовуються в обліковому процесі. Таким чином, з метоюзбільшення продуктивності роботи й скороченням витрат робочого часу менеджера,будуть даремними якщо менеджер:
дотримується авторитарного методу керування. Такий менеджер звиквирішувати все сам, забуваючи при цьому, що витрачає дарма багато часу;
не аналізує свою роботу з метою виявлення резервів зниження витратробочого часу;
не присвячує час самоосвіті.
Головне, щоб у менеджера було бажання поліпшити свою працю.
Списоквикористаної літератури:
1. Балабанова Л.В., Сардак О.В. Організація праціменеджера: Навчальний посібник. – К.: ВД «Профісіонал», 2004. – 304с.
2. ВиноградськийМ.Д., Виноградська А.М., Шканова О.М. Організація праціменеджера. Навчальний посібник для студентів економічнихвузів. Київ: Кондор, 2003, 414 с.
3. ЕгоршинА.П. Управление персоналом: Учебник для вузов. – Н. Новгород: НИМБ, 2001.
4. КузьмінО.Є., Мельник О.Г. Основи менеджменту. – К.: «Аквадемвидав», 2003
5. ЛозницяВ.С. Психологія менеджменту. Теорія і практика: Навчальний посібник. – к.: ТОВ«УВПК «ЕксОб», 2001.
6. ЛукашевичН.П. Теория и практика самоменеджмента: Учеб. пособие. — К.: МАУП, 1999. — 360с.
7. Организация труда менеджера // под редакцией профессораЗиновьева Ф.В. – С., Таврия, 2004. – 232с.
8. ФиллипсД., Гарсиа-Диас А. Організація праці менеджера. Учебник. Київ., 1997.
9. Цивільний Кодекс України — Цивільний кодекс України. Закон Українивід 16.01.2003 № 435-IV.