Методи психодіагностики рис особистості

Реферат
/>

Текст – 34 с., таблиці – 4, джерел –29, додатків – 3.
Проведенотеоретичний аналіз основних положень психології рис особистості в науковій літературі.Розглянуті основні підходи до вивчення проблеми психодіагностики рисособистості. Визначені методи дослідження особистості. Досліджені рисиособистості в психології.
Описані підходи до діагностики рис особистості та проведені методики «Вивчення ригідності мислення», «Шкала самоповаги Розенберга», «Особова агресивність і конфліктність».
Терміни: Агресія, акцентуаціїхарактеру, властивості особистості,  здібності,інтереси, Особистість, потреби, психічні процеси, риси характеру, темперамент,фізичні якості.

ЗМІСТ
/>

Вступ
Розділ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗДОСЛІДЖЕННЯ ПО ПРОБЛЕМІ ПСИХОДІАГНОСТИКИ рисособистості
1.1.   Аналіз літератури за проблемоюдослідження рис особистості у вітчизняній та зарубіжній літературі
1.2.   Методи дослідження особистості
1.3    Риси особистості  в психології
Висновки дорозділу 1
Розділ 2. експериментально-психологічнедослідження особливостей рис особистості
2.1.   Обгрунтовування іхарактеристика методик дослідження рис особистості
2.2.   Висновки щодо отриманихрезультатів дослідження психодіагностики рис особистості
2.3.   Практичні рекомендації по розвиткуособистісних якостей
Висновки дорозділу 2
Висновки
Списоквикористаної літератури
ДОДАТКИ

Вступ
Актуальністьдослідження: Термін “особистість” має різні значення.Наука про особистості – персонологія – це дисципліна, що прагне закластифундамент для кращого розуміння людської індивідуальності шляхом використаннярізних дослідницьких стратегій.
Особистість — соціально зумовленасистема психічних якостей індивіда, що визначається залученістю людини до конкретних суспільних, культурних, історичнихвідносин.
Поняття“особистість” характеризує суспільну сутність людини, пов’язану з засвоєннямрізноманітного виробничого і духовного досвіду суспільства. Біологічна характеристикалюдини в нього не входить.
Сучаснапсихологія особистості, будучи науковою дисципліною, трансформує умоглядніміркування про природу людини в концепції, що можуть бути підтвердженіекспериментально. Особистість – це насамперед абстрактне поняття, що поєднуєсобою багато аспектів, що характеризують людину: емоції, мотивацію, думки,переживання, сприйняття і дії.
Концептуальнезначення особистості охоплює широкий спектр внутрішніх психічних процесів, щообумовлюють особливості поводження людини в різних ситуаціях.
Особистістьвизначають:
· неповторніфізичні якості,
· психічніпроцеси,
· темперамент,
· рисихарактеру,
· здібності,
· її потреби,
· інтереси.
Вони позначаютьсяна її пізнавальній діяльності, навчанні, праці, вчинках, ставленні до себе,взаєминах з іншими.
Теоріїособистості сильно розрізняються між собою, тому практично неможливо простопідвести під слово “особистість” концептуальне визначення. У рамках психологіїнемає єдиного загальноприйнятого значення – значень стільки, скільки психологіві теорій особистості, що вирішують цю задачу. Психодіагностика рис особистості- комплексний прикладний метод вивчення сутності особистості на основізакономірностей її проявів.
Об'єкт дослідження – риси особистості.
Предмет дослідження – методи психодіагностики рис особистості.
Ціль дослідження – підібрати методики та дослідити риси особистості.
Відповідно меті дослідження поставлені такі задачі:
1) Розглянутиосновні підходи до вивчення проблеми психодіагностики рис особистості.
2) Вивчитиметоди дослідження особистості.
3) Дослідитириси особистості  в психології.
4) Провестиекспериментально-психологічні дослідження рис особистості.
5) Розробитипрактичні рекомендації по розвитку особистісних якостей.
Методи (методики) дослідження:
- аналізнаукової літератури по проблемі дослідження;
- спостереження;
- бесіди;
- психодіагностичніметоди («Вивчення ригідностімислення», «Шкала самоповагиРозенберга», «Особова агресивність іконфліктність»);
- методиобробки даних.

Розділ 1.    ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ДОСЛІДЖЕННЯ ПОПРОБЛЕМІ ПСИХОДІАГНОСТИКИ рис особистості
 
1.1.   Аналізлітератури за проблемою дослідження рис особистості у вітчизняній та зарубіжнійлітературі
Основнимиконцепціями особистості, згідно класифікації Д.В. Ольшанського, є: [26, с. 162].
1. Теорія «дзеркальногоЯ». В ній особистість розглядається як функція, похідна від повністюсоціально обумовленого «Я» людини. Самосвідомість особистостіформується в результаті соціальної взаємодії: вона дивитися на себе очами іншихлюдей. Із стійких уявлень про людину і інших людей. формується і об'єктивнаякість, яка і є особистістю.
2. Рольоватеория. Її прихильники також розглядають особистість як функцію, але вже тихсоціальних ролей, сукупність яких індивід виконує в суспільстві. Включаючись впроцесі соціалізації в ті або інші соціальні групи, індивід засвоює очікуваннярольової поведінки, вивчає способи їх виконання і тим самим стає особистістю.Різносторонність особистості визначається багатством «соціального репертуару»- різноманіттям соціальних груп, в яких протікало соціальне життя індивіда впроцесі соціалізації.
3. Необіхевіоризм (от англ. Behavior — поведінка). Підтримуючи ідею попередніх концепційпро те, що особистість є результатом навчання людини правилам життя іповедінки, прихильники даної концепції найбільш послідовно дотримуються її всвоїх поглядах. Особистість розглядається як проста сукупність соціальнопридатних відповідей на сукупність стимулів.
4. Теория соціальної установки. Згідно цієї теорії, особистість єрезультатом тих несвідомих установок, які суспільство формує самим фактомповсякденної і постійної дії на індивіда. В процесі накопичення установок улюдини формується звичка до них. Іншими словами, у неї формується установкабути особистістю.
5. Концепциясукупності социогенних потреб і орієнтацій, які формуються суспільством. Згідноцієї концепції, особистість є змінною з розвитком суспільства рівнямисукупностей соціальних потреб і орієнтацій. В цих рівнях можуть відбуватися яксуспільні (в цілому), так і групові потреби і орієнтації, забезпечуючихваріабельність особистості.
До приведеної класифікації теорій особистості слід додати також теоріюреферентної групи. Автором терміну «референтна група» вважаютьамериканського соціолога Р. Хаймена, який під цим терміном розумів соціальнугрупу, на яку індивід орієнтує свою поведінку (від сім'ї до класу, нації). Потій ролі, яку референтна група грає у формуванні характеристик особистості і їїсоціальної поведінки, розрізняють два типи таких груп. Перша — «компаративні» — це стандарт, за допомогою якого індивід оцінює себеі інших. Друга група — «нормативна» — це реальний або уявний колектив(група), з яким індивід співвідносить свою поведінку і майбутнє.
До розглянутихтеорій слід додати марксистську теорію особистості. Основними її принципами є:
1. Визнання залежність особистості від об'єктивних суспільно-економічних,соціально-культурних і предметно-діяльносних особливостей її соціалізації.
2. Виділення як головної характеристики особистості її місця в соціальнійтипології зумовлюється способом життя.
3. Уявлення про особистість як носія соціальних рис. Сутність особистостіскладає сукупність всіх суспільних відносин.
Ця теорія не заперечує, що на формування особистості впливають біологічніі психологічні чинники. Проте індивід є продуктом суспільства, спільноїдіяльності людей. При народженні людина не має свідомості, природжених ідей.Вони виникають як віддзеркалення людиною суспільних відносин, що історичносклалися, стану матеріальної і духовної культури, певного типу суспільнихвідносин. Звідси риси особистості обумовлені історичним типом суспільства(феодальне, капіталістичне, соціалістичне), її приналежністю до певногосуспільного класу (робітники, селяни, інтелігенція), специфікою умов і зміступраці. Соціальна структура суспільства відображається у відповідній типологіїособистості. Головними ознаками типології є природа суспільно-економічноїформації, особливості культури суспільства.
Завершує оглядсоціологічних теорій особистості розгляд диспозиційних теорії особистості,розроблених В. Ядовим. Головною характеристикою особистості тут признається їїдиспозиція, схильність особистості до певного сприйняття умов діяльності іпевної поведінки в даних умовах. Диспозиції особистості утворюють своєріднуієрархічно організовану систему.
Вершину ієрархії (вищі диспозиції) утворюють загальна спрямованістьінтересів і система ціннісних орієнтацій як продукт дії загальних соціальнихумов. Середній рівень (середні диспозиції) складає система узагальненихсоціальних установок на багатоманітні соціальні об'єкти і ситуації. Найнижчийрівень (низькі диспозиції) утворюють ситуативні соціальні установки якготовність до оцінки і дії в конкретних умовах діяльності на мікросоціальномурівні.
Рівні диспозиції, взаємодіючи, характеризують соціальну поведінкуособистості залежно від підсумкового стану її готовності до певного образу дій.При цьому найвищі диспозиції як стійкі, відповідні більш високій стабільностізагальних соціальних умов діяльності особистості (вони відображають стійкіознаки способу життя великих соціальних співтовариств, активно впливають надиспозиції (ситуативні соціальні установки) на відміну від вищих і середніх(узагальнених соціальних установок) є відносно самостійними. Це забезпечує гнучкістьадаптації особистості до змінних умов діяльності при збереженні стійкоїцілісності її вищих генеральних диспозицій. Отже, останні регулюють загальнуспрямованість соціальної поведінки особистості, а диспозиції інших рівнів — поведінка в тій або іншій конкретній сфері діяльності, спрямованість вчинківзгідно певних соціальних об'єктів і ситуацій. Відзначимо, що роль головноїдиспозиції бере на себе і (або ті) з них, яка найбільш відповідає даним умовам,меті діяльності і потребі, що актуалізується.
До них належатьформування особистості й розвиток її потреб у нерозривному зв'язку зфункціонуванням і розвитком спільності; вивчення закономірностей взаємозв'язківособстості та її взаємодії із суспільством, групою; проблеми регуляції йсаморегуляції соціальної поведінки особистості та ін.
Г. Олпортрозділяв риси особистості на основні й інструментальні. Основні риси стимулюютьповедінку і є уродженими, генотипічними, а інструментальні оформлюють поведінкуі формуються в процесі життя, тобто є фенотипічними утвореннями. Набір цих рисі складає ядро особистості.
Олпорт розробивне тільки свою теоретичну концепцію особистості, але і свої методи системногодослідження психіки людини. Для цієї мети він створює багатофакторніопитувальники. Найбільшу популярність набув опитувальник Міннесотськогоуніверситету (ММРІ), що використовується в наш час для аналізу сумісності,профпридатності і т.д. Згодом Олпорт дійшов висновку, що інтерв'ю дає більшеінформації і є більш надійним методом, ніж анкета, тому що дозволяє в ходібесіди змінювати питання, спостерігати за станом і реакцією обстежуваного.Чіткість критеріїв, наявність об'єктивних ключів для розшифровки, системністьвигідно відрізняють усі розроблені Олпортом методи дослідження особистості відсуб'єктивни проективних методик психоаналітичної школи.
Теорія АбрахамаМаслоу (1908-1970), яку учений виробив до 50-х років XX ст., з'явилася наоснові детального знайомства з основними психологічними концепціями, щоіснували в той період (як і сама ідея про необхідність формування третьогошляху, третього психологічного напрямку, альтернативного психоаналізу ібіхевіоризму).
Говорячи пронеобхідність формування нового підходу до розуміння психіки, Маслоупідкреслював, що він не відкидає старі підходи і старі школи, не єантибіхевіористом чи антипсихоаналітиком, але є антидоктринером, тобто виступаєпроти абсолютизації їхнього досвіду.
Одним найбільшихнедоліків психоаналізу, з його погляду, є не стільки прагнення принизити рольсвідомості, скільки тенденція розглядати психічний розвиток з погляду адаптаціїорганізму до навколишнього середовища, прагнення до рівноваги із середовищем.Як і Олпорт, він вважав, що така рівновага є смертю для особистості. Рівновага,укорінення в середовищі негативно впливають на прагнення до самоактуалізації,що і робить людину особистістю.
Маслоу майже непроводив глобальних, великомасштабних експериментів, що характерні дляамериканської психології, особливо для біхевіоризму. Його невеликі, пілотажнідослідження не стільки відшукували нові шляхи, скільки підтверджували те, дочого він прийшов у своїх теоретичних міркуваннях. Саме так він підійшов додослідження «самоактуалізації» — одного з центральних понять своєї концепціїгуманістичної психології.
На відміну відпсихоаналітиків, яких цікавила головним чином неадекватна поведінка, Маслоувважав, що досліджувати людську природу необхідно, «вивчаючи її кращихпредставників, а не каталогізуючи труднощі і помилки середніх чи невротичнихіндивідуумів». Тільки так ми можемо зрозуміти межі людських можливостей,душевну природу людини, недостатньо повно і чітко представлену в інших, меншобдарованих людях. Дослідження привели його до думки про те, що існує визнанаієрархія потреб людини, що виглядає таким чином:
· фізіологічніпотреби — їжа, вода, сон і т.п.;
· потреба вбезпеці — стабільність, порядок;
· потреба влюбові і приналежності — родина, дружба;
· потреба вповазі — самоповага, визнання; потреба в самоактуалізації — розвитокздібностей.
Одне зі слабкихмісць теорії Маслоу полягало в тім, що він стверджував: ці потреби знаходятьсяв раз і назавжди заданій твердій ієрархії і більш високі потреби (у самоповазічи в самоактуалізації) виникають тільки після того, як задовольняються більшелементарні. Не тільки критики, але і послідовники Маслоу показали, що дужечасто потреба в самоактуалізації чи в самоповазі була домінуючою і визначалаповедінку людини, незважаючи на те, що його фізіологічні потреби не булизадоволені, а іноді і перешкоджали задоволенню цих потреб. Згодом і сам Маслоу відмовивсявід настільки твердої ієрархії, об'єднавши всі потреби в два класи: потребинужди (дефіциту) і потреби розвитку (самоактуалізації).
Оцінюючи теоріюМаслоу, необхідно відзначити, що він був навряд чи не першим психологом, щозвернув увагу не тільки на, відхилення, труднощі і негативні сторониособистості. Одним з перших він досліджував досягнення особистого досвіду,розкрив шляхи для саморозвитку і самовдосконалення будь-якої людини.
Карл Роджерс(1902-1987) захопивсяпсихологією і роботою практикуючого психолога в Центрі допомоги дітям, яка далайому цікавий матеріал, який він узагальнив у своїй першій книзі «Клінічнаробота з проблемними дітьми» (1939). Книга мала успіх, і Роджерса запросили напосаду професора в університет Огайо. Так почалася його академічна діяльність.У 1957 р. він пише книгу «Воля учитися», у якій відстоює право студентів насамостійність у їхній навчальній діяльності. Однак конфлікт з адміністрацією,яка вважала, що професор надає занадто багато волі своїм студентам, призвів дотого, що Роджерс пішов з державних університетів і організував Центр длявивчення особистості — вільне об'єднання представників терапевтичних професій,у якому і.працював до кінця життя.
У своїй теоріїособистості Роджерс розгорнув визначену систему понять, у якій люди можутьстворювати і змінювати свої уявлення про себе, про своїх близьких. У ційсистемі розгортається і терапія, що допомагає людині змінити себе і своївідносини з іншими. Як і для інших представників гуманістичної психології, ідеяцінності й унікальності людської особистості є центральною для Роджерса. Вінвважає, що той досвід, який з'являється в людини в процесі життя і який вінназивав «феноменальним полем», індивідуальний та унікальний. Цей світ,створюваний людиною, може збігатися чи не збігатися з реальною дійсністю, томущо не всі предмети, що входять у оточення, усвідомлюються суб'єктом. Ступіньтотожності цього поля реальній дійсності Роджерс називав конгруентністю.Високий ступінь конгруентності означає: те, що людина повідомляє іншим, те, щовідбувається навколо, і те, що вона усвідомлює і що відбувається, більш-меншзбігаються між собою. Порушення конгруентності призводить до зростання напруги,тривожності й у кінцевому рахунку до невротизації особистості. До невротизаціїпризводить і відхід від своєї індивідуальності, відмова від самоактуалізаціїї,яку Роджерс, як і Маслоу, вважав однією з найважливіших потреб особистості.
Говорячи проструктуру, Я.Роджерс особливе значення надавав самооцінці, у якій виражаєтьсясутність людини, її самість. Роджерс наполягав на тому, що самооцінка повиннабути не тільки адекватною, але і гнучкою, мінливою залежно від ситуації.
У Роджерса,відповідно, був свій особливий підхід до психокорекції. Він виходив з того, щопсихотерапевт повинен не нав'язувати свою думку пацієнту, а підводити його доправильного рішення, яке останній приймає самостійно. У процесі терапії пацієнтучиться більше довіряти собі, своїй інтуїції, своїм відчуттям і спонуканням.Починаючи краще розуміти себе, він краще розуміє інших. У результаті івідбувається те «осяяння», що допомагає перебудувати свою самооцінку,«переструктурувати гештальт», як говорить Роджерс. Це підвищує конгруентність ідає можливість прийняти себе і оточуючих, знижує тривожність і напругу. Терапіявідбувається як зустріч терапевта з клієнтом; у груповій терапії — як зустрічтерапевта і кількох клієнтів. Створені Роджерсом «енка-унтер-групи», чи групизустрічі, є однією із найбільш розповсюджених у наш час технологійпсихокорекції і навчання.
1.2. Методидослідження особистості
 
Методи дослідження особистості — сукупність способів і прийомів вивченняпсихологічних проявів особистості.
Формою і умовам проведення розрізняються методи:
1) експериментальніі неекспериментальні;
2)  лабораторніі клінічні;
3)  прямі інепрямі;
4)  дослідницькіі обслідницькі (психодіагностичні) [19, 218].
Диференціація методів дослідження особистості за змістом визначаєтьсяпринципами інтерпретації предмету психології особистості. Залежно віддомінуючого аспекту розгляду виділяються методи дослідження особистості:
1)      як індивідуальності;
2)      як суб'єкта соціальної діяльності і системи міжособових відносин;
3)      як ідеальну представленість в інших людях.
Відповідно першому аспекту виділяються суб'єктна і об'єктна орієнтація впобудові методів. Суб'єктна орієнтація представлена проективними і психосемантичними методиками, направленими на характеристику основнихскладових індивідуальної свідомості — змісту і значень. Об'єктна орієнтація, щовитікає в основному з теорії рис особистості, представлена особовимиопитувальниками, шкалами міжособового сприйняття, прийомами оцінки розвиткуінтелектуальних якостей і навчення індивіда, сукупністю ряду прийомів оцінкипсихофізіологічних параметрів індивіда.
Єдність суб'єктних і об'єктних дослідницькихорієнтацій досягається в рамках діяльністного трактування особистості, якийвитікає з взаємозв'язку стабільного і динамічного в свідомості і діяльності:
1) генетичніметоди вивчення особистості, що формується
2) методидослідження установок і диспозицій особистості, надситуативної активності, рівня домагань і ін.
В психології показано, що дані, отримані при дослідженні особистості якіндивідуальності, не можна безпосередньо перенести на характеристикиособистості як суб'єкта міжособових відносин: індивідуально-типове виступаєістотно по-різному залежно від рівня розвитку тієї спільності, в якійінтегрована особистість.
В другому аспекті, у зв'язку з цим, використовуютьсясоціально-психологічні методи дослідження особистості в групах: соціометрія,референтометрія, прийоми вивчення рольової поведінки і ін.
В третьому аспекті побудова і використовування методів дослідженняособистості виступає як всередині, так і за межами міжіндивідуальної взаємодії(ідеальна продолженість суб'єкта в інших людях — персоналізація) і ін.
В рамках цієї орієнтації складається особливий принцип дослідженняособистості: метод відображеної суб’єктності — аналіз особистості індивідачерез його представленість в життєдіяльності інших людей, в їх мотиваціях і ін.
В психоаналізі разом з традиційними використовуються власні методи,основні з яких: метод асоціативний, метод аналізу снів, метод аналізу помилок,методи социометричні, методи психоісторичні.
Стандартизований метод дослідження особистість (СМДО)створений наоснові особового багатофазного опитувальника з урахуванням орієнтація надослідження психічної норми. Включає як повний, так і скорочений варіанти;порівняно з опитувальником, змінений як зміст, так і назви базисних шкал, щоносили раніше клінічний характер:
1) надконтроль;
2)  песимізм;
3) емоційна лабільність;
3) імпульсивність;
4)  ригідність;
5)  тривожність;
6)  оригінальність;
5)  оптимістичність[19, 219].
Тим самим отримана можливість не тільки виявлення індивідуальнихвластивостей особистості в нормі і патології, не і фіксації тієї областінадмірно виражених рис вдачі, що знаходяться на межі нормального іпсихопатичного розвитку, — акцентуації характеру.
Широко поширенийв різних сферах психологічних досліджень, метод з високою достовірністю виявляєіндивідуально-особові особливості, тип реагування на стрес, спрямованість іспонукальну силу мотивації, захисні і компенсаторні механізми і цілий ряд іншихвластивостей особистості. Математична база формальних показників методикисприяє її успішному застосуванню у сфері комп'ютерної психодіагностики.
1.3.   Риси особистості  в психології
Риси особистості — стійкі, повторювані в різнихситуаціях особливості поведінки індивіда. Їх обов'язкові властивості:
1)      ступінь вираженості у різних людей;
2)      трансситуативність — виявляемість в будь-яких ситуаціях;
3)      потенційна вимірність — доступність вимірюванню за допомогоюспеціально розроблених опитувальників і тестів
Векспериментальній психології особистості  якнайповніші досліджені такі особовіриси, як екстраверсія — інтроверсія, тривожність, ригідність, імпульсивність[19, 589].
Рису особистості слід розуміти як стійку схильність(диспозицію) до певної поведінки, що склалася або через наявність певнихпотреб, мотивів або інтересів, або через наявність певних схильностей(установок, звичок) — стильових особливостей поведінки. Таким чином, один і тойже поведінковий прояв в одному випадку може бути результатом впливумотиваційної риси, в іншому — результатом впливу стильової риси, в третьому —результатом їх сумісного злагодженого впливу.
Розглянемо, наприклад, таку рису, як «замкнутість».Вона може бути результатом потреби в «самоті», в прагненні людини побути однійі «з самим собою». А може бути, вона виникає як наслідок відсутностікомунікабельності (товариськості) — стильової риси, обумовлюючої трудності вспілкуванні, встановленні контакту з малознайомими людьми.
В другому випадку дитина може щиро бажатиспілкуватися, але її стильові особливості заважають їй в цьому. Таким чином, поодному-єдиному вчинку (поведінковому симптому) ми явно не можемо судити про те,якого роду риса визначила цей вчинок — мотиваційна або стильова.
Це тим більше неможливо, коли ми маємо справу нестільки з поведінкою, обумовленою зовнішніми стимулами, скільки з повнокровною психічноюдіяльністю, спонтанною активністю людини, обумовленою безліччю різнихвнутрішніх чинників [13, 68].

Висновки до розділу 1
 
Методидослідження особистості — сукупність способів і прийомів вивчення психологічнихпроявів особистості. Єдність суб'єктних і об'єктних дослідницьких орієнтаційдосягається в рамках діяльносного трактування особистості, яке витікає звзаємозв'язку стабільного і динамічного в свідомості і діяльності.
Риси особистості — стійкі, повторювані в різних ситуаціях особливості поведінкиіндивіда. В експериментальній психології особистість якнайповніші дослідженітакі особові риси, як екстраверсія — інтроверсія, тривожність, ригідність,імпульсивність.
Психодіагностика — це область психологічної науки і одночаснонайважливіша форма психологічної практики, яка пов'язана з розробкою івикористовуванням різноманітних методів розпізнавання індивідуальнихпсихологічних особливостей людини. Психодіагностику слід вважати найважливішимзасобом забезпечення так званого «зворотного зв'язку» — засобом інформаційногозабезпечення будь-якої педагогічної дії.
В психології психодіагностика служить своєрідним мостом між наукоюі практикою: наукою про індивідуальні психологічні відмінності (диференціальнапсихологія) і практикою постановки психологічного діагнозу.

Розділ2. експериментально-психологічнедослідження особливостейрисособистості
 
2.1.   Обгрунтовуванняі характеристика методик дослідження рис особистості
Методика «Вивчення ригідності мислення»
Шкали: ригідністьмислення
Призначення тесту
Ригідність – це інертність, негнучкість мислення, коли необхідно перемкнутися нановий спосіб вирішення задачі. Інертність мислення і пов'язана з нею тенденціядо переваги репродуктивного, до уникнення ситуацій, в яких потрібно шукати новірішення – важливий діагностичний показник і для визначення типологічнихособливостей нервової системи (інертність нервової системи), і для діагностикиособливостей розумового розвитку дитини.
Дана методика годиться для школярів, починаючи з першого класу, і можевикористовуватися як індивідуально, так і в групі. Експериментальний матеріалскладають 10 простих арифметичних задач. Випробовувані письмово вирішуютьзадачі, починаючи з першої.
Інструкція до тесту Перед виконанням завдання педагог звертається до дітей ізсловами: «На бланку є десять задач, для вирішення яких вимагається виконатиелементарні арифметичні операції. Безпосередньо на бланку записуйте застосованівами послідовно для вирішення кожної задачі (від 1до 10). Час рішення обмежений».
Тест
1. Дано три судини – 37, 21 і 3 л. Як відміряти рівно 10 л води?
2. Дано три судини – 37, 24 і 2 л. Як відміряти рівно 9 л води?
3. Дано три судини – 39, 22 і 2 л. Як відміряти рівно 13 л води?
4. Дано три судини – 38, 25 і 2 л. Як відміряти рівно 9 л води?
5. Дано три судини – 29, 14 і 2 л. Як відміряти рівно 11 л води?
6. Дано три судини – 28, 14 і 2 л. Як відміряти рівно 10 л води?
7. Дано три судини – 26, 10 і 3 л. Як відміряти рівно 10 л води?
8. Дано три судини – 27, 12 і 3 л. Як відміряти рівно 9 л води?
9. Дано три судини – 30, 12 і 3 л. Як відміряти рівно 15 л води?
10. Дано три судини – 28, 7 і 5 л. Як відміряти рівно 12 л води?
Обробка і інтерпретація результатів тесту
Задачі 1-5 можуть бути вирішені тільки шляхом послідовного відніманняобох менших чисел з більшого. Наприклад: 37 – 21 – 3 – 3 = 10 (перша задача)або 37 – 24 – 2 – 2 = 9 (друга задача) і ін. Вони мають тільки одне рішення(тобто рішення їх завжди раціонально).
Критерієм же раціональності рішення задач 6-10 є використовуваннямінімального числа арифметичних дій – двох, одної або жодної (тобто відразудається відповідь).
Ці задачі можуть бути вирішені яким-небудь іншим, більш простим способом.
Задача 6 може бути вирішений так: 14 – 2 – 2 = 10.
Рішення задачі 7 взагалі не вимагає обчислень, оскільки для того, щобвідміряти 10 л води, достатньо скористатися наявною судиною в 10 л.
Задача 8 допускає і таке рішення: 12-3 = 9.
Задача 9 може бути вирішена і шляхом складання: 12 + 3 = 15.
І, нарешті, задача 10 допускає тільки одне, але інше рішення: 7 + 5 = 12.
Шкаласамоповаги Розенберга
Шкали: самоповага
Призначення тесту
Діагностика рівня самоповаги випробовуваного.

Опис тесту
Опитувальник створювався і використовувався як одновимірний, хоча,проведений пізніше, аналіз чинника виявив два незалежні фактори: самоприниженняі самоповага.
Самоповага існує і у відсутність самоприниження, і разом з ним, востанньому випадку вона виступає в захисній функції. Опитувальник має добрунадійність і конструктивну валідність.
Показники по опитувальнику пов'язані з депресивним станом, тривожністю іпсихосоматичними симптомами, активністю в спілкуванні, лідерством, відчуттямміжособової безпеки, відношенням до випробовуваного його батьків.
Інструкція до тесту
Визначте, наскільки ви згодні або не згодні з приведеними нижчетвердженнями, використовуючи для цього наступну шкалу:
a) – повністю згоден;
b) – згоден;
c) – не згоден;
d) – абсолютно не згоден.
Тест
1. Я відчуваю, що я гідна людина, принаймні, не менше, ніж інші.
2. Я завжди схильний відчувати себе невдахою.
3. Мені здається, у мене є ряд добрих якостей.
4. Я здатний дещо робити не гірше, ніж більшість.
5. Мені здається, що мені особливо нічим гордитися.
6. Я до себе добре відношуся.
7. В цілому я задоволений собою.
8. Мені б хотілося більше поважати себе.
9. Іноді я ясно відчуваю свою даремність.
10. Іноді я думаю, що я у всьому нехороший.

Обробка і інтерпретація результатів тесту
№       Варіанти відповідей
         а       b      з       d
1       4       3      2       1
2       1       2      3       4
3       4       3      2       1
4       4       3      2       1
5       1       2      3       4
6       4       3      2       1
7       4       3      2       1
8       1       2      3       4
9       1       2      3       4
10   1       2      3       4
За кожну відповідь випробовуваного нараховуються бали відповідно доключа.
Рівень самоповаги рівний сумі балів, отриманій випробовуваним.
Методика«Особова агресивність і конфліктність»
Шкали: запальність,наступательність, образливість, непоступливість, компромісність, мстивість,нетерпимість до думки інших, підозрілість; позитивна агресивність, негативнаагресивність, конфліктність
Призначення тесту
Методика призначена для виявлення схильності суб'єкта до конфліктності іагресивності як особових характеристик.
Інструкція до тесту
Вам пропонується ряд тверджень. При згоді з твердженням в картіопитування у відповідному квадратику поставте знак «+» («Так»), при незгоді –знак «-» («Ні»).
Тест
1. Я легко гарячуся, але швидко заспокоююся.
2. В суперечках я завжди прагну захопити ініціативу.
3. Мені частіше за все не віддають належне за мої справи.
4. Якщо мене не попросять по-хорошому, я не поступлюся.
5. Я прагну робити все, щоб уникнути напруженості у відносинах.
6. Якщо по відношенню до мене поступають несправедливо, то я про себенакликаю кривднику всякі нещастя.
7. Я часто злюся, коли мені заперечують.
8. Я думаю, що за моєю спиною про мене говорять погано.
9. Я набагато більше дратівливий, ніж здається.
10. Думка, що напад – кращий захист, правильна.
11. Обставини майже завжди сприятливіше складаються для інших, ніж длямене.
12. Якщо мені не подобається встановлене правило, я стараюся його невиконувати.
13. Я прагну знайти таке рішення спірного питання, яке задовольнило бвсіх.
14. Я вважаю, що добро ефективніше помсти.
15. Кожна людина має право на свою думку.
16. Я вірю в чесність намірів більшості людей.
17. Мене охоплює лють, коли наді мною насміхаються.
18. В суперечці я часто перебиваю співбесідника, нав'язуючи йому моюточку зору.
19. Я часто ображаюся на зауваження інших, навіть якщо і розумію, що вонисправедливі.
20. Якщо хтось корчить з себе важливу персону, я завжди поступаю йомунаперекір.
21. Я пропоную, як правило, середню позицію.
22. Я вважаю, що гасло з мультфільму «Зуб за зуб, хвіст за хвіст»справедливий.
23. Якщо я все обдумав, то я не потребую порад інших.
24. З людьми, які зі мною люб'язніше, ніж я міг чекати, я тримаюсянасторожено.
25. Якщо хтось виводить мене з себе, я не звертаю на це уваги.
26. Я вважаю нетактовним не давати висловитися в суперечці іншій стороні.
27. Мене ображає відсутність уваги з боку оточуючих.
28. Я не люблю піддаватися в грі навіть з дітьми.
29. В суперечці я прагну знайти те, що влаштує обидві сторони.
30. Я поважаю людей, які не пам'ятають зла.
31. Твердження: «Розум – добре, а два – краще» – справедливо.
32. Твердження: Не «обдуриш – не проживеш» теж справедливо.
33. У мене ніколи не буває спалахів гніву.
34. Я можу уважно і до кінця вислухати аргументи того, хто сперечаєтьсязі мною.
35. Я завжди ображаюся, якщо серед нагороджених за справу, в якій я бравучасть, немає мене.
36. Якщо в черзі хтось намагається довести, що він стоїть попереду мене,я йому не поступаюся.
37. Я прагну уникати загострення відносин.
38. Часто я уявляю ті покарання, які могли б обрушитися на моїхкривдників.
39. Я не вважаю, що я дурніше інших, тому їх думка мені не указ.
40. Я засуджую недовірливих людей.
41. Я завжди спокійно реагую на критику, навіть якщо вона здається менінесправедливою.
42. Я завжди переконано відстоюю свою правоту.
43. Я не ображаюся на жарти друзів, навіть якщо вони злі.
44. Іноді я надаю можливість іншим узяти на себе відповідальність зарішення важливого для всіх питання.
45. Я прагну переконати іншого прийти до компромісу.
46. Я вірю, що за зло можна відплатити добром, і дію відповідно до цього.
47. Я часто звертаюся до колег, щоб взнати їх думку.
48. Якщо мене хвалять, значить, цим людям від мене щось потрібне.
49. В конфліктній ситуації я добре володію собою.
50. Мої близькі часто ображаються на мене за те, що в розмові з ними яним рота не даю розкрити.
51. Мене не чіпає, якщо при похвалі за загальну роботу не згадується моєім'я.
52. Ведучи переговори із старшим за посадою, я стараюся йому незаперечувати.
53. В вирішенні будь-якої проблеми я віддаю перевагу золотій середині.
54. У мене негативне відношення до мстивих людей.
55. Я не думаю, що керівник повинен рахуватися з думкою підлеглих, аджевідповідати за все йому.
56. Я часто боюся каверзи з боку інших людей.
57. Мене не обурює, коли люди штовхають мене на вулиці або в транспорті.
58. Коли я розмовляю з кимось, мене так і підмиває швидше висловити своюдумку.
59. Іноді я відчуваю, що життя поступає зі мною несправедливо.
60. Я завжди прагну вийти з вагону раніше інших.
61. Навряд чи можна знайти таке рішення, яке б всіх задовольнило.
62. Жодна образа не повинна залишатися безкарною.
63. Я не люблю, коли інші лізуть до мене з порадами.
64. Я підозрюю, що багато хто підтримує зі мною знайомство з користі.
65. Я не умію стримуватися, коли мені незаслужено дорікають.
66. При грі в шахи або настільний теніс я більше люблю атакувати, ніжзахищатися.
67. У мене викликають жаль надмірно образливі люди.
68. Для мене не має великого значення, чия точка зору в суперечцівиявиться правильною – моя або чужа.
69. Компроміс не завжди є кращим дозволом суперечки.
70. Я не заспокоююся до тих пір, поки не помщуся кривднику.
71. Я вважаю, що краще порадитися з іншими, ніж ухвалювати рішенняодному.
72. Я сумніваюся в щирості слів більшості людей.
73. Звичайно мене важко вивести з себе.
74. Якщо я бачу недоліки у інших, я не соромлюся їх критикувати.
75. Я не бачу нічого образливого в тому, що мені говорять про моїнедоліки.
76. Будь я на базарі продавцем, я не став би поступатися в ціні за свійтовар.
77. Піти на компроміс – значить показати свою слабкість.
78. Чи справедлива думка, що якщо тебе ударили по одній щоці, то требапідставити і іншу?
79. Я не відчуваю себе ущемленим, якщо думка іншого виявляється більшправильною.
80. Я ніколи не підозрюю людей в нечесності.
Обробка і інтерпретація результатів тесту
Ключ до тесту
Запальність
• Відповіді «Так» по позиціях: 1, 9, 17, 65;
• Відповіді «Ні» по позиціях: 25, 33, 41, 49, 57, 73.
Напористість, наступательність
• Відповіді «Так» по позиціях: 2, 10, 18, 42, 50, 58, 66, 74;
• Відповіді «Ні» по позиціях: 26, 34.
Образливість
• Відповіді «Так» по позиціях: 3, 11, 19, 27, 35, 59;
• Відповіді «Ні» по позиціях: 43, 51, 67, 75.
Непоступливість
• Відповіді «Так» по позиціях: 4, 12, 20, 28, 36, 60, 76;
• Відповіді «Ні» по позиціях: 44, 52, 68.
Безкомпромісність
• Відповіді «Так» по позиціях: 5, 13, 21, 29, 37, 45, 53;
• Відповіді «Ні» по позиціях: 61, 69, 77
Мстивість
• Відповіді «Так» по позиціях: 6, 22, 38, 62, 70;
• Відповіді «Ні» по позиціях: 14, 30, 46, 54, 78.
Нетерпимість до думки інших
• Відповіді «Так» по позиціях: 7, 23, 39, 55, 63;
• Відповіді «Ні» по позиціях: 15, 31, 47, 71, 79.
Підозрілість
• Відповіді «Так» по позиціях: 8, 24, 32, 48, 56, 64, 72;
• Відповіді «Ні» по позиціях: 16, 40, 80.
Сума балів по шкалах «наступательність (напористість)» і«непоступливість» дає сумарний показник позитивної агресивності суб'єкта.
Сума балів, набрана по шкалах «нетерпимість до думки інших» і«мстивість», дає показник негативної агресивності суб'єкта.
Сума балів по шкалах «безкомпромісність», «запальність», «образливість»,«підозрілість» дає узагальнений показник конфліктності.
Обробка результатів тесту
За кожну відповідь «Так» чи «Ні» відповідно до ключа до кожної шкалинараховується 1 бал. По кожній шкалі випробовувані можуть набрати від 0 до 10балів.

2.2.   Висновки щодо отриманих результатівдослідження психодіагностики рис особистості
Спочатку доцільно розглянури вибірку респондентів. Результати дослідженнявібірки викладемо в таблиці 2.1.
Таблиця 2.1
Характеристика вибірки респондентної групиРеспонденти Стать Вік Респондент 1 юнак 21 рік Респондент 2 дівчина 19 років Респондент 3 юнак 20 років Респондент 4 дівчина 22 роки Респондент 5 дівчина 19 років
Перша методика за якою буде проведене дослідження рис особистості цеметодика «Вивченняригідності мислення». Результатидослідження приведені в таблиці 2.2, протоколи дослідження надані в Додатку А.
Таблиця 2.2
Інтегровані рузельтати після проведення дослідження за методикою «Вивчення ригідності мислення»Респонденти № задачі Спосіб вирішення Час вирішення Респондент 1 Показник скорості мислення (25 + 22 + 23 + 21 + 22 + 24 + 3 + 5 + 10 + 6) / 10 = 16,1 Скорость виработки установки (25 + 22 + 23 + 21 + 22) / 5 = 22,6 Залежність пошука рішення від установки (24 + 3 + 5 + 10 + 6) / 5 = 9,6 Характер виработки установки оптимальний Чуттєвість до установки средняя Фіксація установки низька Визначення ригідності або гнучкості мислення середня гнучкість мислення Респондент 2 Показник скорості мислення (19 + 18 + 17 + 16 + 16 + 12 + 12 + 12 + 14 + 10) / 10 = 14,6 Скорость виработки установки (19 + 18 + 17 + 16 + 16) / 5 = 17,2 Залежність пошука рішення від установки (12 + 12 + 12 + 14 + 10) / 5 = 12 /> /> /> /> /> />
Продовження таблиці 2.2Характер виработки установки оптимальний Чуттєвість до установки висока Фіксація установки середня Визначення ригідності або гнучкості мислення середня гнучкість мислення Респондент 3 Показник скорості мислення (19 + 17 + 15 + 15 + 17 + 16 + 5 + 12 + 12 + 10) / 10 = 13,8 Скорость виработки установки (19 + 17 + 15 + 15 + 17) / 5 = 16,6 Залежність пошука рішення від установки (16 + 5 + 12 + 12 + 10) / 5 = 11 Характер виработки установки оптимальний Чуттєвість до установки середня Фіксація установки низька Визначення ригідності або гнучкості мислення середня гнучкість мислення Респондент 4 Показник скорості мислення (12 + 10 + 11 + 12 + 9 + 10 + 6 + 6 + 6 + 8) / 10 = 9 Скорость виработки установки (12 + 10 + 11 + 12 + 9) / 5 = 10,8 Залежність пошука рішення від установки (10 + 6 + 6 + 6 + 8) / 5 = 7,2 Характер виработки установки оптимальний Чуттєвість до установки середня Фіксація установки низька Визначення ригідності або гнучкості мислення середня гнучкість мислення Респондент 5 Показник скорості мислення (19 + 16 + 15 + 15 + 17 + 12 + 5 + 12 + 12 + 10) / 10 = 13,3 Скорость виработки установки (19 + 16 + 15 + 15 + 17) / 5 = 16,4 Залежність пошука рішення від установки (12 + 5 + 12 + 12 + 10) / 5 = 10,2 Характер виработки установки оптимальний Чуттєвість до установки середня Фіксація установки низька Визначення ригідності або гнучкості мислення середня гнучкість мислення
Після проведення дослідження за методикою «Вивчення ригідності мислення» всі респонденти показали достатній рівеньгнучкості мислення.

Друга  методика за якою буде проведене дослідження рис особистості цеметодика «Шкаласамоповаги Розенберга». Результатидослідження приведені в таблиці 2.3, протоколи дослідження надані в Додатку Б.
Таблиця 2.3
Інтегровані рузельтати після проведення дослідження за методикою «Шкала самоповаги Розенберга»Твердження Респонденти 1 2 3 4 5 1 повністю згоден повністю згоден повністю згоден згоден згоден 2 абсолютно не згоден не згоден не згоден абсолютно не згоден абсолютно не згоден 3 повністю згоден повністю згоден повністю згоден згоден повністю згоден 4 повністю згоден повністю згоден згоден повністю згоден повністю згоден 5 абсолютно не згоден не згоден абсолютно не згоден абсолютно не згоден не згоден 6 повністю згоден повністю згоден повністю згоден повністю згоден повністю згоден 7 повністю згоден повністю згоден згоден повністю згоден повністю згоден 8 абсолютно не згоден абсолютно не згоден абсолютно не згоден абсолютно не згоден не згоден 9 абсолютно не згоден абсолютно не згоден не згоден абсолютно не згоден абсолютно не згоден 10 абсолютно не згоден не згоден абсолютно не згоден абсолютно не згоден не згоден Разом 25 балів 22 бали 21 бал 23 бали 21 бал Високий рівень самоповаги Високий рівень самоповаги Високий рівень самоповаги Високий рівень самоповаги Високий рівень самоповаги
Після проведення дослідження за методикою «Шкала самоповаги Розенберга» всі респонденти показали достатньо вискойрівень самоповаги.

Третя методика за якою буде проведене дослідження рис особистості цеметодика «Особоваагресивність і конфліктність». Результати дослідження приведені втаблиці 2.4, протоколи дослідження надані в Додатку В.
Таблиця 2.4
Інтегровані рузельтати після проведення дослідження за методикою «Особова агресивність іконфліктність»Шкали Респонденти
1
2
3
4
5 Запальність 5 4 6 7 6 Напористість 8 6 3 4 8 Образливість 5 8 4 5 4 Непоступливість 8 5 5 6 5 Безкомпромісність 6 6 8 3 5 Мстивість 4 7 6 3 6 Нетерпимість до думки інших 4 4 2 3 8 Підозрілість 3 2 5 5 4 Показник  позитивної агресивності = Напористість + Непоступливість 16 11 8 10 13 Показник  негативної агресивності = Нетерпимість до думки інших + Мстивість 8 11 8 6 14 Узагальнений  показник конфліктності = Безкомпромісність + Образливість + Мстивість + Запальність 20 25 24 18 21
Після проведення методики «Особова агресивність і конфліктність» можна зробитизагальний висновок, ніхто з респонденті не виявив повищених показниківнегативних проявів таких як «показник негативної агресивності» та «загальнийпоказник конфліктності» всі респонденти показали середній рівень за цимипоказниками.

2.3.   Практичні рекомендації порозвитку особистісних якостей
психодіагностикариси особистість
Самооцінкапов'язана з однією з центральних потреб людини — потребою в самоутвердженні, зпрагненням людини знайти своє місце в житті, затвердити себе як членасуспільства в очах оточуючих і в своїй власній думці.
Під впливом оцінки оточуючих в особистості поступово складається власневідношення до себе і самооцінка своєї особистості, а також окремих форм своєїактивності: спілкування, поведінки, діяльності, переживань. Самооцінка можебути оптимальною і неоптимальною. При оптимальній, адекватній самооцінціособистість правильно співвідносить свої можливості і здібності, достатньо критичновідноситься до себе, прагне реально дивитися на свої невдачі і успіхи, прагнеставити перед собою досяжну мету, яка можна здійснити на ділі. До оцінкидосягнутого вона підходить не тільки з своїми мірками, але і прагнепередбачати, як до цього віднесуться інші люди: товариші і близькі. Іншимисловами, адекватна самооцінка є підсумком постійного пошуку реальної міри,тобто без дуже великої переоцінки, але і без зайвої критичності до свогоспілкування, поведінки, діяльності, переживань. Така самооцінка є якнайкращоюдля конкретних умов і ситуацій. До оптимальної відносяться самооцінки «високогорівня» і вище середнього рівня» (особистість заслужено цінує, поважає себе,задовола собою), а також «середній рівень» (людина поважає себе, але знає своїслабі сторони і прагне самовдосконалення, саморозвитку). Але самооцінка можебути і неоптимальною — надмірно завищеною або заниженою.
На основі неадекватно завищеної самооцінки виникає неправильне уявленняпро себе, своєї особистості і можливостей, яка ідеалізується, своєї цінностідля оточуючих, для загальної справи. В таких випадках людина йде на ігноруванняневдач ради збереження звичайної високої оцінки самої себе, своїх вчинків ісправ. Відбувається гостре емоційне «відштовхування» всього, що порушує уявленняпро себе. Сприйняття реальної дійсності спотворюється, відношення до неї стаєнеадекватним — чисто емоційним. Раціональне зерно оцінки випадає повністю. Томусправедливе зауваження починає сприйматися як причіпка, а об'єктивна оцінкарезультатів діяльності — як несправедливо занижена. Неуспіх предстає якнаслідок чиїхсь підступів або обставин, що несприятливо склалися, жодною міроюне залежних від дій самого студента.
Особистість із завищеною неадекватною самооцінкою не бажає визнавати, щовсе це — слідство власних помилок, лінощів, браку знань, здібностей абонеправильної поведінки. Виникає важкий емоційний стан — афект неадекватності,головною причиною якого є стійкість стереотипу завищеної оцінки своєїособистості. Якщо ж висока самооцінка пластична, міняється відповідно реальномустану справ — збільшується при успіху до знижується при невдачі, то це можесприяти розвитку особистості, оскільки їй доводиться прикладати максимум зусильдля досягнення поставленої мети, розвивати свої здібності і волю [27, 282].
Самооцінка може бути і заниженою, тобто нижче за реальні можливості.Звичайно це приводить до невпевненості в собі, боязкості і відсутності дерзань,неможливості реалізувати свої здібності. Такі особистості не ставлять передсобою серйозних цілей, обмежуються рішенням буденних задач, дуже критичні досебе.
Дуже висока або дуже низька самооцінка порушують процес самоврядування,спотворюють самоконтроль. Особливо це помітно в спілкуванні, де особистості іззавищеною і заниженою самооцінкою виступають причиною конфліктів. При завищенійсамооцінці конфлікти виникають через зневажливе відношення до інших людей інеуважного поводження з ними, дуже різких і необгрунтованих висловів на їхадресу, нетерпимості до чужої думки, прояву зарозумілості і зарозумілості. Низькакритичність до себе заважає їм навіть помічати, як вони кривдили іншихзарозумілістю і незаперечністю думок.
При заниженій самооцінці конфлікти можуть виникати через надмірнукритичність  людей. Вони дуже вимогливі до себе і ще більш вимогливі до інших,не прощають жодного промаху або помилки, схильні постійно підкреслюватинедоліки інших. І хоча це робиться з якнайкращих спонук, все ж таки стаєпричиною конфліктів внаслідок того, що трохи можуть терпіти систематичне «пиління». Коли в тобі бачать тількипогане і постійно указують на це, то виникає неприязнь до джерела таких оцінок,думок і дій.
Вище згадувалося про афект неадекватності. Цей психічний стан виникає якспроба особистості із завищеною самооцінкою захистити себе від реальнихобставин і зберегти звичайну самооцінку. На жаль, це приводить до порушеннявідносин з іншими людьми. Переживання образи і несправедливості дозволяєвідчувати себе добре, залишатися на належній висоті у власних очах, вважатисебе потерпілим або скривдженим. Це прославляє людину в її власних очах івиключає незадоволеність собою.
Потреба в завищеній самооцінці задовольняється, і відпадає необхідністьзмінити її, тобто упритул зайнятися саме управлінням. Це не кращий спосібповедінки, і слабкість подібної позиції виявляється негайно або через деякийчас. Неминуче виникають конфлікти з людьми, які мають інші уявлення про цьогостудента, його здібності, можливості і цінність для суспільства. Афектнеадекватності — це психологічний захист, він є тимчасовою мірою, оскільки не вирішуєосновної задачі, а саме — радикальної зміни неоптимальної самооцінки,виступаючою причиною виникнення несприятливих міжособових відносин.Психологічний захист годиться як прийом, як засіб рішення найпростішої задачі,але не підходить для просування до головного, стратегічної мети, розрахованоїна все життя.
Оскільки самооцінка складається під впливом оцінки оточуючих і, ставшистійкою, міняється дуже поволі, то змінити її можна, змінивши відношенняоточуючих. Тому формування оптимальної самооцінки сильно залежить відсправедливості оцінки всіх оточуючих людей. Особливо важливо допомогти піднятинеадекватно занижену самооцінку, допомогти повірити у себе, в свої можливості,в свою цінність [27, 283].
Оскільки кожналюдина прагне позитивного образу «Я», низька самоповага переживається як неприємний стан, аухвалення себе асоціюється із звільненням від травмуючих переживань. Цеспонукає людей поступати так, щоб зменшувати суб'єктивну вірогідністьсамознищення і підвищувати суб'єктивну вірогідність ухвалення себе. Люди,сильніше інших страждаючі від самоприниження, відчувають потребу в тому, щобсвоєю поведінкою змінити цей стан. Тому людей, в цілому приймаючих себе, завждизначно більше, ніж запобігаючих собі, схильних до самоприниження.

Висновки до розділу 2
 
Для дослідженнярис особистості було обрані наступні методики: «Вивчення ригідності мислення», «Шкала самоповаги Розенберга» та «Особова агресивність і конфліктність». Після проведення дослідження були сформованіпрактичні рекомендації щодо формування рис особистості.
По проведенню методик дослідження були отримані наступні результати:
«Вивченняригідності мислення»: після проведеннядослідження за методикою всі респонденти показали достатній рівень гнучкостімислення.
«Шкаласамоповаги Розенберга»: після проведеннядослідження за методикою всі респонденти показали достатньо виской рівеньсамоповаги.
«Особоваагресивність і конфліктність»: після проведення методики можназробити загальний висновок, ніхто з респонденті не виявив повищених показників негативнихпроявів таких як «показник негативної агресивності» та «загальний показникконфліктності» всі респонденти показали середній рівень за цими показниками.
Під впливомоцінки оточуючих в особистості поступово складається власне відношення до себеі самооцінка своєї особистості, а також окремих форм своєї активності:спілкування, поведінки, діяльності, переживань. Самооцінка пов'язана з однією зцентральних потреб людини — потребою в самоутвердженні, з прагненням людинизнайти своє місце в житті, затвердити себе як члена суспільства в очахоточуючих і в своїй власній думці.

Висновки
 
Для дослідженняпроблем рис особистості психологія використовує ряд соціологічних категорій,наприклад, структура особистості, соціальна активність, адаптація, соціалізація,норми, інтереси, мотиви, проблеми, ціннісні орієнтації, установки, поведінка,діяльність, типи особистості. Однією з найважливіших серед них є структураособистості, тобто сукупність найважливіших елементів особистості, взаємодіїміж якими реалізують її сутність.
У сучасній психології намітилося кілька підходів додослідження структури рис особистості.Один з них можна визначити як “культурологічний” (або культурно-діяльнісний).Найважливішими компонентами структури особистості згідно з таким підходом єпам'ять, культура і діяльність. Пам'ять розуміється як система знань, що їхособистість засвоїла, інтегрувала в процесі життєвого шляху. Пережита реальнадійсність відбита в пам'яті у вигляді як наукових, так і щоденних знань. Ті йінші оформлені залежно від характеру цілей, який добивається особистість.
Культура особистостірозглядається як сукупність соціальних норм і цінностей, практичної діяльності.
Діяльність розуміється яквзаємодія людини з навколишньою природою з метою реалізації своїх потреб таінтересів.
Наступний підхідпозначається як нормативний. Його сутність полягає у виділенні сукупностінайважливіших рис ідеальної особистості, до досягнення яких слід прагнути.Такими нормативними елементами структури особистості є світогляд, духовне багатство,моральність. Такі нормативні структури мали “особистості комуністичного типу”,“всебічно розвинені особистості” та ін. Проте такі підходи малопридатні дляреальної виховної роботи.
І, нарешті,функціональний підхід, сутність якого полягає у виділенні тих якостейструктурних елементів рис особистості,якими вона наділена як реальних суб'єкт життєдіяльності. Такими елементами,завдяки яким особистість функціонує в оточуючому світі, є соціальний статус,соціальна роль і спрямованість особистості.
Під соціальним статусомособистості в психології розуміють її співвідноснеположення в суспільній структурі. Вживання поняття “соціальний статус” у психологічному розумінні пов'язують занглійським істориком С. Мейном, а розвиток соціологічних теорій соціальногостатусу – з іменами Р. Лінтона, Ф. Мерілла.
У західній соціологіїсоціальний статус визначає положення особистості в суспільстві згідно з віком,статтю, походженням, добробутом, професією, освітою, сімейним станом.
Усі теорії соціальногостатусу визнають виконання індивідом, що займає статус, певної соціальної ролі.Під соціальною роллю, як правило, розуміють нормативний взірець поведінкиіндивіда згідно з соціальною позицією, яку він займає, і виконання нимвідповідних функцій. Із соціальною роллю звичайно пов'язують певні права таобов'язки індивіда. Зазначимо, що ступінь реалізації ролей залежить не лише відїх змісту. а й від можливостей і якостей самого індивіда. У разіневідповідності між роллю і набором якостей особистості може виникнути соціальнийконфлікт. Причиною цього конфлікту може бути також невідповідність рольовихвимог одночасно виконуваних індивідом ролей.
Не слід забувати.стверджує Я. Щепанський, що “з точки зору загальної теорії поведінки індивіда іповедінки спільноти біологічні, а особливо біопсихічні, рушійні елементиособистості та їх психологічні механізми важливі, і соціолог не може нехтуватизнанням їх”. [43, 66].

Список використаної літератури       39
1. Абрамова Г.С.Практическая психология / Г.С.Абрамова — Екатеринбург: Деловая книга, 1998. — 368с.
2. Андрющук А.О.Реалізація на персональному комп'ютері визначення «Коефіцієнтуінтелекту» за Г. Айзенком / А.О. Андрющук,Б.І. Горбачов; Східноукр. держ. ун-т.- Луганськ: Східноукр. держ. ун-т, 1998.-57с.
3. Бурлачук Л.Ф., [словарь-справочникпо психодиагностике] / Л.Ф. Бурлачук, С.М. Морозов – СПб.: Питер,2001. – 528 с.
4. Вереина Л.В.Практикум по психодиагностике: [учебноепособие ] / Л.В. Вереина, С.В. Баранова – Луганск: Изд-во ВНУ им. В.Даля, 2002. – 184 с.
5. Губенко О.В.Внутрішня свобода як умова активізації творчого потенціалу особистості / О.В. Губенко // Практична психологіята соціальна робота. — 2003. — №10. — С.1-5.
6. Деркач А.А.Психология развития личности: развитие познавательных способностей /А.А.Деркач, В.С.Лазаренко; Рос. акад. гос. службы при Президенте РФ.- Луганск:Шлях, 1998.
7. Дружинин В.Н.Экспериментальная психология / В.Н. Дружинин – СПб: Издательство «Питер», 2000.– 320с.
8. ДьяченкоМ.И. Психология: Словарь-справочник / М.И. Дьяченко — Минск: Хэлтон, 1998.– 399 с.
9. Кон И.С.Психология ранней юности / И.С. Кон – М.: Просвещение, 1989. – 255с.
10. Краткийпсихологический словарь / [ред.-сост.Л.А. Карпенко; под общ. ред. А.В. Петровского и М.Г. Ярошевского]. — Ростов-н/Д.: Феникс, 1998. – 512c.
11. Методыисследования в психологии: квазиэксперимент: [учебное пособие для вузов]. – М.:Издательская группа «ФОРУМ» — «ИНФРА-М», 1998. – 296с.
12. Немов Р.С.Психология: [учебникдля вузов] В 3 кн. / Р.С. Немов Кн.3. Психодиагностика. Введение внаучное психологическое исследование с элементами математической статистики. –М.: ВЛАДОС, 1998. – 632с.
13. Непомнящая Н.И.Психодиагностика личности: Теория и практика / Н.И. Непомнящая – М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 20001. – 192с.
14. Основыпсиходиагностики: [учеб. пособие / под общ. ред. А.Г. Шмелева]. — Ростов/н Д.: Феникс,1996. – 544 с.
15. Основыпсиходиагностики: Учеб.пособ./ Под общ. ред. А.Г.Шмелева.- Ростов/н Д.: Феникс,1996.- 544с.
16. ОвсянецькаЛ. Творчий потенціал людини: соціально-психологічна парадигма /Л. Овсянецька // Соціальна психологія. — 2004. — №2. — С.140-145.
17. Определениенаправленности личности (ориентационная анкета): ТЕСТ // Персонал. — 2004. — №9. — С. 79
18. Психологическаяпомощь и консультирование в практической психологии / М.К.Тутушкина,Е.Г.Булгакова, М.А.Гулина и др.; Под ред. М.К. Тутушкиной. — СПб: ДидактикаПлюс, 2001.- 347с.
19. Психологическийсловарь / [авт.-сост. В.Н. Копорулина,М.Н. Смирнова, Н.О. Гордеева, Л.М. Балабанова; Под общ. ред. Ю.Л. Неймера].– Ростов/н-Д.: Феникс, 2003. – 640 с.
20. Психология:Словарь / [под общ. ред. А.В. Петровского, М.Г. Ярошевского ]. — М.: Политиздат,1990. – 494 с.
21. Прутченков А.С.Социально-психологический тренинг в школе / А.С. Прутченков. – М.:ЭКСМО-Пресс, 2001. – 640с.
22. Практикум пообщей, экспериментальной и прикладной психологии: [учеб. пособие / В.Д.Балин,В.К. Гайда, В.К. Гербачевский и др.; Под общ. ред А.А. Крылова, С.А. Маничева].- СПб: Питер, 2000.- 560с.
23. Психологическиетесты: В 2 т. Т.1./ Под ред. А.А. Карелина. — М.: ВЛАДОС, 1999. – 312с.
24. Психологическиетесты: В 2 т. Т.2./ Под ред. А.А. Карелина. — М.: ВЛАДОС, 1999. – 247с.
25. РоговЕ.И. Настольная книга практического психолога в образовании: [учеб.пос.] / Е.И. Рогов — М.: Владос, 1995. – 529 c.
26. Скребец В.А.Психологическая диагностика: [учеб. пособие] / В.А. Скребец. – К.: МАУП,1999. – 120с.
27. Столяренко Л.Д.Основы психологии: [практикум. для студентов вузов] / Л.Д. Столяренко — Ростов-н/Д.: Феникс,2003. – 704 с.
28. Столяренко Л.Д.Основы психологии: [учеб. пособие] / Л.Д. Столяренко — Ростов-н/Д: Феникс,2002. – 672с.
29. Фанти С.Практический словарь по психоанализу и микропсихоанализу / С. Фанти. – М.:«ЦПП», 1997. – 224с.
30. ШильштейнЕ.С. Глубинное переживание «Я»: содержание и функциональное значение/ Е.С. Шильштейн // Вестник МГУ,сер. 14 «Психология». — 2003. — №3. — С. 3-14.

Додаток А
/> 

Протоколдослідження №1
Результатипроведення методики: «Вивчення ригідності мислення»
Респондент 1
Експериментатор:
Самопочуття респондента:задовільне
Дата проведення:29.04.2010
Аналіз результатів після проведення методики: «Вивчення ригідності мислення». № задачі Спосіб вирішення Час вирішення Респондент 1 Задача 1 37 – 21 – 3 – 3 = 10 25 с Задача 2 37 – 24 – 2 – 2 = 9 22 с Задача 3 39 – 22 – 2 – 2 = 13 23 с Задача 4 38 – 25 – 2 – 2 = 9 21 с Задача 5 29 – 14 – 2 – 2 = 11 22 с Задача 6 14 – 2 – 2 = 10 24 с Задача 7 10 = 10 3 с Задача 8 12 – 3 = 9 5 с Задача 9 12 + 3 = 15 10 с Задача 10 5 + 7 = 12 6 с Показник скорості мислення (25 + 22 + 23 + 21 + 22 + 24 + 3 + 5 + 10 + 6) / 10 = 16,1 Скорость виработки установки (25 + 22 + 23 + 21 + 22) / 5 = 22,6 Залежність пошука рішення від установки (24 + 3 + 5 + 10 + 6) / 5 = 9,6 Характер виработки установки оптимальний Чуттєвість до установки средняя Фіксація установки низька Визначення ригідності або гнучкості мислення середня гнучкість мислення /> /> /> /> />

Продовженнядодатку А
/> 

Протоколдослідження №2
Результатипроведення методики: «Вивчення ригідності мислення»
Респондент 2
Експериментатор:
Самопочуттяреспондента: задовільне
Дата проведення:29.04.2010
Аналіз результатів після проведення методики: «Вивчення ригідності мислення». № задачі Спосіб вирішення Час вирішення Респондент 2 Задача 1 37 – 21 – 3 – 3 = 10 19 Задача 2 37 – 24 – 2 – 2 = 9 18 Задача 3 39 – 22 – 2 – 2 = 13 17 Задача 4 38 – 25 – 2 – 2 = 9 16 Задача 5 29 – 14 – 2 – 2 = 11 16 Задача 6 14 – 2 – 2 = 10 12 Задача 7 26 – 10 – 3 – 3 = 10 12 Задача 8 27 – 12 – 3 – 3 = 9 12 Задача 9 12 + 3 = 15 14 Задача 10 5 + 7 = 12 10 Показник скорості мислення (19 + 18 + 17 + 16 + 16 + 12 + 12 + 12 + 14 + 10) / 10 = 14,6 Скорость виработки установки (19 + 18 + 17 + 16 + 16) / 5 = 17,2 Залежність пошука рішення від установки (12 + 12 + 12 + 14 + 10) / 5 = 12 Характер виработки установки оптимальний Чуттєвість до установки висока Фіксація установки середня Визначення ригідності або гнучкості мислення середня гнучкість мислення /> /> /> /> />

Продовженнядодатку А
/> 

Протоколдослідження №3
Результатипроведення методики: «Вивчення ригідності мислення»
Респондент 3
Експериментатор:
Самопочуттяреспондента: задовільне
Дата проведення:29.04.2010
Аналіз результатів після проведення методики: «Вивчення ригідності мислення». № задачі Спосіб вирішення Час вирішення Респондент 3 Задача 1 37 – 21 – 3 – 3 = 10 19 Задача 2 37 – 24 – 2 – 2 = 9 17 Задача 3 39 – 22 – 2 – 2 = 13 15 Задача 4 38 – 25 – 2 – 2 = 9 15 Задача 5 29 – 14 – 2 – 2 = 11 17 Задача 6 28 – 14 – 2 – 2 = 10 16 Задача 7 10 = 10 5 Задача 8 3 + 3 + 3 = 9 12 Задача 9 12 + 3 = 15 12 Задача 10 5 + 7 = 12 10 Показник скорості мислення (19 + 17 + 15 + 15 + 17 + 16 + 5 + 12 + 12 + 10) / 10 = 13,8 Скорость виработки установки (19 + 17 + 15 + 15 + 17) / 5 = 16,6 Залежність пошука рішення від установки (16 + 5 + 12 + 12 + 10) / 5 = 11 Характер виработки установки оптимальний Чуттєвість до установки середня Фіксація установки низька Визначення ригідності або гнучкості мислення середня гнучкість мислення /> /> /> /> />

Продовження додаткуА
/> 

Протоколдослідження №4
Результатипроведення методики: «Вивчення ригідності мислення»
Респондент 4
Експериментатор:
Самопочуттяреспондента: задовільне
Дата проведення:29.04.2010
Аналіз результатів після проведення методики: «Вивчення ригідності мислення». № задачі Спосіб вирішення Час вирішення Респондент 4 Задача 1 37 – 21 – 3 – 3 = 10 12 Задача 2 37 – 24 – 2 – 2 = 9 10 Задача 3 39 – 22 – 2 – 2 = 13 11 Задача 4 38 – 25 – 2 – 2 = 9 12 Задача 5 29 – 14 – 2 – 2 = 11 9 Задача 6 14 – 2 – 2 = 10 10 Задача 7 10 = 10 6 Задача 8 12 – 3 = 9 6 Задача 9 12 + 3 = 15 6 Задача 10 5 + 7 = 12 8 Показник скорості мислення (12 + 10 + 11 + 12 + 9 + 10 + 6 + 6 + 6 + 8) / 10 = 9 Скорость виработки установки (12 + 10 + 11 + 12 + 9) / 5 = 10,8 Залежність пошука рішення від установки (10 + 6 + 6 + 6 + 8) / 5 = 7,2 Характер виработки установки оптимальний Чуттєвість до установки середня Фіксація установки низька Визначення ригідності або гнучкості мислення середня гнучкість мислення /> /> /> /> />

Продовженнядодатку А
/> 

Протоколдослідження №5
Результатипроведення методики: «Вивчення ригідності мислення»
Респондент 5
Експериментатор:
Самопочуттяреспондента: задовільне
Дата проведення:29.04.2010
Аналіз результатів після проведення методики: «Вивчення ригідності мислення». № задачі Спосіб вирішення Час вирішення Респондент 5 Задача 1 37 – 21 – 3 – 3 = 10 19 Задача 2 37 – 24 – 2 – 2 = 9 16 Задача 3 39 – 22 – 2 – 2 = 13 15 Задача 4 38 – 25 – 2 – 2 = 9 15 Задача 5 29 – 14 – 2 – 2 = 11 17 Задача 6 14 – 2 – 2 = 10 12 Задача 7 10 = 10 5 Задача 8 12 – 3 = 9 12 Задача 9 12 + 3 = 15 12 Задача 10 5 + 7 = 12 10 Показник скорості мислення (19 + 16 + 15 + 15 + 17 + 12 + 5 + 12 + 12 + 10) / 10 = 13,3 Скорость виработки установки (19 + 16 + 15 + 15 + 17) / 5 = 16,4 Залежність пошука рішення від установки (12 + 5 + 12 + 12 + 10) / 5 = 10,2 Характер виработки установки оптимальний Чуттєвість до установки середня Фіксація установки низька Визначення ригідності або гнучкості мислення середня гнучкість мислення /> /> /> /> />

Додаток Б
/> 

Протоколдослідження №6
Результатипроведення методики: «Шкала самоповаги Розенберга»
Респондент 1
Експериментатор:
Самопочуттяреспондента: задовільне
Дата проведення:29.04.2010
Аналіз результатів після проведення методики: «Шкала самоповаги Розенберга».Твердження Відповіді 1. Я відчуваю, що я гідна людина, принаймні, не менше, ніж інші. повністю згоден 2. Я завжди схильний відчувати себе невдахою. абсолютно не згоден 3. Мені здається, у мене є ряд добрих якостей. повністю згоден 4. Я здатний дещо робити не гірше, ніж більшість. повністю згоден 5. Мені здається, що мені особливо нічим гордитися. абсолютно не згоден 6. Я до себе добре відношуся. повністю згоден 7. В цілому я задоволений собою. повністю згоден 8. Мені б хотілося більше поважати себе. абсолютно не згоден 9. Іноді я ясно відчуваю свою даремність. абсолютно не згоден 10. Іноді я думаю, що я у всьому нехороший. абсолютно не згоден
Разом балів = 25 балів, це високий рівень самоповаги.

Продовженнядодатку Б
/> 

Протоколдослідження №7
Результатипроведення методики: «Шкала самоповаги Розенберга»
Респондент 2
Експериментатор:
Самопочуттяреспондента: задовільне
Дата проведення:29.04.2010
Аналіз результатів після проведення методики: «Шкала самоповаги Розенберга».Твердження Відповіді 1. Я відчуваю, що я гідна людина, принаймні, не менше, ніж інші. повністю згоден 2. Я завжди схильний відчувати себе невдахою. не згоден 3. Мені здається, у мене є ряд добрих якостей. повністю згоден 4. Я здатний дещо робити не гірше, ніж більшість. повністю згоден 5. Мені здається, що мені особливо нічим гордитися. не згоден 6. Я до себе добре відношуся. повністю згоден 7. В цілому я задоволений собою. повністю згоден 8. Мені б хотілося більше поважати себе. абсолютно не згоден 9. Іноді я ясно відчуваю свою даремність. абсолютно не згоден 10. Іноді я думаю, що я у всьому нехороший. не згоден
Разом балів = 22 бали, цевисокий рівень самоповаги.

Продовженнядодатку Б
/> 

Протоколдослідження №8
Результатипроведення методики: «Шкала самоповаги Розенберга»
Респондент 3
Експериментатор:
Самопочуттяреспондента: задовільне
Дата проведення:29.04.2010
Аналіз результатів після проведення методики: «Шкала самоповаги Розенберга».Твердження Відповіді 1. Я відчуваю, що я гідна людина, принаймні, не менше, ніж інші. повністю згоден 2. Я завжди схильний відчувати себе невдахою. не згоден 3. Мені здається, у мене є ряд добрих якостей. повністю згоден 4. Я здатний дещо робити не гірше, ніж більшість. згоден 5. Мені здається, що мені особливо нічим гордитися. абсолютно не згоден 6. Я до себе добре відношуся. повністю згоден 7. В цілому я задоволений собою. згоден 8. Мені б хотілося більше поважати себе. абсолютно не згоден 9. Іноді я ясно відчуваю свою даремність. не згоден 10. Іноді я думаю, що я у всьому нехороший. абсолютно не згоден
Разом балів = 21 бал, цевисокий рівень самоповаги.

Продовженнядодатку Б
/> 

Протоколдослідження №9
Результатипроведення методики: «Шкала самоповаги Розенберга»
Респондент 4
Експериментатор:
Самопочуттяреспондента: задовільне
Дата проведення:29.04.2010
Аналіз результатів після проведення методики: «Шкала самоповаги Розенберга».Твердження Відповіді 1. Я відчуваю, що я гідна людина, принаймні, не менше, ніж інші. згоден 2. Я завжди схильний відчувати себе невдахою. абсолютно не згоден 3. Мені здається, у мене є ряд добрих якостей. згоден 4. Я здатний дещо робити не гірше, ніж більшість. повністю згоден 5. Мені здається, що мені особливо нічим гордитися. абсолютно не згоден 6. Я до себе добре відношуся. повністю згоден 7. В цілому я задоволений собою. повністю згоден 8. Мені б хотілося більше поважати себе. абсолютно не згоден 9. Іноді я ясно відчуваю свою даремність. абсолютно не згоден 10. Іноді я думаю, що я у всьому нехороший. абсолютно не згоден
Разом балів = 23 бали, це високий рівень самоповаги.

Продовженнядодатку Б
/> 

Протоколдослідження №10
Результатипроведення методики: «Шкала самоповаги Розенберга»
Респондент 5
Експериментатор:
Самопочуттяреспондента: задовільне
Дата проведення:29.04.2010
Аналіз результатів після проведення методики: «Шкала самоповаги Розенберга».Твердження Відповіді 1. Я відчуваю, що я гідна людина, принаймні, не менше, ніж інші. згоден 2. Я завжди схильний відчувати себе невдахою. абсолютно не згоден 3. Мені здається, у мене є ряд добрих якостей. повністю згоден 4. Я здатний дещо робити не гірше, ніж більшість. повністю згоден 5. Мені здається, що мені особливо нічим гордитися. не згоден 6. Я до себе добре відношуся. повністю згоден 7. В цілому я задоволений собою. повністю згоден 8. Мені б хотілося більше поважати себе. не згоден 9. Іноді я ясно відчуваю свою даремність. абсолютно не згоден 10. Іноді я думаю, що я у всьому нехороший. не згоден
Разом балів = 21 бал, цевисокий рівень самоповаги.

Додаток В
/> 

Протоколдослідження №11
Результатипроведення методики: «Особова агресивність і конфліктність»
Респондент 1
Експериментатор:
Самопочуттяреспондента: задовільне
Дата проведення:29.04.2010
Аналіз результатів після проведення методики: «Особова агресивність і конфліктність». Шкали Результати Запальність 5 – середній  рівень Напористість 8 – високий  рівень Образливість 5 – середній  рівень Непоступливість 8 – високий  рівень Безкомпромісність 6 – середній  рівень Мстивість 4 – середній  рівень Нетерпимість до думки інших 4 – середній  рівень Підозрілість 3 – низький  рівень Показник  позитивної агресивності = Напористість + Непоступливість 8 + 8 = 16 – середній  рівень Показник  негативної агресивності = Нетерпимість до думки інших + Мстивість 4 + 4 = 8 – низький  рівень Узагальнений  показник конфліктності = Безкомпромісність + Образливість + Мстивість + Запальність 6+ 5 + 4 + 5 = 20 – середній  рівень

Продовженнядодатку В
/> 

Протоколдослідження №12
Результатипроведення методики: «Особова агресивність і конфліктність»
Респондент 2
Експериментатор:
Самопочуттяреспондента: задовільне
Дата проведення:29.04.2010
Аналіз результатів після проведення методики: «Особова агресивність і конфліктність». Шкали Результати Запальність 4 – середній  рівень Напористість 6 – середній  рівень Образливість 8 – високий  рівень Непоступливість 5 – середній  рівень Безкомпромісність 6 – середній  рівень Мстивість 7 – середній  рівень Нетерпимість до думки інших 4 – середній  рівень Підозрілість 2 – низький  рівень Показник  позитивної агресивності = Напористість + Непоступливість 6 + 5 = 11 – середній  рівень Показник  негативної агресивності = Нетерпимість до думки інших + Мстивість 7 + 4 = 11 – середній  рівень Узагальнений  показник конфліктності = Безкомпромісність + Образливість + Мстивість + Запальність 6+ 8 + 7 + 4 = 25 – середній  рівень

Продовженнядодатку В
/> 

Протоколдослідження №13
Результатипроведення методики: «Особова агресивність і конфліктність»
Респондент 3
Експериментатор:
Самопочуттяреспондента: задовільне
Дата проведення:29.04.2010
Аналіз результатів після проведення методики: «Особова агресивність і конфліктність». Шкали Результати Запальність 6 – середній рівень Напористість 3 – низький рівень Образливість 4 – середній рівень Непоступливість 5 – середній рівень Безкомпромісність 8 – високий рівень Мстивість 6 – середній рівень Нетерпимість до думки інших 2 – низький рівень Підозрілість 5 – середній рівень Показник  позитивної агресивності = Напористість + Непоступливість 3 + 5 = 8 – середній рівень Показник  негативної агресивності = Нетерпимість до думки інших + Мстивість 6 + 2 = 8 – середній рівень Узагальнений  показник конфліктності = Безкомпромісність + Образливість + Мстивість + Запальність 8 + 4 + 6 + 6 = 24 – середній рівень

Продовженнядодатку В
/> 

Протоколдослідження №14
Результатипроведення методики: «Особова агресивність і конфліктність»
Респондент 4
Експериментатор:
Самопочуттяреспондента: задовільне
Дата проведення:29.04.2010
Аналіз результатів після проведення методики: «Особова агресивність і конфліктність». Шкали Результати Запальність 7 – середній  рівень Напористість 4 – середній  рівень Образливість 5 – середній  рівень Непоступливість 6 – середній  рівень Безкомпромісність 3 – низький  рівень Мстивість 3 – низький  рівень Нетерпимість до думки інших 3 – низький  рівень Підозрілість 5 – середній  рівень Показник  позитивної агресивності = Напористість + Непоступливість 4 + 6 = 10 – середній  рівень Показник  негативної агресивності = Нетерпимість до думки інших + Мстивість 3 + 3 = 6 – низький  рівень Узагальнений  показник конфліктності = Безкомпромісність + Образливість + Мстивість + Запальність 3 + 5 + 3 + 7 = 18 – середній  рівень

Продовженнядодатку В
/> 

Протоколдослідження №15
Результатипроведення методики: «Особова агресивність і конфліктність»
Респондент 5
Експериментатор:
Самопочуттяреспондента: задовільне
Дата проведення:29.04.2010
Аналіз результатів після проведення методики: «Особова агресивність і конфліктність». Шкали Результати Запальність 6 – середній рівень Напористість 8 – високий рівень Образливість 4 – середній рівень Непоступливість 5 – середній рівень Безкомпромісність 5 – середній рівень Мстивість 6 – середній рівень Нетерпимість до думки інших 8 – високий рівень Підозрілість 4 – середній рівень Показник  позитивної агресивності = Напористість + Непоступливість 8 + 5 = 13 – середній рівень Показник  негативної агресивності = Нетерпимість до думки інших + Мстивість 6 + 8 = 14 – середній рівень Узагальнений  показник конфліктності = Безкомпромісність + Образливість + Мстивість + Запальність 5 + 4 + 6 + 6 = 21 – середній рівень