Проблеми правового забезпечення екологічної безпеки у процесі видобування надр

16

Дніпропетровський державний університет

внутрішніх справ

Реферат

з дисципліни „Трудове право”

на тему:

„Проблеми правового забезпечення екологічної безпеки у процесі видобування надр”

Виконав:

курсант 201 н.в.

рядовий міліції

Маласай О.К.

Перевірив:

викладач кафедри

ст. лейтенант міліції

к.ю.н. Легеза Ю.О.

Дніпропетровськ

2007

План

Вступ

1. Поняття надр та їх характеристика.

2. Проблеми правового забезпечення відносин надрокористування.

2.1. Права та обовязки надрокористувачів.

2.2. Обмеження прав надрокористувачів.

2.3. Відповідальність за порушення законодавства про надра.

Висновок

Література

Вступ

Підвищення загального рівня соціально-економічного розвитку суспільства неминуче супроводжується збільшенням споживання невідновних природно-мінеральних ресурсів, інтенсивною розробкою родовищ корисних копалин, тому охорона та ефективне використання надр є однією з нагальних проблем сучасності. Процес реформування гірничодобувної галузі та інтенсивне використання надр вимагає постійного вдосконалення їх правової охорони, нормативного забезпечення, раціоналізації та екологізації надрокористування.

Затримка в реформах у сфері правовідносин користування та охорони надр впливає на темпи впровадження в життя прогресивних ідей екологічного законодавства. Ті зміни та доповнення в законодавстві про надра, які вже відбулися стосовно окремих видів надрокористування, компенсують відставання у реформуванні механізмів реалізації законних прав і інтересів субєктів надрокористування, але не дозволяють повною мірою вирішувати правові конфлікти як з точки зору забезпечення природоохоронної спрямованості законодавства про надра, так і державних гарантій реалізації встановлених цим законодавством можливостей для надрокористувачів.

Розвиток галузі надрокористування в Україні є пріоритетним і регулюється на вищому державному рівні. Про це свідчать хоча б такі документи, як:

1. Указ Президента України „Про рішення Ради національної безпеки і оборони України "Про невідкладні заходи щодо підвищення ефективності надрокористування в Україні".

2. Указ Президента України „Про рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про стан енергетичної безпеки України та основні засади державної політики у сфері її забезпечення»

В зазначених документах Президент направляє діяльність державних органів на здійснення заходів щодо підвищення ефективності державного регулювання у сфері надрокористування шляхом:

прийняття нових інвестиційних проектів;

прискорення реалізації пріоритетних міжнародних проектів;

затвердження нового складу спостережних рад паливно-енергетичних компаній;

посилення відповідальності за правопорушення у сфері надрокористування;

вдосконалення правових засад діяльності таких компаній, як Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

Слід констатувати, що сучасне законодавство про надра України знаходиться у стані розвитку, а тому йому притаманні такі риси, як непослідовність, незавершеність, деяка неузгодженість з іншими галузями права, відсутність чітких юридичних визначень та гарантій. Такий незадовільний стан законодавства при кризі техногенної екологічної безпеки в умовах набираючого темпу процесу закриття шахт приводить до виникнення серйозних по наслідках надзвичайних ситуацій техногенно-екологічного характеру. Для відвернення цього необхідна дійова правова база удосконалення механізму регулювання, управління та контролю суспільними відносинами в процесі використання та охорони надр.

Проблема ускладнюється тим, що в Україні відсутні фундаментальні дослідження з питань надрокористування.

Окремі аспекти правової охорони надр розглядались у публікаціях сучасних авторів таких, як В.І. Андрейцев, І.І. Каракаш, О. Плотнікова-Сурілова, а також у підручниках з екологічного права під ред. В.К. Попова, А.П. Гетьмана, С.В. Размєтаєва; В.І. Андрейцева; І.А. Дмитренко.

При написанні даного реферату я використовувала Конституцію України, екологічне законодавство, кодекс України „Про надра” та інші нормативно-правові акти, що регламентують екологічні відносини в Україні та країнах СНД. При висвітленні аспектів проблематики екологічної безпеки я керувалася авторефератом к.ю.н. Шемякова Олександра Петровича.

1. Поняття надр та їх характеристика

Легальне визначення поняття „надра” міститься у ст.1 Закону України „Про надра”, у якій зазначається:

„Надра - це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння.”

Вже починаючи із самого визначення можна зробити висновок, що воно має більш географічний, ніж юридичний характер, на чому наголошує к.ю.н. Шемяков О.П. у своїй дисертаційній роботі. Так він дотримується думки, що з правової точки зору необхідно підходити до визначення надр з врахуванням юридичних критеріїв, тому прийнятне в діючому законодавстві визначення надр є необґрунтованим дублюванням географічного розуміння надр з визначенням їх нижньої межі технологічними можливостями геологічної науки. При визначенні поняття надр, як юридичної категорії, слід виходити з найбільш суттєвих юридично-значущих ознак, до яких необхідно відносити природно-екологічні, геолого-економічні, соціально-правові властивості самостійного обєкта природного середовища - надр.

Запропоноване юридичне визначення поняття „надра” є, на мою, думку найбільш повне, так зазначається, що:

„Надра - це частина природного середовища, що являє собою об`ємно-площинний простір, розташований під поверхнею суші та дном водних обєктів у межах території України (в тому числі континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони) і містить: корисні копалини, порожні породи, рідкісні мінералогічні, палеонтологічні утворення, підземні води, а також ділянки такого простору, що виступають у вигляді природних та техногенних порожнин, ділянки, що використовуються з метою чи без мети видобування корисних копалин або зовсім не використовуються, а також родовища корисних копалин, що виходять та знаходяться на поверхні землі.” Правове значення поняття "надра" саме і складається у тому, що правовій охороні підлягають надра в цілому, тобто все те, що охоплюється цим поняттям.

Законом також визначаються поняття «Родовища корисних копалин” та „техногенні родовища корисних копалин”, а також ст.6 такі корисні копалини підрозділяються ті, що мають загальнодержавне значення та місце значення.

Отже, родовища корисних копалин - це нагромадження мінеральних речовин в надрах, на поверхні землі, в джерелах вод та газів, на дні водоймищ, які за кількістю, якістю та умовами залягання є придатними для промислового використання.

Техногенні родовища корисних копалин - це місця, де накопичилися відходи видобутку, збагачення та переробки мінеральної сировини, запаси яких оцінені і мають промислове значення. Такі родовища можуть виникнути також внаслідок втрат при зберіганні, транспортуванні та використанні продуктів переробки мінеральної сировини.

Недоліком у правовому визначенні поняття „Техногенних родовищ корисних копалин” деякі вчені визначають те, що якщо проаналізувати положення статті, то можна виділити такий момент, що техногенні родовища корисних копалин - це місця де накопичились відходи … мінеральної сировини" і "є частиною державного фонду надр. Оскільки надра є частиною природного середовища, в законодавстві про надра має місце невиправдане віднесення накопичення відходів гірничого виробництва (тобто цілком штучних утворень) до надр держави. Автор обґрунтовано доводить, що техногенні відходи хоча і є обєктом регулювання гірничого законодавства, але, оскільки вони вилучені з природного середовища доцільно щодо них використовувати термін "техногенна сировина", а до придатних до промислового використання місць їх накопичення - термін "техногенні мінеральні утворення".

Також в Україні є необхідність в імплементації міжнародних угод через доповнення Кодексу України „Про надра” спеціальними правовими нормами стосовно особливостей правового режиму родовищ корисних копалин континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України, що має сприяти захисту державних інтересів під час видобування корисних копалин при сьогоденній відсутності окремих відповідних законів, оскільки у цій сфері неможливо повною і належною мірою здійснювати регулювання за допомогою наявних законів та нормативних актів.

Прикладом такого закону, що діє на території держав-учасниць СНД є Модельний кодекс про надра та надрокористування для держав-учасниць СНД, в якому подано розширену класифікацію надр, корисних копалин, порядок їх добування та використанні, також більш повно визначається компетенція органів щодо регулювання надрокористування та охорони надр, та відповідні задачі держави.

2. Проблеми правового забезпечення відносин надрокористування

2.1. Права та обовязки надрокористувачів

Законодавче забезпечення користування надрами полягає у встановленні прав та обовязків надрокористувачів, певних обмежень та відповідальності за порушення визначеного порядку користування.

Права та обовязки надрокористувачів визначені у ст. 24 Кодексу України «Про надра». Це право:

1) здійснювати на наданій їм ділянці надр геологічне вивчення, комплексну розробку родовищ корисних копалин та інші роботи згідно з умовами спеціального дозволу;

2) розпоряджатися видобутими корисними копалинами, якщо інше не передбачено законодавством або умовами спеціального дозволу;

3) здійснювати на умовах спеціального дозволу консервацію наданого в користування родовища корисних копалин або його частини;

4) на першочергове продовження строку тимчасового користування надрами.

Користувачі надр зобовязані:

1) використовувати надра відповідно до цілей, для яких їх було надано;

2) забезпечувати повноту геологічного вивчення, раціональне, комплексне використання та охорону надр;

3) забезпечувати безпеку людей, майна та навколишнього природного середовища;

4) приводити земельні ділянки, порушені при користуванні надрами, в стан, придатний для подальшого їх використання у суспільному виробництві;

5) виконувати інші вимоги щодо користування надрами, встановлені законодавством України.

2.2. Обмеження прав надрокористувачів.

Законом передбачене встановлення певних обмежень щодо права на надрокористування, але воно не досить чітко закріплене у законі. Так ст. 57 Кодексу України «Про надра» таке обмеження визначається як зупинення або припинення органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, державного гірничого нагляду, державного геологічного контролю або іншими спеціально уповноваженими на те державними органами, права на користування надрами.

Ці обмеження встановлюються у разі порушення вимог, встановлених у ст..57, а саме:

забезпечення повного і комплексного геологічного вивчення надр;

додержання встановленого законодавством порядку надання надр у користування і недопущення самовільного користування надрами;

раціональне вилучення і використання запасів корисних копалин і наявних у них компонентів;

недопущення шкідливого впливу робіт, повязаних з користуванням надрами, на збереження запасів корисних копалин, гірничих виробок і свердловин, що експлуатуються чи законсервовані, а також підземних споруд;

охорона родовищ корисних копалин від затоплення, обводнення, пожеж та інших факторів, що впливають на якість корисних копалин і промислову цінність родовищ або ускладнюють їх розробку;

запобігання необгрунтованій та самовільній забудові площ залягання корисних копалин і додержання встановленого законодавством порядку використання цих площ для інших цілей;

запобігання забрудненню надр при підземному зберіганні нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захороненні шкідливих речовин і відходів виробництва, скиданні стічних вод;

додержання інших вимог, передбачених законодавством про охорону навколишнього природного середовища.

Отже, у законі необхідно конкретизувати правила і умови законодавчого порядку здійснення державними органами обмеження, тимчасової заборони (зупинення) або припинення права користування надрами, відповідальності державних органів та їх посадових осіб за його порушення.

Окрему групу обмежень права надрокористування складають особливі умови правового режиму надр континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України і зони, розташованої за межами територіального моря. Ці обмеження обумовлені нормами правового режиму морських просторів і міжнародного морського права відповідно та стосуються спеціального режиму ведення робіт, який узгоджується з органами, що забезпечують охорону державного кордону, регулюють пароплавство, рибний та інші промисли, екологічну безпеку. Отже, досить складно застосовувати норми права при регулюванні відносин надрокористування у цій сфері, так як необхідно користуватися великою кількістю як державних, так і міжнародних законодавчих актів. Тому з точки зору полегшення правозастосовчої діяльності доцільно було б саме в законодавстві про надра закріпити чіткий порядок правового регулювання при здійсненні видобування корисних копалин у вказаних зонах.

На користування надрами також необхідний спеціальний дозвіл, порядок надання якого регулюється такими законодавчими актами такими, як:

1. Постанова КМУ „Про затвердження Порядку надання у 2007 році спеціальних дозволів на користування надрами” від 14.03.2007 р. №480.

2. Постанова КМУ „Про затвердження Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами” від 02.10.2003 р. №1540. за ред. від 21.06.2004 р.

Отже, обмеженнями права надрокористування може полягати і в обмеженні дії такого дозволу, тому сучасний розвиток правовідносин, повязаних з користуванням надрами, вимагає доповнення ст.26 "Припинення права користування надрами" КУпН нормами, які б:

1) доповнили перелік умов припинення такого права (наприклад: визнання виданого спеціального дозволу на користування надрами недійсним; зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами і невжиття користувачем заходів для усунення причин цього зупинення);

2) визначили коло субєктів, компетентних здійснювати припинення права надрокористування;

3) вказали правові наслідки припинення дії спеціального дозволу на користування надрами та ін.

2.3. Відповідальність за порушення законодавства про надра.

Відповідальність за порушення встановлених законом умов та вимог надрокористування встановлюється дисциплінарна, адміністративна, цивільно-правова і кримінальна і визначена ст.65 Кодексу України «Про надра», а саме таку відповідальність несуть особи, винні у:

самовільному користуванні надрами;

порушенні норм, правил і вимог щодо проведення робіт по геологічному вивченню надр;

вибірковому виробленні багатих ділянок родовищ, що призводить до наднормативних втрат запасів корисних копалин;

наднормативних втратах і погіршенні якості корисних копалин при їх видобуванні;

пошкодженнях родовищ корисних копалин, які виключають повністю або суттєво обмежують можливість їх подальшої експлуатації;

порушенні встановленого порядку забудови площ залягання корисних копалин;

невиконанні правил охорони надр та вимог щодо безпеки людей, майна і навколишнього природного середовища від шкідливого впливу робіт, повязаних з користуванням надрами;

знищенні або пошкодженні геологічних обєктів, що становлять особливу наукову і культурну цінність, спостережних режимних свердловин, а також маркшейдерських і геодезичних знаків;

незаконному знищенні маркшейдерської або геологічної документації, а також дублікатів проб корисних копалин, необхідних при подальшому геологічному вивченні надр і розробці родовищ;

невиконанні вимог щодо приведення гірничих виробок і свердловин, які ліквідовано або законсервовано, в стан, який гарантує безпеку людей, а також вимог щодо збереження родовищ, гірничих виробок і свердловин на час консервації.

Ст.67 встановлюється обовязок осіб, винних у порушенні законодавства про надра відшкодувати завдану шкоду, але не визначені конкретні умов та правила встановлення їх розміру, а тому до КУпН слід внести відповідні норми щодо:

- встановлення відповідальності субєктів надрокористування і державних органів за порушення правил і умов обмеження, зупинення або припинення права користування надрами;

- визначення конкретних умов та правил встановлення розміру заподіяної внаслідок порушення законодавства про надра шкоди, осіб, які мають право на предявлення позовів щодо відшкодування заподіяної шкоди, та процесуальний механізм стягнення коштів;

Висновок

Отже, проаналізувавши низку нормативних актів з питань забезпечення охорони надрокористування, правил, вимог та умов, я визначила, що головними законодавчими актами, що регулюють дану сферу є Конституція України та Кодекс України «Про надра». Також були визначені поточні проблеми у законодавчому регулюванні даної галузі, як, наприклад, відсутність окремих законів, що регулюють розробку родовищ корисних копалин континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України. Зазначено деякі думки вчених, які займаються цією проблемою. Також зазначено, які саме норми Закону України «Про надра» слід доповнити або змінити. Зокрема у проаналізованій мною науковій роботі пропонується внести до КУпН правові норми стосовно:

- комплексної розробки багатокомпонентних родовищ корисних копалин та техногенних мінеральних утворень із закріпленням конкретних критеріїв, за якими можна визначити раціональність, комплексність використання та охорони мінеральних ресурсів;

- запобігання виникненню звалищ відходів гірничого виробництва та визначення пріоритету промислового засвоєння вже існуючих накопичень відходів надрокористування;

- правового регулювання користування ділянками надр, що становлять особливу наукову або культурну цінність та правової охорони вказаних ділянок, в тому числі й питань державного обліку;

- регламентації порядку повернення, вилучення ділянок надр з самовільного користування;

- встановлення відповідальності субєктів надрокористування і державних органів за порушення правил і умов обмеження, зупинення або припинення права користування надрами;

- визначення конкретних умов та правил встановлення розміру заподіяної внаслідок порушення законодавства про надра шкоди, осіб, які мають право на предявлення позовів щодо відшкодування заподіяної шкоди, та процесуальний механізм стягнення коштів;

- критеріїв оптимального визначення розмірів земельних ділянок для потреб надрокористування;

- визначення охоронювальних заходів однакових для видів корисних копалин як загальнодержавного, так і місцевого значення;

- охорони від негативного впливу забудови тих ділянок надр, що становлять особливу наукову або культурну цінність;

- умов заборони розміщення обєктів будівництва на земній поверхні або підземних споруд, не повязаних з видобуванням корисних копалин;

- компетенції відповідних державних органів переглянути або анулювати спеціальний дозвіл на забудову площ залягання корисних копалин у визначених в законі випадках.

Література

1. Конституція України, 1996 р. із подальшими змінами та доповненнями.

2. Кодекс України про надра. - від 27.07.1994 р. - за ред. від 19.12.2006 р.

3. Модельний кодекс про надра та надрокористування для держав-учасниць СНД. - в ред. від 07.12.2002 р., прийнятий на XX пленарному засіданні Міжпарламентської асамблеї держав-учасниць СНД.

4. Постанова КМУ „Про затвердження Порядку надання у 2007 році спеціальних дозволів на користування надрами” від 14.03.2007 р. №480.

5. Постанова КМУ „Про затвердження Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами” від 02.10.2003 р. №1540. за ред. від 21.06.2004 р.

6. Постанова КМУ „Про Положення про порядок організації та проведення міжнародних конкурсів (тендерів) на укладання контрактів на користування надрами” від 08.06.1998 р. №841 в ред. від 08.11.2006р.

7. Указ Президента України „Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 6 червня 2003 року "Про невідкладні заходи щодо підвищення ефективності надрокористування в Україні" від 06.06.2003р. №485/2003.

8. Указ Президента України „Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 9 грудня 2005 року «Про стан енергетичної безпеки України та основні засади державної політики у сфері її забезпечення» № 1863/2005.

9. Андрієвський І.Д. Регулятори економічної, екологічної, та соціальної безпеки країни у сфері користування надрами. Наук.стаття. - К. - 2005.

10. Шемяков О.П. Автореф. - „Правове регулювання використання та охорони надр”. - Х. - 2003 р.