Вступ
Актуальністьдослідження зумовлена потребами соціальної практики в Україні, зокреманеобхідністю реформування суспільного життя за доби глобальних трансформацій.На цьому шляху наша держава вирішує політичні, економічні, соціальні,культурні, національні, екологічні та інші проблеми.
Нагальноюпотребою стає подолання негативних проявів глобалізації. Йдеться про наростанняпроцесів соціокультурного відчуження, проявами якого є втрата національноїідентичності, смисложиттєвих компонент, розповсюдження споживацької свідомості,які деформують ментальність в Україні, насамперед, молодого покоління.
В історіїфілософії спроби побудови теорії відчуження, яка б містила шляхи йогоподолання, беруть свій початок у німецькій класичній філософії.
Аналіз дослідженьі публікацій
Проблемамглобалізації та її наслідкам присвячено багато найсучасніших досліджень.Зокрема, слушно згадати монографію “Глобалізація та безпека розвитку”О.Г.Білоруса, Д.Г.Лук’яненка та ін. авторів. Науковці детально зупиняються натаких аспектах глобалізації як геополітичні зміни сучасного середовища;глобальні трансформації та безпека розвитку політичних, економічних, соціальнихсистем; еволюції міжнародних відносин; співвіднесенні глобальних танаціональних факторів; проблемах глобальних трансформацій; міжнароднійекономічній безпеці та інших. Досить цікавою є праця Дж.Сороса “Криза світовогокапіталізму. Відкрите суспільство в небезпеці”, у якій розкриваються характерніособливості соціальної, економічної та політичної ситуації у сучасному світі.Автор також зачіпає морально-етичні аспекти домінування економічного порядку всучасному світі, що закріплює та поширює цінності прагматизму, збагачення,накопичення.
У збірці науковихробіт А.І.Неклесси, А.Н.Панаріна, В.Г.Хороса та ін.: “Глобальне співтовариство:нова система координат” автори намагаються оцінити негативи та позитивисучасної глобалізації, спрогнозувати розвиток подій в економічній, культурній,політичній сферах, осмислити роль та майбутню долю пострадянських країн в епохустановлення на планеті Нового Світового Порядку. Особлива увага приділяєтьсянегативним наслідкам вестернізації світу, американізації культури,інформаційної експансії. Отже, проблеми глобалізації стають все частішепредметом дослідження сучасних науковців
Постановказавдання
Метою даногодослідження є вивчення соціокультурних, політичних, економічних детермінант, щоспричиняють негативні прояви глобальних трансформацій.
Сучаснідослідники намагаються спрогнозувати розвиток подій в економічній, політичній,культурній сферах, осмислити роль та майбутню долю різних країн в епохустановлення на планеті Нового Світового Порядку (НСП). Проте вже перші наслідкицього процесу для більшості населення земної кулі виявились негативними.Зокрема, зростає відчуження між людьми. К.Маркс розглядав сутність відчуженняяк втрату людиною деякого змісту, без якого вона стає нещасливою. Відчуженнячастково є економічною категорією, оскільки за відносинами виробництва воноприховує відносини між людьми. Це процес, у якому від людей як членів тих читих класів і суспільних груп відділяються їх сили, здібності, діяльність і їїрезультати. Останні набувають відносної самостійності і опановують суб’єктами,завдаючи їм руйнівного впливу. Проте сучасне відчуження перетворюється ізпереважно економіко-політичного явища на комплексну проблему, у якій тіснопереплетені економічні, політичні, антропологічні, культурні, інформаційні,релігійні, психологічні та інші аспекти. Ігнорування будь-якого із них можепризвести до неадекватного розуміння сутності процесів, що відбуваються всучасному світі. Ця коротка стаття не претендує на остаточну істину. Її метаполягає в тому, щоб проаналізувати сучасні негативні наслідки глобальнихтрансформацій.
Основна частина
міжнароднийглобалізація трансформація
Розглядаючиекономічну інтеграцію, яка є головною складовою сучасної глобалізації, слідзвернути увагу на такі її ознаки як експлуатація й свідома маргіналізаціяекономічно слаборозвинених країн міжнародним капіталом, криміналізаціяміжнаціональної економічної діяльності. Наприклад, впадає в око, що США свідомотримають астрономічний (кілька сотень мільярдів доларів на рік) торговийдефіцит. Насправді, це означає, що вони за свої паперові долари (або ж щеелектронні) отримують доступ до реальних товарів інших країн, насамперед, їхобмежених сировинних запасів.
Сучаснаглобалізація характеризується трансформацією суспільних інститутів, зміноюусього соціального та культурного середовища. Під прикриттям ідеології“лібералізму” (претендуючи на універсалізм, він заперечує цінність національнихкультур) відбувається політичний пресинг більшості країн. Крім того, світовілідери на чолі зі США активно впроваджують у масштабах усієї земної кулі власнісоціально-культурні моделі, що засновані на споживацькому світогляді. Надавшиекономічну могутність країнам капіталістичного Заходу, науково-технічнийпрогрес (НТП) сприяє поширенню їх політично-духовного тотального диктату повсій планеті. Сучасні комунікаційні технології посилюють владу міжнароднихбюрократичних організацій, що відстоюють економічні та політичні інтереси країн-гегемонів.Мова йде про сучасну форму технологічного відчуження: інформаційно-технічнийнеоколоніалізм.
Науково-технічнийпрогрес сприяв інтенсифікації міжнародних зв’язків та глобалізації суспільнихпроцесів і явищ. Військова й економічна міць сучасних країн-лідерів значноюмірою базується на їх техніко-інформаційній могутності. Завдяки прогресуючимможливостям сучасної техніки, мас-медійні та комунікативні засоби стаютьголовними факторами, що впливають на створення структурованого світового співтовариства,і задають напрямок суспільним, політичним, економічним, культурним процесам наЗемлі.
Виробництвоінтелектуального продукту й нових технологій стає все більш прибутковим імонополізується країнами “золотого мільярду”. Розвинені країни сьогодні виступаютьпостачальниками якісно нового необмеженого ресурсу – інформації та знань,отримуючи за свідомо заниженою вартістю обмежені матеріальні ресурси із країнсвітової периферії. Такий розподіл праці спричинює новий механізм формування ірозподілу багатства. Насамперед, зростає значення людського фактора. Стрімкийпрогрес нових технологій призвів до того, що головним фактором виробництва врозвинутих країнах стали здібності та знання робітників. В інформаційнихсуспільствах панує конкуренція знань та інформації, така ж жорстка, як іконкуренція власності. Власники гігантів матеріального виробництва, які щедекілька десятиліть тому домінували в суспільстві, сьогодні стають все більшзалежними від власників засобів масової інформації. Останні починають встановлюватиконтроль над промисловими імперіями як всередині своїх країн, так і в усьомусвіті.
Виникла новаформа відчуження: інтелектуально-технологічна. Мова йде про те, що нове,інформаційне суспільство надає різні можливості розвитку на основі обмежень доступудо комп’ютерних технологій. Існують та паралельно розвиваються дві системикомунікацій. Одна – для освічених та забезпечених сучасними комунікативнимизасобами, інша – для тих, у кого таких засобів немає. Такий розподілвідбувається як на рівні окремих країн, так і у світовому масштабі. “Більше 840млн. людей на Землі неграмотні, а розвинені країни переходять до всезагальноївищої професійної освіти” [2, с. 138]. У середині розвинених країн зростаютьнові класові суперечності між класом інтелектуалів (“білими комірцями”) тарештою населення, яка має обмежений доступ до інформації (“синіми комірцями”).Ця обставина є одним із витоків антиглобалістських настроїв у західному світі.
Загострюєтьсяміждержавна економічна конкуренція, що ще більш посилює економічну асиметрію увзаємозалежності найбільш розвинених та найменш розвинених країн. Інакшекажучи, менш розвинені країни стають чим далі, тим більш залежними від багатихкраїн. У ході глобалізації технологічне відчуження породжує світовий розподілпраці. У теперішньому світі мають місце такі негативні явища, як нерівністьекономічного розвитку держав і монополізація контролю за світовими ресурсами.Останній заснований на глобальних диспаритетах у розподілі світовихматеріальних і інтелектуальних ресурсів й відповідному ієрархічному розподілікраїн за політичним, економічним, культурним рівнем. Країни, що не здатнівписатися в інформаційне господарство, стають зайвим елементом у світовомумасштабі – країнами-маргіналами, населення яких (насамперед, більшості країнАфрики й Азії) складає справжній пролетаріат сучасності, про революційнийпотенціал якого писали ще неомарксисти, зокрема Г.Маркузе. Якщо за часиК.Маркса відчуження між капіталістами і найманими робітниками зумовлювалосьсуспільним розподілом праці всередині окремих країн, то в результаті розподілупраці на міжнародному рівні, суспільства розвинених країн самі перетворились нааналоги марксівських панівних класів, оскільки займають привілейоване місце всистемі глобального виробництва і, відповідно, отримують більшу винагороду ікращу частину виробленого продукту. У свою чергу, економічне відчуженняпризводить до поглиблення міжнаціонального, міжкультурного і міжрелігійноговідчуження, яке іноді виливається в антагоністичні форми, зокрема тероризм. Навітьекономіки ряду країн Європейського регіону (у тому числі й України), втрачаютьміжнародну конкурентну спроможність, оскільки держави не мають можливостізахистити національних виробників.
Інтеграціясвітових економік у глобальну “призводить до перекачування капіталів,переміщення кваліфікованої робочої сили та інтелекту нації з відсталих країн упередові країни… Людські спільноти відсталих країн бідніють, деградують,зростає вплив кримінальних організацій” [1, с. 53]. Криміналізаціягосподарчо-фінансової діяльності відбувається на тлі недосконалої правової базищодо захисту національних економік від транснаціональної економічноїдіяльності, анонімності інформаційних коридорів, інтенсивного розвиткутранснаціональної організованої злочинності. Країни “голодного мільярду” діютьяк система деструктивної параекономіки, що є синтезом кримінальної економіки татіньової економіки, у ході якого поглинаються ресурси зовнішнього світу. Такаантицивілізація поступово зростає і поширює регресивні процеси на зони стабільності,що створює реальну загрозу впорядкованому світу. Світовий андеграундрозповсюджує антисоціальність через різні канали: зброю, тероризм, наркотики,“живий товар” тощо. У такій ситуації розвинені країни (насамперед, США)намагаються виконати функцію світового поліцейського. Але їх спроби введеннябільш жорсткого контролю часто призводять до ще більшої дестабілізації(Колумбія, Сомалі, Руанда, Ліберія, Афганістан, Ірак та інші).
У політичнійсфері інтеграція за принципом “силового глобалізму” спричиняє “демократичнийдефіцит” у взаємовідносинах міжнародних організацій та національних урядів.Очевидною стає загроза суверенітету, політичній безпеці національних держав. Управовій сфері спостерігається тенденція до криміналізації господарської діяльностіу результаті недосконалості правової бази міжнародної економічної діяльності,передусім, транснаціональних корпорацій. Дискримінаційна політика країн“золотого мільярду” виправдовується правовими регулятивами та ідеологічнимизасобами.
Диспаритети глобальноїінтеграції виявляються також у рівні розвитку освіти та інформаційної сфери.Відбувається відставання абсолютної більшості країн, що розвиваються, відрозвинених країн у використанні новітніх засобів інформації. Країни, щомонопольно володіють високими технологіями, впроваджують політику уповільненняй обмеження НТП у країнах, що такими технологіями не володіють. У повній мірітаку дискримінаційну політику відчуває й Україна.
Перехід відбіполярного до монополярного світу актуалізує проблему цивілізаційного диктату.Західна культура поширюється на весь світ, а інші культури фактичносамоізолюються. Цивілізаційний тиск, культурні деформації обертаються втратоютрадиційних цінностей, національної ідентичності та солідарності, руйнацієюзвичних етичних імперативів і господарських традицій. Відповідно, підвищуєтьсявразливість незахідного суспільства щодо зовнішньої інформаційної таінтелектуальної експансії. Очевидним стає нееквівалентний обмін інформацією міжсвітовим центром (Заходом) та периферією, а оскільки будь-який нееквівалентнийобмін є експлуатацією, то можна зробити висновок про культурну йінформаційно-інтелектуальну експлуатацію Заходом усього іншого світу.
Однією зіскладових системної кризи сьогодення є духовна криза, що виявляється, наприклад,у домінуванні споживацької моралі над релігійною. Саме гонитва за матеріальнимицінностями призвела до втрати моральних орієнтирів і справжнього сенсу життя.Духовні виміри буття: любов, релігія, краса, добро – набувають кількісниххарактеристик і перетворюються на продукти споживання. Цінності прагматизму,індивідуалізму, гедонізму відбиваються в системі освіти і науки. Навіть такі“апостоли” західного лібералізму, як Дж.Сорос, вбачають у даних явищах загрозуі вважають, що із ними необхідно нещадно боротися [2, с. 145]. Прагненняматеріального збагачення, агресивність, індивідуалізм й егоїзм поступово стаютьзвичними характеристиками пересічних громадян навіть у незахідних країнах.Конфлікт цінностей між сучасною західною (гедоністською) та східною (традиціоналістською)культурами є однією з головних причин міжнаціонального відчуження.
Спільністьприродно-кліматичних умов проживання, перебігу головних подій історії,характеру виробничої діяльності, мови формують особливості психології(“національний характер”), етнічну мораль, сукупність традиційних цінностей,норм, правил, вимог, покликаних регулювати вчинки, діяльність як окремихіндивідів, так і суспільства у цілому. Засвоєння цих норм сприяє формуванню вокремих індивідів адекватних уявлень про світ. Оскільки етнос є складноюкультурною, історичною, антропологічною конструкцією, то будь-яке втручання внеї, а тим більше нехтування й уніфікація культурної мозаїчності антропосфериприховує загрозу для життя всього людства. Населення периферійних країн (особливосуспільна еліта) послідовно відокремлюється від місцевих інтересів, норм татрадицій. Дискредитація духовних і культурних принципів та святинь народів посуті стає технологією їх духовного знищення. У ході глобальних трансформаційрозбіжності між країнами, народами й етнічними групами нівелюються, щопризводить до зниження розмаїття світового співтовариства як системи. Спрощеннясистеми, як правило, призводить до її деградації і, відповідно, знижує їїжиттєздатність.
На сьогоднісвітова цивілізація характеризується глобальною морально-духовною тасоціокультурною кризою, яка базується на дуеті гносеологічної та аксіологічноїкриз, що заглиблюються через культурно-інформаційний диктат-монолог Заходу. Цюкризу не здатна зафіксувати споживацька свідомість. Аксіологічна криза полягаєв поширенні споживацьких цінностей і формуванні споживацького світогляду.Гносеологічна криза сьогодення виявляється в нездатності особистості звестернізованою свідомістю адекватно зрозуміти й відповідно відреагувати на складніреалії глобальних світових трансформацій.
Інформаційнийколоніалізм виявляється, насамперед, у розповсюдженні інтелектуально спрощених,примітивних зразків мас-культури. Технологічна раціональність стає витокомматеріальних та духовних хибних (збочених) потреб, надаючи їх розповсюдженнюглобального характеру, використовуючи для цього новітню техніку й технологію(наочним прикладом може слугувати розповсюдження порнографії через Інтернет).Глобалізм атакує свідомість псевдокультурною продукцією західної відеоіндустріїта шоубізнесу. Остання розрахована на первинний (дорефлексивний, інстинктивний)рівень сприйняття примітивної, естетично нерозвиненої людини, формує в неїспецифічні зразки поведінки і стиль життя. Некритичне сприйняття творів масовоїкультури справляє деморалізуючий вплив на свідомість, породжує людину маси,провідними характеристиками якої є відсутність глибоких інтересів, нерозвиненаемоційна сфера і якій властиві водночас як агресивність (прагнення домінуватибудь-якою ціною), так і конформізм (прагнення бути таким, як усі). Така людиналегко піддається маніпулюванню.
Мові мас-медіа,окрім функціоналізму та алогічності, притаманна ще одна властивість, яказакріплює характерні для сучасного суспільства соціальні взаємозв’язки: церепресивність мови, яка приховується за фамільярністю, образністю,безпосередністю, цікавістю. Пізнання світу перетворюється на сприйманнязмонтованого образу, який постійно повторюється в загальному використанні:кожна річ одразу ж впізнається та ототожнюється зі своєю функцією. Судженнянабувають форми наказів, вони скоріше спонукають, ніж констатують. Комунікаціячинить авторитарний тиск на індивіда, перманентно наказуючи діяти таким чиіншим способом.
Відбуваєтьсяістотне скорочення мовних форм, що призводить до скорочення форм мислення.Уніфікована, функціональна мова є антикритичною. Мова мас-медіа антиісторична,тому що багато історичних понять заради кращого їх функціонування визначені задопомогою нових якостей, смислів, образів. Людина навчається забувати і живе усвіті, де не існує незрозумілого, за кожною річчю та обличчям впізнаються вжебачені образи, від яких очікують лише певної дії. Можна назвати цей процесфальсифікацією, яка означає перетворення неправди в соціально визнану “істину”.
Реклама стаєосновою поведінки в різних ситуаціях, а ситуації також стандартні та однотипні.Мова фіксує соціальну одномірність і закріплює за словами ті значення, якіслугують існуючій системі. ЗМІ діють, що люди починають мислити і жити увигідному для маніпуляторів напрямку. Масова культура набуває ознакмозаїчності. Для більшої частини суспільства культура – продукт впливу засобівмасової комунікації на соціальне поле, яке вони насичують величезною кількістюповідомлень.
Отже, репресивнасвідомість і мова цивілізованого індивіда виступають як форми відчуженогоіснування людини. ЗМІ виступають як засоби створення відчуженоїжиттєдіяльності. Репресивна мова і репресивна свідомість стають формами, у яківиливається відчуження.
ЗМІперетворюються на ЗММ (засоби масової маніпуляції), а їх володарі-маніпулятори,створюючи та втілюючи нові ціннісні настанови й орієнтації, формують якіснонову свідомість суспільства. Постає загроза втрати елітою відчуття реальності,оскільки зростає прірва між ідеями та уявленнями, що визріли у серединісуспільства, та картиною світу, що нав’язується маніпуляторами. Отже, з одногобоку, навколишній світ маніпулятори розглядають як додаток до свого “Я” івживають будь-які заходи для того, щоб стати першими у світі, а, з другогобоку, інформаційний авторитаризм, надаючи окремим соціальним групамбезпрецедентну владу, загрожує нав’язуванням цілому світу утопічних,фантасмагоричних образів і моделей поведінки, що породжуються відчуженим відсвіту інтелектом.
Панування, щоґрунтується на управлінні свідомістю, стає непереборним, оскільки є непомітнимі всюдисущим. Окремий індивід виступає в ролі соціально скерованого споживачаматеріальних та духовних благ, яким надається важлива функція соціальнихорієнтирів: вони перетворюються на агентів соціального управління. Існуєзагроза того, що технологічний розвиток призведе до встановлення тоталітарноїдержави, у якій людина втратить свою індивідуальність, перетворившись на одиніз гвинтиків величезного механізму. Панування проникає у свідомість кожної людини,нав’язуючи індивідові спектр визначених ЗММ “хибних” потреб і перетворюючи всіхчленів суспільства на функціонерів. Більшість потреб належить до категоріїхибних. Механізм соціального контролю стає дуже простим: спочатку створитипевні потреби, а потім надати задоволення, щоб кожний відчував себе щасливим.Проте, не зважаючи на масове задоволення і навіть щастя, це – штучні потреби,які мають суспільний зміст та функції і визначаються зовнішніми силами,контроль над якими недоступний індивідові. Вони є продуктами суспільства,інтереси якого вимагають пригнічення. Життєдіяльність на основі хибних потреб єформою відчуженого буття цивілізованої людини.
Пануванняпоширилось на свідомість кожної людини, дібравши риси тотального панування наіндивідуальному рівні, воно не зустрічає спротиву, оскільки стає непомітним.Функціонери не здатні протистояти власній експлуатації та духовномузакріпаченню. ЗМІ стають інструментом створення матеріальних та інтелектуальнихпотреб та надають їх розповсюдженню та закріпленню глобального, тотальногохарактеру, використовуючи новітню техніку та технологію, можливості масовоговиробництва однорідних думок засобами масової інформації. Нова ідеологія несеіз собою могутнє технологічне панування, бо нові форми контролю та управліннядіють тотально та непомітно, стверджуючи та уособлюючи собою процес відчуження.Сучасна глобалізація характеризується, насамперед, трансформацією суспільнихінститутів, зміною усього соціального та культурного середовища. Одним знегативних проявів інформаційно–технічної глобалізації є масоване поширеннясвітоглядних настанов “лібералізму” та політичний пресинг життєдіяльностібільшості країн.
Глобалізація якнова ідеологія, як новий образ життя за свою основу має формування так званої“планетарної свідомості”, яка є похідною від євроатлантичного бачення світу тавестернізованої споживацької моралі. Вразливість незахідного світу щодосоціокультурних інновацій загрожує зниженням культурного розмаїття людства(світовою уніфікацією). Негативні наслідки духовного колапсу набуваютьглобального розповсюдження. Щоб зберегти себе, людство вимагає зміни духовноїоснови сучасної цивілізації (зміни системи цінностей, що засновані наспоживацькій моралі), пошуку нових принципів життєустрою. Подолання відчуженнясвідомості, створення імунітету проти інтелектуальної, інформаційної експансіїЗаходу стає нагальною потребою і для України.
В умовахглобальної інтеграції держав у світове співтовариство постає питання прооптимальну економіко-політичну модель майбутнього розвитку України. За умовиглобалізації сучасного світу та розпаду соціалістичної системи, оптимальноюзадля ефективного подолання проблем людства вважається шлях конвергенції,спосіб поєднання лібералізації і протекціонізму, державного і ринкового регулювання,демократії і сильної влади, здатної забезпечити права людини і верховенствозакону, поєднати глобальне мислення та національні інтереси. Тому, на нашудумку, оптимальним сценарієм розвитку України може бути той, що базується націнностях ринкової економіки, рівних правах перед законом усіх громадян, наідеї справедливої держави, створеної для захисту інтересів усіх громадяннезалежно їх від етнічної, расової, політичної приналежності і соціальногостатусу. Отже, різнопланові соціальні системи асимілюються за допомогоюлібералізації економічного життя та політично-культурного плюралізму.
Висновки
Отже,проаналізувавши сучасну ситуацію в глобальному просторі, можна зробити висновокпро чинники зростаючої глобальної кризи. Насаджування відчуженої життєдіяльностівідбувається внаслідок глобалізації новітніх технологій масових комунікацій.Особистісними вимірами відчуження в глобальному просторі стаютьдеіндивідуалізація, психічна деструкція, спрощення і прагматизація сприйняття,мислення та поведінки.
На даному етапірозвитку цивілізації актуалізується як технологічне відчуження – відчуженнялюдини від досягнень науки та техніки, однонаправленість НТП, що неспіввідноситься із моральними орієнтаціями та загальнолюдськими цінностями – зодного боку, так і політичне відчуження, яке полягає у відмежуванні народнихмас від реальних політичних подій, у прийнятті політичними лідерами невиваженихрішень, що засновані на особистих амбіціях та які загострюють внутрішніпроблеми та міжнародні відносини. Здругого боку відчуження стає провідноюхарактеристикою протиріч, що характеризує людську діяльність у системісоціальних інститутів.
Отже, окресленняпричин кризових явищ глобалізації надає можливість майбутнього більш докладногодослідження ряду сучасних процесів і явищ, пов’язаних з глобальнимитрансформаціями і встановленням Нового Світового Порядку на Землі. Отриманірезультати сприяють подальшому розробленню цілісної антикризової концепціїсучасності.
Список літератури
Глобальные трансформации и стратегииразвития // Белорус О.Г., Лукьяненко Д.Г. и др. // Под ред. Белоруса О.Г. – К.:Орияне, 2000. – 424 с.
Сорос Дж. Кризис мировогокапитализма. Открытое общество в опасности. – М.: ИНФРА-М, 1999. – ХХVI, 262 с.