--PAGE_BREAK--Державне управління, як складова зовнішнього середовища, відіграє важливу роль у регулюванні підприємств харчової галузі, починаючи з виробництва сировини, її перероблення та закінчуючи реалізацією кінцевої продукції на ринку. Однак, державне регулювання слід організовувати так, щоб уникнути надмірного впливу державних органів на функціонування підприємств галузі, оскільки це може призвести до зменшення обсягів інвестицій та зацікавленості у виробництві та продажу високоякісної продукції за прийнятними цінами. Необхідність державного регулювання підприємств харчової промисловості в цілому полягає в тому, що держава має гарантувати забезпечення корисними, недорогими та безпечними для здоров'я населення продуктами харчування без надмірних державних витрат на регулювання та контроль виробництва сільськогосподарської продукції та її переробки.
Податки, як один із регуляторів, впливають на фінансову стійкість підприємства, формування його фінансових ресурсів та інвестиційну діяльність, конкурентоспроможність продукції і загалом на поведінку підприємства на ринку.
Рівень цього впливу залежить, в першу чергу, від їх розмірів, рівня їх фіскальності, порядку їх справляння, стабільності та досконалості всієї системи.
Податкове планування є основою формування податкової політики підприємства і передбачає вибір між різними варіантами здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства та розміщення його активів з метою досягнення найнижчого рівня податкових зобов’язань, що виникають при цьому. Завданням податкового планування є максимізація прибутку за рахунок мінімізації податків та використання такої комбінації господарських операцій, які дозволили б знизити втрати підприємства.
Автор пропонує в процесі визначення впливу механізмів регулювання на діяльність підприємств враховувати наступне:
1. Для підвищення ролі регуляторної політики у прискоренні структурної перебудови і відновлення на цій основі економічного зростання підприємств необхідне спрямування регуляторної політики в бік стимулювання вітчизняного виробництва, інноваційно-інвестиційної діяльності, споживчого попиту. Такий підхід разом із іншими заходами державного регулювання здатний призупинити подальше зниження ефективності діяльності підприємств галузі.
2. Для послаблення негативного впливу чинної регуляторної політики на фінансово-господарську діяльність підприємств необхідно врегулювання законодавства, яке передбачає зменшення податкового навантаження на підприємства.
3. Реальних результатів від реалізації на підприємстві принципів податкового планування можна досягти тільки за умови його правильної організації, чіткого формулювання завдань, розмежування функцій виконавців, правової оцінки реальності та законності схем мінімізації податкових платежів, а також адміністративного контролю за їх реалізацією.
У другому розділі — «Аналіз діяльності підприємств харчової промисловості та визначення впливу на неї механізмів регулювання» автором проведено детальний аналіз діяльності підприємств харчової промисловості Львівської області, визначено вплив регуляторної політики на підприємства харчової промисловості, виявлено основні чинники, що впливають на зменшення прибутковості підприємств, проаналізована експортна діяльність та визначено проблеми, які виникають.
Проблеми зростання конкурентоспроможності підприємств харчової промисловості набули величезного значення, особливо в умовах пошуку нових потенційних можливостей для забезпечення економічного росту. Розв'язання цих питань значною мірою залежить від розуміння необхідності створення конкурентоспроможного економічного середовища, яке визначається сукупністю умов розвитку підприємств харчової промисловості.
Регуляторна політика уряду при виробництві харчових продуктів має бути спрямована як на соціальний захист населення, так і на підтримку підприємств, оскільки вирішуючи питання забезпечення необхідного рівня споживання соціально значущих товарів населенням, обмеженням ціни, держава не досягає необхідного ефекту.
Однією з особливостей впливу регуляторної політики на діяльність підприємств харчової промисловості є механізм нарахування переробними підприємствами та виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам усіх форм власності і господарювання, включаючи особисті селянські господарства, за реалізовані ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі.
В результаті проведеного аналізу використання механізму дотацій встановлено, що переробні підприємства за результатами роботи повинні заплатити податок на додану вартість, навіть за продукцію, яка фактично іще не реалізована, а це, в свою чергу призводить до того, що у підприємств виробників харчових продуктів вилучаються обігові кошти, а сільськогосподарські підприємства отримують із значним запізненням суми дотацій з ПДВ.
Для стимулювання діяльності підприємств в частині здійснення експортних операцій законодавством передбачено застосування нульової ставки податку на додану вартість. Однак, реальне відшкодування податку на додану вартість у 30-ти денний термін, як це передбачено законодавством, не проводиться, що не дає можливості підприємству користуватися грошовими коштами протягом періоду затримки виплат.
При зростанні обсягів виробництва харчових продуктів, частка експорту її продукції постійно скорочувалась у загальному обсязі товарного експорту країни. Аналіз показників зовнішньоекономічної діяльності підприємств потягом 1995 – 2005 років свідчить, що експорт у 2005 р. у порівнянні із 1995 р. знизився з 8,5% до 3,5%.
Проведеним аналізом встановлено, що замість збільшення в експорті частки продукції поглибленої переробки, яка більш ефективна, бо створює додатковий ВВП, в країні збільшується експорт продукції первинної переробки або сільгоспсировини. Замість розвитку власної бази переробки, більш повного завантаження потужностей вітчизняних підприємств харчової промисловості здійснюється інвестування іноземних переробників, а підприємства харчової промисловості не мають сировинної бази для виробництва.
Як показує проведений аналіз, обмеження експортного потенціалу підприємств харчової промисловості та проведення іноземними державами антидемпінгових розслідувань проти українських виробників зумовлює скорочення виробництва. Крім того, збільшення імпорту харчових продуктів, які інколи є дешевшими за українські та не завжди відповідають вимогам стандартів якості, призводить до втрати виробниками внутрішнього ринку збуту.
Падіння питомої ваги податку на прибуток у загальній сумі податків для таких галузей, як цукрова, спиртова, хлібопекарська, було викликане падінням рівня рентабельності підприємств, а в окремих випадках їх збитковою діяльністю. Аналіз діяльності підприємств Львівської області свідчить, що у 2002 році кількість збиткових підприємств по хлібопекарній галузі становила 15, у 2003 — 24, у 2004 – 29, у 2005 — 30, по молочній відповідно в 2002 – 12, в 2003 — 16, в 2004 — 18, в 2005 — 19 підприємств були збитковими. Із 18 — ти підприємств плодоконсервної галузі збитковими у 2002 році було 7 підприємств, в 2003 − 8, в 2004 – 9, в 2005 − 10 підприємств.
Аналіз діяльності підприємств також свідчить, про те, що з кожним роком на більшості підприємств рівень рентабельності зменшується, як наслідок, погіршується фінансовий стан підприємств (таблиця 1).
Таблиця 1
Рівень рентабельності по підприємствах харчової промисловості
Львівської області
Через незадовільний фінансовий стан значної кількості підприємств харчової промисловості поглиблюється платіжна криза, що також негативно впливає на рівень надходжень податкових платежів у бюджет. В ході проведеного вибіркового аналізу встановлено, що на більшості підприємств галузей харчової промисловості Львівської області намітилась тенденція до зменшення нарахувань до бюджету, в результаті зменшення обсягів виробництва та рівня рентабельності.
Проведений аналіз впливу регуляторної політики на ефективність діяльності підприємств харчової промисловості дає змогу зробити висновки, що в останні роки підприємства харчової промисловості перебувають у кризовому стані. Основними причинами кризового стану є загальна економічна криза, втрата державного впливу на економічні процеси у виробництві і реалізації продукції, відсутність обґрунтованої державної економічної політики, негативний вплив податкової політики на ефективність діяльності підприємств.
Зміщення стимулів у бік розвитку матеріаломісткого виробництва з низьким рівнем переробки посилило структурну деформацію і уповільнило процес капіталоутворення значущих ланок господарювання. Щорічно рівень збитковості підприємств зростає.
У третьому розділі – «Удосконалення механізму регулювання активізації діяльності підприємств харчової промисловості» – розроблено та науково обґрунтовано пропозиції та практичні рекомендації щодо активізації діяльності підприємств харчової промисловості шляхом удосконалення механізму регулювання, як чинника підвищення ефективності діяльності підприємств.
З метою зростання конкурентоспроможності підприємств харчової промисловості на внутрішньому та європейському ринках, потрібно створити адаптаційний перехідний період для ряду підприємств в частині їх оподаткування. Зміст перехідного періоду підприємств харчової промисловості полягає у необхідності створення організаційно-економічного механізму активізації діяльності підприємств, в тому числі з врахуванням можливостей та необхідності змін податкової політики щодо діяльності високотехнологічних, наукомістких, екологічно безпечних виробництв, а також підприємств галузей, які виробляють продовольчі товари (крім підакцизних). Потребують зміни підходи до регуляторних важелів даних підприємств, особливо в частині диференціації ставок податку в ланцюгу: сільгоспвиробник – переробне підприємство – торгівля та порядку перерахування податкових платежів, спрямованих на виплати дотацій сільськогосподарським виробникам.
Автором обґрунтовано модель функціонування підприємств харчової промисловості в умовах передбачуваних змін у регуляторній політиці та здійснено прогноз економічних показників діяльності підприємств та надходжень до бюджетів і фондів державного соціального страхування за умови зміни ставок податків.
Враховуючи, що зміна податкової політики викличе значне зменшення надходжень до бюджету, запропоновано використання комплексного підходу до диференціації ставок податкових платежів. Для вирішення цієї проблеми в основу розрахунків покладено досвід зарубіжних країн, що дозволило запропонувати для підприємств виробників продуктів харчування встановити ставку ПДВ на рівні — 10%, а для підприємств торгівлі — 23%. В результаті використання запропонованої диференціації ставок податку на додану вартість підприємства виробники харчових продуктів сплачуватимуть меншу суму податків, а фактичне надходження коштів до державного бюджету збільшиться. Водночас, за рахунок зменшення вартості товару, споживачі будуть мати змогу купити більше продуктів харчування, що дозволить збільшити попит і відповідно пропозицію на ринку продовольчих товарів (табл.2), враховуючи наявність цінової еластичності на харчові продукти. Крім цього, збільшення виробництва, сприятиме зростанню прибутку підприємства, за рахунок перерозподілу поточних витрат, що в свою чергу дасть змогу запроваджувати новітні технології. Порівняльний аналіз формування ціни товару при різних ставках ПДВ, проведений на прикладі продукції хлібопекарної галузі, дав підстави підтвердити зазначені вище тенденції.
Таблиця 2
Порівняльний аналіз створення доданої вартості
як об'єкта оподаткування, грн. за 1 т.
Стадії виробництва
Згідно чинного законодавства
Згідно запропонованого механізму
Зменшення ціни
(при інших рівних умовах)
Вартість продукції, що реалізується при ставці ПДВ 20%
Надходить до бюджету
Вартість продукції, що реалізується при ставці податку
Відноситься до бюджету
10%,
23%
сільгосп виробник
(зерно)
960
160
880
80
-80
виробник сировини
(борошно)
1320
60
1210
30
-110
виробник готової продукції
(х/б вироби)
1650
55
1512,5
27,5
-137,5
торгівля
1848
33
1826
203,5
-22
Фактично надійде до бюджету
308
341
+33
Як свідчить досвід економічно розвинутих країн, стрімке економічне зростання можливе лише в умовах розвитку інноваційної діяльності, інноваційних технологій.
Дослідження напрямків активізації діяльності підприємств харчової промисловості, в умовах входження промисловості в єдиний глобальний світовий ринок, дало можливість сформувати організаційні заходи політики стимулювання, шляхом надання відстрочки — платежів для підприємств, які добросовісно виконують вимоги законів і свої зобов'язання. Практична реалізація авторських пропозицій щодо відтермінування сплати податку на прибуток терміном на І квартал, дала можливість порахувати економічний ефект їх реалізації для підприємств, який виражається в вивільненні обігових коштів в сумі 128570 грн. та додатковій сплаті податку на прибуток в сумі 73369 грн. та ПДВ 58695 грн.
З метою реалізації політики активізації діяльності підприємств харчової промисловості шляхом удосконалення регуляторної політики пропонуємо внести зміни до Порядку нарахування, виплат i використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільгоспвиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко та м’ясо в живій вазі. Терміни повернення податку на додану вартість повинні залежати від тривалості виробничого циклу. Тому, потребує змін система термінів повернення податку на додану вартість, оскільки для різних видів продукції технологічний цикл виробництва різний за тривалістю.
Потребує врегулювання механізм відшкодування податку на додану вартість сільськогосподарських виробників, так як на сьогодні визначені єдині терміни повернення ПДВ – 30 днів. Однак, різні терміни технологічних циклів виробництва продукції призводять до нерівних економічних умов діяльності та об’єктивної наявності підстав для виникнення податкового зобов’язання. Тому, для приведення у відповідність об’єктивної підстави виникнення податкових зобов’язань, яка має співпадати з терміном виробництва та реалізації продукції, та економічної зацікавленості підприємств в їх сплаті, пропонується диференційований підхід до визначення термінів сплати податку на додану вартість залежно від особливостей технологічних циклів виробництва та термінів реалізації продукції харчової промисловості. Зокрема, з врахуванням вищенаведеного, терміни повернення ПДВ для підприємств молочної галузі економічно доцільно встановити протягом 20-50 днів залежно від асортименту, а для підприємств м’ясопереробної галузі від 15-25 днів (табл.3).
продолжение
--PAGE_BREAK--