ОБОРОНА БРЕСТСЬКОЇФОРТЕЦІ
Вступ
Мабуть, самийзагальновідомий епізод початку Великої Вітчизняної війни 1941–1945 – подвигзахисників Брестської фортеці. Офіційнаверсія свідчила – «малочисельнийгарнізон протягом місяця сковував значні сили супротивника».
Однак це не цілком вірно. І хоча подвигу захисників Брестськоїфортеці присвячено чимало книг, фільмів і статей, я ризикну дати свій описподій, використовуючи як радянські, так і німецькі джерела. Як писав С.С. Смирнов укнизі «Брестська фортеця»:
«Навесні 1941 року на території Брестської фортеці розміщувалисячастини двох стрілецьких дивізій Радянської Армії. Це були стійкі, загартовані,добре навчені війська… Одна з цих дивізій – 6-а Орловська Червонопрапорна – маладовгу і славну бойову історію… Інша – 42-та стрілецька дивізія – була створенав 1940 році під час фінської кампанії і вже встигла добре показати себе в бояхна лінії Маннергейма.»
Передусім, я хотів би надати загальну інформацію про БрестськуФортецю.
Брестська фортеця
Берестейська фортеця (біл. Брэсцкая крэпасць) – фортеця в містіБрест (Берестя) в Білорусі. Фортеця-герой (з 1965 року). З 1971 – меморіальнийкомплекс. Відома також під назвою Брестська фортеця.
Будівництво
Після III поділу Речі Посполитої в 1795 році Берестя переходить доскладу Російської імперії. Згодом виникла необхідність в укріпленні східнихкордонів держави. Тому в 1830 році був погоджений план будівництваБерестейської фортеці. 1 червня 1833 року був закладений перший каміньбудівництва. 26 квітня 1842 року Берестейська фортеця стала діючою фортецею Iкласу Російської імперії. Загальна площа фортеці – 4 км2 (400 га).
Фортеця складалася з Цитаделі та трьох широких укріплень, які прикривалиЦитадель: Волинське (з півдня), Тереспільске (із заходу), Кобринське (з півночіта сходу). Цитадель розташовувалася на острові, утвореному Бугом і двомарукавами річки Мухавець. По периметру була розташована оборонна казармадовжиною 1,8 км.
Укріплення фортеці
В другій половині XIX століття для запобігання обходу фортеціпочали створювати оборонні укріплення – форти. У 1864 році розпочаласяреконструкція фортеці за планом, розробленим російським генерал-ад'юдантомТотлебеном. Будівництво фортів розпочалося 1869 року. Довжина оборонної лініїдосягла 30 км. Також у 1870–1876 рр. на Цитаделі був збудованийСвято-Миколаївський храм. У 1912 році був розроблений ще один план розширенняфортеці (до 45 км розширити оборонну лінію). Наприкінці 1914 року на зовнішнійлінії оборони було 14 фортів, 21 проміжний опорний пункт, 5 оборонних казарм, 7порохових погребів, 38 артилерійний батарей.
Фортеця в 1914–1939 рр.
/>
фортеця оборона звільнення брест
В 1914 році розпочалася I світова війна. Оборона фортеці буланедовгою – 13 серпня 1915 року фортецю та місто було покинуто. Форти та оборонніпункти були практично повністю зруйновані.
3 березня 1918 року в приміщенні «Білого палацу» був підписанийБерестейський мир.
Під час радянсько-польської війни Берестейська фортецянеодноразово переходила з рук у руки. За Ризьким мирним договором Берестяперейшло до складу Польщі. Поляки використовували фортецю як казарму, склад ів'язницю для політичних діячів.
Друга світова війна
Оборона Берестя(1939)
2 вересня 1939 року перші бомби впали на фортецю. 7 вересня вБерестя тимчасово перебував Генеральний штаб Другої Речі Посполитої на чолі зВерховним головнокомандувачем Едвардом Ридз-Смігли та міністр закордонних справЮзеф Бек. Військові частини, що базувалися поблизу Берестя, повинні булиобороняти місто по лінії фортів, а у випадку невдачі – знищувати мости таконцентрувати оборону на 4 укріпленнях. 10 вересня була створена група«Берестя» на чолі з Костянтином Плісовскі. До групи входило 4 піхотні полки,дві батареї 30-го артилерійського полку, 56-ий саперний батальйон, рота зв'язкута медико-санітарна служба.
14 вересня 1939 року частини 10-ї танкової дивізії Гудеріаназахопили місто, але наступ на фортецю було відбито. На протязі 3 днів полякимужньо захищали фортецю. В ніч на 17 вересня Константин Плісовський наказаввійськам залишити фортецю. Вранці підрозділи 76-го піхотного полку німецькоїармії захопили Берестейську фортецю. 22 вересня 1939 в місті був проведениймарш радянського та німецького полків. Місто та Цитадель були передані СРСР.
Оборона Берестя(1941)
До 22 червня 1941 у фортеці дислокувалися 8 стрілецьких і 1розвідувальний батальйон, 2 артилерійських дивізіони (ПТО і ППО), деякіспецпідрозділи стрілецьких полків та підрозділи корпусних частин, збориприписного складу 6-ї Орловської та 42-ї стрілецької дивізій 28-го стрілецькогокорпусу 4-ї армії, підрозділи 17-го Червонопрапорного Брестського прикордонногозагону, 33-го окремого інженерного полку, кілька підрозділів 132-го окремогобатальйону конвойних військ НКВС, штаби частин (штаби дивізій і 28-гострілецького корпусу розташовувалися в Бресті), всього 9–11 тисяч чоловік, нерахуючи членів сімей (300 сімей військовослужбовців).
Штурм фортеці був доручений 45-ї піхотної дивізії генерал-майораФріца Шлiпера (близько 17 тисяч осіб) з частинами посилення і у взаємодії зчастинами сусідніх сполук (в т.ч. мортирні дивізіони, додані 31-й і 34-йпіхотним дивізіям 12-го армійського корпусу 4-ї німецької армії івикористовувані 45-ї пд протягом перших п'яти хвилин артилерійського нальоту),в загальній кількості до 20 тис. осіб.
22 червня о 3:15 (за європейським часом) або 4:15 (за московським)по фортеці був відкритий ураганний артилерійський вогонь, що застав гарнізонзненацька. У результаті були знищені склади, пошкоджений водопровід, перерванозв'язок, нанесені великі втрати гарнізону. У 3:23 почався штурм. Несподіванкаатаки призвела до того, що єдиного скоординованого опору гарнізон надати незміг і був розбитий на кілька окремих вогнищ. Штурмовий загін німців, щонаступав через Тереспольское зміцнення, спочатку не зустрів серйозного опору і,пройшовши Цитадель, передовими групами вийшов на Кобринської зміцнення. Однаквони виявилися в тилу німців частини гарнізону перейшли в контратаку,розчленувавши і частково знищивши атакуючих. Німці в Цитаделі змоглизакріпитися лише на окремих ділянках, включаючи панівне над фортецею будівляклубу (колишня церква св. Миколая), столову командного складу і ділянка казармиу Брестських воріт. Сильний опір німці зустріли на Волинському і, особливо, наКобринському зміцненні, де справа доходила до штикових атак. Мала частинагарнізону з частиною техніки зуміла покинути фортецю і з'єднатися зі своїмичастинами; до 9 години ранку фортеця з залишалися в ній 6–8 тисячами чоловікбула оточена.
Вночі на 23 червня, відвівши війська на зовнішні вали фортеці,німці почали артобстріл, в перервах пропонуючи гарнізону здатися. Здалосяблизько 1900 чоловік. Але, тим не менш, 23 червня залишалися захисникам фортецівдалося, вибивши німців з примикає до Брестських воріт ділянки кільцевоїказарми, об'єднати два найбільш потужних що залишалися на Цитаделі вогнищ опору– бойову групу 455 сп, очолювану лейтенантом Виноградовим і капітаномЗубачевим, і бойову групу т.зв. «Будинку офіцерів» (підрозділами, зосередилитут для запланованій спроби прориву, керували полковий комісар Фомін, старшийлейтенант Щербаков та рядовий Шугуров.
Зустрівшись в підвалі «Будинку офіцерів», захисники Цитаделіспробували скоординувати свої дії: був підготовлений датований 24 червня проект«Наказ №1», в якому пропонувалося створити зведену бойову групу і штаб на чоліз капітаном Зубачевим і його заступником полковим комісаром Фоміним,підрахувати остаточний особовий склад. Проте наступного ж дня раптовою атакоюнімці увірвалися в Цитадель. Велика група захисників Цитаделі на чолі злейтенантом Виноградовим намагалася прорватися з Фортеці через Кобринськоїзміцнення. Але це закінчилося невдачею: хоча групі прориву, розділившись накілька загонів, вдалося вирватися за головний вал, її бійці були полонені абознищені підрозділами 45-ї пд, що посідали оборону на Брест шосе.
З Північного і Південного островів противник почав психологічнуатаку: німецькі автомашини з гучномовцями стали закликати захисників здаватися.О 17:15 гітлерівці оголосили про припинення артобстрілу на півтори години – длябажаючих здатися. З руїн вийшло кілька сотень людей, значна частина з них – жінкиі діти сімей комскладу. З настанням темряви кілька груп обложених спробуваливирватися з фортеці. Як і напередодні, всі ці спроби закінчилися невдачею – проривалисяабо гинули, або потрапляли в полон, або знову займали оборону.
24 червня противнику вдалося створити коридор і вивести своїхсолдатів, блокованих в Церкві. Крім Центрального острова, під контролемзахисників фортеці, як і раніше залишалася східна частина Північного острова.Весь день тривав артобстріл. О 16:00 24 червня штаб 45-ї дивізії доповів, щоЦитадель взята і проводиться придушення окремих осередків опору. У 21:40 в штабкорпусу було повідомлено про повну захопленні Брестської фортеці. Проте бойовідії продовжувалися.
Німці сформували бойові групи з саперів і піхоти, які методичноліквідували залишалися осередки опору. Для цього використовувалися підривнізаряди і вогнемети, однак 25 червня у німецьких саперів залишився лише одинвогнемет (з дев'яти), який вони не могли використовувати без підтримкибронетехніки. 26 червня на Північному острові німецькі сапери підірвали стінубудівлі школи політскладу. Там було взято 450 полонених. Основним осередкомопору на Північному острові залишився Східний форт. За свідченнями перебіжчика,27 червня там оборонялось до 400 бійців і командирів на чолі з майором ПетромГавриловим.
Проти форту німці застосували два залишалися у них танка. Танкистріляли по мурам форту, і в результаті, як сказано в доповіді штабу 45-їдивізії, «росіяни стали вести себе тихіше, але безперервна стрілянина снайперівтривала з найнесподіваніших місць».
На Центральному острові залишки оборонялися, які зосередилися впівнічних казармах Цитаделі, 26 червня вирішили пробиватися з фортеці. Вавангарді пішов загін з 100–120 бійців під командуванням лейтенантаВиноградова. Загону вдалося пробитися за межі фортеці, втративши половину свогоскладу, проте іншим обложеним на Центральному острові цього зробити не вдалося –зазнавши великих втрат, вони повернулися назад. Увечері 26 червня залишкизагону лейтенанта Виноградова були оточені німцями і майже повністю знищені.Виноградов і кілька бійців потрапили в полон. Спроби прориву з Центральногоострова тривали 27 та 28 червня. Вони також були припинені з-за великих втрат.
28 червня ті ж два німецьких танки і кілька самохідних знарядь,які поверталися з ремонту на фронт, продовжували обстрілювати Східний форт наПівнічному острові. Однак це не принесло видимих результатів, і командир 45-їдивізії звернувся за підтримкою до Люфтваффе. Однак через низьку хмарність втой день авіаудар нанесений не був. 29 червня в 8:00 німецький бомбардувальникскинув на Східний форт 500-кілограмову бомбу. Потім було скинуто ще одну 500-кілограмовуі нарешті 1800-кілограмова бомба. Форт був практично зруйнований. До настаннятемряви було взято в полон 389 осіб. Вранці 30 червня руїни Східного форту булиобшукані, знайдено кілька поранених захисників (майора Петро Гаврилова не булознайдено – він потрапив в полон лише 23 липня 1941). Штаб 45-ї дивізії вдругедоповів про повне взяття фортеці.
До вечора 30 червня німці оволоділи більшою частиною фортеці, завинятком ділянки кільцевої казарми (Будинок офіцерів) біля Брестських(трьохарочних) воріт Цитаделі, казематів у земляному валу на протилежному березіМухавца (т. зв. п. 145) і розташованого на Кобринському зміцненні т. н.«Східного форту» (його обороною, що складалася з 400 бійців і командирівЧервоної Армії, командував майор П. Гаврилов). У цей день німцям вдалосяполонити 1250 захисників Фортеці. Останні 450 захисників Цитаделі були полонені1 липня, після підриву кількох відсіків кільцевої казарми «Будинку офіцерів» і п. 145,а 2 липня, після скидання німцями останніх бомб, упав Східний форт. Протеостаточно зачистити його німцям вдалося лише 3 липня. 6 липня німці почаливикористовувати артилерію калібру 600-мм Karl-Gerät, який стрілявбетонобійними снарядами вагою більше 2-х тонн і фугасними масою 1250 кг. Після розриву снаряда 600-мм гармати утворювалися воронки діаметром 30 метрів і наносилисяжахливі травми захисникам, включаючи розрив легенів у тих, хто переховувався впідвальних приміщеннях фортеці від ударних хвиль.
Організована оборона фортеці на цьому закінчилася; залишалися лишеізольовані осередки опору і поодинокі бійці, які збиралися в групи і зновурозсіюється і гинули, або намагалися прорватися з фортеці і піти до партизаніву Біловезьку пущу (деяким це вдалося). Гаврилов був полонений пораненим в числіостанніх – 23 липня. Один із написів у фортеці говорить: «Я вмираю, але нездаюся. Прощавай, Батьківщина. 20.VII.41 р.»
За свідченнями свідків, стрілянина чулася з фортеці до початкусерпня. Сумарні втрати німців в Брестській фортеці склали до 5% від загальнихвтрат Вермахту на Східному фронті за перший тиждень війни.
Були повідомлення, що останні ділянки опору були знищені лише вкінці серпня, коли Гітлер і Муссоліні відвідали фортецю з посиленою охороною,щоб зачистити його від захисників, що залишилися. Також відомо, що камінь, якийГітлер взяв з руїн моста був виявлений у його кабінеті вже після закінченнявійни.
Для усунення останніх осередків опору німецьке верховнекомандування віддало наказ затопити підвали фортеці водою з річки Буг.
Звільнення фортеці
Берестейську фортецю було звільнено в результаті Люблін-Брестськоїоперації, що була складовою частиною операції «Багратіон». Операцію провеливійська Першого Білоруського фронту під проводом маршала К. Рокоссовського.
Головний удар завдавали війська лівого крила Першого Білоруськогофронту на ковельсько-люблінському напрямку. Німецькі війська поблизу містазбудували укріплений район, до якого входили доти, мінні поля. В системуоборони були включені форти Берестейської фортеці. 28 липня 1944 року частинами12-ї гвардійської стрілкової дивізії, 212-ї стрілковой дивізії, 415-їстрілкової дивізії, 9-го гвардійского Берестейського стрілкового корпусу 61-їармії, 48-ї гвардійскої стрілкової дивізії та інших формувань Берестя булозвільнено. 20 воїнів у результаті даної операції були нагороджені орденами ГероївРадянського Союзу.
Берестейська фортеця після війни
23 лютого 1956 року була відкрита кімната-музей в приміщенніколишньої оборонної казарми, розташованої на Цитаделі. А 8 листопада на її базібув створений музей оборони Берестейської фортеці. На протязі 5 роківспівробітники збирали матеріали про оборону фортеці, поповнювали фонди. У 1961році під час відзначення 20-ї річниці героїчної оборони відбувся мітинг, післяякого було встановлено камінь на місці майбутнього монументу та відкрита новаекспозиція музею.
8 травня 1965 Президія Верховної Ради СРСР присвоїли Берестейськійфортеці звання фортеця-герой із врученням ордену ордену Леніна та медалі«Золота Зірка». На протязі 1967–1969 рр. авторський колектив виконувавкреслення всього меморіального комплексу. Роботи розпочалися на початку жовтня1969 року. Під час виконання земляних робіт було знайдено понад 1 000 музейнихекспонатів, а також тіла померлих. 18 вересня 1971 року 823 людини булипоховані на території меморіалу. З них 201 ім'я було винесене на плитимеморіалу, решта – позначені як «невідомий». Урочисте відкриття меморіальногокомплексу «Берестейська фортеця-герой» відбулася 25 вересня 1971 року.
Частини 13-ї радянської армії відступали. Не відступав тількинавідник Коля Сиротінін – зовсім хлопчисько, невисокий, тихий, щупленький. Якщовірити нарису в орловському збірнику «Добре ім'я», потрібно було прикритивідхід військ. «Тут залишаться двоє людей з гарматою», – сказав командирбатареї. Микола зголосився добровольцем.
Другим залишився сам командир. Вранці 17 липня на шосе виїхалаколона німецьких танків. Коля зайняв позицію на пагорбі прямо на колгоспномуполі. Гармата тонула у високому житі, зате йому добре видно було шосе і містчерез річечку Добрость. Коли головний танк вийшов на міст, Коля першим жепострілом підбив його. Другим снарядом підпалив бронетранспортер, що замикавколону. Тут треба зупинитися. Тому що не зовсім зрозуміло й досі, чому Колязалишився у полі один. Але версії існують. У нього, мабуть, якраз і булозавдання – створити на мосту «пробку», підбивши головну машину гітлерівців.Лейтенант біля мосту і коригував вогонь, а потім, мабуть, пустив на затор з німецькихтанків вогонь іншої нашої артилерії. З-за річки. Достовірно відомо, щолейтенанта поранили і потім він пішов у бік наших позицій. Є припущення, що іКоля повинен був відійти до своїх, виконавши завдання. Але… у нього було 60снарядів. І він залишився!
Два танки спробували об’їхати головний танк з мосту, але теж булипідбиті. Броньована машина спробувала подолати річку Добрость не по мосту. Алезагрузла в болотистому березі, де і її знайшов черговий снаряд. Коля стріляв істріляв, вибиваючи танк за танком… Танки Гудеріана вперлися в Колю Сиротиніна,як в Брестську фортецю. Вже горіли 11 танків і 6 бронетранспортерів! Те, щобільше половини з них спалив один Сиротінін – точно (якісь дістала і артилеріяз-за річки). Майже дві години цього дивного бою німці не могли зрозуміти, деокопалася російська батарея. А коли вийшли на Коліну позицію, у того залишилосявсього три снаряди. Пропонували здатися. Коля відповів стріляниною по них ізкарабіна. Цей, останній, бій був нетривалим…
«Все-таки він росіянин, чи потрібна така пошана?»
Ці слова обер-лейтенант 4-ї танкової дивізії Хенфельд записав ущоденнику: «17 липня 1941 року. Сокольничий, поблизу Бреста. Увечері ховалиневідомого російського солдата. Він один стояв біля гармати, довго розстрілювавколону танків і піхоту, так і загинув. Усі дивувалися його хоробрості… Оберст (Полковник)перед могилою говорив, що якби всі солдати фюрера билися, як цей російський, тозавоювали б увесь світ. Три рази стріляли залпами з гвинтівок. Все-таки вінросіянин, чи потрібне таке поклоніння?»
Вірші про оборону Брестської фортеці
Каждый год у развалин Бреста
Старый дед с сигаретой сидит,
И не может найти себе место
Груз былого на сердце лежит.
Вспоминает тот день жарким летом,
Птицы смерти летели к стране.
И немецкий сапог с рассветом
Нагло встал на русской земле.
Это было начало сражений,
Это было начало войны,
Отступали, несли пораженья,
Немец гнал нас вглубь нашей страны.
И один «островок» на границе,
Тот, который не взяли враги,
Он на карте словно крупица,
Крепость Брест долго взять не могли.
Долго немцы крепость бомбили,
Долго взять его не могли,
Сколько сил они положили,
Об этот осколок земли.
С каждым днём оборона слабела,
Не слабел только дух боевой,
Но немецкая рать одолела:
Пал под натиском «гордый герой».
Каждый год у развалин Бреста,
Старый дед с сигаретой сидит,
Вспоминает защитников Бреста,
Честь и слава под камнем лежит.
Невідомий автор
Висновки
Єдинимстаршим командиром (старшим офіцером) серед оборонців в Брестській фортецібув командир 44-го стрілецького полку майор Гаврилов. Справа в тому,що артобстрілу і обстрілу реактивними мінометами в перші хвилини війни зазналибудинки комскладу на Північному острові – природно, не такі міцні, як спорудиЦитаделі і фортів, і в результаті цього обстрілу було виведено з ладу значнукількість командирів.
Дляпорівняння – в ході польської кампанії за 13 днів німецька 45-а дивізія,пройшовши з боями 400 кілометрів, зазнала людських ресурсів 158 убитих і360 поранених.
Більшетого – сумарні втрати німецької армії на східному фронті до 30 червня 1941склали 8886 убитих. Тобто захисники Брестської фортеці вбили більше 5% зних.
І те,що захисників фортеці було близько 8 тисяч, а зовсім не «жменька», не применшуєїхньої слави, а навпаки, показує, що героїв було чимало. Більше, ніжчомусь намагалася вселити радянська влада.
І доцих пір в книгах, статтях і сайтах про героїчну оборону Брестської фортеціпостійно зустрічаються слова «маленький гарнізон». Ще частіший варіант – 3.500захисників. Але давайте послухаємо заступника директора меморіальногокомплексу «Брестська фортеця-герой» Олену Володимирівну Харічкову. Напитання про те, скільки із захисників фортеці ще живі (в 1998), вона відповіла:
«Близько300 чоловік, а напередодні війни в Брестській фортеці було до 8.000військовослужбовців і 300 сімей офіцерського складу.»
І їїж слова про вбитих захисників фортеці:
«962похованих під плитами фортеці».
Цифру8 000 підтверджують і мемуари генерала Л.М. Сандалова, в той періодначштабу 4-ї армії, в складі якої були 6-а і 42-а дивізії. Генерал Сандаловписав, що в разі війни в Брестській фортеці за планом повинен був залишатисялише один батальйон, всі інші підрозділи за планом повинні були бути виведені зфортеці. Однак:
«Звійськ першого ешелону 4-ї армії найбільше постраждали ті, що розміщувалися вцитаделі Брестської фортеці, а саме: майже вся 6-та стрілецька дивізія (завинятком гаубичного полку) і головні сили 42-ї стрілецької дивізії, її 44-й і455-й стрілецькі полки.
Яне маю наміру тут розповідати докладно про героїчних боях в Брестськійфортеці. Про це читайте вже чимало людьми, які перебували там самі, атакож письменниками С.С. Смирновим і К.М. Симоновим. Наведутільки два дуже цікавих документа.
Одинз них – короткий бойовий звіт про дії 6-ї стрілецької дивізії в перші годинифашистського нападу. У звіті повідомляється:
«В4 години ранку 22.6 був відкритий ураганний вогонь по казармах і по виходах ізказарм у центральній частині фортеці, а також по мостах і вхідних воріт фортеціі будинкам начскладу. Цей наліт викликав замішання середчервоноармійського складу, в той час як комсклад, що зазнав нападу в своїхквартирах, був частково знищений. Вціліла ж частина комскладу не моглапроникнути в казарми через сильний загороджувального вогню… У результатічервоноармійці і молодший комсклад, позбавлені керівництва та управління,одягнені і роздягнені, групами і поодинці самостійно виходили з фортеці, долаючипід артилерійським, мінометним і кулеметним вогнем обвідний канал,річку Мухавец і вал фортеці. Втрати врахувати було неможливо,так як особовий склад 6-ї дивізії змішався з особовим складом 42-їдивізії. На умовне місце збору багато хто не міг потрапити, тому що німцівели по ньому зосереджений артилерійський вогонь…. Деяким командирам все жтаки вдалося пробратися до своїх частинах і підрозділах в фортецю, однаквивести підрозділи вони не змогли і самі залишилися у фортеці. Урезультаті особовий склад частин 6-й і 42-ї дивізій, а також інших частинзалишився у фортеці в якості її гарнізону не тому, що йому були поставленізавдання з оборони фортеці, а тому що з неї неможливо було вийти.»
А осьінший документ: донесення заступника командира з політичної частини тієї ж 6-їстрілецької дивізії полкового комісара М.Н. Бутіна.
«Урайони зосередження по тривозі через безперервного артилерійського обстрілу,раптово розпочатого ворогом о 4.00 22.6.41 р., частини дивізіїкомпактно виведені бути не могли. Солдати і офіцери прибували поодинці внапівроздягненому вигляді. З зосередилися можна було створити максимум додвох батальйонів. Перші бої здійснювалися під керівництвом командирів полківтоваришів огрядних (84 сп), Матвєєва (333 сп), Ковтуненко(125 сп).»
Так,я передбачаю заперечення – перший уривок написаний занадто художньо длявійськового донесення, а в другому взагалі вжиті неприпустимі терміни для 1941року – «солдати і офіцери» відносно червоноармійців і командирів ЧервоноїАрмії. Якщо є претензії – то не до мене.
Я жповторю тільки одне – у Брестській фортеці боролася не «жменька бійців»,а тисячі героїв. І те, що багато з них потрапили в полон, аж ніяк незменшує їх подвигу.
Орденамиі медалями були нагороджені близько 200 захисників Брестської фортеці, лишедвоє отримали звання Героя Радянського Союзу – майор Гаврилов ілейтенант Кіжеватов (посмертно).