7

Реферат:

Обєкти права природокористування

ПЛАН

• Вступ 3
• 1. Класифікація обєктів права природокористування 4
• Висновок 7
• Література 8

Вступ

Обєкти права природокористування - конкретні, індивідуально визначені і юридично відособлені природні ресурси (обєкти або їх частини), які закріплюються на праві користування за фізичними і юридичними особами.

Особливості обєктів права природокористування:

загального природокористування:

* не передаються і не закріплюються за конкретними субєктами, а використовуються без особливого дозволу всіма особами;

* не надаються дозволи на їх користування;

* санкціоновано державою і закріплено правом їх загальнодоступного використання;

* їх використання не фіксується і не підлягає юридичній фіксації;

* безоплатність;

спеціального природокористування:

* підлягають передачі і закріпленню за конкретними субєктами;

* обовязкове надання дозволів;

* платність користування;

* юридично фіксуються в природоресурсових кадастрах;

* підлягають державно-правовій реєстрації.

1. Класифікація обєктів права природокористування

Класифікація обєктів права природокористування - поділ природних ресурсів на відповідні групи в залежності від характеру їх походження, місцезнаходження, складу, використання, відтворення, охорони, екологічної, економічної, соціальної значимості й особливостей правового режиму.

Загальні обєкти - земля.

Спеціальні обєкти - сільськогосподарські землі, землі населених пунктів, землі промисловості, транспорту, звязку, оборони, землі природоохоронного призначення, землі оздоровчого призначення, землі історико-культурного призначення, землі лісового фонду, землі водного фонду, землі запасу.

Обєкти права загального природокористування - майдани, шляхи, парки, сінокоси тощо.

Обєкти спеціального природокористування - землі сільськогосподарських підприємств, землі особистого підсобного господарства, садові земельні ділянки тощо.

Особливості конкретного виду природокористування залежать також від субєкта, що наділений певними правомочностями й обовязками.

Право природокористування виникає з приводу використання екологічних обєктів. Ними можуть бути конкретні природні обєкти і їх складові частини, які піддаються або не піддаються індивідуалізації, а також окремі властивості і якості цих обєктів природи. Кожен обєкт природокористування (земельна ділянка, водоймище, лісова ділянка та ін) визначає і його вид (землекористування, водокористування та ін). При цьому слід розрізняти і безпосередній обєкт користування. Наприклад, загальним обєктом водокористування є водоймище, надане в користування. Однак безпосередній обєкт, який визначає основний зміст даного водокористування, може бути різним: якщо він наданий для питних цілей або вирощування рибних ресурсів, то це чистота води, сама можливість відповідного її використання; якщо мається на увазі використання водоймища для плавзасобів, водного транспорту, то це водна площа, акваторія. Дії, що виключають можливість використання води для питних цілей або вирощування рибних ресурсів, можуть не перешкоджати судноплавству. Тому захищати необхідно не взагалі право на водоймище (або його частку), яке може залишатися і недоторканним, а право на його цільове використання.

Обєктом права природокористування є конкретні, індивідуально визначені і юридично відокремлені природні обєкти або їх складові частини, закріплені на праві користування за конкретними субєктами. Будучи обєктами права природокористування, вони продовжують залишатися і обєктами відповідних форм власності. Однак не всі обєкти державної власності передаються державою в користування окремих субєктів. У певній частині природні ресурси залишаються нерозподіленими між окремими природокористувачами і становлять резервний запас або використовуються для задоволення різноманітних суспільних потреб без закріплення за окремими субєктами. Такі природні ресурси є обєктами загального користування.

Якщо резервний запас природних ресурсів якийсь час може перебувати без використання, то природні обєкти спільного користування, не дивлячись на те, що вони не входять до державного фонду розподілу і перерозподілу природних ресурсів, постійно експлуатуються у визначеному законодавством порядку підприємствами, установами, організаціями і громадянами. Наприклад, земельні ділянки, зайняті вулицями, площами, бульварами, лісопарками, приміськими лісами і зонами відпочинку міського населення, що призначені і використовуються для різних громадських потреб, не можуть передаватися в користування окремим організаціям або громадянам, бо така передача зачіпала б суспільні інтереси.

Природним обєктам загального користування притаманні такі основні риси: а) вони не передаються і не закріплюються за конкретними субєктами, а використовуються без особливого дозволу всіма особами; б) санкціонований законом порядок використання природних обєктів загального користування не має розвинутої детальної правової регламентації і полягає перш за все у визначені певних заборонних дій, а також певною мірою і дозволених дій; в) їх використання ніякою мірою не фіксується і не підлягає державній реєстрації.

Обєктом права природокористування, як вже зазначалося, може бути юридично визначений природний обєкт (його частина): конкретна земельна ділянка, ділянка надр або лісу, водоймище тощо. Однак у деяких випадках право користування певним видом природних ресурсів повязано з необхідністю надання субєкту двох або більше різних природних обєктів. Так, для розробки родовищ корисних; копалин гірничодобувному підприємству надається в користування! ділянка надр у межах гірничого відводу, а також ділянка землі, необхідна для експлуатації цих надр, у результаті чого в користуванні одного субєкта (організації) перебувають два різних обєкти права природокористування, тісно повязаних між собою.

Висновок

Нерідко деякі юридично відокремлені природні ресурси виступають як обєкти права спільного природокористування. Такими можуть бути не всі, а лише деякі види природних ресурсів (ліси, води, та ін), окремі ділянки яких можна використовувати за різним основним цільовим призначенням. Обєктом такого спільного природокористування може бути окремий вид природних ресурсів, закріплений не за одним, а за певним колом субєктів. Так, громадяни, котрим жилий будинок і земельна ділянка належать на праві спільної сумісної власності, використовують її спільно (ст.42 Земельного кодексу). При цьому спільне використання декількома особами одного юридично відокремленого природного обєкта повязане з певними обмеженнями прав одних субєктів на користь інших.

Як обєкт права природокористування досить часто виступає якийсь один, відокремлений, вид природних ресурсів, хоча практично цей обєкт являє собою цілий комплекс різних природних ресурсів. Ця ситуація легко виявляється у праві землекористування, субєкт якого відповідно до п.4 ст.39 Земельного кодексу має право використовувати не тільки надану землю, але і загальнопоширені корисні і копалини, торф, лісові угіддя, водні обєкти, які є на ній, а також експлуатувати інші корисні властивості землі згідно з законодавством. Юридично обєктом права природокористування тут визнається земельна ділянка, але у фактичному користуванні землекористувача крім землі виявляються й інші природні обєкти, повязані з землею. У розглянутому випадку можна говорити про наявність обєкта права комплексного природокористування, серед якого землі належить провідна роль.

Порядок визначення на місцевості (в натурі) відповідних видів природних ресурсів, які надаються в користування, і їх юридичне оформлення як обєктів права природокористування розглядається в Особливій частині підручника.

Література

Бабяк О. С, Біленчук П.Д., Чирва Ю.О. Екологічне право України: Навчальний посібник. - К.: Атіка, 2000. - 216 с.

Балюк Г.І. Екологічне право України. Конспект лекції у схемах (Загальна і Особлива частина): Навч. Посібник. - К.: Хрінком Інтер, 2006. - 192 с.

Екологічне право. Особлива частина Підручник. Для студентів юридичних вузів і факультетів. За редакцією академіка АПрН України, В.І. Андрейцева. К.: Істина, 2001

Екологічне право України За редакцією професорів В.К. Попова і А.П. Гетьмани. Харків, "Право". 2001

Екологічне право України. Академічний курс: Підручник / За заг. ред. Ю.С. Шемшученка. - К.: ТОВ "Видавництво "Юридична думка", 2005. - 848 с

Закон України “Про охорону навколишнього середовища”. - К., 1991.

Сафранов Т.А. Екологічні основи природокористування: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. - Львів: “Новий Світ-2000”, 2003. - 248 с.