Курсова робота
На тему:
«Структурні тафункціональні особливості розмовного стилю англійської мови»
Черкаси 2006
Вступ
Стилістикоюназивається галузь лінгвістики, яка вивчає принципи і ефект вибору івикористання лексичних, граматичних, фонетичних і взагалі мовних засобів дляпередачі думки і емоції в різних умовах комунікації.
Стилістикамови досліджує з одного боку специфіку мовних підсистем, які характеризуютьсясвоєрідністю словника, фразеології та синтаксису, і, з іншого боку, експресивніемоціональні і оціночні властивості різних мовних засобів. Стилістика мовививчає окремі реальні тексти, розглядаючи яким чином вони передають зміст, нетільки виходячи з норм відомих граматиці і стилістиці мови, але і на основізначущих відхилень від цих норм.
Стиль– це суспільно усвідомлений і функціонально обумовлений, внутрішньо об’єднанасукупність прийомів вживання, відбору і поєднання засобів мовного спілкування всфері того чи іншого загальнонародної, загальнонаціональної мови, співвідносназ іншими такими ж способами вираження, які слугують для інших цілей, виконуютьінші функції в мовно-суспільній практиці даного на роду. Всі автори майжеодностайно виділяють в розмовному стилі: літературно-розмовний іфамільярно-розмовний (з підгрупою дитячої мови), виділення третього підстилю – просторіччя.
Актуальністьдослідження: інтерес до особливостей розмовного стилю в лінгвістиці незменшується вже декілька десятиліть, і лінгвістична література питання майженескінчена. Стилістична диференціація складна тим, що кордони стилів є дуженечіткими.
Щебільш ускладнена диференціація всередині розмовного стилю.
Мета:вивчення структури та функціональних особливостей розмовного стилю англійськоїмови.
Поставленамета передбачає вивчення таких завдань: 1) розкриття поняття стилістики; 2)розкриття поняття мовного стилю; 3) вивчення структури та функціональнихособливостей розмовного стилю англійської мови; 4) проаналізувати уривок зтексту американського або англійського автору; 5) зробити висновки.
Матеріалдослідження: матеріалом дослідження було обрано уривок з оригінального твору англійськогописьменника Чарльза Діккенса «Посмертні записки Піквікського клубу «(«Posthumous Papersof the Pickwick Club», 1978), загальним обсягом 218 сторінок.
1.Предмет і задачістилістики
Длятого щоб в повній мірі представити собі предмет стилістики, відмітимо, що врізних ситуаціях мова як засіб спілкування використовується по-різному.Повідомлення про один і той самий факт дійсності може набувати різних форм взалежності від, наприклад, відбувається ця розмова в офіційній, діловій чи побутовійобстановці, від того, яка соціальна приналежність співрозмовників і відношенняміж ними, яке емоціональне відношення мовця до предмету розмови і від того, яквін розцінює обстановку. Всі ці фактори факультативні, тобто в процесі розмовивони можуть виявлятися необов’язково всі одночасно. Крім цього, ці дані небезпосередньо не називаються, а переважно передаються в тексті різниминепрямими шляхами, в розкритті яких і полягає задача стилістики.
Інформаціяв мові може бути двох видів: а) інформація не пов’язана с актом комунікації, ата яка складає сам предмет повідомлення;
б)додаткова інформація, пов’язана з умовами і учасниками акту комунікації. [5;270]
Розглядаючивідповідно інформацію, яка міститься в повідомленні на рівні слів, можназазначити, що слова разом з денотативним значенням яке вказує на предмет мовимають ще і конототивне значення, яке складається з емоціонального,експресивного, оціночного і функціонально-стилістичного компонентів. Так,наприклад, слова girl, maiden, lass, lassie, baby, chick, baby, young, ladyможуть називати одну й ту саму дівчину і вибір того чи іншогослова зцього ряду буде визначатися не тільки і не скільки особливостями самої дівчини,авідношенням до неї мовця і певної соціальної ситуації. Перше словоgirl стилістично нейтральне і є домінантою зазначеного синонімічного ряду,тобто може замінити всі інші. Узуальних, тобто тих які закріпилися в мові,конотацій воно не має, maiden-архаїчно піднесене слово. Слова lass і особливо lassieмають пестливе емоціональне забарвлення і належать діалектові або просторіччю.Багаті на конотації і інші слова ряду. Конототивні значення можливі не тільки влексичних одиницях, але і в морфологічних формах і в синтаксичних конструкціях.В мовній дійсності асоціації, які може викликати слово залежать від контексту.Конотації можуть бути не тільки узуальними а і оказіональними. Наприклад, контексти,в яких maiden буде звучати іронічно. [5; 270]
Вказанавідмінність двох типів інформації можна представити в іншому плані, а самевиходячи з функцій мови. Перший вид інформації пов’язаний зінтелектуально-комунікативною функцією мови. Другий, тобто додаткова інформаціяз усіма іншими функціями, а саме: з емотивною функцією, тобто передачею івираженням емоцій мовця; з прагматичною, тобто волевиявленням і спонуканнямадресата до дії; апелятивною функцією, тобто спонуканням слухача до отриманняповідомлення; котактовстановлюючою функцією в ситуаціях, коли ціллю висловленняє не передача повідомлення, а тільки прояв уваги до присутності іншого лиця; іестетичною функцією, тобто впливом на естетичне відчуття. Різні авторипропонували різні класифікації функцій мови. [5; 271]
Задачеюстилістичного опису і стилістичного аналізу тексту є розгляд взаємодії предметно-логічногозмісту повідомлення з інформацією другого роду, тобто проявом емотивної,волюнтативної, апелятивної, контактовстановлюючої та естетичної функції мови.Це потребує розгляду зв’язків і взаємодії конототивних значень слів іконструкцій з денотативними і їх ролі в художньому цілому.
Щоб пояснитизадачі стилістики ми звернулися до стилістичного аналізу оди Шеллі «Жайворонку».
To askylark
Hailto thee, blithe spirit!
Birdthou never wert,
Thatfrom heaven, or near it,
Poorestthy full heart
Inprofuse strains of unpremeditated art.
Higherstill and higher,
Fromthe earth thou springest,
Likea cloud of fire;
Theblue deep thou wingest,
Anadsinging still dost soar, and soaring ever singest. [5; 271]
Предметно-логічнаінформація полягає в тому, що високо в небі парить і співає свою пісню жайворонок.Але зміст строфи на цьому не закінчується. Вибраний Шеллі образ і форма йоговтілення говорять про настрій і світогляд поета. Звернення до жайворонказвучить урочисто і піднесено завдяки конотаціям вживаних слів і форм:лексичному архаїзму і архаїчній граматичній формі другої особи однини: to thee,thou never wert, poorest thy heart, thou springest, thou wingest, thou singest.Поет називає птицю ‘щасливим духом’blithe spirit: боготворитьїї. Вибір піднесеного слова heaven, а не його нейтрального синоніма skyпідсилює це значення, оскільки в число значень слова heaven входить значення ‘місцеде живуть боги’. В маленькому птасі, який піднявся високо в небо, ми бачимо духжиття і творчості. Тема мистецтва вводиться системою образів і вживанням словаart. Читач асоціює пісню птаха і високе призначення поета, його зліт – higherstill and higher, from the earth thou springest. Порівняння з вогненною хмароювідноситься і до птаха і до поета. Ода сповнена радістю життя. Захопленнявиражається не тільки в словах, але і в самому ритмі оди, і читач не може невідчувати їх. [5; 272]
Всевище сказане підтверджує, що мова художньої літератури виступає не тільки вкомунікативній, але і в емотивній, естетичній і апелятивній функціях. Не меншуроль в цьому відіграють конототивні значення слів і граматичних форм.Концентруючи увагу на особливостях і взаємодії вибору образів, вибору слів,ритму і інші, тобто вивчаючи конототивні значення і їх роль в здійсненні різнихфункцій мови, ми можемо глибше проникнути в суть твору і скласти собі поняття просвітогляд і настрій поета. Деякі вчені користуючись поняттями і термінологієютеорії інформації дають узагальнене формулювання задач стилістики, визначаючиїї як науку, що вивчає ті сторони висловлювання, які передають особі, якаприймає і декодує повідомлення, образ думок особи, що кодує повідомлення. Такз’являється термін стилістика декодування. При такому підході головною задачеюстилістики стає вивчення кодів і алгоритмів декодування для різних рівнів мовиі культури. Під кодом розуміють набір значущих одиниць і правил їх з’єднання.Під алгоритмом декодування розуміють правила відновлення повідомлення на основізнання комбінацій. Матеріал для описукодів вже частково підготовлений врамках стилістики мови і літературознавчої стилістики. Мова художнього творустворює цілу систему кодів, найважливішим з яких є природна мова, на якійнаписано твір. [5; 273]
Стилістикуприйнято підрозділяти на лінгвостилістику і літературознавчу стилістику,причому перша слугує основою для другої. При розробці стилістики сприйняттянеобхідні і та і інша. Вони стають двома аспектами однієї проблеми, але вмітирозрізняти їх все ж необхідно. Лінгвостилістика, основи якої були закладеніШарлем Балі, порівнює загальнонаціональну норму і систему мови з особливими,характерними для різних сфер комунікації підсистемами, які називаютьфункціональними стилями і діалектами, і вивчає елементи мови з точки зору їхможливості виражати і викликати емоції, додаткові асоціації і оцінку. Внаведеному вище аналізі оди Шеллі використовувався запропонований і розробленийШарлем Балі принцип ідентифікації, який має в основі співставлення елементутексту який вивчається з логічно еквівалентним йому, але стилістично і емоційнонейтральним елементом. Балі застосовував цей спосіб до лінгвостилістики, а долітературознавчої стилістики відносився досить скептично. Важливим розділомлінгвістичної стилістики є порівняльна стилістика двох або більше мов.Літературна стилістика вивчає сукупність засобів художньої виразності, характернихдля літературного твору, автора, певного літературного напряму або цілої епохи,і фактори, від яких залежить художня виразність. Існує дуже багато робітрадянських і закордонних літературознавців по стилістичній системі і мовіШекспіра, Спенсера, Мільтона і Байрона і інших. Поділ на лінгвостилістику ілітературознавчу стилістику частково, проте не повністю співпадає з іншимважливим поділом, а саме поділом на стилістику мови і на стилістику мовлення.Остання розглядає не тільки художні але і взагалі будь-які мовні твори. [5; 274]
2.Поняття мовного стиля
Вкожній розвинутій літературній мові спостерігаються більш або менш визначенісистеми мовного вираження, які відрізняються одна від одної особливостямивикористання загальнонародних мовних засобів. В кожній з таких систем можнавиділити одну групу засобів, яка є провідною, найбільш помітною, найбільшзначною. Так, термінологія є лексико-фразеологічною прикметою наукової прози.Однак, одна тільки термінологія не дає підстави для виділення наукової прози всамостійну систему. Системний характер використання мовних засобів проявляєтьсяперед усім в взаємодії і взаємозумовленості всіх основних засобів яківикористовуються в даному тексті. Системний характер використання мовнихзасобів призводить до того, що в різних сферах вживання мови нормалізуєтьсявибір слів і характер їх вживання, переважне вживання тих або іншихсинтаксичних конструкцій, особливості вживання образних засобів мови, вживаннярізних способів зв’язку між частинами висловлювання і інші. Такі системиназиваються стилями мови або мовними стилями. Академік В.В. Виноградов даєнаступне визначення мовного стилю «Стиль – це суспільно усвідомлений іфункціонально обумовлений, внутрішньо об’єднана сукупність прийомів вживання,відбору і поєднання засобів мовного спілкування в сфері того чи іншогозагальнонародної, загальнонаціональної мови, співвідносна з іншими такими ж способамивираження, які слугують для інших цілей, виконують інші функції вмовно-суспільній практиці даного народу». [2; 123]
Коженстиль мови є більш або менш сталою системою на даному етапі розвиткулітературної мови. Стилі мови – категорія історична. Це значить, що вонизмінюються, розвиваються, з’являються і зникають. Так, наприклад, особливостіораторських промов в англійській літературній мові потерпіли деякі значні змінив процесі свого розвитку. Ці зміни обумовлені загальними змінами англійськоїлітературної мови в певний період свого розвитку. Мовні стилі виділяються яквизначені системи в літературній мові перед усім в зв’язку з ціллюповідомлення. Кожен мовний стиль має більш або менш точну ціль, яка визначаєйого функціонування і його мовні особливості. Так, наприклад, для газетногостилю основною ціллю є інформація, реклама; ціль публіцистичного стилю – переконання,заклик до дії, оцінка факторів дійсності; ціль ділового стилю – встановитиумови, обмеження і форми подальшої співпраці двох або більше людей; ціллю стилюнаукової прози є доведення певних гіпотез, аргументація і т.п. [2; 124]
Коженмовний стиль має як загальні типові для даного стилю особливості, які лежать воснові виділення цього стилю в самостійний мовний стиль, так і окремі формийого прояву. Співвідношення загального і окремого в мовних стилях проявляютьсяпо-різному в різні періоди розвитку цих стилів і усередині стильової системиданої літературної мови. Так, наприклад, ділові документи, дипломатичні листи іноти, накази і інструкції, протоколи парламентських засідань і т.п. є формамипрояву і існування стилю ділових документів в англійський літературній мові.Всі вони мають те загальне, що лежить в основі їх виділення в самостійниймовний стиль.
Однак,кожен з цихрізновидів ділового стилю має свої специфічні риси, в якихмають прояв як загальні закономірності даного стилю, так і індивідуальніособливості властиві лише даному підстилю. Теж саме можна сказати і про іншізасоби мови. Так, образність мови характерна для художнього стилю і нехарактерна для наукової прози, може своєрідно проявлятися в останній, непорушуючи загальних закономірностей даного стилю. [2; 125]
Співвідношеннязагального і окремого дуже особливо опукло виступає при аналізі індивідуальноїманери використання мови. З точки прояву індивідуального в використанні мовнихзасобів, мовні стилі англійської літературної мови допускають значну амплітудуколивань. Такі стилі мови, як, наприклад, стиль офіційних документів, стоять награні майже безособової творчості. Індивідуальна манера вираження тут майжевідсутня. Теж саме можна сказати про газетні повідомлення. Проявіндивідуального в газетних статтях в значній мірі обмежно загальнимизакономірностями цього стилю. Коли прояв індивідуального стає обов’язковоюумовою і характерною ознакою стилю ми маємо справу з художнім стилем. Тутвідсутність індивідуального фактично розчиняє його серед інших стилів. [2; 126]
3.Розмовний стиль
Інтересдо особливостей розмовного стилю в лінгвістиці не зменшується вже декількадесятиліть, і лінгвістична література питання майже нескінчена. Стилістичнадиференціація складна тим, що кордони стилів є дуже нечіткими. Статистичновстановити загальну характеристику стилів можливо, однак окремі розмовні словав своїй стилістичній характеристиці ще рухливіші, ніж слова інших стилів, осьчому останні видання словника Вебстера взагалі не вживають позначку colloquial,мотивуючи це тим, що про розмовність слова взагалі не можна судити. Ще більшускладнена диференціація всередині розмовного стилю. [6; 381]
Всіавтори майже одностайно виділяють в ньому літературно-розмовний іфамільярно-розмовний (з підгрупою дитячої мови), виділення третього підстилю – просторіччяє найбільш суперечливим. Розмовний стиль народжений усною формою мови, іспецифічні його особливості в значній мірі залежать від усної мови. Але форми істиль мови не тотожні, і можливість використання розмовного стилю в письмовійформі не виключена. Вона зустрічається в переписці і в рекламі. Що стосуєтьсявидів мови, то серед діалогічного і монологічного виду формуючим видом єдіалог, хоча монолог і не виключається. В літературних творах це в більшостівипадків монолог. Таким чином поняття стилю, форми і виду мови неоднозначні ііснує певна вірогідність їх сполучення. Стильоутворюючими факторами длярозмовного стилю є функціїмови яки реалізуються в розмовній мові, причомув розмовній мові реалізуються всі функції мови за виключенням естетичної.Однак, виключення естетичної функції в відомій мірі є умовним і можна було бнавести випадки, коли реалізується і вона, просто ця функція тут є меншхарактерною, ніж в інших стилях, і роль її тут значно менша, ніж роль контактовстановлюючоїі емотивної функцій. [6; 382]
Дужевелику роль відіграють соціолінгвістичні фактори, тобто прийняти норми мовноїповедінки. Велику стильоутворюючу роль відіграють дві протилежні тенденціїпов’язані з конкретними умовами спілкування, а саме компресія, яка призводитьдо різного роду неповноти виразу і надлишковість. Компресія має прояв на всіхрівнях – вона може бути фонетичною, морфологічною, синтаксичною і в усіхвипадках підкорюється законам теорії інформації в томи смислі, що компресії піддаютьсясемантично надлишкові елементи. Вживання усіченої форми, тобто фонетичнаредукція допоміжних дієслів, є характерною особливістю англійської розмовноїформи: it’s?, it isn’t, I don’t, I didn’t, you can’t, you’ve, we’ll і інші. Втих випадках, коли усічена форма дієслова have I’ve і he’s виявляються недостатніми для передачі значення ‘мати, володіти’, використовується конструкціяз дієсловом get: I’ve got, he’s got; ця ж конструкція виконує й модальнуфункцію, властиву have + Inf. I’ve got to go now. Нівелювання відмінностей міжshall і will при вираженні майбутнього часу сприяє широкому вживанню форми ‘ll.Цей тип компресії однаково розповсюджений в усіх підстилях розмовного стилю, зтією тільки різницею, що в діалекті і просторіччі частково збереглись архаїчніформи контрактації, а саме ha’. [6; 383]
Скороченіструктурні варіанти перфектних форм з опущенням допоміжного дієслова have длялітературно-розмовного стилю нехарактерні не характерні і можливітільки в фамільярно-розмовному і в просторіччі. Наприклад: «Seen any movies?» Iasked. (Gr. Green). «Been travelling all the winter – Egypt, Italy and that–chuckedAmerica! I gather. (J. Galsworthy). В обох прикладах опущені не тількидопоміжні дієслова, але і особові займенники. Пришвидшений темп мови призводитьтаким чином до опущення семантично збиткових ненаголошених елементів, в цихприкладах це особові займенники 2-ї і 3-ї особи – підмет речення; присутністьобох співрозмовників робить їх називання зайвим. [6; 384]
Нарівні лексики компресія проявляється в переважаючому вживанні одно морфемнихслів, дієслів з прийменниками в постпозиції: give up, look out, абревіатур:frig, marg, vegs, еліпси типу mineral waters → minerals або інших видівеліпсу: Morning!, слів широкої семантики: thing, stuff, транзитивному вживанні неперехіднихдієслів: go it і т. п. Для синтаксичної компресії особливо характерним єеліпс. Проблема компресії на синтаксичному рівні дуже цікаво трактується і К.Г.Середіной. К.Г. Середіна відмічає, що багато дослідників, спираючись на запропонованийА. Мартіне закон найменшого зусилля, зводили різні типи економії до опущення,сполучення, репрезентації: «He must have got mixed up in something in Chicago» –«I guess so,» said Nick. (Hemingway). В цьому прикладі слово so заміщає всеперше висловлювання. Сама Г.К. Середіна пропонує ще один дуже важливий типекономії – простоту. На перший погляд речення The mother kissed the child’stears away здається стислим. Однак згідно з спостереженнями така конструкція зїї складними зв’язками належить до книжного стилю, вона, не дивлячись настислість, складна і ось чому менш економна, ніж відповідна їй в розмовномустилі: The mother kissed the child and he stopped crying. Більш економна а отжевживана в розмовній мовіконструкція, яка більш проста синтаксично. Підкомпресією Середина пропонує розуміти синтаксичну стислість і простотусинтаксичних зв’язків. [6; 385]
Протилежнатенденція тобто тенденція до надлишковості, зв’язана в першу чергу знепідготовленістю, спонтанністю розмовної мови. До надлишкових елементів слідперш за все віднести так звані time fillers, наприклад: well, I mean, you see іздвоювання сполучників: like as if. Елементи надлишкові для предметно-логічноїінформації, можуть бути експресивними або емоціональними. В просторіччі це – подвійнезаперечення: don’t give me no riddles, don’t bring no discussion of politics,плеонастичне вживання особових займенників в наказових реченнях: Don’t you callmother names. She’s had a hard life. Don’t you forget it. (J. Cary), а такожгрубе вживання you: You, come here! або Come here, you! Деякі важливіособливості розмовної мови породжені переважно її діалогічним характером. [6;386]
Синтаксичнаспецифіка розмовної мови полягає в тому, що одиницею більш великою, ніж реченняв ній, як і в мові діалогічній є сполучення ряду реплік, зв’язанихструктурно-семантичною взаємообумовленістю. Н.Ю. Шведова запропонуваланазивати їх діалогічною єдністю. В більшості випадків ці єдності двочленні – питально-відповідні,з підхопленням, з повтором або синтаксично паралельні. Цей зв’язок реплік єпричиною розповсюдженості односкладових речень. Наприклад візьмемо декількаприкладів з творів Галсуорсі, які ми запозичили із статті С.С. Беркнера:
1) Питально-відповідна єдність: «When do you begin?» – «To-morrow»,said the Rapfelite.
2) Єдність, створена підхопленням: «So you would naturally say.» – «Andmean.»
3) Єдність, створена повтором: «There’s–some–talk–of–suicide.» hesaid.James’sjaw dropped. – «Suicide! What should he do that for?»
4)Єдність синтаксично паралельних реплік: «Well, Mr. Desert, do you find realityin politics now?» – «Do you find reality in anything, sir?» C.C. Беркнервважає, що як підхоплення так і повтор виражають експресивну реакцію на словаспіврозмовника, але між ними є суттєва семантична і структурна різниця. [7;228]
Підхопленнярозвиває діалог, містить нове повідомлення, часто іронічно спростовуючи перше:«…Americans are generally important, sooner or later.» – «To themselves,» saidFleur, and saw Holly smile. Підхоплення інколи перериває співрозмовника ізмінює напрям діалогу: «I feel you’re a rock»– «Built on sand,» answeredJolyon… Повтор, на думку С.С. Беркнера, обмежується тільки оцінкоюпочутого і не передає нової думки: «…But you’re the head of the family, John–youought–to settle.» – Nice head!» said John bitterly. Повтори-вигукивиражають обурення, глузування, іронію і значно рідше позитивну реакцію.Можливим є повтор-перепит: «What do you call it?»– «Call it? The big field.»Структурна відмінність між підхопленням і повтором більш відчутна. Підхопленнясинтаксично продовжує першу репліку і в більшості випадків зв’язується з неюсполучним словом, так що виходить ніби одне речення розподілене між двомаспіврозмовниками. Специфічно і вельми важливу роль відіграють в цьому стиліконтактовстановлююча і емотивна функції. [7; 229]
Вониусвідомлюються суспільством в вигляді прийнятих в колективі норм і формввічливості і повинні вивчатися в соціолінгвістиці. Мова повинна бутитактовною, не дуже категоричною і жорсткою і разом з тим не байдужою доспіврозмовника. Звідси різноманіття форм ввічливої модальності, яка може бутивиражена інтонаційно, лексично, морфологічно і синтаксично. Для прикладурозглянемо прояв цих функцій в літературно-розмовному стилі на матеріалідієслова do. Для того щоб виразити певну невпевненість при відповіді іготовність прийняти заперечення або думки співрозмовника, дієслово do може бутивикористане в стверджувальному реченні:
«Whathas happened to your strange neighbour?»
«Idid hear he’d gone to Australia.» [7; 230]
Тактичназацікавленість в думці співрозмовника і предметі розмови може виражатися врепліці, що розвиває або ілюструє почуте і посилене тим же do інколи здодаванням розчленованого питання:
«Youcan’t blame anyone, it’s the war.»
«Thewar does spoil everything, doesn’t it?» (Gr. Greene)
Такаввічлива репліка не рідко буває чисто механічною:
Stanton:…I think it a very sound idea–the truth as a sleeping dog.
MissM. (who doesn’t care): Of course we do spend too much of our time telling lies andacting them. (J.B. Priestley)
Ввідповідних репліках співрозмовник може вжити do, виражаючи згоду, яка можебути щирою і повною, або навпаки іронічною, як в наступному прикладі:
«PerhapsI’d better the police to call,» he said. «You’d feel more comfortable, wouldn’tyou Mr. Jamison, if the police were in charge–less responsibility… «Thank you,»I said, «You are a good chap. For I do certainly feel a lot of responsibility.»(J. Carry) [7; 231]
Doчасто вживається в репліках м’якого докору, захоплення, роздратованості, атакож, якщо той хто говорить хоче щоб співрозмовник виявив своє розуміння,згоду, довіру:
Stanton:I’m sorry, Olwen. I’d rather anything had happened than that. You do believethat, don’t you? (Looks at her appealingly but gets no response.) (J.B. Priestley)[7; 232]
Вусіх цих прикладах інтелектуально-логічна функція не зникає, але виступає всполученні з емотивною, контактовстановлюючою і нерідко з волюнтативною. В цихконструкціях do служить для підсилення. Підсилення, безумовно має місце, протесправа не тільки в цьому, і сама необхідність підсилення продиктована різнимифункціями. Емотивне і контактовстановлююче do може бути підтримане сполученнямз такими словами, як actually, in fact, indeed, really, undoubtedly і т.п. ідієсловом seem.
Порівняймо:Monica: I see her point, you know. You really go a little bit too far. (NoelCoward, Present Laughter). Приберемо спочатку пом’якшуюче a little і продовжимозгортання:
Youreally did go too far.
Youdid go too far.
Youwent too far.
Проведенезгортання показує, що послідовно знімаючи really і do ми не послаблюємоемфатичність а навпаки підсилюємо її; висловлювання стає більш різким і образливим.[7; 233]
Вумовах великої ролі волюнтативної функції в сполученні з наказовим способом do,навпаки, дійсно стає чисто емфатичним:
«Ohgo away, do, Mr. Jamison.» (J. Carry, The Horse’s Mouth)
Mrs.Eliot: Do put that telly down a bit, there are good children. We can’t hereourselves think in here. (Dylan Thomas, Epitaph)
Тежсаме справедливе і при підсиленні емотивної функції в окличних реченнях: … andthen suddenly I sat up and called out asloud as Icould, «I dowant to go on donkey. I do want to go on a donkey ride!» (K. Mansfield, Lady’sMaid). [14; 256]
Емотивнафункція є причиною великої кількості в розмовній мові різного родупідсилювачів, які можуть виступати в різних сполученнях і різні длялітературно-розмовного і фамільярно-розмовного стилів. Наприклад, вфамільярному-розмовному стилі how, when, where, who, which, what, whyсполучаються зі словом ever або суфіксом ever, або з такими виразами: on earth,the devil, the hell і т.п. Наприклад: Whatever are you doing? або What ever areyou doing? Whoever’s that? However did you get in here? What on earth are youdoing? Who the devil do you think you are? Who on earth can that be? Why thehell do you ask?
Такийтип емфази можливий тільки в питальних або окличних реченнях. Емоційність прицьому зазвичай має негативний характер, тобто пов’язана з роздратованістю,нетерплячістю, докором. Позбавлені емоційності і від контактовстановлюючоїфункції такі підсилювачі: after all, actually, really, not really, certainly, surely,і т. п. Порівняймо: I certainly admire your courage і I admire yourcourage. Включаючи слово certainly, той хто говорить завіряє співрозмовника всвоїй щирості і розумінні його точки зору. [14; 257]
Вфамільярно-розмовному стилі з його емоційністю і емфатичністю сполучаються ібагато лайливих слів або їх евфемізми: damn, dash, beastly, confounded, lousy.Вони можливі в реченнях будь-якого типу, факультативні за своїми синтаксичнимизв’язками, синтаксично багатофункціональні і можуть виражати як негативні, такі позитивні емоції і оцінки: damned pretty, damned nice, beastly mean, damndecent. Варіантом фамільярно-розмовного стилю є так звана дитяча мова baby talkз йогоспецифічною лексикою, найбільшпомітнимиособливостями якої є велика кількість звуконаслідуватильних слів: bow-bow (a dog)і слів зі зменшувальними словами: Mummy, Daddy, Granny, pussy, doggy, naughty,pinny, panties і інші. [12; 73]
Характерноюособливістю є заміна особових займенників повнозначними словами. Звертаючись додитини, замість you кажуть baby, Johnny, etc., замість I той хто говоритьназиває себе Mummy, nurse і т.п. Займенник першої особи множини we відноситьсядо слухача: Now we must be good and drink our milk. В художній літературіелементи baby – talk, що вживаються дорослими, зазвичай надають уявлення проафектованість або сентиментальність, не щирість того хто говорить. В романіГріна «Суть справи» Фреді Бегстер підходить до хатини місіс Рольт Нісен – «LetFreddy in,» the voice wheeled. В таких випадках той хто говорить начебто представляєтьсябезпомічною дитиною, якій необхідна ласка і захист. В дитячій літературі длямаленьких дітей з педагогічних міркувань використовуються головним чином нейтральнийабо літературно-розмовний стиль.Наприклад: «Is anybody at home?»
Therewas a sudden scuffling noise from inside the hole and then silence.
«WhatI said was ‘Is anybody at home?» called out Pooh very loudly.
«No,»said a voice; and then added «You needn’t shout so loud. I heard you quite wellthe first time.»
«Bother!»said pooh «Isn’t there anybody here at all?»
«Nobody.»
Winnie-the-Pooh… thought for a little and he thought to himself
«Theremust be somebody there, because somebody must have said ‘Nobody!»
So he… said
«Hallo,Rabbit, isn’t that you?»
«No,»said Rabbit, in a different sort of voice this time.
«Butisn’t that Rabbit’s voice?»
«Oh»said Pooh. (A.A. Milne) [12; 74]
Вцьому уривку із Winnie–the Pooh тільки слово Bother! Відноситься дофамільярно-розмовного стилю.
Ярковиражений емоційний, оціночний і експресивний характер має особливий, генетичновельми неоднорідний шар лексики і фразеології, який називається сленгом,існуючий в розмовній мові і який знаходиться поза межами літературної норми.Найважливішими властивостями сленгізмів є їх грубувато-цинічна або грубаекспресивність, зневажлива або жартівлива образність. Сленг не виділяється якособливий стиль або підстиль, оскільки його особливості обмежуються однимтільки рівнем – лексичним. Тяжким залишається питання про критерії віднесенняслів до сленгу, оскільки кордони сленгу, як загального так і спеціального,тобто обмеженого професійною сферою вживання, вельми нечіткі. Слова і виразисленгу мають, як правило, синоніми в нейтральній літературній або спеціальнійлексиці, і специфічність їх можна виявити в і співставленні їх з цієюнейтральною лексикою. [12; 75]
В багатьохсучасних романах з життя підлітків сленг тинейджерів відіграє важливустилістичну роль. Вже давно помічено, що сленгу особливо властиве явищесинонімічної атракції, тобто великі пучки синонімів для понять, викликаючисильну емоційну реакцію (дівчина, гроші, алкоголь, сп’яніння, злодійство маютьособливо великі групи сленгових синонімів). В романі Мак Інеса, де розповідачемє підліток і де проблеми поколінь і нонконформізму є дуже гострими, дуже багатосинонімів для позначенняпредставників старшого і молодшогопоколінь: the oldies, the oldsters, the oldos, old hens, old numbers, oldgeezers і з іншої сторони: kid, kiddo, sperm, chick, chicklet, minors,beginners, debs. Люди яки покірно приймають існуючий порядок речей називаютьсярозповідачем mugs, squares, tax-payers.
Tohave a job like mine means that I don’t belong to the great community of themugs: the vast majority of squares who are exploited. It seems to me this beinga mug or a non-mug is a thing that splits humanity up into two sectionsabsolutely. It’s noting to do with age or sex or class or colour–either you’reborn a mug pr a non-mug… (Mac Innes) [12; 76]
Стилістичнаструктура розмовної мови, таким чином, неоднорідна. Сюди входять різнісоціально обумовлені підстилі, які в ній взаємодіють. Членування розмовної мовина діалекти залежить від географічного фактору. Найбільш відомим діалектом міськогопросторіччя є лондонський кокні.
4.Практична частина
Длястилістичного аналізу матеріалом дослідження було обрано уривок із романуЧарльза Діккенса «Посмертні записки Піквікського клубу «в оригіналі. Уривокмістить в собі бесіду між містером Піквіком і його слугою Семом Уеллером.Хазяїн і слуга подорожують в диліжансі і насолоджуються навколишніми пейзажами.Між ними відбувається бесіда, з якої і починаються життєві уроки які надаєвірний слуга своєму часом дуже наївному хазяїну.
Мовамістера Піквіка відноситься до літературно-розмовного стилю, а його слугарозмовляє на кокні (cockney). Кокні – мова жителів робітничих кварталівЛондона, соціально-територіальний діалект територіальної мови. Для деяких йоговисловлювань існує навіть спеціальний термін – «уеллерізм».
Висновки
Системнийхарактер використання мовних засобів призводить до того, що в різних сферахвживання мови нормалізується вибір слів і характер їх вживання, переважневживання тих або інших синтаксичних конструкцій, особливості вживання образнихзасобів мови, вживання різних способів зв’язку між частинами висловлювання іінші. Такі системи називаються стилями мови або мовними стилями.
Стиль– це суспільно усвідомлений і функціонально обумовлений, внутрішньо об’єднанасукупність прийомів вживання, відбору і поєднання засобів мовного спілкування всфері того чи іншого загальнонародної, загальнонаціональної мови, співвідносназ іншими такими ж способами вираження, які слугують для інших цілей, виконуютьінші функції в мовно-суспільній практиці даного народу.
Коженстиль мови є більш або менш сталою системою на даному етапі розвиткулітературної мови. Стилі мови – категорія історична. Це значить, що вонизмінюються, розвиваються, з’являються і зникають. Мовні стилі виділяються яквизначені системи в літературній мові перед усім в зв’язку з ціллюповідомлення. Кожен мовний стиль має більш або менш точну ціль, яка визначаєйого функціонування і його мовні особливості.
Коженмовний стиль має як загальні типові для даного стилю особливості, які лежать воснові виділення цього стилю в самостійний мовний стиль, так і окремі формийого прояву. Співвідношення загального і окремого в мовних стилях проявляютьсяпо-різному в різні періоди розвитку цих стилів і усередині стильової системиданої літературної мови.
Статистичновстановити загальну характеристику стилів можливо, однак окремі розмовні словав своїй стилістичній характеристиці ще рухливіші, ніж слова інших стилів.
Всіавтори майже одностайно виділяють в розмовному стилі літературно-розмовний іфамільярно-розмовний (з підгрупою дитячої мови), виділення третього підстилю – просторіччя.
Стильоутворюючимифакторами для розмовного стилю є функції мови яки реалізуються в розмовніймові. Дуже велику роль відіграють соціолінгвістичні фактори, тобто прийнятинорми мовної поведінки. Велику стильоутворюючу роль відіграють дві протилежнітенденції пов’язані з конкретними умовами спілкування, а саме компресія, якапризводить до різного роду неповноти виразу і надлишковість.
Синтаксичнаспецифіка розмовної мови полягає в тому, що одиницею більш великою, ніж реченняв ній, як і в мові діалогічній є сполучення ряду реплік, зв’язанихструктурно-семантичною взаємообумовленістю.
Вфамільярно-розмовному стилі з його емоційністю і емфатичністю сполучаються ібагато лайливих слів або їх евфемізми.
Вониможливі в реченнях будь-якого типу, факультативні за своїми синтаксичнимизв’язками, синтаксично багатофункціональні і можуть виражати як негативні, такі позитивні емоції і оцінки.
Ярковиражений емоційний, оціночний і експресивний характер має особливий, генетичновельми неоднорідний шар лексики і фразеології, який називається сленгом,існуючий в розмовній мові і який знаходиться поза межами літературної норми.Найважливішими властивостями сленгізмів є їх грубувато-цинічна або грубаекспресивність, зневажлива або жартівлива образність. Сленг не виділяється якособливий стиль або підстиль, оскільки його особливості обмежуються однимтільки рівнем – лексичним.
Списоклітератури
1. Аракін В.Д. Порівняльна типологія англійської і російської мови.-М.,1989.–340 с.
2. Арнольд І.В. Стилістика сучасної англійської мови.-М., 1990.–356 с.
3. Будагов Р.А. Нариси з мовознавства.-М., 1953.–364 с.
4. Виноградов В.В. Про задачі стилістики збірник статей.-М.,1923 р.–276 с.
5. Гальперін І.Р. Стилістика англійської мови.-М., 1983.–324 с.
6. Гальперін І.Р. Нариси зі стилістики англійської мови.-М.,1958.–438 с.
7. Гальперін І.Р. і Черкаська Є.Б. Лексикологія англійської мови.-М.,1956.–360 с.
8. Дубенко О.Ю. Порівняльна стилістика англійської таукраїнської мов.-В., 2005.–364 с.
9. Ільїш Б.А. Сучасна англійська мова.-М., 1952.–371 с.
10. Ільїш Б.А. Стрійсучасної англійської мови.-Л., 1968.–384 с.
11. Корунець І.В.Порівняльна типологія української та англійської мов.-В., 2003.–464 с.
12. Кухаренко В.А. Практикумзі стилістики англійської мови.-В., 2000.–160 с.
13. Мороковський А.Н.Стилістика англійської мови.-К., 1984.–348 с.
14. Разинкіна Н.М. Функціональністилі англійської мови.-М., 1989.–368 с.
15. Швачко Т.Т.,Терентьєв П.В., Янукян Т.Г., Швачко С.О. Введення в порівняльнутипологію англійської, російської, української мов.-К., 1977.–341 с.
16. Grout E.H. StandardEnglish. Structure and Style.–London, 1938.
17. Korunets I.V.Constructive Typology of the English and Ukrainian languages.–K., 1995.