Реферат
На тему: Українська мова в засобах масової інформації
Українська мова в засобах масової інформації
Мовне питання вУкраїні стоїть надзвичайно гостро. Українську мову проголошено державною, алеза 13 років незалежності владні чинники не спромоглися забезпечити відповіднеїї статусові функціонування. У державних установах документація ведетьсяпереважно українською, проте службовці далеко не завжди говорять нею, не кажучивже про бізнесовців, військовиків, спортсменів, працівників багатьох іншихсфер, де її використання й далі залишається обмеженим.
Одним із елементівгромадського життя, який активно реагує на суспільні процеси й віддзеркалює їх,є засоби масової інформації. Їх вплив дуже великий на громадську свідомість. Здатністьшвидко й майже тотально охоплювати найширші аудиторії дає їм змогу формуватисуспільну думку, визначати духовні цінності. Ось чому мова засобів масовоїінформації, а зокрема неологізми та їх функціонування у ЗМІ, — важлива йактуальна проблема сучасних досліджень.
Розвиток івдосконалення мови як засобу спілкування відбувається насамперед у сферіодиниць лексико-семантичного рівня — слів, які становлять відкриту, динамічнусистему. Функціонування словникового складу української мови постійносупроводжують такі процеси, як:
1) поява новихлексичних одиниць, покликаних до життя потребами називання тих або іншихконкретних предметів у найширшому розумінні цього поняття, суспільних процесіві явищ, абстрактних понять різноманітних галузей науки, духовної таматеріальної культури тощо;
2) віддалення напериферію лексичного складу частини слів у зв’язку з втратою ними номінативноїактуальності, спричиненої частковою або повною втратою суспільної вагивідповідними конкретними реаліями, соціально-політичними процесами,абстрактними поняттями. Тому в мові завжди наявна пасивна й активна лексика.
Пасивну лексикусловникового складу становлять лексичні одиниці, обмежене вживання якихзумовлюється особливостями позначуваних ними явищ. До цієї категорії належатьархаїзми, історизми й неологізми.
Вивченням цьогопитання займались видатні вчені, дослідники, зокрема: А. Грищенко, І. Ющук, О. Тараненко,В. Горпинич. Стилістичні функції неологізмів досліджували І. Білодід, А. Коваль,О. Пономарів, Л. Кравець. Неологізми української мови останніх десятиліть,зокрема суспільно-політична лексика, вивчалися здебільшого в плані загальнихсловотвірних, лексико-семантичних та стилістичних тенденцій розвитку (А. Москаленко,І. Шашкін, К. Ленець, О. Сербенська та інші). Об'єктом даного дослідження єнеологізми в мові засобів масової інформації.
Неологізми (гр. neos“новий” і logos “слово”) — слова, а також їх окремі значення, вислови, якіз’явилися в мові на даному етапі її розвитку й новизна яких усвідомлюєтьсямовцями (загальномовні) або були вжиті тільки в якомусь акті мовлення, текстічи мові певного автора (стилістичні, або індивідуально-авторські неологізми) [6,с.377].
Неологізминазивають лексичними інноваціями. На думку О. Сербенської, інновації — це“новотвори, запозичення, а також включення і входження в мову, зумовленіперерозподілом значень у видах і жанрах мовлення; це і відродження слів івисловів з минулих епох” [7, с.108].
Фактори, якіспричиняють утворення неологізмів, можна поділити на такі групи:
1) позамовний — потребадати назви новим предметам і явищам: дисплей, принтер, йогурт, гіпсокартон, клонування;
2) інтралінгвальний- для заміни попередніх найменувань новими, зумовленої різними чинниками — тенденцією до мовної економії, уніфікації номінативних моделей, виразнішого,точнішого найменування, експресивно-стилістичного оновлення, з причин соціально-політичного,пуристичного, евфемістичного характеру та інше, напр.: компакт замістькомпакт-диск, теракт замість терористичний акт, літак замість аероплан,мобільник замість мобільний телефон.
Неологізмиподіляються на лексичні й семантичні. Новизна лексичних новотворів виявляєтьсяу формі (євро, сайт, ксерокопії, дизайнер, дисплей, принтер). Семантичнінеологізми — це нові значення, які розвиваються в словах, уже наявних у мові (меню,фанера, піратство).
Загалом неологізмивиникають декількома шляхами: вони творяться з наявного в мові матеріалувластивими для даної мови словотвірними способами, інколи штучно, частозапозичуються літературною мовою з діалектів і з інших мов. Іншомовнізапозичення становлять найчисельнішу групу серед неологізмів.
Авторськінеологізми, які називають стилістичними, індивідуально-авторськими,оказіоналізмами, становлять окрему групу. Так, зокрема, у поезії І. Драча єтакі його новотвори, як журбота, засмута, білогруддя, чорнобров’я, у Д. Павличка- ластівочість, у М. Вінграновського — зненавидь, у В. Стуса — паверх, паниз,нажиття, паскін.
Деякі авторськінеологізми ввійшли до літературної мови. Так, зокрема, створені М. Старицькимлексеми байдужість, мрія, майбутнє, незагойний, нестяма, страдниця, чарівливий,І. Верхратським звіт, І. Франком чинник [1, с.229], Т. Шевченком високочолий, І.Нечуєм-Левицьким світогляд, самосвідомість, Л. Українкою провесна, проміньміцно прижилися у нашій мові, навіть увійшли до активного словника [2, с.504].
Лексична системамови засобів масової інформації — найдинамічніша система сучасної українськоїлітературної мови. Загальновідомо, що у сфері ЗМІ найрізноманітніше танайсильніше виявляються процеси, які характеризують саме життя мовногоорганізму; тут найбільше зосереджені інновації. І це природно, адже однією зосновних функцій засобів масової інформації є інформативність, новизна.
Мова сучаснихукраїнських засобів масової інформації привертає до себе увагу багатьохлінгвістів. Це — багатюще джерело для дослідження новітніх тенденцій у розвиткусучасної літературної мови. Одним із найпомітніших процесів, що відбуваються унашій мові сьогодні, є процес активного поповнення лексики української мови.
Згідно звизначенням О. Сербенської, неологізми сучасної української мови можна поділитина такі групи:
1. Новотвори. Збуренняполітичного життя, яке настає в передвиборний період, позначається на мові ЗМІ.Із одного боку, творяться ситуативні лексеми-оказіоналізми на зразоккравчукізм, кучмізм, кучмісти, кучмономіка, ЗМІшники, ющенківці, а з другого — творяться оказіональні словосполучення у функції номенів: усе це збільшуєпротестний електорат; силовий тиск на виборчий загал через виконавчу вертикаль;ліві розтягнуть голоси свого електорату; визначити прохідного кандидата (“ВечірнійКиїв”); всенародна любов до чинного і безрезультативного; ніхто, крім Гаранта,не мав можливості… (“День”). Сюди ж можна віднести й неологізми, що їхстворюють журналісти, піарівці, рекламісти: депутати тузляться (про подіїнавколо острова Тузла) (“Урядовий кур’єр”).
У сучасномусуспільстві стрімко розвивається рекламна індустрія, а це, у свою чергу, формуємову реклами, яка має великий вплив на суспільство — рекламні гасла й заклики,репліки героїв рекламних роликів широко цитуються. Реклама сприяє ознайомленнюширокого кола українців із новими реаліями, напр. адаптер, аудіокарта,вібромасажер, жалюзі, ролети, чіпсмейкер. Молодь часто спілкується рекламнимислоганами: Не гальмуй — снікерсуй; Шейканемо, бейбі. Всі ці неологізмитворяться за допомогою різних словотвірних афіксів і змінюються за граматичнимизаконами української мови; порівняйте: дієслова наказового способу: малюй,працюй і снікерсуй; дієслова майбутнього часу: напишемо, скажемо і шейканемо; абстрактнііменники: героїзм, патріотизм і кучмізм.
2. Запозичення. Навідкритість сучасного українського суспільства, розвиток економічних ікультурних зв’язків України із західними країнами українські засоби інформаціївідреагували масовим запозиченням чужих слів: арт-салон, брифінг, ваучер,відеокліп, діджей, екстрадиція, імідж, імейлик, креативний, мас-медіа, піцца,попса, рімейк, топ-модель, фанта, хіт, шоу-бізнес. Наприклад: “Безробітнасумчанка на ярмарку вакансій сказала, що втрата роботи — це зміна іміджу";“Журі, до складу якого увійшло кілька значних представників дорослого міс — ташоу-бізнесу, оцінювало маленьких конкурсантів” (“Урядовий кур’єр”).
Англомовніінтелектуальні “збагачення" часто викликають огиду й несприйняття. Кількістьангліцизмів в одній фразі часом сягає такого числа, що глядач (слухач) уже не здатенсприймати інформацію: “Генеральний директор холдингової, консалтингової читрастової компанії організовує тренінгові курси, наділяє бізнес-планами,складає лістинг котирувань відповідно до маржі, встановленої Нацбанком, укладаєф’ючерсні контракти, які набувають сили при в’їзді до офшорних зон”. Чи незрозуміліше й простіше було б сказати: “Генеральний директор розпорядчого,дорадчого чи довірчого товариства організовує навчання, складає списоквартісності відповідно до допуску, встановленого Нацбанком, укладає майбутніугоди, які набувають чинності при виїзді до непідлеглих зон”? Іноді людям, яківже звикли до таких запозичень, здається, що неможливо дібрати українськихвідповідників. Та це далеко не так. Скажімо, популярне слово консалтинг має вукраїнській мові сім відповідників (деякі з них — синоніми): порадництво,дорадець, порадник, радний, дорадчий, порадний, порадчий [4, с.4].
Завдяки ЗМІчастина запозиченої лексики досить швидко освоюється, збагачується похіднимиутвореннями, граматикалізується: національний хіт-парад, хітова пісня, хітовапрограма, хітова дівчина, офшорна гра (телевізія), фостерна сім’я.
3. Перерозподілзначень у жанрах і видах мовлення. Оновлення й поповнення лексичного складуукраїнської мови відбувається і в результаті лексико-семантичної деривації слів.У нових умовах функціонування слова набувають і нових семантичних навантажень. Цедає їм можливість розширювати семантику похідної основи й функціональне поле: крутий,крутизна, круто, крутіше, крутіший (багатий), тінь, тіньовик, тіньоваекономіка, більшовики (більшість у парламенті). Реальність породжує для мовинові й нові об’єкти називання (предмети, поняття, ознаки, явища, відношення) йформує потребу в новотвореннях та запозиченнях лексем. Кожна мова більш стала,традиційна з боку номінативно-комунікативних одиниць. В. Чапленко пропонував“пучковий підхід” до розуміння природи мовного знака. Він вважав, що природамовного знака характеризується переплетінням кількох ознак, що формують пучокасоціацій за суміжністю. Поява нового значення — це ще одна ниточка всемантичному пучку лексеми [3, с. 19].
Такі лексичніновації поповнюють загальний жаргон сучасної української мови: засвітитися (виявитисебе), загнутися (зазнати поразки), зависнути на чомусь (звернути увагу), наварювати(одержувати швидко прибутки), наїжджати (мати претензії), прокручувати (одержуватиприбутки), прикид (одяг), бабки (гроші), прикол (щось особливе), шлангувати (прикидатися)та ін. Наприклад: “Пам’ятаю, 1988-го року я й двоє моїх знайомих створили кооператив,поїхали до Грузії, привезли звідти силу-силенну чобіт, наварили на кожній парі10 рублів"; “Чого ж ви в президенти не балотуєтеся? З такими амбіціямисаме час засвітитися" (“День”); “Співачка надумала носити спідницюнавиворіт, удаючи, що так прикольніше і тягне, як мінімум, на Жан Поля Готьє";“Хто “копає” під прокурора? ” (“Україна молода”).
4. Відродженняслів і висловів з минулого. Важливою лексикологічною проблемою є поповненнятермінології сучасної української літературної мови, зокрема, профільнихтерміносистем, бо при цьому треба розумно поєднувати національні таінтернаціональні елементи.
У періодутвердження державності країни й мови природним є прагнення до термінотворенняна основі власної мови. Ця орієнтація виконує позитивну роль, консолідуючичленів мовної спільноти.
Повернена,реабілітована лексика поповнила собою терміносистеми багатьох сфер гуманітарнихнаук, особливо суспільних, культури, освіти, виробництва.
Так, наприклад, восвітню систему України повернулись окремі колись традиційні форми навчання йвідповідно слова, похідні від них утворення й словосполучення: гімназія,гімназист, гімназистка, гімназійний (клас); ліцей, ліцейний, ліцеїст,ліцеїстка, ліцейна (програма); бакалавр, магістр.
Якщо подивитися напрофільні підтерміносистеми сучасної української мови під кутом зоруреабілітації слів, то найбільш реабілітованою є підсистема “фінанси": акція,акціонер, акціонерний, аукціон, гривня, комерція, комерсант, комерційний,комерціоналізація, оренда, орендний, орендатор.
Поповненняукраїнської мови реабілітованими лексемами, новотворами, запозиченнями,елементами розмовного, професійного мовлення певною мірою порушує вже усталенукодифікацію української літературної мови, актуалізує питання профункціонування літературної норми та її варіантів. Виникають лексичні паралеліяк перехідні ланки до нової норми або семантико-конотативної синонімії: баскетбол- кошиківка, бачення — візія, виставочний — виставковий, відпочиваючий — відпочивальник, винятковий — ексклюзивний, гімнастика — рухавка, зноска — посилання, журнал — часопис, казначейство — скарбниця, сучасний — модерний,фотографія — знімок — світлина та інші.
У публіцистицічасом уживаються й індивідуальні неологізми для посилення експресії вислову: “Зтими, хто не вміє скинути темні окуляри вболівальника, подивитися на речіпильним, тверезим і об’єктивним поглядом, страждає на києвофобію, особливогобажання дискутувати немає" (“Україна молода”); “Для нас, дивослівців,надзвичайно важливий зворотний зв’язок” (“Дивослово”); “Ю. Гнаткевичзапропонував називати Запоріжжя Ленініжжям, бонаневеликій площі тут аж дев’ятьоб’єктів названо іменем ідола" (“Дивослово”); “Артикуляційні відмінностіміж голосними і приголосними учні можуть осягнути, шукаючи відповіді назапитання, чому і яку групу звуків дехто з дослідників називав“роторозкривачами", а яку — “ротозакривачами” (“Дивослово”).
Кількістьнеологізмів тільки в періодиці (вона переважно і є матеріалом для їх фіксації) урозвинених мовах досягає протягом року десятків тисяч (не всі, звичайно,лишаються у мові). Переважна більшість неологізмів (до 90%) — це терміни [6, с.377].Неологізми ряду мов (англійської, російської, французької, японської) фіксуютьсяй досліджуються в центрах неології. Існують словники нових слів і значень.
Сфера сучаснихукраїнських засобів масової інформації засвідчує: мова живе, еволюціонує, ізавдання небайдужих до її долі журналістів-інтелігентів — вони ж бо належать доосновних творців найрізноманітніших текстів — дбати, щоб мова за цих складнихобставин залишалася собою, зберігала свої генетико-типологічні риси. Томужурналіст мусить мати тонке мовне чуття, знати, що треба, а чого не вартопускати в обіг.
Література
1. Кочерган М.П. Вступ до мовознавства. Підручник. — К.: ВЦ Академія, 2002. — 367 с.
2. Літературознавчий словник-довідник / За ред. Гром’якаР.Т. та інш. — К., 1996. — С.503-504.
3. Мацько Л. Українська мова в кінці ХХ ст.: (Зміни влексиці) // Дивослово. — 2000. — № 4. — С.14-20.
4. Нікітіна Н. Українська мова на телебаченні // Дивослово.- 2004. — № 12. — С.2-7.
5. Пономарів О.Д. Стилістика сучасної українськоїмови. — Т., 2000. — С.78-84.
6. Українська мова: Енциклопедія. — К., 2000. — С.377.
7. Сербенська О.А., Волощак М.Й. Актуальне інтерв’ю змовознавцем: 140 запитань і відповідей. — К.: Просвіта, 2001. — С.108.
8. Сучасна українська літературна мова: Підручник /За ред. А.П. Грищенка. — 2-ге вид. — К., 1997. — С. 196-198.