Семантико-інтонаційні особливості вираження концепту "страх" у сучасній англійській мові на матеріалі відеофільмів

Вступ
У другій половиніминулого століття мова як активний посередник між світом дійсності і людськоюсвідомістю потрапляє у поле зору багатьох фахівців суміжних з лінгвістикоюнаукових дисциплін: логіків, етнологів, психологів, культурологів і так далі Цепідтверджує те, що вирішення багаточисельних фундаментальних питань (наприклад,питання категоризації світу, співвідношення мови і мислення) не може бутизнайдене в рамках якої-небудь приватної науки. У зв'язку з цим в рамках антропоцентричноїпарадигми сучасної лінгвістики виділяється цілий ряд перспективних напрямів:когнітивна лінгвістика (Г.І. Берестієв, Н.Н. Болдирєв, В.З. Дем’янків, Е.С. Кубрякова,Дж. Лакофф, З.Д. Попова, Е.В. Рахиліна, І.А. Стерш), психолінгвістика(В.В. Червоних, А.А. Лєонтьєв), лінгвокультурологія (Е.Н. Верещагін, В.Г. Костомаров,В.А. Маслова, Ю.С. Степанов, Н.В. Уфімцева, А.Т. Хроленко), етнолінгвістика(А.С. Герд, Н.І. Толстой), етногерменевтика (Е.А. Піменов, М.В. Піменова).За словами А.А. Красавського, «таку інтеграцію наук правомірновизначити як закономірний і необхідний процес еволюції людської цивілізації, щозадає вектори подальшого успішного розвитку наукового знання взагалі ігуманітарного зокрема» [19:9].
Не дивлячись нарізноманіття дисциплін, всі вони є розвитком, акумуляцією раніше висловленихідей таких видатних філософів мови, як В. фон Гумбольдт, Л. Вайсгербер, Л.Вітгенштейн, А.А. Потебня, Е. Сепір, Б. Уорф і акцентують увагу навивченні позамовних реалій, буття, світу через слово. Однією з головних цілейопису мови стає дослідження мовної картини світу. Мова при цьому розглядаєтьсяяк засіб оформлення і втілення знань про світ, як зовнішній, так і внутрішній.Саме мова, за словами В. фон Гумбольдта, «є органом, що створює думку, отже,в становленні людської особи, у формуванні в неї системи понять, у привласненнінакопиченого поколіннями досвіду мові належить провідна роль» [13:78].
Центральним терміном увивченні мовної картини світу є концепт, що привертає увагу багатьохдослідників: лінгвістів, культурологів, філософів. Проте термін концепт всучасній науці про мову не має однозначного тлумачення: вирішуються питаннякласифікації концептів, методів їх вивчення, структури концепту і його місця уряді лінгвістичної термінології. Спірність питання про статус концептусвідчить, перш за все, про труднощі формування нової наукової парадигми.
Разом з широким коломтеоретичних розробок, з'явилася велика кількість робіт, в яких представленіконкретні описи тих чи інших концептів. Незважаючи на це, своєчасним і важливимє звернення до вивчення концептуалізації та вербалізації саме страху як з оглядуна його приналежність до базових емоцій, так і на те, що ця негативна емоціямайже не розглядалась у інтонаційному плані. Окрім цього, актуальністьдослідження обумовлена пильною увагою сучасної лінгвістики до проблемиконцептуалізації світу (зовнішнього та внутрішнього), а також особливимінтересом до проблеми відображення в мові концептів внутрішнього світу людини.
Об’єктом дослідження виступають засоби реалізації – як вербальні, так і невербальні – емоційногоконцепту страх у сучасній англійські мові на основі відеофільмів.
Предметом дослідження є інтонаційні, лінгвокогнітивні та семантичні аспекти засобіввираження концепту страх у англомовних фільмах.
Матеріалом для дослідження слугували англомовні фільми «Phone Booth» і «Cellular», а також їх сценарії.
Метадослідження – опис концепту страхв його мовному та мовленнєвому, а саме інтонаційному та семантичному вираженні.
Поставлена метапередбачає вирішення наступних завдань:
1.        розкрити психологічніособливості емоції страху;
2.        виявити та описати понятійніознаки концепту страх;
3.        проаналізувати інтонаційніособливості вираження емоційного концепту страх у мовленні на матеріалахвідеофільмів;
4.        з’ясувати семантичнуструктуру концепту страх в англомовній картині світу;
5.        встановити головну лексему позначеннястраху та синонімічний ряд стилістично нейтральних одиниць на позначенняемоційного концепту страх.
Мета та завданнядослідження відіграли важливу роль у виборі основних методів дослідження,серед яких було застосовано: аудитивний та інтонографічний аналізи, концептуальнийаналіз (зокрема, фреймове моделювання), якісний аналіз, дедуктивний метод.
Наукова новизна дослідження визначається тим, що вперше розглядається не лишекогнітивний, семантичний, але й інтонографічний підхід до вивчення емоційногоконцепту страх.
Апробація роботи здійснювалась на наукових конференціях: на міжнароднійстудентській науково-практичній конференції «Германські мови: основні напрямкидослідження мови і культури» (Житомир, 2009), а також на щорічнійнауково-звітній конференції студентів університету (Житомир, 2009).
Теоретична значущість полягає у подальшій розробці як семантичного, так і інтонаційногоаспектів вираження емоційного концепту страх у емфатичному мовленні, а також у поглибленійрозробці самого концепту, з переходом його у такі споріднені концепти як гнів,біль тощо. Окрім цього можливим є порівняння як власне обох концептів, так іособливостей їх вираження в англійській та українській, або ж в англійській тапольській мовах.
Практична цінність роботи визначається тим, що її матеріали та результати можутьбути використані в курсах теоретичної фонетики, лексикології, у спецкурсах зкогнітивної семантики (пункти 2.4.1., 3.2 плану).
У вступі обґрунтовуєтьсяактуальність дослідження, ставиться мета та основні завдання роботи, їїтеоретичне та практичне значення, вказуються методи дослідження.
У першому розділі висвітленорізні підходи до класифікації видів та форм страху як емоції, вказується найого невербальні (фізіологічні) прояви у різних ситуаціях.
У другому розділіаналізується концептуальна сторона страху, уточнюється поняття концепт, а такожпротиставляється власне поняттю, а також розглядається його семантичнаструктура в англомовній картині світу.
У третьому розділіпроведено інтонографічний та аудитивний аналізи мовлення людей, котрізнаходяться у загрозливій для їхнього життя ситуації і проявляють страх. Окрімцього, частково вказано на гендерні відмінності, які знаходять місце як уневербальних, так і у вербальних засобах вираження емоцій. Також розкритопоняття фрейму і застосовано метод фреймової семантики для аналізу концептустрах. Стисло викладено компоненти емоційного концепту страх у сучаснійанглійській мові.
У загальнихвисновках подано основні теоретичні та практичні результати дипломноїроботи; окреслено можливі перспективи подальших досліджень з використанняматеріалу обраної тематики.


1.        Умови виникнення страху,його механізми і форми
 
1.1    Фізіологічніоснови страху
Страх не потребує представлення;кожен з нас на власному досвіді знає це переживання. Поза сумнівом, що проблемастраху – центральний пункт, в якому сходяться найважливіші питання психічногожиття, як в нормі, так і в патології [35].
У розумінні феноменустраху ми зустрічаємося з багатоваріантним визначенням його як складного емоційно-психічногостану. За кожним визначенням стоїть солідна експериментальна база, якапослужила підставою того, що в сучасній психологічній науці склалася певнасистема вивчення страху, котра включає наукові напрями, підходи, теорії, щовизначають особливості виникнення і протікання страху. Серед напряміввиділяються: психофізіологічний, представниками якого є П.К. Анохін, І.П. Павлов,М.Н. Русалова, В.В. Суворова, А. Бандура, Е. Гельгорн, К.І.Ізард, В. Кеннон, Л.А. Орбелі, Я. Рейковський та ін. і психологічний –представники В.К. Вілюнас, П.В. Симонов, В. Вундт, А.Р. Лурія, З. Фрейдта ін. [31:4].
Такі емоції, як страх,гнів і лють, підвищують інтенсивність змінних процесів, призводять до кращогоживлення мозку. Вони підсилюють опірність організму перевантаженням, інфекціям.
Представникамипсихофізіологічного напряму страх розглядається як емоція, що викликаєтьсяшвидким підвищенням нейронної активності. Згідно розробленої К.І. Ізардомтеорії «диференціальних емоцій», існує три емоції, пов'язані із зростаннямінтенсивності:
·         здивування-переляк;
·         страх-жах;
·         інтерес-збудження [17].
Природжена і набутадиференціація цих трьох емоцій готує людину до будь-якого значного,несподіваного зростання стимуляції. Найбільш несподівані і різкі зростання вінтенсивності нейронної стимуляції активують здивування-переляк. Дещоменше зростання призводить до страху або навіть жаху, залежно відтривалості або незвичності стимуляції і від індивідуальних особливостейсприйняття та мислення особи. Найменш різке і несподіване збільшення стимуляціїведе до інтересу або ж просто до збудження, коли стимули не сприймаються якневідомі.
Результати досліджень, проведенихК.Е. Ізардом, показали, що інтенсивний страх по силі протікання не можепорівнятися з жодною з десяти фундаментальних емоцій. Переживання цієї емоціївинятково шкідливе для людини, оскільки при великій інтенсивності страхувиникає загроза життю. За винятком окремих випадків, коли страх паралізує,зазвичай ця емоція мобілізує енергію на подолання небезпеки.
Боулбі і Грей вважають,що в активації страху певну роль відіграє не лише рівень стимуляції, але іселективна активність рецепторних органів. Вони встановили, що в емоціяхпереляку, страху та інтересу-збудження існують компоненти, що частковоперекриваються. На підставі всього цього Д.І. Ізард робить висновок, щосхожість нейрофізіологічних механізмів дозволяє будь-якій емоції бутиактиватором страху [38].
У роботі Я. Рейковського«Експериментальна психологія емоцій» описані зміни, які відбуваються ворганізмі на фізіологічному рівні під впливом страху. Ним встановлені наступніособливості змін:
·         збільшення частотисерцебиття, сили серцевих скорочень, звуження кровоносних судин в органахчеревної порожнини, розширення периферичних судин (судин кінцівок), розширеннякоронарних судин, підвищення кров'яного тиску;
·         зниження тонусу м'язівшлунково-кишкового тракту, припинення діяльності травних залоз, гальмуванняпроцесів травлення і виділення;
·         розширення зіниць очей,напруга м'язів, що забезпечують пиломоторну реакцію;
·         посилення потовиділення;
·         посилення секреторноїфункції мозкової речовини надниркових залоз, внаслідок чого збільшуєтьсякількість адреналіну в крові, що викликає посилення серцевої діяльності,гальмування перистальтики, збільшення вмісту цукру в крові, прискоренняздатності крові до згортання [23:55].
Геллхорн у своїх дослідженнях встановив, що при збудливій формістраху (синдром страху-гніву по Ізарду) спостерігається занепокоєння,гіперактивність, симпатичні реакції; при гальмівній формі (синдром страху-страждання)– гіпоактивність, безсилля, парасимпатичні реакції [17].
В результаті дослідження процесу впливу страху на вегетативнусистему Е. Геллхорн прийшов до висновку про те, що при дії на людинуподразників, які викликають страх, (незалежно від усвідомленості їх),симпатична нервова система організму мобілізує ділянки, за які вонавідповідальна, на подолання імовірно загрозливих чинників.
Як видно, для представників психофізіологічного напряму властивоінтерпретувати механізм страху з позицій відомих фізіологічних процесів. Притакому підході специфічні особливості диференційованих емоційних переживаньвідступають на другий план. На перший план висувається загальнобіологічна рольстраху.
У представників психологічного напряму у вивченні феномену страхувідсутнє єдине розуміння причин і механізму страху. Так, В.К. Вілюнасвідзначає, що узагальнюючої теорії страху поки що ще не створено; про те, щонемає єдиного розуміння, свідчать, зокрема, ті визначення страху, які мизнаходимо у вітчизняних і зарубіжних роботах останнім часом. Так, у словнику«Психологія» стверджується, що «страх – емоція, котра виникає в ситуаціяхзагрози біологічному або соціальному існуванню індивіда і направлена на джерелодійсної або уявної небезпеки». Автор книги «Психологія особистості» Н.І.Рейнвальд вважає, що «потреба в самозбереженні може залежно від обставинвиразитися в пасивно-оборонній емоції – страху». Р.М. Грановська в роботі «Елементипрактичної психології» погоджується з тим, що «найсильнішою негативною емоцієює страх, який визначається як чекання і передбачення невдачі при здійсненнідії, котра має бути виконана в даних умовах». У роботі «Неврози у дітей іпідлітків» А.І. Захаров пропонує розуміти страх як «афектне загостренесприйняття загрози для життя, самопочуття і благополуччя людини» [31:13].
1.2 Детермінанти страху і тривожності
 
Тривожність – складнакомбінація афектів і афектних структур, котра є ніби фоновою для емоції страху.Багато дослідників в основному вважають причинами страху небезпеку, загрозу, будь-який,який би то не було потенційний збиток як фізичного, так і психологічногохарактеру.
Одним з варіантів тривожного розладу є панічна атака – це раптово,тобто несподівано виникаючий стан інтенсивно переживаної тривоги, якийсупроводжується безліччю соматичних і психічних симптомів та відчуттямпостійної загрози. Панічна атака досягає апогею протягом декількох хвилин іпродовжується в середньому 20–30 хвилин. Проте її тривалість може варіювати якв один, так і в інший бік.
Чи викличе та або інша подія страх чи тривогу, залежить відконтексту, в якому вона відбувається, від індивідуальних відмінностей втемпераменті, від особливостей сприйняття і мислення, від характеру схильностей,від досвіду та віку індивіда. Майже всі традиційно виділяють вроджені та набутіпричини страху, лише по-різному їх називають, як, наприклад, біологічні ісоціальні, природні і похідні від них стимули страху [18].
Як вважає Грей, страх викликає подія, якщо вона не відбувається вочікуваному місці або в очікуваний час, або ж, навпаки, в даному місці або наданий момент є несподіваною. Іншими словами, це подія, котра не відповідаєнашим очікуванням, або яка зриває наші плани.
К.Е. Ізард виділяє страх предметний (викликаний людиною абооб'єктом) та безпредметний (неусвідомлений, не пов'язаний з чимось конкретним). Крімтого, він виділяє чотири класи причин страху.
Перший клас детермінант страху в Ізарда – це зовнішні події і процеси.
Як було сказано вище, детермінанти можуть бути вродженими і набутими. Вроджені детермінанти, як визначає К. Грей, можуть бути чотирьохкатегорій:
·         інтенсивність – до цієї категорії відносяться біль, звук, світло, раптові інеприємні, сприймані як шкідливі і т. п., залежно від індивідуальнихособливостей суб'єкта і ситуації;
·         новизна – до цієї категорії відносяться незнайомі обличчя і предмети;
·         еволюцією вибрані сигналинебезпеки – до цієї категоріївідносяться висота і водні глибини, і все, що неминуче веде до загибелі,причому ця неминучість відома суб'єктові підсвідомо;
·         сигнали небезпеки, виробленів соціальній взаємодії, наприклад,гнів або загроза людини, котра сприймається, як сильніша від суб'єкта [17].
Природні, культурні детермінанти страху можуть бути результатом «научіння». Це зафіксовані всуспільстві табу, забобони, соціальні норми і норми моралі. Боулбі виділяє природні– тобто ті ж стимули страху:
·         самотність;
·         незнайомість;
·         раптове наближення;
·         раптова зміна стимулу;
·         висота;
·         біль[17:316–317].
Це те, на що ми реагуємо страхом, тривогою, занепокоєнням відразу,не задумуючись (з цим страхом боротися найважче, оскільки він не піддаєтьсяраціоналізації та інтелектуальному аналізу; на нього можливий вплив лише задопомогою вольових зусиль).
Стимули, похідні від природних:
·         темрява (похідний від самотностіта незнайомості);
·         тварини (похідний відраптового наближення);
·         незнайомі предмети і люди(похідний від незнайомості та новизни).
Це ті стимули, страх перед якими несвідомий, але ми його інколи прагнемопояснити та усунути за допомогою компенсації і самореалізації.
Культурні стимули, які при ближчому розгляді виявляються пов'язанимиі з природними детермінантами, замаскованими різними формами неправильного тлумачення,раціоналізацією, проекцією, наприклад:
·         боязнь злодіїв або привидів(раціоналізація страху темноти);
·         страх перед попаданнямблискавки (раціоналізація страху грому)[38:11].
Другий клас детермінант страху в Ізарда – це потяги і потреби. Їх роль полягає взбереженні гомеостазу. При прояві болю страх може або підсилювати його, абоспонукати суб'єкта до дій, пов'язаних з позбавленням від нього.
Третій клас детермінант страху в Ізарда – емоції. Вони є активаторами страху; окрімтого, страх завжди емоційно забарвлений. Переживання страху зазвичай веде доконфлікту між бажанням дослідити і бажанням врятуватися. Цей факт Булл вважаєдоказом двоїстої природи страху. Теорія диференціальних емоцій Ізардаінтерпретує конфліктну поведінку як результат вагання між страхом, що спонукаєдо уникнення, та інтересом, котрий спонукає до дослідницької поведінки.
Четвертий клас детермінант страху в Ізарда – когнітивні процесисуб'єкта. Сюди відноситься уявне відтворення в пам'яті загрозливоїситуації, предмету або людини, тобто антиципація. Людина антиципує все те, з чим вона може зустрітися в зовнішньому середовищі. Зодного боку, страх робить неточним пізнавальний процес. З іншого боку, Кемпінськи вважав, що «кожназагрозлива ситуація, як правило, до деякої міри виходить за рамки дійсності,а що може настати в результатіцього, переживається в уяві, і саме ця уява спонукає страх, а не картинаактуальної дійсності» [18:132].

1.3 Психоаналітичнийпогляд на проблему
Традиційнапсихоаналітична точка зору – страх переживається лише за наявності реальноїзагрози.
По З. Фрейду, будь-якаситуація небезпеки включає втрату кохання або об'єкту кохання. Народження єпрототипом відчуття небезпеки. Інші найбільш важливі ситуації небезпеки:
1.        втрата матері або іншогоджерела кохання;
2.        загроза кастрації;
3.        втрата об'єктів емоційноїприхильності;
4.        втрата любові суперего[30].
К.Е. Ізард дотримуєтьсядумки, що «страх може викликатися стражданням, яке пов'язане з тим, що вдитинстві сформувалися зв'язки між цими відчуттями: через широкурозповсюдженість страждання, зв'язок його зі страхом викликає неврозитривожності» [17:315].
Психологічний напрям вивченняфеномену страху включає в себе ряд підходів: чуттєвий, когнітивний,психоаналітичний і синтезуючий.
Представниками чуттєвогопідходу є В. Джемс, Е. Клапаред, Д. Ланге, І.Б.Тітченер.Дані дослідники вважають, що оцінка ситуації страху формується на основівідчуттів. Так само – як додатковий підсилювач деякого вихідного відношеннясуб'єкта – розглядав вісцелярні зрушення при страху С.Л. Рубінштейн: «Якщовимкнути всі периферичні органічні зміни, які зазвичай мають місце при страху,то залишиться швидше думка про небезпеку, аніж відчуття страху: у цьому Джемсправий».
Представники когнітивногопідходу М. Симон, Р.С. Лазарус, Р.У.Ліпер, М.С.Зінгер,стверджують, що уявлення про страх як про наявність загрози і неможливість їїуникнути виробляється на основі інтелектуальних (когнітивних) процесів. Згідно Р.С. Лазарусу,оцінка емоційної ситуації відбувається завдяки інтелектуальним здібностям, атакож якщо індивід оцінює ситуацію як небезпечну і загрозливу – у нього виникаєемоція страху [31:13–14].
Проте слід зауважити,що в теоретичних дослідженнях на основі когнітивного підходу феномену страхуприсутнє певне обмеження, страх розглядається з позицій усвідомленості.
З. Фрейд вказувавна обмеженість процесу усвідомлення емоції страху індивідуумом. Висновком дотакого твердження послужили клінічні та експериментальні дослідження,результати яких показали, що емоційні процеси при страху усвідомлюються (увторинному значенні) не повністю і не завжди. Окрім цього, після 30 роківкопітких досліджень і клінічних спостережень, він зробив дивний висновок, якийі по сей день не приймають ні психологи, ні лікарі – висновок, який полягає втому, що у страху взагалі немає жодного об'єкту. «Страху властивіневизначеність і безоб’єктність» – говорив він. Проте ні в кого не виникаєсумнівів, в тому, що страх дійсно існує, як говорить сам же Фрейд, «страх –це завжди щось відчутне і недвозначне, відчуття страху нас ніколи не обманює»[30].
Представникамипсихоаналітичного підходу до вивчення феномену страху є М.С. Неймарк, Д. Рапапорт,З. Фрейд, Є.Г. Шехтел, С.Р. Роджерс, П.М. Якобсон. Причини,механізми феномену страху криються, як вважають представники даного підходу, втравмуючому минулому індивідуумів. Механізми, розкриті З. Фрейдом,виявляються в «інтимному» найширшого значення. З. Фрейд, вивчаючи витокинервових розладів своїх багаточисельних пацієнтів, у тому числі патологічнийстрах, дійшов наступного висновку: «Ми можемо все, що дізнались… виразити уформулі: наші істеричні хворі страждають спогадами. Їх симптоми є залишками ісимволами спогадів про відомі (травматичні) переживання». З. Фрейддосить переконливо розкриває механізм страху і основні напрями його подолання,виходячи з концепції розузгодження психічних образів несвідомої і свідомої сфердуховності.
Сучасний теоретикпсихоаналізу Є.Г. Шехтел пропонує модифікацію фрейдівської концепціїстраху. Є.Г. Шехтел бачить обмеженість погляду З. Фрейда на страх іпідкреслює його конструктивну функцію. Він не погоджується з фрейдівськоютенденцією розглядати страх і зовнішню дію як взаємовиключні. Психоаналіз вдослідженні феномену страху, не дивлячись на свою обмеженість в методахдослідження, показав, що феноменологічні дані в проблемі страху не лежать на «поверхні».
На особливу увагузаслуговує позиція Ф. Крюгера, котрий вважає, що страх як емоція береучасть в репрезентації цілісного світовідчуття людини. У цьому сенсі невикликає сумніву правомірність позиції В.К.Вілюнаса, який пише: «Уявлення…про синтезуючу роль емоції дозволяє оснастити образ як би загальним фундаментом,на який можуть проектуватися, вступаючи у взаємодію, пізнавальні утвореннярізних рівнів і модальностей» [31:15–16].
У більшості дослідженьв області психології емоцій переважає розуміння страху як результату зовнірефлексуючої діяльності суб'єкта, якому відводиться важлива роль уфункціонуванні механізмів самозбереження. Як віддзеркалюючий суб'єкт,виступають «організм», «індивід», «особа», «людина».
В.А. Андрусенкопропонує декілька підходів до дослідження феномену страху, котрі дещовідрізняються від загальноприйнятих і засновані на наступних позиціях:
·         страх як емоція виступаєсинтетичною психічною освітою, що репрезентує людині цілісний комплексвнутрішніх і зовнішніх дій;
·         синтетичний характер емоціїстраху забезпечується наявністю в ній як чуттєвої, так і раціональної формвіддзеркалення;
·         з гносеологічної точки зору,емоція страху формується як складний психічний образ, котрий прагне домаксимальної внутрішньої наочності всього відображального процесу.
Специфіка психічногообразу-емоції полягає в тому, що він, з одного боку, втілює в собі вироблені впроцесі онто- і філогенетичного розвитку індивіда погляди на навколишній світ,а з іншого – обумовлює предметно-чуттєву орієнтацію людини в цьому світі.Навіть якщо якийсь (чуттєвий або раціональний) компонент психічного образу ідомінує над іншим, в ньому зберігаються риси пригніченого компонента [31:16].
Психоаналіз розрізняєстрах і фобію (боязнь). Боятися можна темноти або павуків, уколів абосріблястих пітонів з острова Суматра, а ось причина страху нематеріальна; страхвикликаний не тим чи іншим об'єктом або подією, а невідомою небезпекою, «яку щеналежить виявити». Коли ми маємо справу із страхом, то не можна однозначносказати, чого саме ми боїмося, оскільки виникає він без всякої видимої причини.Проте, це не означає, що причина відсутня зовсім, і жодного порятунку відстраху не існує.
На відміну від фобії,страх не виконує жодної позитивної охоронної або попереджувальної функції. Якщофобія нагадує про об'єкт небезпеки, від якого потрібно або захищатися, абонападати на нього, або рятуватися втечею, тобто активізує наш потенціал і змушуєприймати правильне рішення, то страх, навпаки, є повним ступором, «безпорадністюперед лицем небезпеки». Він паралізує нашу волю, вводить у заціпеніння тіло, іне дозволяє вірно оцінити ситуацію та прийняти правильне рішення, а у рядівипадків навіть ставить під загрозу і саме життя. Цей механізм добре відомийголлівудським режисерам, які змушують героя стояти соляним стовпом саме в тоймомент, коли на нього на скаженій швидкості мчить вантажівка.
Підручники з психологіїнаводять масу класифікацій різних фобій, а психотерапія непогано навчиласясправлятися з деякими з них: як протягом двох днів просто дивитися на комах,потім підійти ближче, потім поторкати пальчиком, а потім звикнете… Проте дорішення питання про страх, який до конкретного об'єкту не зводиться, все це маємало відношення. Адже можна позбавити людину від фобії перед комахами абоземноводними, але страх, що лежить в самій основі становлення суб'єкта,залишиться не зворушеним. А просто зміститься з одного об'єкту на інший. Намісце, що звільнилося, завжди приходить новий об'єкт, адже краще боятися чогосьвизначеного, уміло позбавитися від можливої зустрічі з цим об'єктом і такимчином контролювати свої відчуття, ніж піддатися невизначеному і всеосяжномустраху. З цієї причини, психоаналіз не бачить особливої цінності в побутовихрецептах «як позбавитися від страху», по-перше, тому що універсальних іпридатних в будь-якій ситуації порад бути не може, адже всі люди різні, апо-друге, тому що проста адаптація до того або іншого об'єкту фобії ще непозбавляє від страху [38].
Окрім цього, Фрейд вважав,що страх є причиною, а не наслідком деякої душевної травми.
Травма виникає врезультаті того, що не існувало захисту від страху, він не був ніяк екранованийі несподівано вторгся у внутрішні долі душі. Саме знехтуване уявлення, –говорить Фрейд, – трансформується в страх; він показує себе в тих дірахдушевного світу, які суб'єкт не зміг залатати. «Те, що було відкинуте і неприйняте всередину душевного простору, повертається ззовні у формі страху»,– повторює французький психоаналітик Жак Лакан у своєму семінарі, присвяченомустраху. Іншими словами, всяка травма – це результат вторгнення ніякнесподіваного і нез'ясовного страху.
Страх виявляє себе вситуаціях порушення звичного життєвого ритуалу або втрати цінного об'єкту [30].
Ще з часів Фрейда,страх прийнято ділити на страх реальний і невротичний.
Реальний страх є длянас чимось сповна раціональним і зрозумілим: це реакція на сприйняттязовнішньої небезпеки. Як такий цей страх є доцільним і виконує сигнальнуфункцію: небезпека близько, приготуйся до оборони або втечі.
Надзвичайна поширеністьафекту страху і схильність людей реагувати страхом в багатьох життєвихситуаціях частково пояснюється психоаналізом як присутність в психіці ядрапочуття страху, що має відношення до ранніх вражень людини. Це, перш за все,враження від акту народження, при якому відбувається таке масоване об'єднаннянеприємних вражень, яке стає прообразом дії смертельної небезпеки і з тих пірповторюється у нас як стан страху.
Що стосуєтьсяневротичного страху, то тут існує декілька форм його.
·         По-перше, це так званийвільний страх, готовий прив'язатися до будь-якого більш-менш відповідного уявлення.Це безпредметний або безоб’єктнийстрах. Такий страх називають «страхом чекання» або «боязливим очікуванням».Люди, котрі страждають цим страхом, завжди готові до найгіршого; вони живуть вочікуванні нещастя. Фрейд назвав цей стан «неврозом страху».
·         Друга форма страху, напротивагу щойно описаній, психічно більш пов'язана і поєднана з певнимиоб'єктами або ситуаціями. Це страх у формі надзвичайно різноманітних і частодуже дивних «фобій». Деякі з об'єктів і ситуацій, що вселяють страх у невротиків,і для нормальних людей є чимось страшним і мають відношення до небезпеки, ітому ці фобії здаються нам зрозумілими, хоча і перебільшеними по своїй силі.Наприклад, загальнопоширений страх перед плазунами: змії, жаби; а також миші,щури і т.д. Або страхи, пов'язані з небезпекою літати на літаку і їздити намашині. Проте, що нас приголомшує в цих фобіях невротиків – так це не стількиїх зміст, скільки інтенсивність. Страх фобій просто невимовний.
·         Є ще одна група фобій, яківзагалі складно зрозуміти раціонально. Такими можна вважати ірраціональністрахи відкритих або закритих просторів, або ж багато фобій тварин [35].
1.4 Спроби класифікаціївидів і форм страху
Залежно від ситуації,що викликає почуття страху, А. Кемпінськи розділяє його на чотири групи:
1.      біологічний;
2.      суспільний;
3.      моральний;
4.      дезінтеграційнийстрах.
Сам автор вважає, що цякласифікація не може бути проведена на підставі аналізу безпосереднього явищапереживання страху. При цьому необхідно знати його ґенез. «Це генетична, ане симптоматологічна класифікація. Симптоми можуть бути однакові при різному ґенезі»[18:130].
1.4.1 Біологічний страх
Він викликається якоюсьпевною ситуацією і загрожує одному з двох біологічних законів: збереженнювласного життя і збереженню життя виду. При загрозі ззовні для першого випадкутиповою реакцією є бажання втечі або боротьби, для другого випадку характернаальтруїстична або сексуальна поведінка (навіть якщо вона здається недоречною вданій травмуючій ситуації).
Загроза зсерединиорганізму викликає стан страху без усвідомлення єства небезпеки. Інколи почуттястраху супроводжується больовим відчуттям, тоді можливо розпізнати, з якогобоку загроза. Причини внутрішньої загрози можуть бути різними. Вони пов'язані зпорушенням енергетичного метаболізму. При наростанні загрози наростає страх.
1.4.2 Соціальний страх
Енергетичний таінформаційний метаболізми у людини протікають завдяки її зв'язкам з власним середовищем, апереривання цього зв'язку загрожує перериванню метаболічних процесів, що приводитьдо загрозливого стану. У цьому сенсі соціальний страх рівнозначний біологічномустраху.
Розрив зв'язків людини ізсуспільним середовищем небезпечний і призводить до смерті (якщо не прямо, то опосередковано).Ізоляція від природного середовища забезпечує не лише безпечний розвитокмолодого організму, але і обумовлює розвиток інформаційного метаболізму. Обмінінформації з оточенням може розвиватися лише на базі безпеки, яку якраз і зберігаєматеринське середовище [18:143].
1.4.3 Моральний страх
Суспільне середовищевиконує роль рефлектора, який реєструє нашу поведінку і завдяки цьому дозволяє вноситикорективи. Сигнали, що надходять із соціального середовища, виконують роль зворотногозв'язку, який ослаблює, підкріплює або перетворює актуальну функціональну структуру.
Моральний страх можна розглядатияк подальший розвиток суспільного страху. Суспільне віддзеркалення в цьомувипадку піддається інтернаціоналізації (прийняття як власних деяких певних формповедінки і норм, пропонованих оточуючими, при цьому початково – з повагою, алевсе-таки як чужі реакції).
Інтернаціоналізаціясуспільного віддзеркалення полягає в заміщенні зворотних сигналів, що виходять ізсуспільного середовища, сигналами, що виходять з особистих записів пам'яті.Пам'ять діє стабілізуючим чином: раніше зовнішнє, стає пізніше інтегральноюскладовою особи. Але перехід зовні всередину пов'язаний з деякою деформацієювіддзеркалення, ось чому суперего нерідко досягає жахливих розмірів.
1.4.4 Дезінтеграційнийстрах
Він з'являється прикожній зміні структури інформаційного метаболізму. Рисою обміну сигналів іззовнішнім середовищем є постійна мінливість. У цій мінливості виявляється певнаструктура інформаційного метаболізму, до деякої міри аналогічна структуріенергетичного метаболізму.
Структура носитьдинамічний характер: її потрібно постійно винищувати і знову створювати. Придезінтеграції цієї відносно стабільної запрограмованої структури в організмпочинають проникати чужі сигнали, що не приймалися раніше, і це спричиняєвиникнення страху.
А. Кемпінськи в своїйконцепції відносить страх до осьових симптомів неврозу – разом з вегетативнимипорушеннями, егоцентризмом і невротичним зачарованим кругом. Автор відзначає,що страх в переживаннях людини займає досить велике місце, «тому немаєнічого дивного, коли переживання виходять за межі так званої норми, а страхвиявляється частіше з перебільшеною силою»[18:119].
При різних хворобливихсимптомах страх висувається на перший план. При кожному неврозі страхз'являється, утворюючи кристалічний пункт для інших симптомів.
З метою поглибленого дослідженняпоняття «страху», необхідно розглянути взаємозв'язки цієї емоції з деякимиіншими, а також її цілісне місце в системі душевних станів людини.
1.5 Емоції
Емоціями (афектами,душевними хвилюваннями) називають такі стани, як страх, гнів, тугу, радість,кохання, надію, смуток, відразу, гордість і т. п. Емоції виявляються впевних психічних переживаннях, кожному відомих по своєму досвіду, і в тілеснихявищах. Як і відчуття, емоції мають позитивний і негативний чуттєвий тон,пов'язані з відчуттям задоволення або незадоволення. Задоволення інезадоволення виявляються в певній міміці обличчя і змінах пульсу. При емоціяхтілесні явища виражені набагато рідше. Так, радість і веселість виявляються вруховому збудженні: сміх, гучна мова, жвава жестикуляція (діти стрибають відрадості), спів, блиск очей, рум'янець на обличчі (розширення дрібних судин),прискорення розумових процесів, наплив думок, відчуття бадьорості. При печалі,тузі, навпаки, є психомоторна затримка. Рухи сповільнені, людина «пригнічена».Постава виражає слабкість м’язів. Блідість шкіри, змарнілі риси обличчя,зменшення виділення секрету залоз, гіркий смак в роті.
На підставі тілеснихпереживань Кант ділив емоції на:
·         Стенічні (радість, натхнення, гнів) – збуджуючі, такі, що підвищуютьм'язовий тонус, силу;
·         Астенічні (страх, туга, печаль) – ті, що ослабляють.
Поділ емоцій на стенічні та астенічні маєсхематичний характер. Деякі афекти важко віднести в одну або іншу рубрику, інавіть один і той же афект при різній інтенсивності може виявляти то стенічні,то астенічні риси.
Психічна сторона емоційвиявляється не лише в переживанні самої емоції. Гнів, кохання і т.д. впливаютьна інтелектуальні процеси: уявлення, думки, напрям уваги, а також на волю, діїі вчинки, на всю поведінку. Вплив емоцій на інтелект і волю коливається в дужешироких межах залежно від сили душевного хвилювання.
При сильних афектах(переляк, велика радість, гнів, страх) звичайний хід асоціацій порушується,свідомість буває охоплена одним уявленням, з яким пов'язана емоція, всі іншізникають, виникнення нових уявлень, не пов'язаних з емоцією, гальмується.Подальший перебіг процесів неоднаковий. При радості після первинного «завмирання»настає наплив безлічі уявлень, що знаходяться у зв'язку з обставиною, якавикликала афект. При страху, горі, гніві, виниклі спочатку уявлення залишаютьсяв свідомості на довгий термін. Афект може проявлятися в бурхливих діях і внастільки сильних змінах кровообігу і дихання, що це інколи приводило до непритомності;спостерігалися навіть випадки миттєвої смерті. Людина з досить розвиненимипроцесами гальмування, не дивлячись на порушення перебігу уявлень при емоціях,здатна правильно оцінити навколишнє оточення, і керувати своїми діями. Такіафектні реакції, властиві здоровій людині, носять назву фізіологічних афектів. Вибуховіж афектні реакції, пов'язані з втратою самовладання, називають примітивнимиреакціями.
1.5.1 Теорія Джемса – Ланге
Фізичні зміни приемоціях так різко кидаються в око, що на роль їх в емоціях вже давно звернулиувагу. Яке ж значення вони мають? Зазвичай представляється такий порядок:зовнішнє роздратування викликає психічну реакцію, наприклад переляк, внаслідокцього з'являється здригання «від переляку», серцебиття.
Ланге і Джемс висунулитеорію, що емоції є сприйняттям відчуттів, викликаних змінами в тілі внаслідокзовнішнього роздратування. Зовнішнє роздратування, що служить причиноювиникнення афекту, викликає рефлекторні зміни в діяльності серця, дихання, вкровообігу, в тонусі м'язів. Внаслідок цього у всьому тілі при емоціїпереживаються різні відчуття, з яких і складається переживання емоцій.
Звичайно говорять: мивтратили близьку людину, жалюгідні, плачемо; ми зустріли ведмедя, злякалися,тремтимо; ми ображені, приведені в лють, завдаємо ударів. А згідно теоріїДжемса-Ланге, порядок подій формулюється так: ми засмучені, тому що плачемо;боїмося, тому що тремтимо; приведені в лють, тому що б'ємо. Якби тілесні проявине слідували негайно за сприйняттям, то, на їх думку, не було б і емоції. Якщоми уявимо собі яку-небудь емоцію і в думках віднімемо з неї одне за іншим всітілесні відчуття, з нею пов'язані, то від неї у результаті нічого незалишиться. Так, якщо з емоції страх усунути серцебиття, утруднене дихання,тремтіння в руках і ногах, слабкість в тілі і т.д., то не буде і страху. Іншимисловами, людська емоція, позбавлена всякої тілесної підкладки, є не що інше, якпорожній звук.
Емоції виникають такожпід впливом внутрішніх причин в патологічних випадках. При багатьох захворюванняхз'являються страх або радість без прямих об'єктів цих емоцій: хворий боїться,сам не знаючи чого, або щасливий без причини. Емоції виражаються мімікоюлицьових м'язів, рухами мови, вигуками і звуками.
Одним з найбільшхарактерних симптомів страху є тремтіння всіх м'язів тіла, нерідко воно, першза все, виявляється на губах. Коли страх зростає до агонії жаху, ми отримуємонову картину емоційних реакцій. Серце б'ється абсолютно безладно, зупиняється,і настає непритомність; обличчя покривається мертвотною блідістю; дихання стаєважким; погляд спрямовується на об'єкт страху і т.д. Зіниці при цьому буваютьнепомірно розширені. Всі м'язи заклякають і починають конвульсивно рухатися.
В більшості випадківстрах виникає на підставі життєвого досвіду. Мале дитя не боїться висоти і,сміливо перехилившись вниз, випадає з вікна, якщо воно не випробовувало падінняі т. п. до цього. Лише випробувавши біль за різних умов, воно починаєбоятися того, що може заподіяти біль.
Те, що називають «відчуттямсамозбереження» лише частково є природженим, головним же чином вонорозвивається протягом життя на підставі пережитого болю.
У реакціях страхуочевидна участь адреналіну. Він додає силу моторним реакціям, він же береучасть у рефлексі іммобілізації («рефлекс уявної смерті»). Можливо, що в однійкількості адреналін є джерелом сили, в іншій сприяє тому, що м'язи заклякають.
Різні градації страху улюдини виражаються по-різному: жахом, панікою, боязню, тривожністю, боязливимчеканням, пов'язаними із страхом відчуттями покірливості і відданості. У людинипри сильному переляку або жаху спостерігаються: заціпеніння, панічне бажаннявтекти, безладне дифузне м'язове збудження. Заціпеніння, що настає припереляку, як правило, швидко проходить і може змінитися руховим збудженням. Наприклад, гнана страхомлюдина може зробити такий стрибок через перешкоду, підняти такий тягар, статираптом здатною на таку напругу, яка в звичайному стані немислима.
Страх, якщо він недосягає сили, що гальмує психіку, може повністю поставити мислення собі на службу.Думка прикована до однієї мети: знайти вихід із загрозливого стану. І страхможна переживати в настільки слабкій мірі, що людина виконує свою звичайнуроботу, здійснюється звичайний хід асоціацій, а страх криється десь на задньомуплані, на задвірках свідомості.
Страх – пасивнообороннареакція. Він вказує на небезпеку чогось від когось сильнішого, нанебезпеку, якої потрібно уникнути. Якщо загроза виходить від слабкішого, то цевикличе активнообороннуреакцію – гнів. Всезалежить від співвідношення сил. Зрозуміло, що у людей слабких, яким важчедолати життєві труднощі, більше приводів для реакції страху.
І у дитини, і удорослого є страх перед невідомим, перед новим. Цей страх робить нас обережнимиі має захисне значення. Коли знання світу було нікчемне, а область невідомоговеличезна, страх тримав людину в своїй владі і змушував її населяти світ страшнимичудовиськами і богами [39:19–21]
1.6 Страх і відношеннядо нього в нормі і патології
 
1.6.1 Страх якнормальна реакція організму
Страх відчувають всі.Як будь-яка інша емоція, він має позитивні і негативні сторони, відіграєважливу сигнальну роль в житті індивіда, біологічному і соціальному. Зокрема,Ізард вважає позитивними сторонами страху те, що він є застережливим сигналом,і те, що він спонукає активність людини, змінюючи напрям думок і поведінку, атакож те, що він підсилює соціальні зв'язки, змушуючи людей просити один одногопро допомогу і діяти в небезпечних ситуаціях спільно.
Негативними сторонамистраху Ізард вважає те, що пов'язані з ним переживання легко відтворюються іможуть прориватися в свідомість у снах, тобто страх володіє високою здатністюдезінтегрувати і порушувати діяльність людини. Крім того, Ізард називає страх найнебезпечнішоюемоцією, яка при дуже високій інтенсивності знищує організм.
А. Кемпінськи оцінюєпочуття страху як своєрідну підготовку до грізної події, що настає. Коли жмомент настає, страх втрачає сенс. Страх, як правило, зникає, коли людина опиняєтьсяперед лицем небезпеки. Тоді настає активна дія – спроби втечі або боротьби ідля страху не залишається місця у свідомості.         Почуття страхузбільшується у міру наближення небезпечної ситуації. Причому час і простірв цьому періоді надзвичайно подовжуються, як наслідок високої емоційноїнапруги.

1.6.2 Адекватністьстраху
Ряд зазвичай вживанихстимул-реакцій страху насправді викликає сміх, інтерес і дослідницькуповедінка. Один із способів досягнення комічного ефекту – уявлення неймовірноїструктури, яка виявляється безпечною і не порушує встановленого способусприйняття світу. Інтерес викликає все незвичне; все незнайоме провокуєдослідницьку поведінку. Якщо при цьому стимул-реакції говорять про небезпекуабо особа сприймає ситуацію як загрозливу, виникає страх.
Почуття страху єсуб'єктивним сигналом загрози. Реакція страху тим сильніша, чим меншеуміщається сигнал, що приходить, в існуючій структурі взаємодії з довкіллям.
Деякі психіатриговорять про готовність до страху, яка в різній мірі виявляється у кожноїлюдини.
Ситуація страху, якпов'язана з сильною емоційною напругою (позитивного або негативного характеру),включає три елементи: очікування, розрядка, спокій.
Напруга страху зростає,коли немає можливості його розрядки у дії. Уві сні сильніше переживається якасьситуація, ніж наяву, оскільки наяву людина може діяти, а уві сні він безсилий.Людина, зв'язана по руках і ногах, сильніше переживає загрозу, ніж та, щовільно діє. У випадках повного безсилля по відношенню до агресора усвідомленняможливості вчинити самогубство додає відвагу. Якщо загрозлива ситуація розвиваєтьсятак швидко, що оборона відбувається майже автоматично і не залишається часу напереживання страху, тоді це відчуття з'являється в третій фазі, коли вже пройде небезпека [39:21–34].
В результатіузагальнення досліджень К.Е. Ізарда і А. Кемпінськи було визначено цілий рядситуацій, які викликають у багатьох людей страх. Слід при цьому відзначити, щострах цей буває різного роду, а також різної емоційної насиченості ізабарвленості.
Фізіологічнийстрах – це несвідомий внутрішній страх, що не має, здавалося б, зв'язку звнутрішніми причинами. Він може бути викликаний фізичними діями, внутрішніминездужаннями, рухом, соматичними захворюваннями. Ось ситуації, в яких вінохоплює людину:
·         прогулянка у відокремленомумісці – там, де все не є знайомим, темно або, як відомо оточуючим, небезпечно;
·         швидка їзда на коні або намотоциклі, автомобілі, що викликає відчуття ризику і стрімкого руху;
·         фізичний біль в ситуаціїбійки, биття, насильства;
·         фізичний біль в ситуаціїсамоушкодження, або взагалі від відчуття раптового внутрішнього чи випадковогозовнішнього болю;
·         сердечні болі і спазми;
·         хвороба або можливістьхвороби, а також вірогідність її загострення.
Для цього страху характернете, що той, хто відчуває його, не може його ні пояснити, ні описати. Відчуттявнутрішні, розмиті, а тому страх важко здолати.
Соціальнийстрах пов'язаний із моральнимиустановками людини, з характером взаємин у соціумі, з соціальним статусом івідчуттям відповідальності. Це страх усвідомлений, його можна проаналізувати і передатисловесно. Для його подолання треба розширити конфліктну ситуацію, з якою вінпов'язаний. Такий страх виявляється у наступних ситуаціях:
·         зустріч на вулиці знезнайомою людиною або з групою чужих, сторонніх людей;
·         конфлікт на службі значальником, підлеглим, членами колективу (будь-якого соціального об'єднання – нароботі, навчанні або за місцем проживання і т. п.;
·         домашній конфлікт, в сім'їабо ж з іншими родичами;
·         невідповідність сподіваннямабо довірі друга;
·         невідповідність очікуваннямі надіям, що покладаються на суб'єкта батьками, братом або сестрою (старшимиабо молодшими), власною іншими родичами, – невиправдана довіра і відчуттяпровини перед ними;
·         необхідність прийнятирішення і вірогідність при цьому зробити невірний крок або вибір;
·         необхідність узяти на себевідповідальність за іншого або взагалі за всіх – наприклад, за виконанняроботи, за результати зробленого;
·         нерозуміння намірів іпрагнень суб'єкта з боку друзів, чоловіка (подружжя), батьків, членівколективу, а також з боку старших по рангу або за віком;
·         тиск на особу суб'єкта збоку когось сильнішого, але менш розумнішого (кому не хочеться і навіть не слідпідкорятися);
·         небажана зустріч з відомоюлюдиною з відомої причини (і, можливо, за певних обставин);
·         невідповідність суб'єктайого соціальному статусу і місцю (бажаному або ж передбачуваному).
Ці ситуації можуть бутияк реальними, так і уявними. Значущість їх може бути навіть перебільшенасуб'єктом, а переживання страху – як несвідомим, так і відомим самомусуб'єктові – що передається багатьма словами, психологічними проблемами іміжособовими стосунками. Цей страх зазвичай маскується і ховається за різногороду психологічними захистами.
Містичнийстрах – це страх забобонний, вінвикликаний невпевненістю, прагненням зазирнути в своє майбутнє і неможливістю, якздається, це зробити. Цей страх буває пов'язаний з відчуттям благоговіння або зякоюсь внутрішньою, нез'ясовною забороною і невідомим відчуттям незрозумілоїнебезпеки. Подібний страх з'являється в наступних ситуаціях:
·         при знаходженні в темнійкімнаті, особливо якщо невідомо, що це за кімната, чи присутній в ній ще хтось,або ж відомо, що це місце має погану славу, а також в тому випадку, якщосуб'єкт відчуває, що його є за що покарати (залишивши в темряві і на самоті);
·         при самотній прогулянці влісі, таємничому і тихому, де мимоволі здригаєшся від будь-якого шереху;
·         при несподіваній зустрічі зкимось знайомим, яка раптом чомусь лякає і тлумачиться суб'єктом або оточуючимияк несприятливий знак;
·         при несподіваній зустрічі(наприклад, з незнайомим обличчям) у сутінках, в безлюдному або таємничомумісці, а також у несподіваному місці чи в несподіваний час;
·         при несподіваному вгадуваннідумок або відчуття суб'єкта – його знайомим чи взагалі малознайомим (щоособливо неприємно і лякає);
·         при передчутті (мотивованомуабо навіть ніяк не мотивованому), що щось важливе в житті суб'єкта може нестатися;
·         при фіксації суб'єкта навласних відчуттях, коли він знаходиться на кладовищі – вночі або вдень;
·         при пробудженні від кошмарногосновидіння, яке, можливо, тлумачиться суб'єктом, як пророче.
Це той страх, який убудь-який момент може перетворитися і оформитися в жах невідомої сили і якийвиникає з неймовірної причини. Він буває ще сильнішим через те, що людинавідчуває своє безсилля перед ним, не розуміє його причин і, як правило, невідає способів, як з ним боротися.

2. Концепт як об’єкт лінгвістичних досліджень
 
2.1 Поняття концепту усучасній лінгвістиці
Природа і аспектидиференціації феноменів образ і поняття / концепт до теперішнього часу немають однозначних трактувань ні в лінгвістиці, ні у філософії, ні в логіці.Загальне поняття розглядається як акт нашої свідомості; слово добуваєпереживання, котре випускає імпульси емоційного спектру. Визначення емоціїтакож характеризується різноманіттям ознак і точок зору, що адекватним чиномвідбивається на вирішенні проблеми статусу і сутності понять образ, концепт,емоція, що є фундаментальними при дослідженні і описі художнього тексту /дискурсу як ексклюзивної комунікативної одиниці [36].
Ю.С. Степановвважає, що концепт і поняття є термінами різних наук: поняття вживаєтьсяголовним чином у філософії і логіці, а термін «концепт», будучи терміномматематичної логіки, закріпився останнім часом в науках про культуру, мову, лінгвокультурологію,культурологію [28:43].
Концепт у філософії ілінгвістиці – вміст поняття, смислове значення імені (знаку). Відрізняється відсамого знаку і від його наочного значення (денотата, об'єму поняття). Ототожнюється з поняттям і сигніфікатом [37].
У найзагальнішомувигляді концепт, на думку Ю.С. Степанова, можна представити з одного боку,«як згусток культури в свідомості людини: те, у вигляді чого культура входить вментальний світ людини і, з іншого боку, концепт – це те, за допомогою чого людинасама входить в культуру, а в деяких випадках і впливає на неї»[28:43].
 
2.2 Концепт і поняття
Питання проспіввідношення термінів «концепт» і «поняття» залишається як і раніше багато вчому дискусійним в сучасній теорії мови.
Про багатоплановість поняттяконцепт свідчить дефініція в Логічному словнику: «Концепт (від лат. conceptus– поняття)– цілісна сукупність властивостей об'єкту. Відповідно до традиції, що склалася,в природній мові під концептом розуміється той абстрактний вміст, розумінняякого є необхідною умовою адекватного вживання даного імені. Різні імена можутьпозначати один і той же об'єкт і при цьому виражати різний абстрактний вміст,але не навпаки» [34].
Тут концептпредставлений як культурно-інформаційна одиниця, створена в процесі зведеннярезультатів дослідного пізнання дійсності до об'ємів, які здатна утриматилюдська пам'ять, і співвіднесена з культурно-ціннісними домінантами, вираженимив релігії, ідеології, мистецтві, науці.
Концепти вступають усистемні відносини схожості, відмінності та ієрархії з іншими концептами,утворюючи концептосферу.
Концепти утворюють«свого роду культурний шар, що є посередником між людиною і світом» [3:3]. Цей підхід перекликається зетнографічним визначенням феномену культури, сформульованим Е.Б. Тайлором:«культура… складається в цілому із знання, вірувань, мистецтва, моральності,законів, звичаїв і деяких інших здібностей і звичок, засвоєних людиною якчленом суспільства» [34]. Врамках такого підходу акцент робиться на контекстуальному зв'язку індивіда, щоформується в свідомості, або колективу концепту з уже засвоєними всеосяжнимисуспільними цінностями даного соціуму. Такі абстрактні поняття, як істина,доля, совість, свобода, гріх, праця, час, простір, душа, дружба, нудьга єключовими концептами культури, обумовленими нею базовими одиницями картинисвіту [11; 20; 34]
Для того, щоб зрозумітиконцепт, не обов'язково знати значення слова, що зареєстроване в словниках іслужить позначенням концепту, досить уміти поводитися з вмістом складовихзначення [4; 16].
Широкого значенняконцепт набув у працях О. Селіванової, яка прирівнює його до логічногосудження, представленого в мовній формі. Вчена зазначає, що «концептвідображає предмет реального чи ідеального світу і зберігається в пам’ятіносіїв мови як вербальний субстрат; у ракурсі узагальнено-відображальної функціїсвідомості концепт є чуттєво-пізнавальною абстракцією предметів та явищ; упсихологічному аспекті концепт виступає як розумовий і психологічний образоб’єкта; на основі інтегративного принципу концепт – це різносубстантна одиницясвідомості, що містить уявлення, образи, гештальти, поняття» [25:111].
Використання тогофакту, що знакова одиниця, узята поза контекстом, може бути асоціативнозв'язана з безліччю різних концептів, є важливим елементом комунікативноїкомпетенції, що дозволяє створювати «витончені мовні фігури», засновані надвозначності: загадки, евфемізми, іносказання, підтексти, натяки і тому подібне(ці явища приблизно відповідають тому, що В.В. Дементьєв позначає терміном«непряма комунікація»).
З точки зорукогнітивної лінгвістики, концепт репрезентується в мові готовими лексемами,поєднаннями фразеологізмів, вільними сполученнями слів, структурними іпозиційними схемами пропозицій, що несуть типові пропозиції (синтаксичні концепти),текстами і сукупностями текстів (при необхідності наукового пояснення абообговорення складних, абстрактних чи індивідуально-авторських концептів) [16].
Згідно електронногословника ABBYY ® Lingvo ® 12 ©, «поняття – це одна з форм мислення, результатузагальнення суттєвих ознак об'єкта дійсності; розуміння кимсь чого-небудь, щосклалося на основі якихось відомостей, власного досвіду; думка про що-небудь,погляд на щось; сукупність поглядів на що-небудь, рівень розуміння чогось» [40].Тут варто зазначити, що термін «концепт» не рівнозначний терміну «поняття». Якзазначає Ю.С. Степанов, концепт існує в ментальному світі людини не увигляді чітких понять, а як «пучок» уявлень, понять, знань, асоціацій,переживань, який супроводжує слово: «концепти не лише не осмислюються, вонипереживаються. Вони – предмет емоцій, симпатій, антипатій, а інколи і зіткнень»[28]. В цьому випадкусприйняття та осмислення об’єкту здійснюється через призму власного досвіду таіндивідуального ставлення до нього.
 
2.3 Актуалізаціяконцепту у мові
Концепт не є замкнутоюодиницею; точніше, «згусток сенсів» [28], з яким прийнято ототожнювати концепт,є лише однією з його сторін. Концепти актуалізуються в мовній практиці,втілюються в текстах, з опорою на які дослідники будують свої описи.Безперечно, актуалізація концепту залежить від його семантики і структури, бо єїх розгортанням. Проте, між концептом і його актуалізацією немає тотожності.Перш за все, з методологічної точки зору саме розмежування між концептом і йогоактуалізацією дозволяє використовувати кількісні методи дослідження, які врамках «енциклопедичного» підходу до опису концепту виявляються непридатними. Аоскільки тексти, в яких актуалізується концепт, відображають соціокультурні іполітичні умови епохи, подібний підхід дає можливість розглянути позамовніпроцеси як чинники розвитку концептосфери, виявити деякі важливі аспективзаємодії між концептуальною картиною світу і широким культурним контекстом.Нарешті, саме кількісні дослідження актуалізації концепту здатні проявити тідії культурного контексту на мовну картину світу, які не знаходять прямоговіддзеркалення в структурі концепту, не закріплюються в ній, а отже, дозволяютьзробити опис того або іншого концепту глибшим, багатовимірним, виявити новіаспекти його функціонування і розвитку, які не можна виявити при«енциклопедичному» підході.
Будь-яка актуалізаціяконцепту є вживанням пучка ознак, що формують прототип, до конкретної ситуаціїабо конкретного феномену, тобто є актом категоризації. За великим рахунком,прототип птах зрівнює між собою горобця, курку і страуса: хоча вонирізною мірою відповідають ознакам «ідеального птаха», вони все одно категоризуютьсяяк птахи. Якщо звернутися до аналізу конкретних прикладів категоризації, тофокус уваги зміститься з концепту як самостійного, самоцінного об'єкту опису,що розглядається поза його функціонуванням, на саме функціонування, якенемислиме без модифікацій і трансформацій ідеальної структури концепту, щовиникають в результаті його «зіткнення» з дійсністю.
Інколи під впливом соціокультурнихі політичних умов деформується актуалізація концепту, але не сам концепт. Цеможе виявлятися в тому, що частота використання концепту для категоризаціїпевних сфер дійсності під впливом ідеології міняється, а увага перерозподіляєтьсяна інші сфери. Згодом ця деформація може закріпитися, і лише в цьому випадку мимаємо право говорити про трансформацію концепту або концептосфери. Проте таквідбувається не завжди; мабуть, дія позамовних чинників має бути постійною ідосить сильною, аби подібна зміна сталася [8].
Актуалізація концепту –це 1) одиничне вживання мовної одиниці, складовий план вираження концепту, і 2)сукупність вживань всіх мовних одиниць, з яких формується план вираженняконцепту. Актуалізація, що розуміється в другому значенні, може розглядатися увсій її повноті або лише частково: у першому випадку вона включає всю мовнуреалізацію концепту, в другому – лише його частину, яка бере на себе рользначимого показника, «симптому».
Актуалізація концептуволодіє структурою, яка має дві сторони – зовнішню і внутрішню. Внутрішняструктура актуалізації концепту – це його здібність до категоризації різнихсфер або аспектів дійсності. Якщо представити концепт як багатогранне єство, товнутрішня структура його актуалізації – це перелік граней, якими концептповертається в процесі категоризації явищ дійсності. Іншими словами, церозчленовування дійсності, яке закріплене в концепті, є невід'ємною частиноюйого структури. Оскільки йдеться про здатність, внутрішня структура – потенційна:вона в тій або іншій мірі очевидна для носіїв мови і, що саме головне, визначаєможливості актуалізації концепту. З тієї ж причини компоненти, які можуть бутивиділені у внутрішній структурі реалізації концепту, рівноцінні і рівнозначні,тобто не виділяються на тлі останніх.
Зовнішня структурареалізації концепту – це його реальне втілення в текстах, яке, на відміну відпотенційної внутрішньої структури, допускає вимір. В результаті такого виміруможе бути зафіксована частотність актуалізації кожної з «граней» (у планісинхронії), а також зміни частотності для кожної з них (у плані діахронії). Критерійрівноцінності в цьому випадку не діє: під впливом внутрішньо – та позамовнихчинників одна з актуалізацій в тій або іншій мірі переважатиме, причому між нимиможуть виявлятися стосунки конкуренції, взаємного витіснення і т. п.
З опорою на данівизначення проводиться розмежування між функціонуванням і розвитком концептів.Функціонування рівнозначне трансформації зовнішньої структури реалізаціїконцепту, при якій внутрішня структура залишається незмінною. В цьому випадкуактуалізація концепту несе відбиток позамовних чинників, проте на ядро концепту, його структуру витікаюча відних дія впливу не має. Іншими словами, концепт залишається стабільним, а призміні умов відновлює «природну» для нього актуалізацію, точно так, як і м'ячнабуває кулястої форми після удару.
Розвиток, навпаки, завжди зачіпає не лише зовнішню, але івнутрішню структуру актуалізації концепту: остання або збагачується, абообідняється, але в будь-якому разі перебудовується, не залишається колишньою[33].
 
2.4 Емоційний концепт страх в англомовнійкартині світу
Вивчення такого фрагменту англомовноїкартини світу, яким є емоційний концепт страх, бачиться нами, перш за все, урозкритті його природи як інформаційного згустку, сформованого в результатіпізнання індивідом внутрішнього та зовнішнього проявів емоції страх. Під часреалізації окресленої мети ми беремо до уваги гетерогенну природу знання провказану емоцію, що вважаємо за підставу для проведення аналізу семантичноїструктури досліджуваного емоційного концепту у різновимірних площинах.
 
2.4.1 Семантична структураемоційного концепту страх усучасній англійській мові
Дослідження емотивної лексики, так само,як різновекторний аналіз емотивного мовлення свідчить про те, що в емоційномуконцепті відбиваються та осмислюються різноманітні фрагменти емоційної сферилюдського буття. Репрезентації у мові конкретного етносу зазнаютьсконцентровані у відповідних емоційних концептах знання про емоції, що єсоціалізованими у конкретній культурі.
Зважаючи на багатоаспектність феноменуемоцій і, відповідно, інформативну насиченість знання про нього, щоакумулюється та структурується концептом, вербалізований емоційний концептможна визначити як складний динамічний структурно-смисловий конструкт людськоїсвідомості, специфіка якого обумовлюється єдністю етнокультурного,соціокультурного та індивідуального досвіду мовця про певну емоцію.
Борисов О.О. виділяє два критерії аналізуфіксованого в інформативній структурі емоційного концепту страх знання: якіснийта референційний.
Аналіз семантики емоційного концепту страхза якісним параметром ґрунтується на тому, що, будучи маркерамиемоційної сфери людини, емоційні концепти відбивають інформацію про емоційно-особистісніякості та психофізичні стани індивіда, фізіологічні реакції організму,здійснюють активну інтерпретацію навколишньої реальності в ментальному світілюдини [8; 10].
Аналіз інформаційної структури емоційного концепту страх за референційним принципом дає підстави для переривання окремих частин. Емоційнийконцепт являє собоюпоняття, що представляє ситуацію, у якій суб’єкт переживає певний емоційнийстан [29:190]. Референтна ситуаціявизначається як локалізований у людській (особистісній чи суспільній) сферіфрагмент оточуючої реальності, в якому втілюється певне просторово-часовеспільне положення об’єктів, що здатні одночасно сприйматися індивідом.Категоризовані ситуації характеризуються стереотипністю та стандартністю,відбиваючи соціально значущу інтерпретацію інформації. Найпростішими елементамиситуації є події, до яких відносять природні фактори, а також акти поведінкилюдини (дії, поступки, стани, зміни тощо) [2:103]. Вони фіксуються свідомістюлюдини як результат пізнання світу з метою вираження цих елементів засобамимови.

3. Семантичніта інтонаційні особливості вираження концепту страх у сучасному англійськомуемфатичному мовленні на матеріалах відеофільмів
 
3.1 Особливостірепрезентації концепту страх інтонаційними засобами сучасної англійської мови
Проблема вербалізації та визначення структури і змісту поняття«страх» є об’єктом зацікавлення як лінгвістів, так і філософів та психологів. Вдругій половині ХХ і на початку ХХІ ст., коли центральним об’єктом дослідженьтеоретиків мови стає жива мова, що функціонує в процесі комунікації, колирозвиток отримує положення, вперше висловлене В. фон Гумбольдтом, про те, що воснові всіх лінгвістичних досліджень повинна бути людина, але не просто якособистість, а як «мовленнєва особистість», такі концепти як «страх», «добро»,«правда», «брехня» та інші набувають статусу найважливіших об’єктів вивченнятеорії мови та лінгвокультурології. Концепт «страх» відображає складну системудуховно-морального та психологічного вимірів мовної картини світу та внутрішнього,духовного життя особистості [34].
Слід зазначити, що в сучасних дослідженнях усного мовленняспостерігається особливий інтерес до вивчення спонтанного емфатичного мовлення.Це зумовлено зростанням ролі комунікативних систем у соціально-економічномужитті суспільства. Інтонація, якій притаманна ціла низка комунікативних,синтаксичних, композиційних та інших властивостей, є найбільш інформативноюознакою спонтанного діалогічного мовлення. Спонтанне емфатичне ж мовленнявирізняється певною специфікою інтонаційного оформлення, що знаходить своєвираження в особливій ритмічній побудові, варіативності мелодики, зміні ступенягучності звучання, темпу вимови, а також слабооформленості повідомлень,відступу від суворих вимовних, граматичних та лексичних норм. Різнікомунікативні форми мовлення – питання, констатація факту, заперечення,синтаксичний повтор, вигук, перелік тощо – дістають своє певне відображення вінтонації [15; 26].
Під впливом емоційно-психологічного стану людини у спонтанномумовленні інтонаційне оформлення висловлювання або окремої репліки може надаватисловам нового забарвлення.
У художніх фільмах знаходятьвідображення певні фрагменти концептуальної картини світу, або концептосфериетносу як системи знань, уявлень про світ, вірувань, духовних і матеріальнихцінностей суспільства, культури та способу життя людини. Художній фільм євиразником менталітету народу, його характеру. Він відбиває світогляд,моральні, соціальні, естетичні й інші ідеали. Кіно не диктує свої інтереси, авідображає погляди глядача та виступає індикатором уподобань масовоїсвідомості.
При перегляді кінофільмів «Phone Booth» та «Cellular» можна дійти висновку,що у обох головних героїв має місце реальний гострий страх – в обох випадкахжиття їх наражається на небезпеку. Проявистраху прослідковуються не лише через зовнішні фізичні прояви, а й через темп,інтонацію, частоту пауз, гучність мовлення акторів. Характерною рисою є переважання висхідних,висхідно-нисхідних та нисхідно-висхідних тактів, що притаманно саме дляемфатичного мовлення; а також наявності незаповнених пауз, так би мовити,«переривчастого мовлення». До того ж, хоча службові частини мови зазвичайзалишаються ненаголошеними у зв’язному мовленні,в даному випадку навіть вони набувають інтонаційного забарвлення під впливомемоційно-психологічного стану людини.
/>Для підтвердження даних припущень розглянемо для початку прикладиз фільму «Phone Booth»: Who is this? /> /> /> /> /> /> /> /> />


У даному випадку знаходимо перше виключення з правил вживаннянисхідного тону в спеціальних запитаннях, оскільки тут використано низькийвисхідний тон, який виражає невпевненість мовця, певною мірою здивування тазвертання до адресата із проханням прояснити ситуацію. Частково тут має місцезбентеження, переляк мовця, що є передумовою виникнення страху [1; 15; 27].
/>/>/>/>/>Watching me? || Where… | where are you?||
 /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> />

Тут ми бачимо у першійінтонаційній групі вираження значного здивування мовця, що підкреслюєтьсянизхідно-висхідним тоном, котрий властивий для емоційно забарвленого мовлення.В той же час, хоча дві інших інтонаційних групи розділені паузою, вонистановлять єдність, а пауза лише допомагає підкреслити почуття героя –збентеження, розуміння своєї необізнаності в ситуації і одночасно переляк (вобох групах – висхідний тон) [1; 22; 26; 27]./> /> /> /> /> /> /> /> /> />

/>What am I doing now? ||
/>

У цій інтонаційній групі знову ж таки повторюється виключення зправил вживання нисхідного тону в спеціальних запитаннях, і ми зустрічаємося звикористанням висхідного ядерного тону, який в даному випадку підкреслюєзацікавлення адресанта у ситуації, одночасно його збентеження і розгубленістьвід того, що він нічого не розуміє [22].
/>/>/>/>You call me Stu? | I don’t know any Stu. ||
/>

Дана інтонаційна єдність складається із двох інтонаційних груп,розділених незаповненою короткою паузою, що є однією із характеристик зв’язногоемфатичного мовлення. І в першій, і в другій має місце висхідний ядерний тон,однак в другому реченні він падає на слово-визначник «any», що не є особливістю службових частин мови, котрі зазвичай залишаються ненаголошеними в реченні [1; 15; 22; 26; 27].
/>

/>/>/>/>/>/>Look, Pam! | Just hang up the goddam phone! ||
/>

При розгляді даних речень, помічаємо, що для людини в ситуаціїстраху стає характерним вживання ненормативної лексики, оскільки це допомагаєвиразити всю глибину її емоційно-психологічного стану на даний момент. Тутмаємо справу з висхідним тоном, який підкреслює балагальність звертання мовцядо адресата. Емоційного забарвлення висловлюванню також надаєвисхідно-нисхідний ядерний тон, який підкреслює категоричність адресанта, атакож відчуття сильної шокованості (оскільки через кілька секунд його коханкамає дізнатися всю правду про нього) та, як вже було зазначено вище,ненормативна лексика [15; 27].

/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>Tell me what you want. ||
Цього разу актор демонструє пригніченість ситуації та благаєневідомого сказати, що б той хотів отримати, аби лише відпустив його. Тому тутвисхідний тон використовується для вираження звертання, прохання, благання тадемонстрації переляку мовця [1; 12; 27].
/>/>/>/>/>Are you an actor? ||/> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> />

Хоча зазвичай загальні запитання оформлюються висхідним ядернимтоном, у даному випадку, якщо брати до уваги конкретну ситуацію, в якійзнаходиться мовець, можна відмітити, що цей тон несе в собі здивування, певноюмірою навіть недовіру адресатові [12; 26].
/>/>/>I… | I can help you. || I can get you of this… ||
/>

У першій інтонаційній групі ми бачимо, що вона розділена короткоюнезаповненою паузою; окрім цього застосовано повторення особового займенника«я», з метою експресивності мовлення, підкреслення того факту, що самеадресант, а не хтось інший, може допомогти адресатові. Також висхідно-нисхіднийтон, вжитий у даній інтонаційній єдності, показує велику міру категоричностімовця (оскільки він намагається переконати свого співрозмовника в чомусь,адресант підсвідомо хоче вплинути на нього за допомогою інтонації, надаючивласному мовленню звучання визначеності, впевненості у сказаному). У другій інтонаційнійгрупі висхідний тон вказує на грань, на якій балансує психіка мовця –загрозлива ситуація давить на нього, і хоча кілька секунд тому він намагавсязвучати переконливо, зараз його мовлення знову набуває відтінку благання,прохання; актор намагається апелювати до адресата з метою отримання свободи;окрім цього таким чином він показує співрозмовникові значимість останнього [1;12].
/>/>/>/>/>Of course | I’m a publicist. || But I have contacts | and can get you of this. ||/> /> /> /> /> /> />

Розглядаючи дані інтонаційні групи, можна помітити, що у першій зних вживається висхідно-нисхідний тон, котрий, як вже було зазначено вище,передає категоричність, визначеність висловлювання; окрім цього він несе в собіпрагнення мовця переконати адресата у сказаному. У другій інтоногрупі головнийгерой, Стью, також вдається до висхідно-нисхідного тону, щоб показатизавершеність висловлювання та показати серйозність своїх намірів і ступіньважливості даної ситуації для нього. Він вкотре намагається показати, що не обманить,а виконає свою обіцянку [12; 26]./> /> /> /> /> /> /> /> /> />

/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>I don’t know what you’re talking about. ||
/>


У поданій інтоногрупі одразу ж помітно, що наголошеним є допоміжнедієслово, яке, окрім цього, становить скорочення разом із заперечною часткою «not», що є характерноюособливістю зв’язного експресивного мовлення. Також тут інтонаційно виділяєтьсяслово «know», яке разом з висхідним інтонаційним ядерним тоном підкреслюєздивування мовця, його незнання певних фактів, які відомі його співрозмовникові[12; 15].
/>/>/>No! | Look, | don’t! ||
/>

Дана інтонаційна єдність є яскравим прикладом емфатичногомовлення, оскільки, складаючись лише з трьох слів, несе в собі три ядернихтони; кожне з них відокремлене від іншого короткою незаповненою паузою, щоразом з висхідним тоном, котрий тричі повторюється, підкреслює ступіньшокованості мовця ситуацією (саме в цей момент незнайомець розповідав коханціСтью не дуже приємні факти про нього). В поєднанні з невербальними засобамивираження, інтонація створює відчуття гнітючої, безвихідної і водночасзагрозливої ситуації [15; 26]
/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>Pam, | hang up! || Jesus Christ! ||
Тут в обох інтонаційних групахвикористано нисхідно-висхідний тон, який виражає в даній ситуації занепокоєння,хвилювання, тривогу мовця. Окрім того, має місце наголошення звертання, щозазвичай не є характерним для англійської мови, а також зустрічаємось ізкороткою паузою, в якій темп та інтенсивність сигналу не доходять до нуля, алише трохи притишуються на падінні, однак одразу ж йдуть вгору на піднятті. Удругій групі цей самий тон відображає шок, тривогу, сильне занепокоєнняадресанта [1; 12; 26].
/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>Look, | he's lying! || Pam, | don’t listen to him! ||
/>

При детальному розгляді цієї інтонаційної єдності можна відмітити, щоперша та друга інтоногрупи уподібнюються через використання актором однаковихядерних тонів, застосованих навіть у звертаннях, які відділені від основноїрепліки короткою незаповненою паузою, під час якої не припиняється артикуляція,а, отже, як і у вищезазначеній інтонаційній єдності, інтенсивність та темп недоходять до нуля [12; 15].
/>/>/>I’m not cheating on Kelly, | I never have! ||
/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>                                             
Звертаючись до цієї інтонаційної єдності, слід відмітити, що вінтонаційній групі до паузи має місце висхідно-нисхідний ядерний тон, котрий вданому випадку акцентує увагу на тому, що мовець починає впадати в істерику,намагаючись довести свою правоту. Окрім цього, він виражає сильний станшокованості в даній ситуації. Друга ж інтоногрупа, де вжито висхідний тон, лишепідкреслює напруженість стану психіки адресанта, його втрату впевненості увласній правоті, спричинену «невідомим» зовнішнім чинником [1; 12].

/>/>/>/>/>But it’s just a fantasy, | because you’ll never have it! || Youhear what I say? ||
/>

У даному випадку перша інтонаційна єдність розділена на двіінтонаційних групи короткою незаповненою паузою; в обох із груп застосовановисхідний ядерний тон, якому актор у самому фільмі надав звучання істерики,переляку, сильного хвилювання, занепокоєння тим, що відбувається. У третійінтоногрупі цей же тон вжито з незвичним для нього відтінком значення, хоча цей загальне запитання – тут мовець надає своїм словам категоричності,намагається тиснути на адресата – тобто, змінює тактику – із жертви хоче статинападаючим, але саме висхідний тон доводить, що йому не вистачає сили воліопанувати себе, взяти ситуацію під контроль [1; 12].
/>/>/>Please, | don’t call my wife! ||
/>

Тут ми можемо бачити, що на звертанняпоставлено не просто наголос, а навіть висхідний ядерний тон, котрий у даномувипадку наголошує на благальності ситуації, до якої потрапив головний герой; найого намаганні «вимолити» помилування. Друга інтоногрупа продовжує загальнийнастрій речення, підкреслюючи силу прохання мовця тим же висхідним тоном [1; 12; 26].

/>/>/>Jesus, no! | I’m doing! ||
/>

Для першої синтагми в поданомуприкладі застосовано нисхідно-висхідний ядерний тон, котрий сприяє вираженнюшокованості, намагання адресанта заперечити дії незнайомця. У другійінтоногрупі використано висхідний тон, який демонструє розпач, цілковитепідкорення чиїйсь волі, готовність виконати будь-які накази, аби тількизберегти життя. Окрім цього, коротка незаповнена пауза без зведення інтенсивностісигналу до нуля між двома реченнями (там де мала б стояти довша пауза),показує, наскільки людина нервує, і поспішає сказати все, що спадає на думку,аби це певним чином посприяло порятунку із загрозливої ситуації [1; 12; 15].
/>/>I’m in a phone booth. ||
/>

У цій інтонаційній групі актором використано висхідний тон з метоюзображення безвихідності ситуації, знаходження у замкнутому просторі, щосимволізує неможливість розв’язання проблем, що склалися. Саме цей ядерний тону даному випадку показує невпевненість мовця у всьому, що відбувається; упідтексті читається слабка надія на те, що адресат (його дружина) допоможе йомуякимось чином, тому можна сказати, що висхідний тон тут виражає ще й проханняпро допомогу [26; 27].

/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>This person | is saying lots of things about me | and these things might not betrue. ||
Перша інтоногрупа містить нисхідно-висхідний тон, вжитий тут з метоювиділення цієї фрази, підкреслення важливості сказаного; у другій та третій – висхіднийядерний тон, котрий застосований з відтінком звертання Стью до своєї дружини,Келлі, коли він намагається переконати її в тому, що з «невідомим» краще неспілкуватися, оскільки той говорить неправду [12; 27].
/>/>/>/>Whatever he says, | don’t believe him! ||
/>

Розглядаючи цю інтонаційну єдність, ми можемо бачити, що в першійсинтагмі використовується висхідно-нисхідний тон, котрий позначає велику мірувизначеності, категоричності висловлювання, намагання мовця переконати адресатау певних фактах; готує підґрунтя для сприйняття подальшої інформації.Наприкінці речення актор вживає висхідний ядерний тон, який передає прохання ішок мовця водночас [1; 12; 26].
/>/>/>She never did you any harm! ||
/>


Тут ми знову зустрічаємось з висхідним ядерним тоном, який передаєнапруженість ситуації та емоційно-психологічний стан героя, оскільки цей тонвжито не в характерному для нього значення – актор звинувачує співрозмовника втому, що той завдав болю Келлі, котра, в свою чергу, не зробила йому нічогопоганого. Отже тут ми бачимо не лише відтінок звинувачення, а й благання нешкодити дружині [15; 26].
/>/>/>/>/>What can you do to me | having only binoculars? ||
/>

Аналізуючи першу інтонаційну групу даної інтонаційної єдності,можна дійти висновку, що в цій ситуації висхідно-нисхідний ядерний тондемонструє значну міру категоричності, а також недовіру мовця адресатові, в тойчас як друга синтагма повністю суперечить першій і підкреслює невпевненістьадресанта у сказаному, оскільки в ній вжито висхідний ядерний тон. Окрім цього,невербальними засобами актором було передано певний острах, хоча ще на початкувисловлювання він намагався виглядати переконливо і безстрашно [1; 26].
/>/>/>Let’s do quickly | and quietly, | ok? ||
/>

Подана інтонаційна єдність розділена на три інтоногрупи, хоча їїможна було б вимовити як одну синтагму. Це підтверджує гіпотезу про те, що колилюдина знаходиться в стані афекту, вона не здатна контролювати своє мовлення,її мислення та поведінка гальмуються, і висловлювання характеризуєтьсянаявністю коротких незаповнених пауз, що робить саме мовлення переривчастим ірозтягнутим в часі. Хоча перших дві інтоногрупи розділені паузою, вонистановлять цілісність, а, отже, можна стверджувати, що тут вжитовисхідно-нисхідний ядерний тон, котрий тут виражає не лише категоричністьвисловлювання, а й значну міру шокованості адресанта. В окрему інтоногрупу тутвиділено вигук «OK», хоча зазвичай, як нам відомо, службові частини мови в реченніне наголошуються взагалі. Ядерний висхідний тон на ньому демонструє, що мовецьпочувається знервовано, певною мірою через те, що не може домовитися зіспіврозмовником, або ж взяти ситуацію під контроль. Почуваючи власнубезпорадність, він майже в істериці вигукує це слово [12; 15; 26].
/>/>Why do you do that? ||                  
/>

/>/>У цій синтагмі висхідно-нисхідний тон показує не лише бажаннямовця зрозуміти причину дій адресата, а й певний ступінь його шокованості,здивування, нерозуміння того, що відбувається. Саме незнання і виступаєпричиною страху, оскільки боротися простіше з видимим суперником, ніж ізневідомою порожнечею, яка, як здається, становить значно більшу загрозу дляжиття [1; 12].
/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>Look, | this is nothing to do with her! ||

Використаний у цій інтонаційній єдності ядерний тон (спочаткувисхідний, потім інтонація йде на спад, і знову висхідний) підкреслює благанняголовного героя, коли адресант готовий відректися від власного гонору, аби лишезахистити себе від втрати об’єкту кохання, а його, в свою чергу, від розкриттяправди про нього. Тут, що зазвичай не властиво для даного ядерного тону, йоговжито в емфатичному мовленні, хоча одне із значень характерне для нього – цезвертання до адресата, прохання прислухатись до думки мовця [12].
/>/>Don’t do this! ||/> /> /> /> /> /> />

У цій короткій синтагмі використано висхідний ядерний тон з метоювираження прохання адресанта до співрозмовника; разом з тим, як і в попереднійінтонаційній групі, він підкреслює зведення ситуації до благання – це вже непросто прохання, це майже моління. В поєднанні з невербальними засобамиакторові вдалося чудово передати страх і переживання свого героя у даномувипадку [1; 12; 26].
/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>It’s true! || I didn’t lie, | it’s complicated… ||
Ця інтонаційна єдність несе не лише смислове навантаженнявиправдання мовцем своїх дій. У першій інтоногрупі вжито висхідний ядерний тонв якості заперечення стверджуваних фактів і намагання довести свою правоту,хоча такі відтінки значення не є характерними для нього. Для другої інтоногрупимовцем застосовано нисхідно-висхідний тон, який у даній ситуації позначаєкатегоричне заперечення сказаного співрозмовником, відхилення звинувачень збоку останнього. Коротка незаповнена пауза та наголошення допоміжного дієсловаз часткою «not» посилює цей ефект, підкреслюючи емоційну напругу ситуації таспробу адресантом виправдатися перед адресатом [1;12; 15].
/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>Look, | this is not Pam’s fault! || This is only my fault! ||
Тут ми маємо змогу бачити, як висхідний тон вжито на звертанні зметою привертання уваги співрозмовника, його подальшого переконання у чомусь. Унаступній синтагмі його використано для позначення докору і прохання,заперечення, а також переконання співрозмовника, незважаючи на те, що останнє значенняне є притаманним даному тонові. Окрім цього, наголошеною тут є заперечна частка«not», що посилює відтінок значення докору та заперечення. В останнійінтоногрупі також знаходимо висхідний ядерний тон, котрий підкреслюєальтруїстичні наміри адресанта, повне прийняття відповідальності за вчинки насебе і виправдання іншого свого об’єкта кохання. Особливістю тут є падіннявласне тону на присвійний займенник «my», що додатково виділяє серйозність намірів мовця [12; 15; 26].
/>/>/>/>No, | please! || Stop this! ||
/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>                                                           

Незважаючи на те, що перша інтоногрупа розділена короткоюнезаповненою паузою, інтенсивність сигналу в якій, однак, не зводиться до нуля,вона становить цілісну єдність. Висхідний ядерний тон, використаний наприслівнику «no» посилює його лексичне значення заперечення, а цей же тон, вжитийна прислівнику «please» підкреслює силу благання, прохання мовця до адресата не робитичогось. У наступній інтоногрупі застосовано висхідно-нисхідний ядерний тон,котрий у даному випадку передає не лише ступінь шоку адресанта, але й значнуміру визначеності, категоричності висловлювання, оскільки мовець намагається нелише переконати співрозмовника, а й змусити його припинити робити те, що вінробить. Актор не тільки через мовлення, але і невербальними засобами виражаєстенічний афект, який наступив у його героя внаслідок потрапляння у надзвичайностресову ситуацію, загрозливу для його життя та життя двох дорогих йому людей [1; 12; 15; 27].
/>/>/>/>/>/>/>/>I can’t take this any more! || Look, listen! || Please, |listen to me! ||/> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> />

У першій інтонаційній групі має місце середня шкала та висхіднийядерний тон, котрі у даному випадку показують, що психіка адресанта знаходитьсяна межі зриву. У другій інтоногрупі вжито висхідно-низхідний такт, щовідображає страх, тремтіння та приголомшливість ситуації, і в останнійінтонаційній групі – спочатку висхідний тон, а потім – знову-ж такивисхідно-низхідний, що зводить ситуацію до благальної та приголомшливої. Прицьому, в останній синтагмі інтонація продовжує рухатись вгору, починаючись ізсередини шкали і, таким чином, ніби продовжуючи тон попередньої інтоногрупи [1;12; 22; 26; 27].
/>/>I’m | looking for my ring… ||
/>

Розглядаючи дану інтонаційну єдність, слід відмітити, що коротканезаповнена пауза на початку речення віддзеркалює силу душевного потрясіннямовця, коли йому вже навіть важко підібрати необхідні слова. Ядерний висхіднийтон падає на особовий займенник, який становить собою скорочення разом здопоміжним дієсловом «to be». У даному випадку він виражає невпевненість адресанта у тому, щосказати наступної хвилини, тому вищезгадана пауза і використовується ним длятого, щоб зібратися з думками. У другій синтагмі цей же тон вжито із відтінкомзначення прохання мовцем вибачення за те, що він відволікався на пошукиобручки. Це демонструє повну психічну залежність головного героя від свого«невідомого» співрозмовника [1; 12].
/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>You can kill anyone. ||
/>Хоча за лексичним змістом речення мало б передавати впевненість усказаному, завдяки використанню висхідного ядерного тону, воно несе повністюпротилежне смислове навантаження. Виділення наголосом особового займенника «you» дає тінь незначноївпевненості адресанта в тому, що він стверджує, оскільки він не може до кінцяоцінити масштаби загрози, з якою він зіткнувся. Частково дана синтагма несевідтінок значення прохання: «Ти можеш вбити будь-кого. Але не вбивай,будь-ласка, мене» [1; 12; 26].
/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>I’m… | I’m not a murder but a publicist. ||
Подана інтонаційна єдність розбита на дві синтагми, у першій зяких вжито висхідний ядерний тон, що падає на особовий займенник «I», котрийстановить скорочення із допоміжним дієсловом «to be». Цей тон у даномувипадку виступає виразником невпевненості мовця у сказаному. У другійінтоногрупі застосовано нисхідно-висхідний тон, з допомогою якого тутпротиставляється два поняття, при цьому одне з них заперечується [1; 26].
/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>If you’re watching, | don’t be a publicist. ||
При розгляді поданої інтонаційної єдності слід відмітити, що,незважаючи на поділ короткою паузою, вона становить єдине ціле. Отже, ірозглядати її потрібно як одну інтоногрупу. У ній використановисхідно-нисхідний ядерний тон для того, щоб показати, наскільки мовецьвпевнений у тому, що говорить, оскільки саме тут він просить свого помічника неповторювати його помилок. Окрім того, вживання низької шкали, та наголошеністьдопоміжного дієслова «do» у скороченні із заперечною часткою «not», підкреслює важливістьсказаного [1; 12; 15; 26].

/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>These are my crimes? ||
Тут адресантом застосовано висхідний ядерний тон для вираженнязвертання і докору співрозмовникові в тому, що той несправедливо йогозвинувачує у поганих вчинках. Сама побудова загального запитання показує на те,що мовцеві не до того, щоб задумуватись, наскільки красиво і мелодійно звучитьйого мовлення зі сторони. Він цілковито зайнятий переживаннями від знаходженняу загрозливій ситуації [12].
/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>You’re too good for it! ||
У даній синтагмі вжито висхідний ядерний тон, котрий позначаєзвертання Стью до свого помічника, як продовження прохання не обирати професіюагента по зв’язках із громадськістю, оскільки він вважає, що саме це сталопричиною його власної брехні та подвійного життя. Тут мовець також висловлюєсвою прихильність до співрозмовника, яку ніколи раніше не демонстрував [1; 26].
/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>My two thousand dollar watch is a fake. ||

Розглядаючи дану інтонаційну групу, слід сказати, що їїособливістю є специфічна ритмічність – наголоси падають на ті слова, які мовецьхотів би найбільше виділити, хоча зазвичай протягом попереднього спостереженняза його мовленням прослідковувалась тенденція до ненаголошення слів у більшостівипадків, а лише до розстановки ядерних тонів. Висхідний тон використовуєтьсятут для позначення розпачу та іронії – герой визнає, що навіть його «дорогий»годинник насправді був фальшивим. Це кидає його у відчай, оскільки він, нарештірозуміє, що і все його життя, так само, як цей годинник – несправжнє [1; 12; 27].
/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>I took off my wedding ring to call Pam. ||
У поданійінтонаційній групі ми маємо змогу бачити, як адресант виділяє наголосамиважливі для нього слова та вживає висхідний ядерний тон, котрий у цьому випадкувиражає самоіронію, значний ступінь жалю про скоєні вчинки, а також готовністьприйняти відповідальність за них [1; 12].
При перегляді фільму «Cellular» теж можна знайти цікаві зразки інтонації, наприклад:
/>/>/>/>/>/>Hallo! | Hallo! | Hallo, | thanks God! ||/> /> /> /> /> /> /> />

У перших трьох синтагмах використано висхідний ядерний тон дляпозначення звертання із відтінком значення невпевненості в тому, що адресатйого почує. У останній інтонаційній групі вжито високий висхідно-нисхідний тон,який виражає тут подив та певною мірою недовіру тому, що хтось таки піднявслухавку [1; 12; 26; 27].
/>/>My name is Jessica Martin. ||
/>/>/>/>/>                                                                          
/>

/>Звертаючись до поданої інтонаційної групи, можна відмітити, що тутвжито нисхідно-висхідний ядерний тон, де падіння тону застосовується мовцем зметою особливого виділення інформації, яку він надає, а підвищення проявляєтьсяу формі певного доповнення або ж уточнення основної думки висловлювання. Уданому випадку – це представлення під час знайомства, і підкреслення важливостітого, що адресатові необхідно знати ім’я співрозмовника [12; 26].
/>/>I’m locked up | in Brentwood somewhere. ||
/>/>/>/>      /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> />

У даному випадку в першій інтонаційній групі використано нисхіднийтон з метою зображення серйозності ситуації, вагомості сказаного, оскільки мовайде про викрадення людини. Друга ж інтоногрупа виражена з допомогоюнисхідно-висхідного такту для того, щоб підкреслити приголомшливість ситуаціїта шок і тремтіння людини, яка до неї потрапила, оскільки сама по собі загрозаневідома [1; 26].

/>/>/>/>I…| I need you| to go to the police. ||/> /> /> /> /> /> />

Перша інтонаційна група наголошує на невпевненості мовця в тому,що адресату можна довіряти, показує вагання людини, що говорить заспокоююче,переконуюче. У другій синтагмі наголошено слово, яке зазвичай не є наголошенимв реченні – особовий займенник, з метою підкреслення важливості сказаного самевідносно даного героя, а оскільки маємо справу з висхідним тоном, це даєзрозуміти напруженість ситуації. І, нарешті, в останній інтонаційній групі такожмає місце нисхідний тон, котрий підкреслює вагомість, важливість поданоїінформації для мовця [1; 12; 22; 26].
/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>They are going to kill me! ||
У даній синтагмі використано висхідний ядерний тон при низькійшкалі, що надає мовленню акторки експресивності. Окрім того тут цей тон несе всобі певну невпевненість мовця у сказаному, оскільки те, що її хочуть вбити, єлише власним необґрунтованим припущенням Джессіки. Сама ж лексична одиниця «kill» підкреслює стан страхуголовної героїні, оскільки все, що пов’язане із втратою життя, провокуєособистість на такі емоції як жах, переляк тощо [12; 27].
/>/>Please, | just listen! ||
/>

При розгляді цих інтонаційних груп бачимо, що в першій з нихмовцем застосовано висхідний ядерний тон, котрий позначає звертання, проханнядо адресата. У другій синтагмі має місце нисхідний ядерний тон, використаний зметою демонстрації категоричності, завершеності висловлювання; також вінпідкреслює вагомість сказаного для адресанта. Окрім цього, акторка вимовляла дануінтоногрупу з розміреним темпом та чіткою дикцією, що сприяло кращому сприйняттюподаної інформації адресатом [1; 15].
/>/>/>The phone I’m on | is shattered. ||
/>

Незважаючи на те, що ця інтонаційна єдність розділена короткоюнезаповненою паузою, її слід сприймати як єдине ціле, а отже, вона міститьвисхідно-нисхідний ядерний тон, причому ненаголошена форма «is» допоміжного дієслова «to be» знаходиться на серединішкали, оскільки під час паузи інтенсивність сигналу не зводиться до нуля, і цеслово вимовляється як логічне продовження попереднього ядерного тону, а самепідняття. Використовуючи даний тон, адресант хотіла підкреслити важливість тавелику міру визначеності даного висловлювання, оскільки тут вона має на увазі,що зв'язок може втратитись будь-якої хвилини, тому для порятунку важлива кожнасекунда [1; 12; 15].

/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>I need | your help. ||
Розглядаючи подані інтонаційні групи, можна дійти висновку, щонисхідно-висхідний ядерний тон, або ж тон «падіння+підняття» використаний героїнеюдля виділення важливої інформації. При цьому падіння тону відбувається наслові, яке Джессіка хоче особливо виділити – «need», на якому вона прагненаголосити, а підвищення проявляється у формі певного доповнення або жуточнення основної думки висловлювання, на слові «help». У даному випадку вонахоче підкреслити, що їй дуже потрібна чиясь допомога, оскільки загрозливіобставини, що склалися, жахають її, і самостійно вона не в змозі вийти ізситуації, що склалася [12].
/>

/>/>/>/>/>/>/>/>/>This is for real! ||
У поданій інтонаційній єдності адресант вживає висхідний ядернийтон, що показує її збентеженість, хвилювання, невпевненість у тому, щоспіврозмовник вірить її словам. Головна героїня, Джессіка, гостро це переживаєі вигукує дану фразу достатньо гучно, окрім того, у швидкому темпі, що єхарактерним для стану сильного потрясіння, а також для емфатичного мовлення [1; 26].

/>/>I’ve been kidnapped. ||
/>

Тут мовець вживає висхідно-нисхідний тон, за допомогою якого вонапідкреслює істинність поданого факту, а також значну міру категоричностівисловлювання. Особливістю наведеної інтонаційної групи виступає слово, яке,власне, і наголошує ядерний тон – «kidnapped». Хоча словник подає його із одним наголосом, ми бачимо, що уданій синтагмі не лише має місце подвійний наголос. Адресант ніби «чеканить» цеслово, виділяючи обидва склади його основи ядерним тоном [12; 38; 39].
/>/>/>Please, | just stop hanging up. ||
/>

Представлена інтонаційна єдність розділена на дві синтагмикороткою незаповненою паузою, що є характерним для зв’язного експресивногомовлення. У першій інтонаційній групі використано висхідний ядерний тон, якийнесе в собі відтінки значення прохання, благання і, навіть, моління. Другаінтонаційна група наголошує на попередніх значеннях та додає нове – адресантдокоряє співрозмовникові за те, що той не має співчуття до людини, котраопинилась у загрозливій для життя – свого і своєї дитини – ситуації [1; 12; 26].

/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>Can you hear me? || You’re my only hope. ||
/>

Звертаючись до першої синтагми у поданій інтонаційній єдності, миможемо сказати, що висхідний ядерний тон використаний у ній з метоюпідкреслення невпевненості головної героїні в тому, що зв'язок з Райаном (їїспіврозмовником) ще не втрачено. В той же час ця синтагма несе в собі відтінокзначення звертання до адресата. У другій інтонаційній групі Джессіка такожвикористала висхідний ядерний тон, який відображає сильне прохання, благанняпро допомогу. При цьому нею застосовано фразовий наголос до прислівника «only», що робить його одним зцентральних слів у реченні, і підкреслює важливість даної лексичної одиниці длямовця [1; 12; 15; 26].
/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>What are you doing? ||
У наведеній інтонаційній групі висхідний ядерний тон вживаєтьсяакторкою для того, щоб показати ступінь її шокованості тим, що відбуваєтьсянавколо – ми не можемо бачити цього, але чуємо через слухавку Райана, що доДжессіки прийшли ті, хто викрав її, і що вона знаходиться у дуже скрутномустановищі. Головна героїня дуже голосно і майже не своїм голосом вигукує цюгрупу, що допомагає скласти уявлення про міру її переляку. Окрім цього,головною особливістю даної синтагми є те, що для спеціальних запитань невластиво вживання висхідного тону, а, отже, використання його в даному випадкудає зрозуміти, що це – емфатичне мовлення [1; 12].
3.2 Фреймова репрезентація концепту страх на матеріалівідеофільмів
На концептуальному рівні свідомості емоція представляється якланка розгорнутого причинно-наслідкового ланцюга, що включає три події: 1) подія,яка викликала емоцію; 2) власне емоція; 3) реакція. Для опису трьохфундаментальних моментів ситуації виникнення та переживання індивідом емоціїстрах, найбільш вдалим виявляється залучення фреймової структури,оскільки саме фрейм створює логічно завершену схематизовану «картину» у процесіпізнання стереотипної ситуації, фіксуючи у своїй структурі характерніособливості ряду схожих ситуацій, вказуючи на вербалізовані ділянки виділеноїобласті знань [5:62].
У сучасній лінгвістиці фрейм визначається таким чином:
·         Одиниця знань, якаорганізована навколо концепту і містить у собі дані про суттєве, типове іможливе для цього концепту в рамках певної культури;
·         Когнітивна структура, якаіснує в феноменологічному полі людини, базується на ймовірних знаннях протипові ситуації, очікуваннях з приводу якостей і відносин реальних ігіпотетичних об’єктів;
·         Тип когнітивної моделі, щорепрезентує знання і думки, пов’язані з конкретними, часто повторюванимиситуаціями, структура знання, що об’єднує численні сфери, які асоціюються зпевною лінгвістичною формою [24:227–230].
Метод фреймової семантики концептуально-семантичного дослідження лексики передбачаєвстановлення та структуризацію тієї концептуальної ділянки досвіду, на фоніякої висвітлюється значення слова. Вони представляються як схемні структури, щозасновані на вірогідних даних про стереотипну ситуацію, знання якихзабезпечується вербалізованими концептами. Залежно від виду слотів та їхвзаємозв’язків С.А. Жаботинська розрізняє п’ять типів фреймових структур:
1.        Предметноцентричний фрейм визначається як система пропозицій, у якій до логічногосуб’єкту ХТОСЬ/ЩОСЬ приєднуються декілька предикатів, які характеризуютьсуб’єкт за кількісним, якісним, локативним, темпоральним, оцінним параметрами.
2.        Фрейм, конституенти якого єпредметними сутностями ХТОСЬ/ЩОСЬ, котрі є об’єднаними родо-видовимивідносинами, має назву таксономічний.
3.        В акціональному фреймідекілька взаємодіючих у певному просторі та часі предметів ХТОСЬ/ЩОСЬнаділяються семантичними ролями, які відбивають діяльнісний характер відносинміж ними: агенс, пацієнс, інструмент, адресат, бенефіціант, причина, наслідок,результат тощо.
4.        Посесивний фрейм відбиває зв'язок між предметами ХТОСЬ/ЩОСЬ, якийреалізується через відношення володіння, представленого у вигляді предикату«мати». Цей фрейм має три різновиди: 1) власник – власність, 2) контейнер –наповнення, 3) ціле – частина.
5.        Базовий асоціативний фреймілюструє відношення подібності між предметними сутностями, яка базується назближенні концептів у мисленні людини [14:16].
Поєднуючись між собою у різних комбінаціях, залежно відкомунікативного контексту, базові фрейми структурують концепт.
Проведений нами семантичний аналіз лексем сучасної англійськоїмови на основі відеофільмів «Phone Booth», «Cellular», які репрезентують емоційний концепт страх, виявив той факт, щопоняттєвий зміст концептуалізованої емоції «страх» найбільш чітко та однозначнопредставлений лексемою fear. В результаті аналізу цієї лексеми і виявлення рядусемантичних ознак, необхідних для побудови її семантичної структури, надаєтьсяможливість побудувати концептуальну модель структуризації цього значення.
У лексикографічних джерелахсловникова дефініція лексеми fear є представлена у наступному вигляді: fear – is1) astrongfeelingofdistress, apprehension, oralarmcausedbyimpendingdanger, painetc; 2) thestrongfeelingthatyougetwhenyou’reafraidorworriedthatsomethingbadisgoingtohappen (страх – це 1) сильне відчуттялиха, побоювання, або тривоги, викликане неминучою небезпекою, болем тощо; 2) сильневідчуття, що з’являється, коли людина боїться чи хвилюється, що повиннотрапитися щось погане); tofear – tobeafraidofsomeoneandwhattheycando(мати страх – означає боятися когось та їхніх дій)[41:578; 40].
У семантиці аналізованої лексеми знаходиться родова архісема«емоція», яка висвітлює одну зі складових частин свідомості людини – їїемоційної системи. Диференціальні семи слугують для конкретизації значенняархісеми, звужуючи семантичний обсяг лексеми «fear». Серед диференціальнихкомпонентів виділяються сема «інтенсивність (емоції)» (strong), «причина емоції» (impending danger, pain, someone), «оцінні якостікаузатора емоції» (distress, apprehension, alarm), «результат (наслідок)» (something bad is going to happen; what they can do).
На базі виділення семантичних ознак, представлених на поверхневомурівні семантики головної домінанти страху «fear», можливо побудуватиабстрактну модель її глибинного значення, представити її у формі фреймовоїструктурної репрезентації знання.
Антропоцентризм сучасної когнітивної парадигми мовознавствапередбачає той факт, що побудова концептуально-семантичних моделей значеннямовних одиниць починається з поняття ЛЮДИНА. Тому в центріпредметно-акціонального фрейму значення лексеми «fear», який побудували,знаходиться сутність ДЕХТО 1, яка відбиває вищезазначений концепт ЛЮДИНА [8; 9; 10].
Сутність поняття «страх» полягає в тому, що коли головний учасникфрейму ГНІВ – ДЕХТО 1: пацієнс (one) відчуває ДЕЩО 1: результат (feeling/emotion), щохарактеризується кількісною ознакою «сильний» – ТАКИЙ: кількість (strong) як реакція на ДЕХТО2: агенс (someone), який продукує ДЕЩО 2: об’єкт (what they can do), у кількості множина (слотСТІЛЬКИ) або ж як реакція на ДЕЩО 3: агенс – загроза (impending danger, pain), що продукує ДЕЩО 4:об’єкт (something bad), у кількості МНОЖИНА (слот СТІЛЬКИ), який наділений якіснимиознаками негативного забарвлення ТАКИЙ: якість (distress, apprehension, alarm). Місце перебування, вякому ДЕХТО 1: пацієнс (one) знаходиться від початку до завершення контакту характеризуєтьсяпросторовим слотом ТУТ: місце. Головний учасник виявляється у реальному світі уконтексті темпоральних координат ЧАС: зараз, у період СТІЛЬКИ: тривалість.


Висновки
Слід відмітити, що останнім часом зростає загальний інтересдослідників до вивчення тих номінативних ділянок сучасної англійської мови, щозберігають знання про негативні емоції людини та способів їх передачі. Емоції –це загальна активна форма переживання організмом своєї життєдіяльності. Вонисигналізують індивіду про стан його потреб і в цьому плані є «суб’єктивноюформою існування потреби». Емоції – це реакція на певні стимули зовнішнього тавнутрішнього середовищ людини. Провідною властивістю емоцій є ситуативність –це вираження значущого смислу для людини тут і тепер. Суттєвою ознакою емоційтакож є конкретна предметність, яка пов’язана з виділенням актуальногопредметного змісту.
Поміж основних емоцій суспільної англомовної свідомості емоція«страх», безсумнівно, є однією з домінантних. Страх – це негативна емоція, стан хвилювання, тривоги,неспокою, викликаний чеканням чого-небудь неприємного, небажаного; його можутьспричинити як дії інших індивідуумів, так і природні стихії тощо. Усі значущіемоції мають певне мовне вираження, тож досліджувана емоція теж виражаєтьсяінтонаційними засобами, рідше – лексичними засобами сучасної англійської мови,як бачимо з проведеного дослідження.
Якщо брати до уваги когнітивну точку зору, то мова є відображеннямвзаємодіючих структур людської свідомості, мислення, пізнання. Саме тому досфери уваги когнітивної лінгвістики потрапляють питання про те, яким чиномздійснюється мовний зв'язок із світом, які мовні одиниці, засоби пов’язані зісприйняттям оточення, як вони відбивають його пізнання, інтеріоризуються у внутрішнійсвіт особистості, її ментальність, а потім беруть участь у переробці та обмініінформацією в процесі комунікації. Когнітивна лінгвістика оперує рядом такихтермінологічних понять, інтерес із яких для нас представляють наступні: концепт– змістовна одиниця пам’яті, що відображена у людській психіці;концептуалізація – розумове конструювання предметів та явищ і, нарешті,категоризація – поділ зовнішнього та внутрішнього світів людини на окремікатегорії.
Концепт представляє собою глобальну розумову одиницю, якакодується в людській свідомості одиницями універсального предметного коду. Воснові тематики концепту можуть лежати як індивідуальні, так і універсальнічуттєві образи. Упорядковане поєднання концептів у свідомості людини становитьїї концептуальну систему. Складовими будь-якої концептосистеми є фрейми. Фрейми– це блоки знання, які стоять за значеннями слів і забезпечують їх розуміння.Фреймова семантика наголошує на необхідності пов’язування значення слова зфреймом, що лежить в його основі.
Емоційний концепт розуміється нами як окремий фрагмент емоційногосвіту людини, зафіксований когнітивною структурою в мові, який виявляєтьсямовними одиницями або засобами, здатними позначати емоції (інтонація або жслова). У процесі комунікації інтонація виконує такі важливі функції яккомунікативну (повідомлення інформації, запит інформації, прямий вплив наспіврозмовника), експресивну (смислове виділення частин висловлювання, наданняокремим частинам висловлювання більшого чи меншого ступеня важливості),граматичну (слугує засобом передачі підтексту), емоційно-вольову (повідомляєпро емоційний стан мовця), дистинктивну (дозволяє визначатисемантико-синтаксичні зв’язки висловлювання, виділяти логічний та фразовийнаголоси тощо), а також контактоналагоджувальну. Як бачимо, досить частоінтонація мовленні може нести в собі значно більше смислове навантаження, ніжлексичні одиниці, в чому ми і пересвідчились, провівши дослідження рядуінтонаційних єдностей, котрим було надано оригінального звучання акторамифільмів, які нас цікавили.
Як бачимо, в більшості своїй переважає висхідний тон, однак маютьмісце і висхідно-нисхідний та нисхідно-висхідний (або ж складний тон«падіння+підняття»). Хоча висхідний ядерний тон зазвичай застосовується лише успокійному, яскраво емоційно невираженому мовленні, у наших прикладах, впоєднанні з низькою шкалою він надає словам акторів експресивності, доситьсильного емоційного забарвлення, і, разом з тим, виступає носієм смисловогонавантаження, передаючи внутрішній стан головних героїв на зовні.
На противагу висхідному тону, нисхідно-висхідний тон є одним ізваріантів емфатичного мовлення; він зазвичай використовується для наголошенняосновної думки автора (тон іде донизу, «падає») на слові, яке мовець хочеособливо виділити або на якому він хоче наголосити; підвищення ж проявляється уформі певного доповнення або уточнення основної думки висловлювання, в чому мимали змогу неодноразово пересвідчитись.
Стосовно висхідно-нисхідного ядерного тону, то тут слід зауважити,що він найчастіше передає завершеність думки, яка не терпить заперечень; значнуміру категоричності, визначеності висловлювання, впевненості адресанта усказаному. Хоча він може передавати і відчуття сильного подиву, недовіри,шокованості.
У більшості випадків акторивикористовували, окрім інтонаційних прийомів, ще й невербальні засоби вираженняемоційного концепту СТРАХ, що сприяло кращому розумінню ситуації, в якійопинився їх герой; це також спонукало до відчуття жалю, співчуття, бажаннядопомогти. Саме в цьому аспекті цікавою є теорія Джемса-Ланге, котрістверджували, що ми боїмося, тому що тремтимо; радісні, тому що сміємося;сумні, тому що плачемо тощо. Як бачимо, головні герої через фізичні прояви лишероблять ситуацію для себе ще гнітючішою, починаючи більше боятися невідомого,оскільки, як ми з’ясували, причина страху нематеріальна.
Однією з важливих особливостей є вживання Стью, головним героємфільму «Phone Booth», ненормативної лексики, яка певним чином, як йому здається, дозволяєдещо розрядити обстановку, хоча насправді лише погіршує його становище, адже зкожною вжитою нецензурною лексичною одиницею він все більше розуміє, що це недопоможе, і що він залишається, як і раніше, сам на сам із невідомоюнебезпекою.
Звертаючись від інтонаційних особливостей вираження емоційногоконцепту СТРАХ до його семантичних особливостей, слід зазначити, що методфреймової семантики, застосований в даному дослідженні, надав можливістьструктурувати найсуттєвішу інформацію про емоцію «страх» за допомогоюпредметно-функціонального фрейму (згідно термінології проф. С.А. Жаботинської).Сутність поняття «страх» полягає в тому, що коли головний учасник фрейму СТРАХ– ДЕХТО 1: пацієнс (one) відчуває ДЕЩО 1: результат (feeling/emotion), щохарактеризується кількісною ознакою «сильний» – ТАКИЙ: кількість (strong) як реакція на ДЕХТО2: агенс (someone), який продукує ДЕЩО 2: об’єкт (what they can do), у кількості множина (слотСТІЛЬКИ) або ж як реакція на ДЕЩО 3: агенс – загроза (impending danger, pain), що продукує ДЕЩО 4:об’єкт (something bad), у кількості МНОЖИНА (слот СТІЛЬКИ), який наділений якіснимиознаками негативного забарвлення ТАКИЙ: якість (distress, apprehension, alarm). Місце перебування, вякому ДЕХТО 1: пацієнс (one) знаходиться від початку до завершення контакту характеризуєтьсяпросторовим слотом ТУТ: місце. Головний учасник виявляється у реальному світі уконтексті темпоральних координат ЧАС: зараз, у період СТІЛЬКИ: тривалість.
Перспективою наших наступних досліджень може стати формуваннясемантичної структури лексичних одиниць, якіформують емоційний концепт страх; можливе і поглиблене вивчення власне концепту та дослідження йогозвязків із іншими емоціями, наприклад, гнівом, болем, образою тощо, а також їх порівняння у кількох мовах.

Список використаноїлітератури
 
1.  Аракин В.Д., Бронникова С.Н., Афанасьева О.В. и др.практический курс английского языка для ІІІкурса: Учеб. Для педвузов. 3-е изд., перераб. – М.: Высш. шк., 1989. – 477 с.
2.  Арутюнова Н.Д. Типы языковых значений: Оценка. Событие. Факт.– М.: Наука, 1988. – 341 с.
3.   Арутюнова Н.Д. Язык и мир человека.– М.: Языки русской культуры, 1999. – 896 с.
4.   Бабушкин А.П. Типы концептов в лексико-фразеологическойсемантике языка. – Воронеж: Изд-во Воронеж. гос. ун-та, 1996. – 104 с.
5.  Болдырев Н.Н. Когнитивная семантика: курс лекций поанглийской филологии. – Тамбов: Изд-во Тамбовск. ун-та, 2000. – 123 с.
6.  Болдырев Н.Н. Концепт и значение слова //Методологические проблемы когнитивной лингвистики: Научное издание / Под редакциейИ.А. Стернина. – Воронеж. гос. ун-тет, 2001. – с. 25–36.
7.  Борисенко Н.Д. Гендерний аналіз у лінгвістиці: Навч.посібник, – Ж.: Поліграфічний центр ЖДПУ, 2000. – 31 с.
8.   Борисов О.О. Мовні засоби вираження емоційного концептустрах: лінгвокогнітивний аспект (на матеріалі сучасної англомовної художньоїпрози) // Автореферат дис. канд. філол. наук: Донецький національний ун-т.– Донецьк, 2005.
9.   Борисов О.О. Фразеологічні засоби репрезентації емоційногоконцепту страх у сучасній англійській мові // Проблеми семантики,прагматики та когнітивної лінгвістики. Зб. наук. пр. – Вип. 14. – К.: КНУ ім. Т. Шевченка,2005. – с. 82–88.
10.    Борисов О.О. Організація мовних засобів концепту СТРАХ усучасній англійській мові // Наука і сучасність. Філологія. – Зб. наук.пр. Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова. – К.:Логос, 2004. – Т. 42. – С. 127–135.
11.     Вежбицкая А. Язык. Культура. Познание: Пер. с англ. – М.:Русские словари, 1996. – 416 с.
12.     Возна М.О., Гапонів А.Б., Акулова О.О., Хоменко Н.С.,Гуль В.С. Англійська мова для перекладачів і філологів. І курс. Підр. длястудентів та викладачів ВНЗ. – Вінниця: НОВА КНИГА, 2004. – 480 с.
13.    Гумбольдт В. Избранные труды поязыкознанию: Пер. с нем. – М.: Прогресс, 1984. – 397 с.
14.     Жаботинская С.А. Концептуальный анализ: типы фреймов //Вісник Черкаського університету. Серія Філологічні науки. – Черкаси, 1999. – Вип.11. – с. 12–25.
15.     Захарова Ю.М. Інтонаційна організація сучасногоанглійського мовлення: Навч. посібник / За ред. А.Д. Бєлової. – К.: Вид-воНА СБ України, 2004. – 84 с.
16.     Земскова Н.А. «Концепты «истина», «правда», «ложь» какфакторы вербализации действительности: когнитивно-прагматический аспект (наматериале русского и английского языков)» // Автореферат дисс. насоискание уч. степени кандидата филолог. наук. – КубГУ: Краснодар, 2006. – 24 с.
17.     Изард К. Эмоции человека. – М.: Изд-во МГУ, 1980. – 440 c.
18.     Кемпински А. Психопатология неврозов. /Пер. с пол. Варшава,1975. – 400 с.
19.    Красавский Н.А.Эмоциональные концепты в немецкой и русской лингвокультурах. – Волгоград:Перемена, 2001. – 495 с.
20.     Маслова В.А. Лингвокультурология. – М.: Издательский центр «Академия»,2001. – 208 с.
21.     Никишина И.Ю. Понятие «концепт» в когнитивной лингвистике. –Сборник «Язык, сознание, коммуникация», №21, МГУ, 2002. – 25 с.
22.     Пашаєва Є.С. Інтонаційні особливості вираження концепту «страх» наматеріалі відеофільмів «Phone Booth» та «Cellular». Германські мови: осн. напрямки дослідж. мови та к-ри: Зб. наук. праць /За заг. ред. В.В. Євченко, Л.Г. Котнюк. – Ж.: Вид-во ЖДУ, 2009. – 232 с.
23.     Рейковский Я. Экспериментальная психология эмоций: Пер. спольск. – М.: Прогресс, 1979. – 392 с.
24.     Савчук І.І. Фреймова моделькомунікативної ситуації суперництва // Вісник Житомирського державного університетуімені Івана Франка. – Житомир, 2004. – Вип. 17. – с. 227–230.
25.     Селиванова Е.А. Когнитивная ономасиология. – К.: Изд-во укр.фитосоциологического центра, 2000. – 248 с.
26.     Соколова М.А., Гинтовт К.П.,Кантер Л.А., Крылова Н.И., Тихонова И.С., Шабадаш Г.А.Практическая фонетика английского языка: Учеб. дляфак. иностр. яз. пед. ин-тов. – М.: Высш. шк., 1984. – 352 с., ил.
27.     Соколова М.А., Гинтовт К.П., Тихонова И.С., Тихонова Р.М.Теоретическая фонетика английского языка: Учеб. для студ. ин-тов и фак. иностр.яз. – М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 1996. – 286 с.
28.     Степанов Ю.С. Концепт // Словарь русской культуры: опытисследования. – М.: Школа «Языки русской литературы». – 1997. – С. 476.
29.     Филимонова О.Е. Язык эмоций в английском тексте (когнитивныйи коммуникативный аспекты). – СПб.: Изд-во РГПУ им. А.И. Герцена, 2001. –259 с.
30.     Фрейд З. О психоанализе. Пять лекций // Хрестоматия поистории психологии. М., 1980. –153 с.
31.     Чирва А.В. Особливості толерантності до страху у військовослужбовціву процесі початкової парашутної підготовки // Автореферат дис. на здоб.наук. ступ. кандид. психолог. наук: Харківський військ. університет. – Харків,2003. – 20 с.
32.     Шамаєва Ю.Ю. Когнітивна структура концепту «радість» (на матеріаліанглійської мови): Автореф. дис. канд. філолог. наук: Харк. нац. ун-т ім. В.Н. Каразіна. – Х., 2004. – 20 с. – укр.
33.     Щёболева И.Б. Функционирование и развитие концептов свобода,власть и вызов в русской языковой картине мира // Автореферат дисс. насоискание уч. степени кандидата филолог. наук. – Ростов-на Дону, – 2008.
 
Список інтернет-джерел:
34.     http://www.bestreferat.ru/referat_92088.html
35.     http://www.psystatus.ru/article.php? id=60
36.     http://www.relga.rsu.ru/n80/cult80_1.htm
37.     http://ru.wikipedia.org/wiki/Концепт
38.     http://www.wlal.ru/psychology/fear.shtml
39.     http://www.stephenking.ru
 
Список використанихлексикографічних джерел:
40.     ABBYY ® Lingvo ® 12 © 2006ABBYY Software.
41.     Longman Dictionary ofContemporary English. – Harlow: Pearson Education Ltd., 2003. – 1949p.