ПЛАН:
Вступ
Розділ І. Історія виникненняВеликоморавської держави
І.1 Передумови і причинивиникнення
І.2 Історія та розвиток держави— Велика Моравія
Розділ ІІ. Найвизначнішіпам’ятки Великоморавської культури
ІІ.1 Спільні риси пам’яток Великої Моравії
ІІ.2 Микульчицьке городище —найвідоміша пам’ятка Великоморавської держави
ІІ.3 Поселення Старе Місто —одне з найбільших міст Великої Моравії
ІІ.4 Городище Бржецлав-Поганско— аграрне поселення Великоморавії
ІІ.5 Нітра і Девіна — словацькіпам’ятки Великоморавської культури
ІІ.6 Аналіз археологічних знахідок та письмових джерел про Великоморавську державу
Висновки
Список використаних джерел талітератури
Додатки
/>Вступ
Велика моравська держава ранньофеодальнадержава західних слов'ян в ІХ — поч. Х ст. Передумовами виникнення Великоморавськоїдержави виявивився процес феодалізації й необхідність оборони від франкськоїекспансії.
У період свого розквіту Великаморавська держава охоплювала території Моравії, Словаччині, Чехії, Лужиць,Паннонії, очевидно, Малої Польщі й частину словенських земель. Столицею було м.Велеград, точне місце розташування якого не встановлено і є предметом дискусії.Багаточисельні розкопки чехословацьких археологів (В. Грубого, І. Поулика, Ф.Калоусека) на територїї Моравії свідчать про високу культуру землеробства уВеликій моравській державі, розвиток ремесел — гончарного, залізоробного,скляного, ювелірного й ін., про розквіт торгівлі. Судячи з археологічнихзнахідок, існували тісні торговельні зв'язки Великоморавської держави зВізантією, Київською Руссю й Чорноморськими містами.
Економічне і політичне життяВеликоморавської держави зосереджувалося в градах — укріплених фортецях ірезиденціях знаті, які були центрами ремесла й торгівлі. Найважливіші з них:Старе Місце в м. Угерске-градиште, Микульчице в м. Годонин, Поганско, Нітра,Девінське, Нова-Вага. При археологічних розкопках тут виявлені залишки храмів,житлових будівель, великі цвинтарі, де знайдені численні прикраси, предметипобуту й інші.
Першим історично відомим князем бувМоймир I (правив в 830-846 рр.), який приєднав до Великоморавської державиНітранське князівство (833 р.), при ньому почалося поширення християнства.Правління спадкоємця Моймира Ростислава (846-870 рр.) було часом посиленняВеликоморавської держави. Ростислав вів активну боротьбу проти франкськоїагресії, уклав союз із Візантією (862 р.). В 863 на прохання Ростислава уВеликоморавську державу прибули з Візантії славетні просвітителі Кирило йМефодій. Вони створили незалежну від франкського єпископата церкву (869 або 870рр.), яка сприяла зміцненню політичної самостійності Великоморавської держави.Творці слов'янської писемності Кирило й Мефодій сприяли тому, що надалі ВеликаМоравія перетворилася в те вогнище, звідки слов'янська писемність поширилося вінші слов'янські країни.
Актуальність теми. В ході загального переосмисленнясвітової історії, яке відбувається впродовж останніх років, дедалі актуальнішоюстає необхідність розширення історичних досліджень про населення ранніххронологічних горизонтів історичного процесу. Адже підвалини культурноїнеповторності сучасних мешканців Європи та усього світу закладаються саме удописемний час. В результаті первісна людність, яка проживала на територіїсучасної Європи, поступово стає об'єктом історичного дослідження поряд ізтрадиційними для історичної науки суспільствами пізніших періодів.
Історичні реконструкції, що стосуються дописемногочасу, базуються переважно на всебічному аналізі матеріальних рештокжиттєдіяльності давніх колективів і потребують застосування своєріднихметодологічних підходів для їх теоретичного осмислення й інтерпретації.
Отже, актуальністьтеми обумовлюється тією важливою роллю, яку відігравала Великоморавська державав загальноєвропейській історії і насамперед в історії суспільно-політичнихвідносин тієї доби та історії воєн. Всебічне висвітлення оригінальногокомплексу історичних подій, які відбувалися в час існування Великоморавськоїдержави, визначення її місця в еволюції історії та культури Східної та ЗахідноїЄвропи і зокрема Словенії та Чехії, вироблення та удосконалення відповідногоплину історичних подій на сучасному етапі дозволяють дослідити історіюВеликоморавської держави та її населення більш детально і ґрунтовно.
Науковим завданням роботи став аналіз історіїіснування, суспільства, яке населяло, зовнішньої та внутрішньої політики князівВеликоморавської держави.
Мета передбачаєнеобхідність вивчити, систематизувати та узагальнити фактичний матеріал, зісторії Моравської держави та державних утворень давніх моравів, економічний тасуспільно-політичний стан Великоморавської держави часів ранньогосередньовіччя, дослідити археологічні знахідки, на основі яких зробити аналізкультури і побуту населення Великоморавської держави. Для цього доцільним вважаємо вирішення наступних задачдослідження:
- збір,вивчення та аналіз джерел та літератури з історії Існування Великоморавськоїдержави;
- аналізсуспільної та політичної організації в період виникнення, становлення тарозвитку державних формувань моравів ІХ – X ст.;
- встановлення особливостейкультури життєзабезпечення та побуту населення Моравської держави;
- узагальнення даних про історіюВеликоморавської держави та визначення значення її існування для подальшихпоколінь.
- дослідження найвідомішихпам’яток часів Великоморавської держави.
Об'єктом дослідження постає давняісторія виникнення та розвитку суспільно-політичного та економічного життяВеликоморавської держави та аналіз побуту її населення.
Предмет дослідження — вивчення процесів та основних механізмів,об'єктивних та суб'єктивних факторів, які зумовили виникнення та становленняВеликоморавської та закономірності її розвитку в ранньосередньовічний період.
Хронологічні рамки дослідженняохоплюють період заснування Великоморавської держави — ХІ ст. — до періоду їїзавоювання мадярами у ХІ ст.
Джерельну базу дослідження становлятьдані археології (результати розкопок та розвідок археологічних пам'яток різнихтипів), геології, культурології; використовуються теоретичні моделі, розробленіпредставниками цих та інших наукових дисциплін.
Методологічнуоснову дослідження складають принципи історизму, дослідження явищ в їхньомурозвитку, всебічності, об'єктивності. Використовувались порівняльно-історичний,хронологічний та інші методи історичних досліджень.
Практичнезначення проведеної роботи полягає в тому, що її аспекти можуть бутивикористані при науково-дослідних роботах, написанні узагальнюючих інауково-популярних праць, а також вході наукової та викладацької діяльності
Структура курсовоїроботи складається зі вступу, двох розділів, висновків, додатків та спискувикористаної літератури.
/>Розділ І. Історія виникнення Великоморавськоїдержави
/>
І.1 Передумови і причинивиникнення
Слов'яницентра й сходу Європи в 454 — 560 р. переживали епоху відносного благоденствачерез відсутність зазіхань на їхні землі з боку кочівників сходу й прагненнягерманців опанувати територіями полеглої Західно-Римської імперії. Район,зайнятий пам'ятками археологічної культури Прага — Корчак V — VII ст., вказуєна те, що слов'яни в V — VI ст. спустилися долинами рік Прут і Дністер донизов'їв Дунаю.
Одночаснослов'яни-анти, які створили археологічну культуру Прага — Пеньковка V — VIIст., просунулися з території правобережного подніпров'я на землі сучасноїРумунії й також вийшли на дунайський рубіж Східно-Римської імперії ромеїв.
Удругій половині VI ст. у долину Дунаю ввірвалися орди аварів. Із приходом новоїхвилі войовничих тюркських кочівників епоха благоденства для слов'ян центра йсходу Європи завершилася й почалася довга боротьба за виживання з жорстокими йчисленними супротивниками.
В627-662 р. зложився військово-державний союз слов'ян центра Європи на чолі ізСамо. В VII ст. могутність авар у центрі Європи було похитнута не тількивоєнними діями держави Само, але й невдачами в боротьбі з Візантією йнепримиренністю, що панувала в степах Північного Причорномор'я. Візантіямистецьки зіштовхувала тюрків-аварів з тюрками-болгарами й хазарами,нейтралізуючи й тих, і інших.
Західніслов'яни в 630 р. завдали військової поразки армії франків, очолюваній королемДагобертом.
Післякончини Само союз західних слов'ян розпався. Він у значній мірі виконав своєзавдання по стримуванню авар і франків. У чеській і словацькій історичнійлітературі обговорюється питання про роль напівдержавного утворення Само встановленні Великоморавської держави. Більшість дослідників вважає, що основиморавської державності були закладені в боротьбі слов'ян з аварами й ВеликуМоравію варто розглядати як продовження князівства Само [22, 23-25].Археологічні знахідки свідчать, що економічне життя в Моравії йшло попередінших земель Аварського каганату. Фіксуються сліди розвитку металургії й різнихремесел. Цілком очевидно, що культурні досягнення Великої Моравії булипідготовлені місцевими слов'янами в VIII сторіччі. Однак питання пролокалізацію князівства Само залишається невирішеним.
Археологічніматеріали VI-VII ст., з усією визначеністю свідчать, що розселення слов'ян убасейні Морави там, де пізніше зложилося ядро Великоморавської держави,здійснювалося не цілісними племінними праслов'янськими групами. Це було масовепереміщення більш-менш великих і дрібних груп носіїв пражсько-корчакськоїкультури з різних місць її ареалу, у результаті якого колишня племіннаструктура була в значній мірі зруйнована.
Цевідповідає й інформації історичних джерел. Російський літопис прямо повідомляє:"… пришедше седоша на реце имянемъ Марава, і прозвашася морава" [1, 68]. Якихосьпомітних регіональних розходжень в археологічних матеріалах на територіїМоравії виявити не вдається [2, 18]. Очевидно, що морави були новим територіальним утвореннямранньосередньовічного слов'янства, яке склалось вже в басейні річки Морави вумовах стабілізації життя й формування державності.
ВVII-VIII ст. слов'янське населення басейну Морави входило до складу Аварськогокаганату. Аварська культура, яка відбиває аваро-слов'янський симбіоз,поширювалася й на цей регіон. Моравія була окраїною Каганату, і є всі підставистверджувати, що слов'янський етнічний компонент тут був на всіх етапахдомінуючого, а досить нечисленні авари-тюрки, що виконуваливійськово-адміністративні функції [2, 18-19], уже до середини VIII ст.розчинилися в місцевому середовищі. Говорити про слов’яно-аварський симбіоз дляцієї окраїнної землі можна лише з великим застереженням.
Так,поступово на передові позиції у світі слов'ян центра Європи стала виходитиМоравія, відбита й очищена від авар. Так звернемося до історії Моравії, тому щоїї роль у світі слов'ян Європи в IX ст. була чи не визначальною.
/>І.2 Історія та розвиток держави — Велика Моравія
ХочаВелика Моравія — велике державне утворення слов'ян Середнього Подунав’я — проіснувала порівнянонедовго, вона стала великим осередком розвитку матеріальної й духовної культуриранньосередньовічного слов'янства. Створені в Моравії культурні традиції сталипотужним імпульсом розвитку культури всього слов'янського світу.
Післязавершальних ударів, початих в 805-806 роках Карлом Великим проти аварів,слов'янське населення Середнього Подунав’я остаточно звільнилося від їхньогопанування. У слов'янському світі цього регіону почалося зародження самостійнихполітичних утворень. Близько 822 р. франкські аннали фіксують етнополітичнуспільність моравів. У грудні цього року на придворний з'їзд франкського короляі "імператора римлян" Людовика Благочестивого, що мав місце уФранкфурті-на-Майне, морави поряд з іншими політико-племінними утвореннями тогочасу вислали своїх послів і піднесли дарунки. Це повідомлення дозволяє вважати,що до 20-х років IX ст. у Середньому Подунав’ї оформилося самостійне Моравськекнязівство. Локалізується воно в басейні р. Морави, лівого рукава Дунаю.
Узальцбургському трактаті «звернення баварів і карантанців», який бувскладений у 870-871 рр., розповідається про князя При-Біна, до складу володіньякого входила Нітра. Повідомляється, що в Нітрі — граді Прибіни — бувспоруджений християнський храм, освячений близько 828 р. зальцбургськимархієпископом Адальрамом (824-836 р.). В 30-х роках IX ст. Прибіна був вигнанийзі своїх володінь Моймиром — «князем мораван над Дунаєм» [23, 211-212]. Багатофортець, споруджених при правлінні Прибіни, були зруйновані дощенту й ніколивже не відновлювалися.
Вепоху піднесення імперії франків Моравія була примушена до плати данинугерманцям. Крім того, в IX ст. землі Моравії були густо заселені германськимиколоністами. У першій половині IX ст. князь Моймир почав поєднувати слов'ян,які населяли Моравію. Так Моймир виявився основоположником державного устроюВеликої Моравії IX ст.
Розглядаючиісторію Древньої Русі IX — XI ст., можна побачити, як багато загального вшляхах примноження різних слов'янських держав. Втім, є ї різниця в їхніх долях.Якщо в центрі Європи слов'яни боролися з латинізованими франками, то на сходіЄвропи рідкий рік обходився без набігу тюркських кочівників.
МоймирI (пом. близько 846 р.) був першим великим політичним діячем Великоморавскоїдержави. Її територія охоплювала Моравію й значну частину сучасної Словаччини (додат. І). У IX ст. у Моравіюстало проникати християнство. І у 831 р. єпископ Пассау (Баварія) охрестив«всіх мораван».
Аналізповідомлень, які містяться в «Каролінгських анналах», дозволивпольському історику Г.Ловмяньському стверджувати, що Велика Моравія врозглянутий час була вже формуючимся ранньодержавним утворенням. Племінна знатьзмушена була піти з історичної сцени, затверджувалося уявлення про територіюдержави як власності князівського роду, складався ранньофеодальний панівнийклас [19, 15-17].
Приправлінні спадкоємця Моймира Ростислава (846-870 р.) Великоморавська державачинила завзятий опір кількаразовим спробам східно-франкських королів підкоритиїї своїй влади. Франкські джерела повідомляють про потужні фортеці, спорудженіРостиславом і ворожими військами, які витримали натиск. Конкретно названатільки фортеця Dowina — Девін, де Ростислав в 864 р. зломив натиск військЛюдовика Благочестивого.
Згадуєтьсяще столиця Моравії (не названа по імені), яка виділяється потужним характеромсвоїх зміцнень. Міцності, як повідомляють аннали, були також центрами світськоїй духовної влади, здійснюючи керування окремими територіями Великоморавскоїдержави.
Церковнепідпорядкування моравських земель баварським центрам у Збезлісенні й Пассаунегативно позначилося в боротьбі із франками за державну незалежність.Духівництво не було опорою держави, воно проводило політику своїх королів ігерцогів.
ТомуРостислав звернувся в Константинополь із офіційним проханням направитиєпископа. Візантійський імператор Михайло III задовольнив прохання, і в 863 р.у Моравію прибула візантійська місія на чолі з Кирилом і Методієм, які сталиосновоположниками слов'янської писемності. З іменами цих просвітителів зв'язанаціла епоха культурного життя Великоморавської держави.
Як мибачимо, аж ніяк не випадково князь Великої Моравії Ростислав в 862 р. відправивпослів у Візантію, просячи надіслати християнського проповідника.
Звернемосядо свідчення "Іпатіївського літопису". Під 898 р. у ньому поміщенарозповідь про події, що раніше відбулися у Великій Моравії: «КнязіРостислав, Святополк і Коцел послали до царя Михайла (Михайло III 842 — 867 р.)говорячи — земля наша хрещена, але немає в ній учителів. Хто б нас навчив ірозтлумачив святі книги, тому що не розуміємо ані грецької мови, анілатинської. На раді Михайлу сказали, що є в Солуні чоловік ім'ям Лев, а йогосини розуміють мову словенську. Михайло послав у Солунь — надіслати Мефодія йКостянтина. Вони прийшли до князів Ростислава й Святополка й Коцела. І почалистановити письмена абеткою слов’янською. Німці (ньчії) почали хулитислов'янські книги, говорячи, що негідно жодній з мов мати букв своїх крімєврейської, грецької і латинської» (переклад зі старослов'янського зробивавтор книги). [12,36]
Іотут укладач Іпатіївського літопису дав одповідь латинянам: "… так ащехто хулити словеньскую грамоту так буть відлучений від церкве… ти бо сутьволци. а не овци… " [7, 58]
Костянтинповернувся вчити болгар, а Мефодій залишився в Моравії. Князь Коцел поставивМефодія на чолі кафедри єпископа в Паннонії. Мефодій посадив за роботупопа-скорописця, і через шість місяців, з березня по жовтень, були перекладеніхристиянські книги із грецької на слов'янську мову. Так світ слов'ян центраЄвропи в 862 р. прийняв християнство з рук Візантії.
ВеликаМоравія стала вогнищем, звідки слов'янська писемність поширювалося в іншіслов'янські землі. У Моравії одержало перевагу грецьке й слов'янськедухівництво, було допущене богослужіння слов'янською мовою.
В 869р. Ростислав домігся створення для Великої Моравії й сусідніх з неюслов'янських земель архієпископства (на базі колишнього єпископстваСірмія-Срема), на чолі якого встав Мефодій.
Реакціягерманського духівництва не змусила себе довго чекати. Латиняни повели нещаднуборотьбу з Ростиславом, політика якого налякала їх більше, ніж все слов'янськевоїнство. У Німеччині згадали про Святополка, який правив у Нітрі, племінникаРостислава. Останній схопив дядька й видав германцям. Ростислава засліпили йкинули до темниці. [12, 38]
У тойже час у полон до германців потрапив Мефодій.
КнязьСвятополк в 870 р. затвердився на престолі Великої Моравії, визнавши верховнувладу Германської імперії. І знову надії Німеччини були обмануті. Святополк,який підозрівався в невірності, був схоплений і відправлений у Регенсбург насуд Людвіга Німецького. А покинута князями Моравія потрапила в руки маркграфів.
Немаєнічого дивного в тому, що дуже скоро над Моравією зайнялося полум'я повстання,на чолі якого стала людина на ім'я — Славомир. Людвіг Німецький вирішив погаситиполум'я зустрічним вогнем. У Німеччині Святополка визнали невинним і відправилина умиротворення Моравії. І знову надії Німеччини не збулися. Святополкоб'єднався з повсталими, вигнав з Моравії маркграфів і винищив ледь не всегерманське військо. Відбулися ці події в 871 р.
Іотут доля, хоча й не надовго, змилостивилася над Великою Моравією. В 874 р. уФорхгеймі Людвіг Німецький, стиснутий хвилюваннями у Німеччині, уклав зіСвятополком мир, вигідний скоріше Моравії. Одночасно розгорнули окуті залізомворота перед Мефодієм, який вернувся в Моравію.
Алекінця боротьбі латинського заходу зі східним (православним) християнством, щорозгорілася у Моравії в IX ст. видно не було. Германська партія примусилаСвятополка поставити в помічники до Мефодія єпископа Вікінга. Мефодій помер у884 р (деякі джерела вказують на 885 р.)., і Вікінг, ставши на чоліархієпископської кафедри Моравії й Паннонії, прийнявся за вигнання учнівМефодія й передачу церковної влади в руки вихідців з Німеччини. [12, 39]
Є іінша версія стосовно становища церкви після смерті Мефодія. Слов'янська місія уВеликій Моравії тривала двадцять один рік. Після смерті Мефодія князь Святополкне захотів підтримувати занадто строгу релігію, яка забороняла багатоженство,яка вимагала дотримуватися численних постів і накладала строгі єпитимії зацерковні гріхи. Моравська знать багато в чому продовжувала зберігати язичеськітрадиції, на які латинська церква дивилася поблажливо. Святополк виганяє учнівМефодія із країни, більшість із них знаходить пристановище в Чехії й Болгарії,куди й переміщається центр слов'янської культури.
У 887- 899 р. Німеччиною правив Арнульф. Князь Святополк зумів уберегти межі ВеликоїМоравії від маркграфів. Більше того, могутність Святополка охороняла безпекуЧехії, Паннонії, Лузації, Словаччини, які входили в склад держави.
Тому,можна стверджувати, що найбільшого розквіту політичне життя Великоморавськоїдержави досягла за часів правління Святополка (870-894 р.). Значно розширюєтьсяі її територія. Влада Святополка поширюється на землі басейну верхів'їв Ельби(із Влтавою) на заході й на всю Словаччину до Тиси на сході. Області верхньоїВісли також підкорилися моравському князеві. У результаті успішних воєн зСхідно-франкським королівством у складі Великої Моравії опиняються й заселеніслов'янами паннонські землі аж до нижньої течії Драви. У військово-політичнихсоюзницьких відносинах з Великою Моравією перебували сорби. [3, 49-51]
Однак,за своїм характером Велика Моравія не була централізованою державою, не малаєдиної системи керування. Місцеві князі тільки формально підкорялися Святополкуй платили йому данину, а на першу вимогу правителя виставляли свої війська,разом з тим кожне окремо взяте князівство було досить самостійним.
Тому,таке велике політичне утворення виявилося неміцним. Після кончини Святополка (+894 р.), як часто трапляється в історії, його сини прийнялися за поділбатьківської спадщини, не тримаючи при цьому в голові й думки про цілісність ісилу держави. Цим скористалася Чехія. Частина областей, приєднаних до Великоморавськоїдержави Святополком відпала від неї. Тривали військові конфлікти між Моравією йСхідно-франкським королівством, яке претендувало на деякі землі Великоморавскоїдержави. Остання якийсь час стримувала натиск свого потужного західного сусіда,але державна влада в останніх десятиліттях IX ст. значно ослабла.
Тимчасом і Арнульф усе більше вникав у справи Моравії. Але в цей час у центрЄвропи ввірвалися угри. Запросив їх на середній Дунай Арнульф.
Ослабленасмутою Моравія не вистояла. Її землі заволокло пилом, який піднявся від копитмадярських коней. На самому початку Х ст. у Придунайській низовині з'явилисяугорці. За словами російського літописця, угри "… устремишася чересъ горивеликия яже прозвашася гори Угорьскиа, і почаша воевати на живуча ту волохи йсловени. Седяху бо ту преже словени, і волохове прияша землю словеньску. Посемъже вугри прогнаша волъхи, і наследиша землю ту, і седоша съ словены, покорившая під ся, і оттоле прозвася земля Угорьска" [6, З3]. Сформована до цьогочасу кризова ситуація підірвала військовий потенціал Великої Моравії. Вона незмогла витримати натиск угорців, який призвів до падіння цієї держави.
І мизнову зіштовхуємося з особливістю слов'янської історії. Угри зруйнувалидержавність Великої Моравії. Але угри ж відкинули германців на захід відслов'янських земель Карпатської улоговини.
В XIст. Моравія була віднята в угрів Чехією й з тих пор виступала як самобутняпровінція Чеської держави. Словаччина, що простягалась до північного сходу відземель Моравії, при сині Святополка князі Моймире II також підпала під владуугрів. Частина Словаччини, що тяжіла до Чехії, зі своїми князями Спитигневом іВратиславом угорскому вторгненню віддала перевагу владу Німеччини. В 900 р.Словаччина виступила як спільниця Німеччини під час походу германців у Моравію.
ОсобливістьСловаччини в тому, що вона довше за Чехію й Моравію зберігала вірністьгрецькому обряду, кирилиці й всьому ладу архітектури, мови й культури,властивим слов'янам центра Європи епохи великоморавських князів Ростислава йСвятополка.
Отже,наприкінці IX ст. Великоморавська держава розпалася під напором союзумадярських племен, які перемістилися в басейн Дунаю, зі Східної Європи, однакза порівняно короткий період його існування розвинена матеріальна культура,ідеологія, форми соціальної організації населення зробили сильний вплив намешканців сусідніх слов'янських територій, сприяючи їхній еволюції убікформування державності.
Процесиці завершилися до кінця Х ст. створенням Польської й Чеської ранньофеодальнихдержав. Джерела дозволяють уявити повною мірою лише заключний етап цьогопроцесу (середина — друга половина Х ст.), коли ліквідація останніх«племінних» князівств відбувалася в обстановці гострого суперництваміж чеськими й польськими правителями. Перші кроки до утворення єдиноїранньофеодальної держави на території пізнішої Чехії були розпочаті в 80-тіроки IX ст., коли князь племені чехів Борживий з роду Пржемисловичів, якийприйняв хрещення у дворі Святополка, зумів за його підтримкою стати головнимсеред племінних князів Чеської долини. Остаточне об'єднання племінних князівствЧеської долини під владою чеських князів зі столицею в Празі відноситься доправління князя Болеслава I (935-972 рр.). До цього часу влада празькихправителів поширилася й на землі в районі Морави — старе ядро Великоморавськоїдержаави, і на землі слензян і їхніх сусідів на Верхній Одрі, землі лендзян івислян на верхній Віслі й навіть на частину східнослов'янських племен, щограничили з останніми. Велика держава була, однак, настільки ж неміцною поскладу, як і Великоморавська держава. Це виявилося, коли експансія чеськихкнязів зштовхнулася з експансією політичного центра, що виник на земляхплемінного князівства полян і зумів до середини Х ст. підкорити собі рядсусідніх територій. В останніх десятиліттях Х ст. розгорнулася гостра боротьбаміж князем полян Мешко I (помер 992 р.) і чеським князем Болеславом II(973-999рр.), у результаті якої чеські князі втратили владу над землями вбасейні верхньої Одри, а в 90-ті роки син Мешко I Болеслав Хоробрий (992-1025рр.) опанував і землі вислян і лендзян. Надалі всі ці землі міцно закріпилися вскладі нового державного утворення полян, яке охоплювало всю територію течійВісли й Одри аж до земель поморян на півночі й чеських землях на півдні. Відплемені полян, до якого належала князівська династія, ця держава вже на рубежіX-XI ст. одержала загальну назву Polonia — Польща. Болеслав Хоробрий намагавсяпіти далі й підкорити своїй владі й центр Чеської держави. Але тут йогополітика зіштовхнулася з опором уже сформованого в Чехії панівного класу йранньофеодальної держави й не мала міцного успіху. Його панування в Чехіїтривало дуже недовго. Моравія до початку 20-х років XI ст. теж повернулася підвладу чеських Пшемислівців. [4, 354-355]
/>Розділ ІІ. Найвизначніші пам’ятки Великоморавськоїкультури
/>
ІІ.1 Спільні рисипам’яток Великої Моравії
У басейні ріки Морава виявленавеличезна кількість селищ, городищ, фортець, могильників епохи існуванняВеликоморавської держави. У них знаходять залишки високорозвиненоїсередньовічної культури. Дослідники виявляють величезну кількість срібних,бронзових і золотих прикрас, виконаних у техніці зерні й скані (контакт ізвізантійськими майстрами), оригінальні вироби з кольорових металівмикульчицького типу. Багато знахідок вказують на розвиток різних ремесел:столярного, гончарного, ковальського й ін. Франкські джерела повідомляють провелику кількість фортець, які спорудив Ростислав, спадкоємець Моймира. У нихморави витримували численні облоги німецьких феодалів, зокрема, докладнорозповідається про міцність Довіна (855 рік), де Ростислав здобув перемогу надЛюдовиком Благочестивим (Німецьким). Таку ж укріплену міцність представляла йстолиця Великоморавскої держави — місто Велеград, точне місце розташування якогозараз не встановлено. Крім кам'яних фортець, церков і кам'яного ж дитинця, умістах поширені зрубні конструкції із глиняними підлогами й глинобитними печамив одному з кутів житла (Микульчицький кам'яний град з дитинцем і передмістям).Сільські ж поселення були в мораван неукріпленими, житла в них в основномустовпові дерев'яні з кам'яною або глинобитною піччю у куті.
У довеликоморавських шарах знаходять фігуркилюдей, тварин, різноманітні посудини, що мають ритуальний характер. У шарах, щоставляться до великоморавської епохи, знаходять безліч хрестиків і наконечниківіз зображенням священиків і хрестів, позолочений мощевик, виконаний у виглядібогослужбової книги. Храмові будівлі свідчать про поширення християнства вМоравії з різних країн Європи. Зокрема, з Баварії, а також Адріатики йДалмації.
Отже,у басейні р. Морави — центральній області Великоморавської держави –— виявленой досліджено безліч пам'ятників розглянутої епохи —селища, городища,могильники. Політична й військова міць моравських князів опиралася насампередна укріплені міста, серед яких не можна не назвати Микульчице на правому березірічки Морави, Старе Місце в м. Угерску Градишті, Поганско біля Бржецлава, Девінпри впаданні р. Морави в Дунай і Нітру в Словаччині. Первісні назви їх (крімДевіна) не збереглися. Вважаємо, що вивченню кожної з цих пам’яток слідприділити окрему увагу.
/>ІІ.2. Микульчицьке городище — найвідоміша пам’яткаВеликоморавської держави
Значнимцентром було городище Микульчице. В VII-VIII ст. тут перебувало поселення, якебуло захищено частоколом. Самий нижній обрій культурних відкладень містив ліпнукераміку пражсько-корчакського вигляду.
Удовеликоморавських нашаруваннях досліджена безліч залишків зрубних житловихбудівель із глиняними або піщаними підлогами. Великий інтерес представляєвідкриття майстерень по обробці золота й бронзи, у яких знайдені тигельки йбезліч бронзових і позолочених виробів. Керамічний матеріал представленийфрагментами високоякісних гончарних посудин.
Середзнахідок є численні глиняні фігурки людей, тваринних і кінських сідел, що маютьбезсумнівно ритуальний характер. Передбачається, що тут перебував язичеськийжертовник.
Для вирішення питання про суспільнестановище Микульчицького городища VIII ст. важливі знахідки залізних ібронзових шпор з гачками. Вони зустрічаються тут у великій кількості, щопомітно виділяє цей пам'ятник серед інших синхронних поселень. Це дозволилодослідникам вважати, що Микульчицький град був резиденцією одного зранньоморавських племінних князів, де розміщалася і його кінна дружина [3,12-13].
НаприкінціVIII ст. колишні укріплення на Микульчицькому городищі були замінені новимимогутнішими фортечними спорудженнями. За частоколом був споруджений вал ізвнутрішніми конструкціями з дерева, із зовнішньої сторони до якого примикалакам'яна стіна. У північно-західній частині городища були влаштовані в'їзніворота. Площа городища при його реконструкції збільшилася більш ніж удвічі йсклала 6 га. Це був дитинець — замок, у якому жили князь і пануюча верхівкавеликоморавського суспільства.
Донього з декількох сторін примикали посадські селища й укріплені садиби неаграрного характеру, де розміщалися вельможі, їхні дружинники й слуги. Загальнаплоща поселення досягала 200 га. Розкопками в передмісті відкрито понад сотнюбудинків зрубної конструкції із глиняними підлогами й глинобитними печами.Розміри жител — від 16 до 70 кв.м. У декількох садибах виявлені залишкикам'яних церков.
Багатодослідників вважають, що Микульчицький кам'яний град із передмістям і садибамивельмож і був столицею Ростислава, яка безіменно згадана у Фульдськомулітописі. Усередині Микульчицького граду відкриті фундаменти понад десятикам'яних церков. Серед них найбільший храм — василька з трьома нефами ібаптистерієм. Розкопками встановлено, що вона була відділена від іншоїтериторії князівського дитинця частоколом. Це була автономна церковна ділянка.У цьому зв'язку висловлене припущення, що в Микульчицах у той період, колиархієпископом був Методій, перебував також і церковний центр. Втім, інша групаісториків відстоює локалізацію резиденції моравського архієпископа на городищеСтаре Місце.
Матеріалирозкопок Микульчицького поселення вказують на досить високий рівень ремісничоговиробництва. Різноманітний набір ковальських виробів і інструментарій свідчать,що ця галузь ремесла була однією з найважливіших у виробничій діяльностівеликоморавського періоду. Серед знахідок із заліза помітне місце належитьзнаряддям столярної справи — сокирам, пилкам, долоту, свердлам, стругам. [8, 46]
Величезнийінтерес представляє микульчицька колекція золотих, срібних і бронзових виробів,серед яких чимало високомистецьких творів прикладного мистецтва. Це —різнотипні прикраси, пряжки, наконечники (додат. ІІ ) і накладні бляшкирозкішних поясів, хрести, позолочені шпори й інше.
Більшістьїх виготовлена в місцевих бронзоливарних і ювелірних майстернях, деякі з якихбули досліджені розкопками. Серед ремісників були й місцевих умільців, імайстри з узбережжя Адріатики й зі Східного Середземномор'я. Початоквеликоморавського прикладного мистецтва в основному ж пов'язане з місцевимитрадиціями. Для першої половини IX ст. характерними є вироби з кольоровихметалів оригінального микульчицького типу. До таких, зокрема, належатьпозолочені й срібні поясні наконечники з рельєфними або гравірованимизображеннями чоловічих фігур з піднятими руками (додат. ІІІ), бронзові хрести злюдськими масками на лопатах (додат. ІV), позолочені шпори. У другій половині IXст. одержало поширення виробництво сережок, перснів і інших прикрас, виконаниху техніці зерні й скані, що вказує на контакти Моравії з візантійськиммайстернями. Типовою знахідкою стають бронзові, срібні й позолочені ґудзики,прикрашені карбованим рослинним або геометричним візерунком.
Розкопкив Микульчицях дали важливі матеріали для характеристики текстильного ремесла.Знайдено біля двох тисяч глиняних пряселець, деякі з яких прикрашенігеометричними візерунками. Тканини виготовлялися на вертикальних ткацькихверстатах, використовувалися як рослинні волокна, так і вовна. Близько 70%досліджених залишків тканини було виконано полотняним переплетенням, більшрідкі знахідки саржевого переплетення. У двох випадках зафіксоване виготовленнятканин із двох матеріалів — з вовни й шовку й з льону й шовку. [22, 19-20]
Прогончарне виробництво свідчать численні знахідки фрагментів глиняного посуду. Восновному це були горщикоподібні посудини, прикрашені у верхній частині поясамиіз хвилястих або горизонтальних ліній. Крім того, зустрічається в значно меншійкількості більше якісна кераміка. Це — глечики, дворучні амфори йбутилкоподібні посудини, виконані з добре відмученої жовтої глини. Виготовляласяця кераміка, як показали археологічні дослідження, у Микульчицькому граді й,ймовірно, призначалася для родин пануючого стану.
УМикульчицях знайдена також велика кількість цілих скляних предметів і їхніхфрагментів. Слідами місцевого склоробства є лише знахідки шлаків, самихмайстерень поки не виявлено. Основна ж маса виробів зі скла є предметамиімпорту. До таких безумовно належать кубки, прикрашені золотом і кольоровимивізерунками. Деякі з них привезені з Рейнського регіону. Предметами імпорту булитакож шовкові тканини (з Візантії), італійські денарії, наконечники поясу зальмандином і перлами й інші знахідки.
ДослідникамиМикульчицького поселення встановлено, що продукція землеробства надходила сюдив основному з околишніх аграрних селищ. У великоморавьских шарах Микульчицязнайдені зерна жита, пшениці, ячменя й проса, насіння огірків і зернавинограду. Ботанічні дослідження показали, що в самих Микульчицях були фруктовідерева (слива, персики, ренклоди). Розкопками Микульчицького передмістя й садибвстановлено, що їхні жителі мали велику кількість худоби. Серед остеологічнихматеріалів переважають кості свиней (до 60%), розводилися також кози, вівці йконі. Одним із засобів існування жителів Микульчиця була риболовля. Прирозкопках знайдені залізні й бронзові рибальські гачки, гарпуни, грузила йбезліч костей риб. [3, 26]
Планидосліджених розкопками кам'яних церков відрізняються один від одного, щообумовлено поширенням християнства в Моравії місіонерами з різних країн Європи.Ряд микульчицьких храмових будівель першої половини IX ст. (церкви ізпрямокутними «пресвітеріями») безсумнівно пов'язаний з Баварією.Кілька церков виявляють аналогії з будівелями Адріатики й Далмації.
Пропоширення християнства в Микульчицях свідчать не тільки церкви, але й знахідкихрестиків і наконечників із зображеннями священиків і хрестів. Однією знайцікавіших знахідок є позолочений мощевик, виконаний у вигляді богослужбовоїкниги. Біля васильки з трьома нефами знайдені металеві писала.
УМикульчицях при церквах і біля них досліджено понад півтори тисячі похованнь.Чимало похованих супроводжувалися різними речами. Серед них є залізні мечі,шпори, багато з яких позолочені або інкрустовані сріблом і міддю, розкішніпояси з позолоченими й срібними наконечниками. Аналіз похоронного інвентарюдосліджених цвинтарів свідчить про значну соціальну диференціаціювеликоморавського суспільства. Серед похованих є чимало представників пануючогой князівсько-дружинного стану, а в одному з них дослідники вбачають похованнякнязя Моймира I. Похованням з роскошно обробленою зброєю й шпорами, золотими йсрібними прикрасами, залишками дорогоцінних імпортних тканин протистоять масипоховань, взагалі позбавлені будь-яких предметів або які супроводжуютьсяпростими одиничними речами.
Упершій половині Х ст. Микульчицьке поселення прийшло в запустіння. Йогоукріплення й будівлі поступово руйнувалися, і ніхто їх не обновляв [3, 29]. На околицяхМикульчиць археологами виявлено кілька селищ, де проживало землеробськенаселення. Життя на цих поселеннях тривало й після падіння Великоморавськоїдержави.
/>ІІ.3 Поселення Старе Місто — одне з найбільших містВеликої Моравії
Великимвиробничим і торговим центром Великої Моравії було поселення Старе Місце,розташоване при закруті ріки Морави біля м. Угерске Градиште. У результатібагаторічних розкопок встановлено, що воно виникло ще в VII ст. і нижні обріїйого культурного шару містять пражсько-корчакську кераміку. На початку IX ст.поселення захищається ровом шириною 5 м і довжиною близько 350 м, який бувзаповнений водою й своїми кінцями виходив до заплави ріки. Потім поселеннярозростається, і біля середини IX ст. споруджуються ще два рови, з якихзовнішній розташовувався через 300 м від раннього. До кінця цього сторіччя навідстані близько 500 м виникає нова система зміцнень, що складалася ізчастоколів і ровів і що обмежила забудовану ділянку площею в 250 га. Дослідникпам'ятника В. Грубий вбачає в території, обгородженій першим, внутрішнім ровом,град — дитинець, а віншій частині поселення — два передмістя. У цілому він вважає це поселенняодним з великоморавських міст. [22, 23]
Розкопкамипоселення відкриті численні житла, що розподіляються по трьох будівельнихобріях; більша дерев'яна будівля, ймовірно монастирська; майстерня по обробціоленячих рогів — сировини для кісткорізного ремесла; три плавильні печі йфундаменти кам'яних церковних будівель. Печі мали округлу форму діаметрами1,3-1,9 м. Дно їх було чашеподібним. У печах переплавлявся метал (мідь, олово,свинець), з якого виготовлялися різні прикраси. При розкопках поселеннявиявлена безліч речових знахідок, у числі яких є пари золотих сережок. (додат. V).
Фундаментицерков споруджувалися з бутового каменю, що скріплювався вапняним розчином.Припускається, що на цих фундаментах стояли кам'яні стіни, оштукатурені йпобілені вапном. На деяких шматках штукатурки замічені коричневі йчорно-коричневі смуги — сліди колишнього розпису храму. Розкопками зафіксованітакож відбитки дерев'яних стовпів і залишки якихось дерев'яних конструкцій. Чиє вони частинами фахверкових стін, що піднімалися над кам'яними, або це залишкиперекриттів, сказати важко.
Встановлено, що одна з дослідженихцерков була споруджена ще до прибуття кирило-мефодієвської місії. У якийсь часвона серйозно постраждала під час пожежі, була заново відбудована й незабаромпісля 900 р. була остаточно зруйнована. Біля церкви тривалий час функціонувавцвинтар, у якому налічується понад 2000 могил. Багато похованихсупроводжувалися глиняними посудинами (горщиками, одноручними глечиками,дворучними амфорами або флягами), рідше дерев'яними цебрами або баддями іззалізними обручами. У ряді поховань виявлені предмети озброєння (мечі,наконечники копій і стріл), залізні шпори, іноді зі срібною або мідноюінкрустацією, побутові вироби (ножі, сокири, серпи), залізні й бронзові пряжки,бронзові, срібні й позолочені ґудзики. У жіночих могилах багато серг різнихтипів, у тому числі понад сотня золотих, нерідкі персні й шийні намиста зіскляного, пастового і бронзового намиста (додат. VІ).
Дочисла високомистецьких добутків належить карбована прикраса з листового срібла,знайдена в похованні біля храму в місцевості «Шпитальки». На виробізображений вершник, який тримає в руці сокола. Мисливець одягнений у короткийпідперезаний каптан, на ногах м'які чоботи, волосся довге, розпущене (додат. VІІ). Соколинеполювання в середні століття було улюбленою розвагою. Мистецтвознавчий аналізсвідчить про зв'язок виконання цієї знахідки з художнім ремеслом СередньогоСходу.
Уджерелах XII ст. у районі цього городища згадується торговельне село Велиград.У цьому зв'язку В.Грубий вважає, що Старомістцьке укріплене поселеннявеликоморавського періоду йменувалося Велиградом і після його руйнуванняжителі, які залишилися, заснували по сусідству невелике селище, давши йомуколишню назву [10, 298-299].
Залишкикам'яних церков великоморавського періоду з некрополями досліджувалисяархеологами й у найближчих околицях Старого Місця. На території с. Сади привпаданні р. Ольшанки в Мораву крім залишків кам'яної будівлі IX ст. розкопкамибули вивчені гончарні горни, у яких обпікалася згадана вище високоякіснакераміка жовтої глини, форми якої, як вважають дослідники, пов'язані з античноютрадицією [22,25].
/>ІІ.4 Городище Бржецлав-Поганско — аграрне поселенняВеликоморавії
Великий інтерес представляють і роботина городище Бржецлав-Поганско, яке перебуває недалеко при злитті рік Диї йМорава. Поселення, оточене валом, має площу 28 га. Багаторічними археологічнимирозкопками встановлено, що в VI-VII ст. у цьому регіоні спостерігаєтьсяконцентрація поселень пражсько-корчакської культури [12, 43-44]. Життя наних тривало й у наступні сторіччя. У великоморавський період це були аграрніпоселення, які поставляли продукцію сільськогосподарської праці виниклому тутукріпленому протогородському центру.
Розкопками на городище розкриті залишкикам'яних храмових будівель, досліджувалися численні поховання. Матеріалипам'ятника багато в чому тотожні микульчицьким. Найбільший інтерес представляємонографічне дослідження однієї із садиб великоморавського вельможі. В їїісторії виділяється два етапи. На початку (середина IX ст.) садиба займалаплощу 4230 кв.м, по периметрі вона була обгороджена дубовим частоколом.Резиденція її хазяїна була виділена внутрішнім частоколом. Крім того, садибамала дві прибудови, одна з яких обгороджувала культове місце, друга жпризначалася для захисту будівель, у яких утримувалася худоба. На наступномуетапі, який датується другою половиною IX ст., площа садиби збільшується до7000 кв.м. Якщо раніше для в'їзду в неї були зроблені прості ворота, то тепервлаштовані ворота з башнеподібною надбудовою [3, 46].
РозкопкамиБржецлава-Поганско зібрана велика колекція різних речових знахідок, серед якихчимало прикрас із дорогоцінних металів, які є творами мистецтва (додат. VІІI). Донайцікавіших виробів великоморавського художнього ремесла належить прикраса злистового срібла з карбованим зображенням коня з хижим птахом, який сидить верхи,знайдене в одному з поховань у Желенках (додат. ІX).
/>ІІ.5 Нітра і Девіна — словацькі пам’яткиВеликоморавської культури
УСловаччині найважливіші результати були отримані при дослідженнях у Нітрі йДевіні. Останнє поселення назване, як було сказано вище, в одному франкськомуджерелі під 864 р. Це було невелике в порівнянні з описаними вище городищамиприкордонне укріплення, у якому розкопками відкриті також залишки кам'янихцерковних будівель [3, 47].
ВеликоморавськаяНітра була заснована також у щільно заселеному слов'янами регіоні ще в VI-VIIIст. Залишками князівського граду Прибіні є городище з валами й ровами,влаштоване на підвищеній місцевості в підніж’я гори Забір. У граді розкопкамивиявлені залишки церковної будівлі, а в укріпленому передмісті зафіксованісліди бурхливої ремісничої діяльності (кування заліза, ковальська йбронзоливарна справа, виготовлення кістяних гребенів і жерновів). Розкопками наШтуровій вулиці відкриті склоробні печі, а на Лупці — гончарні горни [12, 49].
/>
ІІ.6 Аналізархеологічних знахідок та письмових джерел про Великоморавську державу
Розглянуті великі укріплені поселення,розчленовані на гради й передмістя, у яких концентрувалося торгово-ремісниченаселення, свідчать про глибоку соціальну диференціацію великоморавськогосуспільства й початкову стадію становлення не феодального ладу. Ці поселеннястали центрами Великоморавської культури, імпульси якої поширювалися по всьомуядру Великоморавської держави. Наслідком державної й культурної інтеграціїслов'янського населення Чеської Моравії й Південно-Західної Словаччини, щостановлять це ядро, стали, мабуть, і єдині етномовні процеси, які протікалитут. Інші землі, у різний час включені до складу Великої Моравії,характеризуються специфічними культурними особливостями й не становилиетнокультурної єдності із цим регіоном.
Ряднепрямих свідчень письмових джерел дозволив Б.Н.Флоре висловити припущення, щов Моравії мав місце процес формування Великоморавських народностей істановлення етнічної самосвідомості [7, 91]. Прямих підтверджень цьому вархеологічних матеріалах розглянути не вдається. Але якщо такий процес дійсновідбувався, то він був рішуче перерваний на початку Х ст., коли відбулосяруйнування державності. Адміністративно-культурні центри Великої Моравіїприпинили існування, а надалі частині її території виявилися в різнихісторичних умовах. Слов'яни західної частини ядра Великоморавської держави булипов'язані з угорцями лише данницькими відносинами й були залучені в процесформування чеських народностей. Моравськая діалектна група сучасної чеськоїмови, мабуть, походить від ранньосередньовічного утворення мораван, які склализахідну частину населення ядра Великоморавської держави. Населення східноїчастини цього ядра виявилося в складі Угорської держави; надалі тут почавсяпроцес складання словацьких народностей, у вивченні якого вже не можуть бутивикористані археологічні матеріали. Деякі словацькі дослідники вважають, щоМоймир I, розгромивши нітранського князя Прибіну, зруйнувавши багато укріпленьприбіновського періоду й поширивши політичну владу на землі сучасноїСловаччини, не зміг завершити процес державної уніфікації на всій територіїВеликої Моравії. [7, 93-94]
Протягомвсієї історії Великоморавської держави існував певний «дуалізм»;словацькі землі розвивалися до деякої міри незалежно, зберігаючи й збільшуючитрадиції прибіновського князівства в Нітрі. Від цього часу й походитьпочатковий процес становлення словацького етносу [2, 65-66].
Назакінчення не можна не сказати про існуючі у науці дискусії щодо локалізаціїядра Великоморавськох держави. На початку 70-х років І.Боба опублікував роботу«Моравськая історія. Реінтерпретація середньовічних джерел», у якій,проаналізувавши історичні, філологічні й археологічні дані, стверджував, щоядро Великої Моравії (Моравія Святополка й Мефодія) перебувало не всьогоднішній Моравії й Словаччині, а в південній частині Середнього Подунав’я,у Славонії [3, 71]. У наступний час цей дослідник продовжив вишукування в цьомунапрямку. На підставі інтерпретації історичних відомостей І.Боба локалізуєєпархіальний центр Мефодія на правому березі Сави, ототожнюючи його з античнимСирміумом. В «Житії Мефодія» прямо говориться, що він успадковувавпрестол святого Андроніка, а останній, як добре відомо, був єпископом Сирміума(Сремська Митровиця) [3, 77]. Археологам, які відкрили яскраві сліди Великоморавськоїцивілізації в Чеській Моравії й Словаччині, важко погодитися із цими положеннямиІ.Боби.
/>Висновки
Розвитокфеодальних відносин в VIII і IX ст. створив передумови для більш міцногооб'єднання Чехо-Моравії. Важливе значення мала при цьому необхідність,загальної оборони слов'ян у зв'язку із загарбницькими діями Карла Великого ійого спадкоємців і особливо у зв'язку з агресією Германського королівства, якевиникло після розпаду Каролінгської імперії. У першій половині IX ст. міжСереднім Дунаєм і верхів'ями Лаби й Одри утворилася велика держава західнихслов'ян — Великоморавське князівство. Спадкоємець Карла Великого — ЛюдовікБлагочестивий, котрий прагнув до знищення виниклої самостійної слов'янськоїдержави, спробував здійснити свої плани за допомогою деяких зі слов'янських князіві феодалів, що були супротивниками центральної влади. Однак союзник Людовика —князь Нітри Прибіна був вигнаний з Нитри великоморавським князем Моймиром(818-843 рр.).
Першомукоролю Германського королівства Людовику Німецькому вдалося скинути Моймира задопомогою його племінника Ростислава. Але спроба нав'язати слов'янській державіпанування чужоземних феодалів і за допомогою німецького духівництва поширитисеред слов'янського населення західнохристиянську релігію викликала протестнародних мас Великоморавії й змусила більшість великоморавських феодалів ісамого князя Ростислава (846-870 рр.) виступити проти Людовика Німецького. В860 р. морави вбили Прибіну, який проводив політику в інтересах німецькихфеодалів у його новому князівстві — Паннонії. Після цього син Прибіны — Коцелазайняв стосовно Людовіка Німецького ворожу позицію.
Рішучаборотьба з експансією німецьких феодалів викликала потребу створення уВеликоморавії власної слов'янської церковної організації. Ця ж боротьба зробиладля Великоморавії необхідним політичне зближення з Візантією, що також булазацікавлена в обмеженні німецького просування на схід. На прохання князяРостислава візантійський уряд направив у 863 р. у Великоморавію Костянтина(Кирила) і брата його Мефодія, діяльність яких одержала важливе політичне йкультурне значення в історії ряду слов'янських народів. Ця діяльність сприяластворенню в них церковної організації, пов'язаною із східною православноюцерквою й з богослужінням слов'янською мовою, була закладена й основа писемностістарослов'янською мовою.
Боротьбаз агресією німецьких феодалів стала у Великоморавії всенародною справою.Незважаючи на те, що германському королю вдалося в значній мірі залучити насвій бік великоморавського князя Святополка (870-894 рр.), який домігся владиза його підтримки, збереження незалежності Великоморавії було забезпечено рухомнародних мас. В 874 р. Людовік Німецький був змушений визнати незалежністьслов'янської держави.
СтворенняВеликоморавської держави й здобуті нею перемоги мали важливе політичне значеннядля всіх західних слов'ян. Влада Великоморавської держави поширилася наПаннонію, заселену в той час переважно слов'янами, а також на слов'янські земліпо верхів'ях Лаби, Одри й у Карпатах.
З80-х років почалося поступове ослаблення Великоморавії. Ця величезна держава щене мала внутрішню міцність. До того ж у пануючому класі все більшого значеннянабували елементи, які прагнули обпертися на західнохристиянську церкву вборотьбі за покріпачення селянських мас.
Присинах Святополка у Великоморавській державі почалися внутрішні хвилювання.Окремі слов'янські племена відпали від держави, і ослаблена Великоморавськадержава не змогла відбити удару, нанесеного їй в 905-906 р. кочовими племенамиугорців. Угорці завоювали словацькі землі, що становили значну частинуВеликоморавської держави. Із цього часу історичний розвиток словаків, якіпідпали під іноземне ярмо, пішов особливим шляхом, відрізняючись від розвиткучехів, які утворили свою самостійну державу.
/>Список використаних джерел та літератури:
1. Артамонов М.И. Происхождение славян. — М., 1950;
2. Вaнечек В. />Государство моравов // в кн. Великоморавская держава. — Прага, 1963. — с. 18;
3. Великоморавская держава. Тысячелетняятрадиция государственности и культуры. // пер. с чеш. — Прага, 1963;
4. Всемирная история: В 24 томах.Т. 7: Раннее средневековье / Редакционная коллегия И.А. Алябьева; Т.Р. Джум,С.М. Зайцев, В.Н. Цветкова, Е.В. Шиш. — Минск: Литература, 1998 — 592 с.
5. История средних веков: Европа /А. Н. Бадак, И. Е. Войнич, Н. М. Волчек и др. — Мн.: Харвест 2000. — 717 c.;
6. Грот К. Я. Моравия и мадьяры с половиныIX до начала Х века. — СПб., 1881;
7. Гудзь-Марков А. В. История славян. — М., 1997;
8. Достал Б. Некоторые общиепроблемы археологии Древней Руси и Великой Моравии // Древняя Русь и славяне. —М., 1978. — С. 84;
9. Історія західних і південнихслов'ян (з давніх часів до XX ст.). Курс лекцій / В. Яровий, П. М. Рудяков, В.П. Шумило та ін. — К.: Либідь, 2001;
10. История Чехословаки // под ред.Санчука Г.Э. и Третьякова П.Н. — М., 1956 — Т.1;
11. История южных и западных славян:В 2 т. – М., 1998. – Т. 1;
/>12. Истрин В.М. Моравская историяславян и история поляно-руси как предполагаемые источники Начальной русскойлетописи // Byzantinoslavica. — 1931. — Roc. III. — С. 36 — 55;
13. Кобыле В. П. В поисках прародины славян. — М., 1973;
14. Козьма Пражский. Чешская хроника. — М., 1962;
15. Ковалевский А. П. Славяне и их соседи впервой половине Х в. по данным аль-Масуди // Вопросы историографии иисточниковедения славяно-германских отношений. — М., 1973;
16. Королюк В.Д. Славяне ивосточные романцы в эпоху раннего средневековья. — М., 1985;
17. Краткая история Венгрии. Сдревнейших времен до наших дней. — М., 1991;
18. Краткая история Чехословакии. Сдревнейших времен до наших дней. — М., 1988;
19. Ловмяньский Г. Происхождение славянских государств. //Вопросы истории, 1977— №12;
20. Повесть временных лет. Ч. 1. —М.; 1950. — С. 21. С. 11;
21. Развитие этническогосамосознания славянских народов в эпоху раннего средневековья. — М., 1982— С.82-96;
22. Третьяков П. Н., Новые данные оВеликоморавском государстве// Вопросы истории, 1961,— № 5;
23. Хрестоматия по истории южных изападных славян: В 2 т. — Минск, 1987. — Т. 1.
/>Додатки
/>
ВеликаМоравія
Великоморавскадержава при правлінні Моимира I і Ростислава; б — територіальні збільшення до874 року; в — збільшення при правлінні Святополка; г — ареал слензан, щоймовірно входив до складу Великоморавскої держави; д — регіон сорбів, які перебувализа правління Святополка в союзницьких відносинах з Великою Моравією; е —границі сусідніх політичних утворень; ж — найважливіші населені пункти ВеликоїМоравії.